Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним?
У статті висвітлюється питання синтетичності складного майбутнього часу з погляду ареалогії та діахронічної типології. Спираючись на погляди О. О. Потебні, автор пропонує розглядати складний майбутній час як наслідок дії вторинного аналітизму, який поширювався історично з південного заходу на північ...
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
2010
|
| Series: | Мовознавство |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183485 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? / А.І. Даниленко // Мовознавство. — 2010. — № 4-5. — С. 113-121. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-183485 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1834852025-02-09T22:45:14Z Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? How much synthetic is the Ukrainian synthetic future tense? Даниленко, А.І. У статті висвітлюється питання синтетичності складного майбутнього часу з погляду ареалогії та діахронічної типології. Спираючись на погляди О. О. Потебні, автор пропонує розглядати складний майбутній час як наслідок дії вторинного аналітизму, який поширювався історично з південного заходу на північ та південний схід українського мовного ареалу. Існування в цьому ареалові континууму клітичності дозволяє авторові розглядати рефлекси форм допоміжного часу -му/-меш/-ме тощо як флективні клітики. The article deals with the question of synthetism of the synthetic future tense from the point of view of its areal distribution and diachronic typology. Premised on O. Potebnja’s views, the author proposes to treat the future synthetic tense as the result of secondary analytism spreading historically from Southwest via North to Southeast Ukrainian. The existence of a particular clitic continuum allows the author to view reflexes of the auxiliary verb -mu/-mejb/-me and the like as inflectional clitics. 2010 Article Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? / А.І. Даниленко // Мовознавство. — 2010. — № 4-5. — С. 113-121. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 0027-2833 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183485 uk Мовознавство application/pdf Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті висвітлюється питання синтетичності складного майбутнього часу з погляду ареалогії та діахронічної типології. Спираючись на погляди О. О. Потебні, автор пропонує розглядати складний майбутній час як наслідок дії вторинного аналітизму, який поширювався історично з південного заходу на північ та південний схід українського мовного ареалу. Існування в цьому ареалові континууму клітичності дозволяє авторові розглядати рефлекси форм допоміжного часу -му/-меш/-ме тощо як флективні клітики. |
| format |
Article |
| author |
Даниленко, А.І. |
| spellingShingle |
Даниленко, А.І. Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? Мовознавство |
| author_facet |
Даниленко, А.І. |
| author_sort |
Даниленко, А.І. |
| title |
Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? |
| title_short |
Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? |
| title_full |
Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? |
| title_fullStr |
Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? |
| title_full_unstemmed |
Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? |
| title_sort |
наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? |
| publisher |
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/183485 |
| citation_txt |
Наскільки український синтетичний майбутній час є синтетичним? / А.І. Даниленко // Мовознавство. — 2010. — № 4-5. — С. 113-121. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| series |
Мовознавство |
| work_keys_str_mv |
AT danilenkoaí naskílʹkiukraínsʹkiisintetičniimaibutníičasêsintetičnim AT danilenkoaí howmuchsyntheticistheukrainiansyntheticfuturetense |
| first_indexed |
2025-12-01T12:12:23Z |
| last_indexed |
2025-12-01T12:12:23Z |
| _version_ |
1850307923125731328 |
| fulltext |
А. І. ДАНИЛЕНКО
НАСКІЛЬКИ УКРАЇНСЬКИЙ СИНТЕТИЧНИЙ
МАЙБУТНІЙ ЧАС Є СИНТЕТИЧНИМ? ______
У статті висвітлюється питання синтетичності складного майбутнього часу з погляду
ареалогії та діахронічної типології. Спираючись на погляди О. О. Потебні, автор пропонує
розглядати складний майбутній час як наслідок дії вторинного аналітизму, який поширював
ся історично з південного заходу на північ та південний схід українського мовного ареалу.
Існування в цьому ареалові континууму клітичності дозволяє авторові розглядати рефлекси
форм допоміжного часу -му/-меш/-ме тощо як флективні клітики.
К лю чові слова: синтетичний майбутній час, флективна ьслітика, континуум клітич
ності, граматикалізація, рангове розташування клітик.
О. О. Потебню можна вважати засновником сучасного тлумачення синтетично
го (складного) майбутнього часу, який утворюється в українській мові (а також
у деяких білоруських та російських говорах) за допомогою інфінітива недокона-
ного виду та особово-числових форм колишнього допоміжного дієслова юти
‘брати’, пор. писати + му/меш/ме тощо ’. Принаймні О. О. Потебню згадують
практично всі автори, які цікавляться цим майбутнім часом, незалежно від того,
чи вони поділяють його погляди, чи ні. Щоправда, у цьому разі йдеться винятко
во про слов’янських мовознавців, адже погляди О. О. Потебні на складний май
бутній час узагалі не згадуються на Заході, за винятком, можливо, наших праць 2.
Тож нам залишається зосередитися на тих вітчизняних тлумаченнях, що якнай-
яскравіше відбивають протилежні тенденції в трактуванні складних форм,
оскільки мало не весь спектр поглядів на такі форми у східнослов’янській науко
вій літературі розглянуто 1999 р. у дисертаційному дослідженні Л. М. Марчило.
Ми обрали для нашого аналізу дві типові інтерпретації, умовно названі тут
прескриптивною (синхронічною) та дескриптивною (з елементами ареалогіч-
ного та діахронічного підходів), які пропонуємо порівняти з поглядами самого
1 Потебня А. А. Из записок по русской грамматике.— М., 1958.— Т. 1-2.— С. 358;
Днялекталагічнн атлас беларускай мови.— Мінск, 1963.— Карта 166; Кпгкома Н. Уууо]
орівпеЬо Гиіига V ]агусїсЬ «ІоуапвкусЬ, гуіазіе V гшИіпе.— РгаЬа, 1960.— 8. 128,130,136.
