М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника)
На основі щоденника, який повністю планується опублікувати в наступному році, поетапно простежено механізм перенесення наукової та політичної діяльності Михайла Грушевського зі Львова до Києва. Обґрунтовано його соборницькі проекти та шляхи їх реалізації. Розкрито ставлення «старої фамілії» (львів...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130121 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) / І.Б. Гирич // Український історичний журнал. — 2016. — № 5. — С. 101-138. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130121 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1301212025-02-09T09:52:37Z М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) M.Hrushevs’kyi at Achievement of Ideological-Cultural Union and Naddniprianshchyna Particularism Overcoming in 1906–1907s (Based on Diary Memoirs) Гирич, І.Б. Історичні студії До 150-річчя від дня народження М.С.Грушевського На основі щоденника, який повністю планується опублікувати в наступному році, поетапно простежено механізм перенесення наукової та політичної діяльності Михайла Грушевського зі Львова до Києва. Обґрунтовано його соборницькі проекти та шляхи їх реалізації. Розкрито ставлення «старої фамілії» (львівської) до ідеї переїзду в Київ та створення «нової фамілії» (київської), а також взаємини М.Грушевського з Київською громадою, журналами «Вік», «Громадська думка», «Рада» та петербурзькими українцями. The analyze has been given to Mykhailo Hrushevs’kyi’s scholar and political activities during his transferring from L’viv to Kyiv according to his diary, which we are going to publish in the next year. His aspiration project to united Halychyna and Naddniprianshchyna is considered. M.Hrushevs’kyi’s relation with “old family” in L’viv and his “new family” in Kyiv and also his cooperation with Kyiv’s Hromada, editorial board of “Vik”, “Hromads’ka Dumka”, “Rada” and Ukrainians in Petersburg is reflected. 2016 Article М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) / І.Б. Гирич // Український історичний журнал. — 2016. — № 5. — С. 101-138. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130121 94(477)(092)Грушевський uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії До 150-річчя від дня народження М.С.Грушевського Історичні студії До 150-річчя від дня народження М.С.Грушевського |
| spellingShingle |
Історичні студії До 150-річчя від дня народження М.С.Грушевського Історичні студії До 150-річчя від дня народження М.С.Грушевського Гирич, І.Б. М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) Український історичний журнал |
| description |
На основі щоденника, який повністю планується опублікувати в наступному
році, поетапно простежено механізм перенесення наукової та політичної діяльності Михайла Грушевського зі Львова до Києва. Обґрунтовано його соборницькі
проекти та шляхи їх реалізації. Розкрито ставлення «старої фамілії» (львівської) до ідеї переїзду в Київ та створення «нової фамілії» (київської), а також
взаємини М.Грушевського з Київською громадою, журналами «Вік», «Громадська
думка», «Рада» та петербурзькими українцями. |
| format |
Article |
| author |
Гирич, І.Б. |
| author_facet |
Гирич, І.Б. |
| author_sort |
Гирич, І.Б. |
| title |
М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) |
| title_short |
М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) |
| title_full |
М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) |
| title_fullStr |
М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) |
| title_full_unstemmed |
М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) |
| title_sort |
м.грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Історичні студії До 150-річчя від дня народження М.С.Грушевського |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130121 |
| citation_txt |
М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності та подоланні наддніпрянського партикуляризму в 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника) / І.Б. Гирич // Український історичний журнал. — 2016. — № 5. — С. 101-138. — Бібліогр.: 136 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT giričíb mgruševsʹkijudosâgnenníídejnokulʹturnoísobornostítapodolannínaddníprânsʹkogopartikulârizmuv19061907rrzamateríalamiŝodennika AT giričíb mhrushevskyiatachievementofideologicalculturalunionandnaddniprianshchynaparticularismovercomingin19061907sbasedondiarymemoirs |
| first_indexed |
2025-11-25T12:32:36Z |
| last_indexed |
2025-11-25T12:32:36Z |
| _version_ |
1849765618000068608 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Михайла Грушевського як соборника історіографія загалом досі недооці-
нює. Хоча саме він відіграв ключову роль в об’єднанні двох Україн, у «зшиван-
ні» підавстрійської та підросійської частин в одне культурне тіло. Процес цей
набув практичних рис лише в 1905–1907 рр. Без цього періоду дуже складно
було б говорити про спільну боротьбу УНР і ЗУНР за незалежність у 1917–
1921 рр., про Акт злуки 1919 р. та й сучасну українську історію.
М.Грушевський потрапив до Львова 1894 р. внаслідок здійснення полі-
тики «галицького П’ємонту», яку домовилися проводити у середині 1880-х рр.
лідери наддніпрянського та галицького українських рухів В.Антонович,
О.Кониський, О.Барвінський. М.Грушевський мав розвинути загальноукра-
їнські культурно-громадські установи, щоб за слушної нагоди перенести їх у
Київ як майбутню українську столицю. Така мить настала з російською рево-
люцією 1905 р. На середину 1900-х рр. не було серед живих О.Кониського, він
помер 1900 р. Через вік і здоров’я (пішов із життя 1908 р.) майже припинив ак-
тивну політичну роботу В.Антонович. О.Барвінський уже не вважався лідером
українського руху Галичини та вийшов із націонал-демократичної партії. Свої
позиції він втратив ще під кінець 1890-х рр. М.Грушевський виконав покла-
дену на нього в 1894 р. функцію здійснювача політики «галицького П’ємонту».
Цій ідеї він залишився до кінця вірним. Вона була одним із наріжних каменів
усієї його громадсько-політичної діяльності.
Здавалося б, М.Грушевський мав більше підстав залишатися на Галичині
та не кидатися у вир подій на Наддніпрянщині. Він осів у Львові, завів сім’ю,
мав гарний дім, одружився з галичанкою, увійшов до світу місцевих нотаблів,
УДК 94(477)(092)Грушевський
і.б.ГиРич *
М.ГРУШЕВСЬКИЙ У ДОСЯГНЕННІ
ІДЕЙНО-КУЛЬТУРНОЇ СОБОРНОСТІ ТА ПОДОЛАННІ
НАДДНІПРЯНСЬКОГО ПАРТИКУЛЯРИЗМУ
В 1906–1907 рр. (за матеріалами щоденника)
На основі щоденника, який повністю планується опублікувати в наступному
році, поетапно простежено механізм перенесення наукової та політичної діяль-
ності Михайла Грушевського зі Львова до Києва. Обґрунтовано його соборницькі
проекти та шляхи їх реалізації. Розкрито ставлення «старої фамілії» (львів-
ської) до ідеї переїзду в Київ та створення «нової фамілії» (київської), а також
взаємини М.Грушевського з Київською громадою, журналами «Вік», «Громадська
думка», «Рада» та петербурзькими українцями.
Ключові слова: Наукове товариство імені Шевченка, Українське наукове то-
вариство, Стара громада, «Вік», «Громадська думка», «Рада», «Украинский
вестник».
* Гирич Ігор Борисович – доктор історичних наук, старший науковий співробітник
Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського, завідувач
відділу джерелознавства нової історії України
E-mail: ihor_hyrych@ukr.net
Український історичний журнал. – 2016. – №5
102 І.Б.Гирич
які хотіли розділити з ним моральну владу над українським суспільством
краю, став шанованою людиною як професор Львівського університету та го-
лова Наукового товариства імені Шевченка. Сконцентрував у своїх руках зна-
чну фінансову потугу, творив нову українську інтеліґенцію на базі товариства
та університетського семінару, активно керував Видавничою спілкою, розгор-
нув повномасштабне видавництво навколо «Літературно-наукового вістника».
Розбудовував матеріальну базу своїх інституцій, придбав будівлі для НТШ.
І все ж відразу вирішив залишити обжиту галицьку столицю та зробити ставку
на Київ, обравши дуже непевну й хитку ситуацію в підросійській Україні, що
перебувала під царською деспотією, пожертвувавши розбудованою структурою
у Львові. Він мав розпочинати своє життя в Києві з нуля, обзаводитися житлом,
перевозити родину, яка не звикла до російський порядків. Власті в будь-який
момент могли закрити і «ЛНВ», і Українське наукове товариство як «мазепин-
ські», «антидержавні» інституції. Бачачи послідовність дій М.Грушевського у
цьому напрямі, не можемо не зауважити високих ідейних спонук його акції.
Про початки перенесення М.Грушевським структур загальноукраїнського
характеру до Києва в 1905 р. ми вже писали1. Тут спробуємо відновити подаль-
шій хід подій у 1906–1907 рр. згідно з подієвою канвою щоденника Михайла
Сергійовича за 1904–1910 рр.2, який тепер готується до повного видання у 18–
19-му томах п’ятдесятитомного зібрання творів М.Грушевського.
Радше э підстави говорити не стільки про перенесення зі Львова до Києва
журналу «ЛНВ» і НТШ/УНТ, скільки про редуплікацію – подвоєння цих інсти-
туцій, їх клонування в наддніпрянських умовах. М.Грушевський не ліквідову-
вав редакцію у Львові, а творив паралельну в Києві. Часопис друкувався як у
Львові (для України Західної), так і в Києві (для України Східної). Існували
дві контори журналу: київську очолював Ю.Сірий (Тищенко), львівську –
В.Козловсь кий. Але редакційна праця вже відбувалася не у Львові, а саме в
Києві. Аналогічно УНТ в Києві – це було нове наукове товариство, яке попри
подібність до НТШ мало й свої особливості, проте воно в головних рисах повто-
рювало НТШ – було його копією для підросійської України. Треба також мати на
увазі не лише «ЛНВ» та УНТ, але долю старих видань Київської громади (ідеться
передусім про «Киевскую старину»), а також і про спільну всеукраїнську газету
в Києві «Громадська думка»/«Рада», котра видавалася під ідейним керівництвом
М.Грушевського як лідера українського національно-визвольного руху.
Ті співробітники М.Грушевського, що залишалися у Львові, не були у за-
хопленні від ідеї переносу «ЛНВ» і НТШ до Києва. На зміну «старої фамілії»
(І.Франко, В.Гнатюк) М.Грушевський творив нову (І.Джиджора, Ю.Сірий) –
саме остання допомагатиме здійснювати практичні кроки у задуманій спра-
ві. При перенесенні М.Грушевському довелося долати спротив тих культур-
них установ Києва, які прагнули залишатися при старому ідейному багажі,
1 Див.: Гирич І. Михайло Грушевський в 1904–1905 роках (за його щоденником) // Український
історик. – 2007–2008. – Ч.3/4. – С.229–233; Його ж. Михайло Грушевський в 1904–1905 роках (За
його щоденником) // Його ж. Михайло Грушевський: конструктор української модерної нації. –
К., 2016. – С.274–351.
2 Щоденник М.Грушевського // Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(далі – ЦДІАК України). – Ф.1235.– Оп.1. – Спр.25.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
103М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
ідеологічно перебуваючи на сервілістичних позиціях щодо російської куль-
тури й політики. Стара Київська громада під проводом В.Науменка стояла
опозицією до Загальної української безпартійної демократичної організації
В.Антоновича та О.Кониського, їх взаємовідносини заслуговують на окреме
висвітлення.
Молоді українські сили, що гуртувалися навколо видавництва на паях
«Вік», були найближчими спільниками М.Грушевського наприкінці ХІХ –
на початку ХХ ст., але після переїзду до Києва Б.Грінченка й пов’язання з
останнім С.Єфремова відбувся дрейф «віківців» від М.Грушевського у бік над-
дніпрянського партикуляризму. «Гоголівці» (С.Єфремов, В.Дурдуківський,
Б.Грінченко, М.Загірня мешкали в Києві на вул. Гоголівський, 27) теж стали
опозицією до М.Грушевського, не співчуваючи ідеї переносу. Окреме місце зай-
мали пертрактації М.Грушевського з Петербурґом. Союзником львівського іс-
торика став О.Лотоцький і почасти П.Стебницький, але інші українські петер-
буржці радше поділяли позицію київських старогромадівців і В.Антоновича
стосовно проектів М.Грушевського. У Києві союзниками останнього стали
Є.Чикаленко і В.Леонтович. Опосередковано зі справою здійснення політики
культурного «галицького П’ємонту» були пов’язані й політичні кола віденської
та галицької парламентських репрезентацій (К.Левицький, Є.Петрушевич та
ін.). Депутати («посли»), міцно заанґажовані в австрійську політику, були за-
цікавлені в перенесенні установ М.Грушевського до Києва, але, з іншого боку,
хотіли пристібнути його політичну діяльність до вузькогалицької політики за-
хідноукраїнських кіл, чого не бажав сам львівський професор, котрий позиці-
онував себе борцем як із галицьким, так і наддніпрянським партикуляризма-
ми/сепаратизмами. До всього слід додати потужний опір ідеї М.Грушевського
з боку політиків і громадської думки росіян у Російській, та поляків – в Австро-
Угорській імперіях.
Як бачимо розклад сил перед акцією М.Грушевського був переважно не-
прихильним, він мав навколо себе не стільки симпатиків, скільки скептиків,
а то й прихованих та відвертих супротивників. На перших порах, у 1905–
1906 рр., у нього практично не було союзників, на кого можна було б зіпертися.
Лише незламна воля, послідовне нав’язування власної думки більшості дозво-
лили М.Грушевському перемогти, а Україна отримала перші плоди спільної
діяльності галицько-наддніпрянської еліти на терені всеукраїнської столиці.
Нижче спробуємо послідовно розглянути всі ланки протистоянь, з яких
М.Грушевський вийшов переможцем.
Підготовчі дії М.Грушевського з реалізації
соборницького проекту в 1905 р.
Подання місцевій російській владі щодо дозволу на видання «ЛНВ» у
Києві М.Грушевський зробив ще 20 грудня 1904 р., коли Петербурзька акаде-
мія наук висловила побажання про скасування заборони на українське слово3.
3 Гирич І. Михайло Грушевський в 1904–1905 роках (за його щоденником). – С.232–233.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
104 І.Б.Гирич
Свій соборницький проект М.Грушевському довелося вести через столичний
Петербурґ, де його правою рукою став О.Лотоцький – відданий прихильник
ідеологічної лінії голови НТШ. У травні 1905 р. у відповідь на сподівання іс-
торика стосовно можливості заснування «на Великій Україні» україномовно-
го часопису він писав, що кияни «української орієнтації» марно сподіваються
на швидкий дозвіл російських властей. Більше надій він покладав на петер-
бурзький російськомовний журнал «Сын Отечества», який пропонував пе-
ретворити на рупор української справи, але розумів що редакція не захоче
очевидно цього робити, посилаючись на брак місця у виданні4. Побоювання
О.Лотоцького справдилися: уже у червні «Сын Отечества» не вмістив замітку
М.Грушевського зі Львова «На злобу дня»5.
7 березня 1905 р. історик занотував у щоденнику розмову з Є.Чикаленком
про потребу журналу в Росії й готовність їхати з «компанією» до Києва. Проте з
середини 1905 р. почалися контрзаходи Б.Грінченка та С.Єфремова видавати
свій журнал без участі М.Грушевського й галичан. Із наміром прозондувати
галицький ґрунт до Львова з Києва прибув сам Б.Грінченко (запис у щоден-
нику від 6 червня 1905 р.). Із ним у М.Грушевського стосунки не заладилися
від ранніх часів, натомість з С.Єфремовим творчі взаємини були дуже тісни-
ми та плідними. Останнього М.Грушевський сподівався залучити до щільні-
шої співпраці в Києві. І не лише у «ЛНВ». У листі від 4 (13) вересня 1905 р.
М.Грушевський повідомляв С.Єфремову про плани видавання в Києві газе-
ти, прообразу «Громадської думки», в який керівну функцію мав виконувати
львівський професор. Він розпочав пайовий збір коштів. Головну суму обіцяв
дати поляк-українофіл К.Володкович. Разом зі В.Симиренком і Панкієвим
вони виділяли по 5 тис. руб. По 2,5 тис. обіцяли дати Є.Чикаленко, В.Лесевич
і В.Леонтович, 2 тис. М.Грушевський давав за себе та НТШ6.
Існувала думка видавати російськомовну загальноукраїнську газету в
Петербурзі. Львівський історик покладався на широкі автономістичні захо-
ди в російській столиці з боку інших недержавних народів і на хвилі їхньої
підтримки намагався творити український часопис. У серпні 1905 р. пла-
нувався з’їзд національних меншин Росії. Але відкриття його відтягувало-
ся, адже була не відома позиція кавказців та поляків у Державній думі.
Паралельно мав відбутися московський з’їзд земських діячів у питанні про
автономію. О.Лотоцький поки що відрадив М.Грушевського їхати відразу в
Петербурґ7.
У жовтні 1905 р. почав визрівати план україномовної газети в Києві.
