Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні
Сообщается о находке нового для Украины вида Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corti ciaceae, Basidiomycota). Охарактеризованы его основные диагностические признаки.
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174842 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні / О.Ю. Акулов, В.В. Джаган, О.О. Сенчило, М.М. Сухомлин // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 6. — С. 898-905. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174842 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1748422025-02-23T19:54:08Z Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні Первая находка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Украине The first find of Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) in Ukraine Акулов, О.Ю. Джаган, В.В. Сенчило, О.О. Сухомлин, М.М. Спорові рослини та гриби Сообщается о находке нового для Украины вида Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corti ciaceae, Basidiomycota). Охарактеризованы его основные диагностические признаки. Data on finding of a fungus species new for Ukraine, Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae, Basidiomycota), are provided. Main diagnostic characters of this fungus are characterized. Автори висловлюють щиру подяку д-ру біол. наук І.О. Дудці за ознайомлення з рукописом статті та слушні зауваження. 2010 Article Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні / О.Ю. Акулов, В.В. Джаган, О.О. Сенчило, М.М. Сухомлин // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 6. — С. 898-905. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174842 uk Український ботанічний журнал application/pdf Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби |
| spellingShingle |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби Акулов, О.Ю. Джаган, В.В. Сенчило, О.О. Сухомлин, М.М. Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні Український ботанічний журнал |
| description |
Сообщается о находке нового для Украины вида Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corti ciaceae, Basidiomycota). Охарактеризованы его основные диагностические признаки. |
| format |
Article |
| author |
Акулов, О.Ю. Джаган, В.В. Сенчило, О.О. Сухомлин, М.М. |
| author_facet |
Акулов, О.Ю. Джаган, В.В. Сенчило, О.О. Сухомлин, М.М. |
| author_sort |
Акулов, О.Ю. |
| title |
Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні |
| title_short |
Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні |
| title_full |
Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні |
| title_fullStr |
Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні |
| title_full_unstemmed |
Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні |
| title_sort |
перша знахідка laetisaria fuciformis (mcalpine) burds. (corticiaceae) в україні |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Спорові рослини та гриби |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174842 |
| citation_txt |
Перша знахідка Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corticiaceae) в Україні / О.Ю. Акулов, В.В. Джаган, О.О. Сенчило, М.М. Сухомлин // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 6. — С. 898-905. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT akulovoû peršaznahídkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraíní AT džaganvv peršaznahídkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraíní AT senčilooo peršaznahídkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraíní AT suhomlinmm peršaznahídkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraíní AT akulovoû pervaânahodkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraine AT džaganvv pervaânahodkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraine AT senčilooo pervaânahodkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraine AT suhomlinmm pervaânahodkalaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaevukraine AT akulovoû thefirstfindoflaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaeinukraine AT džaganvv thefirstfindoflaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaeinukraine AT senčilooo thefirstfindoflaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaeinukraine AT suhomlinmm thefirstfindoflaetisariafuciformismcalpineburdscorticiaceaeinukraine |
| first_indexed |
2025-11-24T19:08:08Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:08:08Z |
| _version_ |
1849699900398239744 |
| fulltext |
898 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
О.Ю. АКУЛОВ1, В.В. ДЖАГАН2, О.О. СЕНЧИЛО2,
М.М. СУХОМЛИН2
1 Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна
bipolaris@mail.ru
2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка
вул. Володимирська, 64, м. Київ, 01033, Україна
dzhagan@yahoo.com
ПЕРША ЗНАХІДКА LAETISARIA FUCIFORMIS
(MCALPINE) BURDS. (CORTICIACEAE) В УКРАЇНІ
К л ю ч о в і с л о в а: Laetisaria fuciformis, Corticiaceae, газонні трави,
поширення, діагностика, Україна
© О.Ю. АКУЛОВ, В.В. ДЖАГАН, О.О. СЕНЧИЛО, М.М. СУХОМЛИН, 2010
Незважаючи на досить активні дослідження афілофороїдних грибів на теренах
колишнього СРСР, включаючи Україну, представники родини Corticiaceae Her-
ter вивчені ще доволі слабко. Зокрема, небезпечний фітопатогенний гриб Lae-
ti saria fuciformis (McAlpine) Burds. дотепер не був знайдений [1—6]. У 2006 р.
