Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води

Викладаються результати дослiдження колективної складової коефiцiєнта самодифузiї молекул води та часу осiлого життя залежно вiд концентрацiї електролiту. Розглядаються випадки розведених, концентрованих та розчинiв з промiжковою концентрацiєю електролiту....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Authors:	Булавін, Л.А., Маломуж, М.П., Панкратов, К.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Subjects:	Фізика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17275
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води / Л.А. Булавiн, М.П. Маломуж, К.М. Панкратов // Доп. НАН України. — 2009. — № 8. — С. 70-76. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17275
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-172752025-02-23T17:05:10Z Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води Influence of an electrolyte admixture on character of the thermal motion of water molecules Булавін, Л.А. Маломуж, М.П. Панкратов, К.М. Фізика Викладаються результати дослiдження колективної складової коефiцiєнта самодифузiї молекул води та часу осiлого життя залежно вiд концентрацiї електролiту. Розглядаються випадки розведених, концентрованих та розчинiв з промiжковою концентрацiєю електролiту. The character of the thermal motion in water-electrolyte solutions is studied. Using the experimental data for the half-width of the diffusion peak in incoherent neutron scattering, we determine the self-diffusion coefficient Ds of water molecules, its collective part Dc, and the residence time τ0 for molecules. It is shown that the temperature dependences of Ds and Dc essentially are changed near the characteristic temperature TH ~ (310 ÷ 315)K which separates the ranges of the crystal-like thermal motion (T < TH) and argon-like one (T > TH). Автор М.П. Маломуж дякує ДФФД (грант Ф 25.2/111) за фiнансову пiдтримку роботи. 2009 Article Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води / Л.А. Булавiн, М.П. Маломуж, К.М. Панкратов // Доп. НАН України. — 2009. — № 8. — С. 70-76. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17275 532 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фізика Фізика
spellingShingle	Фізика Фізика Булавін, Л.А. Маломуж, М.П. Панкратов, К.М. Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
description	Викладаються результати дослiдження колективної складової коефiцiєнта самодифузiї молекул води та часу осiлого життя залежно вiд концентрацiї електролiту. Розглядаються випадки розведених, концентрованих та розчинiв з промiжковою концентрацiєю електролiту.
format	Article
author	Булавін, Л.А. Маломуж, М.П. Панкратов, К.М.
author_facet	Булавін, Л.А. Маломуж, М.П. Панкратов, К.М.
author_sort	Булавін, Л.А.
title	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
title_short	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
title_full	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
title_fullStr	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
title_full_unstemmed	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
title_sort	вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фізика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17275
