Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)

У межах археологічної пам'ятки Хрінники (Шанків Яр) досліджено будову голоценової ґрунтової світи і дюнного комплексу, на основі чого відтворено основні процеси ґрунтоутворення та осадконакопичення впродовж голоцену. Досліджено особливості антропогенної трансформації ґрунтового покриву на різ...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2019
Main Author:	Бончковський, О.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2019
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Археологія і природничі науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163003
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр) / О.С. Бончковський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 1 (30). — С. 231-240. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163003
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1630032025-02-23T18:06:14Z Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр) Paleopedological Investigation of the Archaeological Site Khrinnyky (Shankiv Yar) Бончковський, О.С. Археологія і природничі науки У межах археологічної пам'ятки Хрінники (Шанків Яр) досліджено будову голоценової ґрунтової світи і дюнного комплексу, на основі чого відтворено основні процеси ґрунтоутворення та осадконакопичення впродовж голоцену. Досліджено особливості антропогенної трансформації ґрунтового покриву на різних часових відрізках. Встановлено стратиграфічне положення кожного культурного шару відносно генетичних горизонтів полігенетичного голоценового ґрунту та окремих ґрунтових тіл голоценової ґрунтової світи. A Holocene soil complex has been studied in six sections. In well-developed sections, a Holocene pedocomplex consists of five separate soils: a dark-grey forest soil (Subatlantic period), a dark-grey forest soil (Subboreal), separated by the Velbar cultural layer; weak Mollisol with podzolic features (Atlantic period), Sod- Podzolic soil (Boreal), Cambisol (Preboreal). The gransize analysis perfomed has confirmed the morphological characteristics of the separate soils of the Holocene soil complex. The features of relic relief and soil cover in the studied area caused space structure of settlements. On the Late Pleistocene dune and it slope were located settlements. In the northern part of the river terrace on the most fertile soils the agricultural lands were situated. During almost entire Holocene in the southern part of terrace on the dunes pines woods were grows. Investigation of the relic dune near to the archaeological site showed that two phases sand accumulation were caused by forest clearance (Eneolithic and the early Middle Age). The stratigraphic position of cultural layers is related to soil horizons of the pedocomplexes and polygenetic soils. Based on changes in soil morphology in natural and human-transformed soils, the main evolutionary phases in anthropogenic transformation of elementary soil processes and soil covers have been revealed, particularly Non-agrarian (Paleolithic — Neolithic), Early Agrarian (Eneolithic — Early iron age), Transformational (Rome age — Early Middle age), Turbulent (Slaviс period), Degradation (Poland-Lithuanian period), Geochemical (New and Modern period — XIX—XX centuries). 2019 Article Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр) / О.С. Бончковський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 1 (30). — С. 231-240. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2227-4952 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163003 902.6(477.82) uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки
spellingShingle	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки Бончковський, О.С. Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр) Археологія і давня історія України
description	У межах археологічної пам'ятки Хрінники (Шанків Яр) досліджено будову голоценової ґрунтової світи і дюнного комплексу, на основі чого відтворено основні процеси ґрунтоутворення та осадконакопичення впродовж голоцену. Досліджено особливості антропогенної трансформації ґрунтового покриву на різних часових відрізках. Встановлено стратиграфічне положення кожного культурного шару відносно генетичних горизонтів полігенетичного голоценового ґрунту та окремих ґрунтових тіл голоценової ґрунтової світи.
format	Article
author	Бончковський, О.С.
author_facet	Бончковський, О.С.
author_sort	Бончковський, О.С.
title	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)
title_short	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)
title_full	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)
title_fullStr	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)
title_full_unstemmed	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)
title_sort	палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці хрінники (шанків яр)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Археологія і природничі науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163003
citation_txt	Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр) / О.С. Бончковський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 1 (30). — С. 231-240. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT bončkovsʹkijos paleopedologíčnídoslídžennânaarheologíčníjpamâtcíhrínnikišankívâr AT bončkovsʹkijos paleopedologicalinvestigationofthearchaeologicalsitekhrinnykyshankivyar
