Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини
У статті зібрано та проаналізовано всі дані, що збереглися у джерелах про Дмитра-Корибута Ольгердовича. З’ясовано, що його уділ складався з двох частин: в історичному ядрі Великого князівства Литовського це була половина Новгородка-Литовського, а у Сіверській землі – Новгород-Сіверський, Чернігів...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2016
|
| Назва видання: | Сiверянський лiтопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109993 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини / С. Келембет // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 13-34. — Бібліогр.: 143 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-109993 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1099932025-02-09T15:50:02Z Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини Dmitry-Kaributas Algirdas – the first Lithuanian prince of Southern Siverschyna Келембет, С. У глиб віків У статті зібрано та проаналізовано всі дані, що збереглися у джерелах про Дмитра-Корибута Ольгердовича. З’ясовано, що його уділ складався з двох частин: в історичному ядрі Великого князівства Литовського це була половина Новгородка-Литовського, а у Сіверській землі – Новгород-Сіверський, Чернігів та Трубчевськ. Останні Дмитро-Корибут утратив на початку 1393 р. і назад, на відміну від Новгородка-Литовського, вже не отримав. В статье собраны и проанализированы все данные, которые сохранились в источниках о Дмитрии-Корибуте Ольгердовиче. Выяснено, что его удел состоял из двух частей: в историческом ядре Великого княжества Литовского это была половина Новгородка-Литовского, а в Северской земле – Новгород-Северский, Чернигов и Трубчевск. Последние Дмитрий-Корибут потерял в начале 1393 г. и назад, в отличие от Новгородка-Литовского, уже не получил. All the information that has been preserved in the sources about Dmitry-Kaributas Algirdas is collected and analyzed in this article. It was found out that his ownership was in two parts: it was a half of Novgorodok-Lithuanian in the historic core of the Grand Duchy of Lithuania, and Severian Novgorod, Chernigov and Trubchevsk in the land of Seversk. The last ownership Dmitry-Kaributas lost at the beginning of 1393. Unlike Novgorodok-Lithuanian, he didn’t get them back. 2016 Article Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини / С. Келембет // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 13-34. — Бібліогр.: 143 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109993 94 (477) uk Сiверянський лiтопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Келембет, С. Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини Сiверянський лiтопис |
| description |
У статті зібрано та проаналізовано всі дані, що збереглися у джерелах про
Дмитра-Корибута Ольгердовича. З’ясовано, що його уділ складався з двох частин: в
історичному ядрі Великого князівства Литовського це була половина Новгородка-Литовського, а у Сіверській землі – Новгород-Сіверський, Чернігів та Трубчевськ. Останні
Дмитро-Корибут утратив на початку 1393 р. і назад, на відміну від Новгородка-Литовського, вже не отримав. |
| format |
Article |
| author |
Келембет, С. |
| author_facet |
Келембет, С. |
| author_sort |
Келембет, С. |
| title |
Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини |
| title_short |
Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини |
| title_full |
Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини |
| title_fullStr |
Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини |
| title_full_unstemmed |
Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини |
| title_sort |
дмитро-корибут ольгердович – перший литовський князь південної сіверщини |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/109993 |
| citation_txt |
Дмитро-Корибут Ольгердович – перший литовський князь південної Сіверщини / С. Келембет // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 5. — С. 13-34. — Бібліогр.: 143 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT kelembets dmitrokoributolʹgerdovičperšijlitovsʹkijknâzʹpívdennoísíverŝini AT kelembets dmitrykaributasalgirdasthefirstlithuanianprinceofsouthernsiverschyna |
| first_indexed |
2025-11-27T15:34:37Z |
| last_indexed |
2025-11-27T15:34:37Z |
| _version_ |
1849958262908125184 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 13
УДК 94 (477)
Станіслав Келембет.
ДМИТРО-КОРИБУТ ОЛЬГЕРДОВИЧ –
ПЕРШИЙ ЛИТОВСЬКИЙ КНЯЗЬ
ПІВДЕННОЇ СІВЕРЩИНИ
У статті зібрано та проаналізовано всі дані, що збереглися у джерелах про
Дмитра-Корибута Ольгердовича. З’ясовано, що його уділ складався з двох частин: в
історичному ядрі Великого князівства Литовського це була половина Новгородка-Ли-
товського, а у Сіверській землі – Новгород-Сіверський, Чернігів та Трубчевськ. Останні
Дмитро-Корибут утратив на початку 1393 р. і назад, на відміну від Новгородка-Ли-
товського, вже не отримав.
Ключові слова: Дмитро-Корибут, Дмитро Ольгердович Старший, Новгород-Сі-
верський, Чернігів, Трубчевськ, Новгородок-Литовський, синодики князів Чернігівських,
Москва, Велике князівство Литовське (ВКЛ), Ольгерд.
В одній з попередніх статей ми дійшли висновку, що останній самостійний вели-
кий князь Чернігівський з місцевої династії Ольговичів, Роман Михайлович II, між
1372 та 1375 рр. відступив свої володіння великому князю Литовському Ольгерду,
отримавши взамін Брянське князівство. Щоправда, у 1390-х рр. Роман повернувся на
чернігівський стіл, але вже лише у якості литовського васала1. Протягом же періоду
з середини 1370-х до середини 1390-х рр. південна Сіверщина становила удільне
володіння Дмитра-Корибута Ольгердовича – єдинокровного брата великого князя
Литовського (з 1377 р.) Ягайла, згодом короля Польського (з 1386 р.) Владислава II.
Дмитра-Корибута не слід плутати з його старшим зведеним братом і тезкою,
другим сином Ольгерда від першого шлюбу Дмитром Старшим († 1399), князем
Брянським (близько 1358 – 1372/1375) та Трубчевським (? – 1379)2. Така помилка,
зроблена ще у XVI ст. М. Стрийковським3, була поширена у старій польській, а по-
тім і російській історіографії протягом майже трьох століть – до К. Стадніцького4 та
В. Б. Антоновича5 включно, поки не була спростована у працях Ю. Вольфа6 та особливо
Р. В. Зотова7. За найбільш достовірним переліком Ольгердовичів, що міститься у
складі північно-руських літописів та, в цілому, «витримує перевірку» документаль-
ними даними, Корибут був шостим сином Ольгерда та найстаршим – від його другого
шлюбу з князівною Тверською8. Вказаний шлюб з Уляною, дочкою кн. Олександра
Михайловича Тверського, відбувся у 1349 р.9. А отже, народження її старшого сина,
Корибута, можна досить впевнено відносити до початку 1350-х рр.10. Датовані відо-
мості джерел про цього Ольгердовича є наступними.
1375 р, 2 березня – «Кейстут (Keinstut), король литовський, з трьома синами
брата свого короля Ольгерда (Algerden), разом з сином короля Смоленського, також
Андрій, король Полоцький (Plozeke)», здійснили напад на Лівонію, де спустошили
маєтки архієпископа Ризького11. Я. Нікодем слушно вважає, що тут маються на увазі
три старших сини Ольгерда від другого шлюбу – Ягайло, Скиригайло та Корибут,
– згадані окремо від їхнього старшого зведеного брата Андрія Полоцького. Але при
цьому дослідник робить, як на нас, не досить переконливий висновок: «Жоден з них
не був названий по імені, що може єдине свідчити, з перспективи хрестоносців, про
© Келембет Станіслав Миколайович – кандидат історичних наук, доцент кафе-
дри суспільно-гуманітарних дисциплін Кременчуцького університету економіки,
інформаційних технологій та управління.
14 Сіверянський літопис
їхню не дуже видну роль. Або іншими словами про те, що не мали окремих уділів,
оскільки в противному разі було б то помічено, як у випадку Андрія Ольгердовича»12.
1381 р. – «Корибут брат короля (Kaributo frater regis)», разом з цим «королем»
Ягайлом та його дядьком, кн. Кейстутом Троцьким, брав участь у поході на замок
Тевтонського ордену «Beyeren» у Пруссії. Після його п’ятиденної облоги, литовські
князі уклали з рицарями-хрестоносцями мирну угоду13.
1382 р., незадовго перед 25 травня – Кейстут, на той час вел. кн. Литовський,
залишивши у Вільні сина Вітовта, «поидть к Северьскому Новугородку на князя
Корбута». Під час облоги Новгорода-Сіверського Вітовт повідомив батька, що Ягайлу
вдалося заволодіти Вільною (12 червня), через що Кейстут змушений був повернути-
ся до Литви14. Причому цей похід «in Russia» мав для Кейстута скандальні наслідки
(«cum scandalo»), оскільки «Rutenis» встигли перебити 500 його людей15. 1 листопада
того ж року Ягайло, «великий король» Литовський, та Скиригайло, «герцог» Троць-
кий, на острові порубіжної річки Дубісси уклали три угоди з Тевтонським орденом:
1) про передачу йому, в подяку за військову допомогу (проти Кейстута), Жмудської
землі; 2) про перемир’я та союз з орденом на чотири роки; 3) аналогічну грамоту про
перемир’я, у якій обіцяють також прийняти християнство разом зі своїм народом. Ці
три документи засвідчили всі п’ятеро єдинокровних братів Ягайла та Скиригайла,
першим з яких згадується «Cariebut»16.
1385 р., 14 серпня – Ягайло, вел. кн. Литовський, у Креві видав знаменитий акт
унії з Польщею, який засвідчили його брати «Scirgalono, Coribut, Vitoldo, Ligwen,
ducibus Litwanorum»17. Тоді ж Ягайло дав лист послам королеви Угорської та Поль-
ської Єлизавети, у якому підтверджував всі обіцянки своїх послів до неї, за що по-
ручилися ті ж самі його брати18.
1386 р., 18 квітня – Святослав Іванович, вел. кн. Смоленський, узяв у облогу
Мстиславль, прагнучи повернути це місто від ВКЛ до Смоленська. На 11-й день об-
логи під Мстиславлем з’явилася допомога: спочатку смольняни побачили «стягъ, еже
есть полкъ раті Литовьскіа, в немже б князь великий Скири(ли)гаило Олгердовичь, а
мало подал другий полкъ, князь Корибутъ братъ его», а також полк Семена-Лугвеня
та Вітовта. 29 квітня на р. Вохрі під Мстиславлем відбулася битва, в якій смоленські
війська були розгромлені, причому загинув і сам Святослав; після цього литовські
князі погналися за ними до Смоленська, з якого взяли викуп та «всю свою волю
взяаша (…) а на княженіи на Смоленьскомъ изь своеа руки посадиша князя Юрья
Святославича, а брата его, князя Глба, съ собою повдоша в Литовьскую землю»19.
23 жовтня того ж року, у волинському Луцьку, «Дмитро інакше Корибут князь
Литовський, пан і отчич з Новогродка (Demetrius alias Coributh dux Litwaniae, dominus
et haeres de Novogrodek)», видав присяжну грамоту на вірність королю Владиславу
(Ягайлу), королеві Ядвізі та Короні польській20.
1387 р., лютий – король Владислав-Ягайло, повернувшися з Польщі до Литви
задля її християнізації, з цією метою призначив на 20 лютого з’їзд у Вільні, куди за-
просив і своїх братів: князів Скиригайла Троцького, Вітовта Гроденського, Володи-
мира Київського та Корибута Новогродського21. Дійсно, вказані князі засвідчили у
Вільні три королівські акти, видані на підтримку католицизму у ВКЛ. 1) 17 лютого
– надання віленському костьолу св. Станіслава і Владислава, що мав стати кафедрою
єпархії, замку «Turogno» (Таурогіне) з кількома волостями та селами, а також деяких
володінь і доходів у Вільні. При цьому були присутні «principibus Skirgalone Troczensi,
Wlodzymyro Kyyowyensi, Corybutho Novogrodensi, Vitowdo Grodnensi Lithuanie»22.
2) 20 лютого – привілей на свободи литовським боярам, які прийняли католицизм
або виказали такий намір; серед князів-свідків Корибут Новогродський тут згаданий
після Вітовта23. 3) 22 лютого – постанову про заходи щодо поширення католицизму
у ВКЛ, зокрема заборону шлюбів між литовцями-католиками і русинами-православ-
ними, якщо останні не перейдуть на католицизм, під загрозою тілесного покарання
(свідки ті ж самі, що і в документі 17 лютого).24 При цьому сам Корибут-Дмитро, як
і згадані тут же його брати Володимир та Скиригайло-Іван, зберегли вірність право-
славному віросповіданню25.
Сіверянський літопис 15
1388 р., 26 квітня – у польській Лєнчиці («Лучици») низка князів та бояр, серед
яких названі «Семен Ясманович Трубецьский воєвода» і «Сущь воевода Новгрдь-
ский», поручилися за свого володаря, якого називають «князь велебный Дмитрий,
инм именем Корибут, князь Новгородьский и Сверьский, господарь нашь милый».
