Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії)
У статті проаналізовано інструменти диверсифікації ринків. Досліджено ситуації стану розвитку експортної діяльності України в умовах пандемії. В дослідженні визначено основні загрози зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтовано необхідність створення механізму диверсифікації експортного потенціалу...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170652 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) / Н.В. Осадча, С.В. Дзюба, П.М. Лашин // Вісник економічної науки України. — 2020. — № 1 (38). — С. 36-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170652 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1706522025-02-23T19:37:02Z Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) Экспортный потенциал Днепропетровской области: приоритеты развития (на примере стран Азии) Export Potential of Dnepropetrovsk Region: Development Priorities (on the Example of Asian Countries) Осадча, Н.В. Дзюба, С.В. Лашин, П.М. Глобальна економіка та міжнародні економічні відносини У статті проаналізовано інструменти диверсифікації ринків. Досліджено ситуації стану розвитку експортної діяльності України в умовах пандемії. В дослідженні визначено основні загрози зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтовано необхідність створення механізму диверсифікації експортного потенціалу Дніпропетровської області в умовах економічної та політичної кризи України. У статті проаналізовані проблеми та перспективи розвитку експортного потенціалу Дніпропетровської області. Серед головних тенденцій експортної діяльності області — збільшення ролі країн Європи як торговельного партнера, що серед інших причин відбулося завдяки Угоді про Асоціацію з ЄС та диверсифікації джерел постачання енергії. Проблемним ас- пектом просування експорту є відсутність у підприємців знання правил та умов СОТ. Досліджено тенденції експорту Дніпропетров- ської області під час пандемії та можливості зменшення впливу Росії, співпраці з Китаєм. В Україні відсутній законодавчо обґрунтований механізм взаємодії держави та галузевих громадських організацій. Певні намагання держави побудувати механізм діалогу влади та бізнесу не є послідовними. Для просування цих процесів потрібні були структури, які могли б чітко сформулювати органам влади свої актуальні вимоги і відстоювати інтереси своїх галузей усіма конституційно можливими засобами, тобто могли позиціонувати себе й захищати свої інтереси в державних органах виконавчої влади. Досліджено можливість диверсифікації ринків та активізації просування товарів на ринки Азії. У статті проаналізовано інструменти диверсифікації ринків. Досліджено ситуації стану розвитку експортної діяльності України в умовах пандемії. В дослідженні визначено основні загрози зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтовано необхідність створення механізму диверсифікації експортного потенціалу Дніпропетровської області в умовах економічної та політичної кризи України. У статті проаналізовані проблеми та перспективи розвитку експортного потенціалу Дніпропетровської області. Серед головних тенденцій експортної діяльності області — збільшення ролі країн Європи як торговельного партнера, що серед інших причин відбулося завдяки Угоді про Асоціацію з ЄС та диверсифікації джерел постачання енергії. Проблемним ас- пектом просування експорту є відсутність у підприємців знання правил та умов СОТ. Досліджено тенденції експорту Дніпропетров- ської області під час пандемії та можливості зменшення впливу Росії, співпраці з Китаєм. В Україні відсутній законодавчо обґрунтований механізм взаємодії держави та галузевих громадських організацій. Певні намагання держави побудувати механізм діалогу влади та бізнесу не є послідовними. Для просування цих процесів потрібні були структури, які могли б чітко сформулювати органам влади свої актуальні вимоги і відстоювати інтереси своїх галузей усіма конституційно можливими засобами, тобто могли позиціонувати себе й захищати свої інтереси в державних органах виконавчої влади. Досліджено можливість диверсифікації ринків та активізації просування товарів на ринки Азії. В статье проанализированы инструменты диверсификации рынков. Исследована ситуации состояния развития экспортной деятельности Украины в условиях пандемии. В исследовании определены основные угрозы внешнеэкономической деятельности. Обоснована необходимость создания механизма диверсификации экспортного потенциала Днепропетровской области в условиях экономического и политического кризиса Украины. В статье проанализированы проблемы и перспективы развития экспортного потенциала Днепропетровской области. Среди основных тенденций экспортной деятельности области — увеличение роли стран Европы как торгового партнера. Это произошло благодаря соглашению об ассоциации с ЕС. Проблемным аспектом продвижения экспорта является отсутствие у предпринимателей знания правил и условий ВТО. Исследованы тенденции экспорта Днепропетровской области во время пандемии и возможности уменьшения влияния России в экспорте, активизация сотрудничества с Китаем. В Украине отсутствует законодательно обоснованный механизм взаимодействия государства и отраслевых общественных организаций. Определенные попытки государства построить механизм диалога власти и бизнеса не являются последовательными. Для продвижения этих процессов нужны были структуры, которые могли бы четко сформулировать органам власти свои актуальные требования и отстаивать интересы своих отраслей всеми конституционно возможными средствами, то есть могли позиционировать себя и защищать свои интересы в государственных органах исполнительной власти. Исследована возможность диверсификации рынков и активизации продвижения товаров на рынки Азии. The article analyzes the tools of market diversification. The situation of development of export activity of Ukraine in the conditions of pandemic is investigated. The main threats to foreign economic activity have been identified. The necessity to create a mechanism for diversification of export potential of Dnipropetrovsk region in the conditions of economic and political crisis of Ukraine is substantiated. The article analyzes the problems and prospects of development of export potential of Dnipro- petrovsk region. One of the main trends in the export activity of the region is the increasing role of European countries as a trading partner, which was due, among other reasons, to the Association Agreement with the EU and the diversification of energy sources. A problematic aspect of export promotion is the lack of knowledge of WTO rules and conditions for entrepreneurs. The tendencies of export of the Dnipropetrovsk region during the pandemic and the possibility of mixed influence of Russia and cooperation with China have been investigated. There is no legislatively substantiated mechanism of interaction between the state and industry NGOs in Ukraine. Some efforts by the state to build a mechanism of power-business dialogue are not consistent. To promote these processes, structures were needed that could clearly state to the authorities their current requirements and defend the interests of their industries by all constitutionally possible means, that is, could position themselves and defend their interests in the state bodies of the executive power. The possibility of diversification of markets and intensification of promotion of goods to the markets of Asia is investigated. 2020 Article Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) / Н.В. Осадча, С.В. Дзюба, П.М. Лашин // Вісник економічної науки України. — 2020. — № 1 (38). — С. 36-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).36-45 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170652 330.5+339.564(477.63+5) uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Глобальна економіка та міжнародні економічні відносини Глобальна економіка та міжнародні економічні відносини |
| spellingShingle |
Глобальна економіка та міжнародні економічні відносини Глобальна економіка та міжнародні економічні відносини Осадча, Н.В. Дзюба, С.В. Лашин, П.М. Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) Вісник економічної науки України |
| description |
У статті проаналізовано інструменти диверсифікації ринків. Досліджено ситуації стану розвитку експортної діяльності України в умовах пандемії. В дослідженні визначено основні загрози зовнішньоекономічної діяльності. Обґрунтовано необхідність створення механізму диверсифікації експортного потенціалу Дніпропетровської області в умовах економічної та політичної кризи України. У статті проаналізовані проблеми та перспективи розвитку експортного потенціалу Дніпропетровської області. Серед головних тенденцій експортної діяльності області — збільшення ролі країн Європи як торговельного партнера, що серед інших причин відбулося завдяки Угоді про Асоціацію з ЄС та диверсифікації джерел постачання енергії. Проблемним ас- пектом просування експорту є відсутність у підприємців знання правил та умов СОТ. Досліджено тенденції експорту Дніпропетров- ської області під час пандемії та можливості зменшення впливу Росії, співпраці з Китаєм. В Україні відсутній законодавчо обґрунтований механізм взаємодії держави та галузевих громадських організацій. Певні намагання держави побудувати механізм діалогу влади та бізнесу не є послідовними. Для просування цих процесів потрібні були структури, які могли б чітко сформулювати органам влади свої актуальні вимоги і відстоювати інтереси своїх галузей усіма конституційно можливими засобами, тобто могли позиціонувати себе й захищати свої інтереси в державних органах виконавчої влади. Досліджено можливість диверсифікації ринків та активізації просування товарів на ринки Азії. |
