Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського

Стаття присвячена вивченню й поширенню інформації про життєвий шлях та науковий доробок мовознавця, уродженця Луцька Миколая Крушевського, доля якого внаслідок історичних умов повʼязана з Україною, Польщею, Росією. Акцент зроблено на волинському періоді буття представника польського роду. Подано...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Пахолок, З.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2019
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Джерела та біографічні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174430
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського / З. Пахолок // Краєзнавство. — 2019. — № 4. — С. 116-132. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174430
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1744302025-02-23T18:36:48Z Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського Research and promotion of Volyn linguist Mikolaj Kruszewski Пахолок, З. Джерела та біографічні студії Стаття присвячена вивченню й поширенню інформації про життєвий шлях та науковий доробок мовознавця, уродженця Луцька Миколая Крушевського, доля якого внаслідок історичних умов повʼязана з Україною, Польщею, Росією. Акцент зроблено на волинському періоді буття представника польського роду. Подано власні публікації авторки, з-поміж яких здійснено перший українськомовний переклад, опубліковано епістолярну спадщину мовознавця та перевидані дві його праці; представлено виступи на радіо, кіно- і телесценарії, випуск настільного календаря і конверта, введення до наукового обігу фотографій із родинного архіву Крушевських. Значення проведеного дослідження обумовлено архівним сегментом джерельної бази. Соціальний резонанс відображено у музейних виставках та ювілейному вшануванні вченого; презентаціях і рецензіях на перевидання творів та книг про нього; відгуках на дослідження авторки; підготовці репринтного видання; створенні портретів та скульптурного зображення мовознавця; подяк за активну діяльність у популяризації історії волинського краю; представленні на обласну премію в галузі літератури, культури і мистецтва і нагородженні дипломом імені академіка Миколи Державіна. Перспектива подальших студіювань повʼязана із продовженням вивчення родини мовознавця та підготовці українськомовного перекладу його наукової спадщини. The article deals with the study of Lutsk Mikolaj Kruszewski, the native figure, whose fate is connected with different countries according to the historical conditions. He was the representative of the Polish family and spent his childhood and adolescence in Ukraine, mainly in Solotvin and Kovel. Mikolaj studied at the Lutsk Noble School, but his youth was spent in Poland, where he studied at Kholm High School and Warsaw University. His mature years were connected with Russia, because he was the teacher of Troitsk Gymnasium and Kazan University. His scientific work was aimed at the problems of Phonetics and Morphology of General Linguistics. Mikolaj’s main publications may be characterised in the following way: the first Ukrainian translation was made; the epistolary legacy of the linguist and his two works were published; presentations on radio, film and television scripts were introduced, the release of desktop calendar and the envelope, introduction to the scientific circulation of photographs from the Kruszewskiʼs family archive are represented, etc. The value of the study determined the archival segment of the source base. The social resonance on the activity of the author is reflected in museum exhibitions and the jubilee commemoration of the scholar; presentations and reviews on re-releases of works and books about him; reviews of the author’s researches; preparation of the reprint edition; creation of portraits and sculptural image of linguist; gratitude to the scholar for his activity in promoting the history of Volyn region; presentation at the regional prize in the field of literature, culture and art, awarding with the academician Mykola Derzhavin diploma. The prospect of further research is connected with the continuation of the study of the linguistʼs family and preparation of the translation of his scientific heritage from Russian into Ukrainian language. 2019 Article Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського / З. Пахолок // Краєзнавство. — 2019. — № 4. — С. 116-132. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174430 81(=162.1)(092)+398(438)(092) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії
spellingShingle	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Пахолок, З. Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського Краєзнавство
description	Стаття присвячена вивченню й поширенню інформації про життєвий шлях та науковий доробок мовознавця, уродженця Луцька Миколая Крушевського, доля якого внаслідок історичних умов повʼязана з Україною, Польщею, Росією. Акцент зроблено на волинському періоді буття представника польського роду. Подано власні публікації авторки, з-поміж яких здійснено перший українськомовний переклад, опубліковано епістолярну спадщину мовознавця та перевидані дві його праці; представлено виступи на радіо, кіно- і телесценарії, випуск настільного календаря і конверта, введення до наукового обігу фотографій із родинного архіву Крушевських. Значення проведеного дослідження обумовлено архівним сегментом джерельної бази. Соціальний резонанс відображено у музейних виставках та ювілейному вшануванні вченого; презентаціях і рецензіях на перевидання творів та книг про нього; відгуках на дослідження авторки; підготовці репринтного видання; створенні портретів та скульптурного зображення мовознавця; подяк за активну діяльність у популяризації історії волинського краю; представленні на обласну премію в галузі літератури, культури і мистецтва і нагородженні дипломом імені академіка Миколи Державіна. Перспектива подальших студіювань повʼязана із продовженням вивчення родини мовознавця та підготовці українськомовного перекладу його наукової спадщини.
format	Article
author	Пахолок, З.
author_facet	Пахолок, З.
author_sort	Пахолок, З.
title	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського
title_short	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського
title_full	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського
title_fullStr	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського
title_full_unstemmed	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського
title_sort	дослідження та популяризація творчості мовознавця з волині миколая крушевського
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Джерела та біографічні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174430
citation_txt	Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського / З. Пахолок // Краєзнавство. — 2019. — № 4. — С. 116-132. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT paholokz doslídžennâtapopulârizacíâtvorčostímovoznavcâzvolinímikolaâkruševsʹkogo AT paholokz researchandpromotionofvolynlinguistmikolajkruszewski
first_indexed	2025-11-24T11:25:36Z
last_indexed	2025-11-24T11:25:36Z
_version_	1849670800659972096
fulltext	УДК 81(=162.1)(092)+398(438)(092) Зінаїда Пахолок (м. Луцьк) доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри інформаційної діяльності та туризму Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна» E-mail:paholok@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8911-5909 Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського Стаття присвячена вивченню й поширенню інформації про життєвий шлях та науковий доробок мовознавця, уродженця Луцька Миколая Крушевського, доля якого внаслідок історичних умов повʼязана з Україною, Польщею, Росією. Акцент зроблено на волинському періоді буття представника польського роду. Подано власні публікації авторки, з-поміж яких здійснено перший українськомовний переклад, опуб- ліковано епістолярну спадщину мовознавця та перевидані дві його праці; представлено виступи на радіо, кіно- і телесценарії, випуск настільного календаря і конверта, введення до наукового обігу фотографій із родинного архіву Крушевських. Значення проведеного дослідження обумовлено архівним сегментом джерельної бази. Соціальний резонанс відображено у музейних виставках та ювілейному вшануванні вченого; презентаціях і рецен- зіях на перевидання творів та книг про нього; відгуках на дослідження авторки; підготовці репринт - ного видання; створенні портретів та скульптурного зображення мовознавця; подяк за активну діяль - ність у популяризації історії волинського краю; представленні на обласну премію в галузі літератури, культури і мистецтва і нагородженні дипломом імені академіка Миколи Державіна. Перспектива подальших студіювань повʼязана із продовженням вивчення родини мовознавця та підготовці українськомовного перекладу його наукової спадщини. Ключові слова: Волинь, Миколай Крушевський, польське походження, біографічне дослідження, мовознавець, популяризація вченого, соціальний резонанс. Zinaida Pakholok (Lutsk) Doctor of Philology, Associate Professor, Professor at the Department of Information Activities and Tourism of Lutsk University Institute of Human Development «Ukraine» E-mail: paholok@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8911-5909 Research and promotion of Volyn linguist Mikolaj Kruszewski The article deals with the study of Lutsk Mikolaj Kruszewski, the native figure, whose fate is connected with different countries according to the historical conditions. He was the representative of the Polish family and spent his childhood and adolescence in Ukraine, mainly in Solotvin and