Нові підходи до управління підприємствами в Україні

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Абдуллін, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Теорія управління
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15781
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нові підходи до управління підприємствами в Україні / Р. Абдуллін // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 216-218. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15781
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-157812025-02-23T20:09:44Z Нові підходи до управління підприємствами в Україні Абдуллін, Р. Теорія управління 2009 Article Нові підходи до управління підприємствами в Україні / Р. Абдуллін // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 216-218. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0027 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15781 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теорія управління Теорія управління
spellingShingle	Теорія управління Теорія управління Абдуллін, Р. Нові підходи до управління підприємствами в Україні
format	Article
author	Абдуллін, Р.
author_facet	Абдуллін, Р.
author_sort	Абдуллін, Р.
title	Нові підходи до управління підприємствами в Україні
title_short	Нові підходи до управління підприємствами в Україні
title_full	Нові підходи до управління підприємствами в Україні
title_fullStr	Нові підходи до управління підприємствами в Україні
title_full_unstemmed	Нові підходи до управління підприємствами в Україні
title_sort	нові підходи до управління підприємствами в україні
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Теорія управління
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15781
citation_txt	Нові підходи до управління підприємствами в Україні / Р. Абдуллін // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 216-218. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT abdullínr novípídhodidoupravlínnâpídpriêmstvamivukraíní
first_indexed	2025-11-24T23:58:19Z
last_indexed	2025-11-24T23:58:19Z
_version_	1849718158106034176
fulltext	Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Я 216 жовтень 2009 Вумовах продовження процесу перехо7 ду від планової до ринкової економіки в Україні економічно і соціально важ7 ливим є визначення практичних критеріїв, а саме: •• віднесення підприємств до певної фор7 ми власності (державної, комунальної чи приватної); •• вибору організаційно7правової форми господарювання (товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне това7 риство, закрите акціонерне товариство); •• визначення адекватності методів і стилю управління підприємствами поточним полі7 тичним, економічним, соціальним та куль7 турним українським реаліям. При цьому, як правило, не враховується, що стан розвитку підприємств і ментальні моделі їх керівників в Україні та розвинутих країнах суттєво різняться. Це визнається на теоретичному рівні, але не оформлюється у практичні рекомендації. Як свідчить практика, економічна сут7 ність і зміст ефективного управління підпри7 ємствами в умовах перехідної економіки не завжди відповідає такому розумінню, оскіль7 ки власники та менеджмент в умовах пере7 хідної економіки вирішують завдання пере7 творення підприємства як суто виробничої структури на господарську структуру (фір7 му) – елемент господарювання у ринковій економіці. На нашу думку, у загальному вигляді проблема полягає в різноманітності менталь7 них моделей керівників підприємств, які мож7 на звести до таких типів: •• державне підприємство, структуроване під плановий тип управління; •• господарське товариство орендне (коопе7 ративне); •• господарське товариство, структурова7 не під управління одним власником; •• господарське товариство, структуроване під менеджерський тип корпоративного уп7 равління; •• господарське товариство, структуроване під лідерський тип корпоративного управ7 ління. Переважна більшість бізнес7процесів у розвинутих країнах базується на ментальних моделях четвертого та п’ятого типу, причому відбувається досить активна міграція на п’ятий тип, а в Україні – переважно з друго7 го та третього типу