Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє

Показана история развития психиатрии в украине со времен Киевской Руси (Х в.) до настоящего времени. Проанализировано современное состояние психиатрической науки и практики в стране. Отмечены успехи и недостатки в работе психиатрических учреждений. Даны перспективы дальнейшего совершенствования их д...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Підкоритов, В.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України 2008
Subjects:	Організаційно-методичні питания
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14303
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє / В.С. Підкоритов // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2008. — № 2 (14). — С. 29-32. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14303
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-143032025-02-09T14:33:44Z Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє Психиатрия в Украине -прошлое, настоящее, будущее Psychiatry in Ukraine - the past, present and future Підкоритов, В.С. Організаційно-методичні питания Показана история развития психиатрии в украине со времен Киевской Руси (Х в.) до настоящего времени. Проанализировано современное состояние психиатрической науки и практики в стране. Отмечены успехи и недостатки в работе психиатрических учреждений. Даны перспективы дальнейшего совершенствования их деятельности. It was shown the history of psychiatry’s development in Ukraine from times of Kyivska Rus (X century) until present time. It was also analysed modern state of psychiatric science and practice in out country. As well as it was admitted the progress and disadvantages in psychiatric institutions’ functioning. In addition it was outlined the prospects of their further functioning’s perfection. 2008 Article Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє / В.С. Підкоритов // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2008. — № 2 (14). — С. 29-32. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0030 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14303 616.89 (477) uk application/pdf Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Організаційно-методичні питания Організаційно-методичні питания
spellingShingle	Організаційно-методичні питания Організаційно-методичні питания Підкоритов, В.С. Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє
description	Показана история развития психиатрии в украине со времен Киевской Руси (Х в.) до настоящего времени. Проанализировано современное состояние психиатрической науки и практики в стране. Отмечены успехи и недостатки в работе психиатрических учреждений. Даны перспективы дальнейшего совершенствования их деятельности.
format	Article
author	Підкоритов, В.С.
author_facet	Підкоритов, В.С.
author_sort	Підкоритов, В.С.
title	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє
title_short	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє
title_full	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє
title_fullStr	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє
title_full_unstemmed	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє
title_sort	психіатрія в україні – минуле, теперешне, майбутнє
publisher	Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Організаційно-методичні питания
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14303
citation_txt	Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє / В.С. Підкоритов // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2008. — № 2 (14). — С. 29-32. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT pídkoritovvs psihíatríâvukraíníminuleteperešnemajbutnê AT pídkoritovvs psihiatriâvukraineprošloenastoâŝeebuduŝee AT pídkoritovvs psychiatryinukrainethepastpresentandfuture
first_indexed	2025-11-26T21:33:45Z
last_indexed	2025-11-26T21:33:45Z
_version_	1849890257080680448
