Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення

В статті представлені результати узагальнення авторського досвіду використання процесів і процедур, методологічних положень і методів композиційного планування в адміністративно-командній системі управління та розробки методичних положень композиційного моніторингу індикаторів регіонального людськог...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2022
Main Author:	Столяров, В.Ф.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2022
Series:	Вісник економічної науки України
Subjects:	Відновлення економіки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186752
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення / В.Ф. Столяров // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 193-204. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-186752
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1867522025-02-23T18:58:49Z Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення Compositional Planning of Restarting the Socio-Economic Development at Different Levels of State Building Столяров, В.Ф. Відновлення економіки В статті представлені результати узагальнення авторського досвіду використання процесів і процедур, методологічних положень і методів композиційного планування в адміністративно-командній системі управління та розробки методичних положень композиційного моніторингу індикаторів регіонального людського розвитку в ринковій економіці. Визначені проблемні питання формування Стратегічних планів діяльності Мінекономіки України на 2020-2024 рр. та на 2022-2024 рр. та управлінські промахи щодо скасування інформаційно-методичного забезпечення узгодженої взаємодії центральних, регіональних і місцевих органів влади, а також національного ранжування регіонального людського розвитку. Розглянута практика використання методів композиції і декомпозиції в організаційно-економічній постановці задач планування в умовах створення АСУ різних рівнів вугільної промисловості України. Розкрита сутність принципово нового післявоєнного державотворення України в системі відповідних принципів і ознак. Спроєктований порядок застосування принципів і ознак системи композиційного моніторингу регіонального людського розвитку. Наведені приклади використання структурно-відтворювального підходу композиційного планування для підготовки і експертної оцінки проєктів загальнодержавних рішень стосовно вугільної промисловості України. Обґрунтовані пропозиції щодо визначення в державному секторі як базису національної економіки суб’єктів господарювання різних форм власності та стосовно відновлення випуску статистичних бюлетенів "Регіональний людський розвиток" за 2018-2022 рр., які формуються на основі Методики виміру людського розвитку в регіонах України 2012 року. The article presents the results of summarizing the author's experience in using processes and procedures, methodological provisions and methods of compositional planning in the administrative-command system of management and the development of methodological provisions for compositional monitoring of indicators of regional human development in a market economy. The problematic issues of the formation of the Strategic Plans of the Ministry of Economy of Ukraine for 2020-2024 have been identified. and for 2022-2024. and managerial failures to cancel the information and methodological support for the coordinated interaction of central, regional and local authorities, as well as the national ranking of regional human development. The practice of using the methods of composition and decomposition in the organizational and economic formulation of planning problems in the conditions of creating automated control systems for different levels of the coal industry in Ukraine is considered. The essence of a fundamentally new post-war state building in the system of relevant principles and features is revealed. The procedure for introducing the principles and features of the system of compositional monitoring of regional human development has been designed. Examples of the use of the structural-reproductive approach of compositional planning for the preparation and expert evaluation of projects of national decisions on the coal industry of Ukraine are given. Substantiated proposals for the definition in the public sector as the basis of the national economy of business entities of various forms of ownership and for the resumption of the publication of statistical bulletins "Regional human development" for 2018-2022, which are formed on the basis of the Methodology for measuring human development in the regions of Ukraine in 2012. 2022 Article Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення / В.Ф. Столяров // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 193-204. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).193-204 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186752 338.26:316.42:351.82+338.24 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Відновлення економіки Відновлення економіки
spellingShingle	Відновлення економіки Відновлення економіки Столяров, В.Ф. Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення Вісник економічної науки України
description	В статті представлені результати узагальнення авторського досвіду використання процесів і процедур, методологічних положень і методів композиційного планування в адміністративно-командній системі управління та розробки методичних положень композиційного моніторингу індикаторів регіонального людського розвитку в ринковій економіці. Визначені проблемні питання формування Стратегічних планів діяльності Мінекономіки України на 2020-2024 рр. та на 2022-2024 рр. та управлінські промахи щодо скасування інформаційно-методичного забезпечення узгодженої взаємодії центральних, регіональних і місцевих органів влади, а також національного ранжування регіонального людського розвитку. Розглянута практика використання методів композиції і декомпозиції в організаційно-економічній постановці задач планування в умовах створення АСУ різних рівнів вугільної промисловості України. Розкрита сутність принципово нового післявоєнного державотворення України в системі відповідних принципів і ознак. Спроєктований порядок застосування принципів і ознак системи композиційного моніторингу регіонального людського розвитку. Наведені приклади використання структурно-відтворювального підходу композиційного планування для підготовки і експертної оцінки проєктів загальнодержавних рішень стосовно вугільної промисловості України. Обґрунтовані пропозиції щодо визначення в державному секторі як базису національної економіки суб’єктів господарювання різних форм власності та стосовно відновлення випуску статистичних бюлетенів "Регіональний людський розвиток" за 2018-2022 рр., які формуються на основі Методики виміру людського розвитку в регіонах України 2012 року.
format	Article
author	Столяров, В.Ф.
author_facet	Столяров, В.Ф.
author_sort	Столяров, В.Ф.
title	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення
title_short	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення
title_full	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення
title_fullStr	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення
title_full_unstemmed	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення
title_sort	композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Відновлення економіки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/186752
citation_txt	Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення / В.Ф. Столяров // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 193-204. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT stolârovvf kompozicíjneplanuvannâvídnovlennâsocíalʹnoekonomíčnogorozvitkunaríznihrívnâhderžavotvorennâ AT stolârovvf compositionalplanningofrestartingthesocioeconomicdevelopmentatdifferentlevelsofstatebuilding
first_indexed	2025-11-24T12:58:43Z
last_indexed	2025-11-24T12:58:43Z
_version_	1849676659641286656
fulltext	СТОЛЯРОВ В. Ф. 2022/№1 193 УДК 338.26:316.42:351.82+338.24 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2022.1(42).193-204 Василь Федосійович Столяров академік АЕН України д-р екон. наук, проф. ORCID 0000-0002-4399-7117 e-mail:stolyarovvf@ukr.net, Інститут фізичної економіки ім. С. А. Подолинського, м. Київ КОМПОЗИЦІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ ВІДНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ Українська влада має покладатися на власну науку і змінити своє зневажливе ставлення до національного економічного мислення. Володимир Кирилович Черняк, д.е.