citation_txt	Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води / Л.А. Булавiн, М.П. Маломуж, К.М. Панкратов // Доп. НАН України. — 2009. — № 8. — С. 70-76. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bulavínla vplivdomíšokelektrolítunaharakterteplovogoruhumolekulvodi AT malomužmp vplivdomíšokelektrolítunaharakterteplovogoruhumolekulvodi AT pankratovkm vplivdomíšokelektrolítunaharakterteplovogoruhumolekulvodi AT bulavínla influenceofanelectrolyteadmixtureoncharacterofthethermalmotionofwatermolecules AT malomužmp influenceofanelectrolyteadmixtureoncharacterofthethermalmotionofwatermolecules AT pankratovkm influenceofanelectrolyteadmixtureoncharacterofthethermalmotionofwatermolecules
first_indexed	2025-11-24T02:51:28Z
last_indexed	2025-11-24T02:51:28Z
_version_	1849638454547185664
fulltext	оповiдi НАЦIОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ НАУК УКРАЇНИ 8 • 2009 ФIЗИКА УДК 532 © 2009 Академiк НАН України Л.А. Булавiн, М. П. Маломуж, К.М. Панкратов Вплив домiшок електролiту на характер теплового руху молекул води Викладаються результати дослiдження колективної складової коефiцiєнта самодифузiї молекул води та часу осiлого життя залежно вiд концентрацiї електролiту. Розгляда- ються випадки розведених, концентрованих та розчинiв з промiжковою концентрацiєю електролiту. Дослiдження квазiпружного некогерентного розсiювання повiльних нейтронiв у водних роз- чинах електролiтiв є джерелом важливої iнформацiї про змiни характеру теплового руху молекул води пiд впливом домiшкових iонiв, а також про особливостi їх взаємодiї з сiткою водневих зв’язкiв. У данiй роботi викладаються результати дослiдження таких важливих характеристик теплового руху молекул води в розчинах електролiтiв, як колективна складова коефiцiєнта самодифузiї та час осiлого життя молекул. Частково ця проблема вже вирiшувалася в робо- тах [1–3]. Зауважимо, що для досягнення поставленої мети необхiдно використовувати екс- периментальнi значення напiвширини “дифузiйного” пiку некогерентного розсiювання по- вiльних нейтронiв виключно в областi застосування дифузiйного наближення (\|~k\| < 1 Å−1). У вiдповiдностi з цим слiд проаналiзувати змiну локальної структури води та її сiтки водне- вих зв’язкiв пiд впливом одно- та багатозарядних iонiв, оскiльки уявлення про структуру, використанi в роботах [4–6], фактично можуть бути виправданими тiльки для розбавлених розчинiв. Є всi пiдстави вважати, що тепловий рух молекул води в розчинах електролiтiв, як i у чистiй водi поблизу температури її кристалiзацiї, має квазiкристалiчний характер [4– 6]. Iнакше кажучи, кожна молекула води протягом часу осiлого життя коливається бiля деякого тимчасового положення рiвноваги, а потiм за значно бiльш короткий промiжок часу переходить до iншого тимчасового положення рiвноваги. Слiд враховувати, що в розчинах електролiтiв тимчасовi положення рiвноваги можуть знаходитися або в об’ємнiй фазi води, де вплив iонiв не вiдчувається, або в гiдратних оболонках iонiв. Нехай їм вiдповiдають часи осiлого життя τ (W ) 0 та τ (h) 0 , значення яких повиннi iстотно залежати вiд концентрацiї iонiв та їх зарядiв. 