До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого
У статті досліджується дата народження першого біографа Т. Шевченка Михайла Чалого. Акцентується увага на помилці, яка виникла відразу по смерті, а пізніше стала поширюватися в довідниках та біографічних довідках. Проаналізовані метричні книги церков Новгорода-Сіверського, формулярний список М. Чало...
Saved in:
| Date: | 2021 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2021
|
| Series: | Сіверщина в історії України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181295 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого / Н.М. Коврижко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 172-177. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-181295 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1812952025-02-09T23:38:34Z До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого To a question of date of birth and pedigree of M.K. Chali Коврижко, Н.М. Нова історія У статті досліджується дата народження першого біографа Т. Шевченка Михайла Чалого. Акцентується увага на помилці, яка виникла відразу по смерті, а пізніше стала поширюватися в довідниках та біографічних довідках. Проаналізовані метричні книги церков Новгорода-Сіверського, формулярний список М. Чалого та друковані джерела про педагога з метою встановлення справжньої дати народження. Зазначено, що краєзнавці зробили декілька невдалих спроб виправити помилку та змінити існуючий стан речей. Уперше приділено детальну увагу родоводу Чалого та найбільш близькому родинному оточенню. Запропоновано версію щодо встановлення персоналій, зображених на двох полотнах відомого українського художника І. Сошенка під назвою «Портрет бабусі Чалого», що зберігаються у Національному художньому музеї України. Окрема увага приділена заповіту другої дружини – Лідії Едуардівни, який, імовірно, був сформульований самим М.К. Чалим. М.К. Чалий не мав прямих нащадків, але його значний творчий доробок, зібрана та опублікована шевченкіана, біографії сучасників (К. Ушинського, П. Куліша, А. Дикого, І. Сошенка та ін.), яскраві автобіографічні спогади – усе це назавжди увійшло у скарбницю національної історико-культурної спадщини. The article examines the birth date of the first T. Shevchenko biographer Mykhailo Chali. Attention is emphasized on the error that occurred immediately after death, and later began to spread in directories and biographical references. The metric books of the Novhorod-Siversky churches, the formulary list of M. Chali true date of birth. Several attempts were made among local historians to fix the situation, but they did not change the situation. For the first time, detailed attention was paid to the pedigree of Chali and the closest family environment. A version of the famous Ukrainian artist Ivan Soshenko two portraits entitled «Portrait of Chaly’s Grandmother» is offered. The paintings are stored in the National Art Museum of Ukraine, have not yet been studied in detail. An attempt was made to investigate who exactly from Mykhailo Chalyi female environment could be depicted in the picture: the first wife, grandmother, mother. Special attention in the article is paid to the will of the second wife – Lidia Eduardovna. The document was drawn up by his wife, and probably formulated by Mikhail Korniiovych Chali himself. This assumption follows from the document text. The main point of this will is the order to arrange in the city the 4th grade higher primary school named after M.K. Chali. For the implementation of this he bequeaths 20,000 rubles to the city public administration of Novhorod- Siversky, Chernihiv province, while emphasizing that the estate for the said school should be bought in an area populated mainly by Christians. Mykhailo Korniiovych Chali left no direct descendants. But his significant creative work; collected and published biography of Shevchenko; biographies of contemporaries – K. Ushinsky, P. Kulish, A. Dyky, I. Soshenko and others; vivid autobiographical memories will forever remain in the memory of conscious Ukrainian society. M. Chaly’s personality, his pedagogical and literary activity, the collected archive need worthy attention and further scientific elaboration. 2021 Article До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого / Н.М. Коврижко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 172-177. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181295 929.52 М. Чалий uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Коврижко, Н.М. До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого Сіверщина в історії України |
| description |
У статті досліджується дата народження першого біографа Т. Шевченка Михайла Чалого. Акцентується увага на помилці, яка виникла відразу по смерті, а пізніше стала поширюватися в довідниках та біографічних довідках. Проаналізовані метричні книги церков Новгорода-Сіверського, формулярний список М. Чалого та друковані джерела про педагога з метою встановлення справжньої дати народження. Зазначено, що краєзнавці зробили декілька невдалих спроб виправити помилку та змінити існуючий стан речей.
Уперше приділено детальну увагу родоводу Чалого та найбільш близькому родинному оточенню.
Запропоновано версію щодо встановлення персоналій, зображених на двох
полотнах відомого українського художника І. Сошенка під назвою «Портрет
бабусі Чалого», що зберігаються у Національному художньому музеї України.
Окрема увага приділена заповіту другої дружини – Лідії Едуардівни, який,
імовірно, був сформульований самим М.К. Чалим.
