Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара
Saved in:
| Date: | 2014 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2014
|
| Series: | Культура слова |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111566 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара / С. Ігнатьєва // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 236-242. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-111566 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1115662025-02-09T09:46:45Z Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара Ігнатьєва, С. Мова «щоденника» Тараса Шевченка 2014 Article Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара / С. Ігнатьєва // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 236-242. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111566 uk Культура слова application/pdf Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мова «щоденника» Тараса Шевченка Мова «щоденника» Тараса Шевченка |
| spellingShingle |
Мова «щоденника» Тараса Шевченка Мова «щоденника» Тараса Шевченка Ігнатьєва, С. Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара Культура слова |
| format |
Article |
| author |
Ігнатьєва, С. |
| author_facet |
Ігнатьєва, С. |
| author_sort |
Ігнатьєва, С. |
| title |
Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара |
| title_short |
Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара |
| title_full |
Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара |
| title_fullStr |
Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара |
| title_full_unstemmed |
Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара |
| title_sort |
тарас шевченко в щоденниковому дискурсі олеся гончара |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Мова «щоденника» Тараса Шевченка |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/111566 |
| citation_txt |
Тарас Шевченко в щоденниковому дискурсі Олеся Гончара / С. Ігнатьєва // Культура слова. — 2014. — Вип. 80. — С. 236-242. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT ígnatʹêvas tarasševčenkovŝodennikovomudiskursíolesâgončara |
| first_indexed |
2025-11-25T12:16:54Z |
| last_indexed |
2025-11-25T12:16:54Z |
| _version_ |
1849764640135839744 |
| fulltext |
культура слова №80′ 2014236
ло інформації про психотип та мовну особистість
самого Кобзаря.
Світлана Ігнатьєва
тараС Шевченко в Щоденниковому
диСкурСі олеСя гончара
Олесь Гончар – сумління України,
Любов пречиста.
Пісня і зоря,
По духу вірний правнук Кобзаря,
Великий син великої родини.
Данило Кононенко
У минулому кожної нації є люди, імена яких
оповиті невмирущою славою, повагою та без-
межною любов’ю. Такими знаковими постатя-
ми для українського народу є Тарас Шевченко,
Олесь Гончар… Вони органічно й нерозривно
пов’язані, про що свідчать «Щоденники» Олеся
Гончара, в яких постать Тараса Шевченка займає
особливе місце. Прочитаний «душею» Шевчен-
ків «Кобзар», – це суцільна розмова з Богом. По-
етові Бог – співрозмовник, найвищий порадник
і найвищий суддя. До нього звернені поетові болі,
скарги, жалі, до нього – молитва і сповідь. У цьо-
му суть «Кобзаря». А шевченкознавство – і то-
талітарне, і західне, заокеанське – лише затума-
нює суть, Грабович та Рубчак тільки женуть
словеса, любомудрствують, бравують ерудиці-
єю, а суть не здатні збагнути. Хоча все – ясні-
237мова «Щоденника» тараса Шевченка
ше ясного! Тільки треба читати душею, душею!
(Гончар О. Т. Щоденники: У 3-х т. / О. Т. Гончар. –
Т. 3. – Київ : Веселка, 2008. – С. 471; далі – Щоден-
ники ІІІ). Шевченко ставився з величезною від-
повідальністю до мовних скарбів народу. Кобзар
вивершив віковий процес створення українського
художнього слова, підніс національну мову як чин-
ник прекрасного і тому Мова Шевченкова перебуде,
переживе усіх вас і не тільки своєю довговічною
літературою, багатством красного письменства
(Щоденники ІІІ, 531). Олесь Гончар, сам майстер
Слова, не переставав дивуватися феномену Шев-
ченкової мови, яка має таку розкіш, таку музику,
таку моцартівську чистоту… Він справедливо
стверджує, що великий Кобзар мав абсолютне
естетичне чуття. Народну пісню взяв як надій-
ний взірець. Все це вірно. Але й сама мова України,
надто ж Шевченкового краю, видно, ще буяла
тоді естетичною красою, соковитістю, пісен-
ністю, образним багатством!