Його «повелнніем» вони присягають «за него и за его дти, иже со всею своею зем-
лею и с городы врен будет королеви и королици и ихъ дтемъ, и корун польской,
а ни ихъ коли отстанет. Пак ли бы его ж Богъ не дай, хотел бы коли отстати тонъ
и сны (?!) князь Корибут, а либо его дти, явно а либо тайно, тогда мы со всимъ
поспольством земли его хочем его отстати и его дтей, а ни в чемъ его не хочемъ
послушни быти, але короля Польского Володислава, и его королици, и его дтий,
и корун польской врни хочемъ быти, а николи ж не хочемъ отставати, и на вки,
и во вшитки часы николи ихъ не отстати»26. Треба думати, що якісь підстави для
видання такої грамоти дійсно мали існувати, оскільки за жодного іншого удільного
князя ВКЛ члени його ради, наскільки нам відомо, не поручалися. А 18 травня того
ж року, у Кракові, сам «Дмитрий инмъ именемъ Корибут князь Литовский» видав,
уже другу після 1386 р., присяжну грамоту на вірність королю Владиславу, королеві
Ядвізі та короні польській27.
10 серпня того ж 1388 р. великий магістр Тевтонського ордену скаржився папі
Римському, що Вітовт з братом Конрадом, а також «Karobud», брат короля Польсько-
го, та кн. Юрій, з литовсько-руським військом підступно напали та здобули замок Віз-
ну, відданий у заставу ордену кн. Зємовітом Мазовецьким, який і дотепер держать28.
1389/90 р., перед 19 січня – литовський боярин Судемунт терміново прибув до
«короля Корибута (regem Karibot)», повідомивши йому, що Вітовт з рицарями Тев-
тонського ордену хоче захопити Вільну. Внаслідок цього віленський замок було при-
ведено у бойову готовність, і Вітовт, з’явившись перед ним, від штурму відмовився29.
У середині лютого 1390 р. сам король Владислав-Ягайло, прибувши до ВКЛ, узяв
у облогу Городно – удільну столицю Вітовта, що перебував тоді у Пруссії. «Князь
Новогродський Корибут, один з рідних братів короля, віросповідання грецького, при-
бувши особисто, привів правдоподібно більше ніж хто-небудь з князів литовських
рицарів і то відмінних, однаково як щодо озброєння, так і коней». Незабаром на до-
помогу Городну прибув Вітовт з хрестоносцями, але, незважаючи й на це, 7 квітня
замок здався королю30.
1392 р., близько січня – Вітовт з рицарями-хрестоносцями здійснив напад на Ліду
(місто у 50 км північно-західніше Новгородка-Литовського), де їх зустрів «Karbuth
der koning (Karibot regem)»; у кривавій битві він був розбитий, сам ледве не потра-
пивши до полону, і навіть утратив свій прапор-хоругву31.
Після того, як король Владислав-Ягайло вимушений був призначити Вітовта
Кейстутовича князем-намісником ВКЛ (за руськими джерелами – великим князем),
терпець Дмитра-Корибута, як то мовиться, увірвався. Визнаючи, за волею батька,
владу своїх молодших, але рідних братів Ягайла та Скиригайла, він не збирався
робити те ж саме стосовно молодшого брата двоюрідного, з яким, до того ж, останні
роки вів відкриту війну. У січні (лютому?) 1393 р. «князь Корбут Олгирдовичь начя
в непослушенств быти у великого князя Витовта, и начат збирати вои свои, и поиде
противу. Князь же великыи Витовт посла вои свои, Василя Бореиковичя и Кгинивила
противу ему, и ступишася вои на мсто на Недокудов, и побежени быша вои князя
Корбута, и почаша бгати, и побито их много. Сам же князь великыи (!) Корбут бежи
в Новъгородок и ополчися, ту же бе и княгини его и дети. Князь же великыи Витовт
събра вси вои свои и сам поиде к Новогородку и Новгородок озма и князя Корбута и
княгиню его и дти в няцтво посла»32. Місце битви у цитованій редакції литовсько-
руського літопису вказано як «Недокудово», так само й ще в одній33; але у п’яти
інших редакціях – «Докудово»34. Дійсно, на півдорозі між Новогрудком та Лідою до
сьогодні існує селище Докудово. У літописах столиця Корибута, Новгородок, фігурує
без уточнення «Сіверський»35. А у прусській хроніці Йоганна Посільге, на основі
якої, до речі, й датується похід Вітовта, прямо вказано, що у полон до нього потрапив
16 Сіверянський літопис
«Karbuth czu Cleyne Nowgart» (у Малому Новгороді). Під цією ж назвою у тому ж
джерелі наступного року згадується, безперечно, саме Новгородок-Литовський36.
В ув’язненні у Владислава-Ягайла Дмитро-Корибут пробув відносно недовго. 14
листопада того ж 1393 р. за нього поручився його тесть, великий князь Олег Іванович
Рязанський: «(…) поручили есмо у великого короля, у Володислава Божьей милости
Полского, Литовского, Руского и иныхъ многих земль господаря, за его брата за князя
за Корибута, иже быти ему врну и послушну своего брата великого короля преже
написаного, а никоторымъ временем его не отстати, ани противъ ему быти ни дломъ,
ни словом, ни помысломъ, ани противъ тыхъ, што суть подъ его рукою. Пак ли бы
зят мой княз Корибутъ што мыслилъ или што бы хотлъ учинити или бы учинилъ
противъ своего брата короля и протывъ тыхъ, штожъ суть подъ его рукою послушни,
а за моею порукою, тогды мы княз Олегъ, его тесть и его поручникъ, имамы у томъ
во всемъ остати нашему королю Володиславу преже написаному, а самого князя
Корибута имамы поставати передъ королемъ безо лсти и без хитрости»37.
1394 р., серпень/вересень – «Karboth und Wytowt» виступили до Рудоміна на-
зустріч рицарям-хрестоносцям, що йшли війною на Вільно; але литовсько-руське
військо було розбите відділом орденської армії38.
1404 р., весна – Корибут Ольгердович брав участь у поході вел. князя Вітовта
на Смоленськ, який литовська армія облягала сім тижнів, але здобути тоді так і не
змогла39. Після цього Корибут ніде вже більше не згадується40.
М. Стрийковський, литовсько-польський хроніст 2-ї половини XVI ст., повідом-
ляє, що взамін за Новгород-Сіверське князівство, конфісковане у 1393 р., Дмитро-
Корибут Ольгердович отримав від Ягайла й Вітовта новий уділ на Поділлі та Волині
– Брацлав, Вінницю, Соколець і Кременець, а згодом сам побудував замки Вишневець
та Збараж, ставши засновником княжих родів Збаразьких і Вищневецьких41. Однак
у попередніх роботах ми показали, що традиція про походження вказаних родів від
Корибута є вигадкою, запровадженою одним з кн. Збаразьких лише у середині XVI
ст. Повідомлення ж Стрийковського про другий, Брацлавсько-Кременецький уділ
Корибута – це лише власна «реконструкція» хроніста, зроблена через ототожнення
ним кн. Федора Корибутовича з кн. Федьком Несвізьким, який у грамоті 1434 р. на-
зивав згадані міста своїм «держанням» або «вотниною»; з даними цього документа
Стрийковський був знайомий через хроніку М. Кромера, який сам і уклав перший
опис Коронного архіву, де він зберігався42.
Отже, переходимо до питання про реальні володіння Дмитра-Корибута Ольгердо-
вича, які складалися з двох територіальних комплексів – литовського та сіверського.
Як ми бачили, у 1393 р. фактичною столицею Корибута, де перебувала його родина,
безперечно, був Новгородок-Литовський; від цього міста, напевне, походить і його
титул у присяжній грамоті 1386 р.: «dominus et haeres de Novogrodek». Про це ж
опосередковано свідчать і ще кілька фактів. У давньому євангелії Лаврашевського
монастиря, що знаходився поблизу Новгородка-Литовського, між іншими, вміщено і
дарчий запис великого князя Дмитра Ольгердовича43. Тут же, у дещо пізніших запи-
сах, згадуються пани Гавсовичі та Бєліковичі, які ідентифікуються як представники
новогрудської шляхти середини – 2-ї половини XV ст. Їхніми предками, вочевидь,
були Гавс та Бєлік – бояри Дмитра-Корибута, згадані у поручній грамоті за нього
1388 р.44. Нарешті, у кількох км від Новогрудка у 2010 – 2011 гг. було знайдено три
унікальних монети, що містять зображення «князівського знаку» Корибута45 (про
нього див. нижче).
За свідченням литовсько-руського літопису, у середині XIV ст. Новгородок-
Литовський належав Коріату Гедиміновичу († 1358/1366). Троє його старших синів
не пізніше 1360-х рр. зробилися князями на Поділлі, а молодший, Федір, нібито
успадкував батьків Новгородок, звідки прибув на Поділля лише після смерті старших
братів, тобто аж наприкінці 1380-х рр.46 Однак останнє свідчення є помилковим, хоча
б тому, що у 1388 р. Федір Коріатович згадується як кн. Подільський, співправитель
старшого брата Костянтина47. У грамоті вел. князя Вітовта 1401 р. він забезпечує брату
Сіверянський літопис 17
Сигізмунду володіння половиною Новгородка («medietate Novogrodeg»), що колись
належала його ж братам Войдату та Товтивілу48. З них Войдат Кейстутович єдиний
раз згадується у 1362 р., а Товтивіл-Конрад, якщо вірити Длугошу, загинув у 1390 р.
Сином Войдата цілком міг бути Юрій, син брата Вітовта, «herczoge de Nogarten», який
згадується у 1384 та, очевидно, 1390 р.49 Отже, виходить, що Корибут Ольгердович
міг володіти лише половиною Новгород-Литовського князівства.
Такий досить дивний, на перший погляд, поділ Новгородка між двоюрідними
братами насправді цілком відповідав умовам угоди, що існувала між їхніми батьками,
Ольгердом і Кейстутом – всі наново здобуті «городи» і волості ділити між собою на
пополам50. Більше того, близько 1390 р. Вітовт особисто свідчив перед керівництвом
Тевтонського ордену: «Так, у Руській землі багато замків і територій було здобуто – те
все вони (Ольгерд і Кейстут) поділили на пополам»51. Отже, звідси випливає цілком
логічний висновок, що після смерті брата Коріата, сини якого перебралися на Поді-
лля, Ольгерд та Кейстут розділили його Новгород-Литовське князівство між собою.
Свою половину Ольгерд і надав сину Дмитру-Корибуту, щоправда, невідомо, чи ще
за власного життя, чи лише у заповіті 1377 р. Цілком можливо, що у 1382 – 1384 рр.,
коли Товтивіл Кейстутович та Юрій Войдатович (?), разом з Вітовтом, перебували
поза межами ВКЛ52, Корибут володів також і їхньою половиною Новгородка, отри-
мавши її від Ягайла – подібно тому, як Кейстутове Троцьке князівство, «отчина»
Вітовта, було надане Скиригайлу. Те ж саме стосується й періоду після 1389 р., коли,
за свідченням самого Вітовта, «у мого брата князя Тевтивіла відібрав він (Владис-
лав-Ягайло) назад усе, що йому надав»53. Можна припустити, що і однією з причин
«бунту» Корибута проти Вітовта на початку 1393 р. було те, що той став вимагати
повернення спадщини своїх братів.
Після звільнення Дмитра-Корибута з ув’язнення, у листопаді 1393 р., напевне,
він отримав назад і свою власне-литовську «отчину». Здається, лише цим можна
пояснити, що на початку XV ст. його старший син та спадкоємець титулувався як
«Sigismundus Koributi Dei gratia dux Nouogrodiensis»54. Досить вірогідно також, що
до складу Новгород-Литовського князівства входив і замок Лошеськ (Лоск), при-
близно у 80-ти км північно-східніше Новгородка, яким до 1440-х рр. володів кн.
Федір Корибутович55.
Переходимо до питання про сіверські володіння Дмитра-Корибута. Як ми бачили,
у датованих джерелах про них збереглося лише два свідчення. У 1382 р. фактичною
столицею князя був Новгородок-Сіверський. А у 1388 р. Дмитро-Корибут титу-
лувався князем Сіверським, а серед його слуг згадується «Трубецьский воєвода».
Трубчевськ (Трубецьк), безперечно, він отримав не раніше 1380 р., оскільки до того це
місто було столицею уділу Дмитра Ольгердовича Старшого: у грудні 1379 р., під час
походу московських військ на Сіверщину, «князь Трубческыи Дмітрий Олгердович не
сталъ на бои (…) но выиде изъ града съ княгинею своею и з дтми и съ бояры своими
и пріеха на Москву въ рядъ къ князю великому Дмитрею Ивановичю»56.