first_indexed	2025-11-24T06:39:43Z
last_indexed	2025-11-24T06:39:43Z
_version_	1849652814968520704
fulltext	231ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) удк: 902.6(477.82) О. С. Бончковський пАЛЕОпЕДОЛОГІчНІ ДОсЛІДжЕННЯ НА АРхЕОЛОГІчНІЙ пАМ’ЯТЦІ хРІННиКи (ШАНКІВ ЯР) У межах археологічної пам’ятки хрінники (Шан- ків Яр) досліджено будову голоценової ґрунтової світи і дюнного комплексу, на основі чого відтво- рено основні процеси ґрунтоутворення та осадко- накопичення впродовж голоцену. Досліджено особ- ливості антропогенної трансформації ґрунтового покриву на різних часових відрізках. Встановлено стратиграфічне положення кожного культурного шару відносно генетичних горизонтів полігенетич- ного голоценового ґрунту та окремих ґрунтових тіл голоценової ґрунтової світи. ключові слова: голоцен, ґрунтова світа, куль- турний шар, антропозем. Вступ. археологічна пам’ятка хрінники (Шанків яр) розташована у межах волинсь- кої височини на лівому березі р. стир, який у геоморфологічному відношенні являє собою і надзаплавну терасу, висотою над урізом води (рівнем хрінницького водосховища) близько 5—8 м. територія тераси характеризується складними ландшафтними умовами, обумов- леними як успадкованістю деяких компонентів природи (наявність пізньоплейстоценових дюн, посткріогенного мікрорельєфу), строкатістю літологічного складу материнських порід, так і багаторазовою антропогенною трансформа- цією природно-територіальних комплексів уп- родовж різних історичних епох. гетерохронна інтерференція зазначених факторів визначила складність сучасного ґрунтового покриву тери- торії: у південній частині тераси на еолових піс- ках сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, у середній частині на лесоподібних суглинках і супісках — темно-сірі опідзолені ґрунти (рис 1 b), на лесах — чорноземи опідзолені в комп- лексі із темно-сірими опідзоленими ґрунтами. археологічна пам’ятка хрінники є пер- шою дослідженою палеопедологічними ме- тодами у межах волинської височини. Проте палеопедологічне вивчення археологічних пам’яток проводили в інших районах україни м. Ф. веклич, н. П. герасименко, ж. м. мат- віїшина, ю. м. дмитрук, о. л. александровсь- кий, о. г. Пархоменко, с. П. кармазиненко, с. П. дорошкевич, а. с. кушніром та ін. Матеріали і методи. упродовж 24-го поль- ового сезону волинської археологічної експе- диції у 2017 р. автор дослідив 6 шурфів, закла- дені на різних елементах та формах рельєфу, які дають змогу прослідкувати особливості просторової диференціації ґрунтових катен. у польових умовах досліджено і зафіксовано макроморфологічні особливості голоценових та верхньоплейстоценових утворень — забар- влення, структура і текстура, гранулометрич- ний склад, складення (щільність, пористість і тріщинуватість), новоутворення, включення, характер переходів та меж. у лабораторних умовах проведено детальний гранулометрич- ний аналіз відкладів та ґрунтів із шурфів б-1 і б-2, що характеризуються найскладнішою бу- довою голоценового педокомплексу. на основі кореляції добре стратифікованих розрізів голо- ценової ґрунтової світи із «фоновими» ґрунтами виокремлено антропогенний чинник еволюції едафотопу. Результати та їх обговорення. еволю- ція ґрунтів у голоцені. літологічний склад материнських порід та особливості рельєфу тераси, що сформувалися наприкінці плейсто- цену, створили усі передумови для поширення нетипових у межах волинської височини ґрун- тоутворювальних процесів. на невеликій те- риторії сформувалися ґрунти як лісового так і © о. с. бончковський, 2019 232 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) археологія і природничі науки лісостепового ряду. якщо на початку голоцену у зв’язку із надмірним зволоженням клімату практично повсюдно розвивалися лісові ґрунти (александровский, мацкевой 1989; герасимен- ко 2004; 2010; дмитрук 2010), то вже до кінця атлантичного періоду (кінець неоліту, енеоліт) на фоні загальної аридизації клімату контрас- тність ґрунтового покриву (едафотопу), а разом із тим усього ландшафту максимізувалася. у південній частині тераси на еолових пісках та супісках упродовж голоцену формувалися де- рново-підзолисті ґрунти із стадіями активізації дернового процесу у пізній атлантиці, суббо- реалі та середній субатлантиці (енеоліт, епо- ха бронзи, раннє середньовіччя). у середній частині тераси на лесоподібних суглинках та супісках педогенні процеси характеризувалися циклічністю — закономірна зміна у розвитку лісового та дернового ґрунтоутворення, що в кінці-кінців сформували темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені. найповніший розріз голоценової ґрунтової світи на досліджуваній території (рис. 1: a) дає змогу за використання археологічного дату- вання реконструювати такий природний тренд розвитку процесів педогенезу у голоцені. • Пребореал (10,3—9,0 тис. р. т.) — бура ренд- зина на лесовій терасі, підзолистий ґрунт на дюні. • бореал (9,0—8,0 тис. р. т.) — дерново-підзо- листі ґрунти: від дерново-криптопідзолис- тистого до дерново-сильнопідзолистого. • атлантика (8,0—4,6 тис. р. т.) — дернові опідзолені та сірі опідзолені ґрунти на лесо- ві терасі та дерново-середньопідзолисті на дюні; • суббореал (4,6—2,6 тис. р. т.) — дернові