Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку

Статтю присвячено розробці теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму національної інноваційної системи в умовах асиметричності глобального розвитку.Досліджено еволюцію теоретичних підходів до розвитку національної інноваційної системи, визначено фактори, що впливають на її фо...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Управління економікою: теорія та практика
Date:	2015
Main Author:	Миценко, І.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2015
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109642
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку / І.М. Миценко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 80-100. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109642
record_format	dspace
spelling	Миценко, І.М. 2016-12-05T17:26:51Z 2016-12-05T17:26:51Z 2015 Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку / І.М. Миценко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 80-100. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2221-1187 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109642 Статтю присвячено розробці теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму національної інноваційної системи в умовах асиметричності глобального розвитку.Досліджено еволюцію теоретичних підходів до розвитку національної інноваційної системи, визначено фактори, що впливають на її формування. Поглиблено наукові підходи до розуміння сутності механізму забезпечення розвитку національної інноваційної системи під впливом глобалізаційних викликів. Проаналізовано рівень інноваційного розвитку країн світу та визначено форми прояву асиметрії інноваційності їх економіки. Визначено чинники формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку. Обґрунтовано напрямки удосконалення інноваційного механізму України в умовах асиметричності глобального розвитку. Статья посвящена разработке теоретических и научно-методических подходов к формированию механизма национальной инновационной системы в условиях асимметричности глобального развития.Исследована эволюция теоретических подходов к развитию национальной инновационной системы, определены факторы, влияющие на ее формирование. Углублены научные подходы к пониманию сущности механизма обеспечения развития национальной инновационной системы под влиянием глобализационных вызовов. Проанализирован уровень инновационного развития стран мира и определены формы проявления асимметрии инновационности их экономики. Определены факторы формирования инновационного механизма в условиях асимметричности глобального развития. Обоснованы направления совершенствования инновационного механизма Украины в условиях асимметричности глобального развития. The article discloses the development of theoretical, scientific and methodological approaches to the formation of the mechanism of the national innovative system in the conditions of asymmetrical global development.The evolution of theoretical approaches to the development of the national innovative system and the factors influencing it were researched. Scientific approaches concerning understanding the essence of the support mechanism of the development of the national innovative system under the influence of global challenges were thoroughly studied. The level of the innovative development of the world countries was analysed and the forms of asymmetrical development of the innovativeness of their economy were defined. The factors of the formation of innovative mechanism in the conditions of asymmetrical global development were defined. The trends of improvement of the Ukrainian innovative mechanism in the conditions of asymmetrical global development were grounded. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку Формирование инновационного механизма в условиях асимметричности глобального развития Formation of innovative mechanism in the conditions of asymmetrical global development Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку
spellingShingle	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку Миценко, І.М.
title_short	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку
title_full	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку
title_fullStr	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку
title_full_unstemmed	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку
title_sort	формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку
author	Миценко, І.М.
author_facet	Миценко, І.М.
publishDate	2015
language	Ukrainian
container_title	Управління економікою: теорія та практика
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Формирование инновационного механизма в условиях асимметричности глобального развития Formation of innovative mechanism in the conditions of asymmetrical global development
description	Статтю присвячено розробці теоретичних і науково-методичних підходів до формування механізму національної інноваційної системи в умовах асиметричності глобального розвитку.Досліджено еволюцію теоретичних підходів до розвитку національної інноваційної системи, визначено фактори, що впливають на її формування. Поглиблено наукові підходи до розуміння сутності механізму забезпечення розвитку національної інноваційної системи під впливом глобалізаційних викликів. Проаналізовано рівень інноваційного розвитку країн світу та визначено форми прояву асиметрії інноваційності їх економіки. Визначено чинники формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку. Обґрунтовано напрямки удосконалення інноваційного механізму України в умовах асиметричності глобального розвитку. Статья посвящена разработке теоретических и научно-методических подходов к формированию механизма национальной инновационной системы в условиях асимметричности глобального развития.Исследована эволюция теоретических подходов к развитию национальной инновационной системы, определены факторы, влияющие на ее формирование. Углублены научные подходы к пониманию сущности механизма обеспечения развития национальной инновационной системы под влиянием глобализационных вызовов. Проанализирован уровень инновационного развития стран мира и определены формы проявления асимметрии инновационности их экономики. Определены факторы формирования инновационного механизма в условиях асимметричности глобального развития. Обоснованы направления совершенствования инновационного механизма Украины в условиях асимметричности глобального развития. The article discloses the development of theoretical, scientific and methodological approaches to the formation of the mechanism of the national innovative system in the conditions of asymmetrical global development.The evolution of theoretical approaches to the development of the national innovative system and the factors influencing it were researched. Scientific approaches concerning understanding the essence of the support mechanism of the development of the national innovative system under the influence of global challenges were thoroughly studied. The level of the innovative development of the world countries was analysed and the forms of asymmetrical development of the innovativeness of their economy were defined. The factors of the formation of innovative mechanism in the conditions of asymmetrical global development were defined. The trends of improvement of the Ukrainian innovative mechanism in the conditions of asymmetrical global development were grounded.