н., професор, народний депутат III-IV скликання Верховної Ради України Вступ. В ринковій економіці, побудованій на ба- гатоукладності відносин власності, як і в плановій еко- номіці, де переважає загальнодержавна форма влас- ності на засоби виробництва і природні ресурси, го- ловна задача композиційного планування полягає в попередньому комплексному аналізі та прогнозно- планових розрахунках стану досягнення інтересів і ці- лей розвитку суб’єктів та органів управління єдиної соціально-економічної системи. Але, якщо у плановій економіці процеси і про- цедури композиційного планування базувались на ви- знанні властивостей цілісності, самоорганізації і стій- кості тільки для галузей народного господарства і про- мисловості, то в умовах ринкової економіки ці влас- тивості вже притаманні таким суб’єктам національної економіки, як її сектори і кластери, регіони і громади, корпорації та фінансово-промислові групи та інші складові. При цьому самоорганізація суб’єкта націо- нальної економіки розглядається як засіб, з одного боку, досягнення його цілісності, а, з іншого — забез- печення його стійкості. Методологія композиційного планування, яке має системний характер, визначає принципи ком- позиції (агрегації або інтеграції) та декомпозиції (дезагрегації або диференціації) інтересів та цілей розвитку суб’єктів національної економіки, як частин цілого, а також методи досягнення їх узгодженості і збалансованості по ієрархії і за часом за відповідним критерієм діяльності і оптимізації. Застосування процесів і процедур, методології і методів композиційного планування соціально-еко- номічного розвитку одночасно на усіх рівнях державо- творення республіки забезпечить розгляд суб’єктів на- ціональної економіки як його органічних частин. Роль Центру композиційного планування в суве- ренній державі доцільно визначити на основі поло- жень, обґрунтованих вченими Центрального еконо- міко-математичного інституту (ЦЕМІ) Академії наук Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) ще на початку 70-х років минулого ХХ століття: "Центр, или верхний уровень системы, выражающий эмерджентные интересы системы как целостности, играет в композиционном планировании двоякую роль: с одной стороны, он выступает как элемент системы и участвует в процессе согласования интересов, с другой — он же выполняет функции координатора, вырабатывая значения общехозяйственных управляющих переменных" [1, с. 199-201]. Виходячи з стисло викладених положень систем- ної методології, процедури композиційного плану- вання соціально-економічного розвитку можуть здій- снюватись в режимі реального часу і включати про- цеси: по-перше, виконання попереднього комплекс- ного аналізу соціально-економічного розвитку, з ви- явленням позитивних і негативних наслідків; по-друге, розробки проєктів нових планових рішень; по-третє, організації їх доведення і моніторингу виконання; по- четверте, контролю і корегувань реалізації основних і додаткових заходів досягнення запланованих рішень. Механізми післявоєнної розбудови національної економіки повинні виходити із необхідності укріплення її державності шляхом уточнення стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку і тактичних важелів державного регулювання з використанням прямих і зво- ротних зв’язків по ієрархії державотворення. Згідно Конституції України, побудова нової еконо- міки оновленої держави повинна бути зорієнтована на посилення доцентровості планових рішень суб’єктів різ- них рівнів системи в ході цілеспрямованого впровад- ження єдиної державної соціально-економічної політики. Наразі, передбачається поширення застосування програмно-цільових і проєктних методів обґрунту- вання нових планових рішень з одночасним уточнен- ням стратегічних цілей, які не були досягнуті протягом останніх 7-10 років з коригуванням їх бюджетування на найближчу середньострокову перспективу в 3-5 ро- ків. Самая главная задача, стоящая перед человечеством сегодня,- комплексное использование всех уже имеющихся достижений науки и техники для решения глобальных проблем, вызванных антигуманностью товарно-денежных методов распределения ресурсов на планете. Жак Фреско, американский производственный инженер, промышленный дизайнер и футуролог (1916-2017) Актуальність теми, постановка проблеми і мета до- слідження. В серпні 2020 року Міністерство розвитку СТОЛЯРОВ В. Ф. 194 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ економіки, торгівлі та сільського господарства Укра- їни актуалізувало Стратегічний план своєї діяльності на 2020-2024 роки (затверджено Міністром Ігорем Петрашко з погодженням Державним секретарем Міні- стерства Костянтином Мар'євич). Мета діяльності Міністерства була представлена як місія соціально- адекватного менеджменту стосовно забезпечення стій- кого економічного зростання, створення робочих місць та підвищення стандартів і якості життя насе- лення. В Стратегічному плані діяльності Мінекономіки були визначені 2 стратегічні цілі Міністерства [2]: - перша ціль — створення сприятливого для біз- несу інвестиційного середовища, яка включала 8 клю- чових завдань; - друга ціль — створення умов для підвищення технологічності економіки з 4-ма ключовими завдан- нями. Виходячи з теми, предмету і об’єкту аналітичного дослідження, найбільш цікавими і корисними є 8-ме завдання першої цілі "Розбудова сучасної системи стра- тегічного планування і прогнозування розвитку еконо- міки" та 1-е завдання другої цілі "Підвищення ефектив- ності виробництва на засадах сталого розвитку та роз- витку високотехнологічних конкурентних виробництв". В інформаційно-аналітичних матеріалах Страте- гічного плану діяльності Мінекономіки на 2020- 2024 рр. є повідомлення щодо направлення 31.12.2020 р. проєкту Закону України "Про державне стратегічне планування" до Верховної Ради України для розгляду, обговорення і прийняття. Але цей Закон залишився загадковою казковою мрією у віртуальному просторі ще з початку 2000-х років ХХІ ст. Порівняльний аналіз аналогічних законопроєктів 2011 і 2017 рр. був здійснений фахівцями Інституту фі- зичної економіки ім. С. А. Подолинського, результати якого представлені в публікації [3]. З'ясувалось, що в законопроєкті 2017 р. начебто випадково, а можливо й був умисно скасований прин- цип дотримання загальнодержавних цілей при роз- робці документів державного стратегічного плану- вання згідно законопроєкту 2011 р. Тобто, ігнорува- лась суспільна потреба забезпечення реалізації єдиної для всіх суб’єктів загальнодержавної соціально-еконо- мічної політики, що не відповідали положенням Кон- ституції України (1996 р.), насамперед тим, які мають статус прямої (безумовної) дії. Процеси і процедури обґрунтування планових рі- шень та механізми виконання завдань досягнення стратегічних цілей не були зорієнтовані на викорис- тання методологічних положень системного (компо- зиційного) планування стосовно досягнення узгодже- ності цілей соціально-економічного розвитку держави та її суб’єктів як єдиного цілого. В Стратегічному плані діяльності Мінекономіки на 2020-2024 рр. були передбачені механізми вико- нання тільки тих завдань, реалізація яких забезпечува- лась фінансуванням з державного бюджету. В досяг- ненні першої і другої стратегічних цілей не була ви- значена роль місцевих бюджетів, питома вага яких у Зведеному бюджеті держави повинна була складати вже 65% у 2020 р. (згідно Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", яка була затверджена Президентом Ук- раїни П. Порошенком в січні 2015 р.). Виходячи з положень композиційного плану- вання, в Стратегічному плані діяльності Мінеконо- міки на 2020-2024 рр. не було передбачено: - по-перше, подальший розвиток системи 25-ти показників узгодження діяльності центральних і міс- цевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо соціально-економічного роз- витку регіонів, передбачених Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року (за- тверджена постановою Уряду від 21.07.2006 р. № 1001); - по-друге, використання позитивного досвіду укладання Угод між Урядом і Обласними радами До- нецької, Львівської, Волинської, Вінницької, Івано- Франківської та Херсонської областей стосовно спіль- ної розробки і виконання планових рішень соціально- економічного розвитку держави і регіонів як єдиного цілого. Заслужений економіст України, екс-заступник міністра Міністерства регіонального розвитку і будів- ництва, екс-перший заступник міністра Міністерства економіки України, д.е.н. Романюк Сергій Андрійович підставами запровадження Угод щодо регіонального розвитку вважав наступні передумови [4, с. 244-245]: - розробку Державної та регіональних стратегій розвитку на довготривалий період; - введення обов’язкової координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади з визначення та здійснення заходів з розвитку території; - визначення партнерських стосунків з цих про- блем органами місцевого самоврядування із запрова- дженням процедур узгодження у програмуванні та реалізації політики розвитку. Таким чином, заклада- лись основи багаторівневого управління, коли запро- ваджується субсидіарність визначення завдань з пробле- матики розвитку; - забезпечення публічності усього процесу, пов’я- заного з угодами; - визначення спільного фінансування, а відпо- відно, і передбачення у бюджетному процесі коштів на реалізацію угод, та зобов’язання сторін, які піддаються моніторингу громадськістю. С. А. Романюк у своїй монографії "Розвиток ре- гіонів у відкритій економіці: теорія, політика, прак- тика" розкрив сутність, зміст і порядок укладання Угод між Урядом і Обласними радами як інструменту реа- лізації Закону України "Про стимулювання регіональ- ного розвитку" (прийнятий 8 вересня 2005 р. № 2850- IV, введений в дію 01.01.2006 р., втратив чинність у 2022 р.). Але, згідно скасованого закону, Уряд та Ор- гани місцевого самоврядування (ОМС) спільно визна- чали проблеми і завдання розвитку регіонів та заходи з виконання цих завдань, щорічне планування і фінан- сування Угод як з державного, так і місцевого бюдже- тів, процедури підготовки Угод, координацію яких здійснювали ЦОВВ з питань соціально-економічної політики і з залученням наукових і громадських орга- нізацій. Угоди мали державну реєстрацію, офіційне опублікування в газеті "Урядовий кур’єр" та моніто- ринг їх виконання. На основі концептуального коригування Страте- гічного плану діяльності Міністерства на 2020-2024 рр. був підготовлений аналогічний план на 2022-2024 рр. (затверджено 12.11.2021 р. Першим віцепрем'єр-мі- ністром України, Міністром економіки України Юлією Свіріденко з погодженням в.