Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова)
На основі критичного аналізу історіографії та найдавніших літописних текстів («Повісті временних літ» і Новгородського першого літопису старшої редакції) здійснено спробу перевірки основних ідей щодо співвідношення двох версій оповіді про Любецьку битву між Ярославом та Святополком. Можемо стверджу...
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Series: | Український історичний журнал |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106413 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) / В.Ю. Арістов // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 147-164. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106413 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1064132025-02-23T17:53:47Z Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) The Battle of Liubech in 1016s and Early Writing of Annals (on the Discussion of A.A.Shakhmatov Idea) Арістов, В.Ю. Методологія. Історіографія. Джерелознавство На основі критичного аналізу історіографії та найдавніших літописних текстів («Повісті временних літ» і Новгородського першого літопису старшої редакції) здійснено спробу перевірки основних ідей щодо співвідношення двох версій оповіді про Любецьку битву між Ярославом та Святополком. Можемо стверджувати, що старший варіант опису битви з’явився не раніше, ніж у «Повісті временних літ». В укладеному у другій половині ХІІІ ст. Новгородському літопису версію Початкового літопису перероблено, проте не використано інших писемних джерел. On the base of thorough analysis of historiography and the oldest chronicles (the Primary Chronicle and the Novgorodian First Chronicle of the old redaction) an attempt to check the main interpretations of relation of the two versions of the account about the battle of Liubech between Yaroslav and Sviatopolk. It is possible to assert that the earliest variant of the account about the battle, as well as all the passages related to it, appeared only in the Primary Chronicle, but not on the hypothetical previous stages of Kyiv chronicling. The Novgorodian chronicler of XIII century rewrote the version of the Primary Chronicle. However, no other written sources were used. 2013 Article Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) / В.Ю. Арістов // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 147-164. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106413 226.6:82-92, «04/14»; 653 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Арістов, В.Ю. Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) Український історичний журнал |
| description |
На основі критичного аналізу історіографії та найдавніших літописних текстів («Повісті временних літ» і Новгородського першого літопису старшої редакції) здійснено спробу перевірки основних ідей щодо співвідношення двох версій
оповіді про Любецьку битву між Ярославом та Святополком. Можемо стверджувати, що старший варіант опису битви з’явився не раніше, ніж у «Повісті временних літ». В укладеному у другій половині ХІІІ ст. Новгородському літопису версію Початкового літопису перероблено, проте не використано інших писемних джерел. |
| format |
Article |
| author |
Арістов, В.Ю. |
| author_facet |
Арістов, В.Ю. |
| author_sort |
Арістов, В.Ю. |
| title |
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) |
| title_short |
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) |
| title_full |
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) |
| title_fullStr |
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) |
| title_full_unstemmed |
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) |
| title_sort |
любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї о.о.шахматова) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106413 |
| citation_txt |
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) / В.Ю. Арістов // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 147-164. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT arístovvû lûbecʹkabitva1016rvrannʹomulítopisannídodiskusíínavkoloídeíoošahmatova AT arístovvû thebattleofliubechin1016sandearlywritingofannalsonthediscussionofaashakhmatovidea |
| first_indexed |
2025-11-24T04:09:29Z |
| last_indexed |
2025-11-24T04:09:29Z |
| _version_ |
1849643363121233920 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2013. – №1
УДК 226.6:82-92, «04/14»; 653
В.Ю.АріСТОВ *
ЛЮБЕЦЬКА БИТВА 1016 р. В РАННЬОМУ ЛІТОПИСАННІ
(ДО ДИСКУСІЇ НАВКОЛО ІДЕЇ О.О.ШАХМАТОВА)
На основі критичного аналізу історіографії та найдавніших літописних тек-
стів («Повісті временних літ» і Новгородського першого літопису старшої ре-
дакції) здійснено спробу перевірки основних ідей щодо співвідношення двох версій
оповіді про Любецьку битву між Ярославом та Святополком. Можемо ствер-
джувати, що старший варіант опису битви з’явився не раніше, ніж у «Повісті
временних літ». В укладеному у другій половині ХІІІ ст. Новгородському літопи-
су версію Початкового літопису перероблено, проте не використано інших пи-
семних джерел.
Ключові слова: літописання, «Повість временних літ», Початковий літопис,
Новгородський перший літопис, Синодальний список.
Започаткованій О.О.Шахматовим традиції дослідження давньоруського літо-
писання притаманні дві взаємопов’язані тенденції: надання особливого значення
(а іноді й переваги) новгородському літопису в реконструкції історії складання
«Повісті временних літ» («ПВЛ»); встановлення залежності між реально існуючи-
ми літописними текстами через посередництво текстів гіпотетичних, «спільних
джерел» або «найдавніших зводів», на яких і концентрується дослідницька увага.
Із праці у працю переходить переконання про співвідношення певних сюжетів.
Успадковується і властивий О.О.Шахматову спосіб мислення, який обмежує мож-
ливості дослідження. Між тим, вихід за традиційні дослідницькі рамки відкриває
шлях до альтернативних і, як видається, більш вдалих рішень.
Проілюструймо це. За матеріал візьмемо статтю 1016 р. у «ПВЛ» та Нов го-
родсь кому першому літопису (НПЛ), найдавніша збережена редакція котрого
починається саме з неї. Новгородський текст відрізняється від аналогічного
у «ПВЛ», віддавна привертаючи увагу в контексті реконструкції історії ран-
нього літописання. Починаючи зі статті 1017 р. новгородський літопис міс-
тить короткі поодинокі записи, а у статті 1016 р. – уривок розлогого наративу.
Співвідношення двох джерел у цьому місці справді дуже важливе та навіть
вирішальне: якщо і є достовірні свідчення старших за «ПВЛ» літописів або за-
лежності київської традиції від новгородської, то їх слід шукати саме тут.
***
Найдавніші описи битви між військами князів Ярослава та Святополка, що
відбулася 1016 р. під Любечем, містяться у «ПВЛ»1 та Новгородському першому
* Арістов Вадим Юрійович – аспірант Інституту історії України НАНУ, сектор дослід-
жень з історії Київської Русі
E-mail: aristov3000@yandex.ru
1 Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т.1: Лаврентьевская летопись (далі –
Лавр.). – Ленинград, 1926–1928. – Л.48; ПСРЛ. – Т.2: Ипатьевская летопись (далі – Ипат.). –
Санкт-Петербург, 1908. – Л.53 об.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
148 В.Ю.Арістов
літопису старшої редакції (НПЛст, Синодальний список2). Розповіді про цю
битву в молодшій редакції останнього (НПЛмл) і літописах т.зв. Новгородсько-
Софійської групи, протографи яких датують XV ст. (не кажучи про більш пізні
компіляції), залежать як від «ПВЛ», так і від старшої редакції новгородського
літопису. Тому саме ці два джерела будуть предметом нашого дослідження.
Нижче наводимо основні літописні уривки: статтю 1016 р. з НПЛст та
статті 1016 і 1018 рр. із «ПВЛ». Курсивом виділено спільний текст; підкрес-
ленням – споріднені, але не тотожні фраґменти, що розвивають близькі теми;
жирним із підкресленням – прямо суперечливі місця.
НПЛст. –
Арк.1–1 зв., 1016 р.
«ПВЛ» (Лаврентіївський список). –
Арк.48, 1016 р.
(?) «а вы плотници суще, а приставимъ вы
хоромъ рубити.
И начя Дьнѣпрь мьръзнути. И бяше Ярос-
лаву мужь въ приязнь у Святопълка; и по-
сла к нѣму Ярославъ нощью отрокъ свои,
рекъ к нѣму. И рекъ к нему: оньси, что ты
тому велиши творити; меду мало варено а
дружины много. И рече ему мужь тъ: рчи
тако Ярославу: даче меду мало, а дружины
много, да къ вечеру въдати. И разумѣ
Ярославъ, яко въ нощи велить сѣцися. И
томь вечере перевозися Ярославъ съ вои
на другыи полъ Дънѣпра, и лодь отри-
нуша от берега; и тои нощи поидоша на
сѣцю. И рече Ярославъ дружинѣ: знаме-
наитеся, повиваите собе убрусы голову. И
бысть сечи злѣ, и до свѣта победиша
Святопълка.
И бѣжя Святопълкъ въ Пе чѣнѣгы, а Ярос-
лав иде Кыеву, и сѣде на столѣ отця сво-
его Володимира. И нача вое свое дѣлити:
старостамъ по 10 гривенъ, а смердомъ по
гривнѣ, а новъгородьчемъ по 10 всѣмъ; и
отпусти я домовь вся»
«Приде Ярославъ и сташа противу . ѡ полъ Днѣпра . и не
смѣху ни си ѡнѣхъ . ни ѡни сихь начати и стояша мцѣ . г҃ .
Противу собѣ . и воєвода нача Ст҃ополчь ѣздѧ възлѣ берегъ
. оукарѧти Новгородцѣ гл҃ѧ . что придосте с хромьцемь симь
. ѡ въı плотници суще . а приставимъ въı хоромомъ руби-
ти нашимъ се слъıшавше Новгородци рѣша Ярославу . яко
заоутра перевеземъсѧ на не. аще кто не поидеть с нами .
сами потнемъ [єго]. бѣ бо оуже в заморозъ . Ст҃ополкъ стоя-
ше межи двѣма ѡзерома. и всю нощь пилъ бѣ с дружиною
своєю . Ярослав же заоутра исполчивъ дружину свою. про-
тиву свѣту перевезесѧ и въıсѣдъ на брегъ . ѿринуша лодьѣ
ѿ берега . и поидоша противу собѣ .
