Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства
У статті розглянуто системний та комплексний розвиток терміну «управління стратегічним розвитком підприємства», який відбувається шляхом послідовного поєднання розробок науковців та представників бізнесу. Стверджується, що сучасні погляди та знання щодо управління стратегічним розвитком у нинішніх с...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180104 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства / О.М. Гуцалюк, Н.В. Гаврилова, В.О. Котлубай // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 74-79. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-180104 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1801042025-02-09T12:50:08Z Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства Современные особенности управления рисками в контексте стратегического развития предприятия Modern Features of Risk Management in the Context of Strategic Development of the Enterprise Гуцалюк, О.М. Гаврилова, Н.В. Котлубай, В.О. Менеджмент У статті розглянуто системний та комплексний розвиток терміну «управління стратегічним розвитком підприємства», який відбувається шляхом послідовного поєднання розробок науковців та представників бізнесу. Стверджується, що сучасні погляди та знання щодо управління стратегічним розвитком у нинішніх соціально-економічних умовах суттєво впливають на ефективність системи стратегічного управління і розвиток вітчизняних підприємств. Розглянуто тлумачення провідних вітчизняних та зарубіжних науковців щодо трактування понять «стратегія», «управління стратегічним розвитком», «стратегічне планування». Приділяється увага антикризовому стратегічному управлінню на різних рівнях, а саме через корпоративний рівень, рівень перших керівників, функціональний рівень (фінанси, маркетинг, товарна та виробнича політика), лінійний рівень (керівників підрозділів, представництв, філій). У науковій праці значна увага приділяється корпоративній стратегії підприємства з урахуванням впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища з метою вироблення оптимальних варіантів оперативних, тактичних та стратегічних управлінських рішень, яка має спрямовувати свої зусилля на спостереження та контроль усіх видів підприємства з метою запобігання кризовим проявам. У роботі запропоновано заходи корпоративної стратегії, які повинні формувати набір інструментів міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства шляхом досягнення синергії, сприяти активізації участі всіх відділів у розробку нової стратегії підприємства, управлінню стратегічними ініціативами та змінами, інтеграцією стратегічних пріоритетів та координацією людських ресурсів. Стверджується, що управління стратегічним розвитком, спрямоване на створення конкурентних переваг підприємства й утвердження ефективної стратегічної позиції, що забезпечить майбутню життєздатність підприємства в мінливих умовах. Вибір стратегії в стратегічному управлінні пов’язаний зі станом ключових факторів, до яких відносяться сильні сторони галузі та підприємства, мета, місія, інтереси вищого керівництва, кваліфікація працівників. Динамічний процес стратегічного управління підприємства є тією парасолькою, під якою підприємство може впевнено рухатися до поставленої мети, незважаючи на несприятливі впливи навколишнього середовища. В статье рассмотрен системное и комплексное развитие термина «управление стратегическим развитием предприятия», который происходит путем последовательного сочетания разработок ученых и представителей бизнеса. Утверждается, что современные взгляды и знания по управлению стратегическим развитием в нынешних социально-экономических условиях существенно влияют на эффективность системы стратегического управления и развитие отечественных предприятий. Рассмотрены толкования ведущих отечественных и зарубежных ученых относительно трактовки понятий «стратегия», «управление стратегическим развитием», «стратегическое планирование». Уделяется внимание антикризисному стратегическому управлению на разных уровнях, а именно через корпоративный уровень, уровень первых руководителей, функциональный уровень (финансы, маркетинг, товарная и производственная политика), линейный уровень (руководителей подразделений, представительств, филиалов). В научной работе значительное внимание уделяется корпоративной стратегии предприятия с учетом влияния факторов внутренней и внешней среды с целью выработки оптимальных вариантов оперативных, тактических и стратегических управленческих решений, которая должна направлять свои усилия на наблюдение и контроль всех видов предприятия с целью предотвращения кризисных проявлениям. В работе предложены меры корпоративной стратегии, которые должны формировать набор инструментов межфункциональной интеграции деятельности предприятия путем достижения синергии, способствовать активизации участия всех отделов в разработку новой стратегии предприятия, управлению стратегическими инициативами и изменениями, интеграцией стратегических приоритетов и координации человеческих ресурсов. Утверждается, что управление стратегическим развитием, направлено на создание конкурентных преимуществ предприятия и утверждение эффективной стратегической позиции, которая обеспечит будущую жизнеспособность предприятия в меняющихся условиях. Выбор стратегии в стратегическом управлении связан с состоянием ключевых факторов, к которым относятся сильные стороны отрасли и предприятия, цель, миссия, интересы высшего руководства, квалификация работников. Динамический процесс стратегического управления предприятия является тем зонтиком, под которым предприятие может уверенно двигаться к поставленной цели, несмотря на неблагоприятные воздействия окружающей среды. The article considers the systematic and complex development of the term "management of strategic development of the enterprise", which occurs through a consistent combination of developments of scientists and business representatives. It is argued that modern views and knowledge on the management of strategic development in the current socio-economic conditions significantly affect the effectiveness of the strategic management system and the development of domestic enterprises. The interpretation of leading domestic and foreign scholars on the interpretation of the concepts of "strategy", "strategic development management", "strategic planning" is considered. Attention is paid to anti-crisis strategic management at various levels, namely through the corporate level, the level of first managers, functional level (finance, marketing, product and production policy), linear level (heads of departments, representative offices, branches). In scientific work much attention is paid to the corporate strategy of the enterprise taking into account the influence of internal and external factors in order to develop optimal options for operational, tactical and strategic management decisions, which should focus on monitoring and controlling all types of enterprises to prevent crises. The paper proposes measures of corporate strategy, which should form a set of tools for cross-functional integration of the enterprise by achieving synergies, promote participation of all departments in the development of new enterprise strategy, management of strategic initiatives and changes, integration of strategic priorities and coordination of human resources. It is argued that the management of strategic development, aimed at creating competitive advantages of the enterprise and the establishment of an effective strategic position that will ensure the future viability of the enterprise in changing conditions. The choice of strategy in strategic management is related to the state of key factors, which include the strengths of the industry and the enterprise, purpose, mission, the interests of senior management, employee skills. The dynamic process of strategic management of the enterprise is the umbrella under which the enterprise can confidently move towards the goal, despite the adverse effects of the environment. 2021 Article Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства / О.М. Гуцалюк, Н.В. Гаврилова, В.О. Котлубай // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 74-79. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).74-79 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180104 330.131.7:334:658 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Менеджмент Менеджмент |
| spellingShingle |
Менеджмент Менеджмент Гуцалюк, О.М. Гаврилова, Н.В. Котлубай, В.О. Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства Вісник економічної науки України |
| description |
У статті розглянуто системний та комплексний розвиток терміну «управління стратегічним розвитком підприємства», який відбувається шляхом послідовного поєднання розробок науковців та представників бізнесу. Стверджується, що сучасні погляди та знання щодо управління стратегічним розвитком у нинішніх соціально-економічних умовах суттєво впливають на ефективність системи стратегічного управління і розвиток вітчизняних підприємств.