М.К. Чалий не мав прямих нащадків, але його значний творчий доробок,
зібрана та опублікована шевченкіана, біографії сучасників (К. Ушинського,
П. Куліша, А. Дикого, І. Сошенка та ін.), яскраві автобіографічні спогади – усе
це назавжди увійшло у скарбницю національної історико-культурної спадщини. |
| format |
Article |
| author |
Коврижко, Н.М. |
| author_facet |
Коврижко, Н.М. |
| author_sort |
Коврижко, Н.М. |
| title |
До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого |
| title_short |
До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого |
| title_full |
До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого |
| title_fullStr |
До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого |
| title_full_unstemmed |
До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого |
| title_sort |
до питання про дату народження та родовід м.к. чалого |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181295 |
| citation_txt |
До питання про дату народження та родовід М.К. Чалого / Н.М. Коврижко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 172-177. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kovrižkonm dopitannâprodatunarodžennâtarodovídmkčalogo AT kovrižkonm toaquestionofdateofbirthandpedigreeofmkchali |
| first_indexed |
2025-12-01T20:10:00Z |
| last_indexed |
2025-12-01T20:10:00Z |
| _version_ |
1850337976974835712 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
172
УДК 929.52 М. Чалий
Н.М. Коврижко
ДО ПИТАННЯ ПРО ДАТУ НАРОДЖЕННЯ
ТА РОДОВІД М.К. ЧАЛОГО
У статті досліджується дата народження першого біографа Т. Шевчен-
ка Михайла Чалого. Акцентується увага на помилці, яка виникла відразу по
смерті, а пізніше стала поширюватися в довідниках та біографічних довід-
ках. Проаналізовані метричні книги церков Новгорода-Сіверського, форму-
лярний список М. Чалого та друковані джерела про педагога з метою вста-
новлення справжньої дати народження. Зазначено, що краєзнавці зробили
декілька невдалих спроб виправити помилку та змінити існуючий стан речей.
Уперше приділено детальну увагу родоводу Чалого та найбільш близь-
кому родинному оточенню.
Запропоновано версію щодо встановлення персоналій, зображених на двох
полотнах відомого українського художника І. Сошенка під назвою «Портрет
бабусі Чалого», що зберігаються у Національному художньому музеї України.
Окрема увага приділена заповіту другої дружини – Лідії Едуардівни, який,
імовірно, був сформульований самим М.К. Чалим.
М.К. Чалий не мав прямих нащадків, але його значний творчий доробок,
зібрана та опублікована шевченкіана, біографії сучасників (К. Ушинського,
П. Куліша, А. Дикого, І. Сошенка та ін.), яскраві автобіографічні спогади – усе
це назавжди увійшло у скарбницю національної історико-культурної спадщини.
Ключові слова: М.К. Чалий, перший біограф Т. Шевченка, родовід, дата
народження.
У 2020 р. виповнилося 200 років від дня народження
українського педагога, літературознавця, патріота, учас-
ника руху за створення і поширення недільних шкіл в
Україні, першого біографа Т.Г. Шевченка Михайла Кор-
нійовича Чалого (1820–1907) (Рис. 1).
Педагогічна діяльність М. Чалого та його значний вне-
сок у шевченкіану уже неодноразово ставали об’єктом на-
укових досліджень таких учених, як М. Новицький, В. Смі-
лянська, Г. Самойленко, О. Карпенко, В. Іващенко та інших.
У статті авторка ставить за мету окреслити родинне
коло та найближче оточення, яке вплинуло на формуван-
ня особистості М.К. Чалого і його власної сім’ї, а також
акцентувати увагу на справжній даті його народження.
У довідниковій літературі знаходимо інформацію про
народження М. Чалого у 1816 р. Вірогідно, ця помилка
виникла через посмертну згадку, присвячену педагогу, у
якій історик П. Дорошенко зауважив, що Чалий прожив
90 років (можливо, маючи на увазі поважний вік покійно-
го – Авт.), таким чином зафіксувавши це число як біогра-
фічний факт. Посмертні згадки були опубліковані в жур-
налі «Київська старовина» [1, с. 394–399] та газеті «Нова
рада» [2, с. 3]. 1816 р., як рік народження, значиться і на
надгробку Чалого, а відтак продовжує використовуватись
дослідниками-біографами.
Авторкою цієї статті була опрацьована «Тетрадь Ме-
трическая для записки поветового города Новгорода Се-
верского в приход Николаевской церкви для записи ро-
дившихся, браком сочетавшихся и умерших, на 1816 год»,
у якій від 30 січня 1816 р. у другому розділі знаходимо за-
пис: «30 генваря – обвенчан молодик мещанин новгородсе-
верский Корнилий Алексеев сын Чалий с девицею Неонилой
мещанина новгородсеверского Елиферия Ходикова Иванова
сына дочерью в приходе Николаевском священником Логином
Мануйловичем с причтом, по испытании об обоих лицах, что
между ними нет никакого свойства ни духовного ни плот-
скаго, и по свидетель-
ству о том со сто-
роны жениха, роднаго
его отца Алексея Ча-
лого, а со стороны
невесты, роднаго ее
отца Елиферия Ходи-
ка, кои перед венча-
ние и указную присягу
исполнили» [3, арк. 42].
