Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва

Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва

У статті здійснено спробу розкрити природу українських міфопоетичних образів­ звертань «Великий Луг – Батько», «Січ – Мати», «Дніпро – Дід» тощо. Зроблено припущення, що антропоморфізація означених об’єктів сприяла формуванню гармонійного зв’язку між запорожцями та довкіллям....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2016
1. Verfasser: Журавльова, А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2016
Schriftenreihe:Народна творчість та етнологія
Schlagworte:
Трибуна молодого дослідника
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202097
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 2. — С. 91-99. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-202097
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2020972025-03-05T01:02:02Z Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва Image of Dnipro in Traditional Culture of Ukrainian Cossacks Журавльова, А. Трибуна молодого дослідника У статті здійснено спробу розкрити природу українських міфопоетичних образів­ звертань «Великий Луг – Батько», «Січ – Мати», «Дніпро – Дід» тощо. Зроблено припущення, що антропоморфізація означених об’єктів сприяла формуванню гармонійного зв’язку між запорожцями та довкіллям. В статье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образов­обращений «Великий Луг – Отец», «Сечь – Мать», «Днепр – Дед» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных объектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой. The article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images­addresses: Great Meadow – Father, Sich – Mother, Dnipro – Grandfather, etc. The author supposes that the anthropomorphization of definite objects has assisted the formation of a harmonious connection between Cossacks and the environment. 2016 Article Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 2. — С. 91-99. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202097 (282.274.32):398.3:[94:355](477)"14/17" uk Народна творчість та етнологія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Журавльова, А.
Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва
Народна творчість та етнологія
description У статті здійснено спробу розкрити природу українських міфопоетичних образів­ звертань «Великий Луг – Батько», «Січ – Мати», «Дніпро – Дід» тощо. Зроблено припущення, що антропоморфізація означених об’єктів сприяла формуванню гармонійного зв’язку між запорожцями та довкіллям.
format Article
author Журавльова, А.
author_facet Журавльова, А.
author_sort Журавльова, А.
title Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва
title_short Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва
title_full Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва
title_fullStr Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва
title_full_unstemmed Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва
title_sort образ дніпра в традиційній культурі українського козацтва
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2016
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202097
citation_txt Образ Дніпра в традиційній культурі українського козацтва / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2016. — № 2. — С. 91-99. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT žuravlʹovaa obrazdnípravtradicíjníjkulʹturíukraínsʹkogokozactva
AT žuravlʹovaa imageofdniprointraditionalcultureofukrainiancossacks
first_indexed 2025-11-24T15:07:15Z
last_indexed 2025-11-24T15:07:15Z
_version_ 1849684745306243072
