Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки
Досліджено й аргументовано доцільність участі України в регіональних інтеграційних об’єднаннях, в тому числі і в ЄС. Звернуто увагу на ризики та загрози, які можуть виникнути при реалізації Угоди про Асоціацію і Зону вільної торгівлі з ЄС. Запропоновано заходи, здійснення яких дасть можливість уникн...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2015
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108134 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 2 (29). — С. 43-46. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108134 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1081342025-02-23T18:14:56Z Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки Европейская экономическая интеграция Украины: необходимость и возможные последствия European economic integration of Ukraine: necessity and possible consequences Кукурудза, І.І. Наукові статті Досліджено й аргументовано доцільність участі України в регіональних інтеграційних об’єднаннях, в тому числі і в ЄС. Звернуто увагу на ризики та загрози, які можуть виникнути при реалізації Угоди про Асоціацію і Зону вільної торгівлі з ЄС. Запропоновано заходи, здійснення яких дасть можливість уникнути негативних наслідків і одержати від євроінтеграції найвищий соціально-економічний ефект. Исследована и аргументирована целесообразность участия Украины в региональных интеграционных объединениях, в том числе и в ЕС. Обращено внимание на риски и угрозы, которые могут возникнуть в ходе реализации Соглашения об Ассоциации и Зоне свободной торговли с ЕС. Предложены меры, осуществление которых позволит избежать негативных последствий и получить от евроинтеграции высокий социально-экономический эффект. In the article expediency of Ukraine’s participation in the regional integration associations, including EU, was examined and argued. Special attention was paid to possible risks and threats that may occur due to realization of Association and Free Trade Area with EU Agreement. Certain measures that can help to avoid negative consequences and get the highest socioeconomic effect from Eurointegration were proposed. 2015 Article Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 2 (29). — С. 43-46. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108134 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Кукурудза, І.І. Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки Вісник економічної науки України |
| description |
Досліджено й аргументовано доцільність участі України в регіональних інтеграційних об’єднаннях, в тому числі і в ЄС. Звернуто увагу на ризики та загрози, які можуть виникнути при реалізації Угоди про Асоціацію і Зону вільної торгівлі з ЄС. Запропоновано заходи, здійснення яких дасть можливість уникнути негативних наслідків і одержати від євроінтеграції найвищий соціально-економічний ефект. |
| format |
Article |
| author |
Кукурудза, І.І. |
| author_facet |
Кукурудза, І.І. |
| author_sort |
Кукурудза, І.І. |
| title |
Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки |
| title_short |
Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки |
| title_full |
Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки |
| title_fullStr |
Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки |
| title_full_unstemmed |
Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки |
| title_sort |
європейська економічна інтеграція україни: необхідність і можливі наслідки |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108134 |
| citation_txt |
Європейська економічна інтеграція України: необхідність і можливі наслідки / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2015. — № 2 (29). — С. 43-46. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT kukurudzaíí êvropejsʹkaekonomíčnaíntegracíâukraínineobhídnístʹímožlivínaslídki AT kukurudzaíí evropejskaâékonomičeskaâintegraciâukrainyneobhodimostʹivozmožnyeposledstviâ AT kukurudzaíí europeaneconomicintegrationofukrainenecessityandpossibleconsequences |
| first_indexed |
2025-11-24T06:08:15Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:08:15Z |
| _version_ |
1849650834529320960 |
| fulltext |
КУКУРУДЗА І. І.
2015/№2 43
І. І. Кукурудза
академік АЕН України
м. Черкаси
ЄВРОПЕЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ:
НЕОБХІДНІСТЬ І МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ
Постановка проблеми. В сучасних умовах все
більшу і більшу увагу науковців та політиків приваб-
люють процеси інтеграції, причому не тільки у сфері
економіки, а й політики, культури, науки. І все це
тому, що інтеграція представляє собою практично без-
затратну базу для сталого розвитку кожної із країн-
учасниць інтеграційного об’єднання. Більше того, на-
віть менш розвинуті країни в разі участі в інтеграцій-
них угрупуваннях, мають можливість більш активно і
з користю для себе включатися у стосунки з третіми
учасниками світової спільноти. Зрозуміло, що еконо-
містів найперше цікавлять питання економічної інте-
грації, оскільки саме вона прокладає шлях до інтегра-
ційних процесів в інших сферах людської діяльності.
