Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)

10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного українського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, президента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олександра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком П...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Комісаренко, С.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Наукові напрями
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88739
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) / С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60-70. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-88739
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-887392015-11-22T03:02:10Z Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) Комісаренко, С.В. Наукові напрями 10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного українського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, президента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олександра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком Палладіним Інституту біохімії НАН України, який носить його ім’я. 2015 Article Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) / С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60-70. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88739 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові напрями Наукові напрями
spellingShingle	Наукові напрями Наукові напрями Комісаренко, С.В. Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) Вісник НАН України
description	10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного українського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, президента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олександра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком Палладіним Інституту біохімії НАН України, який носить його ім’я.
format	Article
author	Комісаренко, С.В.
author_facet	Комісаренко, С.В.
author_sort	Комісаренко, С.В.
title	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)
title_short	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)
title_full	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)
title_fullStr	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)
title_full_unstemmed	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)
title_sort	майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка о.в. палладіна та 90- річчя інституту біохімії ім. о.в. палладіна нан україни)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Наукові напрями
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88739
citation_txt	Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України) / С.В. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60-70. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT komísarenkosv majsteríjogoškolado130ríččâvíddnânarodžennâakademíkaovpalladínata90ríččâínstitutubíohímííímovpalladínananukraíni
first_indexed	2025-07-06T16:35:54Z
last_indexed	2025-07-06T16:35:54Z
_version_	1836916152152883200
fulltext	60 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 КОМІСАРЕНКО Сергій Васильович — академік НАН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України МАЙСТЕР І ЙОГО ШКОЛА До 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90-річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України 10 вересня виповнилося 130 років від дня народження видатного україн- ського вченого-біохіміка, державного діяча та організатора науки, прези- дента АН УРСР з 1946 по 1962 рік, академіка АН СРСР і АН УРСР Олек- сандра Володимировича Палладіна. У цьому ж році минає 90 років від часу заснування академіком Палладіним Інституту біохімії НАН України, який носить його ім’я. Цього року ми відзначаємо одночасно дві знаменні дати: 130 років від дня народження академіка Олександра Володимиро- вича Палладіна — фундатора і творця нашого Інституту — та 90 років від часу офіційного заснування Інституту. Цілком зро- зуміло, що не можна уявити академіка О.В. Палладіна окремо від Інституту, і навпаки, — розглядати в історичному аспекті наукову діяльність Інституту біохімії, який зараз носить ім’я О.В. Палладіна, без свого засновника і директора впродовж 45(!) років. Академік Палладін був видатною людиною в багатьох вимі- рах: учений, прекрасний організатор науки, талановитий педа- гог, відомий громадський і державний діяч. За своє життя він досяг найвищих наукових висот і мав найпочесніші державні нагороди. Він був Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом пре- мії імені В.