fulltext	ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ «ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 29 удК 616.89 (477) В.С.Підкоритов ПСИХІАТРІЯ В уКРАЇНІ – МИНуЛЕ, ТЕПЕРЕШНЕ, МАЙБуТНЄ Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України В.С. Подкорытов ПСИХИАТРИЯ В уКРАИНЕ - ПРОШЛОЕ, НАСТОЯщЕЕ, БудущЕЕ Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины (Харьков) Показана история развития психиатрии в украине со вре- мен Киевской Руси (Х в.) до настоящего времени. Проанали- зировано современное состояние психиатрической науки и практики в стране. Отмечены успехи и недостатки в работе психиатрических учреждений. Даны перспективы дальнейше- го совершенствования их деятельности. V.S. Pidkorytov PSYCHIATRY IN UKRAINE - THE PAST, PRESENT AND FUTURE Institute of neurology, psychiatry and narcology AMS of Ukraine It was shown the history of psychiatry’s development in Ukraine from times of Kyivska Rus (X century) until present time. It was also analysed modern state of psychiatric science and practice in out country. As well as it was admitted the progress and disadvantages in psychiatric institutions’ functioning. In addition it was outlined the prospects of their further functioning’s perfection. Становлення сучасної психіатрії в Україні має довгу історію. Воно почалося в часи Київської Русі і мало два основні напрямки. Перший - це розвиток т.з. “практичної психіатрії”, тобто системи безпосередньо- го надання психіатричної допомоги населенню. Другий – це виникнення і розвиток т.з. “наукової” психіатрії в сучасному її розумінні. Вже “Уставом” Великого князя Київського Володи- мира (996 р.) передбачалося відкриття в містах держави спеціальних будинків і лікарень для осіб, яких в тепе- рішньому розумінні можна вважати психічно хворими. Обов’язок щодо утримання притулків для цих хворих покладався на церкву, зокрема на Києво-Печерський монастир. В XI столітті лікування і догляд за психіч- но хворими в Київської Русі вже базується на певних правилах. Для них почали будувати т.з. “міцні” будівлі. В Уставі князя Ярослава Мудрого йдеться про недопу- щення розлучень, якщо чоловік або жінка захворіють психічно. В “Изборнику Святослава” (1073 р.) пропо- нується проводити спеціальне обстеження хлопців, яких беруть на військову службу, щодо їх можливої неправильної поведінки у минулому. це виступало як запобіжний захід відносно призову до війська психічно хворих. В стародавніх документах є і згадки про ліку- вання таких хворих. Так, в XI – XII ст. в Київської Русі набув поширення “Шестиднев Иоанна екзарха бол- гарського”, за яким “хворим на буйство” заборонялось вживати їжу, що містить кров живих істот. це можна вважати своєрідним лікувально-профілактичним за- ходом щодо психічних розладів. Пізніше, у XIV – XVI ст. в Україні утворювалися т.з. “братські шпиталі” та лікарні, в яких утримувалися і люди з психічними та поведінковими відхиленнями. Досить гуманно відно- силися до психічно хворих і в часи Запорізької Січі та Українського Козацтва. В цей період особи з психічни- ми розладами знаходили притулок в більшості знаних в Україні монастирів: в Максаківському, Межгірському, Лебединському, Самаро-Миколаївському і інших. Крім того, частина з них отримувала допомогу в Українських козацьких полках, які мали понад 600 т.з. “шпиталів”. В більшості випадків такі “шпиталі” розташовувалися в звичайних селянських будинках і були настільки по- пулярні в населенні, що в окремих місцевостях України вони функціонували аж до 1883 року [1-3]. В період XVII-XVIII століть в Україні формується більш наукове ставлення до психічно хворих і особли- востей надання їм медичної допомоги. Набуває подаль- ший розвиток вчення о психозах і їх клінічних ознаках. З 1669 року шпиталізація т.з. “неспокійних хворих” регламентується законом примусово. Обговорюється закон “Про неосудність” психічно хворих. В 1690 році в судово-медичну практику була впроваджена психіат- рична експертиза. На початку XVIII ст. інститут козацьких «шпи- талів» поступово занепадає. Провідна роль в нагляді і утриманні психічно хворих переходить до монастирів, які мають для них спеціальні приміщення. Звичайно психіатрична допомога надавалася в ті часи на досить низькому рівні [4]. В 1781 році на базі Максаковського монастиря Нов- город-сіверської єпархії Чернігівської губернії першим в Україні було організовано спеціальний медичний за- клад на 24 ліжка для лікування психічно хворих [5]. В 1796 році в м.