Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя
У статті проведено огляд сучасного стану досліджень прикрас Лісостепової Скіфії за матеріалами пам’яток Дніпровського Лівобережжя. Висвітлюється історія їх вивчення, зокрема із залученням світової практики. На прикладі відомих зразків шпильок та сережок описується специфіка дослідження прикрас з...
Saved in:
| Date: | 2021 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2021
|
| Series: | Археологія і давня історія України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187523 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя / Ю.М. Ходукіна // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 215-224. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-187523 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1875232025-02-23T18:17:57Z Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя The Scythian Age Adornments of the Forest-Steppe Population: Introduction to the Topic by the Materials from Dnieper Left-Bank Area Ходукіна, Ю.М. Ювелірна справа У статті проведено огляд сучасного стану досліджень прикрас Лісостепової Скіфії за матеріалами пам’яток Дніпровського Лівобережжя. Висвітлюється історія їх вивчення, зокрема із залученням світової практики. На прикладі відомих зразків шпильок та сережок описується специфіка дослідження прикрас з різних типів пам’яток, розглядаються питання типології та технології виготовлення. This paper focuses on the pins and earrings as the most popular and diverse type of Scythian jewelry. They are exactly the chronological and cultural markers used by researchers in the reconstruction of migrations and connections of the forest-steppe population. The adornments in ancient times, as well as nowadays, were one of the main cultural and social identity markers. First, they have been studied both in the context of the Scythian material remnants and the unique local variants. Vladimira Petrenko was one of the first who made the typology of these artifacts which led to the change in the field. Soon, new findings were discovered that developed the typology of the artifacts, which was based on the local variants and peculiar decorations, e. g. earrings. The common feature of the modern research is to lessen the number of taxa in the typological scheme and determine the precise and rare indicators of the type origin. Even though the adornment of Scythian Age were studied just as a part of the material culture, the consensus of the academia shows that jewelries can represent a wide range of social and cultural processes in ancient communities. Usually, the Scythian adornments are found in the burial and settled sites. Such material remnants combined with the anthropological data and certain fixation can enlarge our understanding of the usage and function of these artifacts. Furthermore, they give us knowledge of the possible popular costume of the time, the sex and age differences in fashion. In addition, new finds from the settlements widen the source base. The analysis of the jewelries in the context of the settlement structures gives a more precise chronology and modes of production. Today, it is sure that the main three technological methods were welding, casting, and smiting. Each method related to the distinct forms and metals the item was made of. 2021 Article Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя / Ю.М. Ходукіна // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 215-224. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2021.03.14 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187523 904.25((282.247.32-196.6)”638” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювелірна справа Ювелірна справа |
| spellingShingle |
Ювелірна справа Ювелірна справа Ходукіна, Ю.М. Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя Археологія і давня історія України |
| description |
У статті проведено огляд сучасного стану досліджень прикрас Лісостепової Скіфії за матеріалами
пам’яток Дніпровського Лівобережжя. Висвітлюється історія їх вивчення, зокрема із залученням світової
практики. На прикладі відомих зразків шпильок та
сережок описується специфіка дослідження прикрас з
різних типів пам’яток, розглядаються питання типології та технології виготовлення. |
| format |
Article |
| author |
Ходукіна, Ю.М. |
| author_facet |
Ходукіна, Ю.М. |
| author_sort |
Ходукіна, Ю.М. |
| title |
Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя |
| title_short |
Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя |
| title_full |
Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя |
| title_fullStr |
Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя |
| title_full_unstemmed |
Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя |
| title_sort |
прикраси скіфського часу населення лісостепу: вступ до теми за матеріалами дніпровського лівобережжя |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Ювелірна справа |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/187523 |
| citation_txt |
Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми за матеріалами Дніпровського Лівобережжя / Ю.М. Ходукіна // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2021. — Вип. 3 (40). — С. 215-224. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT hodukínaûm prikrasiskífsʹkogočasunaselennâlísostepuvstupdotemizamateríalamidníprovsʹkogolívoberežžâ AT hodukínaûm thescythianageadornmentsoftheforeststeppepopulationintroductiontothetopicbythematerialsfromdnieperleftbankarea |
| first_indexed |
2025-11-24T06:52:43Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:52:43Z |
| _version_ |
1849653631924568064 |
| fulltext |
215ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
УДК 904.25((282.247.32-196.6)”638” DOI: 10.37445/adiu.2021.03.14
Ю. М. ходукіна
прикрАси скіФсЬкого ЧАсУ нАселеннЯ лісостепУ:
ВстУп до теМи ЗА МАтеріАлАМи дніпроВсЬкого
ліВоБережжЯ
ювелірНа СПрава
У статті проведено огляд сучасного стану дослід-
жень прикрас Лісостепової скіфії за матеріалами
пам’яток Дніпровського Лівобережжя. Висвітлюєть-
ся історія їх вивчення, зокрема із залученням світової
практики. На прикладі відомих зразків шпильок та
сережок описується специфіка дослідження прикрас з
різних типів пам’яток, розглядаються питання ти-
пології та технології виготовлення.
ключові слова: лісостепове Лівобережжя,
скіфський час, прикраси, шпильки, типологія.
використання прикрас за доби раннього за-
ліза як і зараз, було одним із ключових мар-
керів культурної та соціальної ідентичності.
Дослідження цієї категорії предметів дозволяє
відстежувати давні міграції, фіксувати куль-
турні впливи та ін.
У археологічному контексті, для доби ран-
нього заліза, прикраси, на ряду зі стрілами та
ножами, були найчисельнішими металевими
виробами, які знаходять на пам’ятках. Для при-
кладу, колекції шпильок та сережок з пам’яток
Лісостепу зараз налічують більше кількох со-
тень кожна. Така кількість цих предметів при
відносно малій варіабельності уможливлює їх
ефективне опрацювання методами статистики.
Ще однією характерною особливістю при-
крас скіфського часу є їх морфологічна варіа-
бельність яка напряму пов’язана із технологією
обробки металів. Певні типи виробів вимагали
конкретних технологій, що дає можливість про-
стежити їх розвиток у часі.
Перелічені чинники обумовлюють актуаль-
ність дослідження прикрас, яке у цьому випад-
ку пов’язане не лише з історією мистецтва, але
і практичними питаннями для археології: ти-
пологією, хронологією, культурними процеса-
ми, технологіями давнього виробництва тощо.
У даній роботі основна увага звертається на
шпильки та сережки — найпопулярніші та при
цьому морфологічно варіабельні прикраси міс-
цевого населення. Саме вони виступають хро-
нологічними та культурними маркерами, які
використовуються дослідниками у реконструк-
ції міграцій та зв’язків населення Лісостепу.
У кількісно-якісному аналізі та огляді історії
дослідження використовуються дані з тери-
торії Дніпровського Лівобережжя, для якого
вже зібрано базу даних. більшість висновків
методологічного характеру з цієї бази можна
екстраполювати на весь Лісостеп
історія дослідження прикрас. У іс-
торіографії розкопки кінця ХІХ — початку
ХХ ст. — часто називають періодом накопи-
чення матеріальної бази, який характеризу-
ють непрофесійними дослідженнями та архе-
ологічним «збиральництвом». Однак, поряд із
шукачами цінностей в цей період польовими
дослідженнями займались поціновувачі дав-
нини, колекціонери та археологи, які розуміли,
що для подальшої роботи із здобутим матеріа-
лом необхідний високий рівень фіксації та до-
кументування знахідок. Такими досліджен-
нями для Лісостепової Скіфії стали розкопки
в. О. Городцова та М. Я. Рудинського на вор-
склі; Д. Я. Самоквасова та М. ю. бранденбур-
га на Сулі; в. в. Хвойка на Пслі; О. І. Дмитрю-
кова на Сеймі; І. А. зарецького на Сіверському
Дінці. Попри усі недоліки, матеріали саме цьо-
го періоду стали основним джерелом для фахо-
вих монографій 60-70 років ХХ ст. (Ильинская
1968; Ковпаненко 1967; Петренко 1978).
