Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)

У статті досліджуються основні напрямки пам’яткоохоронної діяльності та тенденції, що були визначальними в галузі охорони історико-культурного надбання на Чернігівщині у 1919–1930-ті рр. Метою дослідження є визначення основних напрямків пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині протягом 1919–193...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2022
Main Author:	Новак, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
Series:	Сiверянський літопис
Subjects:	Історія міст і сіл
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192318
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.) / О. Новак // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 54-62. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-192318
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1923182025-02-09T13:49:29Z Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.) The monument-protection activities in the Chernihiv region: the main directions and tendencies (1919–1930s) Новак, О. Історія міст і сіл У статті досліджуються основні напрямки пам’яткоохоронної діяльності та тенденції, що були визначальними в галузі охорони історико-культурного надбання на Чернігівщині у 1919–1930-ті рр. Метою дослідження є визначення основних напрямків пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині протягом 1919–1930-х рр. та їх співвіднесення із загальнореспубліканськими тенденціями охорони спадщини минулих епох. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та історико-генетичний методи. Методологічною основою дослідження є полідисциплінарний підхід. Для вивчення «історичної політики» радянської влади застосовано культурологічний підхід. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали дозволяють краще визначити особливості охорони історико-культурного надбання Чернігівщини на тлі загальнореспубліканських процесів у 1919–1930-ті рр. Запропоновано періодизацію пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині у зазначений період. Висновки. Було з’ясовано, що діяльність створених у 1919 р. перших пам’яткоохоронних інституцій радянської України на Чернігівщині була обмеженою через брак людських та матеріальних ресурсів. У 1920-ті рр. відбулися істотні зміни у функціонуванні профільних структур, що сприяли дослідженню значної кількості цінних об’єктів спадщини минулих епох на Чернігівщині. Наприкінці 1920-х рр. були утворені два історико-культурних заповідника (у Чернігові та Новгороді-Сіверському), що позитивно позначилося на збереженні тамтешнього архітектурно-містобудівного надбання. У період із кінця 1920-х – до кінця 1930-х рр. значна кількість пам’яток була пошкоджена або втрачена через посилення антирелігійної боротьби або з утилітарних причин. З’ясовано, що пам’яткоохоронці Чернігівщини намагалися чинити опір беззаконню, однак загалом ці спроби виявилися марними. The article researches the main directions of monument protection activities and trends that were dominant in the field of protection of historical and cultural heritage in Chernihiv region in the 1919–1930s. The purpose of the article is to identify the main trends of the monument-protection activities in the Chernihiv region during the period from 1919 to 1930s and their correlation with the all-Ukrainian tendencies of the preservation of heritage of previous ages. Research methods. To achieve this purpose, the problemchronological, historical-comparative and historical-genetic methods were used. The methodological basis of the article is consisted in the multidisciplinary approach. A culturological approach was used to study «The Historical Policy». The scientific novelty of the article lies in the possibility to better determine the features of the protection of historical and cultural heritage of the Chernihiv region in 1919–1930s in the all-Ukrainian context. The periodization of monument-protection activities in the Chernihiv region during this period is proposed. Conclusions. It has been found that activities of the first monument-protection institutions of the Soviet Ukraine in the Chernihiv region, established in 1919, were limited due to lack of human and material resources. In the 1920s, there were significant changes in the functioning of specialized structures that contributed to the study of a significant number of valuable heritage sites of past ages in the Chernihiv region. Two historic-cultural preserve (sanctuary) were founded in this region in the late 1920s (in Chernihiv and Novgorod-Siverskyi), which had a positive impact on the preservation of the local architectural and urban heritage. In the period from the late 1920s to the late 1930s, a significant number of monuments were damaged or lost due to the intensification of anti-religious struggle or for utilitarian reasons. It has been found that the monument protectors of the Chernihiv region tried to resist lawlessness, but in general these attempts were in vain. 2022 Article Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.) / О. Новак // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 54-62. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.7747267 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192318 719 (477.51)(091)«1919/193» uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл Історія міст і сіл
spellingShingle	Історія міст і сіл Історія міст і сіл Новак, О. Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.) Сiверянський літопис
description	У статті досліджуються основні напрямки пам’яткоохоронної діяльності та тенденції, що були визначальними в галузі охорони історико-культурного надбання на Чернігівщині у 1919–1930-ті рр. Метою дослідження є визначення основних напрямків пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині протягом 1919–1930-х рр. та їх співвіднесення із загальнореспубліканськими тенденціями охорони спадщини минулих епох. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та історико-генетичний методи. Методологічною основою дослідження є полідисциплінарний підхід. Для вивчення «історичної політики» радянської влади застосовано культурологічний підхід. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали дозволяють краще визначити особливості охорони історико-культурного надбання Чернігівщини на тлі загальнореспубліканських процесів у 1919–1930-ті рр. Запропоновано періодизацію пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині у зазначений період. Висновки. Було з’ясовано, що діяльність створених у 1919 р. перших пам’яткоохоронних інституцій радянської України на Чернігівщині була обмеженою через брак людських та матеріальних ресурсів. У 1920-ті рр. відбулися істотні зміни у функціонуванні профільних структур, що сприяли дослідженню значної кількості цінних об’єктів спадщини минулих епох на Чернігівщині. Наприкінці 1920-х рр. були утворені два історико-культурних заповідника (у Чернігові та Новгороді-Сіверському), що позитивно позначилося на збереженні тамтешнього архітектурно-містобудівного надбання. У період із кінця 1920-х – до кінця 1930-х рр. значна кількість пам’яток була пошкоджена або втрачена через посилення антирелігійної боротьби або з утилітарних причин. З’ясовано, що пам’яткоохоронці Чернігівщини намагалися чинити опір беззаконню, однак загалом ці спроби виявилися марними.
format	Article
author	Новак, О.
author_facet	Новак, О.
author_sort	Новак, О.