fulltext 91 ОБРАЗ ДНІПРА В ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА Анастасія Журавльова УДК (282.274.32):398.3:[94:355](477)"14/17" У статті здійснено спробу розкрити природу українських міфопоетичних образів­ звертань «Великий Луг – Батько», «Січ – Мати», «Дніпро – Дід» тощо. Зроблено припущення, що антропоморфізація означених об’єктів сприяла формуванню гармонійного зв’язку між запорожцями та довкіллям. Ключові слова: «Ріка» = «Дніпро» = «Дід», «Великий Луг» = «Батько», «Січ» = «Мати», о. Хортиця, міфо­ поетичні уявлення, архетип, конотонім. В статье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образов­обращений «Великий Луг – Отец», «Сечь – Мать», «Днепр – Дед» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных объектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой. Ключевые слова: «Река» = «Днепр» = «Дед», «Великий Луг» = «Отец», «Сечь» = «Мать», о. Хортица, мифопоэтические воззрения, архетип, конотоним. The article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images­addresses: Great Meadow – Father, Sich – Mother, Dnipro – Grandfather etc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted the formation of harmonious connection between Cossacks and the environment. Keywords: River = Dnipro = Grandfather, Great Meadow = Father, Sich = Mother, Khortytsia island, mythopoetic ideas, archetype, konotonim. Запорожці та Дніпро завжди були духовно спорідненими, не можливо уявити їх порізно одне від одного. На це звертали увагу такі до­ слідники, як Д. Яворницький, Я. Новицький, О. Афанасьєв­Чужбинський та ін. Козак був ніби «витвором» стихії, мав характер та якості нею «прийнятні», виконував роль «провісни­ ка» та «провідника». Натомість він отримував сакральні «знання», природу яких частково можна уявити, розглянувши концепт води в народній традиції. У «колективних» уявленнях «вода» пред­ ставлена одночасно джерелом і життя, і хаосу, співвідношенням сакрального та профанного топосів, медіатором між світами, шляхом у по­ тойбічне [4, с. 386; 6, с. 566, 571]. Ушануван­ ня її формотворчої, очищувальної, цілющої сили відбувалося через самородні «потоки» та інші водні об’єкти [9, с. 47]. Спорідненість усіх означених змістів породжувала образи­ коди, що підкреслювали взаємозв’язок «зем­ ного», «підземного» та «небесного» світів. Наочно ця єдність простежується в міфо­ логічному символі «Ріки». За визначенням В. Топорова, у культурах шаманського типу так звана Космічна Річка була тією віссю, що пронизувала всі три вертикалі, а також співвідносилася з образом Світового Дерева (давнє значення, що згодом повністю втрати­ лося). Тобто за допомогою образу Ріки від­ бувалося моделювання структури Всесвіту. Окрім того, вона була важливим локусом сакральної топографії. Наприклад, Космічна Річка водночас уявлялася Рікою Роду; у сво­ їй видимій частині вона повсякчас збігалася з головною рікою регіону. Ширше значення символу можна простежити в міфо поетичних уявленнях про походження Річок з первісного Океану, що розташовувалися на його окраї­ нах, а тому мали різне призначення (напри­ клад, можемо згадати ріку мертвих у пеклі та Молочний шлях, який у деяких культурах визначався небесною рікою) [18, с. 457, 461]. Ці загальні образи, що мали індоєвропейське походження, належать і Дніпру. У народній свідомості ріки представлені жилами землі, по яких вода тече так, як у лю­ дини кров [21, с. 40]. Тому за своїм значенням http://www.etnolog.org.ua Іка» та «провідника». Натомість він отримував Іка» та «провідника». Натомість він отримував сакральні «знання», природу яких частково Ісакральні «знання», природу яких частково можна уявити, розглянувши концепт води в Іможна уявити, розглянувши концепт води в народній традиції.Інародній традиції. «колективних» уявленнях «вода» предІ«колективних» уявленнях «вода» пред ставлена одночасно джерелом і життя, і хаосу, Іставлена одночасно джерелом і життя, і хаосу, співвідношенням сакрального та профанного Іспіввідношенням сакрального та профанного топосів, медіатором між світами, шляхом у поІтопосів, медіатором між світами, шляхом у по ; 6, с.