Щоправда, польський історик С.-М. Кучиньський вважав літописне повідомлення
про від’їзд Дмитра Старшого до Москви недостовірним як за змістом, так і за хро-
нологією, оголосивши його комбінацією XVI ст., вірогідно, складеною в інтересах
знатної родини кн. Трубецьких! «Реконструкція реальних подій» за Кучиньським
(хоча й не вповні послідовна) в цілому має наступний вигляд. Московський похід на
Сіверщину відбувся вже після Куликовської битви 1380 р. Дмитро ж Ольгердович
ще раніше перейшов на бік Москви і він брав участь у цьому поході разом з братом,
Андрієм Полоцьким (на московській службі з 1377 р.). Очевидно, саме він захопив
Трубчевськ – «звідси потім літописи могли відзначити, що цей князь прийшов на
московську службу з Трубчевська». Однак на допомогу Сіверщині виступив не хто
інший, як сам вел. кн. Ягайло. Розгромивши Андрія під Стародубом, він пішов до
Трубчевська проти Дмитра, який ««не станул на бой» – тільки не з Москвою, оскіль-
ки до неї втік, а з литвинами». Московські війська не воювали Брянськ, «оскільки
сам князь брянський приймав участь в поході»; можливо, літописи сплутали його з
18 Сіверянський літопис
іншим учасником походу, кн. Дмитром Михайловичем Волинським. Від московитів
же Трубчевськ захищав не Дмитро Брянський, а його молодший брат Дмитро-Ко-
рибут, власне кн. Трубчевський, «а літописи – маючи одного Дмитра Ольгердовича
в Трубчевську, другого у Москві – просто не змогли інакше розв’язати трудності, як
визнати, що є то один і той самий князь»57.
Такою є «наукова методика» польського історика! Зрозуміло, що ставитися по-
дібним чином до літописних джерел є цілком неприпустимим. З приводу хронології
зазначимо, що літопис наводить не просто дату, а повну дату початку московського
походу на Сіверщину – 9 грудня у п’ятницю 6887 р.; за календарним розрахунком,
вказані число та день тижня дійсно співпадали саме у 1379 р. Що ж стосується мі-
фічної «препарації» літописного тексту, то в усіх основних зведеннях (за винятком
скорочених редакцій, на які намагався посилатися Кучиньський) він читається одна-
ково, починаючи з Рогожського літописця, складеного, як відомо, на початку XV ст.
Більше того, Кучиньський навіть заперечував князювання у Трубчевську до
1380 р. Дмитра Старшого, вважаючи, що це місто, разом зі Стародубом, належало
Андрію Ольгердовичу Полоцькому. При цьому дослідник посилався на таке сумнівне
джерело, як т. зв. Хроніка Биховця, де уділом Вінгольта (?)-Андрія Ольгердовича
названий Трубчевськ (тоді як реальний Андрій Полоцький взагалі показаний сином
Кейстута!), а в іншому місці згадується міфічний кн. Андрій Лукомський та Старо-
дубський, нібито тесть Вітовта58. Кучиньський вважає, хоча цього разу й не стверджує,
що Ольгерд близько 1370 р. дійсно міг надати Трубчевськ (і Стародуб) сину Андрію
та що останній брав участь у поході 1380 р. у якості претендента на «свою стару
волость»59. Отже, звідси випливає, що Дмитро-Корибут мав отримати Трубчевськ
після від’їзду Андрія до Москви у 1377 р. Насправді, зрозуміло, це є нереальним.
Повторюємо, Дмитро-Корибут міг отримати Трубчевськ лише після того, як Дмитро
Ольгердович Старший, кн. Трубчевський, у грудні 1379 р. виїхав до Москви, тобто,
скоріш за все, у 1380 р., а, можливо, й ще пізніше.
Що стосується Новгорода-Сіверського, то щодо дати його надання Дмитру-Ко-
рибуту згоди в історіографії не існує. За думкою С. Смольки, це сталося лише після
вокняжіння у Вільні Кейстута, тобто у 1381 р.60. Г. Пашкевич вважав, що Дмитро-
Корибут був посаджений на Сіверщині восени 1380 р.61. Але з такими версіями ми
погодитися не можемо. Ще В. Б. Антонович писав, що сам Ольгерд сіверські землі
«розподілив між членами своєї родини»; щоправда, часткою Дмитра-Корибута до-
слідник, окрім Новгорода-Сіверського, помилково вважав Брянськ62. Про те, що свій
сіверський уділ Дмитро-Корибут отримав ще від батька, писали також Р. В. Зотов63
та Ф. І. Леонтович64. М. С. Грушевський справедливо зазначав: «На свою руку як би
вони (перші литовські князі Сіверщини. – С. К.) могли дістатися сюди? Очевидно,
вони дістали свої волости, бодай головні їх части, уже готовими від якогось сильній-
шого литовського князя, що здобувши, роздав їх в держави. В такім разі очевидно
був то Ольгерд»65. Початок княжіння Дмитра-Корибута на Сіверщині ще за життя
батька приймав Т. Василевський66. Тієї ж думки дотримується й Ян Теньговський,
зазначивши, що «князь той не був присутнім під час литовсько-хрестоносних (кри-
жацьких) переговорів, що завершилися трактатом 29 IX 1379 року, у той час як його
молодший брат Лингвен привісив до того акту власну печатку. Оскільки Новогрод
Сіверський був значно віддалений від Вільна та Трок. Ольгердович міг отримати у
володіння Новогрод Сіверський близько 1375 року. Правдоподібно також вже тоді
прийняв православне хрещення й отримав ім’я Дмитра»67.
Однак Я. Нікодем указав, що аргумент Теньговського насправді нічого не вартий,
оскільки Ольгерд помер ще за два роки до 1379 р. Натомість сам Нікодем, головним
чином на підставі звістки лівонської хроніки, де у 1375 р. три безіменні сини Ольгерда
названі окремо від їхнього старшого брата Андрія Полоцького, доходить висновку,
що ці та інші Ольгердовичі, сини Уляни Тверської, за життя батька власних уділів
не мали (див. вище). Не отримав Дмитро-Корибут Сіверщини й відразу після смер-
ті Ольгерда, оскільки брав участь у поході «короля» Ягайла та Кейстута на замок
Сіверянський літопис 19
«Beyeren» у Пруссії (за Нікодемом – у 1380 р.). «Той сумнів походить з географічного
положення, оскільки сіверські землі не сусідили з орденською державою. Якби Ко-
рибут був у той час самостійним князем на литовському східному плацдармі, Ягайло
не доручав би йому завдання війн з хрестоносцями. (…) але на місці був з певністю,
маючи близько двадцяти років, Лингвен, котрий у 1379 р. разом з Ягайлом підписав
троцький мир з орденом. Коли б Корибут був князем сіверським, великий князь
вислав би з Кейстутом Лингвена». Врешті-решт Нікодем приєднується до думки
Г. Пашкевича, за якою Корибут отримав Сіверщину від Ягайла лише восени 1380 р.68.
Однак і аргументи Я. Нікодема його версію довести не спроможні. Те, що у
1375 р. молоді Ольгердовичі не названі за іменами та згадані окремо від Андрія
Полоцького, жодним чином не свідчить про відсутність у них власних уділів. Дану
обставину цілком можна пояснити тим, що Андрій був, практично, на ціле покоління
старшим за них і володів розлогим Полоцьким «королівством», що межувало з Лі-
вонією – батьківщиною хроніста. Дмитро-Корибут воював з хрестоносцями й після
1380 (треба 1381) р., у 1388 та 1392 рр., коли точно був князем Сіверським. Це й не
дивно, оскільки його основним володінням в історичному центрі ВКЛ був Новго-
родок-Литовський. Дійсно, прямих свідчень про приналежність Дмитру-Корибуту
південної Сіверщини за життя Ольгерда ми не маємо, але це цілком можна пояснити
надзвичайно скупою джерельною базою. Нагадуємо, за нашим переконанням, Велике
князівство Чернігівське було приєднане до ВКЛ між 1372 та 1375 рр. Вірогідніше за
все, саме тоді Ольгерд, вже будучи у певному конфлікті зі своїми синами від першо-
го шлюбу, більшу частину здобутих сіверських земель і надав старшому сину Уляни
Тверської – Дмитру-Корибуту.
До числа цих земель, окрім Новгорода-Сіверського, належав також і Чернігів. Про
це ми довідуємося, в першу чергу, з наступного запису у пом’янниках князів Черні-
гівських (Введенської церкви Києво-Печерської лаври та Любецького): «Вєлик(ого)
Кн(я)з(я) Димітрія Черниговского и Брата єго Кн(я)з(я) Ивана. Вєлик(ого) Кн(я)
з(я) Ивана Скиргайла»69. Сприймаючи текст цього запису буквально, виходило б, що
у ньому поминаються три особи: вел. кн. Дмитро Чернігівський, його брат Іван та вел.
кн. Іван-Скиригайло (Ольгердович). Однак уже архієпископ Чернігівський Філарет
(Гумілевський), а за ним Р. В. Зотов вважали, що насправді мова має йти про двох
синів Ольгерда, Дмитра та Скиригайла-Івана. «Слова Синодика (…) ми розуміємо
так, що укладач Синодика хотів ними висловити, що брат Дмитра Чернігівського,
князь Іоанн (троцький), був згодом великим князем (київським). Філарет, вірогідно,
на підставі порівняння Любецького синодика з іншими, що були у його використанні,
у цій статті не повторює двічі імені Іоанна, чим і роз’яснює справу»70. Дійсно, у ви-
писках Філарета, зроблених нібито з Любецького синодика (а фактично, як випливає
з їхнього змісту, є компіляцією з кількох подібних пам’яток), цитований вище запис
читається так: «В. к. Димитрія черниг. и брата его к. Іоанна, в. к. Скиригайла».71
Варто зазначити, що Дмитро Ольгердович Старший у пом’янниках записаний
дещо нижче, без великокнязівського титулу, з синами Іваном та Михайлом72, які
відомі також і за родовідними книгами. А звідси випливає, як справедливо зазна-
чив Р. В. Зотов, що з титулом великого князя Чернігівського у синодику записаний
Дмитро-Корибут, з інших джерел відомий як кн. Новгород-Сіверський73. Одночасно
такого ж висновку дійшов Ф. І. Леонтович (вважаючи, що Дмитро-Корибут спочатку
жив у Чернігові, а потім перейшов до Новгорода-Сіверського, залишивши Чернігів
Скиригайлу)74, а незабаром його підтримав, хоч і не в категоричній формі, також
М. С. Грушевський75.
З тотожністю Дмитра-Корибута Ольгердовича та вел. князя Дмитра Чернігів-
ського не погодився С.-М. Кучиньський. Головний аргумент польського дослідника
полягає у тому, що титул князя Чернігівського навіть пізніше (у період правління
Швитригайла Ольгердовича) ще не втратив свого значення, тоді як «жоден акт Ко-
рибута не містить хоча б найменшого натяку на його правління у Чернігові, жоден
літопис, жодне джерело»76. Однак нижче ми побачимо, що таке твердження, навіть не
20 Сіверянський літопис
рахуючи запису в пом’янниках, не зовсім відповідає дійсності. А головне, з літопис-
ного повідомлення 1382 р. випливає, що фактичною столицею Дмитра-Корибута був
Новгород-Сіверський; саме тому він титулувався «князем Новгородським і Сівер-
ським», що жодним чином не виключає факту приналежності йому також і Чернігова.
Інші аргументи С.-М. Кучиньського, по суті, не мають взагалі ніякого реального
значення. Наприклад, він звинувачує Зотова, нібито той при інтерпретації запису
Любецького синодика уніфікував два імені – «Иwана» та «Иоанна»: «Якби це була
одна й та сама особа, то навіщо були вжиті два написані по-різному імені?»! Цікаво,
кому на Русі прийшло б до голови розрізняти двох різних Іоаннів заміною кириличної
літери «w» (омеги) на «о» та пропуском однієї «н»? Далі, Кучиньський зазначає, що
у синодику князі звичайно поминалися разом з дружинами та дітьми, але Дмитро
Чернігівський записаний без таких, тоді як у Дмитра-Корибута було кілька синів.
Однак поминання разом з князем його родини у Любецькому синодику зовсім не
є обов’язковим правилом, щодо чого можна навести багато прикладів. Та й хіба не
могло бути такого, щоб дружина та сини Дмитра-Корибута померли через значний
час після його смерті (про Корибутовичів це відомо точно), будучи ще живими на
момент внесення його імені до синодика? Ще одну причину, з якої Дмитра Чер-
нігівського не можна ототожнювати з Корибутом, Кучиньський вбачає у тому, що
останній у руських джерелах згадується під своїм литовсько-язичницьким іменем,
яке у Любецькому синодику не вказане, тоді як у випадку з Іоанном-Скиригайлом
там наведені обидва його імені77.