| format |
Article |
| author |
Осадча, Н.В. Дзюба, С.В. Лашин, П.М. |
| author_facet |
Осадча, Н.В. Дзюба, С.В. Лашин, П.М. |
| author_sort |
Осадча, Н.В. |
| title |
Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) |
| title_short |
Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) |
| title_full |
Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) |
| title_fullStr |
Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) |
| title_full_unstemmed |
Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) |
| title_sort |
експортний потенціал дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн азії) |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Глобальна економіка та міжнародні економічні відносини |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170652 |
| citation_txt |
Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети розвитку (на прикладі країн Азії) / Н.В. Осадча, С.В. Дзюба, П.М. Лашин // Вісник економічної науки України. — 2020. — № 1 (38). — С. 36-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT osadčanv eksportnijpotencíaldnípropetrovskoíoblastípríoritetirozvitkunaprikladíkraínazíí AT dzûbasv eksportnijpotencíaldnípropetrovskoíoblastípríoritetirozvitkunaprikladíkraínazíí AT lašinpm eksportnijpotencíaldnípropetrovskoíoblastípríoritetirozvitkunaprikladíkraínazíí AT osadčanv éksportnyjpotencialdnepropetrovskojoblastiprioritetyrazvitiânaprimerestranazii AT dzûbasv éksportnyjpotencialdnepropetrovskojoblastiprioritetyrazvitiânaprimerestranazii AT lašinpm éksportnyjpotencialdnepropetrovskojoblastiprioritetyrazvitiânaprimerestranazii AT osadčanv exportpotentialofdnepropetrovskregiondevelopmentprioritiesontheexampleofasiancountries AT dzûbasv exportpotentialofdnepropetrovskregiondevelopmentprioritiesontheexampleofasiancountries AT lašinpm exportpotentialofdnepropetrovskregiondevelopmentprioritiesontheexampleofasiancountries |
| first_indexed |
2025-11-24T16:27:38Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:27:38Z |
| _version_ |
1849689803549835264 |
| fulltext |
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
36 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
УДК 330.5+339.564(477.63+5) DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).36-45
Наталія Вікторівна Осадча
д-р екон. наук
ORCD 0000-0001-5066-2174,
Інститут економіки
промисловості НАН України, м. Дніпро,
Сергій Володимирович Дзюба
кандидат технічних наук
ORCID 0000-0002-3139-2989,
Придніпровський науковий центр
НАН України і МОН України, м. Дніпро,
Петро Михайлович Лашин
ORCID 0000-0003-4149-3990
директор департаменту економічного
розвитку Дніпропетровської державної
адміністрації, м. Дніпро
ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:
ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН АЗІЇ)
Вступ. Україна відноситься до країн, яким необ-
хідно розвивати прискореними темпами виробництво,
що орієнтовано на експорт, та активізувати міжнаціо-
нальну діяльність у напрямі пошуку нових ринків
збуту та товарних позицій експорту. Дніпропетровська
область, займаючи 5,3% території України з часткою
населення 7,6%, є одним з провідних регіонів України.
Слід зазначити, що її внесок у валовий регіональний
продукт держави становить майже 11% і значною мі-
рою визначає загальну ситуацію в державі. Дніпро-
петровщина самодостатній регіон з потужним про-
мисловим та науковим потенціалом, розвинутим сіль-
ськогосподарським виробництвом, високим рівнем
розвитку транспорту і зв’язку, вигідним географічним
положенням та багатими природними ресурсами. Об-
ласть володіє близько 50% загальнодержавних запасів
корисних копалин: 100% марганцевої руди, 70% заліз-
ної руди, 45% розвіданих запасів вугілля.
Але найближчими роками зберігатиметься нега-
тивний тренд сировинного характеру експорту Дніп-
ропетровської області, що спричиняє високу залеж-
ність зовнішньої торгівлі від шоків на світових ринках,
залежність від російських ринків збуту та загальний
спад експорту внаслідок пандемії.
Метою статті є створення механізму диверсифі-
кації експортного потенціалу Дніпропетровської об-
ласті в умовах економічної та політичної кризи Укра-
їни.
О. Головачова у своїй праці [1] досліджує стан ін-
фраструктури українського аграрного ринку та його
вплив на загальний розвиток АПК. А. Задоя досліджу-
вав питання зовнішньої торгівлі України, зокрема ви-
сокотехнологічними товарами [2]. С. Кулицький при-
діляв увагу питанням трансформації економіки [3].
І. Гужва аналізував інструменти торговельного захисту
та торговельні війни [4]. В. Ляшенко проводив аналіз
можливості використання пільгових режимів розвитку
пріоритетних галузей [5]. Н. Осадча приділяла увагу
створенню балансу стимулів та обмежень у митній
сфері [6]. Р. Прокопенко аналізував перспективи віт-
чизняних галузей при виході з кризи [7].
Результати дослідження. Україна є залежною від
торгівлі із РФ. Хоча активно йде переорієнтація на
ринки ЄС, Азії, Африки. Велика залежність від росій-
ського ринку (понад 40% усього експорту) зберігається
ще принаймні за трьома десятками видів української
продукції, вартість поставок кожної з яких до РФ ста-
новить близько 1 млрд грн на рік і більше. В Україні
відсутній державний механізм диверсифікації ринків
збуту, єдиної концепції диверсифікації ринків та ско-
рочення логістичних витрат також не розроблено [14]
(табл. 1).
Слід зазначити, що у березні 2020 р. в Україні
спостерігається зростання курсу долару на 15%, що
може стати поштовхом до активізації експорту. Необ-
хідно розробити програму щодо підвищення відсотка ви-
сокотехнологічної продукції в загальному обсязі в Укра-
їні (за пронозами попит на цю групу товарів значно
зросте). Частка продукції високого рівня наукоємкості в
Україні складає — 1,6%.
Від часу поширення пандемії коронавірусу збіль-
шується кількість країн, які запроваджують торго-
вельні обмеження. Так, якщо не враховувати обсяги
експорту енергоносіїв, то імпорт товарів до України
зменшився у березні на 1,8%, а експорт українських
товарів – на 3,8% (у порівнянні з аналогічним міся-
цем попереднього року) [16].
Під час карантину є тенденція утрати сфери об-
слуговування всередині країни. При цьому українські
експортери промислових та сільськогосподарських то-
варів перебувають у значно кращих умовах. І втрат
вони почнуть зазнавати вже після того, як масовий ка-
рантин та зниження доходів у багатьох країнах світу
спровокує якщо не зменшення фізичних обсягів спо-
живання, то принаймні зниження цін [16].
Проблеми вітчизняного виробничого сектору все
ще зумовлені не обмеженнями через пандемію, а, на-
самперед, наслідками накопичених у попередній час
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
2020/№1 37
Таблиця 1
Загрози щодо ефективності зовнішньоекономічної діяльності України
Назва Зміст
1. Відтік кадрів і ризик ре-
цесії
Найбільшим (і зростаючим) ризиком для зовнішньоекономічної діяльності у 2020
році є скорочення трудових резервів (зокрема, внаслідок зовнішніх факторів)
2. Залежність України від
міжнародних кредитів
Низька довіра з боку кредиторів може відіграти ключову роль у знижені можли-
востей країни щодо залучення потрібних фінансових ресурсів із-за кордону. Нині
тривають значні надходження валюти в результаті придбання нерезидентами ук-
раїнських урядових боргових зобов’язань (ОВДП)
3. Дефіцит фінансових
коштів
Дефіцит торговельного балансу (зростання якого у 2020 році може продовжитися
з темпами на рівні 15—20%), волатильність terms of trade (співвідношення екс-
портних та імпортних цін), а також невизначеність у відносинах із МВФ (загроза
того, що за новою програмою «розширеного фінансування» буде отриманий
лише перший транш коштів, оскільки інші залежатимуть від реалізації реформ,
передбачених меморандумом, що здається досить проблематичним)
4. Відсутність дієвих кро-
ків щодо реалізації дер-
жавних експортних про-
грам. Зміна уряду на по-
чатку світової фінансової
кризи та пандемія
Зовнішньоекономічні позиції України значною мірою визначатимуться диджи-
талізацією промислових технологій, 3D-виробництвом, інтернетом речей, інте-
грацією процесів накопичення енергії (Energy Storage Integration), штучним інте-
лектом тощо. А в цьому напрямі помітних зрушень не спостерігається. Пооди-
нокі українські стартапи реалізуються поза межами країни через брак венчурного
фінансування в ній
5. Гібридна війна із РФ У квітні 2019 року РФ оголосила про розширення санкцій проти України, реа-
гуючи на попереднє запровадження українською стороною санкцій проти росій-
ського бізнесу. Із 1 червня 2019 року РФ ввела обмеження на постачання нафти
й нафтопродуктів до України (через заборони та обов’язкові дозволи). Україна є
залежною від ринків РФ
6. Вплив кліматичних
змін
Прогнозні цінові тренди у 2020 році матимуть різноспрямовану дію покращання
для сільськогосподарського сектору, погіршення для металургійного комплексу.
