Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
У статті досліджуються федеративні конструкції голови Центральної Ради М.Грушевського у період Української революції 1917–1921 рр. Аналізується генеалогія й розвиток ідеї чорноморської федерації на постімперському просторі Східної Європи....
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Series: | Український історичний журнал |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105840 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського / Г.О. Корольов // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 68-79. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-105840 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1058402025-02-09T14:12:27Z Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського The Opinion of Mykhailo Hrushevs’kyi about Black Sea Federation Idea Корольов, Г.О. Історичні студії У статті досліджуються федеративні конструкції голови Центральної Ради М.Грушевського у період Української революції 1917–1921 рр. Аналізується генеалогія й розвиток ідеї чорноморської федерації на постімперському просторі Східної Європи. In the article probed federal constructions head of Central Rada M.Hrushevs’kyi in the period of Ukrainian revolution 1917–1921. Genesis of idea of Black Sea federation is analyzed on space of Eastern Europe. 2011 Article Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського / Г.О. Корольов // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 68-79. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105840 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Корольов, Г.О. Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського Український історичний журнал |
| description |
У статті досліджуються федеративні конструкції голови Центральної Ради
М.Грушевського
у період Української революції 1917–1921 рр. Аналізується генеалогія й розвиток ідеї чорноморської федерації на постімперському просторі Східної Європи. |
| format |
Article |
| author |
Корольов, Г.О. |
| author_facet |
Корольов, Г.О. |
| author_sort |
Корольов, Г.О. |
| title |
Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського |
| title_short |
Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського |
| title_full |
Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського |
| title_fullStr |
Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського |
| title_full_unstemmed |
Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського |
| title_sort |
ідея чорноморської федерації у поглядах михайла грушевського |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105840 |
| citation_txt |
Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського / Г.О. Корольов // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 68-79. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT korolʹovgo ídeâčornomorsʹkoífederacííupoglâdahmihajlagruševsʹkogo AT korolʹovgo theopinionofmykhailohrushevskyiaboutblackseafederationidea |
| first_indexed |
2025-11-26T16:25:19Z |
| last_indexed |
2025-11-26T16:25:19Z |
| _version_ |
1849870854747324416 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
Період Української революції 1917–1921 рр. був часом реалізації ба-
гатьох «національних проектів», що виникали як результат політичного й
соціокультурного розвитку «неісторичних» націй Східної Європи. У цьому
контексті розпад Російської імперії став каталізатором процесів визволь-
ної боротьби народів колишніх «західних окраїн». Саме під час револю-
ційних подій 1917–1921 рр. у Наддніпрянській Україні було обґрунтовано
різноманітні проекти державотворення, серед яких виділяється ідея чор-
номорської федерації. Її виникнення у середовищі українських революціо-
нерів пов’язувалося зі спробами утвердження нової моделі міждержавних
стосунків на Сході Європи, ураховуючи деструктивні процеси в імперіях
Романових, Гогенцоллернів і Габсбурґів. Генеалогія концепції чорноморсь-
кої орієнтації була реакцією на відновлення централізму в іпостасі більшо-
визму, різку зміну геополітичної карти Європи, посилення серед українсь-
ких революціонерів антиросійського чинника.
Під поняттям «ідея чорноморської орієнтації» у сучасному історично-
му дискурсі слід розуміти систему поглядів української еліти щодо політи-
ки між Балтикою і чорним морем. чорноморська орієнтація України ха-
рактеризується особливим розумінням місця цього напрямку у структурі
її геополітичних пріоритетів і містить певний спосіб обґрунтування його
перспектив для утвердження незалежності1. Крім того, це поняття сто-
сується світоглядного розвитку, це формулювання більш широкого змісту.
Фактично з нього виділяються дефініції – чорноморська проблема та чорно-
морська федерація. Перша окреслюється як ідеологічний дискурс у розвит-
ку державності, а друга – як конкретна програма та форма втілення.
Історична ретроспектива ідеї чорноморської федерації представлена
в політичній спадщині українського історика й політика початку ХХ ст.
М.Грушевського. У його працях відтворена певна концептуалізація чорно-
морської орієнтації української держави на східноєвропейській арені.
1 Домащенко Л.М. Концепції чорноморської орієнтації України у вітчизняній політичній думці
першої половини ХХ століття: Автореф. дис. … канд. політ. наук. – К., 2008. – С.1.
* Корольов Геннадій Олександрович – кандидат історичних наук, науковий співробітник відді-
лу історії Української революції 1917–1921 рр. Інституту історії України НАНУ.
Г.о.короЛьоВ*
ІДЕЯ ЧОРНОМОРСькОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
У пОГЛЯДАХ МИХАйЛА ГРУшЕВСькОГО
У статті досліджуються федеративні конструкції голови Центральної Ради
М.Гру шевсь кого у період Української революції 1917–1921 рр. Аналізується ге-
неалогія й розвиток ідеї чорноморської федерації на постімперському просто-
рі Східної Європи.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
69Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
Історіографія проблеми є малодослідженою2. Більшість праць, в яких
прямо чи опосередковано розглядається ідея чорноморської федерації,
тяжіють до пояснення її сутності на основі колоніальних уявлень історично-
го процесу. При цьому виділяється ігнорування більш широкого погляду на
цю концепцію як суспільно-політичну парадигму3.
