"Уряды по своему гневу отнимает”. Засади вільної елекції козацької старшини сотенного рівня у випробуванні "накупництвом”, протекцією та "корупціями”

• Veröffentlicht in: Соціум. Альманах соціальної історії
• Datum: 2020
• 1. Verfasser: Горобець, В.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інституту історії України НАН України 2020
• Schlagworte: Iсторична конфліктологія
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/181935
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: "Уряды по своему гневу отнимает”. Засади вільної елекції козацької старшини сотенного рівня у випробуванні "накупництвом”, протекцією та "корупціями” / В. Горобець // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 173-194. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

У статті досліджено практики реалізації права вільної елекції козацької старшини Гетьманату на сотенному рівні. Зокрема увагу акцентовано на проявах деформації засад вільної елекції внаслідок втручання гетьманського і полкових урядів у виборчий процес, протегування представниками вищої козацької старшини та впливовими можновладцями Російської держави своїм клієнтам при заміщенні сотенних вакансій, а також отримання старшинських урядів за гроші. З’ясовано, що звичаєві практики Війська Запорозького та закріплені в гетьманських статтях з Російською державою правові положення залишали за гетьманським урядом і полковою владою достатньо легальних владних повноважень, аби контролювали елекційний процес у сотнях через надання дозволу на проведення виборів, обов’язкову участь під час виборів офіційного представника гетьманського уряду та обов’язкового затвердження результатів елекції гетьманським універсалом. Утім, на практиці вищі козацькі урядники не завжди вдовольнялися легітимними можливостями і нерідко виходили поза їхні межі – або активно нав’язуючи сотенному товариству свого кандидата в ході виборів, або призначаючи свою креатуру на уряд без дотримання процедури публічного обрання, або не визнаючи повноваження обраного товариством претендента. У післямазепинську добу при заміщенні сотенних вакансій значного поширення набувають практики протегування шукачам сотенного уряду з боку вищих козацьких старшин Гетьманату та, особливо, впливових сановників з оточення російських монархів. Нерідкими стають випадки, коли боротьба за сотенний значок відбувається не в площині змагань претендентів за симпатії виборців, а через пошуки ними спритних і впливових протекторів в ешелонах вищої влади Російської імперії. The article explores the realization of the right of free election of Cossack Hetmanate chief at the Cossack administration level. In particular, attention is paid to the manifestations of deformation of the principles of free election as a result of the intervention of the hetman and regimental governments in the electoral process, patronizing the replacement of hundreds of vacancies by representatives of the highest Cossack officers and influential power-holders of the Russian state and the senior elders of interests of their clients. It has been found that the customary practices of the Zaporozhian Host and the legal provisions enshrined in the hetman’s articles with the Russian state left enough legal power to the hetman’s government and the regimental authority to control the electoral process in the hundreds by granting permission for the election, the election of an official representative of the Hetman government and the mandatory approval of the results of the election by the Hetmans order. However, in practice, Cossack officials were not always satisfied with legitimate opportunities and often went beyond their borders – either actively imposing hundreds of their candidate’s election during the election, or assigning their creativity to the government without following the procedure of public election, or not recognizing the authority of the elect of the applicant. In the post-Mazepas era, when replacing hundreds of vacancies, practices of patronizing the interests of the seekers of the hundreds government by the senior Cossack officers of the Hetmanate and, in particular, influential dignitaries surrounding the Russian monarchs, became widespread. There are often cases where the struggle for the hundredth badge is not in the plane of contestants of voters for the sympathy of voters, but – the search for them the most nimble and influential protectors in the echelons of higher power of the Russian Empire.