Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

У статті розглядається еволюційний процес формування архівів на Поділлі в ХІХ – на початку ХХ ст., охорона архівної спадщини на початку ХХ ст., законодавче оформлення необхідності збереження архівних матеріалів у період Української революції....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Старенький, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166800
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / І. Старенький // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 95-102. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-166800
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1668002025-02-09T20:49:59Z Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Деятельность подольского духовенства по сохранению архивного наследия на территории Подолья во второй половине XIX – начале ХХ в. Activity Podolski clergy preservation of archival heritage in the skirts in the second half of the nineteenth – early twentieth century Старенький, І. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс У статті розглядається еволюційний процес формування архівів на Поділлі в ХІХ – на початку ХХ ст., охорона архівної спадщини на початку ХХ ст., законодавче оформлення необхідності збереження архівних матеріалів у період Української революції. В статье рассматривается эволюционный процесс формирования архивов на Подолье в XIX – начале ХХ в., охрана архивного наследия в начале ХХ в., законодательное оформление необходимости сохранения архивных материалов в период Украинской революции. In this article the evolutionary process of the archives on the tail of the nineteenth - early twentieth century., health archival heritage in the early twentieth century, legislative support necessary preservation of archival materials during the Ukrainian revolution. 2013 Article Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / І. Старенький // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 95-102. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166800 930.25:2-725(477.43)”18/19” uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
spellingShingle	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Старенький, І. Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Краєзнавство
description	У статті розглядається еволюційний процес формування архівів на Поділлі в ХІХ – на початку ХХ ст., охорона архівної спадщини на початку ХХ ст., законодавче оформлення необхідності збереження архівних матеріалів у період Української революції.
format	Article
author	Старенький, І.
author_facet	Старенький, І.
author_sort	Старенький, І.
title	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_short	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_fullStr	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_sort	діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території поділля в другій половині хіх – на початку хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/166800
citation_txt	Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / І. Старенький // Краєзнавство. — 2013. — № 1. — С. 95-102. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT starenʹkiií díâlʹnístʹpodílʹsʹkogoduhovenstvazízberežennâarhívnoíspadŝininateritoríípodíllâvdrugíipoloviníhíhnapočatkuhhst AT starenʹkiií deâtelʹnostʹpodolʹskogoduhovenstvaposohraneniûarhivnogonaslediânaterritoriipodolʹâvovtoroipolovinexixnačalehhv AT starenʹkiií activitypodolskiclergypreservationofarchivalheritageintheskirtsinthesecondhalfofthenineteenthearlytwentiethcentury
first_indexed	2025-11-30T16:12:37Z
last_indexed	2025-11-30T16:12:37Z
_version_	1850232441936019456
fulltext	w!!! Церковно- історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс 95 На сьогодні актуальним є вивчення історії архівної справи в Україні. У повній мірі це сто- сується і Поділля. Дотично цього питання торкалися в своїх працях О. М. Завальнюк [1], О. О. Нестуля [2], А. М. Трембіцький [3] та ін. Проте спеціалізовано цієї проблеми дослідники не торкалися. Мета статті – до певної міри до- слідити поставлену проблему. Протягом більшої частини ХІХ століття збереження архівної спадщини часто носило ви- робничий характер і не мало на меті пам’яткоо- хоронних цілей. В установах зберігалися доку - менти, які розкривали попередню її діяльність. Це можна чітко проілюструвати на прикладі духовного відомства. Матеріали, які стосувалися діяльності церков Подільської єпархії (метричні книги, сповідні розписи, журнали засідань, а також «старі уні- атські метричні книги») передавалися на збері- гання до архівів духовних правлінь повітів або архіву консисторії. За їх збереженням відбувався постійний нагляд: проводилися ревізії, духовні правління звітували перед консисторією, єписко - пом. Перша відома нам ревізія архівів духовного відомства датується 1844 роком і стосувалася вона архіву Подільської духовної конси сторії. На той час там знаходилося: метричних книг (1796- 1843 рр.) – 614 томів, сповідних розписів (1796- 1843 рр.) – 614 томів, «старих уніатських метрич - них книг» (до 1796 р.) – 1475 томів, журналів засідань консисторії (1800-1843 рр.) – 53 томи, візит на церковні землі – 70 томів і т.