Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року
У статті розглядаються плани союзних до Наполеона поляків щодо Правобережної України, котрі мали б здійснитися в разі перемоги французів над Російською імперією. Особливої уваги надано діяльності в цьому напрямі окремих магнатів, аналізується зміст тих документів, що були ними створені в ході реал...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121830 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року / В. Ададуров // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 33-42. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-121830 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1218302025-02-09T23:09:26Z Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року «Украинцы» Наполеона: шляхта Правобережья во французских планах кампании 1812 года «Ukrainians» of Napoleon : gentry of Ukraine in french plans of campaign 1812 year Ададуров, В. Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) У статті розглядаються плани союзних до Наполеона поляків щодо Правобережної України, котрі мали б здійснитися в разі перемоги французів над Російською імперією. Особливої уваги надано діяльності в цьому напрямі окремих магнатів, аналізується зміст тих документів, що були ними створені в ході реалізаціії власних ідей В статье рассматриваются планы сотрудничавших с Наполеоном поляков относительно Правобережной Украины, которые должны были бы быть осушествлены в случае победы французов над Российской Империей. Особенное внимание уделяется деятельности в этом направлении отдельных магнатов, анализируется содержание тех документов, которые были созданы ими в процессе реализации собственных идей. The plans of cooperating with Napoleon Poland of relatively Right-bank Ukraine are examined in the article, которы had to be осушествлены in case of victory of frenchmen over Russian Empire. The special attention is spared to activity in this direction of separate magnates, maintenance of those documents that were created by them in the process of realization of own ideas is analysed. 2012 Article Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року / В. Ададуров // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 33-42. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121830 uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) |
| spellingShingle |
Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) Ададуров, В. Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року Краєзнавство |
| description |
У статті розглядаються плани союзних до Наполеона поляків щодо Правобережної України, котрі
мали б здійснитися в разі перемоги французів над Російською імперією. Особливої уваги надано діяльності в цьому напрямі окремих магнатів, аналізується зміст тих документів, що були ними створені в ході
реалізаціії власних ідей |
| format |
Article |
| author |
Ададуров, В. |
| author_facet |
Ададуров, В. |
| author_sort |
Ададуров, В. |
| title |
Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року |
| title_short |
Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року |
| title_full |
Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року |
| title_fullStr |
Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року |
| title_full_unstemmed |
Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року |
| title_sort |
наполеонові "українці": шляхта правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Україна у війнах Наполеона (до 200-річчя французько-російської війни 1812 року) |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/121830 |
| citation_txt |
Наполеонові "українці": шляхта Правобережжя у французьких планах воєнної кампанії 1812 року / В. Ададуров // Краєзнавство. — 2012. — № 4. — С. 33-42. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT adadurovv napoleonovíukraíncíšlâhtapravoberežžâufrancuzʹkihplanahvoênnoíkampaníí1812roku AT adadurovv ukraincynapoleonašlâhtapravoberežʹâvofrancuzskihplanahkampanii1812goda AT adadurovv ukrainiansofnapoleongentryofukraineinfrenchplansofcampaign1812year |
| first_indexed |
2025-12-01T14:46:21Z |
| last_indexed |
2025-12-01T14:46:21Z |
| _version_ |
1850317609918005248 |
| fulltext |
ISSN 2222-5250
33
Вадим Ададуров (м. Львів)
НАПОЛЕОНОВІ «УКРАЇНЦІ»:
ШЛЯХТА ПРАВОБЕРЕЖЖЯ У ФРАНЦУЗЬКИХ
ПЛАНАХ ВОЄННОЇ КАМПАНІЇ 1812 РОКУ
У статті розглядаються плани союзних до Наполеона поляків щодо Правобережної України, котрі
мали б здійснитися в разі перемоги французів над Російською імперією. Особливої уваги надано діяльнос-
ті в цьому напрямі окремих магнатів, аналізується зміст тих документів, що були ними створені в ході
реалізаціії власних ідей.
Ключові слова: Україна, Правобережжя, Наполеон, шляхта, магнати, Росія, війна.
Протягом усієї кампанії 1812 р. три південні
провінції колишньої Речі Посполитої – Волинь,
Поділля й Україна – залишалися завдяки своє-
му стратегічному розташуванню між кордо-
ном Варшавського герцогства, австрійською
Галичиною та Дніпром об’єктом помітного,
утім доволі двозначного, зацікавлення з боку
Наполеона. З одного боку, імператор французів
був не проти побачити ці розлогі, відносно за-
люднені та багаті на сільськогосподарську про-
дукцію краї в числі своїх трофеїв російської кам-
панії. З іншого ж боку, він не завдав собі зайвого
клопоту спрямувати достатні військові контин-
генти для опанування цих територій, воліючи на-
томість очікувати, що автохтонні мешканці нава-
жаться самі повстати проти Росії на звістку про
перемоги його армії.
У 1812 р. погляд Наполеона на тутешні землі
не виходив поза межі їхнього трактування як ца-
рини, де суспільні відносини, а відтак і поведін-
кові стратегії загалу мешканців визначалися не-
похитним, попри поділи Речі Посполитої, домі-
нуванням шляхетської верстви. Тож не дивно, що
всі три (!) документально зафіксовані випадки
вживання Наполеоном під час війни 1812 р. то-
поніму «Україна» не мали нічого спільного з су-
часним розумінням України як державної нації,
а стосувались витягнутої вузькою смугою вздовж
правого берега Дніпра від Києва до Черкас окраї-
ни вже неіснуючої Речі Посполитої. Усі ці згад-
ки були контекстно пов’язані з оцінкою імпе-
ратором позиції шляхти так званої «Польської
України» щодо воєнного конфлікту між Францією
та Росією. Так, у своєму липневому звернен-
ні до представників «Генеральної конфедерації
Польського королівства», що її було створено з
дозволу імператора у Варшаві, Наполеон висло-
вив сподівання, що «Волинь, Поділля й Україна
надихатимуться тим самим патріотичним духом,
що й Великопольща» [1] (тобто такою ж мірою,
як і корінні польські землі). Але за п’ять міся-
ців, виражаючи невдоволення бездіяльністю
«Генеральної конфедерації Польського королів-
ства», яка об’єднала у своїх лавах відносно незна-
чну частину шляхетського стану, імператор дві-
чі наголосив, що «він був погано підтримуваний
Литвою та Варшавським герцогством» [2], які
«не змогли здійснити навіть того, що зробили по-
ляки Поділля, Волині й України для Росії, зібрав-
ши п’ять-шість тисяч козаків» [3].