70 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №8 Перемiщення молекул води в розчинi електролiту в iнше положення рiвноваги має бiльш складний характер, нiж у чистiй водi. Дiйсно, молекула води, що знаходиться в гiдратнiй оболонцi iонiв, може змiститися в iнше положення в тiй же гiдратнiй оболонцi, а може змiститися в об’ємну фазу води або гiдратну оболонку сусiднього iона. Аналогiчно, молекула з об’ємної фази води пiсля перемiщення може залишатися в нiй або знаходитися в гiдратних оболонках iонiв. Внаслiдок цього картина некогерентного розсiювання теплових нейтронiв, розвинена в [7–9], потребує суттєвої модернiзацiї. Зазначимо разом з тим, що в граничних випадках малих та великих концентрацiй електролiту виникають умови для адекватного застосування уявлень, розвинених в [7–9]. Диференцiальний перерiз розсiювання повiльних нейтронiв. Нехай zw i zh по- значають числа молекул води, що припадають на один iон та попадають в його гiдратну оболонку вiдповiдно. Якщо zh ≪ zw, то розчин, природно, вважаємо розведеним. Якщо ця нерiвнiсть iстотно послаблюється (zh 6 zw), то слiд говорити про концентрованi розчини електролiтiв. Якщо покласти zh ≈ (4÷5), то розчини, в яких мольна концентрацiя електро- лiту c не перевищує 1 моль/л, можуть розглядатися як слабоконцентрованi, в той час як розчини, для яких c > 5 моль/л, повиннi бути вiднесенi до концентрованих розчинiв. В розведених розчинах розсiювання теплових нейтронiв вiдбувається переважно на мо- лекулах об’ємної фази води, тому вiдповiдний дифузiйний пiк їх некогерентного розсiюва- ння нейтронiв аналогiчний пiку розсiювання нейтронiв на водi: ( d2σ dΩdε ) inc = b2 inck π~k0 [ γD ω2 + γ2 D + o τ1 τ0 ] . (1) Тут σ — перерiз розсiювання; dΩ — елемент тiлесного кута, в якому вiдбувається розсiюва- ння нейтронiв; dε — змiна енергiї нейтрона в одиничному актi розсiювання; ~k0 — хвильовий вектор нейтрона до моменту зiткнення; ~k — хвильовий вектор нейтрона пiсля зiткнення; binc — амплiтуда некогерентного розсiювання. Напiвширина дифузiйного пiку в водi опи- сується формулою: γD ≈ Ds ~k2 − τ (w) 0 D2 1 ~k4 + τ (w) 0 2 D3 1 ~k6 + · · · , (2) одержаною в [7] на основi теорiї Сiнгвi–Шоландера–Оскотського [10, 11]. В нiй: Ds — ко- ефiцiєнт самодифузiї молекул води в її об’ємнiй фазi, D1 — одночастинкова складова ко- ефiцiєнта самодифузiї молекул води, що отримана вiднiманням вiд Ds його колективної складової D0: D1 = Ds − D0. У концентрованих розчинах електролiтiв структура дифузiйного пiку (1) i загальний вигляд його напiвширини залишаються незмiнними, однак, оскiльки молекули води за таких концентрацiй перебувають переважно в гiдратних оболонках iонiв, τ (w) 0 в (2) повинно бути змiнено на τ (h) 0 : γD ≈ Ds ~k2 − τ (h) 0 D2 1 ~k4 + τ (h) 0 2 D3 1 ~k6 + · · · . (3) Вiдзначимо, що за промiжних концентрацiй формули (2) та (3) стають неадекватними. Однак в загальному випадку для визначення напiвширини пiку γD можна звернутися до формули γD = D1 ~k2 + (Ds − D1)g0(kr∗)~k 2 − P~k4, (4) ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №8 71 яка отримана нами в [8] на основi кумулянтного розкладу промiжної функцiї розсiювання повiльних нейтронiв. Тут D1 — одночастинкова складова коефiцiєнта самодифузiї; g0(kr∗) — функцiя, яка описує просторову дисперсiю колективної складової коефiцiєнта самодифузiї g0(kr∗) = ∞ ∫ kr∗ du u2 ( cos u − sin u u )2 ; P — параметр нелiнiйностi, який вiддзеркалює прояв кумулянта четвертого порядку [2]. За температур, якi перевищують температуру кристалiзацiї, цей параметр дорiвнює: r2 c/120, де rc — радiус кореляцiї флуктуацiї густини в рiдинi. Визначення основних параметрiв теплового руху молекул. Значення повного коефiцiєнта самодифузiї Ds = D(1)+D0, його одночастинкової складової D(1) та часу осiлого життя τ0 можна одержати шляхом обробки експериментальних даних за формулами (2) та (3). В областi застосування уявлень про квазiкристалiчний характер теплового руху значення Ds та D0 = Ds − D1, що визначаються за допомогою (2) i (4), повиннi бути узгодженими. В табл. 1 наведенi значення повного коефiцiєнта самодифузiї Ds молекул води, його колективної складової D0 та часу осiлого життя τ0 (w) при T = 293 K. Для порiвняння в двох останнiх колонках наведено значення D0 i τ (w) 0 , якi отриманi без урахування меж застосування дифузiйного наближення. Для води при тiй самiй температурi маємо: Ds = 2,2 · 10−5 cм2/с, D0 = 0,17 · 10−5 cм2/с, τ0 = 0,8 · 10−12 c. Як бачимо, значення часiв осiлого життя молекул води в розведених розчинах електролiтiв дещо вищi, нiж у чистiй водi. Звiдси випливає, що невеличкi кiлькостi домiшок електролiтiв сприяють деякому розширенню температурного iнтервалу, в якому тепловий рух молекул води має кристалоподiбний характер. Разом з тим, близькiсть значень τ (w) 0 i τ0 свiдчить про те, що тiльки незначна частина молекул води знаходиться в гiдратних оболонках iонiв. Цей висновок пiдкрiплюється також незначними змiнами повного коефiцiєнта самодифузiї. В табл. 2 зiбранi значення тих же параметрiв за рiзних температур для концентрованих розчинiв електролiтiв, коли майже всi молекули води знаходяться в гiдратних оболонках iонiв. Для порiвняння наведемо значення коефiцiєнта самодифузiї D(w) s чистої води за тем- ператур 274 K, 298 K, 323 K, 348 K: D(w) s = (1,3; 2,2; 5,4; 7,3) · 105 см2/с. Аналiз табл. 2 показує, що: 1) коефiцiєнти самодифузiї молекул води в розчинах електролiтiв при всiх розглянутих температурах є меншими за їх значення D(w) s у чистiй водi. Рiзниця мiж Ds i D(w) s зростає Таблиця 1. Значення параметрiв, якi характеризують дифузiю молекул води, в розведених розчинах еле- ктролiтiв при T = 293 K Електролiт rk, Å zw Ds · 10 5, см2/с D0 · 10 5, см2/с τ (w) 0 · 10 12, с D0 · 10 5, см2/с [2] τ (w) 0 · 10 12, с [2] NaCl 0,98 27,8 2 0,45 0,7 0,27 1,9 13,9 1,75 0,43 0,9 0,31 2 LiCl 0,78 55,6 2,15 0,95 0,8 0,36 27,8 1,95 0,85 1,2 0,65 CsCl 1,65 27,8 2,35 0,25 0,7 0,23 1,2 72 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №8 Рис. 1. Температурнi залежностi (штриховi лiнiї) коефiцiєнта самодифузiї Ds молекул води водних розчинiв хлоридiв лiтiю (а) i цезiю (б ) при zw = 6,05 (квадратики — значення D (w) s згiдно з [4], хрестики (×) — згiдно з [12], плюси (+) — згiдно з [13]) iз пiдвищенням температури. Поблизу температури TH , яка є верхньою межею iснування кристалоподiбних станiв води, як видно з рис. 1, у всiх дослiджених розчинах вiдбувається змiна характеру температурної залежностi коефiцiєнта самодифузiї води; 2) колективнi складовi D0 коефiцiєнта самодифузiї молекул води демонструють суттєво iнший характер поведiнки. Попри всi вiдмiнностi, саме при температурi TH спостерiгається найбiльш радикальна змiна характеру їх температурної залежностi. Цей факт є надзвичай- Таблиця 2. Значення параметрiв, якi описують самодифузiю молекул води в концентрованих розчинах однозарядних електролiтiв Розчин rk, Å zw T , K Ds · 10 5, см2/с D (w) 0 ·10 5, см2/с D0 · 10 5, см2/с τ (w) 0 ·10 11, с τ0 ·10 11 , с τ (B) 0 ·10 11, с Джерело LiCl 0,78 6,05 348 4,6 1,2 1,05 0,6 [1] LiCl 6,05 323 2,5 0,7 0,5 0,02 0,8 [1] LiCl 6,05 298 1,9 0,18 0,37 0,05 2 [1] LiCl 5,56 298 1,05 0,18 0,90 0,05 [2] LiCl 6,05 274 0,8 0,07 0,15 0,2 2,3 [1] NaCl 0,98 6,05 348 4,6 1,2 1,5 1 [1] NaCl 6,05 323 2,7 0,7 0,75 0,02 1,2 [1] NaCl 6,05 298 1,9 0,18 0,35 0,05 1,6 [1] NaCl 6,05 274 0,9 0,07 0,15 0,2 1,8 [1] KCl 1,33 6,05 348 4,3 1,2 1,1 0,6 [1] KCl 