Образ співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС у російському еміґрантському дискурсі 1920–1930-х рр.

• Datum: 2021
• 1. Verfasser: Кузіна, К.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2021
• Schriftenreihe: Український історичний журнал
• Schlagworte: Історичні студії
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/184549
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Образ співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС у російському еміґрантському дискурсі 1920–1930-х рр. / К. Кузіна // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 113-130. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Стаття присвячена дослідженню образу співробітника органів держбезпеки СРСР у 1920–1930-х рр. у текстах авторства представників російської еміґрації. Мета полягає в комплексному аналізі образа співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС та механізмів його формування в публіцистичних творах, мемуарах, періодичних виданнях російської спільноти закордоння. Методологія. Корисними для вивчення феномену образу іншого/чужого/ворога є феноменологічно орієнтовані теорії П.Берґера та Т.Лукмана, зокрема про роль мови в конструюванні абстрагованих символів, що є елементами повсякденного життя. У досліджені використано лінґвокультурологічний метод і метод контент-аналізу. Висновки. На основі аналізу текстових документів установлено, що трансляція образу співробітника радянських органів держбезпеки здійснювалася крізь призму «ворога». Тиражовані стереотипні уявлення, досвід як окремого індивіда, так і спільноти у цілому, а також інформаційні впливи пропаґанди позначилися на його формуванні. Цей образ був представлений у двох планах. На початку 1920‑х рр. у наративі домінував образ «чекіста-ката». Із другої половини десятиліття на передньому краї еміґрантського дискурсу з’явився «аґент ОДПУ», який діяв поза межами СРСР і ніс потенційну небезпеку іншим країнам. Очільники каральних органів Радянського Союзу репрезентувалися в рамках сталих стереотипів і типізацій. Усі ці образи були розраховані як на іноземного адресата (чимало праць публікувалися в перекладі англійською, французькою, німецькою мовами), так і на пересічних російських вигнанців. До того ж образи, що транслювалися російськомовною пресою, мали на меті справити мобілізуючий ефект на еміґрантську спільноту.