title	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)
title_short	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)
title_full	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)
title_fullStr	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)
title_full_unstemmed	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)
title_sort	пам'яткоохоронна діяльність на чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Історія міст і сіл
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/192318
citation_txt	Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.) / О. Новак // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 54-62. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT novako pamâtkoohoronnadíâlʹnístʹnačernígívŝiníosnovnínaprâmkitatendencíí19191930tírr AT novako themonumentprotectionactivitiesinthechernihivregionthemaindirectionsandtendencies19191930s
first_indexed	2025-11-26T12:06:45Z
last_indexed	2025-11-26T12:06:45Z
_version_	1849854598464929792
fulltext	Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 54 УДК 719 (477.51)(091)«1919/193» Олександр Новак • ПАМ’ЯТКООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ (1919–1930-ті рр.) DOI: 10.5281/zenodo.7747267 © О. Новак, 2022. CC BY 4.0 ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6878-6685 У статті досліджуються основні напрямки пам’яткоохоронної діяльності та тенденції, що були визначальними в галузі охорони історико-культурного надбання на Чернігівщині у 1919–1930- ті рр. Метою дослідження є визначення основних напрямків пам’яткоохоронної діяльності на Чер- нігівщині протягом 1919–1930-х рр. та їх співвіднесення із загальнореспубліканськими тенденціями охорони спадщини минулих епох. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети викорис- тано проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та історико-генетичний методи. Методо- логічною основою дослідження є полідисциплінарний підхід. Для вивчення «історичної політики» радянської влади застосовано культурологічний підхід. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали дозволяють краще визначити особливості охорони історико-куль- турного надбання Чернігівщини на тлі загальнореспубліканських процесів у 1919–1930-ті рр. За- пропоновано періодизацію пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині у зазначений період. Вис- новки. Було з’ясовано, що діяльність створених у 1919 р. перших пам’яткоохоронних інституцій радянської України на Чернігівщині була обмеженою через брак людських та матеріальних ресур- сів. У 1920-ті рр. відбулися істотні зміни у функціонуванні профільних структур, що сприяли до- слідженню значної кількості цінних об’єктів спадщини минулих епох на Чернігівщині. Наприкінці 1920-х рр. були утворені два історико-культурних заповідника (у Чернігові та Новгороді-Сіверсько- му), що позитивно позначилося на збереженні тамтешнього архітектурно-містобудівного надбан- ня. У період із кінця 1920-х – до кінця 1930-х рр. значна кількість пам’яток була пошкоджена або втрачена через посилення антирелігійної боротьби або з утилітарних причин. З’ясовано, що пам’- яткоохоронці Чернігівщини намагалися чинити опір беззаконню, однак загалом ці спроби виявилися марними. Ключові слова: заповідник, культурна політика, пам’яткоохоронна діяльність, радянська Укра- їна, СРСР, сталінський тоталітарний режим, Чернігівщина. До сьогодні в галузі охорони історико-культурного надбання України залишається чи- мало невирішених проблем. З огляду на це, як на загальнонаціональному, так і на регіо- нальному рівні значно актуалізується досвід пам’яткоохоронців попередніх епох, у тому числі – міжвоєнної доби. На сьогодні в українській історіографії охорона пам’яток на Чернігівщині розглядаєть- ся переважно як складова частина заходів загальнореспубліканського масштабу1. Нині на- явні публікації про діяльність місцевих музеїв та заповідників2, а також про місцевих охо- ронців історико-культурного надбання3. Однак, здебільшого такі розвідки є територіально та хронологічно вузькими, через що не дозволяють у повній мірі реконструювати пам’ят- коохоронні заходи на Чернігівщині у міжвоєнну радянську добу. Для розуміння особливостей охорони історико-культурного надбання на Чернігівщині протягом 1919–1930-х рр. необхідно виокремити основні етапи та визначити головні тен- денції у формуванні та функціонуванні профільних структур. У лютому 1919 р. був утво- 1 Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні (1917–1990). Київ: Вища школа, 1991; Нестуля О.О. Доля церковної старовини в Україні. Ч. 1, 2. Київ, 1995; Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. 2 Ванжула О.М. Амбітні плани та сумні реалії Чернігівського державного історико-культурного заповідника на- прикінці 1920-х – на початку 1930-х рр. Сіверянський літопис. 2020. № 4. С. 113–130; Дмитренко Н.М. Провін- ційні музеї Лівобережної України (1920-ті – 1930-ті рр.). Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2016; Непотенко І.В. Пам’- яткоохоронна діяльність у Чернігові у 1919–1920-х рр.: шляхи реалізації. Сіверянський літопис. 2016. № 1. С. 122–129; Рига Д.В. Чернігівський державний історико-культурний заповідник у 1929–32-му рр. Сіверянський літопис. 2011. № 6. С. 766–81. 3 Казимір В.А. «Правда і добра воля переможуть». Життя та діяльність Василя Дубровського в Україні (1897– 1943). Харків: Видавець Савчук О.О., 2018. Siverian chronicle. 2022. № 5-6 55 рений Всеукраїнський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини (ВУКОПМІСу) УСРР. Ця подія мала велике значення для утвердження пам’яткоохоронних інституцій на території України. Всеукраїнська організація одразу ж зіткнулася із необхідністю форму- вання мережі відповідних структур на місцях. Губернські комітети охорони пам’яток мис- тецтва і старовини (ГУБКОПМІСи) створювалися для координації пам’яткоохоронної ро- боти у кожній з губерній. Один із таких комітетів постав і в Чернігівській губернії. У діловодних документах Чернігівського ГУБКОПМІСу, досліджених А.С. Мідько, за- фіксована наявність п’яти секцій: музейної; архітектурно-монументальної; архівно-бібліо- течної; етнографічної та археологічної4. Подібна структура дозволяла досліджувати та зберігати різні типи об’єктів історико-культурного надбання й була типовою для тогочас- них губернських пам’яткоохоронних інституцій УСРР. Чернігівський ГУБКОПМІС, очо- лений знаним музейником та археологом Ю.С. Виноградським, проводив реєстрацію мис- тецьки цінних речей, намагався впорядкувати архівну справу та вберегти від нищення та грабунку бодай найцінніші рухомі пам’ятки. Також губернський комітет охорони пам’я- ток мистецтва і старовини в умовах обмеженості кадрових та матеріальних ресурсів до- мігся виділення коштів на протиаварійний ремонт будинку І.