І. Леніна, Державної премії СРСР, заслуженим ді- ячем науки і техніки УРСР. Його було обрано дійсним членом Академії наук СРСР, Академії наук УРСР і Академії медичних наук СРСР, а також почесним або іноземним членом академій наук Білорусі, Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини. Від 1946 до 1962 р. він був президентом АН УРСР. Однак для нас, укра- їнських біохіміків, найважливішим є те, що Олександр Воло- димирович Палладін був одним із фундаторів вітчизняної біо- хімічної науки, патріархом світової нейрохімії, засновником і першим директором Інституту біохімії АН УРСР, засновником та незмінним президентом Українського біохімічного товари- ства, засновником і головним редактором «Українського біо- НАУКОВІНАУКОВІ НАПРЯМИНАПРЯМИ doi: 10.15407/visn2015.10.060 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 61 НАУКОВІ НАПРЯМИ хімічного журналу» — першого біохімічного журналу в СРСР. Народився Олександр Володимирович 10 вересня 1885 р. у Москві в сім’ї відомого вченого — фізіолога і біохіміка рослин Володи- мира Івановича Палладіна, професора Харків- ського, потім Варшавського і Петербурзького університетів, академіка Російської академії наук. У 1903 р. Олександр Палладін вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Ще в студентські роки він зацікавився наукою і під керівництвом видатних фізіологів — І.П. Пав- лова і М.Є. Введенського виконав дві наукові роботи, присвячені фізіології нервової системи, одну з яких було відзначено золотою медаллю університету. Для своєї майбутньої діяльності Олександр Володимирович обрав один із най- сучасніших і перспективних напрямів у фізіо- логії тварин — фізіологічну (біологічну) хімію. У 1909—1913 рр. він неодноразово виїжджав до Німеччини для удосконалення знань у галузі фізіологічної хімії і фізіології: у Гейдельберг до лабораторії майбутнього лауреата Нобелівської премії Альбрехта Косселя, а також у міста Тю- бінген і Гессен. У 1917 р. йому було присудже- но ступінь магістра з фізіології та порівняльної анатомії, а згодом — звання доцента. З 1916 до 1931 р. О.В. Палладін працює у Харкові, спочатку викладачем-дослідником, а потім — професором фізіології Новоалексан- дрійського інституту сільського господарства і лісництва, читає курс лекцій з фізіологічної (біологічної) хімії у Харківському універси- теті. У 1921 р. його обирають професором і завідувачем кафедри фізіологічної хімії Хар- ківського медичного інституту, де він створює науково-дослідну кафедру біохімії і розгортає інтенсивну наукову роботу з дослідження біо- хімії вітамінів та обміну речовин у м’язовій і нервовій тканинах. Перші наукові роботи О.В. Палладіна були присвячені з’ясуванню ролі й обміну важли- вого компонента м’язів — креатину, що в по- дальшому привело його до дослідження більш загальної проблеми. Фактично він став засно- вником наукового напряму — біохімії м’язів. Другий важливий напрям у дослідницькій діяльності О.В. Палладіна був пов’язаний з біохімією харчування та з’ясуванням ролі віта- мінів у харчуванні людини і тварин. Ці дослі- дження були особливо актуальні у 20-ті роки минулого століття, коли внаслідок револю- ції та громадянської війни харчування людей було вкрай обмеженим. Саме тоді Олександр Володимирович об’єднав навколо себе учнів, які досліджували авітамінози, вплив нестачі вітамінів у їжі на обмін вуглеводів, протеїнів, мінеральний обмін та на порушення регуляції метаболізму. До цих досліджень слід додати розроблення в період Другої світової війни синтезу аналога антигеморагічного вітаміну К3 — вікасолу, який є важливим компонентом у механізмі зсідання крові, тобто сприяє зупи- ненню кровотечі. Так, О.В. Палладіна можна вважати засновником в Україні ще одного на- укового напряму — біохімії вітамінів. Паралельно Олександр Володимирович ба- гато уваги приділяв вивченню біохімії нерво- вої системи. Ці дослідження, які було розпоча- то ще у 1922 р., дали можливість накопичити величезний фактичний матеріал і встановити важливі закономірності біохімічної топогра- Академік Олександр Володимирович Палладін (10.09.1885 — 06.12.1972) 62 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ фії нервової системи, її філо- і онтогенезу, з’ясувати її особливості за різних функціо- нальних, екстремальних і патологічних станів організму, а також за дії на нервову систему різних фармакологічних препаратів і чинників середовища. Отже, біохімія нервової системи, або нейрохімія, — це третій, найулюбленіший напрям наукової діяльності Олександра Воло- димировича, якому він залишався вірним до кінця свого життя. Творчі зусилля О.В. Пал- ладіна та його співробітників в останні деся- тиріччя його життя були спрямовані на роз- роблення актуальних проблем функціональної нейрохімії, а саме, на обмін протеїнів, нуклеї- нових кислот, вуглеводів, медіаторів та інших біологічно активних речовин за різних фізіо- логічних і патологічних станів організму. Крім того, з’ясовувалися молекулярні механізми дуже важливого процесу — транспорту іонів крізь клітинні мембрани за участю Na+—К+- та Mg2+—Са2+-аденозинтрифосфатаз. Ці дослі- дження на органному, клітинному, субклітин- ному та молекулярному рівнях стали значним внеском колективу науковців під керівництвом академіка О.