з середини ХХ ст. почали виходити роботи
присвячені локальним варіантам. в контек-
сті опису їх матеріальної культури у працях
на ряду із зброєю та керамікою, досліджували © ю. М. ХОДУКІНА, 2021
216 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Ювелірна справа
і скіфські прикраси. Типологія цієї категорії
предметів тоді ще не була розроблена, а мо-
нографія авторства в. Г. Петренко буде опуб-
лікована лише через десятиліття, то ж акцен-
ти робились на описі комплексів, визначенні
хронологічних рамок побутування прикрас,
а також на пошуках аналогій в межах Скіфії
та сусідніх територій. згодом будуть написані
та опубліковані монографії, кандидатські та
докторські дисертації, в яких автори розгля-
нуть прикраси в контексті осібних локальних
варіантів Дніпровського лісостепового Лівобе-
режжя (Шрамко 1962; Либеров 1965; Ковпа-
ненко 1967; Ильинская 1968; Моруженко 1989;
Гавриш 2000; Гречко 2010; 2021; білинський
2019).
У 1960-х рр. тема прикрас залишалась роз-
критою не до кінця з огляду на обмеженість
джерельної бази та спорадичність досліджень.
б. А. Шрамко у своїй монографії присвяченій
старожитностям Сіверського Дінця присвятив
прикрасам меньше абзацу, просто перераху-
вавши їхні назви (1962, с. 153). Г. Т. Ковпа-
ненко у своїй монографії навпаки присвятила
прикрасам цілий розділ, методично описавши
кожну категорію, визначивши хронологічні
рамки побутування та аналогії з пам’яток ін-
ших локальних варіантів (1967). Для повноти
картини не вистачало розробленої типології,
але джерельна база, яка складалась з числен-
них матеріалів початку й середини ХХ ст., такої
можливості не давала, та й, власне, дослідниця
не ставила собі таку мету.
в кінці 1960-х рр. вийшла друком моногра-
фія в. А. Іллінської присвячена дослідженню
давнього населення Посулля за матеріалами
курганів (1968). Джерельна база роботи скла-
далась переважно з матеріалів розкопок ХІХ—
поч. ХХ ст. У відповідному розділі в. А. Іллінсь-
ка проводить ретельний аналіз кожної категорії
прикрас, з урахуванням аналогій з комплексів
інших локальних варіантів. більшість прикрас
походили з поховальних пам’яток, а це дало
можливість зробити висновки щодо їх функ-
ціонального призначення (Ильинская 1968,
с. 144). Також дослідниця однією з перших до-
ходить висновку, що великі бронзові шпиль-
ки із широким шляпками були характерними
саме для Посулля.
вже у 1970-х рр. вийшла монографія
в. Г. Петренко про прикраси Скіфії, яку в на-
ступні роки будуть використовувати в якості
«енциклопедії» прикрас скіфського часу (1978).
Після цього моменту, в усіх публікаціях шпиль-
ки, браслети, кільця і т. ін. супроводжувати-
муть слова — «за типологією в. Г. Петренко».
з часом джерельна база накопичувалась, і
виникала необхідність упорядкувати матеріал,
хоча б у рамках локальних варіантів, що і зро-
били у своїх роботах А. І. Пузікова (1981; 1997)
та П. Я. Гавриш (2000). Д. С. Гречко навпаки
не зупинився на формальному описі знахідок.
У своїй кандидатській дисертації він запро-
понував нову типологію шпильок. На основі
54 екземплярів із пам’яток басейну Сіверсько-
го Дінця дослідник виділив 8 типів. Цю типо-
логічну схему більш детально буде розглянуто
далі.
Однією з останніх робіт присвячених ло-
кальним варіантам є кандидатська дисертація
О. О. білинського «Пам’ятки скіфського часу
на Сеймі» (2019). варто звернути увагу, що у
дослідженні в. Г. Петренко не були враховані
прикраси з пам’яток Посем’я, тому ця робо-
та заповнила територіальну лакуну на карті
Лівобережжя. Дослідник доповнив колекцію
прикрас з пам’яток розкопаних А. І. Пузіковою
екземплярами з західного Посейм’я, хоча, як і
його попередниця (Пузикова 1981; 1997) вико-
ристовував при описі типологію в. Г. Петрен-
ко.
Після в. Г. Петренко дослідженнями при-
крас скіфського часу займалась Л. С. Клоч-
ко (1998; 2007a; 2007b). У своїх роботах вчена
звертає свою увагу на функціональне призна-
чення знімних прикрас, вивчає питання по-
ходження тих чи інших видів, а також активно
розробляє реконструкції костюмів скіф’янок
різних регіонів (Клочко 2011; 2017). Джерель-
на база її досліджень переважно ґрунтується
на матеріалах Музею історичних коштовностей
України та розкопках степових і елітних лісо-
степових поховань. Тому, можна сказати, що
увага дослідниці була зосереджена на вивчені
реконструкції костюму здебільшого кочового,
а не лісостепового населення та привілейова-
них представників суспільства (Клочко 1998;
Клочко та ін. 2021). На ряду з археологічними
матеріалами, дослідниця у своїх роботах ак-
тивно використовує історичні та етнографічні
матеріали.
Не оминала теми шпильок і О. є. Фіалко.
Досить часто, у своїх статтях, присвячених
амазонкам дослідниця згадує про цю кате-
горію предметів (Фіалко 2012a; 2012b; 2013).
О. є. Фіалко вказує на те, що у степових ком-
плексах із похованнями амазонок шпильки
є досить рідкісною прикрасою (Фіалко 2012a,
с. 26). Це спостереження є цікавим, адже за
матеріалами джерельної бази, відомо, що вони
трапляються на території Дніпровського лісо-
степового Лівобережжя переважно в жіночих
похованнях.
Про сережки рядового населення дніпровсь-
кого Лісостепового Правобережжя на основі ма-
теріалів зі Світловодського могильника пише
О. Д. Могилов. У своїй статті автор проводить
«типологічну атрибуцію» сережок, які трапля-
ються на пам’ятці, наводить аналогії з інших
пам’яток та визначає хронологічні межі побу-
тування прикрас (Могилов 2020). Джерельна
база дослідження представлена 35 сережками,
інформація про контекст знахідок та опис ком-
плексів у публікації відсутня.
217ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
ходукіна, Ю. М. Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми...
Отже, планомірне вивчення прикрас поча-
лось з робіт присвячених локальним варіантам,
а в 1978 р. в. Г. Петренко закрила питання ти-
пології, тим самим дала можливість археоло-
гам у подальшому сфокусувати свою увагу на
інших питаннях — функціоналу, реконструк-
ції костюму, походження прикрас. Л. С. Клоч-
ко та О. є. Фіалко продовжили досліджувати
цю тему, великою мірою звертаючи свою увагу
на матеріальну культуру кочового населення.
На сьогоднішній день з’явилась необхідність
обробити оновлену джерельну базу з пам’яток
Скіфського Лісостепу й дослідити костюм рядо-
вого населення цього регіону. А для цього необ-
хідно ретельніше підійти до питання типології,
звернутись до антропологічних матеріалів, ви-
користати сучасні методи дослідження.
історія дослідження прикрас у світовій
археології. Для пошуку нових методів та під-
ходів необхідно звернутись до світової практики
вивчення прикрас. Різні типи прикрас, а особ-
ливо бронзові та залізні шпильки голкоподіб-
ної конструкції були поширенні на території
Центральної європи впродовж доби бронзи та
раннього залізного віку. То ж великий хроно-
логічний діапазон знахідок та різні підходи ар-
хеологів позначились на методах дослідження
цієї категорії предметів.
