Наукові праці про європейські міри в Україні

У статті проаналізовано праці дослідників історичної метрології про шляхи запозичення європейських одиниць виміру і ваги в різних країнах і в Україні та їх адаптацію місцевим населенням....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2016
Main Author:	Герасименко, Н.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2016
Series:	Історіографічні дослідження в Україні
Subjects:	Проблемна історіографія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104859
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Наукові праці про європейські міри в Україні / Н. Герасименко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 250-261. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104859
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1048592025-02-23T17:06:54Z Наукові праці про європейські міри в Україні Герасименко, Н. Проблемна історіографія У статті проаналізовано праці дослідників історичної метрології про шляхи запозичення європейських одиниць виміру і ваги в різних країнах і в Україні та їх адаптацію місцевим населенням. The author analyses the works of the historians of historical metrology on the ways of borrowing the European units of measuring and weight in different countries and in Ukraine as well as their adaptation by the local population. 2016 Article Наукові праці про європейські міри в Україні / Н. Герасименко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 250-261. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104859 930.1/ 006915.2 uk Історіографічні дослідження в Україні application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Герасименко, Н. Наукові праці про європейські міри в Україні Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті проаналізовано праці дослідників історичної метрології про шляхи запозичення європейських одиниць виміру і ваги в різних країнах і в Україні та їх адаптацію місцевим населенням.
format	Article
author	Герасименко, Н.
author_facet	Герасименко, Н.
author_sort	Герасименко, Н.
title	Наукові праці про європейські міри в Україні
title_short	Наукові праці про європейські міри в Україні
title_full	Наукові праці про європейські міри в Україні
title_fullStr	Наукові праці про європейські міри в Україні
title_full_unstemmed	Наукові праці про європейські міри в Україні
title_sort	наукові праці про європейські міри в україні
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Проблемна історіографія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104859
citation_txt	Наукові праці про європейські міри в Україні / Н. Герасименко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 250-261. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT gerasimenkon naukovípracíproêvropejsʹkímírivukraíní
first_indexed	2025-11-24T02:14:40Z
last_indexed	2025-11-24T02:14:40Z
_version_	1849636139297669120
fulltext	250 УДК. 930.1/ 006915.2 Неля Герасименко* НАУКОВІ ПРАЦІ ПРО ЄВРОПЕЙСЬКІ МІРИ В УКРАЇНІ У статті проаналізовано праці дослідників історичної мет- рології про шляхи запозичення європейських одиниць виміру і ваги в різних країнах і в Україні та їх адаптацію місцевим населенням. Ключові слова: історична метрологія, історіографія, оди- ниці виміру і ваги. Одиниці виміру і ваги виникли у процесі господарської діяльності людини: при будівництві житлових і архітектурних споруд, виготовленні знарядь праці, зброї, посуду, тощо. Дослідження давніх мір являється предметом історичної метро- логії – спеціальної історичної дисципліни, яка вивчає виник- нення одиниць виміру, формування їх у процесі історичного розвитку, функціонування системи мір та засобів вимірювань у різні історичні періоди, з’ясовує реальні величини давніх мір та відповідність їх мірам сучасної метричної системи. Історична метрологія сформувалася зусиллями багатьох вчених різних країн. Вивчення проблем історичної метрології в країнах Західної Європи почалося у ХVІ ст. Предметом досліджень західних вчених у ХVІ–ХVІІІ ст. стали головним чином єгипетські, грецькі, римські міри, як основи багатьох європейських систем