Але якщо вел. кн. Дмитро Чернігівський, за думкою польського історика, не міг
бути сином Ольгерда та братом Скиригайла, то ким же він тоді взагалі був? У відпо-
відь на це питання Кучиньський пропонує два варіанти. 1) Дмитро належав до прав-
лячої династії Гедиміновичів; не виключено, що цим князем був Дмитро Коріатович
(Михайлович Волинський), воєвода на московській службі, який міг повернутися
до ВКЛ разом з Дмитром Ольгердовичем Старшим (у 1388 р.) або дещо пізніше.
2) Дмитро Чернігівський походив зі старої руської династії – тоді у ньому слід вба-
чати «або вцілілого нащадка роду Святославичів, або прибулого звідки-небудь та,
за згодою Литви, правлячого наприкінці XIV ст. у Чернігові Рюриковича». В остан-
ньому випадку таким емігрантом міг бути, зокрема, кн. Дмитро Галицький (Галича-
Мерського), вигнаний зі свого князівства Дмитром Московським (у 1363 р.). Однак
сам Кучиньський схилявся до думки, що «Дмитром чернігівським був син Романа
Михайловича, Дмитро Романович, який помер у 1414 р.». Він, «як і його батько, не
помер на троні чернігівському. Правдоподібно, був усунутий не пізніше 1401 – 6 рр.,
під час війн на сході»78. Дійсно, у Тверському літописі є повідомлення про смерть
12 жовтня 1414 р. кн. Дмитра Романовича, але без жодної вказівки на його титул та
походження79. Набагато логічніше було б припустити, що у цьому північно-руському
зведенні мався на увазі хтось із князів Північно-Східної, а не далекої для літописця
Південної Русі. Ми вважаємо, що таким міг бути лише Дмитро Романович – пред-
ставник роду кн. Ярославських, син Романа Васильовича (засновника м. Романова)
та онук Василя Давидовича Ярославського († 1345)80.
Що ж стосується Дмитра-Корибута, то він, за версією С.-М. Кучиньського, у
Чернігові ніколи не князював. Його першим та основним володінням був Новго-
род-Сіверський, приєднаний до Литви ще до 1363 р. А потім, після зради Дмитра
Старшого у 1380 р., під владу Дмитра-Корибута були передані також Трубчевськ і
Брянськ81. Причому стосовно Брянська це твердження польського історика не лише
голослівне, але й суперечить тому факту, що на момент від’їзду Дмитра Старшого
Брянськ знаходився у сфері впливу Москви82.
Ще одну інтерпретацію запису Любецького (та Введенсько-Печерського) си-
нодика запропонував Ф. М. Шабульдо. За його думкою, з титулом великого князя
Чернігівського тут поминається скоріше не Дмитро-Корибут, а Дмитро Ольгердович
Старший, який володів Черніговом у середині – наприкінці 1370-х рр.83 Про прина-
лежність Чернігова до володінь Дмитра Старшого писали ще В. Б. Антонович84 та
Сіверянський літопис 21
Ю. Вольф85. Однак ні вони, ні Ф. М. Шабульдо не звернули увагу на факт, підкрес-
лений Р. В. Зотовим та Ф. І. Леонтовичем: Дмитро Старший, без великокнязівського
титулу, записаний в іншій статті Любецького синодика, причому разом з синами,
відомими також і за свідченнями давніх родоводів (див. вище).
Нарешті, О. В. Русина, на підставі буквального сприйняття тексту пом’янника,
слідом за С.-М. Кучиньським вважає, що записані там кн. Іван та вел. кн. Іван-Ски-
ригайло були різними особами. А отже, вел. кн. Дмитро Чернігівський, брат першого
з них, не може бути ототожнений ні з Дмитром-Корибутом, ні з Дмитром Старшим
Ольгердовичами, про князювання яких у Чернігові інші джерела нічого не повідом-
ляють86.
За нашим же переконанням, з титулом великого князя Чернігівського у
пом’янниках записаний все-таки Дмитро-Корибут, брат Івана-Скиригайла Ольгердо-
вича. Конструкція їхньої фрази, де двічі повторене ім’я Івана (Іоанна), не суперечить
такій версії хоча б тому, що аналогічна конструкція – коли одна й та ж сама особа
титулується князем, а потім тут же великим князем, – зустрічається в пом’янниках
і раніше. Зокрема, мова йде про поминання вел. князя Олега III Романовича (кінець
XIII ст.): «Велик(ого) Кн(я)з(я) Романа старого Чєрниговского и Кн(я)гиню єго
Анну и С(ы)на єго Кн(я)з(я) Олга Романовича, Вєлик(ого) Кн(я)sя Чєрниговского
(…) Инока Лєонтія»87.
Ще одним, дуже важливим доказом на користь тотожності вел. князя Дмитра Чер-
нігівського та Дмитра-Корибута є вкладний запис, уміщений у Євангелії Лаврашев-
ського монастиря XIV ст.: «Сє язъ вєликыі княз Дмитриі Олгирдовичь (…) далъ єсмь
с(вя)тоі Б(огороди)ци Гнидковича Лукно Пятип* *є і озера і Морино (…)»88. Великим
князем не міг титулуватися ні правитель Брянська, ні Трубчевська (уділи Дмитра
Старшого), ні Новгорода-Сіверського. Право на такий титул, очевидно, могло давати
лише володіння Черніговом – давньою столицею однойменного великого князівства.
А звідси зрозуміло, що вел. кн. Дмитро Ольгердович Лаврашевського євангелія – це
та ж сама особа, що й записаний у пом’янниках вел. кн. Дмитро Чернігівський. Що
це був саме Дмитро-Корибут, певним чином підтверджує ще й сама географія його
вкладу: Лаврашевський монастир знаходився поблизу Новгородка-Литовського,
який, разом із Сіверщиною, також належав цьому Ольгердовичу (див. вище).
Повторюємо, в інших джерелах Дмитро-Корибут не зветься князем Чернігівським
не тому, що він не володів Черніговом, а тому, що його фактичною сіверською столи-
цею був Новгород. Очевидно, литовський княжич (чи сам Ольгерд?), будучи чужин-
цем і першим представником нової династії, з цієї причини переніс центр Сіверщини
та свою резиденцію до Новгорода, не бажаючи проживати у Чернігові, якнайтісніше
пов’язаному з династією Ольговичів, столицею яких це місто було протягом трьох
століть. У пом’янниках же, яким був властивий церковний консерватизм, Дмитро-
Корибут був названий великим князем Чернігівським в силу давньої традиції про
першість чернігівського стола.
Отже, володіннями Дмитра-Корибута у південній Сіверщині слід визнати Нов-
город, Чернігів (вірогідно, з 1372/1375 р.) та Трубчевськ (з 1380 р. чи й пізніше).
Хибна версія про приналежність йому Брянська є або наслідком переплутування з
Дмитром Старшим (К. Стадніцький, В. Б.Антонович), або безпідставною гіпотезою
(С.-М. Кучиньський та деякі інші). У реальності Брянськом з 1372/1375 й до своєї
загибелі у 1401 р. володів Роман Михайлович, спочатку у якості союзника Москви,
а потім – васала Вітовта89. Інші ж значні міста Сіверщини – Стародуб, Рильськ та,
вірогідно, Путивль – у 1370 – 1400-х рр. належали кн. Патрикію Давидовичу, його
синам та онукам90.
Незабаром після арешту Дмитра-Корибута, на початку 1393 р., його сіверські
володіння були надані Федору Любартовичу взамін за конфіскований Володимир-
Волинський: 23 травня того ж року цей князь видав присяжну грамоту королю Вла-
диславу-Ягайлу й королеві Ядвізі, у якій згадує, що вони «дали ми землю до своей
воли на имя Сверьскую со вс городми»91. Після звільнення Дмитра-Корибута, у
22 Сіверянський літопис
листопаді 1393 р., Сіверщини назад він вже не отримав. Чернігів близько 1395 р., ско-
ріш за все, було повернуто Роману Михайловичу92, а на початку 1404 р. надано Шви-
тригайлу Ольгердовичу93. Швитригайло ж ще у 1400 р. отримав, разом з Поділлям,
Новгород-Сіверський: «lands in (землі у) der Walachie und Podolyen und Nawgardin
das beste hus»94; мова тут жодним чином не може йти про Новгородок-Литовський
(«Cleyne Nowgart, Cleyne Nowgardin») – спільне володіння Корибута та Вітовта
(див. вище). Не зміг Корибут, на відміну від половини Новгородка-Литовського, й
передати Сіверщину своїм синам. Так, Швитригайло у серпні 1420 р. титулувався
як «duce Czirnyeowiensi», а його титул у документі від 27 липня 1422 р. свідчить, що
йому належали всі три сіверських міста, котрі колись становили уділ Дмитра-Кори-
бута: «Boleslaus alias Swidrigail dei gracia dux Littwanie et terrarum Czirneow, Szewor
et Trubeczensis dominus etc.»95.
Дмитро-Корибут Ольгердович був одним з небагатьох удільних князів ВКЛ, які
карбували свої власні монети. Вперше таку монету ідентифікував М. І. Догель: на її
аверсі зображено меч, навколо якого читається (у дзеркальному відображенні) на-
пис «дкорибтво», а на реверсі – «князівський знак» в оточенні грубого наслідування
арабській легенді. Цей «князівський знак» представляє собою, умовно кажучи, по-
кладену на бік «вісімку» з крапками у її колах, увінчану посередині хрестом (див. рис.
зліва). Догель зазначив, що точно такий же знак зображений на печатці кн. Федора
Корибутовича 1433 р. (див. рис. по центру), а отже, є «родовим гербом цієї гілки
Ольгердовичів»96. Пізніше було виявлено ще кілька типів монет Дмитра-Корибута
як з іменем князя, так і без, але з зображенням меча і (або) «князівського знака» та
татарськими наслідуваннями або нечитабельними кириличними написами. Зупиня-
тися на розгляді цих типів, що є специфічною сферою нумізматики, ми не будемо,
обмежившися вказівкою літератури питання97. Що стосується хронології карбування,
зокрема, одного з найстарших типів з двосторонніми татарськими наслідуваннями та
«князівським знаком», І. Хромова писала: «Хронологічні межі емісій (1370-і – 1380-
і роки) визначаються завдяки врахуванню кількох факторів. По-перше, майстер з
Сіверського князівства, копіюючи монети Мухаммада (1370 – 1375 рр. – С. К.), не
бачив монет ані Буляка, ані Токтамиша, що почали карбуватися 1380 р. По-друге,
слід враховувати незначну кількість самих монет Корибута. Все це обмежує нижню
дату карбування кінцем 70-х рр. XIV ст.»98.
Переважна більшість монет Дмитра-Корибута походить зі скарбів та поодиноких
знахідок на території Київщини, Сіверщини та прилеглих до неї північно-східних
регіонів. Однак є й показові винятки: вище вже згадувалося, що три монети, з «кня-
зівським знаком» Корибута на аверсі та нечитабельним кириличним написом на
реверсі, було знайдено в околицях Новогрудка (його власне-литовської столиці), а
одна така монета походить з території Віленського Нижнього замку99. Тим не менш,
навряд чи можна сумніватися у тому, що монетний двір Корибута знаходився на
Сіверщині, скоріш за все, у його столиці – Новгороді. Лише цим можна пояснити
вміщення на більшості його монет татарських наслідувань. Варто також наголосити,
що ці наслідування, принаймі читабельні – хана Мухаммада (монет 1370 – 1375 рр.),
«в контексті аналізу зображень можуть символізувати загальну залежність від Орди
Мамая (…) Відомо лише про існування певної угоди між Ольгердом та Мамаєм щодо
«виходу» данини із земель Південно-Західної Русі»100.
Щодо походження та значення «князівського знаку» Дмитра-Корибута, ще
М. І. Догель звернув увагу на його очевидну близькість до знаку на найдавніших
Сіверянський літопис 23
рязанських монетах, вважаючи запозиченим саме від них. В. Н. Рябцевич вважав,
що Дмитро-Корибут узяв за основу свого знаку рязанську тамгу, доповнену зверху
хрестом, після того, як одружився на дочці вел. князя Олега Івановича Рязанського
(нібито у 1386 р.). Дослідник навіть схилявся до думки, що використання князем
Сіверським цього знаку відбивало його певні претензії на стіл Великого князівства
Рязанського101! Велику схожість рязанської та сіверської тамги, аж до наявності
крапок на кінці «завитків», відзначала І. Хромова102. Цей факт не міг не визнати й
В. В. Зайцев, указавши, що саме через подібність до ранніх різновидів знаків князів
Рязанських та Пронських нечисленні сіверські монети з «князівським знаком», аж до
недавнього часу, в зібраннях Ермітажу та Державного історичного музею зберігалися
серед монет Великого князівства Рязанського103.
Тим не менш, В. В. Зайцев вважав, що «князівський знак» вживався сіверськими
князями ще до Дмитра-Корибута. У своїй статті 2007 р. дослідник припустив, що
першим його міг карбувати на своїх монетах Дмитро Ольгердович Старший, кн.