нам вдалося виявити його в Лівобережному Лісостепу України в період його
ма сового розвитку на газонах футбольних полів навчально-тренувальної бази
футбольного клубу «Ворскла» (м. Полтава).
На поверхні ураженого газону з травосуміші Poa annua L., P. pratensis L. та
Lolium perenne L. великими локальними плямами розвивались візуально добре
помітні коралово-рожеві павутинчасті нитки, в результаті чого газон втратив
свої декоративні якості (рис. 1, A, Б).
Детально вивчивши зібрані нами зразки гриба, а також дослідивши чисті
культури, ми ідентифікували його як Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds.
(Corticiaceae, Corticiales, Agaricomycetes, Basidiomycota) [19].
Основними ознаками розвитку гриба є червоні ниткоподібні вирости та
компактні коралово-рожеві пучки гіф на апікальних ділянках знебарвлених
ними листків злаків. Саме за наявністю ниткоподібних виростів названо хво-
робу, досить поширену у світі, що вражає газонні трави та відома в іноземній
літературі як «red thread», або «червона нитка» [8, 12, 17, 18, 27].
Гриб, нині відомий під назвою «L. fuciformis», досліджували протягом бага-
тьох років. За цей час накопичилася величезна кількість суперечностей та но-
менклатурної плутанини. Тому вважаємо за необхідне подати історичний на-
рис трансформації наукових поглядів щодо систематичного положення цього
організму та його діагностичні ознаки.
Уперше явище «червоної нитки» виявлено на півдні Австралії (штат Вікто-
рія) у другій половині XIX ст. Від 1854 р. його регулярно знаходили на території
цього континенту. Яскраве забарвлення та висока шкідливість щодо різнома-
нітних злаків привертали увагу багатьох дослідників. Проте грибна природа
цього явища досить довго залишалась нез’ясованою [9].
899ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
У 1872 р. британський міколог М. Берклі (M.J. Berkeley) дослідив гербар-
ний зразок, зібраний бароном Ф. фон Мюллером (F. von Mueller) у 1854 р., й
описав на його основі новий для науки вид Isaria fuciformis. У протолозі було
вказано, що гриб має «бліді, тонкі, ниткоподібні, слабко розгалужені, заго-
стрені голчасті структури з дуже дрібними кулястими спорами» [9]. Серед ін-
шого М. Берклі відзначив, що зовні спороносні структури гриба вкриті слизом
й подібні до підсохлої водорості. Саме за цією ознакою обрано видовий епітет —
«fuciformis», що означає «подібний до водорості» (інший варіант перекладу —
«пофарбований у червоний лакмусовий барвник»).
Роком пізніше, у 1873 р., М. Берклі разом з Ф. фон Мюллером описали ще
один вид Isaria, що колонізує листя злаків, — I. graminiperda [10], який відріз-
нявся від I. fuciformis єдиною ознакою — яскравіше забарвленими рожевими
спороносними структурами. Вже 1892 р. М. Кук (M.C. Cooke) висловив думку,
що I. fuciformis слід розглядати не як самостійний вид, а як різновид, і запропо-
нував для нього назву Isaria graminiperda var. fuciformis (Berk.) Cooke [13].
