Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення

Автор, рассматривая различные взгляды на соотношение исследуемых направлений, отстаивает точку зрения о том, что философия и социология права сегодня могут считаться самостоятельными науками. Они взаимосвязаны и находятся на пересечении философии, общей социологии и правоведения, являясь структурир...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Музика, І.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2005
Schlagworte:	Соціологія права
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11898
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення / І.В. Музика // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 233-237. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-11898
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-118982025-02-10T00:31:43Z Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення Философия права и социология права: проблема соотношения The philosophy of law and the sociology of law: the issue of their subject coorelation Музика, І.В. Соціологія права Автор, рассматривая различные взгляды на соотношение исследуемых направлений, отстаивает точку зрения о том, что философия и социология права сегодня могут считаться самостоятельными науками. Они взаимосвязаны и находятся на пересечении философии, общей социологии и правоведения, являясь структурированными системами знаний о праве. The author, having reviewed various views on the correlation of the studied streams, presents the view of the status of the philosophy of law and the sociology of law as independent branches of science. They are interrelated and positioned on the crossroad of the philosophy, general sociology and the legal science, thus being structured systems of the knowledge on law. 2005 Article Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення / І.В. Музика // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 233-237. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11898 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціологія права Соціологія права
spellingShingle	Соціологія права Соціологія права Музика, І.В. Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
description	Автор, рассматривая различные взгляды на соотношение исследуемых направлений, отстаивает точку зрения о том, что философия и социология права сегодня могут считаться самостоятельными науками. Они взаимосвязаны и находятся на пересечении философии, общей социологии и правоведения, являясь структурированными системами знаний о праве.
format	Article
author	Музика, І.В.
author_facet	Музика, І.В.
author_sort	Музика, І.В.
title	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
title_short	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
title_full	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
title_fullStr	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
title_full_unstemmed	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
title_sort	філософія права та соціологія права: проблема співвідношення
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Соціологія права
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/11898
citation_txt	Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення / І.В. Музика // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 233-237. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT muzikaív fílosofíâpravatasocíologíâpravaproblemaspívvídnošennâ AT muzikaív filosofiâpravaisociologiâpravaproblemasootnošeniâ AT muzikaív thephilosophyoflawandthesociologyoflawtheissueoftheirsubjectcoorelation
first_indexed	2025-12-02T04:54:21Z
last_indexed	2025-12-02T04:54:21Z
_version_	1850370961695571968
fulltext	СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 233 © 2005 І. В. Музика Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ТА СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА: ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ Дослідження співвідношення філософії права і соціології права сьогодні має важливе теоретичне і прикладне значення, оскільки диференціація нау- кового знання сприяє розвитку нових напрямків наукових досліджень та впровадженню їх резуль- татів у практику. На думку автора, цю проблему допоможе вирішити з’ясування історії становлення цих двох наук. Досить гостро з самого початку розвитку со- ціологічного напрямку у правовій науці постала проблема співвідношення загальної соціології та соціології права. Ідею про те, що правова наука складає частину соціології, західноєвропейські вчені традиційно приписують Є. Ерліху – одному із засновників течії “вільного права”. Утім, ця ідея сформульована російським ученим