Брянський і Трубчевський104. Але у статті 2011 р. про це вже нічого не говориться, а
про один з найстарших типів монет зі знаком – двосторонні татарські наслідування,
котрі більшість інших нумізматів відносили до Корибута, – Зайцев пише, що вони
могли карбуватися або «князями місцевої чернігівської династії, які залишилися у
Сіверській землі, або литовськими правителями, які отримали свої уділи в резуль-
таті розділу просторих володінь брянського князя (Дмитра Старшого, якого Зайцев
вважає володарем ледь не всієї Сіверщини. – С. К.)». Зокрема, трохи нижче, в основ-
ному на підставі топографії поодиноких знахідок, дослідник доходить висновку: «У
сукупності наявні дані дозволяють вважати саме Стародубське князівство місцем
виготовлення двосторонніх наслідувань з «князівським знаком»»; можливо, вони
карбувалися Патрикієм Наримонтовичем (реально – Давидовичем) Стародубським.
А ще нижче Зайцев зазначає: «Відомі іменні дєньги цього князя, на яких знак відсутній
(…) Отже, Корибут став використовувати знак вже після початку карбування монет
зі своїм іменем. Зробив він це, очевидно, у другій половині 1380-х рр. і, можливо, за
прикладом інших сіверських князів, які використовували подібний символ». «Од-
нак, як вказують скарби, знак, увінчаний хрестом, подібний тому, що використовував
Корибут, з’являється на «сіверських» монетах, принаймі, одночасно з рязанською
тамгою. Таким чином, цей знак варто розглядати лише як один з різновидів тамги
чи знака князівської власності, що широко використовувався у руських землях в
останній чверті XIV – на початку XV ст.»105.
Однак нам висновки В. В. Зайцева здаються не досить переконливими. Про
жодних князів-Рюриковичів у Сіверщині в цей період, окрім вел. князя Романа
Михайловича, нам нічого не відомо, у пом’янниках кн. Чернігівських вони не за-
писані. Дмитро-Корибут, як головний володар Сіверщини, навряд чи став би запо-
зичувати «князівський знак» у князя Стародубського. А подібність цього знаку до
рязанської тамги є настільки близькою, що навряд чи можуть залишатися сумніви
у походженні першого від другої, враховуючи одруження Корибута на дочці Олега
Рязанського. Разом з тим, безсумнівним є факт використання «князівського знаку»
не лише Корибутом. Зокрема, він уміщений на монетах кн. Олександра Патрикієвича
Стародубського та, можливо, його брата Федора Рильського. Але тут знак все ж має
трохи видозмінений вигляд: «кола» його горизонтальної «умовної вісімки» зверху не
доведені до кінця, нагадуючи якір чи символ т. зв. «проквітлого хреста». Навряд чи
це можна пояснити якось інакше, ніж тим, що вказані князі визнали свою васальну
залежність від Дмитра-Корибута – головного правителя Сіверщини.106
Однак навряд чи «князівський знак» можна трактувати, як це роблять деякі до-
слідники, і як «герб» самого Корибута. Справа в тому, що на печатках цього князя
(збереглися дані про три їхні екземпляри – при документах від 14 серпня 1385, 23
жовтня 1386 та 18 травня 1388 рр.) міститься зовсім інше зображення – т. зв. «литов-
ська Погонь». В одному варіанті – це вершник управо зі списом у правій руці (див.
24 Сіверянський літопис
рис. справа), в іншому – вліво з мечем чи списом у правій та щитом у лівій руці; на
зворотній же стороні печатки вміщено напис у чотири рядки: «Пєчять князя Кори-
бюта»107. Звідси випливає, що знак на монетах Дмитра-Корибута, очевидно, все ж
слід тлумачити як символ власності цього князя.
Дружиною Дмитра-Корибута, як ми бачили з поручної грамоти 1393 р., була
дочка вел. князя Олега Івановича Рязанського († 1402). Судячи з часу народження
Ольгердовича (перша половина 1350-х рр.), цей шлюб мав відбутися у 1370-х рр.108
У акті 1386 р. Дмитро-Корибут вже згадує про своїх синів («filiis»)109. У довіднику
кн. П. Долгорукова повідомляється, що Дмитро-Корибут був одружений двічі:
1) на князівні Любові Іванівні Московській, сестрі Дмитра Донського; 2) на князівні
Анастасії Олеговні Рязанській110. Але праця Долгорукова, як добре відомо, містить
величезну кількість помилок і до того ж не наводить жодних посилань на джерела.
Зокрема, в даному випадку Дмитро-Корибут змішаний з його старшим братом Дмит-
ром Брянським († 1399). Помилився Долгоруков і щодо, нібито, першої дружини
князя. Його джерелом у цьому випадку, безперечно, була праця В. М. Татіщева, але
там пишеться наступне: «6864, 1356. Князь великій Иван Ивановичь отдал дщерь
свою Любовь во Литву за Дмитрія Коріадова сына, внука Гедеманова»111. При цьому
у літописах імена Любові та Дмитра не вказані. Відсутнє у відомих нам джерелах й
ім’я Анастасії, дочки Олега Рязанського.
У довіднику М. Д. Хмирова про перший шлюб Дмитра-Корибута, який також
сплутаний з Дмитром Брянським, уже нічого не говориться. Але тут указано, що
Анастасія Олегівна Рязанська до того, як стала дружиною Ольгердовича, була
одружена з кн. Дмитром Васильовичем Друцьким, від якого мала синів Андрія та
Василя, кн. Друцьких. Про Андрія ж Друцького повідомляється, що він загинув у
битві на Ворсклі 1399 р.112. Жодних посилань на джерела при цьому, знов-таки, не
наведено. Але навряд чи підлягає сумніву, що головним джерелом для «комбінації»
Хмирова був IV-й том ПСРЛ видання 1848 р. У Новгородському IV літопису пере-
лік князів, які загинули на Ворсклі, розпочинається так: «Полоцкій князь Андрй
Ольгердовичь, братъ его Дмитрій князь Бряньскый, князь Михайло Евнутьевичъ,
князь Иванъ Дмитреевичь Киндырь, князь Андрй пасынокъ Дмитріевъ (…)». А в
одному зі списків, надрукованому у тому ж томі (т. за. «Продовження Хронографа»),
кн. Андрій на вказаному місці пропущений, тоді як передостаннім серед загиблих тут
зустрічаємо «князя Андря Дрютьского»113. В жодному іншому літописному тексті
цей кн. Друцький, наскільки нам відомо, не згадується, окрім Никонівського літопису,
виданого у серії ПСРЛ значно пізніше праці Хмирова (1897 проти 1871 р.)114. Отже,
зрозуміло, що Хмиров прийняв першого кн. Андрія за пасинка Дмитра Ольгердовича,
якого сплутав з Дмитром-Корибутом, і ототожнив його з кн. Андрієм Друцьким. Іме-
на ж кн. Друцьких Дмитра Васильовича, нібито першого чоловіка дружини Дмитра
Ольгердовича, батька його пасинка Андрія та брата останнього Василя Дмитровича,
були запозичені з тієї ж праці Долгорукова115, як і ім’я Анастасії Олегівни.
З такою «комбінацією», зрозуміло, ми погодитися не можемо116. Навіть якби вона
була, в своїй основі, правильною, то мова мала б йти про родину Дмитра Старшого,
а не Дмитра-Корибута, який помер не раніше 1404 р. Але й до першого з них умови
– від Хмирова віднести не можна. З цього приводу ще Г. А. Власьєв зазначав: «Мені
здається, що можливе й таке тлумачення: літописець, відзначаючи в числі вбитих
Івана Дмитровича Кіндира, тобто сина якогось Дмитра, слідом за тим говорить, що
й пасинок цього Дмитра, князь Андрій, також був вбитий у цій битві. Звичайно, таке
тлумачення слів літопису можна сильно ставити під сумнів, але воно ніскільки не
гірше припущення Хмирова»117. Що ж стосується Івана Кіндира, то ми погоджуємося
зі здогадом Ю. Вольфа, що він був князем Друцьким118 – тим кн. Іваном Друцьким
(«dux Ywan de Druszka»), який згадується у литовсько-орденській угоді 1398 р.119
По-перше, між Дмитром Брянським та Іваном Кіндиром у літопису записаний ще
Михайло Євнутієвич, що було б досить дивним, якщо визнати перших з них від-
Сіверянський літопис 25
повідно батьком та сином. По-друге, як зазначив Вольф, після синів Івана Кіндира
«маєтки взяв князь Іван Путята Друцький». Дійсно, у Литовській Метриці є запис
про таке надання Казиміра Ягеллона: «Князю Ивану Путяте Слободъка, што держалъ
князь Александро Кинъдыревич»120. Іван Путята був сином кн. Семена Дмитровича
Друцького, а отже, за умови тотожності Івана Дмитровича Кіндира з Іваном Друць-
ким – двоюрідним братом та найближчим родичем-спадкоємцем кн. Олександра
Кіндировича.
Таким чином, всі «додаткові дані» П. Долгорукова та М. Д. Хмирова про родину
Дмитра-Корибута Ольгердовича слід визнати помилковими. Реально можна гово-
рити лише про те, цей князь був одружений на дочці Олега Рязанського, яка ніколи
раніше не була одружена з кн. Друцьким, й згадане ім’я якої – Анастасія, – також
є більш ніж сумнівним. Синами цієї пари були: 1) Жигимонт († 1435), кн. Новго-
род-Литовський (до 1424 р.), який у 1422 – 1423 рр. був «губернатором» Чеського
(Богемського) королівства від імені вел. князя Вітовта, у 1424 р. сам проголошений
королем Чехії (але не коронований), де правив фактично до 1427 р., повернувся
до ВКЛ у 1431, а остаточно лише у 1434 р.; 2) Федір († 1440/1447), кн. Лошеський
(очевидно, північної частини Новгород-Литовського князівства – див. вище), на
трьох дочках якого ця галузь Ольгердовичів і вигасла; 3) Іван († після 1431). Також
у Дмитра-Корибута відомі дві дочки: 1) Олена († 1449 чи пізніше), з 1407 р. дружина
Януша II († 1424), кн. Ратиборського у Сілезії; 2) Марія, видана заміж за кн. Федора
Львовича Воротинського († 1482/83)121.
Разом з Дмитром-Корибутом у Введенсько-Печерському та Любецькому
пом’янниках, як ми бачили, записаний його рідний брат, очевидно, наступний за
старшинством Ольгердович Скиригайло-Іван. Будучи близьким соратником вел.
князя Ягайла, Скиригайло у 1382 р., після вбивства Кейстута, отримав його Троцьке
князівство – друге за значенням після власне Віленського. У 1387 р. Владислав-
Ягайло підтвердив Скиригайлу права на Троки, Мінськ (очевидно – його перший
уділ після смерті батька у 1377 р.) і т. д., а також надав тільки що здобуте Полоцьке
князівство, яким він мав володіти ще за волею Ольгерда122. А у 1388 р. король зробив
улюбленого брата «зверхнім князем» ВКЛ, наказавши підкорятися йому всім іншим
удільним князям; щоправда, вже у 1389 р. Владислав-Ягайло вирішив призначити
до Вільни поляка – генерального старосту Литви, позбавивши влади Скиригайла123.
Характерно, що у русько-мовних джерелах Скиригайло, мабуть у більшості випад-
ків, титулується великим князем124. 6 грудня 1392 р. було досягнуто угоди, за якою
Скиригайло, замість своїх володінь, мав отримати Київське князівство, яке Вітовт,
нещодавно призначений намісником ВКЛ (спочатку – саме так), зобов’язався здобути
для нього силою зброї, а також Кремінець і Стожок на Волині125. Це зобов’язання
Вітовт виконав лише восени 1394 р., коли він, «вивівши» з Києва Володимира Оль-
гердовича, посадив там Скиригайла126. Тут останній і помер, як казали, від отрути,
10 січня 1397 р.; поховали його у Печерському монастирі127.
Запис імені Скиригайла Ольгердовича у пом’янниках кн. Чернігівських, очевидно,
був зроблений у зв’язку з приналежністю йому якихось володінь у Сіверщині. Ф. І.
