«Археологія», тт. X—XI, 1957

Інститут археології АН Української РСР періодично видає свій орган «Археологія». Досі з друку вийшло одинадцять випусків цього цінного для науки видання. На сторінках органу українських археологів друкуються праці не тільки співробітників інституту, але і археологів інших наукових закладів України і...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	1960
1. Verfasser:	Головко, І.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Одеський археологічний музей НАН України 1960
Schriftenreihe:	Материалы по археологии Северного Причерноморья
Schlagworte:	Рецензии и библиографические заметки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170890
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	«Археологія», тт. X—XI, 1957 / І.Д. Головко // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 263-267. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170890
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1708902025-02-09T15:30:44Z «Археологія», тт. X—XI, 1957 Головко, І.Д. Рецензии и библиографические заметки Інститут археології АН Української РСР періодично видає свій орган «Археологія». Досі з друку вийшло одинадцять випусків цього цінного для науки видання. На сторінках органу українських археологів друкуються праці не тільки співробітників інституту, але і археологів інших наукових закладів України і братніх республік. 1960 Article «Археологія», тт. X—XI, 1957 / І.Д. Головко // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 263-267. — укр. XXXX-0126 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170890 uk Материалы по археологии Северного Причерноморья application/pdf Одеський археологічний музей НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензии и библиографические заметки Рецензии и библиографические заметки
spellingShingle	Рецензии и библиографические заметки Рецензии и библиографические заметки Головко, І.Д. «Археологія», тт. X—XI, 1957 Материалы по археологии Северного Причерноморья
description	Інститут археології АН Української РСР періодично видає свій орган «Археологія». Досі з друку вийшло одинадцять випусків цього цінного для науки видання. На сторінках органу українських археологів друкуються праці не тільки співробітників інституту, але і археологів інших наукових закладів України і братніх республік.
format	Article
author	Головко, І.Д.
author_facet	Головко, І.Д.
author_sort	Головко, І.Д.
title	«Археологія», тт. X—XI, 1957
title_short	«Археологія», тт. X—XI, 1957
title_full	«Археологія», тт. X—XI, 1957
title_fullStr	«Археологія», тт. X—XI, 1957
title_full_unstemmed	«Археологія», тт. X—XI, 1957
title_sort	«археологія», тт. x—xi, 1957
publisher	Одеський археологічний музей НАН України
publishDate	1960
topic_facet	Рецензии и библиографические заметки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170890
citation_txt	«Археологія», тт. X—XI, 1957 / І.Д. Головко // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 263-267. — укр.
series	Материалы по археологии Северного Причерноморья
work_keys_str_mv	AT golovkoíd arheologíâttxxi1957
first_indexed	2025-11-27T10:41:03Z
last_indexed	2025-11-27T10:41:03Z
_version_	1849939793457184768
fulltext	О Д Е С Ь К И Й Д Е Р Ж А В Н И Й А Р Х Е О Л О Г І Ч Н И Й МУЗЕЙ МАТЕРІАЛИ З А Р Х Е О Л О Г И ПІВНІЧНОГО П Р И Ч О Р Н О М О Р ' Я ВИП. III 1959 «АРХЕОЛОГІЯ» (Академія наук УРСР, Інститут археології), т. X, Київ, 1957; т. XI, Київ, 1957, 164 та 184 стор. Інститут археології АН Української РСР періодично видає свій ор- ган «Археологія». Досі з друку вийшло одинадцять випусків цього цін- ного для науки видання. На сторінках органу українських археологів друкуються праці не тільки співробітників інституту, але і археологів ін- ших наукових закладів України і братніх республік. Широке коло архео- логічних досліджень, що лежить в основі названого видання, служить справі поглибленого вивчення історії далекого минулого нашої вітчизни. Журнал завоював широке коло читачів серед спеціалістів-археологів, істориків та етнографів. В останніх книгах «Археології» (т. X, Київ, 