Наприкінці місяця у Львові відбулася нарада між киянами, яких представ-
ляв Ф.Матушевський, і львів’янами (М.Грушевський, І.Франко, В.Гнатюк).
М.Грушевський знову висловив бажання про перенесення «ЛНВ» на
Наддніпрянщину8.
4 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.613. – Арк.354–357.
5 Там само. – Арк.380–391.
6 Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського. – Ф.317. – №296.
7 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.613. – Арк.231–232.
8 Грушевський М. Щоденник // Український історик. – 2006/2007. – Ч.4 (172)/1-2 (173-174). –
С.67. Запис за 24–26 жовтня 1905 р.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
105М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
У кінці жовтня О.Лотоцький у складі делеґації побував на прийомі у пре-
м’єр-міністра Росії С.Вітте, де той повідомив про скасування заборон на укра-
їнське слово. Обіцяли дозволити часопис «Вік» у Києві та газети в Катерино-
славі, Полтаві, Харкові, Одесі, Кам’янці-Подільському. Утім О.Лотоцький
сумнівався щодо здійснення таких райдужних перспектив9.
У цей самий час М.Грушевський виклав у листі до О.Лотоцького план тво-
рення в Києві осередків для пропаґування культурної соборності. На що адре-
сат історика відповідав:
«План Ваш – строгий і сміливий. Проведення його – то мрія
кількох десятиліть, коли українці працювали в Галичині в
надії перевести колись результат тої праці на сей бік кордо-
ну. Ви кажете, що тепер вже прийшов час се зробити. Рішучо
згоджуюся з Вами, але з одною виїмкою […] не палити за собою
кораблів у Галичині […] Коли Україна не заявить себе зараз
солідною культурною роботою – побіч необхідної політичної –
то упаде вона так, що піднятися їй після буде в сотню разів
трудніше»10.
Порада виявилася слушною, адже М.Грушевському не стільки довелося
відчувати сприяння в нібито рідному середовищі, скільки стикатися з нерозу-
мінням, заздрістю, а іноді навіть ворожістю. Отже непохитної віри в успішність
соборницького проекту М.Грушевського в О.Лотоцького не було. Він радше міг
повірити, що справа ця завалиться через кволість і пасивність наддніпрян-
ських українців над розбудовою установ М.Грушевського. Щоб не сталося не-
сподіваного провалу через апатію місцевих кадрів, М.Грушевський проекту-
вав не заснування чогось зовсім нового, а відбрунькування наявних у Львові
інституцій як їхніх відділів, філій – коли експеримент не вдасться треба було
мати можливість повернутися, щоб згодом, за іншої нагоди, спробувати ще раз.
Водночас О.Лотоцький визнавав, що іншої людини, яка могла б здійснити цей
проект, в Україні не було. Він писав М.Грушевському:
«“Без лесті” скажу, що Ви – єдиний чоловік, що міг би взяти на
себе сю місію. У Вас єсть для того талан, енергія, наука. У Вас
есть також “опит и практика – великое дело” […] Ви знаєте
наших шановних земляків – по своїх замахах – хуторських
генералів, а по вдачі – гоголівських Пацюків, що воліли, аби
їм все само в рот падало. Найбільш боюся я, що Ви не досить
оцінюєте ті їх риси і що через то можете після розчаруватися.
Треба розчаровуватися зразу і навіки, щоб після усі неприєм-
ності були звичайним ділом, а приємність – несподіваним
сюрпризом»11.
9 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.613. – Арк.386–387.
10 Там само. – Арк.245–247. У спогадах О.Лотоцький об’єктивно підтверджував напрям листу-
вань і порад щодо перенесення «ЛНВ» і НТШ. Він повторював свою пораду «не палити кораблів»,
адже ситуація в Росії з політичного боку непевна, давався взнаки сильний брак кадрів (див.:
Лотоцький О. Сторінки минулого. – Т.3. – Варшава, 1934. – С.354–355).
11 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.613. – Арк.246–247.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
106 І.Б.Гирич
У листопаді 1905 р. з’явилася ідея творення тимчасової редакції газети
в Петербурзі12, і М.Грушевський був готовий віддатися цій справі13. Кияни
не виявляли бажання перенесення «ЛНВ» до Києва, як і не прагнули, щоб
М.Грушевський керував газетою, яку планували не для інтеліґенції, а для
селянства14. Грінченківці наприкінці листопада переконували Є.Чикаленка
давати гроші на своє видання – журнал «Нова громада», без «галичан і
М.Грушевського», який дозволила цензура. У грудні у своєму щоденнику іс-
торик констатував: «Нас там не хочуть»15.
Нехіть львівської «старої фамілії»
М.Грушевського щодо планів перенесення «ЛНВ» у Київ
Основою львівської «фамілії» М.Грушевського (наближеного до голови
НТШ кола людей, які допомагали йому вести культурно-наукову працю на
галицькій ниві) від часів очолення Наукового товариства імені Шевченка та
до 1906 р. були І.Франко, В.Гнатюк і С.Томашівський. Саме ці люди ділили з
М.Грушевським відповідальність за функціонування НТШ і «ЛНВ». Були й
інші наближені до «фамілії» постаті, як-от І.Труш, на котрому була мистецька
складова, Д.Лукіянович, що опікувався справами Видавничої спілки. Частим
гостем М.Грушевського був психолог І.Копач. Проте саме від перших трьох
залежала підтримка на плаву інституцій М.Грушевського. Про «фамілію» ми
вже писали раніше, окремо досліджувалися і взаємини Михайла Сергійовича
зі І.Франком16.
Підходячи з позицій практичного інтересу до соборницького проекту,
І.Франко та В.Гнатюк розуміли, що для того, аби продовжувати співробітни-
чати й одержувати платню за «ЛНВ» (у «Записки НТШ» вони могли й надалі
писати, адже УНТ мало свій друкований орган – «Записки УНТ в Києві») тепер
треба буде переїжджати до Києва. А це було неможливо як для першого, так і
для другого: в обох погіршилося здоров’я, давався взнаки поважний вік, були
родини (у І.Франка – багатодітна, що не сприяло переселенським настроям).
Тому не висловлюючись проти самої акції (адже обидва були ідейними собор-
никами) до справи перенесення інституцій вони поставилися дуже прохолод-
но, здебільшого відраджуючи М.Грушевського.
Проіснувала «стара фамілія» до жовтня 1907 р. Продатував завершен-
ня спільної акції «першої кліки» професора сам М.Грушевський у своєму
щоденнику. За 12–13 жовтня він занотував: «Відбули засідання секції, і по
ній була розмова – висловив я свої жалі Франкові і Гнатюкові (зачав рано
12 Грушевський М. Щоденник. – С.68.
13 Там само.
14 Там само. – С.70.
15 Там само. – С.71.
16 Див.: Гирич І. Михайло Грушевський в 1904–1905 роках (за його щоденником) //
Його ж. Михайло Грушевський: конструктор української модерної нації. – С.274–351; Його ж.
М.Грушевський та І.Франко: громадське і приватне // Там само. – С.604–678; Його ж. М.Гру-
шевський і І.Франко: до історії взаємин // Український історичний журнал. – 2006. – №5. – С.35–
67; Іван Франко на сторінках щоденника Михайла Грушевського 1904–1910 рр. // Неопалима
купина. – 2007. – Ч.1/2. – С.124–144.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
107М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
перед Франком). Гнатюк відгризався. Томашівський взяв ролю примирителя.
Наврядчи що буде з того. Розійшлася наша фамілія»17. І головною причиною
її «розходження» була важка хвороба І.Франка, а друге, не менш важливе, –
перенесення «ЛНВ» до Києва.
У франкознавчій літературі радянського часу було загальним місцем зви-
нувачувати М.Грушевського в тому, що переїзд «ЛНВ» до Києва залишив Івана
Яковича без шматка хліба. М.Грушевський сподівався на співробітництво зі
І.Франком як автором, чого, утім, не відбулося через хворобу літератора. Він
міг би одержувати гроші як ґонорари за публікації у журналі, якби мав мож-
ливість писати в такому темпі та кількості, що й раніше18. Коли ж поставити
на терези важливість збереження у «ЛНВ» І.Франка як редактора та справу
долучення Великої України до загальнонаціонального проекту, міркування
суспільного всеукраїнського інтересу виглядають без порівняння важливіши-
ми. Власне у М.Грушевського у цьому питанні й не було іншого вибору. Щоб
робити Україну українською необхідно було переносити «ЛНВ» до Києва.
Спочатку всіх трьох співробітників М.Грушевського, за наполяган-
ням останнього, було включено у число кореспондентів першої наддніпрян-
ської української газети «Громадська думка». С.Томашівський із подачі
М.Грушевського написав для часопису в Києві інформативну рецензію про
вихід видання «Науковий збірник, присвячений професорови Михайлови
Грушевському учениками і прихильниками з нагоди його десятилітньої на-
укової праці в Галичині (1894–1904)» (Львів, 1906 р.). 9 березня 1906 р. у
«Громадській думці» (ч.55) з’явилося редакційне звернення «До наших га-
лицьких товаришів», яке мало форму роз’яснень дописувачам із Галичини, ко-
трі нарікали на відмову друкувати їхні статті або на значні редакційні й мов-
ні втручання в тексти. У зверненні висловлювалося побажання до галицьких
кореспондентів, чиї матеріали редакція вважала надзвичайно важливими,
«писати популярно, дуже простою народньою мовою, – такою, якою говорить у
нас народ […]. Рукописи мусять бути писані дуже чітко і не тісно, щоб поміж
рядками зоставалося досить місця на виправки».
На останній сторінці того ж таки числа газети було подано коротку
«Відповідь редакції. Д[обродіє]ві С.Томашівському», в якій містилися нарі-
кання на нібито незрозумілу наддніпрянцям мову, і на те, що селянинові,
мовляв, нецікаво читати прізвища й назви статей, уміщених в ювілейному
збірнику. Коли брати фактичну сторону справи, то вона виглядала суттєво
виписаною. Проте існували певні нюанси, що дозволяли М.Грушевському
вважати цю замітку провокацією. Збірник на пошану створювався як ви-
твір осіб, котрі визнавали необхідність покінчення у громадському житті з
таким явищем, як роздвоєність національної ідентичності – малоросійською
самоідентифікацією інтеліґенції «на Великій Україні», рутенством і москво-
фільством на Галичині. М.Грушевський у передмові представлявся як пред-
ставник Великої України, який здійснює головну ідею політики «галицького
17 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.25. – Арк.162.
18 Докл. див.: Гирич І. М.Грушевський та І.Франко: громадське і приватне. – С.604–678.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
108 І.Б.Гирич
П’ємонту» для того, щоб спільну культурну матрицю згодом перенести
на підросійську Україну. Збірник присвячувався 10-річчю перебування
М.Грушевського у Львові. Ювілей цей припадав на 1904 р., а у світ збірник
виходив 1906 р., оскільки символізував початок здійснення тих прагнень
української еліти, яка в 1880-х рр. і започатковувала політику «нової ери».
Отже збірник мав символічне значення, і допис С.Томашівського зовсім не був
звичайною рецензією. Формальні зауваження сприйнялися М.Грушевським
як виступ проти тієї великої ідеї, яка за ним стояла. Називаючи й істори-
ка «галичанином» редакція, можливо підсвідомо, ображала його, адже він
навпаки – завжди підкреслював свою наддніпрянськість, а тут його «свої»
публічно вважають за «чужого» – представника Західної України, якого вже
не чекають у Києві. Не могла здивувати й форма подачі зауваження – нею
редакція газети фактично підтверджувала аґітаційні атаки чорносотенців
про «штучну мову» й різниці культурних уподобань між галичанами і над-
дніпрянцями, що підважувало ідею соборності. Логічним було б з’ясувати ці
питання у приватному листуванні, а не виносити їх на очі широкої публіки.
Тому М.Грушевський вирішив діяти рішуче та швидко.
У березні 1906 р. у своєму щоденнику він записав: «Самі прикрості:
в “Громадській думці” появилась відповідь Томашівському, і стаття до гали-
чан; се виходить просто на провокацію; думаю зібрати колективну заяву, щоб
зняли наші імена з листа співробітників»19. І.Франко та В.Гнатюк зовсім не хо-
тіли приставати на демарш щодо киян, але піддалися тиску М.Грушевського.
«Гіркий світ, – занотував історик, – а на рішучий виступ теж енергії не мають;
з заявою до “Громадської думки” криються»20. 17 березня М.Грушевський підго-
тував відповідний лист і зустрівся з усіма трьома «фаміліятами» у «Віденській
кав’ярні» Львова. «Франко пристав на гадку, – писав він, – а Гнатюк хилявся,
але в кінці стало на тім, щоб післати заяву»21. Концепт листа М.Грушевський
відчитав членам «фамілії» 20 березня та відправив на адресу «Громадської
думки».
Наприкінці березня 1906 р. у Львові перебував Є.Чикаленко. Розмови про
спільну культурно-громадську акцію відбувалися за присутності «фамілії».
М.Грушевський неодноразово говорив про щирість товаришів по суспільній
праці у соборницькій справі22. Такої відвертої позиції від однодумців по НТШ
та «ЛНВ» він не відчував ще від кінця 1905 р.
Чи свідомо «випихав» М.Грушевський І.Франка з «ЛНВ»? Ні, навіть уліт-
ку 1906 р. він ще намагався зацікавити останнього перспективами співпра-
ці з київською редакцією «ЛНВ». Оскільки І.Франко залишався у Львові
М.Грушевський проектував тимчасово відправити до редакції в Київ свого
учня – І.Джиджору. І з ними двома він обговорював плани про заснування в
місті філії книгарні та залучення кореспондентів23. 18–19 липня того ж року
19 Щоденник М.Грушевського, запис від березня 1906 р. // ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. –
Спр.25. – Арк.109.
20 Щоденник М.Грушевського, запис від 14 березня 1906 р. // Там само. – Арк.109 зв.
21 Щоденник М.Грушевського, запис від 17–20 березня 1906 р. // Там само. – Арк.110.
22 Щоденник М.Грушевського, запис від 25–26 березня 1906 р. // Там само. – Арк.111 зв.
23 Щоденник М.Грушевського, запис від 16 липня 1906 р. // Там само. – Арк.122 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
109М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
М.Грушевський знову веде розмови зі І.Франком, «але на мої київські проекти
Франко висуває ріжні скептичні міркування»24.
4 жовтня М.Грушевський у Львові проводив засідання Видавничої спілки
у справі перенесення друку до Києва. Він звертає у щоденнику увагу на реак-
цію І.Франка, найбільшої творчої сили: «Франко як маринований. Один мусів
давати собі репліки. Сумний настрій огорнув мене»25.
Коли вже питання початку друку «ЛНВ» у Києві було вирішено в листопа-
ді 1906 р. у М.Грушевського з І.Франком відбулася розмова на тему «кислоти»,
яка тече від членів «старої фамілії» до Києва. Останній стверджував, що не ка-
зав нічого поганого про М.Грушевського26. 6 грудня 1906 р. той провів нараду
зі співробітниками з приводу перенесення журналу до Києва. Підтримували
І.Труш і М.Лозинський, а І.Франко взагалі не прийшов27. Через три дні,
9 грудня, Михайло Сергійович написав у «Раду» статтю про початок виходу в
Києві «ЛНВ». Цей матеріал він попередньо публічно прочитав за присутнос-
ті С.Томашівського та І.Франка. «Франкові стаття здалася заважкою написа-
ною», – відзначав історик28. Він ще раз її прочитав уголос і нічого такого не
завважив. І.Франко не хотів цього переносу, він відчував, що йому буде важко
писати для нового «ЛНВ».
Поряд зі «старою фамілією» М.Грушевському треба було з’ясувати пи-
тання щодо підтримки соборницької ідеї лідерами національно-демокра-
тичної партії, які керували українською політикою на Галичині. Останніх
М.Грушевський своєю чергою звинувачував у крайовому сепаратизмі. Провід
націонал-демократів стояв за конфліктами у середині НТШ на початку
1900-х рр. Дуже напруженими були стосунки М.Грушевського з лідером ендеків
К.Левицьким. Опозиція у середині НТШ (С.Дністрянський, І.Горбачевський,
В.Шухевич та ін.) завжди мала підтримку з боку «Тіснійшого комітету» (ЦК)
націонал-демократичної партії. Ця ситуація змусила М.Грушевського вийти
з її лав, хоч він був одним із членів-засновників партії в 1899 р. Націонал-
демократичні політики, члени Галицького сейму та австрійського парламен-
ту, об’єктивно були зацікавленими у від’їзді опозиційного їм політика, яко-
го не вдалося переаґітувати на свій бік, зробити прихильником австрійської
орієнтації в політиці, як це сталося під їхнім впливом з одним із головних
представників «фамілії» – С.Томашівським. М.Грушевський завжди керував-
ся пріоритетним інтересом Великої України порівняно з Галичиною з огляду
на кількісне переважання підросійського українства над підавстрійським.
