Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності

Розглянуто особливості розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії для 3-х глибинних шарів фокальної зони Вранча (1– до 40 км, 2 – 70–140 км, 3 – >140 км) в межах 11-річного циклу сонячної активності (СА) для двох часових інтервалів – 1701–2006 рр. і 1928–2006 рр. Вста...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Authors:	Кузнєцова, В.Г., Пронишин, Р.С., Миронюк, В.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2008
Series:	Геодинаміка
Subjects:	Геофізика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18524
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності / В.Г. Кузнєцова, Р.С. Пронишин, В.М. Миронюк // Геодинаміка. — 2008. — № 1(7). — С. 89-95. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-18524
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-185242025-02-09T12:38:28Z Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності Анализ распределения землетрясений района Вранча в пределах 11–летнего цикла солнечной активности Analysis of distribution of earthquakes in Vrancha area during the 11–years cycle of solar activity Кузнєцова, В.Г. Пронишин, Р.С. Миронюк, В.М. Геофізика Розглянуто особливості розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії для 3-х глибинних шарів фокальної зони Вранча (1– до 40 км, 2 – 70–140 км, 3 – >140 км) в межах 11-річного циклу сонячної активності (СА) для двох часових інтервалів – 1701–2006 рр. і 1928–2006 рр. Встановлено, що на циклічних кривих розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії фіксуються два максимуми цих величин, які співпадають з періодами максимального зростання (до max СА) і спаду (після max СА) сонячної активності в 11-річному циклі. Можливо, що “спусковим гачком” є не сама величина СА, а її інтенсивні зміни в межах 11-річного циклу, які можуть спричиняти тригерну дію на нестійку рівновагу сейсмічного вогнища на завершальній стадії накопичення в ньому сейсмічної енергії. Рассмотрены особенности распределения количества землетрясений и суммарной выделенной сейсмической энергии 3-х глубинных слоев фокальной зоны Вранча (1– до 40 км, 2 – 70–140 км, 3 – >140 км) в пределах 11-летнего цикла солнечной активности (СА) для двух временных интервалов 1701–2006 гг., 1928–2006 гг. Установлено, что на цикличных кривых распределения количества землетрясений и суммарной выделенной сейсмической энергии фиксируются два максимума этих величин, которые совпадают с периодами максимального роста (до max СА) и спада (после max СА) солнечной активности в 11-летнем цикле. Возможно, что “спусковым крючком” является не сама величина СА, а ее интенсивные изменения в пределах 11-летнего цикла, которые могут оказывать триггерное воздействие на неустойчивое равновесие сейсмического очага на завершающей стадии накопления в нем сейсмической энергии. Peculiarities of distribution of earthquakes quantity and total emitted seismic energy of Vrancha focal zone 3 deep layers (1 – up to 40 km, 2 – 70–140 km, 3 – > 140 km) during 11-years Solar activity cycle (SA) in two temporal ranges 1701–2006 yrs., 1928–2006 yrs. were examined. It was determined, that two maximums of earthquakes quantity distribution and total emitted seismic energy on cyclic curves were fixed. This maximum coincides with maximum increasing (before max SA) and maximum decreasing (after max SA) of Solar activity during 11-years cycle. Possibly, “the trigger” is not the value of SA itself, but its intensive variations during 11-year cycle, which can influence as a trigger upon unstable balance of seismic source in the final stage of seismic energy accumulation. 2008 Article Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності / В.Г. Кузнєцова, Р.С. Пронишин, В.М. Миронюк // Геодинаміка. — 2008. — № 1(7). — С. 89-95. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1992-142X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18524 550.34; 550.385; 523.746 uk Геодинаміка application/pdf Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геофізика Геофізика
spellingShingle	Геофізика Геофізика Кузнєцова, В.Г. Пронишин, Р.С. Миронюк, В.М. Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності Геодинаміка
description	Розглянуто особливості розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії для 3-х глибинних шарів фокальної зони Вранча (1– до 40 км, 2 – 70–140 км, 3 – >140 км) в межах 11-річного циклу сонячної активності (СА) для двох часових інтервалів – 1701–2006 рр. і 1928–2006 рр. Встановлено, що на циклічних кривих розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії фіксуються два максимуми цих величин, які співпадають з періодами максимального зростання (до max СА) і спаду (після max СА) сонячної активності в 11-річному циклі. Можливо, що “спусковим гачком” є не сама величина СА, а її інтенсивні зміни в межах 11-річного циклу, які можуть спричиняти тригерну дію на нестійку рівновагу сейсмічного вогнища на завершальній стадії накопичення в ньому сейсмічної енергії.
format	Article
author	Кузнєцова, В.Г. Пронишин, Р.С. Миронюк, В.М.
author_facet	Кузнєцова, В.Г. Пронишин, Р.С. Миронюк, В.М.
author_sort	Кузнєцова, В.Г.
title	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності
title_short	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності
title_full	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності
title_fullStr	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності
title_full_unstemmed	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності
title_sort	аналіз розподілу землетрусів району вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності
publisher	Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Геофізика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/18524
citation_txt	Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності / В.Г. Кузнєцова, Р.С. Пронишин, В.М. Миронюк // Геодинаміка. — 2008. — № 1(7). — С. 89-95. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Геодинаміка
work_keys_str_mv	AT kuznêcovavg analízrozpodíluzemletrusívrajonuvrančavmežah11ríčnogociklusonâčnoíaktivností AT pronišinrs analízrozpodíluzemletrusívrajonuvrančavmežah11ríčnogociklusonâčnoíaktivností AT mironûkvm analízrozpodíluzemletrusívrajonuvrančavmežah11ríčnogociklusonâčnoíaktivností AT kuznêcovavg analizraspredeleniâzemletrâsenijrajonavrančavpredelah11letnegociklasolnečnojaktivnosti AT pronišinrs analizraspredeleniâzemletrâsenijrajonavrančavpredelah11letnegociklasolnečnojaktivnosti AT mironûkvm analizraspredeleniâzemletrâsenijrajonavrančavpredelah11letnegociklasolnečnojaktivnosti AT kuznêcovavg analysisofdistributionofearthquakesinvranchaareaduringthe11yearscycleofsolaractivity AT pronišinrs analysisofdistributionofearthquakesinvranchaareaduringthe11yearscycleofsolaractivity AT mironûkvm analysisofdistributionofearthquakesinvranchaareaduringthe11yearscycleofsolaractivity
first_indexed	2025-11-26T00:09:07Z
last_indexed	2025-11-26T00:09:07Z
_version_	1849809435278442496
fulltext	Геофізика УДК 550.34; 550.385; 523.746 В.Г. Кузнєцова1, Р.С. Пронишин2, В.М. Миронюк1 АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ ЗЕМЛЕТРУСІВ РАЙОНУ ВРАНЧА В МЕЖАХ 11-РІЧНОГО ЦИКЛУ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ Розглянуто особливості розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії для 3-х глибинних шарів фокальної зони Вранча (1– до 40 км, 2 – 70–140 км, 3 – >140 км) в межах 11- річного циклу сонячної активності (СА) для двох часових інтервалів – 1701–2006 рр. і 1928–2006 рр. Встановлено, що на циклічних кривих розподілу кількості землетрусів і сумарної виділеної сейсмічної енергії фіксуються два максимуми цих величин, які співпадають з періодами максимального зростання (до max СА) і спаду (після max СА) сонячної активності в 11-річному циклі. Можливо, що “спусковим гачком” є не сама величина СА, а її інтенсивні зміни в межах 11-річного циклу, які можуть спричиняти тригерну дію на нестійку рівновагу сейсмічного вогнища на завершальній стадії накопичення в ньому сейсмічної енергії. Ключові слова: сонячна активність; 11-річний цикл; розподіл кількості землетрусів; “спусковий гачок”. Вступ У зв’язку з необхідністю довгострокового прогнозу сейсмічних явищ дослідники вже тривалий час вивчають можливі зв’язки сей- смічності з різними зовнішніми, планетарними факторами, в тому числі і з 11-річним циклом сонячної активності (СА) [1, 2]. Вважається, що зовнішні джерела значної інтенсивності, які мають певну циклічність у часі, такі як СА, можуть чинити тригерний вплив на нестійку рівновагу сейсмічного джерела на завершальній стадії накопичення в ньому сейсмічної енергії. Роль спускового механізму можуть відігравати, крім СА, зміни швидкості обертання Землі та існуючі зміни атмосферної циркуляції, при- пливні деформації, які пов’язані з гравітаційною дією Місяця та Сонця та ін. [2]. Стан проблеми Найбільш повно зв’язки сейсмічності з сонячною і магнітною активністю досліджено в роботах А.