Синтеза магнетних кальцієвмісних гексагональних феритів барію

• Datum: 2016
• Hauptverfasser: Іваненко, І.М., Донцова, Т.А., Астрелін, І.М., Перекос, А.О.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України 2016
• Schriftenreihe: Металлофизика и новейшие технологии
• Schlagworte: Электронные структура и свойства
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/112581
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Синтеза магнетних кальцієвмісних гексагональних феритів барію / І. М. Іваненко, Т. А. Донцова, І. М. Астрелін, А. О. Перекос // Металлофизика и новейшие технологии. — 2016. — Т. 38, № 6. — С. 751-762. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

В статті описано спробу синтези магнетного кальцієвмісного гексагонального фериту із застосуванням трьох різних методик: термічного оброблення механічної суміші оксидів, термічного розкладання твердої суміші солей, одержаної випарюванням їх водного розчину, а також сумісного співосадження оксалатів. В ході синтези варіювали температуру і атмосферу останньої стадії – високотемпературного оброблення. Прожарювання одержуваних сухих сумішей проводили за температур у 700, 900 і 1000°C на повітрі й у інертній атмосфері. На СЕМ-зображенні структура фериту добре прослідковується лише у зразку, що був одержаний методою випарювання розчинів солей. Рентґеноструктурна аналіза зразків, одержаних за температури у 1000°C в інертному середовищі, показала, що при застосуванні методи спікання оксидів превалює фаза α-Fe₂O₃, а при випарюванні розчинів солей – ферит складу Ca₀,₅Ba₀,₅Fe₁₂O₁₉. При порівнянні дифрактограм зразків, одержаних одною методою із заключним термообробленням при 1000°C на повітрі й у інертному середовищі, будь-якої ріжниці ані у фазовому, ані у елементному складі не виявлено, що свідчить про відсутність впливу атмосфери прожарювання на перебіг процесу феритоутворення. При порівнянні дифрактограм зразків, синтезованих методою випарювання розчинів солей, можна зробити висновок, що у зразках, які прожарювалися за температур у 700 і 900°C, переважає оксидна складова, а фериту майже немає. Тобто нагріву за температур 700—900°C не достатньо для ініціювання процесу феритоутворення. За аналізою даних вимірювань на Штейнберґовому магнетометрі відмічено, що магнетні характеристики зразків, синтезованих методою спікання оксидів і співосадження оксалатів, у 3—4 рази нижчі, ніж для зразків, одержаних випарюванням розчинів відповідних солей. Значення питомої намагнетованости та коерцитивної сили зразків зростають при підвищенні температури їх оброблення від 700 до 900°C, а потім дещо знижуються, причому для зразків, одержаних як в інертній атмосфері, так і на повітрі. Експериментально доведено, що для виробництва Са-, Ba-феритів з магнетними властивостями найбільш ефективною є метода випарювання розчинів солей.