сла- боопідзолені на терасі, дерново-криптопідзо- листі і підзолисті на дюні. • субатлантика (2,6 тис. р. т. — дотепер) — де- рнові опідзолені, темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені на лесовій терасі, де- рнові борові та дерново-криптопідзолисті на дюнах. Ґрунтовий покрив і функціональна структура поселень. нетиповий для волин- ської височини ландшафтний комплекс і над- заплавної тераси завжди приваблював давніх людей. наявність відносно вирівняної тери- торії, близьке розташування р. стир та високе перевищення тераси над нею, що унеможлив- лювало підтоплення поселень під час повеней Рис. 1. будова голоценової ґрунтової світи району дослідження: a — найбільш повна ґрунтова світа району дослідження (шурф б-3); b — «фоновий» темно-сірий опідзолений ґрунт (шурф б-4). стратиграфічні індек- си: SA-2, 3 — середня та пізня субатлантика (1,6 тис. р. т. — наші дні); SA-1 — рання субаталантика (2,6— 1,6 тис. р. т.); SB — суббореал (4,6—2,6 тис. р. т.); атлантика (8,0—4,6 тис. р. т.); BO — бореал (9,0—8,0 тис. р. т.); PB — пребореал (10,3—9,0 тис. р. т.); DR-3 — пізній дріас (11,1—10,3 тис. р. т.) 233ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) Бончковський, О. С. Палеопедологічні дослідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр) та паводків; наявність відкритих лучних ком- плексів та лісових масивів поруч обумовило локалізацію поселення в ур. Шанків яр у різні історичні епохи (від енеоліту до середньовіч- чя) (козак, Прищепа, Шкоропад 2004). Певну роль в організації функціональної структури поселення відігравали особливості рельєфу та ґрунтів. житлова і господарська зона локалізу- валася переважно на високому мисі та у північ- ному його борті, який являє собою пізньоплей- стоценову поховану дюну і виглядає у рельєфі як підняття висотою 3—4 м над довколишньою територією із пологими схилами. Ґрунти цієї частини тераси не характеризувалися високи- ми показниками родючості, особливо в епоху енеоліту та бронзи. у той же час висока його зв’язність, хороший дренаж і відносно високі показники водопроникності були зручними для формування земляних жител, мінімізува- ли їх підтоплення у весняний період снігота- нення тощо. Ґрунти північної частини тераси характери- зувалися найбільш високою родючістю, тому сільськогосподарські угіддя поширювалися у різні історичні епохи саме тут. це, зокрема, підтверджується високим ступенем еродова- ності ґрунту на майже пласкій терасі, наявніс- тю похованого орного горизонту та вторинною грудкуватою структурою гумусового горизонту. розорювання цієї частини тераси спрощувало- ся поширенням після атлантичного періоду тут лучних рослинних асоціацій, що не потребува- ло додаткової вирубки лісів. складена дюнами південна частина тераси, очевидно, стаціонарно не використовувалася, що обумовлено поширенням тут неродючих дерново-підзолистих ґрунтів легкого грануло- метричного складу та їх несприятливими фі- зико-хімічними параметрами. такі ґрунтові умови сприяли поширенню упродовж більшої половини голоцену на цій ділянці оліготроф- них соснових лісів. кількаразова їх вирубка для господарських потреб, як найближче роз- ташованого ресурсу деревини, у деякі історичні епохи призводила до активізації процесів роз- віювання дюнних пісків. Функціональна структура поселень у різні історичні періоди була відмінною і залежа- ла не тільки від фізико-географічних, а й від соціальних факторів. тому запропоновані ре- конструкції є узагальненими. їх деталізація потребує закладення великої кількості нових шурфів, застосування додаткових геоархеоло- гічних методів, наприклад палінологічного і мікроморфологічного. антропогенна трансформація ґрун- тового покриву. довготривале проживання людини у хрінницькому надстир’ї призвело до значної трансформації ґрунтів. вплив людини на едафотоп відбувався як безпосередньо, так і опосередковано. безпосередні зміни ґрунтів такі. 1. Латеральні переміщення ґрунтового ма- теріалу, що проводилося у результаті форму- вання антропогенного мікрорельєфу — вико- пування ям (напівземлянок, господарських, фортифікаційних) і утворення корелятних їм відвалів. таким чином відбувалося перемі- шування ґрунтової товщі — матеріал нижніх генетичних горизонтів (ілювіального, ілю- віально-карбонатного, перехідного, або без- посередньо материнської породи) опинявся у верхніх частинах ґрунтових профілів. зокрема, накопичення карбонатної ґрунтової маси на земній поверхні призводило до активізації пер- винних процесів декальцифікації і вимивання карбонатів кальцію інфільтраційними пото- ками у верхні частини гумусового горизонту. разом з тим у від’ємних формах рельєфу після припинення функціонування житла у глибокі генетичні горизонти або навіть у материнську породу відбувалося проникнення гумусованої ґрунтової маси, що призводило до зростання потужності гумусового горизонту, локальної акумуляції органогенних речовин і активізації процесів гуміфікації. заповнювач давніх жи- тел, як показали польові дослідження (напри- клад, давньоруського житла), характеризуєть- ся недоущільненістю матеріалу, його високою пористістю, що в подальшому призвело до глибшого проникнення ілювіальних колоїдів і вторинної агрегації матеріалу у горіхувато- стовпчасті окремості. 