Д. Ситинського [3, 4], який, в основ- ному, використовував для статистичного аналі- зу циклічні криві СА, одержані методом накла- дання епох, і аналізував їх для пошуку прихованих періодичностей землетрусів. На наш погляд, найбільш позитивною рисою цих робіт було те, що аналіз робився з врахуванням певних особливостей тектонічної будови і сучасної геодинаміки для окремих сейсмотек- тонічних зон планети. Так, для Курило-Кам- чатської зони найбільша сейсмічна активність спостерігається в епоху максимуму СА (0, +1 рік) і мінімуму (+5, +6 рік) в 11-річному сонячному циклі, а для регіону Середньої Азії і Казахстану вона дещо зміщена (+1, +3 роки). Таким же шляхом йшли і болгарські дослідники [5], які проаналізували сейсмічність Серед- земноморської зони і одержали на циклічній кривій 11-річного циклу СА 2 максимуми (0, +3 роки). Методом накладання епох працював і О.М. Барсуков [6, 7], який для сильних земле- трусів всієї планети довів існування 2-х типів 11-річної циклічності СА в залежності від сили землетрусів. Землетруси з М≥7,5 відбувалися, в основному, в період максимуму СА, тоді як землетруси меншої сили (7≥М≤4) тяжіють до зони мінімуму. В інших роботах, особливо останнього періоду [8–10], порівнюються довгі часові ряди змін сейсмічності Землі (переважно з 1900 р.) зі змінами чисел Вольфа (W), вико- нуються процедури згладжування різним кро- ком (від 3 до 5 років) і на цій основі визначаються коефіцієнти кореляції між сей- смічністю і W. Результати цих досліджень не дають однозначної оцінки особливостей роз- поділу сейсмічності в межах 11-річного циклу СА і не узгоджуються між собою. Огляд публікацій цього напрямку показує, що проблема не є простою і її розв’язання потребує подальших зусиль дослідників як у розробці методичних підходів, так і у відборі даних для статистичного аналізу на основі коректно складеного каталогу сейсмічних подій. Підтримуючи підхід А.Д. Ситинського, ми також вважаємо доцільним робити аналіз лише в межах окремих сейсмотектонічних зон, що і було зроблено для сейсмоактивних зон України – Карпат і Криму [11, 12]. Спільним для обох сейсмоактивних зон є те, що найбільш потужні землетруси як Карпат (М≥6,7, 87%), так і Криму (М≥5, 83%) відбулися в інтервалі ±3 роки від максимуму СА. Було також відмічено, що не спостерігається прямого зв’язку між абсолют- ними значеннями W з одного боку та кількістю і енергією землетрусів з іншого. Тобто слід сподіватися, що існує ініціюючий (тригерний) механізм впливу СА на сейсмічні процеси. Представлена стаття є продовженням дослід- жень цього напрямку і має за мету більш детальне вивчення розподілу сейсмічних подій району Вранча в межах 11-річного циклу СА з врахуванням особливостей глибинної будови цієї зони, а саме з розподілом вогнищ земле- трусів за глибиною. © В.Г. Кузнєцова, Р.С. Пронишин, В.М. Миронюк, 2008 89 Геодинаміка 1(7)/2008 Особливості будови глибокофокусної сейсмоактивної зони Вранча Потужна у енергетичному відношенні сейсмоактивна зона Вранча розташована в Румунії в горах Вранча, пов’язана з вигином Карпатської дуги – зоною зчленування Східних і Південних Карпат. Глибинна будова зони вивчена вздовж геотраверсу V [13] і літосфер- ного трансекту Вранча – Південно-Українська АЕС [14]. Поверхня Мохо фіксується тут на глибинах 45 км. Нижче, у верхній частині мантії розташований шар зниженої граничної швид- кості розповсюдження сейсмічних хвиль (Vr до 7,75–8,0 км/с), який змінюється зоною посту- пового росту граничних швидкостей поширення сейсмічних хвиль до 8,6 км/с. Детальне вивчення структури сейсмоак- тивної зони Вранча виконано Є.А. Сагаловою [15] за результатами спостережень мережі сейсмічних станцій Карпатського регіону та прилеглих територій. Розподіл вогнищ земле- трусів у проекції на вертикальну площину, що проведена вхрест простягання основних струк- турних елементів, дає уяву про будову фокаль- ної зони. Корові та глибокі вогнища, що фор- мують фокальну зону, створюють порівняно тонкий фокальний шар, який перетинає земну кору та верхню мантію під різними кутами. Верхня, літосферна частина фокальної зони орієнтована під кутом 60о до горизонту, має товщину біля поверхні близько 60 км, а на глибині 100 км – 20 км. Нижня, мантійна частина майже вертикальна і має товщину не більше 20–30 км. На інтервалі глибин від 35 до 70 км, у проміжку, де за даними ГСЗ наявний шар зниженої швидкості, вогнища землетрусів відсутні. Горизонтальні перетини фокальної зони, побудовані для глибин 90, 120, 150 км, і чітко окреслюють овальну форму проекції зони і мають деякі характерні особливості. Так, на глибинах 90 і 120 км вогнища, як правило, розташовані по периметру контуру проекції зони, тоді як на глибині 150 км вогнища повністю щільно заповнюють всю площу проекції. З врахуванням таких особливостей будови фокальної зони виділено три шари, в інтервалах яких проведено зіставлення сейсміч- ності і СА в межах 11-річного циклу. Це наступні глибини: 0–40 км (корові землетруси); 70–140 км (верхня частина мантії); глибше 140 км (нижня частина фокальної зони). Вихідні дані та методика досліджень Для вивчення особливостей розподілу сейсмічності в межах 11-річного циклу СА для кожного з 3-х виділених інтервалів глибин складено каталог землетрусів. Основою для складених каталогів були наступні дані: каталог за 1091-1990рр. з [16] та сейсмологічні бюлетені за період 1991-2006 рр. [17, 18]. В каталозі за 1091-1990 рр. наведені значення магнітуди, які були перераховані в енергетичний клас К за відомою формулою [19] К=1,8М+4, а по значеннях К визначена енергія кожного землетрусу (К=lgE) в Дж. В сейсмологічних бюлетенях, як правило, вже були визначені значення К і аналогічно було визначено енергію. На основі складених каталогів землетрусів визначені сумарні річні значення енергії ΣЕ і річна кількість землетрусів ΣN для трьох глибинних шарів зони Вранча. Для дослідження особливостей розподілу сейсмічності в межах 11-річного циклу є достатньо фактичного матеріалу, хоча сейсмічна інформація в часі нерівномірна. Існує так званий історичний період (до початку ХХ сторіччя), коли фіксувалися лише сильні землетруси (за макросейсмічними ефектами), та інструменталь- ний – з 1928 року, протягом якого постійно збільшувалась кількість зареєстрованих земле- трусів у зв’язку з ущільненням мережі сей- смічних станцій і можливістю фіксувати земле- труси меншої сили. Саме тому було вибрано наступні часові інтервали: весь період – 1701– 2006 рр. і інструментальний період – 1928– 2006 рр. Це було зроблено для того, щоб з’ясувати, чи будуть існувати закономірності в обох часових інтервалах. Дані про середньорічні значення сонячної активності (числа Вольфа W) за період 1701– 2006 рр. взяті з [20]. Статистичний аналіз проведено методом накладання епох окремих 11-річних циклів СА і на основі сумування кількості землетрусів (N) та енергії (Е) по роках відносно максимуму СА в циклі отримані сумарні циклічні криві ΣN та ΣЕ для кожного глибинного шару і вказаних вище двох часових інтервалів. На циклічних кривих 0 – рік максимуму СА, “+”– роки після максимуму, “–” – роки перед максимумом СА. Обговорення результатів Відомо [21], що для СА характерна не тільки 11-річна циклічність, але і більш довгоперіодні вікові зміни. На рис. 1.