Відзначимо, що ще напередодні походу в
Росію Наполеон, який був переконаний, що саме
підтримка з боку шляхтичів надасть йому необ-
межений доступ до людських і матеріальних ре-
сурсів західних окраїн Росії, висловив французь-
кому резидентові у Варшаві Л.-П.-Е. Біньону своє
бажання «мати при своїй генеральній квартирі
чотирьох чи п’ятьох високих за статусом поля-
ків [...], яким були би знайомі місцеві особливос-
ті Литви, України, Поділля, Волині тощо, як з по-
гляду топографії, так і з погляду речових і люд-
ських ресурсів [того чи іншого] краю». Ці особи
мали негайно з’явитися до імператорської штаб-
квартири [4]. Незабаром французький дипломат
вказав на трьох осіб, які, на його погляд, були гід-
ними залучення на французьку службу як експер-
ти щодо справ Волині та Поділля. Двоє з них –
князь Є. Сангушко та граф Моравський – воло-
діли значними маєтностями на Волині. Третьою
особою був Т. Морський, подільські помістя якого
були конфісковані російською владою після учас-
ті графа у повстанні під проводом Т. Костюшка
[5]. 20 червня Наполеон дав аудієнцію згаданим
особам [6]. Сформулювавши перед відібрани-
ми Біньйоном польськими діячами завдання ор-
ганізувати повстанський рух у Литві, Волині,
Київщині та Поділлі, імператор водночас висло-
вив своє негативне ставлення до будь-яких сти-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
34
хійних, «диких», повстанських рухів. Він хотів,
аби таке повстання розгорталося за принципами
великих шляхетських конфедерацій XVIII ст. –
Барської та Тарговицької.
В укладеному через два дні, 22 червня, під
враженням зустрічі з Наполеоном меморанду-
мі «Ідеї щодо організації законного повстання у
Волині, Поділлі й Україні», Т. Морський окрес-
лив мету повстання як «створення масової вій-
ськової сили, пропорційної щодо ресурсів про-
вінцій, підготування товарів і продуктів, необхід-
них для прохарчування армій Його Величності»
[7]. Покровительство французького імператора
називалося найголовнішою передумовою участі в
повстанні шляхтичів, які боялися наразити на не-
безпеку своє життя та добробут без надійних га-
рантій з боку Наполеона. Не будучи професійним
військовим, а відтак не заглиблюючись у питан-
ня військової стратегії, Т. Морський вважав, що
безпосереднім поштовхом до повстання у Волині,
Поділлі та Київщині стане наступ армії французь-
кого імператора, однак наголошував, що це мають
бути виключно французькі та польські частини,
але в жодному разі не залучені Наполеоном до по-
ходу супроти Росії австрійські та прусські, бо «ан-
типатія поляків до німців зробить цю дію супе-
речною суспільному настроєві» [8]. Висловлюючи
думку про те, що поширення повстанського руху
залежатиме передусім від успіхів військових опе-
рацій, граф Морський наголошував на «доконеч-
ній необхідності узгоджувати дії повстанських за-
гонів з операціями регулярних військ» [9]. Успіх
повстання граф Морський пов’язував також з осо-
бистим авторитетом осіб, які мали його очолити.
Цими ватажками могли стати уродженці Волині,
Поділля й Київщини, які, володіючи значними
маєтками в цих землях, перебували водночас на
службі в Наполеона і відзначалися своїми патріо-
тичними переконаннями. Т. Морський навіть по-
дав перелік осіб, які могли б відповідати за фор-
мування військових частин. Список очолив диві-
зійний генерал К. Князевич, а також бригадні ге-
нерали С. Потоцький та В. І. Красіньський [10].
Органом тимчасового управління мала стати рада
у складі комісара Генеральної конфедерації, вій-
ськового командувача та маршалків місцевої кон-
федерації, а функції тимчасової адміністрації мо-
гли б виконувати командири військових підрозді-
лів [11]. Передбачалося, що ця рада отримає над-
звичайні повноваженнями щодо управління шля-
хами, митницями, складами, а також право кон-
фісковувати маєтки та застосовувати репресії що-
до тих осіб, які спробували б ухилятися від вико-
нання «патріотичного обов’язку» [12]. До спис-
ків майбутніх посадовців було включено кня-
зя Мошинського, графа Ю. Левицького, князя
А. Жевуського, графа Ю. Тарновського й інших
впливових у Волині та Поділлі землевласників.
Місцем перебування Тимчасової центральної
ради трьох провінцій Т. Морський пропонував
обрати адміністративний центр Волинської гу-
бернії – Житомир [13].
Водночас Т. Морський уклав короткий пе-
релік магнатів, які, на його погляд, були відда-
ні Росії та вороже налаштовані щодо Франції.
До цього списку потрапили князі С. Жевуський
та К. Любомирський, сенатори Ворцель та
Грайневський. Морський пропонував конфіску-
вати маєтки прихильників Росії й розподілити їх
між шляхтичами-патріотами. Окремо було пода-
но список російських можновладців, яким цар-
ський уряд пожалував землі, що їх було 1794 р.
конфісковано у польських повстанців. До цього
переліку належали князі І. С. Кутузов, І. А. Без-
бородько, І. В. Лопухін й О. М. Голіцин, графи
В. О. Пашков, Д. І. Бутурлін та С. А. Салтиков,
генерал Є. І. Марков [14]. Розлогі маєтності цих
осіб Морський розглядав як привабливу ви-
нагороду для магнатів, які виступили б на бо-
ці Наполеона. Правдоподібно, що таким чином
Т. Морський хотів повернути і власні маєтки, що
їх отримали російські царедворці [15].
20 липня Т. Морського було призначено спе-
ціальним «комісаром-організатором для провін-
цій Волинь, Поділля й Україна». Роз’яснюючи
в листі до Д.-Ж.-Ф. Прадта від 21 липня логіку
цього призначення, міністр зовнішніх відносин
Г.-Б. Маре звертав увагу французького посла у
Варшаві на те, що «Польську Україну», Поділля
та передусім Волинь «рано чи пізно буде визво-
лено», а відтак вказував на потребу роздобути
докладні дані про становище та ресурси згада-
них провінцій, створити центр координації поль-
ського патріотичного руху, щоб швидко й ефек-
тивно поширити повстання, організувати тимча-
сову адміністрацію та збройні формування, за-
безпечити збір продовольства, коней та фуражу
для потреб французької армії, донести дух і за-
конодавчі акти Генеральної конфедерації до міс-
цевого населення. Тоді ж вищий світ Варшави
був збурений сенсаційною новиною про те, що
«Його Величність Імператор визначив князя
Євстахія Сангушка та генерала Князевича для
організації уряду Волині» [16].
