Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку
Рассматриваются проблемы формирования и развития кадрового потенциала системы здравоохранения Украины и обуславливающие их факторы, проанализировано соответствие количественных и качественных параметров медицинского персонала существующим и перспективным потребностям; предложены первоочередные пути...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11652 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку / Т.М. Носуліч // Демографія та соціальна економіка — 2006. — № 1. — С. 173-179. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11652 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-116522025-02-23T18:10:32Z Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку Skilled potential of health protectionsystem: problems and prospects of development Носуліч, Т.М. Управління соціально-економічними процесами Рассматриваются проблемы формирования и развития кадрового потенциала системы здравоохранения Украины и обуславливающие их факторы, проанализировано соответствие количественных и качественных параметров медицинского персонала существующим и перспективным потребностям; предложены первоочередные пути решения существующих проблем. The problems of forming and development of the of the health care system of Ukraine and their determinants factors that determine them are discussed; the correspondence of quantity and quality parameters of the medical personnel to the current and perspective needs is analyzed; primary ways for solving the current problems are suggested. 2006 Article Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку / Т.М. Носуліч // Демографія та соціальна економіка — 2006. — № 1. — С. 173-179. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11652 331.58:613/614 uk application/pdf Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Управління соціально-економічними процесами Управління соціально-економічними процесами |
| spellingShingle |
Управління соціально-економічними процесами Управління соціально-економічними процесами Носуліч, Т.М. Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| description |
Рассматриваются проблемы формирования и развития кадрового потенциала системы здравоохранения Украины и обуславливающие их факторы, проанализировано соответствие количественных и качественных параметров медицинского персонала существующим и перспективным потребностям; предложены первоочередные пути решения существующих проблем. |
| format |
Article |
| author |
Носуліч, Т.М. |
| author_facet |
Носуліч, Т.М. |
| author_sort |
Носуліч, Т.М. |
| title |
Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| title_short |
Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| title_full |
Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| title_fullStr |
Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| title_full_unstemmed |
Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| title_sort |
кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку |
| publisher |
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Управління соціально-економічними процесами |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11652 |
| citation_txt |
Кадровий потенціал системи охорони здоров’я: проблеми та перспективи розвитку / Т.М. Носуліч // Демографія та соціальна економіка — 2006. — № 1. — С. 173-179. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT nosulíčtm kadrovijpotencíalsistemiohoronizdorovâproblemitaperspektivirozvitku AT nosulíčtm skilledpotentialofhealthprotectionsystemproblemsandprospectsofdevelopment |
| first_indexed |
2025-11-24T06:13:34Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:13:34Z |
| _version_ |
1849651169417232384 |
| fulltext |
173
УПРАВЛІННЯ
СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ
ПРОЦЕСАМИ
КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СИСТЕМИ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ПРОБЛЕМИ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Т.М. Носуліч,
молодший науковий співробітник
РВПС України НАН України
Підтримання системи охорони здоров’я для забезпечення відповідного рівня здо�
ров’я своїх громадян зазвичай є пріоритетним завданням держави. Це передбачає не�
обхідність належного розвитку цієї сфери, особливо кадрового потенціалу як основної її
складової.
За умов трансформації суспільства охороні здоров’я притаманні динамічні зміни чи�
сельності зайнятих, глибокі кількісні та якісні зрушення в структурі кадрового потенціа�
лу, значною мірою зумовлені зростаючими потребами в медичних послугах, необхідністю
розширення їх асортименту та підвищення рівня обслуговування населення.
Нині процеси формування кадрового потенціалу охорони здоров’я розглядаються, як
правило, на макрорівні або ж на рівні окремих медичних закладів різного профілю. Багато
вчених, зокрема, Л.Г. Богуш, І.С. Вітенко, Ю.В. Вороненко, В.І Куценко, Є.Є. Латишев,
Г.І. Лиса, О.Н. Литвинова, В.М. Лехан, В.Ф. Москаленко, Л.Т. Шевчук та ін. у своїх працях
приділяють увагу різним аспектам розвитку кадрового потенціалу держави та системи охо�
рони здоров’я зокрема [1,2,3,5,6,8,11]. Водночас практично не розробляються питання ра�
ціоналізації структури кадрів закладів охорони здоров’я на регіональному рівні.