о. Державного секретаря Мінекономіки України Оленою Бояркіною). В Стратегічному плані діяльності Мінекономіки України на 2022-2024 рр. також були визначені 2 стра- тегічні цілі Міністерства [5]: - перша ціль — трансформація моделі економіч- ного розвитку в напрямку високотехнологічної сталої економіки, яка включала 3 ключові завдання; - друга ціль — створення сприятливого для біз- несу інституційного середовища з 7 ключовими за- вданнями. СТОЛЯРОВ В. Ф. 2022/№1 195 Виходячи з теми, предмету і об’єкту аналітичного дослідження, найбільш цікавими і корисними є 2-е і 7-ме завдання другої цілі: "Ефективне управління дер- жавною власністю" і ""Розбудова сучасної системи стра- тегічного планування і прогнозування розвитку еконо- міки". У Вступі Стратегічного плану діяльності Мінеко- номіки України на 2022-2024 рр. зазначено, що "аналіз виконання плану у попередні роки засвідчив недоста- тню ефективність у досягненні визначених стратегічних цілей. Наявне відставання потребувало акселерації до- сягнення цілей, для чого було сформовано ціль щодо трансформації моделі економічного розвитку в напрямку високотехнологічної сталої економіки, сфокусовано на досягненні нової цілі наявні механізми державного уп- равління та сформовано нові" [5]. Крім того, зважаючи на недостатню інтенсивність досягнення цілей у попередньому періоді, складну економічну ситуацію в країні, а також результати про- веденої оцінки прогресу у досягненні встановлених раніше цільових індикаторів (що вимірюють процес досягнення Цілей Сталого Розвитку (ЦСР) на 2016- 2030 рр.), проведено коригування окремих індикаторів в досягненні цілей Стратегічного плану. Зокрема: - за 8-ю індикаторами, за якими мала місце нега- тивна динаміка з фактичним відставанням на п'ять ро- ків, визначені ЦСР цільові орієнтири 2020 р. зафіксо- вано, тобто перенесено, вже на 2024 р. (ЦСР 8.1.2; 8.1.3; 8.1.4; 8.3.1; 8.6.3; 9.5.1; 9.5.2; 17.1.2); - за 3-ма індикаторами прогресу досягнення ці- льових меж орієнтирів є цілком реалістичним (ЦСР 8.6.1; 8.6.2; 17.3.1), тому вони збережені без змін. Але чому цілі і ключові завдання Стратегічних планів діяльності Мінекономіки України на 2020- 2024 рр. і на 2022-2024 рр. не спрямовані на організа- цію і мобілізацію виконання національних завдань першочергових ЦСР на період до 2030 року (с цільо- вими значеннями на 2015, 2020, 2025 і 2030 роки)?: - Ціль 1. Подолання бідності (3 завдання, 5 ін- дикаторів); - Ціль 2. Подолання голоду, розвиток сільсь- кого господарства (2 завдання, 4 індикатори); - Ціль 3. Міцне здоров'я і благополуччя (8 за- вдань, 15 індикаторів); - Ціль 4. Якісна освіта (3 завдання, 5 індикато- рів). У зв'язку з цим абсолютно доцільним є, по ана- логії з Планом заходів з реалізації Державних стратегій регіонального розвитку на період до 2020 року і на 2021-2027 рр., необхідність переформувати Стратегічні плани діяльності Мінекономіки України на Плани за- ходів з організаційно-мобілізаційної діяльності на до- сягнення національних завдань ЦСР на відповідні терміни: до 2020, 2025 і 2030 рр. Тобто, має місце наявна потреба розробки і прий- няття Планового Кодексу України, в якому необхідно регламентувати за часом і змістом етапи підготовки і прийняття Послань Президента України до НаРОДу і Верховної Ради, Планів роботи Верховної Ради Укра- їни, Кабінету Міністрів України і Центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) соціально-економічної сфери та ін. Фахівці Інституту фізичної економіки ім. С. А. По- долинського на протязі останніх 10 років пропонували розробку Планового Кодексу України [6, с. 35]. Але, рекомендації і пропозиції вчених і фахівців вітчизняної економічної науки (навіть прикладного характеру) залишаються поза увагою керівництва дер- жави, народних депутатів та українського чинов- ництва. Головна причина полягає у матеріальному стимулюванні чиновництва за рахунок фінансових коштів технічної допомоги заморських донорів. Впровадження вітчизняних ініціативних розро- бок не входить до планів заморських "наглядачів" — бенефіціарів української кризи. Плановий Кодекс Ук- раїни повинен базуватися на Законі України "Про дер- жавне стратегічне планування", а його розробка — на еталонній матриці системного аналізу і проєктування складових принципово нового державотворення. Термінова необхідність прийняття Планового Кодексу України обумовлена порушенням строків розробки, прийняття і доведення до виконавців дер- жавних планових рішень: Стратегічний план діяльно- сті Мінекономіки на 2020-2022 рр. був прийнятий в серпні 2020 р. (на 8-й місяць після початку його реа- лізації), а на 2022-2024 рр. — в листопаді 2021 р. (за 45 днів, як це відбувалось в практиці планової еконо- міки). У Вступі Стратегічного плану діяльності Мінеко- номіки України на 2022-2024 рр. констатовано, що план: - відповідає процесу стратегічного планування, вра- ховує функціональні повноваження Міністерства та за- безпечує передбачуваність, збалансованість, прозорість його бюджетування на середньострокову перспективу; - зорієнтований на досягнення національних за- вдань Цілей Сталого Розвитку України на період до 2030 року, як це передбачено Указом Президента України від 30.09.2019 р. № 722/2019 "Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року" (але це відповідає дій- сності тільки по окремим ЦСР). Тобто, "акселерація" досягнення стратегічних ці- лей і проведене коригування окремих індикаторів їх досягнення відповідають деяким методологічним і ме- тодичним положенням системного планування, але тільки на національному рівні (на рівні Центру, без врахування інтересів і цілей розвитку регіонів, без їх ди- ференціації та інтеграції по адміністративним облас- тям). В інформаційно-аналітичних матеріалах Страте- гічного плану діяльності Мінекономіки України на 2022-2024 рр. повідомлено, що новий законопроєкт "Про державне прогнозування і стратегічне плану- вання економічного і соціального розвитку" був на- правлений Уряду 28.02.2022 р. Підставою розробки проєкту цього закону було 2-ге завдання другої цілі Стратегічного плану Мінекономіки України на 2022- 2024 рр. — Стратегія реформування системи управ- ління державними фінансами на 2022-2025 рр. (схва- лено розпорядженням Уряду від 29.12.2021 р. № 1805-р). В Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2022-2025 рр. визначені проблеми, які обумовлені відсутністю Закону України "Про державне стратегічне планування". Найактуаль- нішими серед них були визначені наступні: - відсутність цілісної системи стратегічного пла- нування, слабий зв'язок між стратегічним плануван- ням, бюджетним плануванням і плануванням держав- них інвестицій; - відсутність повноцінного впровадження серед- ньострокового бюджетного планування; - відсутність чіткого розподілу повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого са- моврядування; - недостатня прозорість та підзвітність щодо ви- користання коштів місцевих бюджетів; - обмежена кадрова спроможність щодо реаліза- ції реформи на центральному та місцевому рівні. СТОЛЯРОВ В. Ф. 196 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ Наведені проблеми поглиблюють актуальність аналітичного дослідження за темою статті, яка обрана на підставі переосмислення автором власного досвіду впровадження в плановій економіці процесів і про- цедур, методологічних положень і методів компози- ційного планування, а також власного досвіду роз- робки методичного забезпечення композиційного мо- ніторингу регіонального людського розвитку в умовах ринкової економіки [7; 8]. Результатом впровадження ідеології економіч- ного лібералізму шляхом застосування англосаксонсь- кої моделі ринкової економіки відкритого типу (тобто, при мінімальному втручанні держави в соціально-еко- номічний розвиток) стали антиконституційні зміни в базисі і надбудові українського суспільства (у порів- нянні з плановою моделлю державотворення незалеж- ної, суверенної і соборної України). Роздержавлення власності українського народу на засоби виробництва, землю, її надра (а незабаром і на атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси) призвело до виникнення класової структури багатих і бідних, найбагатших олігархів і феодалів та надто бід- ного простонароддя (як електорату минулих і майбутніх виборів) в економічних відносинах базису і надбудови, яка повинна була б відображати соціально-духовні від- носини. Але фундаментом українського суспільства були, є і будуть етнічні і етичні цінності, історичні та мо- рально-духовні традиції. В умовах сьогодення набуло інтернаціонального характеру ирислів’я сербського народу: "На войне политики дают боеприпасы, бо- гатые дают еду, а бедные дают своих детей! Когда война закончится, политики пожимают друг другу руки! Богатые поднимают цены на продовольствие, а бедные ищут могилы своїх детей…". Одкровенням сприймаються також слова яскравого представника європейського абсолютизму короля Прусії Фрідріха Великого (1712-1786 рр.): "Если бы мои солдаты на- чали думать, никто из них не остался бы в строю…" [9]. Державність України — це устрій усього матеріаль- ного і духовного буття українського народу, як компле- ксу тих інститутів економіки, політики, культури, релігії, міфології та ін., що діють на усій території, населеній національним колективом. Інституалізація складових цього комплексу в органічну цілість призвана забезпечу- вати його стійкий еволюційний розвиток у сучасному сьогоденні та майбутньому бутті. Тобто, державність України є своєрідним фунда- ментом, корінням і вінцем незалежності, суверенності і соборності держави, а державотворення — це комп- лексні процеси утворення і розвитку держави як єди- ної соціально-економічної системи багатоукладних форм власності. Принципово нове державотворення в Україні як не- залежної, суверенної і соборної держави — це досягнення гармонії державного, національного і територіального су- веренітету з сувереном живої людини на основі зміни па- радигми взаємодії базису і надбудови з матеріального збагачення на парадигму духовного розвитку і мораль- ного розквіту українського суспільства. Відомий фран- цузький мікробіолог і хімік Луі Пастер (1822-1895 рр.) наполягав на важливості ролі науки в гармонійному розвитку суспільства: "На той ступени развития, кото- рой мы достигли и которая обозначается именем "но- вейшей цивилизации", развитие наук, быть может, ещё более необходимо для нравственного благососто- яния народа, чем для его материального процветания" [10]. Тому, науковою проблемою композиційного пла- нування соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення незалежної, суверенної і со- борної України доцільно вважати обґрунтування на основі національної системи цінностей повноважень (прав і відповідальності) Центру і суб'єктів господарю- вання в соціально-економічному розвитку українсь- кого народу на основі еталонної матриці системного аналізу і проєктування Центром і суб’єктами складо- вих принципово нового державотворення як єдиного органічного цілого (див. таблицю). Виходячи з актуальності теми і стислого визна- чення проблеми аналітичного дослідження, його ме- тою стало обґрунтування вихідних умов і структурно- логічної схеми композиційного планування соціально- економічного розвитку українського народу шляхом авторського узагальнення досвіду його використання в плановій економіці та досвіду використання розроб- леного методичного забезпечення композиційного мо- ніторингу регіонального людського розвитку в умовах ринкової економіки. Таблиця Еталонна матриця системного аналізу і проєктування складових принципово нового державотворення № з/п Принципи державотворення Ознаки стратегування 1 2 3 1 Мудрості природи 1.1. Матриця природи 1.2. Мистецтво життя 1.3. Розвиток екоспільнот 2 Справедливості 2.1. Правдивість 2.2. Суверенність 2.3. Соборність 3 Системності 3.1. Цілісність 3.2. Самоорганізація 3.3. Стійкість 4 Цінності 4.1. Цивілізаційно-родові 4.2. Духовно-моральні традиції 4.3. Спадкоємність поколінь 5 Цілеспрямованості 5.1. Глобальна 5.2. Національна 5.3. Регіональна 6 Пріоритетності 6.1. Людські 6.2. Ресурсні 6.3. Технологічні СТОЛЯРОВ В. Ф. 2022/№1 197 Закінчення таблиці 1 2 3 7 Політичності 7.1. Виживання 7.2. Безпека 7.3. Відтворення 8 Актуалізації 8.1. Державність 8.2. Стратегічність 8.3. Тактичність 9 Проблемності 9.1. Фундаментальність 9.2. Практичність 9.3. Взаємодія 10 Плановості 10.1. Розвиток 10.2. Прогнозованість 10.3. Регулювання 11 Метрологічності 11.1. Економічність 11.2. Соціальність 1.3.