С. А. Муром- цевим у праці “Що таке догма права” ще у 1884 р. Муромцев у своїх висновках спирався на вплив, що справила на правознавство англо-французька соціологія. Зокрема, він стверджував, що закони правознавства, як і закони соціології, є законами статики й динаміки [12, с. 40]. Тобто певний час (кінець ХІХ ст. – початок ХХ століття) юридична соціологія розглядалась як га- лузь загальної соціології поряд із соціологію релі- гії, економічною соціологією, соціологією вихо- вання тощо. Визначення власного предмета соціо- логії права відбулось тільки після розмежування юридичного соціального від неюридичного соціа- льного та віднайдення строгих критеріїв для визна- чення “юридичного”. На цьому етапі розвитку соціологічної науки велике значення відіграли праці таких учених, як О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Г. Зіммель, Т. Парсонс, ідеї яких лягли в основу соціологічно – правових концепцій Є. Ер- ліха, Г. Гурвича, О. Жені, П. Сорокіна, С. Муром- цева, М. Капустіна, В. Сергеєвича, М. Коркунова, Ю. Гамбарова, М. Гредескула, Л. Петражицького, Є. Спекторського, Б. Кістяківського, С. Дністрян- ського, у дослідженнях яких право розглядається як особливе явище соціальної дійсності, яке знаходить вираз у юридичному досвіді та нормативних фактах. Вважається, що як самостійний напрямок науки, вітчизняна соціологія права оформилась у процесі критики С. Муромцевим догматичного напрямку юриспруденції. Вчений запропонував розглядати право насамперед як соціальне явище. На його думку, “право складає групу явищ суспільного життя. Наука ж повинна визначити відносини, в яких перебувають пра- вові явища між собою і явища інших груп до умов і факторів суспільного розвитку” [12, с. 44]. С. Муромцев одним з перших сформулював два характерних для соціологічного напрямку прин- ципи, на підставі яких він доводив ненауковість догматичного підходу до права, оскільки вивчення права з самого себе не може привести до відкриття законів, зумовлених його виникненням і розвит- ком. Намагаючись зруйнувати нормативний підхід до розуміння права, вчений стверджував, що під правом замість сукупності юридичних норм розу- міється сукупність юридичних відносин. Він також висунув вимогу про вільну судову правотворчість стосовно встановлених норм права [12, с. 51]. У 30-ті роки минулого століття відомий теоре- тик соціології права Г. Гурвич поділив соціологію права на дві сфери. Перша – систематична соціоло- гія права, що вивчає функціональні зв’язки між су- спільною реальністю й сферами права. Це мікросо- ціологія права, яка кінець кінцем зв’язує з різнома- нітними формами спільнот довільно поєднані типи сфер права, такі як суспільне право й індивідуальне право. Правова типологія різних груп вивчає та на- магається впровадити у “мікрофізику” правової дій- сності, з одного боку – окремі угруповання, з іншого – суспільство в цілому, займається приписами права, спрямованими на окремі групи, всеохоплююче роз- глядає системи права. Друга – генетична соціологія, яка розглядає приховані в типах правових систем ос- новні соціальні тенденції й фактори, що визначають дію правових норм [17, р. 48-49]. З цього часу можна вважати, що соціологія права сформувалась як самостійна юридична на- ука, яка займається теоретичним й емпіричним вивченням права в його соціальному вимірі та у його співвідношенні з іншими соціальними яви- щами та процесами. Завдяки соціології права правові дослідження перестають розглядатись як чисто юридичні і набу- вають соціально-правового характеру, застосову- ючи як загальнонаукові, так і методи окремих на- І. В. Музика 234 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. ук, що надає можливість правознавству вирішува- ти як теоретичні, так і прикладні завдання. В наш час дискусія про місце соціології права у системі суспільних наук триває, на жаль, часто не враховуючи аргументи, висловлені попере- дниками, в тому числі і згаданими вище. Сьогодні розв’я-зання цього питання, цілком очевидно, не- можливе без дослідження співвідношення загаль- ної соціології, загальної теорії права та філософії права. Загальна соціологія допомагає загальній теорії права враховувати й помічати явища й процеси за- гальносоціального характеру, які не охоплюються рамками однієї галузі наукових знань, що значно розширює сьогодні проблематику загальної теорії права. Зокрема, до таких проблем можна віднести конкретні прояви життя суспільства у правовій сфері. Саме тому, на думку Д. Керімова, соціологія права, як і філософія права, є одним з напрямків загальної теорії права, який, ґрунтуючись на емпі- ричному рівні пізнання, піднімається до раціональ- ного осмислення правової дійсності [6, с. 86-87]. Зокрема, Д. Керімов доводить, що соціологія права і філософія права розділяються між собою по лінії онтологічного й гносеологічного вивчення. Тобто філософія права є гносеологією права, а со- ціологія права – онтологією права. Автор далі стве- рджує, що не може бути онтології без гносеології або навпаки. І саме тому і соціологія, і філософія держави і права складають єдиний предмет науки загальної теорії держави і права [5, с. 14]. Але, як погоджується і сам Д. Керімов, сьогодні з розвит- ком філософії й соціології права вбачається доціль- ним і виправданим розмежування єдиного пред- мета загальної теорії держави і права. Належить погодитись, що таке розмежування дає можливість подальшого розвитку самої загальної теорії дер- жави і права через становлення і розвиток нового напрямку соціології права, що в майбутньому дасть можливість загальній теорії держави і права робити висновки й узагальнення на більш високо- му теоретичному рівні і з більшим ступенем нау- кової об’єктивності й достовірності. Протилежний погляд обстоює В. Варчук, який вважає, що соціологія права не торкається сутності права, його онтологічної глибини. Вона є галуззю соціології, тому що за своєю природою стоїть бли- жче до соціології ніж до правознавства. Він пропо- нує включити до соціології права всі соціальні явища, в яких присутній правовий елемент, навіть якщо цей елемент не виражений у чистому вигляді, а переплітається з іншими [2, с. 1-3, 105, 108]. Та- кий погляд досить спірний, оскільки, як зазнача- лось, соціологія права поєднує як онтологічне, так і гносеологічне. Філософія права хоч і розглядає право як форму соціального буття і вивчає його сутність, та все ж вона не торкається функціонування права в суспі- льстві у соціальному аспекті. Науковими ж напря- мками соціології права можна визначити: соціаль- ну зумовленість права, соціальну природу та соці- альні функції права, умови та механізм соціальної дії права, здійснення права, ефективність законо- давства та правозастосування [8, с.25; 9, с. 20-21]. Е. Тадевосян вважає, що соціологія права вини- кла і розвивається на перетині соціології і право- знавства, у зв’язку з чим вона виступає як міждис- циплінарна галузь наукового знання. Критикуючи думку Д. Керімова, що філософія права – це гносе- ологія права, а соціологія права – це онтологія пра- ва, вчений підкреслює, що обидві ці науки роблять свій внесок і в онтологію, і в гносеологію права. Соціологічне знання про право, його дію і розви- ток складає фундамент вивчення як політичної сутності права, так і власне юридичних аспектів права у правознавстві. Тому, на його думку, соціо- логія права є галуззю соціології і за своїм предме- том і за методом [16, с. 47, 52]. Зокрема, соціологію права Е. Тадевосян відно- сить до соціологічних теорій середнього рівня (тобто спеціальних і галузевих) порівняно з мак- росоціологією, яка вивчає загальні закономірності соціуму, і мікросоціологією, що вивчає соціальні явища й процеси [15, с. 222]. Така позиція автора досить спірна і, на нашу думку, випливає з догматичного підходу автора до розуміння права, яке вчений визначає як систему загальнообов’язкових соціальних норм, установле- них або санкціонованих державою, які регулюють дії, поведінку, відносини між людьми, групами, державними і громадськими органами, організаці- ями й установами [15, с. 183]. Зокрема, ще на поча- тку століття відомий юрист Є. Спекторський підкре- слював, що завдання правознавства далеко не вичер- пуються догматичною юриспруденцією. І якщо уявити, що вони навіть нею вичерпуються, то й у такому випадку той матеріал, яким вона займа- ється, являє великий соціологічний інтерес. Адже часто норми законів є не довільними приписами, штучно нав’язаними життю залежно від волі зако- нодавця, хоча б і урозріз із реальними умовами й запитами, а є більш чи менш точним описом сус- пільного життя в тих формах, в яких воно приро- дно склалось. Прикладом може послужити кодекс Наполеона, який є продуктом великої французької революції. Цей штучний закон, на думку вченого, наближається до природного соціального закону, Філософія права й соціологія права: проблема співвідношення Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 235 тобто до абстрактного відображення того, що від- бувається, повторюється й спостерігається в реаль- ному суспільному житті протягом тривалого про- міжку часу [14, с. 30-31]. Визначаючи соціологію права наукою про зага- льні та специфічні соціальні закономірності і меха- нізми взаємодії права і суспільства як соціальної системи, Е. Тадевосян доводить, що правознавство досліджує право ніби із середини, тоді як соціоло- гія права вивчає