І; 6, с. М Запорожці та Дніпро завжди були духовно М Запорожці та Дніпро завжди були духовно спорідненими, не можливо уявити їх порізно М спорідненими, не можливо уявити їх порізно одне від одного. На це звертали увагу такі до М одне від одного. На це звертали увагу такі до­ М ­ рницький, Я. М рницький, Я. Нови М Новицький, М цький, Чуж МЧужбинський таМбинський та ін. Мін. Козак був МКозак був ніби «витвором» стихії, мав характер та якості Мніби «витвором» стихії, мав характер та якості нею «прийнятні», виконував роль «провісниМнею «прийнятні», виконував роль «провісни­М­ ка» та «провідника». Натомість він отримував Мка» та «провідника». Натомість він отримував сакральні «знання», природу яких частково Мсакральні «знання», природу яких частково можна уявити, розглянувши концепт води в Мможна уявити, розглянувши концепт води в «колективних» уявленнях «вода» предМ«колективних» уявленнях «вода» пред (давнє значення, що згодом повністю втратиМ(давнє значення, що згодом повністю втратиФ ед», «Великий Луг» Ф ед», «Великий Луг» The article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images Ф The article is an attempt to reveal the nature of Ukrainian mythological images etc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted Ф etc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted the formation of harmonious connection between Cossacks and the environment.Фthe formation of harmonious connection between Cossacks and the environment. Great ФGreat MeadowФMeadow = Ф= FatherФFather,Ф,Father,FatherФFather,Father SichФSich = Ф= MotherФMother, Ф, Mother, MotherФMother, Mother Khortytsia island, mythopoetic ФKhortytsia island, mythopoetic Запорожці та Дніпро завжди були духовно ФЗапорожці та Дніпро завжди були духовно спорідненими, не можливо уявити їх порізно Фспорідненими, не можливо уявити їх порізно В.ФВ. Топорова, у культурах шаманського типу ФТопорова, у культурах шаманського типу так звана Космічна Річка була тією віссю, Фтак звана Космічна Річка була тією віссю, що пронизувала всі три вертикалі, а також Фщо пронизувала всі три вертикалі, а також співвідносилася з образом Світового Дерева Фспіввідносилася з образом Світового Дерева Е Батько», «Січ» Е Батько», «Січ» = « Е = «Мати», о. Е Мати», о. статье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образовЕстатье осуществлена попытка раскрыть природу украинских мифопоэтических образов­Е­обрЕобращений «Великий Еащений «Великий д» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных Ед» и др. Предположительно, что антропоморфизация обозначенных объектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой.Еобъектов содействовала формированию гармоничной связи между запорожцами и окружающей средой. = «О Е= «Отец», «Сечь»Етец», «Сечь» = «МЕ= «Мать», о.Еать», о. ХорЕХор add Еaddresses: Еresses: Great MeadowЕGreat Meadow etc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted Еetc. The author supposes that anthropomorphization of the definite objects has assisted Khortytsia island, mythopoetic ЕKhortytsia island, mythopoetic 92 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2016 Дніпро уявлявся головною артерією україн­ ської землі. До того ж від часу, коли Воло­ димир прийняв хрещення у його водах, річ­ ка вважалася «офіційно» святою. Перекази стосовно його походження можна розглянути на прикладі: а) персоніфікованих об’єктів у їх сімейно­родових взаємовідносинах; б) персо­ ніфікованих об’єктів у їх лицарських діяннях; в) присутності хтонічних сил (зміїв) у тво­ ренні Рік. Зазначимо, що цей поділ є умов­ ним і вибудований за працею «Поэтическое воззрение славян...» О. Афанасьєва. Так, до першої групи належать легенди про бра­ тів Дніпро та Сож або сестру Десну та бра­ та Дніпро тощо, які визначали своє голову­ вання за допомогою «перегонів» до моря [1, с. 226]. Друга об’єднує архаїчні уявлення про єдність грозових хмар з велетнями, що з ча­ сом модифікувалися в уявлення «великих рік (хмар) лицарями