З неопублікованих праць Вадима Модзалевського
У студії "Сутичка двох паній" йдеться про досить типовий конфлікт між двома представницями козацько-старшинської верстви - Анастасією Корецькою та Феодорою Тимошенковою, які на зламі XVII - XVIII ст. мешкали у старовинному українському місті Стародубі....
Saved in:
| Date: | 1999 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Series: | Сiверянський літопис |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201218 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З неопублікованих праць Вадима Модзалевського / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 169-173. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-201218 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2012182025-02-09T14:20:26Z З неопублікованих праць Вадима Модзалевського Коваленко, О. З історіографічної спадщини У студії "Сутичка двох паній" йдеться про досить типовий конфлікт між двома представницями козацько-старшинської верстви - Анастасією Корецькою та Феодорою Тимошенковою, які на зламі XVII - XVIII ст. мешкали у старовинному українському місті Стародубі. 1999 Article З неопублікованих праць Вадима Модзалевського / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 169-173. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201218 uk Сiверянський літопис application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини |
| spellingShingle |
З історіографічної спадщини З історіографічної спадщини Коваленко, О. З неопублікованих праць Вадима Модзалевського Сiверянський літопис |
| description |
У студії "Сутичка двох паній" йдеться про досить типовий конфлікт між двома представницями козацько-старшинської верстви - Анастасією Корецькою та Феодорою Тимошенковою, які на зламі XVII - XVIII ст. мешкали у старовинному українському місті Стародубі. |
| format |
Article |
| author |
Коваленко, О. |
| author_facet |
Коваленко, О. |
| author_sort |
Коваленко, О. |
| title |
З неопублікованих праць Вадима Модзалевського |
| title_short |
З неопублікованих праць Вадима Модзалевського |
| title_full |
З неопублікованих праць Вадима Модзалевського |
| title_fullStr |
З неопублікованих праць Вадима Модзалевського |
| title_full_unstemmed |
З неопублікованих праць Вадима Модзалевського |
| title_sort |
з неопублікованих праць вадима модзалевського |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
З історіографічної спадщини |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/201218 |
| citation_txt |
З неопублікованих праць Вадима Модзалевського / О. Коваленко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 169-173. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kovalenkoo zneopublíkovanihpracʹvadimamodzalevsʹkogo |
| first_indexed |
2025-11-26T19:47:17Z |
| last_indexed |
2025-11-26T19:47:17Z |
| _version_ |
1849883568482811904 |
| fulltext |
З ІСТОРІОГРАФІЧНОЇ
СПАДЩИНИ
Олександр Коваленко
З НЕОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ВАДИМА МОДЗАЛЕВСЬКОГО
Несподівана й передчасна смерть на півслові обірвала творчість відомого українського
історика Вадима Львовича Модзалевського (1882 - 1920), життя та діяльність якого були
якнайтісніше пов'язані з Чернігово-Сіверщиною.1 Відтак вченому не поталанило реалізувати
численні задуми і проекти, а чимало його праць залишились у рукописах. Щоправда,
низка неопублікованих студій В. Модзалевського побачила світ вже протягом першої
половини 20-х pp.: "До біографії українського штихаря Григорія Левицького" (1921),
"До історії українського ліярництва" (1921), "Докладна записка про видання міських актових
книг Лівобережжя" (1923), "Перший військовий підскарбій Роман Ракушка" (1923), "Два
старинных духовных завещания" (1924), "Гути на Чернігівщині" (1926). Доля деяких
рукописів В. Модзалевського (як-от "К истории с. Полошек Глуховского уезда", "Мартин
Небаба, полковник Чернігівський") досі невідома, решта зберігається в архівах. Частина
з них була запроваджена в науковий обіг протягом останніх років. Зокрема,
В. Ульяновський надрукував видавничий проект В. Модзалевського "Галерея українських
політичних смертників, емігрантів, засланців та в'язнів".2 Автор цих рядків оприлюднив
"Очерки истории старой Украины. Чернигов", підготовлені вченим у співавторстві з
