Ars poetica: нова білоруська редакція
Рецензія на книгу: Рагойша В. Верш. Паэзія: энцыклапедычны даведнік. Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2020. 472 с.
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174337 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ars poetica: нова білоруська редакція / В. Левицький // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 119-121. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174337 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Левицький, В. 2021-01-15T15:30:42Z 2021-01-15T15:30:42Z 2020 Ars poetica: нова білоруська редакція / В. Левицький // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 119-121. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174337 Рецензія на книгу: Рагойша В. Верш. Паэзія: энцыклапедычны даведнік. Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2020. 472 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Ars poetica: нова білоруська редакція Ars Poetica: New Belorussian Version [V. Rahoisha. Poem. Poetry: Encyclopedic Handbook] Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ars poetica: нова білоруська редакція |
| spellingShingle |
Ars poetica: нова білоруська редакція Левицький, В. Рецензії |
| title_short |
Ars poetica: нова білоруська редакція |
| title_full |
Ars poetica: нова білоруська редакція |
| title_fullStr |
Ars poetica: нова білоруська редакція |
| title_full_unstemmed |
Ars poetica: нова білоруська редакція |
| title_sort |
ars poetica: нова білоруська редакція |
| author |
Левицький, В. |
| author_facet |
Левицький, В. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ars Poetica: New Belorussian Version [V. Rahoisha. Poem. Poetry: Encyclopedic Handbook] |
| description |
Рецензія на книгу: Рагойша В. Верш. Паэзія: энцыклапедычны даведнік. Мінск:
Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2020. 472 с.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174337 |
| citation_txt |
Ars poetica: нова білоруська редакція / В. Левицький // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 119-121. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT levicʹkiiv arspoeticanovabílorusʹkaredakcíâ AT levicʹkiiv arspoeticanewbelorussianversionvrahoishapoempoetryencyclopedichandbook |
| first_indexed |
2025-11-25T20:37:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:37:28Z |
| _version_ |
1850527057338957824 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 119
ARS POETICA:
НОВА БІЛОРУСЬКА РЕДАКЦІЯ
Рагойша В. Верш. Паэзія: энцыклапедычны даведнік. Мінск:
Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2020. 472 с.
Варто визнати: протягом останіх десяти років помітних праць із тео-
рії віршування й досліджень поезії в цілому з’явилося досить мало.
В Україні до цінних винятків слід зарахувати книжку Н. Чамати
«Лірика Тараса Шевченка. Аналізи й інтерпретації» (2014) і «До-
слідження з поетики: вірш, жанр, композиція» (2016), монографію
Н. Гаврилюк «Під плахтою неба: поезія Віри Вовк» (2019) поряд
із кількома кандидатськими дисертаціями, передусім І. Астапенка,
Л. Дядченко, М. Лаюка, В. Соловія. Очевидно, річ у тому, що пробле-
ми версифікації мисляться вже не лише вузькоспеціальними, а й де-
далі герметичнішими. Саме практичне значення відповідних дослід-
жень постає інакшим, ніж у добу шістдесятництва в поезії і сплеску
структуралізму в науці. Верлібр, що тривалий час переважає у сві-
товій літературі, нині спонукає письменників і читачів до інтуітив-
нішого осягнення тексту. Ідеться радше про обопільну цікавість до
динамічних подієвих ланцюжків незалежно як від порушуваних тем,
так і від особливостей віршового розміру.
На цьому тлі великий інтерес викликає енциклопедичний до-
відник В. Рагойші. Нова робота і продовжує, і підсумовує низку
студій білоруського науковця, перекладача, письменника. Варто
покликатися, зокрема, на книжки «Розмови про вірш: Метри-
ка. Ритміка. Фоніка» (1979), «Білоруське віршування» (2010),
«Основи віршознавства» (2013), «Поетичний словник», який
пережив три видання (1979, 1987, 2004) та ін. Незважаючи на чис-
ленні здобутки в теорії літератури, автор визнає: готуючи довід-
ник, він мусив запроваджувати низку найменувань, які дотепер
належно не актуалізувалися. Так, учений закріплює в білорусько-
му лексиконі терміни «зваротная мэтафарызацыя» («зворотна
метафоризація»), «шаснаццацірадкоўе» («16-рядковий вірш»),
«шматпрыназоўнікавасць» («багатоприйменниковість») тощо
(с. 6). Як результат, міні-енциклопедія адресується широкій аудито-
рії: від фахових гуманітаріїв до школярів і всіх, хто цікавиться поезі-
єю й намагається писати вірші (с. 2).