його ззовні. Якщо правознавство виявляє насамперед якості і закономірності розви- тку самого права, то соціологія права має своїм об’єктом не соціум і права, взяті окремо, а взає- мозв’язок і взаємодію соціального й правового, то- чніше соціально-неправового і соціально-право- вого. Тобто соціологія права вивчає соціальне в праві, правове як специфічний прояв соціаль- ного, правове у поєднанні із соціально-непра-во- вим [16, с. 40, 50]. На противагу С. Алексєєву, який обстоює по- гляд, що загальна теорія права включає філософію права, соціологію права і спеціально-юридичну теорію права як сфери, напрямки й суму юридич- них знань, Е. Тадевосян доводить, що соціологія права, як і філософія та політологія права, не є юридичними науками, хоча і повинні включатися в загальну теорію права як різні теоретичні ракур- си і рівні вивчення права [16, с. 52]. З таким поглядом також важко погодитись, оскільки всі ці три науки вивчають різні аспекти такого соціального явища, як право та різні сто- рони його впливу на суспільство. Зокрема, такий відрив цих наук від інших юридичних наук досить невиправданий, оскільки сфера правового життя суспільства – це, насамперед, соціальні зв’язки іде- ологічного й політичного характеру, які склада- ються під впливом права між людьми з приводу певних матеріальних і нематеріальних цінностей, що визнаються певним суспільством. Такі соціаль- ні зв’язки отримали назву правовідносин, і, як за- гальновідомо, кардинально відрізняються від ін- ших соціальних відносин за своїми ознаками. Пра- вові відносини, які виникають в результаті регла- ментування фактичних суспільних відносин не можуть існувати відірвано від норм права. Сього- дні також не викликає заперечень визнання право- відносин формою здійснення права. Тому неви- знання соціології, філософії та політології права юридичними науками призведе, на нашу думку, до обмеження предмета юридичної науки, її евристи- чної, аксіологічної та прогностичної функцій. С. Савчук дотримується погляду, що юридична соціологія, філософія права, порівняльне право- знавство та юридична психологія історично та ме- тодологічно виникли із загальної теорії права, в рамках якої вони тривалий час розвивались як наукові напрямки дослідження, кожен з яких акце- нтував увагу на специфічних аспектах та методах пізнання права [6, с. 88]. Дослідник вважає, що з’ясуванню питання спів- відношення філософії права і соціології права до- помагає концептуальна відмінність між філософсь- кою наукою і філософією права як юридичною на- укою. Зокрема, головною відмінністю між філосо- фією і філософією права є не та чи інша сукупність проблем, які досліджуються, а сутність їх осмис- лення і тлумачення з позицій відповідного пред- мета, з погляду його концептуальних підходів і конкретизації у загальному контексті філософсь- кої та правової думки [13, с. 141-142]. Юридична соціологія і філософія права, як за- значає С. Савчук, перебувають не в опозиції одна до одної, а у взаємодії і взаємозумовленості. Вони взаємодоповнюють, але не взаємно заміняють одна одну. Кожна з них, незважаючи на спільність об’єкта, має свій предмет, який не дублюється ін- шими науками [13, с. 142-143, 148]. Певний період соціологія права вважалась час- тиною філософії права. Зокрема, Ж. Карбон’є вва- жає, що соціологія права, логіка права і правова психологія з часом вирізнились з філософії права, яка зберегла за собою лише те, що можна назвати поши- ренням моралі і особливо метафізики на право, а саме умоглядні конструкції про права і обов’язки особи, сутність справедливості, природне право. Юриди- чна соціологія перестала бути частиною філософії права і виокремилась у самостійну науку, коли звернулась до соціологічних методів (спосте- реження, експеримент, емпіричні методи), тоді як філософія права вдовольняється роздумами про людину і суспільство на основі особистого досвіду дослідника [4, с. 38-39]. К. Жоль, зокрема, зазначає, що коли йдеться про філософію права та її історію, роль соціології права особливо зростає по тій причині, що право – це важливий інструмент управління людьми зовсім різних суспільних груп. Відповідно для плідного вивчення історії філософії права необхідне вико- ристання соціологічних знань. Незважаючи на те, що часом важко провести вододіл між філософією права і соціологією права, важливо вибрати відпо- відні наукові пріоритети для того, щоб не підмінити один предмет дослідження іншим, оскільки, наголо- шує вчений, будь-яка предметна галузь, що вивчаєть- ся, потребує використання певних пізнавальних ін- струментів у тому порядку, котрий відповідає її істо- тним структурним властивостям [3, с. 39]. І. В. Музика 236 