Львівський історик Я.Дашкевич стверджував, що чорноморська проб-
лема як політична/геополітична та економічна, матеріалізується у вигляді
конфліктної зони або зони, здатної породжувати конфлікти4. Відбиток на
такі інтерпретації наклали колоніальні уявлення історичного процесу,
коли Східна Європа та Орієнт розумілися в західній інтелектуальній думці,
як «інший»/відсталий світ.
Метою цього дослідження є реконструкція ідеї чорноморської федерації
М.Грушевського у контексті Української революції 1917–1921 рр., а також
спроба її інтерпретації на основі особистісних, геополітичних і цивілізацій-
них факторів. На цій підставі виділяємо такі смислові фокуси: передумо-
ви і причини появи ідеї чорноморської федерації у творчості та політичній
діяльності М.Грушевського, аналіз головних характеристик концепції чор-
номорської орієнтації, осмислення ідеї чорноморської федерації як парадиг-
ми історичної перспективи у вимірі Східної Європи.
Генезис концепції чорноморської федерації у творчості М.Грушевського
позначений парадоксом цивілізаційної орієнтації. А саме: чорноморська
орієнтація не може бути, не дивлячись на чорноморський статус України,
витлумачена буквально, як кінцева мета для української держави і сповіду-
вання таласократичного принципу у своїй геополітиці. Сенс чорноморсь-
кої орієнтації полягає у замиканні в Україну морських і сухопутних ко-
мунікацій світового значення5. Фактично українські землі – це простір між
Заходом і Сходом, Європою та Росією, Балтикою й чорним морем. Однак, ін-
терпретуючи українські землі як ареал східного православного слов’янства,
учений при цьому обґрунтовує їх належність до Заходу через конструюван-
ня пов’язаності з «германським» світом.
Ідея чорноморської федерації, як геополітичний проект Східної Європи,
виникла як реакція на розгортання Першої світової війни і більшовицьку
революцію в Росії. Можна вести мову про певну схожість федералістських
конструкцій в ідеологічних доктринах національних рухів, що перебува-
ли під скіпетром Романових. Адже аналогічну антиросійську та трансна-
ціональну генеалогію має концепція Е.Ромера і Ю.Пілсудського «міжмор’я»
2 Дашкевич Я. чорноморські проблеми в минулому і сучасному // Його ж. «Учи неможними
устами сказати правду»: історична есеїстика. – К., 2011. – С.517–540; Домащенко Л.М.
Концепції чорноморської орієнтації України…; Липа Ю. Призначення України. – Л., 1992. – 272 с.;
Його ж. Чорноморська доктрина. – Одеса, 1942. – 165 с.; Потульницький В.А. Історія української
політології (Концепції державності в українській зарубіжній історичко-політичній науці). –
К., 1992. – 232 с.; Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії. –
Берлін, 1923. – 288 с.
3 Див.: Левенець Ю.А. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної
думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). – К.,
2001. – С.91–111.
4 Дашкевич Я. чорноморські проблеми в минулому і сучасному. – С.518.
5 Домащенко Л. Концепції чорноморської орієнтації України… – С.1.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
70 Г.О.Корольов
(пол. «koncepcja międzymorza»). Обидва постімперські проекти єднає анти-
російський дискурс, який характеризується геополітичним і цивілізацій-
ним змістом. Думається, що одночасна поява та репрезентація цих ідей в
політичному середовищі Польщі й України була викликана схожими перед-
умовами та характером визвольної боротьби. Такий ракурс дозволяє інтер-
претувати ці ідеї як базові моделі організації східноєвропейських державно-
стей на ґрунті інтернаціональних інтенцій їхніх еліт.
Політичний світогляд М.Грушевського й Ю.Пілсудського, що форму-
вався в умовах імперського суспільства, базувався на інтерпретації Росії як
«тюрми народів». Обидва виявляли у своїй діяльності множинну лояльність.
«Общерусские» риси цих лідерів у подальшому позначилися на амбівалент-
ності принципів політичної боротьби, яка визначала розвиток суспільних
процесів у постімперських суспільствах Східної Європи. Ураховуючи цю
аналогію, досить легко реконструювати виникнення ідеї чорноморської
орієнтації у середовищі українських революціонерів.
Фактично і М.Грушевський, і Ю.Пілсудський конструювали східноєв-
ропейський метарегіональний сценарій6. Тільки перший прагнув утверди-
ти державність свого народу, а другий – обґрунтувати імперський потенціал
поляків між Балтикою і чорним морем. чорноморська перспектива для
України – це євроцентрична модель, своєрідне заперечення слов’янського
союзу, тобто відмова від етнічних/расових конструкцій. На українських зем-
лях мало відбутися повернення до києво-руської спадщини, ідеологема
«Київ – другий Єрусалим» стає не просто сакральною ідентичністю, а гео-
політичним втіленням України. За таких умов розділення України між ім-
періями починає відігравати позитивну роль. Галичина відіграє роль містка
до Європи, а Велика Україна – до Росії. Україна обирає шлях, спрямований
на розвиток відносин у балтійсько-чорноморському регіоні, враховуючи те-
риторіальний, технологічний, людський ресурс займає місце регіонального
лідера. Але ці сентенції відтворюють лише вірогідний напрямок розвитку, а
історія, як відомо, не має умовного способу.
