Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності

Проаналізовано фактори, під впливом яких формується колективна ідентичність населення південно-західної частини Одещини. Автори вважають, що складна історична доля краю, специфіка ідентифікації представників етнокультур регіону, котрий має надзвичайно високий індекс етнічної мозаїчності, обумовл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Верховцева, І., Запорожченко, О., Шевчук, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Історія регіонів України. Придунав'я
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160716
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності / І. Верховцева, О. Запорожченко, Т. Шевчук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 279-296. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160716
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1607162025-02-23T20:18:58Z Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності Локальный социум Украинского Придунавья: в поисках коллективной идентичности Local Society of Ukrainian Danube Region: Searching Collective Identity Верховцева, І. Запорожченко, О. Шевчук, Т. Історія регіонів України. Придунав'я Проаналізовано фактори, під впливом яких формується колективна ідентичність населення південно-західної частини Одещини. Автори вважають, що складна історична доля краю, специфіка ідентифікації представників етнокультур регіону, котрий має надзвичайно високий індекс етнічної мозаїчності, обумовлюють той факт, що колективна ідентичність тут формується переважно під впливом освіти й історіописання. Проанализированы факторы, под влиянием которых формируется коллективная идентичность населения юго-западной части Одесщины. Авторы считают, что сложная историческая судьба края, специфика идентификации представителей этнокультур региона, который имеет чрезвычайно высокий индекс этнической мозаичности, обусловливают тот факт, что коллективная идентичность здесь формируется преимущественно под влиянием образования и историописания. The factors that form the collective identity of the South-Western part of Odessa region population were analyzed in the article. The authors believe that the difficult historical fate of the region, as well as the specificity of the identification of its ethnic cultures representatives, which has a very high index of ethnic diversity, are the main reasons for that collective identity is formed mainly under the influence of education and of history. 2016 Article Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності / І. Верховцева, О. Запорожченко, Т. Шевчук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 279-296. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160716 94 (477.74): 323.174 uk Регіональна історія України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія регіонів України. Придунав'я Історія регіонів України. Придунав'я
spellingShingle	Історія регіонів України. Придунав'я Історія регіонів України. Придунав'я Верховцева, І. Запорожченко, О. Шевчук, Т. Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності Регіональна історія України
description	Проаналізовано фактори, під впливом яких формується колективна ідентичність населення південно-західної частини Одещини. Автори вважають, що складна історична доля краю, специфіка ідентифікації представників етнокультур регіону, котрий має надзвичайно високий індекс етнічної мозаїчності, обумовлюють той факт, що колективна ідентичність тут формується переважно під впливом освіти й історіописання.
format	Article
author	Верховцева, І. Запорожченко, О. Шевчук, Т.
author_facet	Верховцева, І. Запорожченко, О. Шевчук, Т.
author_sort	Верховцева, І.
title	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності
title_short	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності
title_full	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності
title_fullStr	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності
title_full_unstemmed	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності
title_sort	локальний соціум українського придунав’я: у пошуках колективної ідентичності
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Історія регіонів України. Придунав'я
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160716
citation_txt	Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності / І. Верховцева, О. Запорожченко, Т. Шевчук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 279-296. — Бібліогр.: 55 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT verhovcevaí lokalʹnijsocíumukraínsʹkogopridunavâupošukahkolektivnoíídentičností AT zaporožčenkoo lokalʹnijsocíumukraínsʹkogopridunavâupošukahkolektivnoíídentičností AT ševčukt lokalʹnijsocíumukraínsʹkogopridunavâupošukahkolektivnoíídentičností AT verhovcevaí lokalʹnyjsociumukrainskogopridunavʹâvpoiskahkollektivnojidentičnosti AT zaporožčenkoo lokalʹnyjsociumukrainskogopridunavʹâvpoiskahkollektivnojidentičnosti AT ševčukt lokalʹnyjsociumukrainskogopridunavʹâvpoiskahkollektivnojidentičnosti AT verhovcevaí localsocietyofukrainiandanuberegionsearchingcollectiveidentity AT zaporožčenkoo localsocietyofukrainiandanuberegionsearchingcollectiveidentity AT ševčukt localsocietyofukrainiandanuberegionsearchingcollectiveidentity
first_indexed	2025-11-25T01:57:57Z
last_indexed	2025-11-25T01:57:57Z
_version_	1849725684518223872
fulltext	УДК 94 (477.74): 323.174 Ірина Верховцева, Олексій Запорожченко, Тетяна Шевчук ЛОКАЛЬНИЙ СОЦІУМ УКРАЇНСЬКОГО ПРИДУНАВ’Я: У ПОШУКАХ КОЛЕКТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ Проаналізовано фактори, під впливом яких формується колективна ідентичність населення південно-західної частини Одещини. Автори вважають, що складна історична доля краю, специфіка ідентифікації представників етнокультур регіону, котрий має надзвичайно високий індекс етнічної мозаїчності, обумовлюють той факт, що колективна ідентичність тут формується переважно під впливом освіти й історіописання. Ключові слова: колективна пам’ять, місця пам’яті, колективна ідентичність, мала батьківщина, етнічна ідентифікація, регіональна і національна ідентичності, “національно-культурні” товариства. Унікальність соціального простору Українського Придунав’я в складі вітчизняного Півдня та усієї України, засвідчена історико-культурними, етнографічними, лінгвістичними, соціо гео гра фіч ними, соціоекономіч - ними дослідженнями, потребує глибокого осмислення і філософського аналізу, адже cьогодні розвиток регіону й країни загалом вимагає проекції наукових ідей у площину суспільної прак тики та пошуку нових ракурсів осмислення соціальної реальності. На “передньому плані” оновлених дослідницьких стратегій виступають вивчення локальних соціумів, аналіз їх колективних ідентичностей, проте не менш важли - вим завданням є необхідність осмислення національного соціального простору у синтезі його регіональних складових1. Господарське відродження держави та її частин передусім є результатом сукупності суспільних імпульсів, які мають випромі - нювати не тільки “зверху”, від влади, але й “знизу”, від місцевого 279 © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 10. — С. 