старого часу (велетнями)» [1, с. 221]. До цієї категорії належать міфи, що розповідають про утворення річок із кро­ ві лицарів за аналогією до міфу про небесне походження земних вод (ріки витікають із хмар, розірваних Перуном (Громовержцем)). Так, О. Афанась єв наводить міф про На­ стасю королівну (Непру = Дніпро) та Дуная Івановича [1, с. 220–225]. Цікавий він тим, що за цим переказом можна розвивати думку про присутність «жіночого» в природі утво­ рення рік. Ця думка у свою чергу співвідно­ ситься з третьою групою легенд, що пов’язані з аналогічним хтонічним елементом. Злиття хвилястого образу ріки з хвилястістю змія пояснюється тим, що за народними уявлення­ ми останній прокладав шлях воді [5, с. 417]. Нам відомі численні перекази про протисто­ яння Змія і Кирила Кожум’яки, Змія та свя­ тих Кузьми й Дем’яна тощо. Усі вони – сенс одного «основного» міфу. Остання група пе­ реказів потребує детальнішого аналізу. Так, у праці Д. Яворницького Дніпро згадується як Борисфен, Данаприс, Узу, Екси, Змія­дівиця, Змій­Горинич та ін. Дмитро Іванович подає етимологічний коментар і визначає дві остан­ ні назви як «невизначені, випадкові назви», поетичні епітети, вживані малоросійськими і донськими козаками [23, с. 178]. У цьому контексті важливо згадати при­ родних «хранителів» акватичних локусів. Болгарське повір’я запевняє, що «води без гос­ подаря не буває», маючи на увазі переважно зміїв (об’єднаний образ плазунів) [4, с. 386]. Віра в те, що ці істоти – духи води, «наділені сакральною силою безодні», лейтмотивом про­ ходить у всіх індоєвропейських народів [25, с. 200]. У народних переказах змії набува­ ють різної подоби (риба, рак тощо), початково мають позитивне семантичне навантаження, пов’язане з поняттями родючості, життя та ін. [3, с. 536; 25, с. 202]. Однак у християнській традиції вони наділені гостро негативним зна­ ченням, асоціюючись із дияволом тощо. І тут важливо зробити суттєвий відступ і нагадати, що здавна ключовим мотивом, про який ми маємо пам’ятати, досліджуючи дохристиян­ ські вірування, є природа дуального, чи амбі­ валентного, тобто рівносильної та рівнозначної «світлої» та «темної» сторін. Тому, звертаю­ чись до напрацювань міфологічної і семантич­ ної шкіл (під егідою О. Афанасьєва, В. Топо­ рова), натрапляємо на так званий основ ний (чи грозовий) міф, що відтворює мотив щорічного оновлення природи, де «темне», тобто демони­ хмари, замикають дощі, а «світле» – громо­ вержець – ці хмари розриває, спричиняючи цим актом дощові потоки, повертаючи сонце. Така метафорична картина, по­перше, зма­ льовувала перші животворні весняні грози, по­друге, показувала необхідну присутність дуального в процесі формо творчої діяльності [1, с. 463–465]. З розвитком міфопоетичної свідомості вищеозначені сторони набувають персоніфікованих рис і конкретно постають в обличчі Бога Громовержця (Перуна) та Змія (Велеса). З розповсюдженням християнства уніфіковані образи розширюються, та наразі це питання не є предметом нашого досліджен­ ня. Тож, повертаючись до теми, зазначимо, що вищезгадані назви Дніпра – Змія­дівиця та Змій­Горинич – не були даремними чи ви­ падковими, вони, імовірно, відбивали глибокі http://www.etnolog.org.ua І про присутність «жіночого» в природі утво І про присутність «жіночого» в природі утво рення рік. Ця думка у свою чергу співвідноІрення рік. Ця думка у свою чергу співвідно ситься з третьою групою легенд, що пов’язані Іситься з третьою групою легенд, що пов’язані з аналогічним хтонічним елементом. Злиття Із аналогічним хтонічним елементом. Злиття хвилястого образу ріки з хвилястістю змія Іхвилястого образу ріки з хвилястістю змія пояснюється тим, що за народними уявленняІпояснюється тим, що за народними уявлення ми останній прокладав шлях воді [5, с.