Розглянуто тлумачення провідних вітчизняних та зарубіжних науковців щодо трактування понять «стратегія», «управління стратегічним розвитком», «стратегічне планування». Приділяється увага антикризовому стратегічному управлінню на різних рівнях, а саме через корпоративний рівень, рівень перших керівників, функціональний рівень (фінанси, маркетинг, товарна та виробнича політика), лінійний рівень (керівників підрозділів, представництв, філій).
У науковій праці значна увага приділяється корпоративній стратегії підприємства з урахуванням впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища з метою вироблення оптимальних варіантів оперативних, тактичних та стратегічних управлінських рішень, яка має спрямовувати свої зусилля на спостереження та контроль усіх видів підприємства з метою запобігання кризовим проявам. У роботі запропоновано заходи корпоративної стратегії, які повинні формувати набір інструментів міжфункціональної інтеграції діяльності підприємства шляхом досягнення синергії, сприяти активізації участі всіх відділів у розробку нової стратегії підприємства, управлінню стратегічними ініціативами та змінами, інтеграцією стратегічних пріоритетів та координацією людських ресурсів.
Стверджується, що управління стратегічним розвитком, спрямоване на створення конкурентних переваг підприємства й утвердження ефективної стратегічної позиції, що забезпечить майбутню життєздатність підприємства в мінливих умовах. Вибір стратегії в стратегічному управлінні пов’язаний зі станом ключових факторів, до яких відносяться сильні сторони галузі та підприємства, мета, місія, інтереси вищого керівництва, кваліфікація працівників. Динамічний процес стратегічного управління підприємства є тією парасолькою, під якою підприємство може впевнено рухатися до поставленої мети, незважаючи на несприятливі впливи навколишнього середовища. |
| format |
Article |
| author |
Гуцалюк, О.М. Гаврилова, Н.В. Котлубай, В.О. |
| author_facet |
Гуцалюк, О.М. Гаврилова, Н.В. Котлубай, В.О. |
| author_sort |
Гуцалюк, О.М. |
| title |
Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства |
| title_short |
Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства |
| title_full |
Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства |
| title_fullStr |
Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства |
| title_full_unstemmed |
Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства |
| title_sort |
сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Менеджмент |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/180104 |
| citation_txt |
Сучасні особливості управління ризиками в контексті стратегічного розвитку підприємства / О.М. Гуцалюк, Н.В. Гаврилова, В.О. Котлубай // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 74-79. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT gucalûkom sučasníosoblivostíupravlínnârizikamivkontekstístrategíčnogorozvitkupídpriêmstva AT gavrilovanv sučasníosoblivostíupravlínnârizikamivkontekstístrategíčnogorozvitkupídpriêmstva AT kotlubajvo sučasníosoblivostíupravlínnârizikamivkontekstístrategíčnogorozvitkupídpriêmstva AT gucalûkom sovremennyeosobennostiupravleniâriskamivkontekstestrategičeskogorazvitiâpredpriâtiâ AT gavrilovanv sovremennyeosobennostiupravleniâriskamivkontekstestrategičeskogorazvitiâpredpriâtiâ AT kotlubajvo sovremennyeosobennostiupravleniâriskamivkontekstestrategičeskogorazvitiâpredpriâtiâ AT gucalûkom modernfeaturesofriskmanagementinthecontextofstrategicdevelopmentoftheenterprise AT gavrilovanv modernfeaturesofriskmanagementinthecontextofstrategicdevelopmentoftheenterprise AT kotlubajvo modernfeaturesofriskmanagementinthecontextofstrategicdevelopmentoftheenterprise |
| first_indexed |
2025-11-26T00:38:08Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:38:08Z |
| _version_ |
1849811264608403456 |
| fulltext |
ГУЦАЛЮК О. М., ГАВРИЛОВА Н. В., КОТЛУБАЙ В. О.
74 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
МЕНЕДЖМЕНТ
УДК 330.131.7:334:658 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).74-79
Олексій Миколайович Гуцалюк
академік АЕН України
д-р екон. наук, доц.