П. Савицьким, а також упорядковані В. Модзалевським родовід Тарновських і життєпис
І. Максимовича.3 Нарешті, В. Томазов та С. Шурляков започаткували публікацію п'ятого
тому "Малороссийского родословника" В. М одзалевського.4 Але це аж ніяк не вичерпує
усього розмаїття невиданих праць науковця з історії, генеалогії та м истецтвознавства.5
До їх числа належить, зокрема, студія "Сутичка двох паній", яка уперше публікується
нижче. Вона зберігається у складі особистого фонду вченого в Інституті рукопису
Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського в Києві і являє собою автентичний
рукопис з незначною авторською правкою.6 Оскільки ця праця не згадується в
автобібліографії В. Модзалевського, упорядкованій в грудні 1918 p., ї ї можна датувати
1919 р. або початком 1920 р.7 У
У студії "Сутичка двох паній" йдеться про досить типовий конфлікт між двома
представницями козацько-старшинської верстви - Анастасією Корецькою та Феодорою
Тимошенковою, які на зламі XV II - X V III ст. мешкали у старовинному українському місті
Стародубі. До речі, В. Модзалевський з особливим завзяттям досліджував історію
Стародубщ ини, позаяк саме тут залягало коріння його роду (згадана в тексті студ ії
Сіверянський літопис 169
золовка Феодори Тимошенкової Марина була далекою прабабусею історика). Але
В. Модзалевський цілком слушно розглянув цю банальну історію в контексті процесу
становлення в Українській козацькій державі нової соціально-політичної еліти. Вона
формувалась на досить широкій соціальній основі, й у середовищі козацької старшини
можна було зустріти часом неписьменних вихідців з козацьких низів, міщан ба навіть
селян, і високоосвічених представників покозачених ш ляхетських фамілій, які і в прямому,
і в переносному значенні не завжди знаходили спільну мову.
Ця невеличка за обсягом праця дозволяє скласти певне уявлення про коло наукових
інтересів та методологічні уподобання "пізнього" В. Модзалевського. Якраз в останні
роки життя цей представник лівобережної школи в українській історіографії, намагаючись
позбутися усталених стереотипів і осягнути ширші обрії історичного мислення, розпочав
перспективні пошуки в напрямі історичної антропології та історії повсякденності.
Минувшина, декларував у цей час В. Модзалевський, "наповнювалась і творилась людьми
більш скромного масштабу, ніж ті, які волею долі були винесені на самісінькі ї ї верхи.
Вивчити життя цих середніх людей, їхню психологію, коло інтересів, взаємні стосунки,
боротьбу між собою, загалом усю їх буденну обстановку, значить вивчити епоху повною
мірою, зрозуміти її та осмислити".8 Студія В. Модзалевського подається мовою оригіналу
згідно з нормами сучасного українського правопису, без будь-яких скорочень, із
збереженням усіх лексичних і стилістичних особливостей авторського тексту. Наявні в
н ьому механічні описки та помилки виправлено без спеціальних зас тережень. Наведен і в
праці витяги з історичних джерел опрацьовані на підставі правил передачі тексту кириличних
документів XVI - X V III ст. популярним методом.9 Насамкінець висловлюємо щиру вдячність
директору Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського
Л. Дубровіній за люб'язну допомогу в підготовці цієї публікації.
Джерела та література:
1 Див.: Ткаченко М. З нової історіографії Чернігівщини // Чернігів і Північне Лівобережжя:
Огляди, розвідки, матеріали. - К., 1928. - С. 488 - 500; Коваленко О. Б. В. Л. Модзалевський як історик
України // Український історичний журнал. - 1972. - № 4. - С. 121 - 123; та ін.
2 Модзалевський В. Галерея українських політичних смертників, емігрантів, засланців та в’язнів
/ Переднє слово і публікація В. І. Ульяновського // Пам’ятки України. - 1991. - № 5. - С. 8 - 11.
3 Модзалевский В. Л., Савицкий П. Н. Очерки искусства Старой Украины. Чернигов / Підготовка
до друку і передмова О. Б. Коваленка // Чернігівська старовина: Збірник наукових праць. - Чернігів,
1992. - С. 101 - 142; Модзалевський В. Тарновські / Переклад з російської і підготовка до друку
О. Коваленка // Хроніка - 2000. - 1996. - Вип. 16. - С. 175 - 190; Модзалевський В. Короткий нарис життя
св. Іоанна Максимовича /Підготовка до друку і передмова О. Коваленка // Сіверянський літопис. -
1998. - № 5. - С. 134 - 142.