д. Загалом на той час в архіві знаходилося 34025 справ, які датувалися 1795-1843 роками [4]. 1860 року, для кращого зберігання докумен- тів у консисторії було облаштовано полиці для їх зберігання [5], що свідчить про сприйняття архівних пам’яток як цінних документів про ми- нуле релігійне життя на Поділлі. Запроваджено було і посаду архіваріуса. Так, з 1856 р. ним був колезький секретар Ананій Маркевич [6], а з 1876 року – Чирський [7]. Доступ до архівів духовного відомства був до- сить обмежений. Так, 1865 року до Подільської духовної консисторії надійшло прохання ректора Подільської духовної семінарії про надання до- зволу роботи з архівними документами [8]. Вперше серйозний підхід до упорядкування архівних документів зустрічаємо 1863 року. Тоді архів консисторії, на основі указу Синоду від 15 вересня 1862 року за №4599, розбирали про- тоієреї П. Троїцький, Ю. Лотоцький та архіваріус А. Маркевич [9]. Наступного разу це відбулося 22 червня 1875 року, коли документи розглядали протоієреї Євген Струмінський, Симон Карчев - ський, Мойсей Доронович, Федір Войтковський та губернський архітектор Дмитро Освальд [10]. На той час в архіві знаходилося 41168 справ, зо- крема за 1795-1800 рр. – 834 справи та за 1800- 1874 рр. – 40334 [11]. Документи за 1795-1865 ро - ки були описані, зв’язані та розкладені по полицях [12]. Інші матеріали ще не були впорядковані. 1875 року до єпископа надійшло прохання від обер-прокурора надати інформацію про стан ар хі вів духовного відомства. Це прохання було передане консисторії, яка 15 квітня того ж року розіслала наказ по духовним правліннях єпар- хії прозвітувати про стан їхніх архівів [13]. Нам достеменно відомо, що надійшли звіти Гра- нов ського, Свято-Троїцького Кам’янецького, Немирівського, Бершадського, Свято-Троїць- кого Над збруцького, Барського, Коржевецького, Шаргородського, Вінницького та Головчине- цького монастирів [14]. УДК 930.25:2-725(477.43)”18/19” Ігор Старенький ( м. Кам'янець-Подільський) дІЯЛЬНІСТЬ ПОдІЛЬСЬКОГО дуХОВЕНСТВА ЗІ ЗбЕРЕЖЕННЯ АРХІВНОЇ СПАдЩИНИ НА ТЕРИТОРІЇ ПОдІЛЛЯ В дРуГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКу ХХ ст. У статті розглядається еволюційний процес формування архівів на Поділлі в ХІХ – на початку ХХ ст., охорона архівної спадщини на початку ХХ ст., законодавче оформлення необхідності збереження архівних матеріалів у період Української революції. Ключові слова: духовенство, архівна справа, архів, Поділля, охорона пам’яток, Архівна комісія, Ю. Й. Сіцінський, П. В. Клименко. Велику увагу на охорону архіву Подільської духовної консисторії звертали і в 1917-1920 ро - ках. Так, 3 жовтня 1919 року Департамент пра- вославної церкви надіслав лист консисторії, в якому йшлося: «На чч. 12558, 12994 і 14022 від 11, 21 серпня б. р. і 30 вересня того ж р. Депар- тамент Православної Церкви пропонує Духов- ній Консисторії згідно Наказу Міністерства Спо- відань зачекати з продажем архівного паперу до загального вирішення справи про архіви зако- нодавчим шляхом» [15]. Того ж дня на адресу Подільської духовної консисторії від Департа- менту православної церкви надійшов лист із закликом зробити через благочинних розпоряд- ження місцевому духовенству про вжиття захо- дів щодо охорони старожитностей, у тому числі й архівних документів. Також священикам про- понувалося звернутися до селянства, закли- каючи їх зберігати в цілісності архівні доку- менти [16]. Як бачимо консисторія та духовні правління Подільської єпархії приділяли велику увагу збе- реженню документів, які стосувалися релігій - ного життя Поділля кінця XVIII–XIX ст. Саме на основі цих матеріалів був сформований вели- чезний фонд 315 Державного архіву Хмельниць - кої області («Подільська духовна консисторія»). Велику роль для розвитку архівної справи на Поділлі відіграло створення архіву при Поділь- ському єпархіальному історико-статистичному комітеті. У його Статуті вказувалося, що архів складається з «рукописних актів, які відносяться до історії Поділля, а також з паперів і справ істо- рико-статистичного комітету». До формування власної збірки документів Комітету підштовху- вав відомий історик та пам’яткоохоронець Юзеф Ролле, який переконував М. В. Сімашкевича та М. І. Яворовського сформувати фонд матеріалів за рахунок державних та приватних архівів, про- водити археографічну роботу, видавати збірки документів та матеріалів [17]. Це усвідомив про- тоієрей Митрофан Сімашкевич. 