и сступишасѧ на мѣстѣ бъıс̑ сѣча зла . и не бѣ лзѣ ѡзеромь
Печенѣгомъ помагати. и притиснуша Ст҃ополка с дружи-
ною къ [ѡ]зеру. и въступиша на ледъ . и ѡбломисѧ с ними
ледъ. и ѡдалати нача Ярославъ . [видѣв же Ст҃ополкъ и
побеже . и ѡдолѣ Ярослав̑]. Ст҃ополкъ же бѣжа в Лѧхъı .
Ярославъ же сѣде Къıєвѣ на столѣ ѡтьни и дѣдни»
(«ПВЛ». – Арк.48 зв. – 49) 1018 р.
«Приде Болеславъ съ Ст҃ополкомь на Ярослава с Лѧхъı .
Ярославъ же совокупивъ Русь. и Варѧгъı . и Словен . по-
иде противу Болеславу . и Стополку . [и] приде Волъıню. и
сташа ѡбаполъ рѣкъı . Буга . и бѣ оу Ярослава кормилець
. и воєвода . именемь Будъı . нача оукарѧти Болеслава гл҃ѧ
. да то ти прободемъ трѣскою черево. твоє то лъс тоє. бѣ бо
Болеславъ великъ и тѧжекъ . яко и на кони не могъı сѣдѣти
. но бѧше смъıслень . и реч̑ Болеславъ къ дружинѣ своєи.
аще въı сего оукора не жаль . азъ єдинъ погъıну . всѣдъ на
конь вбреде в рѣку и по немь вои ѥго .Ярослав же не оутѧгну
исполчитисѧ .и побѣди Болеславъ Ярослава Ярославъ же
оубѣжа съ . д҃ .ми мужи Новугороду. Болеславъ же вниде
в Къıєвъ съ Ст҃ополкомь. и реч̑ Болеславъ разведѣте дру-
жїну мою по городомъ на покоръмъ . и бъıс̑ тако . Ярос-
лаву же прїбѣгшю Новугороду и хотѧше бѣжати за море
. и посадникъ Коснѧтинъ . сн҃ъ Добръıнь с Новгородьци .
расѣкоша лодьѣ Ярославлѣ рекуще. хочемъ сѧ и єще бити
съ Болеславомъ и съ Ст҃ополкомь . начаша скотъ събирати.
ѿ мужа по . д҃ . кунъı . а ѿ старостъ по . ı҃ . грив̑ . а ѿ бояръ
по . иı҃ .грив̑ . и приведоша Варѧгъı . [и] вдаша имъ скотъ
и совокупи Ярославъ воя многъı . Болеславъ же бѣ Къıєвѣ
сѣдѧ . ѡканьнъıи же Ст҃ополкъ реч̑ . єлико же Лѧховъ по го-
роду избиваите я и избиша Лѧхъı . Болеславъ же побѣже
ис Къıєва . възма имѣньє . и бояръı Ярославлѣ . и сестрѣ
ѥго . и Настаса пристави Десѧтиньнаго ко имѣнью . бѣ бо
сѧ ѥму ввѣрилъ лестью . и людии множьство веде с собою
. и городъı Червеньскъıя зая собѣ. и приде в свою землю .
Ст҃ополкъ же нача кнѧжити Къıєвѣ. и поиде Ярославъ на
Ст҃ополка . и бѣжа Ст҃ополкъ в Печенѣгъı»
2 Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. – Москва; Ленинград, 1950. – Л.1–1 об.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 149
Описи, як можна помітити, на початку мають ділянки спільного тексту.
Початок протистояння під Любечем у «ПВЛ» та НПЛст описано подібно3.
Ані Ярослав, ані Святополк не наважувалися напасти першим, стоячи на
протилежних берегах Дніпра. Воєвода Святополка почав насміхатися з нов-
городців, що прийшли з Ярославом. Далі версії різняться і кожен опис, крім
спільних місць, подає й унікальну інформацію. Так, у «ПВЛ» за сценою «уко-
ра» київським воєводою новгородців іде їхній ультиматум почати битву, аби
помститися за образу. Це стає поштовхом для наступу Ярослава. За НПЛст,
кпини київського воєводи ніяк не вплинули на перебіг подій, і все вирішала
роль зрадника з табору Святополка, який підказав Ярославові зручний час
для нападу. «ПВЛ» оповідає про битву на світанку, після того, як Святополк
усю ніч бенкетував із дружиною; НПЛст – про вечірню переправу й битву вно-
чі. До того ж Ярослав наказав своїм людям пов’язувати на голови «убруси»,
щоб у темряві відрізнити себе від ворога. Урешті вдосвіта переміг Ярослав.
«ПВЛ» подає іншу обставину, що посприяла Ярославові: військо Святополка
було затиснуте між двома озерами, котрі перешкоджало вступу в битву печені-
гів – союзників київського князя.
Як співвідносяться два описи й версії битви? Яке їх місце в історії ран-
нього літописання? Із текстологічного погляду, варіантів співвідношення двох
описів може бути три: 1) обидва вони цілковито незалежні, а збіги випадкові;
2) описи мали спільне джерело, в якому оповідь про битву виглядала інакше,
ніж в обох збережених джерелах; 3) один з описів первинний, а другий є пере-
робкою першого. Суто апріорно ці рішення не однаково вірогідні. Так, варіант
1 є сумнівним, якщо існує значна кількість прямих текстуальних і тематичних
збігів. Варіант 2 імовірний, але ускладнює пояснення введенням третього, гі-
потетичного, тексту (тим більше, кількох текстів). Варіант 3 найпростіший і
методологічно більш виправданий, адже використовує тільки реально засвід-
чені списками тексти. Перевіримо ці міркування.
Перші дослідники новгородського літописання (І.І.Срезневський, М.П.По-
ґодін, К.М.Бестужев-Рюмін, М.М.Яніш, І.П.Сеніґов), попередники О.О.Шах -
ма това, схилялися до варіанту 1. Вони визнавали множинність літописних
традицій у Давній Русі, зокрема існування в Новгороді самостійного і древ-
нього літописання. Виходячи з цього уявлення, навіть без спеціального зі-
ставлення текстів, можна було передбачати новгородське походження повідо-
млень, в яких ішлося про новгородців або новгородських князів. Відповідно
опис Любецької битви у версії НПЛ, на їхню думку, міг бути записаний десь у
першій половині чи середині ХІ ст. Спільні читання в описах битви вважали
незначущими, а обидва тексти – незалежними4.
3 Початок статті у НПЛст. відсутній, але можна припускати, що події в ньому викладалися
подібно до «ПВЛ».
4 Срезневский И.И. Исследование о летописях новгородских // Известия Отделения русского
языка и словесности Академии наук. – Т.2. – Санкт-Петербург, 1853. – С.20–24; Погодин М.П.
Новгородские летописи // Там же. – Т.6. – Санкт-Петербург, 1858. – С.224–225, 231; Бестужев-
Рюмин К.Н. О составе русских летописей до конца XIV в. – Санкт-Петербург, 1868. – С.32–33,
51–52; Яниш Н.Н. Новгородская летопись и её московские переделки. – Москва, 1874. – С.25–27;
Сенигов И.П. О древнейшем летописном своде Великого Новгорода. – Санкт-Петербург, 1885. –
С.63–64, 83–87.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
150 В.Ю.Арістов
Ідеї попередників про незалежність новгородського літописання від київ-
ського та древність повідомлень НПЛст5 (і НПЛ загалом) у загальних рисах
успадкував О.О.Шахматов. Але в питанні про описи Любецької битви дослід-
ник та його послідовники здебільшого обирали 2-й варіант співвідношення
текстів, шукаючи «спільні джерела», гіпотетичні перехідні ланки між реально
засвідченими у списках літописами.
Згідно зі своїм розумінням «порівняльного методу», О.О.Шахматов нама-
гався відтворити «спільні джерела» НПЛ та «ПВЛ», вибірково комбінуючи ні-
бито споріднені фраґменти з різних статей обох літописів. Скажімо, учений
зближував інформацію НПЛст про виплату Ярославом грошей учасникам бит-
ви у 1016 р. із записом «ПВЛ» 1018 р. про збір коштів із новгородців для найму
варяґів. Він уважав, що обидві звістки мали походити з одного джерела, що ви-
кладало події інакше, ніж «ПВЛ» та НПЛ (але цілком згідно з логікою самого
вченого). Для О.О.Шахматова історія гіпотетичних текстів мала перевагу над
історією текстів реальних. Основна увага була прикута до співвідношення не
«ПВЛ» та НПЛ як таких, а гіпотетичних літописів і зводів, що їм передували6.
Погляд О.О.Шахматова на формування описів Любецької битви пізніше
приймали без суттєвих змін О.О.Ґіппіус та О.В.Назаренко7. Чимало інших
дос лідників (О.В.Куза, Н.І.Милютенко, Л.Мюллер, П.П.Толочко, К.Цукер-
ман, С.М.Михєєв) розробляли власні схеми трансляції літописних оповідань
та їх фраґментів через цілу мережу гіпотетичних зводів і «сказань», «творчо
застосовуючи» парадигму О.О.Шахматова8. Деталі цих схем відрізнялися:
Цікаво, що М.П.Поґодін, уважаючи майже весь текст НПЛ за ХІ ст. (і до ХІ ст.) «скороченим
Нестором», визнавав статті 1015–1016 рр. первинними відносно «ПВЛ». Він спирався на деталі,
що виглядали більш автентичними. Це все те, що пізніше стане звичним арсеналом захисників
давності цієї частини НПЛмл: указівка на чисельність зібраного Ярославом війська (4 тис.,
замість 40 тис. у «ПВЛ»), ім’я воєводи Ярослава (Вовчий Хвіст, якого не подає «ПВЛ»), деякі
специфічні вислови та лексеми. Узагалі першим суто новгородським літописним записом для
М.П.Поґодіна була розповідь про хрещення Новгорода під 989 р., записана першим місцевим
літописцем середини ХІ ст.