Іми останній прокладав шлях воді [5, с. Нам відомі численні перекази про протистоІНам відомі численні перекази про протисто яння Змія і Кирила Кожум’яки, Змія та свяІяння Змія і Кирила Кожум’яки, Змія та свя М що розповідають про утворення річок із кро М що розповідають про утворення річок із кро ві лицарів за аналогією до міфу про небесне М ві лицарів за аналогією до міфу про небесне походження земних вод (ріки витікають із М походження земних вод (ріки витікають із хмар, розірваних Перуном (Громовержцем)). М хмар, розірваних Перуном (Громовержцем)). єв н М єв наводить міф про На М аводить міф про На­ М ­ стасю королівну (НепруМстасю королівну (Непру = ДнМ= Дніпро) та Дуная Міпро) та Дуная Івановича [1, с. МІвановича [1, с. 220 М220–225]. Цікавий він тим, М–225]. Цікавий він тим, що за цим переказом можна розвивати думку Мщо за цим переказом можна розвивати думку про присутність «жіночого» в природі утвоМпро присутність «жіночого» в природі утво рення рік. Ця думка у свою чергу співвідноМрення рік. Ця думка у свою чергу співвідно ситься з третьою групою легенд, що пов’язані Мситься з третьою групою легенд, що пов’язані з аналогічним хтонічним елементом. Злиття Мз аналогічним хтонічним елементом. Злиття хвилястого образу ріки з хвилястістю змія Мхвилястого образу ріки з хвилястістю змія грозовий) міф, що відтворює мотив щорічного Мгрозовий) міф, що відтворює мотив щорічного оновлення природи, де «темне», тобто демониМоновлення природи, де «темне», тобто демони Ф сом модифікувалися в уявлення «великих рік Ф сом модифікувалися в уявлення «великих рік (хмар) лицарями старого часу (велетнями)» Ф(хмар) лицарями старого часу (велетнями)» 221]. До цієї категорії належать міфи, Ф221]. До цієї категорії належать міфи, що розповідають про утворення річок із кро Фщо розповідають про утворення річок із кро­ Ф­ ві лицарів за аналогією до міфу про небесне Фві лицарів за аналогією до міфу про небесне походження земних вод (ріки витікають із Фпоходження земних вод (ріки витікають із Ф [3, с. Ф [3, с. 536; 25, с. Ф 536; 25, с. традиції вони наділені гостро негативним зна Ф традиції вони наділені гостро негативним зна ченням, асоціюючись із дияволом тощо. І Ф ченням, асоціюючись із дияволом тощо. І важливо зробити суттєвий відступ і нагадати, Ф важливо зробити суттєвий відступ і нагадати, що здавна ключовим мотивом, про який ми Ф що здавна ключовим мотивом, про який ми маємо пам’ятати, досліджуючи дохристиянФмаємо пам’ятати, досліджуючи дохристиян ські вірування, є природа дуального, чи амбі­Фські вірування, є природа дуального, чи амбі­ валентного, тобто рівносильної та рівнозначної Фвалентного, тобто рівносильної та рівнозначної «світлої» та «темної» сторін. Тому, звертаюФ«світлої» та «темної» сторін. Тому, звертаю чись до напрацювань міфологічної і семантичФчись до напрацювань міфологічної і семантич ної шкіл (під егідою О.Фної шкіл (під егідою О. рова), натрапляємо на так званий основФрова), натрапляємо на так званий основ грозовий) міф, що відтворює мотив щорічного Фгрозовий) міф, що відтворює мотив щорічного Е сакральною силою безодні», лейтмотивом про Е сакральною силою безодні», лейтмотивом про ходить у всіх індоєвропейських народів Е ходить у всіх індоєвропейських народів одних переказах змії набува Е одних переказах змії набува ють різної подоби (риба, рак тощо), початково Еють різної подоби (риба, рак тощо), початково мають позитивне семантичне навантаження, Емають позитивне семантичне навантаження, Епов’язане з поняттями родючості, життя таЕпов’язане з поняттями родючості, життя та 536; 25, с. Е536; 25, с. 202Е202]. Однак у християнській Е]. Однак у християнській традиції вони наділені гостро негативним знаЕтрадиції вони наділені гостро негативним зна ченням, асоціюючись із дияволом тощо. ІЕченням, асоціюючись із дияволом тощо. І важливо зробити суттєвий відступ і нагадати, Еважливо зробити суттєвий відступ і нагадати, що здавна ключовим мотивом, про який ми Ещо здавна ключовим мотивом, про який ми маємо пам’ятати, досліджуючи дохристиянЕмаємо