Екологічність 12 Єдності 12.1. Доцентрованість 12.2. Органічність 12.3. Узгодженість 13 Реформування 13.1. Освіта і наука 13.2. Охорона здоров'я 13.3. Соціальний захист 14 Організаційності 14.1. Ієрархічність 14.2. Автономність 14.3. Гармонізація 15 Відповідальності 15.1. Цивілізаційна 15.2. Соціальна 15.3. Кримінальна Використання досвіду впровадження методів ком- позиції і декомпозиції планової економіки та методич- ного забезпечення композиційного моніторингу людсь- кого розвитку в ринковій економіці в післявоєнному від- новленні України повинно бути спрямоване на форму- вання нового механізму державотворення. Цей механізм призваний забезпечити збереження різноманітних індивідуальних особливостей населення кожного регіону та його моральних засад: духовності й освіченості, історичної спадщини і територіальної єд- ності, звичаїв і традицій, культури і світогляду, мирного менталітету, а також взаємозумовленого емерджентного розвитку регіонів країни як єдиного національного ці- лого. Обґрунтований фахівцями Інституту фізичної економіки ім. С. А. Подолинського принцип духовно- сті формування комплексного стратегічного плану со- ціально-економічного розвитку України за своїм зміс- том включає: моральні цінності, звичаї та традиції етносу, які сконцентровані в релігійних навчаннях, проповідях і практиках та художніх образах мистецтва. Зміцнення духовності має передбачатися при плану- ванні освіти і науки, ідейно-виховної та патріотичної роботи [3, с. 275]. Наука в странах, не дружественных США, рассматривается как стратегическая опасность для США. Генри Киссинджер, Государственный секретарь США (1973—1977), Лауреат Нобелевской премии мира (1973). Ретроспективний аналіз наукової практики компо- зиційного планування вугільної промисловості. На по- чатку 70-х років минулого ХХ ст. у вугільній промис- ловості СРСР створювались Автоматизовані системи управління: вугледобувними підприємствами (АСУП); об'єднаннями вугледобувних і вуглепереробних під- приємств (АСУВО); галуззю республіки на рівні рес- публіканського міністерства (ГАСУ-р); галуззю країни на рівні союзного міністерства (ГАСУ-вугілля). Проєктувалась і здійснювалась взаємодія ГАСУ-р не тільки з ГАСУ-вугілля, а також і з Автоматизова- ною системою планових розрахунків Держплану Ук- раїни (АСПР, підсистема "Паливо"), яка успішно функціонувала спільно з АСПР Держплану СРСР (пі- дсистема "Вугілля"). Витрати на створення АСУ різних рівнів вугільної промисловості складали до 1% собівартості вугілля, а на утримання об’єктів соціально-побутової інфраструк- тури населення шахтарських міст і поселень — до 5%. Організаційно-економічну постановку, алгорит- мізацію і програмування задач планування вугільного виробництва в підсистемі "Поточне та перспективне планування" АСУ різних рівнів в республіці здійсню- вали різні Вищі навчальні заклади і Науково-дослідні заклади: для АСУП — Харківський інженерно-еконо- мічний інститут у співпраці з ВУЗами Донецька і Лу- ганська; для АСУВО — Інститут економіки промисло- вості АН України і Донецький вугільний інститут; для ГАСУ-р — Головний обчислювальний центр Мінвуг- лепрому України. В 1971-1972 рр. в місті Червонопартизанськ Лу- ганської області (Схід Українського Донбасу) десяти- річна зразкова Кущова машинообрахункова станція тресту "Свєрдловвугілля" була перетворена на Інфор- маційно-обчислювальний центр комбінату "Свєрдло- вантрацит". Перепідготовлений кадровий потенціал станції був доповнений відповідними фахівцями з Харкова і Донецька, а матеріальна база станції — комплексом 2-х обчислювальних машин серії ЕОМ ЄС-1020 з бу- ферними пристроями телетайпного зв’язку з економіч- ними службами комбінату, розташованого в м.Сверд- ловськ, і міською базою матеріально-технічного забез- печення виробничої діяльності шахт комбінату в ре- жимі реального часу. СТОЛЯРОВ В. Ф. 198 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ У 1972 р. була введена в експлуатацію перша черга АСУ комбінату у складі підсистем "Поточне і перспективне планування вугледобувного і вуглепере- робного виробництва", "Матеріально-технічного за- безпечення вугледобувних і вуглепереробних підпри- ємств", "Економічний аналіз і бухгалтерський облік", "Розрахунки по заробітній платні шахтарям і по по- ставкам вугілля споживачам", "Постачання порожніх залізничних вагонів на шахти та збагачувальні фаб- рики з подальшим формуванням маршрутів за мар- ками та сортами вугілля для постачання споживачам" ("Донбасс порожняк не гонит!") та інші. В умовах дії АСУ комбінату "Свєрдловантрацит", шахти якого видобували чверть антрацитів в респуб- ліці, своєчасно здійснювались нарахування і виплати заробітної плати та отримання коштів за відвантажену споживачам вугільну продукцію. В режимі реального часу планової економіки здійснювався аналіз виробничих потужностей шахт і фабрик по технологічним процесам та моделювання собівартості вугільної продукції по матеріально-тех- нічним і соціально-економічним факторам з наданням відповідних рекомендацій. Завдячуючи експлуатації АСУ комбінату "Свєрд- ловантрацит", відбувався стійкий виробничий і соціа- льний розвиток шахтарських колективів, селищ і по- селень міського типу Свердловського району Лугансь- кої області. В умовах переходу до моделі ринкової еко- номіки відбулася соціальна деградація і депопуляція населення району. Маючи самий високий організаційно-технічний рівень вугільного виробництва в галузі республіки, комбінат "Свєрдловантрацит", завдячуючи подаль- шому розвитку АСУ, з 1975 р. першим в республіці створив систему орендного використання шахтами гірничого обладнання. В десятій п’ятирічці (1976- 1980 рр.) цей досвід застосували виробничі об'єднання "Карагандавугілля" та "Торезантрацит" при викорис- тання механізованих крипів, а в одинадцятій п’яти- річці (1981-1985 рр.) він був розповсюджений в виро- бничих об'єднаннях "Ворошиловградвугілля", "Добро- пол'євугілля", "Воркутавугілля", "Челябинськвугілля". На початку 70-х років ХХ ст. пророблялись два підходи до розробки оптимального галузевого плану вугільної промисловості: 1) перший підхід передбачав оптимізацію шахтова- ріантів проєкту галузевого плану спочатку на рівні ву- гільних комбінатів, а потім — на рівні міністерства (на- уковий керівник: д.т.н., Пяткін Олександр Михайло- вич — заступник директора Голов НДІ ОЦ Держплану України); 2) другий підхід передбачав оптимізацію шахто- варіантів галузевого плану вугільного виробництва безпосередньо на рівні республіки (науковий керів- ник: д.т.н., Матвеєв Михайло Тимофійович — дирек- тор Голов НДІ ОЦ Держплану України). В контексті використання системного аналізу і проєктування ГАСУ-р автор статті обґрунтував тре- тій, структурно-відтворювальний підхід до розробки оптимального галузевого плану вугільного вироб- ництва в республіці. Цей підхід базувався на визна- ченні об’єктивних повноважень суб’єктів господарю- вання і органів управління в системному плануванні розвитку вугільного виробництва, з одного боку, в структурі показників оцінки їх діяльності, а з іншого боку — в структурі відтворювальних процесів шахтного фонду суб’єктів і галузі в цілому. Розглядаючи методи композиції і декомпозиції проєктних планових рішень, цей підхід передбачав включення шахтоваріантів в галузевий план наступ- ним чином: ті з них, що не приводили до збільшення середньорічної (для річного плану) та середньостро- кової (5-ти річного плану) виробничої потужності від- повідної сукупності вугледобувних і вуглепереробних підприємств та не передбачали виділення додаткових фінансових ресурсів на підтримку діючих виробничих потужностей і капітальних інвестицій на їх нарощу- вання (до 30%), включались в проєкт плану вугільного комбінату. На наступному етапі решта шахтоваріантів в межах басейних покладів вугілля комбінату включа- лись в проєкт галузевого плану на рівні республікан- ського міністерства. Тобто, виникала ієрархія шахтоваріантів галузе- вого вуглевидобутку та вуглепереробки в залежності від повноважень шахт, вугільних комбінатів і міністер- ства в підтримці і розвитку вугільного виробництва, виходячи з динаміки середньострокового балансу шахтного фонду відповідного масштабу господарю- вання між зменшенням та збільшенням його виробни- чого потенціалу. У червні 1972 р. новий підхід автора статті до розробки галузевого плану вугільної промисловості в умовах дії АСУ різних рівнів був розглянутий і обго- ворений на спеціальному засіданні Колегії Мінвугле- прому України (м. Донецьк) за участі республікансь- кого і союзного міністрів — Худосовцева Миколи Ми- хайловича і Братченка Бориса