ORCID 0000-0002-6541-4912
e-mail: alex-g.88@ukr.net,
Приватний заклад вищої освіти
«Міжнародний європейський університет», м. Київ,
Наталія Валеріївна Гаврилова
канд. екон. наук, доц.
ORCID 0000-0001-5366-1820
e-mail: nh.15426378@gmail.com,
Центральноукраїнський національний
технічний університет, м. Кропивницький,
Вячеслав Олексійович Котлубай
канд. екон. наук, доц.
ORCID 0000-0002-4560-7063
e-mail: v.o.kotlubay@gmail.com,
Національний університет
«Одеська юридична академія», м. Одеса
СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ
В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Вступ. Сучасні трансформаційні процеси еконо-
мічного розвитку України вимагають повного та ком-
плексного дослідження. Особливої уваги потребують
дослідження, які висвітлюють питання управління
стратегічним розвитком, які є передумовою і одно-
часно регулюючим важелем довгострокового розвитку
підприємства. Термін «управління стратегічним роз-
витком», який розпочав формуватись лише на початку
60-х років XX століття, нині значно видозмінився і на-
був системних ознак, має довгострокове спрямування
та міцне наукове підґрунтя.
Системний і комплексний розвиток терміну «уп-
равління стратегічним розвитком» відбувається шля-
хом послідовного поєднання розробок науковців та
представників бізнесу. Адже, сучасні погляди та
знання щодо управління стратегічним розвитком за
нинішніх соціально-економічних умов суттєво впли-
вають не лише на загальну ефективність системи стра-
тегічного управління, а і комплексний розвиток віт-
чизняних підприємств. Сучасні трансформаційні про-
цеси та глобалізація економіки вимагають комплекс-
ного вивчення усіх напрямів управлінської діяльності
підприємств, і особливої уваги слід приділяти управ-
лінню стратегічним розвитком.
Вітчизняні науковці-економісти, які, з повна ви-
користовуючи закордонний досвід управління страте-
гічним розвитком підприємства, не завжди отримують
бажаних результатів. Розвиток вітчизняної економіки,
який супроводжується численними проблемами, ви-
магає обґрунтування власного наукового бачення
щодо розв’язання сучасних економічних завдань з ви-
користанням світових здобутків та врахувань вітчизня-
них соціально-економічних реалій. Наукові дослід-
ження щодо управління стратегічним розвитком під-
приємства мають висвітлювати не лише соціально-
економічні відносини, а й загальну ефективність ці-
лісної системи управління стратегічним розвитком.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основою
теоретичних розглядів сучасного розуміння «управ-
ління стратегічним розвитком» були дослідження
Р. Акоффа, І. Ансоффа, Р. Гранта, П. Друкера, К. Енд-
рюса, Д. Куїнна, Г. Мінцберга, Р. Майлза, М. Пор-
тера, Р. Румельта, А. Стрікленда, К. Сноу, А. Томп-
сона, Е. Чандлера, Д. Шендела.
Серед сучасних дослідників слід особливо відмі-
тити М. Білопольського, Т. Грінько, А. Гнатенко,
С. Грицека, О. Гудзь, Ю. Продіуса, І. Райковську,
Г. Строкович, М. Туріянську, які не лише узагальню-
вали, видозмінювали та трансформували погляди по-
передніх дослідників, а і здійснювали вагомий науко-
вий та практичний внесок у розвиток наукових до-
сліджень управління стратегічним розвитком підпри-
ємства.
Метою статті є дослідження сучасних особливос-
тей та обґрунтування теоретичного базису управління
стратегічним розвитком підприємства.
Викладення основного матеріалу дослідження. Су-
часні процеси управління стратегічним розвитком
здійснюються в умовах невизначеності, зростаючої
швидкості мінливості середовища та необхідності мит-
тєвої реакції на будь-які критичні зміни. Супроводжу-
ючим елементом стратегічного управління є наявність
множини можливих рішень проблемних ситуацій, аль-
тернатив розвитку подій і результатів рішень, що
ГУЦАЛЮК О. М., ГАВРИЛОВА Н. В., КОТЛУБАЙ В. О.
2021/№1 75
ставлять підприємства перед вибором наступного
кроку.
Сучасні наукові дослідження питань управління
стратегічним розвитком базуються на зарубіжних
вченнях, які складно пристосувати до реалій вітчизня-
ної економіки. Проте вони є вагомим науковим під-
ґрунтям якими не можна нехтувати.
Дослідженням стратегічного управління підпри-
ємства займалися такі вчені як А. Томпсон і Д. Стрік-
ленд [13], які розглядали «основні складові, що ста-
новлять основу створення і реалізації стратегії підпри-
ємства:
- визначення сфери діяльності і формування
стратегічних установок;
- постановка стратегічних цілей і завдань для їх
досягнення;
- формулювання стратегії для досягнення на-
креслених цілей і результатів діяльності виробництва;
- реалізація стратегічного плану;
- оцінка результатів діяльності і зміна стратегіч-
ного плану».
У своїх дослідженнях М. Мескон стверджував,
«що процес стратегічного управління має складатися з
наступних етапів:
- вибору місії фірми;
- формулювання цілей фірми;
- управлінського обстеження внутрішніх сильних
і слабких сторін;
- вибору стратегії;
- реалізації стратегії;
- управління і планування, реалізації і контролю
реалізації стратегічного плану;
- оцінки стратегії» [7].