С. Мазепи та Спасо-Пребра- женського собору5. На початку 1920-х рр. ВУКОПМІС та його губернські підрозділи припинили своє існу- вання. Натомість функції дослідження, збереження та контролю за використанням пам’я- ток перейшли до Всеукраїнської академії наук (ВУАН) та Всеукраїнського археологічно- го комітету (ВУАК). Зазначимо, що Всеукраїнська академія наук (ВУАН) чимало уваги приділяла питанням, пов’язаним зі збереженням різних пластів спадщини українського народу. До багатого на різноманітні пам’ятки Північного Лівобережжя регулярно приїз- дили фахівці у різних галузях знань. Непоганою ілюстрацією зацікавленості спадщиною Сіверського краю є те, що з-поміж 32 наявних у списку відряджень по лінії ВУАН6, сім планувалося здійснити на Чернігівщину. У 1923 р. при губернському виконавчому коміте- ті була створена Тимчасова комісія для обстеження пам’яток культури та мистецтва Чер- нігова. У дослідженнях Спасо-Преображенського собору та Успенської церкви Єлецького монастиря взяли участь співробітники ВУАН І.В. Моргілевський та М.О. Макаренко. Василь Васильович Дубровський, який був викладачем в інституті, а також обіймав посаду секретаря Тимчасової комісії, запросив студентів Чернігівського інституту народ- ної освіти (ЧІНО) долучилися до розкопок давньоруських історико-археологічних компл- ексів під керівництвом науковців із Києва7. У 1924 р. в Чернігові була сформована комі- сія, яка обстежила житловий фонд міста задля пошуку та взяття на облік будинків, що ма- ли особливу архітектурно-містобудівну цінність8. Специфіка будівництва Чернігово-Сі- верщини полягає в тому, що більшість пам’яток цього регіону – дерев’яні, що не сприяє їх тривалому збереженню. До порятунку найцінніших рухомих пам’яток матеріальної куль- тури долучилися музейні установи краю. До вже існуючих музейних установ Чернігова, Ніжина, Остра, Глухова та Конотопа у пореволюційні роки додалися заклади, створені у Прилуках, Седневі, Сосниці, Новгороді-Сіверському, Вороньках та інших населених пунктах9. В ЧІНО плідно працював історико-архівний гурток, очолений В.В. Дубров- ським. Гурток допомагав студентам долучитися до вивчення документальних пам’яток10. Починаючи із 1922 р. Ніжинська науково-дослідна кафедра історії культури та мови стала осередком краєзнавчого руху, учасники якого вивчали історико-культурного надбання півдня Чернігівщини11. Протягом 1924–1925 рр. координаційним центром вивчення ло- кальної історії краю був Чернігівський інститут краєзнавства. До його складу входили представники музейних та архівних установ, Академії наук та Комісії з вивчення історії Жовтневої революції та комуністичної партії (істпарту). Втім, внаслідок адміністративно- територіальної реформи, що передбачала ліквідацію губерній, інститут, підпорядкований губвиконкому, перестав існувати у 1925 р.12. 4 Мідько А.С. Деякі аспекти становлення та розвитку державного управління охороною культурної спадщини на поч. ХХ ст. (на основі звіту Секції охорони пам’яток старовини і мистецтва за 1919–1920 рр.). Сіверянський лі- топис. 2015. № 1. С. 104–105. 5 Непотенко І.В. Пам’яткоохоронна діяльність... С. 122–129. 6 До Укрголовнауки. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО). Ф. 166. Оп. 4. Спр. 953. Арк. 165–165 зв. 7 Казимір В.А. «Правда і добра воля переможуть»… С. 76–77. 8 Непотенко І.В. Реалізація житлової політики і пам’яткооохронна діяльність у Чернігові у 1920-х рр. Сіверян- ський літопис. 2014. № 6. С. 43–45. 9 Дмитренко Н.М. Провінційні музеї Лівобережної України… С. 29. 10 Казимір В.А. «Правда і добра воля переможуть»… С. 63–66. 11 Зозуля С.Ю. До питання розбудови в радянській Україні системи наукових установ у 1920-х рр.: створення на- уково-дослідної кафедри в Ніжині. Сіверщина в історії України. 2014. Вип. 7. С. 262. 12 Казимір В.А. «Правда і добра воля переможуть»… С. 75–76. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 56 Відповідно до республіканської постанови «Про пам’ятки культури й природи» (1926 р.) відповідальність за забезпечення належного стану об’єктів історико-культурного надбання покладалася на Народний комісаріат освіти (НКО) і підпорядковане йому Укра- їнське головне управління науковими установами (Укрнауку), а також на місцеві відді- лення НКО УСРР13. У складі освітнього комісаріату також була створена «Генеральна інс- пектура охорони пам’яток культури в Україні», очолена В.В. Дубровським14. Території Чернігівської, Глухівської, Конотопської, Ніжинської та Новгород-Сіверської округ, що входили до складу колишньої Чернігівської губернії15, потрапили у відання Київської кра- йової інспектури, очоленої проф. Ф.Л. Ернстом16. Попри розподіл території УСРР на інс- пектури, працівники Харківської крайової інспектури на чолі із проф. С.А. Таранушенком також активно досліджували й намагалися врятувати історико-культурне надбання Сівер- ського краю. Харківський Музей українського мистецтва (МУМ), директором якого був Стефан Андрійович, мав змогу поповнювати свої фонди під час експедиційної роботи в різних частинах України. Харківські пам’яткоохоронці неодноразово навідувалися у міста та села Північного Лівобережжя. Протягом 1927–1930 рр. вони відвідали Чернігів, Ніжин, Новгород-Сіверський, Седнів, Березне, Пакуль, Шептаки та інші населені пункти17. Під час експедиції 1930 р. на Чернігівщині співробітником МУМ П.М. Жолтовським був ви- явлений нетиповий для українського малярства ктиторський портрет у церкві с. Леньків біля Новгорода-Сіверського та хоругва Ніжинського цеху золотарів18. Одночасно із кра- йовими інспектурами функціонував Український комітет охорони пам’яток культури (УКОПК), що мав поєднувати державні та громадські функції, поширювати серед насе- лення розуміння важливості зберігати пам’ятки минулого. Від 1926 р. представники УКОПК за сприяння музейних осередків долучилися до реєстрації, дослідження та попу- ляризації історико-культурного надбання19. Нерідко нерозуміння наукового підґрунтя дослідження об’єктів матеріальної культури призводило до вандалізму. Завдяки дослідженню фамільного склепу Лизогубів під Вос- кресенською церквою у Седневі інспектор чернігівської політосвіти О.Ю. Оландер став відомим у науковому співтоваристві20. У свою чергу, у серпні 1927 р. був звільнений з по- сади директора Конотопського окружного музею Олег Цеславович Поплавський. Дослід- ник-аматор21, який не мав фахової освіти та наукового керівництва, відкритого листа чи будь-якого іншого дозвільного документу, вдерся до склепу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського у Воскресенській церкві в Батурині. Внаслідок некомпе- тентних робіт була частково зруйнована стеля склепу та мармуровий надгробок. Завідувач Конотопським окружним музеєм, імовірно, хотів знайти у могилі К.