Кадровий потенціал потребує комплексного вивчення, у тому числі й виявлення ре�
гіональних особливостей формування раціональної професійно�кваліфікаційної струк�
тури, визначення основних проблем і перспектив розвитку.
На основі таких досліджень можна вносити чіткі пропозиції щодо подальшого ре�
формування системи охорони здоров’я як на загальнодержавному, так і на регіональному
рівнях. Завдання забезпечення відповідності рівня її розвитку суспільним потребам зако�
номірно висувають високі вимоги до загальної та професійної підготовки працівників
закладів охорони здоров’я, зумовлюють необхідність володіння сучасними технологіями
лікувального процесу. Водночас розвиток кадрового потенціалу охорони здоров’я об’єктив�
но пов’язаний з тенденціями зайнятості населення, сформованими в останні роки, які,
ймовірно, зберігатимуться і в перспективі. Серед них:
• зростання частки осіб похилого віку в складі робочої сили (зайнятих);
• скорочення частки молоді в складі зайнятого населення;
УДК 331.58:613/614
174
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
• збільшення чисельності зайнятих у сфері управління;
• зменшення чисельності працюючих безпосередньо у виробництві товарів і
послуг.
Аналізуючи стан кадрового потенціалу, можна з впевненістю констатувати, що його
кількісні показники з кожним роком кращими не стають. Так, кількість лікарів усіх спе�
ціальностей у 2004 р. була на 1,7% нижчою проти 1990 р. та на 1,3% проти 2000 р. і
становила 223,3 тис. чоловік. Ситуація з середнім медичним персоналом теж не є втішною.
Його зменшення за цей же період склало відповідно 14% та 3,5%. Кількість працюючих
становить 522,3 тис. осіб. Чітко простежуються і регіональні відмінності кадрової ситу�
ації (рис. 1) [4, с. 15].
Рис. 1. Кількість лікарів та середнього медичного персоналу на 10 тис. населення, 2004 р.
Слід зауважити, що і в динамічному розрізі картина є схожою.
Основними чинниками, що зумовлюють забезпеченість населення медичним пер�
соналом, є, безперечно, демографічна ситуація, особливості розвитку системи охорони
здоров’я на регіональному рівні, а також промисловий або аграрний характер економіч�
ного розвитку, наявність санаторно�курортних закладів, розгалужена мережа науково�до�
слідних установ, наявність медичних університетів і спеціалізованих медичних закладів.
Під час аналізу забезпеченості населення медичними кадрами на регіональному рівні
стало можливим виділити 4 групи регіонів за цим показником1 (табл. 1).
�#�$
+$�+
�����
�#��
'���
�+��
�+�(
�#�(
�$��
�(
����
�#�+
����
���+
���(
'$��
�$��
�$�(
�$�$
�(�'
�$�#
�+��
''�'
�'�$
�(
�#�+
'���
�$��
�(�+
����(
��'��
��'��
���
��#�#
����+
��+�'
��$�'
��(�(
��$��
($�'
����+
��+��
($�'
(#��
����#
��(�#
��(�'
����� ��#�(
����(
����(
����#
�����
��(�+
����$
��(��
�
'�
���
�'�
���
�'�
A
��
�.
�
=
%
�0
�
�
8
�
�
�
�
8
�
�
��
@
�,
�
,
��
�
��
�
�
@
��
�
�
4
�
�
��
�
�
��
��
�,
��
�
��
��
,
�
�!
�
�
9�
�
<
H
��
��
��
�
�
0
.�
�
��
0
��
�
�
��
��
�
�
:
��
�
�
��
:
�
��
�
��
G
�
��
.�
�
��
C
��
�
��
7
�
��
��
�
�
%
��
�
�
��
�
��
�
��
E
��
,
��
�
�
�
K
��
��
��
�
�
K
��
�
�
��
K
�
��
�
�
�
5
��
��
�
��
5
��
��
��
�
�
5
��
��
��
�
��
�
��
0
.�
�
��
�
��
��
�
,
�
�+0���
����
����� ������
"
��,���
��
����������1��,�����
����
1 Для прикладу: в 2000 р. у Норвегії на 10 тис. населення припадало 47 лікарів і 200 середнього
медичного персоналу, у Франції – відповідно 33 і 67, у Словаччині – 32 і 75, у РФ – 42 і 79, у
Білорусі – 46 і 123.