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. Розбіжності між філософією права і соціоло- гією права, які, безсумнівно, існують, на думку ав- тора статті, дає можливість більш глибоко зрозу- міти концепція “правової реальності” сучасного українського вченого С. Максимова. Цей дослід- ник справедливо зазначає, що філософія права є комплексною, суміжною дисципліною, яка знахо- диться на стику філософії та юриспруденції. Ця обставина вимагає з’ясування місця і ролі філосо- фії права у системі філософії та правознавства, яке можна здійснити, на його думку, двома шляхами. Перший – ідучи від філософії до права, тобто по- ширюючи ту чи іншу світоглядну, філософську концепцію на право або правові явища. Другий – ідучи від вирішення практичних завдань через нау- кове пізнання права до його філософського осмис- лення. Ці два шляхи формування філософії права зумовили і два різних підходи до розуміння її ста- тусу в системі суспільних наук. Перший розглядає філософію права як галузь загальної філософії і визначає її місце в ряду особливих частин загаль- ної філософії, таких як філософія моралі, філосо- фія мови, філософія політики і т. ін. Інший підхід відносить філософію права до галузей юридичної науки. З цього погляду вона є “фундаментом” для створення позитивного права і науки про пози- тивне право, тобто наукою, яка роз’яснює значення принципів права і сенсу правових норм [11, с. 18- 19]. Автор вважає, що основним завданням філосо- фії права є обґрунтування права, його ідеї (сенсу). Питання “що є право (який його сенс)?” – основне, оскільки від відповіді на нього залежить розв’я- зання всіх найважливіших правових проблем, у тому числі й у сфері правотворчості і правозасто- сування. Це питання філософське, оскільки спів- відносить право з людським буттям [11, с. 27]. Соціологія ж права займається юридичним і емпіричним вивченням права у його соціальному виразі, проявами й виразами його в контексті соці- альних зв’язків, в його співвідношенні з іншими соціальними явищами й процесами [10, с. 88]. Тому саме співвідношення права з людським буттям стало однією з основним проблем як філо- софії, так і соціології права. Як зазначає С. Макси- мов, проблема правової реальності була однією з основних проблем філософії права початку ХХ століття, над розв’язанням якої працювали саме представники соціологічного напрямку в юриспру- денції: Л. Петражицький, Є. Спекторський, Б. Кіс- тяківський. Зокрема, вчений розрізняє правову реа- льність як об’єктивно існуючий світ права, даний суб’єкту у практиці (досвіді) і картину правової реальності як модель правової реальності, що є за- собом пізнання і конструювання світу права. Під правовою реальністю у широкому сенсі він ро- зуміє всю сукупність правових феноменів: право- вих норм, інститутів, наявних правовідносин, пра- вових концепцій, явищ правового менталітету та т.ін. У вузькому сенсі – маються на увазі тільки ба- зисні правові реалії, відносно яких усі інші правові феномени є похідними, і тоді під правовою реаль- ністю в різних напрямках і наукових школах при- йнято розуміти або правові норми (нормативізм), або правовідносини (соціологічний напрямок), або правові емоції (психологічний напрямок). Вихо- дячи з наведеного, вчений робить висновок, що за- гальна картина правової реальності залежить від того, що приймається в якості базисного феномена. Реальність же права встановлюється не в якості факту, а в силу його значимості для людини [11, с. 147-149]. Якщо використати концептуальну парадигму С. Максимова, то можна зробити висновки, що фі- лософія права і соціологія права вивчають різні сторони правової реальності, і кожна з цих наук, маючи спільний об’єкт, вивчає різне коло питань (тобто має власний предмет) за допомогою специ- фічних методів наукового дослідження. А обидві ці науки знаходяться на перетині філософії та пра- вознавства, оскільки допомагають осмислити та- кий феномен, як правова реальність. Водночас необхідно визнати слушною думку Е. Тадевосяна, що соціологія права виникла і роз- вивається також на перетині соціології та право- знавства і виступає одночасно як міждисципліна- рна галузь наукового знання, оскільки сьогодні право розуміється як один із соціальних фактів, як соціальна структура та певний соціальний порядок, тобто як частина соціального буття, що дещо ши- рше від предмета юриспруденції. М. Козюбра зазначає, що в сучасних умовах відбувається бурхливий розвиток процесів інтег- рації, диференціації та взаємопроникнення наук, зумовлених не лише внутрішньою логікою і тен- денціями розвитку науки, а й потребами практики, яка ставить перед правознавством такі комплексні завдання, які не може вирішити