Kovel. Mikolaj studied at the Lutsk Noble School, but his youth was spent in Poland, where he studied at Kholm High School and Warsaw University. His mature years were connected with Russia, because he was the teacher of Troitsk Gymnasium and Kazan University. His scientific work was aimed at the problems of Phonetics and Morphology of General Linguistics. Mikolaj’s main publications may be characterised in the following way: the first Ukrainian translation was made; the epistolary legacy of the linguist and his two works were published; presentations on radio, film and television scripts were introduced, the release of desktop calendar and the envelope, introduction to the scientific circulation of photographs from the Kruszewskiʼs family archive are represented, etc. 116 Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 117 The value of the study determined the archival segment of the source base. The social resonance on the activity of the author is reflected in museum exhibitions and the jubilee commemoration of the scholar; pre- sentations and reviews on re-releases of works and books about him; reviews of the author’s researches; prepa- ration of the reprint edition; creation of portraits and sculptural image of linguist; gratitude to the scholar for his activity in promoting the history of Volyn region; presentation at the regional prize in the field of literature, culture and art, awarding with the academician Mykola Derzhavin diploma. The prospect of further research is connected with the continuation of the study of the linguistʼs family and preparation of the translation of his scientific heritage from Russian into Ukrainian language. Key words: Volyn, Mikolaj Kruszewski, Polish nation, biographical research, linguist, scientist promotion, social resonance. Полікультурне середовище Волині є малою батьківщиною для представників багатьох націй, з-поміж них виділяються діячі культури, науки, промисловості Польщі. Славетним представни- ком польської нації є мовознавець Миколай Кру- шевський, тісно пов’язаний з поліським краєм не тільки фактом народження. Культурологічне осягнення ін- дивідуальності й праць вченого на Волині почалося лише через сто років після його смерті, коли в газеті «Радянська Волинь» з’явилася стат - тя колишнього лучанина С.В. Тка- чова «Вчений-лінгвіст з Волині» з пропозицією назвати одну з вулиць обласного центру ім’ям М. Крушев- ського1. Мовознавця вписали в істо- рію міста О.Г. Михайлюк та І.В. Кі - чий, які коротко охарактеризували його діяльність: «З Луцька у світ великої науки пішов відомий лінг - віст М.В. Крушев ський (1851–1887), май бутній професор Казанського університету. Разом з видатним філологом І.О. Бодуеном де Куртене він висунув теорію фонем і функціональної ролі елементів струк- тури мови, значно випередивши у цій галузі західноєвропейських вчених. Крушевський є одним із засновників Казанської лінгвістичної школи»2. Довідкова інформація про видатного мово - знавця, дослідження якого збагатили лінгвісти - ку, відбита не тільки у фахових, а й у загальних енци клопедіях світу. Наукова спадщина М. Кру- шевського невелика за обсягом, але значна за ідеями й глибиною проникнення у сутність матеріалу, який досліджувався. Розвідки вче- ного позначені новизною щодо постановки проблем у фольклористиці, санскритології, загальному та порівняльно-історичному мово - знавстві, тому вони не втратили своєї актуаль- ності дотепер. Однак довгий шлях його визнання на Волині обумовлений тим, що життєві обставини не спри - яли поширенню знань про вченого. М.Крушевський прожив насичене, але корот ке, у 36 років, життя і змі- нив багато адрес (Луцьк, Солотвин, Холм, Вар шава, Троїцьк, Казань), тому осо бис тий архів не збе рігся, а мате рі али про нього розпорошені по різних країнах: Україні, Ро сії, Польщі. Тривалий час науковець пе - ре бував у тіні видатних земляків – Лесі Українки (Лариса Петрівна Косач-Квітка, 13(25).ІІ.1871, Звя - гель, нині Новоград-Волинський – 19.VІІ.(01.VІІІ).1913, Сурамі, Грузія) й А.Ю. Кримського (03(15).І.1871, Володимир-Волинський – 25.І.1942, Кустанай, нині Костанай, Казах- стан). Вони народилися че рез 20 років піс ля М. Крушевського, тому святкуван ня ювілейних дат збігалося, а вибір робився не на користь останнього. Крім того, вченого за співзвуч- ністю прізвища сплутували з М.С. Грушевським (29.ІХ.1866, Холм, Рос. імперія – 26.ХІ.1934, Кисловодськ, СРСР) і Ю.-І. Крашевським (Jozef- Ignacy Kraszewski, 28.VІІ.1812, Варшава – 19.ІІІ.1887, Женева). Наукові праці лінгвіста були бібліографічною рідкістю, оскільки надру- ковані наприкінці ХІХ ст. Значення М. Крушевського для науки впер - ше було осмислено й описано І.О. Бодуеном де Куртене (Baudouin de Courtenay J., 1(13).III.1845, Радзимін, побл. Варшави – 03.ХІ.1929, Варшава) Миколай Крушевський 1 Ткачов С.В. Вчений-лінгвіст з Волині / С. Ткачов // Рад. Волинь. Луцьк, 1988. 17 серп. № 159 (11697). С. 3. 2 Михайлюк О.Г. Історія Луцька / О. Г. Михайлюк, І. В. Кічий. – Львів : Світ, 1991. С. 52. у ґрунтовній статті 1888 р. «Миколай Крушев- ський, його життя і наукові праці»3, але про волин - ський період в ній знаходимо короткі відомості. Для поляків ім’я невтомного працівника науки стало відомим завдяки Р.О. Якобсону (Jakob- son R., 11(23).Х.1896, Москва – 18.VІ.1982, Бос - тон. США)4. Безумовно, волиняни мали б знати про свого земляка, володіючи повною і точною інформа- цією. Джерелом такої інформації стало Волин- ське обласне товариство краєзнавців на чолі з членом-кореспондентом Української Академії історичних наук, заслуженим працівником на- родної освіти України Г.В. Бондаренком, яке з 1985 р. почало проводити конференції «Минуле і сучасне Волині», гуртуючи дослідників, на- даючи їм можливість як у формі повідомлень та доповідей, так і у формі публікацій поширювати знання про історію рідного краю. Активна діяль- ність Волинського товариства краєзнавців і спри - чинила до заняття автором статті темою «Жит- тєвий і науковий шлях Миколая Крушевського», оскільки в процесі підготовки до чергової кон- ференції виявилося, що джерельна база про ви- датного краянина не вивчена5. Походження мовознавця пов’язане з древнім польським родом, частина представників якого здавна жила на Волині. Крушевські – польське шляхетське прізвище, утворене від назви земель - ного володіння Крушево, в ломжинській землі, яке отримало свою назву від слова «круш» (воно означало у старопольській мові грудку солі)6. Господарі цієї місцевості мали герб Абданк (Габ- данк, Хабданк, інакше Бялкотка, Ленкава, Скар- бек, Скуба)7. Герб Абданк являє собою щит, на черво- ному полі якого зобра- жено дві срібні крокви зі зрізаними кінцями, що повернуті верхів- ками додолу та поєднані між собою на зразок ла- тинської літери W. Така фігура була й у клейноді над шляхет ською коро- ною. У цій фігурі деякі історики і геральдисти вбачають початкові літери чотирьох слів: Veritas, Victoria, Virtus et Vita, тобто істина, перемога, доброчесність і життя8. Історія цього герба почалася у ХІІ ст., тому й овіяна легендами. Одна з легенд розповідає, що король Болеслав ІІІ успішно воював з імперато- ром Генріхом V, який, не маючи впевненості у пе- ремозі, забажав у 1109 р. примиритися з Болесла- вом. Але відкрито визнати свою поразку йому було незручно, й він відправив до Болеслава дру- зів, які мали умовити Болеслава першим попро- сити миру, обіцяючи дуже вигідні для нього умо - ви. Король надіслав з цією метою до імператора нащадка Скуби Яна з Гури з пропозицією миру. Імператор про людське око відповів, що у нього ще є гроші для продовження війни та запросив Яна до скарбниці, щоб він у тому переконався. Ян, знявши золотого персня й кинувши його до імпе- раторської казни, промовив: «Нехай золото йде до золота, а наші країни – до миру». Імператор був задоволений такою формою примирення й подя- кував (хаб данк) Янові. З того часу герб нащадків Скуби став називатися Хабданк, а у старополь- 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 118 3 Baudouin de Courtenay J. Mikołaj Kruszewski, jego życie i prace naukowe / Jan Baudouin de Courtenay // Prace Filologiczne. – Warszawa, 1888. – T. 2, zesz. 3. – S. 837−849; 1889. – T. 3, zesz. 1. S. 116−175; Бодуэн де Куртенэ И.А. Николай Крушевский, его жизнь и научные труды / И.А. Бодуэн де Куртенэ // Бодуэн де Кур- тенэ И.А. Избр. тр. по общему языкознанию: В 2 т. Т. 1. Москва : Изд-во АН СССР, 1963. С. 146–202. 4 Jakobson R. Kazańska szkoła polskiej lingwistyki і jej miejsce w światowym rozwoju fonologii / Roman Jakobson // Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego.– Wrocław; Kraków, 1960.– Zesz. 19.– S. 1−34; Jakobson R. The Kazan’s School of Polish Linguistics and Its Place in the International Development of Phonologu / Roman Jakobson // Jakobson R. Selected Writings. T. 2: Word and Language.– The Haugie; Paris, 1971. P. 394– 428; Якобсон Р. О. Значение Крушевского в развитии науки о языке / Роман Якобсон // Якобсон Р. О. Избр. работы. – Москва : Прогресс, 1985. С. 331−347. 5 Пахолок З.О. Волинь у становленні особистості М. В. Крушевського / З. О. Пахолок // Минуле і сучасне Волині. Історичні постаті краю : тези доп. та повідомл. V Волин. іст.-краєзнав. конф., 11–13 жовтня 1991 року. – Луцьк, 1991. – С. 135–136. 6 Słownik staropolski. T. 3. – Wrocław ; Kraków ; Warszawa : Polska Akademia Nauk, 1960. S. 408. 7 Boniecki A. Herbarz Polski / Adam Boniecki. T. 12. Warszawa, 1908. S. 358–363. 8 Лакиер А.Б. Русская геральдика / А. Б. Лакиер. Москва : Книга, 1990. C. 258. Герб Крушевських ську мову прийшов вираз «абданковаць», тобто віддячити. Після цієї події Ян та його нащадки от- римали прізвисько Скарбек (скарбник). Представ- ники цього роду жили в Україні та неодноразово відзначалися у боротьбі з татарами. Пізніше від них пішла відмінність герба Абданк – Сирокомля. Такий герб мав на щиті та клейноді над фігурою золотий кавалерський хрест. Ним володів гетьман України Богдан Хмельницький. Окрім Крушевських, Абданк мали ще 46 по- льських родів. Цей герб уперше згадується у зв’язку з Ламбертом, графом з Гури, краківським єпископом, наступником святого Станіслава, що походив з роду Скуби. Генеалогія Крушевських постає від початку ХV ст. і відбита у VІ частині родовідної книги губерній Віленської, Волинської, Гродненської, Могильовської та в книзі дворян Царства Поль - ського9. Зʼясувалося, що в Житомирському по- віті вони були пов’язані родинними стосунками з дружиною польського письменника Ю.-І. Кра- шевського Зофією Воронецькою (? – ?). Про це свідчить листування письменника. В одному з ли- стів йдеться про Крушевського, сказано, що він є доброю людиною і господарем10. В інших листах також натрапляємо на це прізвище, але знову без імені, тому визначити належність згадуваних осіб до родини мовознавця неможливо11. Батько майбутнього мовознавця – Вацлав Крушевський (07.ІІІ.1808, Заслав – 05.VІІ.1878, Варшава) – народився в містечку Заславі (нині Ізяслав) на Волині, в сімʼї Василія Крушевського та Юстини Стефанської12. Початкову освіту отри- мав у Любарському повітовому училищі Волин- ської губернії, де закінчив шість класів (1818– 1825). Навчальні відомості, які зберігаються в Державному архіві Житомирської області, свід- чать про те, що В. Крушевський був здібним і ста- ранним учнем13. На той час чоловік, який належав до вищого стану, мав не ве - ликий вибір для са мо ре - алізації: війсь ко ва спра - ва, державна служ ба, вчителювання у шко лі. В. Крушевський об рав військову справу. У 1830 р. розпо - ча ла ся його військова кар’є ра у чині унтер- офіцера Польського улан- ського полку. У складі Школи кадетів на чолі з Петром Висоцьким (Piotr Wyso cki, 10.ІХ.1797, Вар ка – 06.І.1875, Варка) В. Крушевський брав участь у повстанні 1831 р. Був ув’язнений і декілька років провів на за- сланні в Казані, а в 1844 р. через сімейні обста- вини звільнився зі служби у чині ротмістра. У родині Крушевських завжди жила пам’ять про повстанські традиції, панувала патріотична атмосфера, а нащадки донині зберігають високу нагороду срібний орден «Virtuti militari» (лат. ‛військова хоробрість’)14. Цивільна кар’єра В. Крушевського відбулася на посаді городничого в Острозі (1845–1847), Овручі (1847–1849), Луцьку (1849–1852), Ковелі (1852–1861). У цих повітових містах він зай- мався усіма справами безпеки та добробуту; судив за незначні поліцейські проступки та стяг- нення; мав обов’язки у справах казенних та спра - вах військового відомства. Оскільки В. Крушев- ський був сумлінним службовцем, то за ретельне виконання своїх обов’язків під час перебувань у Луцьку царського спадкоємця у 1850 р. та царя Миколи Павловича у 1851 р. отримав дві подяки від генерал-губернатора, про це свідчать доку- менти, які зберігаються у Російському держав- ному історичному архіві15. Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 119 9 Список дворян Волынской губернии. Житомир, 1906. C. 334. 10 Kraszewski J. I. Listy do rodziny 1820–1863. Cz. 1. W kraju / Józef Ignacy Kraszewski. Kraków : Wydaw- nictwo Literackie, 1982. S. 340. 11 Ibid. S. 260, 264, 290, 291, 299, 300, 376. 12 О дворянстве Крушевских Волынской и Могилевской губерний // РДІА (Санкт-Петербург), ф. 1343, оп. 23, спр. 9483, арк. 163. 13. Годичный рапорт о состоянии Любарского уездного училища за 1818/1819,1819/1820, 1821, 1823 // ДАЖО, ф. 71, оп. 1, спр. 30, арк. 25–26; спр. 33, арк. 23–24; спр. 41, арк. 22–23; спр. 50, арк. 23–24. 14 Kruszewski W. Major Mieczysław Kruszewski / Wacław Kruszewski // Przegląd morski. Gdynia, 2000. Zesz. 10. S. 93. 15 Дополнительные листы к формулярным спискам чиновников Волынской губернии // РДІА (Санкт- Петербург), ф. 1349, оп. 5, спр. 2280, арк. 60. Вацлав Крушевський Найтриваліший період на посаді городни чого В. Крушевський провів у відомому з ХІV ст. місті Ковелі, який «усе більше набирав рис, характер- них для периферійних міст Російської імперії. Центральну частину його займали дво- і трипо- верхові будинки, а околиці нічим не відрізнялися від довколишніх поліських сіл»16. Великою по- дією для старовинного міста стало спорудження у 1850–1860 рр. залізниці Київ – Ковель – Брест. У 1854 р. закінчено будівництво першого римо- католицького костелу17. Друга половина ХІХ ст. для Ковеля, як і взагалі для Волині, була харак- терна бурхливим розвитком капіталістичних відносин та піднесенням економіки міста, в ре- зультаті збільшилося населення, зросла промис- ловість. Однак «промисловим центром Волині в ті часи Ковель так і не став. Він все ще зберігав аграрний характер. Багато його жителів займа- лося обробкою землі»18. Май же все місто було де- рев’яним, кам’яні будинки складали лише один відсоток, тому частими були пожежі. У Державному архіві Волинської області зберігається «Справа по звинуваченню міщанина Лібермана у скривдженні Ковельського городни- чого»19. З цієї об’ємної справи, яка налічує 139 сторінок, відомо, що 12 серпня 1857 р. під час пожежі у Ковелі відбулася сутичка між Вацлавом Крушевським і Тодресом Ліберманом. Хто кого образив – незрозуміло, але городничий був при виконанні службових обов’язків, тому закон був на його боці. Лібермана за зухвалість у ставленні до Ковельського городничого було ув’язнено. Помер Вацлав Крушевський 5 липня 1878 р. у Варшаві, де його як кавалера ордену «Virtuti militari» з великими почестями поховали на Повонзьковському цвинтарі. Про дружину В. Крушевського маємо ко- роткі дані, що пояснюється соціальною роллю жінки в ХІХ ст.: бути обмеженою колом домаш- ніх обовʼязків. Розалія Ігнатіївна (дівоче пріз- вище – Ноткен, 1833, Київ – 1899, Солотвин) походила з німецької купецької родині. Вона успадкувала будинок із двома флігелями та по- містя, яке межувало із землею батька Лесі Укра- їнки П.А. Косача (20.ХІІ.1841(01.І.1842), Мглин, Чернігів. губ., Стародубщина, нині Брянської обл. Російської Федерації – 02(15).ІV.1909, Київ), у селі Солотвин (Соловин) Голобської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Архівну інформацію про Р.І. Крушевську маємо у зв’язку з пожежею в Ковелі, яка трапила - ся в ніч із 16 на 17 квітня 1856 р. На запит Ковель - ського правління про збитки під час пожежі вона писала 30 квітня: «Я зазнала збитків на 250 кар- бованців, які полягають у погорілому срібному, мідному і порцеляновому посуді, платтях шовко- вих, меблях і зерновому хлібі»20. Цей документ дозволяє стверджувати, що родина Крушевських мешкала в цей час в Ковелі, оскільки В. Крушев- ський виконував обов’язки городничого. 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 120 16 Вельма М.Г. Ковель: Путівник. Львів: Каменяр, 1990. С. 15–16. 17 Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року) / Олександер Цинкаловський. Вінніпеґ : Товариство «Волинь», 1984. Т. 1. С. 511. 18 Сміян П.К. Ковель. Історико-краєзнавчий нарис. Львів : Каменяр, 1968. С. 8. 19 Дело по обвинению мещанина Либермана в оскорблении Ковельского городничего // ДАВО, ф. 229, оп. 1, спр. 413. 20 Дело по расследованию пожара в городе Ковеле // ДАВО, ф. 229, оп. 1, спр. 393, арк. 110. Маєток матері КрушевськогоРозалія Крушевська У Вацлава і Розалії Крушевських було п’я те ро дітей: сини Миколай (06(18).ХІІ.1851, Луцьк – 31.Х.(12.ХІ).1887, Казань), Вікентій- Ілля (27.Х.1854, Солотвин – 09.ІІ.1937, Вар- шава), Климентій (23.ХІ.1858, Солотвин – 27.ІV.1945, Ґловно), Олександр-Альберт (1859, Солотвин – ?) і донька Марія (08.ХІІ.1868, Солотвин – 08.Х.1839, Варшава). Довгожителі Солотвина наприкінці 90-х рр. ХХ ст. розпові- дали про розташування всіх споруд у садибі Крушевських, чудовий сад навкруги і доброго, справедливого хазяїна Вікентія та його сестру Марію, які не мали власних сімей, були самот - німи. Славу родині приніс старший син – Мико- лай Крушевський. Він був охрещений 11 лютого 1852 р. у Луцькій кафедральній римо-католиць- кій церкві – костьолі Св. Петра та Павла. Окрім батьків на події були присутніми дві пари хре- щених: полковник Камчатського полку Іван Голев із графинею Францішкою Красицькою, пові - товий суддя Василій Борковський з Любовʼю Тодо ровою21. Ім’я для свого первістка батьки ви- бирали ретельно, за церковним календарем, і пов’я зали з містом, в якому побачив світ їх малюк, бо ще з ХІІ ст. Луцьк був під заступниц- твом святого Миколая. Як розповідається в Галицько-Волинському літописі, у Жидичинському монастирі (недалеко від Луцька) була церква вельми шанованого на Русі святого. А коли в 1257 р. монголо-татар- ський хан Куремса хотів увійти в Луцький замок, то трапилося чудо: каміння, яке було послано ворогом на стіни замку, не долітало до них, а по- верталося й падало на татар. Святий Миколай Мирлікійський почув молитви лучан і захистив їх від наруги22. З того часу св. Миколай – один із найулюб- леніших святих у лучан. Його зображення з’яви- лося на гербі Луцька, а перед Воротньою вежею Окольного замку (перехрестя сучасних вулиць Кафедральної і Драгоманова) постала церква Св. Миколая, в якій освячувалися різні договори городян, зберігалися перші міські грамоти та бо- кові стяги із зображенням святого. Згадується церква в документах 1552 р., під час великої місь - кої пожежі 1627 р. вона згоріла, згодом каміння розібрали23. Після надання Луцьку в 1432 р. маг- дебурзького права зображення св. Миколая з’яви - лося на міській печатці. Дитинство М. Крушевського пройшло в ма- льовничих місцях Луцька, Солотвина та Ковеля, овіяних сивою давниною, як писав його сучасник Ю.