2. Формування антропотурбацій — спе- цифічних текстур у ґрунтах, що виявляються за деформаціями профілю, наявністю алох- тонного (чужорідного) матеріалу та ксенопе- долітів (невластивих для ґрунтів літологічних комплексів). антропотурбації простежені у всіх культурних шарах і пов’язані із латеральними переміщеннями ґрунтової і мінеральної маси. максимальна кількість антропотурбацій ло- калізована на рівні вельбарського кШ (інр горизонт дернового опідзоленого ґрунту SA), як результат найбільш динамічних трансфор- мацій ґрунтового покриву у цей час. найдав- ніші антропотурбації виявлено в атлантично- му дерновому опідзоленому ґрунті (кШ епохи енеоліту). більшість ксенопедолітів представ- лені сировиною для виготовлення кераміки (у «сирому» або обпаленому вигляді) — матеріал лесів або глейових похованих ґрунтів. 4. збільшення величини поселень та уск- ладнення їх господарських функцій із часом призвели до формування специфічних антро- погенних ґрунтів — антропоземів (демкин 1997). найбільші площі антропоземи займа- ли у період розквіту вельбарської культури (ііі—іV ст.), коли поселення готів складалося із понад 50 жител (козак 2016). Потужність антропоземів не перевищує 30—40 см, місцями досягаючи 1 м. ці ґрунти мають загальні мор- фологічні ознаки «фонових», але відрізняються великою кількістю антропотурбацій і проява- 234 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) археологія і природничі науки ми вторинних елементарних ґрунтотвірних процесів — гумусонакопичення, ущільнення, оструктурення, оглинення і накопичення піро- генних карбонатів. 5. багаторазове використання вогнищ та спа- лювання деревини призводили до акумуляції у лісових ґрунтах пірогенних карбонатів (алек- сандровский 2007; дергачева, 1997). Піроген- ні карбонати у борошнистій формі присутні у вельбарському кШ. у середньовічному кШ вони мають вигляд дифузних стягнень без чіт- ких зовнішніх контурів, по периферії оконтуре- них дрібними включенням деревного вугілля та золи. частина пірогенних карбонатів, ло- калізованих у недоущільнених заповнювачах ям, зазнавала активних процесів вилуговуван- ня, а відповідно осадження карбонатів нижче за профілем у вигляді сегрегацій. опосередковані трансформації ґрунтового покриву у хрінницькому надстир’ї відбува- лися шляхом зміни одного із чинників ґрун- тоутворення, а вже пізніше — комплексу еле- ментарних ґрунтотворних процесів. упродовж історичного періоду відбувалися такі опосеред- ковані зміни ґрунтового покриву. 1. кількаразова вирубка соснових лісів на і-ій надзаплавній терасі призводила до розвіюван- ня дюнних пісків. за стратиграфічною будовою дюни поблизу санаторію «чайка» встановлено три фази розвіювання дюнних пісків (рис. 2). Фаза «A» відповідає пізньому дріасу (pc3), коли еолові процеси обумовлювалися природними факторами (розрідженим рослинним покривом і катабатичними вітрами) (дубіс 2013). Фаза «б», ймовірно, відповідає енеоліту (ат-3 суб- періоду), коли відбулась акумуляція понад 2 м еолових пісків у результаті рубки лісів. висно- вок про антропогенну обумовленість дюнних процесів дозволяють зробити знахідки пооди- ноких кременевих знарядь праці в горизонті не, похованого під дюнними пісками, дерно- во-підзолистого ґрунту і текстурні особливості цього ґрунту (відсутність включень попелу і пірогенних карбонатів, відносно поступова вер- хня межа). енеолітичну фазу еолової акумуля- ції простежено також у профілях атлантичних ґрунтів голоцену (за 1 км від дюнного поля), більш збагачених піщаними фракціями, ніж материнська порода і верхній дерновий ґрунт (рис. 4). розвіювання пісків, очевидно, відбува- Рис. 2. літолого-стратиграфічна будова дюни поблизу санаторію «чайка» (с. хрінники). стратиграфічні індекси: SA-2, 3 — середня та пізня субатлантика (1,6 тис. р. т. — наші дні); SA-1 — рання субатлантика (2,6—1,6 тис. р. т.); SB-3 — пізній суббореал (3,3—2,6 тис. р. т.); SB-1, 2 — ранній та середній суббореал (4,6— 3,3 тис. р. т.); атлантика (8,0—4,6 тис. р. т.); BO — бореал (9,0—8,0 тис. р. т.); PB — пребореал (10,3—9,0 тис. р. т.); DR-3 — пізній дріас (11,1—10,3 тис. р. т.); AL — алеред (11,8—11,1 тис. р. т.); BÖ — белінг (12,8— 12,2 тис. р. т.) 235ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) Бончковський, О. С. Палеопедологічні дослідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр) Р ис . 3 . к ор ел яц ія р оз рі зі в ш ур ф ів , з ак ла де ни х на р із ни х ел ем ен та х ре ль єф у: 1 — т ем но -с ір ий о пі дз ол ен ий ґр ун т; 2 — с ір ий л іс ов ий ґр ун т; 3 — д ер но ви й оп ід - зо ле ни й ґр ун т; 4 — д ер но во -п ід зо ли ст ий ґр ун т; 5 — д ер но во -к ри пт оп ід зо ли ст ий ґр ун т; 6 — п ід зо ли ст ий ґр ун т; 7 — б ур а ре нд зи на ; 8 — б ур ий з ап ла вн ий ґр ун т; 9— д ер но во -б ур ий ґр ун т; 1 0 — д ер но ви й бо ро ви й ґр ун т; 1 1 — п ал ев о- бу ри й ог ле єн ий ґр ун т; 1 2 — ан тр оп оз ем (в ел ьб ар сь ки й ку ль ту рн ий ш ар ); 13 — е ол ов і п іс ки ; 14 — л ес оп од іб ні су гл ин ки т а су пі ск и; 1 5 — р ус ло ва ф ац ія а лю ві ю ; 1 6 — з ап ла вн а ф ац ія а лю ві ю . с тр ат иг ра ф іч ні ін де кс и ди в. р ис . 1 ; 2 236 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) археологія і природничі науки Р ис . 