30 серпня 1883 року, будучи ректором Подільської духовної се- мінарії, він виступив за припинення видання історико-статистичних описів, сконцентрувавши увагу на зборі, обробці та виданні історичних матеріалів (судові декрети, фундушні листи, єпископські та патронатські власницькі записи, детальні описи церков і їх майна і т. п.) [18]. Про формування фондів архіву Комітету нам дає уявлення згадка М. І. Яворовського, який згадував про велику кількість церковно-істо- ричних, статистичних, юридичних рукописних матеріалів другої половини XVIII ст., які надій- шли від колишньої Кам’янецької та Брацлавсь- кої уніатської консисторії [19]. Ми маємо в розпорядженні опис архіву По- дільського церковного історико-археологічного товариства Юхима Йосиповича Сіцінського. На початку ХХ ст. там знаходилося 269 документів XVIII – початку ХХ ст. [20]. Проводилося Товариством і дослідження зіб- раних документів. Юхимом Сіцінським було оформлено 98 карток з палеографічним розбо- ром документів XV-XIX за списком І. М. Кама- ніна, які знаходилися переважно в Давньосхо- вищі (музеї Товариства) [21]. Проте основна діяльність по збереженню ар- хівної спадщини була розпочата в 1917-1920 ро - ках. Саме в цей час документи були піддані інтенсивному нищенню, що викликало адек- ватну реакцію пам’яткоохоронців. Більшовицька агітація за принципом «Грабуй награбоване» та люмпенізація населення і військових призво- дили до нищення приватних та духовних архі- вів. Це призводило до непоправних втрат у га- лузі збереження історико-культурної спадщини України. Провідну роль у збереженні архівної спад- щини на Поділлі відіграли такі визначні пам’ят- ко охоронці як Пилип Клименко, Юхим Сіцінсь - кий, Леон Б’ялковський, Йосип Пеленський та ін. Пилип Васильович Клименко прибув до Ка - м’ян ця-Подільського наприкінці 1918 року. 30 груд ня 1918 року його було призначено екстра- ординарним професором Кам’янець-Поділь- ського державного українського університету по кафедрі історії [22]. Згідно протоколу комісії по розподілу професорів по розрядах 23 травня 1919 року займав посаду декана історико-філо- логічного факультету, на яку був призначений І. І. Огієнком 5 лютого того ж року. 1919 року П. В. Клименко був обраний членом Поділь- ського церковного історико-археологічного товариства. Навесні 1919 року за ініціативою ректора Кам’янець-Подільського державного українського університету, міністра освіти, а згодом міністра сповідань УНР Івана Огієнка та Пилипа Клименка було створено Архівну комі- сію, яка мала фахово упорядковувати архіви уні- верситету, Кам’янця-Подільського та Поділля, започаткувавши збереження архівних фондів та колекцій, які залишилися без власників. До складу цієї комісії увійшов Юхим Сіцінський. 1’2013Ігор Старенький 96 Юхима Йосиповича завжди цікавила пам’ят- коохоронна справа. 12 травня 1917 року в Києві відбулися перші збори Центрального комітету охорони пам’яток старовини та мистецтва Укра - їни, які схвалили проект Статуту і обрали дій- сних членів. Вони реєстрували та досліджували, зберігали та реставрували пам’ятки, створювали бібліотеки, архіви, музеї [23]. Вже влітку Ю.Й. Сіцінський став членом створеного 28 квіт - ня 1917 року у Вінниці Подільського товариства охорони культурно-історичних цінностей, яке проводило «збір і дослідження пам’яток у міс- цях їх зберігання» [24]. Архівна комісія, до складу якої крім згаданих осіб увійшли члени Подільського церковного історико-археологічного товариства О. З. Несе- ловський, П. Г. Клепатський, Л. Б. Б’ялковський, захищала від руйнування архівосховища, іні- ціювала переміщення до Кам’янець-Поділь- ського державного українського університету особливо цінних архівосховищ, яким загрожу- вало знищення [25]. Так, 13 травня 1919 року Архівна комісія звернулася із заявою до Ради професорів Кам’янець-Подільського державного українського університету, в якій обґрунтовува- лася необхідність звернення до Кам’янець-По- дільського Революційного комітету з проханням про передачу архіву «Жандармського управ - ління та Наукового архіву Кам’янець-Поділь- ського окружного суду». У документі вказува- лося, що архіви ці потрібні для «закладання ученого архіву при Кам’янець-Подільськім Державнім Українськім Університеті з метою досліджування громадського руху на Україні в ХІХ столітті» [26]. 4 серпня 1919 року Юхим Сіцінський та Л. Б. Б’ял ковський на засіданні Комісії зробили доповіді про архівну справу в Росії та Західній Європі. На основі заслуханого Комісія виробила звернення до товариша міністра народної освіти Н. Я. Григоріїва та проект закону «Про державну охорону пам’яток старовини і мистецтва», яким передбачалося заснування губернських архівних комісій, вилучення з крамниць міста поданих на продаж документів з подальшим розслідуванням і визначенням їх походження та місця збері- гання, підготовки архіваріусів шляхом ство- рення вищої археографічної школи на зразок французької «Ecole des chartes» [27]. У зверненні до Н. Я. Григоріїва вказувалося: «В останні часи брак паперу та нестача коштів на утримання служачих деяких установ загрожують архівам цих установ, документи яких можуть бути про- дані або знищенні вириванням з них чистих ли- стів паперу. При цьому загинуть акти, які мають історично-наукову цінність. Щоби не допустити цього, потрібно негайно заборонити безоглядне нищення або продаж архівів. Разом з тим, виз- нається необхідним упорядкувати архівну справу так, аби догляд і збереження архівів на певній території доручалися постійній комісії, в склад якої б входили знавці архівного діла та ар- хеографи…» [28] 22 серпня 1919 року на сторінках газети «Україна» з’явився лист доктора Йосипа Пелен- ського, голови архівно-музейного відділу По- дільської губернської народної управи, члена Ради Подільського товариства охорони куль- турно-історичних пам’яток Ю. Александровича, віце-директора Державного військо-історичного музею М. Обідного, викладачів Кам’янець-По- дільського державного українського універси- тету, членів Подільського церковного історико- археологічного товариства Ю. Й. Сіцінський і Л. Б. Б’ялковський та ін. до Голови Ради народ- них міністрів, Трудового конгресу, Міністерства народної освіти, де наголошувалося на необхід- ності виробити мережу державних архівів і через них з допомогою місцевих органів влади організувати охорону пам’яток. Особливо наго- лошувалося на необхідності терміново вжити заходів щодо охорони архівів усіх сповідань, в яких зберігалися найбільш цінні документи. Керівництво цією роботою пропонувалося пе- редати Головному управлінню мистецтв та на- ціональної політики, яке б серед перших заходів мало організувати фахові експедиції, що зібрали б розграбовані в ході селянських виступів та вій- ськових дій пам’ятки з палаців та церков [29]. Дещо раніше, 13 серпня, під впливом пам’ят- коохоронців, серед яких чільне місце посідало духовенство, Головуправління звернулося з обіжником «До всіх підлеглих установ Міні- стерства освіти і мистецтва та до місцевих са- моврядувань, народних управ». З огляду на важ- ливість документу наведемо його повністю: «В ці тяжкі часи руїни, яка проводиться більшо- вицькими бандами та їх прихильниками, гинуть неоціненні скарби нашої науки і культури, а саме: книгозбірні, архіви, музеї, колекції старо- вини і т.п. Ці матеріали переховуються в церк- вах, костьолах, державних та громадських уста- новах та маєтках приватних власників і тому більшовики, ніби борючись з «буржуями», а в Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 97 дійсності грабуючи, нищать ці незвичайної нау- кової вартості національні скарби, які так необ- хідні для розроблення української науки і ми- стецтва. Більшовики добре знають, що такою руїною вони остаточно обкрадуть не тільки ма- теріальне добро народу, але й духовне, зни- щивши всякі ознаки і показники минулої україн- ської культури і науки. Цій провокаторській праці більшовиків піддаються несвідомі грома- дяни та козаки української армії, котрі прий- маючи польські бібліотеки і архіви за ворожі установи української державності, домагаються нищення цих матеріалів і тим самим сприяють ганебній роботі більшовизму. Щоб зберегти те, що ще залишилось від цілковитого знищення і розграбунку, пропоную вам: 1) вжити всіх від- повідних заходів аби зберегти перераховані вище національні цінності, які перебувають у небезпеці, повідомляти кожен раз про вжиті заходи Міністерства народної освіти; 2) при всяких можливих випадках роз’яснювати, як громадянам, так і козакам Української армії про ту шкоду, яка робиться національному добро- буту Держави нищенням бібліотек і архівів; 3) про всякий випадок небезпеки, яка загрожує тим чи іншим архівам, музеям, колекціям і біб- ліотекам і т. ін. повідомляти негайно Міністер- ство освіти» [30]. 19 серпня 1919 року Міністерство народної освіти звернулося до П. В. Клименка з пропози- цією очолити Відділ охорони пам’яток старо- вини та мистецтва. В листі товариша міністра Н. Я. Григоріїва вказувалося: «Відсутність в су- часний момент фахівця по справах охорони пам’яток старовини й мистецтва в Головнім управлінні мистецтв гальмує заходи Міністер- ства Народної освіти щодо захисту пам’яток ста- ровини та мистецтва і особливо архівів від руй- нації. Мною накреслено низку заходів, аби запобігти майбутній шкоді від необережного по- водження з цими, наукової вартості, цінностями, але, за відсутністю необхідних фахових людей, змушує мене звертатися до Вас, Високоповаж- ний Пане Професоре, прийти на допомогу цій справі, прийнявши на себе тимчасове керування Відділом охорони пам’яток старовини та ми- стецтва при Головному управлінні мистецтв, а також організацію Архівної комісії для вироб- лення засобів охорони архівів» [31]. Отримавши позитивну відповідь, міністерство 20 серпня за- твердило його на посаді (в документі вказується, що на посаді він з 14 серпня) [32]. 