issn	2221-1187
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109642
citation_txt	Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку / І.М. Миценко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2015. — С. 80-100. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT micenkoím formuvannâínnovacíinogomehanízmuvumovahasimetričnostíglobalʹnogorozvitku AT micenkoím formirovanieinnovacionnogomehanizmavusloviâhasimmetričnostiglobalʹnogorazvitiâ AT micenkoím formationofinnovativemechanismintheconditionsofasymmetricalglobaldevelopment
first_indexed	2025-11-25T21:20:30Z
last_indexed	2025-11-25T21:20:30Z
_version_	1850556201818914816
fulltext	80 І.М. Миценко, д.е.н. ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ В УМОВАХ АСИМЕТРИЧНОСТІ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ У нинішніх умовах практично всі країни світу є суб’єктами глобалізації. Проте їх суб’єктність має асиметричний характер, розподіляючи країни на розвинені і країни, що розвиваються. Роз- винені країни генерують велику частину глобалізаційних процесів та отримують від них найбільше зиску. Пасивні суб’єкти гло- балізації, тобто країни, що розвиваються, в тому числі й Україна, мають залежне становище в глобалізаційному просторі, відчуваючи тиск розвинених країн, і значно менші зиски від глобалізації; а в разі економічних криз відчувають більш негативні її наслідки. Це свід- чить про те, що поглиблення процесів глобалізації характеризується асинхронністю та стрибкоподібністю розвитку економічної сис- теми. Поряд із цим глобальний етап світогосподарського розвитку характеризується прискореними темпами науково-технічного про- гресу та зростаючою інтелектуалізацією основних факторів вироб- ництва. При цьому інтелектуальні ресурси у поєднанні з новітніми технологіями не тільки визначають перспективи господарського зростання, а й використовуються як показник рівня економічної не- залежності, добробуту країни та її національного статусу. Залучення цих ресурсів до системи глобальних економічних процесів перетворюються в найважливіші фактори, що визначають конкурентоспроможність національних економік, двигуном яких стає інноваційне середовище. Результатом цього процесу є ство- рення інноваційного механізму, який відповідав би структурним змінам та системному оновленню виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей національної економіки. Оскільки Україна є активним учасником глобального роз- витку і прагне розширювати і підвищувати свої конкурентні пере- ваги, то питання даної проблематики залишається актуальним. Дослідженню теоретичних та практичних основ інновацій та інноваційного розвитку, його механізмам і принципам в умовах аси- метричності глобального розвитку присвячені праці таких учених: Й. Шумпетера, М. Хучека, Л. Портера, О. Амоші, В. Антонюк, © І.М. Миценко, 2015 81 І. Артьомова, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Білоруса, С. Мешка, Н. Кравчука, В. Семиноженка, Я. Столярчук, В. Федулової та ін. Проте вирішення цих проблем потребує подальшого ви- вчення тих закономірностей, що обумовлені сучасними особли- востями синергетичної взаємодії регуляторних важелів, здатних за- безпечувати розвиток інноваційної економіки. Метою статті є обґрунтування та розробка теоретичних по- ложень і науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення інноваційного механізму України в умовах асиметричності гло- бального розвитку. Поштовхом для прискореного розвитку інноваційної еко- номіки став розпад наприкінці ХХ століття Світової соціалістичної системи господарювання. У цих умовах ринковий тип економіки набув універсальної форми організації світових зв’язків, а селектив- ний характер дії головних регуляторів ринкового господарства – за- кону вартості і закону конкуренції. Такі процеси спричинили аси- метричність економічного потенціалу: з одного боку, посилили еко- номічну потужність розвинутих країн, а з іншого – значно посла- били конкурентні позиції країн, що розвиваються. Як зазначає Я. Столярчук, «… прояв непропорційності роз- витку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єк- тивно існуючих суперечностей між ними призводить до розвитку транснаціональних державно-монополістичних об’єднань галузе- вого типу, виробничих кластерів у межах глобального відтво- рювального процесу» [1]. Більшість дослідників асиметрію розглядають як нерівно- мірність та диспропорційність розвитку будь-яких економічних систем. Асиметричність глобального розвитку аналізується ними практично в усіх напрямках економічної науки, починаючи від кла- сичної політекономії до сучасних економічних концепцій, які розглядають нерівномірність розподілу природних ресурсів, нагро- мадження капіталу, розвитку ТНК, соціально-економічного, інно- ваційно-технологічного розвитку та ін. Прискорення цьому процесу, завдяки інформаційному сере- довищу, надала інноваційна модель економічного розвитку. Су- часна інноваційна теорія сформувалася на основі накопичення на- укових здобутків, що сприяли інтенсивному розвитку продуктив- ності факторів виробництва [2]. Пов’язані з розвитком науки і технологій процеси глобалізації й інтеграції стали проривними нововведеннями у сферах мікроелек- троніки, інформатики, космічних досліджень та ін. При цьому го- 82 ловна увага приділяється збільшенню обсягів фінансування науко- вих досліджень і розробок, здатних забезпечувати конкурен- тоздатність товарів та послуг. Процес всебічного зближення у сфері виробництва, науково- технічної діяльності і послуг обумовлений посиленням процесів глобалізації. Цей етап ґрунтується на удосконаленні структури еко- номіки, забезпечуючи якісні зміни в оновленні основного капіталу та прискорюючи накопичення інтелектуального потенціалу як ос- новного інноваційного розвитку. Інноваційний розвиток слід розглядати як констатацію, що пов’язана із прогресом науково-технічного потенціалу та мо- дернізацією економіки країни. Суть цього процесу полягає у всебічності розвитку від само- реалізації особистості до загальнолюдських якостей, здатних ото- тожнювати інноваційний продукт у матеріальний добробут. Разом з тим досі залишається досить чітким розподіл країн світу на центр і периферію. Як відзначав В. Новицький, «у нинішніх умовах за групою найбільш розвинутих країн закріпилось «панівне економічне