Леонтович навіть стверджував, що «синодик у даному випадку без сумніву вказує на
Чернігів, як на удільне володіння обох братів (…) Цю обставину (згадки джерел про
Корибута як кн. Новгород-Сіверського. – С. К.), як нам здається, можна пояснити
лише у тому смислі, що Чернігів та Новгород-Сіверський становили уділ Корибута
й Скиригайла, й що спершу Корибут жив у Чернігові (чому в Любецькому синодику
й зветься Чернігівським князем), а потім пізніше (приблизно близько 80-х років
XIV століття) перейшов до Новгорода-Сіверського, що зробився з тих пір головним
центром нижньої, по-Деснянської половини Сіверщини. Скиргайло при цьому міг за-
лишитися у Чернігові на становищі удільного князя, «послушного» головному князю
Корибуту, який сидів у Новгороді-Сіверському»! При цьому Леонтович посилався ще
на поручну грамоту Скиригайлу, видану «князями Плаксичами й іншими Сіверськими
князями та боярами за Гридка Костянтиновича»128. Однак вже М. С. Грушевський
26 Сіверянський літопис
справедливо зазначив, що вказаний документ версію Леонтовича жодним чином не
підтверджує129, а князі-поручителі, які його видали, насправді у жодному джерелі не
називаються саме сіверськими.
Скиригайло Ольгердович дійсно належав до числа князів Сіверщини, але його
володіння тут були досить скромними. А саме, у грамоті 1387 р. король Владислав-
Ягайло підтверджує Скиригайлу права на володіння, між іншим, сіверськими міс-
течками Річицею та Любечем130. Зазначимо також, що за даними хроніки Длугоша
у жовтні 1393 (потрібно 1392) р. Владислав-Ягайло, помиривши Скиригайла з Ві-
товтом, до обіцяного брату Київського князівства додав ще Кременець, Стародуб та
Старі Троки131. Але, якщо навіть визнати це повідомлення достовірним, у чому є вагомі
сумніви, це ще не означає, що обіцянка короля була у повному обсязі реалізована на
практиці; зокрема, Старих Трок Скиригайло точно не отримав132.
Нарешті, необхідно зупинитися на дискусійному питанні про ще одного нібито
сіверського князя литовського походження – Костянтина, третього сина Ольгерда
від першого шлюбу133. У двох найпізніших редакціях литовсько-руських літописів
– Євреїновському літописі й т. зв. Хроніці Биховця (середина XVI ст.), – міститься
фрагмент про синів Ольгерда, у якому уділом Костянтина вказані Чернігів та Чорто-
рийськ134. Однак у всіх більш ранніх редакціях цей фрагмент відсутній, а наведені у
ньому дані про Ольгердовичів містять ряд грубих помилок135. З цієї причини повідом-
лення про Костянтина Чернігівського серед істориків Російської імперії довіри не
викликало. Ф. І. Леонтович, заперечуючи чернігівське князювання Костянтина, писав,
що навіть якщо визнати повідомлення Хроніки Биховця достовірним, то його слід
віднести не до Чернігова, а до співзвучного поселення на Волині («де знаходився й
Чарториськ, головна частина уділу Костянтина») – або Чернихова у Крем’янецькому
повіті, або Черникова у Володимирському136. М. С. Грушевський справедливо вважав,
що автор повідомлення мав на увазі все-таки Чернігів, «але весь сей генеальогічний
екскурс літописи має такий пізно легендарний характер, стільки містить баламуцтв,
що й сеї звістки про Чернігів не можна брати як серіозну джерелову звістку»137.
У польській же історіографії, навпаки, повідомлення про Костянтина Чернігів-
ського, переважно, визнавалося достовірним фактом. С. Смолька вважав, що він отри-
мав Чернігів ще за життя Ольгерда138. За припущенням О. Халецького, Костянтина
з Чернігова, відданого Дмитру-Корибуту, було «перенесено напевне до Чарториська
на Волині»139. За версією С.-М. Кучиньського, Ольгерд надав Костянтину Чернігів
близько 1369 р., нібито після виведення звідти Романа Михайловича; князював же
там цей Ольгердович (можливо не сам, а через намісників) до своєї смерті близько
1390 р. Більше того, польський історик припускає, хоча й не стверджує однозначно,
що потім Чернігів міг успадкувати син Костянтина Гридко, який приблизно тоді ж
виступив проти вел. князя Скиригайла140. При цьому Кучиньський не надає значення
тому факту, що у поручному записі за Гридка Костянтиновича він навіть не назва-
ний князем, на відміну від тих же головних поручителів141; та й саме ім’я Григорій у
князівському середовищі було надзвичайною рідкістю.
У пізній радянській історіографії реальність чернігівського князювання Кос-
тянтина Ольгердовича визнавав Ф. М. Шабульдо. Дослідник вважав, що Костянтин
отримав Чернігів близько 1380 р., внаслідок поділу володінь Дмитра Ольгердовича
Старшого, який від’їхав до Москви (нагадаємо, Шабульдо помилково вважав, що
Дмитро Старший володів більшою частиною Сіверщини – див. вище). Після ж смерті
Костянтина Чернігів нібито успадкували його сини, у яких, очевидно, був відібраний
у 1392 р.142. Повідомлення про Чернігівський уділ Костянтина вважає достовірним і
О. В. Русина, за версією якої, він отримав це князівство після Романа Михайловича
на початку 1370-х рр., а помер між 1386 та 1393 рр.143.
Однак не можна ігнорувати того факту, що Костянтина Ольгердовича не названо
князем Чернігівським у жодному достовірному джерелі, а екскурс найпізніших ли-
товсько-руських літописів, без сумніву, був складений лише у XVI ст. та однозначно
містить грубі помилки. Тому ми вважаємо, що у даному випадку вирішальне значення
мають пом’янники кн. Чернігівських: якби Костянтин дійсно князював у Чернігові, то,
Сіверянський літопис 27
скоріш за все, він би був записаний там і як володар історичного центру Сіверщини,
і як брат вел. князів Дмитра (Корибута) та Івана-Скиригайла. Однак і у Введенсько-
Печерському, і у Любецькому пом’янниках ім’я Костянтина Чернігівського відсутнє.
1. Келембет С. Великий князь Роман Михайлович II – останній самостійний
володар Чернігова // Сіверянський літопис. – 2016. – № 2. – С. 10-12.
2. Там само, с. 10-11.
3. Stryjkowski M. Kronika Polska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi. – Warszawa,
1846. – T. II. – S. 58, 116.
4. Stadnicki K. Bracia Władysława-Jagiełły Olgierdowicza króla Polski, wielkiego xięcia
Litwy. – Lwów, 1867. – S. 41-42, 48, 110-111 (вважав Дмитра-Корибута князем Брян-
ським та Новгород-Сіверським, а Дмитра Старшого – Трубчевським, обох – синами
Ольгерда від першого шлюбу).
5. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до половины
XV века. – К., 1878. – Вып. 1. – С. 135.
6 .Wolff J. Rod Gedimina. – Krakow, 1886. – S. 90-92, 152.
7. Зотов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском
княжестве в татарское время. – СПб., 1892. – С. 138-145.
8. Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – М., 2000 [Пг.;Л., 1915-
1929]. – Т. IV. Ч. 1. – С. 306; М., 2000. – Т. VI. – Вып. 1. – Стб. 450; М., 2000 [Пг., 1922].
– Т. XV. – Вып. 1. – Стб. 117; М., 2000 [СПб., 1863]. – Т. XV. – Стб. 436; М., 2004.
– Т. XXV. – С. 193, і т. д. Лише у т. зв. літописі Авраамки Корибут вказаний на п’ятому
місці, перед Федором (ПСРЛ. – СПб., 1889. – Т. XVI. – Стб. 103), а у Симеонівсько-
му між Федором та Корибутом вставлений абсолютно незрозумілий «Гульянъ»
(ПСРЛ. – М., 2007 [СПб., 1913]. – С. 118). Однак ще М. С. Грушевський зазначив,
що «старшинство Федора перед Корибутом, крім згідності всіх версій против одної,
підпирає ще та обставина (піднесена Вольфом), що п’ять синів від першої жінки
всі виступають з самими християнськими іменами, а сім синів від другої фігурують
звичайно з литовськими, з чого-б виходило, що Федір мусів належати до перших
п’яти, а Корибут до других семи» (Грушевський М. С. Історія України-Руси. – К.,
1993 [К.;Львів, 1907]. – Т. IV. – С. 514).
9. ПСРЛ. – Т. XV. – Вып. 1. – Стб. 59, і т. д.
10. У польській історіографії звичайно приймається, що найстаршим сином
Ягайла від другого шлюбу був Ягайло. Але ще М. С. Грушевський з цього приводу
зазначив: «Вольф, опираючи ся на згаданих актах 1382 р., ставить на першім місці
Ягайла, на другім Скиргайла, на третім Корибута, і т. д. Але я думаю, що він се робить
зовсім не потрібно: як я вже сказав, грамоту видають Ягайло як князь виленський
і Скиргайло як князь троцький, отже князі поважніших волостей, се одначе нічого
не доказує в їх старшинстві, бо коли Ольгерд міг поминути Корибута і Скиргайла з
віленським столом, то міг дати Скиргайлу троцький стіл (тільки не Ольгерд, а вже
Ягайло у 1382 р. – С. К.), хоч би він і був молодшим від Корибута. Ліпше тримати ся
порядку великоросийських компіляцій, раз вони так добре витримують иньші проби
і против їх порядку нема ніяких поважніших аргументів» (Грушевський М. С. Історія
України-Руси. – Т. IV. – С. 515).
Тим не менш, польський дослідник Т. Васілєвський, ігноруючи літописний перелік,
без вагомих підстав визнав старшим сином Ольгерда від другого шлюбу Скиригайла,
а вже наступним – Корибута, віднісши його народження до 1358 – 1359 р. (Wasilewski
T. Daty urodzin Jagiełły i Witolda. Przyczynek do Genealogii Giedyminowiczów //
Przegląd Wschodni. – 1991. – T. I. – Z. 1. – S. 32). З таким порядком старшинства по-
годився і Ян Теньговський, щоправда, перенісши дату народження Корибута на час
близько 1354/55 р.; Ягайла ж дослідник вважав аж четвертим, навіть після Лугвена,
сином Ольгерда від другого шлюбу (Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów.
28 Сіверянський літопис
– Poznań; Wroclaw, 1999. – S. 98, 105, 118). Однак Я. Нікодем повернувся до старого
погляду, що старшими синами від вказаного шлюбу були Ягайло та Скиригайло, а
Корибут народився лише близько 1358 р. (Nikodem J. Data urodzenia Jagiełły. Uwagi
o starszeństwie synów Olgierda i Julianny // Genealog ia. Studia i materiały historyczne.
– Poznań-Wrocław, 2000. – T. XII. – S. 23-49).
11. Scriptores rerum Prussicarum. – Leipzig, 1863. – Bd. 2. – S. 107 (хроніка Германа
Вартберзького).
12. Nikodem J. Uposażenie młodszych Olgierdowiców. Przyczynek do biografii
Skirgiełły // Białoruskie Zeszyty Historyczne. – Bialystok, 2001. – T. XV. – S. 9. Те ж саме
дослідник пише й стосовно іншого нападу Кейстута, здійсненого у березні 1377 р.
(тобто ще за життя Ольгерда) разом «з синами його та синами Ольгерда, двоюрідними
братами їх» (Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 2. – S. 113). Однак тут не вказана
навіть кількість Ольгердовичів; цілком можливо, Корибута серед них і не було.
13. Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 2. – S. 606 (хроніка Віганда Марбурзького).
14. ПСРЛ. – М., 1980. – Т. XXXV. – С. 68 (Слуцький літопис), 86 (Віленський
літопис) і т. д. Хронологію цих подій подає т. зв. Торнський анналіст, повідомляючи,
що Кейстут пішов з Вільни перед святом Трійці (25 травня), а Ягайло зайняв її 12
червня 1382 р. (Scriptores rerum Prussicarum. – Leipzig, 1866. – Bd. 3. – S. 121-122.
Про те, що «Jagel und Carbod» відмовилися визнавати владу Кейстута, повідомляє
також Хроніка великих магістрів (там само, s. 602).
15. Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 2. – S. 611.
16. Codex diplomaticus Lithuaniae / Ed. E. Raczynski. – Vratislaviae, 1845. – P. 56-
60, № III-V; Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Wilno, 1860. – Т. I. – S. 241-242, №
481-483 (польський переклад та перекази; документ про Жмудську землю, оригінал
якого не зберігся, підозрює у фальсифікації); Codex epistolaris Vitoldi magni ducis
Lithuaniаe / Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. – Crakoviae,
1882. – Т. VI. – S. 1-2.
17. Akta unji Polski z Litwą. 1385 – 1791. – Kraków, 1932. – S. 1-3, № 1.
18. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. – T. I. – P. 1 / Monumenta medii aevi
historica res gestas Poloniae illustrantia. – Kraków, 1876. – T. II. – S. 4-5, № III (ла-
тинський оригінал); Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Т. I. – S. 254-255, № 507
(польський переклад).
19. ПСРЛ. – Т. IV. – Ч. 1. – С. 343-344, і т. д.
20. Akta unji Polski z Litwą. – S. 12-13, № 16.
21. Długosz J. Roczniki czyli Kroniki sławnego Krolestwa Polskiego. – Warszawa,
2009. – Ks. 10. – S. 210.
22. Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. – Krakow, 1932. – T. I. – Z.
1 (1387 – 1438). – S. 1-9, 6, № 1.
23. Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Т. I. – S. 265-266, № 539 (польський
переказ).
24. Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. –T. I. – Z. 1. – S. 11-15, № 6;
Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Т. I. – S. 266, № 540 (польський переказ).
25. Хроніка Длугоша про їх охрещення на католицизм, на відміну від молодших
Ольгердовичів, нічого не повідомляє. Сам Владислав-Ягайло у 1391 р. вказав у ві-
ленському костьолі служити меси лише за себе й своїх братів Казиміра-Коригайла,
Олександра-Вігунта та Болеслава-Свитригайла (Kodeks dyplomatyczny katedry i
diecezji Wilenskiej. –T. I. – Z. 1. – S. 33-35, №. 19).
26. Розов В. Українські грамоти. – К., 1928. – Т. I. – С. 38-39, № 20 (оригінал).
27. Там само, с. 40-41, № 21 (оригінал).
28. Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Т. I. – S. 273-274, № 560 (польський
переказ, разом з Корибутом названий також його брат Вігунт); Codex diplomaticus
Lithuaniae / Ed. E. Raczynski. – P. 46-48, № VII (у цій копії назва Візни не згадана).
29. Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 2. – S. 640 (хроніка Віганда Марбурзько-
го). К. Стадніцький схилявся до думки, що насправді у Вільні тоді знаходився не
Сіверянський літопис 29
Корибут, а Коригайло (Stadnicki K. Bracia Władysława-Jagiełły… – S. 45, pryp. 18). Але
Коригайло загинув значно пізніше, під час облоги Вільни у вересні 1390 р. (Scriptores
rerum Prussicarum. – Bd. 2. – S. 643). У даному ж випадку мова йде про першу спробу
Вітовта захопити Вільну, незадовго до його офіційної угоди з орденом 19 січня, про
що згадують також. литовсько-руські літописи (ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 64, 70, 88 і
т. д.) та хроніка Длугоша під 1389 р. (Długosz J. Roczniki… – Ks. 10. – S. 229). Також
Стадніцький повторює помилку І. Даниловича, який відніс до Дмитра-Корибута й
помістив, цілком умовно, під 1390 р. регесту угоди кн. Дмитра про розмежування
кордону з Польщею (Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Т. I. – S. 277, № 575). На-
справді ж тут мова йде про угоду Дмитра-Любарта, вел. кн. Волинського, з королем
Польським 1366 р. (Розов В. Українські грамоти. – С. 13-14, № 7).
30. Długosz J. Roczniki… – Ks. 10. – S. 236-237; Scriptores rerum Prussicarum. – Bd.
2. – S. 641.
31. Scriptores rerum Prussicarum. – Leipzig, 1866. – Bd. 3. – S. 177 (хроніка Йоганна
Посільге); Bd. 2. – S. 646.
32. ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 89 (Віленський літопис). В усіх інших редакціях про-
пущено імена воєвод Вітовта, висланих проти Корибута.
33. Там само, с. 71 (Слуцький літопис).
34. Там само, с. 101, 137, 159, 185, 206.
35. Щоправда, таке уточнення є у пізньому Літописі Рачинського, однак слово
«Сверский» тут дописане над рядком і на полі (ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 159), тобто
є, без сумніву, лише здогадом переписувача.
36. Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 3. – S. 185, 191 (об’єктами нападу хресто-
носців на західно-руські землі названі «Cleyne Nowgardin und dy Lyda und Merkin
und Drogoczin», тобто Новгородок-Литовський, Ліда, Мереч та Дорогичин).
37. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. – Lwów, 1887.
– T. I. – S. 16, № XVII.
38. Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 3. – S. 194-195.
39. ПСРЛ. – Т. IV. – Ч. 1. – С. 396, і т. д.
40. У одному документі біскупа Холмського Яна, від 1 серпня 1419 р., у якості
свідка згаданий Корибут; але, як зазначив Ян Теньговський, найпевніше тут мова йде
про Сигізмунда Корибутовича, який дійсно інколи називався батьківським іменем
(Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – S. 109, pryp. 461).
41. Stryjkowski M. Kronika Polska, Litewska, Żmódzka i wszystkiej Rusi. – Warszawa,
1846. – T. II. – S. 101-102. За своїм звичаєм, Стрийковський «розмальовує» розповідь
про сутичку Корибута з Вітовтом, наведену у литовсько-руському літописі, вигада-
ними подробицями, до того ж він вважає, що після битви під Недокудовом Корибут
втік до Новгородка-Сіверського.
42. Келембет С. М. Князі Несвізькі, Збаразькі та Вишневецькі – Гедиміновичі чи
ні? // Культура народов Причерноморья. – 2009. – № 162. – С. 111-118; Келембет С. М.
Князі Збаразькі та Вишневецькі – нащадки чернігівських Ольговичів? // Сіверян-
ський літопис. – 2016. – № 3. – С. 3-5.
43. Розов В. Українські грамоти. – К., 1928. – Т. I. – С. 32-33, № 17.
44. Русіна О. В. До атрибутації вкладних записів Лаврашівського євангелія //
Український археографічний щорічник. – К., 1999. – Нова серія. Вип. 3/4. – С. 98-100.
45. Малежик В. Находки северских монет на Новогрудчине // Банкаускі веснік.
– 2012. – № 7 (сакавік). – С. 30-33 (є у мережі Інтернет).
46. ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 61, 66, 74, 85 і т. д.
47. Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – Poznań;Wroclaw, 1999. – S.
182-183.
48. Akta unji Polski z Litwą. – S. 35, № 38.
49. Wolff J. Rod Gedimina. – Krakow, 1886. – S. 55, 59-60.
50. ПСРЛ. – Т. XXV. – С. 61, 85, 97 і т. д.
30 Сіверянський літопис
51. Ліцкевіч А. У. «Мемарыял Вітаўта» – першая хроніка Вялікага княства
Літоўскага // Беларуская думка. – 2009. – № 2. – С. 94.
52. Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów… – Т. I. – S. 242, № 483.
53. Ліцкевіч А. У. «Мемарыял Вітаўта»… – С. 95.
54. Див. напр.: Kodeks dyplomatyczny Wielkopolski. – Warszawa-Pozna , 1989. – T.
VIII. – № 817 (акт 1418 р.).
55. Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. – Krakow, 1932. – T. I. – Z.
1. – S. 212-213, № 189.
56. ПСРЛ. – Т. XV. – Вып. 1. – Стб. 138.
57. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewiorskie pod rzadami Litwy. – Warszawa,
1936. – S. 154-157.
58. ПСРЛ. – М., 1975. – Т. XXXII. – С. 141, 150.
59. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewiorskie pod rzadami Litwy. – S. 158-
159, 181.
60. Smolka S. Kejstut i Jagiełło // Pamiętnik Akademii Umiejętności. – Kraków, 1889.
– Т. VII. – S. 140.
61. Paszkiewcz H. O genezie i wartości Krewa. – Warszawa, 1936. – S. 103-104, 308.
62. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до половины
XV века. – С. 135.
63. Зотов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику… – С. 145.
64. Леонтович Ф. И. Очерки истории литовско-русского права // Журнал Ми-
нистерства народного просвещения. – 1893. – Декабрь. – С. 269.
65. Грушевський М. С. Історія України-Руси. – Т. IV. – С. 67.
66. Wasilewski T. Daty urodzin Jagiełły i Witolda. Przyczynek do Genealogii
Giedyminowiczów // Przegląd Wschodni. – 1991. – T. I. – Z. 1. – S. 32.
67. Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – Poznań;Wroclaw, 1999. – S. 106
68. Nikodem J. Uposażenie młodszych Olgierdowiców. Przyczynek do biografii
Skirgiełły // Białoruskie Zeszyty Historyczne. – Bialystok, 2001. – T. XV. – S. 8-10.
69. Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври
// Лаврський альманах. – К., 2007. – Спецвипуск 7. – С. 18; Синодик Любецкого
Антониевского монастыря. – Чернигов, 1902 (факсимільне видання). – Арк. 20; Зо-
тов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику… – С. 28.
70. Зотов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику… – С. 137-138.
71. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1874.
– Кн. V. – С. 44 та прим. 66.
72. Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
– С. 19; Синодик Любецкого Антониевского монастыря. – Арк. 20 зв.; Зотов Р. В. О
Черниговских князьях… – С. 28.
73. Зотов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику… – С. 138-146.
74. Леонтович Ф. И. Очерки истории литовско-русского права. – С. 266-267.
75. Грушевський М. С. Історія України-Руси. – Т. IV. – С. 453-454.
76. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewiorskie pod rzadami Litwy. – Warszawa,
1936. – S. 185.
77. Там само, s. 186-187.
78. Там само, s. 188.
79. ПСРЛ. – СПб., 1863. – Т. XV. – Стб. 486.
80. Временник Императорского Московского общества истории и древностей
российских. – М., 1851. – Кн. X. – С. 55, 62, 146, 152, 232, 236.
81. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewiorskie pod rzadami Litwy. – S. 189,
175. Аргументи стосовно Брянська (s. 175), по суті, нічого не варті.
82. Див. про це: Келембет С. Великий князь Роман Михайлович II – останній
самостійний володар Чернігова // Сіверянський літопис. – 2016. – № 2. – С. 11.
83. Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества
Литовского. – К., 1987. – С. 88-89.
Сіверянський літопис 31
84. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до половины
XV века. – К., 1878. – Вып. 1. – С. 135.
85. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od konca czternastego wieku. – Warszawa,
1895. – S. 336. Щоправда, у більш ранній праці він писав, що приналежність Черні-
гова до Дмитра Старшого «більше ніж сумнівна» (Wolff J. Rod Gedimina. – Krakow,
1886. – S. 92).
86. Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. – К.,
1998. – С. 97-98; Русина О. В. Україна під татарами і литвою. – К., 1998 / Україна
крізь віки. – Т. VI. – С. 75.
87. Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври
// Лаврський альманах. – К., 2007. – Спецвипуск 7. – С. 17. У Любецькому сино-
дику тут помилка, але принцип конструювання фрази той же: «(…) Кн(я)зя Олга
Романовича, Вел(икого) Кн(я)зя чер(ниговского) Лєонтія (…) во Иноцех Василія»
(Синодик Любецкого Антониевского монастыря. – Чернигов, 1902. – Арк. 18; Зотов
Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику и о Черниговском княжестве
в татарское время. – СПб., 1892. – С. 26).
88. Розов В. Українські грамоти. – К., 1928. – Т. I. – С. 32-33, № 17.
89. Келембет С. Великий князь Роман Михайлович II – останній самостійний
володар Чернігова. – С. 10-12.
90. Келембет С. Князі Стародубські та Рильські: середина XIV – початок XV
століть // Сіверянський літопис. – 2015. – № 2. – С. 12-26.
91. Розов В. Українські грамоти. – С. 50-51, № 27.
92. Келембет С. Великий князь Роман Михайлович II – останній самостійний
володар Чернігова. – С. 12.
93. Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1993. – Т. IV. – С. 178.
94. Scriptores rerum Prussicarum. – Leipzig, 1866. – Bd. 3. – S. 244 (Хроніка По-
сільге). М. С. Грушевський, справедливо погоджуючись з такою датою (перед Різдвом
1400 р.), звістку про Новгород (Сіверський) чомусь переносить на початок 1404 р.
(Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. IV. – С. 178-179, прим. 4, с. 476.
95. Codex epistolaris Vitoldi magni ducis Lithuaniаe / Monumenta medii aevi historica
res gestas Poloniae illustrantia. – Crakoviae, 1882. – Т. VI. – S. 489-490, 569. Документ
1422 р., між іншим, спростовує версію Я. Теньговського та деяких інших, що Сигізмунд
Корибутович титулувався князем Новогродським тому, що успадкував Новгород-
Сіверський (а не половину Новгородка-Новогрудка-Литовського). Адже володіння
Сигізмунда, як пише сам дослідник, були конфісковані за непослух лише у 1424 р.,
коли, за його думкою, Корибутович і втратив нібито Новгород-Сіверський (Тęgowski J.
Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – Poznań;Wroclaw, 1999. – S. 111).
96. Догель М. И. Неизданная русская монета XIV в. // Записки Нумизматическо-
го отделения Русского археологического общества. – СПб., 1913. – Т. II. – Вып. 3-4.
– С. 86 (місцем карбування помилково вважав Переяславль-Заліський, через пере-
плутування Дмитра-Корибута з Дмитром Старшим); Ильин А. А. Классификация
русских удельных монет. – Л., 1940. – Вып. 1. – С. 20-21.