175
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
Таблиця 1
Групування регіонів України за рівнем забезпеченості населення медичними
працівниками, 2004 р.
Джерело: [4, с. 15].
Зменшення забезпеченості населення середнім медичним персоналом зумовлено
падінням престижності спеціальності середнього медичного працівника. Медичні сест�
ри залишають сферу охорони здоров’я на користь інших секторів економіки, перш за все
через низьку заробітну плату і відсутність можливостей для кар’єрного зростання.
Нині наявні як дисбаланс у безпосередній забезпеченості населення медичними кад�
рами, так і істотна відмінність у співвідношенні між лікарями та середнім медичним
персоналом (табл. 2).
Зазначимо, що за нормативними документами оптимальним має бути співвідношення
3,5:1, але нині цей показник фіксується на рівні 2,3:1, що є набагато нижчим нормативно�
го, хоча за останні роки у більшості регіонів він поліпшився і навіть у таких областях, як
Чернігівська та Кіровоградська практично відповідає нормі.
� U� �����
*�����
�
�S ����
UU� �����
(�����S
��S ����
UUU� �����
@������S
��S ����
UW� �����
5�����
��S ����
D������ ����
��%0��"'����%
3��
E�"'2%�������$� ���������$� ���������$� C%�2%�������$�
���$����
��������
���%"%����
���+�)!�4
��
5�� D'!�!�'���4��� 5��
F����!�'���4����5��
�%���!%0'���4� � 5�
�$"������GH�+����
4����5�
I%�����"'�'���4�
��5��
7����0'���4�
��5��
A������%���!�'���
4�
��5��:�����#'���
4�
�
5��J!��K�����!�'���
4�
��5��L.%�'���4����5��
8�"��!�'���4����5��
A��%0'���4����5��
D (���'���4����5��
:��������'���4��� 5�
�$"���������;%!������"'�
4���
5�
H�!�%��'���4 ���5��
M�������'���4 �5��
F�%"'��0'���4 �5��
7�"���'���4
��5��
�%����'���4
�
5��
; ��'���4 ��
5��
�%���(�!�'���4 �� 5��
C���"�)!�'���
4 ���5��F%�����'���
4 ���5��
+���!�(��.�'���
4 ��
5��+�)!�'���
4 �� 5��$"�����
;%�%.��3�
�%.�,��3�
�%�����"�
E�"'2%�
�������$�
�����������$� �����������$� C%�2%��������$�
���$����
��������
���%"%����
C��+�)!�
4� ���5��
D'!�!�'���
4���� 5��
�%���(�!�'���
4����
5��
H�!�%��'���
4����
5��
M�������'���
4��
��5�
7����0'���
4�����5�
�$"������
GH�+����
4�����5�
8�"��!�'���
4�� �
5���%����'���
4�� �
5��7�"���'���
4�� 5��
+���!�(��.�'���
4����
5��
I%�����"'�'���
4�����5��A��%0'���
4����
5��$"�����
:�����#'���4�����5��
; ��'���4�����5��
D (���'���4��
� 5��
F����!�'���4��
��5��
A������%���!�'���
4��
�
5��:��������'���
4�����5��J!��K�����!�'���
4�����5��F%�����'���
4�����5���%���!%0'���
4�����5��F�%"'��0'���
4�� ��5��$"������
���;%!������"'�4���� 5�
L.%�'���4�
��5��
+�)!�'���4����5��
C���"�)!�'���4����5�
�$"�����
�
176
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
Таблиця 2
Кількість середнього медичного персоналу на 1 лікаря по регіонах України, осіб
Обраховано за [4, с. 15; 10, с. 489–490].