1957 p.; XI, Київ, 957 р.) надруковані нові статті та дослідження, при- свячені археологічним відкриттям на території України останніх років. Серед статей та публікацій цих книг «Археології» перш за все хоті- лося б відзначити статтю проф. П. П. Єфіменка, присвячену питанням періодизації пізнього палеоліту Східної Європи («Лрхесміогія», т. X, стор. З—10). В названій праці П. П. Єфіменко, оперуючи матеріалами археологічних досліджень XIX—XX ст. ст., присвячених палеоліту Цент- ральної і Східної Європи, приходить до висновку, що культури оріньяк і солютре, які охоплюють першу половину пізнього палеоліту, є не послі- довними ступенями розвитку палеоліту, а двома різноманітними історич- ними культурами, що виникли одночасово і розвивалися паралельно. Стаття написана в гострій полемічній формі, на основі глибокої нау- кової критики буржуазної науки, на грунті незаперечних аргументів — самих археологічних матеріалів. Наукові висновки Єфіменка важливі не тільки для археологів-дослідників, але і для викладачів-істориків як шкіл, так і вищих учбових закладів. Робота проф. Єфіменка є цінним вкладом в марксистсько-ленінську науку про історію. Значимість її тим більша, що в нашій періодичній літературі спостерігається деякий острах торкатись загально-теоретичних проблем історичного процесу розвитку людського суспільства. Так, як би це не було прикро, але доводиться кон- статувати той факт, що досі питання періодизації первісно-общинної формації в радянській науці не розроблені відповідним чином. До того ж, розглядаючи матеріали названих книг «Археології», можна прямо ска- зати, що стаття П. П. Єфіменка — єдина праця, присвячена теоретичним проблемам радянської археології. Роботи інших дослідників, опубліковані в названих виданнях, при- свячені конкретним археологічним пам'яткам України. Так, В. М. Дани- ленко і Д. Я. Телегін надрукували свої дослідження, присвячені пам'ят- кам епохи неоліту, Е. Ф. Іллінська, С. С. Березанська, Г. Т. Ковпаненко, Е. В. Махно, Г. М. Шовкопляс — присвячені пам'яткам епохи бронзи. 2 6 3 . Пам'ятки черняхівської культури стали змістом статей і досліджень. М. Ю. Брайчевського, А. Т. Брайчевської, Е. О. Симоновича, В. К. Гон- чарова й ін. Велика увага приділяється питаиням вивчення археологіч- них матеріалів Північного Причорномор'я античної доби. Так, різним проблемам античного Причорномор'я присвячені праці А. І. Фурман- ської, О. І. Домбровського, Е,. І. Соломоник, А. О. Білецького, М. М. Бондаря, П. й . Каришковського, М. Б. Парович та ін. Проблеми історії Київської Русі стали об'єктом наукових досліджень В. Ю. Довженка, В. А. Богусевича та ін. Таким чином, можна відзначити досить широке коло питань, підданих висвітленню і вивченню на сторінках «Археології». До співробітництва до того ж залучено дослідників різних галузей істо- ричної науки з різних наукових центрів країни. Серед перерахованих праць особливо хотілося б зупинитися на розвідці В. М. Даниленка —«Дослідження неолітичних пам'яток на Пів- денному Бузі» («Археологія», т. X, стор. 36—49). Автором були проведені археологічні дослідження неолітичних стоя- нок в Ульянівському р-ні. Кіровоградської області, Доманівському р-ні, Миколаївської обл. і в Савранському р-ні, Одеської області, де були вияв- лені матеріали пізньонеолітичної доби. На основі досить ретельного ви- вчення цих пам'яток, автор особливо наголошує на тому, що неолітичні знахідки Саврані і Мельничної Кручі, Ульянівського району, характери- зують той стан розвитку неоліту, який став нарешті генетичною основою трипільської культури, в своїй роботі автор віддає приорітет у вияв- ленні пам'яток цього типу Одеському археологічному музею, екс- педиція якого ще в 1938 р. досліджувала матеріали Мельничної Кручі. Автор справедливо дорікає, що матеріал, зібраний в 1938 p., і досі не ви- даний, залишається невідомим для науки, зберігається в сховищах музею. Зважаючи на цінність данного матеріалу, доводиться висловити настійне побажання негайного опрацювання і опублікування цих мате- ріалів. Д. Я . Телегін присвячує свою працю « Н Р О Л І Т И Ч Н І поселення лісосте- пового Лівобережжя і Полісся України» («Археологія», т. XI, стор. 70— 86) розглядові особливостей неолітичної культури в Поліссі та в Ліво- бережній Україні в лісостеповій смузі. Аналіз кераміки районів Прип'я- ті, Десни, Ворскли і Сіверського Дінця приводить автора до висновку, що крім неолітичних поселень Подністров'я з лінійно-стрічковою керамі- кою і риболовсько-скотарської культури степу України, що займали те- риторію середнього і нижнього Подніпров'я, існували ще два типи посе- лень: неолітичні поселення ямково-гребінцевої і гребінцево-накольчастої культури. Більш давня ямково-гребінцева культура, як її локалізує ав- тор, розвинулася в районах Десни—Сіверського Дінця. Можна прийняти цей пбділ неолітичної культури північної України, як гіпотетичний, що допомагає зовнішній класифікації, групуванню археологічних фактів. На основі фактів, якими оперує сам автор, одначе можна зробити висновок, що і перша і друга культури могли з успіхом співіснувати. І в даному ви- падку можна ставити питання про етногенез племен Північної України неолітичної доби. Велика увага в роботах українських археологів приділяється пи- танням дослідження черняхівської культури, яка була своєрідною попе- редницею культури стародавніх слов'ян. Власно кажучи, історія етноге- незу слов'ян починається в епоху так званої черняхівської культури, яка Б перші сторіччя нашої ери була досить поширеною і на території Украї- ни. Цій темі присвячені праці М. Ю. Брайчевського «Про етнічну прина- лежність черняхівської культури» («Археологія», т. X, стор. 11—24) та 2 6 4 . А. Т. Брайчевської — «Південна межа черняхівської культури на Дніп рі» («Археологія», т. XI, стор. З—13). Перший дослідник на основі ар- хеологічного матеріалу, нагромаджуваного дослідниками нашої країни і вчених Чехословаччини і Польщі, а також широко використовуючи повідомлення стародавніх авторів, простежує територію розповсюдження черняхівської культури і на заході й півночі. Черняхівські поселення займали широку територію і в Подністров'ї. Безсумнівно в цілому ряді археологічних комплексів автор спостерігає і деякі особливості матері- альних решток. Так, М. Брайчевський справедливо зауважує, що етніч- ний склад населення Подністрянщини і Прикарпаття на рубежі нашого літочислення був дуже барвистим, але історичний розвиток йшов по лінії поступового втягування слов'янськими племенами «до орбіти всього етно-' генезу»... «деяких неслов'янських племен, наприклад, частину сармат- ських племен, які жили иа території Поросся» («Археологія» т. X, стор. 21). Ця теза про асиміляцію слов'янами деяких неслов'янських племен в районі Подністров'я і Прикарпаття безсумнівно вірна. Але тоді виникає запитання, а хіба подібного роду явищ не могло трапитися і на степовому Причорномор'ї, чи нижньому Подніпров'ї? Безсумнівно, такого роду про- цеси проходили і на цій території. І для цього у нас є уже зараз численні факти, як в галузі археології, так і в писемній античній традиції. Але М. Брайчевський цього не допускає. Південним кордоном черняхівської культури він вважає межу Степу і Лісостепу: «Степове Причорномор'я до території черняхівської культури вже не належить: розташовані тут па- м'ятки типу Снігурівки, Любимівки, Борислава, незважаючи на те, що в них іноді зустрічається кераміка, схожа з черняхівською, за рядом інших ознак дуже виразно відрізняються від черняхівської» («Археологія» т. X, стор. 13). До цих відмінностей він відносить те, що тут зустрічаються по- ряд з відкритими поселеннями і городища, кам'яні будівлі, поховання з підбоями у катакомбах, чого не було в типових представників черняхів- ської культури. Ці пам'ятки він зв'язує зі скіфо-сарматським населенням, що перебувало під впливом Ольвії і в другій половині І тис. переходило до осілого життя. Але говорячи про цю тезу автора, не можна не вказати на те, що дослідник зовсім ігнорує географічні особливості півдня. Якщо дерев'яний будинок обмазаний глиною в Лісостепу, то це не значить, що людина тієї ж етнічної групи повинна була б будувати дерев'яний дім у степу, де ліс рідкість, але багато