5 Можливо, саме відносна древність Синодального списку (навіть порівняно з найстаршими
списками «ПВЛ») сформувала враження про абсолютну древність і тексту повідомлень НПЛст.
6 Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. – Санкт-Петербург,
1908. – С.487, 500–504. За О.О.Шахматовим, новгородська версія опису битви і спорідненні по-
відомлення про грошові збори та виплати вперше з’явилася в Новгородському літописі 1017 р.,
із нього потрапила до Новгородського зводу 1050 р., який вплинув на київський звід Никона
1073 р. Повідомлення становили спочатку цілісну оповідь, що пізніше була розірвана і втратила
свою структуру, зберігшись уривчасто у «ПВЛ» та НПЛ. Київська версія опису (власне, деталі,
притаманні тільки «ПВЛ») нібито походила з київського Найдавнішого зводу 1039 р., а у зводі
Никона була контамінована з новгородською версією.
7 Гиппиус А.А. К истории сложения текста Новгородской первой летописи // Новгородский
исторический сборник. №6. – Санкт-Петербург, 1997. – С.60–61; Назаренко А.В. О датировке
Любечской битвы // Летописи и хроники: 1984 г. – Москва, 1984. – С.13–19.
8 Куза А.В. «Повесть о князе Ярославе и о мужах новгородских» // Древняя Русь и славяне. –
Москва, 1978. – С.233–238; Милютенко Н.И. Летописание Ярослава Мудрого (Древнейший свод) //
Rossica Antique 2006: Исследования и материалы. – Санкт-Петербург, 2006. – С.156–169; Её же.
Святые князья-мученики Борис и Глеб. – Санкт-Петербург, 2006. – С.234–242; Müller L. Studien
zur altrussischen Legende der Heiligen Boris und Gleb // Zeitschrift für Slavische Philologie. – Bd.64. –
Heft 2. – Heidelberg, 2006. – S.245–278; Толочко П.П. Любечская битва в источниках и историогра-
фии // Толочко П.П. Київ і Русь: Вибрані твори 1998–2008 рр. – К., 2008. – С.127–139; Цукерман
К. Наблюдения над сложением древнейших источников летописи // Борисоглебский сборник:
Collectanea Borisoglebica. – Вып.1. – Париж, 2009. – С.183–306; Михеев С.М. Кто писал «Повесть
временных лет»? (Славяно-германские исследования, т.6.). – Москва, 2011. – С.112–113, 121–122.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 151
від визнання першості версії «ПВЛ», нібито похідної від київського Най дав-
ні шого літописного зводу часів Ярослава Мудрого (П.П.Толочко) або «давньої
саґи» (Л.Мюллер), до ідеї точного відображення в уривку НПЛст під 1016 р.
тексту найдавнішого київського історичного твору (К.Цукерман). Але принцип
був спільним. Цілком у манері О.О.Шахматова, за текстами реальними вчені
обов’язково бачили тексти гіпотетичні, логічні й несуперечливі.
Особливе вирішення питання Любецької битви знайшло у «ревізіоністів»
класичного бачення історії усобиці Володимировичів. Вони вважали руські лі-
тописи ідеологічним продуктом, де перекручено реальні події (їх учені й на-
магалися відновити)9. «Ревізіоністи» (М.М.Ільїн, пізніше В.Д.Королюк) сумні-
валися в доцільності питання про текстологічне співвідношення описів битви
у «ПВЛ» і НПЛ, адже їх об’єкт міг бути різним: в одному випадку – битва біля
Любеча 1015 р., в іншому – битва на Дніпрі 1019 р.10
Ідею про відображення в описі НПЛст двох різних битв Ярослава зі Свя то -
полком нещодавно запропонував і О.О.Ґіппіус11. На думку вченого, НПЛст
поєднав описи Любецької 1016 р. і «безіменної» битви 1018 р. Згадка остан-
ньої нібито збереглася наприкінці статті «ПВЛ» 1018 р.: «и поиде Ярославъ на
Ст҃ополка . и побѣди Ярославъ Ст҃ополка . и бѣжа Ст҃ополкъ . вь Печенѣгы»12.
Огляд літератури демонструє, що протягом тривалого часу більшість уче-
них залишалася в межах кількох базових рішень. Значною мірою погляди до-
слідників визначалися методологічною традицією, в якій було нормою творен-
ня без прямої необхідності гіпотетичних текстів. Вони ж служили не стільки
поясненням реальних текстуальних фактів, скільки засобом відкриття фактів,
хоч і не менш віртуальних, ніж самі тексти. Це перешкоджало, зокрема, ана-
лізувати два описи Любецької битви як інтеґральні частини «ПВЛ» та НПЛст.
Якраз це ми й прагнемо надолужити.
Основною методикою нашої роботи буде контекстуалізація – розгляд по-
відомлення в порівнянні з усім іншим текстом літописної пам’ятки, до якої
це повідомлення входить. Результатом застосування методики може бути ви-
явлення серій структурно, стилістично та ідейно подібних повідомлень, клі-
ше, встановлення «ланцюгових» зв’язків між різними фраґментами однієї
пам’ятки. Наявність таких серій і зв’язків може вказувати на єдиний пласт
тексту, що мав одного автора і був внесений до літопису в один час.
9 При цьому перевага надавалася ісландській сазі «Пряді про Еймунда», яка оповідає про події
інакше, ніж руські тексти, а її герої часто можуть бути ідентифіковані тільки за допомогою літопису.
10 Ильин Н.Н. Летописная статья 6523 года и её источник (опыт анализа). – Москва, 1957. –
С.141–144; Королюк В.Д. Западные славяне и Киевская Русь в Х–ХІ вв. – Москва, 1964. –
С.239–240.
11 У доповіді «Ещё раз о времени и обстоятельствах Любечской битвы», виголошеній на
V Круглому столі «Древняя Русь и германский мир в филологической и исторической перспекти-
ве» 14.06.2012. На момент написання цієї статті окрема праця О.О.Ґіппіуса ще не була опубліко-
вана, відтак користуємося повідомленням автора, за що висловлюємо йому щиру подяку.
12 Виділені слова, які начебто натякають на битву князів, є тільки в Іпатіївському спис-
ку та споріднених із ним. Їх немає в усіх інших основних списках «ПВЛ»: Лаврентіївському,
Радзивілівському, Московсько-Академічному. Важко судити, чи була ця згадка битви в ориґі-
налі «ПВЛ». Поява цих слів могла бути пізнішою (у протографі Іпатіївського списку) раціона-
лізацію ориґінального читання. Згадка про перемогу Ярослава мала б пояснити причину втечі
Святополка. З іншого боку, незрозуміла така лаконічність «ПВЛ» у цьому місці, тоді як усі інші
битви Ярослава описано яскраво.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
152 В.Ю.Арістов
І. Любецька битва у «ПВЛ». Як давно зауважено, мотив «докору» і об-
рази Ярослава та новгородців у розповіді про Любецьку битву повторюється у
статті 1018 р. у повній симетрії (тут ображена сторона – польський Болеслав).
В обох випадках «укоряють» князя за фізичні вади, ображена сторона починає
битву та виграє; програш іншої сторони є ніби розплатою за «укор»13. Водночас
мотив «докору», за яким наступає розплата, зближує статтю 1016 р. й оповідь
про смерть Олега (він «укоряв» кудесника, після чого помер)14.
Своєю чергою стаття 1018 р. має сюжетні та стилістичні аналогії в повідо-
мленнях про пізніші часи, що найімовірніше вказує на спільне авторство й
один час внесення текстів до літопису. Так, мотив таємного побиття ляхів у
1018 р., як давно помічено дослідниками, мав потрапити до цього місця лі-
топису одночасно з аналогічним під 1069 р. Тоді у схожих обставинах били
ляхів, що прийшли на допомогу Ізяславові Ярославичу. До цих же подій від-
силає ще одна паралель: між звісткою про напад на Новгород Брячислава в
1021 р. і Всеслава у 1067 р. (дії обох князів позначено єдиним зворотом, «зая
Новъгородъ», повідомлення стилістично уподібнені). З огляду на відзначені
паралелі постає питання меж поширення споріднених повідомлень, до яких
належить опис Любецької битви. У шахматовській історіографічній традиції,
що орієнтувалася на концепцію зводів-попередників «ПВЛ», ці межі найчас-
тіше визначалися або датами Найдавнішого зводу (1037 р.), або зводу Никона
1073 р. (чи його творів-замінників 1060–1070-х рр.), або Початкового зводу
1090-х рр.
Віддавна в історіографії існує тенденція відносити більшість відзначених
повідомлень до єдиного пласту в літописному тексті, що постав до кінця ХІ ст.
і був заснований на «дружинному епосі». Цей «дружинний наратив», на думку
деяких дослідників, був давнішим за «ПВЛ» і постав на попередньому етапі
формування літопису15. До цього ж етапу, за такої логіки, мав би відноситись і
опис Любецької битви.
На перший погляд справді, чимало оповідей, що стосуються історії від не-
датованих часів до середини ХІ ст., мають спільні риси. Наприклад, вони міс-
тять порівняно багато числових даних (кількість грошей, зібраних Ярославом
із новгородців у 1018 р.; чисельність мужів, з якими тікає Ярослав; число
днів Ярославової погоні за Брячиславом; число місяців стояння військ під
Любечем; число виплат «на мужа», що їх вимагав Олег від греків у 907 р.;
кількість коштів «із мужа», яких зажадали варяґи від Володимира у 980 р.).
