Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2004
Main Author:	Латік, В.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України 2004
Subjects:	Соціальна сфера, програми та політика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11837
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні / В.В. Латік // Демографія та соціальна економіка. — 2004. — № 1-2. — С. 74-80. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11837
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-118372025-02-23T20:26:44Z Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні The urgent problems of the state social standards and guarantees use in Ukraine Латік, В.В. Соціальна сфера, програми та політика 2004 Article Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні / В.В. Латік // Демографія та соціальна економіка. — 2004. — № 1-2. — С. 74-80. — укр. 2072-9480 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11837 364-7 (477) uk application/pdf Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальна сфера, програми та політика Соціальна сфера, програми та політика
spellingShingle	Соціальна сфера, програми та політика Соціальна сфера, програми та політика Латік, В.В. Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні
format	Article
author	Латік, В.В.
author_facet	Латік, В.В.
author_sort	Латік, В.В.
title	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні
title_short	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні
title_full	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні
title_fullStr	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні
title_full_unstemmed	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні
title_sort	актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в україні
publisher	Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
publishDate	2004
topic_facet	Соціальна сфера, програми та політика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11837
citation_txt	Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні / В.В. Латік // Демографія та соціальна економіка. — 2004. — № 1-2. — С. 74-80. — укр.
work_keys_str_mv	AT latíkvv aktualʹníproblemizastosuvannâderžavnihsocíalʹnihstandartívtagarantíjvukraíní AT latíkvv theurgentproblemsofthestatesocialstandardsandguaranteesuseinukraine
first_indexed	2025-11-25T04:24:46Z
last_indexed	2025-11-25T04:24:46Z
_version_	1849734941461446656
fulltext	74 Соціальна сфера, програми та політика АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ В. В. Латік, директор департаменту стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України Процес переходу до ринку в Україні призвів до різкого зниження рівня життя насе� лення, зменшення його платоспроможності, розшарування за рівнем доходів, зростання безробіття, виникнення бідності та зростання витрат на соціальні потреби. Обмеженість бюджетних коштів істотно зменшила суспільні соціальні фонди споживання, значна ча� стина послуг стали платними та майже недоступними в умовах низької купівельної спро� можності населення. Як наслідок – незадовільне економічне забезпечення життєдіяль� ності та розвитку населення, криза системи соціального захисту. Актуальним стало питання впорядкування принципів, обґрунтувань кількісних по� казників та видів соціальних послуг як мінімальних гарантій державного захисту насе� лення та вироблення адекватної соціальної політики, спрямованої на формування та за� стосування ефективної системи забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсах для їх реалізації. При цьому основні принципи і цілі державної участі зводяться до визначення пріо� ритетів у соціальній сфері, поєднання загальнодержавних механізмів з розвитком ініціа� тиви місцевих органів влади і створення єдиного соціального простору, відповідальності за встановлення мінімальних соціальних стандартів та гарантій, забезпечення реалізації прав громадян у соціальній сфері, передбачених Конституцією України та законодавчи� ми актами. Над розробкою актуальних проблем підвищення рівня життя та поліпшення со� ціального захисту населення, зокрема формування та впровадження державних соціаль� них стандартів в країні, працюють провідні наукові установи України: НДЕІ Міністер� ства економіки та з питань економічної інтеграції України, НДІ праці і зайнятості насе� лення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України, Рада по вив� ченню продуктивних сил України НАН України, Інститут демографії та соціальних дос� ліджень НАН України. Над дослідженням зазначених проблем працюють багато українських вчених, зок� рема І.Бондар, Е.Лібанова, В.Новіков, А.Колот, В.