У зв’язку із пандемією, яка розпочалась на тлі світової фінансової кризи, спо-
стерігається падіння цін на сировинну продукцію.
За оцінками МВФ індекс цін на сільськогосподарську та сировинну продукцію
(Commodity Industrial Inputs Price Index) знизиться на 6%
7. Відсутність державного
механізму диверсифікації
ринків збуту
Єдиної концепції диверсифікації ринків та скорочення логістичних витрат не
розроблено
негативних факторів. Відсутня ґрунтовна економічна
та торговельна політика, заснована на захисті націо-
нальних інтересів. Наслідком чого є втрата конкурен-
тоспроможності української продукції як на зовніш-
ньому, так і на внутрішньому ринку.
До груп товарів, за якими зріс експорт у 2019 ро-
ці, відносяться зерно, борошно, крупи, готові про-
дукти із зерна, корми для худоби, а також залізна руда,
тютюнові вироби, напої, скловироби, добрива та
мийні засоби. Окрім невеликої кількості таких товар-
них груп та обмеженого потенціалу для подальшого
зростання, проблема полягає також у низькому рівні
обробки більшості такої продукції [16].
У галузях із більшою доданою вартістю спостері-
гається зменшення експорту: меблі, продукція дерево-
обробки, хімічна продукція, вироби легкої промисло-
вості, продовольчі товари (наприклад, вироби харчової
промисловості, м’ясо, плоди, овочі, яйця). Значно
погіршилася структура експорту в гірничо-металургій-
ному комплексі (зменшення експорту чорних металів,
але відбувається зростання експорту руди). Проте
експорт до Китаю в березні 2020 року більш як у пів-
тора раза перевищив торішній показник і сягнув
493,4 млн дол. (проти 326,6 млн дол. у березні 2019
року). Частка поставок до Китаю в українському екс-
порті збільшилась до 10,4% проти 7,6% рік тому. Ки-
тайський імпорт до України зменшився на 17,2%.
Зміна обсягів української торгівлі з Японією та
Південною Кореєю, сусідніми з Китаєм країнами, які
уникли масштабних обмежень економічної діяльності
через ситуацію з COVID-19, також ілюструє, що на
динаміку української зовнішньої торгівлі значно біль-
ший вплив справляли чинники, не пов’язані з панде-
мією. Зокрема, український експорт до Японії знизи-
вся із 17,4 млн дол. у березні 2019 року до 14,2 млн
дол. у березні 2020 року, а до Південної Кореї — зріс
із 29,1 до 49,9 млн дол. за той самий період.
У географії української зовнішньої торгівлі наба-
гато більшу роль і далі відігравали ті самі тренди, які
проявили себе задовго до появи першої інформації
про COVID-19 та пов’язаних із ним обмежень.
Дніпропетровська область має потужний про-
мисловий потенціал, який характеризується високим
рівнем розвитку важкої індустрії. У регіоні діють
близько 500 великих та середніх промислових підпри-
ємств майже всіх основних видів економічної діяльно-
сті.
На Дніпропетровщині вироблялося у 2018 році
16,3% (7722880 тис. дол.) усієї реалізованої промисло-
вої продукції України. За цим показником область по-
сідала перше місце в Україні.
Слід зазначити, що сальдо торговельного балансу
Дніпропетровської області зросло та має позитивну
величину, у 2018 році склало 2548,1 млн дол. США. За
структурою тільки 13,2% експорту відправляється до
країн колишнього СНД, та 32,8% — до Європи,
33,8% — країн Азії, 14,6% — країн Африки та 4,3%
країн Америки (табл. 2).
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
38 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Таблиця 2
Зовнішньоекономічна діяльність
Дніпропетровського регіону у 2017-2018 рр.
(за даними Держстатистики України)
2017 р. 2018 р.
Суб’єкти зовнішньоекономічної
діяльності області:
експортери товарів, 1233 1203
імпортери товарів 2248 2464
Географія експорту, %:
країни колишнього СНД 13,2 12,7
країни ЄС 32,8 35,6
країни Азії 33,8 Ї 28,8
країни Африки 14,6 15,2
країни Америки 4,3 5,5
Висока енергоємність підприємств області ство-
рює додатковий ризик в умовах зростання світових цін
на енергоносії та великої залежності від зовнішніх по-
ставок газу.
Індекс промислового виробництва області за
2017 рік склав 99,7%.
Серед товаровиробників-переробників зростання
рівня випуску продукції зафіксовано у металургійному
виробництві, виробництві готових металевих виробів,
крім машин і устаткування; гумових і пластмасових
виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції;
харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів;
коксу та продуктів нафтопереробки; виготовлення ви-
робів з деревини, паперу та поліграфічній діяльності;
у машинобудуванні, крім ремонту і монтажу машин
і устаткування (індекси 101,7—138%).
Обсяги експорту товарів у 2018 році становили
7822 млн дол. США, експорт послуг — 134 млн дол.,
і порівняно з 2017 роком експорт товарів збільшився
на 9,5%, імпорт — на 14,2%. Позитивне сальдо зов-
нішньоторговельного балансу товарами дорівнювало
2458,4 млн дол. США (рис. 1).
Рис. 1. Експорт товарів Дніпропетровської області, млн дол.
(за даними Держстатистики України)
Коефіцієнт покриття експортом імпорту дорів-
нював 1,46. Зовнішньоторговельні операції проводи-
лись з партнерами зі 159 країн світу. Експорт послуг у
2018 році порівняно з 2017 роком збільшився на
4231 тис. дол.
Основу товарної структури експорту області скла-
дали чорні метали (45,1% від загального обсягу) та
руди, шлак і зола (23,6%).
Слід зазначити, що створення експортної страте-
гії, якою пишається Міністерство економрозвитку
і торгівлі, – це лише перший крок. Адже наявність
самого документа бізнесу не допомагає, і без розробки
регіональних і галузевих стратегій її взагалі не можна
буде застосувати на практиці. Підприємці від Міні-
стерства економрозвитку чекають не стратегій, а ціл-
ком конкретних поправок до чинних законів, усу-
нення бюрократичних та адміністративних бар'єрів,
зниження корупційних ризиків. Дніпропетровська об-
ласть залежить від російського ринку. Тому й виникає
необхідність шукати альтернативні напрями просу-
вання товару.
Динаміка зовнішньоторговельного обороту Дніп-
ропетровської області із Росією зросла у 2018 році по-
рівняно із 2017 роком на 139,1 млн доларів США.
Експорт до РФ зменшився у 2018 році на 50,2 млн дол.
(табл. 3, рис. 2).