Вітчизняні дослідники З. Шершньова та інші зро-
били значний внесок у «побудову обґрунтованої по-
слідовності дій при формуванні системи стратегічного
менеджменту. Запропонована ними концептуальна
схема стратегічного управління підприємством відріз-
няється від раніше запропонованих моделей розшире-
ним, коректним і чітким описом складових кожного
етапу. Серед останніх виділяють такі:
1) концепція;
2) діагноз (сильних і слабких сторін підприєм-
ства);
3) формування цілей підприємства;
4) вибір стратегії;
5) розробка системи планів, проектів і програм
розвитку підприємства;
6) стратегічний контроль.
Зіставляючи підходи зазначених та інших дослід-
ників до визначення змістовної сторони стратегічного
управління, можна констатувати, що складність і ди-
намічна природа підприємств ускладнюють розробку
однієї специфічної моделі процесу стратегічного уп-
равління» [15].
Серед сучасних науковців слід особливо виділити
О. Гудзь, яка у своїх дослідженнях систематизує на-
укові трактування підходів до визначення сутності
«стратегії розвитку підприємства», виділивши при
цьому окремі положення, на яких науковці акценту-
ють найбільшу увагу, та розглядає активну та пасивну
стратегію розвитку підприємства і їх основну характе-
ристику: ризики притаманні активній та пасивній
стратегії підприємства, можливості інновацій, збуто-
вої, товарної та цінової політики. Активні стратегії пе-
редбачають: швидкі дії підприємства на зміну ситуації
на ринку, намагання випередити конкурентів; гнуч-
кість усіх процесів, які відбуваються на підприємстві;
можливість інтенсивного використання всіх видів ре-
сурсів праці, енергії, сировини і матеріалів, облад-
нання; постійний пошук і запровадження інновацій у
виробничій, збутовій та управлінській діяльності. Па-
сивні стратегії розвитку підприємства передбачають
слідування за конкурентами, перегляд діяльності в разі
виникнення такої потреби і, таким чином, є менш ри-
зиковими і навіть можуть бути менш витратними [7].
На думку, відомого науковця О. Гудзь, основ-
ними принципами розроблення активних і пасивних
стратегій розвитку підприємства мають бути: спряму-
вання на довгострокові цілі підприємства; багато-
варіантність потенційних напрямків розвитку, яка
зумовлена динамікою зовнішнього і внутрішнього се-
редовища підприємства; безперервність розроблення
стратегії; комплексність формування стратегії, узго-
дженість відповідних стратегічних рішень за окремими
напрямами діяльності підприємства, видами ресурсів,
функціями тощо [7].
Так, погляди сучасних вчених-економістів сут-
тєво різняться, але головну концепцію управління
стратегічним розвитком підприємства слід визначати
за допомогою стратегічного мислення, яке «проявля-
ється у наступних рисах:
— взаємозв’язку системного, ситуаційного та ці-
льового підходів щодо діяльності підприємства, що
можна визначити як відкриту соціально-економічну
систему. Використання лише одного з вище переліче-
них підходів не дає можливості досягти потрібних ре-
зультатів, а поєднання цих підходів дозволяє досягти
ефекту синергії і забезпечити ефективний розвиток
підприємства у довгостроковій перспективі;
— визначення умов, в яких здійснює діяльність
підприємство та ідентифікація основних екзогенних
факторів впливу. Це дає змогу розробляти відповідні
цим умовам системи стратегічного управління, що бу-
дуть відмінні одна від одної залежно від особливостей
підприємства та характеристик зовнішнього середо-
вища організації;
— необхідність збору різних видів інформації та
формування відповідних баз даних. Аналіз та застосу-
вання отриманої інформації для прийняття стратегіч-
них рішень дає змогу визначити зміст та сформувати
послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки
зменшенню невизначеності ситуації;
— прогнозування впливу рішень, що прийма-
ються, і як наслідок, можливість впливати на ситуацію
шляхом розподілу pecypсiв, встановлення ефективних
зв’язків та формування стратегічної поведінки персо-
налу;
— застосування відповідного інструментарію та
методичного забезпечення розвитку підприємств: ці-
лей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору»,
стратегічних планів i програм, стратегічного плану-
вання та контролю» [8].
Серед сучасних науковців-економістів слід особ-
ливо виділити І. Райковську, яка у своїх наукових
розробках узагальнює позиції науковців і дає наступне
трактування підходів до розуміння сутності управління
стратегічним розвитком:
1) процесний підхід (передбачає тлумачення
стратегічного управління як процесу управління з ме-
тою здійснення місії підприємства за допомогою
взаємодії його із зовнішнім середовищем);
ГУЦАЛЮК О. М., ГАВРИЛОВА Н. В., КОТЛУБАЙ В. О.
76 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
2) цільовий підхід (орієнтація на цілі і засоби, що
ґрунтуються на визначенні довгострокових цілей під-
приємства і шляхів їх досягнення);
3) комплексний підхід, що ставить основним
завданням здійснення реалізації управлінських рішень
на основі використання стратегії підприємства з ура-
хуванням можливості її динамічного оновлення, що
забезпечує конкурентні переваги [11].
Вагомий науковий внесок зробили повідні вчені-
економісти Ю. Продіус та В. Богословов, які приді-
лили багато уваги інноваційним підходам до організа-
ції управління стратегічним розвитком підприємства
на українських підприємствах, а саме стверджують, що
в Україні механізм стратегічного управління викорис-
товується вже давно, але знаходиться він досі на стадії
становлення. На їх думку, нині, відсутність стратегії
гальмує розвиток підприємства. Але, незважаючи на
це, більшість керівників українських підприємств не
приймає це до уваги [10].