279–296 © І. Верховцева, О. Запорожченко, Т. Шевчук, 2016 1 Середа В. Регіональні виміри українського соціуму: історичне минуле и національні ідентичності // Агора. Україна – регіональний вимір. – Вип. 3. – К., 2006. – С. 29; Хобта С. Восток Украины: трасформация идентичностей в условиях пограничья // Перекрестки. – 2010. – №3-4. – С. 207-208; Верменич Я. Історична лі- мологія: проблеми концептуалізації // Регіональна історія України. – Вип. 5. – К., 2011. – С. 32; Її ж. Макро-, мезо-, мікропідходи в історіографічному аналізі: кон- цептуальний плюралізм // Україна-Європа-Світ. Серія: Історія, міжнародні відно- сини. – 2012. – Вип. 10. – С. 284. соціуму. Запитана часом економічна оптимізація України великою мірою залежить від сформованості у мешканців регіонів почуття соціальної солідарності, коли горизонтальні співтовариства, об’єд - на ні ідеєю відродження “малих батьківщин”, спрямують різн овек - торні зусилля індивідуумів по забезпеченню себе “хлібом насущним” на землі, на якій людина народилася, зробила перший крок, на тій землі, де слова “матір” і “земля” мають спільну конотацію – “рідна”. Не останньою мірою воно визначається станом колективної ідентич - ності місцевих мешканців, тим, чи усвідомлюють вони спільність соціальних інтересів і чи вироблено ними стратегію поступу “малої батьківщини”. Важливими факторами впливу виступають явища нематеріального характеру, передусім пов’язані зі свідомісними процесами, з уявленнями населення регіонів щодо своєї “землі” – соціального поступу краю у сукупності його культурних характе - ристик як складової національної держави. Вагому роль у цих процесах відіграють ментальні конструкти “рідна земля”, “рідний край”, “мала батьківщина”, що у масовій свідо мості перетворюються на чинник позитивної динаміки формування однієї з базових соціальних ідентичностей – регіональної. Для мешканців Придунайського краю України поняття “регіо - нальна ідентичність” в ієрархії колективних ідентичностей посідає особливе місце: у складі вітчизняного соціального простору навряд чи знайдеться інша частина, де б людність об’єднувало спільне поняття “нащадки переселенців”. Тут жодна етнічна спільнота не може вважатися корінною, адже усі – “прибульці”, по суті – “фраг мен - ти” свого народу, які розбудовують нове життя на новій батьківщині і, природно, шукають тут ознаки того “рідного”, що їх предки залишили не з власної волі, а з волі гіркої долі. Отже, поняття “мала вітчизна” для українських бессарабців/буджакців/приду найців сформоване колективною пам’ятю дідів-прадідів і не може розчи - нитися у низці інших ідентичностей, оскільки завжди було запорукою виживання сім’ї, роду, допомагало облаштуватися на новій землі, разом будувати оселю, орати та зрошувати буджацькі степи, торувати шляхи у майбутнє. Співвідношення етнічної і національної іден тич - ностей у свідомості місцевих мешканців, стан сформованості регі о - нальної ідентичності, безумовно, є тими специфічними рисами, що характеризують локальний соціум і впливають на життя цієї частини вітчизняного соціального простору та країни загалом. Вивченню даної проблеми науковці, на жаль, приділяли замало уваги, проте перші позитивні зрушення у цьому напрямку останніми роками сталися: деякі аспекти проблеми проаналізовано О.Чебаном2, А.Кіссе, 280 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук 2 Чебан О.М. Особливості українського Придунав’я з погляду поліетнічності // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 68. – С. 82-86. С.Коч3, І.Верховцевою4, Т.Шевчук5, Я.Кічуком, О.Запорожченком6. Підтримуючи закладену цими дослідами тенденцію, спробуємо визначити, які фактори впливають на формування колективної ідентичності людності дев’яти південно-західних районів Одещини. Формування території краю, його топоніми. Важливим чинником формування колективної ідентичності населення краю є образ останнього у свідомості його мешканців. Для членів локального соціуму Українського Придунав’я базу для створення образу своєї малої батьківщини як територіального і соціокультурного утворення з власними географічними й етнографічними характеристиками було закладено у 1940-і – на початку 1950-х рр. Саме тоді край постав “у просторі і часі” як окремий суб’єкт адміністративно-терито - ріального устрою УРСР – Ізмаїльська область. У перших працях радянських істориків щодо минулого Ізмаїльщини ці землі виступають складовою Бессарабії, автори інерційно описують регіон як частину “адміністративної Бессарабії” ХІХ – початку ХХ ст. в межах Дунай-Пруто-Дністровського межиріччя7. “Виокремлення” території Придунайського краю з соціального простору Бессарабії у свідомості фахівців-гуманітаріїв та місцевих мешканців, певно, розпочалося завдяки пресі, а саме періодичному виданню, що побачило світ 1941 року – газеті “Придунайская правда”. Висвітлюючи події суспільного життя на території колишніх Аккерманського й Ізмаїльського повітів, 281 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і 3 Киссе А.И., Коч С.В. Практика межэтнических взаимодействий // Буджак: ис- торико-этнографические очерки народов юго-западных районов Одесщины. – Одесса, 2014. – С. 677. 4 Верховцева И.Г. Украинское Придунавье – славяно-романо-тюркское погра- ничье: базовые факторы формирования коллективной идентичности населения // Актуальные проблемы социологии, политологии, философии и истории. – Ново- сибирск, 2011. – С. 159-164; Її ж. Етноконфесійні аспекти формування регіональ- ної ідентичності населення Українського Подунав’я // Релігія, релігійність, філо- софія та гуманітаристика у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти. – Ч. 1. – Луганськ, 2011. – С. 148-151; Її ж. Суворов и региональная идентичность населения Придунавья // Суворов в Измаиле: 220 лет. – М., 2011. – С. 222-227; Її ж. Соціокультурна спадщина Українського Подунав’я: ре- гіон як ментальне утворення // Інтелігенція і влада. – Вип. 24. – Серія: Історія. – Одеса, 2012. – С. 153-164. 5 Шевчук Т.С. Самосвідомість мешканців краю, їх соціальна взаємодія // Укра- їнське Придунав’я у світлі гуманітарних досліджень. – С. 178-198. 6 Запорожченко О.В., Кічук Я.В. Самосвідомість мешканців краю, їх соціальна взаємодія // Українське Придунав’я у світлі гуманітарних досліджень. – Ізмаїл, 2015. – С. 199-209. 7 Нарцов Н. Исторические судьбы Бессарабии и Молдавии (краткий очерк) // Историк-марксист. – 1940. – Кн. 9 (85). – С. 85-98; Дальник А. Бессарабия под влас- тью румынских бояр (1918-1940). – М., 1945; Малинский В. Аграрная реформа 1918-1924 гг. в Бессарабии. – Кишинев, 1949.10. – С. 284. часопис виконував надважливе завдання: завдяки йому у свідомості населення поставала нова “уявна” Ізмаїльщина – Ізмаїльська область, що об’єднувала обидва ці повіти і кордони якої, власне, до сьогодні залишаються кордонами Придунайського краю. Хроніки життя регіону, “відбиті” на шпальтах газети, були підпорядковані завданням усвідомлення краянами себе членами уявного співтовариства – населення Ізмаїльської області як складової Радянської України. Проте у такий спосіб досягалася ще одна важлива для компартійного керівництва республіки мета: формувати на приєднаних землях нову суспільну генерацію – населення Придунайських земель Радянської України. Так з’явився топонім Придунайський край, що ним відтепер позначалися землі тієї частини історичної області Буджак/ Бессарабія, котра увійшла до складу УРСР. У наукових виданнях, офіційному радянському документообігу 1940-1954 рр. відносно регіону застосовувалася також і назва Ізмаїльщина. Отже, регіон отримав адміністративний статус, кордони, “прописку” у району - ванні українських теренів, власні “імена”. Проте це були нові “імена”, історичні ж назви цієї землі суспільна пам’ять “згадає” пізніше. З ліквідацією у 1954 р. Ізмаїльської області питання назви і місця регіону в загальному районуванні України на певний час “згасає”. Лише з початком 1960-х рр. історики актуалізують проблему, звертаючись до минулого краю. Завдяки історичним розвідкам А.