Федоровича. Доповідь автора статті отримала схвалення і настанови подаль- шого наукового обґрунтування повноважень суб’єктів галузі і органів союзного і республіканського управ- ління в функціонуванні і розвитку вугільної вироб- ництва відповідних масштабів господарювання. Особливої уваги в майбутніх дослідженнях реко- мендувалось приділити визначенню: - сутності, змісту і джерелам формування власних фінансових і інвестиційних ресурсів кожного суб’єкта галузі та республіканського і союзного міністерств, як Центрів державотворення; - підстав проведення гірничопідготовчих робіт на шахтах (насамперед, очисних вибоїв) за рахунок собі- вартості вугілля і капітальних інвестицій; - методам забезпечення об'єктивно обумовленої економічної рівноваги роздрібних і оптових цін на вугілля при формуванні плану накопичень (прибутку) на рівні вугільних комбінатів, а не на рівні республіканського мі- ністерства. В умовах дії АСУ різних рівнів досягнення уз- годженості шахтоваріантів галузевого плану та їх зба- лансованості з фінансовими і інвестиційними ресур- сами на підтримку і нарощування виробничих потуж- ностей здійснювалось з використанням методів ком- позиції (агрегації або інтеграції) та декомпозиції (де- загрегації або диференціації) відповідних показників і нормативно-довідкових індикаторів галузевого плану. Планово-оціночні показники, будучи для суб’єк- та господарювання вихідними (основними або цільо- вим критерієм функціонування і розвитку вугільного виробництва) для вищого по ієрархії галузевого управ- ління (шахта-вугільний комбінат-міністерство) мали бути лише вхідними (додатковими, або складовими його цільової функції виробничої діяльності). На відповідному рівні управління чисельні зна- чення і динаміка вхідних показників могли змінюва- тися при підготовці і обґрунтуванні проєктів планових рішень, а чисельні значення і динаміка вихідних по- казників ставали обмеженнями для оптимізації про- єктів планових рішень. СТОЛЯРОВ В. Ф. 2022/№1 199 Вхідні показники проєкту плану розглядались як розрахункові, що визначали права суб’єктів господа- рювання і органів управління в плануванні, а вихідні показники використовуватись як такі, по яким дово- дились проєкти планових завдань у вигляді контроль- них цифр (чисел) і техніко-економічних нормативів, за виконання яких керівники суб’єктів господарю- вання і органів управління несли відповідальність пе- ред державою. В умовах дії АСУ різних рівнів вихідні показники поточного плану виробництва розглядались як вхідні для перспективного планування. Організація системи показників по стадіям і рів- ням композиційного планування шляхом її агрегації (інтеграції) і дезагрегації (диференціації) забезпечу- вала ітеративність процесів планування: наступні ва- ріанти проєктів планових рішень готувались на базі попередніх в межах регламентованого складу вхідних і вихідних показників за рахунок покращення їх при- чинно-наслідкових взаємозв’язків. Механізм узгодження кількісних значень основ- них і додаткових показників відповідного масштабу господарювання і між суміжними рівнями управління визначав порядок формування інформаційного забез- печення "входу" і "виходу" задач підсистеми "Поточне і перспективне планування" в АСУ різних рівнів: АСУП, АСУВО, ГАСУ-р, ГАСУ-вугілля. Виходячи з ієрархії господарських зв’язків і управлінських відносин, планові показники визначали функціональну замкненість (початок і кінець) задач підсистем. Таким чином, регламентувалась участь кожної окремої АСУ в плануванні вугільного вироб- ництва галузі: рівень їх автономізації та ступінь суміс- ності по ієрархії. Прийоми композиції і декомпозиції показників проєктів планів вугільного виробництва в АСУ різних рівнів дозволяли визначити межі ефективного функ- ціонування і розвитку суб’єктів господарювання галузі як єдиного органічного цілого: економічна рівновага цілого була еквівалентна його оптимальності. Межі взаємодії були регламентовані співвідношенням дина- міки продуктивності праці шахтарів та її фондоозбро- єності, обсягів вугільного виробництва та його собіва- ртості. При цьому нижня межа розвитку визначалася екстенсивним типом відтворення шахтного фонду суб’єкта господарювання галузі, а верхня межа — ін- тенсивним типом відтворення його виробничого по- тенціалу. Композиційне планування в умовах взаємодії АСУ різних рівнів забезпечувало досягнення такого режиму господарювання суб’єктами, при якому вони не в змозі були за рахунок власних фінансових і інве- стиційних ресурсів погіршити виробничий потенціал всієї галузі, тому, що використання їх виробничих по- тужностей мобілізувало внутрішні резерви і відпові- дало їх економічним інтересам. Завдяки цьому досяга- лось найбільш раціональне (оптимальне) співвідно- шення між централізмом провідного рівня управління (Центром) і самостійністю (автономністю) відомих суб’єктів господарювання. В 1973-1975 рр. автор статті, навчаючись в аспі- рантурі стаціонару Економічного науково-дослідного інституту і ГоловНДІ ОЦ Держплану України, підго- тував і у січні 1976 р. захистив кандидатську дисерта- цію на тему: "Удосконалення планування виробництва в умовах дії АСУ різних рівнів (на прикладі вугільної промисловості України)". Робота була виконана на стику двох наукових спеціальностей "Економіка, орга- нізація, планування і управління народним господар- ством і його галузями" і "Математичні методи і засто- сування обчислювальної техніки в економічних до- слідженнях, плануванні і управлінні народним госпо- дарством". Дисертаційне дослідження відтворення шахтного фонду галузі і вугільного комбінату "Свєрдловантра- цит" за 1943-1975 рр. дозволили автору виконати на- станови членів колегії Мінвуглепрому України червня 1972 р. Використані методи композиції і декомпозиції динаміки відтворення шахтного фонду комбінату і га- лузі в цілому дозволили визначити складові власних фінансових ресурсів по шахтам, які збільшували/ зменшували виробничі потужності, здійснювали ре- конструкцію або підготовку нових вугільних горизон- тів з приростом/без приросту виробничих потужнос- тей та нове шахтне будівництво, що компенсувало ви- буття з експлуатації відповідних шахт. Наступні поглиблені дослідження відтворення шахтного фонду вугільної промисловості України в ці- лому та по комбінату "Свєрдловантрацит" за 1963- 1986 рр. (з періодизацією термінів окупності капіталь- них інвестицій та змін в амортизаційній політиці, а та- кож умов господарської діяльності: 1963-1968 рр., 1969-1974 рр., 1975-1980 рр., 1981-1986 рр.) дозволили визначити: 1) власні фінансові й інвестиційні ресурси від- творення шахтного фонду, всього та в тому числі по: а) активній частині основних фондів (окремо — по машинам і обладнанню); б) по пасивній частині основних фондів (ок- ремо — по гірничим виробкам); 2) витрати на підтримку потужностей і технічне переозброєння діючих шахт, всього та в тому числі: а) на гірничошахтне обладнання і механізацію (окремо — на машини і обладнання); б) на гірничопідготовчі роботи і спорудження (окремо — на гірничі виробки); 3) співвідношення власних фінансових і інвести- ційних ресурсів відтворення і витрат на підтримку по- тужностей і техпереозброєння, всього та в тому числі: а) на гірничошахтне обладнання і механізацію (окремо — на машини і обладнання); б) на гірничопідготовчі роботи і спорудження (окремо — на гірничі виробки); 4) витрати на підтримку потужностей і технічне переозброєння шахтного фонду, всього та в тому чи- слі: а) на підтримку потужностей і техпереозброєння діючих шахт; б) на реконструкції діючих шахт з приростом по- тужностей і нове шахтне будівництво; в) на реконструкцію діючих шахт з приростом потужностей; 5) співвідношення власних фінансових і інвести- ційних ресурсів відтворення і витрат на підтримку по- тужності і техпереозброєння шахтного фонду, всього та в тому числі: а) на реконструкцію діючих шахт з приростом по- тужностей і нове шахтне будівництво; б) на реконструкцію діючих шахт з приростом потужностей. Визначення складових структури власних фінан- сових і інвестиційних ресурсів, кругообігу їх обсягів за джерелами формування з використанням методів ком- позиції і декомпозиції в процесі відтворення шахтного фонду комбінату "Свєрдловантрацит" і галузі в цілому на рівні республіканського міністерства дозволили констатувати наступне. СТОЛЯРОВ В. Ф. 200 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ В аналізованих періодах обсяги власних фінансо- вих і інвестиційних ресурсів комбінату і Міністерства було достатньо для підтримки і технічного переозбро- єння шахтного фонду суб’єкту господарювання і ву- гільної галузі республіки з врахуванням витрат на ре- конструкцію і нове будівництво, які забезпечували компенсацію зменшення виробничих потужностей тих шахт, що вибували з експлуатації в результаті відпра- цювання відведених запасів вугілля шахтних полів та погіршення гірничо-геологічних умов. Саме в цих відтворювальних процесах шахтного фонду вугільної промисловості Українська Республіка була спроможною і мала отримати планово-економічну самостійність в функціонуванні і розвитку вуглевидобу- тку і вуглепереробці у складі Радянського Союзу. Розроблена автором територіально-галузева сис- тема управління вугільною промисловістю на основі са- мофінансування включала визначення: масштабів госпо- дарювання суб’єктів галузі; перелік цілеспрямованих функцій відтворення шахтного фонду та функції управ- ління вугільним виробництвом; джерела, структуру та вихідні обсяги фінансових інвестиційних ресурсів [7, с. 220-221]. Головними прикладними результатами аналітич- ного дослідження результатів використання методів композиції і декомпозиції для досягнення узгоджено- сті і збалансованості інтересів і цілей розвитку суб’єктів вугільної галузі як єдиного органічного ці- лого стало: - обґрунтовані повноваження (права і відповіда- льність) підприємств і об'єднань галузі, республікан- ського і союзного Міністерств і Держпланів у ціле- спрямованому відтворенні шахтного фонду і розвитку виробництва з визначенням нормативно-еталонної виробничо-технологічної, організаційно-господарсь- кої