-І. Крашевський, «на веселій і родючій Волині, одягненій у зелені гаї й золотаві лани, підпереза- ній блакитними ріками й потоками»24. Відомо, що існує зв’язок особистості з місцем її проживання, цей зв’язок «загадковий, але очевидний. Або так, безперечний, але таємний. Відає ним відомий древнім genius loci, геній місця, який пов’язував інтелектуальні, духовні, емоційні явища з їхнім матеріальним середовищем»25. Згідно з римською міфологією у кожного мужчини існував свій геній, або дух-охоронець. Можна припускати, що місто народження визначило подальшу долю вче- ного, період становлення якого відбувався у по- реформений час стрімких соціально-економічних змін в країні, що позначилися на вигляді Луцька. Проте утворення нових торгових і громадських закладів, банків, акціонерних товариств не змогло заступити у дитячому сприйнятті визначної памʼятки міста, яким був замок Любарта – свід- чення того, що в 1320 р. Луцьк увійшов до складу Великого князівства Литовського. Представник литовської династії Гедиміно- вичів Любарт Гедимінович (Liubartas, бл. 1312 – 04.VIII.1383) прийняв православну віру і був пра- вителем Галицько-Волинського князівства. При ньому в 1340–1350-х рр. замок почали рекон- струювати, використовуючи цеглу, і хоча будів- ництво закінчено було через сорок років при інших правителях, але в історію він увійшов під іменем замку князя Любарта. Спочатку побуду- вали половину Надвратної (Вʼїзної) вежі та час- тину стіни. Продовжили реконструкцію в тій же техніці, коли на зміну Любарту прийшов Вітовт (Vytautas, 1350 – 27 Х 1430), який зробив Луцьк південною столицею Великого князівства Ли- товського. Місто розцвіло економічно, полі- тично і культурно, а в 1429 р. у ньому відбувся зʼїзд європейських монархів. Під час правління Вітовта замок набув такого вигляду, який дійшов Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 121 21 Дело о дворянском происхождении Крушевских // ДАЖО, ф. 146, оп. 3189, арк. 235. 22 Галицько-Волинський літопис // Літопис Руський. Київ : Дніпро, 1989. С. 418. 23 Денисюк В.Т. Луцьку – 920 років : історико-краєзнавчі нариси. Луцьк : Надстир’я, 2005. С. 60. 24 Крашевський Ю.І. Повісті. Київ : Дніпро, 1979. С. 89. 25 Вайль П. Гений места. Москва : КоЛибри, 2008. С. 9. до ХIХ ст. А коли Вітовт помер, то князівство пе- рейшло до його двоюрідного брата, прихильника повної незалежності Литви, Свидригайлу (Švitri- gaila, бл. 1370 – 10.ІІ.1452), після смерті якого Во- линське князівство було перетворено в провінцію Великого князівства Литовського. Цю історію М. Крушевський добре знав тому, що в 1862 р. вступив до першого класу Луцького повітового дворянського училища, яке від 13 січня 1834 р. розмістилося в двоповерхо- вому будинку поряд із замком Любарта, і в сере- дині – кінці ХІХ ст. мало назву Академія Наук. Осягнення сивої минувшини відбувалося не тіль - ки на уроках історії, але при особистому обсте- женні замку, мури якого містили графіти. Оскільки за національністю батько Крушев- ського був поляком, а мати – німкеня, то у сім’ї роз мовляли трьома мовами: польською, німець- кою, російською. Не хто інший, як батьки вия- вилися фундаторами мовознавчої підготовки майбутнього лінгвіста. Формування його осо- бистості було продовжено в училищі, що мало давні традиції. Слід зазначити, що раніше в ньому викладали видатні діячі української культури: пер ший перекладач Євангелія українською мовою Пилип Морачевський (14(26).ХІ.1806, с. Шесто - виця Чернігів. пов. – 26.ІХ.1879, с. Шня ківці побл. Ніжина) і класик національної літератури Пантелеймон Куліш (26.VII.(07.VIII).1819, Воро- ніж, Глухів. пов., Чернігів. губ. – 02(14).II.1897, хутір Мотронівка, нині с. Оленівка, Борзнян. р-ну Чернігів. обл.)26. В училищі навчали арифметиці, алгебрі, за- гальній географії, російській та загальній історії, російській, французькій, німецькій, латинській мовам, чистописання. Велике значення для на- вчання і розвитку учнів мала фундаментальна училищна бібліотека, у якій переважали книги польською і латинською мовами: релігійні, фі- лософські, з історії, географії, механіки, матема- тики, живопису, різьбярства, а також описи міст, біографії знаменитих художників та белетрис- тика. Деякі фоліанти були оправлені в шкіру, мали ілюстрації на міді і сталі. Про цю бібліо- теку згадував відомий український художник- баталіст М.С. Самокиш (13(25).Х.1860, Ніжин, Чернігів. губ., Рос. імперія – 18.І.1944, Сімферо- поль, РРФСР, СРСР), який користувався нею в 1877–1878 рр., гостюючи у свого дядька в Луцьку: «Вплив всього цього на мене був величезний, не тільки художній, але й виховуючий: я багато по- черпнув із цих книжок для розвитку мого ро- зуму і набуття наукових знань»27. Про вплив книгозбірні на М. Крушевського може свідчити використання в Казанському уні- верситеті тексту оповідання Олекси Стороженка «Межигорський дід»28. Завдяки активним пошу- кам, встановлено, що це видання було у книго - збірні Луцького повітового дворянського учи- лища. Підліток прочитав цей твір і, ймовірно, був вражений головним персонажем, хоробрим запорізьким козаком, який знав багато гарних пісень і дум, що брали за душу. Можливо, це оповідання викликало інтерес до українського фольклору. Увесь період навчання в училищі М. Крушев- ський жив у Луцьку на квартирі, а на канікулах повертався додому в родинний маєток матері. Оскільки його батько пішов у відставку, то вся сім’я переїхала до Солотвина. Саме тут М. Кру - шевський глибше пізнав українську мову, на- родні звичаї, записав народні повір’я, які згодом використав у першій науковій праці про замов- ляння: «Якщо протягнути волос певного індиві- дуума крізь голову жаби і закопати її в землю, то разом із гниттям волоса буде сохнути і та особа, з голови якої він узятий, і, накінець, вона має померти»29 та два тлумачення сну: «…якщо ри - ба насниться жінці, то остання завагітніє»30 і «У снах місяць означає заміжжя»31. З Волині М. Крушевський поїхав до старо- винного Холма, який у кінці ХІХ ст. займав неве- ликий простір, розміщуючись на пагорбі, що підіймався на великій, далеко відкритій рівнині. 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 122 26 Пахолок З.О. Молодий вчитель Панько Куліш у Луцьку / Зінаїда Пахолок // Волинський музей: історія і сучасність. Луцьк, 2004. Вип. 3. С. 359–362. 27 Самокиш М.С. Як я став художником // Живі традиції. Українські радянські художники про себе і свою творчість. Київ : Мистецтво, 1985. С. 25. 28 Стороженко О.П. Українські оповідання. Кн. І. Санкт-Петербург, 1863. С. 131–137. 29 Крушевський М. Замовляння як вид російської народної поезії / Миколай Крушевський ; упоряд., пер., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. – Луцьк : Вісник і К˚, 2002. С. 2. 30 Там само. С. 33. 31 Там само. С. 38–39. На узвишші пагорба стояв уніатський собор, а до- вкола були розкидані кам’яні будівлі, серед яких православна церква, костел, гімназія. Місто ні зовні, ні своїм духом не нагадувало Польщі. На- селення (трохи більше ніж чотири тисячі осіб) було досить строкатим за своїм складом, про що свідчили церкви різних конфесій: крім собору, дві уніатські церкви (одна при семінарії, друга при жіночому училищі), дві православні церкви, ка- толицький костьол, синагога, лютеранська цер- ква. Суспільне життя Холма подібне до життя провінційних міст. Культурний осередок – місце- вий клуб, в якому містилися танцювальний зал, більярд і кімната для читання журналів – оживав тільки тоді, коли наїжджали військові з Краснос- тава. В інші вечори тут збиралися гравці в карти. У Холмі не було ані саду, ані бульвару для прогу- лянок, тому жителі гуляли по Київському й Люб- лінському шосе, місто можна було обійти вздовж і впоперек за одну годину. Проте Холм вирізнявся серед інших міст кількістю навчальних закладів. Тут були чоловіча гімназія, жіноче шестикласне училище, організоване за зразком інститутів, уні- атська духовна семінарія; педагогічні курси, чо- ловіче двокласне повітове училище і дві почат- кові школи для хлопчиків та дівчаток32. У 1866 р. М. Крушевський продовжив навчання в Холмській греко-уніатській гімназїї, тісно пов’язаній з ім’ям майбутнього редак - тора «Киевской старины» Ф.Г. Лебединцева (12(24).ІІІ.1828, с. Зелена Діброва, нині Городи- щен Черкас. обл. – 12(24).ІІІ.1888, Київ), який очолював Холмську учбову дирекцію. За цар- ським наказом 10 травня 1865 р. повітова школа з Красностава була переведена до Холма і пере- творена на російську греко-уніатську гімназію. У перший рік вона мала шість класів, а на час вступу М. Крушевського – сім. У цій гімназії з 1865 по 1868 рр. викладав С. Ф. Грушевський (07.Х.1830, Чигирин – 27.І.1901, Владикавказ) – батько першого Президента України. За час свого існування (1865–1916) навчальний заклад мав багато назв: Холмська російська гімназія, Класична гімназія33, Холмська чоловіча кла- сична гімназія для греко-уніатського населення в Царстві Польському, з 1874 р. використовува- лася назва – Холмська чоловіча гімназія34. Гімназія розміщувалася в католицькому мо- настирському будинку на місці школи, керованої піярами. Орден піярів у ХVІІ–ХІХ ст. відігравав вагому роль у розвитку науки і культури різних країн світу. З часу свого виникнення римо-като- лицький орден ставив за мету навчання та вихо- вання молоді, особливо з бідних родин. Контингент учнів включав дітей дворянсько - го походження, разом із М. Крушевським у гімна- зії навчалися його брати Вікентій-Ілля і Климен- тій, велику групу складали діти духовенства. Учні гімназії походили не тільки з Люблінської губер- нії, але й з Галичини та сусідніх губерній Росії35. Для української культури цей навчальний за- клад цінний ще й тим, що тут у 1884–1888 рр. здобував освіту старший брат Лесі Українки М. П. Косач (18(30).VІІ.1869, Новоград-Волин- ський – 03(16).