В. Палладіна у нейрохімічну науку, у розшифрування біохімічних основ функціо- нування нервової системи, у формування під- ходів для з’ясування молекулярних механізмів таких специфічних функцій головного мозку, як пам’ять і психічна діяльність людини, біо- хімії сну і психозів. Результати багаторічних досліджень протеїнів мозку було узагальне- но в монографії О.В. Палладіна, Я.В. Бєліка і Н.М. Полякової «Белки головного мозга и их обмен» (1972), яку в 1977 р. було перевидано англійською мовою. Численні наукові публікації, популярні статті з питань біохімії нервової системи, огля- дові доповіді на різних з’їздах і конгресах як у нашій країні, так і за її межами сприяли зміц- ненню незаперечного авторитету О.В. Пал- ладіна як голови радянської нейрохімічної школи. Свідченням міжнародного визнання досягнень академіка Палладіна в розвитку біо- хімічної науки стало його обрання членом ба- гатьох іноземних академій та міжнародних то- вариств. Він був одним із фундаторів і членом Міжнародного нейрохімічного товариства, У лабораторії. Обговорення результатів досліджень. Справа наліво: Р.В. Чаговець, О.П. Чепинога, О.В. Палладін, О.Я. Рашба, Ю.В. Лахно, Р.М. Гельман. Київ. 1935 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 63 НАУКОВІ НАПРЯМИ членом Хімічного товариства Франції, членом редколегій авторитетних міжнародних журна- лів Journal of Neurochemistry та The International Journal of Neurochemistry. За видатні заслуги перед наукою його було нагороджено болгар- ським орденом Кирила і Мефодія І ступеня; на ІІ Міжнародному нейрохімічному конгресі в Мілані за заслуги у світовій нейрохімії — Зо- лотою медаллю «Provincia di Milano». Видатні якості О.В. Палладіна-дослідника вдало поєднувалися з його хистом талановито- го педагога. Педагогічній роботі він присвятив понад 45 років життя, викладав в університе- тах і медичних інститутах Петербурга, Харко- ва, Києва. Ще за життя Олександра Володи- мировича його ім’ям було названо аудиторію головного корпусу Харківського медінституту, а на будинку встановлено меморіальну дошку з його барельєфом. На основі курсу лекцій з фізіологічної хімії, який він читав у Харків- ському медичному інституті, О.В. Палладін опублікував перший в СРСР «Учебник физио- логической химии» (1924). Пізніше він переви- давався як «Учебник биологической химии» та «Біохімія» і за 30 років витримав 25 видань російською, українською та багатьма інши- ми мовами. Десятки тисяч біологів, медичних працівників, ветеринарних лікарів, зоотехніків і агробіологів вивчали основи біохімії саме за цим підручником. О.В. Палладін добре розумів, що для прове- дення досліджень на високому науковому рів- ні потрібні висококваліфіковані кадри. Тому в 1934 р. за його ініціативою на біологічному факультеті Київського університету було ство- рено кафедру біохімії, яку він очолював до 1954 р., а потім до 1960 р. був її професором. За відгуками співробітників і колишніх студентів, Олександр Володимирович був чудовим лек- тором, талановитим популяризатором науки, вмів захопити аудиторію глибокими знання- ми і ораторським мистецтвом. За спогадами О.В. Палладін у складі делегації УРСР на Установчій конференції Організації Об’єднаних Націй у Сан-Франциско. 1945 р. 64 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ сучасників, незважаючи на свою зайнятість, він завжди знаходив час для зустрічі з юними біохіміками, цікавився їхніми успіхами у на- вчанні, проводив бесіди з проблем біологічних наук. Водночас О.В. Палладін брав активну участь у громадському і політичному житті країни. Він багаторазово обирався депутатом Верхо- вної Ради СРСР, депутатом і членом Президії Верховної Ради УРСР, активно працював у міжнародних організаціях з боротьби за мир; як член української делегації брав участь у першій конференції зі створення Організа- ції Об’єднаних Націй, що відбулася в Сан- Франциско у 1945 р. Понад 30 років (з 1930 р.) О.В. Палладін від- дав роботі в Президії Академії наук України. Спочатку — неодмінним секретарем, потім — віце-президентом, а в 1946—1962 рр. (після смерті О.О. Богомольця) очолював науковий штаб України — був Президентом АН УРСР. Крім того, він був першим головою товариства «Знання» УРСР, заснованого в 1947 р. під на- звою «Общество по распространению полити- ческих и научных знаний». За 60 років наукової діяльності під керівни- цтвом О.В. Палладіна захистилися майже 150 докторів і кандидатів наук, які очолили кафе- дри університетів і відділи науково-дослідних установ у різних містах СРСР та інших держав світу. Так в Україні сформувалася потужна біо- хімічна школа, до якої насамперед належали найближчі учні і соратники Олександра Воло- димировича: академіки АН УРСР/НАН Укра- їни В.