Д. Бачинського із забуття повертається історична назва Буджак (Буджацький степ)8. У науковому дискурсі синхронно використо - вуються топоніми Придунайський край, Придунайські землі, які, по суті, стають синонімічними назвами. Поряд з цим з’являється і новий топонім, певною мірою штучний, – Південна Бессарабія. Ним маркують південну частину адміністративної Бессарабії ХІХ – початку ХХ ст., проте межі цієї частини Бессарабії не тотожні території Придунайського краю України, оскільки значно ширші. Назва Південна Бессарабія акцентує на природних характеристиках місцевості (рівнинна територія, багата на водні ресурси, природні кордони якої на заході пролягають по лінії “Бендери – Кагул”). У 1970-і – першій половині 1980-х рр., описуючи минуле південного заходу Одещини, вчені демонструють усвідомлення того факту, що регіон має суттєві відмінності у своєму етнокультурному й історичному розвитку порівняно з рештою українських теренів9. Прийняття 16 липня 1990 р. 282 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук 8 Бачинский А.Д. Основные этапы крестьянско-казацкой колонизации Буджак- ской степи и низовий Дуная в XVIII – начале ХІХ в. // Ежегодник по аграрной ис- тории Восточной Европы. – Кишинев, 1966. – С. 325-331. 9 Бачинский А.Д., Ващенко В.П., Кульчицкий С.В. Изменения административно- териториального деления Одесщины (конец ХVІІІ-1975 г.) // Археологические и археографические исследования на территории Южной Украины. – К.-Одесса, 1976. – С. 68-91; Мельник С.К. Борьба за власть Советов в Придунайском крае и воссоединение с Украинской ССР. (1917-1940 гг.). – К.-Одесса, 1978; ін. Декларації про державний суверенітет УРСР та проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. відкрили нову сторінку історії краю. Як реакція на політичні та соціокультурні зміни початку 1990-х рр. до наукового обігу впроваджується топонім Українське Придунав’я (Подунав’я), хоча синхронно вживаються і назви Буджак, Південна Бессарабія. Протягом 1990 – 2000-х рр. історики, етнографи, лінгвісти акцен - тують увагу на історико-етнографічній специфічності регіону, як історико-географічній цілісності10. При цьому використовуються як топоніми Буджак, Бессарабія, Південна Бессарабія, так і топоніми Придунайський край, Українське Придунав’я (Подунав’я). Сучасні історики стверджують, що вибір імені землі – це вибір шляху роз вит - ку, вибір історичної перспективи11. Сьогодні представники місцевої наукової, управлінської, творчої еліти, усвідомлюючи своєрідність соціальних процесів у південно-західній частині Одещини в мину - лому, специфіку господарського поступу, самобутність культури меш - кан ців краю, зазвичай вживають топонім Українське Приду нав’я, проте історично зумовлені топоніми Буджак і Бессарабія, як показує досвід, не зникають. В умовах піднесення самосвідомості людності регіону вони застосовуються у коректних варіаціях: україн ська частина Бессарабії, придунайська Бессарабія, приморська Бес - сарабія, український Буджак12 тощо. На наш погляд, це свідчить, що у ментальності мешканців краю поступово утверджуються нові життєсмисли громадян суверенної і незалежної України, у колек - тивній свідомості краян формується ментальний образ своєї малої батьківщини. Формування мультикультурного соціального простору регі ону. 1940-1950-і роки стали часом радикального “пере фор ма ту - ван ня” соціального простору Придунайського краю: у роки Другої світової війни та повоєнну добу румунська та радянська влади здійснювали тут активну переселенську політику як примусового, так і “добровільно-примусового” характеру: у 1940-1941 рр. звідси масово виселяли румун і німців; у часи румунської окупації краю (червень 1941 – серпень 1944 р.) сюди переселено румун з Добруджі та депортовано звідси до концтаборів смерті інших регіонів майже усіх євреїв; по відновленні радянського режиму у серпні 1944 р. протягом 283 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і 10 Верховцева І.Г., Прігарін О.А. Буджак: історичний зміст топоніму у контесті історико-етнографічного районування України // Постфактум: історико-антропо- логічні студії. – № 1. – Одеса, 2013. – С. 108-110. 11 Яковенко Н. Вибір імені versus вибір шляху (назви української території між кінцем XVI – кінцем XVII ст.) // Міжкультурний діалог. – Т. 1: Ідентичність. – К., 2009. – С. 57. 12 Буджак: историко-этнографические очерки народов юго-западных районов Одесщины. – Одесса, 2014. – С. 19. другої половини 1940-х – першої половини 1950-х рр. до Придунав’я переселили чималу кількість “будівничих соціалістичного ладу” зі сходу і заходу України, сусідніх областей, а також представників інших етнокультур з азійських та закавказьких республік СРСР, з РРФСР, інших частин Країни рад. Результатом такої політики в регіоні, котрий з часів середньовіччя був слов’яно-романо-тюрк - ським пограниччям13, а у ХІХ ст. перетворився на край, де домінували слов’янські і романські народи, сталися якісні етнокультурні зміни: відтепер важливою ознакою соціального простору Ізмаїльської області став його мультикультурний характер, при цьому основна частина мешканців належала до слов’янського етномасиву, більшість серед яких становили українці. Протягом наступних десятиліть фахівці відзначали, що землі Придунав’я характеризує найвищий показник етнічної мозаїчності в Одеської області та Україні загалом: півмільйона мешканців краю представляють близько 100 етнічних культур14. Натомість у масовій свідомості краян таке культурне розмаїття відбивається у специ - фічних ментальних явищах: за даними опитування студентської молоді, близько 20% взагалі не можуть визначитись зі своєю етніч - ною й національною приналежністю. У 40% респондентів етнічна ідентичність жодного відношення до їх етнічного походження не має: приміром, звичайною практикою є, коли батьків та дідів молода людина визначає за походженням як молдован, болгар, гагаузів, євреїв тощо, себе ж вважає етнічним українцем або росіянином, а доволі часто свою національну приналежність взагалі визначити не в змозі. Безумовно, проблеми індивідуальної ідентифікації пересічного мешканця Придунав’я чималою мірою пов’язані з недоліками культурно-освітньої діяльності у краї в цілому. Слід, проте, визнати: віднести їх на рахунок тільки місцевих освітніх чи культурних установ буде несправедливим, адже в останні двадцять років держава в основному сприяла ідентифікації етнічних українців, недооцінюючи полікультурний фактор формування національної свідомості мешканців регіонів. Як наслідок картина з етнічною і національною ідентифікацією людності Українського Придунав’я є доволі сумною: мультикультурність соціального простору краю ускладнює етнічну ідентифікацію пересічного мешканця. А якщо 284 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук 13 Дергачев В.