29 серпня 1919 року за ініціативою П. В. Кли- менка Міністерство внутрішніх справ направило до місцевих органів влади розпорядження, згідно якого їм доручалося здійснювати догляд і захист пам’яток «від знищення, псування і про- давання» [33]. Наступного дня циркулярним розпорядженням, підписаним П. І. Холодним та П. В. Клименком, «взяти під свій догляд всі пам’ятки старовини та мистецтва, охороняти їх від знищення, псування й продавання в руки скупників для вивозу за кордон» зобов’язува- лися також губернські та повітові комісари на- родної освіти. Незабаром міністерство напра- вило на місця розроблений П. В. Клименком обіжник, в якому губернським та повітовим комісарам давались додаткові пояснення та ін- струкції щодо пам’яткоохоронних заходів, які вони мали терміново вжити. Зокрема їм пропо- нувалося «через учителів оповістити населення, що всі старовинні речі: картини, книжки, доку- менти, посуд мають велику цінність і повинні зберігатися, доки їх не викупить держава». Ро- зуміючи, що на місцях нерідко не було спеціалі- стів, які б могли визначити історико-мистецьку цінність речей, П. В. Клименко як вихід з такої ситуації розглядав практику виїзду у віддалені райони експертів Відділу охорони пам’яток [34]. 30 серпня 1919 року наказом Міністерства на- родної освіти №9 було створено Архівну комісію в складі Головного управління мистецтв та на- ціональної культури: «Для вироблення інструк - цій по охороні пам’яток старовини й мистецтва і керування справами охорони архівів, музеїв і ве- ликих збірок старовинних речей, наказую утво- рити Архівну комісію при Міністерстві народної освіти з оплатою згідно кошт державним асиг- нуванням під головуванням професора Клименка в складі слідуючих осіб: професор д-р Йосип Пеленський, приват-доцент прот. Євфим Сіцін- ський, прив. доцент Леон Бялковський, юри- сконсул Міністерства народної освіти М. Альтер, представник Губерніальної народної управи, пред ставник міської управи, представники міні- стерства юстиції, внутрішніх справ, земельних справ, преси й інформації, народного господар- ства, військового міністерства, проф. Боберсь- кого, д-ра Кревецького, Мих. Гаврилюка, д-ра Осипа Назарука» [35]. Представники цієї ж Ко- місії увійшли до складу Комісії по утворенню статуту Національного архіву в місті Києві [36]. За короткий час комісія формулювала низку невідкладних завдань у дорученій їй царині: 1’2013Ігор Старенький 98 1) Прийняття урядом «закону, що охороняв би пам’ятки старовини та мистецтва під загро- зою грошових кар і тюрми за знищення й вивіз»; 2) заснування губернських архівних комісій; 3) повернення з крамниць м. Кам’янця про- даних туди документів; 4) вироблення інструкцій для аналізу архів- них справ, а також для повернення «культурно- історичних предметів, розграбованих в панських маєтках»; 5) заснування на Поділлі та Волині посади «особливого комісара для охорони пам’яток ста- ровини та мистецтва»; 6) виділення під архівне сховище вежі Сте- фана Баторія, комплексу «Кам’янецька фор- теця»; 7) започаткування профільного часопису «Укра- їнська старовина» для актуалізації роботи із охо- рони культурно-історичної спадщини, залучення до неї широкого громадського активу» [37]. У вересні 1919 року Петро Холодний та Пилип Клименко звернулися до міністра спові- дань, ректора Кам’янець-Подільського держав- ного українського університету Івана Огієнка з листом, в якому просили його «зробити розпо- рядження, щоб пани-отці оповістили населення про заховання всяких книжок, документів, кар- тин та інших старовинних речей, які мають ве- лику цінність та узагалі вживали всякі законні заходи щодо охорони культурно-історичних пам’яток у залишених панських маєтках або роз- грабованих селянами» [38]. 3 жовтня 1919 року згідно розпорядження міністра сповідань до ду- ховних консисторій був направлений циркуляр, в якому пропонувалося «зробити через благо- чинних розпорядження місцевому духовенству аби ним було вжито заходів щодо старовинних речей і взагалі культурно-історичних пам’яток у залишених панських маєтках або ж пограбова- них селянами; між іншим пропонувати духовен- ству звернутися до селянства з відозвою про заховання в цілості всяких книжок, картин, до- кументів і т. ін.» [39]. Одночасно при цих заходах при Міністерстві освіти та мистецтв було запропоновано посаду комісара по охороні пам’яток церковної старо- вини, яку обійняв відомий археолог та історик мистецтва Йосип Пеленський. Великі сподівання П. В. Клименко пов’язував з прийняттям Радою Народних Міністрів УНР розробленого членом Архівної комісії М. Аль- тером проекту закону «Про охорону пам’яток старовини та мистецтва». Проектом передбача- лося взяти під охорону історико-культурні скар - би українського народу під захист держави та визначалися санкції до порушників умов їх збе- рігання. У пояснювальній записці «До законо- проекту про державну охорону пам’яток старо- вини та мистецтва», з якою 15 вересня 1919 року до Ради Народних Міністрів УНР звернувся П. В. Клименко та міністр народної освіти