Таблиця 3
Динаміка показників зовнішньої торгівлі Дніпропетровської області з Росією у 2014-2018 роках, млн дол. США
(за даними Держстатистики України)
2014 2015 2016 2017 2018
Зовнішньоторговельний оборот 2929,8 1613,1 1422,1 1893,7 2032,8
Експорт 1926,0 858,0 613,2 678,5 628,3
Імпорт 1003,8 755,1 808,9 1215,2 1404,5
Сальдо 922,2 102,9 -195,7 -536,7 -776,2
0
1000
2000
3000
4000
5000
6000
7000
8000
9000
2014 2015 2016 2017 2018
8709,9
6398,8
5864,8
7052,7
7722,8
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
2020/№1 39
Рис. 2. Зовнішня торгівля Дніпропетровської області з Росією, млн дол. США
(за даними Держстатистики України)
Серед головних тенденцій експортної діяльності
області — збільшення ролі країн Європи як торговель-
ного партнера, що серед інших причин відбулося за-
вдяки Угоді про Асоціацію з ЄС та диверсифікації
джерел постачання енергії. Водночас країни Азії в
останні три роки стали найбільшими споживачами ук-
раїнських товарів, зокрема продовольчих. Експорт олії
до країн Азії за 2006-2018 роки збільшився в 10 разів,
істотні зміни також відбулися в експорті зернових
культур за рахунок нарощування поставок кукурудзи.
У розрізі країн найбільший обсяг товарів експорту-
ється до Туреччини (металургійна продукція та на-
сіння олійних). Більше половини імпорту з Азії при-
падає на Китай, обсяги поставок із якого за останнє
десятиріччя збільшилися вдвічі за рахунок нарощу-
вання імпорту продукції машинобудування (побутова
техніка, запчастини) та промислових виробів (одяг та
взуття) [14].
Найбільш перспективним напрямом експорту для
України до країн Азії є експорт агропромислової про-
дукції та металургійної.
«Азійські тигри» за порівняно нетривалий відрі-
зок часу здійснили економічне диво, перетворившись
із відсталих країн на світових лідерів. Тепер з їх допо-
могою успіху можуть досягти українські виробники
молочних продуктів.
Перспективним шляхом порятунку галузі є пере-
орієнтація на ринок Південно-Східної Азії. Є кілька
вагомих причин обрати саме цей напрямок збуту:
— зростання кількості населення регіону та під-
вищення споживчого попиту завдяки збільшенню до-
ходів;
— країни Південно-Східної Азії посідають клю-
чові позиції в рейтингу держав із найсприятливішими
умовами для ведення міжнародної торгівлі. У цьому
списку світове лідерство належить Сінгапуру, а Гон-
конг — на третьому місці.
Цей ринок демонструє стабільний попит на мо-
лочну продукцію за відсутності або за дуже малої на-
явності внутрішніх виробників.
У 2017 році Україна експортувала 109,2 тис. тонн
молочних продуктів, у тому числі Дніпропетровська
область. Найбільшу частку в структурі експорту займає
сухе молоко — 36,6 тис. тонн. Далі йде молочна сиро-
ватка — 23,9 тис. тонн, молоко і вершки згущені —
15,2 тис. тонн, вершкове масло та молочні жири —
12,1 тис. тонн. Частка не згущених молока та вершків
становить 10,5 тис. тонн, а твердих сирів — 8,1 тис.
тонн. Зростання спостерігалося лише у двох групах то-
варів: молоко та вершки згущені, а також масло верш-
кове та молочні жири. Ключовим партнером із торгівлі
сирами може стати Сінгапур. У країні зберігається ви-
сокий попит на цей продукт і збільшуються обсяги
його споживання. Рівень доходів населення Сінгапуру
достатньо високий, тому й ціни тут вищі за середньо-
світові показники. Що стосується сирів, то вартість
бюджетних сортів стартує від $20-25 за 1 кг. Зайшовши
на сінгапурський ринок молочних продуктів, Україна
може не лише наростити обсяги експорту, а й підви-
щити вартість продукції та отримати високу репутацію
серед інших країн регіону. А покращення іміджу,
своєю чергою, створить підґрунтя для подальшої екс-
пансії на торгові майданчики Південно-Східної Азії.
Крім Сінгапуру, Україна може експортувати молоко-
продукти до Китаю.
Україна має мало спільного з далекими країнами
Азії. Однак нині постійно зростає інтерес, зумовлений
глобалізацією, до інтеграційних процесів в інших ре-
гіонах світу. Причетні урядові установи, численні при-
ватні компанії вивчають політико-економічні процеси
та інвестиційно-торговельні можливості Азійського
регіону. Як відомо, відносини України з країнами Пів-
денно-Східної Азії регулюються такими законодав-
чими актами, як «Основні напрями зовнішньої полі-
тики України», що введені в дію Постановою Верхов-
ної Ради України 1993 року, а також відповідними
концепціями українсько-азійського співробітництва,
розробленими МЗС за участю його закордонних уста-
нов.
Зовнішньоторговельний оборот Дніпропетров-
ської області з країнами Азії збільшився у 2018 році
порівняно з 2017 роком на 3,5%, при цьому експорт
зменшився на 6,3%, імпорт збільшився на 25,4%
(табл., рис. 3). Слід зазначити, що експорт товарів має
стабільну тенденцію коливань в межах 2300 млн дол.
США, імпорт із країн Азії значно збільшився [11].
1926,0
858,0
613,2 678,5 628,3
1003,8
755,1 808,9
1215,2
1404,5
2929,8
1613,1
1422,1
1893,7
2032,8
2014 2015 2016 2017 2018
експорт імпорт зовнішньоторговельний оборот
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
40 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Таблиця 4
Динаміка показників зовнішньої торгівлі Дніпропетровської області з країнами Азії
у 2014-2018 роках, млн дол. США (за даними Держстатистики України)
2014 2015 2016 2017 2018
Зовнішньоторговельний оборот 4479,7 3249,5 2918,9 3480,4 3602,3
Експорт 3379,3 2508,8 2083,4 2401,9 2249,7
Імпорт 1100,4 740,7 835,5 1078,5 1352,6
Сальдо 2278,9 1768,1 1247,9 1323,4 897,1
Рис. 3. Зовнішня торгівля Дніпропетровської області з країнами Азії, млн дол. США
(за даними Держстатистики України)
Найбільші обсяги експортно-імпортних товарних
операцій Дніпропетровської області у 2018 році при-
падають на наступні країни Азії: Китай (експорт —
595 млн дол. США, імпорт — 821 млн дол. США),
Туреччина (експорт — 532,4 млн дол. США, імпорт —
155,7 млн дол. США), Ірак (експорт — 222,5 млн дол.
США), Ліван (експорт — 138,9 млн дол. США, ім-
порт — 0,7 млн дол. США), Індія (експорт — 138,4 млн
дол. США, імпорт — 52,1 млн дол. США), Ізраіль
(експорт — 115,0 млн дол. США, імпорт — 28,1 млн
дол. США), Індонезія (експорт — 88,3 млн дол. США,
імпорт — 30,6 млн дол. США), Об’єднані Арабські
Емірати (експорт — 78,1 млн дол. США, імпорт —
17,4 млн дол. США), Грузія (експорт — 72,8 млн дол.
США, імпорт — 14,9 млн дол. США), Саудівська Ара-
вія (експорт — 65,2 млн дол. США, імпорт — 39,6 млн
дол. США) (табл. 5) [11].