Х.1903, Харків)36, а в 1913 р. її закінчив письменник і науковець В.П. Петров (10.Х.1894, Катеринослав – 08.VІ.1969, Київ). Мова викладання у гімназії була російська, проте до цього навчального закладу змушені були від- правляти своїх дітей і поляки37. Гімназія була влаштована як класична. Учнів навчали релігії, історії, географії, фізиці, приро- дознавству, математиці, російській словесності та мов: французької, німецької, російської, церков- нослов’янської. Навчання в гімназії було плат- ним, проте деякі студенти отримували стипендію, а деякі були звільнені від оплати за навчання. У гімназійний період М. Крушевського при- ваблювали гуманітарні дисципліни. Із 17 дисцип- лін 10 були опановані на «відмінно» і 7 дисцип- лін – на «добре». Старанного учня нагородили срібною медаллю. Він почав готуватися до Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 123 32 Милюков А.П. Летние поездки по России. Записки и путевые письма. Санкт-Петербург, 1874. С. 257. 33 Czernicki K. Chełm. Przeszlość i pamiątki. – Chełm: Zwierciadlo, 1936. S. 1. 34 Wstęp do inwentarza Chołmskiego Gimnazium Mięskiego w Chołmie // Archiwum państwowe w Lublinie, oddzial w Chełmie. L. 1. 35 Zimmer B. Miasto Chełm: Zarys historyczny / Bolesław Zimmer. – Warszawa; Kraków: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1974. S. 151. 36 Пахолок З.O. Юнацькі роки Михайла Косача // Науковий вісник ВДУ: Філологічні науки. – Луцьк. 1999. № 15. С. 52–58. 37 Czernicki K. Chełm. Przeszlość i pamiątki / Kazimierz Czernicki. – Chełm : Zwierciadlo, 1936. S. 73. вступу в університет, де на нього чекало зміс- товне студентське життя й доленосні зустрічі з викладачами цього навчального закладу. У 1871 р. М. Крушевський склав екзамени з латинської, грецької, російської мов, загальної та російської історії на історико-філологічний факультет Варшавського університету. Разом із ним навчався його приятель Антон Кордасевич (?–?) з Холмської гімназії. На перший курс було зараховано лише двадцять студентів, не всі вони дійшли до четвертого курсу. Але М. Крушев- ський був одним із кращих студентів на факуль- теті й отримував стипендію. На другому курсі відбулося знайомство з викладачем кафедри рим- ської словесності І.В. Цвєтаєвим (04(16).V.1847, с. Дроздово Володимир. губ. – 30.VІІІ(12.ІХ).1913, Москва) – майбутнім засновником Музею обра- зотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна у Москві, батьком російської поетеси Марини Цвєтаєвої. І хоча у квітні 1874 р. І. В. Цвєтаєв поїхав у за- кордонне наукове відрядження і до Варшави більше не повернувся, їхні стосунки не перери- валися протягом усього життя М. Крушевського. Як засвідчує листування між ними, тільки пе- редчасна смерть М. Крушевського поставила крапку у цих стосунках38. І.В. Цвєтаєв високо цінував свого учня. У 1881 р. у листі до професора Київського уні- верситету В.С. Іконнікова (9(21).ХІІ.1841, Київ – 26.ХІ.1923, Київ) він повідомляв: «Говорячи по-дружньому, я не сумніваючись скажу Вам, найдобріший Володимире Степановичу, що за час мого студентського і викладацького життя не бачив людини такої енергійної і твердої ураз при- йнятих намірах. Він завжди збуджував тим біль - ше здивування, що працювати йому доводилося у несприятливих умовах. Студентом він нерідко і довго слабував, згодом, одружившись, він рідко мало який місяць не кликав по декілька разів лі- каря як для дружини, так і для дітей. Крім учених достоїнств, мене завжди приваблювали і мо- ральні властивості цього Поляка… Далекий від неминучої солодкуватості і якоїсь приниженості, він завжди тримався просто і суттєво відрізнявся від інших раціональним поглядом на речі»39. Під час навчання М. Крушевський заціка вив - ся загальною історією, багато займався філо со - фією і вважав себе учнем представни ка ем пі рич - ної філософії у Росії, професора М.М. Тро їць кого (01(13).VІІІ.1835, Калуз. губ. – 22.ІІІ(3. ІV).1899, Москва). Пізніше інтерес до мовознавства пере- важив і за порадою професора російської філоло- гії М.О. Колосова (1839, Дмитрієв – 14.І.1881, Ялта) здібний студент написав дипломний твір «Замовляння як вид російської народної поезії». У ньому М. Крушевський дав наукове обґрунту- вання поняттю, а визначення витоків позначува- ного ним явища відніс до психологічної природи людини. Потім він розглянув замовляння у сис- темі жанрів фольклору, проаналізував структуру і зміст любовних присушок. Твір здібного студента згодом був відзначений грошовою винагородою й опуб лі кований40. Праця М. Крушевського залиша - єть ся солідною теоретичною розробкою, яку викорис товують сучасні фольклористи. 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 124 38 Пахолок З.А. Плоды забвения, или Кто зажжет свечу? (Письма Н. В. Крушевского И. В. Цветаеву) / Зинаида А. Пахолок // Рус. Ист. Вестн. – Москва, 1999. Т. 2. С. 159–182. 39 Там само. С. 177–178. 40 Крушевский Н.В. Заговоры как вид русской народной поэзии // Варшав. унив. изв. Варшава, 1876. № 3. С. 3–69. Атестат Крушевського У 1875 р., після закінчення університету, М. Крушевського було рекомендовано до аспі - ран тури, але сімейні обставини – одруження – змуси ли випускника працювати. Його наречена – Ю.О. Хан ке вич (22.V.1846, Хрубешув – 19.ІV.1928, Кель це) – шість років чекала на свого обранця. Відомо, що вона мала добру освіту, знала грецьку мову, люби ла французьку і польську літературу, допомагала чоловікові у науковій роботі. Під час проживання в Казані листувалася з видат- ною поль ською пись менницею Елізою Ожешко (06.VІ.1841, Милковщизна побл. Гродно – 18.V.1910, Гродно); про теплоту їх стосунків свідчить фотографія, яку подарувала письмен- ниця своїй поціновувачці41. Юлія і Миколай Крушевські поїхали в дале- кий Троїцьк Оренбурзької губернії (зараз Челя- бінської області), де випускник зайняв місце вчителя давніх мов і класного наставника у кла- сичній гімназії. М. Крушевський був поляком, і хоча він не брав участі у подіях 1863 р., йому не дозволялося служити в центральних, великих містах Російської імперії. По дорозі до місця призначення подружня пара заїхала до Казані, щоб віднайти можливість отримання Миколаєм професорської стипендії при університеті, але сподівання були марними. Натомість у Казані відбулася доленосна зустріч з І.О. Бодуеном де Куртене – видатним теорети- ком з питань загального і порівняльно-історич- ного мовознавства, добрим порадником для молодого вченого. Уродженець Луцька вирішив присвятити се - бе науці, хоча на той час наукова карʼєра не була поширена. Однак світогляд М. Крушевського та його діяльність формувалися під впливом особливостей епохи та суспільного розвитку Ро- сійської імперії середини – кінця ХІХ ст. Станов- ленню М. Крушевського як непересічної осо бис - тості та громадянина з визначеними життєвими позиціями й розумінням тенденцій історичного розвитку суспільства сприяли сімейне вихо- вання, освіта, оточення. Власні плани й поради нового консультанта М. Крушевський мав здійснити у невеличкому, віддаленому від наукових центрів місті. У другій половині ХІХ ст. Троїцьк був повітовим містом, розташованим на відстані семисот п’ятдесяти верст від Оренбурга і шестисот від Уфи, в центрі найбагатших повітів Троїцького, Челябінського, Верхньоуральського Оренбурзької губернії та Киргиз-Миколаївського Тургайської області. Перших три повіти були відомі багатими золо- тими розсипами та іншими мінеральними копа- линами, а увесь простір, який займали ці повіти, мав придатну для рільництва землю. Троїцьк від початку заснування служив місцем мінових тор- гів із кочівниками, до 1863 р. тут була митниця. 1 липня 1873 р. у Троїцьку засновано гімна- зію з двома давніми мовами, вона мала бути ос- вітнім центром для півмільйонного населення цієї території. Необхідність заснування гімназії полягала в потребі піднесення освіти, виклика- ній щорічним збільшенням рівня внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Існуючі в цьому краї дві гімназії – Оренбурзька й Уфимська – розташо- вані від Троїцька на значній відстані, тому не всі мешканці міста могли надати середню освіту своїм дітям, оскільки не мали коштів на відправ- лення їх у віддалені міста, що, в свою чергу, було пов’язано з неможливістю безпосереднього батьківського нагляду та впливу42. М. Крушевський опинився в далекому від культурних центрів місті завдяки І. В. Цвєтаєву, з яким продовжував підтримувати добрі сто- сунки. Колишній викладач римської словесності Варшавського університету в листі до профе- сора Київського університету В. С. Іконникова (09(21).ХІІ.1841, Київ – 26.ХІ.1923, Київ) писав: «…за моїм клопотанням перед попечителем Оренб[урзького] навч[ального] окр[угу] П.О. Лав- ровським, він [Крушевський – З.П.] вступив учи- телем давніх мов до Троїцька»43. Згаданий у листі П.О. Лавровський (13(25).ІІІ. 1827, с. Видропужськ, нині Спіровського р-ну Твер. обл., Росія – 28.ІІ(12. ІІІ).1886, Петербург) – відомий російський і український славіст, лекси- кограф, педагог, діяч освіти, доктор слов’яно- руської філології, професор. У 1851 р. після закін- чення Головного педагогічного інституту в Петер- бурзі викладав у Харківському університеті. З 1856 р. П. О. Лавровський – член-кореспондент Петербурзької академії наук, з 11 серпня 1869 р. по 30 грудня 1872 р. був ректором Варшавського Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 125 41 Akta personalne s. Benedykty // ASFSK (Архів францисканок служанок Христа в Лясках. Польща). 42 Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. 1871–1873 гг. Т. 5. Санкт-Петер- бург, 1877.– Стб. 1926–1927. 43 Письмо И.В. Цветаева В.