мір. ———————— * Герасименко Неля Олексіївна – кандидат історичних наук, стар- ший науковий співробітник відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії України НАНУ. 251 Актуальною проблемою історико-метрологічних досліджень наступних століть, особливо ХІХ–ХХ ст., стала подібність мір у різних народів і теорія запозичення мір. У першій половині ХІХ ст. у наукових працях утвердилася думка про походження метрологічних систем сучасних європейських народів від спіль- ного джерела – мір Стародавнього Сходу, звідки через Грецію і Рим вони поширилися у європейських країнах. Гіпотези щодо походження англійської метрологічної сис- теми від спільного європейського джерела – мір Стародавнього Сходу дотримувався англійський вчений Ченей. Він стверджу- вав, що англійські міри ваги і лінійні міри, як і міри інших європейських країн, походять, ймовірно, зі Сходу через Грецію і Рим. Такої ж думки щодо походження мір дотримувався і англійський єгиптолог Ф. Петрі у своїй монографії «Індуктивна метрологія»1. У ХІХ ст. деякі дослідники історичної метрології вважали, що створення ефективної системи одиниць виміру відбувалося у народів, які досягли високого рівня культури. Від них такі системи були запозичені через торгові відносини з економічно і технічно розвинутими країнами. У Росії до таких висновків прийшов дослідник спеціальних історичних дисциплін Д.Прозоровський (1820–1894), автор по- над 80 праць із палеографії, нумізматики, хронології й історич- ної метрології. У 70–80 рр. ХІХ ст. він опублікував декілька статей про російські міри ваги і довжини, у яких виводив витоки давньоруської метрології з античності2. Гіпотезу про походження давньоруських мір від східних розробляв М. Беляєв3. Він доводив, що давньоруська метрологія сформувалася під впливом ассиро-вавілонської і давньоєгипет- ської систем мір, яка склалася приблизно у ІІІ ст. до н.е. після проведення метрологічної реформи в Олександрії. Система дав- ньоєгипетських мір вплинула на метрологію сусідніх держав (Пергам, Сірію, Фінікію, грецькі малоазійські і причорноморські колонії ), а пізніше на Грецію і Рим та інші держави. Через торгові зносини з цими країнами народи, які населяли Причорномор’є і Придніпров’я, засвоювали цю систему мір. Наявність осілого землеробського населення сприяло її збере- 252 женню і поширенню серед слов’янських племен, а пізніше у державі Київська Русь4. Значну увагу запозиченню одиниць виміру і ваги у різних народів, які населяли сучасну територію Закарпаття, присвятив О. Мицюк (1883–1943) – український економіст, професор Празького університету. Окрім численних загальних досліджень О. Мицюк опублікував монументальну працю у двох томах «Нариси з соціяльно-господарської історії Підкарпатської Руси (Ужгород, 1936, Прага, 1938, перевидану 2003 р.). У них він описав значну кількість мір довжини, місткості, ваги, площі, які застосовувалися населенням Закарпаття, запозичені у давніх римлян, німців, угорців та інших народів, які населяли цю і прилеглі території і адаптували їх до місцевих умов5. У ХІІ ст. на Закарпатті, яке входило до складу Угорського королівства, як зазначає О. Мицюк, були рідкісні сталі посе- лення (осади). Тому угорська влада закликала іноземних коло- ністів, серед яких на першому місці були німці. У ХІІ ст. з’явилися їх колонії на території сучасного Берегово, а у ХІІІ ст. у південній Мармарощині осів один із німецьких орденів. Німецька колонізація у ХІІІ–ХІV ст. складалася переважно з саксонців і давала приклад тверезого підприємливого та працьо- витого життя. Населення Закарпаття зазнало німецького впливу: магдебур- ського судівництва, права на певний наділ (ділець) і єдино- спадщини. Поряд з цим на Закарпатті набули поширення ні- мецькі міри. Так, одиницею виміру сипких речовин став коблик (кобел, кбел), який застосовувався до початку ХХ ст. Назва міри походить від німецького Kubel. Іншими німецькими мірами, які застосовувалася на цій тери- торії, були: міра мессель (від німецького messen – міряти, вимірювати), який дорівнював приблизно півлітра меду і міра камінь – від німецького – «Stein», яку принесли на Закарпаття