ментальних моделей на четвертий. Це зумовлює непорозуміння між інвесторами, власниками та менеджментом, але, на жаль, досліджень з цього приводу не7 достатньо, а наявні не дають практичних ре7 комендацій щодо подальших дій зазначеним учасникам господарських відносин. Господарські відносини, що складаються в процесі реформування відносин власності, неоднорідні, що зумовлює доцільність їх кла7 сифікації з метою дослідження характерних ознак і, відповідно, врахування їх у процесі правового регулювання економічних відно7 син. Необхідно запобігти бездумному копію7 ванню методів і практичних підходів уп7 равління підприємствами у розвинутих кра7 їнах для їх застосування в Україні, оскільки процеси формування бізнес7середовища у нашій країні запізнюються у часі відносно розвинутих країн. Тому спроби регуляції бізнес7середовища України за допомогою ме7 тодів і моделей, що застосовуються у розвину7 тих країнах методології управління із застосу7 ванням інструментарію інноваційного роз7 витку, використання нематеріальних активів, добре організованої системи корпоративного управління практично не дають результатів. У розвинутих країнах перетворення ак7 тивів на капітал починаються з того, що ство7 рюється опис найбільш корисних у соціаль7 ному й економічному відношенні властивос7 тей активів, потім ця інформація фіксується у вигляді записів у головних бухгалтерських книгах та втілюється у документ про право власності. Цей процес направляють детально та точно розроблені правові форми. Записи, що фіксують право власності, відображають загальне уявлення про те, що є економічно важливим і значимим у наявних активах. Во7 ни зводять разом і організують всю інфор7 мацію, потенційно необхідну для оцінки ак7 тивів, що дозволяє ними управляти. Стандар7 тизація дозволила розвинутим країнам Захо7 ду суттєво знизити трансакційні витрати на організацію обігу та використання активів. У стандартних неокласичних моделях транзакційні витрати не присутні, тобто приймаються рівними нулю. Свою основну заслугу теоретики права власності вбачають у відмові від цієї передумови як нереалістич7 ної та введені в науковий обіг ідеї позитив7 НОВІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УКРАЇНІ Рім Абдуллін, Інститут законодавства Верховної Ради України © Р. Абдуллін, 2009 Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Я 217 № 10 них витрат трансакції. Відповідно до теоре7 ми Р. Коуза саме завдяки позитивним транс7 акційним витратам права власності «мають значення» [1–5]. Будучи один раз встановле7 ними, права власності починають визначати привабливість можливих способів поведін7 ки, роблять одні види діяльності дорожчими, ніж інші. Оскільки права власності вже не можуть перерозподілятися легко, без яких би то не було витрат (як при нульових транс7 акційних витратах), обмін правами влас7 ності відбуватиметься в межах, у яких ко7 ристь від їх передачі перевищує пов’язані з цим витрати. Альтернативні системи влас7 ності передбачають різні рівні трансакційних витрат на той самий вид господарської діяль7 ності. Це призводить до неоднакового об’єд7 нання правочинів у кластери, до вибору різ7 них контрактних форм. Крім того, альтерна7 тивні правові режими вимагають різних ви7 трат на своє утримання та захист. Чим дешев7 ше обходиться захист прав власності, тим ефективніше він буде проводитися. Формалізація етапів розвитку бізнесу – завдання, якому приділяли увагу багато на7 уковців. Класична схема розвитку компанії описана ще у 1972 р. Л. Грейнером, професо7 ром школи бізнесу Університету Південної Каліфорнії у статті «Еволюція та революція в процесі зростання організацій», опублікованій у Harvard Business Review. У тому ж виданні робота надрукована у 1998 р. як така, що не втратила актуальності. У Росії до аналогічної періодизації, що відрізняється лише кількома деталями, дійшли Е. Ємельянов та С. Повар7 ніцина: переходи з однієї стадії на іншу мають чітку внутрішню логіку, кожен перехід є ре7 акцією на проблеми, що накопичуються. Після переходу старі проблеми знімаються та нако7 пичуються нові. На кожному етапі змінюють7 ся не тільки цілі бізнесу, а й