право», з одного боку, використовувати інноваційно-інтелектуальні ресурси для виробництва і реалізації інноваційних товарів та по- слуг. А з іншого боку, у зв’язку зі зміцненням даної «інноваційної» монополії розвинуті країни «спеціалізуються» на організації пере- розподілу і привласнення світового збагачення, перш за все через механізм ціноутворення. Зокрема, реалізація інноваційної продукції здійснюється за монопольними цінами, до яких включено не тільки вартість інтелектуальних ресурсів, а і вартість соціального добробуту у вигляді витрат цих держав на освіту, охорону здоров'я, пенсійне забезпечення та інші різноманітні пільгові виплати. Купу- ючи високотехнологічну продукцію країни, що розвиваються, опла- чують своїми коштами високі «соціальні досягнення» передовим країнам світу. За рахунок цього відбувається не лише покращення способів і засобів задоволення існуючих потреб, але і прояв нових цінностей і критеріїв добробуту і прогресу» [3]. Глобалізація як геоекономічний фактор розвитку ринкової економіки за своєю природою визначає процес розширення госпо- дарської діяльності, який виходить за рамки окремих національних економік у вигляді багатосторонніх коопераційних зв’язків з метою підвищення продуктивності та ефективності національного вироб- ництва. Проте глобальні процеси створюють і певні небезпеки, особливо це стосується країн, що розвиваються, економіка яких 83 ґрунтується на природних ресурсах та видобувних галузях еко- номіки. Не стала виключенням цього явища і Україна, яка є частиною цього процесу, стаючи відкритою і поєднуючись зі світовою еко- номікою та входячи у єдиний світовий ринок. Але глобалізація здійснює неоднозначний вплив на її економічний та інноваційний розвиток. В економічному напрямку це обумовлено значною мірою її специфікою соціально-економічного розвитку на пострадян- ському етапі, а саме: відсутність розвиненої ринкової економіки; досвіду міжнародного співробітництва в умовах глобальної конку- ренції; невелика кількість конкурентоспроможних підприємств, наслідки глибокої економічної кризи 90-х років ХХ століття та 2008-2009 рр. – все це накладає свій відбиток на місце і роль України в глобальній геоекономічній системі [4]. До цього слід до- дати політичну та економічну нестабільність, а також військове протистояння на сході України (рис. 1). За даних умов Україна, яка відноситься до країн, що розвива- ються, має сировинно-видобувний характер економіки і на відміну від розвинутих країн базується на експорті природних ресурсів, продукції видобувних галузей. Більш того, існуючий вектор еко- номіки має хибну і нестійку економічну систему, що обмежує її вихід за рамки національних кордонів. На це у своїх теоретичних дослідженнях у свій час звертав увагу англійський філософ, еко- номіст та політичний діяч Дж. С. Мілль, який зазначав, що при спеціалізації країни на виробництві товарів, які мають недостатній попит, її становище на світових ринках знаходиться в обмежених, несприятливих умовах, а можливості країни отримати дохід від зовнішньої торгівлі обмежені [5]. Особливої гостроти такі застереження набули під час еко- номічної кризи 2008-2009 рр. Маючи левову частку сировинної про- дукції – 70% у структурі вітчизняної промисловості проти 14,6% то- варів інвестиційного призначення – економіка втратила свою кон- курентоздатність. Експорт України у ці роки скоротився на 40,7%, зокрема: чорних металів на 53,3%, продуктів хімічної промисло- вості – на 57,1% [6]. У той же час країни Європейського Союзу мали стійкі позиції до кризової ситуації, а економіка Польщі, навпаки, мала зростання ВВП на 2,8%. Це свідчить про те, що саме в рамках цих процесів Європейський Союз сьогодні пропонує соціальну ар- хітектуру сучасного суспільства, а варіанти його розвитку повною мірою відповідають викликам ХХІ століття. Ці країни виявили 84 Р ис . 1 . Ф ак т ор и ін но ва ці йн ог о ро зв ит ку к ра їн в у м ов ах г ло ба лі за ці ї Р оз ро бл ен о ав то ро м . 84 85 найбільшу стійкість до викликів глобальної економічної кризи. Ос- новою антикризової політики цих країн стала інноваційна модель розвитку, оскільки від 70 до 80% приросту ВВП забезпечується но- вими знаннями, які знаходять своє втілення у виробничих техно- логіях та устаткуванні. Інновації є основою технологічних та еко- номічних переваг, а також міжнародної конкурентоспроможності в обсязі експорту високотехнологічних товарів. Варто відзначити, що сучасний світ є високодинамічною швидкозмінною глобальною системою, розвиток якої ґрунтується на потужних інтеграційних процесах, де головною детермінантою є наукові досягнення, орієнтовані на високу активність інноваційного виробництва. Навіть пропри те що з 2007 по 2013 рік країни пере- бували у фінансово-економічній кризі, витрати на науку у світі зросли на 30,7%, випередивши зростання глобального ВВП на 20%. Особливої ваги у цьому напрямку останніми роками набули країни Південно-Східної Азії, де порівняно з 2007 р. фінансування цієї сфери в 2013 р. зросло до 37%. Розвиваючи конкурентоспроможну економіку, яка є продуктом інтелектуальної діяльності, в 2013 р. у світі працювало 7,8 млн вчених, що на 20% більше, ніж у 2007 р. [7]. Такі тенденції свідчать про те, що сьогодні в конкурентній боротьбі на світовому ринку перевагу будуть мати ті країни, які здатні швидше і якісніше виробляти інноваційний продукт. Нова якість економічного розвитку в країнах «золотого мільярда» базується на знаннях науково-технічного прогресу як ос- нови інноваційного потенціалу. Це стосується таких країн, як Швейцарія, Сінгапур, США, Німеччина, Південна Корея, Японія, Нідерланди, Великобританія. Впродовж багатьох років ці країни очолюють рейтинг найконкурентоспроможніших країн, тримаючи піраміду соціально-економічних потреб та добробут суспільства. Наукоємність цих країн, наприклад Японії, становить 3,8%, США – майже 3%, найвища наукоємність в 2013 р. була у Фінляндії – 3,31%, Швеції – 3,3%, Данії – 3,06% у ВВП (табл. 1). Оцінка даних держав-членів ЄС 28 також підтверджує, що в країнах з найвищим рівнем наукоємності ВВП (2,59% і вище) був досить високий рівень витрат на дослідницькі роботи підприєм- ницького сектору (у Фінляндії, Швеції, Данії, Словенії, Австрії та Німеччині). Крім Словенії і меншою мірою Німеччини у цих країнах був найнижчий