У щоденниковому дискурсі Олеся Гончара
особистість Тараса Шевченка означується сло-
вами-кваліфікаторами з позитивною оцінкою,
передусім якісними прикметниками, які вжива-
ються в прямому значенні, а саме: великий поет
(Щоденники ІІІ, 423), геніальний поет України
(Щоденники ІІІ, 516), найбільший геній нації (Що-
денники ІІІ, 318), найлюдяніший із поетів (Гончар
О. Т. Щоденники: У 3-х т. / О. Т. Гончар. – Т. 2. –
Київ : Веселка, 2008. – С. 516; далі – Щоденники
ІІ). В окремих випадках такі прикметникові фор-
ми ускладнені семантичною конотацією: Шев-
ченко для України – вічний орієнтир (Щоденни-
культура слова №80′ 2014238
ки ІІІ, 560), явище справді феноменальне, єдине
у світі (Щоденники ІІІ, 317). Оцінно-образна, со-
ціально-оцінна конотація поєднуються з номіна-
ціями-оцінками християнсько-релігійної семан-
тики: він справді батько нації і принаймні в очах
України виступає як пророк, рівний біблійним
пророкам масштабністю своєї особистості, си-
лою правдолюбства, силою пристрасті і величчю
своїх гуманістичних прозрінь… (Щоденники ІІІ,
403). Позитивна оцінка всього найкращого, того,
що гідне звання людського, досягає високого ступе-
ня у відверто декларативних рядках щоденниково-
го дискурсу: Шевченко не кумир у вульгарному ро‑
зумінні; це – прапор нації, світоч! Річ не в тому,
що в Тараса не було недоліків... Безмежно важ-
ливіше, що душа його випромінювала потужне
світло, потрібне всій нації... Спаситель – теж
культ, але цей культ оздоровлює людство, при-
наймні здатен зробити це. Снобам не дано оцінити
геній Шевченка. Надто вони суб’єктивні, тенденційні,
перегодовані всякими псевдонауками. Шевченко відкри-
вається тільки народному сприйманню, людям
безхитрісним, вільним від переситу, що дається
начотництвом, і неодмінно тим, хто не потерпає
від емоційної глухоти, для кого Бог – це не міф, а ре-
альність (Щоденники ІІІ, 471). Пророче слово ве-
ликого Кобзаря змусило Олеся Гончара задуматися
над питанями: хіба не змінив цілу націю Шевченко,
а потім Франко? Серед тих вони, кого звемо сові‑
стю світу (Щоденники ІІ, 479).
Олесь Гончар і Тарас Шевченко були глибоко
віруючими людьми. Віра в Бога була неодмінною
умовою життя української родини. Ще малим Тарас
239мова «Щоденника» тараса Шевченка
перші відомості про церкву, про вчення Христа, про
християнську мораль одержав від релігійного батька,
який удома по неділях і святах часто вголос читав Свя-
те Письмо. У часи скрути, у похмурі дні недолі щораз
припадав до нього як до цілющого джерела мудрос-
ті і життєдайної снаги: Не хрестись,/ І не кленись,
і не молись/ Нікому в світі! /Збрешуть люде,/
І візантійський Саваоф Одурить! /Не одурить
бог, / Карать і миловать не буде: /Ми не раби
його – ми люде! Він протягом усього свого жит-
тя сповідався і причащався, постійно молився,
віднаходячи у молитві душевний спокій і рівно-
вагу. Олесь Гончар стверджує, що Тарас Шевчен-
ко був набожною людиною, добрим християнином,
ходив до церкви, молився, глибоко переживав мо-
мент причастя… (Щоденники ІІІ, 285). Це підтвер-
джує і листування Кобзаря: «Новый Завет я читаю
с благоговейным трепетом. Вследствие этого чтения
во мне родилась мысль описать сердь матери по жиз-
ни Пречистой Девы, – Матери Спасителя. И другая –
написать картину Распятого Сына Её. Молю Госпо-
да, чтобы хоть когда-нибудь олицетворились мечты
мои». «Щоденник» поета не менш, ніж його твори,
вщерть наповнений згадками про Бога, про його
щоденні молитви, оскільки саме сповідь та причас-
тя приносили йому полегшення. У листі до брата
Микити Шевченко писав: Живу, учусь, нікому не
поклоняюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Отже,
у Шевченковому світі Бог – єдиний і незапере-
чний авторитет.
Особистість Олеся Гончара також форму-
валася в особливому просторі духовного жит-
тя. Дитячі роки, проведені в селі Суха на Пол-
культура слова №80′ 2014240
тавщині разом із бабусею, дідусем, дядьком Кос-
тем і тіткою Вустею становили основу формування
особистості письменника, його української менталь-
ності: У дитинстві я був дуже релігійний. Найперш
завдяки бабусі. І те почуття, що відтоді лишилось,
не раз потім допомагало мені в житті й у твор-
чості (Щоденники ІІ, 366). Ось ці прості люди на-
вчили мене з цієї мізерії життя вибрати те Голоʚ-
не, що зветься істиною, вічністю... Храни Вас
Бог, – стверджує Олесь Гончар (Щоденники ІІІ,
347). І саме релігійність живила Олеся Гончара
у складні часи антисоборної кампанії, роки гонінь
і цькувань: Бог тобі помагав, – казали бабуся, і се-
стра теж такої думки. Та, можливо, так воно і є
(Щоденники ІІІ, 180). До кінця життя його душа
часом сумує за людьми в білих сорочках. За людь-
ми великодніми. Дідусями, бабусями… Такі ж чис-
ті душі були їхні, як сорочки великодні (Щоденники
ІІ, 57). І в найскладніші періоди свого життя Олесь
Гончар звертається до пророчого Шевченкового
слова. Майстер художнього слова твердо перекона-
ний, що Великий Шевченко своєю непоступливістю
й любов’ю до України (Щоденники ІІІ, 469).