97. Козубовський Г. А. Сіверські монети XIV ст. – К., 1992; Бектинев Ш. И. Монета
князя Дмитрия-Корибута (1378 – 1381) // Денежное обращение Великого княжества
Литовского в XIII – XV вв. – Минск, 1994; Хромов К. К. Новое в изучении новгород-
северских подражаний джучидским дирхемам третьей четверти XIV в. // Между-
народная нумизматическая конференция, посвященная 150-летию Национального
музея Литвы. – Вильнюс, 2006; Remecas E. Monetu. radiniai Lietuvoje. – Vilnius, 2006;
Зайцев В. В. Новые находки ранних монет Великого княжества Литовского в России
// Средневековая нумизматика Восточной Европы. – М., 2007. – Вып. 2; Рябцевич
В. Н. О монетах Новгород-Северского и Стародубского уделов Великого княжества
Литовского (последняя четверть XIV в.). // Средневековая нумизматика Восточной
Европы. – М., 2007. – Вып. 2; Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського
князівства: проблеми та здобутки // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3; Хромова
И. К. К иконографии киевских и северских монет второй половины XIV века // ГИМ.
32 Сіверянський літопис
Нумизматические чтения 2009 года. – М., 2009; Козубовский Г. А. К вопросу о киев-
ских и северских монетах XIV в. // Пятнадцатая Всероссийская нумизматическая
конференция. – М., 2009; Ivanauskas E. Coins of Lithuania 1386 – 2009. – Vilnius, 2009;
Зайцев В. В. «Северские» монеты с «княжеским знаком», 80-е гг. XIV в. // Нумиз-
матика. – 2011. – № 1 (28); Малежик В. Находки северских монет на Новогрудчине
// Банкаўвскі веснік. – 2012. – Сакавік. Велика кількість монет Корибута розміщена
також на нумізматичних сайтах Інтернету.
98. Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми
та здобутки. – С. 23.
99. Remecas E. Monetu. radiniai Lietuvoje. – Vilnius, 2006. – С. 15, № 17.
100. Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми
та здобутки. – С. 23.
101. Рябцевич В. Н. О монетах Новгород-Северского и Стародубского уделов
Великого княжества Литовского (последняя четверть XIV в.). – С. 151, 152.
102. Хромова І. Атрибутація монет Чернігово-Сіверського князівства: проблеми
та здобутки. – С. 24.
103. Зайцев В. В. «Северские» монеты с «княжеским знаком», 80-е гг. XIV в.
– С. 16, 20, 21, рис. 13, 14, 15.
104. Зайцев В. В. Новые находки ранних монет Великого княжества Литовского
в России. – С. 127.
105. Зайцев В. В. «Северские» монеты с «княжеским знаком», 80-е гг. XIV в.
– С. 17, 18. 20.
106. Барэйша Ю. Аб атрыбуцыі і датаванні дзвюх манет Алексінскаго скарбу
// Банкаўскі веснік. – 2007. – Май. – С. 65-67; Зайцев В. В. «Северские» монеты с
«княжеским знаком», 80-е гг. XIV в. – С. 17, 18, 20, 21, рис. 9-10.
107. Gumowski M. Pieczęcie Książąt Litewskich // Ateneum Wileńskie. – Wilno,
1930. – Zeszyt. 3-4. – S. 703-704 (20-21), tabl. V, № 38a-38b; Akta unji Polski z Litwą.
1385 – 1791. – Kraków, 1932. – S. 12-13, 19-20, № 16, 22.
108. Ян Теньговський схиляється до думки, що шлюб відбувся наприкінці 1370-х
рр. (Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – S. 107, pryp. 442.
109. Akta unji Polski z Litwą. – S. 13, № 16.
110. Долгоруков П. Российская родословная книга. – СПб., 1854. – Ч. I. – С. 319.
111. Татищев В. Н. История Российская с древнейших времен. – СПб., 1784. – Кн.
IV. – С. 181.
112. Хмыров М. Д. Алфавитно-справочный перечень удельных князей русских
и членов царствующего дома Романовых. – СПб., 1871. – Половина первая. А-И.
– С. 21, 26, 107.
113. ПСРЛ. – СПб., 1848. – Т. IV. – С. 104, 142.
114. ПСРЛ. – СПб., 1897. – Т. XI. – С. 174 (тут згадані й кн. Андрій пасинок Дмит-
ра, й кн. Андрій Друцький).
115. Долгоруков П. Российская родословная книга. – Ч. I. – С. 131.
116. Хоча, наприклад, її наведено як достовірний факт навіть у новітній праці
Я. Теньговського, який, втім, на довідник Хмирова при цьому чомусь не посилається
(Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – S. 106).
117. Власьев Г. А. Потомство Рюрика. – Пг., 1918. – Т. II. – Кн. 1. – С. 121-122.
118. Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od konca czternastego wieku. – Warszawa,
1895. – S. 57.
119. Codex diplomaticus Lithuaniae / Ed. E. Raczynski. – Vratislaviae, 1845. – P.
256-257; Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Wilno, 1860. – Т. I. – S. 315, № 695
(польський переказ).
120. Lietuvos Metrika. – Vilnius, 1998. – Knyga Nr 3 (1440 – 1498). – P. 26.
121. Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – S. 106-118; деякі уточнення
дані й з інших джерел. Окрім вказаних дочок, у Теньговського, без посилання на дже-
рело, вказана ще найстарша – Анастасія, нібито дружина кн. Василя Михайловича
Сіверянський літопис 33
Кашинського (з Тверських), видана за нього у 1396/1399 р. (там само, s. 106, 110).
Ця інформація, знов-таки, походить з довідника Хмирова, де посилання на джерела
також відсутні (Хмыров М. Д. Алфавитно-справочный перечень удельных князей
русских… – С. 20). У жодному з відомих нам джерел даних про походження Анастасії,
другої дружини Василя Кашинського, немає. Ще М. С. Грушевський писав, що «се
тільки гіпотеза, і то досить непевна», «викресливши» Анастасію з числа Корибутових
дочок (Грушевський М. С. Історія України-Руси. – Т. IV. – C. 510, 516).
122. Грамоти XIV ст. – К., 1974. – С. 74-77, № 40.
123. Długosz J. Roczniki czyli Kroniki sławnego Krolestwa Polskiego. – Warszawa,
2009. – Ks. 10. – S. 223, 228, 247.
124. Напр. див. вище, літописну оповідь про похід на Мстиславль 1386 р.; Грамоти
XIV ст. – С. 70, № 37 (1386 р.), с. 108, № 54 (близько 1392 р.), і т. д.
125. Daniłowicz I. Skarbiec diplomatów... – Т. I. – S. 295-296, № 621-623.
126. ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 72, і т. д. Стосовно хронології цього походу, ми ціл-
ком погоджуємося з аргументацією М. С. Грушевського (Грушевський М. С. Історія
України-Руси. – Т. IV. – C. 170, 173, 473-474).
127. Повна дата смерті Скиригайла (без року) наведена у литовсько-руських
літописах, але в усіх списках вона має певні дефекти. Найбільш повним є читання
Слуцького літопису: «и тамо разболеся канон Крещения у чек (в одному зі списків
правильніше – «четверг») и на Крещение в суботу уехал у град Киевь болен, болв
7 дни и преставися у среду» (ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 72). За календарними розра-
хунками, свято Хрещення – 6 січня, – припадало на суботу в 1397 р. Але зрозуміло,
що канун Хрещення тоді припадав не на четвер, а на п’ятницю; 5 ж січня взагалі не
припадало на четвер жодного разу з 1392 по 1400 рр. Отже, у тексті міститься по-
милка, яку пояснює Супрасльський літопис: тут замість «канон Крещения» читаємо
«канонь канона Крещения (там само, с. 65), тобто мова йде про 4 січня, яке у 1397 р.
дійсно припадало на четвер (та й у Слуцькому після слова «канон» стерто «капоу»,
що свідчить про наявність у його протографі правильного читання «канон каноноу»).
У той же час у Супрасльському літопису міститься більш значний дефект, а саме, тут
пропущено відразу кілька слів (у наведеній цитаті зі Слуцького вони виділені курси-
вом), що принципово змінює смисл фрази. Отже, взаємно доповнюючи тексти обох
редакцій, отримуємо єдино можливу дату смерті Скиригайла – 10 січня 1397 р. (С.
Смолька, який вперше здійснив наведену реконструкцію, чомусь приймає 11 січня).
У прусській Хроніці Й. Посільге повідомляється, що Скиригайло помер перед
Різдвом 1394 р. (Scriptores rerum Prussicarum. – Bd. 3. – S. 198), звідти той же рік
запозичив Длугош (Długosz J. Roczniki czyli Kroniki… – Ks. 10. – S. 269-270, pryp.
40). Цю явно помилкову дату, незважаючи на докладні хронологічні вказівки литов-
сько-руського літопису та їхнє розв’язання Смолькою, прийняв і Ян Теньговський
(Тęgowski J. Pierwsze pokolenia Gedyminowiczów. – S. 102-103). Я. Нікодем, окрім
того, схилявся ще й до версії, якої теж спочатку дотримувався Теньговський, нібито
Скиригайло так і не встиг реально заволодіти обіцяним йому Києвом! (Nikodem J.
Uposażenie młodszych Olgierdowiców. – S. 24-25); при цьому повністю ігноруються
історично-топографічні вказівки літопису, автор якого, до речі, сам тоді жив у Києві,
хоча й був ще малим.
128. Леонтович Ф. И. Очерки истории литовско-русского права. – С. 267.
129. Грушевський М. С. Історія України-Руси. – Т. IV. – C. 456.
130. Грамоти XIV ст. – К., 1974. – С. 75, № 40.
131. Długosz J. Roczniki czyli Kroniki… – Ks. 10. – S. 260-261.
132. Див. про це: Келембет С. Князі Стародубські та Рильські: середина XIV –
початок XV століть // Сіверянський літопис. – 2015. – № 2. – С. 17.
133. ПСРЛ). – Т. XV. – Вып. 1. – Стб. 117, і т. д.
134. ПСРЛ. – Т. XXXV. – С. 223; Т. XXXII. – С. 141.
135. Так, серед синів Ольгерда вказані: Іван-Жедивид, кн. Подільський (реаль-
но, мабуть, син Федора Коріатовича); Вінгольт-Андрій, кн. Трубчевський (тоді як
справжній Андрій Ольгердович Полоцький тут названий сином Кейстута!); Федір
34 Сіверянський літопис
Сангушко, кн. Любомльський (Сангушко був сином Федора Ольгердовича); Дмитро
Корецький (!) і Василь (такого взагалі не існувало).
136. Леонтович Ф. И. Очерки истории литовско-русского права. – С. 265.
137. Грушевський М. С. Історія України-Руси. – Т. IV. – C. 456.
138. Smolka S. Kejstut i Jagiełło // Pamiętnik Akademii Umiejętności. – Kraków,
1889. – Т. VII. – S.. 85.
139. Halecki O. Dzieje unii Jagiellońskiej. – Kraków, 1919. – T. I. – S. 108.
140. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewiorskie pod rzadami Litwy. – S. 171-
172, 185.
141. Розов В. Українські грамоти. – С. 46, № 25.
142. Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества
Литовского. К., 1987. – С. 89-90.
143. Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. – К.,
1998. – С. 96-97, 99; Русина О. В. Україна під татарами і литвою. – К., 1998 / Україна
крізь віки. – Т. VI. – С. 74-75.
В статье собраны и проанализированы все данные, которые сохранились в источ-
никах о Дмитрии-Корибуте Ольгердовиче. Выяснено, что его удел состоял из двух
частей: в историческом ядре Великого княжества Литовского это была половина
Новгородка-Литовского, а в Северской земле – Новгород-Северский, Чернигов и Труб-
чевск. Последние Дмитрий-Корибут потерял в начале 1393 г. и назад, в отличие от
Новгородка-Литовского, уже не получил.
Ключевые слова: Дмитрий-Корибут, Дмитрий Ольгердович Старший, Новгород-
Северский, Чернигов, Трубчевск, Новгородок-Литовский, синодики князей Черниговских,
Москва, Великое княжество Литовское (ВКЛ), Ольгерд.
Stanislav Kelembet. Dmitry-Kaributas Algirdas – the first Lithuanian prince of
Southern Siverschyna.
All the information that has been preserved in the sources about Dmitry-Kaributas
Algirdas is collected and analyzed in this article. It was found out that his ownership was in
two parts: it was a half of Novgorodok-Lithuanian in the historic core of the Grand Duchy of
Lithuania, and Severian Novgorod, Chernigov and Trubchevsk in the land of Seversk. The last
ownership Dmitry-Kaributas lost at the beginning of 1393. Unlike Novgorodok-Lithuanian,
he didn’t get them back.
Keywords: Dmitry-Kaributas, Dmitry Olgerdovich The Eldest, Severian Novgorod,
Chernigov, Trubchevsk, Novgorodok-Lithuanian, Chernigov princes’ sinodics, Moscow, the
Grand Duchy of Lithuania (GDL), Olgerd.
|