Між тим, забезпеченість лікарями в Україні тривалий час була нижчою від середньої для
СНД, Європи в цілому, країн Європейського Союзу і лише дещо перевищувала показники
чисельності лікарів на 10000 жителів у країнах Центральної та Східної Європи. Проте по�
рівняти цей показник (в Україні чисельність лікарів на 10000 жителів складає 47,4) з іншими
країнами важко, адже, скажімо, у країнах Західної Європи є такий показник, як забезпе�
ченість населення практикуючими лікарями (без урахування лікарів, зайнятих адміністра�
тивною роботою, тих, хто працює в системі санітарно�епідемічного нагляду, у допоміжних
діагностичних і лікувальних підрозділах, у наукових і лікувальних закладах з теоретичних
спеціальностей, а також стоматологів). У нас же враховуються всі лікарі, незалежно від того, де
вони працюють, чи займаються лікувальним процесом. До речі, сьогодні в Україні забезпе�
ченість практикуючими лікарями дорівнює середньоєвропейському показнику – 26,5.
Однак існує стійке уявлення про значний надлишок лікарських кадрів в Україні. Ця
проблема має відносний характер, оскільки полягає в нерівномірному розподілі медич�
них кадрів за спеціальностями2 (рис. 2,3) [4, с. 16–17; 9, с. 209, 214].
З огляду на реформування первинної ланки системи охорони здоров’я спостерігаєть�
ся підвищення рівня забезпеченості населення сімейними лікарями, хоча їх кількість є
ще недостатньою для ефективної роботи первинної медицини. Нині Україна відчуває
брак лікарів первинної ланки при надлишку лікарів�спеціалістів. Серед лікарів вузьких
�+0���� ����� ����� �����
��
������2�
�+0���� ����� ����� �����
��
������2�
A���. �� ���� ���� (#�+� G
�
��.�� ��� ��#� ��#� ������
=%�0�
�� ���� ���� ����+� C��� ��� ���� ���� ((���
BC�
/��U�
8�
� ��� ��'� ���� (#��� 7
����� ��� ��'� ���� (+���
8
�
� ��� ��+� ��(� ������ %�� � � ��� ��(� ���� ��'���
@ �,�
,���
�� ��� ���� ���� ������ ���� ��� ���� ���� ((���
@
�� ��� ��'� ���� (#�$� E��
,�� � ��� ���� ���� ((���
4
�
�
�� ��� ���� ���� ������ K������ ��� ���� ��(� (����
�����,��� ��� ��'� ��'� ((��� K���
� ��� ��(� ���� ������
��,
��! ��� ���� ���� ((�$� K���
� ��� ��#� ��#� (#�$�
9��
<H�� ���� ��� ���� ���� (��+� 5����� ��� ���� ���� ����
0
.�� ��� ���� ���� (#�$� 5�� ���� ��� ���� ���� (����
0��
�
����� ��� ���� ���� ����#� 5�� ����� ��� ���� ���� ����$�
:��� � ��� ���� ��'� ����(� ���0
.�� ��$� ��'� (��+�
: ���� ��� ���� ���� (#��� ���������
,
� � ���� ���� ('���
�
2 У кількості терапевтів відображені також пульмонологи, кардіологи, ревматологи, кардіо�
ревматологи дитячі, гастроентерологи, нефрологи, ендокринологи, алергологи, гематологи, дієто�
логи, фізіотерапевти, лікарі з функціональної та ультразвукової діагностики, швидкої допомоги,
генетики, інфекціоністи; у кількості хірургів – лікарі серцево�судинної і торакальної хірургії, ней�
рохірургії, анестезіологи�реаніматологи, травматологи�ортопеди, урологи, ендоскопісти, прокто�
логи, онкологи; у кількості лікарів санітарно�протиепідемічної групи – токсикологи, бактеріоло�
ги, вірусологи, епідеміологи, дезінфекціоністи, паразитологи, санітарні лікарі з комунальної гігієни,
гігієни праці, харчування, дітей і підлітків, загальної і радіаційної гігієни; у складі психіатрів –
психотерапевти.
Кількість педіатрів у розрахунку на 10000 дітей віком 0–14 років включно склала 25,0, аку�
шерів�гінекологів у розрахунку на 10000 усіх жінок – 5,3; жінок віком 15–49 років – 10,9. Кількість
акушерок у розрахунку на 10000 усіх жінок склала 9,8, на 10000 жінок віком 15–49 років – 20,0.