а представлені зміни СА за період більше як 300 років і видно, що амплітуди коливань W у сусідніх 11-річних циклах, як правило, досить сильно відрізня- ються, і цикли зі значними амплітудами в максимумі змінюються циклами з меншими амплітудами. В роботі [22] для повного аналізу особливостей вікових змін СА взяті середньо- місячні дані W, починаючи з циклу 1 (1775 рік), для яких існує більш–менш надійний непе- рервний ряд. Автори використали метод головних компонент часових рядів і отримали криву вікової компоненти W, яка показана на рис. 1.б. З рисунка видно, що групи послідовних 11-річних циклів мають то більш високий, то більш низький середній рівень. Так, група 90 Геофізика циклів біля середини ХІХ століття має більш високі значення максимумів СА, ніж групи циклів у першій половині та в кінці ХІХ століття. Значне поступове збільшення СА спостерігається з початку ХХ і набуває максимального значення у 1957 році (19 цикл). Можливо, що такі довготривалі вікові зміни СА якимось чином впливають на сейсмічний режим планети і зокрема на сейсмічність району Вранча, який ми досліджуємо. Для перевірки такого припущення проаналізовано часові ряди змін СА і сумарної річної виділеної сейсмічної енергії (logΣE) за інструментальний період сейсмічних досліджень, починаючи з 1928 р. (рис. 2). Рис. 1. Зміни в часі середньорічних значень чисел Вольфа W (а) та крива вікової компоненти W (за Е.В. Кононович, Н.Н. Шефов, 2003 р.) (б). Рис. 2. Порівняння часових рядів змін сумарної річної виділеної сейсмічної енергії (log ΣЕ) району Вранча (а) і чисел Вольфа W (б). Починаючи з 1928 року відзначається поступове збільшення СА в максимумі 11- річного циклу, яке досягає максимального значення W=190,2 у 1957 році, після якого спостерігається зменшення значень W. Сей- смічна енергія в цей період виділяється майже у протифазі порівняно зі змінами СА. Між двома сильними землетрусами району Вранча 10.11. 91 Геодинаміка 1(7)/2008 1940 року з М=7,4 та 4.03 1977 року з М=7,1, коли спостерігалися дуже великі значення сумарної виділеної річної сейсмічної енергії (ΣЕ=2,12·1017 Дж та ΣЕ=6,03·1016 Дж відпо- відно), у 1957 році фіксується наймінімальніше за весь цей період значення ΣЕ=1,26·1012 Дж. Цікаво, що це мінімальне значення ΣЕ знахо- диться на піку максимуму СА за все ХХ століття. На даний час не існує надійних доказів існування такої залежності між довгоперіод- ними (віковими) змінами СА і сейсмічним режимом регіону, тому що проаналізовано відносно короткий проміжок часу. Можливо, майбутнє продовження часового ряду дозволить зробити більш однозначні висновки. Далі розглянемо особливості циклічних кривих розподілу сейсмічної активності для двох часових інтервалів 1701–2006 рр., та 1928– 2006 рр. та для трьох глибинних шарів фокальної зони району Вранча. На рис. 3 представлені циклічні криві розподілу кількості землетрусів ΣN для двох вказаних вище інтервалів часу. Кількість використаних для аналізу землетрусів наведена в таблиці 1. Таблиця 1 Кількість землетрусів, використаних для побудови циклічних кривих для 2-х інтервалів часу і різних глибинних шарів. Часовий інтервал Інтервал глибин 1701- 2006 рр. 1928- 2006 рр. 0–40 (1) 196 184 70–140(2) 514 487 >140 (3) 311 290 загальна кількість землетрусів 1021 961 На циклічних кривих для обох інтервалів часу і для глибинних шарів 2 та 3, а також для загальної суми землетрусів ΣN фокальної зони спостерігаються 2 максимуми ΣN. Перший максимум припадає на інтервал –3 роки до максимуму СА для обох шарів 2 і 3, а також для всієї фокальної зони і аналогічний для обох часових інтервалів. Другий, більш широкий, дещо відрізняється по формі між