самостійно будь- яка окрема галузь знань. Тому визнання “двоїстої” природи філософії права та соціології права не тільки відповідає сучасним тенденціям розвитку науки в цілому і правознавства, філософії та соці- ології, зокрема, а й сприяє подоланню взаємної відчуженості, а часом навіть певної зневаги до досліджень один одного, з боку правознавців, фі- лософів і соціологів, формуванню у них упевне- ності у тому, що лише їх спільними зусиллями можна створити найбільш повну, адекватну хара- Філософія права й соціологія права: проблема співвідношення Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 237 ктеристику такого надзвичайно складного фено- мену, як право [7, с. 30-31]. В. Бабкін звертає увагу на той факт, що для су- часної науки характерне посилення взаємозв’язків між різноманітними галузями, інтегративних тен- денцій у їх розвитку. Центральною проблемою ін- теграції наук і синтезу знань, наголошує вчений, є проблема їх співвідношення, встановлення та по- силення взаємозв’язків між ними. Зокрема, ядром інтегративно-загальнонаукових форм пізнання, на його думку, є, філософія, яка через світоглядні, методологічні функції, універсальний категоріа- льний апарат справляє вплив на процес зближення наук [1, с. 56]. На нашу думку, така багатоманітність сучасних підходів до співвідношення філософії і соціології права викликана інтегративними тенденціями у розвитку суспільних наук, зміною і розвитком фундаментальних уявлень про право, переакценту- ванням наукової парадигми як філософії, так і соці- ології права, а також відокремленням від цих наук на сучасному етапі нових галузей: юридичної етно- логії, юридичної антропології, юридичної психоло- гії, юридичної політології, які активно розвива- ються й формують свої предмети досліджень. Отже, і філософія права, і соціологія права сьо- годні цілком заслужено претендують на статус са- мостійних наук, які взаємопов’язані і посідають місце на перетині філософії, загальної соціології та правознавства, являють собою структуровану систему знань про право і спрямовані на розв’язання найбільш актуальних проблем правової теорії та практики. Список літератури 1. Бабкін В. Д. Взаємозв’язки філософії права та загальної теорії держави і права. / Проблеми філософії права. Том І., 2003. 2. Варчук В. В. Социология права – отрасль социоло- гии. / Социологические исследования, 1996, № 10. 3. Жоль К. К. До питання про предметну область і методи сучасної філософії права. / Проблеми філософії права. Том І., 2003. 4. Карбонье Ж. Юридическая социология. – М., 1986. 5. Керимов Д. А. Предмет общей теории права. // Пра- воведение. – 1976. – № 1. 6. Керимов Д. А. Социология и правоведение. / Госу- дарство и право, 1999, № 8. 7. Козюбра М. І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права). / Проблеми філософії права. Том І., 2003. 8. Кульчар К. Основы социологии права. – М., 1981. 9. Лапаева В. В. Социология права: в поисках новой парадигмы. // Государство и право. – 1992. – № 7. 10. Лапаєва В. В. Социология права в системе общест- воведения. / Государство и право, 2000, № 4. 11. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт фило- софского осмысления. – Харьков: «Право», 2002. 12. Муромцев С. А. Определение и основное разделе- ние права. – М., 1872. 13. Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет і місце в системі юридичних наук. – Чернівці: «Рута», 2003. 14. Спекторский Е. В. Энциклопедия права. Лекции. – Варшава, 1912. 15. Тадевосян Э. В. Словарь – справочник по социоло- гии и политологии. – М., 1996. 16. Тадевосян Э. В. Социология права и ее место в сис- теме наук о праве. / Государство и право, 1998, № 1. 17. Gurvitch G. Sociology of low. London, 1947. И. В. Музыка ФИЛОСОФИЯ ПРАВА И СОЦИОЛОГИЯ ПРАВА: ПРОБЛЕМА СООТНОШЕНИЯ Автор, рассматривая различные взгляды на соотношение исследуемых направлений, отстаивает точку зрения о том, что философия и социология права сегодня могут считаться самостоятельными науками. Они взаимосвязаны и находятся на пересечении философии, общей социологии и правове- дения, являясь структурированными системами знаний о праве. I. V. Muzyka THE PHILOSOPHY OF LAW AND THE SOCIOLOGY OF LAW: THE ISSUE OF THEIR SUBJECT COORELATION The author, having reviewed various views on the correlation of the studied streams, presents the view of the status of the philosophy of law and the sociology of law as independent branches of science. They are interrelated and positioned on the crossroad of the philosophy, general sociology and the legal science, thus being structured systems of the knowledge on law.

Філософія права та соціологія права: проблема співвідношення

Institution

Ähnliche Einträge