прекрасного будівельного матеріалу — каменю. Будівля із каменю викликає і особливі архітектурні форми порівняно з будівництвом із дерева. Досить вказати і на деякі етногра- фічні деталі із сучасного життя. Де в районах Полісся можна знайти літ- ню кухню? А в районах Причорномор'я переселенці з Полісся обов'язко- во будують літню кухню, і будинок з каменю, але після цього вони не стали людьми другої етнічної культури. Далі, якщо люди черняхівської культури Подністров'я, Поросся, могли втягнути в орбіту свого впливу інші неслов'янські елементи, то чому «черняхівці» снігурівсько-любимів- ського типу були позбавлені такої можливості? Непослідовність в трактовці цього положення очевидна. Можна по- годитися, що «пам'ятки Степового Причорномор'я типу Снігурівки і Лю- бимівки становлять своєрідний культурний вплив, за деякими ознаками схожий з черняхівською культурою...», але що він «загалом виразно від- мінний від неї і пов'язаний зовсім з іншим населенням» («Археологія», т. X, стор. 13) викликає категоричне заперечення. До того ж треба мати на увазі, що якщо «черняхівці» впливали на «нечерняхівців», то вони і самі могли зазнавати впливів з боку носіїв других культур. Напри- клад, вплив Ольвії—факт, проти якого заперечувати не приходиться. Але І вплив навколишньої периферії на еллінське населення Ольвії також ві- 2 6 5 . домий факт, засвідчений літературною традицією, зокрема Діоном Хри- состомом. До даної статті тематично примикає дуже цікава робота А. Т. Брай- чевської, в якій зроблена спроба на основі численних археологічних мате- ріалів простежити південний кордон поширення черняхівської культури, в цілому ряді випадків висновки автора досить аргументовані. Проте, коли йдеться про визначення культурних залишків Нижнього Подніпро- в'я, то автор стоїть на занадто упереджених даних. Так, автор твердить, що «речовий матеріал, в першу чергу кераміка і поселень і городищ... відрізняється від черняхівського...» («Археологія», т. XI, стор. 9). Тут ж е вона оперує цифровими викладками про рештки керамічних матеріалів на • Бориславському городищі, зробленими С. В. Махно: «45®/о керамічних за- лишків становив ліпний посуд, приблизно стільки ж знайдено амфорної кераміки римського часу і лише близько 10% становила типова черняхів- ська кераміка» («Археологія», т. XI, стор. 9). Ці підрахунки одначе не дають нам достатніх підстав судити, що ет- нічний склад цих городищ і поселень на 457о складається з римлян, і тільки на ICf/o з людей, що належали до черняхівської етнічної культури, на тій підставі, що «...знахідки привізних античних речей, а також кісток тварин на нижньодніпровських городищах і поселеннях, численніші, ніж Б черняхівських пам'ятках, вказують на більшу роль в господарстві ниж- ньодніпровського населення скотарства і торгівлі» («Археологія», т. XI, стор. 10). Одначе такого роду аргументація не переконлива. Наявність ве- ликої кількості античної кераміки і кісток ні в якій мірі не означає, що мешканці черняхівської культури не могли займатися скотарством і тор- гівлею, коли для цього були відповідні умови. Приведені факти в дослі- дженнях, присвячених черняхівській культурі і проблемі її поширення на півдні України, дають нам підстави твердити, що вона сягала до берегів- Чорного моря. Безсумнівно геоморфологічні і кліматичні умови не могли не вплинути на господарську діяльність і побут населення різних районів. Подністров'я. А безпосередня близькість до важливих центрів, що входи- ли в систему економічних зв'язків Середземного моря, також зумовила особливості матеріальної культури, але ще раз доводиться підкреслити, що це аж ніяк не означає, що тут йдеться уже і про іншу етнічну сукуп- ність, зовсім відмінну від черняхівської. Д о того ж треба мати на увазі, що населення черняхівської культури знало і досить глибоке майнове розшарування. Тому і не дивно, що одні могли жити в кам'яних будів- лях, а інші задовольнялись і напівземлянкою. Безсумнівно, до цього питання треба підходити обережно, як зазна- чає А. Т. Брайчевська, тут немає чого «перебільшувати розміри слов'ян- ської колонізації Північного Причорномор'я», але і тенденційно його зву- ження, коли йдеться про колонізацію, також не приносить користі. Нині можна з певністю сказати, що не прийшов час до категоричних твер- джень. Цілий ряд пам'яток ще ждуть свого дослідника. Дослідженню пам'яток м. Тіри перших сторіч нашої ери присвячена стаття А. І. Фурманської («Археологія», т. X, стор. 80—93). Тіра в період римського володарювання в районах західного Причорномор'я відіграва- ла важливе місце в розвитку економічних зносин з містами Північного Причорномор'я і Криму і балканськими провінціями Римської імперії. Детальне вивчення різноманітного матеріального комплексу стародавньої Тіри дозволили авторові установити наявність досить пожвавленої тор- гівлі її населення і з малоазійськими районами. Розвиткові торговельио-економічного життя Ольнії присвячені стат- тя М. М. Бондаря «Торгівля Ольвії з грецькими містами в елліністичний час» («Археологія», т. XI, стор. 35—44) і дослідження одеського нумізма- 2 6 6 . та П. Й. Каришковського «3 історії монетної справи та грошового обігу в- Ольвії» («Археологія», т. XI, стор. 45—69). Особливий інтерес викликає друга робота, в якій автор на основі аналізу розвитку монетної справи в Ольвії приходить до низки важливих узагальнень, що торкаються загаль- ного розвитку економічного життя в Ольвії в період V—II ст. ст. до н. е. в залежності від політичної і економічної коньюнктури в районах Е,гей- ського і Чорноморського басейну. Правда, говорячи про цю статтю, не можна обійти мовчанням факт дуже ускладненого наукового апарату який утруднює роботу над нею. В рецензованих книжках «Археології» вміщені також короткі публі- кації і повідомлення, присвячені різноманітним питанням вітчизняної археології. Серед цих питань окремого зауваження заслуговує праця Е. І. Соломоник «Деякі пам'ятки Північного Причорномор'я із знаками» («Археологія», т. X, стор. 122—135), присвячена вивченню так званих «за- гадкових знаків» Північного Причорномор'я. Ці знаки давно привернули увагу дослідників. В даній праці автор вводить цілий ряд знаків в науко- вий обіг, приводячи свої міркування з приводу їх значення. Так, він вияс- нює значення поодиноких значків лапідарних пам'яток і серед них знаків, що означали ім'я царя, чи царського роду, які передавались в спадщину, знаків, що ставились на надмогильних пам'ятниках в честь представників релігійного культу чи знаті, і, нарешті, знаків власності. Названа робота проливає в значній мірі світло на питання причорноморської епіграфіки, цієї дуже цікавої сторінки далекого минулого нашої Вітчизни, якій, про- те, незаслужено мало місця відводиться в нашій науковій літературі,, й не можна не вказати на це і в рецензованому органі українських ар- хеологів. Значне місце на сторінках журналу надається археологічним дослі- дженням доби Київської Русі на території України. Відзначаючи велику роботу, яку провадить Інститут археології АН УРСР в справі публікації археологічних матеріалів, однак доводиться відзначити, що не всі дослі- дження, які провадяться на Україні, знаходять достатньо повне і своє- часне висвітлення на сторінках збірників «Археології». Можна з певністю відзначити, що орган українських археологів ро- бить велику і корисну справу в галузі дослідження історії нашої бать- ківщини. Вважаємо, що настав час перетворити його на журнал радян- ських істориків і археологів. І. Д. Головко М. М. Бондар, Г. Г Мезенцева, Л. М. Славін, НАРИСИ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ, Видавництво Київського університету, 1959, 191 стор. з ілюстраціями тираж 1000, ціна 2 крб. 40 коп. Книга М. М. Бондаря, Г. Г. Мезенцевої та Л. М. Славіна є першою спробою в післявоєнні часи скласти стислий, але систематичний нарис музейної справи. Утворення в останній час великої кількості музеїв та музейних кімнат в районах і колгоспах, невпинне зростання сітки постій- но діючих великих державних музеїв, нові завдання, що стоять перед іс- торичними факультетами, які готують зараз музейні кадри,—усе це ро- 2 6 7 .

«Археологія», тт. X—XI, 1957

Institution

Ähnliche Einträge