О. Бєліцер, М.Ф. Гулий, Р.В. Чаговець, чл.-кор. АН СРСР і АН УРСР Д.Л. Ферд- ман, чл.-кор. ВАСГНІЛ В.В. Ковальський, а також професори Е.Т. Сорені, С.І. Виноку- ров, В.П. Вендт, К.І. Каткова, Г.І. Сілакова, З.Ю. Нечипоренко, С.Ф. Епштейн, Б.Й. Хай- кіна, Н.М. Полякова, С.І. Балуєв, Я.В. Бєлік, В.П. Короткоручко, О.С. Циперович, М.А. Ко- ломійченко, Є.Ф. Сопін. Одними з останніх учнів О.В. Палладіна були академік НАН України В.К. Лішко, доктори біологічних наук М.Д. Курський та С.О. Кудінов, останнім аспі- рантом був В.І. Назаренко. Змінювалися покоління і приходили вже учні учнів академіка Палладіна. Це — члени НАН України та інших академій: Г.Х. Мацука, С.В. Комісаренко, М.Є. Кучеренко, Д.О. Мель- ничук, Г.В. Єльська, С.О. Костерін, А.Г. Хал- мурадов, Н.М. Гула, Г.В. Донченко, М.А. Ту- кало, Е.В. Луговськой, М.В. Скок; доктори біологічних наук Т.В. Варецька, Р.І. Яхимович, Ю.Д. Холодова, Р.П. Виноградова, М.М. Ве- ликий, Г.О. Пхакадзе, М.П. Дмитренко, О.Г. Мінченко, Т.В. Гриненко, Т.О. Борисова, О.П. Демченко, С.П. Бобровник, Л.В. Медведь, М. Малишева, Т.П. Угарова, Л.І. Остапченко, О.П. Матишевська та багато інших. Крім того, були й такі, які не стали докторами наук, але зробили дуже суттєвий внесок у розбудову Ін- ституту біохімії: В.А. Кокунін, О.В. Кравцов, О.В. Кірсенко, Н.Г. Гіммельрейх, В.І. Назарен- ко, Л.І. Апуховська, В.М. Данилова, О.П. Козу- ліна. Слід згадати біохіміків, які працювали чи продовжують плідно працювати в інших міс- тах України. Це харківська школа біохіміків (члени АН УРСР І.М. Буланкін, А.М. Утев- ський, професори П.А. Каліман, Є.В. Паріна, Є.Е. Перський); львівська школа (чл.-кор. АН УРСР С.З. Гжицький, професори Г.М. Шав- ловський і С.Й. Кусень, академік НАН Укра- їни А.А. Сибірний, чл.-кор. НАН України Р.С. Стойка, проф. Л.Б. Дробот); кримська Головний корпус Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України з меморіальним барельєфом його фун- датора ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 65 НАУКОВІ НАПРЯМИ біохімічна школа на чолі з чл.-кор. АН УРСР Г.В. Троїцьким та його учнями, докторами наук В.П. Зав’яловим, Г.Ю. Ажицьким, К.А. Єфето- вим, С.Ю. Тетіним; чернівецька школа (докто- ри наук С.С. Костишин, М.М. Марченко), а та- кож відомі біохіміки: професори М.Б. Луцюк і О.О. Пентюк (Вінниця), проф. Н.І. Штеменко (Дніпропетровськ), проф. В.І. Лущак (Івано- Франківськ) та багато інших. Цей далеко не повний перелік імен представників україн- ської біохімічної школи яскраво свідчить, що поодинокі зерна, засіяні молодим професором Палладіним 90 років тому, дали численний і могутній врожай сучасної біохімічної науки в Україні. Олександр Володимирович Палладін пішов із життя 6 грудня 1972 р., похований на Байко- вому цвинтарі м. Києва. Він залишив у спадок українській науці майже 70 підручників, на- вчальних посібників і монографій, близько 600 наукових статей і найголовніше своє надбан- ня — Інститут біохімії. Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 29.01.1973 № 36 «Об увековечивании памяти академика А.В. Палла- дина» Інституту біохімії АН УРСР було надано його ім’я, а також засновано премію Академії наук УРСР ім. О.В. Палладіна за видатні науко- ві роботи в галузі біохімії і молекулярної біоло- гії (пізніше додано і в біотехнології). * * * Однак повернімося в далекий 1925 рік, коли у Харкові за ініціативою і безпосередньою участю професора Палладіна на базі науково- дослідної кафедри Медичного інституту було засновано Український біохемічний інститут (саме біохемічний — так у ті часи звалася наша наука) Народного комісаріату освіти УРСР. Його офіційне відкриття відбулося 9 листопа- да 1925 р. Це був перший біохімічний інститут на теренах СРСР і один із перших науково- дослідних закладів України. У грудні 1931 р. Інститут було включено до складу Академії наук УРСР, і установа переїхала до Києва. Ди- ректором Інституту від дня його заснування до 1969 р. був академік О.В. Палладін (до дня своєї смерті він залишався почесним дирек- тором). Потім директорами Інституту були академіки В.О. Бєліцер (1969—1972), М.Ф. Гу- лий (1972—1977), В.К. Лішко (1977—1988), С.В. Комісаренко (1989—1992), чл.-кор. НАН України Г.В. Донченко (1993—1998). У травні 1998 р. після повернення із закордонного від- рядження Інститут знову очолив С.