З накопиченням більшої кількості гербарних зразків було встановлено, що
бліде забарвлення спороносних структур голотипу I. fuciformis зумовлено віком
цього зразка. На той час, коли його досліджував М. Дж. Берклі, виповнилося
18 років від моменту гербаризації, тимчасом як голотип I. graminiperda зібрано
незадовго до описання виду. Тепер остаточно доведено, що назви I. fuciformis та
I. graminiperda є синонімами.
Стосовно систематичного положення I. fuciformis довго не було одностай-
ної думки. Одні вчені вважали його своєрідним базидієвим грибом, інші — ко-
реміальним гіфоміцетом. Так, Ф. фон Мюллер припускав, що це може бути
Clavaria Vaill. ex L. М. Берклі погоджувався, що цей гриб морфологічно подіб-
ний до Clavaria чи Calocera (Fr.) Fr., але не виявив базидій, тому вважав спори
гриба конідіями [9, 10].
Італійський міколог П.А. Саккардо (P.A. Saccardo) у 1886 р. включив
I. fuciformis до складу родини Stilbaceae класу Hyphomycetes, розглядаючи рожеві
нитки гриба як типові коремії, по всій поверхні яких розвиваються кулясті ко-
нідії [26]. Майже водночас з цим, у 1889 р., Г. Массі (G. Massee) у монографії,
присвяченій телефоровим грибам, відзначив, що за морфологічними ознаками
цей вид, вірогідно, є спрощеним аномальним варіантом базидієвого гриба
Corticium Pers. [20]. Проте кількома роками пізніше він виявив у нього численні
конідії близько 2 мкм у діаметрі й погодився, що це справді гіфоміцет [21].*
У 1906 р., через 52 роки після першої знахідки гриба, досліджуючи свіжі
гербарні зразки, Д. МакАльпін (D. McAlpine) вперше виявив у нього базидіаль-
* Сучасними дослідженнями доведено, що на базидіомах Laetisaria fuciformis часто трап-
ляється дріжджовий гриб Cryptococcus laurentii (Kuff.) C.E. Skinner. Саме його клітини ба гато
дослідників помилково вважали конідіями I. fuciformis та описували їх як «дрібні кулясті
спори». Власне конідії I. fuciformis описано лише у 1963 р. австралійським мікологом Г. Кун-
нін гамом (G.H. Cunningham) [14]. Г. Куннінгам назвав ці спори оїдіями, але за су час ною
термінологією їх називають артроконідіями.
900 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
не спороношення, що розвивалося на зміну нестатевого [23]. Спираючись на
це, він перейменував I. fuciformis на Hypochnus fuciformis (Berk.) McAlpine
(Thelephoraceae) і переніс його з класу Hyphomycetes до Hymenomycetes. Серед
інших ознак він вказав, що гриб утворює тонкі ниткоподібні м’ясисті пучки
яскравого коралово-рожевого кольору з драглистим желеподібним слизистим
шаром при основі, розростання якого допомагає кріпитися до поверхні рос-
лини. Пучки спочатку прості, згодом викидають численні, до 1 см заввишки,
загострені на кінці відгалуження, що складаються з компактно розміщених
септованих розгалужених гіф 2,0—3,5 мкм завширшки [23].
У 1917 р. міколог з Великої Британії Е. Вейкфілд (E.M. Wakefield), дослі-
дивши схожий на Hypochnus fuciformis гриб, зібраний нею на батьківщині на
газонній траві, виявила рожевуваті септовані гіфи 2—4 мкм діаметром із пряж-
ками. Вона вважала, що це той самий вид, що й H. fuciformis, але, враховуючи
наявність пряжок, запропонувала перейменувати його на Corticium fuciforme
(Berk.) Wakef. [29]. Пропозиція Е. Вейкфілд знайшла широку підтримку серед
мікологів і саме під назвою C. fuciforme цей вид був відомий понад 60 років.
У 1979 р. американський міколог Г. Бурдсалл (H.H. Burdsall) у праці «Lae-
ti saria (Aphyllophorales, Corticiaceae), a new genus for the teleomorph of Isaria fu-
ciformis» [11] представив результати критичної ревізії гербарних зразків, опи-
саних М. Берклі, Д. МакАльпіном та Е. Вейкфілд. Він погодився з Д. МакАль-
піном, що описаний ним вид справді подібний до Hypochnus, але запропонував
перейменувати його на Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. Назву Hypochnus
fuciformis McAlpine визнано базионімом L. fuciformis, а гербарний зразок, зібра-
ний Д. МакАльпіном, — голотипом.