ISSN 2222-5250
35
Для того, щоб збагнути логіку цих призначень
для ще не окупованих країв, мусимо дослідити
тогочасне ставлення самого Наполеона до ймо-
вірності розширення військової активності у пів-
денному напрямку. Наприкінці четвертого тижня
військової кампанії 1812 р. Велика армія просу-
нулася вглиб Росії щонайменше на двісті верст
і вийшла на стратегічну лінію Західна Двіна –
Дніпро. Утім росіяни втримували фортецю
Бобруйськ, зосереджували сили під командуван-
ням генерала Ф. Ф. Ертеля у Мозирі, укріплюва-
ли Київ. Наполеона також турбувало те, що у за-
хідній частині Волині було зосереджено Третю
російську армію під командуванням генерала
О. П. Тормасова [17]. Однак, виходячи з помил-
кових даних розвідки, він вважав цю армію вкрай
нечисленною. Згідно з припущенням Наполеона,
«там присутні тільки 9-та і 15-та дивізії супро-
тивника, якими командує генерал Каменський,
і є дуже вірогідним, що супротивник намагається
їх стягнути для підкріплення корпусу Багратіона
та прикриття Москви». Французький імпера-
тор вважав, що просуванню саксонців на Волинь
«жодним чином не зможе перешкодити корпус
Тормасова, який є всього лиш збиранкою з три-
надцяти батальйонів рекрутів, яким не до снаги
втримати край» [18]. Тому, як видно з оперативно-
го листування французького Генерального штабу,
в останній декаді липня Наполеон мав намір про-
вести силами 19-тисячного саксонського корпу-
су, який прикривав підступи до Варшави, «гарну
операцію» на Волині. 24 липня імператор доручив
своєму Генеральному штабові повідомити коман-
дувача саксонського корпусу генерала Ш.-Л. Рей-
ньє, що «призначив його сили для вступу до
Волині і що той може самостійно визначити зруч-
ний момент для того, щоб увійти до Волині» [19].
Під час свого перебування у Вітебську (28 лип-
ня – 12 серпня) Наполеон провів кілька важли-
вих нарад щодо уточнення подальшого плану дій.
Саме під час однієї з таких нарад Є. Сангушко,
який перебував при імператорській штаб-квартирі,
почув від імператора наступне: «Війну 1812 ро-
ку закінчено, а справу завершить війна 1813 ро-
ку». При цьому французький полководець висло-
вив бажання «залишитися тут, вивчити ситуацію,
зосередитися, дати війську відпочити, організува-
ти Польщу» [20]. Прикметно, що саме у Вітебську
Сангушко став одним із постійних співрозмовни-
ків імператора, який згадав про цього волинянина
у одному зі своїх листів до міністра зовнішніх від-
носин, що «князем Есташем (тобто Євстахієм. –
В. А.) надзвичайно задоволений» [21].
Про предмет спілкування Наполеона з
Сангушком можемо судити з меморандуму кня-
зя на ім’я імператора від 30 липня. Цей невідо-
мий дослідникам документ нам пощастило вия-
вити у 2011 р. в Національному архіві Франції.
Згаданий меморандум є доказом того, що півден-
ні провінції колишньої Речі Посполитої цікави-
ли Наполеона, як зрештою і в 1807 р. [22], з точ-
ки зору розгортання у тилу російської армії по-
встання польської шляхти. Ініціатором розмови
був сам імператор, адже Сангушко констатував
як відправний пункт своїх роздумів те, що «од-
ного разу Його Величність виявили мені честь,
запитавши мене про те, чи на Волині може мати
місце патріотичний рух». Сангушко «вважав по-
встання неможливим, оскільки поблизу перебува-
ють Багратіон і Платов». Натомість польський ге-
нерал вказував, що необхідною передумовою для
розгортання такого руху може стати відправлення
через Щепань і Домбровну котрогось армійсько-
го корпусу. Він переконував, що наближення цього
корпусу мало б спонукати росіян до відступу до лі-
нію ріки Случ – фортеці Кам’янець-Подільський.
При цьому Сангушко вказав Наполеонові принай-
мні три важливих наслідки зайняття Волині протя-
гом найближчого часу.
Перший з них полягав у сформуванні «в жовтні
до восьми тисяч легкої кінноти, складеної з дрібної
шляхти краю». Сангушко вказував, що позаяк ко-
жен шляхтич мав власного коня і спис, то форму-
вання цього корпусу не потребувало б фінансування
з боку Франції: «Якщо ж трапиться, що армія Його
Величності проведе зиму у Росії, це військо прине-
се велику користь через знання російської мови і
письма, оскільки навіть поляки з Варшавського гер-
цогства цієї мови зовсім не розуміють».
Другий наслідок полягав би у забезпеченні ар-
тилерії Великої армії достатньою кількістю ко-
ней, яких навряд би вдалося роздобути взимку у
Росії, «населення якої, призвичаєне до кочового
життя, здатне відігнати невибагливу до паші ху-
добу аж до татарських пустель».
Третій наслідок полягав у спроможності скорис-
татися плодами цьогорічного врожаю, але для цьо-
го слід було зайняти Волинь до закінчення жнив,
оскільки росіяни могли знищити зібране збіжжя, як
вони це зробили у Литві та Білорусії. Окрім того,
опанування кордону з Галичиною надало б францу-
зам унікальну можливість купувати значну кількість
худоби та збіжжя в цій австрійській провінції [23].
Зауважимо, що напередодні походу в Росію
із закликом скерувати Велику армію таким чи-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
36
ном, аби зайняти «Україну, яка є підвалиною
Росії» [24], до Наполеона зверталися як фран-
цузькі, так і польські автори [25]. Але правдопо-
дібно, такий намір визрів у самого Наполеона ли-
ше на зламі липня та серпня, коли французький
полководець висловив бажання відправити через
Мозир розташований на правому крилі його ар-
мії «значний польський корпус» під командуван-
ням Ю. Понятовського, який мав допомогти за-
хопити східну Волинь [26]. Ще литовський істо-
рик Б. Дундуліс звернув увагу на те, що намага-
ючись поширити на Волині повстанський рух су-
проти росіян, Наполеон мав доволі нечіткі пла-
ни щодо політичного майбутнього цих земель.
У разі відокремлення їх від Росії, імператор міг
би, як показує загадкова карта (що її згодом захо-
пили росіяни у його обозі), створити Волинське
герцогство [27]. З такої точки зору, оптимальним
відображенням політичних планів Наполеона слід
уважати проект утворення трьох Польських коро-
лівств, що його запропонував увазі французького
уряду чиновник Роландр. Згаданий проект, не бу-
дучи плодом безпосереднього замовлення з боку
французького уряду, ґрунтувався на тонкому ана-
лізі засадничих принципів політики останнього,
а відтак зумів сконцептуалізувати ще досить нечіт-
кі наміри імператора. Меморандум Роландра, який
писав про те, що, зважаючи на благо самих поля-
ків та географічні відмінності, Наполеонові вигід-
но «розділити, відповідно до того, як цього вимага-
ють обставини, Польщу на дві, а можливо й на три
частини» (а саме – Великопольське, Литовське та
Волинське королівства [28]), міг вразити імператора
як геометричним проектом розбудови загальноєв-
ропейського порядку, так і своєю квазісиметричною
відповідністю його потаємним намірам щодо спо-
собу реституції польської державності. У захопле-
них 16 листопада 1812 р. документах французького
Генерального штабу російський генерал О.Ф. Лан-
жерон натрапив на карту, де Наполеон власноруч
позначив межі майбутніх державних утворень,
які планував створити із західних провінцій Росії.
Та обставина, що назви та розташування цих дер-
жав разюче збігаються з тими, які було визначе-
но на карті, доданій до меморандуму Роландра,
наштовхує нас на думку, що це могла бути карта
Роландра, на якій французький імператор лише по-
значив, кому планував віддати згадані цим аналі-
тиком королівства, а саме: Литовське – маршалові
Л.-Н. Даву, Волинське – Ю. Понятовському [29].