У 1970—80-х рр. в європі активно розроб-
ляється типологія прикрас та досліджується
питання часу їх побутування. більшість таких
робіт були опубліковані у серійному виданні
Прадавні бронзові знахідки (Prähistorische
Bronzefunde), заснований німецьким архео-
логом Германом Мюллером-Карпе в 1965 р.
(Dietz, Jockenhövel 2016, S. 2). У рамках проек-
ту були зібрані та опубліковані мідні, бронзові
та залізні предмети, датовані від 3000 до 500 р.
до н. е., які походять переважно з території єв-
ропи. весь матеріал розподілений між 19 тома-
ми, у межах яких публікується певна категорія
артефактів. Томи з 10-го до 14-го присвячені
саме прикрасам.
У 13-му томі опубліковано типології шпильок,
які розробили М. Гедль та Р. Ессен (Польща),
Ї. Ріговські (Угорщина), М. Новотна (Словач-
чина), та ін. (Audouze, Courtois 1970; Carancini
1975; Kubach 1977; Laux 1976; Říhovský 1979;
Novotná 1980; Gedl 1983; Kilian-Dirlmeier 1984;
Essen 1985; Říhovský 1983; Vasić 2003). Окрім
типології та хронології вчені досліджували
питання технології виробництва, функціо-
нального призначення та культурних витоків
артефактів. Цікаво, що головною ознакою для
виділення типів, більшість дослідників обира-
ла форму шляпки.
Коли первинні питання пов’язані із типоло-
гією, хронологію та технологією виробництва
були закриті, у дослідників з’явилась мож-
ливість перейти до ширшого аналізу прикрас,
і залучити не тільки археологічні, але й істо-
ричні, етнографічні та епіграфічні матеріали.
Прикладом цього є робота професора Пенсіль-
ванського університету І. М. Маркус, яка спе-
ціалізується на дослідженнях питань історії
мистецтва Ірану через призму археології. На
основі археологічного матеріалу з Теппе Хасан-
лу дослідниця вирішувала питання пов’язані з
соціальною роллю цих прикрас: шпильки, як
маркери важливих стадій у життєвому циклі
жінки, шпильки як особистий захист жінок,
та індикатор гендерної ідентичності (Marcus
1994). І. М. Маркус одразу наголошує на тому,
що шпильки цієї території та періоду можна
вважати виключно жіночою прикрасою (Marcus
1994, p. 12). знахідки в чоловічих похованнях
вона пояснює тим, що вони належали літнім
людям, які завдяки своєму соціальному статусу
могли ігнорувати усталені норми (Marcus 1994,
p. 12).
Питання функціонального призначення
шпильок докладно розглянуті в роботі сло-
венської дослідниці С. чавал (Čaval 2013).
Матеріальна база дослідження складалась з
45 шпильок кінця ІV — початку VII ст. н. е.,
які походили з 13 поховань та 32 поселень
(Čaval 2013, s. 200). У ході дослідження поло-
ження шпильок у похованнях археолог роз-
ділила прикраси для зачіски та вбрання, що
дало можливість проілюструвати усі можливі
варіанти використання артефакту в костюмі
(Čaval 2013, s. 198—199, sl. 2, 3). С. чавал при-
ходить до висновків, що шпильки, які носили
як застібки для одягу, набагато коротші від
тих, що використовувались у зачісках, також
їх знаходять зазвичай у похованнях парами
(Čaval 2013, s. 198). Головною ж ознакою при-
крас для зачісок можна вважати довжину тіла
шпильки, яка перевищує 10 см, а також наяв-
ність декорованої голівки (Čaval 2013, s. 198).
Аналізуючи поклади бронзи та заліза, мож-
на пояснити появу тих чи інших типів шпи-
льок з позиції технології виробництва (Rajpold
2017, s. 74). Це питання у свої статті дослідив
польський вчений в. Райпольд (Rajpold 2017).
Метою його роботи був аналіз змін у кількості
бронзових та залізних шпильок на території
тарнобжеської лужицької культури на різ-
них етапах її існування (ХІІІ—ІІІ ст. до н. е.)
(Rajpold 2017, s. 73). Оскільки для досліджен-
ня був залучений матеріал виключно з похо-
вань (82), які мали достовірну інформацію про
стать та вік похованого у процесі статистичного
аналізу вдалось виділити кілька закономірнос-
тей: більший розмір шпильки корелює із більш
раннім часом; найбільші шпильки належали
жінкам, менші — чоловікам, а найменші — ді-
тям (Rajpold 2017, s. 94).
Надзвичайно цікавими є дослідження поль-
ських вчених присвячені темі завушних се-
режок. Поширення цих виробів на теренах
Центральної європи, зокрема у ареалі тар-
нобжецької лужицької культури спонукало
дослідників шукати їх витоки та пропонувати
218 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Ювелірна справа
типологічні схеми. Серед дослідників, які тор-
калися цієї теми з. буковскі (Bukowski 1977),
А. Гавлік (Gawlik 2007) та ін. Ще до роботи
в. Г. Петренко, свою типологію завушних сере-
жок запропонував з. буковскі (Bukowski 1977,
p. 208). А. Гавлік докладно розглядає відомі
знахідки, аналізує їх у контексті ґенези скіфсь-
кої культури та окремих локальних варіантів
і припускає сибірську версію походження цих
предметів (Gawlik 2007, s. 232).
Таким чином, можна сказати, що наявність
добре розробленої джерельної бази уможливила
пошуки відповідей на питання соціального та
гендерного поділу суспільства, функціональності,
технологій виробництв і культурних впливів.
Передумовами до успішних соціальних та куль-
турних реконструкцій на основі прикрас стали:
уніфікована та актуальна типологія, розроблена
хронологія, антропологічні визначення для по-
ховань, хімічні та фізичні аналізи виробів, які
вказували на технологію їх виготовлення.
типологія прикрас. Незважаючи на мас-
штабність та всеоб’ємність типології в. Г. Пет-
ренко, вона мала кілька недоліків, які відзна-
чали багато дослідників. в першу чергу це
розлогість яка проявлялась у великій кількості
типів, які у свою чергу поділялись на варіан-
ти, що створювало ситуацію у якій один таксон
міг бути представлений лише одним виробом
(рис. 1). Наприклад для шпильок таку ситуа-
цію можна пояснити тим, що поділ відбувався
на основі трьох ознак: форма шляпки; форма
нижньої частини голівки, яка знаходиться під
горизонтальним перетином за найбільшим
діаметром, тобто шиї, та форма вертикального
перетину стержня та його найширша части-
на — тіла (Петренко 1978, с. 8). Таким чином
створювалось величезне різноманіття типів та
варіантів до яких інколи було складно зараху-
вати певні предмети.
Після в. Г. Петренко свої типології шпи-
льок та сережок запропонували Д. С. Гречко
та Л. С. Клочко. в роботі Д. С. Гречко голо-
вною ознакою для виділення типів був “розріз
по максимальному діаметру голівки” (Греч-
ко 2010, с. 86), що дало можливість обмежи-
тись одним типоутворюючим параметром. Усі
шпильки з басейну Сіверського Дінця дослід-
ник поділив на 8 типів, скоротивши типологію
в. Г. Петренко. Так, наприклад, 7 типів шпи-
льок за в. Г. Петренко відповідають 5 типам
у схемі дослідника (Гречко 2010, с. 86). Проте
таке скорочення позначилось на послідовності
у виділенні типів. Наприклад до 5-го типу («з
конічно-біконічною голівкою») входять біконіч-
ні (тип 16, варіант 2 за в. Г. Петренко), конічні
(тип 18 за в. Г. Петренко), кулясті (тип 13 за
в. Г. Петренко) та біметалеві вироби із порож-
німи золотими кульками, які не мають анало-
гій (рис. 2) порушивши заявлений принцип ти-
пологізації (Гречко 2010, с. 86).