У розділі «Про народ-
ження» за вказаний
рік запису не знахо-
димо. Для остаточ-
ного переконання
хибності дати були
перевірені книги всіх
новгород-сіверських
церков за 1816 р. Це надало підстави стверджувати, що
Чалий народився не у цьому році.
Наступним кроком у встановлені точної дати народ-
ження М. Чалого стало вивчення опосередкованих свід-
чень. До таких відносимо його «Спогади», що друкува-
лися в «Киевской старине», у яких згадувались події літа
1835 р. Чалий пише: «Мне стукнуло 15 лет. Улучив добрую
минуту, я стал просить отца об увольнении меня из гимна-
зии…» [4, с. 300]. Є ще декілька споминів, у яких М. Чалий
говорить про свого товариша по гімназії Ушинського: «В
1835 году Костя (Ушинский) застал меня в ІІІ-м классе <…>
тремя годами старше себя» [4, с. 439]; «В класе я нашел не-
сколько незнакомых личностей <… > мальчик лет 12 Костя
Ушинский» [4, с. 303]. Відомо, що К. Ушинський народив-
ся в 1823 р. [5, с. 7–10]. Шляхом нескладних обчислень ви-
раховуємо, Чалий народився у 1820 р.
Вивчаючи некрополь Байкового цвинтаря, де похо-
ваний М. Чалий, дослідниця Л. Проценко наголошувала
на неправильності напису на надгробку, посилаючись
на метричний запис про смерть, але не вказувала при
цьому джерела інформації [6]. Його пощастило знай-
ти та оприлюднити В. Смілянській – літературознавиці,
докторці філологічних наук. Мова іде про «Метрическую
книгу данную из Киевской Духовной консистории в По-
кровскую Соломенскую церковь на 1907 год», у якій за-
значено дату смерті 6/19 лютого 1907 р. і вік «Лета умер-
шего 87» [7, с. 80–82].
Це свідчення звузило коло пошуків: залишалося
тільки переглянути книги за 1820 р. Та, на жаль, вони
за вказаний рік не збереглися. Згодом виникла думка
знайти формулярний список, що мав би містити інфор-
мацію про трудову діяльність Михайла Корнійовича та
рік його народження. Але документ, що зберігається в
ЦДІАКу у фонді «Київський учбовий округ», не те що
не відповів на питання, а й додав нову загадку. У ньо-
му зазначено, що педагог вийшов на пенсію в 1875 р. у
52-річному віці [8, арк. 30 зв.]! Таким чином, з’явила-
Рис. 1. Михайло Корнійович Чалий
ISSN 2218-4805
173
зимние вечера при тусклом мерцании каганца. Благодаря
этим рассказам, я осознал себя украинцем с первым про-
блеском понимания» [4, с. 16].
Олексій Іванович мав репутацію гідної і шанованої
людини. Протягом життя він працював на виборних по-
садах: був ратманом, бургомістром, засідателем совіс-
ного суду, засідателем наказу громадського опіки, ви-
конував обов’язки міського голови. У його скромний
будинок навідувалися за порадою не тільки дрібні чи-
новники, але й поважні пани. Про шанобливе ставлен-
ня містян до Олексія Чалого можуть свідчити численні
записи з метричних книг новгород-сіверських церков, у
яких знаходимо його прізвище як хрещеного батька ба-
гатьох новонароджених немовлят.
«Справа від 1804 р. по відношенню новгород-сіверсько-
го купця Власа Соболєва про зловживання міського голо-
ви Олексія Чалого» своєю промовистою назвою характе-
ризує Олексія Івановича дещо з іншої сторони. Але текст
документа не відповідає на питання: чи дійсно зловжи-
вав на посаді міський голова Чалий, чи якісь особисті мо-
тиви спонукали Соболєва вдатися до інтриги [10].
Помер О.І. Чалий, коли йому йшло сторіччя (1735–
ся нова дата, вочевидь помилкова, бо Чалий не міг на-
родитися у 1823 р.! Цього року народився Ушинський,
який був молодшим за Чалого на три роки.
Наголосимо, що формулярний список – це цінне дже-
рело для встановлення біографічних відомостей. Так, з
нього дізнаємося про нагороди, отримані М.К. Чалим
під час трудової діяльності: орден Святого Благовірного
князя Володимира 3-го ступеня, Святої Анни 2-го ступе-
ня з імператорською короною, Святого Станіслава 2-го
ступеня та бронзова медаль на Андріївський стрічці в
пам’ять про війну 1853–1856 рр. Пошук документаль-
но підтвердженої дати народження М. Чалого продов-
жується, а наразі користуємося датою, на яку посила-
ються опосередковані джерела.