За відкритої підтримки австрійської політичної орієнтації соборницький про-
ект ставав неможливим для реалізації. Занадто сильними були проросійські
настрої серед інтеліґенції в російській Україні. Подвійна національна само-
ідентифікація робила наголос на виборі представником Великої України ро-
сійської політичної нації з підпорядкуванням російській національній ідеї з
24 Там само.
25 Щоденник М.Грушевського, запис від 4 жовтня 1906 р. // Там само. – Арк.131 зв.
26 Щоденник М.Грушевського, запис від 22 листопада 1906 р. // Там само. – Арк.134.
27 Щоденник М.Грушевського, запис від 6 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.138 зв.
28 Там само.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
110 І.Б.Гирич
її імперським прагненням нових завоювань на Заході, у тому числі Західної
України.
Галицькі політики з позитивом сприйняли ідеї М.Грушевського. І побачили
для себе той плюс, що Східна Україна через нього більше знатиме про Західну
Україну, а це збільшить дивіденди українських націонал-демократів в їхній бо-
ротьбі з польським політичним впливом на Галичині. 11 грудня 1906 р. відбу-
лася конференція лідерів націонал-демократів із групою М.Грушевського з при-
воду галицько-українських літературних і політичних відносин. Присутніми
на ній були Л.Бачинський, В.Охримович, М.Заячківський, Л.Цегельський та
Т.Ревакович. Від НТШ на зборах були О.Колесса, І.Франко, С.Томашівський,
В.Гнатюк, І.Джиджора, М.Лозинський, Д.Лукіянович. Ідеї М.Грушевського,
за його визнанням у щоденнику, сприйняли «дуже прихильно». Йому було за-
пропоновано ввійти до «Тіснійшого комітету» націонал-демократичної партії.
М.Грушевський погоджувався, якщо це не в’язатиме його партійною дисци-
пліною. Л.Цегельський говорив про необхідність бодай позірного пов’язання.
С.Томашівський підтримав таке входження. Відчувалося, що в нього існува-
ли певні домовленості з керівництвом і преференції у випадку, коли вдасть-
ся прив’язати М.Грушевського до стратегії націонал-демократів на Галичині.
І.Франко зайняв подвійну очікувальну позицію, і «за», і «проти», коли так ува-
жатиме М.Грушевський. «За» був і найвірніший учень останнього – І.Джиджора,
Д.Лукіяновчи вагався. М.Лозинський виступив проти29.
12 грудня 1906 р. перемовини тривали. М.Грушевський виставив дві умо-
ви: 1) входження на правах гостей; 2) спілка з газетою «Діло», яка до цього
часу постійно опонувала М.Грушевському та підтримувала його опозиціоне-
рів. Керівництво націонал-демократів, схоже, визнало ці умови й у стосунках
М.Грушевського з галицькою націонал-демократією настав нетривалий мир.
16 грудня часопис «Діло» передрукував статтю М.Грушевського з «ЛНВ» і вус-
тами головного редактора Л.Цегельського обіцяв дальшу підтримку, визна-
ючи, що раніше воював із ним30.
Того ж таки 16 грудня у М.Грушевського відбулася розмова з В.Гнатюком,
яку він у щоденнику записав так: «Я сьому докоряв, що з Франком підозрівають
мене, що я всякі жалі на них перевожу на грошеві їх відносини. Гнатюк запере-
чував, аби він або Франко щось подібне казали: взагалі запевняв у щирості»31.
Ситуація між колишніми найбільшими моторами Наукового товариства
імені Шевченка загострювалася й надалі. М.Грушевський у щоденнику за 6
і 9 березня 1907 р. відзначав, що його засмучує апатія І.Франка до вже київ-
ського «Вісника». Він продовжував тиснути на останнього, аби той давав щось
на друк у видання, підконтрольні історикові. Іван Якович написав рецензію
на журнал Старої громади «Україна», в якій проводив думки М.Грушевського
про ідейне малоросійство часопису, відставання його від суспільних потреб.
Цю рецензію читали публічно в редакції «Ради»32.
29 Щоденник М.Грушевського, запис від 6 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.138 зв.
30 Щоденник М.Грушевського, запис від 16 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.139 зв.
31 Там само.
32 Щоденник М.Грушевського, запис від 10 квітня 1907 р. // Там само. – Арк.13.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
111М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
У Києві справи пішли, і Львів для М.Грушевського перетворився на «тиху
пристань»33. Підтримки з боку «старої фамілії» він уже зовсім не відчував і 12–
13 жовтня 1907 р. констатував її кінець, мовляв, І.Франко водився з О.Сушком
(істориком школи М.Грушевського, який поширював відому чутку про подо-
рож того та І.Франка до Італії у вагонах різного класу), С.Томашівський робив
різні зауваження щодо вад «ЛНВ»34.
«Нова фамілія» – «нова кров»
для здійснення соборницького проекту
Ключовою постаттю в «новій фамілії» став І.Джиджора35. М.Грушевський
починав його вводити в гурт «старої фамілії» ще в 1906 р. Символічно, що
саме при І.Джиджорі М.Грушевський покликав 16 липня І.Франка й обгово-
рював з ними план перенесення «ЛНВ» у Київ36. Улітку 1906 р. І.Джиджору
М.Грушевський запросив на конференцію з парламентською та сеймовою ре-
презентацією українських депутатів. У 1907 р. Іван Миколайович уже став
головним виконавцем громадських доручень М.Грушевського в Києві, правою
рукою його діяльності щодо перенесення спільних культурних здобутків до міс-
та над Дніпром. 10–12 лютого 1907 р. разом зі І.Джиджорою М.Грушевський
відвідав П.Житецького для підготовки матеріалу щодо спільного правопи-
су киян і галичан у журналі. 11–17 червня М.Грушевський знову відрядив
І.Джиджору до Києва, де загострювалася політична ситуація через розпуск
I Державної думи, а він був єдиною людиною, хто міг відразу вирушити з
Галичини до Російської імперії, і також єдиним, кому беззастережно довіряв
М.Грушевський.
І.Джиджора налагоджував справу з друком «ЛНВ», писав статті в руслі
суспільної концепції вчителя для «Ради», став «очима й вухами» голови НТШ
у Києві, повідомляв про всі закулісні перемовини та новини з протиборчих
кіл як у середовищі українського руху, так і у стані російських чорносотен-
ців, ґубернаторської влади, цензури. Як знавець літературної мови, львівських
видань професора, він допомагав із редагуванням «скриптів» (рукописів).
Зустрічався за дорученням М.Грушевського з ключовими постатями, які під-
тримували його акцію.
На тимчасових правах помічника М.Грушевського в Києві був І.Кре вець-
кий, проте довірою І.Джиджори він не користувався. Лише допомагав остан-
ньому в роботі редакційної контори журналу. Зокрема 28–31 січня 1907 р. що-
денник М.Грушевського зафіксував заклик І.Кревецького їхати до Києва, щоб
провести перемовини з цензором О.Сидоровим, аби той не наказав закрити
33 Щоденник М.Грушевського, запис від 9 травня 1907 р. // Там само. – Арк.149.
34 Щоденник М.Грушевського, запис від 18 жовтня 1907 р. // Там само. – Арк.163.
35 Докл. про співпрацю І.Джиджори з М.Грушевським див.: Пришляк В. Михайло Грушевський
та Іван Джиджора: учитель і учень у світлі взаємного листування // Листування Михайла
Грушевського: листування Михайла Грушевського та Івана Джиджори / Упор. С.Панькова,
В.Пришляк. – К., 2008. – С.11–47 (серія «Епістолярні джерела грушевськознавства», т.4).
36 Щоденник М.Грушевського, запис від 16 липня 1906 р. // ЦДІАК України. – Ф.1235. –
Оп.1. – Спр.25. – Арк.122 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
112 І.Б.Гирич
«ЛНВ». Лист цей було написано 22 січня, і в ньому він оповідав, як у розмові
О.Сидорова з М.Синицьким (офіційним відповідальним редактором «ЛНВ»)
цензор сказав: «А Вістник пропагує сепаратизм, він старається розбити “рус-
ский” народ… Чому Ви не видаєте “Нової Громади”, – там ся справа не стави-
лася так остро. Ми дістали приказ з канцелярії генерал-губернатора сліди-
ти дуже строго за “Літературно-науковим вістником” і на щось подібного не
позволити»37. Відігравши епізодичну роль, І.Кревецький повернувся до Львова
й там незабаром пристав до опозиції голові НТШ, яку очолив С.Томашівський.
Найбільшою фіґурою, яка допомогла М.Грушевському налагодити всі його
видання від 1907 р. і до часів Першої світової війни, був Ю.Сірий (Тищенко),
котрий працював у конторі як нелеґал, тож мав документи на ім’я «Павла
Пилиповича Лаврова»38. Він став ключовою особою в «ЛНВ» (формував зміст
журналу), вів книгарню «ЛНВ», провадив експедицію номерів, листувався та
спілкувався з авторами і друкарями, виплачував ґонорари, активно працю-
вав у Видавничій спілці, вів пізніше редакцію газети «Село», взаємодіяв із
цензорами й т. п. Наддніпрянець Ю.Сірий випадково потрапив у поле зору
М.Грушевського. До 1906 р. він був діяльним есдеком, брав участь у збройних
сутичках під час першої російської революції, змушений був нелеґально пере-
їхати до Львова, де й був «завербований» М.Грушевським на працю у видав-
ничій сфері.
У роботі редакції Ю.Сірому допомагав галицький українець Л.Будай (пас-
порт мав на прізвище «Михайла Котика», під таким ім’ям і проходив у листу-
ванні історика). Л.Будай спільно з Ю.Сірим провадив редакційну діяльність
київської контори «ЛНВ». Проте називати його представником «нової фамілії»
не варто. Він був просто виконавцем розпоряджень М.Грушевського, і не мав
права, як члени «старої фамілії», відстоювати свою думку.
Секретарем редакції «ЛНВ» у Києві став наддніпрянець Ю.Квасницький.
Він працював ще на Б.Грінченка та на редакцію, що вела «Громадську думку»
й «Нову громаду». А після закриття цих видань перейшов до М.Грушевського,
де можна було заробити. За поглядами він був близьким до грінченківців і це
насторожувало М.Грушевського. Коли Є.Чикаленко написав у листі, що хоче
забрати Ю.Квасницького в «Раду», де залишилася більшість співробітників
«Громадської думки» М.Грушевський запротестував, мовляв занадто сконсолі-
дована група збирається в «Раді». Отже і Ю.Квасницького не слід зараховувати
до «нової фамілії» – він був лише тимчасовим співробітником М.Грушевського
в Києві.
Натомість до «нової фамілії» можна зарахувати галичан М.Мочульського
та М.Лозинського. Обидва активно співпрацювали в «ЛНВ». Але якщо літе-
ратурознавець М.Мочульський більше допомагав у львівських справах і ніби
замінив собою І.Франка та В.Гнатюка, то суспільствознавець М.Лозинський
37 Там само. – Спр.567. – С.22–23.
38 Докл. див.: Мельник О. Михайло Грушевський та Юрій Тищенко: розмова упродовж двох
десятиліть // Листування Михайла Грушевського: Листування Михайла Грушевського та Юрія
Тищенка / Упор. О.Мельник. – К., 2012. – С.14–48 (серія «Епістолярні джерела грушевськознав-
ства», т.6).
Український історичний журнал. – 2016. – №5
113М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
долучився й до київських видань М.Грушевського. Багато писав він і для
«Ради».
Між «старою» й «новою» «фаміліями» була та відмінність, що в першій
перебували люди, рівнозначні з М.Грушевським за науковим і громадським
значенням. Усі вони були концептуалістами з власним баченням шляхів
розвитку України. У «фамілії» мали своє вагоме слово, яке брав до відома
М.Грушевський. Навіть коли він ухвалював власне рішення, то змушений був
переконувати, арґументувати, а іноді приставати на іншу думку, коли члени
«фамілії» виступали разом. У матеріальному розумінні І.Франко, В.Гнатюк,
С.Томашівський були лише частково залежними від М.Грушевського, оскіль-
ки перебували на платній роботі в НТШ, але мали й інші заробітки, як-от
ґонорари за численні праці, читання лекцій тощо. До того ж за віком вони
майже не поступалися М.Грушевському. І.Франко був на десять років стар-
шим, а В.Гнатюк і С.Томашівський – на декілька років молодшими. «Нова
фамілія» – це був гурт фінансово залежних людей, представників молод-
шого покоління, які народилися в 1880-х рр. Їх стосунки ґрунтувалися на
взаєминах шанованого вчителя й молодших послідовників. М.Грушевський
виступав метром, а учні мали лише прислуховуватися та виконувати його
побажання, рішення. Не всі з них мали повну вищу освіту, як, приміром,
Ю.Тищенко (Сірий).
У наступні роки відбувалося омолодження «нової фамілії». Упродовж
1908–1910 рр. до неї ввійшли етнограф О.Роздольський, літературознавець
М.Євшан (Федюшка), М.Залізняк, історик громадського руху й бібліограф
В.Дорошенко. Останнього, власне, можна вважати проміжною ланкою між по-
чатковою «новою фамілією» та її новим доповненим складом. До нової версії
«нової фамілії» зі «старої – нової» долучилися лише І.Джиджора (уже як голов-
ний лідер) та Ю.Тищенко.
Звісно, можемо говорити про умовність такого поділу, адже тут ми не враху-
вали ще учнів історика по Львівському університету. Таких, як І.Крип’якевич,
М.Кордуба, В.Герасимчук. Утім їх М.Грушевський і не використовував у своїх
суспільно-політичних акціях (а саме це – головний критерій потрапляння у
число членів «фамілії»). Слід також назвати й людей, які склали своєрідну
київську «нову фамілію». Відбувалося це поступово в 1906–1912 рр., коли в
київській редакції фактично постала нова видавнича група (Л.Старицька-
Черняхівська, В.Леонтович, О.Олесь (Кандиба)).
Протистояння М.Грушевського
зі Старою київською громадою
Стара київська громада склалася як ідеологічний гурток однодумців на
початку 1890-х рр. Його друкованим органом був журнал «Киевская стари-
на» (1882–1906 рр.), лояльно налаштований до російської влади загалом та до
факту російського культурного впливу на Україну зокрема. Тут уважали за
нормальний стан вірнопідданство щодо імперії та плекання українофільсько-
го культурництва на противагу політичному українству. Усі троє редакторів
Український історичний журнал. – 2016. – №5
114 І.Б.Гирич
«Киевской старины» – Ф.Лебединцев, О.Лашкевич, В.Науменко – належали
до ліберального кола українофілів, але російських державників. Проте у часи
перших двох ідеологічний вплив на журнал справляв В.Антонович, що дозво-
ляло провадити через видання ідеї українського політичного культурництва.
Але з виходом В.Антоновича та О.Кониського з Київської громади у середині
1880-х рр. остання перетворилася на речника лише неполітичного культурни-
цтва. Цю ідеологію сповідували В.Науменко, І.Лучицький, О.Лазаревський,
Є.Ківлицький, О.Левицький. Стара громада стала антиподом заснованій у
1897 р. Загальноукраїнській безпартійній демократичній організації (ЗУБДО)
з В.Антоновичем і О.Кониським на чолі. Стара громада та її лідер В.Науменко
не сприймали тези «Галичина – український П’ємонт», будучи прихильника-
ми російської національної ідеї, вірили в можливість узгодження її з україн-
ським культурним, але не політичним інтересом.
До М.Грушевського керівництво Старої громади ставилося від початку
як до «відпоручника» В.Антоновича й О.Кониського, його діяльність уважали
«австрофільською», а політичну позицію – «антиросійською». Російську націо-
нальну ідею В.Науменко сприймав як даність, до котрої треба пристосовува-
тися, а не з якою слід боротися. Політика Старої громади полягала в пошуку
союзників у таборі «кадетствующих» росіян, що мали «зглянутися» над укра-
їнською інтеліґенцією й дозволити в обмежених рамках національну освіту,
літературу, науку.
Стара громада не воювала з М.Грушевським та його установами, але й не
брала участі в них. Як автори її члени писали свої праці російською, воліючи
друкуватися в ліберальних виданнях Петербурґа, Москви. Під тиском «віків-
ців» С.Єфремова й В.Доманицького у рубриках «Хроніка» і «Критика» друку-
валися матеріали «на злобу дня», але принципових кроків до зміну формату
В.Науменко в «Киевской старине» робити не збирався.