Г. Розумовського доб- ре збережене тіло та поховальний інвентар. Втім, у підсумку до Конотопу були відправле- ні лише декілька ґудзиків і прикрас, фрагменти волосся та забальзамоване серце остан- нього гетьмана України у пошкодженій скриньці22. Вчинок Олега Цеславовича отримав морально-етичну оцінку не лише представників освітнього комісаріату, а і його колег. За некомпетентність та марнославство О.Ц. Поплавський був охарактеризований Київським крайовим інспектором охорони пам’яток культури Федором Ернстом як «Герострат із Ко- нотопу»23. З огляду на блюзнірське ставлення до поховання К.Г. Розумовського, відсут- ність покарання тогочасного директора Конотопського окружного музею могло виклика- ти нерозуміння як з боку парафіян Воскресенської церкви в Батурині, так і з боку нащад- 13 Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів УСРР «Про па- м’ятки культури й природи». ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 725. Арк. 30–34. 14 Казимір В.А. «Правда і добра воля переможуть»… С. 110. 15 Чернігівська губернія. Чернігівщина: енциклопедичний довідник / За ред. Кудрицького А.В. Київ: УРЕ, 1990. С. 867–868. 16 Охорона пам’яток історії та культури на Україні. Зб. 1. Харків: Український комітет охорони пам’яток культу- ри при Укрнауці, 1927. С. 155–156. 17 Таранушенко С.А. Пам’ятки архітектури Чернігівської губернії. Харків: Харківський приватний музей міської садиби, 2011. С. 4. 18 Листування П.М. Жолтовського із С.А. Таранушенком. 1954, червня 11. Жолтовський П.М. Вибрані праці: У 3-х т. Харків: Видавець Савчук О.О., 2013. Т. ІІІ. С. 400–401. 19 Ванжула О.М. Амбітні плани та сумні реалії… С. 116. 20 Білокінь С.І. В обороні української спадщини: історик мистецтва Федір Ернст. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2006. С. 119. 21 Побожій С.І. Музейні діячі Слобожанщини: О. Поплавський. Треті Сумцовські читання: Матеріали наукової конференції, присвяченої 95-річчю ХІІ Археологічного з’їзду (18 квітня 1997 р.). Харків: Харківський історичний музей, 1998. С. 54. 22 Спритний завмузею. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 725. Арк. 49. Від редакції «Сіверянського літопису»: див. у цьому номері статтю із додатком акта щодо відкриття О.Ц. Поплавським склепу Кирила Розумовського: Ок- сінь, Т. Поховання гетьмана Кирила Розумовського в Батурині: введення в науковий обіг акта Федора Ернста від 10 липня 1927 р. С. 109–112. 23 Ернст Ф.Л. Герострат з Конотопу. Пролетарська правда. 1927, 3 серпня. № 174 (1787). С. 2. Siverian chronicle. 2022. № 5-6 57 ків останнього гетьмана України, які проживали у Відні24. Некомпетентні дії музейника, що мали руйнівні наслідки, стали предметом обговорення на Загальних зборах Конотоп- ського краєзнавчого товариства 10 липня 1927 р. Колеги О.Ц. Поплавського на чолі із го- ловою історичної секції товариства А.Х. Сузилом звернулися до Всеукраїнської академії наук та Укрнауки задля відновлення пошкоджених пам’яток та недопущення подібних ви- падків у майбутньому25. Професійна етика пам’яткоохоронців диктувала необхідність дотримуватися схвале- них у фаховому середовищі норм при проведенні реставраційних робіт. Приміром, були визнані неприпустимими методи реставрації фрескового живопису, що застосовувалися ленінградським професором Д.І. Кіпліком у давньоруських пам’ятках Чернігова. Зокрема, через недбале застосування клею був пошкоджений шар фарби на фресці із зображенням св. Теклі (Фекли) зі Спасо-Преображенського собору в Чернігові26. Сама фреска була роз- ділена на дві частини (більша потрапила до міського музею, менша лишилася у соборно- му храмі). На другу половину 1920-х рр. припадає створення історико-культурних заповідників, що отримали новий для республіканського пам’яткоохоронного законодавства статус27. У 1929 р. розпочали діяльність Чернігівський та Новгород-Сіверський історико-культур- ні заповідники, які очолили М.Г. Вайнштейн та С.А. Гапєєв. Через бюрократичні перепо- ни з боку місцевого чиновництва довго не міг розгорнути передбачену НКО УСРР діяль- ність Новгород-Сіверський історико-культурний заповідник. Лише особисте втручання О.А. Полоцького, заступника наркома освіти, допомогло здолати перешкоди у діяльності пам’яткоохоронного осередку28. Ці установи ставали центрами екскурсійно-туристичної діяльності. Подібна просвітницька робота могла попередити небачену хвилю вандалізму кінця 1920–1930-х рр. Після порівняно нетривалої лібералізації за доби НЕПу, від 1929 р. СРСР поступово набрали обертів репресивно-каральні заходи на тлі «Великого перелому», коли будь-яке законодавство, – у тому числі пам’яткоохоронне,– перетворювалося на декларацію без ре- ального змісту. У 1927 р. всім окружним виконкомам УСРР були розіслані списки пам’я- ток, що мали бути взяті під охорону29. Втім, вимоги профільних інституцій систематично саботувалися, а випадки нищення об’єктів історико-культурного надбання набували все більшого поширення. Наприкінці 1920-х рр. істотних змін зазнала «історична політика» радянського режи- му. Значно посилилася антирелігійна пропаганда й тиск на віруючих. Від 1929 р. прослід- ковуються тенденції масового закриття храмів, що призводило до погіршення стану сак- ральних пам’яток. Відповідно до «Доповідних записок» Глухівського окружкому партії, посилена робота із закриття культових споруд в місті та окрузі велася починаючи з 1929– 1930 рр. Попри декларативні заяви, місцеві органи влади вже не були схильні до виключ- но культурно-просвітницького перепрофілювання культових споруд. Все частіше схвалю- валися рішення щодо знищення храмів та молитовних будівель з утилітарних причин. Влітку 1929 р. відбулося розбирання на будівельний матеріал дзвіниці (1798–1806 рр.) Свято-Троїцького собору в м. Глухів. Жодним чином не було взято до уваги те, що Тро- їцький собор був головним храмом останньої столиці Гетьманщини30. За даними «Допо- відних записок», у яких за точку відліку закриття культових споруд був узятий 1929 р., на території Глухівської округи діяли 272 «молитовні будинки» (із них – 249 церков, 14 си- нагог та 3 сектантські молитовні будинки). На лютий 1930 р. припинили діяльність двад- цять два молитовні будинки, серед яких було 16 церков та 6 синагог. Шість монастирів, що існували на території чималої округи, яка охоплювала частину північних районів сучасної Сумської та Чернігівської областей, за даними окружкому, були «давно вже за- криті»31. Представники вищих органів виконавчої влади зазвичай ставали на бік місцевих управлінців й підтримували їх утилітарно-руйнаторські наміри. Так було, зокрема, під час 24 Оксінь Т.