Із початком наступу більшовицьких військ в Україні у грудні 1917 р.
М.Грушевський зосередився на ідеологічній роботі, намагаючись знайти
оптимальні шляхи розвитку держави. Скептичне і негативне ставлення
до більшовизму в голови Центральної Ради на початку 1918 р. посилило-
ся. Важливо відзначити, що після проведення за його ініціативою в Києві
З’їзду народів Росії (21–28 вересня 1917 р.) політик уважав доконаним фак-
том перетворення Центральної Ради на орган боротьби за перебудову феде-
ративної Російської Республіки.
Однак динамічний наступ більшовиків і репресії стосовно лідерів
українського руху стали визначальною причиною трансформації уяв-
лень М.Гру шевського від російськофільських федералістських позицій до
жорст ких антиросійських заяв. Слід констатувати, що він звинувачував
6 Геополітичні стратегії сучасної України у Східній Європі більш детально розглянуто у ст.:
Королев Г. Украинский пируэт над Балтийско-черноморским Междуморьем [Електронний
ресурс]: http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2011/06/8/6247374/
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
71Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
більшовиків і «Московщину» в усіх труднощах українського державного
будівництва. Саме тоді з-під пера голови Центральної Ради виходить ряд
праць, зведених у трактат «На порозі Нової України»7. Він став відобра жен ням
переосмислення вченим і політиком основних ідейних гасел Центральної
Ради, фактично ставши програмою нових революційних і політичних пріо-
ритетів українського руху. «через це в них нема відповідей, – писав істо-
рик, – на тривоги нинішньої хвилі, або коли хочете єсть – тільки з поло-
ження дальших перспектив, з котрих треба завжди орієнтуватись, щоб не
заблудитись в хаосі суперечностей та аномалій нинішнього дня»8.
Стрижневою тезою збірки було обґрунтування ідеї української незалеж-
ності й пошук варіантів її реалізації. Звернення М.Грушевського до ідеї са-
мостійності було закономірним, ураховуючи, що перш за все народницька
ідеологія визначила його особливий інтерес до проблем народності й на-
ціонального питання9. Даючи характеристику своїм політичним переконан-
ням, учений писав: «Як демократ і соціаліст все своє життя стояв на сторожі
прав національностей – не тільки своєї національності»10. Такі інтернаціо-
нальні думки М.Грушевського були реакцією на динамічну зміну політич-
ної карти Східної Європи.
Статті збірника «На порозі Нової України» характеризуються держав-
ницькою перспективою поза російським контекстом та конструюванням фе-
дералістських моделей. На початку 1918 р. М.Грушевський займається по-
шуком можливих союзників Української Народної Республіки (далі – УНР)
та обґрунтуванням нового геополітичного вибору. Виділяється декілька ха-
рактерних формулювань, відтворених у його тодішній публіцистиці, – це
констатація «кінця московської орієнтації», визнання необхідності рівнян-
ня на західну цивілізацію, розробка чорноморської перспективи державно-
го майбутнього України. Ці вихідні позиції у М.Грушевського не були са-
мостійними концепціями, а виступали як ідеологічна цілісність лише в
комплексному розгляді.
Обрання самостійницького курсу в державному будівництві Центральної
Ради після прийняття IV Універсалу (22 січня 1918 р.), який проголошу-
вав незалежність УНР, не означало повної відмови від ідеї федераліз-
му. Відбулося лише переосмислення вченим її сутності в геополітично-
му і цивілізаційному контекстах. Відомо, що федералізм М.Грушевського
у період доби Центральної Ради був пов’язаний із російським чинником –
Російською Республікою з федеративним устроєм, до складу якої на правах
національно-територіальної автономії увійшла б Україна.
Нестерпна внутрішня образа на більшовицьку владу визначила та-
кож несприйняття ним білого руху з його половинчастими проектами
7 Грушевський М. На порозі Нової України. Гадки та мрії // Його ж. Твори у 50 томах. –
Т.4 (1): Суспільно-політичні твори (доба Української Центральної Ради 1917 – квітень 1918). –
Л., 2007. – С.225–267 (перше вид.: Грушевський М. На порозі Нової України. Гадки та мрії. –
К., 1918. – 120 с.).
8 Грушевський М. На порозі Нової України. Гадки та мрії. – С.225.
9 Потульницький В.А. Історія української політології... – С.46.
10 Грушевський М. На порозі Нової України. Гадки та мрії. – К., 1918. – С.114.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
72 Г.О.Корольов
конституційного монархізму та ідеологією великоросійського лібералізму.