Порівнявши зразок Corticium fuciforme, зібраний Е. Вейкфілд, і зразок Hy-
pochnus fuciformis Д. МакАльпіна, Г. Бурдсалл дійшов висновку, що вони не є
іден тичними. Однак Corticium fuciforme добре відповідав типовому опису іншо-
го виду — Athelia singularis Parmasto [11].
Спираючись на власні спостереження, у 1979 р. Г. Бурдсалл на основі гер-
барного зразка Corticium fuciforme, зібраного Е. Вейкфілд, запропонував но ву
комбінацію Athelia fuciformis (McAlpine) Burds. [11]. Він зауважив, що назва
Corticium fuciforme (1917 р.) є пріоритетною стосовно Athelia singularis (1967 р.).
Тому Athelia fuciformis слід вважати коректною назвою виду, а Athelia singula-
ris — її синонімом.
Важливим підсумком досліджень Г. Бурдсалла став висновок, що існують
щонайменше два види-двійники з майже однаковими симптомами розвитку.
Єдиним на той час надійним критерієм для їх розпізнавання було визнано на-
явність пряжок на міцелії (в Athelia fuciformis) або їх відсутність (у Laetisaria
fuciformis). Згодом хвороба, спричинена грибом A. fuciformis, отримала власну
назву — «pink path» (рожева стьожка).
У 1982 р. нідерландські мікологи Дж.А. Сталперс (J.A. Stalpers) та В.М. Ло-
ераккер (W.M. Loerakker) довели, що думка про ідентичність Athelia fuciformis і
A. singularis була хибною [29]. Також вони звернули увагу на численні порушен-
901ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
ня вимог «Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури» під час багатьох
таксономічних переміщень Laetisaria fuciformis.
Зокрема, згідно зі статтею 59 МКБН («Найменування грибів з плеоморф-
ним життєвим циклом») назву анаморфного гриба Isaria fuciformis Berk. не
можна використовувати як базионім при найменуванні телеоморфи. Тому
будь-які зміни у номенклатурі телеоморфи, що базуються на назві I. fuciformis,
є нелегітимними. Відповідно згадування прізвища М. Берклі у номенклатур-
них цитатах при найменуванні телеоморфи є некоректним [29].
Також нідерландські вчені відзначили, що Е. Вейкфілд запропонувала нову
комбінацію у Corticium, посилаючись на назви Isaria fuciformis Berk. (для ана-
морфи) та Hypochnus fuciformis McAlpine (для телеоморфи). Але наведений нею
опис зроблено за іншим гербарним зразком, що за сучасними даними не є кон-
специфічним до Hypochnus fuciformis. Згідно з Міжнародним кодексом ботаніч-
ної номенклатури (частина 2 статті 55 — «Відхилення назв») назви Corticium
fuciformis та Athelia fuciformis визнані як помилково використані. Обидві назви
посилалися на базионім Hypochnus fuciformis, але створені в результаті дослі-
джень типового зразка іншого, на той час ще не описаного виду, для якого
Дж. Сталперс та В.М. Лоераккер запропонували нову назву — Limonomyces
roseipellis Stalpers et Lorerakker [29]. Нині «L. roseipellis» є загальновизнаною ко-
ректною назвою для найменування збудника рожевої стьожки, морфологічно
ідентичного до летизарії, проте має міцелій з пряжками.
Оскільки L. fusiformis є новим для території України видом, нижче наводи-
мо його опис на основі літературних даних та опрацювання зразків, зібраних у
м. Полтаві.