А. Украинское Причерноморье. – Одесса, 1996. – С. 9; Верхов- цева І.Г. Українське Подунав’я в етноконфесійних слов’яно-романо-тюркських від- носинах // Науковий вісник ІДГУ. – Вип. 32. – Ізмаїл, 2013. – С. 5-7. 14 Заставний Ф.Д. Географія України. – Л., 1994. – С. 343, 347; Богуславська Ю.Ю. Етнічна мозаїчність Одеської області (друга половина ХХ ст.) // Інтеліген- ція і влада. – Вип. 3. – Серія: Історія. – Одеса, 2004. – С. 90; First All-National Pop- ulation Census: historical, methodological, social, economic, ethnic aspects. – K., 2014. – P. 101-102. взяти до уваги, що після 1991 р. соціально-економічне становище регіону невпинно погіршувалося, і протягом чверті століття він стабільно перебуває у статусі депресивного, дотаційного, стає зрозу - мілим, чому у колективній свідомості краян “гальмуються” процеси формування базових колективних ідентичностей, і що найважли - віше – національної ідентичності. Колективна пам’ять і формування колективної ідентич нос - ті мешканців Українського Придунав’я. Роль освіти у форму ванні колективної ідентичності соціумів не підлягає обговоренню. “Старто - вим” показником рівня грамотності населення для При дунай ського краю на початку 1940-х рр. було близько 20% (у деяких районах, приміром, Кілійському, де мешкали переважно етнічні українці, цей показник дорівнював 8%)15. Зауважимо: наприкінці ХІХ ст., за переписом 1897 р., кількість грамотних суттєво не відрізнялася від вказаного16. На момент входження краю до складу УРСР у 1940 р. тут констатувався найнижчий рівень грамотності населення в Європі. У роки перебування краю в складі Румунії офіційна влада докладала зусиль до розчинення слов’янської етнокультурної традиції у місцевому романському етносередовищі. Зрозуміло, етнічна свідо - мість місцевої людності – українців, росіян, болгар тощо – на почат - ку 1940-х рр. перебувала в архаїчному стані, а традиційні культури краю – під загрозою асиміляції. Радянський режим чимало робив для підвищення рівня грамот - ності місцевих мешканців: розбудовується освітній цикл від почат - кової школи до вищої, починається друк книг мовами народів краю, мовою міжетнічного спілкування стають російська та українська. Об’єктивно сприяла збереженню етнічних традицій мешканців Ізмаїльщини, для понад 90% яких християнство було культуро - утворюючою релігією, лібералізація радянської політики щодо православної церкви: сталінський режим намагався викликати симпатії до СРСР з боку населення півдня Європи й Близького Сходу, аби таким чином сприяти поширенню системи соціалізму на Схід17. Отже, сприяючи у такий спосіб лояльному ставленню місцевої людності до радянського режиму, влада об’єктивно створювала умови для етнокультурного відродження краю. Проте поступово набирали 285 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і 15 Верховцева І.Г. Етнічні культури Українського Подунав’я в умовах радяніза- ції краю // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. – Вип. 29. – Ізмаїл, 2010. – С. 5. 16 За нашими підрахунками, в Ізмаїльському та Аккерманському повітах гра- мотними у середньому були 19,4% мешканців (див.: Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. – СПб., 1905. – С. 49-59). 17 Верховцева І.Г Церковно-державні відносини у Подунав′ї у добу радянізації краю // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний ви- міри. – Одеса, 2011. – С. 317. силу й процеси русифікації: у рамках “радянського культурного будів - ництва”; умови для збереження етнокультур регіону й формування етнічної ідентичності мешканців значно погір шилися. Офіційна документація того часу свідчила, що у 1952/1953 навчальному році в Ізмаїльській області російськомовних шкіл нараховувалося 789, україномовних – 137, молдавськомовних – 24. Русифікаторська полі - тика 50-х – 80-х рр. ХХ ст., безумовно, справила свій згубний вплив на етнічну свідомість місцевих мешканців. У пануючій ідеологічній моделі етнічна самобутність нівелювалася і поступово, за висловом Т.Цимбал, позбавляла людину “буттєвісної вкоріненості”18. Спрямованість етнопоітики почала істотно змінюватися у другій половині 80-х років ХХ ст. Згідно Закону “Про мови в УРСР” (1989 р.) і Декларації про державний суверенітет 1990 р., що гарантували право національних меншин на етнокультурний розвиток, в краї заснову - ються неформальні об’єднання, клуби, товариства, які мали на меті просвітницьку діяльність з відродження етнокультурної свідомості і мови своїх народів. Декларування в сучасній Україні на консти ту - ційно-правовому рівні тези “держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корін них народів і національних меншин” (Конституція України 1996 р., ст. 11), ухвалення низки законодавчих актів щодо захисту прав національ - них меншин у галузі освіти й культури надало етнічним групам Придунайського краю можливість відкривати освітні установи з рід - ною мовою навчання, проводити факультативні заняття з вивчення історії, культури свого народу. У такий спосіб у регіоні було створено умови для етнокультурного відродження. Приміром, на Ізмаїльщині, де проживають представники близько 100 етнічних культур, розпо - чали свою діяльність “національно-культурні” громадські органі зації. Серед них: Ізмаїльська первинна організація Всеукраїнського об’єднан - ня “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка, Громадська організація “Українське реєстрове козацтво – Бессараб ський полк міста Ізмаїл”, “Ізмаїльська болгарська організація ім. Святої Софії”, “Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія”, “Районне співтовариство імені Христо Ботєва”, Вірменський бла годійний фонд “Еребуні”, Това риство німців “Бава - рія”, Громадська організація “Німецький дім”, Одеська обласна румун ська націо нально-культурна асоціація “Бесса рабія”, Громад - ська організація “Російська спілка Причорномор’я”, “Фонд гагаузької культури”, “Ініціативний комітет при Французько-Українському Альянсі”, Єврейська громадська організація “Менора”, Регіональне куль турно-національне молдавське товариство, Ізма їль ська організа - ція “Будинок Європи у Бессарабії”, Громадська органі зація “Еллада”, Товариство “Будинок Польський-Куяви”, Громада ромів міста Ізма їла “Бахтало дром”, Громадська організація “Асоціація бессараб ських 286 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук 18 Цимбал Т. Людина у пошуках грунту. – К., 2010. – С. 16. сімей “Родніні” тощо. У деяких містах, зокрема в Ізмаїлі, засновува - лися Ради представників національно-культурних товариств. В інформаційному просторі Українського Придунав’я увагу міжетнічним відносинам стали приділяти “Придунайские вести” (орган Ізмаїльсь кої районної ради), “Моя земля” (видання Ізма їльської міської ради), “Собеседник Измаила” (міська