«Перше, що я вважаю пережитим і віджитим, таким, «яке згоріло у моїм
кабінеті», се наша орієнтація на Московщину, на Росію, накидувана нам
довго і вперто силою»11, – писав учений, осмислюючи наслідки більшови-
цької експансії проти УНР на початку 1918 р. Незалежність України в ро-
зумінні М.Грушевського конструювалася у формі демократичної і соціалі-
стичної Української Республіки12. Він визначав, що такі характеристики
спрямовані на те, «щоб відвернути всякі підозри, надії чи – що самостій-
ність Україні буде формою української реакції або української національ-
ної винятковості»13.
Однак не варто применшувати роль особистісного чинника, емоцій-
ності, амбітності голови Центральної Ради в контексті розуміння причин
повернення до федералістської ідеї. М.Грушевський при всій своїй само-
стійності нерідко «грав за чужими правилами», потрапляючи під вплив не-
гативних життєвих обставин. Прикладом може служити руйнування чер-
воними військами М.Муравйова родового маєтку Грушевських у Києві
у січні 1918 р. У його публіцистиці відразу відзначається кардиналь-
на зміна колишніх ідеологічних позицій. Суперечливі думки викладені
М.Грушевським у статтях «На переломі», «Кінець московської орієнтації» та
ін. «25 січня, під час бомбардування Києва, – писав учений, – більшовики
запальними снарядами розстріляли будинок, де я жив, – наш фамільний
будинок, побудований десять років тому за гроші, залишені батьком. [...]
Довго було б оповідати і прикро навіть згадувати. Ніякі сили вже тепер не
повернуть його»14. З’ясування внутрішніх мотивів ідейно-політичних транс-
формацій М.Грушевського є складною ілюстрацією тенденцій історичного
розвитку українського суспільства «довгого ХІХ ст.»15. Однак, резюмуючи
зміст зазначених статей, варто виділити те, що основним інтелектуальним
кредо голова Центральної Ради проголосив активізацію процесу усвідом-
лення політичних завдань українського руху з нових позицій, не переобтя-
жених «спадщиною старого, пережитого»16.
У статті «На переломі» історик чітко визначив перспективи попередніх
ідей визвольного руху і революційного часу, вказуючи, що «сила старих по-
глядів і відносин у громадянстві не тільки гальмує темп просування, але
й викривляє його хід, і це особливо буває небезпечно в такі відповідальні і
критичні моменти, як нинішній»17. Далі М.Грушевський підкреслював важ-
ливість проголошеної самостійності УНР і намагався залучити все свідоме
українство до участі в побудові «нових принципів життя». Аналіз політичного
11 Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991. – С.138.
12 Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.185. –
Арк.8 зв.
13 Там само.
14 Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – С.135.
15 «Довге ХІХ ст.» уведене до історичного дискурсу британським істориком Е.Гобсбаумом
як поняття, котре окреслює розвиток епохи «подвійної революції», націоналізму, революцій,
капіталізму від початку Великої французької буржуазної революції (1789 р.) до вибуху Першої
світової війни (1914 р.).
16 Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – С.138.
17 Там само. – С.136.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
73Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
і морального становища визвольного руху в період військового протистояння
з більшовиками привів голову Центральної Ради до важливості визначен-
ня нових державницьких перспектив. Для цього потрібно було обґрунтувати
анти російську переорієнтацію політики Центральної Ради.
М.Грушевський, як один із творців українського історичного нарати-
ву, виступив проти проекту «Великої Росії», який був згодом переосмисле-
ний В.Леніним18. Він вдало поєднав контроверсійні думки й еклектично
обґрунтував відсутність перспектив відносин України з останньою. Ученого
обурювала наявність спільних характеристик у діяльності колишньої ім-
перської бюрократії і російського революційного руху, які опинилися по від-
ношенню до України «твердоголовими централістами та об’єдинителями»19.
Осмислення імперської політики щодо неї привело історика до думки «про
глибоку антитезу цих двох близьких по крові, а відмінних духом народів»20.
При цьому вчений однозначно переорієнтував Україну з Росії в бік Європи.
Саме східний простір останньої став полем побудови М.Грушевським дер-
жавної перспективи своєї Вітчизни. Історик відразу почав обґрунтовувати
базові характеристики моделі можливого федеративного союзу за участю
України, що викладені в його програмних публікаціях «Наша західна орієн-
тація», «Орієнтація чорноморська» і «Нові перспективи».
У цих статтях відображено трансформації федеративної концепції істо-
рика. В їх основі лежить розуміння «Нової України», тобто такої, що має
відійти від безмежної віри в організацію загального державного організму з
Росією. Закономірним здається обґрунтування вченим підстав і значущості
антибільшовицької орієнтації. Саме ця думка лежить в основі його констру-
ювання перспектив майбутньої української державності. Така позиція зу-
мовлювалася несприйняттям Раднаркомом лідерської ролі Центральної
Ради у процесі перебудови колишньої імперії в демократичну федератив-
ну республіку.
Вдалу реалізацію проекту «Нової України» М.Грушевський пов’язував
із наявністю культурних та економічних підстав, а також із появою чор-
номорської, європейської чи світової федерації. Він відзначав історичне
значення діяльності Центральної Ради, спрямованої на побудову «Нової
України», в якій співіснували демократичні принципи, ідеї національної
злагоди та гармонії. Роль і місце селянства у соціально-класовій структурі
українського суспільства було для нього основним розумінням історичного
поступу – «підставою сеї Великої України»21. Така світоглядна і наукова по-
зиція виходила з народницьких поглядів ученого. Сутність цієї ідеї поляга-
ла не в розумінні України як великої «території» або «панування» над інши-
ми, а у соборному єднанні етнографічних українських земель22.
18 Див.: Szporluk R. Lenin, «Great Russia,» and Ukraine // Harvard Ukrainian Studies. –
Vol.28 – №1/4. – 2006. – P.611–626.
19 Грушевський М. Кінець московської орієнтації // Його ж. Хто такі українці і чого вони
хочуть. – С.139.
20 Там само. – С.141.
21 Там само. – С.162.
22 Кармазіна М. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ – початок
ХХ ст.). – К., 1998. – С.333.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
74 Г.О.Корольов
Концепт «Нова Україна» в публіцистиці М.Грушевського характеризує
наявність зв’язку українського народу з духовними цінностями західного
суспільства, а також ідеєю державності. Це останнє поняття виходило з на-
родницького світогляду і соціалістичних поглядів. Негативне сприйняття
М.Грушевським російського централізму й бюрократії визначило розуміння
ним загроз українському державному будівництву. У статті «Державність»
він писав: «Ми відкидаємо поліцейсько-бюрократичний устрій і хочемо
оперти нашу управу на широких основах самоврядування, зіставляючи ад-
міністрації міністеріальної тільки функції загальної контролі, координу-
вання і заповнювання тих прогалин, які можуть виявлятись в діяльності
органів самоврядування»23. Одним із головних фундаментів української
державності голова Центральної Ради вважав широке місцеве самовряду-
вання регіонів і демократизм в їх діяльності.
Надання більшої адміністративної і виконавчої компетенції регіо-
нам випливало з ідеї внутрішньої федералізації України на основі гро-
мад. М.Грушевський таку державну систему розглядав як перспективну.
Своєрідним підсумком публіцистичної та політичної діяльності М.Гру-
шевського на початку 1918 р. стало обґрунтування конфедеративної тен-
денції концепції державного будівництва. На практиці, виступаючи жор-
стким противником націоналізму, в ідейному плані голова Центральної
Ради намагався об’єднати ідеї федералізму й самостійності, шукаючи під-
стави для цього в історичному розвитку України. Проте слід зазначити, що
вони не були рівнозначними у світогляді М.Грушевського. У контексті пев-
ної політичної ситуації він надавав перевагу одній із них, тим самим спри-
яючи амбівалентності державної природи УНР. Зрозуміло, що конструкція,
побудована на внутрішній суперечності, та ще без міжнародної легітимації,
не мала державницьких перспектив.
Стаття «Наша західна орієнтація» відтворює суперечливий характер
внутрішнього і міжнародного становища УНР, формує діаметрально проти-
лежний попереднім баченням погляд на завдання українського визвольно-
го руху. Варто виділити стрижневу особливість нових політичних наголосів
М.Грушевського. Він робить уже інший цивілізаційний вибір для України в
бік західного (європейського) суспільства.
При цьому історик намагається знайти підстави для українського
месіанізму й територіально окреслити сферу політичного впливу для май-
бутнього України в межах чорноморського регіону. Такі конструкції вченого
обумовлені суто російським ментальним розумінням призначення і ролі дер-
жави на світовій арені, що саме по собі приводить до пояснень євроцентрист-
ською риторикою постімперських процесів у Росії. М.Грушевський писав,
що український народ належить до західної культури, при цьому визнаючи
великий орієнтальний вплив на нього24. Україна є історично спорідненою
з Німеччиною та Італією, перебуває в постійному зв’язку із Заходом, живу-
чи його ідеями. В українському народі з’єдналися візантійські традиції та
23 Грушевський М. Державність // Його ж. Хто такі українці і чого вони хочуть. – С.172.
24 Грушевський М. Наша західна орієнтація // Там само. – С.141–142.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
75Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
їх комбінація, а також «участь у переробленні нових західних здобутків і
впливів, приносила до них свої оригінальні нюанси»25.
У цій статті в негативному ключі висвітлюється роль російського фак-
тора в українській історії. «Російська національна політика, – підкреслював
М.Грушевський, – приложила руку до того, щоб розірвати родинні й усякі
інші зв’язки української інтелігенції із закордонними західними краями й
попхнути її до Великоросії»26. Водночас він застерігав, що «нам не потріб-
но підганяти наше життя під будь-який західноєвропейський зразок, хоча
б і німецький». У цілому праця не має конкретних висновків, завершуєть-
ся патетичним звинуваченням у бік Росії. Такі парадоксальні твердження
М.Грушевського пояснює динамічна зміна його суспільно-політичних по-
глядів щодо сприйняття європейської соціалістичної ідеології.
Як історик і голова Центральної Ради він відстоював тезу домінування
народу у громадській організації. «Народ» усвідомлювався ним лише як се-
лянство або трудящий люд. Він не сприймав домінування певної соціальної
групи чи класу. Такий погляд М.Грушевського повністю суперечив тенден-
ціям розвитку європейської історії. Інтелектуальний і політичний поворот
у бік Заходу пояснювався лише поточним революційним моментом, який
характеризували завершальний етап Першої світової війни, встановлення
більшовицької влади в Росії й особистісний чинник.
Центральною публікацією, яка формулює ідею федеральної України поза
російським контекстом та обґрунтовує наявність історичного зв’язку із захід-
ною цивілізацією, є есе «Нові перспективи». Саме в ньому М.Грушевський
намагався подати своє бачення нових державницьких перспектив України
в умовах проголошення самостійності та війни з більшовиками. Фактично
інтелектуальні помисли голови Центральної Ради були спрямовані у бік
України, як геополітичної цілісності на карті Східної Європи. Такі сентенції
М.Грушевського визначають його політичну переорієнтацію на європейсь-
кі ідеї та цінності. Варто підкреслити, що в тексті цієї статті фігурує думка,
згідно з якою історик пише про близькість українського народу до «німець-
кого світу». «Відчужена від сеї культури, від західного світу взагалі штучни-
ми, насильницькими заходами московськими, – писав він. – Україна зможе
тепер вернутися з новою, навіть – по реакції – із дещо перебільшеною силою
до сього близького їй духом і вдачею світу. У першу чергу – до світу германсь-
кого, німецького, з котрим і в минувшині у неї було найбільше зв’язків»27.
Поява пронімецької орієнтації пояснюється особливостями формуван-
ня політичного світогляду вченого, невизнанням державами Антанти неза-
лежності України, відмовою в організації допомоги в боротьбі з більшовиз-
мом, успішним наступом кайзерівської армії на Східному фронті. Зазначені
фактори спонукали М.Грушевського ще на початку 1918 р. до роздумів
про укладення миру між УНР та Німеччиною з надією отримати військо-
ву і міжнародну підтримку в боротьбі проти більшовицької Росії. Можна
25 Там само. – С.142–143.
26 Там само. – С.144.
27 Грушевський М. Нові перспективи // Його ж. Хто такі українці і чого вони хочуть. – С.148.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
76 Г.О.Корольов
стверджувати, що для М.Грушевського німці стали «духовно і культурно
близькими» лише в результаті відмови більшовиків розглядати Центральну
Раду як легітимну владу в Україні, тим самим ставлячи під сумнів політич-
не майбутнє її голови. Ідея самостійності в розумінні вченого залишала-
ся другорядною у системі його політичних переконань, навіть після пере-
орієнтації у бік Заходу. Примат федералізму й особистий фактор визначали
зміст його тодішніх інтелектуальних пошуків. «Тільки маючи на меті за-
всіди, як кінцеву мету, – писав учений, – федерацію світову, я буду вихо-
дити, як з першого конкретного кроку до неї, з федерації країв, зв’язаних
гео графічно, економічно й культурно»28. Першим кроком до такої федерації
М.Грушевський вважав економічне і культурне співробітництво між наро-
дами чорного моря29.
У статті «Нові перспективи» вчений моделював новий цивілізаційний
вектор розвитку української державності. М.Грушевський безповоротно
орієнтував УНР у бік Заходу, закликаючи вчитися в Німеччини та США.
При цьому він підкреслював значення України, як центру чорноморського
мегарегіону: «Але коли школою для нас мусять бути сі краї західної культу-
ри, полем нашої діяльності, нашої власної творчості повинні бути краї, які
подібно як і Україна виросли у впливах чи зв’язках східної культури – краї
в сфері нашої чорноморської орієнтації, об’єднані чорним морем як цент-
ром комунікацій і різних культурних і політичних взаємин»30. На практиці
незалежність УНР залишалася актом, детермінованим різкою зміною гео-
політичної ситуації у Центральній31 та Східній Європі. Недарма учений за-
значав: «Не вважаю як перед тим, як і тепер самітнього державного відок-
ремлення за політичний ідеал. Я був і залишаюся і далі федералістом»32.
Проект світової федерації сприймався М.Грушевським не тільки як кін-
цева мета для українського народу, але і як теоретичне формулювання, у ме-
жах якого вміщаються його соціалістичні ідеали й народницькі ідеї. За ло-
гікою М.Грушевського, першим кроком до всесвітньої федерації повинна
стати організація «федерації країв», пов’язаних добровільним входженням
до її складу при тісних економічних і культурних відносинах. Саме тоді уче-
ний сформулював базові положення концепції чорноморської федерації.