Порівняльна характеристика Laetisaria fuciformis, Limonomyces culmigenus
та Limonomyces roseipellis
Ознака Laetisaria fuciformis Limonomyces roseipellis Limonomyces culmigenus
Ниткоподібні вирости наявні відсутні відсутні
Артроконідії наявні, 10—47(90) ×
× 5—17 мкм
» »
Базидіокарпи рогоподібні або плів-
часті
рогоподібні рогоподібні
Пряжки відсутні наявні, але не біля
всіх септ
наявні, але не біля
всіх септ
Ядер на клітину значно більше, ніж
два
два два
Гіфіди наявні, прості відсутні відсутні
Базидії 4-спорові, 30—56 ×
× 6,0—8,5 мкм
4-спорові, 27—
60(70) × 6,5—8,5 мкм
2-спорові, (25) 50—
150 (215) × 7—12 мкм
Базидіоспори 8—12 × 5,0—6,0(6,5)
мкм
(8)9—12(14) × (4,5)
5,0—6,0(6,5) мкм
13—16 × 7,0—9,5 мкм
Лакказна реакція негативна або слаб ка позитивна, сильна позитивна, сильна
902 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds., Trans. Brit. mycol. Soc. 72: 420 (1979). —
Hypochnus fuciformis McAlpine, Ann. Mycol. 4: 549 (1906) як «(Berk.) McAlpine».
Анаморфа: Isaria fuciformis Berk., J. Linn. Soc., Bot. 13: 175 (1872). — Isaria graminiperda
Berk. et F. Muell. var. fuciformis (Berk.) Cooke, Handb. Austral. Fungi: 383 (1892). — Isaria
graminiperda Berk. et F. Muell. in Berkeley, Gard. Chron., ser. 1.: 1596 (1873).
У стадії анаморфи характерне павутинчасте стерильне блідо-червоне міце-
ліальне плетиво, що несе компактні рожеві пучки гіф, а також прості чи розга-
лужені ниткоподібні вирости із загостреними верхівками (рис. 1, А, Б). Вирости
у свіжому стані желеподібні, блідо-рожеві або блідо-помаранчеві, в сухому —
рогоподібної консистенції, яскравіше забарвлені. Зазвичай вони до 1 см зав-
довжки, іноді трапляються й значно довші, завдяки чому добре помітні нео-
зброєним оком на стеблах, листі та навіть насінні уражених трав. Гіфи, що
утворюють ниткоподібні вирости, гіалінові, тонкостінні, 3,5—8,0 мкм завшир-
ш ки, формують textura porrecta (рис. 1, В). З часом вирости перетворюються на
маси циліндричних, еліпсоїдних або неправильної форми артроконідій 10—
47(90) × 5—17 мкм. Кожна артроконідія багатоядерна й відокремлюється від
сусідніх невеличкими тонкостінними клітинами, які згодом розпадаються.
У літературі описані базидіокарпи гриба. Вони розпростерті, плівчасті, же-
ле- або рогоподібної консистенції, до 120 мкм завтовшки, щільно прилягають
до поверхні ураженого органа живильної рослини, рожевуваті або ко ралово-
рожеві, всихаючи, стають світлішими й мовби припорошеними. Гіменіальна
поверхня гладенька, іноді зморшкувата, розташована на всій поверхні плодо-
вого тіла. Гіфальна система мономітична. Субікулярні гіфи складаються з бага-
тоядерних клітин, тонко- або товстостінні (0,4—2,3 мкм), формують textura
intricata, 3,0—7,5(10) мкм завширшки, без пряжок. Гіфіди прості, гіалінові,
тон костінні, 20—45 × 2—4 мкм, трапляються нечасто. Пробазидії нерегулярної
форми, часто дещо розширені при основі, 12,5—20,0 × 5,5—9,0 мкм. Базидії
урноподібні або оберненобулавоподібні, тонкостінні, 30—56 × 6—8,5 мкм, з
чотирма стеригмами. Стеригми тонкі, до 6 мкм завдовжки. Базидіоспори без-
барвні, тонкостінні, гладенькі, еліпсоїдні, неамілоїдні, помітно загострені при
основі, несиметричні, 8—12 × 5—6(6,5) мкм.