В. Коміса- ренко. На момент заснування штат Інституту скла- дався з директора, двох наукових співробіт- ників, дев’яти аспірантів, одного служника і одного рахівника. Наукові дослідження цього невеличкого колективу були досить різнопла- новими і за одержаними результатами — на- прочуд плідними. Переважно вони були спря- мовані на розроблення таких актуальних на той час питань теорії і практики динамічної і функціональної біохімії, як біохімія харчуван- ня, зокрема біохімія гіпо- і авітамінозних ста- нів організму; біохімічна статика і динаміка центральної і периферичної нервової системи; біохімія м’язової діяльності; біохімія і функ- ціональні зміни внутрішньоклітинного про- міжного обміну; біохімія залоз внутрішньої секреції та гормонів. Теоретично і практично важливі результати цих багаторічних дослі- джень стали основою нового наукового напря- му — функціональної біохімії та її невід’ємної частини — функціональної нейрохімії. За перші п’ять років діяльності Інституту його співробітники опублікували понад 100 наукових статей, з яких близько 30 — у зна- Будівля Інституту біохімії АН УРСР у Києві. 1935 р. 66 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ них зарубіжних наукових журналах; 5 моно- графій та підручників з біохімії; більш як 30 науково-популярних статей. Учені Інституту брали активну участь у роботі міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та інших науко- вих форумів, зробили понад 100 доповідей, зокрема на конференціях у Берліні, Бостоні, Гамбурзі, Ростоку, Франкфурті-на-Майні. За- вдяки цьому вже в перші роки свого існування Український біохемічний інститут НКО УРСР став широко відомим у країні та за її межами, причому не лише своїми новітніми досягнен- нями в галузі функціональної біохімії, а й тим, що це був насправді авторитетний центр під- готовки висококваліфікованих наукових ка- дрів, єдиний на той час осередок розроблення новітніх методів біохімічних досліджень, нової методології хімії живого. Учені Інституту ак- тивно пропагували досягнення науки як серед медичних працівників, так і серед широких верств населення. Коли Інститут було переведено до Києва, його співробітники спочатку працювали в при- міщеннях різних наукових установ, аж поки у 1935 р. не перебазувалися до власної будівлі на вул. Леонтовича, 9, яка і зараз є його головним корпусом. Перше 10-річчя дослідницької роботи Ін- ституту біохімії — це історія становлення біо- хімічної науки в Україні. Його кадровий склад поповнювався як аспірантами, так і ретельно відібраними талановитими науковцями, які згодом стали кандидатами і докторами наук, професорами, а деякі — дійсними членами чи членами-кореспондентами академій наук, керівниками інститутів, науково-дослідних лабораторій, кафедр біохімії, вихователями наступних поколінь наукових кадрів, засно- вниками відомих нині наукових шкіл. Наслі- дування добрих традицій, започаткованих у ранні етапи розвитку Інституту, спостерігало- ся також і в питаннях поглибленого вивчен- ня фундаментальних наукових напрямів, і в розвитку нових творчих ідей, методологій та загальних принципів методичних підходів до вирішення конкретних експериментальних за- вдань, і в поглядах на перспективу розвитку кожної з наукових проблем і біохімії в ціло- му. Ці традиції і надалі успішно розвивалися в творчому колективі Інституту впродовж усьо- го 90-річного періоду його плідної роботи, збе- рігаються вони й зараз. З початком війни у вересні 1941 р. Інститут було евакуйовано до Уфи, де на базі Башкир- ського санітарно-бактеріологічного та Укра- їнського психіатричного інститутів співробіт- ники Інституту біохімії, які не були призвані до лав Червоної армії, продовжували роботу під керівництвом О.В. Палладіна. У той час зусилля колективу були сконцентровані на до- слідженнях із проблем біохімії зсідання крові, зокрема на вивченні кровоспинної та приско- рювальної щодо загоєння ран дії аналогів ві- таміну К — метилнафтохінону (вітаміну К3) та його водорозчинного препарату «Вікасол». Було налагоджено розширене виробництво цих препаратів на Уфимському вітамінному заводі і широке використання їх у фронтових і тилових лікувальних установах. Важливо те, що процеси загоювання і регенерації ран у разі використання «Вікасолу» значно прискорюва- лися. Пізніше «Вікасол» став загальноприйня- тим фармацевтичним препаратом, який широ- ко використовували в терапевтичній, хірургіч- ній і гінекологічній практиці. Принципово важливим результатом ство- рення аналога вітаміну К було відкриття мож- ливості одержання синтетичних вітамінів, які з огляду на стан харчування і клінічні можли- вості в той час мали значні переваги над при- родними сполуками. Слід зазначити, що під час війни та у перші післявоєнні роки в Інституті працювало багато відомих учених, яких лихоліття Другої світо- вої змусило покинути свої наукові установи. Так, один із патріархів польської та світової біо хімії, академік Якуб Оскарович Парнас після окупації Польщі з 1939 р. працював у СРСР: спочатку у Львові, потім, з 1941 р. — у нашому Інституті в Уфі, а в 1944—1948 рр. він очолював Інститут біологічної та медичної хі- мії АМН СРСР у Москві. У травні 1944 р. співробітники Інституту повернулися до Києва, у свій «рідний дім» ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 67 НАУКОВІ НАПРЯМИ на вулиці Леонтовича. Сам будинок під час окупації не постраждав, але мав жахливий ви- гляд — розбиті вікна, розграбовані лабораторії, знищена бібліотека. За короткий строк колек- тив навів лад і відновив дослідження в галузі динамічної та функціональної біохімії — тради- ційних для нього та української біохімії напря- мів. Для більш ефективної роботи в Інституті було створено такі лабораторії: біохімії нерво- вої тканини, біохімії м’язової тканини, біохімії окислювальних процесів, вітамінів, гормонів, ферментів (ензимів). З часом до досліджень у цих напрямах додалися роботи в галузі біохі- мії протеїнів, біохімічної фармакології, біохімії нуклеїнових кислот, молекулярної імунології, біохімії ліпідів. Саме ці наукові напрями про- тягом післявоєнних десятиліть активно розви- валися як в Інституті, так і в інших наукових установах країни, і згодом отримані резуль- тати здобули високу оцінку світової наукової громадськості. Так, у 1967 р. на І Міжнарод- ному нейрохімічному конгресі у Страсбурзі Олександра Володимировича Палладіна було визнано патріархом світової функціональної нейрохімії. Розширення проблематики Інституту біо- хімії, підвищення методичного і науково-тех- ніч ного рівня досліджень зумовило перехід від органно-клітинного до клітинно-суб клі тин но го і суборганоїдного, а пізніше — й до молекуляр- ного рівнів. На цьому етапі особливу увагу було приділено дослідженню прижиттєвого онов- лення протеїнів, нуклеїнових кислот, вітамінів та інших метаболітів в онтогенезі, а також за різних патологічних станів організму за допо- могою «мічених атомів». В останні роки до них додалися дослідження сигнальних механізмів передачі інформації і регуляції обміну окремих молекулярних систем у клітинах, які прово- дяться з використанням «культури клітин». Такі дослідження очолювали спочатку ви- датні вчені — корифеї української біохімії: ака- деміки О.В. Палладін, В.О. Бєліцер, М.Ф. Гу- лий і Р.В. Чаговець, чл.-кор. Д.Л. Фердман. Пізніше ці та деякі інші напрями досліджень продовжили успішно розвивати їхні учні і по- слідовники — академіки В.К. Лішко, Г.X. Ма- цука, С.В. Комісаренко, Д.О. Мельничук, С.О. Костерін, члени-кореспонденти Н.М. Гула, Г.В. Донченко, Е.В. Луговськой, М.В. Скок та багато докторів і кандидатів наук. В Інституті в різні роки працювали понад 20 членів різних академій наук. Серед них, крім уже згаданих, були Е.Б. Бабський, Я.О. Пар- нас, Е.Т. Сорені, А.М. Утевський, Г.В. Фоль- борт, Г.В. Єльська, А.Г. Халмурадов, М.А. Тука- ло та ін. З їхніми прізвищами пов’язані важ- ливі віхи розвитку як нашого Інституту, так і вітчизняної біохімії в цілому. Слід зауважити, що на початку 1950-х років Е. Сорені повер- нувся до Угорщини, де заснував добре відомий тепер у світі Інститут ензимології Академії наук Угорщини. Велика кількість колишніх і сучасних спів- робітників доклали багато зусиль для того, щоб Інститут біохімії перетворився на про- відний, відомий усьому світу науковий центр. І це відбувалося завдяки багаторічним дослі- дженням, передаванню досвіду від покоління до покоління, що дало можливість закласти традиції і створити наукові школи в певних напрямах біохімічної науки. Так, можна на- звати вже сформовані наукові школи або такі, що формуються: біохімія нервової систе- ми (нейрохімія) — О.В. Палладін, В.К. Лішко, Я.В. Бєлік, Н.Г. Гіммельрейх, Т.О. Борисова; біохімія м’язів — Д.Л. Фердман, М.Д. Курський, С.О. Костерін; біохімія вітамінів і коензимів — Нагородження переможців конкурсу Малої академії наук та Університету юних біохіміків. Київ. 2005 р. 68 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ О.В. Палладін, С.І. Винокуров, Р.В. Чаговець, В.П. Вендт, А.Г. Халмурадов, Г.В. Донченко, М.М. Великий; регуляція метаболізму, біосин- тез протеїнів і ліпідів — М.Ф. Гулий, Д.О. Мель- ничук, Н.М. Гула, М.П. Дмитренко; структу- ри і функції білка (протеїнів) — В.О. Бєліцер, Т.В. Варецька, Е.В. Луговськой, Є.М. Ма- когоненко; біохімія ферментів (ензимів) — О.С. Циперович, С.О. Кудінов, Т.В. Гриненко; молекулярна імунологія (біохімія імунітету) — С.В. Комісаренко, М.В. Скок, Д.В. Колибо. Від часу заснування Інституту біохімії і дотепер його співробітники беруть активну участь у підготовці наукової молоді: від на- вчання школярів і студентів до фахівців вищої кваліфікації. Одним із пріоритетних напрямів у своїй роботі керівники Інституту вбачають підтримку талановитих молодих учених. Для координації роботи з науковою молоддю при вченій раді Інституту створено постійну комі- сію на чолі із заступником директора з наукової роботи, академіком НАН України С.