Слово і Час. РЕЦЕНЗІЇ
120 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712)
Видання складається із семи розділів: «Вступ до поезієзнавства», «Лексика по-
етична. Тропи», «Синтаксис поетичний. Інтонація», «Метрика. Ритміка», «Фоно-
семантика. Римування», «Композиція. Строфіка», «Жанри поетичні. Види вірша».
Автор зосереджується на білоруському письменстві, утім, не звужуючи фактажу. Ця лі-
тература постає ландшафтом, природно інтегрованим до світового мистецтва, до того
ж давно. Тут почувається гармонійно вельми різна поезія: сатирико-гумористична у
стилі Ф.-Б. Богушевича (с. 22) й духовна, яку започаткував Ф. Скорина (с. 19); з іроніч-
ними вкрапленнями, як у Цьотки (Алоїзи Пашкевич) (с. 90), інвективами Г. Буравкіна
(с. 382), еротичними мотивами, що їх не уникнули Л. Дранько-Мойсюк і В. Некля-
єв (с. 460). Жвавий пеон З. Бядулі (с. 196) не контрастує з урочистим амфібрахієм
В. Зуйонка (с. 164). Римовані катрени Л. Геніюш (с. 322) доповнюють версети А. Сиса
(с. 355), а SMS-послання Г. Лободенка (с. 410) — екзотичнішу віланель Р. Крушини
(с. 357—358).
У довіднику переважає доволі детальне тлумачення стрижневих понять. Для по-
рівняння: віршознавець виокремлює не лише власне омонімічну риму («Каб слова
не знала абраз <…>, / Яго пакладу за абраз», В. Макаревич; с. 239), а й омографічну
(гадзíна — гáдзіна в Н. Гілевича, там само) та омофонну (карытца — карыцца в біло-
руському фольклорі, с. 241).
Поле зору дослідника здебільшого не обмежується поняттями, узвичаєними в
підручниках. Наприклад, у завершальному розділі інтерпретуються ліпограматичний
(іще гомерівський, с. 392) і т. зв. строкатий вірш (тяжіє до системного вживання різно-
мовної лексики, як у П. Бузука чи О. Гаруна, с. 433—434). При цьому всі прочитання,
відображені в довіднику, настільки ж засновані на класичних принципах, наскільки
спрямовані на вельми несподівані, але переконливі висновки. Приміром, алітерація
в поемі Я. Коласа «Нова земля» трактується з урахуванням ідеї Т. С. Еліота (с. 238).
Своєю чергою, системи віршування не оглядаються цілковито схоластично, а фіксу-
ються в циклічній схемі, яка наочно структурує етапи їх співіснування (с. 219).
Помітними є й відносно нетрадиційні підходи, які застосовує В. Рагойша. Зокре-
ма, досі в межах білоруської школи теорії літератури не набули істотного поширення
ритмограми. Натомість чергування наголошених і ненаголошених складів у силабо-
тонічних віршах чотирьох класиків (від М. Богдановича до А. Кулєшова, с. 209—211)
у четвертому розділі репрезентовано як спеціальні графіки. На особливу увагу заслу-
говує чільна стаття першого розділу — «Поезієзнавство» (с. 24—33). Дослідник, по-
вною мірою легітимуючи цю сферу літературознавства, докладно розглядає її галузі.
Насамперед мовиться про критику поезії, історію (охоплює авторознавство, історії
національної, регіональної та світової поезії) й теорію поезії (реалізується в аспектах
естетики поезії, теорії поетичного процесу, методології аналізу поезії). Крім того, хоч
і почасти дискусійно через нерівнозначність, наголошуються такі допоміжні поезіє-
знавчі галузі, як бібліографія, історіографія, текстологія, джерелознавство, біографіс-
тика, архіво- й музеєзнавство, літературознавство, хронологія.