Поширення в Україні. Полтавська обл., м. Полтава, футбольні поля нав ча-
льно-тренувальної бази футбольного клубу «Ворскла», на газоні з травосуміші
Poa annua L., P. pratensis L. та Lolium perenne L., 2006, зібр. О.О. Сенчило; там
само, 2007, зібр. О.О. Сенчило.
Загальне поширення. Широко розповсюджений у країнах Європи, Північ-
ної Америки та Австралазії з помірним кліматом. Найбільшого поширення на-
буває в регіонах з холодним та вологим кліматом. Станом на цей час він відо-
мий з Австралії та Нової Зеландії, США і Канади, а також Великої Британії,
Данії, Нідерландів та Німеччини [12, 15, 16, 22, 24, 25, 27]. Нещодавно виявле-
ний на території Шрі-Ланки [7].
Паразитує на різноманітних дикорослих рослинах, часто трапляється на
травах газонних покриттів, найчастіше — на Lolium perenne, Festuca rubra L. та
903ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
Poa annua, подеколи — на інших злаках. У літературі наводяться його пооди-
нокі знахідки на відмерлих органах незлакових рослин, зокрема, Me di ca go den-
ticulata Willd. та Silybum marianum (L.) P. Gaertn. [9, 12, 18].
За літературними даними, окрім L. fuciformis, відомі ще два види, що спри-
чинюють хвороби газонних злаків, симптоми розвитку яких збігаються з таки-
ми для збудника «червоної нитки». Це згаданий вище Limonomyces roseipellis та
інший вид з цього роду — L. culmigenus (R.K.J. Webster et D.A. Reid) Stalpers et
Loerakker [29]. Перший вид формує схожі на Laetisaria fuciformis розпростерті
рогоподібні рожеві або червонуваті плівочки 18—350 мкм завтовшки, проте у
нього відсутні ниткоподібні вирости та не утворюються артроконідії. Відзна-
чений на Lolium perenne, Festuca rubra та деяких інших злаках. Відомий з тери-
торії Великої Британії, Грузії, Італії, Нідерландів та США. Вірогідно, є широко
розповсюдженим у світі й може розвиватися на різноманітних видах злаків.
Проте спектр видів живильних рослин та географічне поширення L. roseipellis
досі залишаються недостатньо дослідженими.
Другий вид уперше описали Дж. Вебстер та Д. Рейд у 1969 р. під назвою
Exobasidiellum culmigenum J. Webster et D. Reid [30]. Він подібний до L. roseipellis,
але характеризується двостеригмовими базидіями та дещо більшими базидіо-
спорами: 13—16 × 7—9,5 мкм. Станом на цей час зареєстрований на деяких
видах злаків у Європі та Північній Америці [28]. Порівняльна характеристика
L. fusiformis, L. culmigenus і L. roseipellis наведена у таблиці.
За даними літератури «червона нитка» зазвичай проявляється на галяви-
нах та спортивних газонах в умовах, несприятливих для рослин, передусім за
дефіциту азоту в ґрунті. Оптимальними умовами для розвитку L. fusiformis є ви-
сока вологість повітря та субстрату, а також відсутність прямих сонячних про-
менів. Оптимальна температура для розвитку патогена становить +20 °С, проте
він толерантний до широкого рангу температур, до того ж здатний витримува-
ти тривалу дію холоду. Показано, що L. fusiformis може виживати у температур-
ному діапазоні від — 20 °С до +32 °С й зберігати життєздатність протягом двох
років. Гриб зимує переважно у формі склероціїв, функцію яких виконують
ниткоподібні вирости. Найінтенсивніший розвиток хвороби спостерігається
влітку під час нічних рос [11, 12, 17, 18, 25, 27].