177
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
спеціальностей сьогодні має місце приховане безробіття, оскільки частина з них забезпе�
чена роботою лише на половину або чверть ставки. В той же час у 2004 році залишалися
вакантними близько 13 тис. лікарських посад при низькій кількості лікарів, які обслуго�
вують сільське населення. Завдяки практиці, що збереглася, працевлаштування молодих
фахівців, які навчались за державним замовленням, щороку випускники отримують на�
правлення в сільську місцевість. Це дало можливість укомплектувати в останні роки по�
над 6 тис. лікарських посад у сільських медичних закладах. Однак незабезпеченість жит�
лом і складні побутові умови призводять до значної плинності медичних кадрів на селі.
Риc. 2. Забезпеченість населення лікарями окремих спеціальностей,
на 10 тис. населення, осіб
Рис. 3. Забезпеченість населення середнім медичним персоналом
за окремими спеціальностями, на 10 тис. населення, осіб
� � � �
�� �� ��
E���,���
K�����
=��-��
<�� ��
�
�
7������
C���� �
�
�
C�
���
�
�
�
?���
,��
�
�
7�
1����
��,�
1����
< ���
�
�
H�
!����
@�����
�� ��
�
�
%� ���
�
�
������
�
�
:������!��������
.���!��� ���
�� ����
<�,�����"
.����,
��
���
�
�
��& ��������
����� ��������
9 -���,�����
���
����
����
� �� �� �� �� �� �� ��
�
K%"'.2%��
G� 2%���
C%.�,����%����
D�$������
H%��(%�"�$������
J�2�3��%�%.��3��%.�,��3
�%�����"
����
����
178
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
Медики України традиційно посідали почесне і достойно оплачуване місце в
суспільстві. За останні десятиріччя дефіцит фінансування галузі призвів до значного змен�
шення їх доходів. Фактично медперсонал став самотужки рятувати свої робочі місця –
єдине джерело своїх доходів. За умов хронічної невиплати або несвоєчасної виплати зар�
плати, а також низької зарплати відносно інших професійних і соціальних груп “тіньові”
платежі є своєрідною компенсацією матеріальних і моральних втрат. Сьогодні зарплата
молодших і середніх медпрацівників не відрізняється. Мало вона відрізняється й у лікарів.
Незважаючи на це, конкурс у медичні вищі навчальні заклади, хоча і зменшується,
але залишається одним з найвищих. Однак, якщо ситуація не зміниться на краще, то
можливе посилення відтоку медичних кадрів (за кордон3, в інші сфери діяльності), що
негативно позначиться не лише на функціонуванні цієї сфери діяльності, а й на рівні
обслуговування населення.
Із розвитком ринкової економіки та приватної медицини економічні питання все
глибше проникатимуть в цю сферу. Тому процес лікування та отримання прибутку по�
винні бути відокремлені, адже професія лікаря не передбачає економічної підготовки.
Будь�які зміни неможливі без відповідної правової бази, отже передувати безпосе�
редньому реформуванню має розробка законів і нормативно�правових актів.
В цілому для кадрового потенціалу медичної сфери характерним є:
• нерівномірність розподілу кадрів (як лікарів, так і середнього медичного пер�
соналу по регіонах України);
• незадоволення потреби у дільничних терапевтах, педіатрах;
• низька забезпеченість лікарями сільського населення;
• невідповідність чисельності і структури медичних кадрів стратегічним зав�
данням реформування системи охорони здоров’я;
• несформованість інституту лікарів загальної практики.
З метою поліпшення ситуації, забезпечення системної підготовки та ефективного
використання медичних працівників у сфері охорони здоров’я, в Міжгалузевій комп�
лексній програмі “Здоров’я нації на 2002–2011 роки” було розроблено ряд заходів, зокре�
ма таких, як: реорганізація системи планування та розподілу кадрового потенціалу на
основі оптимального співвідношення “лікар – медичний працівник середньої ланки” в
бік збільшення кількості середнього медичного персоналу; вдосконалення функціональ�
них обов’язків лікарів з визначенням тих, які можуть передаватися середньому медично�
му персоналу; приведення нормативної бази, що стосується підготовки та використання
медичних кадрів, у відповідність до чинного Класифікатора професій ДК 003�95; продов�
ження інтегрування вищої медичної освіти України у міжнародну систему освіти тощо [7,
с. 79–80]. На жаль, ці заходи виконуються повільно і не в повному обсязі.