Однак саме у цей, значною мірою вирішаль-
ний для розширення військових операцій у на-
прямку на південь момент, Наполеонові ста-
ло відомо, що 28 липня, швидко просуваючись
вздовж Західного Бугу у напрямку на північ, ро-
сійські дивізії з корпуса Тормасова досягнули
містечка Кобрин, де оточили та змусили до ка-
пітуляції саксонську піхотну бригаду під коман-
дуванням генерал-майора Г. К. Кленґеля. Таким
чином створилася серйозна загроза для комуні-
кацій Великої армії з Варшавським герцогством
і всією імперією Наполеона. Ця раптова звістка
змусила французького полководця відмовитися
від попереднього плану розширення військових
дій на Волинь та замислитися над засобами ви-
правлення ситуації. Увечері того ж дня він ухва-
лив рішення значно зміцнити сили, які проти-
стояли росіянам у районі Побужжя, спрямував-
ши на допомогу 7-му корпусові австрійський
корпус під командуванням генерала від кавале-
рії К. Ф. Шварценберґа. Ще наприкінці липня
французький імператор мав намір використати
австрійський корпус для дій у складі централь-
ного угрупування Великої армії. Втім 2 серпня
Наполеон скасував свій попередній наказ від 30
липня, згідно з яким К. Ф. Шварценберґ мусив
привести корпус до Мінська [30]. «Я бажаю, –
писав французький імператор начальникові сво-
го Генерального штабу, – щоб він (Шварценберґ)
швидко просувався, атакував і погнав назад во-
рога, Каменського і Тормасова, та повів війну на
Волині» [31]. У відповідному листі Л.-А. Бертьє
австрійському воєначальникові було наказано
«виступити супроти Тормасова і Каменського
та дати їм бій». Імператор наголошував, що
«Ви повинні переслідувати їх повсюди до то-
го моменту, поки не досягнете [визначеної] ме-
ти» [32]. Згідно з тим же наказом Наполеона, під
верховне командування К. Ф. Шварценберґа пе-
рейшов 7-й корпус. 12 серпня саксонці завдали
поразки росіянам під Піддуб’єм [33], а 13 серп-
ня влучним артилерійським ударом по бівуако-
ві супротивника в селі Городечна австрійці ряс-
но всіяли трупами російських вояків цей насе-
лений пункт. Зазнавши втрат, російські війська
були змушені відступити. Розвиваючи цей так-
тичний успіх, корпуси К. Ф. Шварценберґа та
Ш.-Л. Рейньє, які мали певну, хоч і не надто зна-
чну (бо заледве у десять тисяч вояків) чисельну
перевагу над супротивником, вступили до захід-
ної окраїни Волині. 19 серпня австрійці зайня-
ли Рудню, 22 – Ратно, 28 – Ковель [34]. 21 серп-
ня саксонці вступили до Шацька, 25 – Любомля,
26 – Турійська [35].
ISSN 2222-5250
37
Повідомлення про успішний наступ на Волині
засали французького імператора у Смоленську.
24 серпня, напередодні свого виступу до Москви,
Наполеон визначив перед австрійським та сак-
сонським корпусами наступне завдання, яке по-
лягало у тому, щоб активніше переслідувати вій-
ська супротивника на Волині, які мали, згідно з
припущенням французького полководця, виру-
шити на з’єднання з головними сили російської
армії: «Ви повинні не допустити, щоб Тормасов
і війська, які супротивник може мати на Волині,
прибули супроти нас» [36]. Сподіваючись, що ав-
стрійський і саксонський корпуси ані на мить
не припинять переслідування армії Тормасова,
Наполеон писав 27 серпня до свого міністра зо-
внішніх відносин (цей лист було вперше опри-
люднено у 2001 р. французьким істориком Ф. Бо-
куром), що «слід просуватися на Волинь, туди, де
вже немає супротивника». У листі наголошува-
лося, що це завдання повинно стати для міністра,
який перебував тоді у Вільні, предметом особли-
вої турботи, втім турботи радше приємної, ніж об-
тяжливої, бо, як підкреслював імператор, «завжди
приємно, коли здобуваєш [новий] край» [37].
Прикметно, що саме в цей час Є. Сангушкові
без жодних вагомих заслуг було надано звання
офіцера французького Почесного легіону. Своїм
наказом Наполеон доручив йому очолити спе-
ціальну комісію, яка мусила організувати забез-
печення французької армії харчами та засоба-
ми пересування. Одним із напрямків діяльності
цього органу мали бути Волинь і Галичина [38].
Здійснюючи призначення Сангушка, імпера-
тор вочевидь сподівався, що цьому волинському
магнатові вдасться, завдяки своєму авторитето-
ві та особистим зв’язкам, зібрати достатню кіль-
кість коней, худоби та зерна у Волині й суміжних
із нею провінціях. У зв’язку з призначеннями
Морського, Сангушка, Князевича вимальовують-
ся наміри Наполеона створити за подобою Литви
окреме державне утворення, кероване тріумвіра-
том польських шляхтичів, в якому можемо поба-
чити обриси Роландрового Волинського королів-
ства. На це вказує й укладена для Т. Морського
інструкція, в якій вказувалося, що на Волині має
бути встановлений подібний, до того що вже ді-
яв у Литві, адміністративний устрій [39]. Щодо
постійно акцентованого у радянській історіогра-
фії твердження [40], що Наполеон хотів віддати
Волинь Австрії, то воно не має під собою жодної
документальної підстави [41], окрім факту ви-
мушеного військовою ситуацією скерування ав-
стрійського корпусу Шварценберга супроти ар-
мії Тормасова. Оскільки Наполеон добре вмів за-
стосовувати принцип «розділяй і володарюй»,
у Волині могла постати держава польських «укра-
їнців», яка існувала б окремо від Варшавського
герцогства та Литви.
Не гаючи часу, французьке керівництво по-
спішало скористатися хиткими плодами перших
успіхів на Волині, здійснивши низку заходів що-
до організації збройних загонів на окупованих те-
риторіях південно-західного пограниччя Росії.
Не чекаючи від’їзду з Варшави до Волині спеці-
ально призначеного для цієї мети французьким
командуванням графа Т. Морського, у середині
серпня військовий комендант Варшави А. Дютаї
відправив до Ковельського і Володимирського
повітів Волинської губернії «стільки [польських]
офіцерів, скільки це було можливо, щоб сформу-
вати [керівні] кадри та підтримати повстання на
Волині» [42]. За рекомендацією самого Г.-Б. Ма-
ре, цю групу офіцерів очолив уродженець Волині
бригадний генерал Л. Кропіньський. Йому було
наказано діяти у порозумінні з Т. Морським, аби
«організувати збройну силу й активізувати по-
встання» [43]. Кропінський і його люди повинні
були набирати на військову службу охочих мо-
лодих людей з-поміж місцевої шляхти та нада-
вати їм звання не вище капітана. Повноваження
Л. Кропіньського як призначеного французьким
командуванням комісара щодо формування військ
на Волині було підтверджено також військовим
міністром Варшавського герцогства Ю. Вєль-
горським, котрий звернувся до командувача ав-
стрійського корпусу з проханням уможливити ді-
яльність новопризначеного комісара [44]. Маючи
на меті заохотити населення Волині до набору у
військо, 5 вересня Ю.-Б. Маре надіслав у штаб
корпусу К. Ф. Шварценберґа значну кількість
друкованих агітаційних матеріалів зі звістками
про перемоги Наполеона над росіянами [45]. Із
закликом до населення Волині «взятися до зброї
і допомогти великому Героєві Наполеону вибо-
роти вашу незалежність у двобої з московськими
варварами» [46] звернувся до волинян також ге-
нерал Г. Косінський, окрема польська дивізія яко-
го вступила 30 серпня у Володимир-Волинський.