13 «и воєвода нача Ст҃ополчь ѣздѧ възлѣ берегъ . оукарѧти Новгородцѣ гл҃ѧ . что придосте с
хромьцемь симь . ѡ въı плотници суще . а приставимъ въı хоромомъ рубити нашимъ се слъıшавше
Новгородци рѣша Ярославу . яко заоутра перевеземъсѧ на не. аще кто не поидеть с нами .
сами потнемъ [єго]» (1016 р.);
«бѣ оу Ярослава кормилець . и воєвода . именемь Будъı . нача оукарѧти Болеслава гл҃ѧ . да то
ти прободемъ трѣскою черево. твоє толъстоє. бѣ бо Болеславъ великъ и тѧжекъ . яко и на кони не
могъı сѣдѣти . но бѧше смъıслень . и реч̑ Болеславъ къ дружинѣ своєи. аще въı сего оукора не
жаль . азъ єдинъ погъıну» (1018 р.).
14 «Ѡлег же посмѣасѧ и оукори күдесника . река то ти неправо гл҃ють волъсви . но всѧ лож єс̑ .
а конь оумерлъ єс̑ а я живъ» (ПСРЛ. – Т.38: Радзивиловская летопись. – Ленинград, 1989 (далі –
Радз.). – Л.19 об.).
15 Timberlake A. “Не преступати предела братня”: the entries of 1054 and 1073 in the Kiev
Chronicle // Вереница литер: К 60-летию В.М.Живова. – Москва, 2006. – С.102–110.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 153
Однак не менш щільно подібного роду числові дані наведено у статтях «ПВЛ»
і за кінець ХІ – початок ХІІ ст. (наприклад, чисельність отроків Святополка під
1093 р.; кількість коштів, пропонованих Давидові Ігоревичу на князівському
з’їзді 1100 р.; число днів стояння військ Мстислава Володимировича і Олега
Святославича перед боєм у 1096 р.). Отже, виділяти за цим параметром окрему
групу повідомлень і обмежувати її 1070-ми роками немає підстав.
Гіпотетичній групі «дружинних» повідомлень притаманна специфічна
лексика і стилістичні кліше, що вказують на спорідненість фраґментів лі-
топису. Наприклад, у них усіх використано сталу формулу опису збирання
війська: «совокупивъ вои многы (Русь. и Варѧгъı. и Словен)»; ужито харак-
терні вислови, наприклад: «смъıслень» для характеристики князів/мужів,
«одолѣти/одалати» та «сеча зла/сильна» – в описах битв. Проте, позірно біль-
ше концентруючись на відрізку до другої половини ХІ ст., переважна час-
тина формул і лексем упевнено долають указаний рубіж, а отже, підстави
для виокремлення давнього пласту літописного тексту 1060–1070-х рр. зни-
кають. Скажімо, формула «совокупивъ вои многы» трапляється під 1096 р.16,
характерний вислів «мужи смъıслении» – під 1093 р. Таким мужем названий
Янь Вишатич, якому симпатизував і розповіді котрого використовував літо-
писець, що писав не раніше 1106 р. Та й інші мотиви, лексеми і формули по-
ширюються значно далі другої половини ХІ ст.
Мотив «докору», непокори, жалоби й ультиматумів новгородців/словен
ужито в тексті «ПВЛ» на значному відрізку – від 907 до 1102 рр.; відповідні
фраґменти мають збіги не тільки у спільній риториці, а й у структурі фраз17.
Показовим є вживання слова «укаряти»/«укоръ», що співвідноситься з мо-
тивом «докору» (настільки важливого в описі Любецької битви та у спорідне-
них повідомленнях). У «ПВЛ» воно трапляється п’ять разів: під 1016, 1018 та
912 рр.18 у згаданих вище сюжетах, а також під 1096 р.19 та наприкінці літо-
пису – під 1116 р.20 Під цим роком міститься оповідь про похід Володимира
Мономаха з синами проти непокірного полоцького князя Гліба. Особливо
важливо, що в останній статті сюжет побудовано за тією ж таки схемою:
16 «посла Изѧславъ по воѣ Суздалю . и Ростову . и по Бѣлоѡзерци . и собра вои многъı» (Лавр. –
Л.85 об.).
17 «И реч̑ Ѡлегъ . ищите пароус̑ паволочиты Роус̑ . а Словеномъ кропиньньıӕ К. и быс̑ тако . и
повѣси щит свои въ вратех . показоуа побѣдү . и поиде ѿ Цр҃ѧград . и оуспѧша пароусы паволочиты
. а Словене кропин ̾ньı. и раздра а вѣтръ . и рѣша Словени имемсѧ своим тол̑стинам . не даны
соут Словѣном прѣ» (907 р., Радз. – Л.16–16 об.), «придоша людьє Нооугородьстии . просѧще
кнѧзѧ собѣ . аще не поидете к намъ то налѣземъ кнѧзѧ собѣ» (970 р., Лавр. – Л.21), «рѣша
Новгородци Ст҃ополку . се мъı кнѧже прислани к тобѣ . и ркли нъı тако не хочем ̑ Ст҃ополка . ни сн҃а
ѥго . аще ли . в҃ . главѣ имѣѥть сн ҃ъ твои то пошли и. сего нъı далъ Всеволодъ . а въскормили
ѥсмъı собѣ кнѧзь . а тъı ѥси шелъ ѿ насъ» (1102 р., Лавр. – Л.93).
18 Творогов О.В. Лексический состав «Повести временных лет» (словоуказатели и частотный
словарь). – К., 1984.
19 «[половці] влѣзше в притворъ оу гроба Ѳеѡдосьєва . ємлюще иконъı зажигаху двери . и
оукарѧху Ба҃ и законъ нашь» (Лавр. – Л.77 об. (опис пограбування половцями Боняка
Печерського монастиря)).
20 «…Глѣбъ бо бѧше воевалъ Дрѣговичи . и Случескъ . пожегъ . и не каяшетьсѧ о семъ . ни
покарѧшетьсѧ . но болѣ противу Володимеру гл҃аше оукарѧя и . Володимеръ же надѣясѧ на
Ба҃ и на правду поиде…» (Ипат. – Л.105 об.).
Український історичний журнал. – 2013. – №1
154 В.Ю.Арістов
«укор» – розплата21. А це дозволяє припускати єдине авторство і єдиний час
потрапляння фраґментів до літопису.
Уся оповідь про похід Володимира проти Гліба, згідно зі спостереженням
О.О.Ґіппіуса, текстуально споріднена з оповіддю про війну Олега Святославича
з Мстиславом Володимировичем під 1096 р. і, напевно, належить руці одного
книжника22. Ця історія 1096 р.23 використовує ті ж наративні моделі, що й стат-
тя 1024 р.24, де описано битву Ярослава і Мстислава та покарання Ярославом
волхвів25, 1036 р26. та опис Любецької битви.
Стаття 1096 р. Статті 1024, 1036 та 1016 рр.
Ѡлег же […] шедъ Суждалю и Суж-
далци дашасѧ ѥму Ѡлег же ѡмиривъ
городъ ѻвъı изъима а другъıя рас-
точи и имѣнья ихъ ѡтья иде Ростову
и Ростовци вдашасѧ ему и перея всю
землю Муром̑ску и Ростовьску и посажа
посадникъı по городом̑ и дани поча брати
[…] и вдасть Мстиславъ стѧгъ Володи-
мерь Половчину именем̑ Кунуи и вдавъ
ѥму пѣшьцѣ и постави и на правѣмь
крилѣ
[…] и нача ѡдалати Мстиславъ и видѣ
Ѡлегъ яко поиде стѧгъ Володимерь
нача заходити в тъıлъ ѥго и оубоявъсѧ
побѣже Ѡлегъ и ѡдолѣ Мстиславъ
Ярославъ […] приде Суздалю изъимавъ волхвъı расто-
чи а другъıми показани (1024 р.)
Ярославъ въıступи из града . и исполчи дружину. поста-
ви Варѧгъı посредѣ . а на правѣи сторонѣ Къıяне . а на
лѣвѣмь крилѣ Новгородци (1036 р.)
Мьстиславъ же с вечера исполчивъ дружину и постави
Сѣверъ в чело противу Варѧгомъ а сам ̑ ста с дружиною своєю
по крилома (1024 р.)
[…] видѣв же Ярославъ яко побѣжаємъ єсть побѣже
(1024 р.)
[…] и ѡдалати нача Ярославъ [видѣв же Ст҃ополкъ и по-
беже и ѡдолѣ Ярослав ̑]1 (1016 р.)
Примітка: 1. Зі списків Радзивілівського та Академічного (далі – РА).
Крім того, статті 1024–1026 рр. мають й інші прямі структурні паралелі до
статті 1016 р.: «и сташа противу . ѡ полъ Днѣпра . и не смѧху ни си ѡнѣхъ
. ни ѡни сихь начати»27 (1016 р.) / «…а мнѣ буди си сторона . и не смѧше
Ярославъ ити в Къıєвъ . дондеже смиристасѧ […] Ярославъ прия сю сторону .
а Мьстиславъ ѡну»28 (1024 р.).
Отже, маємо довгий ряд текстуально та ідейно споріднених статей 907,
912, 992/993, 1016, 1018, 1024, 1026, 1036, 1069, 1096, 1102, 1116 рр. Його мож-
на значно розширити, але зараз важливо підкреслити, що верхні хронологіч-
ні межі збігаються з верхніми межами «ПВЛ». Можна стверджувати, що опис
Любецької битви вписується не в контекст «дружинного наративу», що ніби-
то постав на ранньому етапі формування Початкового літопису, а в контекст
усієї «ПВЛ». Наведені вище риси багатьох дружинних повідомлень, імовірно,
21 Щоправда, у цьому випадку розплату було пом’якшено: Володимир «сжаливъся» над Глібом.
22 Гиппиус А.А. К проблеме редакций Повести временных лет II // Славяноведение. – 2008. –
№2. – С.4–6.
23 Лавр. – Л.85 об. – 86 об.
24 Там же. – Л.50–50 об.
25 До моделювання за єдиною схемою могла підштовхнути та обставина, що один із головних
героїв обох оповідей (причому переможець) носить ім’я Мстислав, а район подій той самий –
Суздальська земля.
26 Лавр. – Л.51.
27 992/993 рр. (розповідь про Кожум’яку) вжита однакова формула нерішучості двох військ до
битви («и ста Володимеръ на сеи сторонѣ . а Печенѣзи на ѡнои . и не смѧху си на ѡну страну
.ни ѡни на сю страну».
28 Лавр. – Л.50 об.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 155
відображають лише одну з манер описування «давніх часів». Автором серії сти-
лістично уподібнених оповідань на всій протяжності «ПВЛ» не можемо визна-
ти нікого іншого, крім, власне, її автора – скоріш за все, видубицького ігумена
Сильвестра29.
Підсумовуючи розгляд опису Любецької битви як складової Початкового
літопису, доходимо висновку: цей текст виник разом зі всією «ПВЛ» близько
1116 р. Отже, він не відображає жодного попереднього літопису. Водночас
наявність спільного тексту «ПВЛ» та НПЛст означає, що новгородська розпо-
відь виникла не раніше, ніж київська, і залежить він неї30. Із цієї перспективи
слушним видається 3-й із запропонованих наперед варіантів співвідношення
описів Любецької битви.
ІІ. Любецька битва у НПЛст. Аналізуючи опис цієї події в новгородсько-
му літопису, розглянемо спершу особливості організації сюжету. Перше, що
впадає в око, це відносна пасивність новгородців у битві. Уся ініціатива нале-
жить князеві: Ярослав посилає отрока до табору Святополка (власне, до «своєї
людини»), «розуміє», що слід битися вночі, завбачливо попереджає новгородців
пов’язати собі на голови «убруси», аби впізнавати своїх.
Зовсім інший образ новгородців знаходимо у «ПВЛ»: вони ображаються на
кпини в бік Ярослава (у той час, коли він цим ніби не переймається), спону-
кають князя розпочати битву (власне, можуть почати її й без нього), посадник
Коснятин та інші новгородці зупиняють Ярослава від втечі «за море», вони
бажають продовжувати війну і змушують до цього князя. Заходи з організа-
ції нового війська, збір «скота» і приведення варяґів також можна тлумачи-
ти як дії новгородців, адже дієслова в розповіді вжито у множині («начаша
събирати…», «приведоша…», «вдаша…»), а це вказує на дії групи людей.
За спостереженнями Т.Л.Вілкул, саме в новгородських літописах події
описувалися так, щоби максимально затушувати роль новгородців і припи-
сати більшу ініціативу князям31. У нашому випадку бачимо цю ж тенденцію.
Це дає підстави стверджувати, що опис Любецької битви в НПЛст складений
новгородським автором.
До цього ж висновку підводить розгляд звістки про роздачу новгородцям
грошей після походу. У жодних літописних текстах іншого схожого повідо-
млення за Х–ХІ ст. немає. Зате у статтях НПЛ за початок ХІІІ ст. існує ціла
їх серія. У 1207 р. після походу на Пронськ Всеволод Велике Гніздо «новго-
родьци пусти ис Коломна Новугороду, одаривъ бещисла, и вда имъ волю
всю и уставы старыхъ князь, егоже хотѣху новгородьци, и рече имъ: «кто вы
добръ, того любите, а злыхъ казните»32. У 1214 р. князь Мстислав «иде […] съ
новгородьци на Чюдь на Ереву, сквозе землю Чюдскую къ морю; села ихъ по-
трати и осѣкы ихъ възьма; и ста съ новгородци подъ городомъ Воробииномь,
29 Толочко А.П. Перечитывая приписку Сильвестра 1116 г. // Ruthenica. – К., 2008. – №7. –
С.154–165.
30 До спільного тексту, зокрема, входить мотив «докору». Як було показано, у «ПВЛ» його ви-
користано у цілій серії споріднених повідомлень. У НПЛст він є ізолятом, що може свідчити про
вторинність щодо «ПВЛ».
31 Вилкул Т. «Людье» и князь в конструкциях летописцев XI–XIII вв. – К., 2007. – С.216.
32 НПЛст. – Л.74.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
156 В.Ю.Арістов
и Чюдь поклонишася ему; и Мьстиславъ же князь възя на нихъ дань, и да
новгородьцемъ двѣ чясти дани, а третьюю чясть дворяномъ»33. Того ж
року після участі в успішному поході Мстислава Романовича на Київ новго-
родці «въземъше дары, придоша Новугороду вси сдрави»34. Подібно після
Липицької битви 1216 р. «Костянтинъ же одари честью князи и новгородьци
бещисла»35.
Під 1236 р. знаходимо показове повідомлення, яке має ще більше перегу-
ків зі статтею 1016 р.: в обох новгородський князь на ім’я Ярослав іде до Києва
разом із новгородцями, сідає на київський стіл та обдаровує їх, відпускаючи.
Порівняймо:
1236 р.1 1016 р.
Поиде князь Ярославъ изъ Новагорода
Кыеву на столъ, поимя съ собою новгородци
вятшихъ: Судимира въ СлавьнЂ, Якима Влун-
ковича, Косту Вячеславича, а новоторжець 100
муж; а в Новѣгородѣ посади сына своего Олек-
сандра. И, пришедъ, сѣде в Кыевѣ на столѣ;
и державъ новгородцевъ и новоторжцевъ оди-
ну недѣлю и одаривъ я, отпусти проче.
Ярослав иде Кыеву,
и сѣде на столѣ отця своего Володимира. И
нача вое свое дѣлити: старостамъ по 10 гривенъ, а
смердомъ по гривнѣ, а новъгородьчемъ по 10 всѣмъ;
и отпусти я домовь вся
Примітка: 1. НПЛст. – Л.120.
Звістка про роздачу грошей під 1016 р. для ХІ ст. унікальна. Водночас,
як бачимо, добре вписується в наведену серію з ХІІІ ст. Це може вказувати на
час формування тексту статті 1016 р. Якщо специфічна інформація НПЛст за
1016 р. внесена не раніше ХІІІ ст., не дивно, що її немає у «ПВЛ».
Водночас НПЛст не містить звістки «ПВЛ» про збирання з новгородців ко-
штів у 1018 р. Це не означає, що у НПЛст або його джерелі не використано
«ПВЛ». Скоріше, на відміну від княжих винагород, побори з «людей» виклика-
ли в новгородського книжника неґативні конотації. У 1209 р. «створиша вѣче
на посадника Дмитра и на братью его, яко ти повѣлѣша на новгородьцихъ
сребро имати, а по волости куры брати, по купцемъ виру дикую, и повозы
возити, и все зло; идоша на дворы ихъ грабежьмь, а Мирошкинъ дворъ и
Дмитровъ зажьгоша, а житие ихъ поимаша, а села ихъ распродаша и челядь,
а скровища ихъ изискаша и поимаша бещисла, а избытъкъ роздѣлиша по
зубу, по 3 гривнѣ по всему городу, и на щитъ»36. Отже, посадник Дмитро
вчинив подібно до свого попередника Коснятина, котрий у 1018 р. обклав нов-
городців екстраординарними поборами. Але для Дмитра такі дії закінчилися
трагічно. Інший приклад: під 1270 р. у списку провин князя, складеному новго-
родцями, зазначено з-поміж іншого: «чему поималъ еси серебро на Микифорѣ
Манускиничи и на Романѣ Болдыжевичи и на Варфломѣи»37.
Можна припускати, що з погляду книжника, який вносив чи редагував
ці повідомлення літопису, нагородження новгородців за ратний «труд» було
33 НПЛ ст. – Л.78–78 об.
34 Там же. – Л.80.
35 Там же. – Л.86 об.
36 Там же. – Л.74–75.
37 Там же. – Л.148.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 157
цілком логічним (і «правильним») учинком князя. Він міг свідчити про зго-
ду («любов») між правителем і людьми. Водночас побори з населення у будь-
якому вигляді вважалися злом та асоціювалися з розбратом або всередині нов-
городської громади, або між князем і новгородцями.
У контексті повідомлень НПЛ за ХІІІ ст. можна також пояснити перелік
соціальних груп у статті 1016 р. У «ПВЛ» перераховано верстви та групи суто
міського населення, що різняться не тільки майновим статусом, а й характером
зв’язку із князем: бояри, старости (княжі управлінці), «мужі» (вільні незнатні
городяни). Бояри обкладалися вищим побором (18 гривень), старости – дещо
нижчим (10 гривень), мужі – ще нижчим (4 куни). Натомість у НПЛст розподіл
верств проведено за іншим принципом. Городяни («всі новгородці») внутрішньо
ніби не розшаровані, відмежовані від смердів. Це співвідноситься з чітким роз-
межуванням власне новгородців і населення «волості» в повідомленнях ХІІ–
ХІІІ ст. До того ж опіка над смердами представлена у статтях за цей період
як добрий обов’язок князя. Так, під 1229 р. читаємо: «Приде князь Михаилъ
ис Чѣрнигова въ Новъгородъ, по велицѣ дни Фоминѣ недѣли исходяче, и ради
быша новгородци своему хотѣнию. И цѣлова крестъ на всѣи воли новгородьстѣи
и на всѣхъ грамотахъ Ярославлихъ; и вда свободу смьрдомъ на 5 лѣт дании не
платити, кто сбежалъ на чюжю землю, а симъ повеле, къто сде живеть, како
уставили переднии князи, тако платите дань»38. Згадаймо також, що одним із
пунктів звинувачень на адресу князя під час відомого повстання 1136 р. було
«неблюдение смердъ».
З іншого боку, у статті 1016 р. виокремлено старост – людей князя. Причому
підкреслено їх паритет зі «всіма новгородцями»: представникам обох груп діс-
талося по 10 гривень. Наголошення поділу між княжими людьми39 і «новго-
родцями» – також характерна риса повідомлень НПЛ за ХІІ–ХІІІ ст. Згадаймо,
наприклад, слова з цитованого вище фраґмента: «и да новгородьцемъ двѣ
чясти дани, а третьюю чясть дворяномъ».
Попри значні відмінності, звістки «ПВЛ» про збір коштів у 1018 р. і ви-
плату винагороди у НПЛст під 1016 р. мають чимало спільного. В обох ідеть-
ся про три верстви, в обох згадано старост, в обох із ними асоціюється сума у
10 гривень. Найкраще цей факт можна пояснити текстуальною залежністю
між «ПВЛ» та НПЛст у цьому місці. Повідомлення 1018 р., як було показа-
но вище, вкладається в контекст «ПВЛ», отже записане не пізніше 1110-х рр.
Повідомлення 1016 р. споріднене з серією записів у НПЛ за першу полови-
ну ХІІІ ст., яка з’явилася не раніше цього часу. Найочевидніший висновок –
текст НПЛст залежить від «ПВЛ». Можна також припускати, що стаття «ПВЛ»
1018 р. підказала новгородському автору тему фінальної фрази статті 1016 р.
«Несимпатичне» повідомлення про стягнення коштів могло навести на думку
внести зворотне і «симпатичніше» – про виплату коштів.
Отже, інформація про Ярославові виплати новгородцям після Любецької
битви не тільки не походить із давнього київського джерела, як вважає
38 Там же. – Л.108 об.
39 Найчастіше їх іменовано «двором» чи «дворянами».
Український історичний журнал. – 2013. – №1
158 В.Ю.Арістов
К.Цукерман40, а, найімовірніше, є конструкцією новгородського літописця
ХІІІ ст. Це ж можна сказати і про інші відмінності опису битви у НПЛст від
опису в «ПВЛ». Головні з них – мотиви нічного бою та зрадництва.
У статті НПЛст 1016 р. описано дивний прийом, використаний Ярославом
під час битви вночі: «И рече Ярославъ дружинѣ: знаменаитеся, повиваите собе
убрусы голову». Очевидно, ішлося про те, що битися в темряві небезпечно:
можна сплутати своїх і чужих. Увага до такої деталі в літописах – річ унікаль-
на. Показово, що інший випадок, де наголошено на небезпеці нічного бою,
знаходимо у тому ж НПЛ. Це оповідь про воєнні дії під Раквере (Раковором)
у 1268 р., а власне, про останнє зіткнення німців із новгородцями та союзни-
ми руськими силами: «И тако въспятишася от города, и узрѣша иныи пол-
чищь свинью великую, которая бяше вразилася въ возникы новгородьскыѣ;
и хотѣша новгородци на нихъ ударити, но инии рекоша: уже есть велми к
ночи, еда како смятемся и побиемся сами; и тако сташа близъ противу
собѣ, ожидающе свѣта. Они же оканьнии крестопреступници, не до-
ждавъше свѣта, побѣгоша»41. Навряд чи це простий збіг. Такий перегук між
статтями 1016 і 1268 рр. найімовірніше вказує на їхнього спільного автора,
новгородського книжника другої половини ХІІІ ст., який сконструював опис
Любецької битви у НПЛст.
В описі раковорської кампанії про одного з учасників битви з новгород-
ського боку зазначено: «а Юрьи князь вда плечи, или перевѣтъ былъ в немъ,
то богъ вѣсть»42. В оповіді, як бачимо, порушено дві теми, які поєднано також
у статті 1016 р.: небезпека нічного бою та зрадництво. Останній приділено до-
статньо уваги й в інших повідомленнях за ХІІІ ст. Так, у 1255 р. під час кон-
флікту Олександра Ярославича з Новгородом «идущю Олександру съ многыми
полкы и с новоторжьци срѣте и Ратишка с перевѣтомъ: поступаи, княже,
брат твои Ярославъ побѣглъ» (ідеться про зрадника, що перейшов на бік кня-
зя від новгородців)43. Під 1240 р. говориться про зраду псковського посадника
Твердила: «бяху бо перевѣтъ держаче с Нѣмци пльсковичи, и подъвели
ихъ Твердило Иванковичь съ инѣми»44. Видається, що цей учинок новгород-
ський літописець другої половини ХІІІ ст. міг розглядати як одну з передумов
воєнного успіху. Якщо справді так, то опис Любецької битви у НПЛст цілком
відповідав його переконанням45.
Історики давно схильні вважати, що у статті НПЛст 1016 р. відбився якийсь
переказ, що доніс деякі фольклорні мотиви. Наприклад, І.О.Линниченко
писав, що існувала новгородська героїчна пісня, котра оповідала про битву
Ярослава зі Святополком46. Вона, на думку вченого, була відома і київському
40 Цукерман К. Наблюдения над сложением древнейших источников летописи. – С.226–227.
41 НПЛст. – Л.146–146 об.
42 Там же. – Л.145.
43 Там же. – Л.133 об.
44 Там же. – Л.127 об. – 128.
45 Варто також нагадати, що приклад зрадництва, яке допомогло князеві прийти до влади в
Києві, відомий і з «ПВЛ». Батько Ярослава, Володимир, скористався допомогою київського воєво-
ди Блуда, котрий зрадив свого князя Ярополка.
46 Линниченко И.А. Взаимные отношения Руси и Польши до половины XIV в. – Ч.1: Русь и
Польша до конца ХІІ в. – К., 1884. – С.92–93.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 159
літописцеві, але повніше відобразилася у новгородському літописі. Те, що роз-
лога оповідь НПЛст ніби обривається на події 1016 р., дало І.О.Линниченкові
підстави вважати, що цими подіями і закінчувалася пісня. Навіть М.М.Ільїн,
що приділяв стільки уваги питанням ідеологічної редакції літопису, також пи-
сав про відображення у НПЛст твору епічної поезії47. Використання новгород-
ським літописцем епічних переказів про битву не виключає і П.П.Толочко48.
Усі ці припущення поділяють характерну тенденцію вважати літописний
текст прямим чи опосередкованим відображенням усного джерела, зокрема
епічного.
Найкращим «кандидатом» на роль уламку епічного сказання міг би вва-
жатися «діалог» Ярослава зі зрадником, котрий порадив князеві битися вночі.
Слова зрадливця нерідко розуміють як майстерну метафору: «вдати ввече-
рі меду» наче означало розпочати битву (чи, принаймні, виступити) ввечері.
Це була відповідь на нібито не менш метафоричне питання Ярослава: «Что ты
тому велиши творити; меду мало варено а дружины много». Можна подумати,
що й ремарка літописця, «и разумѣ Ярославъ, яко въ нощи велить сѣцися»,
натякає на прихований сенс «діалогу»49. Метафорична мова, діалоги, загадки
– це могло б здаватися доказом існування усного джерела статті 1016 р.
Проте, на нашу думку, тут недооцінені можливості самого літописця в кон-
струюванні повідомлень. Примітно, що зміст «діалогу» вказує саме на ту ситуа-
цію, яка описана в «ПВЛ»: Святополк усю ніч (очевидно звечора) бенкетував із
дружинниками. Складається враження, що новгородський текст просто передає
інформацію, почерпнуту з «ПВЛ», у вигляді розмови двох героїв. Суху фактогра-
фічну ремарку «Ст҃ополкъ […] всю нощь пилъ бѣ с дружиною своєю» розгорнуто у
цілу історію, що зв’язує мотиви зрадництва й нічної битви в єдине ціле50. Мотив
нічної учти починає працювати на новий сюжет, що його вибудовує новгород-
ський книжник.
Інше питання, чому в принципі вранішня битва (як у «ПВЛ») була замінена
на нічну. На думку П.П.Толочка, мотив нічного бою міг бути запозиченим з опису
битви між Ярославом та Мстиславом під Лиственом 1024 р., котра, згідно з «ПВЛ»,
відбулася вночі51. Ярослав, щоправда, тоді програв. Але й у 1268 р., і в 1024 р.
47 Ильин Н.Н. Летописная статья 6523 года и её источник (опыт анализа). – С.141–143.
48 Толочко П.П. Любечская битва в источниках и историографии. – С.138–139.
49 Л.Мюллер пропонував тлумачити «діалог» князя і зрадника взагалі дуже прагматично: у Ярослава
начебто закінчувався провіант і він шукав можливості швидшої битви (див.: Müller L. Studien zur altrus-
sischen Legende der Heiligen Boris und Gleb. – S.270). П.П.Толочко, використовуючи свідчення «Пряді про
Еймунда», уважає перебільшенням літописну вказівку, що війська стояли по різні боки Дніпра три місяці –
вірогідніше три дні (див.: Толочко П.П. Любечская битва в источниках и историографии. – С.136–137).
У такому разі твердити про закінчення припасів як причину поспіху Ярослава немає сенсу.
50 Пор. схожі міркування: Михеев С.М. Отражение Начальной летописи в Новгородской I ле-
тописи младшего извода // Древняя Русь: вопросы медиевистики. – 2008. – №1. – С.54. Нині до-
слідник прийняв думку К.Цукермана про первинність опису Любецької битви у НПЛст. (див.:
Михеев С.М. Кто писал «Повесть временных лет»? – С.121).