Харкові було відкрито будинок для “позбавлених розуму”, який в подальшому було перетворено в загально відому в Україні психіатричну лікарню – Сабурову дачу [6]. В 1833 році в м. Чернів- цях за рахунок благодійних внесків громадян була по- будована перша на Буковині психіатрична лікарня. А в 1886 році на кошти, що були отримані від реалізації ло- терейних квитків, там же була відкрита друга психіат- рична лікарня на 50 ліжок [7]. В 1875 році за постано- вою Польського Крайового Сейму у передмісті Львова – Кульпарків – була побудована психіатрична лікарня, ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ «ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200830 в яку направлялися хворі з всього Галицького регіону Західної України [8]. Серед лікувальних засобів, особливо щодо хворих з психомоторним збудженням, тоді широко застосовува- ли кровопускання, опіки, п’явки, проносні засоби, оцет, голодування, водолікування і т.ін. Крім того, викорис- товували і засоби обмеження: ремені, гамувальні сороч- ки, інколи навіть кайдани [3]. На початку XIX століття психіатрія в Україні вихо- дить на шлях загальної медицини. Особи, що стражда- ли на психози, вже, як правило, розглядалися як хворі і за ними визнавалося таке ж саме право на лікування, як і у інших категорій хворих. Психіатри в Україні вже знали і детально вміли описати зовнішні ознаки манії, іпохондрії, прогресуючого паралічу, істерії, алкоголь- них і інших психозів. З другої половини XIX століття в Україні все більш поширюються погляди на необхід- ність впровадження в психіатрію системи нестискан- ня, на неприпустимість застосування насильства над психічно хворими [3]. В 1865 – 1867 р.р. психіатричні заклади, які знахо- дилися під опікою т.з. “Приказа общественного презре- ния», передаються земствам. В них вже налічувалося 442 психіатричних ліжка. Така реорганізація надання психіатричної допомоги населенню мала позитивні на- слідки. Починають відкриватися пансіонати і приватні лікарні для психічно хворих, розширюється ліжковий фонд для них. В 1880 році він вже складав 1255 ліжок [3]. В психіатричних лікарнях під керівництвом про- гресивних психіатрів того часу – А.Ф. Мальцева (м. Полтава), Н.В.Країнського (м. Харків), А.А.Говсєєва (м. Єкатерінослав) ліквідують як лікувальний засіб гаму- вальні сорочки і інші засоби обмеження. Починається організація т.з. трудових майстерень з метою впровад- ження трудотерапії психічно хворих і покращення рів- ня їх соціальної реабілітації. В психіатричних лікарнях все ширше починають застосовувати т.з. постільний режим. Для “спокійних” психічно хворих з хронічним перебігом захворювання, що мешкають на селі, впро- ваджується т.з. патронаж. Починаючи з I з’їзду психіатрів в 1887 році, в Ук- раїнській психіатрії обговорюється питання про необ- хідність впровадження серед широких верств населен- ня психогігієни [3 - 4]. Значний внесок в подальший розвиток психіатрії в Україні зробив II з’їзд психіатрів країни, який відбувся в Києві в 1905 році. На ньому була прийнята резолю- ція, в якої відмічалося: “З’їзд вважає своїм науковим і громадським обов’язком заявити, що в етіології нерво- во-психічної захворюваності значне місце займають со- ціальні і політичні фактори, які діють пригноблюючим чином на умови особистого і суспільного існування людини. Порушення прав особистості … прикро від- бивається на її нервово-психічному стані”. У відповід- ності до резолюції з’їзду починається велика робота з підготовки проекту закону про психічно хворих. Наго- лошується на необхідності розширення існуючого ліж- кового фонду для таких пацієнтів, в т.ч. – будівництві нових психіатричних закладів. Зокрема в 1906 році в м. Києві проф. І.А.Сикорський відкриває установу для психічно хворих дітей [3]. До 1912 року в Україні вже функціонував 31 психіат- ричний заклад, які загалом мали 8912 ліжок. Летальність в психіатричних лікарнях до 1913 року в порівнянні з 1880 роком знизилась з 24 % до 11, 2 % [3]. Під час першої світової і громадянської війн (1914 – 1921 р.