На наш погляд, розвиток та ефективне використання кадрового потенціалу охорони
здоров’я і на державному, і на регіональному рівнях слід здійснювати в напрямі забезпе�
чення відповідності фактичної чисельності основних категорій медперсоналу нормативній
чисельності, при цьому враховуючи потреби населення; формування суспільно необхід�
ної професійно�кваліфікаційної структури кадрів, важливим чинником раціоналізації якої
3 Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Міжнародної
Організації Праці (МОП), найбільша для цілого світу проблема, пов’язана з лікарями, полягає в
тому, що вони емігрують з бідних країн до багатших, будучи частиною потоку «відпливу мізків»,
через що бідні країни залишаються без спеціалістів, витративши кошти на їх підготовку. Підготов�
ка лікарів є особливо дорогою справою.
179
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО3ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
має стати підвищення рівня оплати праці та ліквідація її відставання від середньої заро�
бітної плати в сфері матеріального виробництва; збільшення обсягу фонду додаткової опла�
ти праці, призначеного для виплат надбавок до посадових окладів, доплат, премій тощо;
створення гнучкої системи нормування праці медичного персоналу, котра відповідала б
конкретним умовам його роботи, забезпечувала впровадження нових форм обслуговування
населення та організації праці; постійного вдосконалення професійних навичок, безперер�
вного навчання та ліцензування діяльності працівників системи охорони здоров’я.
Таким чином, вдосконалення структури кадрового потенціалу закладів охорони здо�
ров’я населення та його ефективне використання сприятиме зміцненню людського капі�
талу, що позитивно позначиться на розв’язанні соціально�економічних проблем, які сто�
ять перед нашою державою.
Джерела
1. Вітенко І.С. Психологічні проблеми підготовки медичних кадрів в Україні // Журнал пси�
хіатрії і медичної психології. – 1995. –№1. – С. 22–26.
2. Вороненко Ю.В., Литвинова О.Ш. Менеджмент та лідерство в медсестринстві. – Тер�
нопіль: Укрмедкнига, 2001. – 367 с.
3. Гуманітарна сфера: питання теорії і практики. Монографія / В.І Куценко, Л.Г. Богуш та ін.
За ред. В.І. Куценко. – К.: Наук. світ, 2002. – 456 с.
4. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України в 2004 р. Статистичний
бюлетень. – К.: Держкомстат України, 2004. – 81 с.
5. Латишев Є.Є. Управління кадровими ресурсами вітчизняної галузі охорони здоров’я на
шляху до європейської інтеграції // Одеський медичний журнал. – 2005. – №1(87). – С. 109–115.
6. Лиса Г.І. Трудовий потенціал установ охорони здоров’я і його формування в умовах ринко�
вої економіки // Формування економічних відносин в умовах ринку / Зб. наук. пр. під ред. Фа�
ріона І.Д. – Тернопіль: Ек. Думка, 1998. – С. 292–295.
7. Міжгалузева комплексна програма “Здоров’я нації на 2002–2011 роки”. Постанова Кабіне�
ту Міністрів України від 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9. – С. 30–85.
8. Москаленко В.Ф. Основні здобутки у сфері охорони здоров’я за роки незалежності України
// Охорона здоров’я України. – 2001. – №3. – С. 4–12.
9. Охорона здоров’я в Україні. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2001. – 271 с.
10. Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К.: Консультант, 2004. – 632 с.
11. Шевчук Л.Т. Медико�соціальні аспекти використання трудового потенціалу: регіональ�
ний аналіз і прогноз. – Л.: ІРД НАН України, 2003. – 489 с.
Аннотация. Рассматриваются проблемы формирования и развития кадрового потенциала системы
здравоохранения Украины и обуславливающие их факторы, проанализировано
соответствие количественных и качественных параметров медицинского персонала
существующим и перспективным потребностям; предложены первоочередные пути
решения существующих проблем.
Abstract. The problems of forming and development of the of the health care system of Ukraine and
their determinants factors that determine them are discussed; the correspondence of quanti�
ty and quality parameters of the medical personnel to the current and perspective needs is
analysed; primary ways for solving the current problems are suggested.
|