німецькі колоністи. Міра камінь дорівнювала приблизно 10,27 кг і була адаптована до умов Закарпаття6. Подібність мір у різних народів і теорію запозичення мір досліджував російський вчений, академік Б. Рибаков. Він під- тримав тезу М. Беляєва про подібність мір у різних народів, але 253 доводив, що в їх основі знаходилися елементарно прості рухи людини, а також єдність способу вимірювання, яку здійснювали за допомогою частин тіла людини (ліктя, п’яді, пальця, стопи, розмаху рук). Невелику їх відмінність вчений пояснював різ- номанітністю способів вимірювання й антропологічними відмін- ностями різних народів7. Б.Рибаков доводив також, що міра «четверик», яка мала широке розповсюдження в Україні і Росії та проіснувала як міра сипких тіл до 1924 р., була запозичена від римської міри «квадрантал» (26,24 л). Він вважав, що запозичення відбулося у ІІ–ІV ст. н. е. в період правління римського імператора Траяна (98–117 рр.), який розширив територію Римської імперії до Карпат і причорноморських грецьких міст. Римська держава стала сусідкою східних слов’ян, що сприяло відродженню їх експортного землеробства. При продажу вони міряли зерно рим- ською мірою, яка і набула поширення серед племен слов’ян- ського лісостепу через свою зручність у використанні8. Про запозичення і адаптацію римських мір у завойованих країнах йдеться у статті Я. Серовайського9. Автор проаналізовав систему землеробства Риму і встановив, що давні римляни мали компактні володіння у римських провінціях. Їх розміри були визначені у квадратних мірах. Основною мірою площі давніх римлян був югер, який мав, за даними Я. Серовайского, визна- чену кількість «квадратных футов»10. Автор статті довів, що в югерах визначалася як площа вели- ких латифундій, так і земельні наділи римських воїнів. Я. Серовайський дослідив також систему межування Римської імперії і її поширення у завойованих провінціях11. Значну увагу у статті присвячено питанню виміру земельних володінь у провінціях після падіння Західної Римської імперії. На думку Я. Серовайского, римська система полів і способи їх виміру змінилися, тому що існував прямий зв’язок між земель- ними мірами, порядками землекористування й системою зем- леволодіння12. На значній джерельній базі він показав, що на території колишніх римських провінцій, де в часи Римської імперії для визначення площі земельних володінь застосовували квадратну 254 міру югер, після її падіння, населення використовувало велику кількість різних місцевих мір. Площу ріллі, визначали кількістю зерна, необхідного для посіву, а площу луків – за кількістю возів зібраного сіна13. Одночасно населення колишніх римських провінцій продов- жувало використовувати для обчислення земельних володінь деякі римські міри, наприклад міру довжини пертику. У пере- кладі з латинської мови назва міри означала жердину і дорів- нювала 10 футів (приблизно 2,96 м). Наприклад, довжина і ширина земельних володінь Рейнського монастиря була обчис- лена у пертиках14. Отже, після падіння Західної Римської імперії на території колишніх римських провінцій, як встановив Я. Серовайський, відбулися зміни у вимірі земельних володінь. Римські квадратні міри – югери поступово були замінені місцевими мірами. Проте деякі з римських мір виявили здатність до виживання15. Проблемі запозичення мір у різних народів приділив увагу академік Я. Ісаєвич. Він проаналізував розвідку академіка Б. Рибакова про старі російські міри довжини, в якій піддано справедливій, на думку Я. Ісаєвича, критиці праці дослідників, які пояснюють схожість мір різних народів тільки запозичен- нями. На його думку, як і Б. Рибакова, причиною подібності мір довжини були «елементарно прості рухи рук людини, або час- тин тіла»16. Одночасно Я. Ісаєвич вважав недоцільним повністю відки- дати можливість запозичення мір у інших народів. Дослідження вчених доводять, на його думку, «корисність порівняння мет- рологічних систем різних народів і виявлення в них елементів спільності». Вчений пояснював такі явища не тільки однаковою матеріальною першоосновою мір, а й культурними, економіч- ними і політичними зв’язками