Втім через те, що війська Наполеона зайняли ли-
ше незначну ділянку південно-західного погра-
ниччя Російської імперії, до того ж надзвичай-
но знелюднілу й спустошену військовими дія-
ми, через незначну тривалість окупації (заледве
три тижні у Володимирському та чотири тижні
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
38
у Ковельському повітах), через зневіру місцевої
шляхти у можливості перемоги над Росією, страх
перед австрійськими та саксонськими військами,
які не гребували займатися мародерством, успіхи
організаторів військових контингентів на Волині
виявилися більш ніж скромними: своє бажання
вступити до формованих частин висловили за-
ледве кілька десятків осіб. Констатувавши як без-
перечний факт, що чисельність польських земле-
власників і шляхтичів-чиншовників з Волині, що
вступали у армію Наполеона під час війни 1812 р.
була значно меншою, ніж у Литві, французький
історик Д. Бовуа тим не менше виявив безпорад-
ність у оцінці масштабів цього явища, які насправ-
ді були істотно скромнішими, ніж він припускав
[47]. Попри намагання відобразити у своїх депе-
шах докази відданості місцевих мешканців справі
Наполеона, Л. Кропіньський був змушений визна-
ти, що за три тижні перебування у Володимирі-
Волинському до нього зголосилися лише двоє захо-
плених романтичними ідеями братів – Д. і М. Сте-
цькі, які привели з собою сотню своїх озброєних
та екіпірованих кріпаків. Відтак, щоб погамува-
ти страхи місцевої шляхти, яка понад усе боялася
помсти у разі цілком правдоподібного повернен-
ня росіян, Л. Кропіньський, немов визнавши по-
разку власної місії, запропонував тимчасово при-
зупинити набір до війська [48].
Утім прикметно, що інтерес французького ке-
рівництва до організації шляхетського повстан-
ня на Волині не згас повністю навіть після то-
го, як сили Великої армії були витіснені росі-
янами у 20-х числах вересня з її західних пові-
тів. Як Наполеон, так і Маре все ще плекали ілю-
зорну надію на можливість скористатися ресур-
сами півдня. У затвердженій 1 жовтня інструкції
для Ф. Лоґоріса міністр зовнішніх відносин за-
значав, що, займаючись у Бродах комерційни-
ми справами, цей агент мусив водночас присвя-
титися збиранню «докладної інформації про чи-
сельність і розташування як російських, так і ав-
стрійських військ, сил польської конфедерації у
Поділлі, Волині й Україні, а також військових дій,
театром яких стане цей край» [49].
Французькі очільники ретельно вишукували
у ситуації на Волині та Поділлі навіть найменші
ознаки антиросійської активності шляхетського
стану. У цьому плані слід відзначити донесення
французького резидента у Львові Ж.-В. д’Обер-
нона про повстання дрібної шляхти та селян, яке
буцімто мало місце під Кам’янцем [50], та інфор-
маційні бюлетені посла у Варшаві Д.-Ж.-Ф. Прад-
та. У одному з них, поруч з новиною про ви-
значення імператором французів кандидатур
Сапєги та Князевича для організації Волині, зга-
дувалося про сенсаційну появу у варшавсько-
му вищому світі «одної юної українки (une jeune
ukrainienne), яка заявила про намір вирушити до
війська та битися у польських лавах. Два дні то-
му вона з’явилася в князя Чарторизького пере-
вдягнута уланом. Костюм настільки добре па-
сував до її віку, що її заява про те, що її звуть
Haczwatska (правдоподібно йшлося про Ганську,
бо французи до невпізнання спотворюють поль-
ські прізвища – В.А.) (це знана в Україні родина)
і що мешкає вона в околицях Житомира, викли-
кала справжній шок. Вона додала, що її чоловік
віддавна перебуває у польському війську, що вона
поділяє його почуття любові до колишньої бать-
ківщини та ненависті до росіян, а відтак хоче роз-
ділити з ним небезпеки й успіхи, і якби вона зая-
вила про свій намір відкрито, то близько 200 жі-
нок засвідчили б, що вважають за щастя її супро-
воджувати. Але воліючи відкритися лише вартим
довіри особам, вона вважала за доцільне обмежи-
тися на перший час товариством лише 15-х жі-
нок, за яких може поручитися, як за себе саму [...]
Вона сказала, що має намір за кілька днів виру-
шити до польського війська, але їй та її супутни-
цям бракує двох речей – зброї та коней – їх вони
сподіваються роздобути у Варшаві» [51].
Попри фантасмагоричний характер цієї згад-
ки про польську «дівицю-кавалериста», яка крас-
номовно демонструвала глибину відрази шлях-
ти південних провінцій колишньої Речі Поспо-
литої до росіян, а також попри засадничу нере-
альність здійснення наміру «української» патрі-
отки (затверджений Наполеоном 8 червня 1812 р.
регламент Великої армії своїм 33 пунктом су-
воро забороняв військовим чинам «мати їхніх
жінок у армії» [52]), Прадтова оповідь вказує
на важливий факт: у армії Варшавського гер-
цогства, яка вирушила з Наполеоном у Росію,
служили чимало вихідців з Волині, Поділля й
України. Одним з них був і чоловік згаданої па-
ні. Найбільш впливовим з цих осіб був бригад-
ний генерал Є. Сангушко, якого відзначив сво-
єю увагою сам Наполеон. Відсутність цих вій-
ськовиків у рідних краях позбавила патріотично
налаштовану частину тамтешньої шляхти най-
більш пасіонарних індивідів, які могли б взяти
участь у підготовці повстання у тилу російської
армії. Цілком очевидно, що це завдання було не
до снаги екзальтованим у дусі річпосполитсько-
ISSN 2222-5250
39
го патріотизму, але тендітним амазонкам, однією
з яких була згадана у французькому інформацій-
ному бюлетені «юна українка» з-під Житомира.
Таким чином ми охарактеризували плани
Наполеона у 1812 р. в зв’язку з його уявлення-
ми про тогочасні етносоціальні відносини на
1. Correspondance de Napoléon Ier. T. 24. Paris,
1868. Doc. № 18962. P. 72 [réponse de l’Empereur
aux députés de la Confédération de Pologne, le 14
juillet 1812]. Див.: Ададуров В. «Наполеоніда» на
Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність
уряду Франції щодо південно-західних окраїн
Російської імперії на початку XIX ст. Львів, 2007. -
С. 141-142.