4 . г ра ну ло ме тр ич ни й ск ла д ві дк ла ді в і ґ ру нт ів у ш ур ф і б -2 : 1 — д ер но ви й оп ід зо ле ни й ґр ун т; 2 — д ер но ви й сл аб оо пі дз ол ен ий ґ ру нт ; 3 — д ер но во -п ід зо - ли ст ий ґр ун т; 4 — б ур а ре нд зи на ; 5 — а нт ро по зе м (в ел ьб ар сь ки й ку ль ту рн ий ш ар ); 6 — ф ац ія р ус ло во го а лю ві ю з і с лі да ми е ол ов ої п ер ер об ки . с тр ат иг ра ф іч ні ін де кс и ди в. р ис . 1 ; 2 237ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) Бончковський, О. С. Палеопедологічні дослідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр) лося протягом тривалого періоду. час-від-часу мали місце короткі фази стабілізації процесів дюноутворення, викликані заростанням дюн трав’янистими асоціаціями. такий висновок дозволяють зробити тонкі (2—5 см) гумусовані прошарки у фації еолового піску. Фаза «в» відповідає, на нашу думку, ранній, можливо, середній субатлантиці, що збігається із часом існування тут поселень готів чи давньоруських племен. 2. Площинна ерозія і дефляція ґрунтів пн. сектору і надзаплавної тераси внаслідок розо- рювання, що обумовлено поширенням тут най- більш родючих ґрунтових відмін. для сільсько- господарських потреб люди, очевидно, здавна використовували саме цю територію. за архе- ологічними матеріалами (козак, Прищепа, Шкоропад 2004) розорювання цієї території від- бувалося вже в епоху енеоліту. тоді поширені тут молопотужні атлантичні сірі лісові ґрунти ще не були стійкими до механічного руйну- вання, тому швидко деградували. багаторазо- ве розорювання цієї території у різні історич- ні епохи викликало укорочення і спрощення генетичного профілю ґрунтів, що не властиво для пласких поверхонь лесових надзаплавних терас. товщина профілю ґрунту, зазвичай, не перевищує 0,7 м, в той час як середня потуж- ність темно-сірого опідзоленого ґрунту складає близько 1,5 м. 3. збагачення ґрунту глинистою фракцією у результаті вивітрювання фрагментів кераміки і вторинної глинистої речовини принесеної лю- диною (обмазки та ін). воно не має масштабно- го характеру і розвивається лише у ґрунтах, на- сичених артефактами, що показали виконані дослідження. так, найбільший вміст фракції мулу встановлено у вельбарському кШ. хоча він і виступає як інр горизонт субатлантично- го дернового опідзоленого ґрунту, настільки сильна диференціація мулу за профілем (від 12 % у гор. не до 32,4 % у гор. інр) не є типовою для цього типу ґрунтів, й, очевидно, обумовле- на саме додатковими процесами вивітрювання кераміки та глинистих включень (рис. 4). 4. ініціальні сліди оглеєння, місцями дрібні вохристі плями озалізнення, які простежено у заповнювачі деяких господарських ям. сегре- гація окисних і закисних форм заліза обумовле- на сезонним стоянням вологи в антропогенних ямах вже після припинення їх господарського використання. Стадії антропогенної трансформації ґрунтового покриву. антропогенний тиск на ґрунтовий покрив до кінця голоцену зростав. упродовж деяких історичних епох він зводився до мінімуму, головним чином за рахунок від- сутності поселень поблизу і не використання ґрунтового покриву для сільськогосподарських потреб. на сучасному етапі проведених дослід- жень можна говорити, що мінімальні транс- формації едафотопу відбувалися у пребореалі та бореалі (мезоліт, неоліт). не виявлено знач- них трансформацій ґрунту датованих суббореа- лом (епоха бронзи). за особливостями антропогенної трансфор- мації едафотопу виділено шість етапів, які ко- релюються із археологічною періодизацією. 1. упродовж енеоліту — ранньозалізного віку трансформації ґрунтового покриву мали головним чином механічний характер і були пов’язані із первинним розорюванням, незнач- ними латеральними переміщеннями ґрунтово- го матеріалу з утворенням антропотурбацій, а також посиленням ерозійних (флювіальних і дефляційних) процесів на малопотужних лі- сових ґрунтах. до кінця енеоліту внаслідок вирубування соснових лісів відбувається ак- тивізації дюнних процесів у південній частині тераси. умовно цей етап названий первинно- аграрним. 2. Трансформаційний етап об’єднує рим- ський час і раннє середньовіччя. у зв’язку із розширенням поселень, особливо готських, від- бувається збільшення антропогенного тиску на ґрунтовий покрив через активне сільськогоспо- дарське освоєння ґрунтів. у результаті цього відбулося утворення антропоземів із невлас- тивою для «фонових» ґрунтів будовою генетич- ного профілю. вперше відбувається не лише механічна і фізична, а й геохімічна трансфор- мація ґрунтів — акумуляція пірогенних кар- бонатів та органічних решток з утворенням грубого гумусу, оглинення у результаті вивіт- рювання кераміки та глинистих включень. 3. у слов’яно-руський період на території ар- хеологічної пам’ятки великих поселень не було (козак, Прищепа, Шкоропад 2004; козак 2016). Проте, поява великих городищ на сусідніх те- риторіях (наприклад, у с. боремель) та будів- ництво фортифікаційних споруд дає змогу го- ворити про значні трансформації едафотопу у вигляді латерального переміщення матеріалу. тому цей період умовно називаємо турбацій- ним. на дюні тоді, ймовірно у результаті ви- рубки лісів, активізувалися процеси розвію- вання пісків. текстурні особливості похованого під еоловими осадами дерново-криптопідзо- листого ґрунту відображають прогресивну змі- ну процесів дефляції (видування) на оголеній поверхні дюни на процеси акумуляції еолового піску. невелика потужність еолових нашару- вань свідчить про відносно нетривалий період дюноутворення. 