та відомчо-управлінських структур вугільної про- мисловості; - обґрунтовані цільові функції суб’єктів галузі, республіканських і союзних органів влади у державо- творенні шляхом забезпечення стійкого виробничого і соціального розвитку шахтарських колективів, селищ і міст, забезпечених власними фінансовими ресурсами та децентралізованими капітальними інвестиціями; - в межах діючої системи розрахункових і оптових цін на вугілля визначені обсяги, структура і джерела власних фінансових ресурсів суб’єктів галузі і респуб- ліканського міністерства, достатні для підтримки се- редньорічної і середньострокової виробничої потуж- ності діючих шахт і кругообіг яких забезпечується господарською діяльністю підприємств і об'єднань; - спроєктовані складові цілісної і ефективної си- стеми управління вугільним виробництвом: а) нова функціональна класифікація гірничих ви- робок за часом; б) нові методи амортизації активної частини ос- новних фондів шахт (насамперед, забійного облад- нання, обсяги недоамортизації якого не відносились на результати господарської діяльності, а направля- лись на зменшення вартості уставного фонду шахт; до- ведена необхідність переводу амортизації активної частини основних фондів шахт на "потонні" ставки, як і амортизаційні нарахування по пасивній їх частині— будівлі і споруди, включаючи гірничі виробки); в) нові джерела матеріального стимулювання шахтарів за раціональне використання матеріально- технічних ресурсів і гірничошахтного обладнання; г) нові межі фінансового забезпечення підго- товки очисних вибоїв за рахунок собівартості вугілля і прибутку; д) порядок переходу у вугільному виробництві до багатоцільового використання природних ресурсів: шахтної породи, шахтної води, шахтного газу — метану та інш.. Визначення обсягів, структури і джерел власних фінансових ресурсів і капітальних інвестицій суб’єктів галузі, які зосереджувались у фонді розвитку вироб- ництва, методично забезпечувало формування шахто- варіантів плану комбінатів (об'єднань) і галузі в ці- лому. В підсистемі "Поточне перспективне планування" АСУ різних рівнів в режимі реального часу вирішува- лись 3 основні задачі: 1) "Формуванні вихідних умов плану"; 2) "Оптимальний розподіл сировинної бази шахт по груповим збагачувальним фабрикам об'єднань та центральним збагачувальним фабрикам галузі"; 3) "Оптимальний розподіл плану вуглевидобутку і вуглепереробки по шахтам, збагачувальним фабри- кам і об'єднанням". Прогнозно-планові розрахунки перспективного плану (на 5 років) виконувались також в режимі реального часу в контексті техніко-економічного пла- нування, яке забезпечувало оцінку виробничої про- грами галузі. Кожна АСУ різних рівнів забезпечувала вирішення наступних задач: - в АСУ-п — розрахунок варіантів виробничої по- тужності шахт по технологічним процесам і ланцюж- кам; - АСУВО — аналіз виробничих потужностей шахт і фабрик, розробка плану вуглевидобутку і вуглепере- робки по випуску кінцевої продукції галузі; - ГАСУ- республіки — оцінка виробничого поте- нціалу шахтного фонду об'єднань, формування галузе- вого плану виробництва по вуглевидобутку і вуглепе- реробці. Проєктна реалізація структурно-відтворюваль- ного підходу композиційного планування до управ- ління вугільним виробництвом в республіці забезпе- чила розробку організаційно-економічного механізму узгодженої взаємодії суб’єктів господарювання різних рівнів з використанням АСУ. Спроєктований механізм був апробований на практиці при підготовці до пере- ходу на повний госпрозрахунок і самофінансування таких виробничих об'єднань по видобутку вугілля, як "Свєрдловантрацит", "Краснодонвугілля", "Ровень- киантрацит", "Антрацит", "Донбасантрацит". Модель цілісного і ефективного управління вугіль- ним виробництвом республіки з використанням методів композиції і декомпозиції в умовах дії АСУ різних рівнів може бути використана в післявоєнній розбудові націо- нальної економіки при розгляді питань націоналізації і роздержавлення, приватизації і передачі в концесію шахтного фонду підприємств і об'єднань. Програмою розвитку вугільної промисловості "Українське вугілля" (затверджена постановою Уряду 19.09.2001 р. № 1205), Концепцією розвитку вугільної промисловості (схвалена Урядом 07.07.2005 р. № 236), концепцією реформування вугільної галузі України (схвалена розпорядженням Уряду від 14.05.2008 р. № 737-р) реформування відносин власності в галузі передбачалось, як правило, системною приватизацією вугільних підприємств і продажу пакетів акцій на від- критому аукціоні продаж. Підготовка до приватизації включала інвентаризацію всіх об’єктів державного сектору вугільної галузі і групування інвестиційних об’єктів у приватизаційні лоти з максимальною інвес- тиційною привабливістю. Передбачалось розроблення та застосування у разі необхідності схеми фінансової СТОЛЯРОВ В. Ф. 2022/№1 201 санації підприємств для підвищення їх інвестиційної привабливості. Системний аналіз і проєктування нового державо- творення у вугільній промисловості республіки (як орга- нічної складової національної економіки) доцільно здій- снювати з використанням структурно-відтворювального підходу за наступною логічною схемою композиційного планування. В структурі активів шахти визначається: - по-перше, ті їх частини, які будуть діяти весь строк служби шахти з обов’язковим визначенням їх дер- жавною формою власності (включаючи відведені для ви- добування запаси вугілля — "шахтне поле"); - по-друге, частини активів для акціонування, в першу чергу, трудовим колективом і населенням шахта- рського містечка, селища, міста (за досвідом закордон- ного робітничого або народного капіталізму); - по-третє, частини для приватного інвестування вітчизняними і закордонними інвесторами (фізичними та юридичними особами). Така структура активів вугледобувного підприєм- ства повинна визначатись на основі аналізу структури процесів відтворення його виробничої потужності (шахтного фонду об'єднання). Структурно-відтворювальний підхід до розгляду процедур націоналізації і роздержавлення повинен стати провідним складовим механізму уточнення української моделі ринкової економіки, яка у порівнянні з англосак- сонською моделлю буде еволюціонувати в напрямку розбудови соціально-духовної цивілізації слов'янських РОДів. Формування нового Державного сектору як базису національної економіки і центральної ланки соціально- економічного розвитку, доцільно завершити визнанням в його структурі багатоукладних форм власності: держав- ної, комунальної, муніципальної, корпоративної, акціо- нерної і приватної (тобто, не тільки державної). Використання структурно-відтворювального під- ходу композиційного планування і композиційного моні- торингу для розробки і експертної оцінки проєктів дер- жавних рішень. На підставі авторського багаторічного (з 1970 р. ХХ ст.) системного аналізу та проєктування цілісної і ефективної системи управління вугільною промисловістю в Україні до 1990 р. сформувалась мо- дель корпоратизації і акціонування суб’єктів господа- рювання галузі в умовах переходу до ринкової еконо- міки. Конструктивні ідеї і конкретні аналітико-мето- дичні положення цієї моделі були використані для під- готовки проєктів державних рішень з використанням як товарно-грошових відносин, так і важелів центра- лізованого планового керівництва народним господар- ством. Авторська модель корпоратизації і акціонування суб’єктів вугільної промисловості були використані при підготовці двох груп проєктів державних рішень. Першу групу склали Комплексна програма соці- ально-економічного розвитку Донбасу (за розпоря- дженням Уряду від 16.09.1992 р.) і Програма розвитку вугільної промисловості України та її соціальної сфери до 2005 року (затверджена рішенням спільної колегії Мінекономіки України та Держвуглепрому України від 23.02.1993 р. № 4/3). Автор статті виступив Головою експертної групи Комплексної програми та Координатором і одним з відповідальних виконавців Програми, а також допові- дачем на засіданнях Колегії Мінекономіки України та у відповідних Комітетах Верховної Ради, де вони були схвалені. Другу групу проєктів державних рішень склали Концепція розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу на період до 2010 року (схвалена Верховною Радою України 02.02.1994 р.) та проєкт Указу Прези- дента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості України». Методологічні положення Концепції були наці- лені на впровадження державно-приватного партнер- ства при передачі вугільних шахт і збагачувальних фабрик в оренду, концесію, акціонерну і приватну власність. Але автор статті умисно був позбавлений можливостей їх подальшого наукового супроводу і практичного впровадження. На той час в Україні з проблем державотворення було відсутнє державне стратегічне рішення стосовно галузей паливно-енергетичного комплексу на 15- 20 років. Воно виникло на підставі досвіду діяльності д.е.