пам’ятати, досліджуючи дохристиян 93 Трибуна молодого дослідника архетипічні уявлення народу щодо основ кос­ могонії. На це безпосередньо вказує О. Афа­ насьєв, зазначаючи, що слово «Горинич» похо­ дить від слова «гора» і буквально означає «син гори». Знову ж таки він проводить паралель, що в цьому випадку пов’язується з народжен­ ням вогняного змія (блискавки) з хмари (або ж гори). Такі міркування варто доповнити оглядом семантичних змістів о. Хортиці. Це культове місце, відоме з дохристиянських часів, повто­ рювало космогонію. У статті Ю. Завгородньо­ го та М. Остапенка «Сакральний вимір ост­ рова Хортиця...» проаналізовано цей аспект. Досить спрощено подаємо один з важливих висновків авторів: реконструкція ландшафт­ ної, географічної картини, з акцентом на її мета­ фізичній та міфопоетичній семантиці, дозво­ ляє стверджувати наявність проявів ієрофанії «ідеального (небесного) взір ця» цієї території [8, с. 253]. Ця думка містить у собі незліченні смисли, однак зупинимося на символіці ске­ лястих берегів острова: вони сприймалися як точки, максимально наближені до axis mundi (за М. Еліаде), тобто вертикального космого­ нічного Центру (що фактично тотожне «гори­ зонталі» Води). Також ними охарактеризова­ но важливі сакральні топоси. Починаючи від V–IV ст. до н. е., спостерігається безперерв­ ність заселення острова. З того часу відомі й перекази, що ретранс лювали первісний сак­ рально­ритуальний досвід. Один із зазначе­ них дослідниками сюжетів відображає теорію «основного» міфу (про що йшлося вище). Вони оповідають про Зміїну (або ж Змієву) печеру, з якою пов’язується народження першопредка скіфів. Так, згідно із записами, залишеними Геродотом, він став результатом союзу Герак­ ла та «істоти, подвійної природи: наполови­ ну вона була дівою, а наполовину змією» [8, с. 262]. Попри численні «здогади» місцезна­ ходження тієї печери й досі цікавить учених. Детальніше ознайомитися з повір’ями про острів, його урочища, власне Змієву печеру тощо дозволяє праця Я. Новицького «Ост­ рів Хортиця на Дніпрі...». «За переказом діда Степана Штепи, тут, як і у всім Подніпров’ю, жили велетні, жили богатирі, жили, нарешті, трьохголові Змії. Кинуті коло берегів і серед Дніпра скелі – це справа богатирської забави; печери що залишили- ся в скелях – це логва потворних Зміїв» [13, с. 343]. Як бачимо, народна пам’ять втратила знання про дуальну природу космогонічного образу й залишила у свідомості лише страхіт­ ливого та цілком «реального» полоза. Відносини між «козаком» та «змієм» ілю­ струють оповіді. Приміром, одна з них озна­ йомлює нас із переказом діда Осипа про трьох зміїв­богатирів, що «літаючи, ногами, іскра- ми від крил, освітлювали пороги й нічну путь запорожцям. Змії жили як богатирі й ставали до бою лише з богатирями. Вони полювали на людей, одних лише запорожців не чіпали, бо й поміж ними були “богати- рі та характерники”» [13, с. 343]. Текст на­ ступного повір’я вважаємо за доречне навести пов ністю: «Допоки козаки тут жили, ба- гато було риби, тварин, пташок і лісу по Дніпру, а в степу ріс такий очерет, що як зайдеш конем, то й не видно. А гадів було! <...> Були жовтобрюхи, полози, а в пече- рі, що на Високій Голові острова Хортиці, жив Змій. Він нікого не зачіпав і козаки його не боялись. Бувало, кажуть, як засяє, так і осяє Дніпро. Він, говорять, не кож- ну ніч і показувався, а так, раз у місяць, чи три тижні і все близько своєї печери, що й називалась зміїною. Але як пішли звідси запорожці під турка, пішла за ним риба та птиця, пішла й тварина всяка. Після того, кажуть, як пішли запорожці, тут, у скелях, почало щось гудіти та стогнати. А вночі, як заголосить, аж тіло стигне. Потім зі сторони Кічкаса як почало леті- ти каміння на Хортицю, так те каміння на Чорній скелі й залишилось. Сумно та страшно було тоді <...