З огляду на зазначене, тема нашого дослідження вида-
ється достатньо актуальною. Тим більше в умовах,
коли в Україні робляться потужні кроки з метою ак-
тивізації входження до Європейського Союзу (ЄС). Як
зазначає відомий польський економіст і політик
Гж. Колодко, «слід вивчати будь-який процес регіона-
льної інтеграції, в тому числі і величезний європей-
ський проект, що реалізується у формі розширення та
поглиблення інтеграції в рамках Євросоюзу. Це най-
більш успішний сучасний проект і найбільш вдалий
приклад регіональної інтеграції з моменту виникнення
США» [1, c. 167].
Аналіз останніх публікацій. Проблемам європей-
ської економічної інтеграції України присвячено ба-
гато робіт вітчизняних і зарубіжних вчених. Зокрема,
В. Геєць присвятив дослідження соціально значущих
форм взаємодії населення України та країн ЄС і ролі
інститутів соціалізації [2]. Я. Жаліло аргументував
низку необхідних передумов для поступової інтеграції
України в ЄС [3]. Про можливі ризики для національ-
ного сільського господарства від входження України в
Зону вільної торгівлі з ЄС пише Т. Осташко [4].
Ю.М. Бажал дослідив проблеми економічної конвер-
генції економіки України і європейських країн у кон-
тексті необхідності постіндустріальної розбудови укра-
їнської економіки [5]. Аналіз можливостей віднов-
лення процесу розширення ЄС в контексті входження
до нього України здійснила С.А. Гуцал [6]. Проте в
переважній більшості робіт основну увагу звернуто на
позитивні наслідки євроінтеграції для України, хоча
цей процес, як засвідчує досвід інших країн, а також
наш власний досвід членства у світовій організації
торгівлі (СОТ), за певних обставин може спричиняти
негативні наслідки.
Метою статті є дослідження можливих соціально-
економічних наслідків включення України в Зону
вільної торгівлі з ЄС з наступним повноправним член-
ством у цьому угрупуванні. При цьому найперше
звертається увага на те, які саме принципи, методи,
засоби і форми діяльності мають бути задіяні, аби
одержати найвищий ефект від можливих позитивних
наслідків і водночас зменшити, а ще краще, не допус-
тити можливих негативних наслідків. Щоб не сталось
так, як в тому прислів’ї: застав дурня молитися Богу,
то він лоба розіб’є.
Виклад основного матеріалу. Активізація вхо-
дження України до ЄС, хто б що не говорив, мала
місце за часів правління кожного із українських пре-
зидентів. Навіть В. Янукович, котрого дехто нині про-
голосив відступником від курсу на повноправне член-
ство в ЄС, насправді був палким прихильником євро-
інтеграції, що знаходило відображення не тільки у
його відомій формулі «Європа — наш дім, Росія — су-
сід», а й в розробці та реалізації стратегії європейської
інтеграції, як фундаментальної складової української
зовнішньої політики. Досягненню умов і критеріїв
членства в ЄС та в НАТО було підпорядковано діяль-
ність міністерства закордонних справ та інших держа-
вних органів. Непідписання ж Угоди про Зону вільної
торгівлі (ЗВТ) з ЄС, за що він розплатився посадою
глави держави, було, як нам думається, лише від-
строчкою з тих чи інших тактичних міркувань. Але це
вже інша тема дослідження, причому зі сфери чисто
політичної, а нас цікавить передусім сфера еконо-
мічна.