2. Archives du Ministère des affaires étrangères
(далі – AMAE), Mémoires et documents (далі –
MDD), France, vol. 1790, f. 94 [lettre de S. M. l’Em-
pereur et Roi à S. A. M. le duc de Bassano, le 30
novembre 1812. Опубліковано під датою 3 грудня
у виданні: Correspondance de Napoléon Ier. T. 24.
Doc. № 19369. - P. 385.
3. AMAE, MDD, France, vol. 1790, f. 96
[lettre de S. M. l’Empereur et Roi à S. A. M. le duc
de Bassano, le 4 décembre 1812. Опубліковано у
виданні: Correspondance de Napoléon Ier. T. 24.
Doc. № 19372. - P. 387–388.
4. AMAE, Correspondance politique (далі –
CP), Pologne, vol. 330, f. 87; Lettre autographe de
Hugues-Bernard Maret, duc de Bassano, au baron de
Bignon en date du 30 mai 1812 de Dresde // Arts et
autographes: Jean-Emmanuel Raux – expert, 9, rue
d’Odéon – 75006 Paris // http://www.franceantiq.fr/
raux/FR.asp
5. Handelsman M. Rezydenci napoleońscy w
Warszawie 1807 – 1813. Kraków, 1915. S. 228.
6. Nawrot D. Napoleon i Litwa w 1812 roku.
Katowice, 2008. - S. 161.
7. Archives Nationales (далі – AN), AF IV,
carton 1650, f. 522 [Idées sur l’organisation d’une
insurrection légale en Wolhynie, Podolie et Ukraine
par le comte Thadé Morski]. Див.: Ададуров В.
Вказ. пр. - С. 293-296.
8. Ibid., f. 523.
9. Ibid.
10. Ibid., f. 529.
11. Ibid., f. 530.
12. Ibid., f. 531.
13. Ibid., f. 561–562 [Tableau de l’état
statistique des gouvernements de Wolhynie, Podolie
et Ukraine]; Ibid., f. 600–604 [Organisation de la
Правобережжі. На основі низки нових докумен-
тальних свідчень доведено, що Наполеонові бу-
ло зовсім невідоме сучасне розуміння поняття
«українець», а єдиною нацією, яка замешкувала
Волинь, Поділля й Україну була в його уяві річ-
посполитська шляхта.
Джерела та література
commission du gouvernement provisoire dans les
provinces de Wolhynie, Podolie et Ukraine; Notes
biographiques suivant les numéros].
14. Ibid., f. 608–609 [Particuliers Polonais riches
d’un dévouement connu de tout temps et constamment
soutien à la cour de Russie; Particuliers Russes qui
ont obtenus des terres dans ces trois provinces].
15. Ibid., f. 559 [Tableau de l’état statistique des
gouvernements de Wolhynie, Podolie et Ukraine,
avec un projet d’organisation provisoire pour ces
provinces, par M. le comte de Morski].
16. AMAE, CP, Pologne, vol. 331, f. 120-122
[Bulletin particulier de l’ambassadeur à Varsovie, le
26 juillet 1812].
17. Свідченням цього слід вважати більш-
менш регулярне нагадування імператора його
підлеглим про необхідність роздобути достовірні
дані щодо чисельності російських дивізій, розта-
шованих на Волині (Campagne de Russie (1812) /
Publ. par G. Fabry. T. 3. Paris, 1902. P. 1; Ibid. T. 3.
P. 1; Ibid. T. 3. Annexes. P. 34). «Необхідно вжи-
ти всіх засобів, – наказував Наполеон командува-
чу австрійського корпусу К. Ф. Шварценберґу, –
щоб докладно дізнатися про дивізії, які ворог має
на Волині» (Correspondance de Napoléon Ier. T. 24.
Doc. № 19038. P. 137 [lettre de S. M. l’Empereur et
Roi à S. A. M. le prince de Wagram et de Neuchâtel,
le 2 août 1812].). Не маючи таких даних, фран-
цузький полководець не міг ухвалити відповід-
ного до ситуації рішення про висилання військ у
південному напрямкові.
18. Campagne de Russie (1812). T. 2. Paris,
1900. P. 73 [Napoléon à Berthier, le 22 juillet 1812].
Див.: Ададуров В. Вказ. пр. - С. 414-415.
19. AN, AF IV, carton 1648, f. 268 [lettre de
S. A. M. le duc de Bassano à S. E. M. le général
comte de Reynier, le 24 juillet 1812].
20. Sanguszko E. Pamiętnik 1786–1815. Kraków,
1876. S. 79. Ададуров В. Вказ. пр. - С. 317.
21. Kriegsarchiv in Wien (далі – KA), Alte
Feldakte (далі – AFA) 1812, karton 1514, s 337-c.
22. Ознайомившись з проектом організації
повстання у Волинській і Подільській губерніях,
який було викладено у меморандумі від 18 лю-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
40
того 1807 р. польського діяча А. Городиського,
Наполеон писав: «Якщо тут можна створити кон-
федерацію, яка заволодіє краєм і захопить склади
тощо, це буде сприятливою диверсією, і я міг би її
навіть підтримати, але треба, щоб зібралося сім-
вісім тисяч чоловік, здатних чинити опір загонам
і командам рекрутів, яких росіяни могли залиши-
ти в тилу». Втім формування польських зброй-
них сил і здобуття важливих фортець та військо-
вих складів французький імператор розглядав
лишень як тактичні наслідки згаданої диверсії.
Її стратегічною метою він вважав те, що вона ма-
ла б змусити російський корпус під командуван-
ням генерала П. К. Ессена, який протистояв фран-
цузам на правому фланзі, відступити на приду-
шення повстання, що зробило б можливим просу-
вання французької армії вглиб ворожої території.
Єдиною умовою реалізації проекту, який пред-
ставив його увазі А. Городиський, Наполеон вва-
жав імовірність його швидкої реалізації. Він за-
значав, що конче «потребує, щоб це сталося про-
тягом одного місяця» (AMAE, MDD, France, vol.
1778, f. 55; Correspondance de Napoléon Ier. Paris,
1865. T. 14. Doc. № 11965. P. 500). Ададуров В.
Вказ. пр. С. 263-264.
23. AN, AF IV, carton 1646, f. 950-953
[Mémoire par le prince Eustache Sanguszko, le 30
juillet 1812].
24. AN, AF IV, carton 1699, 8e dossier [Mémoire
sur la situation politique de la France en janvier 1812
par le comte D’Aubusson de la Feuilladez].
25. Див. огляд цих меморандумів: Ададуров В.В.
Меморандуми польських авторів початку XIX
століття як джерело уявлень уряду Наполеона I
стосовно південно-західних окраїн Російської ім-
перії // Український історичний журнал. – 2008. –
№ 2. – С. 55-57.