У 2021 р. вийшла перша книга з серії ви-
дань «Прикраси давнього населення Украї-
ни» (Клочко та ін. 2021). У монографії пред-
ставлений каталог сережок з колекції Музею
історичних коштовностей України (МІКУ). У
вступній теоретичній статті Л. С. Клочко про-
понує наступний поділ сережок на групи: цвя-
хоподібні; кільцеподібні; «човники» (рис. 3);
фігурні та скульптурні. Необхідно зазначити,
що в. Г. Петренко при виділенні типів обирає
наступні морфологічні ознаки: «наявність чи
відсутність дужки, форма корпуса та дужки»
та виділяє 35 типів сережок (Петренко 1978,
с. 21). Л. С. Клочко ж в свою чергу зазначає, що
«таксоном у нашій класифікації є група, яка
рис. 1. Цвяхоподібні шпильки за типологією в. Г. Петренко
219ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
ходукіна, Ю. М. Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми...
об’єднує сережки за морфологічними, техноло-
гічними та семантичними ознаками» та виді-
ляє 5 груп сережок (Клочко та ін. 2021, с. 5).
в рамках серії видань «Прикраси давнього
населення України» публікуються матеріали
з колекції МІКУ, що значно обмежує джерель-
ну базу дослідження. через специфіку вибірки
для типологізації були використані сережки
виключно з коштовних металів, а ареал до-
слідження охоплював в переважній більшості
пам’ятки степової Скіфії, що не репрезентує
традиції лісостепового населення.
Отже, не дивлячись на високий індекс ци-
тування, типологія в. Г. Петренко на сьогодні
вимагає перегляду та доповнення. Про це гово-
рить створення нових типологічних схем (Греч-
ко 2010; Клочко та ін. 2021). Д. С. Гречко та
Л. С. Клочко намагаються звузити типологію
в. Г. Петренко, об’єднуючи декілька типів при-
крас в один. Дослідники чітко визначають кри-
терії типологізації, але в деяких випадках самі
їх не дотримуються. Актуальною залишаєть-
ся необхідність залучити для типологічного
аналізу оновлену джерельну базу з пам’яток
усього Лісостепу. Адже типологічна схема
Д. С. Гречко репрезентує локальні традиції
населення Сіверського Дінця, а групи сережок
за Л. С. Клочко, розроблені без врахування ек-
земплярів з бронзи та заліза, характерних саме
для лісостепового населення і базуються пере-
важно на матеріалах з елітних курганів.
прикраси в контексті поселенських та
поховальних пам’яток. Прикраси з посе-
ленських пам’яток можуть дати дослідникам
інформацію, про яку поховальні пам’ятки мов-
чать. Аналізуючи їх у контексті поселенських
структур можна дізнатись про способи вироб-
ництва шпильок, уточнити хронологію та до-
повнити джерельну базу.
Серед усіх відомих на сьогодні виробів лише
чверть походить із закритих комплексів які
переважно представлені похованнями. Реш-
та виробів — знахідки у культурних шарах та
об’єктах на поселенських пам’ятках, які суттєво
розширюють джерельну базу. частина об’єктів
досліджених на поселеннях та городищах да-
товані завдяки знахідкам шпильок. Для при-
кладу це яма з розкопу 30 більського городи-
ща (Шрамко 1971, с. 53) та горн на Люботині
(Шрамко 1998, с. 63).
частина знахідок привертає увагу через
контекст та супроводжуючі речі. Цікавим тут є
приклад вже згаданого горну з Люботинського
городища, адже за визначенням дослідника він
використовувався для обробки металів, хоча і
варто відзначити що автор не пов’язує їх між
собою та говорить про те, що горн та шпилька
знаходились у різних шарах (Шрамко 1998,
с. 63). Особливими виробами, які можуть дати
лише поселенські пам’ятки — є заготовки пред-
метів. Так, на більському городищі є знахідка
заготовки бронзової цвяхоподібної шпильки із
не знятими задирками від ливарного шва, яка
була виявлена поруч зі шматками бронзових
шлаків, тиглів та глиняних ливарних форм
(Шрамко 1971, с. 49). Таким чином вона вказує
рис. 2. Типологія шпильок Сіверського Дінця за
Д. С. Гречком
220 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Ювелірна справа
на технологію виготовлення цих прикрас та до-
водить, що вони виготовлялись на лісостепових
пам’ятках.
завдяки поховальним пам’яткам можна точ-
ніше встановити хронологію досліджуваних
виробів та отримати інформацію про те, як но-
сились прикраси та чи мали місце статево-ві-
кові кореляції.
Ступінь інформативності матеріалу, який
походить з поховальних пам’яток залежить від
багатьох факторів — точна фіксація комплек-
су, наявність обробленого антропологічного
матеріалу та непограбованого поховання. Так
з 21 поховання з території Лівобережжя лише
у 9 випадках вдалось отримати інформацію
про розташування шпильок відносно скелету.
в курганних похованнях прикраси фіксуються
в області грудей та плечей, біля голови або в
області тазу. з цього можна зробити висновки
щодо їх функціонального навантаження. Мож-
на припустити, що шпильки, які знаходяться
в зоні черепу скоріше за все слугували для за-
кріплення зачіски або головного убору, а в зоні
грудей та тазу фіксували накидку або плащ
(Петренко 1978, с. 7).
частіше за все у похованнях трапляються по-
одинокі знахідки цих прикрас, але є випадки,
де знаходять комплекти шпильок з двох, або
навіть з трьох предметів. Такі знахідки відомі
зі Скоробору — курган 4 (Городцов 1911, с. 141),
Долинського — курган 1937 р. (Мельниковская
1950, с. 72), Люботину — курган 1 ((бандуровс-
кий, буйнов, Дегтярь 1998, с. 147), Герасимів-
ки — курган 1 (Ильинская 1968, с. 53).
Незважаючи на досить велику вибірку знахі-
док з поховань їх цінність для реконструкцій
досить низька. більшість поховань погано за-
фіксовані або пограбовані що не дає необхідної
інформації про положення прикрас. Оскільки
більшість поховань лісостепу досліджувались у
ХІХ — першій половині ХХ ст., для них майже
відсутні статево-вікові визначення, що не дає
підстави вповні охарактеризувати «власника»
прикрас.
технологія виробництва та металооб-
робка. Про технологію виробництва прикрас
писали в контексті дослідження металообробки
скіфського часу (Граков 1948; барцева 1981a;
1981b; вознесенская, Хомутова 1981; Косиков
1987; 1992; 1994; Солнцев, Шрамко 1998). У
монографії в. Г. Петренко торкається цієї теми
описуючи технологічні особливості виготовлен-
ня певних видів прикрас, наприклад шпильок
(Петренко 1978, с. 8, 11, 14, 16).
Докладний хіміко-металургійний аналіз у
своїх роботах проводила Т. б. барцева (бар-
цева 1981a; 1981b). Основна увага дослідниці
була сфокусована на дослідженні сировинно-
го складу прикрас. за допомогою порівняння
співвідношення олов’янистих та олов’янисто-
свинцевих бронз у сплаві виробів вчена дослід-
жувала наявність виробничих центрів та ко-
реляції між складом сплаву та типом прикрас
(барцева 1981a, с. 78; 1981b, с. 102).