Н. Я. Григоріїв, глибоко аргументувалася необ- хідність його термінового затвердження: «На Україні нищення пам’яток старовини і мистецтва завдяки суспільно-національній боротьбі й малій культурності народу дійшло страшних розмірів, державна влада мусить подбати про охорону й догляд за ними». Проте затвердити підготовлений законопроект уряд УНР не встиг – завадило заго- стрення військово-політичної обстановки в зв’язку з наступом більшовиків [40]. В цей час на Поділлі почалося активне збере- ження архівів ліквідованих установ та покину- тих шляхетських маєтків шляхом їх передачі Кам’янець-Подільському державному україн- ському університету. Так, ректор університету Іван Огієнко для запобігання знищення архіву Дворянських депутатських зібрань просив пе- редати його Кам’янець-Подільському держав- ному українському університету [41]. 10 вересня 1919 року Пилип Клименко забо- ронив доступ до жандармського архіву, який був описаний та тимчасово знаходився в помеш- канні громадської бібліотеки [42]. 19 вересня 1919 року наказом П. В. Клименка передбачалося: «Архіви скасованих установ, а саме: дворянського депутатського зібрання, жан- дармського управління, губернського статистич- ного комітету при губерніальному правлінні… передати до Кам’янець-Подільського держав- ного українського університету» [43]. Що стосується жандармського архіву, то про його передачу університету прохав також Роз- порядчий комітет Кам’янець-Подільської гро- мадської бібліотеки, адже на той час там не було пристосованих приміщень [44]. 6 жовтня 1919 року в Кам’янці-Подільському під впливом пам’яткоохоронців було видано на - каз Головного отамана армії УНР Симона Пет- люри та військового міністра Всеволода Петріва про переважне право зберігання документів у державних архівах. У документі вказувалося, що «архівним комісіям, коли маються відомості про існування де б то не було військово-історичних Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 99 і архівних документів, які не мають традиційно- родинного характеру, а покладають в масштабі державного і громадського значення, надаю право заборони на знищення цих документів і право секвестру для державного архіву» [45]. Після ревізії будинку архіву Губернського правління по вулиці Довгій його стан було виз- нано незадовільним і констатовано необхідність негайного ремонту. В акті обстеження архівного будинку П. В. Клименко вказував, що «завдяки нерівномірній осадці будинку, не маючого фун- даменту, одна стіна розкололась від верху до низу наскрізь, ринви для стікання води попсо- вані і вода руйнує стіни, покрівля в деяких міс- цях протікає. Зважаючи на те, що зазначений будинок має архітектурну цінність пам’ятки будівництва кам'яного кінця XVIII століття, а також, що розвалення його загрожує цінному ар- хіву бувшого Губерніального правління. Зазна- чений будинок потрібно негайно полагодити: прибудувати до стін два контрфорси і ринви для стоку води на місце старих приробити» [46]. Розглядалося також питання про передачу цього архіву університету [47]. Невдовзі П. В. Клименком було прийнято рі- шення про передачу Кам’янець-Подільському державному українському університету архіву Кам’янець-Подільської міської поліції [48]. Велике занепокоєння в подільських пам’ят- коохоронців викликало те, що в «жидівських крамницях м. Кам’янця» з’явилось багато нау- ково цінних документів. Як виявилося, колиш- ній архіваріус Губернського правління продав понад 800 пудів актових книг [49]. Велику загрозу для збереження архівних ма- теріалів становила катастрофічна нестача па- перу для державного діловодства. Зокрема мали місце випадки переробки архівних документів на паперових фабриках. У тогочасних докумен- тах вказувалося, що «в Кам’янці всі склепи були заповнені архівними матеріалами, та найбільше архівів загинуло на паперовій фабриці Коцебу (за Кам’янцем), куди вивозилися архіви цілими фурами для переробки як сирець» [50]. Проте пам’яткоохоронці намагалася підійти до цього питання так, щоб архівна спадщина зазнала най- менших можливих втрат. Так, постановою По- дільського губернського комісара від 29 жовтня 1919 року передбачалося відправляти архівні матеріали на паперову фабрику Лідії Коцеби для повторної переробки на папір. Проте зазнача- лося, що для переробки можна використати «деяку кількість паперу з архіву Подільського Гу- берніального Правління, а також з архівів і дру- гих підлеглих Комісаріату установ, за для чого попередньо скласти Комісію для розбору підляга - ючих передачі на паперову фабрику діл і паперів з того боку, чи не мають вони якого-небудь істо - ричного або археологічного значення» [51]. Ко мі- сію мав очолити «урядовець особливих дору чень при Подільськім Губерніальнім Комісарі аті Дем- ченко, запросивши в склад тої Комісії пред став- ника від Міністерства Народної Освіти» [52]. Разом з тим пам’яткоохоронну діяльність про - довжувало Подільське