> Після запорожців залишились одні пугачі: вони й тепер що- ночі тужать у скелях» [12, с. 97]. Це підво­ дить нас до оповідання рибалки Осипа Шутя. Він розповідав, що під час мандрів повсяк­ http://www.etnolog.org.ua І ність заселення острова. З І ність заселення острова. З перекази, що ретрансІперекази, що ретранс рально Ірально­ І­ритуальний досвід. Один із зазначеІритуальний досвід. Один із зазначе них дослідниками сюжетів відображає теорію Іних дослідниками сюжетів відображає теорію «основного» міфу (про що йшлося вище). Вони І«основного» міфу (про що йшлося вище). Вони оповідають про Зміїну (або ж Змієву) печеру, Іоповідають про Зміїну (або ж Змієву) печеру, з якою пов’язується народження першопредка Із якою пов’язується народження першопредка Іскіфів. Так, згідно із записами, залишеними Іскіфів. Так, згідно із записами, залишеними Геродотом, він став результатом союзу Герак­ІГеродотом, він став результатом союзу Герак­ М смисли, однак зупинимося на символіці ске М смисли, однак зупинимося на символіці ске лястих берегів острова: вони сприймалися як М лястих берегів острова: вони сприймалися як точки, максимально наближені до М точки, максимально наближені до axis mundi М axis mundi Еліаде), тобто вертикального космого М Еліаде), тобто вертикального космого­ М ­ нічного Центру (що фактично тотожне «гори М нічного Центру (що фактично тотожне «гори­ М ­ зонталі» Води). Також ними охарактеризоваМзонталі» Води). Також ними охарактеризова­М­ но важливі сакральні топоси. Починаючи від Мно важливі сакральні топоси. Починаючи від ст. до н. Мст. до н. е., Ме., спостерігається безперервМспостерігається безперерв­М­ ність заселення острова. ЗМність заселення острова. З того Мтого часу відомі й Мчасу відомі й перекази, що ретранс Мперекази, що ретранслювМлювали первісний сак­Мали первісний сак­ ритуальний досвід. Один із зазначеМритуальний досвід. Один із зазначе них дослідниками сюжетів відображає теорію Мних дослідниками сюжетів відображає теорію «основного» міфу (про що йшлося вище). Вони М«основного» міфу (про що йшлося вище). Вони оповідають про Зміїну (або ж Змієву) печеру, Моповідають про Зміїну (або ж Змієву) печеру, рі, що на Високій Голові острова Хортиці, Мрі, що на Високій Голові острова Хортиці, жив Змій. Він нікого не зачіпав і козаки Мжив Змій. Він нікого не зачіпав і козаки Ф ляє стверджувати наявність проявів ієрофанії Ф ляє стверджувати наявність проявів ієрофанії цієї території Фцієї території 253]. Ця думка містить у собі незліченні Ф253]. Ця думка містить у собі незліченні смисли, однак зупинимося на символіці ске Фсмисли, однак зупинимося на символіці ске­ Ф­ лястих берегів острова: вони сприймалися як Флястих берегів острова: вони сприймалися як axis mundi Фaxis mundi ми від крил, освітлювали пороги й нічну Ф ми від крил, освітлювали пороги й нічну путь запорожцям. Змії жили як богатирі Ф путь запорожцям. Змії жили як богатирі й ставали до бою лише з богатирями. Вони Ф й ставали до бою лише з богатирями. Вони полювали на людей, одних лише запорожців Ф полювали на людей, одних лише запорожців не чіпали, бо й поміж ними були Ф не чіпали, бо й поміж ними були рі та характерникиФрі та характерники”» [13, с.Ф”» [13, с.Фступного повір’я вважаємо за доречне навести Фступного повір’я вважаємо за доречне навести повФповністю: «Фністю: «Допоки козаки тут жили, баФДопоки козаки тут жили, ба гато було риби, тварин, пташок і лісу по Фгато було риби, тварин, пташок і лісу по Дніпру, а в степу ріс такий очерет, що як ФДніпру, а в степу ріс такий очерет, що як зайдеш конем, то й не видно. АФзайдеш конем, то й не видно. А <...> Були жовтобрюхи, полози, а в печеФ<...