2 Иакі О. ТЬе Огаттаг оґ йгіиге іїт е гейгепсе іп Еигореап 1ап§иа§е8 // Теше апсі ааресі іп
ІЬе 1ап§иа@ез оґ Еигоре.— Вегііп ; №\у ¥огк, 2000.— Р. 309-328; Апсіегзеп Н. РегірЬгазІіс Йі-
Іиге8 іп 81ауіс. Біуег§епсе апсі сопуег§епсе // СЬап§е іп УегЬаІ Зузіетз. Ізаие» іп Ехріапаїіоп /
К. Екаеіі, ТЬ. УіпіЬег (есіз.).— Вегп, 2006.— Р. 9-45; Ьеуіп-5іеіптапп А. Зіисііеп гит Огатта-
Ііка1І8Іегип§.— НатЬиг§, 2010.— 8. 47-85. Потебневі погляди на розвиток та функціонування
перифрастичних конструкцій на позначення майбутньої дії, а також аналітичних зворотів із
модальним значенням в історії українських діалектів використані в нашій праці: Оапуіепко А.
І8 ІЇіеге апу іпйесііопаї йіїиге іп Базі 81ауіс? А саяе оґ Цкгаіпіап а^аіпзі Котапсе георепесі // Баї-
іп§ (ііаіесіаі скап§е8 іп §гатта(іса1 саІе§огіе8 іп Ішіо-Еигореап / В. ІМпка, Е. БаЬІ еі аі. (есіз.).—
Аткіегсіат ; РЬі1а<1е1рЬіа (у друці).
© А. І. ДАНИЛЕНКО, 2010
І83И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4—5 113
А. І. Даншенко.
0 .0 . Потебні на семантику та форму складного майбутнього часу в українській
мові.
Першою — прескриптивною — є теорія, що потрапила на сторінки «Теоре
тичної морфології української мови» І. Вихованця та К. Городенської. Засадни-
чі положення цієї теорії такі:
1. Синтетична форма майбутнього часу недоконаного виду «історично по
стала» з аналітичної форми, до складу якої входив інфінітив основного дієслова
й «особово-числові форми»допоміжного дієслова шпи або ж, як додають авто
ри, имати, имити 3.
2. Унаслідок «злиття цих форм» з’явився аломорф особових закінчень су
часної синтетчиної форми — з «нарощеною фонемою -м-» на особове закінчен
ня теперішнього часу, звідки -му/-меш/-ме/-мемо/-мете/-муть. Щоправда, у ви
носці автори ототожнюють таку «нарощену фонему» з формотворчим суфіксом,
до якого додаються особові закінчення, успадковані від допоміжного дієслова 4.
Таке ототожнення мало чим відрізняється від тлумачення, запропонованого в
академічній граматиці 1969 р. за редакцією І. К. Білодіда, де -м- названо суфік
сом майбутнього часу, до якого додаються варіанти тематичних суфіксів -у- та
-е- й особові закінчення, пор. носити-м-у, носити-м-е-ш і т. ін .5
3. На думку І. Вихованця та К. Городенської, синтетична форма та аналітич
на, яка утворюється за допомогою «морфеми-зв’язки бути» у формі майбутньо
го часу (! — А. Д .) й інфінітива основного дієслова, «рівнозначні у вираженні ча
сової семантики», що засвідчує їхнє паралельне вживання в художніх творах
таких українських письменників, як Т. Шевченко, Леся Українка та В. Симоненко 6.
Хоч автори не згадують у цьому місці О. О. Потебні, але їхні аргументи побудо
вані на запереченні Потебневого твердження про особливий «відтінок почи-
нальності» у форм на -му/-меш/-ме, про що йтиметься нижче.
Викладені міркування авторів «Теоретичної морфології української мови»
містять низку аргументів, які потребують уточнення або й спростування. За бра
ком місця ми не спинятимемося на критичному обговоренні таких термінів, як
«нарощена фонема» та «морфема-зв’язка бути». Натомість в око впадають інші
вразливі положення в теорії цих авторів. Скажімо, якщо синтетична форма на
-му/-меш/-ме тощо постала з аналітичної, то чому аналітична форма з «морфе-
мою-зв’язкою бути» так само не переросла в синтетичну? Чи пов’язано це зі
значенням «морфеми-зв’язки», чи зумовлено якимось іншим чинником у роз
витку двох паралельних форм майбутнього часу? Чому приклади на рівнознач
ність двох форм майбутнього часу наведені з творів письменників, чия мова від
биває лише північне та південо-східне наріччя? Прикметно, що, крім
поета-шістдесятника В. Симоненка, Т. Шевченко і Леся Українка належать до
кола нормалізаторів мови другої половини XIX— початку XX ст. А відтак, чому
автори «Теоретичної граматики української мови» не наводять прикладів з тво
рів письменників, які походили з південно-західного діалектного ареалу, на базі
якого, нехай із запізненням у кілька десятиріч, ішло формування галицького
(І. Франко), буковинського (Ю. Федькович) та, із певними застереженнями, за
3 Вихованець /., Городенська К. Теоретична морфологія української мови.— К., 2004.—
С. 254. Див. нашу рецензію на цю книжку: Вапуіепко А. [Кєуієш о і] І. УукЬоуапеїз’, К. Но-
госіепз’ка. ТеогеїусЬпа тогГоіоЬуа икга^тз’коіі тоуу.— Куіу, 2004.— 398 р. // \У(ЖО.—
2005.— Уоі. 56 (2).— Р. 258-263.