Таблиця 5
Експортно-імпортні товарні операції Дніпропетровської області з країнами Азії у 2018 році
№
з/п
Назва країни
Експорт Імпорт
2018 рік
млн дол. США
у % до поперед-
нього року
2018 рік
млн дол. США
у % до поперед-
нього року
Країни Азії,
у тому числі:
2224,8 93,4 1315,4 128,2
1 Китай 595,0 88,5 821,2 134,0
2 Туреччина 532,4 89,7 155,7 127,3
3 Ірак 222,5 94,9 — —
4 Ліван 138,9 82,4 0,7 44,7
5 Індія 138,4 84,7 52,1 82,1
6 Ізраїль 115,0 120,7 28,1 704,9
7 Індонезія 88,3 183,4 30,6 77,2
8 Об’єднані Арабські Емірати 78,1 136,4 17,4 165,2
9 Грузія 72,8 102,6 14,9 181,0
10 Саудівська Аравія 65,2 63,6 39,6 108,6
З Дніпропетровської області до країн Азії експор-
тувалися: чорні метали (прокат, профілі, феросплави
тощо) — половина експорту (понад 51% у загальній
структурі експорту товарів до африканських країн);
руди, шлаки і зола (залізорудний концентрат) — чет-
верта частина експорту (близько 25%); продукція АПК
(агропромислового комплексу) та сільськогосподарська
(продовольчі товари, зерно, жири (олії), молоко, мед
3379,3
2508,8
2083,4
2401,9 2249,7
1100,4
740,7 835,5
1078,5
1352,6
4479,7
3249,5
2918,9
3480,4 3602,3
2014 2015 2016 2017 2018
експорт імпорт зовнішньоторговельний оборот
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
2020/№1 41
тощо) — понад 10%; вироби з чорних металів — 3%;
продукція хімічних галузей (добрива, полімерні матері-
али, екстракти, хімічні сполуки, паперова продукція) —
до 1%; машинобудівна продукція (устаткування, облад-
нання, частини до залізничного транспорту, с/г ма-
шини, судна) — 0,8% [11] (рис. 4).
Рис. 4. Основна товарна структура експорту Дніпропетровської області до країн Азії у 2018 році
Слід зазначити, що від успіху наших експортерів
у свою чергу залежать робочі місця та добробут насе-
лення Дніпропетровського регіону. Ризики й пере-
ваги, що випливають з експортної орієнтованості на-
ціональної економіки, змушений брати до уваги кожен
український уряд, а в часи економічних труднощів цю
тему полюбляють згадувати всі політики.
Покращання експортного клімату у Дніпропет-
ровській області має стати системним на основі по-
стійної комунікації бізнесу і влади, спрощення склад-
них та зарегульованих процедур, запровадження до-
ступу до актуальної інформації щодо провадження
експортної діяльності.
Проблемним аспектом просування експорту є
відсутність у підприємців знання правил та умов СОТ.
Членство в СОТ призвело до зниження рівня тариф-
ного захисту, особливо для розвинених країн. Обме-
жені тарифними зобов'язаннями країни в пошуку за-
хисту своїх економік почали активно використовувати
інструменти торговельного захисту у вигляді антидем-
пінгових і компенсаційних мит [11].
В Україні відсутній законодавчо обґрунтований
механізм взаємодії держави та галузевих громадських
організацій. Певні намагання держави побудувати ме-
ханізм діалогу влади та бізнесу не є послідовними. Так,
процеси роздержавлення, приватизації, реструктури-
зації економіки, перерозподілу власності — ще один
фактор формування внутрішніх умов для консолідації
нового бізнесу в громадські об’єднання. Для просу-
вання цих процесів потрібні були структури, які могли
б чітко сформулювати органам влади свої актуальні
вимоги і відстоювати інтереси своїх галузей усіма кон-
ституційно можливими засобами, тобто могли позиці-
онувати себе й захищати свої інтереси в державних ор-
ганах виконавчої влади. У лютому 1992 року на основі
Асоціації підприємств промисловості, будівництва,
транспорту, зв’язку «Україна» було утворено Україн-
ський союз промисловців і підприємців (УСПП), який
своєю головною метою визначив захист економічних,
соціальних та інших загальних інтересів вітчизняних
виробників товарів та послуг, сприяння формуванню
в Україні соціально орієнтованої економіки, вирі-
шення питань соціального партнерства на тристорон-
ніх засадах (держава, бізнес та роботодавці). Нові
форми громадських бізнес-об’єднань утворювалися
здебільшого за галузевим принципом, рідше — за те-
риторіальним. Формувалися також і професійні гро-
мадські об’єднання. Для прикладу, в 1988-1989 роках
були засновані перші комерційні банки в Україні.
У різні часи урядом України то скасовувалася, то
відновлювалася діяльність громадського органу біз-
нес-спільноти — Ради підприємців при Кабінеті Міні-
стрів України, яка на цей момент часу функціонує.
Але в Україні діє ще один консультативно-дорадчий
орган — Рада національних асоціацій товаровиробни-
ків. В Україні діє ще кілька галузевих громадських ор-
ганізацій, які позиціонують себе як саморегульовані.
Громадські організації останнім часом самі виступа-
ють із законодавчими ініціативами щодо саморегулю-
вання галузей, зокрема Українська будівельна асоціа-
ція (УБА). Проте чіткий механізм співробітництва та
взаємодії держави та бізнесу відсутній. Слід зазначити,
що за такими недоліками у співробітництві держави та
уряду відбувався завершальний етап приєднання Ук-
раїни до СОТ. Участь бізнес-громадськості не була
підготовлена до переговорного процесу та регламенто-
вана жодним нормативним актом.
Представниками уряду не здійснювалося консу-
льтацій з питань формування умов вступу країни до
СОТ з громадськими організаціями, в тому числі у
сфері митної політики. Роль громадських організацій
обмежувалася в засіданнях робочих груп відповідних
відомств, але за відсутності налагодженої системи
збору та обробки інформації не завжди їх висновки та
пропозиції ураховувалися при розробці плану пропо-
зицій щодо вступу України до СОТ. Це стало однією
з головних причин того, що Україна не змогла краще
використати свої потенційні переваги членства у СОТ.
Глобалізаційні процеси в міжнародній торгівлі
стимулюють уряд до співробітництва з діловою спіль-
нотою у пошуку шляхів виходу із ситуації. Уряд має
збалансувати інтереси підприємців і держави та допо-
51,0
0,8
25,0
1,0
10,0
3,0
9,2
Чорні метали Машинобудівна продукція
Залізорудний концентрат Продукція хімічних галузей
Продукція АПК та сільськогосподарська Вироби з чорних металів
Інші товари
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
42 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
могти бізнесу у пошуку нових ринків збуту і захисту
національних інтересів (тому що уряд має функції
вести переговорні процеси щодо міжнародного спів-
робітництва і захисту інтересів національних товаро-
виробників). При цьому неурядові організації мають
надати необхідну інформацію, яка б сприяла перего-
ворним процесам. Для цього асоціації повинні мати
спеціалістів із міжнародної торгівлі із знанням угод
і процедур СОТ. Крім того, при підготовці та ініці-
юванні законопроєктів також аналізувати угоди СОТ
та не пропонувати заходів, що не відповідають домов-
леностям. Хоча спочатку вони були розроблені для бо-
ротьби з недобросовісною конкуренцією — але згодом
переросли в широко використовуваний інструмент
торговельного захисту.
Введення антидемпінгових і компенсаційних мит
вважається цілком законним, якщо вони застосовані
без грубих порушень Антидемпінгової угоди СОТ і Ан-
тисубсидиційної угоди СОТ.
Попередній уряд успішно провалив експортну
стратегію, наостанок у 2019 році схвалив нову («Стра-
тегію розвитку експорту продукції сільського госпо-
дарства, харчової та переробної промисловості Укра-
їни до 2026 року»). У пояснювальній записці до доку-
менту вказана мета проєкту: «Визначення довгостро-
кової державної політики, спрямованої на забезпе-
чення стабільного нарощування обсягів експорту про-
дукції (товарів, послуг, технологій) вітчизняного сіль-
ського господарства, харчової та переробної промис-
ловості». Існують окремі інструменти-підказки для
орієнтації в експортних правилах та потоках окремих
торговельних ринків. Зокрема, у 2019 році було ство-
рено інформаційну веб-сторінку «Хелпдеск», яка має
допомогти розібратись в загальній логіці вимог до то-
варів на ринку ЄС та знайти вимоги до конкретних
товарів. Загалом експерти Офісу підготували 16 огля-
дів країн та секторальних оглядів по Канаді, Північній
Америці, Китаю, Індії, Норвегії, Великій Британії, Ні-
меччині тощо [14].
Світова практика має певний досвід щодо вирі-
шення вказаних проблем, врахування якого, на нашу
думку, є доцільним і може сприяти підвищенню як
економічного, так і експортного потенціалу України.
Українські експортери мають труднощі в просу-
ванні товарів на ринки ЄС. Це пов’язано із відсут-
ністю досвіду у підприємців, незнанням правил СОТ
та відсутністю обізнаності щодо торговельних війн,
антидемпінгових досліджень. Угода із ЄС містить об-
меження щодо експорту товарів. Тому крім ринків ЄС
доцільно опановувати нові ринки, а саме: Азії та Аф-
риканського континенту. Країни Азії мають велику
потребу в харчовій продукції. Слід зазначити що на
перших етапах підприємству необхідна допомога в по-
шуку власної ніші та розробки стратегічних та тактич-
них планів щодо просуванні товарів на ринки Азії.
Одним з напрямів стимулювання експорту є й по-
даткові пільги: звільнення постачальників експортних
товарів (послуг) на визначений період від сплати по-
датків на частину поточної виручки й експортних опе-
рацій; надання пільгових умов за амортизаційними
відрахуваннями; переведення коштів від експорту на
спеціальні рахунки, які неоподатковуються; створення
резерву для заохочення виробництва експортної про-
дукції підприємствами малого та середнього бізнесу. В
Україні операції з вивезення товарів у митному режимі
експорту оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою
(пп. "а" п. 195.1.1, п. 206.4 ПКУ). При цьому датою
виникнення податкових зобов'язань є дата оформ-
лення митної декларації, що засвідчує факт перети-
нання митного кордону України, оформленої відпо-
відно до вимог митного законодавства (пп. "б" п. 187.1
ПКУ). Податківці зазначають, що на дату виникнення
податкового зобов'язання платник ПДВ — експортер
складає податкову накладну з урахуванням офіційного
курсу гривні до іноземних валют, який установлено
Нацбанком у попередній робочий день. В Україні
створено офіс з просування експорту (Export Pro-
motion Office) — консультативно-дорадчий орган Мі-
ністерства економічного розвитку і торгівлі України
(МЕРТ), який було започатковано Наказом МЕРТ
№1861 від 03 листопада 2016 року в якості «єдиного
вікна» допомоги українським експортерам в отри-
манні доступу до зовнішніх ринків. В рамках фінансо-
ваної ЄС Програми «EU4Business» у грудні 2017 року
ГС «Фонд підтримки реформ в Україні» підписав з Єв-
ропейським банком реконструкції та розвитку договір
про запуск проєкту «Консолідація експортного потен-
ціалу та сприяння доступу на зовнішній ринок малого
та середнього бізнесу України» у співпраці з експер-
тами, що входять до складу робочої групи Офісу з про-
сування експорту.
Відомо, що для того, аби країна мала значний
експортний потенціал, необхідно всіляко стимулювати
експортне виробництво. У таких країнах, як США, Ве-
ликобританія, Швейцарія, де є досить широкі внут-
рішні ринки грошей і капіталу, багато комерційних
банків охоче кредитують зовнішньоторговельні опера-
ції на тривалі строки, якщо їх підтримує емісійний ін-
ститут через переоблік їх зобов'язань (у разі виник-
нення у банків проблем з ліквідністю). В інших дер-
жавах (Австрія, Франція, ФРН, Італія) державні інсти-
тути не відіграють вагомої ролі в експортному фінан-
суванні, а є приватні структури, які надають середньо-
і короткотермінові кредити. У більшості інших захід-
ноєвропейських країн, а також в Японії й Канаді, ко-
мерційні та інші приватні банки неохоче йдуть на ви-
ділення більш-менш значних ресурсів на цілі фінансу-
вання зовнішньої торгівлі. Тому там існують достатньо
великі державні інститути. Серед останніх активну
роль відіграють страхові компанії [15, c. 52-53]. В Ук-
раїні такої системи поки що практично немає, тоді як
без неї вихід на зовнішні ринки вельми ускладнений.
Вона потрібна всім експортерам, а тим більше малим
підприємствам. Враховуючи брак коштів у державному
бюджеті України для стимулювання експорту, слід
ширше залучати кошти комерційних банків, надаючи
їм при цьому певні пільги з боку НБУ. Важливою осо-
бливістю стимулювання експорту є його страхування,
пов'язане не тільки з довгим терміном поставки про-
дукції (послуг), а і з комерційними та політичними ри-
зиками, які стали чинними в міжнародній бізнесовій
практиці. Роль страхування зросла за останні роки,
особливо у зв'язку з важким валютно-фінансовим ста-
ном багатьох держав, непогашенням кредитів, від-
строчкою платежів військовими діями в окремих регі-
онах світу, політичною нестабільністю держав. Сут-
ність державного страхування експортних та кредит-
них ризиків визначається в зобов'язаннях уряду (в
особі спеціальних органів) взяти на себе витрати з ви-
конання контрактів, якщо покупець не може виконати
прийняті умови. Крім того, у багатьох країнах широ-
кий розвиток отримала система страхування так зва-
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
2020/№1 43
них фінансових ризиків, яке здійснюють різні фінан-
сові установи і насамперед банки. Це — фінансові ф'ю-
черси, форвардні опціони та багато інших. В Україні
такого роду фінансові інновації не застосовуються, що
також стримує розвиток зовнішньої торгівлі. Як свід-
чить світовий досвід, значним напрямом стимулю-
вання експорту є й податкові пільги: звільнення по-
стачальників експортних товарів (послуг) на визначе-
ний період від сплати податків на частину поточної
виручки від експортних операцій; надання пільгових
умов за амортизаційними відрахуваннями; переве-
дення коштів від експорту на спеціальні рахунки, які
не оподатковуються; створення резерву для заохо-
чення виробництва експортної продукції підприєм-
ствами малого та середнього бізнесу; заснування фон-
ду для погашення втрат від інвестування за кордоном.
Достатньо широко в експортній міжнародній
практиці стимулювання застосовується метод фінан-
сових пільг, який ґрунтується на поверненні митних
податків, сплачених при імпортуванні сировини для
потреб експортного виробництва, та звільненні від не-
прямих податків на дефіцитні в цій державі матеріали,
технічна допомога, страхування ризиків.
У міжнародній практиці важливу роль відіграють
торговельні дома, що виконують моніторинг конку-
ренції. До переваг присутності торговельних домів від-
носяться: можливість одержання вигоди за рахунок еко-
номії на масштабах виробництва (транспорт, складські
операції тощо), розширення доступу до фінансування
експорту за пільговими відсотками, покращення мож-
ливості використання висококваліфікованих і профе-
сійних кадрів при вирішенні проблем на митниці, під-
готовці документів, ефективне використання реклам-
них й медійних компаній, участь у міжнародних ви-
ставках та ярмарках. Створення торговельних домів в
країнах Азії дозволить більш ефективно просувати ук-
раїнську продукцію [15].
Драматичний спад активності України на тради-
ційних ринках збуту змушує до пошуку експортних
ніш, нових можливостей у глобальній економіці, де
центри зростання розташовані в країнах, що розвива-
ються. Регіон Азії, Перської затоки, Північна, Західна,
Центральна, Південна Африка — нові потенційні дже-
рела попиту та інвестицій в Україну. Так, партнерство
з країнами Перської затоки здатне принести страте-
гічні інвестиції в транспортну інфраструктуру і ланцю-
жок створення доданої вартості в харчовій промисло-
вості, перетворивши Україну на харчовий центр для
країн, що розвиваються на Близькому Сході та в Аф-
риці. «Незавершена урбанізація і гігантська кількість
людей, які ще не є «забезпеченими споживачами», —
відмінна стартова позиція для переорієнтації товаро-
потоків та розвитку агропромислового сектору еконо-
міки, для якого Україна та східні регіони мають значні
природні ресурси» [17, с. 24-25]. Автори роботи [17]
обґрунтували необхідність створення Торгового Дому
Україна—Африка як пілотного проєкту зміни екс-
портної структури. Так, «передумовою ідеї створення
Торгового Дому саме з країнами Африки є чинники,
які випливають на підставі аналізу еволюції GVCs
(глобальних ланцюжків вартості), а саме: 1) відносно
низький стартовий рівень середньодушових доходів в
Африканських країнах в умовах урбанізації і диверси-
фікації економік веде до швидкого зростання попиту
на продукти харчування для населення і промисло-
ві товари, необхідні для розвитку інфраструктури;
2) низький рівень доходів у країнах Африки визначає
попит на відносно дешеві недиференційовані товари,
які Україна може експортувати негайно; 3) товари/
продукція, які поставляються на ринки країн Африки,
відповідають нижчим стандартам продуктів і процесів,
ніж товари/продукція, що експортуються на ринки
ЄС, і це надасть змогу українським товаровиробникам
отримати певний перехідний період для гармонізації
продукції за світовими стандартами; 4) українська еко-
номіка, яка продукує товар, має структуру господар-
ства і траєкторії розвитку промисловості, аналогічні
товароспоживачам у країнах Африки» [17, с. 24-25].