суспільно-політична газета), а також регіональні інформаційно-рекламні тижневики “Курьер недели” та “Уездный телеграф”, Ізмаїльська телестудія (щоденна програма “700 секунд”, щотижнева програма “Розмова з владою”). Життя болгарської громади краю висвітлюють газети “Роден край” та “Украйна: българското обозрение”. В школах краю факультативно вивчаються болгарська, румунська мови тощо. Сприяє збереженню етнокультурних традицій діяльність Ізма - їльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я, Центру наці - ональних культур Ізмаїльщини та інших закладів. Проводяться фестивалі, свята, заходи етнокультурної тематики: “Бессарабська тантела”, “Етноперлина Південної Бессарабії”; обрядове молдав ське свято “Мерцішор”; “Вишиванко, моя вишиванко”; “Ой на Івана, ой на Купала”; “Національні обряди”; “В сім’ї єдиній”; “Чувайте, българи”; “День слов’янської писемності” тощо. Водночас, у краї, понад 40% мешканців якого є носіями української мови, на жаль, нині практично немає україномовних ЗМІ, а висвітлення питань розвитку української культури, її популяризація носять епізодичний характер. В інтелектуальному житті краю 1991-2015 рр. представники місцевих культурних й освітніх установ ініціювали проведення низки регіональних науково-практичних конференцій з історії та культури краю. Осередком наукового вивчення минулого регіону став Ізмаїль - ський державний педагогічний інститут (з 2002 р. – Ізмаїльський державний гуманітарний університет). Наприкінці 1990-х рр. побачили світ перші дисертаційні роботи науковців вишу, присвячені вивченню соціального простору Придунав’я19, наступними роками ця тенденція набирала силу20. Активно досліджують історико-культурну 287 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і 19 Циганенко Л.Ф. Українське козацтво у Північно-Західному Причорномор’ї (XVI - 60-і роки. XIX ст.). Дисертація. – К., 1997; Мельникова Л.С. Східнос- лов’янська колонізація Південної Бессарабії (V – перша половина ХІХ ст.). Ди- сертація. – Ізмаїл, 1999; Ярмоленко М.І. Розселення та облаштування гагаузів у Бессарабії (ХІХ – початок ХХ ст.). Дисертація. – Л., 2001; Паламарчук С.В. Тери- торіальні структури Дунай-Дністровського межирiччя (кінець XIV – середина XVII ст.). Дисертація. – Одеса, 2005 та ін. 20 Кучерявенко І.Ф. Ізмаїльсько-Бессарабська старообрядницька єпархія як іс- торико-культурний і конфесійний феномен (1857–1946 рр.). Дисертація. – Черкаси, 2008; Шевченко А.М. Зовнішня торгівля портів на Півдні України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Дисертація. – Одеса, 2008; Циганенко Л.Ф. Дворянство Пів- дня України (друга половина ХVІІІ ст. – 1917 р.). Дисертація. – Переяслав-Хмель- ницький, 2010; Кузьміна С.Б. Трансформації етносоціальної структури населення Бессарабії (перша половина ХІХ ст.). Дисертація. – Чернівці, 2015 та ін. спадщину Придунайського краю колеги з Одеського національного університету імені І.І. Мечнікова21. Об’єктивно усе це сприяє форму - ванню у мешканців краю уявлень про особливу історичну долю своєї малої вітчизни. Водночас регіональна та національна ідентифікація місцевої людності, на наш погляд, супроводжується як тенденціями продуктивного, так і зворотнього характеру. Передусім слід визнати: значна частина мешканців Українського Придунав’я має подвійну етнічну ідентичність, адже кілька поколінь місцевих мешканців протягом принамні 75 останніх років створю - вали специфічне соціальне середовище у полікультурному просторі краю, де батьки й діди-прадіди представляли різні етнічні культури, відтак сучасним краянам досить важко визначитися, якого вони “роду-племені”. Проведене нами опитування студентської молоді довело цей факт: питання етнічної і національної приналежності сприймаються як тотожні, адже майже 60% опитуваних продублю - вали свої відповіді, зазначаючи “молдаванин” і “болгарин” як відпо - віді в обох випадках. Решта (20%) зазначили, що вони українці за національною належністю (переважно болгари), і ще 20% зовсім не спромоглися відповісти на це питання (переважно представники молдаванської етнічної культури). Між тим, студенти з українською і російською етнічною належністю плутанини майже не демонстру - вали і, за незначним винятком, адекватно зафіксували свої відповіді. Респонденти із етнічно змішаних сімей (болгаро (українсько-, росій - сько-)-молдавських, російсько-гагаузьких, українсько-російсько- єврейсько-вірменських, а також з частковим польським і грецьким корінням, яких нараховується близько 50%, практично у всіх випад - ках (90%) ідентифікували свою етнічну приналежність за лінією батька, згідно з патріархальною традицією, включаючи представ - ників родин зі змішаним єврейським корінням. Слід вказати, що респондентам було надано можливість самим обрати мову, якою вони бажали давати відповіді (на аркуші було подано два варіанти запитань – українською і російською). Третина 288 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук 21 Бачинська О.А. Українське населення Придунайських земель. XVIIІ – поча- ток ХХ ст. (Заселення й економічне освоєння). – Одеса, 2002; Михайлуца М.І. Пра- вославна церква на півдні України: період Другої світової війни (1939–1945 рр.). – Одеса, 2008; Пригарин А. Русские старообрядцы на Дунае: формирование этно- конфессиональной общности в конце XVIII – первой половине ХІХ вв. – Одесса- Измаил-Москва, 2010; Шабашов А.В. Гагаузы: система терминов родства и происхождение народа. – Одесса, 2002; Луньова О.К. Політичні та соціально-еко- номічні зміни в Придунайському краї України: 1940-1941 рр. Дисертація. – Одеса, 2013; Кушнір В.Г. Господарсько-побутова адаптація українців південно-західного степу і Нижнього Подунав’я (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.). Дисертація. – К., 2013; Діанова Н.М. Науково-просвітницька діяльність вищого православного духовенства Південної України (кінець XVIII – початок ХХ ст.). Дисертація. – Дніпропетровськ, 2013 та ін. респондентів обрала російськомовну версію анкети, щоб надати відповіді на поставлені запитання. Це пов’язано з тим, що російська мова виконує роль мови побутового спілкування у регіоні. Також опитування продемонструвало, що у молдавських і болгарських селах спілкуються рідною мовою, тоді як в українських родинах перевага віддається українській мові. Між тим, жодних перешкод у комунікації українською мовою респонденти не демонструють і без труднощів користуються україномовним матеріалом при підготовці до занять. Варто зауважити, однак, що мовні аспекти ідентифікації мешканців краю, як довели спостереження вчених-лінгвістів ІДГУ, не можуть бути достовірною вказівкою на етнічне походження респондентів: в умовах полімовності Українського Придунав’я у результаті тривалого спілкування між представниками різних етнічних культур відбулися мовні запозичення, змішування. Не - пооди нокі випадки, коли представники, приміром, місцевого болгарського населення називають себе етнічними українцями, або навпаки: чимало з місцевих українців, спілкуючись, по суті, гене - тично різнотипними українськими говірками, етнічно іденти - фікують себе іншими22. По-друге: протягом останніх століть регіон неодноразово був зоною мілітарних протистоянь