Як історик, М.Грушевський завжди виявляв інтерес до боротьби ли-
товського народу за свою незалежність, а також – до розвитку білорусько-
го визвольного руху. Це пояснюється не тільки тим, що білоруси та литов-
ці об’єднані з українцями спільним історичним шляхом. Справа в тому, що
учений і політик відводив Білорусії та Литві особливу роль у своїй концепції
28 Грушевський М. Нові перспективи // Його ж. Хто такі українці і чого вони хочуть. – С.151.
29 Там само.
30 Там само. – С.150.
31 Термін «Центральна Європа» тут ужито в географічному сенсі, поділяючи позицію
російського історика О.Міллера щодо особливостей його появи в інтелектуальному та
політичному дискурсі Східної Європи та Заходу (див.: Миллер А. Тема Центральной Европы:
история, современные дискурсы и место в них России [Електронний ресурс]: http://magazines.
russ.ru/nlo/2001/52/mill.html).
32 Грушевський М. Нові перспективи // Його ж. Хто такі українці і чого вони хочуть. – С.151.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
77Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
майбутнього політичного устрою Східної Європи33. М.Грушевський зазна-
чав, що ці народи були союзниками України від початку їх історичного шля-
ху і «старими друзями в польському союзі»34. Цей факт привів ученого до
думки про можливість мати спільні державницькі перспективи в майбут-
ньому. Історичне минуле трьох народів балтійсько-чорноморського регіо-
ну визначається тим, що між ними ніколи не буває будь-яких серйозних
конфліктів, кожен із цих народів проживав на своїй етнічній території, і
національно перемішані кордони були незначними; це три сусідніх націо-
нальних території, які мали загальні зовнішні відносини та інтереси35, «всі
троє – прийомні діти історичної Польщі»36.
Закономірно, що пріоритетну роль у майбутньому союзі держав учений від-
водив українському народу, більш численному і тому, що має на своїй території
багато природних ресурсів. М.Грушевський конструював державну модель у
вигляді федеративного союзу трьох народів, який повинен скластися на бал-
тійсько-чорноморських шляхах. Однак ідея чорноморської федерації на тере-
нах Східної Європи залишилася політичною мрією ученого. При цьому потріб-
но враховувати конотацію терміна «федерація» у сприйнятті М.Грушевського,
який за всіма ознаками відповідав конфедеративному об’єднанню.
У широкому плані своєї федеративної ідеї М.Грушевський розробляв
проекти державного утвердження України в системі Східної Європи37. Саме
тоді він висунув концепцію чорноморської орієнтації України, яка передба-
чала створення федерації у цьому мегарегіоні.
Найбільш вигідною для України М.Грушевський вважав модель «коопе-
рації народів чорного моря». У той час він написав статтю «Орієнтація чорно-
морська», в якій виклав свою позицію стосовно історичних основ нової моделі
федерації – чорноморської38. Ця праця є логічним продовженням поперед ньої
статті «Наша західна орієнтація», в якій чорноморська орієнтація конструюєть-
ся на засадах західних уявлень про державу. Їх об’єднує загальний ідеологіч-
ний знаменник, що характеризується тим, що «історичні умови життя орієн-
тували Україну на Захід»39, проте географічні – орієнтували та орієнтують на
південь, на чорне море40. У ній обґрунтовується історичне право домінуван-
ня українського народу в чорноморському регіоні, що у свою чергу визначає
особливу роль Україні у східноєвропейській історії. «Узагалі, коли обставини
тому сприяли, – писав М.Грушевський, – Україна ішла до того, щоб широко
заволодіти чорноморським узбережжям і стати тут твердою ногою»41.
33 Оглоблин О. Михайло Сергієвич Грушевський // Український історик. – 1966. – №1/2. –
С.11–12; Потульницький В.А. Історія української політології... – С.86.
34 Hruschewskyj M. Ukraine, Weissrussland, Litauen // Ukrainische Rundschau (Відень). –
1909. – №2. – S.51 (укр. мовою: Грушевський М. Україна, Білорусь, Литва // Його ж. Твори у
50 томах. – Т.3: Суспільно-політичні твори (1907 – березень 1917). – Л., 2005. – С.65–69).
35 Потульницький В.А. Історія української політології... – С.86.
36 Hruschewskyj M. Ukraine, Weissrussland, Litauen. – S.51.
37 Потульницький В.А. Історія української політології... – С.86–87.
38 Грушевський М. Орієнтація чорноморська // Його ж. Хто такі українці і чого вони хочуть. –
С.144–146.
39 Там само. – С.144.
40 Потульницький В.А. Історія української політології... – С.87.
41 Грушевський М. Орієнтація чорноморська. – С.146.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
78 Г.О.Корольов
чорноморська федерація не заперечувала би державного сувереніте-
ту українського народу, а лише скріплювала б міжнародне співробітництво
України з іншими східноєвропейськими націями42. Месіанські інтерпрета-
ції М.Грушевського вказують на відсутність чіткого проекту організації чор-
номорського союзу, який в історичних реаліях початку ХХ ст. виявився до-
сить примарним.