Для багатьох підприємств розробка стратегії є
лише формальністю і в практиці вони її не викорис-
товують, бо взагалі відсутній зв'язок між стратегією
і ресурсами. У практиці сучасного господарювання
лише «10% підприємств повністю реалізують власну
стратегію, 5% виконавців розуміють стратегію та
пов’язують її з власною діяльністю, 15% підприємств
витрачають на обговорення стратегії більше години на
місяць, 25% менеджерів мають стимули, пов’язані зі
стратегією, і в 40% підприємств існує зв’язок між
бюджетом і стратегією. Українським підприємствам
значно важче застосовувати стратегічне управління,
зважаючи на складі умови господарювання, брак
коштів для впровадження інноваційних процесів» [10].
У зв’язку з тим, що вітчизняна економіка зараз
перебуває у періоді кризи, грамотна стратегія стає
вкрай важливою для більшості підприємств. Особливо
слід приділяти велику увагу розробці антикризової
стратегії.
Вагомий науковий доробок науковця Т. Грінько
дає можливість розрізняти: «стратегічну кризу (кризу
стратегічного характеру), при якій потенціал підпри-
ємства виявляється підірваним або зруйнованим і не-
має можливості створити новий; кризу результатів
(кризу оперативного характеру), коли підприємство
несе збитки і рухається до ситуації дефіциту балансу;
кризу ліквідності — зростаючі збитки загрожують втра-
тою платоспроможності» [5].
В умовах обмеження бізнесу, викликаних коро-
навірусом та карантинними та посткарантинними за-
ходами, майже всі українські підприємства знахо-
дяться у той чи іншій кризі, тому їм вкрай важливо
використовувати стратегічне антикризове управління.
«У стратегічному антикризовому управлінні виділяють
чотири рівні стратегії в організації.
Перший рівень — корпоративний — присутній у
компаніях, що діють у кількох сферах бізнесу. Тут
приймаються рішення про закупівлі, продаж, ліквіда-
ції перепрофілювання тих чи інших сфер бізнесу;
розраховуються стратегічні відповідності між окре-
мими сферами бізнесу; розробляються плани диверси-
фікації; здійснюється глобальне управління фінансо-
вими ресурсами.
Другий — рівень перших керівників недиверсифі-
кованих організацій, що входять до складу диверсифі-
кованих або абсолютно незалежних, відповідальних за
розробку й реалізацію стратегії сфер бізнесу. На цьому
рівні розробляється і реалізується стратегія, що базу-
ється на корпоративному стратегічному плані, основ-
ною метою якого є підвищення конкурентоспромож-
ності організації та її конкурентного потенціалу.
Третій рівень — функціональний — характерний
для керівників функціональних сфер: фінансів, марке-
тингу, розробок нових товарів і послуг, виробництва,
управління персоналом і т.д.
Четвертий рівень — лінійний — рівень керівників
підрозділів організації або географічно віддалених ча-
стин, наприклад представництв, філій» [13]. Усе ви-
щесказане підтверджує необхідність створення страте-
гій виходу з кризи і подальшого розвитку. Тож віт-
чизняні підприємства потребують нових ідей щодо ра-
ціональної організації стратегічного управління.
Зазначимо, що науковці Ю. Продіус та В. Бого-
словов наполягають на підвищенні ефективності уп-
равління стратегічним розвитком підприємства за ра-
хунок інноваційного підходу в організації стратегіч-
ного управління, який орієнтований на підвищення
останнього за умов постійного впровадження новов-
ведень у всіх функціональних сферах діяльності під-
приємства, й нарощування його інноваційного потен-
ціалу [10].
Сучасні науковці Г. Строкович та Д. Жукова у
своїх дослідженнях спрямовують зусилля на теоре-
тичні засади системи стратегічного вибору підприєм-
ства і стверджують, що лише система, як самодостатня
цілісність, що розвивається і змінюється у просторі та
протягом певного періоду часу, володіє унікальними
властивостями, спроможна впроваджувати ефективні
заходи щодо управління стратегічним розвитком під-
приємства.
Так, до системи стратегічного вибору науковці
відносять зовнішні та внутрішні чинники, похідні дані
та обрану стратегію. Похідними даними у стратегіч-
ному виборі є: існуючі ресурси, напрями змін, фак-
тори впливу, досвід стратегічного менеджера, внут-
рішньофірмові обмеження. Обрана стратегія підпри-
ємства ґрунтується на легкості доступу до інформації,
часовому обмеженні, специфіці кінцевого споживача
отриманих результатів [12].
Основою проєктування стратегічного планування
є розробка корпоративної стратегії розвитку підпри-
ємства. Її ключовою складовою є комплекс заходів,
який спрямовується на максимальне використання
конкурентних переваг досліджуваного підприємства.
Базою для розробки корпоративної стратегії є органі-
заційні, маркетингові, фінансові, інвестиційні та ви-
робничі заходи.
Корпоративна стратегія підприємства повинна
комплексно охоплювати всі сфери діяльності підпри-
ємства з урахуванням впливу факторів внутрішнього й
зовнішнього середовищ із метою вироблення опти-
мальних варіантів оперативних, тактичних і стратегіч-
них управлінських рішень.
Корпоративна стратегія підприємства повинна
спрямовувати зусилля на спостереження та контроль
усіх відділів підприємства з метою запобігання кри-
тичним та кризовим ситуаціям, включати заходи по
плануванню та здійсненню дій, спрямованих на реалі-
зацію процесу оновлення відповідно до стратегії, або
на мінімізацію невідповідностей. Заходи корпоратив-
ної стратегії повинні формувати набір інструментів
міжфункціональної інтеграції діяльності підприєм-
ства шляхом досягнення синергії, сприяти активізації
ГУЦАЛЮК О. М., ГАВРИЛОВА Н. В., КОТЛУБАЙ В. О.
2021/№1 77
участі всіх відділів у розробку нової стратегії підпри-
ємства, управлінню стратегічними ініціативами та змі-
нами, інтеграцією стратегічних пріоритетів та коорди-
нацією людських ресурсів.
Вагомий науковий доробок сучасних вітчизняних
науковців А. Гнатенка та Ю. Поліщука спрямований
на виявлення помилок та обмежень стратегічного уп-
равління [3]. Так, на думку науковців, унеможливлю-
ють впровадження стратегічного бізнес-планування
наступні фактори:
1. Спрощення процесу стратегічного планування,
неповноцінне дослідження ринку та ігнорування
впливових факторів.
2. Відсутність чітких часових рамок, відповідаль-
них осіб та критеріїв оцінювання реалізації стратегії.
3. Нехтування розподілом ресурсів підприємства
та програмуванням фінансових результатів.
4. Використання застарілих методів та інструмен-
тів стратегічного управління [3].
Зокрема, спрощення процесу стратегічного пла-
нування, неповноцінне дослідження ринку та ігнору-
вання впливових факторів веде до створення нереаль-
них, завищених планів. У такому разі планування
розвитку стратегії підприємства при узагальненому
прогнозуванні не дає можливості реагувати на зміни в
навколишньому середовищі.
Поряд з тим варто враховувати і той факт, що за-
провадження стратегічного підходу на вітчизняних
підприємствах має і свої обмеження:
− стратегічне управління не дає точної картини
опису майбутнього;
− стратегічне управління неможливо звести до
конкретних процедур, це, скоріше, філософія, ідеоло-
гія бізнесу, і кожний менеджер розуміє її по-своєму, в
залежності від здатності керівництва генерувати ідеї та
втілювати їх на практиці;
− стратегічне управління потребує значних ви-
трат часу і ресурсів; для постійного моніторингу змін
у зовнішньому середовищі та розроблення гнучкого
плану потрібні додаткові служби, які будуть цим зай-
матися;
− стратегічне управління через неправильно об-
рану стратегію може призвести до негативних наслід-
ків, а іноді навіть і до краху бізнесу;
− стратегічне управління без конкретного плану
реалізації та відповідних дій не є результативним [3].
Зазначається, що «наведені характеристики не да-
ють повного бачення сутності концепції стратегічного
управління, але дають змогу визначити найбільш ва-
гомі складові.
Управління стратегічним розвитком підприєм-
ства — це не лише певна кількість концепцій, підходiв
i методів, це динамічний процес аналізу, вибору стра-
тегій, планування, забезпечення і здійснення розроб-
лених планів підприємством, що полягає в повторю-
ваному циклі розв’язання п’яти основних завдань:
1) визначення майбутнього бізнесу компанії,
формування стратегічного бачення напрямку розвитку
організації;
2) перетворення стратегічного бачення i місії у
вимiрнi цiлi i завдання виконання;
3) розробка стратегії для досягнення бажаних ці-
льових результатів;
4) реалiзація i виконання обраної стратегії ква-
лiфiковано й ефективно;
5) оцiнка рiвня досягнень поставлених цілей,
розгляд нових напрямків розвитку і пропозицiй з ко-
ректуванням довгострокових напрямків, цілей, страте-
гії чи її виконання у свiтлi накопиченого досвіду,
змiни умов, нових iдей i нових можливостей» [4].
Стратегічне управління являє собою розробку
довгострокових цілей підприємства та визначення на-
прямку його діяльності на основі аналізу постійно
мінливого неконтрольованого зовнішнього середо-
вища. У сучасний період кризи, при нестабільній еко-
номіці та політиці, підприємствам вкрай необхідно ви-
користовувати механізм стратегічного управління. Це
дозволить створювати стратегії, які будуть підтриму-
вати життєздатність підприємства у довгостроковій
перспективі. Нові стратегії породжують нові завдання,
які в свою чергу вимагають від підприємства встанов-
лення нової системи зв’язків між рівнями управління
та між підрозділами. Тож для ефективної реалізації
стратегії потрібно створювати нову спеціальну струк-
туру, за допомогою якої створюються стійкі зв’язки
між кожним підрозділом, що забезпечить надійне
функціонування системи.
Управління стратегічним розвитком «дозволяє
досягти таких основних результатів:
— створити системний потенціал для досягнення
цілей організації. Цей потенціал складається: з фінан-
сових, сировинних і людських ресурсів, що входять в
організацію; виробленої продукції (послуг), що затре-
буються ринком; сформованого позитивного іміджу
організації.
— удосконалення структури організації та її внут-
рішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зов-
нішнього середовища і відповідну адаптацію» [3].
Досліджуючи управління стратегічним розвит-
ком, можна стверджувати, «що воно спрямоване
на створення конкурентних переваг підприємства
і утвердження ефективної стратегічної позиції, що за-
безпечить майбутню життєздатність підприємства в
мінливих умовах. Вибір стратегії в стратегічному уп-
равлінні пов’язаний зі станом ключових факторів, до
яких відносяться сильні сторони галузі і підприємства,
мета, місія, інтереси вищого керівництва, кваліфікація
працівників. Динамічний процес стратегічного управ-
ління підприємства є тим захисним елементом, під
яким підприємство може впевнено рухатись до по-
ставленої мети, незважаючи на несприятливі впливи
навколишнього середовища» [11].
Практична реалізація функцій управління страте-
гічним розвитком «здійснюється за допомогою сис-
теми методів стратегічного управління. Привести в дію
організаційну систему, щоб одержати потрібний ре-
зультат, можна лише через вплив на неї керуючого ор-
гану чи особи. При цьому необхідні певні інструменти
погодженого впливу, які й забезпечують досягнення
поставлених цілей» [16].
Висновки. Зважаючи на те, що «сучасна еконо-
мічна ситуація характеризується високим ступенем не-
визначеності і ризику, сутність концепції управління
стратегічним розвитком підприємства полягає у підго-
товці наявних ресурсів до можливостей, які відкрива-
ються у майбутньому, шляхом застосування розгорну-
того стратегічного аналізу і розроблення стратегічних
планів з метою підвищення ефективності роботи орга-
нізацій, шляхом своєчасної реакції і швидкої адаптації
до непередбачуваних змін навколишнього середовища
ГУЦАЛЮК О. М., ГАВРИЛОВА Н. В., КОТЛУБАЙ В. О.
78 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
та вироблення продукції, яка буде визнана спожива-
чем.
Концепція управління стратегічним розвитком
лежить в основі стратегічного мислення i знаходить
вираз у наступних характерних рисах її застосування:
1. Базується на певному поєднанні теорії: сис-
темному, ситуаційному та цільовому підходах до дія-
льності підприємства, що трактується як відкрита со-
ціально-економічна система. Використання тільки од-
нієї iз зазначених засад не дає можливості досягти по-
трібних результатів — розвитку підприємства у довго-
строковій перспективі.
2. Opiєнтує на вивчення умов, в яких функціонує
підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим
умовам системи стратегічного управління, що будуть
відрізнятись одна від одної залежно від особливостей
підприємства та характеристик зовнішнього середо-
вища.
3. Концентрує увагу на необхідності збору та за-
стосування баз стратегічної інформації. Аналіз, інтер-
претація та застосування інформації для прийняття
стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та по-
слідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки
зменшенню невизначеності ситуації.
4. Дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що
приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відпо-
відного розподілу pecypciв, встановлення ефективних
зв’язків та формування стратегічної поведінки персо-
налу.
5. Передбачає застосування певних інструментів
та методів розвитку підприємств (цілей, стратегій,
стратегічного набору, стратегічних планів i програм,
стратегічного планування та контролю тощо)» [1; 6].
Підсумовуючи, можна стверджувати, що прове-
дені дослідження не є повними і вичерпними з цього
питання, але дають можливість визначити найбільш
значущі та впливові.
Список використаних джерел
1. Білопольський М. Г., Чигарьов Д. В. Напрям-
ки управління ефективністю при забезпечення страте-
гічного розвитку підприємства. Вісник економічної на-
уки України. 2017. № 2 (33). С. 12—17.
2. Герасимчук В. О. Стратегічне управління під-
приємством : підручник. Київ : КНЕУ, 2013. 360 с.
3. Гнатенко А. І., Поліщук Ю. А. Актуальні пи-
тання запровадження стратегічного підходу в менедж-
мент підприємств України. Теорія і практика держав-
ного управління. 2017. № 2 (57). С. 65—72.
4. Головко Т. В., Сагова С. В. Стратегічний ана-
ліз : підручник. Київ : КНЕУ, 2012. 198 с.
5. Гринько Т. Стратегія як інструмент антикризо-
вого управління на підприємстві. Економіст. 2013.
№ 8. C. 51—53.
6. Гриценко С. І. Стратегія розвитку екологічно
спрямованих транспортно-логістичних кластерів бла-
китного океану. Вісник економічної науки України. 2019.
№ 2 (37). С. 152—156. doi: https://doi.org/10.37405/
1729-7206.2019.2(37).151-156.
7. Гудзь О. І. Стратегія розвитку підприємства:
сутність та класифікація. Економіка і суспільство. 2018.
№ 18. С. 346—352. doi: https://doi.org/10.32782/2524-
0072/2018-18-48.
8. Гуржій Н. М., Колтунік А. Ю. Особливості су-
часних підходів до стратегічного управління розвит-
ком підприємства. Глобальні та національні проблеми
економіки. 2016. Вип. 14. С. 344—347.
9. Гуцалюк О. М. Теоретико-методологічне за-
безпечення формування механізму управління корпо-
ративними інтеграційними процесами. Вісник економі-
чної науки України. 2017. № 2 (33). С. 28—33.
10. Продіус Ю. І., Богословов В. Б. Інноваційний
підхід в організації стратегічного управління на укра-
їнських підприємствах. Економіка: реалії часу. 2015.
№ 6 (22). C. 78—84.
11. Райковська І. Т. Модель сучасного стратегіч-
ного управління підприємством: зміст і компоненти.
Вісник ЖДТУ. 2015. №3 (73). C. 106—117.
12. Строкович Г. В., Жукова Д. А. Теоретичні за-
сади формування системи стратегічного вибору підп-
риємства. Проблеми економіки. 2014. № 4. С. 327—233.
13. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегиче-
ский менеджмент. Исскуство разработки и реализации
стратеги. Москва : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
576 c.
14. Туріянска М. М. Стратегічні аспекти антик-
ризового управління туристичними підприємствами.
Культура народов Причерноморья. 2012. № 236. C. 93—
97.
15. Шершньова З. Є. Стратегічне управління :
підручник. Київ: КНЕУ, 2014. 700 с.
16. Шматько Н. М. Закономірності процесу здій-
снення організаційних змін у структурі управління
підприємством. Вісник економічної науки України. 2020.
№ 2 (39). С. 58—62. doi: https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2020.2(39).58-62.
Referensces
1. Bilopolskyi, M. H., Chyharov, D. V. (2017).
Napriamky upravlinnia efektyvnistiu pry zabezpechennia
stratehich-noho rozvytku pidpryiemstva [Directions of
efficiency management at maintenance of strategic
development of the enterprise]. Visnyk ekonomichnoi nauky
Ukrainy — Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2 (33),
pp. 12—17 [in Ukrainian].
2. Herasymchuk, V. O. (2013). Stratehichne upravlin-
nia pidpryiemstvom [Strategic management of the
enterprise: a textbook]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
3. Hnatenko, A. I., Polishchuk, Yu. A. (2017). Ak-
tualni pytannia zaprovadzhennia stratehichnoho pidkhodu
v menedzhment pidpryiemstv Ukrainy [Topical issues of
introduction of strategic approach in management of en-
terprises of Ukraine]. Teoriia i praktyka derzhavnoho up-
ravlinnia — Theory and practice of public administration, 2
(57), pp. 65—72 [in Ukrainian].
4. Holovko, T. V., Sahova, S. V. (2012). Stratehich-
nyi analiz [Strategic analysis]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
5. Hrynko, T. (2013). Stratehiia yak instrument
antykryzovoho upravlinnia na pidpryiemstvi [Strategy as a
tool of crisis management at the enterprise]. Economist, 8,
pp. 51-53 [in Ukrainian].
6. Gritsenko, S. І. (2019). Development strategy for
environmentally-oriented transport and logistics clusters of
the blue ocean. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37),
рр. 151-156. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.
2019.2(37).151-156 [in Ukrainian].
7. Hudz, O. I. (2018). Stratehiia rozvytku pidpryiem-
stva: sutnist ta klasyfikatsiia [Enterprise development strat-
egy: essence and classification]. Ekonomika i suspilstvo —
ГУЦАЛЮК О. М., ГАВРИЛОВА Н. В., КОТЛУБАЙ В. О.
2021/№1 79
Economy and society, 18, pp. 346-352. doi: https:
//doi.org/10.32782/2524-0072/2018-18-48 [in Ukrainian].
8. Hurzhii, N. M., Koltunik, A. Yu. (2016). Osobly-
vosti suchasnykh pidkhodiv do stratehichnoho upravlinnia
rozvytkom pidpryiemstva [Peculiarities of modern ap-
proaches to strategic management of enterprise develop-
ment]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky — Global
and national economic problems, Issue 14, pp. 344—347 [in
Ukrainian].
9. Hutsaliuk, O. M. (2017). Teoretyko-metodolo-
hichne zabezpe-chennia formuvannia mekhanizmu up-
ravlinnia korpora-tyvnymy intehratsiinymy protsesamy
[Theoretical and methodological support for the formation
of a mechanism for managing corporate integration pro-
cesses]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (33),
рр. 28-33 [in Ukrainian].
10. Prodius, Yu. I., Bogoslovov, V. B. (2015). Inno-
vatsiinyi pidkhid v orhanizatsii stratehichnoho upravlinnia
na ukrainskykh pidpryiemstvakh. Ekonomika: realii chasu
[Innovative approach in the organization of strategic man-
agement at the Ukrainian enterprises]. Economy: the reali-
ties of time, 6 (22), pp. 78—84 [in Ukrainian].
11. Raikovska, I. T. (2015). Model suchasnoho
stratehichnoho upravlinnia pidpryiemstvom: zmist i kom-
ponenty [Model of modern strategic enterprise manage-
ment: content and components]. Visnyk ZhDTU — Bulletin
of ZhSTU, 3 (73), pp. 106—117 [in Ukrainian].
12. Strokovych, G. V., Zhukova, D. A. (2014). Te-
oretychni zasady formuvannia systemy stratehichnoho vy-
boru pidpry-yemstva [Theoretical bases of formation of
system of a strategic choice of the enterprise]. Problemy
ekonomiky — Problems of the economy, 4, pp. 327—233 [in
Ukrainian].
13. Thompson A. A., Strickland A. J. (1998).
Strategic management. The art of developing and
implementing a strategy. Moscow, Banks and exchanges,
UNITY [in Russia].
14. Turiianska, M. M. (2012). Stratehichni aspekty
antykryzovoho upravlinnia turystychnymy pidpryiem-
stvamy [Strategic aspects of anti-crisis management of
tourist enterprises]. Culture of the peoples of the Black Sea
region, 236, pp. 93—97 [in Ukrainian].
15. Shershnova, Z. Ye. (2014). Stratehichne upravlin-
nia [Strategic management: a textbook]. Kyiv, KNEU [in
Ukrainian].
16. Shmatko, N. М. (2020). Regularities of the
Process of Organizational Changes in the Management
Structure of the Enterprise. Visnyk ekonomichnoi nauky
Ukrainy, 2 (39), рр. 58-62. doi: https://doi.org/10.37405/
1729-7206.2020.2(39).58-62 [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 01.02.2021
Формат цитування:
Гуцалюк О. М., Гаврилова Н. В., Котлубай В. О. Сучасні особливості управління ризиками в контексті
стратегічного розвитку підприємства. Вісник економічної науки України. 2021. № 1 (40). С. 74-79. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).74-79
Hutsaliuk, О. М., Havrylova, N. V., Kotlubay, V. O. (2021). Modern Features of Risk Management in the Context
of Strategic Development of the Enterprise. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (40), рр. 74-79. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).74-79
|