С. Иконникову // Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 3, спр. 51361, арк. 21. університету, а з 1 січня 1875 р. призначений попечителем Оренбурзького навчального округу. Прохання свого колишнього колеги він зміг задо- вільнити, оскільки місце вчителя давніх мов у Троїцькій гімназії на той час було вакантним. М. Крушевського після закінчення Варшав- ського університету, розмірковуючи над своїм майбутнім, писав до І.В. Цвєтаєва: «Страшно тільки буде працювати в Гімназії, якщо я отри- маю місце. Я ніколи не сподівався бути вчителем давніх мов. Від загальної історії я мало-помалу перейшов до історії філософії і психології і так закопався у всілякі нервові процеси, що забув усе інше. Працюючи над кандидатською дисерта- цією, я ознайомився з російською народною по- езією, і загалом з народним епосом, і з ним пов’язаною лінгвістикою. Психологією і лінгвіс- тикою я став займатися усе більше, думав із часом складати магістерський екзамен. І хоча мені цілий рік повторювали, що дадуть універси- тетську стипендію, але я на неї мало сподівався і думав клопотати про місце вчителя російської мови, викладати яку мені було б в усякому разі легше, ніж латину і грецьку. Але раптом Корда- севич пише мені, що місце вчителя російської мови отримати вельми важко, а легше вже вчи- теля давніх мов. Він сам мав як православний більше шансів, подав прохання до Казанського попечителя про місце вчит[еля] дав[ніх] мов. Що ж мені було робити – послав і я таке ж прохання якомога далі, де, можна думати, охочих небагато – у Харків, Казань, Оренбург. Якщо дадуть місце, то скажіть, заради Бога, Іване Володимировичу, де і як можна навчитися вчити. Головна увага в гімназіях звертається тепер на переклади з росій- ської на латину і грецьку – мистецтво, якого нас ні в гімназії, ні в університеті не вчили»44. Мистецтво викладання довелося М. Крушев- ському опановувати самостійно, працюючи вчи- телем латини і грецької мови в Троїцькій гімназії з 12 серпня 1875 р. по 18 жовтня 1878 р. Окрім ви- кладання, М. Крушевський реферував праці з по- рівняльно-історичного мовознавства. Збереглися рукописи, які свідчать про те, що у цей період М. Крушевський вивчав давньоперську й литов- ську мови, вдосконалювався у давньогрецькій45. При цьому основними посібниками для нього бу - ли праці німецького лінгвіста А. Шлейхера (Schlei- cher A., 19.ІІ.1821, Майнінген – 06. ХІІ.1868, Єна) «Компендіум порівняльної граматики індоєвро- пейських мов»46 та «Індо германська хрестоматія». Коло наукових зацікавлень М. Крушевського у Троїцьку було доволі широким: необхідно до- дати, що він працював над перекладом із санс - криту, який через рік наполегливої роботи ви дав. «Вісім гімнів Рігведи»47 – це один з найперших перекладів з санскриту російською мо вою, ви- соко оцінений керівником. Витоки зацікавлення пам’яткою давньоіндійської літератури були у першому науковому дослідженні «Замовляння як вид російської народної поезії», де М. Крушев- ський аналізував свідомість первісної людини, знаходячи підтвердження своїм міркуванням у фольклорних текстах, зокрема в Рігведі. У сімейному житті М. Крушевського Тро- їцьк мав важливе значення, оскільки він вперше став батьком із народженням доньки Вацлави (10.VІ.1878, Троїцьк, Рос. імперія – 23.VІ.1958, Ляскі, побл. Варшави), яка була охрещена в Ка- зані. Молоді батьки взяли за хрещеного батька І.О. Бодуена де Куртене, завдяки клопотанню якого перед історико-філологічним факультетом, М. Крушевський з 18 жовтня 1878 р. по 1 грудня 1879 р. став понадштатним професорським сти- пендіатом Казанського університету. І.О. Бодуен вигідно відрізнявся від своїх колег, оскільки за статутом 1863 р. над кожним із професорів висів домоклів меч нового вибору після 25 років, і потім, через кожні п’ять років. Саме тому професура не дуже дбала про підго- товку молодих спеціалістів, вбачаючи в них конку рентів. І.О. Бодуен не рахувався із часом, старався більше навчати, не тримаючи знань під спудом і розвиваючи самостійність учнів. Про 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 126 44 Пахолок З.А. Плоды забвения, или Кто зажжет свечу? (Письма Н. В. Крушевского И. В. Цветаеву) // Рус. Ист. Вестн. Москва, 1999. Т. 2. С. 163–164. 45 Крушевский Н.В. Лексический материал по древним индоевропейским языкам: санскритскому, балтийскому, персидскому и др. // Санкт-Петербурзький філіал архіву РАН (ПФА РАН), ф. 898, р. ІV, оп. 62, спр. 6, 37 арк. 46 Schleicher A. Compendium der Vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen / August Schle- icher. – Weimar, 1876. – 829 p. 47 Крушевский Н.В. Восемь гимнов Ригведы // Изв. и уч. зап. императ. Казан. ун-та. Казань, 1879. Июль– авг. С. 105–114. себе, як про «засновника Казанської лінгвістичної школи», писав у третій особі: «Бували роки, коли при п’яти або шести годинах університетських лекцій і при чотирьох годинах читання в духовній академії він влаштовував, крім того, подвійні за- няття у себе вдома: з одного боку, privatissimum, яке складалося в ознайомленні перш за все зали- шених при університеті професорських стипен- діатів та інших спеціалістів з обраними розділами науки (на зразок, наприклад, читання Рігведи, діалектологічних вправ, ознайомлення з творами по фізіології звуків або антропофоніці і т.п.), з другого боку, щось на зразок граматичного або лінгвістичного товариства, учасники якого ро- били реферати про прочитане або продумане, знайомили інших зі змістом своєї самостійної роботи, обмінювалися думками і т.п. На подібні позаштатні, домашні заняття йшло від шести до восьми годин на тиждень»48. М. Крушевський, проживаючи в Казані, міг безпосередньо спілкуватися з І.О. Бодуеном де Куртене, відвідувати його заняття в університеті та вдома, користуватися домашньою бібліоте- кою, якщо бракувало видань в університетській книгозбірні. Відомо, що Бодуен де Куртене по- стійно піклувався про поповнення фондів новою літературою. Наприклад, у листі від 6(18) лис- топада 1875 р. він просив відомого орієнталіста і видавця буддійського санскритсько-тибетсь - кого словника А.А. Шифнера (Schiefner F.А., 06(18).VII.1817, Ревель – 04(16).XI.1879, Санкт- Петербург) надіслати до бібліотеки Казанського університету декілька томів санскритського словника О. Бетлінгка (Böhtlingk O. von, 30.V(11.VI).1815 – 19.III(01.IV).1904) і Р. Рота (Roth R., 03.IV.1821–23.VI.1895)49. У 1879 р. за працю «Спостереження над дея- кими фонетичними явищами, пов’язаними з ак- центуацією» М. Крушевський отримав кандидат- ське звання; в 1881 р. за дисертацію «До питання про гуну. Дослідження в галузі старослов’ян- ського вокалізму» – ступінь магістра; у 1883 р. за дисертацію «Нарис науки про мову» – ступінь доктора. Дослідницький хист мовознавця полягав у способі мислення як лінгвіста, котрий тяжів не до фактографії, а до концептуалізації матеріалу. Безперечною заслугою науковця було праг- нення розкрити закономірність функціонування і розвитку мови, розширити сферу застосування порівняльно-історичного методу, розробити пи- тання фізіології звуків мовлення, узагальнити чергування звуків, що лягло в основу вчення про фонему, розв’язати проблему історичної зміни морфологічного складу слова. Розглядаючи фо- нетичну будову мови, він розвинув прогресивні ідеї французького лінгвіста Фердинанда де Сос- сюра (26.ХІ.1857, Женева – 22.ІІ.1913, Вюфлан) та І. О. Бодуена де Куртене про фонему, чітко розрізняв звук у фізіологічному й «антропоніміч- ному» планах. Свідченням є «Нариси з мовознав - ства. 1891–1894 роки»50 – посмертне видання з передмовою і за редакцією професора В.О. Бого - родицького (07(19).ІV.1857, Царевококшайськ, нині Йошкар-Ола – 23.ХІІ.1941, Казань). У Казанському університеті М. Крушев- ський викладав загальне мовознавство, порів- няльну фонетику і граматику індоєвропейських мов, санскрит. Крім того, вчений читав курси з різних розділів мовознавства: фізіологію звуків Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 127 48 Бодуэн де Куртенэ И. А. Лингвистические заметки и афоризмы / И. А. Бодуэн де Куртенэ // Бодуэн де Куртенэ И. А. Избр. тр. по общему языкознанию: В 2 т. Т. 2. – Москва : Изд-во АН СССР, 1963. – С. 49. 49 Письмо И. А. Бодуэна де Куртенэ А. А. Шифнеру // Відділ рукописів РНБ ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, ф. 608, оп. 1, спр. 4671, арк. 11 зв. 50 Крушевский Н.В. Очерки по языкознанию // Рус. Филолог. Вестн. Варшава, 1891. Т. 25. С. 253–271; Т. 26. С. 173–186; 1892. Т. 28, № 3. С. 266–290. Миколай Крушевський (справа) з дружиною Юлією (у другому ряді зліва) та двоє невідомих. Троїцьк. мовлення, російську граматику, романські мови, історію французької мови, лінгвістичну палеон- тологію. Про це свідчать, зокрема, «Звіт про за- няття порівняльним мовознавством за період від 15 грудня 1878 року по 1 жовтня 1879 року»51; «Предмет, поділ і метод науки про мову. Вступна лекція, прочитана М.В. Крушевським 15 січня 1880 року»52. М. Крушевський був дійсним членом Казан- ського товариства археології, історії та етногра- фії, на засіданнях якого виступав з науковими доповідями. Учений багато і плідно працював, незважаючи на слабке здоров’я. Клімат Казані був дуже несприятливим для нього та його сім’ї: «Важка праця, жорстокий клімат, одвічні хво- роби, одноманітність і нудота – все це може від- бити будь-яке бажання до життя. Ось уже шостий рік і ні я, ні моя сім’я не можемо звикнути до всього цього, – скаржився він у листі до І. Цвє- таєва 9 березня 1881 р. – Нинішний рік видався якимось особливо нещасливим: діти постійно хворіють, дружину не полишає «казанська» ли- хоманка; служниці – і ті постійно трапляються якісь хворобливі. Бували місяці, в які мені дово- дилось віддавати лікарям та аптеці 2/3 того, що заробляю»53. М. Крушевський мріяв про переве- дення до Київського університету: «Чи немає у Вас у Київській раді таких приятелів, – питав він свого вірного друга в листі 5 травня 1881 р., – яким Ви б мене могли рекомендувати, на випа- док, коли б я, отримавши ступінь магістра (дис- пут буде 17 травня), став шукати доцентури у Києві? Я і моя сім’я стільки вже витерпіли від тутешнього клімату і так тягне ближче до бать- ківщини, що перейти до Києва – вершина моїх мрій. Чи дозволено мені мріяти про це, врахо- вуючи (передбачувану) полонофобію київських професорів? До кого мені слід звернутися?»54. Побоювання М. Крушевського не були мар- ними. У листі до Івана Цвєтаєва Володимир Іконніков 6.VІ–VІІ.1881 р. писав: «Й інший Ваш кандидат [Крушевський – З.