Уже перебуваючи в еміграції, голова закордонної делегації УПСР
М.Грушевський намагався розробити варіант державного статусу
України в новій міжнародній архітектурі Східної Європи після укладан-
ня Версальського договору. Він писав, що «Україна могла б щось вигово-
рити собі в Антанти, тільки прийнявши федеративний принцип для нових
відносин»43. Однак це мала бути «федерація в рамках б.[увшої] Росії, з ви-
ключенням тільки Фінляндії та Польщі».
М.Грушевський пробував розробити конкретну програму чорноморської
федерації у середовищі українських політиків, де обмірковувалися реальні
плани «утворення федерації на інших, ширших підставах, скажімо, федера-
ції слов’янської, до котрої увійшли б західнослов’янські і балканські землі,
або федерації чорноморської в ширших розмірах»44.
У широкому контексті ідея чорноморської федерації в розумінні
М.Грушевського конструюється як організація «кооперації чорноморських
народів», що, по-перше, забезпечить Україні участь у відновленні «старих
природних торгових шляхів», а по-друге, дозволить українській державі
«емансипуватися», випрямиться з тим, щоб «потім уложитись в найбільш
вигідній позі». Крім цього, М.Грушевський не виключав можливості вико-
ристання чорноморської орієнтації для протиставлення ідеї «слов’янської
єдності» шляхом розробки для України власного варіанта цієї ідеї, яка б пе-
редбачала створення федерації українського, білоруського і литовського на-
родів на балтійсько-чорноморських шляхах.
М.Грушевський продовжував розвивати ідею внутрішньої федералізації
України, яку він виводив після розриву з російським контекстом та на ґрун-
ті історичного партикуляризму українських земель, на який впливала сума
гео графічних чинників історії. Ідея соборності планомірно трансформується
у форму федеративної України в більшому утворенні – конфедеративному со-
юзі, яким могла стати «кооперація народів чорного моря».
Після повернення в УСРР учений прийшов до концепції загального
партикуляризму, що суперечила його попереднім соборницьким позиціям.
Недаремно на схилі літ, у 1930 р., М.Грушевський у статті «Степ і море в
історії України» писав: «Донедавна, та можна сказати, що ще й нині ще,
«Новоросія» і «Україна» мисляться як поняття окремі, диспаратні, не зв’язані
органічно. Процес освоєння Полудневої України слов’янською в нинішнім
вигляді українською людністю, що тягнувся протягом тисячоліть – донині
42 Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації (Статті і матеріали). – К.,
1995. – С.55.
43 Грушевський М. В першій делегації Української партії соц. революціонерів (квітень
1919 р. – лютий 1920 р.) // Борітеся – поборете! (Відень) – 1920. – №3. – С.51.
44 Там само.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
79Ідея чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського
ще не закінчився. Завдання істориків – вивчити зовнішню історію сеї
української експансії на Полудне, висвітлити впливи сього колонізаційного
походу на місцеві відносини в Степу і на Побережу, і навпаки – вияснити,
які наслідки ся полуднева українська експансія і зміни в ній – припливи на
полуденнє української людності»45. Така конструкція відтворює метарегіо-
нальний підхід державницької перспективи.
Шлях ученого від ідей створення світової, чорноморської до соціалі-
стичної федерації виявився нереалізованим. У кінцевому результаті тіль-
ки ідея організації «кооперації народів чорного моря» стала його найбільш
умовною конструкцією та найменш теоретично обґрунтованою. Формування
такої конфедерації у системі Східної Європи не відповідало особливостям
історичного розвитку «іншої» Європи, а більше західним уявленням про
«неісторичні» нації.
Транснаціональний характер такого союзу дозволяв поглибити розви-
ток капіталістичних відносин. Однак розділення Центральної та Східної
Європи між імперіями Романових, Гогенцоллернів і Габсбурґів зводило до
мінімуму державницькі потенції «малих» народів, при цьому сприяючи фор-
муванню політичної еліти. М.Грушевський у період революції, пропонуючи
створити конфедерацію в балтійсько-чорноморському регіоні, був упевне-
ний у глибокій соціалістичній та інтернаціональній трансформації Заходу
й усього світу. Проте його надії та прогнози виявилися ілюзіями.
Період Української революції 1917–1921 рр. був часом утверджен-
ня і трансформації федеративних поглядів М.Грушевського. Ультиматум
Раднаркому РРФСР, хід українсько-більшовицької війни, бачення пріори-
тетної ролі Центральної Ради з конструювання демократичної федерації на
території колишньої Російської імперії визначили появу нових ідеологічних
концептів, розроблених її главою. Вихід серії публіцистичних статей, в яких
він виступив прихильником самостійності УНР у тогочасних умовах і воро-
гом більшовизму, характеризує наявність нового концепту – бачення феде-
ративної України поза російським контекстом. На цій основі учений обґрун-
тував концепцію чорноморської федерації, в якій лідируюче місце повинна
була зайняти Україна.
45 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського. – Ф.Х. –
Спр.4485. – Арк.6.
In the article probed federal constructions head of Central Rada M.Hrushevs’kyi
in the period of Ukrainian revolution 1917–1921. Genesis of idea of Black Sea
federation is analyzed on space of Eastern Europe.
|