між державами, що прагнули домінувати у Причорномор’ї, відтак тут практично не залишилося історичних об’єктів, які могли б представляти спільне минуле сучасникам (як виключення, приміром, рештки фортеці Ізмаїл та мусульманська мечеть, у будівлі якої розміщено діораму “Штурм фортеці Ізмаїл”). Отже, місць пам’яті у регіоні бракує. Не дивно, що дослідники змушені констатувати: колективна пам’ять місцевої людності характеризується архаїчністю і представляє, по суті, “моза - їку” з уламків “колективних пам’ятей” тих етносів, до яких належали предки сучасних краян23. По суті, відбувається парадоксальне: “заміщення” колективної пам’яті про минуле цієї землі, на якій вони мешкають сьогодні, пам’ятю про ту землю, яку покинули з волі гіркої долі їх предки. Проте, як зазначалося вище, усе ж образ землі, на якій мешкають сьогодні нащадки колоністів XVIII–ХХ століть, у їх колективній пам’яті сформувався, проте це образ не Придунайського краю, а села, району чи міста. Саме це довели результати опитування студентів Ізмаїльського державного гуманітарного університету. В опитуванні взяла участь 289 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і 22 Колесников А.О. Соціолінгвістична ситуація на південному заході Одещини // Українське Придунав’я у світлі гуманітарних досліджень. – Ізмаїл, 2015. – С. 138-142. 23 Шевчук Т.С. Історико-культурна спадщина краю та колективна пам’ять місцевого соціуму // Українське Придунав’я у світлі гуманітарних досліджень. – Ізмаїл, 2015. – С. 178-198. 151 особа. 93% респондентів на запитання “що Ви вважаєте своєю малою батьківщиною?” з запропонованих відповідей 1) “рідне село / рідне місто”; 2) “район, в якому мешкаю”; 3) “південно-західна частина Одещини – Українське Придунав’я” обрали відповідь “рідне село / рідне місто”. Також у ході анонімного анкетування про - понувалося назвати відомих респонденту історичних діячів своєї малої батьківщини та історико-культурні пам’ятки рідного краю, назвати предмети, речі, явища, з якими асоціюється рідний край та його майбутнє. Назви культурних пам’яток та історичних осіб, що були зазначені опитуваними в анкетах, виявились щільно пов’язаними з їх етнічною ідентифікацією: Т. Шевченко, О. Суворов, О. Тучков (українці, росіяни); Х. Ботєв, І. Інзов (болгари); отаман Некрасов (росіяни з родин старовірів, що подавалося ними як окремий маркер); німецькі колоністи (мешканці м. Тарутино); Штефан Великий (молдавани). Етнічно залежними виявилися і вказівки на ті речі, що можуть символізувати для них свою малу батьківщину: пісня, хліб-сіль (українці, росіяни); танок “хоро”, національні блюда меліна (баніца), манджа (болгари); озера Ялпуг, Катлабух, помідори (молдавани). Для половини респондентів, незалежно від їх етнічної приналежності, однаково значущими виявилися постаті й пам’ятники О. Суворову, С. Тучкову, загиблим солдатам в Афганістані, морякам-дунайцям, пам’ятник загиблим воїнам Другої світової війни, діорама “Штурм фортеці Ізмаїл” та сама фортеця Ізмаїл. Також спільними стали образи Дунаю, право - славних храмів, кораблів та порту, полів, землеробства, вино - градників, дунайського оселедця, вина, квітів, калини, пшениці, цибулі, рушника, вишиванки. Однак, достатньо значний відсоток опитуваних (близько 30%) продемонстрував повну відсутність відповідей на ці питання, що змушує констатувати факт браку у певного прошарку молоді краю уявлення про ціннісні орієнтири, символи й архетипи, пов’язані з явищами місцевої культури. Ця категорія респондентів також не визначилася і з відповіддю на запитання щодо перспектив розвитку свого краю, тоді як решта переважно вказала: мир, розвиток інфраструктури, міжкордонних комунікацій, туризму, сільського господарства, а представники певних етнічних меншин – поглиблення співпраці з Румунією та Болгарією, зокрема посилення розвитку мов цих країн у регіоні. Цікаво, що при цьому вихідці з етнічно змішаних сімей пер спек - тиви розвитку регіону бачать у поширенні української й російської мов. Досить явною виступила ще одна тенденція при проведенні опитування: в анкетах, де своєю малою вітчизною було названо рідне село чи місто, респонденти не змогли назвати діячів історії і культури рідного краю, натомість там, де під рідним краєм розумілося Українське Придунав’я, автори згадали І.Інзова, С.Тучкова, Х. Ботєва, І.Котляревського тощо. Наведені факти, на наш погляд, свідчать, що 290 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук ментальний образ Українського Придунав’я у місцевої людності ще не сформувався, локальний соціум краю, по суті, “шукає” колективну ідентичність, яка б змогла об’єднати краян у горизонтальне спів - товариство задля відродження своєї малої батьківщини. Ще одним фактором, котрий негативно впливає на формування спільної колективної пам’яті місцевих мешканців, відтак – колективної ідентичності локального соціуму, є використання авторами наукових й аматорських праць різних топонімів регіону та некоректне застосування матеріалу з минулого територій, що не входять до складу Українського Придунав’я, при вивченні його історії24. Маркуючи край різними “іменами”, дослідники ігнорують той факт, що для пересічного місцевого мешканця – громадянина України або народженого в УРСР, – топоніми “Буджак”, “Бессарабія” є певною мірою віртуальними, відносяться до далекого минулого їх предків, а топонімом “Південна Бессарабія” взагалі у різні періоди позначалися різні території. Не менш прикрий факт пов’язаний і з тим, що деякі історики при вивченні Придунайських теренів залучають до дослідів матеріал з історії тих повітів Бессарабської губернії 1873-1917 років, які були розташовані на території сучасної Молдови25. Відтак вимальовується картина, приміром, соціального розвитку Придунайського краю у ХІХ ст., яка, зрозуміло, не сприяє адекватному відтворенню його минулого і формуванню ментального образу цього регіону. Водночас варто звернути увагу і на позитивні тенденції у форму - ванні колективної ідентичності мешканців Українського Придунав’я: зростає інтерес громадськості до вивчення минулого Придунав’я26, у часописах періодично з’являються публікації краєзнавців з історії регіону, збільшується кількість видань, автори яких не є професій ними 291 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і 24 Українське Придунав’я: історія, етнокультурний розвиток. – Ізмаїл, 1995; Па- ла марчук С.В. Забытая земля: историческая область Бессарабия. – Одесса, 2008; Пів- денна Бессарабія (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). – Ізмаїл, 2011; Буджак: ис- торико-этнографические очерки народов юго-западных районов Одесщины. – Одесса, 2014; Українське Придунав’я у світлі гуманітарних досліджень. – Ізмаїл, 2015. 25 Приміром: Шевченко А.М. Соціальна структура населення Буджаку в ХІХ ст. // Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць. – Черкаси, 2011. – Вип. 4. – С. 127; Південна Бессарабія (кінець XVIII – ХІХ ст.). – Ізмаїл, 2001. – С. 94-95, 107, 127; Циганенко Л.Ф. Дворянство Півдня України (друга половина ХVІІІ ст. –1917 р.). – Ізмаїл, 2009. – 268-270; Башли М.І. Провінційне дворянство Херсонської та Бессарабської губерній (1861-1907 рр.). Автореферат. – Переяслав- Хмельницький, 2015. – С. 2, 12. 