51 «Мьстислав же с вечера исполчи дружину . и постави Сѣверъ вь чело противу Варѧгомъ . а самъ
ста с дружииою своєю по крилома . и бывъши пощи . быс̑ тма . и громове и молъиья и дождь . и реч̑
Мьстиславъ дружинѣ своєи подемь на нѣ . и поиде Мьстиславъ и Ярославъ противу . и съступисѧ чело
Варѧзѣ съ Сѣверомъ и трудишасѧ Варѧзи сѣкуще Сѣверъ . и по семь наступи Мьстиславъ . с дружиною
своєю . и нача сѣчи Варѧгы . и быс̑ сѣча силна . яко посвѣтѧше мъльнъя и блисташасѧ ѡружья . и бѣ гроза
велика . и сѣча силна и страшна . видѣв же Ярославъ . яко побѣжаємь єсть . и побѣже» (Ипат. – Л.55 об.).
Український історичний журнал. – 2013. – №1
160 В.Ю.Арістов
саме ніч стала запорукою успіху для однієї зі сторін, причому саме тієї, що вияви-
лася більш розумною та далекоглядною. Те саме бачимо у статті 1016 р.: Ярослав
проявив кмітливість і використав ніч на свою користь. Новгородський книжник,
не виключено, вибудовував свого роду взірцеву оповідь про битву, що поєднала б
найяскравіші риси відомих йому воєнних протистоянь. Водночас Любецька битва
в контексті НПЛст виглядає як приклад «правильної» перемоги. Сприяння зрад-
ника, уміла тактика під час нічного бою і нарешті недієздатність ворожої дружи-
ни, яка бенкетує – ось головні чинники воєнного успіху в уявленні новгородського
книжника.
З іншого боку, літописець ХІІІ ст. замість чотирьох битв Ярослава в 1016–
1024 рр.52 (за «ПВЛ»: Любецька 1016 р., над Бугом 1018 р., на Альті 1019 р. та
під Лиственом 1024 р.) розказує лише про першу. Зате в розповіді викорис-
тано інформацію з подальшого тексту Початкового літопису. Так, до статті
1016 р. перенесено фразу зі статті «ПВЛ» 1018 р. про втечу Святополка до
печенігів (можливо, у результаті переосмислення згадки «ПВЛ» про їх участь
у битві)53.
Аналіз опису Любецької битви як складової НПЛст приводить іншим шля-
хом до того ж висновку, що й перша частина нашого дослідження. Текст НПЛст
у даному місці залежний від «ПВЛ». Він вписується в контекст повідомлень
ХІІІ ст. і, вочевидь, постав не раніше його другої половини. Новгородський ав-
тор опису Любецької битви не використовував ані усного переказу про битву,
ані літопису, старішого за «ПВЛ»54. Унікальна інформація була сконструйована
книжником на основі «Повісті временних літ» та власних уявлень про те, «як
мало бути».
***
Продовження війни Ярослава і Святополка у НПЛст не описується, а
Любецьку битву подано як щасливий фінал. Цей факт вимагає пояснення і
змушує звернутися до старої проблеми – походження текстологічного рубежу,
що припадає як раз на літописні статті 1016–1017 рр.55 Річ у тім, що до статті
1017 р. текст НПЛ являє собою розлогий наратив, близький до «ПВЛ», а по-
чинаючи з 1017 р. – скорочене київське літописання з кількома новгородськи-
ми повідомленнями56. До сьогодні не існує загальноприйнятої інтерпретації
такої «нерівномірності» тексту НПЛ. Спробуємо запропонувати рішення цієї
загадки.
52 Не враховуючи ще одну битву 1018 р., запропоновану О.О.Ґіппіусом.
53 Інше, але менш вірогідне, пояснення – помилка: ніби спочатку в тексті читалося «бежа съ
печенегы», тобто йшлося про супутників князя у втечі, а не про пункт призначення. На дум-
ку О.О.Шахматова, в ориґіналі під 1016 р. були наявні обидві звістки: ніби Святополк справ-
ді тікав безпосередньо до печенігів, а від них переправився до ляхів (див.: Шахматов А.А.
Разыскания… – С.506). Але серйозних підстав для такої кон’єктури немає.
54 Уважаємо це особливо важливим з огляду на поширення останнім часом у науковому середо-
вищі ідеї «Найдавнішого Сказання», гіпотетичного першого історичного тексту Київської Русі, який
нібито було укладено близько 1016 р. Огляд літератури питання і оцінку гіпотез див.: Гимон Т.В.
Историописание раннесредневековой Англии и Древней Руси: сравнительное исследование. – Москва,
2011. – С.210–216.
55 Він чітко простежується у НПЛмл, адже НПЛст є дефектним рукописом, що втратив перші зошити.
56 Із 1117 р. у НПЛ відображене регулярне і самостійне новгородське літописання.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 161
Наші спостереження щодо зв’язків опису Любецької битви з іншими стат-
тями НПЛст дозволяють припускати у ХІІІ ст. такий етап в історії новгород-
ського літописання, що полягав не просто в поповненні літопису новими анна-
лістичними записами, а в редагуванні літопису на всій його протяжності.
Є підстави вважати, що втрачений початок НПЛст був хоча б місцями схо-
жий на збережений початок НПЛмл. Наведемо лише один показовий приклад
порівняння статті НПЛст за 1230 р. з т.зв. «Передмовою до Софійського вре-
мінника» (власне, до НПЛмл)57:
«Передмова» до НПЛмл НПЛст (стаття 1230 р.)
Мы же паки на послѣдование возвратимъся,
глаголюще сице о началѣ Русьския земля и о
князѣхъ, како откуду быша […] За наше несытоство
навелъ богь на ны поганыя, а и скоты наши и села
наша и имѣния за тѣми суть, а мы своих злыхъ дѣлъ
не останемъ. Пишетъ бо ся: богатество неправдою
а то богъ на нас поганыя навѣдѣ, и зем-
лю нашю пусту положиша; а иное сами не
блюдуче з, без милости истеряхомъ свою
власть, и тако бысть пуста и тако ны гос-
подь богъ възда по дѣломъ нашимъ. […] Они
трудишася, събирающе, а си въ трудъ: ихъ
вънидоша; о таковых бо рече духъ святыи:
сбираемо извѣется. И паки: сбираетъ, и не вѣсть,
кому сбираетъ я. И паки: луче малое праведнику,
паче богатьства грѣшныхъ многа. Да отселѣ, братия
моя возлюбленая, останемся от несытьства своего,
нь доволни будете урокы вашими
събираеть, а нѣ вѣсть, кому сбирает […]
Мы же на прѣднее възвратимъся, на гор-
кую и бѣдную память тоя весны. Что бо рещи
или что глаголати о бывшеи на нас от бога
казни.
Навіть цей дуже обмежений фраґмент демонструє тісну текстуальну та
ідейну спорідненість тексту НПЛ ХІІІ ст. з «Передмовою». Найкраще ця спо-
рідненість пояснюється єдиним авторством і часом написання всіх цих частин
літопису – не раніше середини й не пізніше кінця ХІІІ ст.
Слід також наголосити, що саме у статтях НПЛ першої половини – середини
ХІІІ ст. (зокрема тих, що споріднені з описом Любецької битви і «Передмовою»)
містяться досить розлогі, подібні між собою, авторські відступи, у котрих роз-
вивається ідея «кар Божих». Тут містяться прямі цитати й парафрази з «ПВЛ»,
переважно зі статті 1068 р., де якраз проводиться думка про покарання Богом
людей різноманітними стихійними лихами і навалами «поган» за «несытство»,
«злобы», розбрат та інші гріхи. Якщо прийняти належність цих статей, опи-
су Любецької битви та «Пе ред мови» до єдиного пласту тексту, маємо визнати
«ПВЛ» за їх спільне джерело58.
У згаданій статті 1230 р. автор називає себе – паламар Тимофій. Аб стра гу-
ючись від давніх дискусій щодо його участі в літописанні, відзначимо, що він
виглядає найкращим кандидатом в автори «Передмови», розлогих відступів у
статтях ХІІІ ст. та опису Любецької битви59. З одного боку, палеографічний ана-
ліз рукописів новгородського походження дозволив О.О.Ґіппіусу атрибутувати
57 Спорідненість цих текстів уже завважувалася в літературі (див.: Петрухин В.Я. К ранней
истории русского летописания: о предисловии к Начальному своду // Слово и культура. – Т.II:
Памяти Никиты Ильича Толстого. – Москва, 1998. – С.354–356).
58 Це суперечить поширеній із часів О.О.Шахматова думці про походження «Передмови» з
гіпотетичного попередника «ПВЛ» – Початкового зводу.
59 Тимофія автором «Передмови» впевнено називає і В.Я.Петрухін (див.: Петрухин В.Я. К
ранней истории русского летописания: о предисловии к Начальному своду. – С.356). До того ж
учений наголошує, що вся ідеологія «Передмови» відповідає реаліям середини – другої половини
ХІІІ ст.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
162 В.Ю.Арістов
руці Тимофія, крім підписаного ним «Лобковського Пролога», ще три грамоти
та список «Апокаліпсису» (т.зв. «Апокаліпсис Нікольського»)60. З іншого боку,
нещодавно було арґументовано тезу, що «Передмову» складено під впливом
«Апокаліпсиса»61. Якщо «Передмова» написана у другій половині ХІІІ ст. осо-
бою, що читала «Апокаліпсис», то ця особа найімовірніше – Тимофій, котрий
точно його читав і був автором літописних повідомлень ХІІІ ст., споріднених із
«Передмовою».