Як результат, розвиток економіки України та розвиток
економік країн Африки будуть стимулювати один од-
ного. Таким чином, природний потенціал створює
передумови для отримання ключовою продукцією
східних регіонів конкурентних переваг на європей-
ському, азіатському, африканському ринках за умови
залучення значних інвестицій у розвиток вироб-
ництва. У 2018 році запрацював проєкт Українського
торгівельного дому в Африці Global Ukrainian
Distribution, Investment & Trading (GUDIT).
Тому створення торгового дому Україна-Азія є
доцільним. Це дозволить залучити інвестиції, змен-
шити експортні бар’єри. Буде сприятиме стимулю-
ванню розвитку економіки України та країн Азії.
У грудні 2019 року у світі розпочалась пандемія
коронавірусу Covid 2019. Пандемія почалась з Китаю
та розповсюдилась по світу, зокрема країнами Євро-
пейського Союзу. Найбільше постраждала Італія. Кра-
їни закривають кордони та торгівля зупиняється. В
світі розпочалися деглобалізаційні процеси і, як наслі-
док, зупинення торгівлі. Слід зазначити, що найбіль-
шими торговими партнерами країн Європейського
Союзу були Сполучені Штати Америки (674 млрд євро
або 17,1% від експорту-імпорту товарів поза ЄС) і Ки-
тай (605 млрд євро або 15,4%).
Україна має кілька конкурентних позицій, які да-
ють українській промисловості деякі конкурентні пе-
реваги в умовах співпраці з Китаєм у ході реалізації
глобального проєкту «Один пояс — один шлях» шля-
хом виробництва доданої вартості на підприємствах
України, щоб вона вважалась в ЄС країною поход-
ження товару:
перша конкурентна перевага — дешева робоча сила.
Низькі заробітки китайців залишилися в минулому. З
початку 2000-х зарплати у Китаю зросли більш ніж у
4 рази, а в Україні вартість робочої сили значно змен-
шилась із 2014 року. Середня місячна заробітна плата
у китайських містах вже близько 1 тис. доларів, а в
Україні 10 000 грн (табл. 1);
друга конкурентна перевага — потреба Китаю в сіль-
ськогосподарській продукції. Населення Китаю продовжує
зростати, за останні 7 років воно збільшилося майже на
50 млн. Воно потребує, як мінімум, продуктів харчу-
вання. Тут в України відкриваються можливості з її аг-
рарним сектором, що швидко розвивається. Китай заці-
кавлений в українських продуктах. Українські компанії,
що пройшли сертифікацію ЄС, здатні надати продукти
необхідної якості;
третя конкурентна перевага — Україна входить до
стратегічних планів Китаю. Китай не живе короткостро-
ковими перспективами. У них традиційно присутнє
стратегічне мислення в державному плануванні. 10-30
років Відродження Шовкового шляху — це ідея країни,
що чітко артикулюється. Україна знаходиться на цій
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
44 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
дорозі. Китайське керівництво справедливо вважає,
що навіть тільки через це ми можемо становити для
них інтерес;
четверта перевага — наявність в Україні ЗВТ з ЄС.
Оскільки Китай вважається найважливішим постачаль-
ником товарів в ЄС, тому їх підприємства мають план
перенести частку виробництв, наприклад, до України та
тим самим диверсифікувати ризики і знизити імпортні
мита завдяки ЗВТ з Європою;
п’ята перевага — стійка позиція України щодо
співпраці із ЄС. Якщо інші ЗВТ України теж почнуть
нормально працювати, то шансів у Китаю на просу-
вання своєї продукції в інші точки світу також збіль-
шуються.
В ситуації часткової ізоляції Китаю у лютому 2020
(осередок пандемії) Україна може зайняти нішу Китаю
як експортера до країн ЄС. Так, наприклад, у країнах
Європи виникла проблема щодо відсутності фарма-
цевтичної продукції, тому що складові вироблялися у
Китаї. Китай у березні розпочав виробництво, але
його експорт не досяг рівня 2019 року [10, 12].
Понад половини негативного сальдо у торгівлі
Дніпропетровської області товарами формується за ра-
хунок Китаю (55% у 2018 році). У стані фінансової
кризи виникає необхідність налагоджувати власне ви-
робництво та зменшувати залежність від експорту з
Китаю.
Висновки. Створення ефективного механізму ди-
версифікації експортного потенціалу Дніпропетров-
ської області передбачає як використання вже створе-
ного інституційного механізму в Україні, так й міжна-
родного досвіду.
Нагромаджений світовий досвід податкового сти-
мулювання експорту може бути досить корисним і по-
винен використовуватися при вдосконаленні системи
регулювання і фінансування експорту України в про-
цесі подальших ринкових перетворень в економіці. Це
може бути пільгове оподаткування прибутку; звіль-
нення від податку на доход; знижки з цього відраху-
вання з суми доходу, що підлягає оподаткуванню.
Для стимулювання експорту харчової промисло-
вості, агропромислового комплексу в країни Азії до-
цільно кредитувати експорт, створювати торговельні
дома. При цьому використовувати існуючий вже в Ук-
раїни інституційний механізм: експортно-кредитне
агентство, Export Promotion Office. Слід активізувати
діяльність громадських організацій щодо покращення
використання експортного потенціалу України в кра-
їни Азії. Накопичення первинного досвіду спілку-
вання з однією з країн для підприємства допоможе в
подальшому просуванню товарів до країн Азії. Під-
приємствам-експортерам необхідно створювати на
підставі регіональних експортних стратегій власну
стратегію опанування ринків.
Список використаних джерел
1. Головачова О. С. Проблеми та перспективи ро-
звитку інфраструктури аграрного ринку України. Біз-
нес Інформ. 2013. №5. С. 178—183.
2. Задоя А.О. Зовнішня торгівля України: сучасні
масштаби, структура і тенденції. Академічний огляд.
2016. № 2(45). С. 110—117.
3. Кулицький С. Питання трансформації україн-
ської зовнішньої торгівлі на сучасному. URL: http:
//www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=7198.
4. Гужва І. Слабка ланка: як Україні вмонтуватися
в глобальні ланцюги доданої вартості. URL: t.ua/
macrolevel/slabka-lanka-yak-ukrayini-vmontuvatisya-v-
globalni-lancyugi-dodanoyi-vartosti-_.html.
5. Ляшенко В.І. Регулювання розвитку економіч-
них систем: теорія, режими, інститути. Донецьк:
ДонНТУ, 2006. 668 с.
6. Осадча Н.В., Сазонець І.Л. Формальні та не-
формальні глобальні інститути регулювання митної
справи. Збірник наукових праць Черкаського державного
технологічного університету. Серія: Економічні науки. —
Черкаси, 2012. Вип. 30, ч. ІІІ. С. 140—149.
7. Прокопенко Р.В. Анализ перспектив отраслей
украинской экономики при выходе из кризиса. Управ-
ління економікою: теорія та практика. Четверті Чу-
маченківські читання: зб. наук. праць. Київ, 2015.
С. 156-165.