н., професора В. Ф. Столярова в якості віце-прези- дента Асоціації вчених і спеціалістів з проблем роз- робки паливно-енергетичних балансів та енергетичних зв’язків. Асоціація була створена в червні 1990 р. в Києві на установчому з'їзді представників союзних ре- спублік. Постановою Верховної Ради України від 02.02.1994 р. було доручено Кабінету Міністрів Укра- їни на основі Концепції розвитку паливно-енергетич- ного комплексу України на період до 2010 року роз- робити і затвердити Національну енергетичну про- граму України. Але ця Постанова своєчасно не була виконана, що призвело до руйнації вугільної промис- ловості України на користь Міжнародного геополітич- ного бізнесу. Найбільшої шкоди галузі заподіяв Указ Президе- нта України «Про структурну перебудову вугільної промисловості України» (від 07.02.1996 р. № 116/96). Президент України Зеленський 20.06.2019 р. скасував понад 150 Указів, виданих його попередниками (разом з вказаним Указом від 07.02.1996 р. та Постановою Уряду від 02.02.1994 р. щодо Концепції розвитку галу- зей ПЕК на період до 2010 року). Альтернативою рішенням Указу Президента Ук- раїни «Про структурну перебудову вугільної промис- ловості України» були авторські пропозиції щодо здій- снення процесів акціонування, корпоратизації та при- ватизації вугільних шахт, збагачувальних фабрик та об’єктів виробничої інфраструктури як цілісного ви- робничо-технологічного майнового комплексу з видо- бутку та переробки вугілля з використанням орендної форми експлуатації шахтами забійного обладнання (за досвідом діяльності вугільних комбінатів). Тобто, без реструктуризації цілісного виробничо-технологічного майнового з видобутку та переробки вугілля на скла- дові для їх "прихватизаці" вузьким колом осіб. Авторські пропозиції як вітчизняного вченого, представлені начальнику юридичного відділу Адмі- ністрації Президента завчасно — за місяць до підпи- сання Указу від 07.02.1996 р., були проігноровані. Методи композиції і декомпозиції були викорис- тані фахівцями Інституту фізичної економіки ім. С. А. Подолинського при проєктуванні комплексної рейтингової оцінки Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) в Україні [8]. На першому етапі комплексної рейтингової оцін- ки ІРЛР, згідно принципу нового державотворення "Метрологічності" (див. табл.), було здійснено групу- вання (агрегація) адміністративних областей за показ- никами-факторами 4-х головних компонент, озна- ками визначення яких були обрані ознаки стратегу- вання — економічності, соціальності і екологічності [11]. СТОЛЯРОВ В. Ф. 202 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ На другому етапі комплексної рейтингової оцінки ІРЛР, був здійснений факторний аналіз розвитку ад- міністративних областей за 5-ма кластерами, з яких перший (стабільний склад областей) та другий (неста- більний склад областей) кластери визначені згідно принципу нового державотворення "Політичності" з використанням ознак стратегування: виживання, без- пеки і відтворення. Другий, третій і четвертий клас- тери були визначені згідно принципу нового державо- творення "Метрологічності" з використанням ознак стратегування: економічності, соціальності і екологіч- ності (див. таблицю) [11-14]. На третьому етапі комплексної рейтингової оцін- ки ІРЛР, згідно принципу нового державотворення "Політичності", був визначений стан стійкості адміні- стративних областей в залежності від 4-х рівнів соціа- льно-економічної безпеки (сталий розвиток; середній рівень стабільності; нестабільний стан; турбулентний стан), ознаками виділення яких були ознаки стратегу- вання: виживання, безпеки і відтворення (див. таб- лицю) [12-14]. На четвертому етапі комплексної рейтингової оцінки ІРЛР, згідно принципу нового державотво- рення "Реформування", була визначена рейтингова оцінка людського розвитку в адміністративних облас- тях за 6-тю аспектами (відтворення населення; соці- альне середовище; комфортне життя; добробут; гідна праця; освіта) згідно ознак стратегування: освіта і на- ука, охорона здоров'я, соціальний захист (див. таб- лицю) [15]. На п’ятому етапі комплексної рейтингової оцінки ІРЛР, згідно принципу нового державотворення "Ре- формування", були побудовані субіндекси регіональ- ного людського розвитку з визначенням диспропорцій у розвитку міських поселень та у сільській місцевості згідно ознак стратегування: освіта і наука, охорона здоров'я, соціальний захист (див. таблицю) [16]. Процедури композиційного моніторингу регіо- нального людського розвитку в адміністративних об- ластях України доцільно використовувати, з одного боку, при агрегації цілей розвитку громад в межах рай- онів і областей, а з іншого — для дезагрегації загаль- нонаціональних цілей розвитку відповідно Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 рр., а в майбутньому — і на період до 2030 року. Узагальнення цілей розвитку громад і регіонів не- обхідно здійснювати з метою забезпечення їх доцент- рованості у виконанні єдиної державної соціально- економічної політики шляхом виконання національ- них завдань Цілей Сталого Розвитку на період до 2030 року. Не очікуючи завершення військових дій, ЦОВВ з соціально-економічної політики (Мінсоцполітики, Міне- кономіки, Міністерство громад і територій, а також Дер- жавна служба статистики) необхідно з використанням принципу нового державотворення "Реформування" (за ознаками стратегування: освіта і наука, охорона здо- ров'я, соціальний захист) здійснити: - по-перше, відновлення випуску статистичних бю- летенів "Регіональний людський розвиток" за Методи- кою виміру ІРЛР 2012 року по роках за період 2018- 2022 рр.; - по-друге, на підставі цих бюлетенів здійснити про- гнозно-планові розрахунки ІРЛР кожної адміністратив- ної області на 2023-2027 рр. та експертні оцінки на пе- ріод до 2030 року. Отримані результати доцільно буде використати для розробки на період до 2030 року: Стратегічного плану соціально-економічного розвитку України (держави і ре- гіонів), Державної стратегії регіонального розвитку і Ре- гіональних стратегій розвитку адміністративних областей (які повинні включати Стратегії і Стратегічні плани роз- витку адміністративних районів і громад). Висновки. Визначаючи напрями соціально-еко- номічного розвитку майбутньої України на основі ета- лонної матриці системного аналізу і проєктування складових нового державотворення, доречно керува- тися заповітом яскравого і талановитого сербського фізика, інженера і винахідника Миколи Тесли (1856- 1943): "В результате этой войны, величайшей в истории, должен родиться новый мир, который оправдает жертвы, приносимые человечеством. Этот новый мир будет ми- ром, в котором не будет эксплуатации слабых сильными, добрых злыми, где не будет неимущих перед властью бо- гатых, где произведения ума, науки, искусства будут служить всему обществу в целом для облегчения и улучшения жизни, а не отдельным людям для приобре- тения богатств. Этот новый мир не будет миром унижен- ных и порабощенных, он будем миром свободных людей и народов, равных по достоинству и уважению". Принципово нове державотворення в суверенній і соборній Україні — це досягнення гармонії держав- ного, національного і територіального суверенітету з сувереном живої людини на основі зміни парадигми взаємодії базису і надбудови з матеріального збага- чення на парадигму духовного розвитку і морального розквіту українського суспільства. В зв’язку з цим, необхідні обґрунтовані наукові визначення суверенності держави і живої людини, які будуть породжувати еволюційну, а не революційну (під гаслами Майданів) структуризацію державності. В Україні після Першого Майдану (2004-2005 рр.) суверенітет держави здійснювався не на основі Декла- рації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акту проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) та Конституції України (28 червня 1996 р.), а на основі політичної влади, носіями якої були олігархи, представники корумпованої системи управління, бенефіціари Міжнародного геополітич- ного бізнесу. Вони безпосередньо впливали на підго- товку, прийняття і впровадження загальнодержавних рішень у своїх економічних інтересах і нищівних на- мірах. Ознаки державного суверенітету на основі полі- тичної влади активно і суттєво проявились, коли кері- вництво держави, склад Верховної Ради, керівники центральних і місцевих органів влади очолювались представниками партій "Соціал-демократична", "Наша Україна", "Партія регіонів", "Батьківщина". Особливо це проявилось після Другого Майдану (листопад 2013- лютий 2014 рр.) в діяльності представників партій "Єв- ропейський вибір" і "Слуга народу". Термін "державотворення" (стосовно історії За- хідної Європи) запровадив у 1975 році американський соціолог Чарльз Тіллі (1928-2008) в творі "Війна та бу- дівництво держави як організована злочинність", де вважав, що найкращою аналогією до державотворення є організована злочинність [17]. В черговий раз актуально звучить висловлювання Отто фон Бісмарка (1815-1898) — мудрого дипломата і першого канцлера Німецької імперії, який здійснив план об'єднання Німеччини: "Ніколи стільки не бре- шуть, як під час війни, після полювання та до виборів" [18]. За 30 років "незалежності" України прозоро і публічно не обговорювалась жодна програма діяльно- сті Урядів, а при їх змінах не аналізувались і не обна- СТОЛЯРОВ В. Ф. 2022/№1 203 родувались отримані результати. Мали місце популіст- ська брехня, соціальна, адміністративна і кримінальна безвідповідальність керівників Уряду, ЦОВВ, Голів комітетів Верховної Ради України, а також українсь- кого чиновництва та структур правоохоронних орга- нів. Виходячи з предмету, об’єкту і досягнутої мети ана- літичного дослідження статті, основними напрямками переходу до композиційного планування людиноцентри- ського соціально-економічного розвитку та державного регулювання людського розвитку на національному і ре- гіональних рівнях в умовах принципово нового державо- творення стають [19]: - посилення ролі держави у визначенні та регла- ментуванні адміністративно-фінансової підтримки міні- мально припустимих соціальних стандартів і норм жит- тєдіяльності людей шляхом організації розробки і конт- ролю виконання Національної і Регіональних програм людського розвитку на періоди до 2027 та до 2030 років (з внесенням відповідних змін до Бюджетного Кодексу України); - впровадження елементів і положень бюджетного федералізму та соціально адекватного менеджменту в механізм ефективного державного управління та вряду- вання на загальнонаціональному, регіональному та міс- цевих масштабах господарювання; - розробка Планового Кодексу України (поряд з Бюджетним, Господарським, Податковим і Цивільним Кодексами) щодо регламентації: форм, термінів дії і строків формування; відповідальності центральних, ре- гіональних і місцевих органів виконавчої влади за підго- товку, прийняття і виконання стратегічних та поточних планових рішень щодо підвищення ефективності ринко- вих соціально-економічних відносин за творчої участі вітчизняних вчених. Список використаних джерел 1. Данилов-Данильян В. И., Завельский М. Г. Композиционное планирование. Математика и кібе- рнетика в экономике: словарь-справочник. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва: Экономика, 1975. 