П. До питання відкриття склепу гетьмана України Кирила Розумовського (на основі матеріалів ЦДАВО м. Київ). Сiверянський лiтопис. 2018. № 3. С. 122–123. 25 Випис з Протоколу загального зібрання Конотопського окружного краєзнавчого товариства від 10-го липня 1927 р. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 725. Арк. 47. 26 В Украинский комитет охраны памятников истории и культуры Комиссариата Народного просвещения УССР. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 9391. Арк. 369. 27 Основи пам’яткознавства / Під заг. ред.: Гріффена Л.О., Титової О.М. Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2012. С. 266. 28 Рига Д.В. Чернігівський державний історико-культурний заповідник… С. 10–107. 29 До всіх ОВК’ів УСРР. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 9390. Арк. 38. 30 Вечерський В.В. Гетьманські столиці України. Київ: Наш час, 2008. С. 301. 31 Докладные записки Глуховского окружкома партии и Винницкого окрисполкома в ЦК КП(б)У о закрытии церквей (20 февраля 1930 – 16 июля 1930 г.). Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО). Ф. 1. Оп. 20. Спр. 3095. Арк. 1. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 58 закриття Троїцької дерев’яної церкви (1716 р.) у м. Коропі Чернігівської обл. Завідувач Організаційного відділу Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) І.О. Полікарпов підтримав висновки Чернігівського облвиконкому та Коропської міськра- ди, де наголошувалося на необхідності розібрати будівлю через її незадовільний техніч- ний стан32. При цьому, експертний висновок УКОПК про визначну цінність Троїцької церкви у Коропі, необхідність її ремонту та передачі в якості музейного приміщення Нов- город-Сіверському заповіднику не була взята до уваги навіть попри аналогічну позицію Укрнауки33. Як зауважив Харківський крайовий інспектор охорони пам’яток культури і дослідник народного мистецтва С.А. Таранушенко, майже всі шедеври дерев’яного зод- чества XVII–XVIII ст., які він вивчав, були знищені. Вціліли лише Миколаївська церква в Новгороді-Сіверському, Юріївська церква у Седневі та декілька інших34. Утилітарні тенденції брали гору й під час перепрофілювання неправославних культо- вих споруд. Так, у 1932 р. при закритті та передачі під клуб промислової кооперації Хо- ральної синагоги в м. Прилуки не розглядалося питання щодо її цінності як пам’ятки. Ко- місія Прилуцької міськради та Відділ культів ВУЦВК розглядали питання щодо пристосу- вання юдейської святині під клуб лише з точки зору культурно-просвітницької доцільнос- ті за ініціативи активістів-богоборців35. Навіть у висновках щодо доцільності перебудови під культосвітні потреби храмів Благовіщенського монастиря та Миколаївського собору (1655–1658 рр.) в Ніжині не знайшлося місця фаховому пам’яткоохоронному аналізу. В акті обстеження споруд, складеному 2 лютого 1930 р. інженером Алейніковим, визнавала- ся лише історична цінність Благовіщенського собору. Натомість, при перебудові Микола- ївського собору під міський театр було запропоновано зняти бані та здійснити добудови36. Вкрай рідко органи місцевої влади брали до уваги пам’яткоохоронні критерії при куль- турно-освітньому перепрофілюванні культових споруд. У складеному 9 липня 1931 р. Ак- ті обстеження будівель Максаківського монастиря на Чернігівщині був зроблений висно- вок, що наву соборного храму слід перетворити на антирелігійний музей з огляду на наяв- ність цінних зразків «старовірського» іконопису, розміщених у приміщенні. Водночас в Акті зазначалося, що притвор колишнього храму можна використати як клуб радгоспу37. Протягом 1920–1930-х рр. у представників пам’яткоохоронних структур, що мали не- похитні принципи професійної діяльності, доволі часто виникали конфлікти з представни- ками місцевої влади. Через це дослідники нерідко вимушено змінювати місце роботи та проживання. Не дивлячись на це, багато хто з них лишались вірними власним переконан- ням. Сумлінна праця М.Г. Вайнштейна із порятунку історико-культурних надбань Черні- гова викликала постійний спротив місцевих управлінців та компартійних активістів, через що він змушений був у 1930 р. полишити посаду виконуючого обов’язки вченого охорон- ця заповідника. Місцевих чиновників та активістів-богоборців дратували намагання Мар- ка Григоровича врятувати високохудожній живопис Троїцького собору та не допустити переплавлення на металобрухт стародавніх дзвонів38. В особистому листі до знаного київ- ського пам’яткоохоронця Ф.Л. Ернста він зазначав, що місцеві начальники постійно цьку- ють його. Через це науковець переїхав із Чернігова до Києва39. Відряджений у листопаді 1931 р. представник сектора науки НКО П.М. Жолтовський констатував свавільне став- лення до пам’яток Троїцького та Єлецького монастирів з боку Учбового залізничного комбінату та зоостанції, що орендували ці споруди40. Ісидор Васильович Строкун, який замістив М.Г. Вайнштейна на посаді вченого охоронця заповідника, також мав напружені взаємини із представниками виконавчої влади. Через це І.В. Строкун змушений був зали- шити працю в заповіднику у 1934 р., а згодом – репресований41. Наприкінці 1920-х – на поч. 1930-х рр. на тлі форсованої індустріалізації істотно збіль- шилася потреба у металобрухті. Через це «історична політика» була підпорядкована зав- данням «соціалістичного будівництва». З огляду на виробничу необхідність значна части- 32 До Секретаріату ВУЦВК. Доповідна записка завідуючого Оргвідділом ВУЦВК І.О. Полікарпова. ЦДАВО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 95. Арк. 10. 33 До ВУЦВК. У секретаріат Президії. ЦДАВО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 95. Арк. 12–13. 34 Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні… С. 125. 35 Висновок по справі закриття молитовного будинку – синагоги, що міститься на вул. К. Маркса м. Прилук – за вимогою працюючих. ЦДАВО. Ф. 1. Оп. 9. Спр. 96. Арк. 7. 36 Акт 1930 р. Лютого м-ця 2 дня. ЦДАВО. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 293. Арк. 57. 37 Акт обстеження був. молитовні та будівель заповіднику кол. Максаківського старовірського монастиря. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 572. Арк. 2. 38 Ванжула О.М. Як все починалось… (До історії створення Чернігівського історико-культурного заповідника в 1929 р.). Чернігів стародавній. URL: https://oldchernihiv.com/yak-vse-pochynalos-do-istoriyi-stvorennya-chernigiv- skogo-istoryko-kulturnogo-zapovidnyka-v-1929-rotsi/. 39 Нестуля О.О. Доля церковної старовини… С. 34. 40 Ванжула О.М. Як все починалось… 41 Ванжула О.М. Амбітні плани… С. 126. Siverian chronicle. 