8. Експортна стратегія України: Дорожня карта
стратегічного розвитку торгівлі на період 2017-2021
років. URL: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?
lang=uk-UA&id=e6ab10fa-0ad9-4fe4-b8be-32f570693b64
&title=EksportnaStrategiiaUkraini-DorozhniaKartaStrate
gichnogoRozvitkuTorgivli2017-2021.
9. Червова Л.Г., Кузьменко Л.М., Дубинина М.В.,
Кацура С.Н., Ляшенко В.И. Потенциал конкурентос-
пособности промышленности регионов Украины. Об-
щество и экономика. 2006. №2. С. 113-135.
10. Котов Е.В., Ляшенко В.И. Оценка процессов
модернизации Украины и ее экономических районов.
Вісник економічної науки України. 2013. № 1. С. 55-69.
11. Сайт Державної служби статистики України.
(2019. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
12. Global economic prospects (January, 2017).
URL: http://www.worldbank.org/en/publication/global-
economic-prospects.
13. International Monetary Fund. (2018). URL:
http://www.theglobaleconomy.com.
14. China. Trade Policy Review, WT/TPR/G/375, 6
June 2018 / WTO. 23 р. URL: https://www. wto.org/
english/tratop_e/tpr_e/g375_e.pdf.
15. Гужва І.Ю. Торгові доми та експортно-креди-
тні агентства в системі державної політики просування
експорту. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ torgo
vi-domi-ta-eksportno-kreditni-agentstva-v-sistemi-derzha
vnoyi-politiki-prosuvannya-eksportu.
16. Крамар О. Експорт-імпорт-карантин. URL:
https://tyzhden.ua/Economics/242714.
17. Антонюк В.П., Ляшенко В.І., Новікова О.Ф.,
Котов Є.В., Чумаченко М.М. Програма створення та
збереження робочих місць у Донецькій та Луганській
областях на період до 2017 року і наукова експертиза
її проекту. Управління економікою: теорія та практика:
зб. наук. пр. Київ: ІЕП НАНУ, 2014. С. 3-26.
References
1. Holovachova O. S. (2013). Problemy ta perspekty-
vy rozvytku infrastruktury ahrarnoho rynku Ukrainy [Prob-
lems and prospects of development of infrastructure of the
agrarian market of Ukraine]. Biznes Inform — Business In-
form, 5, рр. 178—183 [in Ukrainian].
2. Zadoia A.O. (2016). Zovnishnia torhivlia Ukrainy:
suchasni masshtaby, struktura i tendentsii [Ukraine's for-
eign trade: current scale, structure and trends]. Akade-
michnyi ohliad — Academic review, 2(45), рр. 110—117 [in
Ukrainian].
ОСАДЧА Н. В., ДЗЮБА С. В., ЛАШИН П. М.
2020/№1 45
3. Kulytskyi S. Pytannia transformatsii ukrainskoi
zovnishnoi torhivli na suchasnomu [The question of trans-
formation of Ukrainian foreign trade in modern times].
(n.d.). Retrieved from http: //www.economy.nayka.com.
ua/?op=1&z=7198 [in Ukrainian].
4. Huzhva I. Slabka lanka: yak Ukraini vmontuvatysia
v hlobalni lantsiuhy dodanoi vartosti [Weak link: how to
embed Ukraine in global value chains]. (n.d.). Retrieved
from t.ua/ macrolevel/slabka-lanka-yak-ukrayini-vmontu
vatisya-v-globalni-lancyugi-dodanoyi-vartosti-_.html [in
Ukrainian].
5. Liashenko V.I. (2006). Rehuliuvannia rozvytku
ekonomichnykh system: teoriia, rezhymy, instytuty [Regu-
lation of economic systems development: theory, regimes,
institutions]. Donetsk, DonNTU [in Ukrainian].
6. Osadcha N.V., Sazonets I.L. (2012). Formalni ta
neformalni hlobalni instytuty rehuliuvannia mytnoi spravy
[Formal and informal global institutions of customs
regulation]. Zbirnyk naukovykh prats Cherkaskoho derzhav-
noho tekhnolohichnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni
nauky — Collection of scientific works of Cherkasy State
Technological University. Series: Economic Sciences, Issue
30, part III, рр. 140—149 [in Ukrainian].
7. Prokopenko R.V. (2015). Analiz perspektiv otrasley
ukrainskoy ekonomiki pri vykhode iz krizisa. [Analysis of
the prospects for the sectors of the Ukrainian economy in
overcoming the crisis]. Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia ta
praktyka. Chetverti Chumachenkivski chytannia — Economic
management: theory and practice. Fourth Chumachenko
readings, (рр. 156-165). Kyiv [in Russian].
8. Eksportna stratehiia Ukrainy: Dorozhnia karta
stratehichnoho rozvytku torhivli na period 2017-2021 rokiv
[Export strategy of Ukraine: Roadmap for strategic trade
development for the period 2017-2021]. (n.d.). Retrieved
from http://www.me.gov.ua/Documents/Detail? lang=uk-
UA&id=e6ab10fa-0ad9-4fe4-b8be-32f570693b64
&title=EksportnaStrategiiaUkraini-DorozhniaKartaStrate
gichnogoRozvitkuTorgivli2017-2021 [in Ukrainian].
9. Chervova L.G., Kuz'menko L.M., Dubinina M.V.,
Katsura S.N., Lyashenko V.I. (2006). Potentsial konku-
rentosposobnosti promyshlennosti regionov Ukrainy [The
potential of industry competitiveness in the regions of
Ukraine]. Obshchestvo i ekonomika — Society and Econom-
ics, 2, рр. 113-135 [in Russian].
10. Kotov Ye.V., Lyashenko V.I. (2013). Otsenka
protsessov modernizatsii Ukrainy i yeye ekonomicheskikh
rayonov [Assessment of the processes of modernization of
Ukraine and its economic regions]. Visnyk ekonomichnoi
nauky Ukrainy, 1, рр. 55-69 [in Russian].
11. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State
Statistics Service of Ukraine]. (2019). ukrstat.gov.ua.
Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
12. Global economic prospects (January, 2017).
Retrieved from http://www.worldbank.org/en/publica-
tion/global-economic-prospects.
13. International Monetary Fund. (2018). Retrieved
from http://www.theglobaleconomy.com.
14. China. Trade Policy Review, WT/TPR/G/375, 6
June 2018 / WTO. 23 р. Retrieved from https://www.
wto.org/ english/tratop_e/tpr_e/g375_e.pdf.
15. Huzhva I.Yu. Torhovi domy ta eksportno-
kredytni ahentstva v systemi derzhavnoi polityky prosu-
vannia eksportu [Trading houses and export credit agencies
in the system of state policy of export promotion].
Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/ torgo vi-
domi-ta-eksportno-kreditni-agentstva-v-sistemi-derzha
vnoyi-politiki-prosuvannya-eksportu [in Ukrainian].
16. Kramar O. Eksport-import-karantyn [Export-im-
port-quarantine]. (n.d.). Retrieved from https://tyzhden.
ua/Economics/242714 [in Ukrainian].
17. Antoniuk V.P., Liashenko V.I., Novikova O.F.,
Kotov Ye.V., Chumachenko M.M. (2014). Prohrama
stvorennia ta zberezhennia robochykh mists u Donetskii ta
Luhanskii oblastiakh na period do 2017 roku i naukova
ekspertyza yii proektu [The program of creation and
preservation of jobs in Donetsk and Luhansk regions for
the period up to 2017 and scientific expertise of its project].
Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia ta praktyka — Economic
management: theory and practice, рр. 3-26. Kyiv, ІIE of
NAS of Ukraine [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 03.04.2020
Прийнято до друку 14.04.2020
Формат цитування:
Осадча Н. В., Дзюба С. В., Лашин П. М. Експортний потенціал Дніпропетровскої області: пріоритети
розвитку (на прикладі країн Азії). Вісник економічної науки України. 2020. № 1 (38). С. 36-45. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).36-45
Osadcha N.V., Dziuba S.V., Lashin P.M. (2020). Expor Potential of Dnepropetrovsk Region: Development Priori-
ties (on the Example of Asian Countries). Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 36-45. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).36-45
|