В. Рагойші властива риса, яка нечасто дається взнаки у працях багатьох філологів
старших поколінь. Добираючи досить різноманітний ілюстративний матеріал, він не
приховує своїх читацьких і дослідницьких уподобань. Імена Р. Бородуліна, В. Корот-
кевича, Янки Купали, П. Панченка, М. Танка часто трапляються в статтях. Водночас
автор позитивно оцінює доробок митців, що заявили про себе в останню третину
ХХ — початку ХХІ ст. Наприклад, висвітлюючи поетичний етимологізм, учений
цитує сардонічний твір А. Глобуса, одного з лідерів товариства «Тутэйшыя» (с. 116).
Рух «Бум-Бам-Літ» співвіднесено із самодостатнім напрямом — «бумбамлітизмом»
В’ячеслав ЛЕВИЦЬКИЙ
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 121
(с. 52—53). Публікації представників цього постмодерністського кола вирізняються у
зв’язку з художніми (паліндроми В. Жибуля, с. 404; сонети С. Мінскевича, с. 428) чи
науковими феноменами (віршознавчі студії другого зі згаданих ліриків, с. 40). А. Хада-
нович цілком виправдано постає новітнім білоруським класиком. Співзвуччя Shift —
ліфт, до якого вдається М. Мартисевич із генерації 2000-х років, зараховано до зразків
рідкісної (вишуканої) рими (с. 275). Не ігноруються також міжмистецькі здобутки по-
пулярної культури включно з рок-музикою. Серед іншого, пісенну лірику осмислено
крізь призму поезії М. Анемподистова, автора проєкту «Народний альбом», і репер-
туару гуртів «Палац», «NRM», «Стары Ольса» (с. 414—415).
Власне, таку відкритість до нових явищ Рагойша декларує в передмові: «<…> зрос-
ла чисельність не лише аматорів поетичного слова, а й творців поезії, найперше мо-
лодих. Загалом поезія, як і кохання, особливо приятелює з молодими. А молодість
завжди прагне чогось нового, невідомого» (с. 7). Очевидно, у зазначеній настанові,
замість бажання зверхньо повчати початківців, притаманного низці досвідчених лі-
тературознавців, простежуються інакші, делікатніші, прагнення. Дослідник радше
стверджує про наміри узгодити інтереси авторів, що розпочинають творчий шлях, з
інструментарієм філології та заповнити прогалини в термінологічній системі. Теорія
версифікації, згідно з підходами білоруського науковця, не повинна лишатись інерт-
ною, натомість мусить задовольняти певні запити сучасних митців. Звідси, скажімо,
стаття «Поезія експериментальна» (с. 23—24), у якій, з урахуванням віршів А. Іва-
щенка, О. Спринчан, А. Хадановича та інших, окреслюється достойне підґрунтя для
узагальнення ігрових художніх шукань.
Не можна оминути й те, що в довіднику регулярно зауважуються особливості
українського віршування. Не зраджуючи давнім науковим інтересам, В. Рагойша звер-
тається до творчості І. Франка, А. Кримського, М. Рильського, Д. Павличка, І. Драча,
Р. Лубківського, українського білоруськомовного поета В. Сидоренка та інших і від-
значає «Шевченківську енциклопедію» у 6 томах (с. 27) як зразок історичного поезіє-
знавства (авторознавства).
На завершення слід вирізнити ще один нюанс. Без сумніву, до матеріалів, які сто-
суються не надто традиційних тем, належить стаття «Поезія наукова» (с. 20—21).
Напрошується висновок: поезієзнавчий довідник — і нова білоруська ars poetica, і
своєрідний взірець такої поезії. Науковий виклад білоруського теоретика не переоб-
тяжено академізмом. Помірна дидактичність деяких висловів більшою мірою свідчить
про зваженість. І справді, негація автора виявляється чи не єдиний раз — у зв’язку з
відверто не найсильнішим твором «бум-бам-літівця» А. Ковалевського (с. 116). Зре-
штою, Рагойшин стиль, позбавлений також надмірного спрощення, легко сприйме
читач із будь-яким фаховим досвідом. Імовірно, це істотний чинник як для посилення
цікавості до віршованого тексту, так і для пожвавлення досліджень із версифікації у
славістиці.
В’ячеслав ЛЕВИЦЬКИЙ
Отримано 18 травня 2020 р. м. Київ
ARS Poetica: Нова білоруська редакція
|