О. Косте- ріним, а також раду молодих учених; на постій- ній основі діє інститутський семінар, на якому розглядають актуальні питання сучасної біо- хімії. Рада молодих учених щороку проводить наукові конференції-конкурси, залучаючи молодих науковців з інших наукових центрів України. За всі роки в аспірантурі Інституту біохімії пройшли підготовку понад 350 осіб, спеціалі- зована вчена рада, що працює з 1962 р., при- ймає до захисту дисертації на здобуття вченого ступеня доктора і кандидата наук за спеціаль- ностями «біохімія» і «біотехнологія». На базі Інституту працює філія кафедри біохімії ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка — «Біо- технологія», яка готує бакалаврів і магістрів. Важливу роль у проведенні позашкільної ро- боти, спрямованої на пропагування досягнень науки і техніки серед шкільної молоді, відіграє Університет юних біохіміків (МАН м. Києва), базовою організацією якого є Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. У 1926 р. ще у Харкові О.В. Палладін за- снував перший в СРСР біохімічний журнал — «Наукові записки Українського біохемічного інституту», який потім упродовж багатьох ро- ків видавався під назвою «Український біохі- мічний журнал», а з 2014 р. має назву «Ukraini- an Biochemical Journal». Олександр Володими- рович був головним редактором цього відомого у світі журналу до 1972 р. Крім того, з 2008 р. в Інституті видається ще один журнал — «Bio- technologia Acta», присвячений сучасному і важливому напряму в науці — біотехнології. Зараз редакції обох видань докладають зусиль для того, щоб видавати їх англійською мовою з метою підвищення їх якості та рейтингу. Вод- ночас ці наукові журнали залишаються до- ступними для молодих авторів з України. У 1928 р. за ініціативою і активною учас- тю О.В. Палладіна було створено Українське фізіологічне товариство, яке він очолив. То- вариство спочатку об’єднувало фізіологів, біохіміків і фармакологів. Пізніше воно поді- лилося на три окремих товариства, і в 1958 р. Олександр Володимирович очолив Українське біохімічне товариство, головою якого він за- лишався до кінця життя. У 1964 р. він очолив також Всесоюзне біохімічне товариство. Нині Українське біохімічне товариство працює на базі Інституту. Воно об’єднує біохіміків усієї країни і є рівноправним членом Федерації єв- ропейських біохімічних товариств (FEBS) та Міжнародної спілки біохімії і молекулярної біології (IUBMB). Меморіальний музей О.В. Палладіна ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 69 НАУКОВІ НАПРЯМИ Одним із найстаріших підрозділів Інститу- ту є наукова бібліотека, яка працює з 1925 р. і має унікальний фонд вітчизняної і зарубіжної періодики, монографій, довідкової літератури з біохімії та суміжних наук. У приміщенні Інституту, де мешкав О.В. Пал- ладін, у 1973 р. було створено його Меморіаль- ний музей, у якому зібрано великий докумен- тальний матеріал про життєвий шлях, багато- гранну плідну наукову, науково-організаційну, педагогічну і громадську діяльність, міжнарод- ні творчі зв’язки Олександра Володимирови- ча. Музей є своєрідною концентрацією твор- чої біохімічної пам’яті не тільки української, а й світової науки і як філія Державного музею історії міста Києва фактично є центром про- паганди і вивчення біохімії в Україні, науки про основи життя. Відвідувачі Меморіального музею — студенти, аспіранти, школярі, вчені з різних країн світу, серед яких були найвідомі- ші представники біологічних і хімічних наук, лауреати Нобелівської премії Аарон Чіхановер (Ізраїль) і Жан-Марі Лен (Франція), президент Пекінського інституту геноміки, академік АН КНР Хуанмінг Янг, директор Інституту біохімії імені Макса Планка, професор Вольфганг Бау- майстер (Німеччина) та багато інших видатних учених, які високо оцінили діяльність музею і відзначили важливість збереження історії на- уки та імен її творців. Від самого заснування Інститут був і є орга- нізатором, а часто і базою для проведення най- важливіших біохімічних форумів міжнародно- го і республіканського рівнів, наукових шкіл і численних семінарів. Лише за останні роки Інститут брав участь у проведенні трьох Пар- насівських наукових конференцій (Ялта, 2009; Варшава, 2011; Єрусалим 2013), які раз на два роки організовують біохімічні товариства Укра- їни та Польщі. Нещодавно до них приєдналося Біохімічне товариство Ізраїлю, і Парнасівська конференція перетворилася з традиційної ук- раїнсько-польської білатеральної конференції на справді міжнародну. Ці зустрічі науковців присвячуються найактуальнішим проблемам сучасної біохімії, молекулярної та клітинної біології. У 2009—2014 рр. Інститут був органі- затором двох Українських біохімічних з’їздів (тепер — конгресів) (Одеса, 2010; Київ, 2014), а також міжнародної конференції «Biochemistry and Biotechnology for Modern Medicine» (Київ, 2013) та міжнародної школи-конференції «Present and Future of Fluorescence Microscopy and Spectroscopy» (Київ, 2014). За останні роки Інститут біохімії став науковим центром Укра- їни з питань біозахисту і біобезпеки, з цих про- блем регулярно організують міжнародні і на- ціо нальні семінари. За 90 років існування Інституту біохімії дуже складно точно оцінити економічний, со- Директор Інституту біохімії академік С.