Переносячи «ЛНВ» до Києва, М.Грушевський не бажав конкуренції з боку
«Киевской старины», що могло розбити й так незначні літературні сили між
трьома напрямами: українофільським (старогромадівським), партикуляр-
ним (наддніпрянським «Нової громади») та всеукраїнським («вісниківським»
М.Грушевського). Кволе українське суспільство Києва не могло утримувати
відразу три видання – реально могло існувати лише одне. «Киевская стари-
на» була дотаційним проектом. А ці гроші надходили з того ж джерела, що
й кошти для «Нової громади» та почасти «ЛНВ» – із бюджету В.Симиренка,
Є.Чикаленка, В.Леонтовича.
В.Науменко, розуміючи патову ситуацію, а також неприхильне ставлен-
ня В.Симиренка та Є.Чикаленка до його політичної ліні, не хотів втрачати
«Киевскую старину» й пропонував модернізувати останню в «Україну», змінив-
ши назву, а не сутність видання. Під такою новою назвою журнал виходив
весь 1906-й рік, поки остаточно не було визнано під тиском М.Грушевського,
що це видання виконало свою історичну суспільну місію на період україно-
фільства та має поступитися місцем загальноукраїнському «ЛНВ», який стоїть
на соборницьких національних позиціях, покінчив із мовним утраквізмом і
пропаґує ідею української окремішності від Росії.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
115М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
М.Грушевський при перебуванні в Києві мало зустрічався з В.Науменком.
Та й той не прагнув зближення з М.Грушевським, розуміючи, що перекона-
ти останнього у продовженні малоросійської лінії у його журналі не вдасться.
Але такі зустрічі були необхідними, щоб законним способом припинити друк
«Киевской старины». Під 27 серпня 1906 р. у щоденнику історика є запис про
нараду між В.Науменком та І.Стешенком у зв’язку з ситуацією у «Громадській
думці» та «ексклюзивністю компанії», яка цю газету робить39.
Закриття «Киевской старины» було болючою справою для всіх її дав-
ніх симпатиків. Окрім В.Науменка, видання захищав і секретар редакції
О.Левицький, і К.Мельник. Сьогодні може виникнути спокуса звинувачувати
М.Грушевського у загибелі добротного історико-краєзнавчого часопису. Проте
до оцінки такого рішення треба підходити, маючи на увазі дві важливі об-
ставини: 1) чи можливо було й надалі фінансово підтримувати видання, яке
мало більше антикварну цінність як збірка цікавого архівного матеріалу, але
було малоцінним під кутом зору тодішніх суспільно-політичних завдань укра-
їнського руху; 2) відсутність належної кількості передплатників, які могли б
утримувати його «на плаву». Натомість тираж «ЛНВ» із першого ж року був
більшим удвічі за наклад «Киевской старины», що красномовно свідчило про
вподобання публіки.
Чи переймався М.Грушевський фактом відсутності джерелознавчого ви-
дання із закриттям «Киевской старины»? Думається, так. Не випадково він
відразу заснував у Києві «Записки УНТ», що фактично продовжували той са-
мий жанр наукової літератури, а згодом заснував ще й «Україну» як науко-
во-популярний журнал. Отже замість однієї «Киевской старины» постало два
часописи. До того ж суто національного, а не амбівалентного характеру.
Байдуже ставлення до заходів львівського професора
з боку старих прихильників «нової ери»
(В.Антонович, К.Мельник-Антонович, О.Левицький)
В.Антонович із О.Кониським відправляли М.Грушевського до Львова
з напутнім словом повернутися в Київ зі спільним культурним надбанням.
О.Кониський на 1906-й рік уже помер. Обидва вчителі залишалися вірними
народовському курсу, і здавалося (це стало аксіомою у загальних курсах іс-
торії України кінця ХІХ – початку ХХ ст.), що В.Антонович буде ревним со-
юзником М.Грушевського, підтримуватиме того в усіх соборницьких починан-
нях, які власне й започатковувалися ним спільно з О.Барвінським на початку
1880-х рр. Проте не так сталося, як гадалося40. Часи змінилися, Володимир
Боніфатійович підупав на здоров’я, із політика він перетворився на археоло-
га, відійшов від активної громадської роботи. Від підтримки М.Грушевського
39 Щоденник М.Грушевського, запис від 27 серпня 1906 р. // ЦДІАК України. – Ф.1235. –
Оп.1. – Спр.25. – Арк.126.
40 Докл. про стосунки М.Грушевського й В.Антоновича див.: Гирич І. М.Грушевський та
В.Антонович: творчі контакти та суспільно-політичні погляди // Його ж. Михайло Грушевський:
конструктор української модерної нації. – С.453–485.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
116 І.Б.Гирич
у справах НТШ усунувся майже повністю. Обіцяних наукових праць для
«Записок НТШ» і «ЛНВ» не давав.
Однією з причин охолодження взаємин між М.Грушевським і
В.Антоновичем стала зміна головою НТШ напрямних політичної лінії. Він пе-
реглянув своє ставлення до О.Барвінського та старих народовців, почав орієн-
туватися на І.Франка й молодих радикалів. Це підтверджують спогади іншого
учня В.Антоновича – чернігівця А.Верзилова, який писав: «Як мені під час ки-
ївського археологічного з’їзду казав Т.Рильський, у Антоновича попсувались
відносини з Грушевським на ґрунті політики, і то галицької переважно»41.
У 1906 р. в Києві силами професури місцевого університету та пред-
ставниками Старої громади відзначили 35-річний ювілей професорської
діяльності В.Антоновича. М.Грушевський одержав листа від професора
М.Довнара-Запольського із запрошенням узяти участь в ювілейному збірни-
ку. В.Антоновича вшановували як «малоросійського» історика, котрий, нале-
жачи до «російських» істориків, розробляв «обласну» минувшину «Південно-
Західного краю». Називався збірник «Сину України», але за сутнісними
ознаками це було бажання російської історіографії за старою звичкою при-
власнити собі українського історика. М.Грушевський зайняв принципову по-
зицію – він прагнув відзначення В.Антоновича як українця. Хотів зробити яв-
ним те, що сам В.Антонович завжди побоювався афішувати. Цікава реакція
М.Грушевського у щоденнику. Він писав про жаль М.Довнара-Запольського
від того, що «“первые малороссы” не ідуть за ними, коли вони надумали ви-
ручити їх в їх індиєнції й справити їм ювілей “українського діяча”, як пани
справляють весілля довголітній слузі»42.
Нам нічого не відомо про лист-відповідь М.Грушевського. Але після
М.Довнара-Запольського йому написав О.Левицький із тим самим прохан-
ням. М.Грушевський розумів, що промовчати ювілей (нехай і не круглий), не
можна, і «треба ладити привіти»43. До слова, вплив М.Грушевського, якого ще
не було в Києві, на місцеві наукові справи виявився дуже відчутним. Його
думка мала чи не визначальне значення для тієї чи іншої справи. Він та його
співробітники відмовилися брати участь у збірнику ювілейних статей, який
так і не вийшов друком. В.Антоновичу подарували незавершене видання в
кількості одного примірника. Те саме сталося й в Петербурзі, де українознав-
чий збірник планували видати О. та С. Русови.
Знаючи про ювілей М.Грушевський замовив С.Томашівському історіогра-
фічну статтю про В.Антоновича для своїх журналів44. У листі від 26 листопа-
да 1905 р. С.Томашівський писав про плани такої студії: «Вона не може бути
поверховна, але має дати дійсний образ наукового доробку В.Б.Антоновича.
Зроблю се так, що перейду його всі важніші праці в історичній хронології
41 Верзилів А. Мої спогади про чернігівських археологів // Український історик. – 1991. – Ч.1/2
(108/109). – С.101–102.
42 Щоденник М.Грушевського, запис від 7 квітня 1906 р. // ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. –
Спр.25. – Арк.113.
43 Щоденник М.Грушевського, запис від 24 квітня 1906 р. // Там само. – Арк.114.
44 Див.: Гирич І. Михайло Грушевський в 1904–1905 роках (за його щоденником) // Український
історик. – С.221–223.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
117М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
(археологія, княжі часи, литовські, козаччина і т.и.), а не в хронологічному
порядку написання»45.
М.Грушевський якраз у час свого переїзду до Києва в 1906 р. почав крис-
талізувати «канонічну» історіографічну оцінку постаті В.Антоновича, яка
лягла в основу його відомих класичних статей, передусім зі «Записок УНТ».
Не беручі участь у відзначенні ювілею «малоросійського», не поцінував він і
вшанування В.Антоновича «партикулярно-наддніпрянського», що його здій-
снила «Нова громада», надрукувавши статтю В.Доманицького про ювіляра.
«Незручно, блідо, анекдотично», – так оцінив концептуальний рівень матеріа-
лу М.Грушевський у своєму щоденнику46. Але не взяти зовсім участі у святку-
ванні ювілею В.Антоновича НТШ М.Грушевського не могло. Вони присвятили
Володимирові Боніфатійовичу черговий випуск «ЗНТШ». Вручав том «Записок
НТШ», присвячений В.Антоновичу, М.Грушевський у Києві особисто 31 груд-
ня 1906 р.47
В.Антонович завжди перебував у полі зору М.Грушевського як непомиль-
ний авторитет та єдина (крім В.Леонтовича) людина, хто мав вплив на ме-
цената В.Симиренка. Через В.Антоновича М.Грушевський тиснув на Василя
Федоровича, щоб отримати чергові суми коштів на українські культурні спра-
ви. 28 квітня 1907 р. В.Антонович повідомив йому, що В.Симиренко дає поло-
вину грошей на друкарню, і що виступає за продовження субсидій на галицькі
культурні справи – львівське НТШ48.
Зі смертю П.Голубовського звільнялася посада завідувача кафедри «ро-
сійської» історії в Київському університеті. М.Грушевський у зв’язку з пла-
нами перебратися до Києва виношував думку податися на вибори профе-
сора на історико-філологічному факультеті, заміщення посади завідувача
кафедри. У цій справи сподівався на підтримку професора В.Антоновича,
але несподівано для себе дізнався, що Володимир Боніфатійович протегував
на це місце В.Данилевича – іншого свого учня, котрий не займався політи-
кою та українським рухом. У щоденнику Михайло Сергійович відзначав, що
В.Антонович ніби «благоволіт» до нього, але проводить на посаду в універси-
теті В.Данилевича49. Це було дійсно несподівано, ураховуючи, що справою
влаштування М.Грушевського в Київський університет займався філолог
В.Перетц – росіянин, колишній професор Петербурзького університету, який
обійняв кафедру в Києві лише декілька років тому.
У цій ситуації до креатури В.Антоновича в Києві М.Грушевський ста-
вився з підозрою. О.Левицький сподівався очолити або філологічну або іс-
торичну секцію УНТ. Відбулися загальні збори товариства, на яких в обох
випадках Ореста Івановича «провалили». М.Грушевський задоволено й не
без злорадства відзначав: «Ор.Левицький (на засіданні Філологічної секції –
І.Г.) вийшов з себе на моїй промові. Вважав, що його оберуть, як приятеля
45 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.792. – Арк.208 зв.
46 Щоденник М.Грушевського, запис від 10 жовтня 1906 р. // Там само. – Спр.25. – Арк.132.
47 Щоденник М.Грушевського, запис від 31 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.5.
48 Щоденник М.Грушевського, запис від 28 квітня 1907 р. // Там само. – Арк.148.
49 Щоденник М.Грушевського, запис від 18–24 червня 1907 р. // Там само. – Арк.151 зв. – 152.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
118 І.Б.Гирич
В.Антоновича»50. При конституюванні Історичної секції та у справі наукового
органу «О.Левицький хотів бути головою, але я відсадив “генеральський чин”»
(працюючи у 4-й гімназії О.Левицький дослужився до високого звання дійсно-
го статського радника). Тоді ж відбулася «баталія» за збереження «Киевской
старины», яку відстоювали О.Левицький, К.Мельник та О.Косач51.
Позиція львівського історика в публічному дискурсі була настільки оче-
видною, що М.Грушевський навіть не хотів перед Новим роком зайти до
В.Антоновича. Заважали ситуація з виборами О.Левицького та київською ка-
федрою. Проте він зайшов привітати В.Антоновича – зустріч відбулася в офі-
ційному тоні52.
Під самий кінець 1907 р. пройшли загальні збори УНТ. У своїй промові
Г.Павлуцький – професор мистецтва Київського університету, вніс кандида-
туру М.Грушевського на голову. Обрали саме останнього, а О.Левицький зно-
ву не набрав голосів на першого заступника – переміг В.Щербина як більш
бажаний для М.Грушевського. До 1905 р. В.Щербина мало анґажувався до
української політики. Він був пасивнішим за О.Левицького, котрий до почат-
ку 1890-х рр. через своє українофільство вже перебував під негласним полі-
цейським наглядом. Утім В.Щербина не відзначався кар’єрними амбіціями.
О.Левицький стояв незмірно вище за свого конкурента в наукових колах, тож
із ним М.Грушевський міг мати тертя як із людиною авторитетною, за якою
була Стара громада, вужче – редакція «Киевской старины».
Віківці та Б.Грінченко у спробі не допустити
розгортання інституцій М.Грушевського в Києві
Віківці становили молоде крило Старої громади, були членами ЗУБДО,
а згодом – активістами Української демократично-радикальної партії. Усі
вони складали видавниче товариство акціонерного типу «Вік», яке постало в
1895–1898 рр., до нього входили вихованці Київської духовної семінарії. Його
кістяком були О.Лотоцький, С.Єфремов, В.Доманицький, Ф.Матушевський,
В.Прокопович, В.Дурдуківський. Усіх їх більшою, або меншою мірою можна
вважати вихованцями О.Кониського. Усі відвідували нелеґальні приватні лек-
ції з українознавства В.Антоновича, а В.Доманицький навчався у Володимира
Боніфатійовича в Університеті св. Володимира. Як члени семінарської грома-
ди, усі перебували під опікою М.Грушевського та становили з останнім орга-
нічний гурток, в якому він був молодшим учителем, середнім наставником
і виховником у праці з засвоєння основ гуманітарних українознавчих дис-
циплін. Саме ці люди й надавали Михайлові Сергійовичу головну допомогу
в його праці над виданнями «ЗНТШ» та «ЛНВ», коли той переїхав у 1894 р.
до Львова. Вони писали рецензії на підросійські наукові періодики й окремі
книжки, подавали ориґінальні праці історичного характеру. С.Єфремов вів ру-
брику хроніки літературно-культурного життя Наддніпрянщини для «ЛНВ».
50 Щоденник М.Грушевського, запис від 11 листопада 1907 р. // Там само. – Арк.165 зв.
51 Щоденник М.Грушевського, запис від 14 листопада 1907 р. // Там само. – Арк.166.
52 Щоденник М.Грушевського, запис від 26 грудня 1907 р. // Там само. – Арк.171.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
119М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
Віківці були першим поколінням власне політичних українців, а не
україно філів, і свій українізуючий вплив вони поширювали на редакцію
«Киевской старины», Стару громаду. Зі М.Грушевським дружні взаємини
склалися передусім у О.Лотоцького та С.Єфремова. Багато праць на замов-
лення голови НТШ підготував для «ЗНТШ» В.Доманицький. На рубежі сто-
літь залишив Київ і переїхав до Петербурґа О.Лотоцький, де перетворився
на праву руку історика у зв’язках з місцевою українською громадою. Місце
О.Лотоцького в Києві зайняв С.Єфремов53.
Ідеологічних розходжень між М.Грушевським та С.Єфремовим не було
до 1906–1907 рр. На останнього орієнтувалися всі інші представники ви-
давництва «Вік». Ситуація змінилася, коли до Києва з Чернігова переїхав
Б.Грінченко, який став редагувати тлумачний словник української мови та
очолив місцеву «Просвіту». Він оселився поряд з С.Єфремовим, утворивши з
ним публіцистичний тандем. Поволі відокремлюючи Сергія Олександровича
від М.Грушевського, Б.Грінченко підштовхував С.Єфремова провадити власну
політичну лінію. У переддень російської революції 1905 р. постала демокра-
тична й радикальна партія. Останньою керували С.Єфремов і Б.Грінченко,
які протиставилися «старим» нечисленним заможним українцям, яких уособ-
лювали постаті Є.Чикаленка та В.Леонтовича. Принципової різниці між де-
мократами й радикалами не було – лише розбіжності в питаннях тактики.
Радикали підтримували рішучі дії селянства у справі заволодіння поміщиць-
кою землею. Демократи пропонували цю землю передати селянам за викуп.
Улітку 1905 р. партії об’єдналися. За що виступав і М.Грушевський, котрий
був неофіційним членом УДРП, яка стала продовженням ЗУБДО.
Із постанням УДРП статус С.Єфремова змінився, він незрівняно виріс.
Це був уже не просто виконавець настанов М.Грушевського, а самостійний
політик зі власною політсилою. Він почав сприймати себе якщо не рівно-
рядним М.Грушевському, то принаймні політичною фіґурою одного поряд-
ку. С.Єфремов висунувся в партійні лідери, – місце, на яке не претендував
Б.Грінченко. Якщо до УДРП на М.Грушевського віківці дивилися як на ки-
янина-наддніпрянця, то з 1905 р. його вже С.Єфремов і Б.Грінченко радше
сприймали галичанином. Останній своїми впливами на С.Єфремова, відзна-
чав у мемуарах Є.Чикаленко, готував Сергія Олександровича на лідера над-
дніпрянського українства, що можливе лише в тому разі, якщо М.Грушевський
залишиться у Львові.
За всієї нібито логічності доводів Б.Грінченка (мовляв, ну чим С.Єфремов
гірший за М.Грушевського, чому він не може очолити наддніпрянське гро-
мадянства?!) нове становище Сергія Олександровича підривало рівновагу,
роками вибудовувану стратегію з культурного об’єднання обох Україн. Без
«штурму й натиску» М.Грушевського в 1905–1907 рр. Акт злуки 1919 р. був
би під великим сумнівом. Постановка питання у трактовці Б.Грінченка за-
морожувала б ситуацію існування двох окремих частин України: галицької та
53 Докл. див.: Гирич І. М.Грушевський і С.Єфремов на тлі українського суспільно-політичного
життя кінця ХІХ – 20-х років ХХ ст. // Його ж. Михайло Грушевський: конструктор української
модерної нації. – С.514–583.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
120 І.Б.Гирич
наддніпрянської. Відразу від Б.Грінченка повіяло ворожістю до галичан, і це
дуже здивувало І.Франка, адже через цих людей передусім і будувалася со-
борницька культурна акція.
Прикладом такого неґативного ставлення наддніпрянців до українського
як до не свого, а «галицького», стала реакція киян на закриття на початку
1907 р. цензорами київського «ЛНВ». І.Кревецький у листі до М.Грушевського
від 28 січня 1907 р. писав:
«Взагалі ті круги киян, що виявляють свою антипатію до не-
російських українців, зовсім не сумують за “Літ.-н. вістни-
ком”, – може навпаки. Се замітно навіть досить виразно. Так
само історії з т.зв. “галицизмами” повторяються ще від часу
до часу. Попри те нема повного зрозуміння ваги теперішньої
хвилі, нема зрозуміння тих широких і далекосяглих плянів,
які бажалось би здійснити. Одна одиниця, що здає собі справу
з ваги хвилі і задач супротив неї – т. [Д.] Дорошенко, що тор-
кається нас, то мимо нашої найщирішої волі не можемо збли-
зитися до тутешніх кругів в такій мірі, як се бажалось би. Може
з часом се переломиться. Були ми всі передвчора на засіданню
видавничої комісії в “Просвіті” і – більше вже туди не підемо.
Коли б не п. Леся Українка, що заговорила слово – два, то про-
сто треба б було виходити серед засідання. Дехто питав все,
коли ми поїдемо з Києва»54.
Замість пошуків спільного, відчуття важливості моменту, розуміння цін-
ності набутого досвіду, Б.Грінченко сіяв ворожнечу й недовіру до всього га-
лицького. Особистий мотив – несприйняття М.Грушевського – переважив за-
гальнонаціональні інтереси.
Початком конверґенції, спаювання в єдину сутність двох різних україн-
ських організмів, могло стати лише перенесення структур зі Львова до Києва,
що відразу планувалися як спільні для підросійських і підавстрійських укра-
їнців. М.Грушевський уособлював соборність, був своєрідною еманацією ідеї.
І однозначно в інтересах України було здійснити саме план М.Грушевського,
а не Б.Грінченка та С.Єфремова. У питаннях загальнополітичної лінії позиція
М.Грушевського більше відповідала всеукраїнським завданням. Не випадково
вище ми наводили уривки з листа І.Кревецького, в якому той цитував цен-
зора О.Сидорова, котрий «сепаратистом» уважав передусім М.Грушевського
та його «мазепинський» журнал, а не часопис «Нова громада» Б.Грінченка та
С.Єфремова.
У М.Грушевського була ще одна важлива перевага. Він міг домовлятися
зі спонсорами культурно-політичної національної справи. Був людиною до-
віри для В.Симиренка, Є.Чикаленка, В.Леонтовича. Натомість Б.Грінченко
переважно ворогував із ними, тож сподіватися на одержання фінансової
допомоги для нього і його видань було нереально. Практика редагування
«Громадської думки» та «Нової громади», їхній радикалізм і деструктивність в
54 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.567. – Арк.31.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
121М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
оцінці культурних завдань, боротьба з «буржуазією» всіх мастей перетворила
заможний елемент на опозиціонерів Грінченкової компанії. М.Грушевський
робив ставку на видання для інтеліґенції, змінив тональність «Ради» і «ЛНВ»
на користь еволюційної лінії у соціальному питанні. Натомість більш чіткі-
ше та принциповіше окреслив проблему українського культурного кордону,
покінчення з національною амбівалентністю, розбудови суто національних
культурно-наукових структур, які стояли б на позиціях культурної окреміш-
ності від Росії.
Початок «війни» між одними й іншими призвів до розшарування в дуже
нерозвиненому українському суспільстві Києва. Усі віківці були товаришами,
їх в’язали між собою не лише переконання, але й близькі стосунки. Тому не
випадково, що майже всі стали на бік С.Єфремова, Б.Грінченка. Це угрупо-
вання почали називати в 1905–1907 рр. «грінченківцями» (або «гоголівця-
ми»). Ініціатива у фронді до М.Грушевського належала не С.Єфремову, а все
ж Б.Грінченкові. Тому і відповідь М.Грушевського передусім спрямовувалася
супроти Бориса Дмитровича як головного опозиційника Києва.
Боротьба за соборницький проект М.Грушевського точилася навколо де-
кількох інституційних моментів:
1) оволодіння всеукраїнською газетою «Громадська думка»/«Рада»;
2) заміна журналу «Нова громада» на «ЛНВ»;
3) закриття «Киевской старины» і вихід замість неї «Записок УНТ» та зго-
дом «України» М.Грушевського;
4) створення в Києві Українського наукового товариства, яке було б анало-
гічною НТШ установою;
5) заснування в Києві інституту українознавства – прообразу гуманітарної
секції національної академії наук;
6) утворення народного університету для населення з читанням публічних
лекцій перед широким загалом;
7) створення при Київському університеті українознавчих кафедр, для
чого обійняти вакантну посаду професора на кафедрі російської історії в
Університеті св. Володимира, що звільнилася по смерті П.Голубовського;
8) організування Товариства прихильників української літератури, на-
уки і штуки – неофіційного міністерства фінансів для підтримки національної
культури, науки, мистецтва;
9) організація Видавничої спілки на кшталт львівської та заснування ме-
режі книгарень у Києві та підросійській Україні.
План був амбітний, багатоступеневий і системний, складався зі
взаємопов’язаних етапів. Важливим елементом була наявність однієї людини,
яка рухала всім цим проектом. Такою фіґурою міг бути тільки М.Грушевський.
Б.Грінченко не мислив подібними масштабами – йому йшлося лише про збере-
ження статус-кво в «Новій громаді» та «Громадській думці».
За першими двома позиціями протиборства М.Грушевському стояли
Б.Грінченко, С.Єфремов. Останній був фактичним редактором і «Нової грома-
ди», і «Громадської думки», пишучи щоденно до півдесятка статей для газет і
журналів.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
122 І.Б.Гирич
Пертрактації
М.Грушевського у справі опанування
«Громадською думкою»/«Радою»
Концептуальним рівнем «Громадської думки» М.Грушевський не був за-
доволений. У щоденнику історик десятки разів згадував цю наддніпрянську
газету, адже вона мала бути речницею всенаціонального інтересу. Її значен-
ня мало переважати навіть львівське «Діло» – усе ж таки передусім реґіо-
нальний часопис. На початку 1906 р. М.Грушевського вразила «осторога» су-
проти «Вісника»: «Прикро, зрештою слабо дуже»55. Але залишати «Громадську
думку» поза своїм впливом він не збирався. Написав статтю для неї, а та-
кож листи до головного редактора й видавця газети: Ф.Матушевського та
Є.Чикаленка56.
30 січня 1906 р. вихід «Громадської думки» припинила цензура. Це вра-
зило М.Грушевського, навіть попри «сепаратизм» видання супроти Галичини:
«Я вперед про се думав і прикра була така можливість, але все ж справджен-
ня сього страху ще більш привалило, яка б там не була та “Думка”», – писав
у щоденнику історик57. 5 лютого того ж року у Львові опинився Є.Чикаленко
й розповів М.Грушевському про неприхильне ставлення до нього «круж-
ка Грінченка»58. А в кінці місяця – 25 лютого 1906 р. – учений занотував:
«Громадська думка до обридження чужденна й нерозумна»59.
Потім на початку березня 1906 р. сталася згадана вище історія із заміткою
у «Громадській думці» проти С.Томашівського, через що М.Грушевський зібрав
колективну заяву про вихід зі складу редакції60. Голова НТШ відчував своє
ізолювання з двох боків: іде «війна» на «галицькому фронті» з проводом націо-
нально-демократичної партії, «стара фамілія» проявляє апатію й не підтримує
професора, а також київські українці вставляють палиці в колеса загально-
українського проекту. «А “Громадська думка”, – відзначав М.Грушевський, –
пише собі лише те, “що всім уже звісно”, і нічого знати не хоче й не потрібує.
Але на розум взявши, треба все се брати байдуже. Род человечеський мусить
іти діагонально»61.
Ключовою постаттю, яка могла переломити неґативну тенденцію в акції
М.Грушевського, був Є.Чикаленко – головний спонсор видань грінченків-
ців. Б.Грінченко та С.Єфремов переконали його, що вони зможуть самі, без
М.Грушевського, видавати свої журнал і газету. Проте вже початок 1906-го
року продемонстрував, що принаймні з газетою існуватимуть серйозні пробле-
ми. Упродовж березня між М.Грушевським і Є.Чикаленком відбулося декілька
55 Щоденник М.Грушевського, запис від 12 січня 1906 р. // Там само. – Спр.25. –
Арк.103.
56 Щоденник М.Грушевського, запис від 20 січня 1906 р. // Там само. – Арк.130 зв.
57 Щоденник М.Грушевського, запис від 30 січня 1906 р. // Там само. – Арк.104.
58 Щоденник М.Грушевського, запис від 5 лютого 1906 р. // Там само. – Арк.104 зв.
59 Щоденник М.Грушевського, запис від 25 лютого 1906 р. // Там само. – Арк.107.
60 Щоденник М.Грушевського, запис від 11 березня 1906 р. // Там само. – Арк.109.
61 Щоденник М.Грушевського, запис від 15 березня 1906 р. // Там само. – Арк.109 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
123М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
розмов «на щирість»62. Перша спроба схилити Євгена Харлампійовича на свій
бік закінчилася невдачею.
У квітні М.Грушевський змальовував перед братом Олександром
Сергійовичем план перших кроків зі творення культурних інституцій націо-
нального спрямування в Києві. На осінь – зиму він уже сподівався організу-
вати: 1) публічні виступи з українознавчими лекціями; 2) формування на-
родного університету, за зразком тих, що тоді почали виникати в російських
столицях (Лесгафта, Щанявського); 3) заснування Товариства прихильників
української літератури, науки і штуки (фактично йшлося про утворення офі-
ційної надбудови управління грошима, які давав В.Симиренко на українські
громадсько-культурні цілі; за допомогою такого товариство М.Грушевський,
хоч і через В.Леонтовича, одержував леґальний доступ до коштів); 4) організа-
ція народної авдиторії, яка дозволила б і провадити публічні «відчити», і мо-
гла б знадобитися для народного університету63. М.Грушевський, бачачи спро-
тив його планам щодо «Громадської думки», мав намір заснувати свою газету в
Києві. У 1909 р. нею стало в майбутньому, за три роки, «Село».
Якщо з Б.Грінченком М.Грушевський не підтримував взаємин, то з С.Єф-
ремовим він зберігав епістолярний контакт і творче співробітництво, хоч тепер
і в обмеженій формі, через власні видавничі проекти Сергія Олександровича.
Історик відзначав, що листи С.Єфремова «не роблять вражіння щирости»64.
У липні 1906 р. П.Стебницький у листі до М.Грушевського повідомляв про
насміхання «Громадської думки» над «Украинским вестником», який у 1906 р.
був на кшталт проміжної ланки між львівським і київським «ЛНВ», хоч і ви-
ходив у Петербурзі. «“Украинский вестник” пише добре, але спізнився на три
роки – так ставляться свої», – резюмував професор65.
Улітку 1906 р. (лист не має дати, або не зберігся початок із датою)
О.Лотоцький повідомляв М.Грушевському про зміну настроїв Є.Чикаленка,
просив не розривати стосунків з Б.Грінченком і його однодумцями:
«З особистих джерел знаю, – писав Олександр Гнатович, – що
Чикаленко має на меті, щоб не переривати газети, надати їй
більш буржуазний характер, бо обстоювання голоти проти сіль-
ської буржуазії ні до чого не доводить. Попереджаю Вас – се буде
між нами,– що можуть Вам зробити таку пропозицію. Сей не-
щасливий план показує лиш, як зле стоять справи, коли люде
кидаються просто в огонь. [...] Перш за все Ви тут – на моє пере-
конання – багато переоцінюєте в лихий бік; до Вас особисто нема
такого відношення, як Ви уявляєте. Крім того, се власне єди-
на літературно-робоча кампанія, без помочи якої обійтися буде
трудно, коли навіть можливо. Треба знайти з ними [компроміс],
бо старі – і лукаві, і ледачі – оставлять Вас на слизькому!»66.
62 Щоденник М.Грушевського, запис від 26 березня 1906 р. // Там само. – Арк.111.
63 Щоденник М.Грушевського, запис від 14 квітня 1906 р. // Там само. – Арк.113.
64 Щоденник М.Грушевського, запис від 4 травня 1906 р. // Там само. – Арк.115.
65 Щоденник М.Грушевського, запис від 10 липня 1906 р. // Там само. – Арк.121 зв.
66 Там само. – Спр.613. – Арк.242–245.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
124 І.Б.Гирич
У серпні 1906 р. «Громадську думку» вдруге закрили. Було заарештовано
головного публіциста «Ради» С.Єфремова, який тоді обіймав посаду головреда
газети. Наступила криза. М.Грушевський писав Є.Чикаленкові, питаючи, чи
їхати до Києва на допомогу? Той повідомляв про розгром редакції й арешти.
М.Грушевського стурбувала ситуація ймовірного остаточного закриття газети.
Він записав у щоденник: «Невважаючи на всі прикрости, які я мав від тої ком-
панії, дуже мене ся вість пригнітила»67.
Професор поїхав до Києва і зробив другу спробу опанувати ситуацію з
газетою й журналом, ведучи наполегливі атаки на сумління Є.Чикаленка.
29 серпня 1906 р. М.Грушевський зустрівся з Євгеном Харлампійовичем. Від
видавця дізнався, що інтеліґентного читача газета за півроку не здобула. Тоді
ж з Ф.Матушевським історик намагався з’ясувати справу непорозумінь між
киянами й галичанами. Наступного дня, 30 серпня, М.Грушевський знову го-
ворив із Є.Чикаленком про плани з «ЛНВ» і «НТШ»/«УНТ»: «Чикаленко відпо-
вів, що не помічник – хочеться держатися грінченкової кампанії; се зробило на
мене дуже прикре вражіння, відчулась певна нещирість, чи малодушність –
в ліпшім разі; я був здепримований до того, що попросив Сашу (брата– І.Г.)
піти зі мною, щоб трохи розірватися»68.
31 серпня у помешканні Є.Чикаленка за присутності П.Стебницького
й В.Леонтовича відбулася чергова розмова про «ексклюзивність компанії»
Б.Грінченка. В.Леонтовичу постановка проблеми М.Грушевським зробила
«велику приємність»69. Він був дуже незадоволений радикальним курсом газе-
ти Б.Грінченка і навіть пішов із посади відповідального видавця.
Вирішальна зустріч відбулася в того ж таки Є.Чикаленка 1 вересня
1906 р. Крім чотирьох попередніх переговорників були ще Ф.Матушевський і
Б.Грінченко. М.Грушевський переконував у своїй правоті, говорив про «розбит-
тя України, страту перспективи – залишення культурної й теоретично-націо-
нальної сторони, ослаблення Києва й розпад України. Промова зробила сильне
враження і Є.Чикаленко вже не казав, що не помічник»70. Євген Харлампійович
хотів знайти консенсусне рішення, – з’єднати «Нову громаду» з «ЛНВ» (очевид-
но, ішлося про те, що залишається стара редакція «Нової громади», але назва
змінюється на «ЛНВ» і головним редактором стає М.Грушевський). Михайло
Сергійович певний час не був проти такого вирішення, але тверду позицію за-
йняв Б.Грінченко, після чого й М.Грушевський відмовився від злиття з «Новою
громадою» і принципово виступив за перенесення «Вісника»71.