26. Service historique de la Défense (далі –
SHD), Département de l’armée de terre (далі – DAT),
C2, carton 129, cahier du 3 août 1812 [copie d’une
lettre de S. M. l’Empereur et Roi au prince de Wagram
et de Neuchâtel, le 3 août 1812]; Опубліковано у ви-
данні: Correspondance de Napoléon Ier. T. 24. Doc.
№ 19038. P. 137. Див.: Ададуров В. «Наполеоніда»
на Сході Європи. -С. 318.
27. Dundulis B. Napoléon et la Lituanie en 1812.
Paris, 1940. P. 160-161, 164-165.
28. Львівська національна бібліотека ім.
В. Стефаника, Відділ рукописів, ф. 103 [кня-
зі Сапєги], спр. 140IId-1, арк. 22 [«Concordat
européen», joint à la lettre de M. de Rolandre à S. E. M.
le prince Stanislas Zamoyski, le 18 octobre 1812].
Див.: Ададуров В. В. Концепція трьох Польських
королівств Роландра та її співвідношення із зо-
внішньополітичною доктриною французького
уряду під час війни 1812 року // Український істо-
ричний журнал. Київ, 2007. -№ 1.- С. 200–211.
29. Див.: Абалихин Б. С. Отечественная вой-
на 1812 года на Юго-Западе России. Волгоград,
1987. - С. 8.
30. У листі начальника Генерального шта-
бу Л.-А. Бертьє К. Ф. Шварценберґу від 30 лип-
ня відзначалося, що імператор, після того, як
ознайомився з останньою депешею князя, поре-
комендував пришвидшити просування австрій-
ського корпусу до Мінська (KA, AFA 1812, karton
1513, faszikel 8, f. 349 [lettre de S. A. M. le prince
de Wagram et de Neuchâtel à S. A. M. le prince de
Schwarzenberg, le 30 juillet 1812]). Див. текст на-
казу імператора: Correspondance de Napoléon Ier.
T. 24. Doc. № 19021. P. 124 [lettre de S. M. l’Em-
pereur et Roi à S. A. M. le prince de Wagram et de
Neuchâtel, le 30 juillet 1812].
31. Ibid. Doc. № 19038. P. 137-138 [lettre de
S. M. l’Empereur et Roi à S. A. M. le prince de
Wagram et de Neuchâtel, le 2 août 1812].
32. SHD, DAT, C2, carton 129, cahier du 2
août 1812 [copie d’une lettre de S. A. M. le prince
de Wagram et de Neuchâtel à S. A. M. le prince
de Schwarzenberg]. Того ж дня наказ подібного
змісту було відіслано з Генерального штабу до
Ш.-Л. Рейньє (див.: Welden L., von. Der Feldzug
der Österreicher gegen Russland im Jahre 1812.
Wien, 1870. S. 128). Див. текст наказу імператора:
Correspondance de Napoléon Ier. T. 24. Doc. № 19035.
P. 135 [lettre de S. M. l’Empereur et Roi à S. A. M.
le prince de Wagram et de Neuchâtel, le 2 août
1812]. Див.: Ададуров В. «Наполеоніда» на
Сході Європи.- С. 445.
33. AMAE, CP, Pologne, vol. 331, f. 404 [extrait
du bulletin des séances au conseil des ministres du
Duché, séance du 17 août 1812].
34. Ibid., f. 459 [lettre de S. E. Mr. l’archevêque de
Malines à S. A. M. le duc de Bassano, le 22 août 1812].
35. SHD, DAT, C2, carton 675 [Journal
des marches et opérations du général Reynier,
commandant du 7e corps de la Grande Armée
(saxons)]; AMAE, CP, Pologne, vol. 331, f. 544
[lettre de S. E. Mr. l’archevêque de Malines à S. A. M.
le duc de Bassano, le 2 septembre 1812].
36. KA, AFA 1812, karton 1514, f. 337-b [lettre
de S. A. M. le prince de Wagram et de Neuchâtel à S.
A. M. le prince de Schwarzenberg, le 24 août 1812];
SHD, DAT, C2, carton 129, cahier du 24 août 1812
ISSN 2222-5250
41
[copie d’une lettre de S. A. M. le prince de Wagram
et de Neuchâtel à S. A. M. le général le comte de
Reynier]). Див.: Ададуров В. Вказ. пр. С. 447.
37. Цит. за: Причины, заставившие Наполеона
идти на Москву: Неопубликованное письмо
Наполеона / Изд. Ф. Бокур // Отечественная вой-
на 1812 года: Источники. Памятники. Проблемы.
Материалы X Всероссийской научной конферен-
ции, 3-5 сентября 2001 г. Москва, 2002. С. 42.
38. En marge de la correspondance de Napoléon
Ier. Pièces inédites concernant la Pologne / Publ. par
A. M. Skalkowski. Varsovie – Paris, 1911. P. 62–63.
39. AN, AF IV, carton 1650/1, f. 702–709
[Instruction pour M. le comte Thadé Morski,
commissaire impérial organisateur pour les provinces
de Podolie, Volhynie et Ukraine]. Див.: Ададуров
В. Вказ. пр. С. 325-328.
40. Звавич И. С. Меттерних и Отечественная
война 1812 года // Исторические записки / Под.
ред. Б. Д. Грекова. Москва, 1945. Т. 1. С. 104;
Абаліхін Б. С. Український народ у Вітчизняній
війні 1812 р. Київ, 1962. С. 10; Бескровный Л. Г.
Боевые действия русской армии и освобождение
Германии в 1813 году // Поход русской армии
против Наполеона в 1813 году и освобождение
Германии. Сборник документов / Под ред. Л. Г. Бес-
кровного. Москва, 1964. С. XV.
41. Чи не найефективніше спростовують цю
вигадку протоколи французько-австрійських пе-
реговорів про укладення союзу, які зберегли-
ся в Архіві Міністерства закордонних справ
Австрії: у жодному з цих документів не було за-
фіксовано пропозиції «ділити шкуру ще не вби-
того ведмедя». В укладеному 19 лютого проек-
ті таємних статей до договору йшлося лише про
те, що «в разі щасливого завершення війни Його
Величність імператор французів зобов’язується
забезпечити Його Величності імператорові
Австрії відшкодування та компенсації за втрати
і збитки, яких він може зазнати через співпрацю
під час війни» (Haus-, Hof- und Staats-Archiv (да-
лі – HHStA), Staatskanzlei, Frankreich, karton 214,
s. 87 [Projet des articles secrets du traité d’alliance,
le 19 février 1812]; AMAE, CP, Autriche, vol. 391,
f. 31 [Articles secrets di traité de l’alliance, janvier
1812]. Включено як восьму таємну статтю до
французько-австрійського договору від 14 берез-
ня 1812 р.: Recueil des traités et conventions conclus
par l’Autriche avec les puissances étrangères depuis
1763 jusqu’à nos jours / Publication par L. Neu-
mann. Leipzig, 1856. T. 1. Doc. № 207. P. 360). Про
які конкретні «відшкодування та компенсації»
йшлося, вказує затверджений австрійським імпе-
ратором Францом I перелік об’єктів, які зацікави-
ли Австрію. Єдиною позицією в цьому переліку
були вказані «турецькі князівства понад Дунаєм»,
окуповані на той момент Росією. Згідно з дипло-
матичним висловом австрійського міністра закор-
донних справ К. В. Л. Меттерніха, його уряд ціл-
ком погоджується з висловленою французьким
імператором думкою про те, що «Дунай є вну-
трішньою рікою нашої імперії протягом усієї її
течії» (HHStA, SK, Frankreich, karton 216, s. 52-
53 [lettre de S. E. M. le comte de Metternich à S. A.