В. Комісарен- ко знайомить нобелівського лауреата Аарона Чіхано- вера з експозицією Меморіального музею О.В. Палла- діна. 2008 р. Нобелівський лауреат Жан-Марі Лен зустрічається з молодими науковцями відділу молекулярної імуно- логії Інституті біохімії після обговорення результатів. 2009 р. 70 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ ціальний і науковий ефект від його діяльнос- ті, але з упевненістю можна стверджувати, що внесок наших учених у медичну практику і народне господарство країни є надзвичайно вагомим. Крім видання кількох сотень моно- графій, збірників праць, підручників, оглядів, наукових статей, енциклопедичних та істо- ричних довідок, співробітники Інституту одержали понад 300 авторських свідоцтв і па- тентів на винаходи. Досить назвати деякі з них, зокрема вже згадуваний засіб зупинення кровотечі та прискорення загоєння ран («Ві- касол»); білкові кровозамінники (БК-8) та білкові препарати системи зсідання крові (фактори VІІІ і ІХ); протипухлинний препа- рат «Мебіфон»; антиалкогольний препарат «Медихронал»; ві та мінно-мінеральні комп- лекси з вітаміном D3 для лікування остеопо- розу і кісткової системи в цілому — «Відеїн», водорозчинний препарат вітаміну D3 для не- мовлят, «Кальмівід-М», «Мебівід»; препарат для підвищення життєстійкості організму «Метовітан»; тест-системи для діагностики загрози тромбоутворення, імунодіагностичні тест-системи для скринінгу протидифтерій- ного імунітету та захворювання на туберку- льоз, набори високоефективних добавок до кормів сільськогосподарських тварин тощо. Одержано низку принципово нових результа- тів, що сприяють створенню сучасних біотех- нологій, зокрема — нанобіотехнологій, розро- бленню аналітичних приладів нового поко- ління біосенсорів, способів хімічної модифі- кації біологічно активних речовин природного походження, розробленню тестів для вдоско- налення діагностики і лікування різних захво- рювань людини. За останні роки в Інституті створено унікальну колекцію гібридом — про- дуцентів моноклональних антитіл для діа- гностики системи гемостазу, туберкульозу, ді- абету, кашлюка та деяких інших захворювань. За значний внесок у розвиток фундамен- тальних біохімічних досліджень, підготовку наукових кадрів, розроблення низки техноло- гій одержання нових лікарських препаратів і біологічно активних речовин, а також тестів для вдосконалення діагностики і лікування різних захворювань багатьох співробітників Інституту було відзначено державними наго- родами. Так, свого часу звання Героя Соціаліс- тичної Праці отримав академік О.В. Палладін, Героя України — академік М.Ф. Гулий. Спів- робітники Інституту здобули 16 державних премій СРСР і УРСР/України в галузі науки і техніки, 20 премій ім. О.В. Палладіна НАН України; почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки УРСР/України» присвоєно 9 вченим. Завершуючи розповідь про Інститут біохі- мії, слід наголосити, що він гідно витримав ви- пробування часом, пройшов складний шлях — від невеличкого колективу вчених-однодумців до потужної науково-дослідної установи із загальновизнаними школами, які робили і ро- блять усе для того, щоб біохімічні дослідження в Україні проводилися на високому світовому рівні. Зараз наукова робота в Інституті здій- снюється в 10 наукових відділах і 6 лаборато- ріях за такими основними напрямами: • дослідження структури, фізико-хімічних властивостей і біологічних функцій складних білкових та надмолекулярних систем; • вивчення молекулярної організації мета- болічних процесів та механізмів їх регуляції біологічно активними речовинами; • розроблення біотехнологій і нанобіотехно- логій для медицини, сільського господарства, екології та промисловості. Насамкінець слід підкреслити, що і в наш час ім’я академіка О.В. Палладіна є символом визнання досягнень і пріоритету вітчизняної науки та джерелом, яке дає наснагу послідов- никам і молодим ученим Інституту в утриман- ні високої планки наукових досліджень, яку він підняв разом зі славетними своїми сучас- никами на високий рівень, визнаний у близь- кому й далекому зарубіжжі. Інститут біохімії зберігає в академічній природничій науці най- кращі традиції, започатковані корифеями ві- тчизняної біохімії — академіком О.В. Палладі- ним та його найближчими послідовниками, які заклали основи для розвитку біохімії в новому ХХІ ст., і є сьогодні загальновизнаним лідером у своїй галузі в Україні.

Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О.В. Палладіна та 90- річчя Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України)

Institution

Ähnliche Einträge