шарами 2 і 3, хоча має однакову конфігурацію для сумарних кривих ΣN для обох часових інтервалів. Рис. 3. Розподіл кількості землетрусів ΣN в межах 11-річного циклу СА для різних часових інтервалів та різних глибинних шарів зони Вранча. (глибинні шари фокальної зони: 1– 0–40 км; 2 – 70–140 км; 3 – >140 км.) Максимальне значення у сумарній кривій ΣN для всієї фокальної зони зафіксовано на інтер- валі +2 роки після максимуму СА, для шару 3 – на +4 роки після максимуму СА, для шару 2 – на +3 роки після максимуму СА. Інша картина у розподілі значень ΣN спостерігається для 1 шару, де існує лише один максимум ΣN на інтервалі +2 роки. Можливо, що відмінність у розподілі землетрусів між більш глибинними шарами 2 і 3 та поверхневим (коровим) 1 зумовлена особливостями структури цих зон та природою сейсмотектонічних процесів в них. Поряд з аналізом розподілу в межах 11- річного циклу СА сумарної річної кількості землетрусів для двох означених вище періодів 1701-2006 рр. та 1928-2006 рр. проаналізовано розподіл сумарної річної виділеної енергії (ΣЕ) для кожного з трьох глибинних шарів і для всіх землетрусів фокальної зони Вранча (рис. 4). За весь часовий інтервал 1701–2006 рік виділя- ються два чіткі максимуми ΣЕ на значеннях –2 роки до максимуму СА і +3 роки після максимуму СА як для сумарної виділеної енергії всієї фокальної зони, так і для окремих шарів 2,3. Такий же характер має циклічна крива ΣЕ за період 1928–2006 рр. з дещо меншими зна- ченнями сумарної виділеної сейсмічної енергії. Означені на циклічних кривих для всіх землетрусів Вранча особливості розподілу максимумів ΣЕ зберігаються і для окремих шарів 2 та 3. Відмічені вище закономірності розподілу ΣЕ не виявлені для поверхневого 92 Геофізика шару 1 (рис. 5), для якого, в цілому, характерні значно менші (майже до 3,4 порядків) величини сумарної виділеної енергії. В цілому, циклічні криві розподілу ΣN і ΣЕ мають характерні особливості. Максимальна сейсмічна активність припадає на періоди максимальних градієнтів росту або спаду значень W у 11-річному циклі СА, тобто подібні до кривої градієнту ∆W/∆Т (рис. 6). Пред- ставлена на рис. 6 циклічна крива побудована авторами на основі вирахування середньої умовної величини W по річних значеннях W для кожного року циклу відносно його максимуму за період 1701-2006 рр. Останнє наводить на думку, що не сама величина СА, а її інтенсивні зміни в часі, можливо, впливають на сейсмічний режим. Інтенсивний ріст і спад сонячної активності приводить до змін параметрів магнітосфери та плазмосфери і викликають зміни циркуляції у атмосфері, що призводить до змін погоди та інших природних явищ, в тому числі напру- женості і спектру електромагнітних полів на поверхні Землі. Ці зміни зовнішніх параметрів можуть чинити тригерну дію на нестійку рівновагу сейсмічного вогнища на завершальній стадії накопичення в ньому сейсмічної енергії. Рис. 4. Розподіл у межах 11-річного циклу СА сумарної річної виділеної енергії ΣЕ для всіх землетрусів фокальної зони (а, б); для землетрусів у глибинних шарах 2, 3 (в, г) для різних часових інтервалів (глибини шарів фокальної зони: 2– 70–140 км; 3 – >140 км) Рис. 5. Розподіл в межах 11-річного циклу СА сумарної річної виділеної енергії ΣЕ для землетрусів поверхневого шару (0–40 км) для різних часових інтервалів. 