між народами17. Порівняльне вивчення мір різних народів, зазначав Я. Ісаєвич, корисне не тільки для пояснення співвідношень старих мір і термінів, але і для дослідження деяких проблем етнографії та історії науки, зокрема історії розвитку математичних знань18. Походження назв одиниць виміру і ваги в Україні дослід- жував В. Винник. Він звернув увагу на шляхи запозичення мір 255 через термінологію їх назв. Вивчаючи термінологію одиниць виміру і ваги в Україні іншомовного походження, вчений зазначив, що найвиразніше вона представлена серед назв мір ваги. Причину цього він вбачав у тому, що зважування про- никало у побут населення українських земель набагато пізніше ніж інші метрологічні операції. У практичному застосуванні одиниць виміру ваги у побуті і торгівлі у населення в давні часи, на його думку, не виникало великої необхідності19. В. Винник визначив також основні напрями проникнення іноземних одиниць виміру і ваги в Україну. Деякі з них, як вважав вчений, проникли в Україну через торгівлю у басейні Балтійського моря. У ньому відбулося засвоєння населенням українських земель таких термінів як лашт, берковець. Із За- хідної Європи через Німеччину і Польщу прийшли назви фунт і пуд. Вони засвоєні, як вважав автор, у різний час і різними шляхами. Ряд термінів, на його думку, мають східне поход- ження: серед них безмін, око та інші20. Значну увагу концепції запозичення мір приділив М. Шос- тьїн21. Він високо оцінив дослідження М. Беляєва, концепція якого, на думку М. Шостьїна, побудована на детальному вив- ченні питання, використанні значної джерельної бази та її все- бічному аналізі. Вона відрізнялася новизною висновків і єдністю побудови, пов’язуючи походження давньоруських мір з цент- рами східної світової культури, міри яких через Грецію, Рим, малоазійські і причорноморські грецькі колонії потрапили на територію сучасної України22. М. Шостьїн прийшов до висновку, що давньоруська система мір була складним сплавом місцевих одиниць вимірювання й систем інших народів, запозичених населенням Давньоруської держави23. Джерела формування метрологічної номенклатури лінійних мір і особливості їх використання у мові досліджувала Г.Я. Ро- манова24. У монографії зазначено, що серед давньоруських лінійних мір переважали терміни, які виникли в загально- слов’янську епоху. Проте метрологічна термінологія, на думку автора, частково поповнювалася за рахунок запозичень з інших мов. Посередником в розповсюдженні деяких античних мір була 256 старослов’янська писемність, яка принесла у слов’янські землі досягнення греко-візантійської культури25. Г.Романова встановила, що торгові і культурні контакти із західноєвропейськими і східними країнами певним чином від- билися на метрологічній термінології. На її думку, це був складний процес адаптації мір інших народів до тогочасних реалій і давньоруської мови. Так, термін аршин, який був засвоєний через торгівлю з Туреччиною наприкінці ХV ст. спочатку виступав як «екзотизм». Він вживався у російській мові із визначенням «кафінський», пояснювався через термін «лікоть». Проте ця міра поступово витіснила термін і міру лікоть і стала частиною російської метрологічної системи до- метричного періоду26. Інші терміни, як зазначала автор монографії: дюйм, фут, миля застосовувалися в російській мові лише у спеціальних термінологіях (військовій, будівельній і морській справах). Значну увагу вона приділила конкретним мірам, які були за- позичені в інших країнах, насамперед у метрологічних системах давньої Греції і Риму27. Грунтовним дослідженням про українські міри рідин, сипких речовин ваги і довжини, які застосовувалися на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст. являється монографія О. Сидоренко28. У ній є відомості про деякі міри, запозичені з європейських метроло- гічних систем. Серед мір, які мали європейське походження, у дослідженні О. Сидоренко названі міри оксофт і анкерок. За даними автора вони використовувалися як міри рідин у Швеції, Фінляндії, Англії та інших країнах північної Європи. На Лівобережну Україну ці міри потрапили через Ригу завдяки міжнародній