Технологію виготовлення бронзових виробів
скіфського часу досліджував в. А. Косіков
(1987, 1992, 1994). У своїх роботах вчений пи-
сав про ливарні форми, проводив спектральні
рис. 3. Типологія сережок за Л. С. Клочко
221ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
ходукіна, Ю. М. Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми...
аналізи, а також описував особливості виготов-
лення різних виробів, серед яких були і при-
краси. У своїй монографії він пише про тех-
нологічні особливості виготовлення браслетів
(Косиков 1994, с. 187).
зараз технологію виготовлення прикрас,
щоправда доби пізньої бронзи, активно до-
сліджує Т. ю. Гошко (Гошко 2000; 2007). з її
статей можна дізнатись про технологію лиття
бронзових прикрас у ливарних формах та оз-
найомитись з методами дослідження. вчена
активно використовує спектроаналітичні та
технологічні дослідження, із залученням ме-
талографічного аналізу. Проведення подібних
досліджень для прикрас Лісостепової Скіфії
дадуть можливість прийти до висновків щодо
технології виготовлення прикрас та центрів їх
виробництва.
Про способи виготовлення шпильок писала
Л. С. Клочко (Клочко 2007a). На сьогодні відо-
мо, що їх було декілька — це лиття у кам’яних
формах, кування та поєднання цих прийомів
(Клочко 2007a, с. 28). Ще в. Г. Петренко опи-
суючи шпильки четвертого типу із пласкою
шляпкою та кільцевими нарізками зазначає,
що, зазвичай, більшість таких виробів виготов-
ляли за допомогою ливарних роз’ємних форм
(Петренко 1978, с. 8). Доказом цього способу мо-
жуть слугувати сліди швів, які залишились на
внутрішній поверхні шляпки (Петренко 1978,
с. 8). Одна зі шпильок має сліди припаяної
шляпки, що свідчить про використання зварки
(Петренко 1978, с. 11). Шпильки ж з фігурним
навершям зазвичай виготовляли з дроту або з
розклепаного стержня (Петренко 1978, с. 16).
залучення статистичного аналізу металів,
з яких були зроблені шпильки дає змогу отри-
мати нові дані. Так, відповідно до проведеного
аналізу, на основі джерельної бази з пам’яток
Дніпровського лісостепового Лівобережжя
бронзові вироби переважають в кількості над
залізними, тим паче срібно-золотими. На
пам’ятках Посулля, ворскли та Сейму бронзо-
вих шпильок вдвічі, а подекуди і втричі більше
ніж залізних. виключенням стали матеріали
з пам’яток Сіверського Дінця. Цей локальний
варіант репрезентований 62 шпильками. з
них 44, а це 70 % виробів, зроблені із заліза.
Пояснити це можна розповсюдженням на цій
території типу шпильок із кульовидним, піра-
мідальним та петлевидним навершям, які ви-
готовлялись переважно з заліза. Окрім цього,
пам’ятки з яких походять ці шпильки переваж-
но можна датувати середньоскіфським часом,
отже можуть відображати не лише локальні
вподобання але і бути наслідком поширення
відповідної технології або характеризувати
конкретний період.
Таким чином можна говорити про вико-
ристання трьох основних технологічних прийо-
мів у виготовленні металевих прикрас: куван-
ня, лиття та пайки. з наявних нині досліджень
можна зробити висновок, що технології не виз-
начались культурними або хронологічними
змінами а залежали в першу чергу від типу
прикрас. Так великі шпильки з товстою ший-
кою та пласкою шляпкою відливались у ли-
варних формах, залізні шпильки з пірамідаль-
ними голівками кувались, а завушні сережки
з конічними або сферичними щитками відли-
вались у ливарних формах після чого до них
припаювались дротяні дужки.
Попри досить велику кількість робіт, які тор-
кались теми виготовлення прикрас, більшість з
них мала на меті дослідження металообробки де
прикраси використовувались як певні прикла-
ди цього процесу. Також відчутною є незначна
кількість досліджених зразків. Ці два фактори
створили умови у яких прикраси, що брались
для аналізу часто походили з однієї пам’ятки,
належали до одного типу та ін., що не дає мож-
ливості простежити взаємозалежності між фор-
мою або хоча б типом виробу та технологією
його виготовлення. Так, наприклад, Т. б. бар-
цева проаналізувала 32 шпильки, проте лише
двох типів, 30 браслетів, близько 20 сережок та
ін. Деякі дослідження проводились для конк-
ретних пам’яток, для прикладу Марицького го-
родища (барцева 1981b).
Висновки. Підводячи підсумки короткого
огляду дослідження прикрас скіфського часу
Лісостепу можна дійти кількох висновків. Поп-
ри те, що основною роботою на цю тему досі є
фундаментальна монографія в. Г. Петренко,
впродовж двох останніх десятиліть дослідники
пропонують нові схеми типологізації окремих
видів прикрас. У нових розробок є спільні риси
у вигляді суттєвого скорочення кількості так-
сонів та прагнення до жорсткого визначення
типоутворюючих параметрів. Основною при-
чиною, яка спонукає до створення нової типо-
логії є суттєве збільшення джерельної бази та
подекуди неактуальність типології в. Г. Пет-
ренко. Одним з перспективних напрямків у
цьому контексті виглядає статистична обробка
оновленої бази, що допоможе, як зі створенням
типології, так і виділенням локальних та хро-
нологічних особливостей.
Оцінюючи світовий досвід дослідження при-
крас, після якісної обробки матеріалу він змо-
же використовуватися у багатьох дослідженнях
пов’язаних з мистецтвознавством, досліджен-
ням міграцій та культурних впливів, вивчення
соціальних та культурних відносин у середині
суспільства та ін.
Існуючі нині розробки у темі давньої техно-
логії виробництва також вказують на значний
потенціал дослідження прикрас у цьому кон-
тексті. Їх варіативність та чисельність дають
змогу простежити зміни технологій у часі виз-
начити ефективність методів та уточнити деякі
аспекти робочого процесу.
Комплексний підхід до вивчення прикрас у
перспективі створить можливості не лише ви-
222 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Ювелірна справа
користовувати їх, як одну з категорій предметів
за якими робляться реконструкції культурних
процесів, але і вповні розкрити їх потенціал у
дослідженні ідентичностей, які існували у Лі-
состепу скіфського часу.
літерАтУрА
бандуровский, А. в., буйнов, ю. в., Дегтярь, А. К.
1998. Новые исследования курганов скифского вре-
мени в окрестностях г. Люботина. в: буйнов, ю. в.
(ред.). Люботинское городище. Харьков: Регион-ин-
форм, с. 143-182.
барцева, Т. б. 1981a. Цветная металлообработ-
ка скифского времени. Лесостепное Днепровское
Левобережье. Москва: Наука.
барцева, Т. б. 1981b. О химико-металлургичес-
ком исследовании бронзовіх вещей Марицкого горо-
дища. в: Пузикова, А. И. Марицкое городище в По-
сеймье. Москва: Наука, с. 102-106.
білинський, О. О. 2019. Пам’ятки скіфського
часу на сеймі. Дисертація к. і. н. ІА НАН України.
Київ.
вознесенская, Г. А., Хомутова, Л. С. 1981. Ре-
зультаты металлографического изучения железных
предметов Марицкого городища. в: Пузикова, А. И.
Марицкое городище в Посеймье. Москва: Наука,
с. 106-108.
Гавриш, П. Я. 2000. Племена скіфського часу в
лісостепу Дніпровського Лівобережжя (за матеріа-
лами Припсілля). Полтава: Археологія.
Городцов, в. А. 1911. Дневник археологических
исследований в зеньковском уезде Полтавской гу-
бернии в 1906 году. Труды XIV Археологического
съезда, 3, с. 93-161.