93 Геодинаміка 1(7)/2008 Рис 6. Розподіл середньої умовної величини W в межах 11-річного циклі СА за 1701- 2006 рр. та крива градієнту ∆W/∆Т. Причому слід розуміти, що “спусковий гачок” може спрацювати тільки при умові накопичення у вогнищі достатньої кількості енергії, близької до критичної. Цей критичний стан вогнища залежить від геодинамічних процесів, які є індивідуальними для кожної сейсмогенної зони планети. Саме тому вплив СА на сейсмічний режим слід вивчати не для всієї планети, як роблять деякі дослідники, а для кожного сейсмоактивного регіону окремо. Висновки 1. Виконано аналіз розподілу в межах 11- річного циклу СА кількості землетрусів (ΣN) і сумарної річної виділеної енергії (ΣЕ) для трьох глибинних шарів зони Вранча: перший – 0–40 км (коровий), другий – 70–140 км, третій – >140 км. 2. Максимальні значення кількості землетрусів (ΣN) і сумарної виділеної сейсмічної енергії (ΣЕ) на циклічних кривих відмічаються в інтервалі максимальних змін СА в 11-річному циклі. 3. Можливо, не сама величина СА, а її інтенсив- ні зміни в часі можуть впливати на нестійку рівновагу сейсмічного вогнища на завершальній стадії накопичення в ньому сейсмічної енергії. 4. Вплив кожного з відомих глобальних екзо- генних факторів (сонячна активність, припливи, швидкість обертання та рух полюса Землі, атмо- сферні та іоносферні явища та ін.) на сейсмо- тектонічні процеси слід вивчати індивідуально. Скоріш за все, “спусковим гачком” може бути їх сумарна дія. Література 1. Широков В.А. Влияние космических факто- ров на геодинамическую обстановку и ее долгосрочный прогноз для северо-запад- ного участка Тихоокеанской тектонической зоны // Вулканізм і геодинаміка. – 1977. – № 7. – С. 103 –114. 2. Николаев А.В. Проблемы наведенной сей- смичности // Наведенная сейсмичность. – М.: Наука, 1994. – С. 5-15. 3. Сытинский А.Д. О зависимости глобальной и региональной сейсмичности Земли от фазы 11-летнего цикла солнечной актив- ности // Докл. АН СССР. – 1982. – 265, № 6.– С. 1350–1353. 4. Сытинский А.Д. Связь сейсмичности Земли с солнечной активностью и атмосферными процессами. – Л.: Гидрометеоиздат, 1987. – 99 с. 5. Georgieva Katya, Kirov Boian, Atanasov Dimitar. On the relation between solar activity and seismicity on different time scales // J. Atmosph. Electr. – 2002. – 22, № 3. – Р. 291– 300. 6. Барсуков О.М., Булатова Г.А. 11-летняя ци- кличность землетрясений //Дониш. – 1986. – №7. – С. 16–21. 7. Барсуков О.М. Два типа 11-летней циклич- ности сейсмической активности // Физика Земли. – 1986. – № 6. – С. 76–78. 8. Лозицька Н.Й. Зв’язок між глобальною енергією землетрусів та сонячною актив- ністю // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. астрон. – 1999. – Вип. 35. – С. 45–50. 9. Кузьменко Э.Д., Крыжанивский Е.И., Про- нишин Р.С., Карпенко А.Н., Чепурный И.В. О цикличности карпатских землетрясений и их связи с солнечной активностью // Гео- физ. журн. – 2007. – 29, № 4. – С. 66–76. 10. Шестопалов И.П., Харин Е.П. Изменчи- вость во времени связей сейсмичности Земли с циклами солнечной активности различной длительности // Геоф. журн. – 2006. – 28, №4. – С. 59–70. 11. Кузнєцова В.Г., Максимчук В.Ю., Горо- диський Ю.М., Нікіфорова Н.М., Прони- шин Р.С. Дослідження зв’язків сейсмічності Карпат з фазами 11-річного циклу сонячної активності і магнітними бурями з раптовим початком // Геофіз. журн. – 2005. – 27, № 5. – С. 848–855. 12. Кузнєцова В.Г., Максимчук В.Ю., Горо- диський Ю.М., Климкович Т.А. Дослід- ження зв’язків сейсмічного режиму Крим- ського регіону з фазами 11-річного циклу сонячної активності // Геофіз. журн. – 2006. – 28, № 5. – С. 173–178. 13. Соллогуб В.Б., Чекунов А.В., Старостен- ко В.И. и др. Строение литосферы вдоль геотраверса V на основании комплексных геолого-геофизических данных // Геофіз. журн. – 1985. – 7, № 4. – С. 3–18. 14. Харитонов О.М., Красовский С.С., Купри- енко П.Я., Кутас В.В. и др. Литосферный трансект Вранча – Южно-Украинская АЄС // Геофіз. журн. – 1993. – 15, № 5. – С. 23–31. 94 Геофізика 15. Сагалова Е.А. Фокальная зона Карпатских землетрясений у гор Вранча // Геофиз. сбор- ник. – 1975. – 68 – С. 75 –81. 