П.] прислав твори; але на факультеті засідань уже немає. Є ще пи- тання, дайте нам відповідь: католик він чи ні? Якщо так, то й порушувати питання про нього не варто, тому що у Києві католикам із Ц. Поль - ського служити не можна. Таке утруднення було зроблено вже п. Бодуену де К-не»55. Шлях до Києва М. Крушевському було за- крито, тому що він належав до польського роду. Не здійснилася його мрія бути ближче до своєї малої батьківщини – Волині, на якій пройшли ди- тячі та юнацькі роки, куди пізніше майже щоліта приїздив на відпочинок до Солотвина. Але назав- жди повернутися в Україну йому не довелось. У 1886 р. стан здоров’я вченого настільки погіршився, що він подав у відставку, а через рік після тривалої хвороби 31 жовтня (12 листо- пада) 1887 р. помер. Миколай Крушевський був похова ний на католицькому цвинтарі в Казані. 36 ро ків – фатальна дата не тільки для М. Кру- шевського, але й для митців Джоржа Байрона (George Byron, 22.І.1788, Лондон – 19.ІV.1824, Месолонгіон, Грецька Республіка) і Євгена Гре - бін ки (21.I(2.II).1812, c. Убіжище, Пирятин. повіт, Полтав. губ., Рос. імперія – 03(15).ХІІ.1848, Петербург, Рос. імперія), Анрі Тулуз-Лотрека (Henri Toulouse-Lautrec, 24.ХІ.1864, Альбі, Фран - ція – 09.ІХ.1901, Жиронда, Франція) і Міка- лоюса Чюрльоніса (Mikalojus Konstantinas Čiur- lionis; 22.ІХ.1875, м. Варена, Литва – 10. ІV.1911, с. Маркі, Польща). Усвідомлення значення особистості М. Кру- шевського для історичного краєзнавства Волині привело до дієвої підтримки Волинським крає - знавчим музеєм на чолі з директором, заслуже- ним працівником культури України А.М. Силю- ком. Зіб рані в наукових експедиціях матеріали за почат кували в 1990 р. створення меморіаль - ного фонду М. Крушевського, що дало змогу му - зею роз ши ри ти виставкову діяльність: у 2001 та 2004 рр. відбу ли ся виставки стаціонарні, а у 2002 та 2006 рр. – ви ставки пересувні, присвя- чені видатному вченому. 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 128 51 Крушевский Н.В. Отчет о занятиях сравнительным языкознанием за время от 15 декабря 1878 г. по 1 октября 1879 г. / Николай Крушевский // Изв. и уч. зап. Казан. ун-та. – Казань, 1882. Янв.–апр., № 1/2. С. 31–35. 52 Крушевский Н.В. Предмет, деление и метод науки о языке / Николай Крушевский // Рус. Фил. Вестн. – 1894. Т. 31, № 1/2. С. 84–90. 53 Пахолок З.А. Плоды забвения, или Кто зажжет свечу? (Письма Н. В. Крушевского И. В. Цветаеву) / Зинаида А. Пахолок // Рус. Ист. Вестн. Москва, 1999. Т. 2. С. 170. 54 Там само. С. 171. 55 Там само. С. 180. З нагоди 150-ї і 155-ї річниць від дня народ- ження М. Крушевського 18 грудня 2001 р. і 6 груд - ня 2006 р. у Палаці культури Волинського дер- жавного університету ім. Лесі Українки відбулося вшанування видатного волинянина. На перших урочистостях серед високих гостей був присутній Генеральний консул Республіки Польща у Луць - ку Войцех Галонзка (Wojciech Gałązka). До юві- лею мовознавця бібліотека університету підготу- вала репринтне видання його вибраних праць56, що зберігаються у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України. Оприлюднення результатів дослідження від- бувалося на республіканських і міжнародних кон- ференціях, а наукові статті зʼявлялися не тільки в книгах, наукових збірниках, періодичних та про- довжуваних виданнях в Україні, а й за кордоном у Польщі, Росії, Естонії, Литві. Задля того, щоб зробити спадщину мово - знавця доступнішою для дослідників, було здій - снено переклад першої наукової праці україн- ською мовою57, обговорення якої відбулося на історичному факультеті Волинського державного університету ім. Лесі Українки, та перевидання другої58, видано біобібліографічний покажчик59. Дослідження життєвого і творчого шляху вченого поступово переросло у вивчення волинської гілки роду М. Крушевського, знайшовши повноту ви- кладу в книзі «Миколай Крушевський і Волинь»60. Життя і діяльність М. Крушевського висвіт- лювалася у волинських газетах «Народна три- буна», «Вісті Ковельщини», «Народна справа», «Волинь», «Луцьк молодий», «Волинські губерн- ські відомості», «Вісник & К˚», «Наш універ - ситет», «Волинь-нова», «Волинська газета», «Волинський монітор» та київських «Dziennik Kijowski» і «Патріот України». З цим доробком можна ознайомитися не тільки в періодиці, а й у книзі «Луцька homo візія» 61. Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 129 56 Крушевський М. Вибрані праці. – Репринт. вид. – Луцьк : Бібліотека Волинського державного універ- ситету ім. Лесі Українки, 2006. 180 с. 57 Крушевський М. Замовляння як вид російської народної поезії; упоряд., пер., вступ. ст., дод. З.О. Пахо - лок. – Луцьк : Вісник і К˚, 2002. 192 с. : іл. 58 Крушевський М. Вісім гімнів Рігведи / Миколай Крушевський ; упоряд., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. Луцьк : Терен, 2004. 137 с. : іл. 59 Миколай Крушевський : біобібліогр. покажч. / передм., нарис, хронологія, уклад. З. О. Пахолок. Луцьк : Терен, 2005. 136 с. 60 Пахолок З.О. Миколай Крушевський і Волинь : каталог-довідник. – Луцьк : Волинянин, 2012. 156 с. : іл. 61 Пахолок З.О. Миколай Крушевський / Зінаїда Пахолок // Пахолок З. О. Луцька homo візія : історико- краєзнавчі нариси / Зінаїда Пахолок. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2019. С. 38–90. Внутрішній світ мовознавця, глибинні риси особистості можна зрозуміти, читаючи його лис - ти, в яких міститься особисте, таємне, що абсо- лютно не призначалося для друку. Такими є листи М. Крушевського до І.В. Цвєтаєва62, діловий характер мають листи до польського лінгвіста, етнографа і фольклориста Яна Карловича63. М. Крушевському були присвячені переда - чі на Волинському обласному радіо 16 грудня 1996 р. «Наш календар», 16 жовтня 1997 р. «Кни го збірка» та на радіо «Ера на Промені» 7 серпня 2009 р. «Лабіринт» і українському радіо «Культура» 27 вересня 2009 р. «Дорогою на зустріч». У 2001 р. Вацлав Крушевський (нар. 1926, Торунь) потомок шляхетного роду, подарував копії родинних сімейних фото. Серед них два невідомих зображення М. Крушевського. Одно осібний портрет без дати, вочевидь, зроб- лений в останні роки життя, мав ушкодження, яке завдяки компʼютерній програмі вдалося прибрати, і відновлене фото подати в книзі «Вісім гімнів Рігведи»64. Груповий портрет було зроблено під час проживання в Троїцьку. Виокремлене з нього зображення М. Крушев- ського було оприлюднено в книзі «Замовляння як вид російської народної поезії»65, оскільки цей портрет і досі залишається найбільш ран- нім. Увесь портрет вміщено в книзі «Вісім гім- нів Рігведи»66. Оскільки потрібно було не тільки займатися дослідженням, а й продовжувати інвестувати у свій науковий інтерес, то у 2002 р. накладом 100 примірників вийшов настільний календар на 2003 р. «Миколай Крушевський (1851–1887). Видатний лінгвіст – уродженець Волині» і не- маркований конверт до нього. Створено два сце- нарії «Волинськими стежками Миколая Крушевського» (для науково-популярного фільму, Луцьк, 2009) і «Духовный континент Миколая Крушевско - го» (для передачі на Вільнюському телеба- ченні, Вільнюс, 2016), які за відсутністю фі - нансування не були зреалізованими. Завдяки ініціати - ві дослідниці зʼявив - ся у 2006 р. вишитий Ю. Е. Савкою портрет М. Крушевського, а у 2010 р. – скульптура М.О. Геруна. Діяльність щодо вивчення й популяризації інформації про видатного краянина не залиши- лася непоміченою, оскільки відгуки науковців не забарилися: «Уперше на конференції у спеці- ально виділеній підсекції всебічно в доповідях і повідомленнях учасників розглядалися життя і твор ча спадщина видатного лінгвіста Миколи Крушевського. 14 публікацій свідчать про участь дослідників з України, Росії, США»67. Американка польського походження Джоанна Радванська-Вільямс, яка приїжджала до Луцька, зазначила: «Нещодавно в (колишньому) Радян- ському Союзі відновився інтерес до Крушев- ського. В жовтні 1991 року працювала секція, присвячена Крушевському, на конференції, яка відбулася в місті народження Крушевського в 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 130 62 Пахолок З.А. Плоды забвения, или Кто зажжет свечу? (Письма Н. В. Крушевского И. В. Цветаеву) // Рус. Ист. Вестн. – Москва, 1999.– Т. 2. – С. 159–182. Передрук в кн.: Пахолок З. О. Миколай Крушевський і Волинь : каталог-довідник / Зінаїда Пахолок, Ілона Несторук. – Луцьк : Волинянин, 2012. – С. 60–89. 63 Пахолок З.А. Письма Николая Крушевского к Яну Карловичу // Рус. Ист. Вестн. Москва, 2000. Т. 3. С. 221–231. Передрук в кн.: Пахолок З. О. Миколай Крушевський і Волинь : каталог-довідник / Зінаїда Па- холок, Ілона Несторук. – Луцьк : Волинянин, 2012. С. 90–104. 64 Крушевський М. Вісім гімнів Рігведи; упоряд., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. Луцьк : Терен, 2004. С. 2. 65 Крушевський М. Замовляння як вид російської народної поезії; упоряд., пер., вступ. ст., дод. З. О. Па- холок. – Луцьк : Вісник і К˚, 2002. 192 с. : іл. 66 Крушевський М. Вісім гімнів Рігведи / Миколай Крушевський ; упоряд., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. Луцьк : Терен, 2004. – Фотоблок. 67 Бондаренко Г.