4 Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. - К., 1996. - Т. V. - Вып. 1; Модзалевский
B. Л. Малороссийский родословник. - К., 1998. - Т. V. - Вып. 2.
5 Див.: Белоконь С. И. Генеалогические материалы в архиве В. Л. Модзалевского //
Археографический ежегодник за 1979 год. - М., 1981. - С. 266 - 273; Його ж. Матеріали з історії
мистецтвознавства в архіві В. Л. Модзалевського // Український археографічний щорічник. - К., 1992.
- Вип. 1. - С. 186 - 210.
6 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. - Ф. XII. - Спр. 113.
7 Перший піврік існування Української Академії наук у Києві та начерк її праці до кінця 1919
року. - К., 1919. - С. 81.
8 Модзалевский В. Л. Материалы для биографии Стародубского полковника Тимофея Алексеевича
// Труды Черниговской губернской архивной комиссии. - Чернигов, 1917 - 1918. - Вып. 12 (часть 1). -
C. 4.
9 Див.: Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документів XVI - XVIII ст. дипломатичним
і популярним методами та рекомендації для застосування цих правил у виданнях наукового і науково-
популярного типів. - К., 1992.
170 Сіверянський літопис
Сутичка двох паній (епізод з побуту козацької
старш ини початку XV III століття)
Героїнями нижчеприведеного епізоду, дуже характерного для панського побуту
кінця XV II - початку X V III століття і вибраного нами з "Книг міских Стародубовских права
Майдебурского", являю ться дві багаті панії. Скривдженою стороною, що поскаржилася
Стародубовському урядові, була "учтивая пані Феодора Спиридонівна Івановая
Тимошенковая", а на позов до суду повинна була стати "еи милость пани А настасія
Петрова Корецкая". Щоб зрозуміти основу сутички, що виникла між ними, і ї ї психологічні
підстави, нам треба трохи зупинитись на виясненні становищ а обох паній в Старо -
дубовському громадянстві того часу і встановити відносно цього ріжницю між ними.
Феодора Спиридонівна Тимошенкова по своєму походженню належала до
найзаможнішої, але міщанської сім 'ї в Стародубі, до роду Шираїв. ї ї батько був Спиридон
Якович Ширай, який довгий час займав уряд війта в цьому великому торговому місті і
умер; чоловік ї ї - значковий товариш Іван Тимошенко, єдиний син Стародубського
полковника (1676 - 1678 і 1687 - 1689) Тим офія Олексійовича, який, як це видно з цього
ж таки документу і з вміщених в йому образливих натяків Корецької, був звісний в
народі під прізвищем Котляра, певне тому, що займався котлярським ремеством до
того часу, поки не перейшов до "товариства" і не досяг високих урядів *.
Іван Тимошенко, який іноді звався Котляревичем, був зовсім непомітною людиною і,
звичайно, тільки завдяки своєму б агатству мав можливість висватати собі дочку Ширая.
Таким чином, і по походженню, і по одруженню Феодора Тимошенкова належала до
осіб, які не могли вихвалятися ні тим, а ні другим: і Ширай, і Тимошенки в цей час ще
тільки переходили до "стану ш ляхетського", і про їх недавнє минуле всі інші згадували
при кожнім випадку. Зовсім інакше відносно цього стояла справа з панією А настасією
Корецькою. Перш за все, вона була дочкою звісного Стародубського полковника Михаїла
М иклашевського, в шляхетському походженні якого не було ніяких сумнівів; крім того,
сам Миклашевський (його вбито р. 1706 шведами під Несвижем) займав раніше уряд
генерального хорунжого і мав чин стольника. До того ж, А настасія була його старшою
дочкою і раніше була замужем за бунчуковим товаришем Андрієм Андрійовичем
Гамалією, з родини якого вийшло багато видатних козацьких діячів, ї ї другий чоловік -
Петро Корецький в цей час ще не мав високого службового або громадського становища,
але також безперечно був "ш ляхетського" походження. Правда, з дочкою того ж таки
М ик л аше вськог о од ру живс я си н С пири д он а Ш ирая - С те па н , і, виходить, що Шираї вже
мали підставу вважати, що міцно породнилися з родовитою старшиною, але все це
сталось недавно... Таким чином, горда пані Корецька могла лічити себе незмірно вище
щодо походження і становищ а в громадянстві, ніж пані Тимошенкова - дочка міщанина
і жінка котлярського сина. Цим і пояснюється, чому пані Корецька находила для себе
можливим докоряти своїй сусідці за її походження і нападати на ї ї маєтки.