р.) психіатрична допомога населенню в Україні зазнає занепаду. Була ліквідована значна кількість психіатричних закладів. Новий поштовх для свого розвитку психіатрична служба в нашої країні отримує в 1920 році, після з’їзду з питань медичної освіти в України. На з’їзді було ре- комендовано посилити науково-дослідницьку і ліку- вально-профілактичну роботу в галузі неврології і психіатрії. Було визнане за необхідне створення в м. Харкові центрального науково-дослідного інституту психоневрології, який було відкрито в 1922 – 1923 р.р. Його першим директором був заслужений професор Олександр Йосипович Гейманович. Поряд з тим, в 1926 році в Харкові також було відкрито Український інсти- тут клінічної психіатрії та соціальної психогігієни. Його засновником став академік Віктор Павлович Протопо- пов. В 1932 році на базі цих двох інститутів була органі- зована Всеукраїнська психоневрологічна академія, якій було доручено вирішення наступних завдань: 1. Розробка провідних проблем психоневроло- гічної науки. 2. Розробка і зразкова організація в Україні ліку- вальних і оздоровчо-профілактичних заходів. 3. Керівництво і надання допомоги психоневро- логічним установам України як в наукової, так і в ор- ганізаційно-практичної діяльності. 4. Підготовка кадрів психоневрологів: наукових співробітників, лікарів, середнього і молодшого медич- ного персоналу. 5. Ліжковий фонд Академії склав 1500 ліжок. Першим президентом Академії була Е.С.Затонська. В той же час в Академії працювали широко відомі не тільки в Україні та в СРСР, але і в цілому світі такі видатні вчені - психіатри, як: академіки А.І.Ющенко, В.П.Протопопов, А.Е. Попов, професор К.І.Платонов і інші [9, 10]. Вагомий внесок в світову психоневрологічну науку зробили і видатні психологи Академії, зокрема академі- ки А.Р.Лурія і А.М.Леонтьев. Протягом років Академія кілька разів зазнавала реорганізації. В неї працювали такі відомі психіатри, як Н.П.Татаренко, А.І.Плотичер, Й.М.Аптер, М.Є.Телешевська, Н.К.Ліпгарт і інші. В теперішній час вона існує під назвою «Інститут невро- логії, психіатрії та наркології АМН України». Дирек- тор – проф. П.В.Волошин. В складі інституту є відділи психіатрії, наркології, неврології та нейрохірургії. Крім того, в ньому працюють відділення та лабораторії пси- хології, психокібернетики, нейрофізіології, біохімії і інші (всього 18 підрозділів). Слід зазначити, що створення Академії саме в Хар- кові не було випадковим. це місто давно вже було відомо своїм значним внеском в розвиток психіатричної науки в Україні. Саме в ньому професором Харківського уні- верситету П.А.Бутковським в 1834 році було створено перше в Російської імперії вітчизняне двухтомне керів- ництво з психіатрії “Душевные болезни, изложенные в общем и частном, теоретическом и практическом со- держании». В цьому керівництві вперше в нашої країні було використано і сам термін – “психіатрія” [11]. В Харківському університеті в 1877 році була від- крита і перша в країні самостійна кафедра психіатрії, ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ «ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 31 яку очолив видатний вчений-психіатр професор П.І.Ковалевський. Серед багатьох його заслуг слід відмітити створення в 1882 році окремої класифікації психічних захворювань, а в 1883 році – першого віт- чизняного фахового журналу “Архив психиатрии, не- врологии и судебной психопатологии”. З прізвищем П.І.Ковалевського пов’язано і скликання в 1887 році I з’їзду вітчизняних психіатрів [12, 13]. Поступово психіатрична наука отримала свій по- дальший розвиток і в інших містах України. Зокрема в 1885 році в Київському університеті була відкрита друга в країні кафедра психіатрії, яку очолив професор І.О.Сикорський. Йому належить видання в 1904 році фундаментальної монографії: «Всеобщая психопато- логия с физиогномикой», а з 1895 року – керівництво журналом “Вопросы нейропсихической медицины» [12, 14]. Третя в Україні кафедра психіатрії була створена на медичному факультеті Новоросійського університе- ту у м. Одесі в 1990 році під керівництвом професора Н.