У вітчизняній економічній літературі немає різ-
них думок щодо необхідності та корисності економіч-
ної інтеграції як об’єктивного процесу об’єднання ви-
робничих і науково-технічних можливостей різних
країн з метою підвищення ефективності виробництва
кожної з них та підвищення на цій основі рівня життя
населення. Така одностайність в поглядах на необхід-
ність і корисність економічної інтеграції зумовлена як
вітчизняним, так і зарубіжним досвідом участі в інте-
граційних об’єднаннях. Адже ні для кого не є таємни-
цею за сімома печатками той факт, що участь України
як складової колишнього СРСР в Раді економічної
взаємодопомоги (РЕВ) робила помітний вплив на
ефективність виробництва, розвиток торгівлі та підне-
сення добробуту населення. Так само благотворно
впливає на процеси суспільного відтворення участь
тих чи інших країн в тому ж таки ЄС та інших інтег-
раційних об’єднаннях, які в тій чи іншій формі охоп-
люють практично усі країни світу.
А ось щодо вектора економічної інтеграції Укра-
їни думки розділилися: одні виступають за приєд-
нання до Митного союзу, інші вбачають майбутнє Ук-
раїни тільки в ЄС. Оскільки на сьогодні питання, куди
вступати вирішено на державному рівні, ми не будемо
дискутувати правильно чи неправильно обрано вектор
економічної інтеграції. То є окрема тема. Проте, ми
спробуємо пояснити, чому перевагу надано європей-
ському вектору економічної інтеграції. На наш погляд,
на вибір вектора вплинула ціла низка факторів, серед
яких найбільш вагомими були наступні:
- ЄС послідовно пройшов через усі форми еко-
номічної інтеграції (зону вільної торгівлі, митний
союз, спільний ринок, економічний та валютний
союз) і сьогодні характеризується найвищим ступенем
інтеграції, яка привела до створення наднаціональних
владних та управлінських інституцій, рішення яких є
обов’язковими для всіх країн-членів;
- надходження порівняно великих грошових пе-
реказів від родичів, які виїхали на заробітки в Польщу,
КУКУРУДЗА І. І.
44 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Чехію, Німеччину, Італію, Іспанію, Португалію та де-
які інші країни. У отримувачів переказів формується
думка, що достатньо зробити європейський вибір і ми
будемо такі ж багаті, як європейці;
- багаторічна пропаганда так званих «європейсь-
ких цінностей» і «європейських стандартів» у засобах
масової інформації та в навчальних закладах;
- постійне приховування правди про дійсний стан
економіки ЄС та основні тенденції її руху;
- надія політичного керівництва країни та віт-
чизняного олігархату легітимізувати свої надвисокі
статки в західних банках за допомогою євроінтеграції.
Отже, ми рухаємось до ЄС, а тому повинні мати
уяву, що нас там чекає. При цьому, як зазначає
Гж. Колодко, «ніхто не приречений на невдачу зазда-
легідь, але також нікому a priori не обіцяно успіху. Ми
творимо історію — щоденно, щорічно, протягом деся-
тиріч, і далі її творитимуть наступні покоління» [7,
c. 17]. Іншими словами, наші надії на місце під сонцем
інтегрованої Європи збудуться лише у випадку, коли
це місце ми самі будемо активно і з великою обачні-
стю творити, вибудовувати. Благо, сьогодні ми не пер-
шопрохідці, тож маємо можливість скористатися чу-
жим досвідом і не повторити чужих помилок. Тим бі-
льше, що аналітики та експерти з проблем економіч-
ної інтеграції вказують на можливі позитивні та нега-
тивні наслідки участі в тих чи інших об’єднаннях. Зви-
чайно, нас цікавить позитив. Причому неабиякий, а
такий, щоб дозволив нарешті вирватися із лещат соці-
ально-економічного занепаду, який, до речі, — плід
непродуманих ринкових перетворень та поспішного
вступу до СОТ.