Гошко, Т. ю. 2000. Про технологію виготовлення
браслетів з Гордіївського могильника. Археологія, 4,
с. 68-72.
Гошко, Т. ю. 2007. Гордіївські шпильки. Ма-
теріали та дослідження з археології східної Украї-
ни, 7, с. 248-253.
Граков, б. Н. 1948. Литейное и кузнечное ремесло
у скифов. Краткие сообщения ИИМК, 22, с. 38-47.
Гречко, Д. С. 2010. Населення скіфського часу на
сіверському Дінці. Київ: ІА НАН України.
Гречко, Д. С. 2021. Етнокультурна історія на-
селення Дніпровського лісостепового Лівобережжя
скіфського часу. Дисертація д. і. н. ІА НАН України.
Київ.
Ильинская, в. А. 1968. скифы Днепровского Ле-
состепного Левобережья (курганы Посулья). Киев:
Наукова думка.
Клочко, Л. С. 1998. Прикраси біля с. Мар’ївка. в:
Музейні читання. Матеріали наукової конференції
МІКУ. Київ, 17—18 грудня 1996 р. Київ, с. 31-34.
Клочко, Л. С. 2007a. Шпильки у вбранні населен-
ня Скіфії. в: Музейні читання. Матеріали наукової
конференції «Ювелірне мистецтво — погляд крізь
віки». Київ, 11—13 грудня 2006 р. Київ: МІКУ, с. 28-
41.
Клочко, Л. С. 2007b. Цвяхоподібні сережки пе-
редскіфського та скіфського часу. в: Матеріали на-
укової конференції «Ранній залізний вік Євразії: до
100-річчя від дня народження О. І. Тереножкіна».
Київ—Чигирин, 16—19 травня 2007 р. Київ: Фор-
мат, с. 87-89.
Клочко, Л. С. 2011. знімні прикраси у скіфсько-
му костюмі (знакові функції у вбранні скіф’янок). в:
Ковтанюк, Н. Г. (ред.). Національний музей історії
України — скарбниця історичної пам’яті українсь-
кого народу. Київ: ІІІ Лтд, с. 88-99.
Клочко, Л. С. 2017. Особливості костюмів скіф’янок
на землях Посулля. Археологія, 3, с. 37-54.
Клочко, Л. С., білан, ю. О., березова, С. А.,
величко, є. О. 2021. Сережки у костюмах мешкан-
ців скіфії (з колекції Музею історичних коштов-
ностей України). Київ: Наукове видання.
Ковпаненко, Г. Т. 1967. Племена скіфського часу
на Ворсклі. Київ: Наукова думка.
Ковпаненко, Г. Т. 1970. Кургани поблизу с. Мачу-
хи на Полтавщині: за матеріалами М. Я. Рудинсько-
го. Археологія, 24, с. 146-170.
Косиков, в. А. 1987. Специализированный инстру-
ментарий литейщиков Скифии. в: Ковалева, И. в.
(ред.). Памятники бронзового и раннего железного
веков Поднепровья. Днепропетровск: ДГУ, с. 93-103.
Косиков, в. А. 1992. Инструментарий литейщи-
ков Скифии для обработки изделий из меди и брон-
зы. Донецкий археологический сборник, 1, с. 57-70.
Косиков, в. А. 1994. Производство бронзовых ху-
дожественных изделий в скифии VII—V вв. до н. е.
Донецк: Аверс Ко.
Либеров, П. Д. 1965. Памятники скифского вре-
мени на среднем Дону. Свод археологических источ-
ников, Д1—31. Москва: Наука.
Мельниковская, О. Н. 1950. Могильник у села
Долинское черниговской области. Краткие сообще-
ния ИИМК, 34, с. 70-74.
Могилов, О. Д. 2020. Сережки зі Світловодського
могильника. Археологія і давня історія України, 3
(36), с. 375-382.
Моруженко, А. А. 1989. История населения ле-
состепного междуречья Днепра и Дона в скифс-
кое время. Автореферат дисертации д. и. н. ИА АН
УССР. Киев.
Петренко, в. Г. 1978. Украшения скифии VII—
III вв. до н. э. Свод археологических источников,
Д4—5. Москва: Наука.
Пузикова, А. И. 1997. Памятники скифского вре-
мени бассейна р. Тускарь (Посеймье). Москва: РАН.
Солнцев, Л. А., Шрамко, б. А. 1998. Металло-
графические исследования железных изделий
Люботинского городища в: буйнов, ю. в. (ред.).
Люботинское городище. Харьков: Регион-информ,
с. 132-140.
Фиалко, Е. Е. 2013. Украшения в костюме скиф-
ских амазонок. в: Коваленко, А. Н. (ред.). Причер-
номорье в античное и раннесредневековое время.
сборник научных трудов, посвященный 65-летию
проф. В. П. Копылова. Ростов-на-Дону: юНЦ РАН,
с. 231-241.
Фіалко, О. є. 2012a. Костюмні гарнітури скіфсь-
ких амазонок. Наукові записки. серія: історичні
науки, 16, с. 21-33.
Фіалко, О. є. 2012b. Прикраси у вбранні скіфсь-
ких амазонок. в: Олійник, ю. М. (ред.). Музейні чи-
тання. Матеріали наукової конференції «Ювелірне
мистецтво — погляд крізь віки». Київ, 14—16 лис-
топада 2011 р. Київ: МІКУ, с. 146-153.
Шрамко, б. А. 1971. Исследования бельского го-
родища. Археологические исследования в Украине в
1968 г., 3, с. 49-58.
Шрамко, б. А. 1987. Бельское городище скифской
епохи (город Гелон). Киев: Наукова думка.
Шрамко, б. А. 1998. Люботинское городище. в:
буйнов, ю. в. (ред.). Люботинское городище. Харь-
ков: Регион-информ, с. 9-131.
Audouze, F., Courtois, J.-C. 1970. Les Epingles du
Sud-Est de la France (Départements Drфme, Isиre,
223ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
ходукіна, Ю. М. Прикраси скіфського часу населення Лісостепу: вступ до теми...
Hautes-Alpes, Savoie et Haute-Savoie). Prähistorische
Bronzefunde, XIII, 1. München: C. H. Beck.
Bukowski, Z. 1977. The scythian influence in the area of
lusiatian culture. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk.
Carancini, G. L. 1975. Die Nadeln in Italien. Gli
spilloni nell’Italia continentale. Prähistorische Bronze-
funde, XIII, 2. München: C. H. Beck.
Čaval, S. 2013. Poznoantične okrasne igle vrste sti-
lus v Sloveniji. Arheološki vestnik, 60, s. 197-248.
Dietz, U., Jockenhövel, A. 2016. 50 Jahre PBF —
Bilanz und Perspektiven. Prähistorische Bronzefunde,
XX, 14. Stuttgart: Franz Steiner.
Essen, R. 1985. Die Nadeln in Polen II (Mittlere
Bronzezeit). Prähistorische Bronzefunde, XІІІ, 9.
München: C. H. Beck.
Gawlik A. 2007. Geneza zausznic gwoździowatych.
In: Chochorowski, J (ed.). Studia nad epoką brązu i
wczesną epoką żelaza. Księga poświęcona Profesorowi
Markowi Gedlowi na pięćdziesięciolecie pracy w Uni-
wersytecie Jagiellońskim. Kraków, s. 209-240.
Gedl, M. 1983. Die Nadeln in Polen I (Frühe und äl-
tere Bronzezeit). Prähistorische Bronzefunde, XIII, 7.
München: C. H. Beck.
Kilian-Dirlmeier, I. 1984. Die Nadeln der frühhella-
dischen bis archaischen Zeit von der Peloponnes. Prähis-
torische Bronzefunde, XІІІ, 8. München: C. H. Beck.