церковне історико-архео- логічне товариство, яке, виявляючи та упорядко- вуючи різні залишені архівні матеріали, звернуло увагу на необхідність «всі архіви та архівні ма- теріали, перебуваючи в найбільш загрозливому стані, перевезти до архіву Губернського пра- вління, а військові – до Кам’янецької фортеці». Завдяки зусиллям Юхима Сіцінського було збе- режено десятки тисяч цінних документів [53]. Зважаючи на величезну проведену роботу, постало логічне запитання про створення в Кам’янці-Подільському Наукового архіву. На його організацію було потрібно 46600 крб. [54]. Завдяки наполяганням ректора Кам’янець-По- дільського державного українського універси- тету Івана Огієнка питання про його створення було вирішено позитивно. З березня 1920 року в університеті була запроваджена посада архіва- ріуса. На цю роботу запросили журналіста, вій- ськового, активного учасника збройної боротьби за українську незалежність П. О. Богацького. За його ж спогадами, архів К-ПДУУ розміщувався на третьому поверсі головного будинку у про- сторій і світлій кімнаті. Тут розмістили справи «Подільського губерніального жандармського управління, багатьох інших установ, як напри- клад, … Окружного суду, Повітового і Мирового суду, Консисторії і багатьох інших, які професор Огієнко вже встиг доставити для Університетсь- кого архіву. Сюди ж було передано архіви Міні- стерств УНР та різних організацій та установ при їх ліквідації» [55]. Вже на початку 1920 року діяв науково-до- слідний архів, де були тисячі цінних документів, взятих на збереження. Проте через рік він був ліквідований працівниками ВУЧК під час кон- фіскації «антирадянських» документів [56]. Отже, період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. був надзвичайно насиченим в плані збереження архівної спадщини на Поділлі. До 1’2013Ігор Старенький 100 початку ХХ ст. архівні документи, переважно через виробничу необхідність зберігалися при установах, які їх творили. Вперше науковий під- хід до архівної справи був використаний у 70-х рр. ХІХ ст. по відношенню до архіву Подільської духовної консисторії. Велике зна чення для роз- витку архівної справи мало утворення архіву при Подільському церковному історико-архео- логічному товаристві. Проте найбільш інтен- сивним для розвитку архівної справи на Поділлі виявився період Української революції. Саме в цей час формується законодавча база охорони архівної спадщини, створюються професійні пам’яткоохоронні структури, заклади. Велику роль у цьому процесі відіграли Ю. Й. Сіцін- ський, П. В. Клименко, І. І. Огієнко, Л. Б. Б’ял- ковський, О. З. Неселовський, П. Г. Клепатсь- кий, С. С. Дложевський та інші представники Подільського церковного історико-археологіч- ного комітету. З остаточним встановленням ра- дянської влади на Поділлі розпочався новий етап у розвитку архівної справи на Поділлі. Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 101 1. Завальнюк О. М. З історії архівної справи на Поділлі (Хмельниччині) у XIV–XXI ст. / О. М. За- валь нюк, О. Б. Комарніцький // Архівна справа на Хмельниччині: зб. документів, матеріалів, світлин. – Хмельницький: ТОВ «Поліграфіст-2», 2012. – С. 8-42; Завальнюк О. М. Кам’янець-Подільський державний український університет: основні ре- зультати діяльності / О. М. Завальнюк // Матеріали ХІІІ Подільської історико-краєзнавчої конферен- ції. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2010. – С. 398-409; Завальнюк О. М. Ю. Й. Сіцінський у 1917-1920 рр.: громадянсько-політичний, куль- турно-просвітній і науковий аспекти / О. М. За- вальнюк // Поділля в житті, діяльності і творчості Юхима Сіцінського та Володимира Січинського: зб. матер. міжн. наук.-краєзн. конф., присвяч. 150-річчю від дня народження Ю. Сіцінського і 115-річчю від дня народження В. Січинського. – Кам’янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2010. – С. 62-64. 2. Нестуля О. О. Біля витоків державної систе - ми охорони пам’яток культури в Україні (доба Цен- тральної Ради, Гетьманщини, Директорії) / О. О. Не- стуля; НАН України, Ін-т іст. України та ін. – К.; Полтава, 1994. – 240 с.; Нестуля О. О. Визвольні змагання українського народу і охорона пам’яток культури: 1917-1920 рр. / О. О. Нестуля; Полтав. наук. т-во краєзнавців та ін. – Полтава, 1993. – 90 с.; Нестуля О. О. Доля церковної старовини в Україні. 1917-1941 рр. / О. О. Нестуля; НАН України, Ін-т іст. України. – К., 1995. – Ч.1: 1917 – середина 20-х рр. – 280 с.; Нестуля О. О. Охорона пам’я ток історії і культури в Україні (1917-1919 рр.): зб. док. і матер. / О. О. Нестуля (авт.-упорядник) та ін.; В. О. Горб- няк (відп. ред.); НАН України, Ін-т іст. України. – К.: Ін-т іст. України, 2008. – 319 с.; Нестуля О. О. Роль П.В. Клименка в організації охорони пам’яток Поділля за доби Директорії УНР / О. О. Нестуля // Духовні витоки Поділля: творці історії краю. – Хмельницький: Поділля, 1994. – С. 307-309. 3. Трембіцький А.