рівень витрат у секторі вищої освіти. Най- вищий рівень витрат державного сектору був у Німеччині, Чехії, Словенії, Фінляндії, Франції та Люксембурзі. Для України в 2014 р. співвідношення витрат підприємницького сектору, сектору вищої 86 освіти і державного сектору становило 56:6:38, або 0,37%, 0,04% і 0,25% відповідного сектору від ВВП. Кількість дослідників у країнах ЄС 28 останніми роками збільшується і в 2013 р. становила 1730,0 тис. осіб (в еквіваленті повної зайнятості), що на 41,0% більше, ніж у 2013 р. Загальна кіль- кість виконавців наукових та науково-технічних робіт у 2013 р. у середньому склала 1,1% робочої сили ЄС 28. При цьому найвищою (близько 2,0%) ця частка була в Данії, Фінляндії і Люксембурзі. Аналіз персоналу досліджень і розробок у країнах ЄС 28 за секторами в 2013 р. показує, що 48% дослідників зосереджено у підприємницькому секторі, 39% – у секторі вищої освіти, 12% – у державному секторі. У підприємницькому секторі працювало три п’ятих і більше усіх дослідників Швеції, Мальти, Австрії, Ірландії, Данії, Франції та Нідерландів [11]. На фоні цих країн, де домінують технології 5-6 укладів, Україна має недосконалу інноваційну політику, про що свідчить ди- наміка основних показників інноваційного розвитку промисловості (табл. 2). Аналізуючи статистичні дані, слід відзначити, що економіка України розвивається за теоріями А. Сміта і Д. Рікардо, які вважали, що основою розвитку міжнародного обміну є відмінність в абсо- лютних і відносних витратах, надаючи при цьому особливе зна- чення природним ресурсам [8]. В Україні сформувалася модель, яка не сприяє розвитку інте- лектуального потенціалу. Більшість фахівців вважають, що головна причина несприйняття інновацій полягає у відсутності належних стимулів у власників підприємств. «Перешкода інноваційній діяль- ності – політичні й економічні інститути українського суспільства, асиметрія економічної влади і господарський устрій, що виростає на її основі», – зазначають В. Дементьєв і В. Вишневський [9]. Подібної думки дотримується й О. Валевський, який зазначає: «У розвинутих країнах суб’єктами інновацій, як правило, виступають корпорації, що працюють у наукоємних галузях, а також середо- вище інтелектуалів, в якому формуються нові технології. Однак в Україні великі корпорації спеціалізуються головним чином на про- дукції з низьким рівнем обробки або на експорті сировини. Україн- ські корпорації належать олігархії, яка мало зацікавлена у техно- логічних інноваціях» [10]. Так, за даними Державної служби стати- стики та Євростату, кількість організацій, які виконували наукові дослідження і розробки, зменшилася з 1344 у 1991 р. до 1278 тис. у 2014 р. Пропорційно до цього зменшується кількість дослідників, 87 Т аб ли ця 1 Н ау ко єм ні ст ь В В П к ра їн Є С , % К ра їн а Р ок и 20 03 20 04 20 05 20 06 20 07 20 08 20 09 20 10 20 11 20 12 20 13 Є С -2 8 1, 8 1, 76 1, 76 1, 78 1, 78 1, 85 1, 94 1, 93 1, 97 2, 01 2, 01 Є вр оз он а- 19 1, 81 1, 78 1, 78 1, 8 1, 81 1, 89 1, 99 1, 99 2, 04 2, 09 2, 09 Б ел ьг ія 1, 83 1, 81 1, 78 1, 81 1, 84 1, 92 1, 97 2, 05 2, 15 2, 24 2, 28 Ч ех ія 1, 15 1, 15 1, 17 1, 23 1, 31 1, 24 1, 3 1, 34 1, 56 1, 79 1, 91 Д ан ія 2, 51 2, 42 2, 39 2, 4 2, 51 2, 78 3, 07 2, 94 2, 97 3, 02 3, 06 Н ім еч чи на 2, 46 2, 42 2, 43 2, 46 2, 45 2, 6 2, 73 2, 72 2, 8 2, 88 2, 85 Е ст он ія 0, 77 0, 85 0, 92 1, 12 1, 07 1, 26 1, 4 1, 58 2, 34 2, 16 1, 74 Ір ла нд ія 1, 13 1, 18 1, 2 1, 21 1, 24 1, 39 1, 63 1, 62 1, 53 1, 58 Іс па ні я 1, 02 1, 04 1, 1 1, 17 1, 23 1, 32 1, 35 1, 35 1, 32 1, 27 1, 24 Ф ра нц ія 2, 11 2, 09 2, 04 2, 05 2, 02 2, 06 2, 21 2, 18 2, 19 2, 23 2, 23 Іт ал ія 1, 06 1, 05 1, 05 1, 09 1, 13 1, 16 1, 22 1, 22 1, 21 1, 27 1, 26 Л ю кс ем бу рг 1, 65 1, 63 1, 59 1, 69 1, 65 1, 65 1, 72 1, 5 1, 41 1, 16 1, 16 У го рщ ин а 0, 92 0, 87 0, 93 0, 99 0, 97 0, 99 1, 14 1, 15 1, 2 1, 27 1, 41 Н ід ер ла нд и 1, 81 1, 82 1, 81 1, 77 1, 7 1, 65 1, 69 1, 72 1, 89 1, 97 1, 98 А вс тр ія 2, 18 2, 17 2, 38 2, 37 2, 43 2, 59 2, 61 2, 74 2, 68 2, 81 2, 81 П ол ьщ а 0, 54 0, 56 0, 57 0, 55 0, 56 0, 6 0, 67 0, 72 0, 75 0, 89 0, 87 П ор ту га лі я 0, 7 0, 73 0, 76 0, 95 1, 12 1, 45 1, 58 1, 53 1, 46 1, 37 1, 36 С ло ве ні я 1, 25 1, 37 1, 41 1, 53 1, 42 1, 63 1, 82 2, 06 2, 43 2, 58 2, 59 Ф ін ля нд ія 3, 3 3, 31 3, 33 3, 34 3, 35 3, 55 3, 75 3, 73 3, 64 3, 42 3, 31 Ш ве ці я 3, 61 3, 39 3, 39 3, 5 3, 26 3, 5 3, 42 3, 22 3, 22 3, 28 3, 3 В ел ик об ри та ні я 1, 67 1, 61 1, 63 1, 65 1, 69 1, 69 1, 75 1, 69 1, 69 1, 63 1, 63 Іс ла нд ія 2, 73 2, 69 2, 91 2, 56 2, 53 2, 66 2, 49 Н ор ве гі я 1, 68 1, 55 1, 48 1, 46 1, 56 1, 56 1, 72 1, 65 1, 63 1, 62 1, 66 Ш ве йц ар ія 2, 68 2, 73 2, 96 У кр аї на 0, 99 0, 91 0, 85 0, 85 0, 86 0, 83 0, 74 0, 75 0, 7 Д ж ер ел о: w w w .e c. eu ro pa .e u/ eu ro st at /s ta ti st ic s. 87 88 Т аб ли ця 2 Д ин ам ік а по ка зн ик ів ін но ва ці йн ої д ія ль но ст і у п ро м ис ло во ст і У кр аї ни П ок аз ни ки 20 10 20 11 20 12 20 13 20 14 К іл ьк іс ть ін но - ва ці йн о- ак ти вн их пі дп ри єм ст в од ин иц ь 14 62 16 79 17 58 17 15 16 09 у % д о за га ль но ї кі ль ко ст і 13 ,8 16 ,2 17 ,4 16 ,8 16 ,1 К іл ьк іс ть пі дп ри єм ст в, щ о вп ро ва дж ую ть ін - но ва ці ї од ин иц ь 12 17 13 27 13 71 13 12 12 08 у % д о за га ль но ї кі ль ко ст і 11 ,5 12 ,8 13 ,6 12 ,9 12 ,1 За га ль ни й об ся г ф ін ан су ва нн я ін но - ва ці йн ої д ія ль но ст і м лн г рн 80 45 ,5 14 33 3, 9 11 48 0, 6 95 62 ,6 76 95 ,9 О св оє но в ир об - ни цт во ін но ва ці й- ни х ви ді в пр од ук ці ї на йм ен ув ан ь 24 08 32 38 34 03 31 38 36 61 з ни х но ви х ви ді в те хн ік и 66 3 89 7 94 2 80 9 13 14 О бс яг р еа лі зо ва но ї ін но ва ці йн ої п ро - ду кц ії у пр ом ис ло - во ст і м лн г рн 33 69 7, 6 42 38 6, 7 36 15 7, 7 35 86 2, 7 25 66 9, 0 у % д о за га ль - но го о бс яг у 3, 8 3, 8 3, 3 3, 3 2, 5 О бс яг р еа лі зо ва но ї ін но ва ці йн ої п ро - ду кц ії за м еж і У кр аї ни м лн г рн 13 71 3 12 63 0, 6 13 35 4, 9 16 05 3, 4 75 00 ,0 у % д о за га ль - но го о бс яг у 40 ,7 29 ,8 36 ,9 44 ,8 29 ,1 С кл ад ен о ав то ро м н а ос но ві : Д ер ж ав ни й ко м іт ет с та ти ст ик и У кр аї ни [ Е ле кт ро нн ий р ес ур с] . – Р еж им д о- ст уп у: h tt p: // uk rs ta t.o rg . 88 89 у 2014 р. їх кількість становила 58,7 тис. осіб. Більше половини їх працювало в державному секторі (55,3%), понад третину – у підприємницькому секторі (34,5%) і 10,2% – у секторі вищої освіти. Питома вага виконавців наукових та науково-технічних робіт у кількості зайнятого населення становила 0,5% [11]. Через постійне недофінансування наукових та науково-технічних робіт суттєво зменшується наукомісткість ВВП – із 1,36% у 1996 р. до 0,66% у 2014 р. Доводиться констатувати, що уявлення про високий інтелек- туальний потенціал України, який дістався від минулих часів, де- далі видається за бажане від реального стану. Останніми роками в Україні частка інноваційно-активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств не може досягнути навіть рівня 2000 р. У 2014 р. питома вага реалізо- ваної інноваційної продукції у загальному обсязі промисловості знизилась більше ніж у два рази – з 6,8% у 2000 р. до 2,5% у 2014 р. [12]. Це свідчить про те, що активність вітчизняних промислових підприємств надто низька. Україна поступово втрачає свої конку- рентні переваги перш за все з причин зносу виробничих фондів, що сягнув 83,5%. До цього слід додати високу енергоємність ВВП, яка більше ніж у два рази перевищує середній рівень енергоємності розвинутих країн світу. Україні необхідні структурні зміни, які б забезпечили інно- ваційний прорив в основних галузях національної економіки. Перш за все перехід від трудомістких галузей до науково- та техно- логічно-містких, в основі яких лежить розвиток людського капіталу. Але поки що відбувається зворотний процес, з 2006 по 2014 р. частка промисловості у ВВП скоротилася з 28 до 20%. Особ- ливої гостроти ці процеси набули в галузях машинобудування, де в основному сконцентрований найбільш креативний людський капітал, здатний впроваджувати і виробляти продукцію з високою доданою вартістю. Починаючи з 1991 р. частка машинобудування в обсязі промислового виробництва України постійно знижувалась, досягнувши 14-15% [12]. Проте в розвинутих країнах цей показник становить у межах від 30 до 50%. Питома вага машинобудування у ВВП України впродовж останніх років не перевищує 11-12%, тоді як у країнах ЄС цей показник становить 36%, а таких країнах, як Франція, Німеччина, Великобританія, досягає майже 50% [11]. Питома вага витрат машинобудівних підприємств на НДДКР у розвинених країнах складає 8-10%, тоді як в Україні цей показник ледь досягає 1%. Якщо, наприклад, у США на наукові дослідження 90 у сфері машинобудування щорічно витрачається 2,0-2,5% ВВП, а в країнах ЄС майже 3%, то в Україні він ледь сягає 0,1% ВВП [11]. До цього слід додати, що окремі галузі економіки взагалі поставлено під загрозу знищення, особливо це стосується машинобудування, суднобудування та космічної галузі. Однак саме ці галузі та пов’язані з ними інфраструктури дають можливість розвивати на- уковий та виробничий потенціал, і навпаки, занепад цих галузей че- рез скорочення робочих місць змушує людський та інтелектуальний капітал (як основи стійкого економічного розвитку) мігрувати за кордон, змінювати свій вид діяльності на нижчий рівень квалі- фікації та інше. А головне – здобуття освіти і набуття професійних знань – втрачає свою цінність, відповідно знижується мотивація до навчання. Це свідчить про те, що сучасна промисловість, як пра- вило, слабко прив’язана до природних ресурсів, але чутлива до якості людського капіталу й інформаційного середовища. Як свідчить зарубіжний досвід, значну роль у розвитку наукоємних галузей відіграють технопарки і аналогічні об’єкти ін- новаційної інфраструктури, які створені і функціонують за допомо- гою державної підтримки. В Україні хоч і прийнята урядом цільова програма про «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 рр.», якою передбачалося створення більше 20 бізнес- інкубаторів, але поки що ця програма, як і ряд інших, не ре- алізується. Хоча в країнах ЄС у кластерах беруть участь більше ніж 24% підприємців, тим самим створюючи нові інноваційні робочі місця. Низька інноваційна активність підприємств викликана від- сутністю ефективної державної політики, яка б стимулювала націо- нальних товаровиробників здійснювати технологічну модерніза- цію. Так звані реформи, які проводилися останніми роками при- звели до домінування пріоритету власних інтересів у сфері добу- вання і переробки мінерально-сировинних ресурсів над суспіль- ними. Підтвердженням цього є те, що за індексом глобальної кон- курентоспроможності Україна порівняно з попередніми роками втратила свої позиції (табл. 3). Таблиця 3 Динаміка змін позицій України в рейтингу за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2010-2011 (зі 139 країн) 2011-2012 (зі 142 країн) 2012-2013 (зі 144 країн) 2013-2014 (зі 148 країн) 89 82 73 84 91 Не кращі показники за цим рейтингом Україна займає відносно технологічної готовності в інноваційній діяльності (табл. 4). Таблиця 4 Динаміка змін позицій України в рейтингу за фактором технологічної готовності та інноваційним Індексу глобальної кон- курентоспроможності Фактори технологічної готовності та інноваційний Індекс глобальної конкурентоспроможності 2014 р. (серед 144 країн) Технологічна готовність 85 Технологічні запозичення 114 Наявність новітніх технологій 113 Освоєння технологій на рівні фірм 100 Прямі зовнішні інвестиції та передача технологій 127 Використання інформаційно-телекомунікаційних технологій 69 Інтернет користувачі, % населення 82 Абоненти фіксованого широкосмугового Інтернету / на 100 жителів 68 Пропускна здатність Інтернету, кб/с/на 1 користувача 50 Активні абоненти мобільного широкосмугового зв’язку / на 100 жителів 107 Інновації 81 Здатність до інновацій 82 Якість науково-дослідних інститутів 67 Витрати компаній на дослідження і розробки 66 Співпраця університетів та промисловості у дослідженнях та розробці 74 Державні закупівлі високотехнологічної продукції 123 Наявність вчених та інженерів 48 В умовах технологічної відсталості між Україною і про- мислово розвинутими країнами виникає гостра, невідкладна проб- лема активного використання інновацій як засобу розвитку і адап- тації до процесу глобалізації. За таких умов виникає необхідність визначення основних ін- новаційних пріоритетів, а також інституційних чинників, здатних позитивно вплинути на економічний розвиток країни, враховуючи особливості прояву глобальних процесів. У першу чергу це сто- сується залучення фінансових ресурсів та створення позитивного іміджу інвестиційного клімату. У 2014 р. витрати на інновації в основному здійснювались за рахунок власних коштів (понад 90% загального обсягу фінансу- вання), кредитів (3,6%) та бюджетних коштів (2,6%). 