16. Костюк О., Сагалова Є., Руденська І., Про- нишин Р., Кендзера О. Каталог землетрусів Карпатського регіону за 1901-1990 роки // Праці наук. т-ва ім. Шевченка. – Львів, 1997. – Т. 1. – С.121–137. 17. Землетрясения Украины в 1991 г. – Киев: Наук.думка, 1995. – С. 83–85. 18. Сейсмологический бюллетень Украины за 1992, 1993, 1994, 1995–1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 г. /Под ред. Б.Г. Пустовитенко. – Симферополь: Ин-т геофизики НАН Украины, 1995, 1996, 1997, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 – 130 с., 92 с., 84 с., 148 с., 130 с., 129 с., 112 с., 148 с., 135 с., 134 с., 131 с., 166 с., 205 с., 295 с. 19. Инструкция о порядке производства и обработки наблюдений на сейсмических станциях Единой системы сейсмических наблюдений СССР. – М.: Наука, 1982. – 273 с. 20. Каталог W: http://www.wdcb.ru/spt/data/solar. act/sunspot/Yearly. 21. Афанасьева В.И., Шевнин А.Д. Некоторые статистические характеристики магнитной активности // Геомагнитная активность и ее прогноз. – М.: Наука, 1978. – С. 5–26. 22. Кононович Э.В., Шефов Н.Н. Тонкая струк- тура одиннадцатилетней цикличности сол- нечной активности // Геомагнетизм и аэрономия. – 2003. – 43, № 2. – С. 166–173. АНАЛИЗ РАСПРЕДЕЛЕНИЯ ЗЕМЛЕТРЯСЕНИЙ РАЙОНА ВРАНЧА В ПРЕДЕЛАХ 11-ЛЕТНЕГО ЦИКЛА СОЛНЕЧНОЙ АКТИВНОСТИ В.Г. Кузнецова, Р.С. Пронишин, В.М. Миронюк Рассмотрены особенности распределения количества землетрясений и суммарной выделенной сейсмической энергии 3-х глубинных слоев фокальной зоны Вранча (1– до 40 км, 2 – 70–140 км, 3 – >140 км) в пределах 11-летнего цикла солнечной активности (СА) для двух временных интервалов 1701–2006 гг., 1928–2006 гг. Установлено, что на цикличных кривых распределения количества землетрясений и суммарной выделенной сейсмической энергии фиксируются два максимума этих величин, которые совпадают с периодами максимального роста (до max СА) и спада (после max СА) солнечной активности в 11-летнем цикле. Возможно, что “спусковым крючком” является не сама величина СА, а ее интенсивные изменения в пределах 11-летнего цикла, которые могут оказывать триггерное воздействие на неустойчивое равновесие сейсмического очага на завершающей стадии накопления в нем сейсмической энергии. Ключевые слова: солнечная активность; 11-летний цикл; распределение количества землетрясе- ний; “спусковой крючок”. ANALYSIS OF DISTRIBUTION OF EARTHQUAKES IN VRANCHA AREA DURING THE 11–YEARS CYCLE OF SOLAR ACTIVITY V.G. Kuznetsova, R.S. Pronishyn, V.M. Myronyuk Peculiarities of distribution of earthquakes quantity and total emitted seismic energy of Vrancha focal zone 3 deep layers (1 – up to 40 km, 2 – 70–140 km, 3 – > 140 km) during 11-years Solar activity cycle (SA) in two temporal ranges 1701–2006 yrs., 1928–2006 yrs. were examined. It was determined, that two maximums of earthquakes quantity distribution and total emitted seismic energy on cyclic curves were fixed. This maximum coincides with maximum increasing (before max SA) and maximum decreasing (after max SA) of Solar activity during 11-years cycle. Possibly, “the trigger” is not the value of SA itself, but its intensive variations during 11- year cycle, which can influence as a trigger upon unstable balance of seismic source in the final stage of seismic energy accumulation. Key words: Solar activity; 11-years cycle; earthquakes quantity distribution; “the trigger”. 1Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, м.Львів; 2Відділ сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, м.Львів. Надійшла 02.10.2008 95 http://www.wdcb.ru/spt/data/solar

Аналіз розподілу землетрусів району Вранча в межах 11–річного циклу сонячної активності

Institution

Similar Items