М. Є.Й. Сіцінський – органі- затор краєзнавчого руху і регіональних досліджень / А. М. Трембіцький // Студії Кам’янець-Поділь- ського Центру дослідження історії Поділля. – Кам’я - нець-Подільський: Оіюм, 2005. – Т. І. – С. 76-102. 4. Державний архів Хмельницької області, ф. 315, оп. 1, спр. 260, арк. 2зв.-3. 5. Там само, спр. 690, арк. 1-7. 6. Там само, спр. 505, арк. 1-9. 7. Там само, спр. 9016, арк. 1-4 8. Там само, спр. 980, арк. 1-4. 9. Там само, спр. 8947, арк. 14. 10. Там само, арк. 28-31. 11. Там само, арк. 13, 51. 12. Там само, арк. 13. 13. Там само, арк. 10. 14. Там само, арк. 35-45. 15. Центральний державний архів вищих орга- нів влади та управління України (далі – ЦДАВО), ф. 1072, оп. 1, спр. 36, арк. 9. 16. Там само, спр. 37, арк. 2. 17. Баженова С.Е. Ю.Й. Сіцінський та Ю.А. Рол - ле: перехрестя долі / С. Е. Баженова // Поділля в житті, діяльності і творчості Юхима Сіцінського та Володимира Січинського: зб. матер. міжн. наук.- краєзн. конф., присвяч. 150-річчю від дня народ- ження Ю. Сіцінського і 115-річчю від дня народ- ження В. Січинського. – Кам’янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2010. – С. 123. 18. Яворовский Н. И. Несколько слов о деятель- ности комитета для историко-статистического опи- сания Подольской епархии / Н. Я. // Подольские епархиальные ведомости. – 1883. – №44. – С. 839. 19. Там само. 20. Державний архів Хмельницької області, ф. р-3333, оп. 1, спр. 16, арк. 1-12. 21. Там само, спр. 17, арк. 1-33. Джерела та література 1’2013Ігор Старенький 102 Игорь Старенький Деятельность подольского духовенства по сохранению архивного наследия на территории Подолья во второй половине XIX – начале ХХ в. В статье рассматривается эволюционный процесс формирования архивов на Подолье в XIX – начале ХХ в., охрана архивного наследия в начале ХХ в., законодательное оформление необходимости сохранения архивных материалов в период Украинской революции. Ключевые слова: духовенство, архивное дело, архив, Подолье, охрана памятников, Архивная комиссия, Ю. И. Сицинский, П. В. Клименко. Igor Starenky Activity Podolski clergy preservation of archival heritage in the skirts in the second half of the nineteenth – early twentieth century In this article the evolutionary process of the archives on the tail of the nineteenth - early twentieth century., health archival heritage in the early twentieth century, legislative support necessary preservation of archival mate- rials during the Ukrainian revolution. Key words: clergy, archiving, archive, skirts, protection of monuments, Archival Commission, Yu. J. Sitsinsky for future generations, P. V. Klimenko. 22. ЦДАВО, ф. 2582, оп. 1, спр. 182, арк. 10-11. 23. Інститут рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 12, спр. 969, арк. 1-4. 24. Трембіцький А. М. Вказ. праця. – С. 87. 25. Завальнюк О. М. Кам’янець-Подільський державний… – С. 405-409. 26. Державний архів Хмельницької області, ф. р-582, оп. 1, спр. 93, арк. 17. 27. Черняк В. В. Леон Бялковський: польський академік з Поділля / В. В. Черняк // Матеріали ХІІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Ка - м’янець-Подільський: Абетка, 2010. – С. 629; Трем- біцький А. М. Вказ. праця. – С. 85; Завальнюк О. М. Ю. Й. Сіцінський у 1917-1920 рр… – С. 25. 28. Завальнюк О. М. З історії архівної справи… – С. 14. 29. Завальнюк О. М. Ю. Й. Сіцінський у 1917- 1920 рр… – С. 26; Нестуля О. О. Біля витоків… – С. 72-73; Нестуля О. О. Доля церковної старо- вини… – С. 57-59; Черняк В. В. Вказ. праця. – С. 629. 30. Нестуля О. О. Визвольні змагання… – С. 72-73. 31. Пам’ятки. Monuments: зб. док. і матер. / упо- ряд.: К. І. Клімова, В. П. Ляхоцький, І. Б. Матяш та ін. – К., 1998. – Т. 1. – С. 122-123. 32. ЦДАВО, ф. 3689, оп. 1, спр. 6, арк. 28. 33. Нестуля О. О. Доля церковної старовини… – С. 57-59. 34. Нестуля О. О. Роль П. В. Клименка… – С. 308. 35. ЦДАВО. ф. 3689, оп. 1, спр. 6, арк. 27. 36. Там само, арк. 46а зв. 37. Завальнюк О. М. З історії архівної справи… – С. 16; Українська старовина: орган Комісії для охорони пам’яток старовини та мистецтва при Го- ловному управлінні мистецтв та національної культури. – 1919. – №1. – С. 9. 38. ЦДАВО, ф. 1072, оп. 1, спр. 37, арк. 1. 39. Там само, арк. 2. 40. Нестуля О.О. Роль П.В. Клименка… – С. 309. 41. ЦДАВО, ф. 3689, оп. 1, спр. 14, арк. 54. 42. Там само, арк. 68. 43. Там само, арк. 78. 44. Там само, спр. 17, арк. 8. 45. Там само, спр. 14, арк. 103. 46. Там само, арк. 115-115зв. 47. Там само, арк. 107, 112. 48. Там само, арк. 114. 49. Там само, арк. 133. 50. Українська старовина. – 1919. – №1. – С. 9. 51. ЦДАВО, ф. 3689, оп. 1, спр. 14, арк. 119. 52. Там само. 53. Трембіцький А. М. Вказ. праця. – С. 86. 54. Там само, арк. 137-137зв. 55. Завальнюк О. М. З історії архівної справи… – С. 18. 56. Завальнюк О. М. Кам’янець-Подільський державний… – С. 405-409.

Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge