Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час
Помічено зв’язок групи топонімів Жаб’є з ім’ям м. Jābiya Джабія, столиці гасанідів (арабів-християн і федератів Візантії у VI ст.). Це сприяє розумінню того, чим були історично пов’язані усі досі відомі репліки в Україні від прототипів з Палестини й Сирії візантійського часу, – починаючи з зауваже...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181079 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 103-108. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181079 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1810792025-02-09T09:32:55Z Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час The place-names Bystryk, Bilokopytove, Shalykhyne, Yastrubshchyna emerged at the Arabo-Byzantian time Тищенко, К.М. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Помічено зв’язок групи топонімів Жаб’є з ім’ям м. Jābiya Джабія, столиці гасанідів (арабів-християн і федератів Візантії у VI ст.). Це сприяє розумінню того, чим були історично пов’язані усі досі відомі репліки в Україні від прототипів з Палестини й Сирії візантійського часу, – починаючи з зауважених іще у XIX ст. Трипілля й Халеп’я. У такому разі топооснови Копит-, Бистр-, Яструб- і Шалиг- мають бути репліками сирійської назви м. Джабії – Ґабіта, імен нп Бустра у Палестині і Ясріб (тепер Медіна) в Аравії та геноніма салихидів – федератів Візантії у V ст. Наявні у цих же контекстах топооснови, схожі на імена реалій ісламу, постають тепер не як синхронний, а як хронологічно наступний пласт виявленого цілого, даючи нове уявлення про складність історичного процесу у Наддніпрянщині у переламні післячерняхівські часи IV–VIII ст. A group of Zhabye toponyms in Ukraine is akin with the name of Jābiya, the capital of Hassanids, the Christian Arabs federates of Byzantium. The history of this period was investigated, in particular, by N. Pigulevskaya and I. Shahid. The first Arab federates of Byzantium were Tanukhids (4th century), then Salihids (5th century) and Hassanids (6th century). It is known that until the 8th century they were zealous Christians, venerated the Apostle Thomas and St. Sergius, whose shrine was in Syria (Rosafa-Sergiopolis). A trace of the historical presence of all three tribes is now found in the toponymy of Ukraine (Taniushivka, Stanyshivka (2); Salykha (3), Solyhy; Hasanivka, Khasanivka (2) etc.). In the vicinity of each object with such names, an accompanying context was found from synchoric and synchronous toponyms-replicas of Syrian prototypes (Rosava, Serhii, Polohy, Poloshky, Murafa, Muraveinia, Ivot etc.). This indicates the continued presence of Christian Arabs in the Middle Dnieper Area for three centuries. The arguments set forth refute the traditional thesis that direct contacts with Arabs were impossible, because Arabs were supposedly always separated from the Dnieper Area by Christian Byzantium. It turns out now that for three centuries the Arabs themselves were part of Byzantium. This recently discovered contacts contribute to the re-evaluating of the whole problem. It was this period (IV–VI centuries) that could be the main time for the formation of that significant stratum of toponymical replicas in Ukraine from prototypes of Syria and Palestine, the first place names of which were noticed back in the 19th century (Trypillia, Halep: V. Zavitnevych, A. Sobolevs’kyj). As a result of a new targeted search, numerous replicas of the genonyms of Tanukhids, Salihids and Hassanids were also found in the toponymy of neighboring lands – from the Czech Republic, Poland and Sorabs hence the regions of Russia on the upper West Dvina, Dnieper and Volga. In the light of the search, the Kopyt-, Bystr-, Yastrub- and Shalyh- stems of some Severian Area toponyms can, in particular, be replicas of the Syrian name of Jābiya – Gabita, the place names of Bustra in Palestine, Yathrib (Medina) in Arabia, and the genonym of the Salihids, Byzantine federates of the 5th c. The realities of Islam present almost in all these contexts appear now not as synchronic, but as a chronologically subsequent layer of the revealed whole. It opens up a new vision of the complicated historical process in the Middle Dnieper Area in the IV-VIII centuries, the crucial time which followed here the period of the archeological culture of Cherniakhov-Sîntana de Mureş. 2020 Article Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 103-108. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181079 81’373.21–112(477:56)«03/06» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| spellingShingle |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Тищенко, К.М. Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час Сіверщина в історії України |
| description |
Помічено зв’язок групи топонімів Жаб’є з ім’ям м. Jābiya Джабія,
столиці гасанідів (арабів-християн і федератів Візантії у VI ст.).
Це сприяє розумінню того, чим були історично пов’язані усі досі відомі репліки в Україні від прототипів з Палестини й Сирії візантійського часу, – починаючи з зауважених іще у XIX ст. Трипілля й
Халеп’я. У такому разі топооснови Копит-, Бистр-, Яструб- і Шалиг- мають бути репліками сирійської назви м. Джабії – Ґабіта, імен
нп Бустра у Палестині і Ясріб (тепер Медіна) в Аравії та геноніма
салихидів – федератів Візантії у V ст. Наявні у цих же контекстах
топооснови, схожі на імена реалій ісламу, постають тепер не як
синхронний, а як хронологічно наступний пласт виявленого цілого,
даючи нове уявлення про складність історичного процесу у Наддніпрянщині у переламні післячерняхівські часи IV–VIII ст. |
| format |
Article |
| author |
Тищенко, К.М. |
| author_facet |
Тищенко, К.М. |
| author_sort |
Тищенко, К.М. |
| title |
Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час |
| title_short |
Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час |
| title_full |
Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час |
| title_fullStr |
Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час |
| title_full_unstemmed |
Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час |
| title_sort |
топоніми бистрик, білокопитове, шалигине, яструбщина виникли у арабо-візантійський час |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181079 |
| citation_txt |
Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 103-108. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT tiŝenkokm toponímibistrikbílokopitovešaligineâstrubŝinavinikliuarabovízantíjsʹkijčas AT tiŝenkokm theplacenamesbystrykbilokopytoveshalykhyneyastrubshchynaemergedatthearabobyzantiantime |
| first_indexed |
2025-11-25T07:48:11Z |
| last_indexed |
2025-11-25T07:48:11Z |
| _version_ |
1849747733253980160 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
103
6. Крушельницька Л. І. Чорноліська культура Середнього Прид-
ністров’я. Львів, 1998. 224 с.
7. Куштан Д. П., Петраускас О. В. Могильник черняхівської куль-
тури Черкаси-Центр (за матеріалами розкопок 2000–2003 рр.).
Oium. 2011. Вип. 1. С. 178–232.
8. Петраускас О. В., Коваль О. А. Житло з ранньослов’янськи-
ми елементами на черняхівському поселенні біля Комарова. In
Sclavenia terra. 2016. Вип. 1. С. 41–57.
9. Петраускас О. В. Деякі підсумки досліджень комплексу
пам’яток пізньоримського часу біля с. Комарів. Oium. 2014. Вип. 4.
С. 165–184.
10. Петраускас О. В. Могильник та поселення черняхівської
культури Велика Бугаївка в системі старожитностей Середнього
Подніпров’я. Археологія. 2018. № 2. С. 22–41.
11. Покровська Є. Ф. Поселення VIII–VI ст. до н. е. на Тясмині.
Археологія. 1952. Вип. 7. С. 43–65.
12. Шовкопляс І. Г. Поселення ранньоскіфського часу на Серед-
ньому Дністрі. Археологія. 1954. Вип. 9. С. 98–105.
Starenkyi I. O., Boltaniuk P. A. Archaeological exploration
in the vicinity of the village of Bahovitsa, Kamiianets-Podilskyi
district, in 2019 (New Farm Tract)
The article highlights the results of archaeological excavations at a newly
discovered settlement north of the village of Bahovitsa, Kamiianets-Podilskyi
district, Khmelnytskyi region in the New Farm (Boiarskyi Farm) tract. The
settlement was opened in April 2019 and surveyed by the Kamiianets-
Podilskyi Archaeological Expedition of the State Historical Museum-
Reserve (trial trenching was held by Ihor Starenkyi, Petro Boltaniuk, Evhenii
Levinson). It was established that the settlement is multilayered and has
five chronological horizons: Trypillian culture, early Iron Age, Cherniakhiv
culture, Prague-Korchak culture and Old Rus period of 12-13 centuries.
The settlement is located mainly on the left bank of the Bila Krynychka
Stream - the right tributary of the Bahovitsa River. In ancient times, this
area probably had a difficult terrain, as numerous ravines destroyed by
agricultural work are still visible in the area. A relatively small part of the
settlement is wetland. Most of its territory is ruined. In places, the cultural
layer is completely destroyed. In addition, there are numerous traces of
the activities of “black archaeologists”. Trypillian culture is represented by
small fragments of ceramics and flint tools. Actually, this did not allow us to
determine the stage and the local group. Several fragments of early Iron Age
pottery were also found. Unfortunately, the small size and fragmentation
of the material do not make it possible to assign it to Cherniakhiv culture
or Early Scythian times. A relatively small number of fragments of ceramic
products, which can probably be attributed to Prague-Korchak culture,
as well as single fragments of ceramics of ancient times, were also found.
At the same time, most of the material found is attributed to Cherniakhiv
culture in the chronological framework of its highest development (3 - the
first half of the 5th century). The finds are represented by fragments of
pots, bowls, jugs, pithos, a glass cup.
Key words: Bahovitsa, settlement, archaeological exploration,
Trypillian culture, early Iron Age, Cherniakhiv culture, Prague-Korchak
culture, ancient Rus time.
REFERENS
1. Baran, V. D. (1998). Slovianske poselennia seredyny I tysiacholittia
nashoi ery bilia sela Teremtsi na Dnistri. [Slavic settlement of the mid-
first millennium AD near the village Teremtsi on the Dniester]. Kyiv.
[in Ukrainian].
2. Vynokur, I. S. (1972). Istoriia ta kultura cherniakhivskykh plemen
Dnistro-Dniprovskoho mezhyrichchia II–V stolit n. e. [History and culture
of Chernyakhiv tribes of the Dniester-Dnieper inter-rivers II-V centuries
BC.]. Kyiv: Kyivskyi polihrafichnyi kombinat. [in Ukrainian].
3. Vynokur, I. S., Horishnii, P. A. (1994). Bakota. Stolytsia davnoruskoho
Ponyzzia. [Bakota. The capital of the Old Russian Lowerlands]. Kamianets-
Podilskyi: Tsentr podillieznavstva. [in Ukrainian].
4. Hutsal, A. F. (1979). Novi pamiatky rannoho zaliznoho viku v
Serednomu Podnistrovi (rozvidky 1968–1969 rr.) [New Early Iron Age
monuments in the Middle Podnistroviia (exploration 1968-1969)].
Arkheolohiia, issue 31, pp. 65–75. [in Ukrainian].
5. Kravchenko ,N. M., Petrauskas, O. V., Shyshkyn, R. G.,
Petrauskas, A. V. (2007) Pamiatnyky arkheologyy pozdnerymskogo vremeny
Pravoberezhnoi Kyevshchyny [Monuments of archeology of the late
Roman time of the Right-Bank of Kiev region]. Kyiv : KNT. [in Russian].
6. Krushelnytska, L. I. (1998). Chornoliska kultura Serednoho
Prydnistrovia. [Chornoliska culture of Middle Prydnistrovia]. Lviv.
[in Ukrainian].
7. Kushtan, D. P., Petrauskas, O. V. (2011). Mohylnyk cherniakhivskoi
kultury Cherkasy-Tsentr (za materialamy rozkopok 2000–2003 rr.)
[Chernihiv Culture Cemetery Cherkasy Center (based on excavations
from 2000-2003)]. Oium, issue 1, pp. 178–232. [in Ukrainian].
8. Petrauskas, O. V., Koval, O. A. (2016). Zhytlo z rannoslovianskymy
elementamy na cherniakhivskomu poselenni bilia Komarova [Housing
with early Slavic elements in Chernyakhiv settlement near Komarov].
In Sclavenia terra, issue 1, pp. 41–57. [in Ukrainian].
9. Petrauskas, O. V. (2014). Deiaki pidsumky doslidzhen kompleksu
pamiatok piznorymskoho chasu bilia s. Komariv. [Some results of a
study of the Late Roman Monuments near the village Komariv]. Oium,
issue 4, pp. 165–184. [in Ukrainian].
10. Petrauskas, O. V. (2018). Mohylnyk ta poselennia cherniakhivskoi
kultury Velyka Buhaivka v systemi starozhytnostei Serednoho
Podniprovia [The burial ground and settlement of Chernyakhiv culture
Velyka Buhayivka in the system of antiquities of the Middle Dnieper].
Arkheolohiia, 2, pp. 22–41. [in Ukrainian].
11. Pokrovska, Ye. F. (1952). Poselennia VIII–VI st. do n. e. na
Tiasmyni [Settlements of VIII-VI centuries BC Tyasmin]. Arkheolohiia,
issue 7, pp. 43–65. [in Ukrainian].
12. Shovkoplias, I. H. (1954). Poselennia rannoskifskoho chasu na
Serednomu Dnistri [Early Scythian settlement on the Middle Dniester].
Arkheolohiia, issue 9, pp. 98–105. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 28.01.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
УДК 81’373.21–112(477:56)«03/06»
К.М. Тищенко
ТОПОНІМИ БИСТРИК, БІЛОКОПИТОВЕ,
ШАЛИГИНЕ, ЯСТРУБЩИНА ВИНИКЛИ
У АРАБО-ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ЧАС
Помічено зв’язок групи топонімів Жаб’є з ім’ям м. Jābiya Джабія,
столиці гасанідів (арабів-християн і федератів Візантії у VI ст.).
Це сприяє розумінню того, чим були історично пов’язані усі досі ві-
домі репліки в Україні від прототипів з Палестини й Сирії візан-
тійського часу, – починаючи з зауважених іще у XIX ст. Трипілля й
Халеп’я. У такому разі топооснови Копит-, Бистр-, Яструб- і Ша-
лиг- мають бути репліками сирійської назви м. Джабії – Ґабіта, імен
нп Бустра у Палестині і Ясріб (тепер Медіна) в Аравії та геноніма
салихидів – федератів Візантії у V ст. Наявні у цих же контекстах
топооснови, схожі на імена реалій ісламу, постають тепер не як
синхронний, а як хронологічно наступний пласт виявленого цілого,
даючи нове уявлення про складність історичного процесу у Наддні-
прянщині у переламні післячерняхівські часи IV–VIII ст.
Ключові слова: р. Бистрик, нп Білокопитове, Шалигине, Яструб-
щина; Візантія, Халіфат, Сирія, Палестина; араби-християни, то-
понімія України, мовні контакти.
Тема дослідження виділена з ширших студій топоні-
мічного сліду арабів-християн ІV–VІ ст. у Східній і Цен-
тральній Європі [1]. Їхню історію вивчала у 1960-х рр.
акад. Н.В. Пігулевська (1894–1970) [2], однак її праці зга-
дують рідко, адже донедавна звичайними були уявлення
про арабів виключно як про мусульман. Пошукова ситу-
ація почала якісно змінюватися по оприлюдненні семи
томів досліджень історика Ірфана Шахида (1926–2016).
Арабські федерати Візантії. У своїй фундаментальній
праці [3; 4; 5; 6], що стала змістом його життя, І. Шахид на
величезному фактажі відтворив панораму арабської іс-
торії трьох століть перед появою ісламу, коли араби вже
мали писемність, були ревними християнами, а прикор-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
104
донні з Візантією арабські племена Леванту ще й служи-
ли федератами Імперії. Було детально вивчено занедба-
ну ділянку історії, коли «Візантія мала серед арабських
племен три групи федератів за три століття: танухидів у
четвертому столітті, салихидів у п’ятому і гасанідів у шо-
стому» [3, с. xvi]. У IV–VII ст. араби-союзники Риму були
фанатично віддані християнству, шанували апостола
Хому, Св. Сергія, ченців, були пов’язані з багатьма монас-
тирями. Першими федератами стали у IV ст. танухиди.
Вони допомагали Риму флотом і кіннотою у його війнах
проти ґотів, але далі за Феодосія I (імп. 379–395) повста-
ли проти Візантії. У V ст. арабськими федератами Візан-
тії стають салихиди. Перемігши танухидів, що домінува-
ли у IV ст., вони самі на початку VI ст. зазнали поразки
від гасанідів та поступилися їм місцем. Дотепер слід тих
часів зберігся і в Леванті. Преторій для своєї кінноти під
Росафою збудував танухид Мундир. Назва джерела ‘Айн
аль-Саліхі – рідкісний приклад пам’яті про салихидів у
Йорданії [4, с. 593].
Експансія молодої ісламської держави поклала край со-
юзництву гасанідів і Візантії, а далі спричинила початок
занепаду самої імперії. 632 р. помер Пророк Мухаммад,
і халіфом став Абу Бакр. 634 р. халіфом став Омар, який
розпочав війну проти Візантії. Восени взято місто Бустра;
далі греки зазнали поразки від арабів на р. Yarmuk Ярмук
(Hieromax) біля Джабії, а невдовзі ще однієї під м. Фігль.
635 р. підкорено Йорданію, капітулював Дамаск і через
рік Єрусалим; 636 р. завойовано північ Сирії; місто Яраш
узяв проводир Шурабіль [7, c. 462].
Початковий поштовх темі теперішньої статті надала
ідентифікація вказаного у І. Шахида ім’я столиці гасані-
дів Jābiya Джабія як прототипу топонімів-реплік в Укра-
їні групи Жаб’є (> 20 назв: Жеб’є «Верховина» ІФ, Жабка
См, Жаботин Чк тощо) [1]. Це знецінило наше старе пояс-
нення від назви р. Заб, місця доленосної битви аббасидів
з омейядами 750 р. У зв’язку з новим розумінням основи
Жаб- було розшукано перші репліки генонімів арабів-хри-
стиян (Станишівка Жт, Вел. Салиха Хм, Хасанівка Пл). Далі
у пошуках супутніх фактів були залучені праці з історич-
ної топоніміки Близького Сходу Ґ. Лестренджа [7; 8], де
викладено й топоконтекст Джабії за римськими, візан-
тійськими та арабськими джерелами.
З книг Ґ. Лестренджа видно, що найближче оточен-
ня Джабії (Палестина, Фінікія, Ліван) включало, зокре-
ма, міста ‘Asqalan Аскалан, Dimashq Дамаск, Fihl Фіхль,
Quds (Bayt al-Maqdis) Єрусалим, Geras-/ Jarash Джараш;
гори ḤAWRĀN аль-Хауран, JIBAL Джибал; сюди ж етно-
німи арабів і греків. У дальшому контексті Джабії були
Сирія і Аравія: міста Callinicum/ Raqqa Каллінік/ Ракка,
Halab Алеппо, Tripolis Триполіс, Laodicaea/ Ladhiq Лаоді-
кея, Palmyra Пальмира, Raṣāfa/ Sergiopolis Росафа, Yathrib/
Medina Медіна; хоронім Bilad al-SHAM Шам / SURIYEH Си-
рія; антропоніми – Heraclius Іраклій, Shurahbil Шурабіль.
Вірогідні репліки щойно перелічених прототипів в Укра-
їні станом на 2019 р.: Осколонівка, Скалонівка, Дамаски,
Демешківці, Фиголівка, група назв від основ Куц-, Магдин,
Ярош-і (4), -івка (4), основа Гарас-, Гаврон-ці, -щина, Жабе-
лівка, Чепелівка, Чепліївка, Араповичі, Арабка, Гречинці та
ін.; Калинуватка (> 80 назв), Раки, Рачинці, Халеп’я, Халепці,
Твердохліби (3), Трипілля (2), Ладижин (6 назв), Пальмирів-
ка, Русава, Росава (4), Росох-а, -оватка, Сергії, Яструб- (14),
Шами / Сурож; Іракліївка, Жеребилівка, Журавель, Журав-
линка (4 назви) [1]. Більшість цих реплік залучені нами до
публікацій 2008–2011 рр.: [9; 10; 11] та ін.
Масовий арабомовний слід у топонімії Наддніпрянщи-
ни очевидний для кожного, хто знайомиться з цим мате-
ріалом (Араповичі, Арабка, Ропотуха, Риботин, Ризв’яна,
Ромодан, Охрамієвичі, Визирівка, Вакалівщина, Вазлуївщина,
Сеферівка, Рахманів, Росолівка, Гасанівка). Попри числен-
ні факти їх атрибуція викликає опір панівної теорії ара-
бізмів у топонімії України: «прийнято вважати», що всі
вони є наслідком пізніх контактів з татарами. Однак до
татарського світу непричетні (тобто не є синхоричними)
назви кількох річок Росава (від ім’я міста святині Св. Сер-
гія Росафи-Сергіополя, згодом столиці халіфа Гішама) – у
басейнах Росі, Десни, Дністра: Кв Миронівка; с. Блисто-
ва Чг Новг.-Сів.; р. Россава = Русава Вн Ямпіль. Лише від
арабів могла прийти назва нп Аджамка Кр (ар. аджам не-
араб). Століття тому В. Завитневич і О. Соболевський пи-
сали про паралелі топонімів Київщини і Сирії (Трипілля,
Халеп’я) [1, с. 37] – це теж явно південний вектор зв’язків.
Є і часові контраргументи: назви нп Паталахівка Лг (від
бойового вигуку ар. фатх Аллах), також Подольох Хк, ур.
Подольох у с. Олтар/Уралове См С.-Буда (з топонімічних
матеріалів В. Шейка, Суми), Водолага Хк, Водолагівка См,
г. Паталаха у с. Книшівка (пор. ар. kanisah ‘церква, храм’)
Пл Гадяч, у ХІХ ст. хут. Патолощин См. Усі ці назви можуть
бути лише слідом джихаду VIII ст., а не татарської доби.
Також у словнику низка арабізмів засвоєна не від татар:
укр. потала, бідолаха, мотлошити, мотлох, мацапура, з га-
ком ар. ilhaq надлишок, толока ар. talaqe зустріч, збори,
потька, значення слова батьки [12, с. 184–185].
Категоричним запереченням з боку критики було і те,
що на перешкоді прямих арабо-наддніпрянських контактів
завжди стояла християнська Візантія. І ось тепер це уявлення
на очах застаріває. Його спростовує вже добре вивчена епо-
ха арабів-християн, федератів Візантії (IV–VI ст.). Очевидно,
що в часи Pax Byzantina араби-купці й мореплавці перебу-
вали тут без перешкод три століття і разом з мандрівни-
ми ченцями, сирійцями-саракотами [13, с. 465–468] були
провідниками християнства як християни і люди Візантії.
У цьому фрагменті ширшої теми тепер слід показати
низку новорозпізнаних ознак арабо-християнської при-
сутності, до яких входять:
1. Слід у топонімії України реплік генонімів танухи-
дів, салихидів і гасанідів в оточенні синхоричних і син-
хронічних назв.
2. Належність до цього фракталу назв Білокопитове,
Яструбщина, Шалигине як реплік ойконімів Ґабіта, Ясриб
і геноніма салихидів.
ISSN 2218-4805
105
3. Контексти топонімів від основи Бистр- як сліду про-
тотипу ойконіма Бустра, назви першого міста Візантії,
завойованого арабами (634 р.).
(Приклади районних топоконтекстів подані далі за
схемою: ● (знак початку районного тоопоконтексту)
(Топонім-ТЕМА) (прототип) (обл. і р-н, напр., Сумська
обл., Глухівський р-н) См Глухів: ^(знак кон’юнкції:
репліка-рема у найближчому сусідстві до теми); (далі
кілька реплік-атрибутів у районному сусідстві). Джерела
даних: [14; 15; 16; 17]. Деталі у: [18].)
Репліки генонімів арабів-федератів Візантії. Саме
у рамках трьохсотлітніх зв’язків того часу тільки й міг
сформуватися у Наддніпрянщині під патронатом Візантії
звичайний топонімічний слід усіх трьох племен-федера-
тів. Найстаріший і найгірше збережений слід танухидів:
Танюшівка Лг, Станишівка Кв 2, Жт, Туники Кв, імовірно,
основи Туч- і Тонк- (припущення на підставі контекстів).
Далі – ясніший слід салихидів: нп Салиха 2 Хм, Солиги Лв,
Сальниця (кол. Салиха) Вн, р. Салиха Кв та ін. І нарешті –
наймолодший і тому самоочевидний слід гасанідів: Гасанів-
ка Зп, Хасанівка Чк, Пл (Г. Тютюнник; досі вул. Хасанівська
у Полтаві), с. Гасенки Пл, Косанове Вн, Косенки См 2 та ін.
У районних топоконтекстах місцевих назв від трьох
названих генонімів є репліки імен міст Бостри, Каллініка/
Ракки, Джабії, а також Рамазану, Сходу, о. Стампалія в
Егейському морі на шляху до Леванту. Інші репліки схожі на
назви християн, агарян, сарацин, арабів, церков, мечетей,
плавби, човнів та ін.:
● cТАНИШівка Tanukh- Жт Жт: ^БИСТРі!; ЯРОЧище
Jarash, П’ЯТиДУБ ^ВОРОБ’ївщина! араби, КОРЕНівка;
БУДилівка ^ЖАБОЧ, ЛУКи, ГОРИНЬ агаряни, БУДа, БЕ-
РЕЗівка ^ДУБовець, БЕРЕЗина, МУСІЇвка, ОМЕЛ.ЯНівка
ὅμιλος військо + ιαν греки (Chantraine, 475), КАЛИНівка, ЗА-
РІЧани, ПоКОСТівка, ТАРАСівка, ГРАБівка;
● Вел. САЛИХа Salih- Хм Красилівка: ^ДОЛИНівЦІ!;
БЕРЕГелі, МЕДівка, ЗОЗулинЦІ, ЧЕПЕЛівка, ДУБище, КА-
ЛИНівка, ОРЛинЦІ, КУЧМАНівка, РОСОЛівЦІ ар. rasūl
Пророк, ЧЕРНелівка ^ДУБина ^ПИЛИПи ^СОРОКоДУБи
човни саракотів, ЯВОРівЦІ ґабри + р. ХОМОРа; ● р. СА-
ЛИХа Salih- з с. САЛИХа Кв ТАРАЩа: БЕРЕЗЯНка, ДУБів-
ка, КІВШУВАТа, ПОТОКи, ЛУК’ЯНівка, ЛУКа, р. ЖИГАЛка
у с. РІЖКи перс. rūzah денний піст, БОВКун, р. БОВКун =
БУЛкунъ XVII ст., КИСЛівка; р. гНИЛий Тікич; р. КИСЛа
у с. Степок; ● САЛИЩово Городище+ Salih- у Перемиль-
ській землі [19, т. ІІ, с. 316] /Вл Горохів/: БЕРЕЖанка, ЖА-
Бче ̂ СЕРГІЇвка, ОХЛОПів, ЖУРАВники, ЯРІВка, СОФІЇвка,
ПідБЕРЕЗзя, МИСЛині ̂ КОВБАНь, УМАНці, РАЧИН, БИС-
ТРовиця, РАЧин ^КОЗЯТИН, ШКЛИНЬ;
● ГАСЕНки Hasan- Пл Миргород: ^ШТОМПЕЛі Stam-
palia; РОМОДАН ар. Ramadhan піст, КОНЮШеве ар. kani-
sah церква, ШАРКівщина, СОРОЧИНці сарацини 2, ЗА-
ВОДище, ПОПівка ̂ гРЕМ’ЯЧа 2, ПоЧАПці, МИЛАШенкове,
СКИДАНки, НовоСЕЛИЦя, ЯРМАКи.
Хоча приголосний -ш- часто є розвитком старішого -с-
(Шпендівка Кв – у ХІХ ст. Спендовка; ур. Кошогівщина Чг ~
пор. у ХІХ ст. хут. Касоговщина Пл та ін.), – для назви Ша-
лигине спочатку такої думки не було.
Згодом з вибіркового зондування було виявлено слід
присутності федератів Візантії також і на Верхньому Дні-
прі, Даугаві й Верхній Волзі. Так, наприклад, на Верхньо-
му Дніпрі у Росії: ● РОСЛавль ар. rasūl Пророк РФ Смоленск
рц: ^р. ОСТЕР, ЖАБино, КАГАРичи, р. і с. ОСТРИК ^РАКов-
ка ^МАЛАХовка; ● РОСЛовец РФ Смоленск Вязьма: у верх.
р. РОЩЕЧка п БОЛДАНи л ВЯЗЬМы; ГЛЕБово, ТАРАСово, р.
РУЗА ар.-перс. rūzah денний піст п КАСНи, р. ЧИЖовка ар.
jizyah податок [22, с. 128].
При обстеженні арабо-візантійського топонімічного
сліду поблизу Твері на Верхній Волзі було зауважено гра-
нично близький до назви Шалигина топонім Салыгино:
● д. РОСЛАВлево РФ Тверь МОЛОКово: на р. РОСТОШ-
ня ^БЕРЕЗье, ПАРФЕНьево, р. УСТРОВочка у с. УСТРОВ-
ка перс. uštur- ‘верблюд’ + âb ‘вода’, Dih Ushturân Camel
village [30, с. 20], АХМАТово ^БОНЯК ^КОСОВо!, КОМА-
Рицы, МОТОЛОШа, ВОРОБьиха); + РАСЛОВино! ^ЯКОВ-
цево. БАБино, ...ПОЛОГи! fallāḥ хлібороб; ● РАСЛОВка РФ
Тверь Калязин: РАКовское, СЕРКово і яРОСЛАВищи на
р. ЖАБня! п Волги; + МАЛАХово, КИСЕЛево; СОРОКино,
САНДЫРево, ВЫПОЛЗово, СЕРГовка 33а, ПОЛОЖилово!
fallāḥ хлібороб (пор. Полошки См), РАССОЛово, КИРЯ-
КОВо, ЛАДЫГино 32в Калязин; ● РАСЛово РФ Тверь Тверь:
^НАПРудное, САЛЫГино! (пор. Шалигине См); ИЗМАЙ-
Лово; ● РАСЛово РФ Тверь Старица: ШЕПЕЛево, ЯГОДино,
ГЛЕБово на р. ЖАБня ХЛОПово-Городище, БЕРЕЗниково;
+ СЕРГино ^РУСОБино, ИВЕРовское; ● д. РОСТОВищи РФ
Тверь Бежецк: РОМАЧЕево, КОРНицы, РАСЛОВка, ково!,
ГЛУШИХино, ВОРОБьево ̂ КИСЕЛкино; + РАСЛОВьево 19а.
Топоконтексти основи Бистр-. Місто Бустра (Бо-
стра) було столицею області Хауран, відомою в Леванті
й поза ним (пор. в Україні Гавронці Пл, Гавронщина Кв).
У молоді роки місто відвідвав майбутній Пророк Мухам-
мад. Бустра стала першим великим містом Сирії, яке заво-
ювали араби 634 р. Ще у спільнослов’янській мові відбув-
ся закономірний перехід індоєвроп. -у- в -и-: укр. миша,
дим, син продовжують прасл. myš-, dym-, syn-, д.-руськ.
мышь, дымъ, сынъ, – але пор. лат. mūs, fūmus, лит. dūmai,
sūnùs (див. [20, с. 39]). Внаслідок цього топооснова-реплі-
ка *Бустра- мала змінити звучання на Бистра-.
Звістка по теплому сліду про те, що родичі вчорашніх
федератів вчинили напад на імперію і отримали
над нею першу перемогу, завдала шкоди престижу
християнства, вразила симпатиків Візантії та надихнула її
недоброзичливців. Цим поясниме поширення у теперішній
топонімії України гідронімів від основи Бистр- (25 Бистра-,
5 Бистре-, ий 16, ик- 28, ин 1, иця 20, ш- 2, і- 2, я 2, Бистяр
1, разом 102 [15, с. 48–51]). Промовисті семикратне сусід-
ство її з основою Жаб- «● (1–7)» і численні сусідства з ін-
шими діагностичними основами цього пласту:
● (1) р. ЖабОКрик ар. Jābiya + тюрк. ок стріла п Росі
Вн Погребище: БИСТРик Bustra, ГОПЧиця; ПЕДОСИ Фе-
одосій І, САРАЖинці ^КУР’ЯНці ^ЮНАШки, РОЗКОПа-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
106
не акк. Raṣappa; ● (2) р. ЖабОКрик Jābiya Жт Бердичів:
р. БИСТРик Bustra у с. Малі НИЗГІРці, с. БИСТРик Bus-
tra; П’ЯТИГІРка; ● (3) ЖАБче Jābiya Вл ГОРОХів: БИСТРО-
Виця Bustra; МЕРВа, УМАНЦІ Оман; МИХЛин, МИСЛині
Misr у фаюмській вимові [13, с. 671]; ШКЛИНЬ ‘Asqalon,
ЯРІВка араби, ОХЛОПів Аглаб.іди (800-909), БЕРЕЖан-
ка, СОФІЇвка, КОВБАНь (пор. Хк Барвінкове: р. Кульвань
al-Khulafāʾ = Ковбань!); ● (4) пот. ЖАБовець Jābiya у смт
Міжгір’я Зк: БИСТРий Bustra, ІЗКи, ЗАВИЙка, СЕРГІЇвка;
● (5) ЖАБкине Jābiya См Кролевець: ^КУБАХОВе р. Ku-
bakib у м. Таранда* на новому кордоні Візантії у 709–
713 рр. (деталі [1, с. 39]), ОТРОХове, р. БИСТРик Bustra
пр. Реті л. Десни (у с. БИСТРик) СРІБРовщина -бло-, ТА-
РАСівка, ГУБАРівща, ЯРОВе, ПОГОРілівка, НовоСЕЛИЦя,
ГРИБАНьове, ХРЕЩАТик, ГРЕЧкине, ПИРОТчине, ЛОК-
Ня, ЯРОСЛАВець, ЗАГОРівка; ● (6) БілоКОПИТове гр. βηλός
житло або *βελό- зброя + сир. Gabita/ ар. Jābiya См ГЛУ-
Хів: р. БИСТРик Bustra пр. Зх. Есмані л Десни «съ Быстри-
комъ» (1898, Русов, ОЧГ, 15) [15, с. 49]; БЕРЕЗа, СЕМЕНів-
ка; ШАЛИГине ар. Salih-, ПОЛОШки ар. fallāḥ хлібороб,
СОПИЧ ар. as-Saffah перший халіф-аббасид, БЕРЕЗа; БУ-
Дища, ТАРАСівЩИНа перс. tars християнин ^сМОЛИне,
р. і с. ХОДУНя, КАЛИНівка гр. Kallinikos/ ар. Raqqa, ШИ-
РОКе ар. shirk християни, ЯСТРУБЩИНа ар. Yathrib Ме-
діна, КОМАРівка ар. qumari місячний (ознака села. що
живе за місячним календарем), КОРЕНьок, МУРАВейня
ар. розм. murafa виклик до суду.
*Репліки Таранди дожили до наших днів на Лівобе-
режжі: оз. Трандина Прірва і коп. Трандина Ковбаня Чг
Ічня [17, с. 58–59] і с. ● ТАРАНДинці ар. Tarandah Пл ЛУБ-
Ни ар. Lubnan Ліван: ̂ р. в’ЯЗОВиця яси; СЕЛЮКів Salih-
ХАЛЕПці Halab, ГОРОБІЇ ‘Arabiya, СОЛОНиця Салунія
‘Херсонес’ (Челебі), БІЇвЦІ, ІСківці, МАТЯШівка скіф. Ma-
toas ‘Ниж. Дунай’ [15, с. 188], П’ЯТИГІРці.
Рідкісний архаїзм (голосна -у- в основі!) зберігся у то-
понімі під Черніговом: ● (7) кут БУШТРИківка [17, с. 228]
Bustra у с. ХАЛЯВин al-Khulafāʾ халіфи Чг Чг: ^кут ПОЛО-
ВЕЩина; с. ПОЛУБОТки, П’ЯТИХАТки ар. fatuhat мн. пе-
ремоги; рівч. ЖАБиха у с. РИЖИКи rūzah, кут БУДище
село з аяном?, ЖАБовщина Jābiya, ліс СОРОЧе у с. РЯБ-
ці, ур. БУДИЩе у с. ХРІНівка.
Підсилюють левантійський вектор топонімії Глухівщини
назви сусіднього з нею Шосткинського р-ну: ● р. БИСТЯР
на хут. САМАРщина Samarra См Шостка: ̂ ЧАПЛІЇвка, ТИ-
МАНівка монг. тэмэн верблюд; КАЛИНовець Kalinikos,
р. ЖУРАВЕЛЬ! Shurahbil (Русов 1898, с. 15) [15, с. 200] п
ІВОТки ар. ibad захисник рабів (божих), титул мусульм.
володарів (Гафуров, с. 150) [21, с. 353] у с. ІВОТ ^р. МУРА-
Вейна ар. розм. murafa виклик до суду, ВОВНа alan,
ОСТРОУШКи перс. uštr- верблюд + груз. užiki від Xužiki
‘мідійці’ (Rapp S.H., с. 217), СВІРЖ, СОБИЧ, -еве ар. as-Saf-
fah перший халіф-аббасид, ГАМАЛІївка ар. gamal вер-
блюд, ГУКове ознака аяну.
Інші топоконтексти основи Бистр- містять нові подро-
биці подій: ● р. БИСТРа 2 См Лебедин: ГАЛУШки, ГЛУШ-
ківка, БЕРЕЗове, БАРАБАШівка, БУДИЛка. ГАРБарі, КА-
РАВАН, САВЕНки, ТУЧі ^ЯРОШі, ГАМАЛІЇвка, РЯБіївка,
ЧИЖове, САВОНиха, КОСТів, ВИСТОРОП, КОРІНне, ОПО-
ЛОНівка, МЕЖИРІЧ, ГОСТРоБУРи, МОЛОЧне, ЯСНОПІЛ-
ля, ПАДАЛки, ГОЛУБівка;
● р. БИСТРа 2 См Охтирка: р. і с. БÁКИРівка Abu Bakr,
РОЗСОХУВАТе Rosafa + abad, ГРІНченкове, РИБАЛЬ-
ське, ЖУРАВне, БУДи, САДки, СОФІЇвка, КОЗЯтин *ко-
зія, ШАБАЛТаєве ар. Jabulta/сир. Gebhiltâ м. Джабулта
у Дворіччі [8, с. 18] (пор. с. Хобултова Вл Волод.-Вл), КО-
МАРівка qumari, ОЛЕШня, ВІЛЬХове, БУДне, ПОЛОГи
ар. fallāḥ хлібороб, ЖОЛОБи ар. salaba хрести ^ШАПо-
ВАЛівка, КОРАБЕЛЬське, БУГРУВАТе, РИБОТень, ОБЕР-
ТЕНь, ЯСЕНове, МОЛОДецьке;
● р. БИСТРик Чг Козелець: р. БИСТРиця; долина
СЕРГІЇвка у с. Лебедівка, ОСТЕР, НАБІЛьське Fanebal
бож. війни з храмом в Аскалоні; КРЕХаїв, оз. ГЛУШки, дол.
ДАВИДова, кут ЖУРАВЛІВКА Shurahbil, кут БУЛАХівка у
с. ЛИХоЛІТки ^ур. РЯБцеве, ЯВОНівщина; бол. БАДРако-
ве ар. badr повня; бол. ГУКОВІ ЯМИ у с. Пилятин, ТАРА-
Сів ̂ ШАМи!, ̂ ОПЕНЬКи, КОРНіїв, СОРОКОТичі, ОМЕЛЯ-
Нів, ОТРОХи ^МОРІВськ, БУДище, КОРОП’є, САВИНка.
ПОПенки, ОЛБин, ХРЕЩате;
● рівч. БИСТРиця (у с. Баранівка) Чг Семенівка: ГЛУ-
Хівщина ар. halafa ‘присягати’, СЕРГІЇвське, НОРиця (Га-
лаганівка), РАКУТи, РАКУЖа, ХАНДАБОКівка, БЕРЕЗовий
ГАЙ, БЕРЕЗова РОЩА, пОГОРІЛьці, ОЛЕКСАНДРівка, ОС-
ТРів, ВІЛЬШанка, ТИМОНовичі, ЛУБНя, КОЗИЛівщина,
● р. БИСТРиця (у с. Вишевичі) Жт Радомишль: ГЛУ-
Хів 2 ^БЕРЕЗці! (основа Берез-, очевидно, переосмисле-
на з Береж-), с БИСТРіївка; р. БИСТРІЇвка у с. Пилипо-
вичі ^ЖУРАВЛинка; ХОМІвка, БУДИлівка, МЕЖИРІЧка,
ФІЛОНівка, БІЛка, САДки, ТЕКЛЯнівка, ЗАНЬКи, РАКо-
вичі, РАЇвка;
● р. БИСТРик (у смт Градизьк) Пл Глобине: ГЛУШко-
ве, БІЛоУСівка, КОРДУБАнове, НовоСЕЛівка, КИРИЯКІВ-
ка, ДЕМИдівка. ЯРЕСЬки!, ЯРОШі, МАНЖЕЛія, ПОГРЕБи,
ЛУБЕНщина.
Ці контексти знову спрацьовують на користь пояснен-
ня основи Глух-/ Глуш- як імовірної репліки середньовіч-
ної реалії ар. halafa ‘присягати’ [22, с. 61].
Після поразки армії імператора Іраклія на р. Ярмук
дальший наступ арабів на Візантію від осені 634 р. вів
проводир Шурабіль. Карта зберегла єдиний ойконім-ре-
пліку Іракліївка Вн, але сусідство її вражає:
● ІРАКЛіївка Heraclius Вн Могил.-Под: ^ЖЕРЕБИЛів-
ка ?!Shurahbil; ЯРИШів Jarash (узятий 636 р. саме Шура-
білем), ВАЗЛуївка ар. waṣl єднання, союз ^ГАМУЛівка ар.
gamal верблюд, ЮРКівці, ЯСТРУБна ар. Yathrib Медіна
^Слобода-ЯРИШівська, СУБОТівка ар. Sawad Дворіччя;
ТАРАСівка, КОЗЛів казій ^нАГОРЯНИ; ГРАБовець harb
війна, КРИЧАНівка, ІВОНівці, ТЕКЛівка.
Перевірка здогаду: ● ЖЕРЕБИЛівка Shurahbil Жт Но-
воград-Вол.: Піщів! Peshitta [13, с. 479–487; 21, с. 767–
768], ДУБЛИНки; р. МОЛОД.ЯНка п ЖОЛОБ’ЯНки ар. sal-
ISSN 2218-4805
107
aba хрести; ЖОЛОБне ̂ БУДИща; МОЛОДЬків, ГОРБаша
2, БРОНники, БРОНиця ^ДУБНики, ЯВОРівка ґабри/
кафри, ЛУЧиця, КАЛИНівка, ТАРАЩанка, ОРЕПИ араби,
НеСОЛОНЬ, БЕРЕГове, ДЕРАЖня Тараз на р. Талас, КАНУНи
Ханаан, КОСЕНів Гасан-, ЧИЖівка, ЯРунь; ● ЖЕРЕВПІЛля
Shurahbil Кв Іванків: ̂ СТАВРівка гр. stauros хрест ̂ РОЗ-
ВАЖів; сТАНИШівка! Tanūkh- ^ОБУХовичі, МУСІЙки
^ПОТАЛіївка, ВОРОПАЇвка, ПОТОКи, РУСАКи ^МАКА-
Рівка; ЛЕОНівка, РАХВАЛівка.
За кілька десятиліть, ставши данниками Хозарії (що вже
засвідчено у літописі), племена Наддніпрянщини тим са-
мим опинилися й у протистоянні до арабів. Детально ви-
вчено топонімічний слід тривалої арабо-хозарської війни
710–737 рр. [22, с. 64–103]. У арабських джерелах ці події
засвідчені, на що звернув увагу акад. О. Пріцак ще у праці
1939 р. про похід Мервана в Україну [23; 24, с. 174; 22, с. 82].
Однак у цих творах арабських істориків аль-Балазурі і
аль-Куфі події тієї війни мають лише приблизну геогра-
фічну прив’язку (напр., «річка слов’ян за Хозарією», де
були взяті на продаж 20 тис. сімей слов’янських бранців з
мирного населення). Фронтальні топонімічні студії 2008–
2009 рр. імовірних теренів військових дій VIII ст. виявили
тоді цілий пласт доказових синхоричних реплік.
І лише тепер з’ясовано, що арабський пласт топонімії
України з прототипами переважно з Сирії та Палестини
(Трипілля, Халеп’я, Демешківці, Росава...) пов’язаний з ара-
бами-християнами IV–VI ст. Репліки їхніх генонімів (Та-
нюш-/ С-таниш-, Салих-/ Шалиг-, Г-/Хасан-...) та супутніх
історичних реалій (Бистр-, Білокопит-, Яструб-, Мурав-...)
набувають цінності як мовний слід непростих контактів
наших предків з Візантією у долітописні переламні часи.
Це знання дійшло до нас в успадкованих нами прадавніх
назвах річок і селищ України.
ДЖЕРЕЛА
1. Тищенко К.М. Сирійський пласт топонімії України візантій-
ського часу. Вісник Київського національного університету імені Та-
раса Шевченка. – Східні мови та літератури. №1(26). 2020. С. 37–44.
2. Пигулевская Н.В. Арабы у границ Византии и Ирана в IV–
VI вв. Москва–Ленинград : Вид-во «Наука», 1964. 253 с.
3. Shahid I. Byzantium and the Arabs in the forth century.
Washington: Dumbarton Oaks RLC, 1984, 2006. 632 p.
4. Shahid I. Byzantium and the Arabs in the fifth century. Volume
I. Part 2. Washington : Dumbarton Oaks RLC, 1995. 1050 p.
5. Shahid I. Byzantium and the Arabs in the sixth century. Volume II.
Part 1: Toponymy, Monuments, Historical Geography, and Frontier
Studies. Washington: Dumbarton Oaks RLC, 2002. 469 p.
6. Shahid I. Byzantium and the Arabs in the sixth century. Volume II.
Part 2: Economic, Social and Cultural History. Washington : Dumbarton
Oaks RLC, 2009. 418 p.
7. Le Strange G. Palestine under the Moslems. A Description of
Syria and tbe Holy Land from A.D. 650 to 1500. /London/, 1890. 604 p.
8. Le Strange, G. The Lands of the Eastern Caliphate. Mesopotamia,
Persia, and Central Asia from the Moslem conquest to the time of
Timur. New-York, 1905. 536 p.
9. Тищенко К. М. Арабський пласт топонімії України VII–ХІІІ ст.
Київ : Вид-во «Четверта хвиля», 2008. 64 с.
10. Тищенко К. М. Араби на Півночі. Східний Світ. № 1. Київ,
2009. С. 88–108.
11. Тищенко К. М. Топонімічний слід в Україні арабо-хозарської
війни 713–737 рр. Вісник Львівського ун-ту. Серія філолог. Львів,
2011. Вип. 53. С. 222–241.
12. Тищенко К. М. Мовне дзеркало правічного Степу. Україна:
наука і культура. Вип. 37. Київ, 2019. С. 172–217.
13. Тищенко К. М. Долітописна мовна історія українців. Київ–
Дрогобич : Вид-во «Посвіт», 2016. IV+752 с.
14. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ.
Київ : Вид-во політ. л-ри України, 1973. 816 с.
15. Словник гідронімів України. Київ : Вид-во «Наукова дум-
ка», 1979. 783 с.
16. Словник мікрогідронімів України. Київ : Вид-во «Обере-
ги», 2004. 448 с.
17. Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. Чер-
нігів : Вид-во ПАТ «ПВК «Десна», 2013. 600 с.
18. Пащенко В. М. Науково-пізнавальний зміст методу топо-
німічного контекстування. Вісник Львівського ун-ту. Серія філолог.
Вип. 59. Львів, 2013. С. 21–37.
19. Словник староукраїнської мови: У 2-х т. Київ : Вид-во «На-
укова думка», 1977–1978.
20. Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української
мови. Підручник. Київ : Вид-во «Вища школа», 1980. 320 с.
21. Тищенко К.М. Іншомовна історія українців. Київ-Броди :
Вид-во «Просвіта», 2018. 816 с.
22. Тищенко К.М. Халіфат і сівера: топонімічний слід в Укра-
їні. Київ : Вид-во «Аквілон-Плюс», 2011. 496 с.
23. Пріцак О.Й. Похід Мервана ібн-Мухаммеда в Україну 735 р.
Сторінка з українсько-арабських взаємин. Нова зоря, ч. 26 (1226),
Львів, 9 квітня 1939 р.
24. Рибалкін В.С. Підступність «відомого» слова або читаючи
ібн Хурдадбега. Східний світ. № 3. 2009. С. 172–178.
Tyshchenko K.M. The place-names Bystryk, Bilokopy-
tove, Shalykhyne, Yastrubshchyna emerged at the Ara-
bo-Byzantian time
A group of Zhabye toponyms in Ukraine is akin with the name
of Jābiya, the capital of Hassanids, the Christian Arabs federates of
Byzantium. The history of this period was investigated, in particular,
by N. Pigulevskaya and I. Shahid. The first Arab federates of Byzantium
were Tanukhids (4th century), then Salihids (5th century) and Hassanids
(6th century). It is known that until the 8th century they were zealous
Christians, venerated the Apostle Thomas and St. Sergius, whose shrine
was in Syria (Rosafa-Sergiopolis). A trace of the historical presence of
all three tribes is now found in the toponymy of Ukraine (Taniushivka,
Stanyshivka (2); Salykha (3), Solyhy; Hasanivka, Khasanivka (2) etc.).
In the vicinity of each object with such names, an accompanying context
was found from synchoric and synchronous toponyms-replicas of Syrian
prototypes (Rosava, Serhii, Polohy, Poloshky, Murafa, Muraveinia, Ivot
etc.). This indicates the continued presence of Christian Arabs in the
Middle Dnieper Area for three centuries. The arguments set forth refute
the traditional thesis that direct contacts with Arabs were impossible,
because Arabs were supposedly always separated from the Dnieper Area
by Christian Byzantium. It turns out now that for three centuries the
Arabs themselves were part of Byzantium.
This recently discovered contacts contribute to the re-evaluating of
the whole problem. It was this period (IV–VI centuries) that could be the
main time for the formation of that significant stratum of toponymical
replicas in Ukraine from prototypes of Syria and Palestine, the first
place names of which were noticed back in the 19th century (Trypillia,
Halep: V. Zavitnevych, A. Sobolevs’kyj). As a result of a new targeted
search, numerous replicas of the genonyms of Tanukhids, Salihids and
Hassanids were also found in the toponymy of neighboring lands – from
the Czech Republic, Poland and Sorabs hence the regions of Russia on
the upper West Dvina, Dnieper and Volga. In the light of the search,
the Kopyt-, Bystr-, Yastrub- and Shalyh- stems of some Severian Area
toponyms can, in particular, be replicas of the Syrian name of Jābiya
– Gabita, the place names of Bustra in Palestine, Yathrib (Medina) in
Arabia, and the genonym of the Salihids, Byzantine federates of the
5th c. The realities of Islam present almost in all these contexts appear
now not as synchronic, but as a chronologically subsequent layer of the
revealed whole. It opens up a new vision of the complicated historical
process in the Middle Dnieper Area in the IV-VIII centuries, the crucial
time which followed here the period of the archeological culture of
Cherniakhov-Sîntana de Mureş.
Key words: Bystryk river, villages of Bilokopytove, Shalyhyne,
Yastrubshchyna; Byzantium, Caliphate, Syria, Palestine, Christian
Arabs, toponymy of Ukraine, language contacts.
REFERENCES
1. Tyshchenko, K.M. (2020). Syriis’kyi plast toponimii Ukrainy
vizantiis’koho chasu [The Syrian Layer in the Toponymy of Ukraine
from the Byzantine Epoch]. Visnyk Kyivs’koho natsional’noho
universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Skhidni movy ta literatury,
1 (26). pp. 37–44. [in Ukrainian].
2. Pigulevskaja, N.V. (1964). Araby u granic Vizantii i Irana v IV–
VI vv. [Arabs on the Borders of Byzantium and Persia in the 4th-6th c.].
Moscow-Leningrad: «Nauka» Publ. [in Russian].
3. Shahid, I. (1984, 2006). Byzantium and the Arabs in the forth century.
Washington: Dumbarton Oaks RLC.
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
108
4. Shahid, I. (1995). Byzantium and the Arabs in the fifth century.
Volume I. Part 2. Washington: Dumbarton Oaks RLC.
5. Shahid, I. (2002). Byzantium and the Arabs in the sixth century.
Volume II. Part 1: Toponymy, Monuments, Historical Geography, and
Frontier Studies. Washington: Dumbarton Oaks RLC.
6. Shahid, I. (2009). Byzantium and the Arabs in the sixth century.
Volume II. Part 2: Economic, Social and Cultural History. Washington:
Dumbarton Oaks RLC.
7. Le Strange, G. (1890). Palestine under the Moslems. A Description
of Syria and tbe Holy Land from A.D. 650 to 1500. /London/.
8. Le Strange, G. (1905). The Lands of the Eastern Caliphate.
Mesopotamia, Persia, and Central Asia from the Moslem conquest to the
time of Timur. New-York.
9. Tyshchenko, K. (2008). Arabs’kyi plast toponimii Ukrainy VII–XIII
st. Tezy dopovidi. [The Arabian Layer in the Toponymy of Ukraine of the
7th–13th c. Abstracts] Kyiv: «Chetverta Khvylia» Publ. [in Ukrainian].
10. Tyshchenko, K.M. (2009). Araby na Pivnochi [Arabs on the
North]. Skhidnyi svit, 1, pp. 88–108. [in Ukrainian].
11. Tyshchenko, K.M. (2011). Toponimichnyi slid v Ukraini arabo-
khozars’koi viiny 713–737 rr. [The Traces in the Toponymy of Ukraine
of the Arabian-Khazar War of 713–737]. Visnyk L’vivs’koho universytetu.
Seriia filolohichna, issue 53, pp. 222–241. [in Ukrainian].
12. Tyshchenko, K.M. (2019). Movne dzerkalo pravichnoho Stepu.
[The Linguistic Mirror of the Eternal Steppe]. Ukraina: nauka i kul’tura,
issue 37, pp. 172–217. [in Ukrainian].
13. Tyshchenko, K.M. (2016). Dolitopysna movna istoriia ukraintsiv.
[The Pre-Chronical Language History of Ukrainians]. Kyiv-Drohobych:
«Posvit» Publ. [in Ukrainian].
14. Sheliahin, D.O. (Comp.) (1973). Ukains’ka RSR. Administratyvno-
terytorial’nyi podil. [Ukrainian SSR. Administrative Division]. Kyiv: «Vyd.
polit. l-ry Ukrainy» Publ. [in Ukrainian].
15. Nepokupnyi, A.P., Stryzhak O.S., Tsiluiko K.K. (Eds.). (1979).
Slovnyk hidronimiv Ukrainy [A Dictionary of Hydronyms of Ukraine]. Kyiv:
«Naukova dumka» Publ. [in Ukrainian].
16. Zhelezniak, I.M., Karpenko, O.P., Luchyk, V.V., Poliarush, T.I.,
Stryzhak, O.S., Shul’hach, V.P. (Comp.). (2004). Slovnyk mikrohidronimiv
Ukrainy [A Dictionary of Microhydronyms of Ukraine]. Kyiv: «Oberehy»
Publ. [in Ukrainian].
17. Pavlenko, S., (2013). Mikrotoponimy Chernihovo-Sivershchyny
[The Microtoponyms of the Chernihiv-Siverian Area]. Chernihiv: PAT
«PVK «Desna» Publ. [in Ukrainian].
18. Pashchenko, V.M., (2013). Naukovo-piznaval’nyi zmist
metodu toponimichnoho kontekstuvannia [The scientific ant
epistemological Contents of the Toponymical Contextualization
Method]. Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriia filolohichna, issue 59,
pp. 21–37. [in Ukrainian].
19. Hrynchyshyn, D.H., Humets’ka, L.L., Kernyts’kyi, I.M. (Eds).
(1977–1978). Slovnyk staroukrain’skoi movy XIV–XV st.: U 2 t. [A
Dictionary of the Old Ukrainian (14–15th cc.): In 2 vols.]. Kyiv: «Naukova
dumka» Publ. [in Ukrainian].
20. Zhovtobriukh, M.A., Volokh, O.T., Samiilenko, S.P., & Slyn’ko, I.I.
(1980). Istorychna hramatyka ukrains’koi movy. [A Historical Grammar of
the Ukrainian]. Kyiv: «Vyshcha shkola» Publ. [in Ukrainian].
21. Tyshchenko, K.M. (2018). Inshomovna istoriia ukraintsiv. [A
neighbor languages history of Ukrainians]. Kyiv-Brody: «Prosvita»
Publ. [in Ukrainian].
22. Tyshchenko, K.M. (2011). Khalifat i sivera: toponimichnyj slid
v Ukraini. [The Caliphate and Siverian Tribe: Toponymical Traces in
Ukraine]. Kyiv: «Akvilon-Plius» Publ. [in Ukrainian].
23. Pritsak, O.Y. (1939). Pokhid Mervana ibn-Muhammeda v Ukrainu
735 r. Storinka z ukrains’ko-arabs’kykh vzaiemyn [The Campaign
of Mervan ibn-Muhammed in Ukraine in 735 AD. A Page from the
Ukrainian-Arab Relations]. Nova zoria, 26 (1226). [in Ukrainian].
24. Rybalkin, V.S. (2009). Pidstupnist’ «vidomoho» slova abo
chytaiuchy ibn Khurdadbeha. [The insidiousness of a «known»
word or on reading of ibn-Khurdadbeh]. Skhidnyi svit, 3, pp. 172–
178. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 27.01.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
УДК 903,5–033.6(477.51):902(091)
В.І. Троцька
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ГЛИНЯНИХ ВИРОБІВ
ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДАВНЬОРУСЬКИХ
ПОХОВАЛЬНИХ ПАМ’ЯТОК СІВЕРЩИНИ
У статті висвітлюються питання вивченості глиняних ви-
робів у похованнях давньоруського часу на території Сіверської
України. Поховальні пам’ятки в даному регіоні розпочали дослід-
жувати з ХІХ століття. Значний внесок в їх вивчення зробили
вчені-археологи Дмитро Самоквасов, Борис Рибаков, Давид Блі-
фельд, Олександр Шекун, Володимир Коваленко, Олександр Моця
та інші. Протягом цього часу розкопано велику кількість похо-
вальних пам’яток: курганних, ґрунтових могильників, кенотафів
та ін., що дозволило значно розширити джерелознавчу базу про
поховання Х–ХІІІ ст., здійснені як за обрядом інгумації, так і за
обрядом кремації. Звернена увага на курганні могильники, в яких
серед поховального інвентаря виявлено глиняні вироби, переважно
посуд. Останній у похованнях був не лише вмістилищем для пра-
ху покійного, але й для ритуальної їжі та питва померлого, адже
наші пращури вірили в потойбічне життя.
На території Сіверської України глиняний посуд у курганних
могильниках виявлено в Чернігові, Седневі, Любечі, Шестовиці,
Гущині (Чернігівщина), Вирівці, Волокитині на Сумщині. Необхід-
но зазначити, що під час розкопок знайдено різні типи глиняного
посуду: глекоподібні й кухлеподібні посудини, миски, амфори, але
найчастіше зустрічаються горщикоподібні посудини різної форми
й розміру. Зафіксовано способи розташування «поховальних урн»
у могилах (у центрі вогнища, у південно-східній частині вогнища,
південній, східній, південно-західній тощо) та посуд із ритуальною
їжею як при кремації, так й інгумації покійного. За твердженням
дослідників, у могилу могли ставити як вживані посудини, в яких
варили та споживали страви, так і нові глиняні посудини, що під-
тверджено давньоруськими писемними та іноземними джерела-
ми. Окрім того, фрагменти кераміки виявлено і в курганних на-
сипах. Ці знахідки археологи пов’язують із обрядом биття посуду
на могилі померлого після його поховання.
Ключові слова: дослідники, глиняний посуд, поховальні пам’ят-
ки, Сіверська Україна, ритуальна їжа, розкопки.
Актуальним завданням сучасної археологічної науки є
вивчення пам’яток різних археологічних культур того чи
іншого регіону. У цьому контексті важливим питанням
є дослідження пам’яток давньоруського часу Сіверської
України, вивчення яких розпочалося з ХІХ ст. та триває
й до сьогодні. Аналіз матеріалів дає можливість рекон-
струювати соціальні, демографічні, етнокультурні та ду-
ховні зміни, які відбувалися у давньоруському суспільстві
упродовж Х–ХІІІ ст. Історія досліджень поховальних пам’я-
ток цього регіону налічує майже два століття. Розкопано
велику кількість курганних і безкурганних могильників,
кенотафів тощо, розглянуто елементи поховального об-
ряду, який формувався під впливом етнічних і релігій-
них факторів [2–4; 12; 17; 18; 20; 25; 26; 30]. Дана стаття є
спробою систематизації відомостей про досліджені похо-
вальні пам’ятки давньоруського часу на території Сівер-
ської України, де серед поховального інвентаря виявлено
глиняні вироби, зокрема посуд. У археологічній літера-
турі такий посуд називають ритуально-міфологічним.
Він призначався для зберігання, споживання ритуальної
їжі і питва, виконував функції супутнього інвентаря при
похованні померлого, служив урною для праху під час
кремації. Пізніше, під впливом нової релігії (християн-
ства), звичай покладання в могилу посуду поступово зни-
кає [19]. Наявність глиняного посуду в могилах, у першу
|