92 Світовий досвід засвідчує, що для досягнення приросту кон- курентного виробництва лише на 5% необхідно інвестувати інно- ваційний процес, науково-технічне дослідження та розробки техно- логій 25% ВВП [13]. Проте, як свідчить динаміка показників розвитку економіки України в 2010-2014 рр. у контексті інвестиційного забезпечення, швидше за все Україна у світовій економіці виступає нетто-креди- тором, втрачаючи реальний інвестиційний ресурс, який має забез- печувати інноваційну модель економічного зростання. Хоча в нинішніх умовах спостерігається значний перерозподіл ринків міжнародного інвестування. Незважаючи на те, що лідерство дже- рел інвестиційного потенціалу досі зберігається за розвинутими країнами, але значно змінилась географія прямих іноземних ін- вестицій (ПІІ) на користь країн, що розвиваються (табл. 5). Таблиця 5 Приплив прямих іноземних інвестицій в Україну в 2006-2014 рр. Показ- ники/роки 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 Приплив ПІІ, млн дол. 5604 9891 10913 4816 6495 7207 8401 4499 410 Питома вага ПІІ у ВВП України 5,01 6,65 5,8 3,96 4,6 4,26 4,6 2,39 0,3 Питома вага ПІІ у ВВП країн з пере- хідною еко- номікою 4,33 4,93 5,09 4,07 3,56 3,74 3,08 3,43 1,84 Розраховано автором за даними http://ukrstat.org. Такі зміни пов’язані з поширенням глобальних процесів та за- лученням до них країн, що розвиваються, оскільки інвестиції спри- яють прискоренню темпів зростання економіки цих країн, її струк- турній диверсифікації та технологічному оновленню. З огляду на це за результатами досліджень ЮНКТАД зроблено висновки, що існує прямий взаємозв’язок між обсягами припливу ПІІ та обсягами ви- робництва інноваційної продукції. В Україні спостерігається негативна тенденція щодо залу- чення інвестиційних ресурсів. Це відбувається внаслідок політич- них та макроекономічних дисбалансів, що погіршують інвестицій- 93 ний клімат. За результатами моніторингового обстеження Європей- ської бізнес-асоціації Україна за Індексом інвестиційної привабли- вості залишається в негативній зоні. Із визначеною п’ятибальною системою із середнім балом 3,4 Україна в 2009 р. отримала 2,49; 2010 – 3,2; 2011 – 2,88; 2012 – 2,15; 2013 – 2,12; 2014 р. – 2,65 бала [11]. Безперечно, реформування економіки України на інновацій- ному підґрунті повинно мати не лише задекларовані політичні чи економічні гасла, а й реальні механізми реалізації розвитку тих про- цесів, які здатні забезпечити інноваційний прорив. При цьому, на думку більшості дослідників, трансформаційний процес на основі інновацій вимагає докорінної зміни організаційно-економічного механізму, внаслідок якого здійснюється фундаментальна перебу- дова економічної та науково-технічної системи. Разом з тим для більш ефективного проведення економічної трансформації на ос- нові інновацій необхідна виважена, єдина концептуальна державна політика. Якщо ж така концепція відсутня, то це суттєво гальмує процеси трансформації або робить взагалі неможливим їх здійс- нення. Треба враховувати і те, що під час цих змін деякі сектори економіки, з одного боку, опиняються у вакуумному стані і не здатні сприймати нову модель економічної політики, з іншого – відбувається «перезавантаження» як старої, так і нової економічної системи. Таким змінам характерна нестабільність, і в разі набуття загрозливого стану вони можуть набути зворотного руху. Тому цей ризикований шлях, відомий у більшості випадків як «шокова тера- пія», потрібно пройти як найшвидше, наближаючи перехідну еко- номіку до інноваційної моделі розвитку, до зони переважаючого тя- жіння нової економічної системи. Лише за таких умов економічна система набуває власної динаміки і процес трансформації стає не- зворотним. Це об’єктивний процес, обумовлений інноваційним розвит- ком світової системи господарювання. Проте через нестабільність світової економіки, прояв циклічних економічних криз, асиметрич- них проявів глобальних процесів, а також затяжний економічний спад нашої економіки зумовлює посилення функцій організаційно- економічного механізму інноваційної діяльності. За таких умов виникає необхідність визначення основних тен- денцій, що посилюють розвиток інноваційного процесу, а також чин- ників, здатних позитивно вплинути на економічний розвиток країни, враховуючи особливості прояву глобальних процесів. Для більш ак- тивного процесу розвитку інноваційної діяльності необхідно визна- 94 чити основні детермінанти цих заходів, направлених на модернізацію та поліпшення стану інфраструктури. Основні напрямки цієї діяль- ності повинні сприяти створенню нових можливостей використання техніко-технологічних факторів виробництва та підвищення якості управління розвитком (табл. 6). Таблиця 6 Основні напрями інноваційної діяльності у сфері виробництва і у сфері управління Напрямки інноваційної діяльності Сфери реалізації досягнень інновацій Об'єкти інновацій у сфері виробництва Об'єкти інновацій у сфері управління 1. Підвищення якості та розширення асорти- менту продукції Інвестиційні проекти, то- вари і послуги Управлінські рішення, продукування нових ідей, інноваційна вмо- тивованість рішень, за- ходів та ін. 2. Створення комфорт- них та безпечних умов праці Машини і механізми, ко- мунікаційне обладнання, транспорт та ін. Засоби електронно-об- числювальної техніки, засоби зв’язку, органі- заційна техніка (ТЗУ – технічні засоби управ- ління) 3. Модернізація ма- теріально-технічної бази Матеріали, конструкції, вироби, інженерне і тех- нологічне обладнання та ін. Інформаційні системи, носії інформації та ін. 4. Удосконалення ви- робничого процесу (ви- користання нових за- собів та методів вироб- ництва) Методи комплексної ме- ханізації і автоматизації виробничих процесів, за- стосування нанотехно- логій Технологія і організація управління, методи і структури, координація робіт зі створення і роз- витку наукових систем управління, уніфікації і оптимізації проектних рішень та нововведень Розроблено автором. Організаційно-економічні заходи через взаємозв’язок і спів- відношення елементів