Kubach, W. 1977. Die Nadeln in Hessen und Rhein-
hessen. Prähistorische Bronzefunde, XIII, 3. München:
C. H. Beck.
Laux, F. 1976. Die Nadeln in Niedersachsen. Prähis-
torische Bronzefunde, XIII, 4. München: C. H. Beck.
Marcus, I. M. 1994. Dressed to Kill: Women and
Pins in Early Iran. Oxford Art Journal, 17, 2, р. 3-15.
Novotná, M. 1980. Die Nadeln in der Slowakei. Prähis-
torische Bronzefunde, XIII, 6. München: C. H. Beck.
Rajpold, W. 2017. Szpile w tarnobrzeskiej kulturze
łużyckiej. Przyczynek do badań nad ich związkiem z
wiekiem i płcią oraz rozważania na temat pojawienia
się żelaza. Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego
Ośrodka Archeologicznego, 38, s. 73-100.
Říhovský, J. 1979. Die Nadeln in Mдhren und im
Ostalpengebiet (von der mittleren Bronze- bis zur äl-
teren Eisenzeit). Prähistorische Bronzefunde, XIII, 5.
München: C. H. Beck.
Říhovský, J. 1983. Die Nadeln in Westungarn
I. Prähistorische Bronzefunde, XIII, 10. München:
C. H. Beck.
Vasić, R. 2003. Die Nadeln im Zentralbalkan (Vojvo-
dina, Serbien, Kosovo und Makedonien). Prähistorische
Bronzefunde, XIII, 11. Stuttgart: Franz Steiner.
rEFErEnCEs
Bandurovskii, A. V., Buinov, Iu. V., Degtiar, A. K. 1998.
Novye issledovaniia kurganov skifskogo vremeni v okrestnos-
tiakh g. Liubotina. In: Buinov, Iu. V. (ed.). Liubotinskoe goro-
dishche. Kharkov: Region-inform, s. 143-182.
Bartseva, T. B. 1981a. Tsvetnaia metalloobrabotka skifskogo
vremeni. Lesostepnoe Dneprovskoe Levoberezhe. Moskva: Nauka.
Bartseva, T. B. 1981b. O khimiko-metallurgicheskom
issledovanii bronzovikh veshchei Maritskogo gorodishcha.
In: Puzikova, A. I. Maritskoe gorodishche v Poseime. Moskva:
Nauka, s. 102-106.
Bilynskyi, O. O. 2019. Pamiatky skifskoho chasu na Seimi.
Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv.
Voznesenskaia, G. A., Khomutova, L. S. 1981. Rezultaty
metallograficheskogo izucheniia zheleznykh predmetov Mar-
itskogo gorodishcha. In: Puzikova, A. I. Maritskoe gorodishche
v Poseime. Moskva: Nauka, s. 106-108.
Havrysh, P. Ya. 2000. Plemena skifskoho chasu v lisostepu
Dniprovskoho Livoberezhzhia (za materialamy Prypsillia).
Poltava: Arkheolohiia.
Gorodtsov, V. A. 1911. Dnevnik arkheologicheskikh issle-
dovanii v Zenkovskom uezde Poltavskoi gubernii v 1906 godu.
Trudy XIV Arkheologicheskogo sieezda, 3, s. 93-161.
Hoshko, T. Yu. 2000. Pro tekhnolohiiu vyhotovlennia bras-
letiv z Hordiivskoho mohylnyka. Arkheolohiia, 4, s. 68-72.
Hoshko, T. Yu. 2007. Hordiivski shpylky. Materialy ta
doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, 7, s. 248-253.
Grakov, B. N. 1948. Liteinoe i kuznechnoe remeslo u ski-
fov. Kratkie soobshcheniia IIMK, 22, s. 38-47.
Hrechko, D. S. 2010. Naselennia skifskoho chasu na Siver-
skomu Dintsi. Kyiv: IA NAN Ukrainy.
Hrechko, D. S. 2021. Etnokulturna istoriia naselennia Dni-
provskoho lisostepovoho Livoberezhzhia skifskoho chasu. Dys-
ertatsiia d. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv.
Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo
Levoberezhia (kurgany Posulia). Kiev: Naukova dumka.
Klochko, L. S. 1998. Prykrasy bilia s. Marivka. In: Muz-
eini chytannia. Materialy naukovoi konferentsii MIKU. Kyiv,
17—18 hrudnia 1996 r. Kyiv, s. 31-34.
Klochko, L. S. 2007a. Shpylky u vbranni naselennia Skifii.
In: Muzeini chytannia. Materialy naukovoi konferentsii «Iuve-
lirne mystetstvo — pohliad kriz viky». Kyiv, 11—13 hrudnia
2006 r. Kyiv: MIKU, s. 28-41.
Klochko, L. S. 2007b. Tsviakhopodibni serezhky peredskif-
skoho ta skifskoho chasu. In: Materialy naukovoi konferentsii
«Rannii zaliznyi vik Yevrazii: do 100-richchia vid dnia nar-
odzhennia O. I. Terenozhkina». Kyiv—Chyhyryn, 16—19 trav-
nia 2007 r. Kyiv: Format, s. 87-89.
Klochko, L. S. 2011. Znimni prykrasy u skifskomu kos-
tiumi (znakovi funktsii u vbranni skifianok). In: Kovtaniuk,
N. H. (ed.). Natsionalnyi muzei istorii Ukrainy — skarbnytsia
istorychnoi pamiati ukrainskoho narodu. Kyiv: III Ltd, s. 88-
99.
Klochko, L. S. 2017. Osoblyvosti kostiumiv skifianok na
zemliakh Posullia. Arkheolohiia, 3, s. 37-54.
Klochko, L. S., Bilan, Yu. O., Berezova, S. A., Velychko, Ye.
O. 2021. Serezhky u kostiumakh meshkantsiv Skifii (z kolekt-
sii Muzeiu istorychnykh koshtovnostei Ukrainy). Kyiv: Nau-
kove vydannia.
Kovpanenko, H. T. 1967. Plemena skifskoho chasu na Vor-
skli. Kyiv: Naukova dumka.
Kovpanenko, H. T. 1970. Kurhany poblyzu s. Machukhy na
Poltavshchyni: za materialamy M. Ya. Rudynskoho. Arkheolo-
hiia, 24, s. 146-170.
Kosikov, V. A. 1987. Spetsializirovannyi instrumentarii
liteishchikov Skifii. In: Kovaleva, I. V. (ed.). Pamiatniki bron-
zovogo i rannego zheleznogo vekov Podneprovia. Dnepropetro-
vsk: DGU, s. 93-103.
Kosikov, V. A. 1992. Instrumentarii liteishchikov Skifii
dlia obrabotki izdelii iz medi i bronzy. Donetskii arkheolog-
icheskii sbornik, 1, s. 57-70.
Kosikov, V. A. 1994. Proizvodstvo bronzovykh khudozhest-
vennykh izdelii v Skifii VII—V vv. do n. e. Donetsk: Avers Ko.
Liberov, P. D. 1965. Pamiatniki skifskogo vremeni na Sred-
nem Donu. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D1—31.
Moskva: Nauka.
Melnikovskaia, O. N. 1950. Mogilnik u sela Dolinskoe
Chernigovskoi oblasti. Kratkie soobshcheniia IIMK, 34, s. 70-
74.
Mohylov, O. D. 2020. Serezhky zi Svitlovodskoho mohylny-
ka. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (36), s. 375-382.
Moruzhenko, A. A. 1989. Istoriia naseleniia lesostepnogo
mezhdurechia Dnepra i Dona v skifskoe vremia. Avtoreferat
disertatsii d. i. n. IA AN USSR. Kiev.