До з’єднання «Нової громади» з «ЛНВ» нараджував М.Грушевського
О.Лотоцький. Він відзначав слабкий господарський бік справи ведення газети,
уважав, що далі нового року вона не протягне, до того ж утиски цензури. Із по-
гляду літературного матеріалу «Нова громада», на думку О.Лотоцького, краща
за газету. Але матеріально ані вона, ані журнал не можуть утримати пишучу
67 Щоденник М.Грушевського, запис від 22 серпня 1906 р. // Там само. – Арк.125 зв.
68 Щоденник М.Грушевського, запис від 30 серпня 1906 р. // Там само. – Арк.127.
69 Щоденник М.Грушевського, запис від 31 серпня 1906 р. // Там само. – Арк.127 зв.
70 Щоденник М.Грушевського, запис від 1 вересня 1906 р. // Там само. – Арк.128.
71 Чикаленко Є. Спогади (1861–1907). – Нью-Йорк, 1955. – С.469–470.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
125М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
братію. На літературних хлібах міг існувати лише С.Єфремов. Галичани на
таких зарплатних умовах у цих виданнях працювати не змогли б. Хоч і по-
годжувався з бажаністю тимчасового приїзду когось із них. О.Лотоцький схи-
лявся перед працею С.Єфремова: «Тепер все робить Сергій – сидить на двох
редакціях, пише не менш, як по три статті на день, і не знати, чи на довго його
стане. Грінченко держиться осторонь, одиноко, активної ролі майже не бере,
хіба що в товаристві “Просвіта”. Пише лише після особистих замовлень»72.
Пізніше О.Лотоцький знову відраджував М.Грушевського від з’ясування
стосунків зі Б.Грінченком. До останнього він не мав особливих сентиментів, але
дуже цінував С.Єфремова, який у конфлікті М.Грушевський – Б Грінченко
скоріше стояв на стороні останнього. У кінці листопада – на початку грудня
1906 р. (можливо, і 1905 р.?) Олександр Гнатович запрошував історика взя-
ти участь у відзначенні літературного ювілею Б.Грінченка: «З Грінченком
все ж таки на бійку – дуже було б мені прикро – коли б у Вас завелося.
Для корект ності може б дали і статейку для збірника, що лаштується йому
з приводу 25-ліття. По щирості – мені жалко його: се жертва своєї нещасної
вдачі»73.
Про проект об’єднання йшлося на нараді 2 вересня 1906 р. Б.Грінченко
висловив побоювання щодо галицьких впливів. М.Грушевський «застеріг-
ся»: «[…] при страху перед галицькими впливами буде лише мука, але тре-
ба концентрації»74. 3 вересня відбулася остаточна нарада за присутності
М.Грушевського, Є.Чикаленка, П.Стебницького, О.Юркевича, В.Леонтовича.
Є.Чикаленко остаточно став на бік М.Грушевського і виступав за потребу
перенесення «ЛНВ», Б.Грінченко був різко проти злиття «Нової громади» та
«ЛНВ»75. Свій вибір на користь М.Грушевського Є.Чикаленко у спогадах мо-
тивував так:
«Грушевський та Грінченко ніколи не вжилися б в одній редак-
ції та й ні в якій справі, як товариші. Обидва вони такої вдачі,
що на другорядній ролі не помиряться, кожний з них схоче
бути першим і один одному старшинства булави не поступить.
Але Грушевський незрівняно талановитіший, освіченіший та
вченіший за Грінченка. Перед його авторитетом схилилися всі
українці, крім тих, хто претендували на гетьманство, як напри-
клад Науменко і Грінченко. Останній ясно бачив, що з перехо-
дом сюди “Літературно-наукового вістника” переїде сюди і Гру-
шевський, до якого само собою перейде і булава, перейде перша
роля серед українців, от через що він рішуче стояв проти перене-
сення “ЛНВ” до Києва ще в кінці 1905 року і тепер»76.
М.Грушевський повернувся до Львова й чекав на практичне вирішен-
ня ситуації з газетою і журналом у Києві. Історик перебував у важкому
72 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.613. – Арк.280 (лист написано не пізніше
25 серп ня 1906 р.).
73 Там само. – Арк.261–262.
74 Щоденник М.Грушевського, запис від 2 вересня 1906 р. // Там само. – Спр.25. – Арк.128.
75 Щоденник М.Грушевського, запис від 3 вересня 1906 р. // Там само.
76 Чикаленко Є. Спогади (1861–1907). – С.470.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
126 І.Б.Гирич
психологічному стані, відчуваючи «розслоєніє» і ворожнечу навкруг себе, адже
до всього загострилися взаємини з поляками77.
Нарешті 21 жовтня 1906 р. прийшов лист від Є.Чикаленка із закликом при-
бути до Києва на нараду. «Є се знак краху Грінченкової кампанії, – констатував
М.Грушевський, – але не весело братися до направи так сильно попсованої ситу-
ації. Принаймні хоч би оден був там певний і щирий – якби Лотоцький пішов»78.
Великі надії на літературну допомогу історик покладав на О.Лотоцького.
Сподівався, що той повернеться до Києва й до переїзду М.Грушевського очо-
лить його представництво в українській столиці. Але через фінансові причини
Олександр Гнатович не міг із родиною полишити Петербурґ.
«Громадська думка» вже під назвою «Рада» перейшла під ідейний вплив
М.Грушевського, який фактично разом із Є.Чикаленком і В.Леонтовичем
став її видавцем, та, до того ж, визначальником громадсько-політичної лі-
нії. Цілковито виданням М.Грушевського «Рада» не стала. Найбільше його
вплив відчувався в 1906–1907 рр. Потім професор розчарувався в «Раді» че-
рез те, що редакція більше протиставлялася напрямам М.Грушевського,
аніж ішла в їх фарватері. Про те, що «Рада» – не його газета він неоднора-
зово говорив Є.Чикаленкові. Власне, для того, щоб мати свою газету в Києві,
М.Грушевський і заснував «Село». Попри сепарацію співробітників, яку визна-
чав передусім М.Грушевський, основний склад працівників газети залишився
старим. Обличчя часопису визначали Ф.Матушевський і С.Єфремов, лише від-
ставленими були Б.Грінченко і М.Загірня. Дражливість щодо «інтриґ» «Ради»
М.Грушевський відчував упродовж 1906–1907 рр.79
Керівництво М.Грушевським «Радою» розпочалося з бойкоту редакції через
незгоду зі звільненням подружжя Грінченків. Ф.Матушевський відмовлявся
виконувати функції головного редактора, якщо їх не повернуть. Відбувалися
тривалі переговори співробітників – з одного боку та М.Грушевського,
Є.Чикаленка, В.Леонтовича – з іншого. Було доведено, що всі залишаються
при роботі та зарплаті, але що питання з Грінченками вирішено остаточно.
До редакції М.Грушевський додав С.Петлюру – людину інших культурних
кіл, представника не радикальних, а соціал-демократів, який не був людиною
Б.Грінченка, С.Єфремова80.
На перемовини з М.Грушевським ходили Д.Дорошенко і Б.Ярошевський.
Заспокоїли, що далі саботувати роботу журналісти не збираються81. 22 груд-
ня 1906 р. тріумвірат видавців схвалив новий склад редакції «Ради». Затвер-
дили М.Павловського, Д.Дорошенка, І.Кревецького, Є.Тимченка, С.Петлюру,
Б.Яро шев ського, М.Лозинського82. Наступного дня відбулися деякі переста-
новки. М.Грушевський поміняв місцями С.Петлюру й Д.Дорошенка. Відсунув
Є.Тимченка, а замість нього взяв Л.Старицьку-Черняхівську83.
77 Щоденник М.Грушевського, запис від 9 жовтня 1906 р. // ЦДІАК України. – Ф.1235. –
Оп.1. – Спр.25. – Арк.132 зв.
78 Щоденник М.Грушевського, запис від 21 жовтня 1906 р. // Там само. – Арк.133 зв.
79 Щоденник М.Грушевського, запис від 15 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.139 зв.
80 Щоденник М.Грушевського, запис від 17–19 грудня 1906 р. // Там само. – Спр.963. – Арк.1 зв.
81 Щоденник М.Грушевського, запис від 20 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.2.
82 Щоденник М.Грушевського, запис від 22 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.2 зв.
83 Щоденник М.Грушевського, запис від 23 грудня 1906 р. // Там само.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
127М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
Паралельно М.Грушевський займався редакцією «ЛНВ». Обурювався,
що всі вважають часопис нібито особистою, приватною справою самого
М.Грушевського. І.Стешенко, який став правою рукою історика в УНТ і у
співпраці з Українським клубом щодо організації публічних викладів з укра-
їнознавства, дорікав М.Грушевському за відсунення від праці Б.Грінченка84.
М.Грушевському було важко в Києві. Він занотував у щоденнику, що майже
ніхто не допомагає, «наче се і не їх діло, а поручено все Грушевському, і він
нехай сам бігає»85.
М.Грушевський, хоч ще й не став киянином, узяв на себе такий масив гро-
мадських справ, які не тягнули до нього ані Є.Чикаленко, ані Б.Грінченко.
І справ не своїх, на перший погляд. Так, 2 січня 1907 р. він пішов на прийом
до київського, подільського і волинського ґенерал-ґубернатора, щоб запобігти
закриттю «Ради» за її публікації. В.Леонтович відмовився йти, хоч газета була
спільним, його і Є.Чикаленка, дітищем86. Часопис удалася зберегти, як кон-
статував історик у щоденнику87.
Не встиг М.Грушевський приїхати до Львова, як за пару тижнів у Києві
з’явилася нова проблема – прийшла телеграма про можливість закриття
«Літературно-наукового вістника». «І наче затруїла мене, – занотував М.Гру-
шевський, – три дні ходжу сам не свій. Даремно ми з Маринцею себе підба-
дьорюємо – щоб не вдаватися в тугу, а вона все налягає»88. Наступного дня
історик написав листа Є.Чикаленкові та В.Леонтовичеві, щоб про всяк випа-
док готовий був на заміну пускати «Нову громаду», дозвіл на яку ще не ану-
льовано. І.Кревецький закликав М.Грушевського їхати на зустріч із цензором
Сидоровим, хоч і побоювався несподіваного арешту по прибуттю до Києва89.
Є.Чикаленко заспокоював, що готовий запустити взамін «ЛНВ» «Нову грома-
ду» і радив приїжджати не раніше 6 лютого 1907 р.90
Зустріч наприкінці зими 1907 р в Києві М.Грушевського й редакції «Ради»
була значно теплішою: «вітали як бажаного», – задоволено констатував історик.
Приходили С.Петлюра, М.Павловський, Є.Чикаленко91. 7 лютого Михайло
Сергійович був у С.Єфремова. «Не зовсім він видко без задньої думки, – ува-
жав М.Грушевський, – але стоїть на тім, що тепер треба підперти “ЛНВ”»92.
У «Раді» М.Грушевський відчув тертя між М.Павловським (радикал-де-
мократом) і С.Петлюрою (соціал-демократом). Уважав, що есдеки мали на-
мір прибрати до своїх рук газету93. Очевидно напрям першого був ближчим
М.Грушевському, адже незабаром С.Петлюра пішов із «Ради».
У середині лютого 1907 р. на засіданні редакції М.Грушевський задав га-
зеті політичний напрям у зв’язку з діяльністю Державної думи. Як і у Львові,
84 Щоденник М.Грушевського, запис від 24 грудня 1906 р. // Там само.
85 Щоденник М.Грушевського, запис від 1 січня 1907 р. // Там само. – Арк.1.
86 Щоденник М.Грушевського, запис від 2 січня 1907 р. // Там само. – Арк.2.
87 Щоденник М.Грушевського, запис від 3 січня 1907 р. // Там само. – Арк.5 зв.
88 Щоденник М.Грушевського, запис від 26 січня 1907 р. // Там само. – Спр.25. – Арк.141 зв.
89 Щоденник М.Грушевського, запис від 28–31 січня 1907 р. // Там само. – Арк.142.
90 Щоденник М.Грушевського, запис від 1 лютого 1907 р. // Там само.
91 Щоденник М.Грушевського, запис від 5–6 лютого 1907 р. // Там само. – Арк.142 зв.
92 Щоденник М.Грушевського, запис від 7 лютого 1907 р. // Там само.
93 Щоденник М.Грушевського, запис від 8–9 лютого 1907 р. // Там само. – Арк.143.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
128 І.Б.Гирич
історик критикував усілякий опортунізм. Галичан – за блокування з поль-
ськими політичними колами, які провадили на Галичині свою національну
політику; на Великій Україні він намагався змусити політиків провадити са-
мостійну українську лінію, а не бути доважком до діяльності російських по-
міркованих партій94.
У квітні 1907 р. М.Грушевський уже писав про потепління атмосфери в ре-
дакції, працювати йому стало приємніше95. Залаштункову боротьбу з ним вів
В.Науменко. У «Киевской старине»/«Україні» він надрукував велику статтю
І.Нечуя-Левицького про вади «галицької мови» і «желехівського правопису».
Через «Раду» М.Грушевський дав відсіч, надрукувавши рецензію І.Франка на
журнал «Україна»96.
Тертя між ним і Б.Грінченком відійшли у громадській думці на задній план.
Співробітники «Ради» прийняли правоту у цьому конфлікті М.Грушевського.
Характерною була реакція історика: «Петлюра Павловському: Грушевського
можна хвалити, а Грінченка не можна. Паскудний народ»97. Чи ця ремар-
ка означала, що М.Грушевський визнавав рацію за позицією Б.Грінченка,
чи він лицемірив, адже й сам хотів існування такого становища речей? Він
пам’ятав зло довго. Принаймні й на смерть Б.Грінченка у своїх виданнях не
хотів відреагувати некрологом, в яких пишуть або добре, або ніяк. З іншого
боку, з С.Єфремовим він сварився, двічі мирився, знову сварився. Але й сам
С.Єфремов займав безкомпромісну позицію відносно М.Грушевського до 1911–
1912 та 1924–1929 рр.
Завершенням справи газети «Громадська думка»/«Рада» стало розірван-
ня взаємин з С.Єфремовим. У з’ясування стосунків між М.Грушевським і
Б.Грінченком С.Єфремов відкрито не встрявав, хоч був на боці останнього. Але
відчуття зачеплених амбіцій через загибель його улюбленого дітища – «Нової
громади» – залишалося. Це – єдиний і останній журнал, офіційним головним
редактором якого був С.Єфремов. Більше таких посад на себе він уже ніколи
не братиме, хоча йому їх і пропонуватимуть. Як М.Грушевський бачив у «Новій
громаді» неґатив із перспективи публіцистичного матеріалу, так С.Єфремову
в очі впадали лише вади в доборі художньо-літературного продукту, у чому
він винуватив головного редактора «ЛНВ». Весь цей настрій вилився в липні
1907 р. у статті в рубриці, яку сам там вів – «Відгуки з життя і письменства».
У ній він «роздєлав» редакторську працю професора. М.Грушевський заноту-
вав у щоденнику: «Стаття від С.Єфремова направлена contra “Вісника”: ви-
глядає на зачіпку до розриву»98. М.Грушевський не міг її надрукувати, адже
тоді треба було б полемізувати, писати редакційне спростування. А така по-
леміка зігрівала настрій чорносотенного Києва, який з усіх сил критикував
«галицьку мову» й літературу, а тепер суголосну думку висловлював би най-
більший український літературознавчий авторитет. Відмова М.Грушевського
94 Щоденник М.Грушевського, запис від 13–14 лютого 1907 р. // Там само. – Арк.143 зв.
95 Щоденник М.Грушевського, запис від 4 квітня 1907 р. // Там само. – Арк.12 зв.
96 Щоденник М.Грушевського, запис від 10 квітня 1907 р. // Там само. – Арк.13.
97 Щоденник М.Грушевського, запис від 12 квітня 1907 р. // Там само.
98 Щоденник М.Грушевського, запис від 2 липня 1907 р. // Там само. – Арк.152 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
129М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
щодо друку дійсно стала приводом до розриву. 11 липня він одержав про це
лист від С.Єфремова99. Закінчився рік надрукуванням останнім подібного ма-
теріалу, але вже в російськомовній газеті «Киевские вести». Фактичний редак-
тор М.Василенко поклався на кваліфікацію С.Єфремова й навіть до друку не
переглянув рецензію100.