Хоча нинішнє керівництво України обіцяє нам
повноправне членство в ЄС вже через п’ять років, ми
не будемо заглядати в цю, скажімо, далеку перспек-
тиву, а спробуємо спрогнозувати соціально-еконо-
мічні наслідки першого вагомого кроку на шляху до
об’єднаної Європи — приєднання до Зони вільної
торгівлі з ЄС, Угоду про яку вже підписано і яка, якщо
буде на це добра воля усіх країн-членів, запрацює з
першого січня 2016 року. Немає жодного сумніву в
тому, що реалізація Угоди про Зону вільної торгівлі з
ЄС стане потужним чинником розвитку вітчизняної
соціально-економічної сфери, формування прозорої і
передбачуваної регуляторної політики, розвитку під-
приємництва, реформування національної економіки
відповідно до норм і правил ЄС. До можливих пози-
тивних результатів для макроекономічного стану Ук-
раїни слід віднести створення передумов для поліп-
шення інвестиційного клімату, зростання обсягу та
вдосконалення структури внутрішніх та зарубіжних ін-
вестицій, розвиток сучасних технологій, зростання ви-
робництва та зайнятості, піднесення добробуту насе-
лення через зростання доходів і зниження цін на то-
вари вітчизняного та іноземного виробництва, зни-
ження рівня тінізації операцій з експорту та імпорту,
поліпшення економічних і політичних позицій Укра-
їни у сучасному глобалізованому світі.
Зрозуміло, що крім згаданих нами, на макроеко-
номічному рівні можуть бути й інші позитивні нас-
лідки, хоча і вони не вичерпують можливого виграшу.
Справа в тому, що поряд з вигодами на макроеконо-
мічному рівні членство в ЄС може забезпечити чима-
лий виграш багатьом галузям, які характеризуються
високим рівнем конкурентоспроможності, технологіч-
ної перспективності, структурної пріоритетності тощо.
Надії на прискорення соціально-економічного
розвитку України в разі її поступового входження до
ЄС не ілюзорні. В цьому переконує досвід приєднання
до ЄС як традиційно капіталістичних, так і деяких
постсоціалістичних країн. Скажімо, Іспанія до членс-
тва в ЄС була бідною аграрною країною із залишками
натурального господарства. Чимало іспанців, подібно
нинішнім українцям, змушені були шукати заробітки
у розвинутих країнах, передусім у Франції, Федера-
тивній Республіці Німеччини, Швейцарії. Увійшовши
в 1980-х роках до складу Євросоюзу, країна отримала
від нього допомогу, завдяки якій забезпечено в ко-
роткі строки розвиток промисловості, піднесення та
розвиток сільського господарства і туризму. Згодом
мали місце бум іспанської нерухомості і будівельної
галузі, зростання і розвиток високоякісної автомобіль-
ної мережі, формування потужного середнього класу.
Станом на перше десятиріччя XXI століття Іспанія по
виробництву валового внутрішнього продукту (ВВП)
на душу населення зрівнялася з Німеччиною та Фран-
цією [8, c. 21-22].
Не менш переконливим щодо позитивних наслід-
ків членства у Євросоюзі є досвід Польщі. Європей-
ська інтеграція, пише Гж.Колодко, була одним із двох
факторів, які зіграли ключову роль у поверненні кра-
їни на шлях стрімкого зростання економіки та соці-
альної сфери [1, c. 94]. Чималі результати від участі в
ЄС отримали практично всі постсоціалістичні країни,
в тому числі і колишні республіки Радянського Со-
юзу — Литва, Латвія та Естонія. Все це тому, що ЄС
«дає своїм новим членам більше, ніж одержує у відпо-
відь» [1, c. 98]. Говорячи про це, вчений зазначає, «що
в ході інтеграційного процесу постсоціалістичні кра-
їни могли отримати більше і за більш низькою ціною,
однак, на жаль, не зуміли скористатися цією можли-
вістю на переговорах про входження в ЄС. Цей урок
слід вивчити країнам, які претендують на вступ у ЄС»
[1, c. 98].