В. Історичне краєзнавство Волині : у 2 кн. Кн. 2. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. С. 47. Портрет Миколая Крушевського, зроблений в останні роки життя Луцьку в Україні. Серед молодого покоління вчених – Зінаїда Олександрівна Пахолок, яка до- сліджує питання біографії Крушевського та історії його родини»68. Друкувалися рецензії на перевидання творів М. Крушевського та книг про нього. Відрадним є факт, що зовнішні рецензії виходили в світ не тільки на Волині69, але й в Україні70. На адресу дослідниці надсилали письмові по- дяки за подаровані бібліотекам видання. У 2003 році за значні досягнення у справі збереження й пропаганди історичної спадщини волинянина М. Крушевського президія Волинського обласного товариства краєзнавців представила дослідницю на Премію ім. Агатангела Кримського. Ця пропо- зиція була підтримана не тільки громадськими організаціями, але й волинянами. І хоча премія діс- талася іншим претендентам, імʼя М. Крушев- ського потужно прозвучало на обласному рівні. У 2004 р. автора статті була нагороджена Почесним дипломом ім. академіка Миколи Дер- жавіна за багаторічні ґрунтовні та наполегливі студії над творчістю відомого філолога М. Кру- шевського, підготовку двох книг із розлогим на- уковим апаратом та численних статей71. Проведене впродовж тридцяти років ви вчен - ня життєвого і наукового шляху М. Крушев сь кого дозволило вписати це ім’я в історію Воли ні, а від- найдені матеріали представників шляхетного польського роду додали штрихи до біографії мовознавця. Перспектива подальших пошуків пов’я зана з дослідженням документів родини вченого, для поширення ідей якого необхідно пе- рекласти українською мовою його наукові праці. Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського 131 68 Radwańska Williams J. A Paradigm Lost. The Linguistic Theory of Mikołaj Kruszewski / Joanna Radwańska Williams. – Amsterdam/Philadelphia : John Benjamins Publishing Company, 1993. – P. 176. 69 Ковальчук В.С. Крушевський українською мовою // Волинь. – Луцьк, 2002. – 17 груд. – № 144(14173). – С. 4; Бондаренко Г.В. Видатний мовознавець, волинянин Миколай Крушевський (1851–1887) / Геннадій Бондаренко // Педагогічний пошук. 2003. № 3(39). С. 85–86. – Рец. на кн.: Крушевський М. Замовляння як вид російської народної поезії / Миколай Крушевський ; упоряд., пер., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. Луцьк : Вісник і К˚, 2002. 192 с. : іл.; Ольшевський І. Е. Осягаючи таїну Рігведи / Ігор Ольшевський // Луцьк молодий. Луцьк, 2005. 22 верес. № 30(260). С. 7. Рец. на кн.: Крушевський М. Вісім гімнів Рігведи / упоряд., вступ. ст. З. О. Пахолок. Луцьк : Терен, 2004. 137 с.; Мандзюк Ф.Г. Довідник про Крушевського / Феодосій Мандзюк // Вісник & К˚. Луцьк, 2006. – 9 лют. № 6(514). С. 4. 70 Ткаченко К. Замовляння Крушевського // Книжник-review. Київ, 2003. № 2(59). С. 8. – Рец. на кн.: Крушевський М. Замовляння як вид російської народної поезії / Миколай Крушевський. – Луцьк : Вісник і Ко, 192 с.; Моклиця М.В. Миколай Крушевський. Замовляння як вид російської народної поезії; упоряд., перекл., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок / Миколай Крушевський. Луцьк : Вісник і К˚, 2002. 192 с. : іл. // Слово і Час. Київ, 2003. № 6. С. 87–88. Рец. на кн.; Мосенкіс Ю. Л. Магія замовлянь / Ю. М. // Мова та історія. – Київ, 2003. Вип. 66. С. 109–111. – Рец. на кн.: Крушевський М. Замовляння як вид російської на- родної поезії / Миколай Крушевський ; упоряд., пер., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. – Луцьк : Вісник і К˚, 2002. 192 с. : іл.; Мосенкіс Ю.Л. Рігведа звучить знову / Ю. М. // Мова та історія. Київ, 2004. Вип. 68. С. 95. Рец. на кн.: Крушевський М. Вісім гімнів Рігведи ; упоряд., вступ. ст., дод. З. О. Пахолок. Луцьк : Терен, 2004. 137 с. : іл. 71 Почесний дипломом ім. академіка Миколи Державіна 2004 р. // Мова та історія. – Київ, 2004. – Вип. 69. – С. 9. References Boduen de Kurtene, I. A. (1963). Izbrannye trudy po obshemu yazykoznaniyu. (Т. 1, 2). Moskva: Izd-vo AN SSSR. [in Russian]. Bondarenko, H. V. (2003). Istorychne kraiez- navstvo Volyni (Kn. 2). Lutsk: RVV «Vezha» Volyn. derzh. un-tu imeni Lesi Ukrainky. [in Ukrainian]. Bondarenko, H. V. (2013). Nove doslidzhennia z istorii Volyni. Slovianskyi svit – The Slavic world, 11, 322–325. [in Ukrainian]. Bondarenko, H. V. (2003). Vydatnyi movozna- vets, volynianyn Mykolai Krushevskyi (1851–1887). Pedahohichnyi poshuk. – Pedagogical search, 3(39), 85–86. [in Ukrainian]. Bulakhov, M. H. (2002). Krushevskyi M. Zamov- liannia yak vyd rosiiskoi narodnoi poezii. Problemy slavistyky – Problems of Slavic studies, 2/3, 85–86. [in Ukrainian]. Denysiuk, V. T. (2005). Lutsku – 920 rokiv: isto- ryko-kraieznavchi narysy. Lutsk: Nadstyria. [in Ukrai - nian]. Kovalchuk, V. S. (2002, December 17). Kru - shev skyi ukrainskoiu movoiu. Volyn, p. 4. [in Ukrai - nian]. Krashevskyi, Yu. (1979). Povisti. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian]. Krushevskij, N. V. (1891; 1892).Ocherki po yazykoznaniyu. Russkij Filologicheskij Vestnik – Rus- sian Philological Bulletin, 25, 253–271; 26, 173–186; 28, 3, 266–290. [in Russian]. Krushevskij, N. V. (1882). Otchet o zanyatiyah sravnitelnym yazykoznaniem za vremya ot 15 dekabrya 1878 g. po 1 oktyabrya 1879 g. Izvestiya i uchenye za- piski Kazanskogo universiteta – News and scientific notes of Kazan University, 1/2, 31–35. [in Russian]. Krushevskij, N. V. (1894). Predmet, delenie i me - tod nauki o yazyke. Russkij Filologicheskij Vestnik – Russian Philological Bulletin, 31, 1/2, 84–90. [in Rus - sian]. Krushevskij, N. V. (1879). Vosem gimnov Rig- vedy. Izvestiya i uchenye zapiski imperatorskogo Ka - zan skogo universiteta. – News and scientific notes of the Imperial Kazan University. 4, 105–114. [in Russian]. Krushevskij, N. V. (1876). Zagovory kak vid rus- skoj narodnoj poezii. Varshavskie universitetskie izve- stiya – Warsaw University News, 3, 3–69. [in Russian]. Krushevskyi, M. (2004). Visim himniv Rihvedy. Lutsk: Teren. [in Ukrainian]. Krushevskyi, M. (2006). Vybrani pratsi. Repryntne vydannia. Lutsk: Biblioteka Volynskoho der zhav noho universytetu imeni Lesi Ukrainky. [in Russian]. Krushevskyi, M. (2002). Zamovliannia yak vyd rosiiskoi narodnoi poezii. Lutsk: Visnyk i K˚. [in Ukrainian]. Lakier, A. B. (1990). Russkaya geraldika. Mos- kva: Kniga. [in Russian]. Litopys Ruskyi. (1989). Kyiv: Dnipro. [in Ukrai- nian]. Mandziuk, F. H. (2006, February 9). Dovidnyk pro Krushevskoho. Visnyk & K˚, p. 4. [in Ukrainian]. Milyukov, A. P. (1874). Letnie poezdki po Rosii. Zapiski i putevye pisma. Sankt-Peterburg. [in Rus- sian]. Moklytsia, M. V. (2003). Mykolai Krushevskyi. Zamovliannia yak vyd rosiiskoi narodnoi poezii; upo- riad., perekl., vstup. st., dod. Z. O. Pakholok. Slovo i Chas – Word and Time, 6, 87–88. [in Ukrainian]. Mosenkis, Yu. L. (2003). Mahiia zamovlian. Mova ta istoriia – Language and history,66, 109–111. [in Ukrainian]. Mosenkis, Yu. L. (2004). Rihveda zvuchyt znovu. Mova ta istoriia – Language and history, 68, 95. [in Ukrainian]. Mykhailiuk, O. H., & Kichyi, I. V. (1991). Istoriia Lutska. Lviv: Svit. [in Ukrainian]. Olshevskyi I. E. (2005, September 22). Osiaha- iuchy tainu Rihvedy. Lutsk molodyi, p. 7. [in Ukrainian]. Pakholok, Z. A. (2000). Pisma Nikolaya Krus- hevskogo k Yanu Karlovichu. Russkij Istoricheskij Vestnik. – Russian Historical Bulletin, 3, 221–231. [in Russian]. Pakholok, Z. A. (1999). Plody zabveniya, ili Kto zazhzhet svechu? (Pisma N. V. Krushevskogo I. V. Cvetaevu). Russkij Istoricheskij Vestnik – Russian Historical Bulletin, 2, 159–182. [in Russian]. Pakholok, Z. A. (2003). Rol I. A. Boduena de Kurtene v stanovlenii i razvitii nauchnogo talanta N. V. Krushevskogo. Slavica Tartuensia, T. 5, 101– 111. [in Russian]. Pakholok, Z. O. (2019). Lutska homo viziia. Lutsk: Volynska oblasna drukarnia. [in Ukrainian]. Pakholok, Z. O. (2004). Molodyi vchytel Panko Kulish u Lutsku. Volynskyi muzei: istoriia i suchasnist – Volyn Museum: History and Modernity, 3, 359–362. [in Ukrainian]. Pakholok, Z. O. (Ed.). (2005). Mykolai Krushev- skyi : biobibliohrafichnyi pokazhchyk. Lutsk: Teren. [in Ukrainian]. Pakholok, Z. O. (1999).Yunatski roky Mykhaila Kosacha. Naukovyi visnyk VDU: Filolohichni nauky. – VSU Scientific Bulletin: Philological Sciences, 15, 52–58. Pakholok, Z. O., & Nestoruk, I. M. (2012). My- kolai Krushevskyi i Volyn. Lutsk: Volynianyn. [in Ukrainian]. Pochesnyi dyplom imeni akademika Mykoly Derzhavina 2004 roku. (2004). Mova ta istoriia. – Language and history, 69, 9. [in Ukrainian]. Smiian, P. K. (1990). Kovel. Istoryko-kraieznav- chyi narys. Lviv: Kameniar. [in Ukrainian]. Spisok dvoryan Volynskoj gubernii. (1906). Zhit- omir. [in Russian]. Storozhenko, O. P. (1863). Ukrainski opovidan- nia. Kn. I. Sankt-Peterburh [in Ukrainian]. Tkachenko, K. (2003). Zamovliannia Krushev - skoho. Knyzhnyk-review. – The scribe-review, 2, 8. [in Ukrainian]. Tkachov, S. V. (1988, August 17). Vchenyi-lin- hvist z Volyni. Radianska Volyn, p. 3. [in Ukrainian]. Tsynkalovskyi, O. (1984). Stara Volyn i Volynske Polissia (Kraieznavchyi slovnyk – vid naidavnishykh chasiv do 1914 roku). (T. 1). Vinnipeg: Tovarystvo «Volyn». [in Ukrainian]. Vajl, P. (2008). Genij mesta. Moskva: KoLibri. [in Russian]. Velma, M. H. (1990). Kovel: Putivnyk. Lviv: Ka- meniar. [in Ukrainian]. Yakobson, R. O. (1985) Izbrannye raboty. Mos- kva: Progress. [in Russian]. Zhyvi tradytsii. Ukrainski radianski khudozhnyky pro sebe i svoiu tvorchist (1985). Kyiv: Mystetstvo. [in Ukrainian]. 4’2019Зінаїда Пахолок К Р А Є З Н А В С Т В О 132

Дослідження та популяризація творчості мовознавця з Волині Миколая Крушевського

Institution

Ähnliche Einträge