Треба гадати, що нелагідне відношення між обома паніями було давно; їх близькі
вдачі, властивості та сусідські відносини, звичайно, тільки могли його збільшити і довести
врешті до війни, майже в повному розумінні цього слова. Про те, як ішла війна між
Корецькою та Тимошенковою, ми дізнаємось цікаві подробиці з скарги, яку Тимошенкова
подала Стародубовському урядові 2 липня 1711 року.
Високе становищ е дієвих особ зібрало в цей день до м агістрату досить повний склад
уряду. Головою його був Юрій Ілліч Рубець, який в даний момент виконував обов'язки
наказного полковника, потім були присутні міський отаман С те ф ан Кголембіовський,
війт Дем'ян Єрмолаєвич, бурмистри Єрофій Середа та Дем'ян Григорович, райці й
лавники.
* Крім сина, Тимофій Олексійович мав дочку Марину, яка тричі була замужем: 1) за Йосипом
Петровичем Ференсбахом-Кожуховським, Стародубським полковим хорунжим (1692); 2) за Федором
Модзалевським, сотником Топальським (170 - 1704, 1706): 3) за Костем Романовичем Ракушкою-
Романовським, значковим товарищем, сином звісного діяча з доби “Руїни”, генерального підскарбія
Романа Ракушки.
Сіверянський літопис 171
Перед цим урядом "учтивая пані Феодора Спиридоновна Івановая Тим офієвичовая"
стала разом з своєю матір'ю "вдовствующой Татьяною Спиридоновою Шираевою".
Івана Тим офійовича, чоловіка Тимошенкової, під цей час не було вдома, бо він "обрітался
на службі монаршей его царского пресвітлого величества войсковой". "Постановившися
очевісто", Тимошенкова і ї ї мати "жалосне и плачливе протестовалися против еи милости
паней Анастасии Петровой Корецкой и сына еи пана Василия Гамаліи", і пояснили урядові,
що Корецька, "якуюсь завзято ст против протестую чых міючьі", "дуброву власную
протестую чых же, насилием наславши подданих своих, росказала на поле роспрятати".
З цього й "загорелся весь сы р-бор". Тимошенкова, "боронячи свого власного кгрунту,
той розпрят дубровной казала своим подданым поорати". У відповідь на цей акт
Тимошенкової, "завзятая пані Корецкая" зробила вже справжній напад на слуг
скривдженої. Тимошенкова свідчила, що Корецька, "зобравши громадне своих подданых,
под тым дубровным роспрятом* казала в житі з киями засадити, а Михаила, челядника
своего, на ф утор протестуючой М іриновсш й подослала, вызиваючи в поле старо сту
Міриновского Якова Сердюка, якобы ограниченя кгрунтов оглядати". Сердюк, "що
бы міло ею поткати нічого такового на себе не сподіваючися, безпечне на роспрятаную
дуброву самотрет** выехал", але в цей час "потрете юж сама пані Корецкая, громадне
з поддаными своими и челядю зобравшися, а сподіваючися и самую протестуючую там
взяти, на ф утор М іриновсш й кгвалтовне наіхала, а сама, ставши на воротах, подданых и
челяд свою на двор наслала протестуючой челяд имати".
Цей напад Корецькой зроблено було 1 -го липня цілком несподівано для мешканців
Міринівського хутора, і він утворив серед них страшенний переполох.