Народився М. Чалий у 1820 р. у Новгороді-Сіверсько-
му в міщанській родині. Залишив чудові автобіографічні
спогади, у яких намалював яскраві картини з життя мі-
ста. На прикладі власної сім’ї передав побут міщан. Опи-
сав своє навчання в приходському училищі і чоловічій
гімназії. Ці «Спогади» – фундамент при дослідженні ро-
доводу педагога, на який ми будемо спиратися і надалі,
але, враховуючи суб’єктивний характер оповідок, спро-
буємо перевірити їх за допомогою архівних документів.
З вищезгаданого метричного запису про шлюб бать-
ків дізнаємося про ім’я матері і діда по материнській лі-
нії. Мати Михайла Корнійовича – Неоніла народилася у
Новгороді-Сіверському 25.10.1801 р. в родині міщан Єлів-
ферія Івановича Ходіка та Параскеви Дем’янівни (з дому
Котлярової) [9, арк. 48]. Хрещеною Неоніли стала її рідна
тітка, сестра батька – Мотрона. Це суперечить спогадам
Чалого, який говорить, що мати народилася у с. Семенівка
Новозибківського повіту [4, с. 17]. Уже в п’ятнадцятиріч-
ному віці її видали заміж за Корнія Чалого. Причиною та-
кого раннього заміжжя, імовірно, став другий шлюб бать-
ка з Агафією Налягаковою.
Про батька Михайло Корнійович говорив неохоче. Для
того були підстави. Корній Олексійович мав пристрасть
до алкоголю. Ця пагубна звичка призвела до зубожіння
родини. У спогадах Чалий згадує, що батько добре роз-
почате навчання в гімназії не закінчив, ступивши на
криву стежку. Майно, нажите ще дідом, Олексієм Чалим,
потроху уходило за борги або було в заставі. Саме «зав-
дяки» батькові родина жила в нестерпній моральній ат-
мосфері та злиднях [4, с. 298]. Він помер у кінці грудня
1838 р. [4, с. 177], але серед метричних записів за вказа-
ний рік його імені не знаходимо.
Родина жила в батьківському домі Олексія Івановича
Чалого (1735–1834) – діда майбутнього педагога. У своїх
спогадах Михайло Корнійович з повагою та ніжністю зга-
дує діда, називає його ангелом-охоронцем та пестуном
свого дитинства. Дід був моральним стрижнем родини.
Саме він прищепив онуку любов до всього українського:
«Моя любовь к Украине, благодаря этому столетнему стар-
цу, вкоренилась во мне в самом раннем возрасте. Смут-
но помню я его поэтические рассказы о старине, в долгие
Рис. 2. Іван Слищенко з дружиною та її сестрами
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
174
1834 рр.) [ 1, 15]. У
родині, крім сина
Корнія, були ще дві
доньки: Євдокія, по-
мерла в 1801 р. у сім-
надцятирічному віці;
Анна [9, арк. 49], яка,
мабуть, є тією самою
багатою тіткою-куп-
чихою, згаданою у
«Спогадах» [4, с. 466].
Відстежити її життя
не вдалося.
Ім’я бабусі М. Ча-
лого також невідо-
ме. У 1840 р. їй було
вже 80 років. Він зга-
дує її сліпою, неміч-
ною, старою.
Родина Корнія та Неоніли Чалих мала щонайменше
четверо дітей. Син Василь (13.04.1819–11.08.1819) – стар-
ший брат Михайла Корнійовича, імовірно, був первіст-
ком у родині. Він помер немовлям ще до народження
Михайла. Запис про його народження та смерть роз-
шукуємо у метричній книзі Варваринської церкви [11,
арк. 22 зв.]. Крім Михайла, було ще дві менші дочки. Їх
імен та дат народження у записах не встановлено. На-
родилися вони до 1834 року.
Новгород-Сіверським краєзнавцем Іваном
Кириловичем Коломійцем було знайдено бу-
динок, де мешкала одна із сестер (вул. Чалого,
буд. 29). Краєзнавець в ході спілкування з меш-
канцями будинку з’ясував, що вони є нащад-
ками сестри Михайла Корнійовича [12, с. 37].
До 60-х років ХІХ ст. відносяться спога-
ди автора про перебування відомого етно-
графа і фольклориста Опанаса Марковича у
Новгороді-Сіверському. Тут він служив ми-
ровим посередником і рік жив у сестри на
квартирі [13, с. 342-345].
Одна з сестер Чалого за чоловіком мала
прізвище Постарнак. Серед «Спогадів» знахо-
димо ім’я міщанина Максима Постарнака [4,
с. 27]. Він, одружившись на Домнакії Карпо-
вій, у шлюбі мав сина Василя, який був чоло-
віком сестри – зятем Михайла Чалого.
У родині сестри та Василя Постарнака було
троє дітей: Юхим, Лев та Фаїна – племінни-
ки Михайла Корнійовича. Лев Васильович
служив чиновником 5-го розряду в пошто-
во-телеграфній конторі Новгорода-Сівер-
ського; Юхим Васильович (1874–1927 рр.) був
чиновником з податкових зборів. За радян-
ських часів працював в ощадкасі, одружився
з Мотроною Микитівною, у шлюбі мав сина
Миколу – батька господині будинку Чалих – Людмили
Миколаївни Постарнак (Рис. 3). Під час написання стат-
ті з’ясовано, що будинок проданий і має нових власни-
ків. Представники родової гілки Чалої-Постарнак і зараз
проживають у Новгороді-Сіверському.
Друга сестра Михайла Чалого – Мотрона Корніївна, у
заміжжі Слищенко. Її ім’я, як власниці земельної ділян-
ки за № 1221 (2 дес. 960 с.), знаходимо в межовій книзі
Новгорода-Сіверського [14]. Чоловік Мотрони – Опанас
Пилипович Слищенко (1828–?) [4, с. 27] – товариш Ча-
лого по повітовому училищу.
Відомі двоє дітей Мотрони і Опанаса Слищенків – Іван
та Олександр, племінники Чалого. Іван, новгород-сівер-
ський поміщик, ім’я якого бачимо у списку осіб, що мають
право участі у ІІ з’їзді міських виборців м. Новгород-Сі-
верський у ІV Державну думу за 1912 р.; його виборчий
ценз нерухомого майна складав 200 крб. [15, арк. 3]. (Рис.2)
Олександр вчителював у м. Липовець Київської губ. [16].
Де отримав початкову освіту – з’ясувати не вдалося, як і не
знайдено його прізвища серед випускників Новгород-Сі-
верської гімназії. Після смерті у 1905 р., Михайло Корні-
йович підтримував його дітей-сиріт Маргариту та Леоніда.
Він перевіз їх до Києва і допоміг одержати освіту в гімназії.
Внучаті племінники Михайла Корнійовича народили-
ся в м. Липовці.
Маргарита Олександрівна Волковська, народжена Сли-
щенко (1889–?), залишила спогади про діда, що зберігають-
ся в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ці
Рис. 3. Юхим Васильович Постарнак з дружиною
Рис. 4. Леонід Олександрович
Слищенко
ISSN 2218-4805
175
спогади, записані у 1961 р. співро-
бітницею Київського державного
музею Т. Шевченка В.М. Уваро-
вою, хоч і мають безліч помилок,
тим не менш залишаються цінним
матеріалом у дослідженні родово-
ду Михайла Чалого.
Леонід Олександрович Сли-
щенко (1887–1941) – внучатий
племінник, який у родинному
древі заслуговує на особливу
увагу. Український громадський
і політичний діяч на Далеко-
му Сході, Забайкаллі. У 1918 р.
уповноважений Забайкальською
Українською Окружною Радою
на формування українських вій-
ськових частин. У 1920 р. в агі-
таційній поїздці по Приморщи-
ні намагався схилити українців
до автономії [17, с. 185] (Рис. 4).
Леонід став тією людиною, якій М. Чалий перед сво-
єю смертю доручив унікальні документи, якими дуже до-
рожив (шевченковий архів), передати до українського му-
зею та вручити його особисто М.Т. Біляшівському, одному
з організаторів музею у Києві в 1904 р.
Останні роки життя біографа були затьмарені мораль-
ними стражданнями. Він прийняв у свій будинок брата
дружини. Родичі Михайло та Любов Добрашови отруїли
життя Чалого. Зі спогадів Волковської, «це були люди ре-
акційного напрямку, українофоби». М. Добрашов пішов
усупереч волі помираючого та вкрав шевченків архів, доля
якого залишалася невідомою 50 років! [16].
Серед родинного оточення Чалого є декілька осіб,
згадуваних у «Спогадах». Никифор Терентійович Ходік
(1813–1897), названий «дядюшкой», ніколи не знав уро-
ків та перебивався самими підказками [4, с. 312]. Двою-
рідний брат матері, незважаючи на різницю у віці, на-
вчався з Михайлом в одному класі. У 1838 р. Никифор
Ходік подав клопотання про видачу йому свідоцтва на
звання вчителя приходського училища. У цьому ж році
отримав звільнення від міщанського стану на підставі
Зводу законів т. 4, Уставу про податки ст. 195 та свідо-
цтво про вчителювання [18]. Таким чином, він першим
у родині присвятив себе педагогіці.
Никифор Терентійович похований на погості Микола-
ївської церкви. Напис на його надгробку має характерне
написання прізвища «Ходиковъ» та сповіщає, що покій-
ний мав чин губернського секретаря. Син Никифора Те-
рентійовича – Олександр – колезький радник, викладав
в обох гімназіях міста російську мову і словесність, був
членом товариства допомоги нужденним учням чолові-
чої гімназії. Родини Чалих і Ходиків жили по сусідству
поруч з Миколаївським храмом.
У мемуарах згадується Роман Титович Сазонов. Уста-
Рис. 5, 6. І. Сошенко. Портрет бабусі Чалого
новити його родинний зв’язок із сім’єю Чалих не вдалося.
Саме він відіграв у долі Михайла вирішальну роль. Перей-
шовши у 3-й клас, гімназист Чалий опинився у великій
скруті: «ни одежи, ни книг, ни спокойного угла в доме» [4,
с. 300]. Напружена атмосфера у родині, злидні постави-
ли під загрозу його майбутню освіту. Відомість про учнів
Новгород-Сіверської гімназії за першу половину 1834 р.
характеризує Чалого як недбайливого, скромного гімна-
зиста, який не мав успіхів [19, арк.89 зв.]. Сазонову вдалося
переконати Михайла самотужки дбати про себе, обравши
єдиний шлях до добробуту – наполегливу працю і науку.
Купці-брати Сазонови мали у Новгороді-Сіверському
цегельню. Згідно зі статистичною відомістю за 1838 р. [20],
виробнича потужність печі складала 18 тис. шт. цеглин з
річним об’ємом 100 тис. Брат Романа – Трофим Созонов –
архітектор-самоучка, брав великі підряди на будівництво
храмів, заводів та інших капітальних будівель. Він був хре-
щеним батьком брата Михайла – Василя.
М.К. Чалий був одружений двічі. Перша дружина – На-
дія Василівна Панова – донька православного священни-
ка київської Стрітенської церкви, вчителька Фундукле-
ївської жіночої гімназії. Побралися у 1855 р., проживали
на Житомирський вулиці в будинку Надії Василівни [21,
c. 229–231] неподалік від відомого художника Івана Со-
шенка, з яким Чалий потоваришував ще у Немирівський
гімназії. Саме на квартирі Сошенка відбулося знайом-
ство М. Чалого з Т. Шевченком. Надія Василівна брала
участь у похороні Т. Шевченка в Каневі. Її ім’я знаходи-
мо у переліку осіб, що прибули з Києва до Канева на па-
роплаві разом з тілом Кобзаря [22].
У Національному художньому музеї України зберіга-
ються два жіночі портрети роботи Сошенка [23]. Вони да-
туються 50-ми роками ХІХ ст. Один з них має назву «Пор-
трет бабусі Чалого». У музейному описі про надходження
Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021
176
предметів записано, що на одному з них зображена Надія
Панова. Але чому робота має назву «Портрет бабусі Ча-
лого»? Чи не тому, що Панова була старшою за свого чо-
ловіка? Оглянувши портрети, авторкою статті було зро-
блено припущення, що на них зображена мати Михайла
Корнійовича – Неоніла. По-перше, на портретах вбрання
жінки скоріше ілюструє її як міщанку, аніж як київську
вчительку. По-друге, вік жінки на полотнах більше під-
ходить для матері, і саме Неонілу Елівферівну могли на-
зивати бабусею, якщо вона вже і мала онуків. При порів-
нянні портрета Михайла Чалого з жіночими портретами
роботи Івана Сошенка можна побачити певну схожість у
зовнішності. Мати Чалого відвідувала Київ і, звісно, мог-
ла позувати художнику (Рис. 5, 6).
Надія Панова-Чала померла в 1860-х роках, похо-
вана у Ніжині.
Друга дружина Михайла Корнійовича, Лідія Едуар-
дівна Левашова, була лютеранкою. Подружжя мешкало в
Києві у власному будинку по вул. Гоголівській, 9. У квітні
1916 р. Лідія Чала застрахувала його на випадок пожежі
у Правлінні Російського Страхового товариства строком
на 1 рік (будинок дерев’яний, накритий залізом, та служ-
би на 10000 руб.) [24]. Двоповерховий дерев’яний будинок,
нижній поверх якого обкладений цеглою та потинькова-
ний, увійшов до «Зводу пам’яток історії та культури Укра-
їни» і до списку об’єктів, що планували поставити на дер-
жавний облік. На жаль, він був розібраний улітку 1992 р.
Зі спогадів внучатої племінниці М. Волковської відо-
мо, що Лідія Едуардівна була набагато молодшою за чо-
ловіка. Подружжя мало гарні стосунки, підтвердженням
чого може бути заповіт Л. Чалої, у якому вона дає розпо-
рядження своєму брату М. Добрашову використати майно,
що залишиться після її смерті, на користь свого покійно-
го чоловіка – статського радника Михайла Корнійовича
Чалого. Наводимо пункти цього заповіту.
Перше – 20000 руб. міському громадському управлін-
ню міста Новгорода-Сіверського Чернігівської губернії
на облаштування в місті чотирикласного вищого почат-
кового училища ім. М.К. Чалого, причому садибу для зга-
даного училища придбати або відвести в місцевості, за-
селеної переважно християнами.
Друге – 3000 руб. Новгород-Сіверській чоловічій гім-
назії, з тим, щоб цей капітал зберігався в недоторкан-
ності, а відсотки з нього видавалися у вигляді стипендії
ім. М.К. Чалого одному з вихованців міщанського стану
православного віросповідання, і якщо цей стипендіат піс-
ля закінчення гімназії вступить до вищого навчального
закладу, то видача йому зазначеної стипендії має тривати
протягом часу навчання до його закінчення або вибуття.
Третє – 3000 руб. Ніжинській жіночій гімназії в недотор-
каному капіталі для видачі з відсотків від цього капіталу
у вигляді стипендії ім. Надії Василівни Чалої найкращій
з учениць цієї гімназії міщанського стану православно-
го віросповідання.
Четверте – 500 руб. в розпорядження церковного пі-
клування ніжинського грецького кладовища з тим, щоб
ця сума зберігалася в недоторканності, а відсотки з неї
використовувалися на ремонт каплиці на могилі Надії
Василівни Чалої.
П’яте – 5600 руб. Новгород-Сіверському міському гро-
Рис. 7. Родовід М.К. Чалого
ISSN 2218-4805
177
j
мадському управлінню на облаштування ліжка ім. М.К. Ча-
лого в Новгород-Сіверський міській лікарні.
Шосте – 500 руб. Київській спілці швидкої медич-
ної допомоги.
Крім того, вищезгаданому єдиноутробному братові
Михайлу Юхимовичу Добрашову права на видання творів
покійного чоловіка Михайла Корнійовича Чалого.
Усіх родичів М. Чалого на отримання спадщини дру-
жина усунула [25].
Духовний заповіт, складений 25.04.1915 р., не судилося
втілити в життя – змінився суспільно-політичний устрій у
країні. Але ці наміри є прямим доказом не тільки дружніх
відносин подружжя, а й нездійснених мрій самого Михай-
ла Корнійовича, який, пройшовши тернистий життєвий
шлях, знав, як важливо у складних буденних обставинах
мати вчасну підтримку та допомогу.
М.К. Чалий не залишив прямих нащадків. Але його
значний творчий доробок, зібрана та опублікована шев-
ченкіана, біографії сучасників (К. Ушинського, П. Куліша,
А. Дикого, І. Сошенка та ін.), яскраві автобіографічні спо-
гади – усе це назавжди увійшло у скарбницю національ-
ної історико-культурної спадщини.
Життєвий і творчий шлях М. Чалого, його педагогіч-
на та літературна діяльність, зібраний архів потребують
подальшого наукового опрацювання (Рис. 7).
ДЖЕРЕЛА
1. Дорошенко Д. Чалий М.К. Посмертна згадка. Киевская ста-
рина, 1907 р. №3. С. 168.
2. В.Д. М.К.Чалий. Нова рада. № 32, 08.02.1907. 4 с.
3. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679,
оп. 1, спр. 127.
4. Чалий М.К. Воспоминания. Киевская старина, 1889 р. С. 560.
5. Шаин Е. К.Д. Ушинский и культура отношения к биографии
человека. Известия ВГПУ. № 2 (263), 2014. С. 7–10.
6. Проценко Л.А. Київський некрополь. К. : Радянський пись-
менник,1994. 334 с.
7. Смілянська В. З пошукових нотаток стосовно шевченково-
го біографа. Слово і Час. № 5, 2018. С. 80–82.
8. Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(далі – ЦДІАК), ф. 707, оп. 40, спр. 167.
9. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 124.
10. ДАЧО ф. 128, оп. 1, спр. 244.
11. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 128.
12. Коломієць І.К. Коли оживає історія. К. : Радянська шко-
ла, 1985. 93 с.
13. Чалий М.К. Воспоминания. Киевская старина, 1894, № 5. С. 386.
14. ДАЧО, ф. 169, оп. 1, спр. 322.
15. ДАЧО, ф. 929, оп. 1, спр. 5.
16. Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної акаде-
мії наук України (далі – ІЛ НАНУ), ф. 92, спр. 379.
17. Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / укл. В.А. Чор-
номаз. Владивосток : Вид-во Далекосх. федерал. ун-ту, 2011. 288 с.
18. ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 5993.
19. ЦДІАК, ф. 707, оп. 1, спр. 1834.
20. ДАЧО, ф. 128, оп. 1, спр. 7424.
21. Жур П. Шевченківський Київ. К. : Дніпро, 1991. 287 с.
22. Смерть и похороны Т.Г. Шевченко (Документы и мате-
риалы). К., 1961. С. 95–167.
23. Національний художній музей України, образотворчий ма-
теріал Ж 217, Ж 218, полотно, олія, 66 х 53,2 см. І. Сошенко. Пор-
трет бабусі Чалого.
24. ІЛ, ф. 92, спр. 377.
25. ІЛ, ф. 92, спр. 376.
Kovrіzhko N.М. To a question of date of birth and pedigree of M.K. Chali
The article examines the birth date of the first T. Shevchenko biographer
Mykhailo Chali. Attention is emphasized on the error that occurred immediately
after death, and later began to spread in directories and biographical references.
The metric books of the Novhorod-Siversky churches, the formulary list of M. Chali
and printed sources about the teacher were analyzed in order to find out the
true date of birth. Several attempts were made among local historians to fix
the situation, but they did not change the situation. For the first time, detailed
attention was paid to the pedigree of Chali and the closest family environment.
A version of the famous Ukrainian artist Ivan Soshenko two portraits entitled
«Portrait of Chaly’s Grandmother» is offered. The paintings are stored in the
National Art Museum of Ukraine, have not yet been studied in detail. An attempt
was made to investigate who exactly from Mykhailo Chalyi female environment
could be depicted in the picture: the first wife, grandmother, mother.
Special attention in the article is paid to the will of the second wife – Lidia
Eduardovna. The document was drawn up by his wife, and probably formulated
by Mikhail Korniiovych Chali himself. This assumption follows from the document
text. The main point of this will is the order to arrange in the city the 4th grade
higher primary school named after M.K. Chali. For the implementation of this
he bequeaths 20,000 rubles to the city public administration of Novhorod-
Siversky, Chernihiv province, while emphasizing that the estate for the said
school should be bought in an area populated mainly by Christians.
Mykhailo Korniiovych Chali left no direct descendants. But his significant
creative work; collected and published biography of Shevchenko; biographies
of contemporaries – K. Ushinsky, P. Kulish, A. Dyky, I. Soshenko and others;
vivid autobiographical memories will forever remain in the memory of conscious
Ukrainian society. M. Chaly’s personality, his pedagogical and literary activity,
the collected archive need worthy attention and further scientific elaboration.
Key words: M. Chali, T. Shevchenko’s fi rst biographer, pedigree, date of birth.
REFERENCES
1. Doroshenko, D. (1907). Chalyi M.K. Posmertna zhadka [Posthumous
mention]. Kievskaia staryna, 3, p.168. [in Ukrainian].
2 V.D. (1907). M.K. Chalyi. Nova Rada, 32, February 8, p. 4. [in
Ukrainian].
3. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti (dali DACHO), f. 679,
op. 1, spr. 127, p. 42.
4. Chalyi, M.K. (1889). Vospominaniya [Memories]. Kiyevskaya starina,
p. 560. [in Russian].
5. Shain, Ye. (2014). K.D. Ushinskiy i kul’tura otnosheniya k biografi i
cheloveka [K.D. Ushinsky and the culture of attitude to the biography
of man]. Izvestiya VGPU, 2 (263), pp. 7–10. [in Russian].
6. Protsenko, L.A. (1994). Kyivskyi nekropol [Kyiv necropolis]. Kyiv :
Radianskyi pysmennyk. [in Ukrainian].
7. Smilianska, V. (2018). Z poshukovykh notatok stosovno shevchen-
kovoho biohrafa [From search notes on Shevchenko’s biographer]. Slo-
vo i Chas, 5, pp. 80–82. [in Ukrainian].
8. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv
(dali – TsDIAK Ukrainy), f. 707, op. 40, spr. 30.
9. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 124, p. 48.
10. DACHO, f. 128, op. 1, spr. 244.
11. DACHO, f. 679, op. 1, spr. 128,
12. Kolomiiets, I.K. (1985). Koly ozhyvaie istoriia [When history comes to
life]. Kyiv. Soviet school. [in Ukrainian].
13. Chaliy, M.K. (1894). Vospominaniya [Memories]. Kiyevskaya sta-
rina, 5, p. 386. [in Russian].
14. DACHO, f. 169, op. 1, spr. 322, p.
15. DACHO, f. 929, op. 1, spr. 5, sheet 3.
16. Instytut literatury im. T.H. Shevchenka Natsionalnoi akademii
nauk Ukrainy (dali – IL NANU), f. 92, spr. 379.
17. Chornomaz, V.A. (2011). (Comp.) Zelenyi Klyn. Entsyklopedychnyi
dovidnyk [ Green Wedge. Encyclopedic reference book]. Vladivostok: Vyd-vo
Dalekoskh. federal. un-tu. [in Ukrainian].
18. DACHO, f. 128, op. 1, spr. 5993.
19. TsDIAC, f. 707, op. 1, spr. 1834.
20. DACHO f. 128, op. 1, spr. 7424
21. Zhur, P. (1991). Shevchenkivskyi Kyiv [Shevchenko’s Kyiv]. Kyiv:
Dnipro. [in Ukrainian].
22. Smert’ i pokhorony T.G. Shevchenko (Dokumenty i materialy)
Death and funeral of T.G. Shevchenko (Documents and materials).
P. 95–167. Kiev. (1961). [in Russian].
23. NHMU, art material Zh217, Zh218 canvas, oil 66Х53,2 cm I.
Soshenko «Portrait of Chaly’s grandmother
24. IL, f. 92, fi le no. 377
25. IL, f. 92, fi le no. 376
Стаття надійшла до редакції 21.03.2021 р.
Рекомендована до друку 28.04.2021 р.
|