корпоративна культура, організаційні механізми. На думку Р. Коуза, розуміння економії трансакційних витрат є вирішальними при виборі організаційно7правової форми і роз7 мірів фірми. Якщо такі витрати реальні, то будь7яка господарююча одиниця постає пе7 ред вибором: що для неї краще та дешевше – брати ці витрати на себе, купуючи необхідні товари та послуги на ринку, або ж бути віль7 ною від них, виробляючи ті самі товари й послуги власними силами? Саме прагнен7 ням уникати витрат з укладення угод на рин7 ку можна, на думку Р. Коуза, пояснити існу7 вання фірми, у якій розподіл ресурсів відбу7 вається адміністративним шляхом (за допо7 могою наказів, а не на основі цінових сиг7 налів). У межах фірми скорочуються витра7 ти на ведення пошуку, зникає необхідність частого переукладення контрактів, ділові зв’язки набувають стабільності. Ефективність використання наявних ре7 сурсів через вибір відповідних стадій розвит7 ку підприємства, форм власності й органі7 заційно7правової форми господарювання є ключовим фактором для підприємств транс7 цендентної економіки. Залежно від обраної організаційно7пра7 вової форми господарювання підприємства можуть створюватися різними способами, мати різний мінімальний розмір статутного капіталу, неоднакові способи мобілізації до7 даткових ресурсів і забезпечення гарантій інтересів кредиторів. Всі основні аспекти правового характеру слід знати управлінсь7 кому персоналу, у тому числі фінансовим ме7 неджерам. Ці аспекти повинні враховувати7 ся ними відносно як свого підприємства, так і наявних або потенційних контрагентів. Останнє має особливо важливе значення, оскільки будь7яка угода з контрагентами міс7 тить потенційний ризик втрати ресурсів; ви7 ди угод і способи зниження такого ризику мо7 жуть варіюватися залежно від організаційно7 правової форми контрагента. У західній практиці, що має, як відомо, досить солідний досвід в організації ринко7 вої економіки, поширеним є підхід, відповід7 но до якого виділяють три основні органі7 заційно7правові форми господарювання: індивідуальне приватне підприємство, парт7 нерство, акціонерне товариство (корпора7 ція). Їх значення для національної економіки різна та, як свідчить статистика, ключова роль належить саме акціонерним товарист7 вам. Так, у США 3/4 загальної кількості фірм є індивідуальними приватними підприємст7 вами (на них припадає близько 10 % загаль7 ного обсягу продажу в країні), близько 10 % – партнерствами (приблизно 4 % обсягу про7 дажу) та менше 20 % – корпораціями (понад 80 % сукупного обсягу продажу). Таким чином, найбільш вагомою для функціонування економіки, з точки зору от7 римання прибутку, стає корпорація, а основ7 ними перевагами подібної форми організації бізнесу є: •• обмеження відповідальності власників корпорації величиною чистого капіталу, що належить їм; •• зручність і швидкість у зміні власників; •• необмеженість діяльності за масштабами та видами; •• диверсифікованість ризику власників. Разом із тим слід враховувати, що корпо7 рація є вершиною піраміди господарської ді7 яльності й останнім елементом ланцюжка гене7 рації доданої вартості, що базується на діяль7 ності саме індивідуальних приватних підпри7 ємств, з яких з часом і виростають корпорації. Наведене доводить необхідність транс7 формації систем управління підприємствами Т Е О Р І Я У П РА В Л І Н Н Яжовтень 2009 та пристосування їх до сучасних умов госпо7 дарювання. Однак при цьому слід бути дуже обережним, оскільки поки що невідповід7 ність ментальної моделі власників і керівни7 ків обраному типу управління підприємства є об’єктивною реальністю господарської ді7 яльності. Їх зміна без відповідної підготовки може тільки зашкодити. Усі п’ять перелічених типів ментальних моделей безпосередньо пов’язані з наміром надати можливість акціонерам постійно сте7 жити за станом їх активів. Інтереси акціоне7 рів і організацій7інвесторів стали визначати думки керівників і, як не дивно, це зовсім не обов’язково веде до вигоди організацій7інвес7 торів, оскільки бажання впровадити най7 більш сучасну організаційно7правову форму господарювання часто призводить до вели7 ких складнощів у веденні