Мандибура та інші. УДК 364�7 (477) 75 Соціальна сфера, програми та політика Водночас динамічний розвиток ринкового процесу, зміни в рівні та якості життя населення потребують подальшого дослідження проблем соціального захисту, створен� ня та застосування системи соціальної стандартизації, моделювання складних систем державного регулювання соціального розвитку. Впровадження механізму нормативного регулювання соціальних потреб усклад� нюється комплексним характером процесів соціального розвитку, відсутністю єдиних правових та методичних основ обґрунтування соціальних норм та нормативів, а також механізмів управління системою державної стандартизації. Необхідна певна підготовча робота щодо аналізу сучасного стану рівня споживання та одержання різними групами населення соціальних послуг, а також розбіжностей у рівні доходів та витрат. Для більш об’єктивного відображення реального прожиткового мінімуму є необхідність уточнення наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів, послуг та удосконалення мето� дології визначення їх вартісної величини. Метою даної статті є розглянути сучасний стан створення системи державних со� ціальних стандартів, нормативів та гарантій в Україні, виявити існуючі проблеми та знайти рішення щодо поліпшення діючого механізму визначення та застосування державних соціальних стандартів, нормативів та гарантій у контексті задоволення основних життє� вих потреб усіх соціальних груп населення. Чинні в Україні державні соціальні стандарти в сфері оплати праці, пенсійного за� безпечення, допомог, інших соціальних виплат, освіти, культури, охорони здоров’я та житлово�комунального обслуговування встановлені Конституцією України, а також за� конодавчими та нормативними актами відомчого характеру. Однак ця система не є цілісною, деякі стандарти поки що не зорієнтовані на консти� туційні норми, і, як наслідок, не забезпечують їх головне призначення – стати основою для розрахунку розмірів мінімально необхідних видатків при формуванні бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробці загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. До того ж, враховуючи значну розбіжність економічних, кліматичних, екологічних та інших умов проживання населення по регіонах України, потрібна система диферен� ційованих державних соціальних стандартів та гарантій. Правові засади для формування та застосування соціальних стандартів та норма� тивів закладає Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року. Цей закон покликаний забезпечити реалізацію закріплених Конституцією України найважливіших гарантій населенню на рівні, не нижчому за мінімальний та передбачає механізм фінансового забезпечення надання державних со� ціальних гарантій, розмежування повноважень органів державної влади і органів місце� вого самоврядування щодо вирішення цих питань. З метою запровадження державної соціальної стандартизації та відповідно до зазна� ченого Закону розроблено і затверджено Державний класифікатор соціальних стандартів та нормативів. Цей документ містить перелік державних соціальних стандартів і норма� тивів в усіх сферах їх застосування. Класифікатор передбачає забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина, законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів, диференційованого за соціально�демо� графічними ознаками підходу до визначення нормативів, наукового обґрунтування норм споживання, гласності та громадського контролю при їх визначені та застосуванні. 76 Соціальна сфера, програми та політика Об’єктами класифікації є державні соціальні стандарти і нормативи у сферах: • доходів населення; • соціального обслуговування; • житлово�комунального обслуговування; • транспортного обслуговування та зв’язку; • охорони здоров’я; • забезпечення навчальними закладами; • обслуговування закладами фізичної культури та спорту; • побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування; • соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей. До основних державних соціальних гарантій належать: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, що є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. Базовим державним соціальним стандартом визначено прожитковий мінімум, який встановлюється законом і на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово�комунального, побутового, соціально� культурного обслуговування, освіти і охорони здоров’я тощо. Відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15.01.99р. щорічно Верховна Рада України затверджує до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядає відповідно до зростання індексу споживчих цін прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, кого відносять до основних соціальних і демографічних груп населення. Закон також дає право органам місцевого самовряду� вання затверджувати регіональний прожитковий мінімум, яке майже не використовується на рівні регіонів. Установлений прожитковий мінімум застосовується для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих дер� жавних соціальних програм, встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат, визначення державних со� ціальних гарантій і стандартів обслуговування і забезпечення в галузях охорони здоро� в’я, освіти, соціального обслуговування та інших, формування Державного бюджету Ук� раїни та місцевих бюджетів. Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормаль� ного функціонування організму людини і збереження її здоров’я набору продуктів харчу� вання, а також мінімального набору непродовольчих товарів, послуг, необхідних для задо� волення основних соціальних та культурних потреб особистості. Для розрахунку вартісних величин цих наборів використовуються середні споживчі ціни (тарифи) в країні (регіоні). Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демогра� фічних груп населення: дітей віком до 6 років, від 6 до 18 років, працездатних осіб, осіб, які втратили працездатність. Вперше розмір прожиткового мінімуму було затверджено у 2000 році Законом Ук� раїни “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік” від 05.10.2000 року. 77 Соціальна сфера, програми та політика Таблиця Розміри прожиткового мінімуму (грн.) Основні тенденції формування вартісної величини прожиткового мінімуму показує характеристика його структури. Для прикладу розглянуто структуру прожиткового мініму� му, законодавчо затвердженого на 2003 рік. Основну частку у вартісній величині прожиткового мінімуму для всіх основних со� ціальних і демографічних груп населення складають продукти харчування. Так, у про� житковому мінімумі для працездатних питома вага продуктів харчування становить 52,0%, непродовольчих товарів – 24,5%, набору послуг – 20,6%, загальнообов’язкового держав� ного соціального страхування – 2,9%. Прожитковий мінімум є основним нормативним та аналітичним інструментом оцін� ки, прогнозування та регулювання розмірів, структури та динаміки показників рівня життя населення. На основі прожиткового мінімуму визначаються основні державні соціальні гарантії, що постійно збільшуються, проте ще не досягають його розміру. Мінімальний розмір заробітної плати у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб зріс з 26 % у 2000 році до 56 % у 2004 році. Мінімальна пенсія за цей період збільшилась з 21,2 % до 34,5 % прожиткового мініму� му для непрацездатних осіб. Мінімальний розмір допомоги по безробіттю підвищився з 20,3 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2003 році до 23,3 %, а для безробітних, які отримують виплати залежно від страхового стажу, – до 25,9% в даний час. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку збільшена в 2004 році більш ніж вдвічі і становить 85 гривень на кожну дитину, або 21,9% прожитко� вого мінімуму для працездатних осіб (найближчим часом передбачається підвищення розміру допомоги до 91 грн.). Водночас розмір допомоги при народженні дитини вдвічі перевищує розмір про� житкового мінімуму на одну особу на місяць. Допомога на поховання вже досягла розм� іру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Практично важливим питанням в даний час є запровадження соціальних норм і нор� мативів у галузях соціальної сфери, освіти, охорони здоров’я, культури, житлово�кому� нального, транспортного обслуговування, зв’язку тощо. В більшості ці норми і нормати� ви є зобов’язанням держави перед різними категоріями і групами населення і спрямо� вані на забезпечення його гарантованими та якісними послугами, тому і мають бути за� безпечені за рахунок фінансових ресурсів держави. "� �#�� $��% &� � $�' ��#�� (�� $�� 1 �� 270,1 311,3 342 342 362,23 �� ! �� 240,71 276,48 307 307 324,49 �� ! �� .2 �� 297,29 345,66 384 384 404,79 �� $ �� 287,63 331,05 365 365 386,73 �� 216,56 248,77 268 268 284,69 78 Соціальна сфера, програми та політика Однак серед соціальних норм і нормативів, передбачених Державним класифікато� ром соціальних стандартів та нормативів, тільки частина їх є вже чинними, деякі – пере� бувають в стадії розробки та опрацювання, а решта взагалі ще не розроблені. І як на� слідок, зазначені нормативи не забезпечують головного призначення – стати основою для розрахунку розмірів необхідних видатків при формуванні бюджетів усіх регіонів. Протягом останніх років (зокрема і на 2004 рік) для призначення та визначення розмірів соціальних допомог замість базового державного соціального стандарту – про� житкового мінімуму, на основі якого визначаються розміри державної соціальної допо� моги та інших соціальних виплат, застосовується додаткова, не передбачена системою соціальних стандартів та нормативів категорія – “рівень забезпечення прожиткового мінімуму” (гарантований мінімум) для призначення допомоги. Розміри гарантованого мінімуму встановлюються не як частка від прожиткового мінімуму, а в абсолютних величинах, виходячи з фінансових можливостей бюджету. Тобто формування цих соціальних видатків не пов’язано із застосуванням прожиткового мініму� му, а з використанням ресурсного методу. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму диференційовано та встановлено для працездатних осіб в сумі 80 грн., для непрацездатних осіб (діти, пенсіонери) – 110 грн., для інвалідів – 115 грн. З економічним зростанням держава поступово забезпечуватиме досягнення мінімаль� них соціальних гарантій рівня прожиткового мінімуму. При цьому темпи збільшення мінімальної заробітної плати мають бути вище зростання соціальних виплат. За прогноз� ними оцінками, мінімальна заробітна плата має досягти розміру прожиткового мінімуму в 2008 році. Соціальні умови життя населення в різних регіонах України досить розрізняються. Спостерігається значна диференціація в доходах, рівнях цін та розмірах споживання тощо. Тому більш об’єктивну оцінку динаміки цін, реальних доходів населення, зокрема заро� бітної плати та її купівельної спроможності, економічного становища окремих соціаль� них груп населення дає використання фактичної величини прожиткового мінімуму. Фактична величина прожиткового мінімуму в середньому на одну особу у грудні 2003 року становила 334,35 грн., для працездатних осіб – 355,93 грн., а для осіб, які втратили пра� цездатність – 263,47 грн., що більше, ніж у січні 2003 року відповідно на 3,3%, 3,4%, 3,9%. Середні дані по Україні щодо фактичного прожиткового мінімуму для основних со� ціальних і демографічних груп населення не відображають різниці розмірів між прожитко� вими мінімумами в окремих конкретних регіонах. Отже, розмір і динаміку прожиткового