економічної системи сприяють підвищенню рівня виробництва на інноваційній основі. Формування інновацій- ного механізму в умовах глобалізації вимагає постійного реагу- вання на прискорений розвиток кооперації та інтеграційних проце- сів, що сприяє підвищенню конкурентоздатності та якості продук- ції. 95 При цьому розвиток національної інноваційної системи ви- значається детермінантами конкурентоспроможності економіки країни. Тривалий час науковці намагалися дослідити і визначити фактори, що пов’язані з цим процесом. Унаслідок цього виникали різноманітні теорії: від концепції спеціалізації і розподілу праці, розробленої Адамом Смітом, до пріоритетності інвестицій у фізич- ний капітал та інфраструктуру в економістів неокласичної школи [14]. Останні теоретичні дослідження спираються на такі фактори, що впливають на формування інноваційного механізму, як освіта, наука, макроекономічна стабільність, високий рівень бізнес-асоці- ацій і ринкова ефективність. Безперечно, усі зазначені фактори лише доповнюють один одного, посилюючи функції інноваційного механізму, тим самим підвищуючи рівень конкурентоспроможності країни. Концепція конкурентоспроможності як інструмент оціню- вання мікро- і макропоказників включає до складу статистичні й ди- намічні складові, які визначають рівень інноваційного розвитку. Водночас інноваційний механізм з позиції реалізації інвестиційної політики на різних рівнях економічної системи є засобом регулю- вання фінансових відносин, що відображає взаємозалежний зв'язок інноваційних процесів і конкурентоспроможність та їх цілеспрямо- вану взаємодію. Цілком зрозуміло, що інвестиційні ресурси дають можливість стимулювати розвиток наукових досліджень, технологічного онов- лення, зацікавленості науково-технічного потенціалу та зростання продуктивності праці. Такі пріоритети прискорюють розвиток інно- ваційної системи, взаємопов’язуючи використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів, що сприяють створенню ринку високотехно- логічної та конкурентоспроможної продукції. Як зазначає В.Нижник, «…механізм стимулювання інно- ваційної спроможності промислових підприємств ґрунтується на принципах: динамічності, відкритості, інвестиційності, прозорості, інтеграційності, гнучкості, прогнозованості, ієрархічності та інших показниках цієї системи» [15, с. 176]. Безумовно, мотиваційні ознаки є одними із головних факторів формування інноваційного механізму. Результативність цього про- цесу полягає у матеріальній зацікавленості досягнення максималь- них економічних і науково-технічних результатів, що трансформу- ються в ефективний інноваційний розвиток. 96 Разом з тим формування інноваційного механізму відбу- вається під впливом діючих внутрішніх і зовнішніх факторів та про- явом асиметричності глобальних процесів, пов’язаних з ієрархією розвитку економічної системи (рис. 2). У таких умовах інноваційний механізм слід розглядати як розвиток економіко-виробничих систем, як процес переходу у якісно новий стан за рахунок накопичення науково-технічного по- тенціалу, зміни та удосконалення технологічних процесів, онов- лення й розширення виробничого капіталу. З цієї позиції організа- ційні функції дають можливість прискорювати запровадження но- вовведень на їх основі, формувати стійкі конкурентні переваги як на макрорівні, так і на мікрорівні через модернізацію економіки та ефективність важелів управління. При цьому формування інноваційного механізму передбачає поетапне узгодження всіх факторів та елементів системи управ- ління з визначеною стратегією інноваційного розвитку, що підтри- мує цю стратегію. Реалізація кожного етапу в розробці збалансованої системи показників є досить важливою функцією, тому що в цілому система не взмозі нормально функціонувати, якщо навіть один із етапів буде реалізовано неякісно. По-перше, вони повинні бути комплексними, різнобічно охоплюючи дію всіх елементів впроваджуючої системи. По-друге, показники повинні бути взаємоузгодженими. По-третє, вони повинні мати гнучку корегуючи форму, що здатна реагувати на змінюючі процеси системи. По-четверте, показники повинні бути достовірними і підтвердженими проведеним аналізом. І насамкінець, система показників повинна мати збалансовану цілес- прямовану мотиваційну ефективність, що вказує на достовірність обраної стратегії. Інноваційний механізм формує у єдиний ланцюг сукупність окремих елементів та підсистем, віддзеркалюючи динамічний стан системи управління, обумовлюючи при цьому ступінь її ефектив- ності і здатності протистояти впливу глобальним змінам. Крім цього, в умовах асиметричності саморегулюючої економіки відбу- ваються постійні як зовнішні, так і внутрішні факторні впливи, які можуть як обмежувати, так і сприяти розвитку інноваційному по- тенціалу. Завдяки узгодженим діям інноваційного механізму влас- тивість дії економічної системи прагне зберегти свою структуру, а також впорядкувати внутрішні та зовнішні фактори впливу і на цій основі здійснювати подальше удосконалення та цілеспрямований 97 Р ис . 2 . В за єм оз в’ яз ок с кл ад ов их ін но ва ці йн ог о м ех ан із м у Р оз ро бл ен о ав то ро м . В ід кр ит іс ть е ко но м ік и За ко но да вч і та на ці о- на ль ні п ро гр ам и Ф іс ка ль на п ол іт ик а С оц іа ль на п ол іт ик а С ти м ул ю ю чі ін но ва ці йн і ск ла до ві Ф ак то ри ін н ов ац ій н ог о м ех ан із м у Державне регулювання Л іб ер ал із ац ія та пр ив а- ти за ці я Е ко но м іч ні м ож ли во ст і Н ая вн іс ть лю дс ьк ог о ка пі та лу Ін ве ст иц ій ни й кл ім ат Ринкове регулювання Ін но ва ці на д ія ль ні ст ь Т Н К Р оз ро бк а і в пр о- ва дж ен ня ін но - ва ці й О рг ан із ац ія ін но - ва ці йн ої д ія ль - но ст і М ех ан із м те хн о- ло гі чн ог о тр ан с- ф ер ту М ех ан із м ін те ле к- ту ал ьн ої в ла сн ос ті Р ів н і ф ун к ц іо н ув ан н я ін н ов ац ій н ог о м ех ан із м у М ак ро рі ве нь Р ег іо на ль ни й рі ве нь М ік ро рі ве нь 97 98 розвиток. У сучасних умовах інноваційні чинники як невід’ємний атрибут регулюючих механізмів трансформуються в ефективний засіб переходу до нової економіки. Безумовно, активізувати інноваційний розвиток можливо, але для цього потрібна, у першу чергу, політична воля влади і дієва підтримка великого бізнесу. Затяжні економічні кризи змушують вітчизняних товаровиробників до