26 Галкина А.В. Толерантность как обстоятельство культурного плюрализма. Феномен российско-османского приграничья: пример Буджака в ХIХ-ХХ вв. // Культурное многообразие: от прошлого к будущему. – СПб., 2008. – С. 286-287; Ожогова Н. Молчание зубров, или в защиту дилетантов // Курьер недели. – 2011. – 6 августа. – С. 6; Огнев И. Измаильская история: теория невероятности // Уездный телеграф. – 2011. – 7 сентября. – С. 9 та ін. істориками, проте вивчають минуле рідних села, міста, народу, істо - рич ної батьківщини27. У процесі декомунізації громадського життя було повернуто історичні назви чималій кількості населених пунктів краю, вулицям міст. Мешканці Білгорода-Дністровського висловили бажання провести місцевий референдум щодо повер нення їх місту історичної назви Аккерман28 (наразі саме це “ім’я” міста частіше згадується у місцевих ЗМІ). Отже, локальний соціум Придунайського краю народжується. Натомість найбільшою проблемою на шляху формування колек тивної ідентичності мешканців Придунав’я, на наш погляд, є відсут ність відповідного освітнього циклу у навчальних закладах регіону та часопису національною мовою, який би подібно до “Придунайской правды” 1941–1954 рр. формував “уявну спільноту” – локальний соціум Українського Придунав’я. На наше переконання, у цьому “особливому” регіоні шлях до формування національної ідентичності у більшості краян має проходити через ментальний образ свого краю як “україн - ського” – органічної складової національного соціального простору. Нагальним завданням є також інтенсифікація гуманітар них дослі - джень з минулого і сьогодення Придунав’я: базою для формування “уявної спільноти” придунайського соціуму має стати її адекватний науковий образ. Позитивні кроки у цьому напрямку зроблено: вивча - ючи соціальний простір Придунайського краю, дослід ники доводять, що з давнини він розвивається у контексті історико-культурних процесів, що мали місце на земях України та Східної Європи загалом. На часі – запровадження в освітніх устано вах регіону відповідних курсів історико-культурного спрямування, які мають сприяти формуванню адекватного образу регіону у свідомості мешканців краю. ВЕРхОВЦЕВА И., ЗАПОРОЖЧЕНКО А., ШЕВЧУК Т. Локальный социум Украинского Придунавья: в поисках коллективной идентичности. Проанализированы факторы, под влиянием которых формируется коллек - тивная идентичность населения юго-западной части Одесщины. Авторы считают, что сложная историческая судьба края, специфика идентифика - ции представителей этнокультур региона, который имеет чрезвычайно высокий индекс этнической мозаичности, обусловливают тот факт, что коллективная идентичность здесь формируется преимущественно под влиянием образования и историописания. Ключевые слова: коллективная память, места памяти, коллектив ная идентичность, малая родина, этническая идентификация, региональ ная и национальная идентичности, национально-культурные товарищества. 292 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук 27 Приміром: Пастырь И.В. Кирнички – наш отчий дом. 1814-2014. – Донецк- Измаил, 2014. 28 В Белгороде-Днестровском начали подготовку к референдуму по возвраще- нию городу исторического названия Аккерман // http://bessarabiainform.com/2015/ 08/belgorod-dnestrovskij-pereimenuyut/ VERKHOVTSEVА I., ZАPОRОHZCHENКО О., SHЕVCHUК Т. Local Society of Ukrainian Danube Region: Searching Collective Identity. The factors that form the collective identity of the South-Western part of Odessa region population were analyzed in the article. The authors believe that the difficult historical fate of the region, as well as the specificity of the identification of its ethnic cultures representatives, which has a very high index of ethnic diversity, are the main reasons for that collective identity is formed mainly under the influence of education and of history. Keywords: collective memory, places of memory, collective identity, homeland, ethnic identity, regional and national identity, “national and cultural” associations. References Bachinskij A.D. (1966). Osnovnye e’tapy krest’yansko-kazackoj kolonizacii Budzhakskoj stepi i nizovij Dunaya v XVIII – nachale XІX v. In Ezhegodnik po agrarnoj istorii Vostochnoj Evropy. (pp. 325-331). Kishinev. [in Russian]. Bachinskij A.D., Vashhenko V.P. & Kul’chickij S.V. (1976). Izmeneniya administrativno-teritorial’nogo deleniya Odesshhiny (konec XVІІІ-1975 g.) In Arkheologicheskie i arkheograficheskie issledovaniya na territorii Yuzhnoj Ukrainy. (pp. 68-91). Kiev-Odessa. [in Russian]. Bachyns’ka O.A. (2002). Ukrains’ke naselennia Prydunajs’kykh zemel’. XVIII – pochatok XX st. (Zaselennia j ekonomichne osvoiennia). Odesa. [in Ukrainian]. Bashly M.I. (2015). Provintsijne dvorianstvo Khersons’koi ta Bessarabs’koi hubernij (1861-1907 rr.). [Provincial nobility and Kherson provinces of Bessarabia (1861-1907)] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Pereiaslav-Khmel’nyts’kyj. [in Ukrainian]. Bohuslavs’ka Yu.Yu. (2004). Etnichna mozaichnist’ Odes’koi oblasti (druha polovyna XX st.) Intelihentsiia i vlada. Issue. 3, Seriia: Istoriia,86-91. Odesa. [in Ukrainian]. Budzhak: ystoryko-etnohrafycheskye ocherky narodov iuho-zapadnykh rajonov Odesschyny. (2014). Odessa. [in Russian]. Cheban O.M. (2005). Osoblyvosti ukrains’koho Prydunav’ia z pohliadu polietnichnosti. Kul’tura narodov Prychernomor’ia, 68, 82-86. [in Ukrainian]. Dal’nik A. (1945). Bessarabiya pod vlast’yu rumynskikh boyar (1918-1940). Moskva. [in Russian]. Derhachev V.A. (1996). Ukrainskoe Prichernomor’e. Odessa. [in Ukrainian]. Dianova N.M. (2013). Naukovo-prosvitnyts’ka diial’nist’ vyschoho pravoslavnoho dukhovenstva Pivdennoi Ukrainy (kinets’ XVIII – pochatok XX st.). Dnipropetrovs’k. [in Ukrainian]. First All-National Population Census: historical, methodological, social, economic, ethnic aspects. (2014). Kiev. [in Ukrainian]. Galkina A.V. (2008). Tolerantnost’ kak obstoyatel’stvo kul’turnogo plyuralizma. Fenomen rossijsko-osmanskogo prigranich’ya: primer Budzhaka v XIX-XX vv. In Kul’turnoe mnogoobrazie: ot proshlogo k budushhemu. (pp. 286-287). St.Peterburg. [in Russian]. 