М.Попова. Він написав перший в Російської імперії підручник з патологічної анатомії психозів і цикл лек- цій з загальної та окремої психопатології [12]. У 1905 році на медичному факультеті Львівсь- кого університету була створена кафедра неврології і психіатрії на чолі з професором Г.Галабаном, який, од- нак, більшу увагу в своїй науковій діяльності придавав проблемам неврології [8]. У 1919 році на базі Дніпропетровського медично- го інституту була відкрита окрема кафедра нервових та душевних хвороб. Першим її завідувачем був професор В.Е.Дзержинський (до 1921 р.), а другим – професор М.С.Доброхотов (до 1925 р.). Обидва вони мали невро- логічну освіту, і відповідно, перевагу в своїх наукових інтересах віддавали неврології [15]. В подальшому були створені на базі 15 державних медичних інститутів України більше 20 кафедр психіат- ричного профілю. В кінці 80-х років минулого століття в м. Києві було відкрито філіал Московського інститу- ту судової психіатрії ім. Сербського, який в теперішній час має назву «Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології». Необхідно відмітити, що в 20-80 рр. минулого століття розвиток психіатричної служби в Україні мав переважно екстенсивний характер. Було відкрито бага- то нових психіатричних лікарень. Забезпеченість насе- лення психіатричними ліжками досягла показника 13,5 на 10 тис.населення (70205 л.). Таким чином, в сучасній Україні функціонує знач- на кількість медичних закладів і наукових установ, що займаються проблемами психіатрії та наркології. В країні існує 2 відповідних науково-дослідних інсти- тута – в м.Харкові ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМНУ», на базі якого працює Проблем- на комісія МОЗ та АМН України “Психіатрія””. В м. Києві - Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗУ. Крім того, ще в 15 обласних цен- трах України на базі місцевих медичних навчальних закладів – університетів та академій – розгорнуто 26 кафедр психіатричного профілю. В усіх цих установах розробляються найбільш актуальні щодо питань охо- рони психічного здоров’я населення наукові проблеми. Однак сказати, що ці розробки значно покращили в країні показники захворюваності населення на психічні та поведінкові розлади, позитивно відбилися на їх роз- повсюдженості, ми ще не можемо. Поточний стан поширення в населенні психіч- них захворювань. Слід відзначити, що протягом 1999 – 2007 р.р. статистичні показники відносної пошире- ності психічних розладів серед населення України мали деяку тенденцію до зростання (у 1999 р. – 1199344 психічно хворих або 2405 на 100 тис. населення, у 2007 р. – 1175694, або 2530,2 на 100 тис. населення). В той же час, відносні показники захворюваності на психіч- ні розлади мали тенденцію до скорочення (у 1999 р. – 132506, або 266 на 100 тис., у 2007 р. – 112575, або 242,3 на 100 тис.). Спостерігалося в ці роки і зростання відносних показників поширеності цих розладів серед дітей та підлітків (1999 р. – 2676 на 100 тис., 2007 р. – 2769,8 на 100 тис.). Захворюваність на психічні роз- лади в 2007р. мала місце у 39185 дітей та підлітків (або 459,1 на 100 тис.населення) і теж відбивала тенденцію до скорочення. Таким чином, за останні 8 років в Україні просте- жуються дві протилежні тенденції щодо показників психічного здоров’я населення. З одного боку роз- повсюдженість психічних розладів в ньому весь час зростає, з іншого – захворюваність на них спадає. Мож- ливо це пов’язано з фактом продовжуючого зменшення в ці роки населення країни. Слід однак пам’ятати, що вище вказані показни- ки відбивають лише ситуацію звертання населення по психіатричну допомогу, а не дійсний стан поширеності серед нього психічних розладів. Згідно ж з даними епі- деміологічних досліджень, останні в умовах соціально- економічного напруження в країні постійно зростають. Насамперед їх непсихотичні форми. Має тенденцію до зростання і рівень самогубств серед населення. Досить високим (27 на 100 тис. населення) залишаються показ- ники первинного виходу на інвалідність серед психічно хворих. В той же час, відносно низький рівень звертання населення за психіатричною допомогою в значній мірі пов’язаний з т.