4 Вихованець /., Городенська К. Зазнач, праця.
5 Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І. К. Білодіда.— К., 1969.—
С. 373.
6 Вихованець І., Городенська К. Зазнач, праця.
114 155И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4-5
.Наскільки український майбутній час є синтетичним?
карпатського варіантів 7 літературної мови у другій половині XIX — початку
Х Х ст.8
Отже, теорія І. Вихованця та К. Городенської має як формальні, так і соціо
лінгвістичні прогалини. Останні є наслідком орієнтації на наддніпрянський ва
ріант літературної мови, який, хоча й локалізується переважно в центральній зо
ні українського мовного ареалу, синтезує елементи й інших діалектних зон 9.
За приклад дескриптивної (історично-ареалогічної) інтерпретації, що спира
ється багато в чому на погляди О. О. Потебні, слугує розвідка С. Бевзенка 1997 р.,
яку можна вважати класичною за висвітленням відповідної проблематики10. Варто
почати з того, що автор не сумнівається в паралельності аналітичної і синтетичної
форм в українських говірках. Утім, як уважає С. Бевзенко, науковці не дали пере
конливої відповіді на питання про те, 1) ж саме аналітичні форми типу йму брати
чи брати йму перетворилися на складні, синтетичні форми типу братиму? Які саме
передумови стояли на шляху до виникнення цих форм?; 2) чому поряд із формами
на зразок братиму і в літературній мові, і в діалектах, де вони поширені, існуююь
аналітичні форми типу буду брати?; 3) якими семантичними відношеннями пов’я
зані синтетична й аналітична форми майбутнього часу в літературній мові і в гово
рах, де вони співіснують у паралельному вжитку,— чи вони справді мають однако
ве значення, як твердять автори прескриптивних граматик и?
Оминаючи деякі деталі, відповіді С. Бевзенка на поставлені питання можна
передати так. По-перше, витворенню синтетичних форм передувало закріплен
ня допоміжного дієслова в постпозиції стосовно інфінітива, що сталося в
більшості українських говорів, а також «фонетична деформація» цього допо
міжного дієслова, що виявилося у випущенні початкового ненаголошеного [и].
Як припускає автор, це сталося раніше, ніж злиття допоміжного дієслова в одне
слово з інфінітивом 12. Отже, злиття відбувалося не через «стягнення», як прий
нято сьогодні вважати, а через «лексикалізацію», тобто «злиття складових еле
ментів аналітичної складеної форми в одне слово» 13.
7 Щодо формування закарпатського варіанта в контексті розвитку нової української
літературної мови див. нашу працю: Оапуіепко А. Веідаееп іЬе уетасиїаг апсі Зіауепо-Кияуп:
(Ье Никіуууі СЬгопісІе апсі іЬе еі§ЬіеепіЬ-сепїигу Кизуп Іііегагу 1ап^иа§е // Зіауіа Огіепіаііз.—
2009.— Уоі. 59 (1).— Р. 53-75. Особливості формування наддніпрянського та галицького
варіантів у контексті змагання регіональних мовних програм розглянуті в нашій статті:
Вапуіепко А. ТЬе йппаїіоп о£ пе\¥ зіапсіагсі ІЛажтап: &от ІЬе Ьізіогу оГ ап ипсіесіагесі сопіезі
Ьеїлуееп Кі§Ь{- апсі Ьей-Вапк Цкгаіпе іп ІЇіе 18(Ь сепіигу // Біе \¥е!і сіег 81ауеп.— 2008.—
Уоі. 53 (1).— Р. 82-115. Український переклад цієї статті див.: ДаншенкоА. Формування
нової української літературної мови: з історії неоголошеного змагання Правобережної і
Лівобережної України XVIII століття // Зап. Наук, т-ва імені Шевченка.— 2009.— Т. 257.—
С. 505-535.
8 П. Гриценко називає їх «[окремими] літературними мовами» (див.: Гриценко П.Е.
Некоторне замечания о диалектной основе украинского литературного язика // РЬі1о1о§іса
Зіауіса : К 70-летию академика Н. И. Толстого.— М., 1993.— С. 284—294).
9 Там же.— С. 291; Ьапуіепко А. ТЬе пелу Цкгаіпіап зіапсіагсі 1ап§иа§е (1798) — Ьеїлуееп
Ігасііііоп апсі іппоуаііоп // СЬ. У. Вейгіп (єй.). Атегісап СопігіЬиІіопз Іо іЬе 14іЬ Соп^гезз оГ
Зіауізіз іп ОЬгісі ; Масесіопіа, 2008.— В1оотіп§Іоп, ПЧ, 2008.— Уоі. 1.— Р. 59-74.
10 Бевзенко С. Форми вияву майбутньої дії в українських діалектах //Український діалек
тологічний збірник.— К., 1997.— Кн. 3.— С. 213-217.
11 Там же,— С. 214, 216.
12 Там же.— С. 214.
13 Там же. Популярна в українському мовознавстві (П. Житецький, М. А. Житецький,
О. П. Безпалько, Л. М. Марчило та ін.), теорія стягнення набула поширення і на Заході.
Наприклад, в останній порівняльній граматиці слов’янських мов Р. Сассекса і П. Кабберлі,
надрукованій у престижному видавництві Кембриджського університету, стверджується, що
синтетична форма в українській мові утворюється через стягнення двох [і] (? — А. Д.) (див.:
8шзех Я., СиЬЬегІеуР. ТЬе Зіауіс Ьап§да§е8.— СатЬгіс1§е, 2006.— Р. 288); див. ще:
КпгкоуаН. Ор. сії.— 8. 132.
/53У 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4—5 115
А. І. Даншенко.
Запропонована С. Бевзенком хронологія випущення ненаголошеного [и],
радше [і], потребує певного уточнення. Слід наголосити, що цей процес відбу
вався незалежно від постання синтетичної форми, хоча таке випущення могло
таки підсилити десемантизацію допоміжного дієслова в перифрастичних зворо
тах на позначення майбутньої дії. Якщо не брати до уваги сумнівного прикладу
XII ст. — из’ідати мать, в якому А. Кримський помилково вбачав форму
дієслова шти14, занепад початкового [і] в дієслові міти стався мало не одночас
но, в самому кінці XIII ст., з аналогічним випущенням початкого [і] у приймен
никові (префіксові) І2 ~г(з) або навіть раніше15. Це була контекстуально вмоти
вована зміна за аналогією, яка, поширюючись із південного заходу 16, охопила,
зокрема, морфологічно інноваційну форму имати, звідки постала не тільки вже
згадана форма міти: мамь (сучас. укр. мати), але й шти: м у 17. Як відомо, допо
міжне дієслово без початкового [і] стало спорадично вживатися в часових кон
струкціях уже в середині XV ст. При цьому таке допоміжне діслово вживалося
як у позиції Вакернагелевої клітики, тобто у препозиції до інфінітива, так і в
постпозиції на зразок мочь мемь (1457) 18.
Відповідаючи на друге і третя питання, С. Бевзенко наголосив, що аналітич
на та синтетична форми майбутнього часу аж ніяк не рівнозначні19, принаймні в
деяких контекстах існують відчутні відмінності, які до певної міри випливають
із відмінності в семантиці допоміжних дієслів буду та йму, що входять до складу
цих форм20. При цьому автор послався на О. О. Потебню, який назвав форми з
допоміжним дієсловом (и)му тощо «майбутнім починальним» 21. До С. Бевзенка
прибічниками цього погляду були О. Курило, І. Огієнко, С. Смеречинський,
С. Смаль-Стоцький, В. Сімович та ін. Спираючись на аргументи С. Смеречин-
ського, С. Бевзенко так само стверджує, що синтетичина форма вживається тоді,
коли увага зосереджується на самій дії, саме на її майбутньому початку, тимча-
сом як аналітична форма потрібна тоді, коли йдеться про майбутню дію взагалі,
без відтінку початку, коли вона здебільшого тривала, повільна, коли увага кон
центрується на підметі, коли є відтінок пасивного стану як наслідок майбутньої
дії, нарешті, коли треба використати цю форму зі стилістичною метою 22.
Наведене пояснення категоріального значення аналітичної форми є надто
імпресіоністичним, щоб його прийняти без жодних застережень. Тому можна
погодитися з Л. Марчило, яка попередила, що сучасне використання аналітичної
та синтетичної форм має тенденцію до нівеляції їхніх семантичних відміннос
тей, хоча, з історичного погляду, синтетична форма могла була позначати кон
кретнішу дію порівняно з аналітичною як більш універсальною 23. Проте дослід
14 ШахматовОл., Кримський Аг. Нариси з історії української мови та хрестоматія з
пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ-ХУІІІ вв.—К., 1924.— С. 105.
15 Шевельов Ю. Історична фонологія української мови.— X., 2002.— С. 349.
16 Жовтобрюх М. А., Русанівський В. М., Скляренко В. Г. Історія української мови.— К.,
1979,— С. 302.
17 Див.: Бапуіепко А. Зіауіса еі Машіса. Цкгаішап іп Сопіехі— МйпсЬеп, 2006.— Р. 205-207.
18 Огієнко І. Українська літературна мова XVI ст. Крехівський апостол 1560-х рр.—
Варшава, 1930.— С. 386; Керницький І. М. Система словозміни в українській мові.— К.,
1967,— С. 233-234.
19 Про рівнозначність аналітичної та синтетичної форм пишуть і західні мовознавці, пор.:
БаМ О. Ор. сії.— Р. 319.
20 Бевзенко С. Зазнач, праця.— С. 213-217.
21 Потебня А. А. Зазнач, праця.— С. 358.
22 Бевзенко С. Зазнач, праця.— С. 217.
23 Марчило Л. М. З історії складних форм майбутнього часу в українській мові // Система і
структура східнослов’янських мов : Міжкафедр. зб. наук, праць.— К., 1997.— С. 23-24; див.:
КпгктаН. Ор. сії.— РгаЬа, 1960.— 8. 129.
116 І55И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4-5
.Наскільки український майбутній час є синтетичним?
ниця не врахувала ареального чинника, якого треба брати до уваги при поясненні
категоріального значення складної і складеної форм майбутнього часу. Пер
шим, хто спробував синтезувати історичний і ареальний підходи в трактуванні
згаданих форм майбутнього часу, був Ю. Шевельов. Ураховуючи труднощі, що
їх доводиться долати в описових граматиках, науковець припустив, що аргумен
ти про «починальний відтінок» спираються на походження форм, а не на їхнє
«теперішнє вживання». Утім, він тут же додав, що деякі південно-західні говір
ки зберегли давніший стан розвитку складних форм, а відтак ще й досі мають
починальний відтінок значення 24. Як наслідок, замість того щоб приписувати
елементові -м- статус формотворчого афікса або закінчення, Ю. Шевельов за
пропонував розглядати «елементи» -му/-меш/-ме тощо як одне ціле 25.
Підсумовуючи, варто наголосити, що в сучасному українському мовознав
стві ще й досі існує суперечність між прескриптивним та дескриптивним підхо
дами до потрактування того, що сьогодні називається синтетичною формою
майбутнього часу. Спроба Ю. Шевельова усунути цю суперечність через синтез
синхронії, діахронії та ареалогії могла видатися свого часу «надто еклектич
ною», а тому не знайшла послідовників, головно в Радянській Україні, де його
твори не поширювалися.
Розглянемо тепер погляди самого О. О. Потебні на стан і розвиток складних
форм майбутнього часу, які в певних діалектах і на певних етапах свого розвит
ку могли виявляти «відтінок починальності».
Одразу слід зазначити, що з приводу майбутнього часу з допоміжним дієсло
вом шти О. О. Потебня написав набагато менше, ніж його послідовники та ін
терпретатори. Уся його теорія, разом із численними прикладами з творів Г. Квіт-
ки-Основ’яненка, викладена на одній сторінці. Її можна узагальнити кількома
реченнями. По-перше, у східнослов’янській мові звороти з допоміжним дієсло
вом имаамь (иміти) ‘мати’ слід відрізняти від конструкцій із допоміжним
дієсловом йму, имеши, ймуть ‘брати’. По-друге, саме конструкції з допоміжним
дієсловом ‘брати’ утворюють «майбутній починальний» час. По-третє, у таких
зворотах, уживаних на південному заході, допоміжне дієслово може стояти як
перед, так і після інфінітива, тимчасом як на сході України — «лише разом».
По-четверте, починальне значення «звичайно ще досить очевидне», хоча часом
його важко відрізнити від «майбутнього тривалого» з буду 26.
У теорії О. О. Потебні можна виокремити кілька принципових положень, які,
на жаль, дуже часто затираються в поглядах його послідовників (або опонентів). З
одного боку, О. О. Потебня трактував значення «починальності» в історичній пло
щині, припускаючи поступове зникнення речовинного значення допоміжного
дієслова в деяких сучасних діалектах та відповідній нормі писемної мови. Інакше
кажучи, науковець ладен був приписати ширший значеннєвий і формальний
спектр майбутньому часу з колишнім допоміжним дієсловом тти, яке історично
змінювало свої морфосинтаксичні та семантичні ознаки. З другого боку, у просто
ровій площині, О. О. Потебня розглядав випадки вживання допоміжного дієслова
в південно-західному наріччі у вигляді проклітики (позиція Вакернагеля) та ен
клітики як вияв однієї категорії— «майбутнього починального», пор. му робити і
робити му. Таке клітичне вживаннє допоміжного дієслова з -му/-меш/-ме тощо
було, на думку О. О. Потебні, однотипним з «[написанням] разом», адже і в пер
шому, і в другому випадках ішлося про реалізацію того самого «майбутнього по
24 Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови.— Мюнхен, 1951.— С. 306-307.
25 Там же.— С. 306.
26 Потебня А. А. Зазнач, праця.— С. 358.
І83И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4—5 117
чинального», пор. південно-західні «форми-написання» му робити / робити му з
робити-му в південно-східних та деяких північних говірках. Отже, у поглядах
О. О. Потебні наскрізною є ідея про свого роду морфосинтаксично-семантичний
континуум клітичності в оформленні «майбутнього починального» — від ужи
вання клітичної форми допоміжного дієслова «окремо» на Південному Заході до
використання «разом» на Півночі та Південному Сході України.
На прикладах, ексцерпованих переважно з творів Г. Квітки-Основ’яненка,
О. О. Потебня показав, що, на відміну від очевидних клітичних «форм почи
нальності» в південно-західному наріччі, у південно-східних формах майбут
нього часу (з клітикою, немов складеною у момент мовлення з інфінітивом) се
мантика «починальності» часто губиться. Приклади з творів Квітки,
редагованих О. О. Потебнею21, досить показові в цьому плані. По-перше, вони
відбивають слобожанську говірку, якій властиві синтетичні форми майбутнього
часу. По-друге, їх потрактування може коливатися від «починальності» (П) до
значення «тривалості» (Т), залежно від того, чи робиться наголос на клітичній
природі -му/-меш/-ме тощо чи на позірній синтетичності усієї форми з кліти
кою, ледь припасованою до інфінітива, пор.:
«Тогди и вонарозумитеметь (П), що добре, а що худо; и буде знати, чого цуратнся и стерег
тись, а чого держатися» (Дитн, 12); «[...] дочечка наша охотнише буде вчитця, якь и твоя
Мехася зь нею вчитиметця» (П/Т) (там же, 12); «Ая своє робитему (П/Т)!» (Сн., 4); «Цилнй
годь матирью зватему (Т)» (там же, 6); «Та туть тебе такь видвередую, що тн й гадки нема-
тимешь\ (П)» (там же, 7); «И поти усе вередуватиму (Т), ажь поки купнпгь ласощивь» (там
же, 8); «Сусидьі почують, ще билпгь сміятемутця (П): скажуть, що тн зовсимь одуривь» (там
же, 8); «Оть бачь, и неустану, и непиду зь хатн, хочь туть що прнйизжи робитимуть (П)»
(там же, 8); «Винь хочь не лаятиме (П/Т), та мовчачи сердитеметця (П/Т), що паска невдаха
и що ему стидно їй нести межь люде до церкви на посвященне» (Скарб, 5); «Покинули не-
вистку, а самш и за холодну воду неприньмутця (П)» (там же, 5-6).
Коливання в потрактуванні прикладів майбутнього часу спостерігається і в
аналізі мови П. Гулака-Артемовського (родом з Черкащини), якій властиві риси
середньонадцніпрянської говірки 28.0 .0 . Потебня зредагував і видав кілька тек
стів цього письменника 1888 р., тобто саме тоді, коли готував до друку друге ви
дання «Из записок по русской грамматике», пор.:
«Що жь матемешь (П), Евграпе, чинити?» (Гулак, 194); «А щожь робитимешь (П/Т)? То
сказано — війна! [...] Теперь-то будемо Ляхивь и Турка чубьіть\ (Т)» (там же, 207).
Цікаво, що прикладів уживання синтетичних форм у творах П. Гулака-Арте-
мовського надзвичайно мало. Частково це може бути пов’язано з обмеженою
кількістю жанрів, що потрапили до видання за редакцією О. О. Потебні. Ідеться
про кілька коротеньких приказок, два прозові тексти («писульки») та чотири
байки— з них дві перелицьовані оди Горація. З іншого боку, обмежена кількість
синтетичних форм може відбивати реальний розподіл часових форм у рідній го
вірці автора, хоча й це не певно, бо Гулакові тексти писані суцільною (стилізова
ною) говірною мовою. Отже, питання поширення синтетичних форм майбут
нього часу в цього автора потребують додаткового вивчення.
27 Приклади наводяться за такими виданнями: Квитка Г. Ф. Божи дитн / Подь ред.
А. А. Потебни.— X., 1877 (далі скорочено — Дитн); Квитка Г. Ф. Пархимове сниданьня. На
пущаньня — якь завьязано. Пидбрехачь / Подь ред. А. А. Потебни.— X., 1877 (далі — Сн.);
Квитка Г. Ф. Оть тоби и скарбь / Подь ред. А. А. Потебни. — X., 1877 (далі — Скарб). За
винятком наголосів, правопис першодруку збережено, зокрема й написання частки не з
дієсловами.
28 Приклади наводяться за виданням: [А. Потебня]. Сочиненія П. П. Артемовского-
Гулака // Киевская старина.— 1888.— Т. 21. № 5.— С. 184—208 (далі — Гулак). Правопис,
старанно відтворений О. О. Потебнею за першоджерелом, збережено.
А. І. Даншенко________________________________________________________
118 І88И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4-5
.Наскільки український майбутній час є синтетичнім?
Утім, будь-які інтерпретаційні коливання в наведених прикладах з творів,
редагованих самим О. О. Потебнею, лише підтверджують системне коливання
в категоріальному значенні так званих синтетичних форм. Причому це коливання
може бути різного діапазону, хоча в жодному разі воно не виходить за межі кон
тинууму клітичності, який покриває всю україномовну територію в напрямі, як
ми вже зазначали, приблизно з південного заходу через північ на південний схід.
Деінде ми припустили, що в синтетичній словоформі майбутнього часу реф
лекси допоміжного дієслова -му/-меш/-ме тощо залишилися клітиками, хоча й
із різним ступенем синтаксичної автономності в різних українських діалектах.
Отже, такі рефлекси не можна ототожнювати із службовими афіксами, навіть
якщо вони тяжіють до інфінітива в постпозиції, що спостерігається у півден
но-східних та частині північних діалектів 29. Форми на зразок сміяти-му-сь, у
яких особово-числовий маркер му стоїть перед часткою ся, аж ніяк не доводять
афіксального статусу му. У цьому разі йдеться про рангове розташування
(ен)клітик на зразок того, що функціонувало в давніх східнослов’янських діа
лектах і збереглося частково в архаїчних українських говорах. Скажімо, давньо
руські енклітики мали тенденцію до розташування за вісьмома рангами, як-от:
же, ли, бо, ти (частка), би тощо, зі зв’язками 1-ї і 2-ї особи наприкінці30. Поря
док розташування му-ся(сь) є, судячи з усього, історично вторинним, що міг
поступово усталитися з посиленням граматикалізації допоміжного дієслова у
складі зворотів на позначення майбутнього часу з кінця XVI ст.
Побіжно зауважимо, що тенденція до рангового розташування клітик спо
стерігається й у формах минулого часу з колишнього перфекта, що поширені в
південно-західних та волинсько-поліських говорах31. Особово-числові марке-
ри-енклітики в таких формах виявляють коливання в розташуванні стосовно
зворотної частки. Це стає очевидним при дублюванні особово-числових марке
рів, посталих як із форм теперішнього часу давнього допоміжного діслова бути,
так і з форм, що, як припустив свого часу О. О. Потебня32, запозичили елемент х
зі складу умовної частки бих (пор. п. ЬусК), але не аориста, який на той час уже
зник, пор. гуц. був-]ех ‘я був’ 33. За браком місця наведемо лише два приклади з
гуцульського говору, що засвідчують тенденцію до рангового розташування
клітик, яка, однак, не вповні реалізована з огляду на варіантність у розташуванні
зворотної частки, пор.: дивив]ех си сме проти дивемуех-сме-си ‘я дивився’ 34.
Відмінність у написанні наведених форм вельми характерна, бо вона відбиває
незначні коливання в рівні граматикалізації клітик, а відтак — відмінність у їх
ньому ранговому розташуванні.
29 Даниленко А. І. Предикати, відмінки і діатези в українській мові: історичний і типоло
гічний аспекти.— X., 2003.— С. 401-404.
30 Див.: ЗализшкА. А. Древнерусские знклитики.— М., 2008.— С. 28; Критичний огляд
цієї праці див. у нашій рецензії, надрукованій у: 81ауіс апсі Базі Еигореап Іоигпаї.— 2009.—
Уоі. 53 (4).— Р. 726-728.
31 Атлас української мови : В 3 т.— К , 1988.— Т. 2.— Карта 245.
32 Потебня А. А. Зазнач, праця.— С. 253-254.
33 Генеза та поширення таких форм, включаючи чотири відомих дієслова, засвідчених
переважно в закарпатських говорах — замйух, привйух, заплюх, збух (від бости ‘бити ро
гами’), обговорюються в нашій статті: Бапуіепко А. «Ьоіа уууіиЬ", а р)аі' уагузиу' роЬиЬуГ»:
а саве оГ аихіїіагу сіііісз іп 8оиІЇг\уезІ Цкгаіпіап // Зіисііеп гиг 8ргаске ипсі Ьііегаїиг Ьеі Йеп
81а\уеп. ОесіепкясЬгій йіг Оеог§е У. 8Ьєує1оу аиа АпІаВ зеіпез 100. ОеЬигі8Іа§е8 / А. Бапуіепко,
8. Уакиїепко (еск.).— МйпсЬеп, 2010 (у друці).
34 О^опошкі Е. Зіисііеп аиґ сіет СеЬіеіе сіег гиіЬепіксЬеп ЗргасЬе.— ЬетЬег§, 1880.—
8. 145; Кобилянський Б. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття // Україн
ський діалектологічний збірник.— К., 1928.— Кн. 1.— С. 59.
0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4—5 119
А. І. Даншенко.
Варто зазначити, що термін «граматикалізація» ще не усталився в україн
ському мовознавстві. Утім, сягаючи своїм початком праць А. Мейє, відповідна
теорія набула популярності за останні 20 років на Заході, особливо у працях Бер-
нда Гайне, Тані Кутевої, Геннінга Андерсена і Бйорна Вімера, який нещодавно
опрацював найповніший перелік наслідків граматикалізації у слов’янських мо
вах, зокрема й синтетичну форму майбутнього часу в українській мові35. В осно
ві граматикалізації лежить процес втрати лексичним елементом свого речовин
ного значення і його поступове перетворення на граматичну одиницю (афікс).
Цей процес можна визначити за кількома параметрами, як-от: а) уживання пев
ної одиниці в нових контекстах; б) десемантизація, тобто втрата лексичного
(речовинного) значення; в) зміни в морфосинтаксичних характеристиках такої
одиниці, наприклад: допоміжне дієслово -> флективна клітика -» афікс; г) «фо
нетична ерозія» морфемних стиківЗб. Яскравим прикладом дії всіх перелічених
параметрів може бути формування одного з різновидів майбутнього часу в сер
бській мові, де модальне дієслово перетворюється на афікс синтетичної слово
форми: хої)у писати > писати=хТ)-у > писа=^-у31.
Згідно з вітчизняною традицією, на позначення цього процесу використо-
• »-» * ♦ • 38 «-» •вується іншии термін — «лексикалізація» , якии, з огляду на десемантизацію
відповідної одиниці (втрату лексичного значення), видається двозначним.
Отже, якщо допоміжне дієслово йму поступово втрачає своє лексичне значення
у межах відповідного часового звороту, то безпосереднім наслідком цього про
цесу може бути перетворення допоміжного дієслова на те, що його можна нази
вати флективною клітикою 39. Якщо це так, то немає підстав говорити про
будь-яке «виділення -м-» зі складу такої клітики, яка функціонує не як особове
закінчення, а як особово-числовий маркер (флективна клітика). Відповідно сло
воформи типу писати-му складаються за аглютинативним зразком, тобто, на
відміну від справді синтетичної сербської словоформи писану, без жодної фузії,
або «фонетичної ерозії», на місці посткореневого стику морфем, що суперечить
канонічній флективній словоформі української мови.
Відсутність «ерозії» (фузії) на тлі ареального континууму клітичності свід
чить про брак повної граматикалізації допоміжного дієслова у складі часового
звороту. Інакше кажучи, допоміжне дієслово ще не перетворилося на службову
морфему— чи то «суфікс майбутнього часу», чи то особове закінчення. Через це
в українських діалектах рефлекси допоміжного дієслова вживаються як флек
тивні клітики (проклітики / енклітики), які на периферії континууму клітичнос
ті, а саме в південно-східних говірках, усе більше тяжіють до інфінітива, звідки
поява «псевдосинтетичної форми» майбутнього часу.
35 Шетег В. Огаттаіісаіігагіоп іп Зіауіс Ьап£иа§Є8 // НапдЬоок оГ Огаттаїісаіігаїіоп /
В. Неіпе, Н. Кагго£ (есіз.).— Ох&гі (у друці).
36 Неіпе В., Киїегча Т. Ьап§да§е Сопіасі ап<1 Огаттаїісаі СЬап§е.— СатЬгісі§е, 2005.—
Р. 15.
37 Апсіегзеп Н. Огаттаїісаіігаїіоп іп а зреакег-огіепіесі Йіеогу оГ сЬап§е // Огаттайсаі
СЬагще апй Ьіп^иікііс ТЬеогу. ТЬе Яозепдаї рареге / ТЬ. ЕуіЬугезоп (ед.).— Атяіегдат; РЬіІа-
сіеІрЬіа, 2008.— Р. 27.
38 Д ив.: Бевзенко С. Зазнач, праця.— С. 215; Марчило Л. М. Зі спостережень над часо
вими формами дієслова у пам’ятках XVIII ст. // Поблеми граматики і лексикології української
мови.— К., 2006.— Вип. 2.— С. 156. Щоправда, в ранішій праці авторка пише про грамати-
калізованість окремих елементів в інфінітивних сполученнях, але робить це дуже обережно й
обмежує граматикалізацію втратою синтаксичної самостійності (див.: Марчило Л. М. З істо
рії складних фор майбутнього часу...— С. 23).
39 Див.: Вапуіепко А. Із іЬеге апу шйесііопаї йгіиге іп Еакі 81ауіс? А сазе оґ Цкгаіпіап
а§аіпзІ Кошапсе георепесі // ОаІіп§ Йіаіесіаі сЬап§ез іп §гаттагіса1 саІе§огіе8 іп Іпсіо-Еигореап /
В. Бгіпка, Е. БаЬІ еі: аі. (есіз.).— Атаїегсіат ; РЬіІасІеІрЬіа (у друці).
120 ЙЖУ 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4-5
.Наскільки український майбутній час є синтетичним?
З типологічного погляду, український синтетичний майбутній час є виявом
вторинного аналітизму, що історично поширювався з (південного) заходу через
північ на (південний) схід України 40. Запровадження інновацій на морфо-син-
таксичному рівні супроводжувалося поширенням інноваційних рис і на рівні
фонетичному. Деінде ми пояснили появу історично вторинного §2, а також аф
рикат сі22 і сІг2 У південно-західному наріччі формуванням опозиції за глухістю /
дзвінкістю у його діалектах 41. Через це в західнополіських, волинських, над
дністрянських, подільських, буковинських та інших південно-західних говірках
спостерігається повна нейтралізація приголосних перед шумними (як напруже
ними, так і ненапруженими), звідки про\г']ба та ду[§\ка\ у більш просунутих із
цього погляду південно-західних говірках така нейтралізація зустрічається і на
межі слів, пор. лі[(] (лід). Натомість у південно-східному наріччі, а також у
більшості північних говірок наявна лише часткова нейтралізація на зразок
про[г'\ба 42. Такий розподіл типів нейтралізації свідчить про існування особли
вої фонологічної системи дзвінкості (рЬопешіс уоісіп§ зузіет) в південно-захід-
них говірках, тимчасом як у південно-східних та північних говірках діє фоноло
гічна система напруженості (рЬопешіс ргоіепаіїу). З історичної перспективи
властива протоукраїнському консонантизмові опозиція за напруженістю уповні
розвинулася спочатку в південно-західних говірках, після чого охопила решту
українських діалектів, з-поміж них південно-східні говірки — в останню чергу.
Згодом у південно-західному наріччі опозицію за напруженістю заступила но
віша опозиція за дзвінкістю / глухістю. Досить прикметно, що поширення цієї
вторинної опозиції відбувалося паралельно з розвитком майбутнього починаль
ного із допоміжним дієсловом шти.
Якщо постання двох типів майбутнього часу— одного з допоміжним дієсло
вом бути та другого з допоміжним дієсловом шти — було не випадковим збігом
обставин, а наслідком нашарування двох історично паралельних тенденцій, то
семантичні відмінності між ними, про які писав свого часу О. О. Потебня,
мають підстави з погляду як історії, так і ареалогії. Оскільки розвиток майбут
нього починального із флективними клітиками -му/-меш/-ме тощо є наслідком
дії вторинного аналітизму, немає смислу описувати відповідні форми в термінах
синтетизму, особливо на тлі ширшого континууму клітичності, який мав на
увазі О. О. Потебня, описуючи рефлекси майбутнього починального в україн
ських говірках.
(Нью Йорк, США)
А. І. БАНУЬЕЖЮ
НО\\ МТСН 8У1УТНЕТІС 18 ТНЕ ІЖКАІМА> 8УЇЧТНЕТІС РІГГЦКЕ ТЕТОЕ?
ТЬе агіісіе йеаїв \уііЬ ІЬе ^ие8ііоп оґ зупйіегізт оґ ІЬе зупіЬеІіс Гиіиге Іепзе й о т ІЬе роті оґ
уіе\¥ оґ ІІ8 агеаі сИзІгіЬиІіоп аші сІіасЬгопіс Іуроіоду. Ргетізесі оп О. РоІеЬгуа’к у іє \у к , ІЇіе аиіЬог
ргорозєз іо Ігеаі Йіе Йііиге зупіЬеІіс Іепзе аз ІЬе гезиіі оґ весопсіагу апаїуйят зргеас1т§ Ьізіогісаііу
&от ЗоиІЇшезІ уіа КогіЬ Іо ЗоиіЬеазІ Цкгаіпіап. ТЬе ехізіепсе оґ а рагіісиїаг сІМс сопііпиит аі-
1о\У8 ІЬе аиЙіог Іо у і є \ у гейехез оґ ІЬе аихіїіаіу уегЬ -ти/-тел>/-те апсі ІЬе Ііке ак іпйесйопаї
СІІЇІС8.
Кеу\УОгдв: ІЬе зупіЬейс йііиге Іепзе, іпйесгіопаї сіійс, сіійс сопііпшдт, §гаттаІіса1іга-
гіоп, сііііс ро8Ігіопіп§.
40 Даншенко А. Зазнач, праця.— С. 389-414.
41 Ьапуіепко А. Ргот О іо Н апсі а^аіп іо О іп Цкгаіпіап: Ьеіугееп ІЬе ^ езі Еигореап ап<і
Вугапііпе Ігасііііоп? // Біе \¥е11 сіег 81ауеп.— 2005.— Уоі. 50.— Р. 33-56.
42 Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови.— 2-е вид.— К., 1966.—
С. 180-181, 144.
І83И 0027-2833. Мовознавство, 2010, № 4—5 121
|