700 с. 2. Стратегічний план діяльності Міністерства ро- звитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на 2020-2024 роки (актуалізований). 116 с. URL: https://www.me.gov.ua. 3. Столярова В. В. Методологія формування ком- плексного стратегічного планування соціально-еконо- мічного розвитку України. Управління економікою: те- орія та практика. Чумаченківські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-ті. Київ, 2020. С. 274-297. DOI: https://doi.org/10.37405/2221- 1187.2020.274-297. 4. Романюк С. А. Розвиток регіонів у відкритій економіці: теорія, політика, практика: монографія / Національна академія державного управління при Президентові України. Київ, 2013. 408 c. 5. Стратегічний план діяльності Міністерства економіки України на 2022-2024 роки. 67с. URL: https://www.me.gov.ua. 6. Столярова В. В. Концептуально-аналітичне за- безпечення стратегічного планування соціально-еко- номічного розвитку держави і регіонів. Вісник еконо- мічної науки України. 2021. № 2 (41). С. 33-49. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.2(41).33-49. 7. Столяров В. Ф. Композиционное планирова- ние угольного производства в ОАСУ. Интенсификация и система управления промышленным производством (организационно-экономический аспект). / НИЭИ Го- сплана УССР. Киев: Наукова думка, 1988. 264 с. 8. Столяров В. Ф. Композиційний моніторинг ре- гіонального людського розвитку. Економічний вісник Донбасу. 2020. № 1(59). С. 181-198. DOI: https://doi.org/ 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-181-198 9. Фридрих ІІ (король Пруссии). URL: https: //ru.wikipedia.org/wiki/ Фридрих_II_(король_Пруссии). 10. Цитаты и афоризмы Луи Пастера. URL: https://citaty.su. 11. Рядно О. А., Беркут О. В. Дослідження струк- тури та динаміки диференціації соціально-економіч- ного розвитку регіонів України на основі кластерного аналізу. Економічний вісник Донбасу. 2016. № 1 (43). С. 60-67. 12. Антошкін В. К. Оцінка регіональних процесів формування соціально-економічної безпеки. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. 2015. № 1 (29). С. 111-115. 13. Антошкін В. К. Рівень соціально-економічної безпеки регіонів України. Вісник Бердянського універ- ситету менеджменту і бізнесу. 2015. № 2 (30). С. 65- 70. 14. Антошкін В. К. Домінанти організаційно-еко- номічного механізму управління соціально-економіч- ною безпекою регіонів. Вісник Бердянського універси- тету менеджменту і бізнесу. 2015. № 4 (32). С. 76-79. 15. Методика вимірювання регіонального людсь- кого розвитку: Рішення Президії НАН України та ко- легії Державної служби статистики України від 13.06.2012 р. № 123-м. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ druk/publicat/kat_u/2018/zb/09/zb_rlr2017_pdf.pdf. 16. Откидач М. В. Методичні підходи до побу- дови субіндексів регіонального людського розвитку. Демографія та соціальна економіка. 2016. № 1. С. 145- 157. 17. Война и строительство государства как орга- низованная преступность. URL: https://commons.com. ua/vojna-i-stroitelstvo-gosudarstva-kak-organizovannaya- prestupnost/. 18. Цитата: Никогда столько не лгут, как во время войны, после охоты и до выборов. URL: https://dslov.ru/pos/1/p1_945.htm. 19. Столяров В. Ф. Науково-методичне забезпе- чення стратегічного планування та державного регу- лювання регіонального людського розвитку в Україні. Вісник економічної науки України. 2019. № 2 (37). С. 223-237. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206. 2019.2(37).223-237. References 1. Danilov-Danilyan, V. I., Zavelsky, M. G. (1975). Compositional planning. Mathematics and cybernetics in economics: a dictionary-reference book. Ed. 2nd, revised. and additional. Moscow, Economics. 700 p. [in Russian]. 2. Stratehichnyi plan diialnosti Ministerstva rozvytku ekonomiky, torhivli ta silskoho hospodarstva Ukrainy na 2020-2024 roky (aktualizovanyi) [Strategic activity plan of the Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture of Ukraine for 2020-2024 (updated)]. 116 р. Retrieved from https://www.me.gov.ua [in Ukrainian]. 3. Stoliarova, V. V. (2020). Metodolohiia formuvan- nia kompleksnoho stratehichnoho planuvannia sotsialno- ekonomichnoho rozvytku Ukrainy [Methodology of for- mation of complex strategic planning of socio-economic development of Ukraine]. Upravlinnia ekonomikoiu: teoriia ta praktyka. Chumachenkivski chytannia — Management of Economy: Theory and Practice. Chumachenko’s Annals, рр. 274-297. Kyiv, ІІЕ of NAS of Ukraine. DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2020.274-297 [in Ukrainian]. СТОЛЯРОВ В. Ф. 204 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 4. Romaniuk, S. А. (2013). Rozvytok rehioniv u vid- krytii ekonomitsi: teoriia, polityka, praktyka [Development of regions in an open economy]. Kyiv, NADU [in Ukrain- ian]. 5. Stratehichnyi plan diialnosti Ministerstva ekono- miky Ukrainy na 2022-2024 roky [Strategic activity plan of the Ministry of Economy of Ukraine for 2022-2024]. 67 р. Retrieved from https://www.me.gov.ua [in Ukrainian]. 6. Stoliarova, V. V. (2021). Kontseptualno-analitychne zabezpechennia stratehichnoho planuvannia sotsialno- ekonomichnoho rozvytku derzhavy i rehioniv [Conceptual and analytical support of strategic planning of socio-eco- nomic development of the state and regions]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (41), рр. 33-49. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.2(41).33-49 [in Ukrainian]. 7. Stolyarov, V. F. (1988). Kompozitsionnoye plani- rovaniye ugol'nogo proizvodstva v OASU [Compositional planning of coal production in OASU]. Intensifikatsiya i sistema upravleniya promyshlennym proizvodstvom (organi- zatsionno-ekonomicheskiy aspekt) [Intensification and control system of industrial production (organizational and economic aspect)]. Kyiv, Naukova Dumka. 264 p. [in Russian]. 8. Stoliarov, V. F. (2020). Kompozytsiinyi monito- rynh rehionalnoho liudskoho rozvytku [Composite Moni- toring of Regional Human Development]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 1 (59), рр. 181-198. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772- 2020-1(59)-181-198 [in Ukrainian]. 9. Friedrich II (King of Prussia). Retrieved from https://ru.wikipedia.org/wiki/ Фридрих_II_(король_Пруссии) [in Russian]. 10. Quotes and aphorisms of Louis Pasteur. Retrieved from https://citaty.su [in Russian]. 11. Riadno, O. A., Berkut, O. V. (2016). Doslidzhen- nia struktury ta dynamiky dyferentsiatsii sotsialno- ekonomichnoho rozvytku rehioniv Ukrainy na osnovi klasternoho analizu [Study of the structure and dynamics of differentiation of socio-economic development of the regions of Ukraine based on cluster analysis]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the Donbas, 1 (43), рр. 60-67 [in Ukrainian]. 12. Antoshkin, V. K. (2015). Otsinka rehionalnykh protsesiv formuvannia sotsialno-ekonomichnoi bezpeky [Evaluation of regional processes of formation of socio- economic security]. Visnyk Berdianskoho universytetu menedzhmentu i biznesu — Bulletin of the Berdyan University of Management and Business, 1 (29), рр. 111-115 [in Ukrainian]. 13. Antoshkin, V. K. (2015). Riven sotsialno-ekono- michnoi bezpeky rehioniv Ukrainy [The level of social and economic security of the regions of Ukraine]. Visnyk Ber- dianskoho universytetu menedzhmentu i biznesu — Bulletin of the Berdyan University of Management and Business, 2 (30), рр. 65-70 [in Ukrainian]. 14. Antoshkin, V. K. (2015). Dominanty orhanizatsi- ino-ekonomichnoho mekhanizmu upravlinnia sotsialno- ekonomichnoiu bezpekoiu rehioniv [Dominants of the or- ganizational and economic mechanism of managing the so- cio-economic security of regions]. Visnyk Berdianskoho universytetu menedzhmentu i biznesu — Bulletin of the Ber- dyan University of Management and Business, 4 (32), рр. 76-79 [in Ukrainian]. 15. Metodyka vymiriuvannia rehionalnoho liudskoho rozvytku: Rishennia Prezydii NAN Ukrainy ta kolehii Derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy vid 13.06.2012 r. № 123-m [Methodology for measuring regional human devel- opment: Decision of the Presidium of the National Acad- emy of Sciences of Ukraine and the collegium of the State Statistics Service of Ukraine dated June 13, 2012 No. 123]. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ druk/publi- cat/kat_u/2018/zb/09/zb_rlr2017_pdf.pdf [in Ukrainian]. 16. Otkydach M. V. (2016). Metodychni pidkhody do pobudovy subindeksiv rehionalnoho liudskoho rozvytku [Methodical approaches to the construction of subindices of regional human development]. Demohrafiia ta sotsialna ekonomika — Demography and the social economy, 1, рр. 145-157 [in Ukrainian]. 17. Voyna i stroitel'stvo gosudarstva kak organi- zovannaya prestupnost' [War and state building as orga- nized crime]. Retrieved from https://commons.com. ua/vojna-i-stroitelstvo-gosudarstva-kak-organizovannaya- prestupnost/ [in Russian]. 18. Quote: Never lie so much as during the war, after the hunt and before the election. Retrieved from https://dslov.ru/pos/1/p1_945.htm [in Russian]. 19. Stolyarov, V. F. (2019). Scientific and methodo- logical support of strategic planning and state regulation of regional human development in Ukraine. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 223-237. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).223-237 [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 18.05.2022 Формат цитування: Столяров В. Ф. Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення. Вісник економічної науки України. 2022. № 1 (42). С. 193-204. DOI: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2022.1(42).193-204 Stolyarov, V. F. (2022). Compositional Planning of Restarting the Socio-Economic Development at Different Levels of State Building. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (42), рр. 193-204. DOI: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2022.1(42).193-204

Композиційне планування відновлення соціально-економічного розвитку на різних рівнях державотворення

Institution

Similar Items