з. стигматизацією у суспільстві психічно хворих, психіатричних закладів і лікарів-психіатрів. ць- ому сприяють і засоби масової інформації, які, як пра- вило, змальовують психічно хворих і лікарів-психіатрів в спотвореному вигляді. що вдалось зробити. На тлі відносної стабілізації звертання населення до лікарів-психіатрів в країні від- бувалася значна реорганізація служби психічної допо- моги. Мало місце суттєве скорочення ліжкового фонду з 48758 ліжок у 1999 р. до 43573 ліжок у 2007 р. В ціло- му за 10 останніх років кількість психіатричних ліжок зменшилась майже на 10000. це наблизило статистичні показники надання стаціонарної психіатричної допо- моги в Україні до відповідних показників розвинених країн (9,3 на 10 тис. населення, в т.ч. 2,9 на 10 тис. дитя- чого населення). Психіатрами країни був підготовлений, а Верхов- ною Радою України в 2000 році прийнятий спеціальний Закон “Про психіатричну допомогу”. В його світлі були розроблені і впроваджені в практику роботи понад 20 підзаконних актів і інших нормативно-правових доку- ментів, що регламентують надання в Україні психіат- ричної допомоги населенню. Співробітниками ДУ «ІНПН АМНУ» були розроблені “Стандарти діагнос- тики та лікування психічних розладів у дітей, підлітків та дорослих” (2001 р.), а також «Сучасна діагностика ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ «ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200832 і лікування в неврології та психіатрії» (2008р.) [16]. МОЗ України в 2007р. були затверджені для впровад- ження «Клінічні протоколи надання медичної допомо- ги за спеціальністю «Психіатрія» [17]. Все це сприяло підвищенню та уніфікації в країні рівня надання насе- ленню психіатричної допомоги. що не вдалось зробити. Недостатньо налагоджена необхідна співпраця психіатричних закладів з судо- вими установами країни, за рішенням яких надається примусова психіатрична допомога психічно хворим. Погано готуються в країні фахівці – медичні психоло- ги і соціальні працівники, які повинні займатися пи- таннями соціальної реабілітації психічно хворих, як це робиться в розвинутих країнах. Роботодавці не мають заохочення до працевлаштування психічно хворих ін- валідів, а це не сприяє їх соціальній реабілітації. Залишається незавершеним реформування діяль- ності установ амбулаторної психіатричної допомоги. Необхідне подальше її розширення і покращання якості роботи, створення служб соціальної реабілітації психіч- но хворих. Не вирішено на державному рівні і питання працевлаштування осіб, що отримують психіатричну до- помогу. Як і раніше, психічно хворі і їх рідні практично не мають можливості вибирати для себе того чи іншого лікаря-психіатра або психіатричний заклад з кращими умовами перебування. Відповідно, у лікарів-психіатрів і в цілому у психіатричних закладів немає відповідної потреби для удосконалення своєї роботи. це, в значній мірі, пов’язане з тим, що в країні фінансується не ліку- вання психічно хворих, а утримання психіатричних за- кладів та їх персоналу. Як і раніше, психіатрична допомога населенню переважно надається лише фахівцями-психіатрами. Лі- карі загальносоматичних поліклінік, сімейні лікарі за- лишаються мало обізнаними з діагностикою і лікуван- ням психічних розладів, що негативно відбивається на їх своєчасному виявленню і адекватному лікуванню. що слід зробити. Серед заходів, які необхідно най- ближчим часом реалізувати в країні з метою покращан- ня рівня надання психіатричної допомоги населенню, є наступні: 1. Покращити державне фінансування забезпечен- ня психічних хворих як ліками, не медикаментозною терапією, так і побутовими умовами утримання. 2. Змінити фінансування психіатричної допомоги населенню з фінансування медичних закладів (психіат- ричних лікарень і диспансерів) на фінансування психіч- но хворих. Надати можливість останнім вільно виби- рати для себе той чи інший лікувальний заклад, який відомий в населенні кращім рівнем надання медичної допомоги. При цьому «гроші повинні йти за хворим» саме в такі заклади, що підвищить мотивацію лікарів – психіатрів до вдосконалення своєї фахової роботи. 