мінімуму по Україні необхідно доповнити аналізом цього показника в розрізі регіонів. Традиційно вищий рівень фактичної величини прожиткового мінімуму для праце� здатної особи серед областей за останні два роки спостерігався у Донецькій, Дніпропет� ровській, Запорізькій областях та у місті Києві, а найнижчі рівні – у Волинській, Жито� мирській, Рівненській, Чернігівській, Миколаївській областях. Так, у грудні 2003 року найвищий розмір фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи був у До� нецькій області (383,51 грн.), а самий низький – у Миколаївській області (321,23 грн.), у місті Києві (404,72 грн.). Більш поглиблену характеристику зміни прожиткового мінімуму в розрізі регіонів дає, крім абсолютного значення цього показника, розгляд його по відношенню до Украї� ни в цілому. Фактичний прожитковий мінімум для працездатних, зокрема в грудні 2003 року, перевищив середній по Україні в Донецькій (107,8%), Дніпропетровській (103,8%), За� порізькій (101,1%), Львівській (101,5%) областях та у м. Києві (113,7%). В основному 79 Соціальна сфера, програми та політика таке перевищення постійно спостерігається в зазначених регіонах. Це свідчить про вищу, ніж в інших регіонах, вартість життя, що при встановленні однакових розмірів основних соціальних гарантій по всій країні ставить ці регіони в нерівні умови. У грудні 2003 року найвищий розмір прожиткового мінімуму в середньому на одну особу серед областей спостерігався у Донецькій області (359,1 грн.), у м. Києві (380,8 грн.), а найнижчий – у Миколаївській області (301,7 грн.). Вартість набору харчування в середньому на одну особу загалом по країні збільши� лася на 2,4% з січня по грудень 2003 року і становила 181,96 грн. Найбільш подорожчав набір продуктів харчування у Львівській (107,9%), Закарпатській (107,4%), Тернопільській (105,7%), Київській (106,1%) областях. За таких умов найбільше страждають бідні вер� стви населення та потребують додаткової матеріальної допомоги. Водночас у Харківській, Херсонській областях та у місті Севастополі набір продуктів харчування подешевшав і становив відповідно 99,4%, 98,8%, 96,7%. Враховуючи значні відмінності рівнів оплати праці та розмірів фактичного прожит� кового мінімуму, для оцінки та аналізу рівня життя в регіонах застосовується співвідно� шення між цими показниками. Співвідношення заробітної плати до фактичної величи� ни прожиткового мінімуму в цілому по Україні у грудні 2003 року для працездатних осіб підвищилось і становило 154,8 % проти 131,0 % у грудні 2002 року. Заробітна плата пере� вищувала фактичну величину прожиткового мінімуму в усіх регіонах України. Порівня� но з відповідним періодом 2002 року таке перевищення спостерігалось у 21 області. Най� вищий показник мав місце у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській областях (170%) та у містах Києві (у 2,3 раза) і Севастополі (170%), а найнижчий показник – у Тернопільській області (109,5 %). Аналіз застосування державних соціальних стандартів і гарантій в Україні дає змогу дійти таких висновків: актуальним завданням залишається використання державних соціальних стандартів та нормативів в усіх сферах для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодер� жавних і місцевих програм економічного та соціального розвитку. Для досягнення цих цілей, насамперед, необхідно розробити механізм поетапного наближення основних державних соціальних гарантій до розміру прожиткового мініму� му. Це обумовлено тим, що нині соціальні гарантії є нижчими від базового державного соціального стандарту – прожиткового мінімуму. При цьому основні державні соціальні гарантії мають створювати рівні можливості для мінімального споживання в регіонах, тобто ці гарантії мають відповідати регіональному прожитковому мінімуму. Отже, механізм поступового наближення основних соціальних гарантій до прожит� кового мінімуму необхідно пов’язати з переходом від однакових по всій країні гарантій до диференційованих по регіонах. Варто ставити питання на державному рівні щодо затверд� ження регіонального прожиткового мінімуму. Цей соціальний стандарт на рівні регіонів дасть можливість вирішити проблему наближення основних соціальних гарантій до про� житкового мінімуму, підвищення доходів населення та їх купівельної спроможності. До того ж, забезпечить єдиний підхід до формування місцевих бюджетів, що дасть змогу по� м’якшити різницю у рівні доходів і підтримати необхідні стимули до їх підвищення за раху� нок власних можливостей бюджету. Щорічно Верховна Рада України до початку розгляду Державного бюджету має зат� верджувати, разом з розмірами прожиткового мінімуму в середньому на одну особу на місяць та для основних соціальних груп населення, рівень його забезпечення для визна� 80 Соціальна сфера, програми та політика чення розмірів державних соціальних гарантій, зокрема мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, інших видів соціальних виплат. Після чого в бюджеті на на� ступний рік для формування соціальних видатків використовувати рівень забезпечення прожиткового мінімуму для визначення розмірів державних соціальних гарантій. А та� кож, враховуючи розмір прожиткового мінімуму та регіонального прожиткового мініму� му, визначати регіональні соціальні гарантії.

Актуальні проблеми застосування державних соціальних стандартів та гарантій в Україні

Institution

Similar Items