Куди сягав і коли був складений цей новгородський (і в певному сенсі
справді перший) літопис? Порівняно розлогий, насичений риторичними від-
ступами, стилістично досить «книжний» і літературно оброблений текст статей
першої половини – середини ХІІІ ст. із 1275 р. змінюється дуже сухим і факто-
графічним62. Тільки через 15 років, після 1291 р., знов починають з’являтися
старі риторичні кліше і стилістичні прийоми; але щільність їх значно нижча,
набір бідніше, а обсяг авторських ремарок менший. Коментуючи цей факт, не
погоджуємося з двома протилежними концепціями складання НПЛ, сформу-
льованими останнім часом. На думку автора однієї з них, О.О.Ґіппіуса, рубіж
середини 1270-х рр. відображає просто зміну єпископського анналіста: замість
Тимофія, нібито літописця єпископів Спи ридона (1229–1249 рр.) і Далмата
(1250–1274 рр.), приходить літописець наступ ного єпископа Климента63.
Можливості створення жодного великого літописного твору у цей час концеп-
ція О.О.Ґіппіуса не передбачає. Проте, як було показано вище, є всі підстави
вважати, що новгородський літопис саме у другій половині ХІІІ ст. зазнав ре-
дакції на всій протяжності. До нього пишеться «Передмова», у текст вводяться
цитати й парафрази з «ПВЛ», остання кладеться в основу початкової частини
літопису. Це – зусилля явно іншого характеру, ніж просто робота анналіста64.
Іншу концепцію запропонував А.Л.Нікітін65. Дослідник виявив у тексті
НПЛ численні синтагми (риторичні кліше, характерні звороти66), які, на його
думку, свідчать про руку єдиного автора. Більшість цих синтагм А.Л.Нікітін
60 Гиппиус А.А. К истории сложения текста Новгородской первой летописи. – С.4–5, 8–9.
61 Фоллин С. Об одном возможном источнике предисловия к Начальному своду // Ruthenica. –
К., 2008. – №7. – С.143–144.
62 Гиппиус А.А. К истории сложения текста Новгородской первой летописи. – С.10–11; Его
же. Нов го родс кая владычная летопись XII–XIV вв. и её авторы (история и структура текста в
лингвистическом ос ве щении) // Линг вистическое источниковедение и история русского языка
2004–2005. – Москва, 2006. – С.177–193.
63 Гиппиус А.А. К истории сложения текста Новгородской первой летописи. – С.10–11; Его же.
Новгородская владычная летопись XII–XIV вв. и её авторы. – С.210–211.
64 Зауважимо, що не відкидаємо існування у ХІІ–ХІІІ ст. новгородського порічного літопи-
сання типу анналів. Навпаки, воно вочевидь існувало, однак у Синодальному списку НПЛст і у
списках НПЛмл відобразилися не безпосередньо ці аннали, а їх літературна обробка, відносно
цілісний літописний твір. Як показує дослідження О.О.Ґіппіуса, розподіл у тексті Синодального
списку різноманітних лінґвотекстологічних ознак упевнено вказує на «шов» близько 1274 р. (див.:
Гиппиус А.А. Новгородская владычная летопись XII–XIV вв. и её авторы. – С.205). Питання по-
лягає, отже, в інтерпретації природи цього «шва». Спостереження над суто формальними озна-
ками тексту не можуть дати на нього однозначної відповіді.
65 Никитин А.Л. Новгородская первая летопись и её изводы // Герменевтика древнерусской
литературы. – Москва, 2005. – Сб.12. – С.407–448.
66 Наприклад: «придоша вси здорови»/«сами придоша сторови», «о велика бяше беда…»/«о горе
тогда братье бяше», «и бысть крестьяном прибежище», «а покой Боже…»/«а дай Бог ему…», «един
Бог весть»/«а то Бог весть» та ін.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
Любецька битва 1016 р. в ранньому літописанні (до дискусії навколо ідеї О.О.Шахматова) 163
простежив до 1330–1350-х рр. (власне до останньої статті Синодального спис-
ку – 1352 р.) і зробив висновок, що саме тоді було складено Новгородський пер-
ший літопис – спільний протограф Синодального списку і списків молодшої
редакції67. «Синтагматичний» підхід у виконанні А.Л.Нікітіна має, проте, одну
ваду. Насправді деякі синтагми, а також ремарки-оцінки подій у категоріях
«кар Божих», простягаються у НПЛмл не до 1350-х рр., а до самого кінця лі-
топису в 1440-х рр. Це означає, що до однакових стилістичних прийомів уда-
валися різні літописці, наслідуючи манеру попередників. Це, своєю чергою,
реабілітує зазначений рубіж 1275 р., який важко пояснити, відсуваючи роботу
єдиного редактора літопису у середину XIV ст. У той час міг працювати пер-
ший чи один з епігонів попереднього літописця. А «законодавцем моди», най-
певніше, був книжник другої половини ХІІІ ст., що уклав «Передмову». Отже,
хронологічні рамки роботи автора опису Любецької битви можна звузити: не
раніше 1268 р. (у статті за цей рік містяться паралелі до статті 1016 р.) і навряд
чи пізніше 1275 р. (коли в літопису відбувається «стилістичний збій»)68.
Видається, що саме в контексті історії укладання новгородського літопису
ХІІІ ст. слід розглядати й появу текстологічного рубежу 1016 р.69 На його ви-
никнення могли вплинути два фактора: 1) джерельний та 2) ідеологічний.
1) Наявність у тексті НПЛст на відрізку 1017–1116 рр. кількох власне нов-
городських (зокрема, точно датованих) повідомлень може свідчити про відо-
браження в ньому досить давнього літописного джерела ХІ – початку ХІІ ст.
Отже, різка стилістична зміна в тексті НПЛст із 1017 р. могла бути наслідком
переорієнтації книжника з «ПВЛ» на місцеве джерело. Йому, очевидно, відда-
вався пріоритет, оскільки укладач НПЛст із двох джерел, що описували один
час, одинадцяте століття, обрав саме його. Таким чином, можна припускати,
що найдавнішу історію новгородський книжник ХІІІ ст. запозичив із «ПВЛ»,
а приблизно з того місця, звідки вже починалися новгородські літописні дже-
рела, поклав їх в основу свого літопису. Між тим, ця гіпотеза пояснює тільки
те, чому перша половина ХІ ст. стала місцем «зшивки» «ПВЛ» і новгородського
літописання. Але чому «шов» припав саме на 1016–1017 рр.?
2) Відповідь варто шукати в ідеологічних установках укладача НПЛст.
Автор недавньої спеціальної статті про «Передмову» вказав на те, що її клю-
чова історична ідея – першість Новгорода перед Києвом (виражена словами
«преже Новгородчкая волость и потом Кыевская») – виникла як осмислення
тексту «ПВЛ»70. Справді, ще до згадки Кия і його братів «ПВЛ» зазначає, що
67 Никитин А.Л. Новгородская первая летопись и её изводы. – С.420–423, 446.
68 Початок 1270-х рр., з огляду на промовисті есхатологічні настрої книжника, міг бути до-
сить «зручним» часом для складання історії. За гіпотезою В.Н.Рудакова, серед освічених русинів
існувала ідея про настання кінця світу у сорокаріччя від нападу монґолів на Русь, що виповню-
валося як раз у середині 1270-х рр. (див.: Рудаков В.Н. Время «Ч» в древнерусских произведени-
ях о монголо-татарах // Казус: Индивидуальное и уникальное в истории 2007–2009. – Москва,
2012. – С.41–43).
69 Відповідно, ми не погоджуємося з тими дослідниками, хто вважає, що даний рубіж був при-
таманний тексту гіпотетичного новгородського зводу початку ХІІ ст., від якого всіма пізніши-
ми новгородськими літописами була успадкована специфічна «асиметрична» структура (див.:
Гимон Т.В. Историописание раннесредневековой Англии и Древней Руси: сравнительное иссле-
дование. – С.517–518 (тут же основна література питання)).
70 Фоллин С. Об одном возможном источнике предисловия к Начальному своду. – С.149.
Український історичний журнал. – 2013. – №1
164 В.Ю.Арістов
«Словѣне же сѣдо̑ша ѡколо ѡзера Илмера . и прозвашасѧ своимъ именемъ . и
сдѣлаша городъ . и нарекоша и Новъгородъ»71. Крім того, із розповіді про подо-
рож апостола Андрія випливає, що коли Києва і киян ще не було, новгородські
словени вже жили на своїх місцях і мали певні звичаї. Відтак новгородський
книжник ХІІІ ст. міг осмислювати «ПВЛ» досить тенденційно, звертаючи ува-
гу на першість свого міста, його роль у початковій руській історії та зв’язок
історій Новгорода і Києва.
За такого підходу 1016-й рік набуває неабиякого значення. Зайняття
Києва Ярославом того року – останній випадок, коли князів до влади в Києві
приводили новгородці. Так було з Олегом та Ігорем, із Володимиром, і, наре-
шті, з Ярославом. Тричі «новгородська волость» давала князя «волості» київ-
ській72. Для книжника, що вибудовував новгородську історію, київська історія
до 1016 р. важлива тим, що в ній ледь не ключову роль відігравали новгородці
та їх земля. У подальшій київський історії Новгород не мав такого значення, а
відтак і переповідання «ПВЛ» після 1016 р. могло бути непотрібним.
71 Ипат. – Л.4.
72 Якщо не враховувати, що Аскольд і Дір також прийшли з Новгорода.
On the base of thorough analysis of historiography and the oldest chronicles (the Primary
Chronicle and the Novgorodian First Chronicle of the old redaction) an attempt to check
the main interpretations of relation of the two versions of the account about the battle of
Liubech between Yaroslav and Sviatopolk. It is possible to assert that the earliest variant
of the account about the battle, as well as all the passages related to it, appeared only in
the Primary Chronicle, but not on the hypothetical previous stages of Kyiv chronicling.
The Novgorodian chronicler of XIII century rewrote the version of the Primary Chronicle.
However, no other written sources were used.
Keywords: chronicling, Primary Chronicle, Initial Compilation, Novgorod First Chro-
nicle, Synodal Copy.
|