Дослідження культуральних властивостей L. fuciformis підтвердило діаг-
нос тику виду. Окрім відсутності пряжок на міцелії (рис. 2, А, Б), важливим
критерієм для розпізнавання L. fuciformis та L. roseipellis є швидкість росту в
чистій культурі. За літературними даними перший вид розвивається в культурі
повільно, а другий — порівняно швидко. Так, для L. fuciformis відзначено швид-
кість росту 8—10 мм/добу за 20 °С [18]. У наших дослідженнях за такої темпе-
ратури швидкість росту була ще меншою — 4,8 мм/добу.
Отже, на території України вперше знайдено L. fuciformis, виділено його
штами в чисту культуру, що в подальшому дасть можливість не лише порівню-
вати зразки з уже відомими, а й експериментувати з метою розробки методів
боротьби з цим небезпечним патогеном.
904 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
Зразки гриба та чисті культури зберігаються в Гербарії Київського націо-
нального університету імені Тараса Шевченка (KWU), гербарні дублікати —
в Національному гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН Украї-
ни (KW) та мікологічному гербарії Харківського національного університету
імені В.Н. Каразіна (CWU).
Автори висловлюють щиру подяку д-ру біол. наук І.О. Дудці за ознайомлення з
рукописом статті та слушні зауваження.
1. Акулов О., Юрченко Є., Усіченко А. Кортиціоїдні гриби: загальна характеристика, поши-
рення, видове різноманіття, екологічне і господарське значення // Вісн. Львів. ун-ту.
Сер. біол. — 2003. — 32. — С. 3—16.
2. Радзієвський Г.Г., Зерова М.Я., Шевченко С.В. Порядок Aphyllophorales / Визначник гри-
бів України. — Т. 5, кн.1. — К.: Наук. думка, 1972. — 217 с.
3. Солдатова І.М. Родина Corticiaceae Herter у степовій зоні УРСР // Укр. ботан. журн. —
1976. — 33, № 5. — С. 490—492.
4. Солдатова І.М. Поширення грибів порядку Aphyllophorales на Україні // Укр. ботан.
журн. — 1981. — 38, № 3. — С. 74—79.
5. Усіченко А.С. Афілофороїдні гриби Харківського Лісостепу // Автореф. … канд. біол.
наук. — К., 2010. — 24 с.
6. Akulov A.Yu., Usichenko A.S., Leontyev D. et al. Annotated checklist of aphyllophoroid fungi of
Ukraine // Mycena. — 2003. — 2. — 76 c.
7. Adikaram N.K.B., Weerasooriya A., Mahaliyanage T.D.Occurrence of red thread disease in the
grasses of Horton Plains National Park // J. National Science Foundation Sri Lanka. — 2001. —
29. — P. 117—120.
8. Andjic V., Anthony L., Cole J., Klena J.D. Taxonomic identity of the sterile red fungus inferred
using nuclear rDNA ITS 1 sequences // Mycol. Res. — 2005. — 109. — P. 200—204.
9. Berkeley M.J. Australian fungi, received principally from Baron F. von Mueller and Dr. R.
Schomburgk // J. Linnean Soc. (Botany). — 1872. — 13. — P. 155—177.
10. Berkeley M.J. Note on Isaria graminiperda Berk. et F. v. M. // Gardeners Chronicle. — 1873. —
P. 1596.
11. Burdsall H.H. Jr. Laetisaria (Aphyllophorales, Corticiaceae), a new genus for the teleomorph of
Isaria fuciformis // Trans. Brit. Mycol. Soc. — 1979. — 2. — P. 419—422.
12. Compendium of Turfgrass Diseases: 3rd ed. / Ed. by R.W. Smiley, P.H. Dernoeden, B.B Clarke. —
St. Paul, MN: APS Press, 2005. — 167 р.
13. Cooke M.C. Handbook of Australian fungi. — London: Williams and Norgate, 1892. — 457 p.
14. Cunningham G.H. The Thelephoraceae of Australia and New Zealand // Bull. NZ Depart.
Scientific and Industrial Research. — 1963. — 145. — 359 p.
15. DASIE Handbook of Alien Species in Europe / ed. by J.A. Drake. — New York: Springer, 2009. —
399 p.