Насичений фактологічним матеріалом щоденни-
ковий дискурс Олеся Гончара містить значущу для
сучасника інформацію про Тараса Шевченка. Пе-
рифрази, за допомогою яких Олесь Гончар не пря-
мо, а описово характеризує особу Тараса Шевченка,
є важливим засобом висловлення свого ставлення
до Прапора нації. Нетипове вживання тих чи тих
лексичних одиниць здатне формувати думку про
великого Кобзаря, цього безпритульного генія
(Щоденники ІІІ, 338), того, хто живе в кожно-
241мова «Щоденника» тараса Шевченка
му з нас (Щоденники ІІІ, 516). О. Гончар дивується
Що це за чоловік в шапці – як власті не міняються,
а він все висить в хаті на почесному місці, та ще
й під рушником (Гончар О. Т. Щоденники: У 3-х т. –
Т. 1. – К., 2008. – С. 318; далі – Щоденники І). Ця
метафора-загадка досить чітко відображає семан-
тичну двоплановість образно вжитого вислову. Він
поєднує в собі одночасно пряме і метафоричне
значення і, відповідно, викликає асоціативні ряди,
пов’язані з ними обома.
Високо поціновуючи Тараса Шевченка, Олесь
Гончар вважав його особистістю винятковою, тим
кого сама нація обрала своїм пророком і чий ге-
ній рятував Україну і в часи найтяжчих криз… (Що-
денники ІІІ, 487). Для нього Шевченко – гнів і меч
України (Щоденники ІІ, 355), це той найдорож-
чий дарунок небес, що допомагав нам триматись
на світі, всупереч усьому зберігати віру в майбуття
(Щоденники ІІІ, 487). Ці перифрастичні звороти
збуджують високі почуття, відображають глиби-
ну особистого ставлення письменника до велико-
го Кобзаря й об’єктивно характеризують духовного
Мойсея української нації (Щоденники ІІІ, 560).
У щоденникових текстах Олеся Гончара, які міс-
тять інформацію про Тараса Шевченка, його образ
постає не офіційно, а поетично, красномовно, з не-
одмінним емоційним підтекстом – захопленням, ви-
явом величезної народної любові: саме могуття
(Щоденники ІІ, 257), геній в усьому своєму багат-
стві (Щоденники ІІІ, 285), а ще той, який зітка-
ний весь із любові (Щоденники ІІ, 570).
Особливе місце в щоденниковому дискурсі Оле-
ся Гончара належить образним висловлованням
культура слова №80′ 2014242
(Він [Шевченко] поет, ніби самим небом дарова‑
ний Україні (Щоденники ІІІ, 47), які не лише кон-
кретизують уявлення про великого Кобзаря, а й відо-
бражають емоційне ставлення до нього: Шевченко
для нас як опора, як чуття висоти над головою
(Щоденники ІІІ, 12); він – як сама душа нашого на‑
роду, відкрита до всіх людей (Щоденники ІІІ, 516).
Сильне враження залишилось у Олеся Гончара
від поїздки по Шевченківських місцях. Він щиро
вважає, що саме Сюди треба ходити й ходити,
приводити дітей і внуків – щоб бачили, щоб учились
(Щоденники ІІ, 524). Шевченківські краї – це справжня
школа моральності для нашого народу, школа людської
гідності, університет нашого духовного, історичного
й національного життя, вища наука людяності, ві-
рності своєму народові, наука гідного перебування лю-
дини на землі (Щоденники ІІ, 524).
Наше духовне життя органічно споріднене з Шев-
ченком, тому твердження О. Гончара «Коли Шевчен-
ко писав «Заповіт», він був певен, що йому є для кого
свій заповіт писати» (Щоденники ІІ, 372) цілком
об’єктивне. І метафоричний образ невідцвітності у ві-
ках слова Тарасового (Щоденники ІІ, 29) засвідчує
планетарність мовомислення Кобзаря, його тяжіння
кожну проблему розглядати крізь призму долі свого
народу. Щоденникова ж рецепція особистості Тараса
Шевченка розширює уявлення не лише про його світо-
глядні й творчі принципи, але й те, що найкращі пред-
ставники української словесної культури бачили у Про-
рокові свого вчителя й натхненника для творчості.
Олесь Гончар у своїх щоденниках залишив глибоко
емоційні враження, пов’язані з пізнанням життя і слова
Кобзаря.
|