бізнесу. Світовий досвід свідчить, що засновані на колективній власності суб’єкти господа7 рювання програють таким, які засновані на приватній власності. Видатні діячі англійсь7 кого соціалістичного руху подружжя С. і Б. Вебб виділили три основні причини, з яких провалилися всі відомі на той час спро7 би організувати продуктивні артілі в про7 мисловості (а що ж таке колективна оренда, як не різновид артільного господарства?): •• відсутність дисципліни серед артіль7 ників; •• низька комерційна грамотність; •• повільне впровадження передової техніки. Низький рівень дисципліни, що спостері7 гався, С. і Б. Вебб пов’язували з принципом рівності та виборністю керівництва в артілях (кооперативах). Керівник має бути популяр7 ним у своїх виборців, щоб залишатися, тому і влада його не може не бути досить слабкою. Ефективна комерційна діяльність при7 пускає значну самостійність і незалежність комерсанта. Він повинен мати право на ри7 зик і не боятися цього ризику. Колективність артільного господарства створює несприят7 ливу атмосферу для ефективної комерційної роботи, що зумовлена колективним керів7 ництвом і колективною власністю. Але якщо два перших недоліки ще мо7 жуть бути якось усунуті (хоча й не без шкоди для принципу рівної колективної власності та внутрішньогосподарської демократії), то третій є непереборною природною слабкістю кожного колективного господарства. Справа у тому, що в умовах насиченого ринку (а та7 ким є будь7який добре організований ринок) освоєння технічних удосконалень, впрова7 дження прогресивної техніки, веде до скоро7 чення зайнятості на підприємстві. Наскільки колективне володіння підприємством уне7 можливлює скорочення зайнятості із зрос7 танням продуктивності праці, настільки в за7 гальному випадку виявляється ускладненим і зростання продуктивності праці. Аналіз даних розвитку підприємств легкої промисловості України свідчить про тен7 денцію до зменшення кількості підприємств таких (не дуже інвестиційно7привабливих) організаційно7правових форм, як колективні, комунальні й орендні підприємства, де влас7 ником є колектив. При цьому слід зазначити, що із 191 підприємства, які перетворювалися з державних на орендні в процесі приватизації шляхом оренди з викупом, на сьогодні 90 ре7 організовано у закриті акціонерні товариства та 14 – у відкриті акціонерні товариства. Будь7яка система має свого роду термо7 стат, який потрібен для того, щоб своєчасно зрозуміти, коли потрібно внести деякі зміни, але так, щоб не порушити внутрішню рівно7 вагу системи. Висновки Організаційно7економічна сутність ефек7 тивного управління розвитком підприємств в умовах транзитивної економіки полягає в активному процесі трансформації організа7 ційно7правових форм господарювання під7 приємств і переході від суто виробничої сис7 теми, заснованої на плановій системі госпо7 дарювання, до ринкової, що базується на різ7 них формах власності з перевагою приватної. Механізми управління підприємствами мають передбачати впровадження такої схе7 ми формування управлінських рішень для ефективного розвитку підприємств, що зни7 жують деякі види трансакційних витрат (на пошук інформації, специфікацію, захист прав власності). Ринкова конкуренція сама встановлює оптимальний для економіки обсяг плануван7 ня та ринкового регулювання в діяльності суб’єктів господарювання. Для кожної галузі та технології оптимальний розмір суб’єкта господарювання та його організаційно7пра7 вова форма буде регулюватися необхідністю мінімізації трансакційних витрат. Література 1. Альтшулер И. Г. Практика бизнеса: Записки консультанта. – М., 2006. – 320 с. 2. Грейнер Л. Эволюция и революция в процес7 се роста организаций // Вестник Санкт7Петербург. ун7та. Сер. 8 «Менеджмент». – 2002. – Вып. 4. – С. 76–92. 3. Ковалев В. В. Финансовый учет и анализ: концептуальные основы. – М., 2004. – 720 с. 4. История экономических учений / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. – М., 2006. – 784 с. 5. Капелюшников Р. И. Экономическая теория прав собственности. – М., 2002. – 206 с.

Нові підходи до управління підприємствами в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси