Образ співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС у російському еміґрантському дискурсі 1920–1930-х рр.

• Published in: Український історичний журнал
• Date: 2021
• Main Author: Кузіна, К.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2021
• Subjects: Історичні студії
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184549
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Образ співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС у російському еміґрантському дискурсі 1920–1930-х рр. / К. Кузіна // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 113-130. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Стаття присвячена дослідженню образу співробітника органів держбезпеки СРСР
 у 1920–1930-х рр. у текстах авторства представників російської еміґрації. Мета полягає
 в комплексному аналізі образа співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС та механізмів його
 формування в публіцистичних творах, мемуарах, періодичних виданнях російської спільноти
 закордоння. Методологія. Корисними для вивчення феномену образу іншого/чужого/ворога
 є феноменологічно орієнтовані теорії П.Берґера та Т.Лукмана, зокрема про роль мови в
 конструюванні абстрагованих символів, що є елементами повсякденного життя. У досліджені
 використано лінґвокультурологічний метод і метод контент-аналізу. Висновки. На основі
 аналізу текстових документів установлено, що трансляція образу співробітника радянських
 органів держбезпеки здійснювалася крізь призму «ворога». Тиражовані стереотипні уявлення,
 досвід як окремого індивіда, так і спільноти у цілому, а також інформаційні впливи пропаґанди
 позначилися на його формуванні. Цей образ був представлений у двох планах. На початку
 1920‑х рр. у наративі домінував образ «чекіста-ката». Із другої половини десятиліття на
 передньому краї еміґрантського дискурсу з’явився «аґент ОДПУ», який діяв поза межами
 СРСР і ніс потенційну небезпеку іншим країнам. Очільники каральних органів Радянського
 Союзу репрезентувалися в рамках сталих стереотипів і типізацій. Усі ці образи були розраховані
 як на іноземного адресата (чимало праць публікувалися в перекладі англійською, французькою,
 німецькою мовами), так і на пересічних російських вигнанців. До того ж образи, що транслювалися
 російськомовною пресою, мали на меті справити мобілізуючий ефект на еміґрантську спільноту. The article is devoted to the analysis of an employee’s image of the Soviet secret police
 agency in the 1920–1930s in the texts written by the representatives of the Russian emigration.
 The purpose of the article is to analyze VChK–OGPU–NKVD employee’s image of and the
 mechanisms of constructing this image in journalistic works, memoirs, and periodicals of the
 Russian community in exile. Methodology. Phenomenologically oriented theories of P.Berger
 and T.Lukman, in particular about the role of language in the construction of abstract symbols,
 which are elements of everyday life, are useful for studying the phenomenon of the image of other/
 strange/enemy. The linguistic-cultural method and the method of content analysis were used
 in the study. Conclusions. Based on these texts, VChK–OGPU–NKVD employee’s image was
 shown through the prism of the “enemy”. The stereotypes, the experience of an individual as well
 as community, the informational influences of propaganda affected this image. It was presented in
 two perspectives. The image of the “chekist-executioner” dominated in the early 1920s. From the
 second half of this decade, an “OGPU agent” appeared at the forefront of the emigrant discourse,
 operating outside the USSR and posing a potential danger to other countries. The heads of the
 secret police agency of the USSR were represented within the framework of permanent stereotypes
 and typifications. All these images were addressed to foreign recipients (many works had been
 published in English, French, and German), as well as to ordinary Russian emigrants. Also, the
 images sheared by the Russian-language media were intended to have a mobilizing effect on
 the emigrants community.