2022. № 5-6 59 на витворів ливарного мистецтва підлягала переплавленню як металобрухт. Церковні дзвони, що «не мали виняткової музейної цінності», також мали бути використані в якості металобрухту42. Втім, співробітникам НКО вдалося запобігти переплавленню «Рудметал- торгом» частини дзвонів низки соборів Чернігова, на чому наполягали представники там- тешнього обласного виконавчого комітету (ОВК). У листі до представників Чернігівсько- го ОВК заступники наркома освіти О.А. Полоцький та К.Й. Коник зауважили, що цінність ливарних витворів Коробкіна (1772 р.) та Нікітіна (1784 р.), а також «дзвонів гетьманів Мазепи та Полуботка» є значно вищою за метал43. Разом зі стрімкою ідеологізацією суспільно-політичного життя наприкінці 1920-х – на поч. 1930-х рр. владними структурами суттєво змінюються завдання, що ставилися перед музейними осередками. Якщо раніше музеї розглядалися передовсім як культурно-про- світницькі та науково-дослідні установи, то надалі вони мали перетворитися в «найбільшу базу пропаганди генеральної лінії партії»44. Згідно із «типовою схемою окружного (місце- вого) краєзнавчого музею», кожен такий заклад мав складатися із п’яти відділів. Окрім природничого й історико-культурного, мали діяти відділи історії революції, народного господарства та соціалістичного будівництва45. Починаючи від Всесоюзного музейного з’їзду 1930 р. активно проводилася боротьба із «речовим ухилом» в діяльності цих уста- нов, а музейна робота все більше й більше ідеологізується, фактично перетворюючись в ідеологічно-пропагандистську46. Всесоюзний музейний з’їзд 1930 р. можна вважати «ру- біжною датою» в «історичній політиці», спрямованій на збереження об’єктів матеріальної культури. У 1934–1938 рр. тимчасово припиняли свою діяльність музеї у Ніжині, Новго- роді-Сіверському, Путивлі та інших містах47. Це було спричинено реорганізацією музей- ної мережі та зміною підходів до оформлення експозицій. Нові реалії та виклики, що постали перед пам’яткоохоронцями наприкінці 1920-х – на поч. 1930-х рр., вимагали врегулювання ситуації із постійно зростаючою кількістю пору- шень профільного законодавства. Попри невиконання формально діючих на той час нор- мативно-правових актів у галузі охорони історико-культурного надбання та позбавлення профільних інституцій будь-яких важелів впливу на свавільну поведінку місцевої влади, у 1931 р. відбулося прийняття одразу кількох законів у сфері захисту культурних цінностей. Зокрема, у жовтні 1931 р. Народний комісаріат освіти УСРР прийняв постанову «Про стан та завдання охорони пам’яток культури і природи». Згідно з нею планувалося в майбут- ньому залучити ВУАН до дослідження і пропаганди вітчизняної історико-культурної спадщини 48. Чиновники Народного комісаріату освіти нерідко намагалися покласти край вандаліз- му, що відбувався за потурання місцевих органів влади. Заступник наркома освіти УСРР О.А. Полоцький наголошував на необхідності зберігати взяті під охорону держави ан- самблі пам’яток у недоторканому вигляді. Нищення дзвіниці Троїцького собору в Глухові та плани Новгород-Сіверського райвиконкому розібрати частину мурів монастиря-форте- ці були наведені як приклади свавільного та безвідповідального ставлення до пам’яток минулого49. На тлі поширення беззаконня та волюнтаризму владних структур різних рівнів, над- звичайно цікаво проаналізувати спроби пам’яткоохоронців запропонувати вихід із кричу- щої ситуації, що склалася у цій сфері. В опублікованій доповідній записці Українського комітету охорони пам’яток культури (УКОПК) авторства його голови В.В. Дубровського до НКО УСРР від 7 лютого 1933 р. йдеться про невтішне становище як окремих об’єктів культурного та природного фонду, так і заповідників50. Голова УКОПК пропонував поси- лити карну відповідальність за нищення об’єктів історико-культурного надбання, а також поліпшити фінансування видатків на їх утримання у належному стані. Зазначимо, що у Доповідній записці Василь Васильович Дубровський приділив значну увагу випадкам по- шкодження та знищення пам’яток Чернігова, Новгорода-Сіверського та Глухова51. 42 Протокол Наради при НКО від 27 липня 1930 р. в справі перевірки музейних фондів, щоб виявити речі з ко- льорових металів, що не мають художньої вартості для передачі їх Рудметалторгу. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 10. Спр. 533. Арк. 2. 43 Щодо клопотання Чернігівського ОВК. ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 725. Арк. 2. 44 Дмитренко Н.М. Провінційні музеї Лівобережної України… С. 76. 45 Маньковська Р.В. Музейництво в Україні… С. 244. 46 Попова Л.И. Охрана памятников культуры и искусства на Украине (1917–1941 гг.). Художественное наследие. Хранение, изучение, реставрация. Москва: Гос. НИИР. 1994. № 15. С. 101. 47 Дмитренко Н.М. Провінційні музеї Лівобережної України… С. 58–59. 48 Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні… С. 108. 49 Секретаріату ВУЦВК (від 16 січня 1930 р.). ЦДАВО. Ф. 166. Оп. 5. Спр. 725. Арк. 6. 50 Дубровський В.В. Про стан та завдання охорони пам’яток культури та природи. Доповідна записка. Проект. Пам’ятки України: історія та культура. 1988. № 3. С. 25. 51 Там само. С. 26–28. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 60 З початком «Великого перелому» багато цінних об’єктів історико-культурного надбан- ня з утилітарних причин були втрачені. Руйнування пам’яток здебільшого аргументували- ся турботою про суспільство та прагненням до прогресу. Самі «сліди минулого» розгляда- лися як «баласт», що не дозволяє досягнути задекларованих цілей. Намагання представни- ків пам’яткоохоронних інституцій зберегти найцінніші об’єкти історико-культурного на- дбання не могли стати на заваді реалізації рішень органів виконавчої влади різних рівнів. Наприклад, під час розгляду звернення Київської крайової інспектури охорони пам’яток культури про недопущення руйнування торговельних рядів у Чернігові у 1931 р., тамтеш- ня міськрада підтвердила своє рішення. Необхідність розібрати ансамбль будівель першої третини ХІХ ст. аргументувався потребою розширити територію текстильної фабрики та відсутністю коштів на утримання приміщень у належному стані52. В таких умовах чи не єдиною можливістю зберегти принаймні найцінніші витвори мистецтва була їх музеєфіка- ція. Так, у березні 1936 р. директор Державного музею в Києві П.М. Рудяков організував експедицію з метою порятунку найцінніших ікон дерев’яної Вознесенської церкви в міс- течку Березна поблизу Чернігова, що мала бути розібрана53. Загалом, відповідно до підра- хунків сучасного українського дослідника В.В. Вечерського, Чернігівщина належить до областей з найбільшим рівнем втрат об’єктів архітектурної спадщини. Для Чернігівської області в адміністративно-територіальних межах 1932 р.54 цей показник склав 44,44%55. Більшість втрат припала на кінець 1920-х – поч. 1930-х рр. У 1936 р. був створений Комітет у справах мистецтв при ВУЦВК на чолі із першим за- ступником наркома освіти А.А. Хвилею56. Інколи місцевим обласним управлінням у спра- вах мистецтв вдавалося попередити вандалізм щодо окремих об’єктів історико-культур- ного надбання. Приміром, завдяки старанням працівників цієї інституції Борисоглібський собор (ХІІ ст.) у Чернігові був звільнений від розміщених у ньому складів тютюну та дру- карні й переданий у користування обласного управління у справах мистецтв57. Успішному проведенню заходів щодо збереження давньоруської пам’ятки сприяла наявність в Бори- соглібського собору статусу об’єкту державного історико-культурного заповідника. Зага- лом, станом на червень 1937 р. з-поміж восьми заповідників, що перебували у підпоряд- куванні НКО УРСР, два знаходилося у Чернігівській обл. – Чернігівський та Новгород- Сіверський історико-культурний заповідники58. Чернігівщину не оминули «інспекції» та «перевірки» в пошуках «ворогів народу», що стали незмінними прикметами часів «Великого терору» в житті радянського суспільства. Ці тенденції також торкнулися музейної та пам’яткоохоронної сфер. У Доповідній записці працівника республіканського культурного сектору при Раді народних комісарів (РНК) УРСР Івана Олександровича Шманая щодо інспекції Спасо-Преображенського собору (ХІ ст.) у Чернігові можна виявити чимало ідеологічних штампів часів сталінського тота- літаризму. Приміром, І.О. Шманай, зі слів секретаря обласного виконкому Кондратенка, звинуватив у неналежному стані пам’ятки попередніх представників облвиконкому, які «опинилися серед ворогів народу»59. Дії попереднього складу обласного виконавчого ко- мітету та Чернігівської міської ради із розміщення в Спасо-Преображенському соборі складів для зберігання риби, масла та жиру (включно із легкозаймистими паливно-мас- тильними матеріалами) були оцінені Іваном Олександровичем як «шкідництво»60. Питан- ня повернення приміщення давньоруського собору історичному музею було вирішене на загальнореспубліканському рівні, за допомогою втручання тогочасного голови РНК УРСР Д.С. Коротченка61. У травні 1938 р. до голови Раднаркому УРСР звернулася група коман- дирів Робітничо-селянської червоної армії, які відвідали собор Різдва Богородиці в Ко- зельці. Військових вразив незадовільний стан внутрішнього оздоблення храму, зокрема – іконостасу, що вирізнявся високохудожнім різьбленням62. Отже, починаючи з 1919 р. у Чернігівській губернії, як і всюди на підконтрольних ра- дянському режимі територіях України, розпочав діяльність губернський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини. У полі зору його працівників перебували найцінніші об’- єкти історико-культурного надбання м. Чернігова та архівно-музейні зібрання краю. 52 Рибалко О.Л. Руїнники й оборонці. Пам’ятки України. 1995. Ч. 1. С. 106–107. 53 Жолтовський П.М. XLIII. Березень 1936. Жолтовський П.М. Вибрані праці. Т. І. С. 66–67. 54 Чернігівська область. Чернігівщина: енциклопедичний довідник. С. 5–6. 55 Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України… С. 485–486. 56 Нестуля О.О. Доля церковної старовини… С. 162. 57 Голові Чернігівського облвиконкому тов. тов. Костюченко. ЦДАВО. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 162. Арк. 16. 58 Голові Ради Народних Комісарів УРСР тов. Любченко. Доповідна записка. ЦДАВО. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 72. Арк. 64. 59 Управление делами СНК УССР. Культсектор. Докладная записка. ЦДАВО. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 72. Арк. 95. 60 Там само. Арк. 95 зв. 61 Председателю Совнаркома УССР Коротченко Д.С. Справка. ЦДАВО. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 72. Арк. 96. 62 Там само. Арк. 112. Siverian chronicle. 2022. № 5-6 61 Від першої половини 1920-х рр. проводила активну пам’яткоохоронну роботу ВУАН та Археологічний комітет. Також у 1920-ті рр. виникли науково-дослідні кафедри та крає- знавчі осередки в різних частинах УСРР. Чернігівщина не була виключенням. Ухвалення в 1926 р. республіканського пам’яткоохоронного законодавства та створен- ня УКОПК ознаменували початок нового етапу в охороні спадщини минулого. Розпочало- ся широкомасштабне вивчення об’єктів історико-культурного надбання. Багата на пам’ят- ки різних епох Чернігівщина приваблювала дослідників із різних частин УСРР та інших радянських республік. Особливу увагу історики мистецтва та краєзнавці приділяли дав- ньоруським пам’яткам, витворам українського бароко та народного дерев’яного зодчества Сіверського краю. На зламі 1920-х – 1930-х рр. Чернігівщину не оминули загальносоюзні тенденції зне- важливого ставлення до цілих пластів історико-культурного надбання через посилення антирелігійної боротьби. Часто траплялися випадки утилітарно зумовленого недбальства. Втім, протягом 1930-х рр. особливістю охорони пам’яток на Чернігівщини були намаган- ня вберегти об’єкти історико-культурного надбання, що перебували в складі двох держав- них заповідників – Чернігівського та Новгорода-Сіверського. Старовинні культові, садо- во-паркові та громадські будівлі, що не входили до складу заповідників, істотно частіше ставали жертвами вандалізму, здебільшого спричиненого діями місцевих органів влади. References Akulenko, V. (1991). Okhorona pamiatok kultury v Ukraini (1917–1990) [The preservation of cultural monuments in Ukraine (1917–1990)]. Kyiv, Ukraine. Bilokin, S. (2006). V oboroni ukrainskoi spadshchyny: istoryk mystetstva Fedir Ernst [On the defensi- ve of Ukrainian heritage: the historian of arts Fedir Ernst]. Kyiv, Ukraine. Dmytrenko, N. (2016). Provintsiini muzei Livoberezhnoi Ukrainy (1920-ti–1930-ti rr.) [Provincial mu- seums of the Left Bank Ukraine (1920s–1930s)]. Nizhyn, Ukraine. Kazymir, V. (2018). «Pravda i dobra volia peremozhut». Zhyttia ta diialnist Vasylia Dubrovskoho v Ukraini (1897–1943) [«Truth and good will win». Life and work of Vasyl Dubrovsky in Ukraine (1897– 1943)]. Kharkiv, Ukraine. Mankovska, R. (2000). Muzeinytstvo v Ukraini (1917–1941) [The museology in Ukraine (1917– 1941)]. Kyiv, Ukraine. Midko, A (2015). Deiaki aspekty stanovlennia ta rozvytku derzhavnoho upravlinnia okhoronoiu kultur- noi spadshchyny na pochatku XX st. (na osnovi zvitu Sektsii okhorony pamiatok starovyny i mystetstva za 1919–1920 rr.) [Some aspects of becoming and development of the state management of protecting cultural heritage in the beginning of 20th c. (based on report of Section of the monuments protection of antiquities and arts by 