"Челядь" Тимошенкової, "такое нечаянное на двор наш ествіе увидівши, з двора мусіла
втікати; старо ста Яков Сердюк ледво оттопился озером от рук гонячых, а Михаила
Масловского, на озери поймавши, мало до смерти киями не убила пані Корецкая,
которого обдукованый*** побой киевый и самого толко живого виділ уряд". Звичайно,
хутір був спустошений: "челядь" Корецкої "в пекарні окна повыбивали, з гнізд индичыи,
курячыи, гусиныи и утячыи яйца преч повыкидали и побыли, а в св^лицы кахлі в печы
повыбивали". Зробивши над Масловським екзекуцію киями, Корецька дала волю своєму
гніву, ще підогрітому досадою, що не вдалось взяти в полон Тимошенкової.
"Не знаєш ты праві, овакый нецнотливый сыну, - гримала вона на М асловського, -
кому служиш! Який той пан Тымошенок? Котлярскый сын! И тепер чого ему иты было у
войско? Нехай бы тут пилновал молота и клещей котлярскых, а не у войску служити!".
"А я, - додала вона, - відаеш, же естем пані и сенаторского роду! Могу еще на Украині
и гетманихою быти!... Щ асте твоей овакой нецноты, же тут не застала оной; казала -
бым тако, як тебе, на греблі розложивши, кіями бити, - для того тут умыслне приехалам!
Еднак напотом такой честы она от мене не увойдет, еще и вас всіх, нецнотливых сынов,
з хутора переловлю и киями позабиваю!".
Ці ж самі "похвалки" на Тимошенкову Корецька повторила в той же день їй "наочне",
коли зустріла ї ї в домі бурмистра Дем'яна Григоровича: "Що твоего челядника, - сказала
Корецька, - тое ж міло и тебе поткати, если бым тебе зостала была на футори", і при
цьому безчестила Тимошенкову ще й іншими "злыми словами".
Окрім вказаних збитків, Тимошенкова скаржилась на Корецьку ще в тому, що "гай
на Котові еи вырубали и сіножати вытоптали и вытравили, наславши паней Корецкой
поддании", і прохала, щоби уряд вислав "урядовых особ" обдивитись Міринівський хутор.
Це прохання Тимошенкової було уважено, і посланці уряду городничий Іван Паливода и
райця Семен Дорогунець "чинили реляцю", що бачили "гай вирубанный, пожні
вытравленыи, дуброву роспратаную; в двори, в пекарні окна повыбиваныи, гнізда
повыкиданыи, яйца побитыи, в світличной печы кахлі повыбиваныи".
"Такое безправе от панеи Корецкой поносячы, а барзій здоровя своего не будучи
* Нове поле.
** Утрьох.
*** Оглянутий.
172 Сіверянський літопис
певною, до росправы совершенной з панею Корецкою и поправы своеи жалобы",
прохала Тимошенкова вписати свою протестацію "до книг міскьіх Стародубовскых", що
й було урядом виконано.
На жаль, ми не знаємо кінця цієї історії. Здається, Корецька так чи інакше помирилася
з Тимошенковою - або безпосередньо, або ж за поміччю Генерального Суду, бо в
книгах Стародубського магістрату ми не зустрічали продовження цієї справи. Корецький
в той час лічився в складі бунчукових товаришів, і через те скарги на його і його жінку
йшли не до полкового суду, а тільки до Суду Генерального.
Цей епізод не уявляє з себе чого-небудь надзвичайного: навпаки, подібні напади
сусідів і родичів одне на одного, з "похвалками" зазіхнути на здоровля і життя, були
самим звичайним явищем і викликались, з одного боку, непевністю розмежування маєтків,
а з другого - "завзятістю" представників і представниць козацької старшини, які, бігаючи
за роскошами цього світу, припускали ріжні насильства. Даний епізод визначається з
загальної маси йому подібних лише специфічністю докорів, що їх робила Корецька
Тимошенковій: в них виявились певні "шляхетські" тенденції вищої верстви козацької
старшини того часу, які в своєму дальнішому розвиткові принесли повне відокремлення
ї ї від маси народної.
Інститут рукопису НБУ ім. В. І. Вернадського. - Ф. XII. - Спр. 113.
Сіверянський літопис 173
|