торгівлі, у якій брали активну участь українські купці. Ці міри вживалися при екерівці іноземних напоїв і мали місткість анкер – біля 3 відер, а оксофт – 1829. О. Сидоренко називає й інші міри європейського поход- ження. Такою мірою був антал. Міра застосовувалася, за даними автора, на українських землях Речі Посполитої для виміру рідин вже у другій половині ХVІ ст. Антал дорівнював ¼ частині бочки, або 18 гарнців. Поширення міри на Лівобережній Україні 257 у ХVІІІ ст. у дослідженні пов’язано виключно із привезенням в Україну угорського вина30. На митницях Лівобережної України антал використовували для екерівки тільки угорських вин із цілком конкретним зна- ченням – 5 відер. Вони прибували на митницю майже завжди у бочках двох видів: місткістю в один, або два антали31. У дослідженні О. Сидоренко йдеться також про міру ваги шведського походження берковець. Автор слушно зауважує, що міра відома від часів Давньоруської держави. Вона мала широке застосування на Лівобережній Україні і у ХVІІІ ст. для зва- жування прядива при його закупках і продажу, а також при оподаткуванні. За даними О. Сидоренко вага берківця дорів- нювала 10 українських, або 12 російських пудів, на сучасну міру 196,5 кг. Міра мала широке застосування і на Правобережній Україні32. У дослідженні О. Сидоренко названо й інші міри європей- ського походження: фунт, лот, літру, але детально їх не про- аналізовано. За її відомостями міра ваги фунт поділявся на 32 лоти. У літрах у ХVІІІ ст. привозили на Лівобережну Україну прядене золото. Вага літри пряденого золота, на думку автора, коливалася близько 240 г. У статтях досліджено також запро- вадження російських мір на Лівобережній Україні у ХVІІІ ст.33 Про запозичення європейських мір на українських землях у різні історичні періоди йдеться у працях інших дослідників. У монографії Н. Герасименко, у якій досліджуються одиниці виміру земельних володінь на Лівобережній Україні у другій половині ХVІІ–ХVІІІ ст., є відомості про запровадження на українських землях Речі Посполитої для виміру земельних володінь польсько-литовської міри – волоки і морга, а на Ліво- бережній Україні у ХVІІІ ст. російських одиниць виміру земель- них площ – четверті і десятини34. Крім того, у статті про міри місткості і ваги, які застосо- вувалися на Волині і Наддніпрянщині у ХІV – першій половині ХVІІ ст. йдеться про міру лашт. Лашт – міра ваги, назва якої походить від німецького Last , що означає тягар, вантаж. Термін уживався спочатку на означення кількості вантажу, вміщеному на возі, запряженому четвериком коней, чи на двох парокінних 258 фурах. У ХVІ–ХVІІ ст. лашт став основною оптовою одиницею ваги в морській торгівлі країн басейну Балтійського моря. За відсутності на суднах спеціальних одиниць місткості (тоннажу), вантаж судна визначався кількістю возів – лаштів. Лашт дорів- нював 12 бочкам35. У статті, присвяченій аналізу документів архіву Києво- Межигірського монастиря як джерела до історії мір, була вста- новлена величина лібри – давньоримської вагової і лічильної одиниці. У документах йшлося про лібру, яку ченці Києво- Межигірського монастиря використовували як лічильну оди- ницю, яка дорівнювала 24 (25) аркушів паперу. Одночасно документи зафіксували, як досліджено у статті, що наприкінці ХVІІІ ст. з інкорпорацією території Лівобережної України до складу Російської імперії лібра як лічильна одиниця поступово була витіснена з ужитку, а натомість запроваджувалася росій- ська лічильна одиниця паперу стопа, яка дорівнювала 480 ар- кушів36. Підсумовуючи зазначимо, дослідники встановили, що метро- логічні системи сучасних європейських народів походили від спільного джерела – мір Стародавнього Сходу. Через Грецію і Рим вони поширилися у європейських країнах і на українських землях. У працях дослідників історичної метрології значна увага приділена також шляхам запозичення європейських мір в Україні. Вони встановили, що проникнення європейських мір відбу- валося через культурні зв’язки. Посередником у розповсюд- женні античних мір, наприклад, була старослов’янська писем- ність. Іншими шляхами проникнення європейських мір