зростання інноваційної актив- ності, що дедалі сильніше зумовлюється необхідністю структурної перебудови економіки України та підвищення її глобальної конку- рентоспроможності. У цих умовах посилення функцій державного регулювання повинно спрямовуватися на удосконалення організаційно-еко- номічного механізму управління інноваційним розвитком галузей промисловості. Зокрема, запроваджувати стимулюючі важелі опо- даткування та надавати пільгові кредити, що вкладають інвестиції у модернізацію технологій, освоєння наукоємної продукції, направ- лених на розвиток інновацій. Як свідчить досвід європейських країн, держава повинна відігравати роль посередника інноваційної діяльності, головна задача якої полягає у створенні сприятливих умов для її реалізації. Висновки та перспективи подальших наукових досліджень. Су- часні глобальні трансформації та їх вплив на стійкість світового гос- подарства чітко визначають перевагу і лідерство тих країн, еко- номіка яких знаходиться на постіндустріальній стадії розвитку. І навпаки, посилюються диспропорції та створюються загрози, особ- ливо під час економічних криз, для тих країн, економіка яких має сировинно-видобувний характер та низьку інноваційну активність. Такі процеси є характерними і для економіки України, яка має низьку технологічність виробництв та як наслідок низьку конкурен- тоспроможність економіки. Це спонукає до удосконалення ме- ханізму інноваційно-орієнтованої конкурентоспроможної економі- ки, яка б органічно залучалася до глобальних економічних процесів та посіла в них гідне місце. Серед основних пріоритетів удосконалення інноваційних ме- ханізмів з огляду на гостроту проблем в економіці України слід: по- перше, диверсифікувати переважно сировинну економіку, мо- дернізуючи при цьому прискореними темпами її реальний сектор; по-друге, здійснити прискорений перехід на модель інноваційного розвитку. Особливо важливо, щоб в авангарді нової технологічної революції знаходився базисний для економіки машинобудівний комплекс; по-третє, створити національну інноваційну систему, що 99 включає генерацію нових знань, компетенції та інновації, а також інфраструктуру, що забезпечує швидке впровадження інновацій у виробництво товарів та послуг. Однією з найважливіших складових механізму переходу еко- номіки на інноваційний шлях розвитку повинно стати створення в державі відповідної інноваційної структури, яка була б здатна за- безпечити ефективне впровадження інновацій у виробництво. За умови обмеженості інвестиційних ресурсів цілком обґрунтованим було б їх зосередження на двох-трьох загальнонаціональних інно- ваційних програмах, розробка, підготовка і реалізація яких дали б потужний поштовх розвитку всієї економіки, виведенню її на шлях сталого якісного зростання і наближенню до стандартів постін- дустріального етапу економічного розвитку. Державна інноваційна політика повинна стати найваж- ливішим фактором виведення економіки України з кризи і забезпе- чення її динамічного зростання. Література 1. Столярчук Я.М. Глобальні асиметрії економічного роз- витку: моногр. / Я.М. Столярчук. – К.: КНЕУ, 2009. – 302 с. 2. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития (исследо- вание предпринимательськой прибыли, капитала, кредита, про- цента и цикла конъюнктуры): пер. с нем. / Й.А. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 445 с. 3. Новицкий В. Национальные интересы Украины в контексте цивилизационных детерминант и экономической глобализации / В. Новицкий // Экономика Украины. – 2003. – №7. –С. 12-18. 4. Миценко І. Глобальні виклики і трансформація геоеко- номічної політики України / І. Миценко // Наукові праці Кірово- градського національного технічного університету. Економічні науки, вип. 20, ч.1. – Кіровоград: КНТУ, 2011. – С. 20. 5. Милль Дж.С. Основы политической экономии / Дж.С. Милль. – М.: Прогресс, 1980. – Т.11. – 410 с. 6. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.ua. 7. World Economic Forum, 2013. The Global Competitiveness Report 2013–2014. 8. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А.Смит. – М.: Наука, 1962. – 350 с. 9. Дементьев В. Почему Украина не инновационная держава: институциональный анализ [Электронный ресурс] / В. Дементьев, 100 В. Вишневский // Журнал институциональных исследований. – 2010. – Т. 2. – №2. – С. 81-95. – Режим доступа: http://ecsoc- man.hse.ru/data/2010/12/25/1214866252/JJS2/2-8.pdf. 10. Валевський О. Архетипи українських реформ: від адміністративно-командної до адміністративно-олігархічної моделі / О. Валевський // Публічне управління: теорія та практика: Збірник наукових праць / Асоціація докторів наук з державного управління: спец. вип. – Х.: Вид-во «ДокНаукДерж.Упр.», 2012. – С. 39-49. 11. Офіційний сайт ЄС [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: www.ec.europa.eu/eurostat/statistics. 12. Державний комітет статистики України [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org. 13. Павловский М.А. Стратегия развития общества: Украина и свет (экономика, политология, социология) / М.А. Павловский. – К.: Техника, 2001. – 312 с. 14. Анакин А.В. Шотландский мудрец: Адам Смит / А.В. Ана- кин // Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Эксмо, 2009. – 960 с. 15. Нижник В. Механізм стимулювання інноваційної спро- можності промислових підприємств / В. Нижник, В. Лещук // Акту- альні проблеми економіки. – 2015. – №1. – С. 171-179. Надійшла до редакції 26.09.2015 р. К.В. Павлов, д.э.н. ИННОВАЦИОННАЯ ЭКОЛОГИЯ КАК НАУЧНО- МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ ОСНОВА МОДЕРНИЗАЦИИ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ ИНТЕНСИВНОГО ТИПА Опыт стран с развитой рыночной экономикой свидетель- ствует о том, что в последнее время инновации стали основой по- вышения конкурентоспособности этих стран, а также базовым эле- ментом их общественной структуры. По оценкам доля инноваци- онно-информационного сектора за последние годы многократно возросла и составляет в развитых государствах 45-65% [6]. Кроме этого, данный сектор стал важнейшей основой, генерирующей со- временное социально-экономические развитие, ключевым факто- ром динамики и роста экономики развитых стран. © К.В. Павлов, 2015

Формування інноваційного механізму в умовах асиметричності глобального розвитку

Institution

Similar Items