3. Налагодити в країні підготовку і працезабезпе- чення в психіатричних установах медичних психологів та соціальних працівників, що позитивно відіб’ється на собівартості та якості надання психіатричної допомо- ги. 4. Створити юридичні та економічні умови до від- новлення функціонування трудових майстерень при психіатричних закладах, що дозволить покращити якість медико-соціальної реабілітації психічно хворих. Сприяти розвитку мережі недержавних закладів з ме- дико-соціальної реабілітації таких хворих. 5. Прийняти законодавчі акти, яки б заохочували роботодавців до працевлаштування в своїх закладах ін- валідів, в т.ч. психічно хворих. 6. Підняти рівень обізнаності сімейних лікарів та дільничних терапевтів щодо психічних розладів, що дасть змогу значно покращити стан їх діагностики та лікування. 7. Посилити роботу з засобами масової інформації з питань дестигматизації в населенні психічно хворих. 8. Тісніше співпрацювати з проблем реформування психіатричної допомоги населенню України з ВООЗ, Європейськими товариствами лікарів – психіатрів, окремими психіатричними закладами Європейських країн. ЛІТЕРАТуРА: 1. О.І.Бенесько, Г.І.Селюков. Погляд в історичну давнину київської психіатрії. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 16-17 2. Психіатрія. О.К.Напрєєнко, І.Й.Влох, О.З. Голубков. За редакц. проф. О.К.Напрєєнка. - Здоров’я, 2001. – 584с. 3. Л.И.Дьяченко. Из истории развития украинской психиатрии. В кн. История украинской психиатрии, Сб.науч.работ, Т.1, Харьков, 1994. – С. 48-52 4. В.А.Абрамов, А.В.Абрамов. Историческая периодизация отношения обще- ства к душевнобольным. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 13 – 14 5. Э.И.Лапинский, В.Н.Брезме, Л.З.Кордиш, А.Г.Слободской. Очерки развития психиатрии на Черниговщине. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 97 – 99 6. П.Т.Петрюк. Дореволюционный этап деятельности Сабуровой дачи. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 112 – 115 7. Е.И.Селезнев, А.Ф.Касько. Развитие психиатрической помощи на Букови- не. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 121 – 122 8. І.Й.Влох, Ю.М.Даниленко, Р.М.Бондар, Ю.П.Закаль, Л.Г.Гуль. Про основні етапи розвитку психіатричної допомоги в Західному регіоні України. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 30 – 31 9. П.В.Волошин. История украинского научно-исследовательского института клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 3 – 7 10. И.И.Кутько, В.М.Козидубова, П.Т.Петрук. К истории организации Украин- ского Государственного института клинической психиатрии и социальной психогигиены. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 95 – 97 11. С.С.Яновский. Первый профессор психиатрии Харьковского университе- та П.А.Бутковский – основоположник психиатрии в Украине. В кн. Исто- рия украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 148 – 150 12. Л.И.Дьяченко. К истории развития психиатрической науки в Украине. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 45 – 48 13. А.Н.Корнетов. Основные аспекты истории украинской психиатрии. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 69 – 70 14. О.К.Напрєєнко, В.О.Процик. Заснування Київської клінічної психіатрії. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 106 – 108 15. И.Д.Спирина, Г.И.Лисица, С.В.Пхиденко и др. История кафедры психиат- рии и медицинской психологии Днепропетровского медицинского институ- та. В кн. История украинской психиатрии, Сб. научных работ. Т.1, Харьков, 1994. - С. 130 – 132 16. Сучасна діагностика і лікування в неврології та психіатрії //За редакцією д.м.н., професора Т.С.Міщенко та д.м.н., професора В.С.Підкоритова//Довід- ник лікаря «Невролог – Психіатр» - К: ТОВ. «Доктор - Медіа», 2008. – 624с. – (Серія «Бібліотека «Здоров’я України») 17. Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спе- ціальністю «Психіатрія». Наказ від 5.02.2007 №59. К.; 2007, 44с.

Психіатрія в Україні – минуле, теперешне, майбутнє

Institution

Similar Items