16. Julich W. Studies in resupinate basidiomycetes. IV // Persoonia. — 1976. — 8. — P. 431—442.
17. Hims M.J., Dickinson C.H., Fletcher J.T. Control of red thread, a disease of grasses caused by
Laetisaria fuciformis // Plant Pathol. — 1984. — 33. — P. 513—516.
18. Kaplan J.D., Jackson N. Red thread and pink patch diseases of turfgrass // Plant Disease. —
1983. — 67. — P. 159—162.
19. Kirk P.M., Cannon P.F., Minter D.W., Stalpers J.A. Ainsworth & Bisby’s dictionary of the fungi.
10-th ed. — Kew: CAB International, 2008. — 770 р.
20. Massee G. A monograph of the Thelephoraceae, Part I // J. Linnean Soc. (Botany). — 1889. —
25. — P. 107—155.
21. Massee G. British fungus flora: A classified textbook of mycology. — London: G. Bell & Sons,
1893. — 3. — P. 450.
905ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
22. May T.W., Milne J., Orchard A.E. et al. Fungi of Australia. — CSIRO Publishing, 2003. — 484 p.
23. McAlpine D. A new hymenomycete — the so-called Isaria fuciformis Berk. // Ann. Mycol. —
1906. — 4. — P. 541—551.
24. Nordic Macromycetes. Vol. 3. Heterobasidioid, Aphyllophoroid and Gasteromycetoid Ba si dio-
mycetes / Ed. by L. Hansen, H. Knudsen. — Helsinki, 1997. — 444 p.
25. O’Neill N.R. Differentiation of basidiomycetes associated with read threat and pink patch
diseases in grasses // Phytopathol. — 1983. — 73. — P. 1096.
26. Saccardo P.A. Sylloge fungorum omnium hucusque cognitorum. — Patavii: Typis seminarii,
1886. — 4 (Sylloge Hyphomycetum). — 595 p.
27. Smith I.M., Dunez J., Phillips D.H. et al. European handbook of plant diseases. — Oxford:
Wiley-Blackwell, 1988. — 583 p.
28. Stalpers J.A., Loerakker W.M. Laetisaria and Limonomyces species (Corticiaceae) causing pink
diseases in turf grasses // Can. J. Bot. — 1982. — 60. — P. 529—537.
29. Wakefield E.M. Notes on British Thelephoraceae // Trans. Brit. Mycol. Soc. — 1917. — 5. —
P. 474—481.
30. Webster R.K., Reid D.A. New or interesting British plant diseases // Trans. Brit. Mycol. Soc. —
1969. — 52. — P. 19—38.
Рекомендує до друку Надійшла 10.06.2010
І.О. Дудка
А.Ю. Акулов1, В.В. Джаган2, А.А. Сенчило2, М.Н. Сухомлин2
1 Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина
2 Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
ПЕРВАЯ НАХОДКА LAETISARIA FUCIFORMIS (MсALPINE) BURDS.
(CORTICIACEAE) В УКРАИНЕ
Сообщается о находке нового для Украины вида Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Cor-
ti ciaceae, Basidiomycota). Охарактеризованы его основные диагностические признаки.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Laetisaria fuciformis, Corticiaceae, газонные травы, распростране-
ние, диагностика, Украина.
O.Yu. Akulov 1, V.V. Dzhagan2, O.O. Senchylo1, M.M. Sukhomlin
1 V.N. Karazin Kharkiv National University
2 Taras Schevchenko Kyiv National University
TTHE FIRST FIND OF LAETISARIA FUCIFORMIS (MсALPINE) BURDS.
(CORTICIACEAE) IN UKRAINE
Data on finding of a fungus species new for Ukraine, Laetisaria fuciformis (McAlpine) Burds. (Corti-
ciaceae, Basidiomycota), are provided. Main diagnostic characters of this fungus are characterized.
K e y w o r d s: Laetisaria fuciformis, Corticiaceae, turf grasses, distribution, diagnostics, Ukraine.
|