4. Деградаційний етап охоплює литовсько- польську добу і характеризується освоєнням великих площ для цілей сільськогосподарсько- го обробітку, що призвело до активізації ерозій- них процесів, дегуміфікації ґрунтів, утворення широких ареалів поширення антропоземів, а також непрямої активізації дернових процесів на оброблюваних лісових ґрунтах. 5. Геохімічний етап охоплює останні 100— 120 років, упродовж яких відбулося активне 238 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) археологія і природничі науки використання хімічних способів обробітку ґрун- ту, що призвело до збагачення ґрунтів чужорід- ними речовинами, трансформації геохімічного каркасу території, акумуляції біогенних речо- вин тощо. антропоземи на території дослід- ження зайняли ще більше площі. Стратиграфічне положення культур- них шарів. у всіх досліджених шурфах від- найдені артефакти, стратиграфічне положення яких місцями вдалося встановити. варто зазна- чити, що виявити чітку прив’язку культурного шару до певного горизонту не завжди можливо у результаті порушення стратиграфічної бу- дови латеральними переміщеннями матеріа- лу — створення насипних і від’ємних форм рельєфу. таким чином виникає можливість проникнення молодших артефактів у давніші горизонти ґрунтів, і навпаки накопичення у відвалах і насипах давніших артефактів, вилу- чених із нижнього стратиграфічного горизонту в процесі копання ям. складність визначення стратиграфічного положення також обумовле- на накладенням різночасових археологічних об’єктів один на одного або циклічністю розвит- ку ерозійних процесів. однак, найбільш повні розрізи голоценової ґрунтової світи, де седимен- таційний режим був сприятливим для відносно швидкої консервації культурного шару, дають змогу досить точно визначити його стратигра- фічне положення. Підхід до оцінки культурно- го шару як стратиграфічного елементу (сычева 2010) може бути корисним для археологів, зок- рема для первинного приблизного визначення часу формування культурного шару (за умови відсутності індикаторних артефактів). Положення культурних шарів у голоценових утвореннях (табл. 1; 2) у межах пам’ятки розріз- няється, що зумовлено складністю будови остан- Таблиця 2. стратиграфічне положення культурних шарів культурні шари Положення у розчленованому голоценовому кліматоліті Положення у полігенетичному голоценовому ґрунті середньовіччя гор. не, місцями ні субатлантичного дер- нового опідзоленого ґрунту горизонт не темно-сірого лісового ґрунту римського часу (вельбарський кШ) дерновий опідзолений ґрунт (SA-1), гор. ні су- батлантичного дернового опідзоленого ґрунту низи гор. не темно-сірого лісового ґрун- ту, місцями верхи гор. ні. ранньо-залізного часу дерновий слабоопідзолений ґрунт (SB) гор. ні темно-сірого лісового ґрунту енеолітичні гор. інр дернового слабоопідзоленого ґрун- ту (SB—AT-3), н горизонт дерново-підзолис- того ґрунту на дюні. верхи гор. ір темно-сірого опідзоленого ґрунту Таблиця 1. етапи антропогенної еволюції ґрунтового покриву на території хрінницького надстир’я етап археологічна та істо- рична періодизація «Фонові» варіанти ґрунту антропогенні деформації ґрунтів геохімічний (SA-3B) новітній та новий час (хіх—ххі ст.) темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений та ти- повий, дерновий боровий забруднення ґрунтів чужорідними ре- човинами, зміна геохімічного балансу, формування антропоземів деградацій- ний (SA-3A) литовсько-польсь- ка доба; Польська та польсько-ли- товська доба темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений та ти- повий, дерновий боровий Формування потужних н горизонтів із низьким вмістом гумусу, утворення антропогенних геохімічних бар’єрів, формування антропоземів турбаційний (SA-2B) слов’яно-руський період темно-сірий опідзолений, дерновий опідзолений, дерновий боровий, чорнозем опідзолений латеральне переміщення ґрунтового матеріалу, збагачення ґрунтів грубим гумусом, новоутворення пірогенних кар- бонатів, формування антропоземів трансформа- ційний (SA-1в—SA- 2A) римський час та раннє серед- ньовіччя темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений, дерно- вий опідзолений, дерновий боровий розорювання, ущільнення, оструктурен- ня, збагачення органогенним матеріа- лом, латеральне переміщення ґрунтів, пакопичення пірогеннеих карбонатів й оглинення, формування урбоземів Первинно- аграрний (AT-3—Sа-1а) енеоліт — ранній залізний вік сірий опідзолений, дерново- слабо-опідзолений, дерно- вий опідзолений, чорнозем опідзолений антропотурбації, ущільнення, острукту- рення, дегуміфікація, посилений вплив ерозійних процесів дюноутворення (зба- гачення піщаними фракціями) доаграрний (PB—AT-2) мезоліт — неоліт дерново-підзолистий, підзо- листий, бура рендзина збагачення ґрунтів кременевими арте- фактами, дрібні турбації ґрунту 239ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) Бончковський, О. С. Палеопедологічні дослідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр) ніх, формуванням на різних елементах рельєфу та відмінностями антропогенного впливу. Висновки. Проведені палеопедологічні до- слідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр) дозволяють зробити такі висновки. 