Petrenko, V. G. 1978. Ukrasheniia Skifii VII—III vv. do
n. e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D4—5. Moskva:
Nauka.
Puzikova, A. I. 1997. Pamiatniki skifskogo vremeni bas-
seina r. Tuskar (Poseime). Moskva: RAN.
Solntsev, L. A., Shramko, B. A. 1998. Metallograficheskie
issledovaniia zheleznykh izdelii Liubotinskogo gorodishcha
In: Buinov, Iu. V. (ed.). Liubotinskoe gorodishche. Kharkov:
Region-inform, s. 132-140.
Fialko, E. E. 2013. Ukrasheniia v kostiume skifskikh ama-
zonok. In: Kovalenko, A. N. (ed.). Prichernomore v antichnoe i
rannesrednevekovoe vremia. Sbornik nauchnykh trudov, pos-
viashchennyi 65-letiiu prof. V. P. Kopylova. Rostov-na-Donu:
IuNTs RAN, s. 231-241.
224 ISSN 2227-4952 (Print), ISSN 2708-6143 (Online). Археологія і давня історія України, 2021, вип. 3 (40)
Ювелірна справа
Fialko, O. Ye. 2012a. Kostiumni harnitury skifskykh ama-
zonok. Naukovi zapysky. Seriia: istorychni nauky, 16, s. 21-33.
Fialko, O. Ye. 2012b. Prykrasy u vbranni skifskykh ama-
zonok. In: Oliinyk, Yu. M. (ed.). Muzeini chytannia. Materialy
naukovoi konferentsii «Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz
viky». Kyiv, 14—16 lystopada 2011 r. Kyiv: MIKU, s. 146-153.
Shramko, B. A. 1971. Issledovaniia Belskogo gorodishcha.
Arkheologicheskie issledovaniia v Ukraine v 1968 g., 3, s. 49-
58.
Shramko, B. A. 1987. Belskoe gorodishche skifskoi epokhi
(gorod Gelon). Kiev: Naukova dumka.
Shramko, B. A. 1998. Liubotinskoe gorodishche. In:
Buinov, Iu. V. (ed.). Liubotinskoe gorodishche. Kharkov: Re-
gion-inform, s. 9-131.
Audouze, F., Courtois, J.-C. 1970. Les Epingles du Sud-
Est de la France (Départements Drфme, Isиre, Hautes-Alpes,
Savoie et Haute-Savoie). Prähistorische Bronzefunde, XIII, 1.
München: C. H. Beck.
Bukowski, Z. 1977. The scythian influence in the area of
lusiatian culture. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk.
Carancini, G. L. 1975. Die Nadeln in Italien. Gli spilloni
nell’Italia continentale. Prähistorische Bronzefunde, XIII, 2.
München: C. H. Beck.
Čaval, S. 2013. Poznoantične okrasne igle vrste stilus v
Sloveniji. Arheološki vestnik, 60, s. 197-248.
Dietz, U., Jockenhövel, A. 2016. 50 Jahre PBF — Bilanz
und Perspektiven. Prähistorische Bronzefunde, XX, 14. Stutt-
gart: Franz Steiner.
Essen, R. 1985. Die Nadeln in Polen II (Mittlere Bronzezeit).
Prähistorische Bronzefunde, XIII, 9. München: C. H. Beck.
Gawlik A. 2007. Geneza zausznic gwoździowatych. In: Cho-
chorowski, J (ed.). Studia nad epoką brązu i wczesną epoką
żelaza. Księga poświęcona Profesorowi Markowi Gedlowi
na pięćdziesięciolecie pracy w Uniwersytecie Jagiellońskim.
Kraków, s. 219-240.
Gedl, M. 1983. Die Nadeln in Polen I (Frühe und ältere
Bronzezeit). Prähistorische Bronzefunde, XIII, 7. München:
C. H. Beck.
Kilian-Dirlmeier, I. 1984. Die Nadeln der frühhelladischen
bis archaischen Zeit von der Peloponnes. Prähistorische
Bronzefunde, XIII, 8. München: C. H. Beck.
Kubach, W. 1977. Die Nadeln in Hessen und Rheinhessen.
Prähistorische Bronzefunde, XIII, 3. München: C. H. Beck.
Laux, F. 1976. Die Nadeln in Niedersachsen. Prähistor-
ische Bronzefunde, XIII, 4. München: C. H. Beck.
Marcus, I. M. 1994. Dressed to Kill: Women and Pins in
Early Iran. Oxford Art Journal, 17, 2, р. 3-15.
Novotná, M. 1980. Die Nadeln in der Slowakei. Prähistor-
ische Bronzefunde, XIII, 6. München: C. H. Beck.
Rajpold, W. 2017. Szpile w tarnobrzeskiej kulturze
łużyckiej. Przyczynek do badań nad ich związkiem z wiek-
iem i płcią oraz rozważania na temat pojawienia się żelaza.
Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeolog-
icznego, 38, s. 73-100.
Říhovský, J. 1979. Die Nadeln in Mдhren und im Os-
talpengebiet (von der mittleren Bronze- bis zur älteren Ei-
senzeit). Prähistorische Bronzefunde, XIII, 5. München:
C. H. Beck.
Říhovský, J. 1983. Die Nadeln in Westungarn I. Prähistor-
ische Bronzefunde, XIII, 10. München: C. H. Beck.
Vasić, R. 2003. Die Nadeln im Zentralbalkan (Vojvodina,
Serbien, Kosovo und Makedonien). Prähistorische Bronze-
funde, XIII, 11. Stuttgart: Franz Steiner.
Y. M. Khodukina
THE ADORNMENTS OF SCYTHIAN
AGE OF THE POPULATION OF
FOREST-STEPPE: INTRODUCTION
TO THE TOPIC ON THE MATERIALS
FROM DNIEPER LEFT-bANK AREA
This paper focuses on the pins and earrings as the
most popular and diverse type of Scythian jewelry.
They are exactly the chronological and cultural mark-
ers used by researchers in the reconstruction of migra-
tions and connections of the forest-steppe population.
The adornments in ancient times, as well as nowadays,
were one of the main cultural and social identity mark-
ers. First, they have been studied both in the context of the
Scythian material remnants and the unique local variants.
Vladimira Petrenko was one of the first who made the ty-
pology of these artifacts which led to the change in the field.
Soon, new findings were discovered that developed the ty-
pology of the artifacts, which was based on the local vari-
ants and peculiar decorations, e. g. earrings. The common
feature of the modern research is to lessen the number of
taxa in the typological scheme and determine the precise
and rare indicators of the type origin. Even though the
adornment of Scythian Age were studied just as a part of
the material culture, the consensus of the academia shows
that jewelries can represent a wide range of social and cul-
tural processes in ancient communities.
Usually, the Scythian adornments are found in the
burial and settled sites. Such material remnants com-
bined with the anthropological data and certain fixa-
tion can enlarge our understanding of the usage and
function of these artifacts. Furthermore, they give us
knowledge of the possible popular costume of the time,
the sex and age differences in fashion. In addition, new
finds from the settlements widen the source base. The
analysis of the jewelries in the context of the settle-
ment structures gives a more precise chronology and
modes of production. Today, it is sure that the main
three technological methods were welding, casting,
and smiting. Each method related to the distinct forms
and metals the item was made of.
Keywords: the Dnipro Left Bank forest-steppe,
Scythian period, jewelry, pins, typology.
Одержано 26.07.2021
ХОДУКІНА Юлія Миколаївна, аспірантка, На-
ціональний університет «Києво-Могилянська ака-
демія», Київ, Україна.
KHODUKINA Yuliia, Ph D student, National
University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-3925-7420, e-mail:
yu.khodukina@ukma.edu.ua.
|