6,05 323 3,4 0,7 0,8 0,02 0,7 [1] KCl 6,05 298 2,4 0,18 0,3 0,05 0,8 [1] KCl 6,05 274 1 0,07 0,1 0,2 0,9 [1] CsCl 1,65 6,05 348 4,05 1,2 0,8 0,5 [1] CsCl 6,05 323 3,4 0,7 0,65 0,02 0,6 [1] CsCl 6,05 298 2,7 0,18 0,3 0,05 0,9 [1] CsCl 5,56 298 3,1 0,18 0,3 0,05 0,02 [2] CsCl 3,48 298 2,8 0,18 0,45 0,05 0,08 0,13 [2] CsCl 6,05 274 1,2 0,07 0,1 0,2 1,1 [1] ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №8 73 Рис. 2. Залежностi коефiцiєнта самодифузiї молекул води вiд числа молекул води zw, якi припадають на один iон: а — LiCl; б — NaCl но важливим, оскiльки властивостi сiток водневих зв’язкiв у чистiй водi та концентрованих розчинах електролiтiв iстотно вiдрiзняються. Тому поведiнку D0 можна зрозумiти тiль- ки в припущеннi, що в обох випадках вона визначається локальними властивостями сiтки водневих зв’язкiв; 3) значення часу осiлого життя молекул значно зменшуються iз зростанням температу- ри, але набагато повiльнiше, нiж у чистiй водi. Так, якщо τ0 (w)(273 K) ∼ 10τ0 (w)(350 K), то у всiх дослiджених електролiтах τ0(273 K) ∼ (2 ÷ 3)τ0(350 K). Вiдзначимо, що значення τ0 перевищують τ0 (w) при температурi кристалiзацiї чистої води приблизно у 5–10 разiв, а при T ∼ 350 K — у 30–40 разiв. В табл. 3 зiбранi експериментальнi значення параметрiв [2], що характеризують дифузiю молекул води у водних розчинах електролiтiв. На їх основi, а також на основi наведених вище значень Ds на рис. 2 зображено концентрацiйнi залежностi коефiцiєнта самодифузiї молекул води. Як бачимо, значення Ds у хлоридах натрiю i лiтiю зменшуються зi зростанням концен- трацiї електролiту. В розчинi хлориду цезiю спостерiгається протилежний характер залеж- ностi Ds вiд концентрацiї, а саме: Ds слабо зменшується iз зростанням концентрацiї. Таку ж поведiнку демонструють i їх колективнi складовi, хоча температурна зале- жнiсть є слабкою. Так, величина D0 в розчинi хлориду натрiю залишається в межах (0,4 ÷ 0,5) · 10−6 см2/с. Слiд вiдзначити, що певна характерна залежнiсть основних параметрiв теплового руху молекул води Ds, Dc i τ0 вiд радiуса катiонiв не спостерiгається. Таблиця 3. Значення параметрiв при T = 293 K та промiжних концентрацiях розчинiв електролiтiв Електролiт rk, Å zw Ds · 10 5, см2/с D0 · 10 5, см2/с τ (w) 0 · 10 12, с D0 · 10 5, см2/с [5] τ (w) 0 · 10 12, с [5] NaCl 0,98 9,27 1,55 0,4 1,4 0,34 2,4 6,95 1,36 0,46 1,6 0,35 2,8 LiCl 0,78 9,27 1,4 0,95 1,5 0,98 CsCl 1,65 9,27 2,6 0,2 0,3 0,18 1,25 74 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №8 Для iнтерпретацiї одержаних результатiв розглянемо вiдношення коефiцiєнтiв самоди- фузiї молекул води в чистiй водi та в розчинi хлориду натрiю при концентрацiї 1 моль/л. З табл. 1 випливає, що при температурi T = 293 K D (el) s D (w) s = 0,91. Аналiз iснуючих експериментальних даних [14] свiдчить, що вiдношення зворотних зна- чень зсувних в’язкостей води та водного розчину хлориду натрiю при концентрацiї 1 моль/л та температурi T = 293 K дорiвнює η(w) η(el) = 0,93, що за величиною майже збiгається з попереднiм вiдношенням. Оскiльки iз мiркувань роз- мiрностi випливає, що температурна залежнiсть коефiцiєнта самодифузiї визначається спiв- вiдношенням Ds ∼ T/ηrp (rp — ефективний радiус молекул води), то ми повиннi зробити висновок, що значення rp в розбавлених розчинах вода — хлорид натрiю майже не вiдрi- зняється вiд значення ефективного радiуса молекули води у чистiй водi. Автор М.П. Маломуж дякує ДФФД (грант Ф 25.2/111) за фiнансову пiдтримку роботи. 