1. археологічна пам’ятка хрінники (Шан- ків яр) розташована на і надзаплавній терасі р. стир, складеній відмінними за літологіч- ним складом породами і реліктовими формами рельєфу. такі особливості геолого-геоморфоло- гічної будови обумовили диференціацію ґрунто- вого покриву — на дюнних пісках сформували- ся дерново-підзолисті ґрунти, на лесоподібних суглинках і супісках — темно-сірі опідзолені, на лесах — чорноземи опідзолені. 2. Природний тренд еволюції ґрунтового покриву в голоцені у межах досліджуваної те- риторії наступний. Ґрунти: 1) белінг — примі- тивні дерново-підзолисті поверхнево-глейові; 2) алеред — дерново-бурі; 3) пребореал — бурі рендзини на терасі, підзолисті на дюнах; 4) бо- реал — дерново-підзолисті; 5) атлантика — де- рнові опідзолені та сірі опідзолені на терасі, і дерново-середньопідзолисті на дюні; 6) субборе- ал — дернові слабоопідзолені, на дюнах — де- рново-прихованопідзолисті; 7) субатлантика — темно-сірі опідзолені та дернові опідзолені, на дюнах — дернові опідзолені. 3. особливості рельєфу і ґрунтового покриву тераси були одним із головних чинників подіб- ної на різних історичних зрізах функціональної структури поселень. безпосередньо поселен- ня найчастіше локалізувалися на реліктовій дюні і її схилах, що створюють морфологічний елемент мису. сільськогосподарські угіддя розміщувалися у північній частині тераси, де сформувалися найродючіші ґрунти — чорнозе- ми опідзолені і темно-сірі опідзолені. Південна частина тераси протягом більшої половини го- лоцену була зайнята оліготрофними соснови- ми лісами, які спорадично використовувалися людьми. вирубка лісів задля господарських потреб викликала кількаразову активізацію дюнних процесів. 4. Послідовність виникнення та зникнення поселень на досліджуваній території обумо- вила довготривалу трансформацію ґрунтового покриву механічним, фізичним та хімічним способами. це призвело, зокрема, до деграда- ції чорноземів опідзолених на терасі, кількара- зового дюноутворення із винесенням піску на прилеглі території, локального формування урбоземів, вторинних процесів та новоутво- рень (пірогенні карбонати, збагачення мулис- тою фракцією, оглеєння) та антропотурбацій із включеннями алотигенного матеріалу. 5. детальна стратифікація голоценових ут- ворень дозволила встановити, що на дослід- жуваній території культурні шари різних епох приурочені до різних генетичних горизонтів ґрунтів: енеолітичний — до верхів горизонту ір; ранньозалізного віку — до горизонту ні; римського часу — до низів горизонту не; се- редньовічний — до горизонту н(е) темно-сірого опідзоленого ґрунту. 6. будову голоценової ґрунтової світи можна використати для індикації змін рослинності та клімату. так, у ранньому голоцені (мезоліт) до- сліджувану територію вкривали мішані ліси, що сформувалися в умовах вологого клімату; в атлантичний період (неоліт, енеоліт) збільшу- валися площі лучних ценозів, зволоження клі- мату зменшилося; у суббореалі (ранньозалізний вік) луки займають ще більші площі, ліси завдя- ки впливу природних та антропогенних чинни- ків мають підрядне значення; у субатлантиці вплив людини на ландшафт надалі наростає, на місці вирубаних лісів поширюються луки. ЛІТЕРАТУРА александровский, а. л., мацкевой, л. г. 1989. Почвенно-стратиграфические условия залегания мезолита западной украины. в: яншин, а. л. (ред.). Четвертичный период. Палеонтология и археоло- гия. кишинев: Штиинца, с. 218-224. александровський, а. л. 2007. Пирогенное карбо- натообразование: результаты почвенно-археологи- ческих исследований. Почвоведение, 5. с. 517-524. бітковська, т. л. 1992. комплекси пам’яток вер- хньої течії р. стир (за підсумками дослідження хренниківського водосховища). археологічні дослід- ження проведені на території України протягом 80-х років державними органами охорони пам’яток та музеями республіки, 14, с. 135-153. герасименко, н. П. 2004. Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. автореферат дисертації д-ра геогр. наук. герасименко, н. П. 2010. короткоперіодична етап- ність розвитку ландшафтів у голоцені. в: матвіїшина, ж. м. (ред.). Просторово-часова кореляція палеогеог- рафічних умов четвертинного періоду на території України. київ: наукова думка, с. 159-166. демкин, в. а. 1997. Палеопочвоведение и археоло- гия: интеграция в изучении природы и общества. Пущино: онти Пнц ран. дергачева, м. и. 1997. археологическое почвове- дение. новосибирск: со ран. дмитрук, ю. м. 2010. Эволюция почв лесной зоны Правобережной украины. в: кудеяров, в. н., иванов, и. в. (ред.). Эволюция почв и почвенного покрова: теория, разнообразие природной эволюции и антропогенных трансформаций почв. москва: геос, с. 430-446. дубіс, л. Ф. Еоловий палеоморфогенез правобе- режної частини українського Полісся. автореферат дисертації д-ра геогр. наук. козак, д., Прищепа, б., Шкоропад, в. 2004. Давні землероби Волині (пам’ятки археології на хрінни- цькому водоймищі). київ: іа нану. козак, д. н., ткач, в. в. 2009. рятівні досліджен- ня поселення хрінники-8 у 2008 році. археологічні дослідження в Україні 2008 р., с. 133-135. козак, д. н. 2016. хрінники (Шанків Яр) — пам’ятка давньої історії Волині. Дослідження 2010—2014 рр. київ: іа нану. сычева, с. а. 2010. Эволюция и историческое раз- витие культурных слоев древних поселений. в: ку- деяров, в. н., иванов, и. в. (ред.). Эволюция почв и 240 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30) археологія і природничі науки почвенного покрова: теория, разнообразие природ- ной эволюции и антропогенных трансформаций почв. москва: геос, с. 790-4804. хотинский, н. а., савина, с. с. 1985. Палеокли- матические реконструкции для территории ссср для бореального, атлантического и суббореального периодов голоцена. Известия ан СССР. Серия гео- графическая, 4, с. 18-34. REfEREnCEs Aleksandrovskiy, A. L., Matskevoy, L. G. 1989. Pochven- no-stratigraficheskie usloviya zaleganiya mezolita Zapadnoy Ukrainyi. In: Yanshyn, A. L. (ed.). Chetvertichnyiy period. Paleontologiya i arheologiya. Kishinev: Shtiintsa, 218-224. Aleksandrovskiy, A. L. 2007. Pirogennoe karbonatoobra- zovanie: rezultatyi pochvenno-arheologicheskih issledovaniy. Pochvovedenie. 