Петербурзькі українці та справа всеукраїнської соборності:
О.Лотоцький як речник ідей М.Грушевського
Об’єктивно в Петербурзі концентрувалися найбільші українські інтелек-
туальні сили. Невипадково тут у свій час почав писати «Кобзар» Т.Шевченко,
працювали кирило-мефодіївці П.Куліш і М.Костомаров, а на рубежі 1850–
1860-х рр. постала перша «Громада», та виходив перший громадсько-політич-
ний журнал «Основа». На кінець ХІХ ст. кількість українців не зменшувалася –
навіть нав паки. Чимало їх навчалися у столичних вишах. Проте українська
спільнота радше перебувала вже тоді в певній стаґнації, адже спиралася у
своєму керівництві на осіб, які зробили російську державну кар’єру, лояльно
сприймали імператорську владу і втратили відчуття національних завдань
модерного часу.
Ситуація змінилася, коли на рубежі ХІХ–ХХ ст. у це середовище по-
трапила «свіжа кров» з України – П.Стебницький, М.Славінський та
О.Лотоцький. Усі були пов’язані з молодих літ із Київською громадою, зна-
ли й поділяли завдання, які висували перед громадівцями О.Кониський і
В.Антонович. Природно, що й М.Грушевський у ці часи сподівався знайти
серед передусім молодих українців, яким було по 30 років і трохи більше,
однодумців у своїх громадсько-культурних проектах. Найближчою за духом
людиною був О.Лотоцький. Близькість до цензури, можливість спілкува-
тися з представниками столичної російської еліти, існування благодійного
видавничого товариства ім. Т.Шевченка вимагало мати тісний контакт із
Петербурґом.
О.Лотоцький був ідейним побратимом М.Грушевського, котрий знав його
з Києва від початку 1890-х рр. Із ним він готував рецензійний матеріал для
«Записок НТШ». Вдача О.Лотоцького була подібною до М.Грушевського –
енергійний, працелюбний, здатний ставити українську справу попереду всіх
інших життєвих проектів.
Що ж до іншої публіки, яка складала суспільний простір російської столи-
ці, то з нею львівський професор мав подібну проблему, з якою він стикнувся
в 1905–1907 рр. у Києві. Переважна кількість людей не мислила категоріями
політичного українця, а продовжувала по-українофільському оцінювати пер-
спективи України в межах Російської імперії. Петербурґ мав так само своїх
«Науменків» і «Лазаревських», з якими треба було вести баталії та здобути
моральне право на кермування петербурзькими українцями у сенсі здобуття
99 Щоденник М.Грушевського, запис від 11 липня 1907 р. // Там само. – Арк.154.
100 Щоденник М.Грушевського, запис від 30–31 грудня 1907 р. // Там само. – Арк.174.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
130 І.Б.Гирич
соборності та політизації українського руху, досягнення перемоги ідеї куль-
турної окремішності від Росії.
Найбільше протистояння М.Грушевському довелося мати з родиною
Русових, які, опинившись у місті на Неві, стали центром для всіх осіб україн-
ського походження. О.Русов належав до покоління О.Левицького, і попри його
більш рішучий та сміливий характер усе ж був ментально близьким до по-
переднього покоління діячів із подвійною національною самоідентифікацією.
Про становище О. і С. Русових у Петербурзі О.Лотоцький писав М.Грушевському
в листі за травень 1906 р.:
«Вони оживили тут українське життя, внесли нову живу течію,
розігнавши з громади псевдоукраїнські елементи. Але разом з
тим вони, – особливо вона, – внесли в тутешні відносини принци-
пи цілковитого “приклонения и поклонения”, що не переносить
ніякої незгоди і через примхи особистої образи приносить саме
діло на жертву особистих рахунків. Мені довелося зазнати з того
великих прикростей. Бувало, що я примушений був ухилятися
від милої справи, бо справді не можна було переносити тої ат-
мосфери особистого чаду… Русова, не знаю, через які причини,
має до Вас почуття мало не вороже; а може довести до відносин,
що може викликати глибоке обурення на діловому ґрунті»101.
Лист цей привернув увагу М.Грушевського. Він відзначив у щоденни-
ку неприхильний настрій Русових. У 10-х числах травня 1906 р. він був у
Петербурзі, де його зустріли задушно, а Русови – прохолодно102. У російській
столиці М.Грушевський провів майже місяць. Проводжали його в українсько-
му клубі Петербурґа. Промову виголошував О.Русов, і слова його звучали дво-
значно: «А тепер от там (на Галичині – І.Г.) з’явився чоловік, не знати наш чи
їх, що багато зробив їм і нам»103.
О.Русов намагався провадити самостійну політику від Львова, покла-
даючись на власну громадську харизму. Йому належала ідея видати попу-
лярного характеру книжку – «История Малороссии в очерках». У ній пла-
нувалося 12 глав, які мали писати різні автори: про мову – А.Кримський,
минуле – В.Доманицький, соціально-економічний розвиток – О.Русов, полі-
тичні, побутові, релігійні погляди, поезію й мистецтво – В.Лесевич, україн-
ську літературу та цензуру – С.Єфремов, школу – Б.Грінченко, український
рух ХІХ ст. – О.Русов, сучасне становище національної справи на Галичині –
М.Славінський, ставлення російського й польського суспільств до українського
руху – О.Лотоцький, сучасне становище, мета, майбутнє українського питан-
ня – П.Стебницький. М.Грушевському відводилася не просто скромна роль,
а функції статиста. Із 30 друк. арк. на нього припадало лише 1,5 арк. тексту.
Дивно, що історію України мав писати В.Доманицький, який був співробіт-
ником, до певної міри учнем, М.Грушевського в НТШ. Сучасний політичний
рух на Галичині доручили писати М.Славінському, який дуже мало у цьому
101 Там само. – Спр.613. – Арк.263–268 (лист написано не пізніше 20 травня 1906 р.).
102 Щоденник М.Грушевського, запис від 10–12 травня 1906 р. // Там само. – Спр.25. – Арк.115 зв.
103 Щоденник М.Грушевського, запис від 2 червня 1906 р. // Там само. – Арк.117.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
131М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
орієнтувався. Очевидним нонсенсом виглядає, що мету й завдання української
справи мав виписувати не той, хто ним фактично керував, а П.Стебницький,
який відігравав хоч і помітну, проте все ж скромну роль. Очевидно, що всі ці
теми мав би писати М.Грушевський, котрий, до того ж, науково виклав уже їх
у багатотомній «Історії України-Руси» та «Очерках истории украинского на-
рода» (остання книжка вийшла саме напередодні задуманих О.Русовим нари-
сів). У листі до М.Грушевського О.Русов запрошував його до участі у проекті,
який мав бути завершений і доведений до друку ще восени 1905 р.104
Реакція М.Грушевського була різкою. У щоденнику він писав про наоста-
нок залишений «загумінок», який лише формально зазначав участь історика.
Натомість у листі він коротко відповів, що не має часу писати якісь статті.
О.Русов, утім, не заспокоївся, а просив дати не ориґінальну студію, а варіант
статті, друкованої у «Сыне Отечества», лише трохи більший за обсягом105.
М.Грушевський відчув у цьому листі нерозуміння не лише О.Русовим, але
й українським громадянством Петербурґа й Києва (більшість авторів були ки-
янами) тієї всеукраїнської місії, яку саме зараз він виконував. О.Русов навіть
термінологію вживав застарілу, пишучи не про українську, а «малоросійську»
мову й літературу. У самій задуманій книзі не відчувався органічний підхід.
До того ж М.Грушевський уже видав «Очерки истории украинского народа», де
на концептуальному рівні було виписано розділ про український рух ХІХ ст.
на Великій Україні та Галичині, продумано в ній було й мету української
справи. Книга О.Русова для М.Грушевського виглядала конкуренцією його
«Очеркам…». І, очевидно, так воно й було.
Цікаво, що таких нюансів не відчув О.Лотоцький. Він нагадував
М.Грушевському про збірник О.Русова в листі без дати (ймовірно квітень
1905 р.). Олександр Гнатович закликав подати таку статтю, адже її, мовляв,
М.Грушевському легко написати, «за чаєм»106. Про цю статтю О.Лотоцький на-
гадував декілька разів, навіть пропонував подати відповідний розділ з «Очерка
истории украинского народа». М.Грушевський стояв на своєму й цікаво, що
збірник О.Русова так і не з’явився друком. Усе ж таки на 1905–1907 рр. жодна
всеукраїнська ініціатива не могла відбутися без схвалення М.Грушевським.
Відносини М.Грушевського з багатьма українцями Петербурґа складалися
непросто. Г.Житецький написав частково критичну рецензію на томи «Історії
України-Руси». Видали в Петербурзі й праці з історії «Малоросії» О.Єфименко,
написані з культурницьких позицій і без урахування державно-політич-
ного чинника. Саме цю авторку, а не М.Грушевського, висунули на премію
«Киевской старины», за чим стояв В.Науменко. Отже вплив Старої громади з
Києва на петербуржців-українців був доволі відчутним.
Уся українська політична акція в російській столиці робилася через
О.Лотоцького. Зі П.Стебницьким у М.Грушевського не склалися такі душев-
ні й теплі взаємини, як з Олександром Гнатовичем. У своїх спогадах він пи-
сав: «Близьке ідейне співробітництво навіть на віддаленню, за засадничої
104 Там само. – Спр.726. – Арк.302–303 (1–2).
105 Там само. – Арк.304–305.
106 Там само. – Арк.354–357.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
132 І.Б.Гирич
єдности поглядів, приводило нас до думки доконати льокальної близькости
сього співробітництва ще на студентській лаві запалився я думкою перене-
стися по закінченню школи, в Галичину, й там провадити працю під проводом
Грушевського»107.
Приїжджаючи до Петербурґа М.Грушевський завжди зупинявся в
О.Лотоцького. Такі візити пожвавлювали місцеве життя. Телефон у квартирі
Лотоцьких не змовкав. М.Грушевський зустрічався з найрізноманітнішими
людьми: і старшими, і з молоддю, з якою він завжди знаходив спільний ґрунт.
«Він не жив, а горів, і се не тимчасовий був спосіб його життя, а постійний», –
писав О.Лотоцький. До цього було пристосовано всі звички історика. Вставав
він рано і зараз же сідав за роботу. Був короткозорим, тому очі його завжди були
біля паперу. Подружжя Лотоцьких спеціально тримали для М.Грушевського
низький дитячий стільчик, на якому той і сидів, працюючи перед бюро. До сні-
данку на 9-ту год. вже лежав стосик списаних аркушів, – стаття, яку він умов-
лявся перед тим подати для того чи іншого друкованого органу. День проходив
у постійних зустрічах, а по дорозі ще встигав побувати в бібліотеці чи архіві.
Поговорити з М.Грушевським О.Лотоцький мав можливість або за сніданком,
або за обідом. Іноді вдавалося порозмовляти пізно ввечері, коли той приходив
із нарад. Ті вечори давали матеріалу на рік для всякої праці та листування.
А листів у О.Лотоцького назбирався не один кілограм108. Він так оцінював ді-
яльність М.Грушевського в Петербурзі: «Наче сніп проміння падав тоді на наше
життя. Бо в тій людині з утлим тілом душа була така многогранна, з таким не-
вичерпним джерелом ініціативи й енергії, так перейнята святим неспокоєм, що
життьової її сили вистарчило б не на одного чоловіка»109.
У травні 1906 р. М.Грушевський приїжджав у Петербурґ, щоб запустити
проект загальноукраїнського рівня – видання журналу «Украинский вест-
ник». У листі, де звучав заклик, О.Лотоцький писав: «Приїзд Ваш – очевидно
жертва […] декого “смущала”: чи можемо вимагати її – се накладає моральну
відповідальність… Але заспокоює тут те, що Ви робили те з власної ініціати-
ви – і жертву ту з подякою лиш можемо прийняти»110. О.Лотоцький повідо-
мляв, що редактором обрано М.Славінського, але він більше корисний саме
як редактор, а не публіцист. До редакційного комітету ввійшли Ф.Вовк, О. і
С. Русови, П.Стебницький, О.Лотоцький. Писати статті обіцяли І.Лучицький,
І.Бо дуен де Куртене, М.Ковалевський, Д.Овсянико-Куликовський. Але, на
думку О.Лотоцького, «ми взяли тягар не по своїх ногах», а тому і приїзд М.Гру-
шевського всі визнавали дуже потрібним і корисним. Головне, що міг він
дати – політичний досвід, якого відчутно бракувало.
«Украинский вестник» замислювався як тижневик. Було зібрано
1 тис. руб., яких мало вистачити на вісім чисел, тобто на два місяці. Один но-
мер планувався обсягом 4 друк. арк. Ґонорарів платити не збиралися, тільки
редакторові. Видання мало бути органом української парламентської групи.
107 Лотоцький О. Сторінки минулого. – Т.3. – Варшава, 1934. – С.355.
108 Там само. – Т.2. – С.156.
109 Там само. – С.155.
110 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.613. – Арк.263–268.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
133М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
Українська фракція мала висловлювати в Думі ідею національної автономії.
Через депутатів М.Грушевський сподівався пожвавити політичне життя й у
самому Києві. Видавати тижневик мав М.Пирожков, який свого часу відмо-
вився друкувати «Очерк истории украинского народа» М.Грушевського. Хоч
грошей було на два, але О.Лотоцький сподівався три місяці видавати газету.
Перше число мало з’явитися 14–21 травня 1906 р.
М.Грушевський намагався зберегти «Украинский вестник» як загально-
український орган у російській столиці, видання, яке, до певної міри, є допов-
нен ням до «ЛНВ», на відміну від «Нової громади». Тому він на зборах тріумвіра-
ту керманичів соборницької акції (М.Грушевський, Є.Чикаленко, В.Леонтович)
наполягав по трьох місяцях виходу й виділенні необхідних коштів111.
На початку жовтня О.Лотоцький повідомляв М.Грушевському, що дове-
де видання «Украинского вестника» до кінця 1906 р. – уже як його головний
редактор (М.Славінський пішов із цієї посади). Просив підтримки статями.
М.Грушевський зазначав у щоденнику, що не зігріває вже це його до учас-
ті112. Між тим Олександр Гнатович замовив пару десятків статей М.Карєєву
(автономія), Д.Овсянико-Куликовському (ідеологія національностей), В.До ма-
ниць ко му (риси української історії, політичні рухи), О.Грушевському (1880–
1890-ті роки), С.Єфремову та Ф.Матушевському (про демократично-ради-
кальну партію), М.Лозинському (галицькі партії), Ф.Вовкові (етнографічний
тип українця), С.Єфремову й Д.Дорошенку (історія літератури), І.Франкові
(галицьке письменство), В.Дорошенкові (українська преса), С.Русовій (те-
атр), О.Кошицеві (музика), О.Шахматову (українська мова). Упадає в око, що
низка людей і тем збігалася зі збірником О.Русова 1905 р. Позаяк останній
так і не вийшов друком, то чи не використав О.Лотоцький його матеріали для
«Украинского вестника»? М.Грушевському пропонувалася тема з українсько-
польських взаємин.
Із приводу вироблення тактики українських депутатів Державної думи в
Києві 22–23 квітня 1907 р. збирався з’їзд демократично-радикальної партії.
М.Грушевський волів утворення окремої групи (не йти на «опортунізм»), щоб
триматися свого національного інтересу, а не розчинятися в діяльності каде-
тів. У щоденнику він відзначав, що більшість його не підтримала113.
Через О.Лотоцького М.Грушевський у Петербурзі шукав контактів із лі-
дерами кадетів. Цей альянс він сприймав спочатку неґативно. Але Олександр
Гнатович переконав, що це єдина сила в Росії, яка може підтримати українські
конституційні домагання.
Київські настрої М.Грушевського.
Спроба перейти в Університет св. Володимира
Наприкінці 1905 – на початку 1906 рр. М.Грушевському майже не було на
кого спертися в Києві. Переломне значення мав перехід на позицію підтримки
111 Щоденник М.Грушевського, запис від 29 серпня 1906 р. // Там само. – Спр.25. – Арк.126 зв.
112 Щоденник М.Грушевського, запис від 15 жовтня 1906 р. // Там само. – Арк.133.
113 Щоденник М.Грушевського, запис від 22–23 квітня 1907 р. // Там само. – Арк.147 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
134 І.Б.Гирич
завершення політики «галицького П’ємонту», запропонованої головою НТШ
Є.Чикаленкові. Той довго вичікував, адже був у дружніх взаєминах із віківця-
ми, передусім з С.Єфремовим. Але переконався, що у загальноукраїнському
сенсі ця група не стоїть на рівні всенаціональних викликів і зайняв сторону
М.Грушевського. Підтримав Є.Чикаленка й В.Леонтович, який мав свої мірку-
вання стати на бік львівського професора114. Склався своєрідний тріумвірат лі-
дерів, котрі далі рухали план з об’єднання переважно малоросійського Києва
з переважно українським (не рахуючи польського та єврейського населення)
Львовом. Своїм солідарним впливом їм удалося остаточно схилити на власний
бік головного мецената руху – В.Симиренка. В.Антонович, за всієї інертності,
теж долучився до підтримки М.Грушевського. Удалося також схилити на свій
бік найбільш енергійного петербуржця – П.Стебницького. О.Лотоцький був со-
юзником М.Грушевського ще з 1905 р., а радше й зі студентських київських
часів. На середину 1906 р. більшість активних українців остаточно погодили-
ся з планом Михайла Сергійовича. Із киян слід назвати й більшість складу
редакції «Громадської думки»/«Ради»: Ф.Матушевського, М.Павловського,
М.Гех тера, С.Петлюру та есдеків, Д.Дорошенка, Б.Ярошевського. Велику
допомогу надали І.Стешенко, В.Перетц, Г.Павлуцький, В.Щер бина,
Л.Ста ри цька-Черняхівська.
Харизма М.Грушевського переконала всіх, що саме ця кандидатура – єди-
ний можливий вибір тих діячів громади, які стоять за політизацію національ-
но-визвольної боротьби. М.Грушевський став над партіями, своєрідним над-
класовим представником, котрий об’єднав на національній основі як лівих,
так і центристів із правими.
Реально вести справу ніхто, крім М.Грушевського не міг. Лише за його
наявності в Києві щось рухалося. Натомість без М.Грушевського всяка кон-
структивна праця зупинялася. Про це, зокрема, у середині липня 1906 р. пи-
сав О.Лотоцький. Закликав їхати до Києва, адже «робота упадає»115. Стало
зрозуміло – без присутності М.Грушевського в Києві української столиці не
збудувати. Тему переїзду історика до міста над Дніпром порушували у своїй
розмові 3 вересня 1906 р. Є.Чикаленко й В.Леонтович116.
Проте проблеми щодо нестабільної підтримки киян залишалися. «Рада»
так і не перетворилася на газету лише М.Грушевського, адже за підтримки
його справи також і фрондувала проти нього як у справі рецензії на «Історію
України» М.Аркаса, так і у критичних оцінках книжкової продукції самого іс-
торика. Наприкінці жовтня 1906 р. у щоденнику він відзначав: «Розстроїла
мене вилазка в “Раді” против “Історії”; але потім я “пренебрег”»117. У середині
грудня того ж року він занотував «дражливість амбіції» через інтриґи «Ради»118.
114 Докл. див.: Гирич І. Національно-демократичний консервативний напрям: Є.Чикаленко і
В.Леонтович // Його ж. Українські інтелектуали і політична окремішність (середина ХІХ – по-
чаток ХХ ст.). – К., 2014. – С.286–341.
115 Щоденник М.Грушевського, запис від 18 липня 1906 р. // ЦДІАК. – Ф.1235. – Оп.1. –
Спр.25. – Арк.122 зв.
116 Щоденник М.Грушевського, запис від 3 вересня 1906 р. // Там само. – Арк.128.
117 Щоденник М.Грушевського, запис від 24 жовтня 1906 р. // Там само. – Арк.134.
118 Щоденник М.Грушевського, запис від 15 грудня 1906 р. // Там само. – Арк.139 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
135М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
М.Грушевському доводилося залагоджувати такі справи, з якими справи-
лися б люди зі значно меншою кваліфікацією й суспільним статусом. Так, на
початку 1907 р. професор із розпачем писав: «Ніхто майже не помагає, наче се
не їх діло, а поручено все Грушевському, і він нехай сам бігає»119.
Через М.Василенка120 з Києва М.Грушевський здобув вплив на кадетську
партію (другою такою людиною в Петербурзі був О.Лотоцький). І це при тому,
що з Миколою Прокоповичем у нього було серйозне зіткнення в 1905 р., коли
М.Грушевський друкував у редагованій ним газеті «Киевские отклики» стат-
тю про польсько-українські взаємини121, і М.Василенко як кадет відмовлявся
подавати у стилістиці М.Грушевського критику політики польського експан-
сіонізму проти українців на Галичині122. Мабуть М.Грушевському вдалося пе-
реконати М.Василенка бачити й український бік національної справи, а не
лише загальноросійський123. Принаймні не випадково саме М.Василенко став
одним із найбільших пропаґандистів «Звичайної схеми “русскої” історії…» в
російськомовних виданнях. Характерно, що М.Василенко свідомо (а може й
ні) робив підміну понять на вищі й нижчі національні інтереси, інтереси дер-
жавних націй (росіян і поляків) та недержавних (українців, інших). У резуль-
таті чого другі мали підпорядковуватися інтересам перших, а не виступати на
паритетних із ними засадах, як пропонував М.Грушевський. Проте річна бо-
ротьба М.Грушевського за український Київ не минула даремно. М.Василенко
погодився з доводами голови НТШ і прийняв його план. Тому в лютому 1907 р.
М.Грушевський занотував у щоденнику: «Здибався з Василенком на вулиці.
Посперечався з ним за старе досить сильно, а потім пожалував. Написав, про-
понуючи зійтися і побалакати, й провели разом вечір. [Заповідається] на другу
“союзну державу”»124.
Усе міцніше М.Грушевський відчував у Києві ґрунт під ногами. На 1 бе-
резня 1907 р. було вже 1200 передплатників «ЛНВ» лише з Наддніпрянської
України, тоді як «Нова громада» мала вполовину менше. Ще більше зміцнило-
ся становище з обранням М.Грушевського 29 квітня головою УНТ125.
119 Щоденник М.Грушевського, запис від 1 січня 1907 р. // Там само. – Спр.963. – Арк.1.
120 Про взаємини М.Грушевського з М.Василенком див.: Гирич І. М.Грушевський і М.Ва си-
лен ко (До історії взаємин) // Гирич І. Михайло Грушевський: конструктор української модерної
нації. – С.486–503.
121 Грушевский М. К польско-украинским отношениям в Галиции. – К., 1905. – I–IV. – 112 с.
122 ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.375. – Арк.92 (лист М.Василенка до М.Грушевського
від 20 липня 1905 р.).
123 Микола Прокопович не вважав український національний інтерес самоцінною річчю, а
лише як відгалуження загальноросійського інтересу. Він писав М.Грушевському:
«Я – украинец, но я никогда не замыкался в круг только украинских
интересов. Меня за это упрекают, смотрят на меня скоса, иногда даже
подозрительно. Но что же поделаешь, когда моё мировоззрение сложи-
лось так, что я считаю возможным разрешение украинского вопроса
только на почве федеративного устройства России, и украинский вопрос
не могу выделить и обособить от других национальных вопросов: поль-
ского, еврейского, латышского и пр.»
(див.: ЦДІАК України. – Ф.1235. – Оп.1. – Спр.375. – Арк.93–94; лист від 6 липня 1905 р.).
124 Щоденник М.Грушевського, запис від 17 лютого 1907 р. // Там само. – Спр.25. – Арк.144.
125 Щоденник М.Грушевського, запис від 29 квітня 1907 р. // Там само. – Арк.148 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
136 І.Б.Гирич
Є.Чикаленко постійно говорив про перехід М.Грушевського принаймні на
приват-доцента Київського університету126. Нарікав, мовляв, як то буде без ньо-
го в Києві127. Але М.Грушевський хотів міцнішої позиції й подався на посаду по-
вного професора на кафедрі «російської» історії в Університеті св. Володимира.
Львів до Михайла Сергійовича перетворився на тиху пристань128. Майбутнє
України вирішуватиметься в Києві. Психологічно ситуація відповідальності
моменту надзвичайно тиснула на М.Грушевського. Він писав, що «все вагаюсь
між двома настроями – то надзвичайна вражливість на свою репутацію слов-
ну – щось не упустити, не зістатися позаду, і з другого боку – гадки що се все
марниця, що все паде в ніщо, що не має ніякого значення не тільки слова, по-
пулярність і т. п., а навіть якась робота для суспільности, культури, поступу».
Ці думки він збирався белетристично обробити129.
Шансів на київське професорство майже не було. М.Грушевський це ро-
зумів. Університет державний, а його діяльність влада трактувала як «анти-
державну». Склад професури не просто правий, а чорносотенно-великодер-
жавний. І саме їй голосуванням вирішувати долю М.Грушевського. Про свій
настрій щодо університету в Києві професор писав: «Тягне туди й прикро, що з
того, мабуть, нічого не буде»130.
Але спробувати було треба. Найбільшим промотором підтримки М.Гру-
шев ського став В.Перетц. Він надсилав листами новини, роз’яснював справу
термінів конкурсу на заміщення посади131. У серпні 1907 р. М.Грушевський
у Києві відвідав місцеву професуру, передусім впливових осіб. За порадою
В.Перетца ходив до декана М.Бубнова та свого вчителя В.Іконникова132. Утім
справа обрання закінчилася невдачею. Б.Юзефович у своїй газеті назвав
М.Грушевського «науковим брехуном». Почався тривалий судовий процес про
образу честі та гідності, який також скінчився нічим.
Проте М.Грушевський не концентрувався на невдачах – він зосереджу-
вався на позитивній роботі. Зокрема на читанні публічних лекції в УНТ та
на базі Українського клубу. Відбувалися тертя й на цьому фронті. Зокрема зі
І.Стешенком, через що М.Грушевський навіть хотів звільнитися з головуван-
ня в УНТ, і змусив Івана Степановича вибачатися133.
Перша лекція відбулася 10 листопада 1907 р. М.Лисенко та Є.Тимченко
зробили зауваження за «галицький акцент». Людей було багато, з усіх соці-
альних верств. 12 листопада – друга лекція. Читав М.Грушевський, на власну
думку, краще, а людей було вже менше. Третя публічна лекція сталася 15 лис-
топада з меншим настроєм. Читав майже дві години, зірвав голос і забагато
взяв матеріалу134.
126 Щоденник М.Грушевського, запис від 4–5 травня 1907 р. // Там само.
127 Щоденник М.Грушевського, запис від 18–19 травня 1907 р. // Там само. – Арк.149 зв.
128 Там само.
129 Там само.
130 Щоденник М.Грушевського, запис від 25–30 червня 1907 р. // Там само. – Арк.152.
131 Щоденник М.Грушевського, запис від 16 серпня 1907 р. // Там само. – Арк.54.
132 Щоденник М.Грушевського, запис від 16 вересня 1907 р. // Там само. – Арк.160.
133 Щоденник М.Грушевського, запис від 7 листопада 1907 р. // Там само. – Арк.165–165 зв.
134 Щоденник М.Грушевського, запис від 10, 12, 15 листопада 1907 р. // Там само. – Арк.165 зв. – 166.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
137М.Грушевський у досягненні ідейно-культурної соборності...
У листопаді 1907 р. М.Грушевський порушував питання про творення
вже не самого наукового товариства, а інституту українознавства, очевид-
но на загальних принципах народного університету й зі систематичним ви-
кладом українознавчих дисциплін як своєрідної альтернативи офіціозно-
му Київському університету. Проте В.Леонтович на це гроші В.Симиренка
не дав, і цей проект не було здійснено аж до 1917 р., коли поряд зі старим
Університетом св. Володимира постав Український державний університет135.
Невгамовна енергійна вдача М.Грушевського не витримувала пасивності
й байдужості. Наприкінці грудня 1907 р. він перед від’їздом до Львова дорікав
редакції «ЛНВ» за «загальну оспалість»136.
***
Українізація культурно-громадського життя Великої України мала розпо-
чинатися з Києва. І попри теоретичну підтримку суспільства, що стояло за по-
літизацію українського національно-визвольного руху, у реальному вимірі не
мала абсолютної більшості. М.Грушевському довелося стати рушієм процесу,
практичним його втілювачем. І це йому вдалося завдяки авторитетності й хариз-
мі; натискові на пасивних українських активістів із Наддніпрянщини; особистій
ініціативі та перемозі над опонентами, що мали інші візії на справу соборності.
На київському ґрунті М.Грушевський хотів розгорнути журнал «Лі те-
ра турно-науковий вістник», Українське наукове товариство, перебрати під
своє керівництво газету «Рада», заснувати замість «Киевской старины» укра-
їнознавчий науковий журнал «Записки УНТ», науково-популярний часопис
«Україна» (почав виходити вже 1914 р.). Елементами соборницької акції було
заснування українознавчих кафедр у Київському та інших університетах. Для
забезпечення культурницьких акцій коштами ініціював Товариство прихиль-
ників літератури, науки і штуки – своєрідний культурний банк для національ-
них починань. Також планувалося започаткування інституту українознав-
ства – як народного університету.
Київські політичні українці не становили більшості, до 1905 р. українофіль-
ські налаштовані громадські діячі волили зберігати статус-кво, не порушува-
ти дуалістичної національної ідентифікації, ішли у фарватері російських так
званих прогресивних партій. Кияни-українці поділялися на малоросійський
(В.Науменко, І.Лучицький та ін.) й український (що його намагалися розбу-
дувати в Києві альтернативні М.Грушевському структури «Громадське слово»,
«Нова громада», «Киевская старина»/«Україна») табори. Це загрожувало сепара-
цією культурно-політичного розвитку як Західної, так і Східної України.
Політичні ідеї культурної окремішності від Росії не користувалися великою
популярністю. Свій вплив справляла ще й російська великодержавна ідея про
«триєдиний російський народ». Формування самостійної української культу-
ри вважалося «галицьким винаходом» – «австрофільством», а М.Грушевського
135 Щоденник М.Грушевського, запис від 16 листопада 1907 р. // Там само. – Арк.166 зв.
136 Щоденник М.Грушевського, запис від 21 грудня 1907 р. // Там само. – Арк.174.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
138 І.Б.Гирич
сприймали вже галичанином, а не представником Великої України у Львові.
Тож йому доводилося популяризувати свої ідеї паралельно з розбудовою струк-
тур українського Львова в Києві.
Ідеї переносу «ЛНВ» і НТШ не співчували давні співробітники установ
М.Грушевського у Львові («стара фамілія»: І.Франко, В.Гнатюк та ін.), убачаю-
чи в такому акті зменшення можливостей для заробітку. М.Грушевський у ре-
зультаті сформував «нову фамілію» (І.Джиджора, Ю.Тищенко (Сірий) та ін.),
у середовищі котрої стосунки будувалися не на засадах «рівні з першим серед
рівних», а як керівник і підлеглі.
Не співчувала ідеї М.Грушевського й київська Стара громада, яка волі-
ла надалі домовлятися з російськими ліберальними політичними колами ко-
штом українських інтересів. Давній провідник українського руху В.Антонович
зі своїми співробітниками (О.Левицький, К.Мельник та ін.) так само зайняв
очікувальну позицію й не підтримав цілковито М.Грушевського.
Натомість М.Грушевського підтримали основні меценати національ-
ної справи Є.Чикаленко, В.Леонтович (у Києві), О.Лотоцький і частково
П.Стебницький (у Петербурзі), які утворили з істориком своєрідний тріумвірат
громадської влади над українським рухом у Києві. Є.Чикаленко справив ви-
рішальний вплив щодо переходу на позиції М.Грушевського віківців, які скла-
дали основу редакції газети «Громадська думка»/«Рада». Фронду Б.Грінченка
та С.Єфремова вдалося подолати.
Перенесення установ М.Грушевського зі Львова до Києва стало завершен-
ням ідеї «Галичина – український П’ємонт» національного проекту Київської
громади О.Кониського, В.Антоновича та О.Барвінського 1880-х рр. Таке пере-
несення дозволило зберегти спільну візію української еліти на соборне май-
буття України. Удалося уникнути формування двох різних Україн: православ-
ної та греко-католицької, проросійської та європейські зорієнтованої з двома
різними мовно-правописними системами й літературами.
«Єдиноначаліє» спричинив не лише «авторитаризм» М.Грушевського, його
бажання бути першою особою в українському русі. За загальної слабкості сус-
пільства, його малої культурно-політичної активності повинна була бути одна
людина, яка уособлювала б рух до соборності.
The analyze has been given to Mykhailo Hrushevs’kyi’s scholar and political activi-
ties during his transferring from L’viv to Kyiv according to his diary, which we are
going to publish in the next year. His aspiration project to united Halychyna and
Naddniprianshchyna is considered. M.Hrushevs’kyi’s relation with “old family” in
L’viv and his “new family” in Kyiv and also his cooperation with Kyiv’s Hromada, edi-
torial board of “Vik”, “Hromads’ka Dumka”, “Rada” and Ukrainians in Petersburg is
reflected.
Keywords: Shevchenko’s Scholar Society, Ukrainian Scholar Society, Old Hromada,
“Vik”, “Hromads’ka Dumka”, “Rada”, “Ukrainskiy Vestnik”.
|