M. le prince de Schwarzenberg, le 24 janvier 1812]).
Ададуров В. Вказ. пр. - С. 331.
42. SHD, DAT, C2, carton 129, cahier du 18 août
[lettre de S. E. M. le colonel Du Taillis à S. E. M. le
général Reynier].
43. AMAE, CP, Pologne, vol. 331, f. 521 [lettre
de S. A. M. le duc de Bassano à S. E. M. le général
comte de Wielhorski, le 29 août 1812]; Ададуров В. В.
Наступательная операция 7-го корпуса Великой
армии и австрийского вспомогательного корпуса
на Волыни в стратегических планах французско-
го командования (август – сентябрь 1812 года) //
Бородино и наполеоновские войны: Битвы. Поля
сражений. Мемориалы. Материалы 2-й между-
народной конференции, посвященной 195-летию
Бородинского сражения. Бородино, 3-5 сентября
2007 г. Можайск, 2008. - С. 196-210.
44. KA, AFA 1812, karton 1514, f. 227 [lettre de
S. E. M. le général comte Wielhorski à S. A. M. le
prince de Schwarzenberg, le 23 septembre 1812].
45. Див.: Welden L., von. Op. cit. S. 132.
46. Kukiel M. Wojna 1812 roku. Kraków, 1937.
T. 2. S. 89.
47. Beauvois D. Trójkąt ukraiński: Szlachta,
carat i lud na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie.
1793–1914 / Przekład z fr. Lublin, 2005. S. 181.
48. AMAE, CP, Pologne, vol. 331, f. 692
[rapport du général de brigade Kropinski en date du
21 septembre 1812]; Ададуров В. В. Между шлях-
той и крестьянством: отношение французских
государственных и военных деятелей к крестьян-
скому вопросу в западных губерниях Российской
империи во время войны 1812 года // Эпоха 1812
года. Вып. 9. Москва, 2010. С. 133.
49. Ibid., CP. Supplément, Pologne, vol. 17, f. 304
[Instruction pour M. Laugoris, approuvée le 1er
octobre 1812].
50. Ibid., CP, Pologne, vol. 331, f. 593 [rapport de M.
d’Aubernon, le 5 septembre 1812]. Див.: Ададуров В.
Вказ. пр. С. 144; Ададуров В. В. Указ. соч. С. 128-129.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2012
42
51. Ibid., f. 121-122 [Bulletin particulier de
l’ambassadeur à Varsovie, le 26 juillet 1812].
52. AN, AF IV, carton 1643, f. 132 [Règlement
pour la Grande Armée, Posen, le 8 juin 1812].
Вадим Ададуров
«УКРАИНЦЫ» НАПОЛЕОНА: ШЛЯХТА ПРАВОБЕРЕЖЬЯ
ВО ФРАНЦУЗСКИХ ПЛАНАХ КАМПАНИИ 1812 ГОДА
В статье рассматриваются планы сотрудничавших с Наполеоном поляков относительно
Правобережной Украины, которые должны были бы быть осушествлены в случае победы французов
над Российской Империей. Особенное внимание уделяется деятельности в этом направлении отдельных
магнатов, анализируется содержание тех документов, которые были созданы ими в процессе реализа-
ции собственных идей.
Ключевые слова: Украина, Правобережье, Наполеон, шляхта, магнаты, Россия, война.
Vadim Adadurov
«UKRAINIANS» OF NAPOLEON : GENTRY OF UKRAINE
IN FRENCH PLANS OF CAMPAIGN 1812 YEAR
The plans of cooperating with Napoleon Poland of relatively Right-bank Ukraine are examined in the article,
которы had to be осушествлены in case of victory of frenchmen over Russian Empire. The special attention is
spared to activity in this direction of separate magnates, maintenance of those documents that were created by
them in the process of realization of own ideas is analysed.
Keywords: Ukraine, Napoleone, gentry, magnates, Russia, war.
Олександр Машкін, Світлана Тимошенко (м. Київ)
КИЇВ ТА КИЯНИ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ВІЙНІ 1812 РОКУ
У статті розглядається участь жителів міста Києва в боротьбі уряду Російської імперії проти на-
полеонівської навали. Особливої уваги надано впливові російсько-французької війни 1812 р. на подальший
розвиток міського господарства, ролі киян у формуванні козацького й земського ополчень, виконанні ни-
ми різного типу надзвичайних повинностей воєнного часу.
Ключові слова: війна, Київ, кияни, ополчення, козаки, повинності, арсенал, економіка, транспорт, ар-
мія, Наполеон.
Плануючи свій грандіозний похід на схід
Європейського континенту, Наполеон, визнача-
ючи пріоритетні напрямки майбутньої кампанії,
казав: «Если я займу Киев, то этим я возьму
Россию за ноги, если Петербург, то – за голову,
а если Москву, то этим поражу Россию в серд-
це». Як свідчать тогочасні джерела, виставляючи
на перше місце саме «матір міст руських», само-
проголошений імператор усіх французів не про-
сто сподівався на підтримку правого флангу сво-
їх наступаючих частин австрійцями, а заохочував
Відень до більш активної співпраці у боротьбі про-
ти Олександра Першого [1]. Австрійці, захопивши
під орудою свого генерала Шварценберга [2] біло-
руський Брест, рушили далі, в зону, де російський
воєначальник Тормасов силою 6 батальйонів піхо-
ти і 12 ескадронів кавалерії утримував підступи до
Заславля й Старокостянтинова. 30 липня 1812 р. во-
рожі частини де-Кіра, відтіснивши росіян на пра-
вий берег р. Стир, вступили у межі Ковельського
та Володимирського повітів Волинської губернії,
а після 22 липня, оволодівши Пінськом і форсу-
вавши Прип’ять, французи вийшли до адміні-
стративних меж Київщини. Через тиждень були
окуповані Річиця, 2 серпня – Чечерськ, й окремі
ворожі роз’їзди починають проникати в райони
Стародуба й Новозибкова [3]. Саме в цей час, за-
довго до того, коли, за словами Великого Кобзаря,
«словно жертва всесожжения, вспыхнула святая
Белокаменная, из конца в конец по всему Царству
Русскому раздался клич, чтобы выходили и стар,
и млад заливать вражеской кровью большой по-
жар кремлевский. Достиг этот отчаянный зов и
пределов нашей мирной Украины. Зашевелилась
она, моя родная мать, зашевелилось охочекомон-
ное и охочепешее ополчение малороссийское» [4].
|