5, s. 517-524. Bitkovska, T. L. 1992. Kompleksy pamiatok verkhnoi techii r. Styr (za pidsumkamy doslidzhennia Khrennykivskoho vo- doskhovyshcha). Arkheolohichni doslidzhennia provedeni na terytorii Ukrainy protiahom 80-kh rokiv derzhavnymy orhanamy okhorony pamiatok ta muzeiamy respubliky, 14, s. 135-153. Gerasymenko, N. P. 2004. Rozvytok zonalnyh landshaftiv chetvertynnogo periodu na terytoriyi Ukrayiny. Doktor of Sci- ences’ thesis. Gerasymenko, N. P. 2010. Korotkoperiodychna etapnist ro- zvytku landshaftiv u holotseni. In: Matvijishyna, Zh. M. (ed.). Prostorovo-chasova koreliatsiia paleoheohrafichnykh umov chetvertynnoho periodu na terytorii Ukrainy, s. 159-166. Demkin, V. A. 1997. Paleopochvovedenie i arheologiya: in- tegratsiya v izuchenii istorii prirodyi i obschestva. Puschino: ONTI PNTs RAN. Dergacheva, M. I. 1997. Arheologicheskoe pochvovedenie. Novosibirsk: SO RAN. Dmitruk, Yu. M. 2010. Evolyutsiya pochv lesnoy zonyi Pravoberezhnoy Ukrainyi. In: Kudeiarov, V. N., Ivanov, I. V. (eds.). Evoliutsiia pochv i pochvennogo pokrova: teoriia, raz- noobrazie prirodnoi evoliutsii i antropogennykh transformat- sii pochv. Moskva: Geos, s. 430-446. Dubis, L. F. 2013. Eolovyi paleomorfohenez pravoberezhnoi chastyny ukrainskoho Polissia. Doktor of Sciences’ thesis. Kozak, D., Pryshchepa, B., Shkoropad, V. 2004. Davni zemleroby Volyni (pamiatky arkheolohii na Khrinnytskomu vodoimyshchi. Kyiv: IA NANU. Kozak, D. N., Tkach, V. V. 2009. Riativni doslidzhen- nia poselennia Khrinnyky-8 u 2008 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2008 r., s. 133-135. Kozak, D. N. 2016. Khrinnyky (Shankiv Yar) — pamiatka dav- noi istorii Volyni. Doslidzhennia 2010—2014 rr. Kyiv: IA NANU. Sycheva, S. A. 2010. Evolyutsiya i istoricheskoye razvitiye kulturnykh sloyev drevnikh poseleniy. In: Kudeyarov, V. N., Ivanov, I. V. (eds.). Evolyutsiya pochv i pochvennogo pokrova: teoriya. raznoobraziye prirodnoy evolyutsii i antropogennykh transformatsiy pochv. Moskva: Geos, s. 790-4804. Hotinskiy, N. A., Savina, s. S. 1985. Paleoklimaticheskie rekonstruktsii dlya territorii SSSR dlya borealnogo, atlan- ticheskogo i subborealnogo periodov golotsena. Izvestiia AN SSSR. Seriia geograficheskaia, 4, s. 18-34. O. S. Bonchkovskyi palEopEdological invEstigation of thE archaEological sitE KhrinnyKy (shanKiv yar) A Holocene soil complex has been studied in six sec- tions. In well-developed sections, a Holocene pedocom- plex consists of five separate soils: a dark-grey forest soil (Subatlantic period), a dark-grey forest soil (Sub- boreal), separated by the Velbar cultural layer; weak Mollisol with podzolic features (Atlantic period), Sod- Podzolic soil (Boreal), Cambisol (Preboreal). The gran- size analysis perfomed has confirmed the morphologi- cal characteristics of the separate soils of the Holocene soil complex. The features of relic relief and soil cover in the stud- ied area caused space structure of settlements. On the Late Pleistocene dune and it slope were located settle- ments. In the northern part of the river terrace on the most fertile soils the agricultural lands were situated. During almost entire Holocene in the southern part of terrace on the dunes pines woods were grows. In- vestigation of the relic dune near to the archaeological site showed that two phases sand accumulation were caused by forest clearance (Eneolithic and the early Middle Age). The stratigraphic position of cultural layers is relat- ed to soil horizons of the pedocomplexes and polygenet- ic soils. Based on changes in soil morphology in natural and human-transformed soils, the main evolutionary phases in anthropogenic transformation of elementary soil processes and soil covers have been revealed, par- ticularly Non-agrarian (Paleolithic — Neolithic), Early Agrarian (Eneolithic — Early iron age), Transfor- mational (Rome age — Early Middle age), Turbulent (Slaviс period), Degradation (Poland-Lithuanian pe- riod), Geochemical (New and Modern period — XIX— XX centuries). Keywords: Holocene, soil complex, cultural layer, anthropozem. Одержано 3.04.2018 бОНчКОВсьКиЙ Олександр сергійович, ас- пірант, київський національний університет імені тараса Шевченка, просп. академіка глушкова, 2а, київ, 03127, україна, bonchkovskyi1994@gmail.com. BonchKovsKyi oleksandr s., PhD student, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Akademika Glushkova eve. 2A, Kyiv, 03127, Ukraine, bonchkovskyi1994@gmail.com.

Палеопедологічні дослідження на археологічній пам'ятці Хрінники (Шанків Яр)

Institution

Similar Items