1. Safford G. J., Leung P. S., Naumann A.W., Schaffer P.C. Investigation of Low-Frequency Motions of H2O Molecules in Ionic Solutions By Neutron Inelastic Scattering // J. Chem. Phys. – 1969. – 50. – P. 4444–4467. 2. Булавiн Л.А., Вербiнська Г.М., Комарова Л.О., Кротенко В.В. Вплив заряду та концентрацiї розчи- нених iонiв на процеси самодифузiї води у водних розчинах електролiтiв. Нейтроннi дослiдження // Укр. фiз. журн. – 2005. – 50. – С. 939–946. 3. Булавин Л.А., Василькевич А.А., Дорош А.К. Самодиффузия воды в водных растворах одно-одно- зарядных электролитов // Там же. – 1986. – 31. – С. 1703–1707. 4. Самойлов О.Я. Структура водных растворов электролитов и гидратация ионов. – Москва: Изд-во АН СССР, 1957. – 182 с. 5. Френкель Я.И. Кинетическая теория жидкостей. – Ленинград: Наука, 1975. – 592 с. 6. Родникова М.Н. Микродинамика гидратации // Метод молекулярной динамики в физ. химии. – Москва: Наука, 1996. – С. 235–257. 7. Булавин Л.А., Маломуж Н.П., Панкратов К.Н. Характер теплового движения молекул воды со- гласно экспериментальным данным по квазиупругому некогерентному рассеянию медленных нейтро- нов // Журн. структур. химии. – 2006. – 47. – С. 52–59. 8. Булавiн Л.А., Маломуж М.П., Панкратов К.М. Колективнi внески до коефiцiєнта самодифузiї згi- дно з експериментальними даними з некогерентного розсiювання повiльних нейтронiв // Доп. НАН України. – 2005. – № 3. – С. 71–76. 9. Bulavin L.A., Lokotosh T. V, Malomuzh N.P. Role of the collective self-diffusion in water and other liquids // J. Mol. Liq. (Survey). – 2007. – 137. – P. 1–24. 10. Singvi K. S., Sjolander A. Diffusive motions in water and cold neutron scattering // Phys. Rev. – 1960. – 119. – P. 863–871. 11. Оскотский В.С. К теории квазиупругого рассеяния холодных нейтронов в жидкости // Физика твер- дого тела. – 1963. – 5. – P. 1082–1085. 12. Teixeira J., Bellissent-Funel M.-C., Chen S.-H., Dianoux J. Experimental determination of the nature of diffusive motions of water molecules at low temperatures // Phys. Rev. – 1985. – A31. – P. 1913. – 1917. 13. Blanckenhagen P. Intermolecular vibrations and diffusion in water investigated by scattering of cold neutrons // Ber. Bunsenges. Phys. Chem. – 1972. – 76. – P. 891–903. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №8 75 14. Таблицы физических величин / Справочник под ред. акад. И.К. Кикоина. – Москва: Атомиздат, 1976. – 1006 с. Надiйшло до редакцiї 10.03.2009Київський нацiональний унiверситет iм. Тараса Шевченка Одеський нацiональний унiверситет iм. I. I. Мечникова Academician of the NAS of Ukraine L.А. Bulavin, N.P. Маlomuzh, K.N. Pаnkratov Influence of an electrolyte admixture on character of the thermal motion of water molecules The character of the thermal motion in water-electrolyte solutions is studied. Using the experimental data for the half-width of the diffusion peak in incoherent neutron scattering, we determine the self-diffusion coefficient Ds of water molecules, its collective part Dc, and the residence time τ0 for molecules. It is shown that the temperature dependences of Ds and Dc essentially are changed near the characteristic temperature TH ∼ (310 ÷ 315)K which separates the ranges of the crystal-like thermal motion (T < TH) and argon-like one (T > TH). 76 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №8

Вплив домішок електроліту на характер теплового руху молекул води

Institution

Similar Items