293 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і Khobta S. (2010). Vostok Ukrainy: trasformaciya identichnostej v usloviyax pogranich’ya. Perekrestki, 3-4, 207-222 [in Russian]. Kisse A.I. & Koch S.V. (2014). Praktika mezhe’tnicheskih vzaimodejstvij. In Budzhak: istoriko-e’tnograficheskie ocherki narodov yugo-zapadnyh rajonov Odeschshiny. Odessa. [in Russian]. Kolesnykov A.O. (2015). Sotsiolinhvistychna sytuatsiia na pivdennomu zakhodi Odeschyny. In Ukrains’ke Prydunav’ia u svitli humanitarnykh doslidzhen’. (pp. 138- 142). Izmail. [in Ukrainian]. Kucheriavenko I.F. (2008). Izmail’s’ko-Bessarabs’ka staroobriadnyts’ka ieparkhiia iak istoryko-kul’turnyj i konfesijnyj fenomen (1857–1946 rr.). [Diocese of Izmail staroobryadchsto as an historic-cultural and confession phenomenon (1857- 1946)]. (Candidate’s thesis). Cherkasy. [in Ukrainian]. Kushnir V.H. (2013). Hospodars’ko-pobutova adaptatsiia ukraintsiv pivdenno- zakhidnoho stepu i Nyzhn’oho Podunav’ia (druha polovyna XIX – persha polovyna XX st.). Kyiv. [in Ukrainian]. Kuz’mina S.B. (2015). Transformatsii etnosotsial’noi struktury naselennia Bessarabii (persha polovyna KhIKh st.). [Transformation of Ethnosocial Structure of the population of Bessarabia (the First Half of the 19th Century)]. (Candidate’s thesis). Chernivtsi. [in Ukrainian]. Lun’ova O.K. (2013). Politychni ta sotsial’no-ekonomichni zminy v Pry du - najs’komu krai Ukrainy: 1940-1941 rr. (Candidate’s thesis). Odesa. [in Ukrainian]. Malynskyj V. (1949). Agrarnaia reforma 1918-1924 hh. v Bessarabij. Kishiniov. [in Ukrainian]. Mel’nik S.K. (1978). Bor’ba za vlast’ Sovetov v Pridunajskom krae i vossoedinenie s Ukrainskoj SSR. (1917-1940 gg.). Kiev-Odessa. [in Russian]. Mel’nykova L.S. (1999). Skhidnoslov’ians’ka kolonizatsiia Pivdennoi Bessarabii (V – persha polovyna XIX st.). [The East - Slavonic Colonization of Southern Bessarabia( V - the 1st half of XIX centuries)]. (Candidate’s thesis). Izmail. [in Ukrainian]. Mykhajlutsa M.I. (2008). Pravoslavna tserkva na pivdni Ukrainy: period Druhoi svitovoi vijny (1939–1945 rr.). Odesa. [in Ukrainian]. Narcov N. (1940). Istoricheskie sud’by Bessarabii i Moldavii (kratkij ocherk). Istorik-marksist, 9 (85), 85-98. [in Russian]. Palamarchuk S.V. (2005). Terytorial’ni struktury Dunaj-Dnistrovs’koho mezhyrichchia (kinets’ XIV – seredyna XVII st.). [The territorial structures of the Dunabe – Dniester interfluve ( the end of XIV – half of XVII-th centuries)]. (Candidate’s thesis).Odessa. [in Ukrainian]. Palamarchuk S.V. (2008). Zabytaya zemlya: istoricheskaya oblast’ Bessarabiya. Odessa: Astroprint. [in Russian]. Pastyr’ Y.V. (2014). Kyrnychky – nash otchyj dom. 1814-2014. Donetsk-Yzmayl. [in Ukrainian]. Pivdenna Bessarabiia (z najdavnishykh chasiv do kintsia XVIII st.). (2011). Izmail. [in Ukrainian]. Prigarin A. (2010). Russkie staroobryadcy na Dunae: formirovanie e’tnokonfessional’noj obshchnosti v konce XVIII – pervoj polovine XІX vv. Odessa- Izmail-Moskva. [in Russian]. 294 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук Sereda V. (2006). Rehional’ni vymiry ukrains’koho sotsiumu: istorychne mynule y natsional’ni identychnosti. Ahora. Ukraina – rehional’nyj vymir. Issue. 3, 29-41. [in Ukrainian]. Shabashov A.V. (2002). Gagauzy: sistema terminov rodstva i proishozhdenie naroda. Odessa. [in Russian]. Shevchenko A.M. (2008). Zovnishnia torhivlia portiv na Pivdni Ukrainy (druha polovyna XIX – pochatok XX st.). [Foreign trade of seaports on South of Ukraine (second half ХІХ - beginning of the ХХ century)]. (Candidate’s thesis). Odesa. [in Ukrainian]. Shevchenko A.M. (2011). Sotsial’na struktura naselennia Budzhaku v KhIKh st. Hurzhiivs’ki istorychni chytannia: Zbirnyk naukovykh prats’, (4), 127-128. [in Ukrainian]. Shevchuk T.S. (2015). Istoryko-kul’turna spadschyna kraiu ta kolektyvna pam’iat’ mistsevoho sotsiumu. In Ukrains’ke Prydunav’ia u svitli humanitarnykh doslidzhen’. (pp. 178-198). Izmail. [in Ukrainian]. Tsyhanenko L.F. (1997). Ukrains’ke kozatstvo u Pivnichno-Zakhidnomu Prychornomor’i (XVI - 60-i roky. XIX st.). (Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. Tsyhanenko L.F. (2009). Dvorianstvo Pivdnia Ukrainy (druha polovyna XVIII st. –1917 r.). Izmail: SMIL. [in Ukrainian]. Tsyhanenko L.F. (2010). Dvorianstvo Pivdnia Ukrainy (druha polovyna XVIII st. – 1917 r.). [The nobility of the South of Ukraine (the second half of XVIII c. – 1917 year)].. Pereiaslav-Khmel’nyts’kyj. [in Ukrainian]. Tsymbal T. (2010). Liudyna u poshukakh hruntu. Kyiv. [in Ukrainian]. Ukrains’ke Prydunav’ia u svitli humanitarnykh doslidzhen’. (2015). Izmail. [in Ukrainian]. Ukrains’ke Prydunav’ia: istoriia, etnokul’turnyj rozvytok. (1995). Izmail. [in Ukrainian]. V Belgorode-Dnestrovskom nachali podgotovku k referendumu po vozvrash he niyu gorodu istoricheskogo nazvaniya Akkerman. Retrieved from http://bessarabiainform. com/2015/08/belgorod-dnestrovskij-pereimenuyut/ [in Russian]. Verkhovceva I.G. (2011). Suvorov i regional’naya identichnost’ naseleniya Pridunav’ya. In Suvorov v Izmaile: 220 let. (pp. 222-227). Moskva. [in Russian]. Verkhovceva I.G. (2011). Ukrainskoe Pridunav’e – slavyano-romano-tyurkskoe pogranich’e: bazovye faktory formirovaniya kollektivnoj identichnosti naseleniya. In Aktual’nye problemy sociologii, politologii, filosofii i istorii. (pp. 159-164). Novo - sibirsk. [in Russian]. Verkhovtseva I.H (2011). Tserkovno-derzhavni vidnosyny u Podunav′i u dobu radianizatsii kraiu. Abstracts of Papers Pivden’ Ukrainy: etnoistorychnyj, movnyj, kul’turnyj ta relihijnyj vymiry. (pp. 316-320). Odesa: VMV. [in Ukrainian]. Verkhovtseva I.H. & Priharin O.A. (2013). Budzhak: istorychnyj zmist toponimu u kontesti istoryko-etnohrafichnoho rajonuvannia Ukrainy. Postfaktum: istoryko- antropolohichni studii, 1, 108-110. [in Ukrainian]. Verkhovtseva I.H. (2010). Etnichni kul’tury Ukrains’koho Podunav’ia v umovakh radianizatsii kraiu. Naukovyj visnyk Izmail’s’koho derzhavnoho humanitarnoho universytetu, 29, 3-6. [in Ukrainian]. 295 Л ок а л ь н и й соц іум У к р а їн сь к ого П р и д ун а в ’я : у п ош ук а х к ол ек т и в н ої ід ен т и ч н ост і Verkhovtseva I.H. (2012). Sotsiokul’turna spadschyna Ukrains’koho Podunav’ia: rehion iak mental’ne utvorennia. Intelihentsiia i vlada, 24. Seriia: Istoriia, 153-164. Odesa. [in Ukrainian]. Verkhovtseva I.H. (2013). Ukrains’ke Podunav’ia v etnokonfesijnykh slov’iano- romano-tiurks’kykh vidnosynakh. Naukovyj visnyk Izmail’s’koho derzhavnoho humanitarnoho universytetu, (32), 5-7. [in Ukrainian]. Verkhovtseva Y.H. (2011). Etnokonfesijni aspekty formuvannia rehional’noi identychnosti naselennia Ukrains’koho Podunav’ia. In Relihiia, relihijnist’, filosofiia ta humanitarystyka u suchasnomu informatsijnomu prostori: natsional’nyj ta internatsional’nyj aspekty. Part. 1. (pp. 148-151). Luhans’k. [in Ukrainian]. Vermenych Ya. (2011). Istorychna limolohiia: problemy kontseptualizatsii. Rehional’na istoriia Ukrainy, 5, 29-48. [in Ukrainian]. Vermenych Ya. (2012). Makro-, mezo-, mikropidkhody v istoriohrafichnomu analizi: kontseptual’nyj pliuralizm. Ukraina-Yevropa-Svit. Seriia: Istoriia, mizhna - rodni vidnosyny, 10, 282-287. [in Ukrainian]. Yakovenko N. (2009). Vybir imeni versus vybir shliakhu (nazvy ukrains’koi terytorii mizh kintsem XVI – kintsem XVII st.) In Mizhkul’turnyj dialoh. Betliy O. & Dysa K. (Comps.) Vol. 1: Identychnist’. (pp. 87-95) Kyiv: Dukh I litera. [in Ukrainian]. Yarmolenko M.I. (2001). Rozselennia ta oblashtuvannia hahauziv u Bessarabii (XIX – pochatok XX st.). [Settlement and arrangement of the Gagauzes in Bessarabia in the nineteenth and the early of twentieth centuries] (Candidate’s thesis). L’viv. [in Ukrainian]. Zaporozhchenko O.V. & Kichuk Ya.V. (2015). Samosvidomist’ meshkantsiv kraiu, ikh sotsial’na vzaiemodiia. In Ukrains’ke Prydunav’ia u svitli humanitarnykh doslidzhen’. (pp. 199-209). Izmail. [in Ukrainian]. Zastavnyj F.D. (1994). Heohrafiia Ukrainy. L’viv [in Ukrainian]. 296 Ір и н а В ер х ов ц ев а , О л ек сі й З а п ор ож ч ен к о, Т ет я н а Ш ев ч ук

Локальний соціум Українського Придунав’я: у пошуках колективної ідентичності

Репозитарії

Схожі ресурси