Ось тут якраз і час поговорити про ті ризики, не-
гативні соціально-економічні наслідки, які можуть ви-
никнути у випадку невміння домовлятися про умови
реалізації курсу України на входження до ЄС. Най-
перше, реалізатори цього курсу мають отримати га-
рантії щодо компенсації довготривалими і рівнознач-
ними за обсягами замовленнями із ЄС на вироби,
ринком збуту яких були ринки країн-учасниць Мит-
ного союзу, адже з приєднанням України до ЗВТ з Єв-
росоюзом Митний союз змушений буде задіяти захис-
ні митні заходи. Проте, як на наш погляд, нинішній
спад попиту на світовому ринку в тому числі і на єв-
ропейському, забезпечити згадану компенсацію не
дозволить, адже в протилежному випадку фірмам Єв-
росоюзу довелося б на декілька років потіснитися на
освоєних ринках і, головне, змиритися з втратою ве-
ликих прибутків, а простому населенню — із загост-
ренням проблеми зайнятості та зниженням доходів.
При цьому ми не можемо не зауважити, що наші по-
боювання негативних наслідків і ризиків це не той ви-
падок, коли кажуть, що у страху великі очі. Досить
було В. Януковичу лише активізувати дії щодо приєд-
нання до Зони вільної торгівлі з ЄС, як країни Мит-
ного союзу скоротили імпорт українських виробів. І
це в той час, коли і без цього спостерігалося зниження
світового попиту на український метал і продукцію хі-
мічної промисловості, які дають левову частку ви-
ручки у твердій валюті. Сьогодні відомо, що після
вступу у ЗВТ з ЄС Україні обіцяють надати додаткову
КУКУРУДЗА І. І.
2015/№2 45
квоту на експорт у країни Євросоюзу сталі і труб на
суму до одного мільярда доларів США. При цьому, за
прогнозами дослідників, очікується скорочення Ро-
сією імпорту металу і труб з України майже удвічі,
приблизно на 2 млрд доларів [9, c. 32-33].
Не менші ризики і втрати можуть насунутись на
Україну внаслідок відмови країн Митного союзу від
продукції українських машинобудівників. Скажімо, у
2012 році тільки від експорту продукції машинобуду-
вання до Росії Україна отримала 3,5 млрд доларів і це
в той час коли загальна виручка від реалізації продук-
ції машинобудування становила 5,7 млрд доларів [9,
c. 33]. І ця загроза, як і попередня, не міфічна. Адже,
вже сьогодні навіть флагмани вітчизняного машино-
будування такі як «Південмаш», завод імені Мали-
шева, авіаційні підприємства та деякі інші несуть ко-
лосальні збитки від скорочення експорту до Росії. На-
далі, як нам думається, ці збитки будуть наростати в
міру того, як наші партнери форсуватимуть імпорто-
заміщення. Не треба бути великим стратегом, щоб
зрозуміти, коли таке імпортозаміщення в наших парт-
нерів станеться, ми змушені будемо чекати від ЄС за-
мовлень на згадану суму втрат, причому замовлень на
вироби, які наші заводи спроможні виробляти вже
сьогодні.
Хоча внесок сільського господарства у виробни-
цтво ВВП в останні роки коливається в межах 10%,
тобто порівняно невеликий, ми не можемо не звер-
нути увагу на ті ризики, які за певних умов можуть
мати місце після початку дії Угоди про входження Ук-
раїни в Зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Справа в
тому, що як, свідчить практика наших відносин з ЄС,
країни цього об’єднання воліють закуповувати у нас
сировину, а не готову та упаковану продукцію, яку
сьогодні експортуємо в країни Митного союзу, і пере-
дусім до Росії. Причому країни ЄС не допускають на
свої ринки готову продукцію українського харчопрому
не тільки через те, що не бажають створювати конку-
ренцію для своїх виробників, а й тому, що наша про-
дукція виробляється за технологіями, які суперечать
євросоюзним нормам і правилам. Скажімо, молоко,
вироблене у домогосподарствах, стовідсотково не від-
повідає євросоюзним нормативам щодо процесу його
руху від корови до переробного підприємства. Маємо
на увазі ручне доїння, відсутність системи надійного
охолодження при зберіганні і транспортуванні тощо.
Таке молоко, змішуючись з тим, яке відповідає сані-
тарним нормам, автоматично робить будь-яку про-
дукцію такою, що цим нормам не відповідає. За
прогнозами, в умовах реалізації Угоди про ЗВТ з ЄС
Україна може недоодержати від сільського господар-
ства 1% ВВП [9, c. 31].
Не можна не бачити і ще один ризик, який під-
стерігає наше багатостраждальне сільське господар-
ство в умовах долучення до ЗВТ з ЄС. Щоб компен-
сувати втрати від зменшення, а можливо і припинення
експорту готової продовольчої продукції, аграрії візь-
муться нарощувати виробництво та експорт продо-
вольчої сировини, що загрожує подальшим виснажен-
ням наших грунтів, адже вже сьогодні сільгоспідпри-
ємства заради прибутку не дотримуються навіть еле-
ментарних правил щодо збереження (ми не кажемо
примноження) родючості грунтів. Мінеральні доб-
рива, як правило, не вносяться внаслідок їх дорожнечі,
органічні добрива відсутні внаслідок занепаду тварин-
ницької галузі, наукових сівозмін не дотримуються, бо
часто сіють кукурудзу по кукурудзі, соняшник по со-
няшнику, ріпак по ріпаку, сою по сої, оскільки на ці
культури поки що є попит на світовому ринку. Не ря-
тує кукурудза по соняшнику і навпаки. Адже кожний
селянин знає, що, скажімо, кукурудза і соняшник
«безбожно» виснажують наші чорноземи.
Багато хто із тих, що не переймаються можли-
вими ризиками в реальному секторі економіки, великі
надії покладають на стрибок в розвитку сфери послуг,
частка якої у ВВП коливається в останні роки в межах
57-58%. Мовляв, достатньо приростити на 2-3% сферу
послуг і можливі втрати в реальному секторі еконо-
міки будуть компенсовані. Щодо таких міркувань, так
і хочеться сказати: дав би Бог нашому телятку вовка
з’їсти. Ми не заперечуємо того, що участь у Асоціації
і Зоні вільної торгівлі з ЄС сфера послуг може отри-
мати «друге дихання» внаслідок розвитку, скажімо, ту-
ристичної галузі і пов’язаної з останньою відповідної
інфраструктури. Про таку можливість свідчить досвід
Іспанії, в якій після вступу до ЄС розпочався справж-
ній бум у туристичній галузі, а разом з ним, можна
сказати, рікою потекла іноземна валюта. Проте в Іс-
панії розвитку туристичної галузі передували, а інколи
йшли поряд щедра допомога від ЄС, модернізація та
піднесення промисловості і сільського господарства,
створення однієї з найбільш розвинутих у Європі ав-
томобільної мережі. На розвиток туристичної галузі в
Іспанії працювали і її географічне положення, м’який
і теплий клімат і, звичайно, історико-туристична зна-
чущість.
Україні поки що ніхто не обіцяє ні щедрої фінан-
сової допомоги у формі субсидій, ні прощення, як це
мало місце в Польщі, половини боргу. Натомість у
нас, як вже зазначалося, є певні ризики та загрози
щодо розвитку реального сектора економіки, які, у ви-
падку перетворення на реальність, неминуче потяг-
нуть за собою і скорочення сфери послуг. На думку
окремих аналітиків, від прямого зниження попиту на
послуги збоку реального сектора Україна найближчим
часом після початку дії Угоди про Асоціацію Зону ві-
льної торгівлі з ЄС недотримає понад 14 млрд доларів
ВВП [9, c.37]. Найбільшу частку при цьому дасть ско-
рочення споживання послуг трубопровідного і заліз-
ничного транспорту, оскільки Україна змушена буде
скорочувати імпорт енергоносіїв з Росії через зупинку
підприємств або зниження обсягів виробництва. Крім
того, посилиться тенденція до скорочення або навіть
припинення прокачування російського газу в країни
ЄС. Через скорочення виробництва в реальному сек-
торі зменшиться попит і на автотранспортні послуги
та послуги різноманітних обслуговуючих організацій —
ремонтних, логістичних, консалтингових, маркетинго-
вих тощо. Сумарні втрати ВВП у сфері послуг і реаль-
ному секторі можуть становити щонайменше 25 млрд
доларів [9, c.40].
Сказане зовсім не означає, що озвучені нами ри-
зики і загрози зниження виробництва ВВП є фаталь-
ними. Їх, як і будь-яких інших, можна або уникнути,
або оперативно подолати, якщо процес реалізації
Угоди про Асоціацію і Зону вільної торгівлі буде су-
проводжуватися виваженими структурними перетво-
реннями, ефективними антикорупційними заходами,
адекватною макроекономічною політикою внутрі кра-
їни і доброю волею партнерів по ЄС. Те, що ми ба-
чимо в діях нинішнього уряду, налаштовує швидше на
песимізм, ніж на оптимізм. Більш як за рік своєї ді-
яльності міністерства та відомства практично ніскі-
льки не просунулися в питанні здійснення продума-
КУКУРУДЗА І. І.
46 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
них структурних реформ, які б започаткували хоча б
виповзання з економічної кризи. Швидше навпаки,
здійснено заходи, які обмежать можливості внутріш-
нього нагромадження капіталу. Маємо на увазі заходи,
спрямовані на скорочення доходів населення, яке
(скорочення) підштовхне зміну структури внутріш-
нього попиту. Люди, щоб прохарчуватися і оплатити
надвисокі комунальні послуги, змушені будуть знімати
гроші з депозитних вкладів і цим спричинять нарос-
тання проблем у банківській сфері і зменшать можли-
вості фінансування реального сектора.
І це в той час, коли відомі вчені і практики попе-
реджають, що «головним джерелом, з якого фінансу-
ється розвиток так званих ринків, що формуються,
були і залишаються внутрішні нагромадження капі-
талу. Тому формуванню цих нагромаджень повинен
надаватися необхідний пріоритет як в макроекономіч-
ній політиці, так і в системі мікроекономічних спону-
кань» [1, c.96]. Сказане зовсім не означає, що не треба
залучати максимальний обсяг іноземного капіталу.
Досвід Китаю переконує, що іноземні інвестиції, і пе-
редусім прямі, можуть забезпечити надходження в
країну нових технологій, поліпшення якості управ-
ління, розвиток маркетингових послуг та експортну
орієнтацію економіки. Проте світ знає і інший досвід.
Як пише Гж. Колодко, «досвід Польщі, а також інших
країн, служить виразним нагадуванням про те, що без-
контрольний притік іноземного капіталу часом приз-
водить до надмірної залежності від цього капіталу
(особливо в секторі фінансових послуг), що не завжди
корисно для довготривалого зростання» [1, c. 96-97].
Іншими словами, іноземні інвестиції — і особливо
прямі — залучати треба, але не за будь-яку ціну і не
безконтрольно.
Говорячи про можливі ризики і загрози після по-
чатку реалізації Угоди про Асоціацію і Зону вільної
торгівлі України з ЄС, ми не виключаємо того, що Єв-
росоюз зробить певні конкретні кроки щодо надання
фінансової допомоги Україні, як це мало місце з ін-
шими країнами. За підрахунками аналітиків,ЄС може
надати пряму кредитну допомогу бюджету з метою
компенсації втрат податкових надходжень, може заді-
яти програми прямої допомоги населенню і малому
бізнесу для компенсації зниження реальних доходів,
може підштовхнути МВФ до відкриття кредитної лінії
для реструктуризації поточних боргів, може певною
мірою збільшити замовлення на деякі вироби, але всі
ці компенсації і вливання сягатимуть не більше
12,5 млрд доларів, а наші втрати ВВП становитимуть
25 млрд доларів [9, c.40].
А це означає, що керівництво держави вже зараз,
до початку реалізації Угоди про Асоціацію і Зону віль-
ної торгівлі з ЄС, повинне розробити програму дій,
спрямованих на недопущення економічних втрат. З
одного боку, це могли б бути перемовини з ЄС, щодо
збільшення компенсації можливих втрат. а з іншого —
пошук нових ринків для продукції, яку вже сьогодні
можуть виробляти українські підприємства, і парале-
льно з цим забезпечувати підвищення конкуренто-
спроможності українських товарів на світових ринках.
Останнє, як відомо, забезпечується передусім іннова-
ційно-інвестиційною діяльністю, на яку у нас немає
коштів. Очевидно через це Г. Григор’єв пише, що,
сподівання на швидке технологічне оновлення Укра-
їни після її входження до ЄС марні: досвід середзем-
номорських країн — членів демонструє збереження
суттєвого відставання в технологічному розвитку від
«локомотивів» ЄС — Німеччини та Франції. Формат
інтеграції, обраний Україною відображає збереження
та закріплення сировинної складової експорту як ба-
зової» [10, c.63]. З огляду на сказане, керівництву на-
шої держави, та й усім нам, нічого іншого не залиша-
ється, як діяти за принципом: на Бога надійся, а сам
не зівай. Про це слід пам’ятати і відповідно діяти ще
й тому, що Євросоюз — це не просто добрий дядя, а
партнер, який має певний інтерес щодо входження
України в європейське інтеграційне об’єднання. На
сьогодні найбільш виразними та зрозумілими, на наш
погляд, є інтерес до України як потенційно великого
ринку збуту товарів та закупівлі дешевої сировини і як
можливість розширення Євросоюзом своїх кордонів
на схід в умовах боротьби за поділ сфер впливу. Але
це вже інша тема дослідження.
Висновки. Світовий і вітчизняний досвід переко-
нують, що досягнення відчутних результатів у роз-
витку реального сектора економіки та сфери послуг
Україна може отримати завдяки активній участі у сві-
тових та регіональних інтеграційних об’єднаннях, в
тому числі в ЄС. Проте будь-яка інтеграція за певних
умов може спричинити ризики та загрози національ-
ній економіці. Щоб їх уникнути, держава повинна їх
розуміти і діяти на випередження шляхом посилення
конкурентоспроможності своїх товарів на регіональ-
ному та світовому ринках, а також шляхом активізації
перемовин щодо компенсації отриманих збитків.
Список використаних джерел
1. Колодко Гж. Глобализация, трансформация,
кризис — что дальше? / Гж. Колодко. — М.: Магістр,
2012. — 176 с.
2. Геєць В.М. Соціально значущі форми взаємо-
дії населення України та країн ЄС і роль інститутів
соціалізації / В.М.Геєць // Економіка і прогнозу-
вання. — 2012. — №1. — С. 20-36.
3. Жаліло Я. Євроінтеграційні перспективи Ук-
раїни: від декларацій до дій / Я. Жаліло // Стратегічні
пріоритети. — 2009. — №3(12). — С. 129-135.
4. Осташко Т. Ризики для сільського господарс-
тва від встановлення зони вільної торгівлі з ЄС /
Т. Осташко // Економіка України. — 2011. — №3. —
С. 57-69.
5. Бажал Ю.М. Постіндустріальні виклики для
економічної євроінтеграції України: проблеми регіо-
нальної конвергенції / Ю.М. Бажал // Конвергенція
економік України та Європейського Союзу: проблеми
і перспективи:[зб. наук. пр.]. — К., 2012. — С. 5-12.
6. Гуцал С. Вплив процесу реформування ЄС на
перспективи європейської інтеграції України / С.Гу-
цал // Стратегічні пріоритети. — 2009. — №2(11). —
С. 239 - 240.
7. Колодко Гж. Глобалізація і перспективи роз-
витку постсоціалістичних країн.- К.: «Основні цінно-
сті», 2002. - 248 с.
8. Голуб А. Патологическая анатомия Євросоюза
/ А. Голуб // Пульс. — 2013. — №7. — С. 2-46.
9. Новицкий А. Дорога на Брюссель / А. Нови-
цкий // Пульс. — 2013. — №8. — С. 5-40.
10. Григор’єв Г.С. Місце України в європейській
системі розподілу праці / Г.С. Григор’єв // Конверге-
нція економік України та Європейського союзу: про-
блеми і перспективи: [зб. наук. пр.]. — К., 2012. —
С. 62-69.
|