1919–1920)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 1, P. 104–108. Nepotenko, I. (2014). Realizatsiia zhytlovoi polityky i pamiatkoookhronna diialnist u Chernihovi u 1920-kh rr. [Realization of residential politics and preservation activity in Chernihiv in the 1920s]. Siveri- anskyi litopys – Siverian chronicle, 6, P. 41–49. Nepotenko, I (2016). Pamiatkookhoronna diialnist u Chernihovi u 1919–1920-kh rr.: shliakhy realizat- sii [The preservation activity in Chernihiv in 1919–1920s: ways of realization]. Siverianskyi litopys – Sive- rian chronicle, 1, P. 122–129. Nestulya, O. (1995). Dolya tserkovnoyi starovyny v Ukrayini. Ch. 2 [The destiny of church heritage in Ukraine. The second chapter]. Kyiv, Ukraime. Oksin, T. (2018). Do pytannia vidkryttia sklepu hetmana Ukrainy Kyryla Rozumovskoho (na osnovi materialiv TsDAVO m. Kyiv) [About the opening of Kirill Razumovskyʼs vault (from the funds of the Sta- te Archive of Supreme Authorities of Ukraine (hereinafter SASA) in Kyiv]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 3, P. 122–126. Pobozhii, S. (1998). Muzeini diiachi Slobozhanshchyny: O. Poplavskyi [Museum figures of Sloboda Ukraine: O. Poplavsky]. Treti Sumtsovski chytannia: Materialy naukovoi konferentsii, prysviachenoi 95- richchiu XII Arkheolohichnoho zizdu (18 kvitnia 1997 r.) – Third Sumtsov readings: Materials of the scien- tific conference dedicated to the 95th anniversary of the XII Archaeological Congress (April 18, 1997). P. 51–58. Kharkiv, Ukraine. Rybalko, O. (1995). Ruinnyky y oborontsi [Destroyers and defenders]. Pamiatky Ukrainy – The monu- ments of Ukraine. Ch. 1. P. 106–133. Ryha, D. (2016). Chernihivskyi derzhavnyi istoryko-kulturnyi zapovidnyk u 1929–1933 rr.: nevidomi dokumenty z diialnosti [Chernihiv State Historical and Cultural Reserve in the 1929–1933: unseen activity documents]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 106–115. Taranushenko, S. (2011). Pamiatky arkhitektury Chernihivskoi hubernii [Architectural monuments of Chernihiv province]. Kharkiv, Ukraine. Vanzhula, O. (2020). Ambitni plany ta sumni realii Chernihivskoho derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka naprykintsi 1920-kh – na pochatku 1930-kh rr. [Ambitious plans and sad realities of the Cher- nihiv State Historical and Cultural Reserve during the end of the 1920s – the beginning of the 1930s]. Sive- rianskyi litopys – Siverian chronicle, 4, P. 113–130. Vecherskyi, V. (2008). Hetmanski stolytsi Ukrainy [Hetman capitals of Ukraine]. Kyiv, Ukraine. Vecherskyy, V. (2002). Vtracheni obyekty arkhitekturnoyi spadshchyny Ukrayiny [Lost objects of ar- chitectural heritage of Ukraine]. Kyiv, Ukraine. Zholtovskyi, P. (2013). Vybrani pratsi: U 3-kh t. [Selected works: In 3 v.]. Kharkiv, Ukraine. Сіверянський літопис. 2022. № 5-6 62 Zozulia, S (2014). Do pytannia rozbudovy v radianskii Ukraini systemy naukovykh ustanov u 1920- kh rr.: stvorennia naukovo-doslidnoi kafedry v Nizhyni [To the question of development of scientific insti- tutions in the Soviet Ukraine in 1920s: creating the research department in Nizhyn]. Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zb. nauk. pr. – Sivershchyna in the history of Ukraine: Coll. of scientific works, 7, P. 259–263. Kyiv, Ukraine. Новак Олександр Сергійович – аспірант кафедри історії України Харківського на- ціонального університету ім. В.Н. Каразіна (Майдан Свободи, 4, м. Харків, 61022, Украї- на). Novak Oleksandr – Ph.D. Student of the Department of history of Ukraine of V.N. Karazin Kharkiv National University (4 Svobody Sq., Kharkov, 61022, Ukraine). E-mail: Novack_A@ukr.net THE MONUMENT-PROTECTION ACTIVITIES IN THE CHERNIHIV REGION: THE MAIN DIRECTIONS AND TENDENCIES (1919–1930s) The article researches the main directions of monument protection activities and trends that were do- minant in the field of protection of historical and cultural heritage in Chernihiv region in the 1919–1930s. The purpose of the article is to identify the main trends of the monument-protection activities in the Cher- nihiv region during the period from 1919 to 1930s and their correlation with the all-Ukrainian tendencies of the preservation of heritage of previous ages. Research methods. To achieve this purpose, the problem- chronological, historical-comparative and historical-genetic methods were used. The methodological ba- sis of the article is consisted in the multidisciplinary approach. A culturological approach was used to stu- dy «The Historical Policy». The scientific novelty of the article lies in the possibility to better determine the features of the protection of historical and cultural heritage of the Chernihiv region in 1919–1930s in the all-Ukrainian context. The periodization of monument-protection activities in the Chernihiv region du- ring this period is proposed. Conclusions. It has been found that activities of the first monument-protection institutions of the Soviet Ukraine in the Chernihiv region, established in 1919, were limited due to lack of human and material resources. In the 1920s, there were significant changes in the functioning of speciali- zed structures that contributed to the study of a significant number of valuable heritage sites of past ages in the Chernihiv region. Two historic-cultural preserve (sanctuary) were founded in this region in the late 1920s (in Chernihiv and Novgorod-Siverskyi), which had a positive impact on the preservation of the local architectural and urban heritage. In the period from the late 1920s to the late 1930s, a significant number of monuments were damaged or lost due to the intensification of anti-religious struggle or for utilitarian reasons. It has been found that the monument protectors of the Chernihiv region tried to resist lawlessness, but in general these attempts were in vain. Key words: Chernihiv region, cultural policy, monument-protection activity, the Soviet Ukraine, sanct- uary, Stalin's totalitarian regime, USSR. Дата подання: 31 січня 2022 р. Дата затвердження до друку: 23 лютого 2022 р. Цитування за ДСТУ 8302:2015 Новак, О. Пам’яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919– 1930-ті рр.). Сіверянський літопис. 2022. № 5–6. С. 54–62. DOI: 10.5281/zenodo.7747267. Цитування за стандартом APA Novak, О. (2022). Pamiatkookhoronna diialnist na Chernihivshchyni: osnovni napriamky ta tendentsii (1919–1930-ti rr.) [The monument-protection activities in the Chernihiv region: the main directions and tendencies (1919–1930s)]. Siverianskyi litopys – Siverian chronicle, 5–6, P. 54–62. DOI: 10.5281/zenodo.7747267.

Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)

Institution

Similar Items