на українські землі була міжнародна торгівля і завоювання її те- риторії іншими державами, коли населення було змушено використовувати міри завойовників. Поширені на українських землях європейські міри адапту- валися до місцевих умов. Одні з них населення використовувало за іноземною назвою і величиною. Інші назви мір були пере- кладені на тогочасну мову українців і мали різні за кількістю величини. Процес запозичення і адаптації європейських мір на 259 українських землях сприяв інтеграції її населення в євро- пейський соціально-культурний простір. ———————— 1 Chaney H.I. Qur Weights and Measures. – London, 1897. – P. 16; Flinders Petrie W.T. Measures and weights. – London, 1934. – P. 7; Шостьин Н.А. Очерки истории русской метрологии. ХІ–ХІХ века. – Москва, 1975. – С. 19. 2 Прозоровский Д.И. Древний русский вес в сравнении с римско- византийским и нынешним русским // Известия Петербургского ар- хеологического общества. – 1872. – Т. 7. – Вып. 3. – С. 373–386; Его же. Древние греко-римские меры протяжения и их отношение к древ- ним и русским мерам // Там же. – 1880. – Т. 9. – Вып. 5. – С. 475–483. 3 Беляев Н.Т. О древних и нынешних русских мерах протяжения и веса // Seminarium Kondakovianum. – Прага, 1927. – Т. 1; Шостьин Н.А. Указ. соч. – С. 16. 4 Там же. Шостьин Н.А. Указ. соч. – С. 15–20. 5 Данилюк Д. Відомий і невідомий О.Мицюк // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія історія. – Ужгород, 2002. – С. 86–90; Поп І. Мицюк Олександр // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. – Ужгород, 2010. – С. 484. 6 Мицюк О. Нариси з соціяльно – господарської історії Підкарпат- ської Руси. – Ужгород, 1936. – Т. 1. – С. 24, 70, 71, 76 137, 138, 208, 209; Прага, 1938. – Т. 2. – С. 85, 185, 257, 258. 7 Рыбаков Б. Русские системы мер длины ХІІ–ХV веков: (Из истории народных знаний) // Советская этнография. – 1949. – № 1. – С. 67. 8 Его же. О культуре древней Руси // Рыбаков Б. Из истории культуры древней Руси: Исследования и заметки. – М., 1984. – С. 7. 9 Серовайский Я.Д. Изменение системы земельных мер как ре- зультат перемен в аграрном строе на территории Франции в период раннего средневековья // Средние века. – М., 1956. – Вып. 8. – С. 125– 140. 10 Там же. – С. 126. 11 Там же. 12 Там же. – С. 126–127. 13 Там же. – С. 127–128. 14 Там же. – С. 128–129. 260 15 Там же. – С. 137. 16 Ісаєвич Я.Д. Деякі питання української метрології ХVІ–ХVІІІ ст. // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. – 1961. – № 2. – С. 5. 17 Там само. – С. 6. 18 Там само. 19 Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. – К., 1966. – С. 144, 145. 20 Там само. – С. 145. 21 Шостьин Н.А. Очерки истории русской метрологии ХІ–ХІХ века. – М., 1975. – 261 с. 22 Там же. – С. 15–20. 23 Там же. – С. 20, 21. 24 Романова Г.Я. Наименование мер длины в русском языке. – М., 1975. – 174 с. 25 Там же. – С. 7, 144 26 Там же. – С. 144, 145. 27 Там же. – С. 20, 21. 28 Сидоренко О.Ф. Історична метрологія Лівобережної України ХVІІІ ст. – К., 1975. – 159 с. 29 Там само. – С. 40, 41. 30 Там само. – С. 42. 31 Там само. – С. 43. 32 Там само. – С. 138–141. 33 Там само. – С. 143–145; Її ж. Про стан упорядкування мір на Лівобережжі у ХVІІІ ст. // Історичні джерела та їх використання. – 1971. – Вип. 6. – С. 154–165. 34 Герасименко Н.О. Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.) – К., 1998. – С. 75–85. 35 Її ж. З історії мір місткості і ваги на Волині і Наддніпрянщині в ХІV – першій половині ХVІІ століть // Записки наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2000. – Т. 140. – С. 134. (Далі – ЗНТШ). 36 Її ж Документи архіву Києво-Межигірського монастиря як дже- рело до історії мір // Укр. іст. журн. – 2010. – № 6. – С. 175. 261 The author analyses the works of the historians of historical metrology on the ways of borrowing the European units of measuring and weight in different countries and in Ukraine as well as their adaptation by the local population. Keywords: historical Metrology, historiography, units of measurement and weight.

Наукові праці про європейські міри в Україні

Institution

Similar Items