> Були жовтобрюхи, полози, а в пече рі, що на Високій Голові острова Хортиці, Фрі, що на Високій Голові острова Хортиці, Е образу й залишила у свідомості лише страхіт Е образу й залишила у свідомості лише страхіт ливого та цілком «реального» полоза. Е ливого та цілком «реального» полоза. Відносини між «козаком» та «змієм» ілю Е Відносини між «козаком» та «змієм» ілю струють оповіді. Приміром, одна з них ознаЕструють оповіді. Приміром, одна з них озна йомлює нас із переказом діда Осипа про трьох Ейомлює нас із переказом діда Осипа про трьох богатирів, що «Ебогатирів, що «літаючи, ногами, іскраЕлітаючи, ногами, іскра ми від крил, освітлювали пороги й нічну Еми від крил, освітлювали пороги й нічну путь запорожцям. Змії жили як богатирі Епуть запорожцям. Змії жили як богатирі й ставали до бою лише з богатирями. Вони Ей ставали до бою лише з богатирями. Вони полювали на людей, одних лише запорожців Еполювали на людей, одних лише запорожців не чіпали, бо й поміж ними були Ене чіпали, бо й поміж ними були ”» [13, с.Е”» [13, с. 94 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2016 час знаходив земляків, які розпитували його про долю рідної їм Хортиці, плавнів тощо. «В Чорноморії один старий питав його, чи живе ще й досі на Хортиці Змій з трьома головами. І коли він відповів що ні, ста- рий похитав головою й зауважив: “Правду кажеш, козаче: помандрував він слідком за запорожцями в Туреччину, звалував за ними й звір усякий”» [13, с. 343]. Тобто з Хортицею, як і з будь­яким куль­ товим місцем, були пов’язані численні перекази (наприклад, про скарби та зміїв). Ми зверну­ ли увагу на оповіді про зміїв тому, що вони, як було зазначено вище, відображають суть одного «грозового» міфу, тобто космогонічно­ го міфу, що наводить на думку про те, що цей острів, можливо, вважався Центром козаць­ кого Всесвіту. Повертаючись до головної теми, зазначи­ мо, що Дніпро, окрім своєї провідної ролі (як еквіваленту індоєвропейського «основного» міфу), мав значення сакрального межового простору й у козацькій традиції пов’язувався з ініціальними практиками. За аналогією до будь­якого західного лицарського ордену, то­ вариство козаків мало свої традиції посвяти і прийняття до гурту. І. Кравченко зазначає: «Те дійство, можна твердити, було якимось чином пов’язане з порогами, дніпровим шу- мовинням» [10, с. 23]. Цитуючи П. Шевальє, дослідник пише, що для того, «щоб назива- тися справжнім запорозьким козаком <...> треба [було] переплести їх [пороги. – А. Ж.], а потім зробити подорож по Чорному морю» [10, с. 23]. Гідне проходження випробування мало символічний зміст подолання «кордону між буттям і небуттям, поміж суєтним, минущим і вічним», декларувало обітницю безшлюб’я, приховувало доступ до сакральних знань, що передавалися лише в межах посвя­ ченого кола січовиків [10, с. 23]. Рівень такого випробування можемо зрозу­ міти, розглянувши межі та характер козацьких володінь. У різний історичний час територія, на якій перебували козаки, визначалася за річками, що зумовлено конкретними політичними об­ ставинами, а починаючи з 1750­х років, ще й звужувалася в результаті імперської кампанії з «освоєння дикого поля» першими пересе­ ленцями. Проте, як зазначають дослідники, запорожці, «частково володіючи інформацією [щодо того, які території кому належать. – А. Ж.], або й зовсім нічого не знаючи, вважали новоросійський степ своїм, як на підставі жа­ луваних грамот, так і на законній підставі пер­ ших мешканців краю» [22, с. 42]. Загалом північні кордони козацьких во­ лодінь обрамляли пороги, південні – плавні (по лінії Катеринослав (нині – Дніпропе­ тровськ) – Олександрівськ (нині – Запоріж­ жя)). Пороги утворювали греблю з рядів гра­ нітного каміння, яка або йшла виступами, або повністю розміщувалась у воді. Течія тут була особливо сильною, адже вона долала нерів­ номірні природні перешкоди [23, с. 180]. Ха­ рактер порогів віддзеркалювали назви деяких з них. К. Багрянородний згадує: «Третій – Геландрі, що по­слов’янськи означає “Шум порога” <...> шостий, що по­роськи зветься “Леані”, а по­слов’янськи “Веручі”, що озна­ чає “Кипіння води”» [2, с. 33]. Дослідник історії козацтва І. Кравченко, розглядаючи локалізацію Запорожжя, зазначає, що «при- рода витворила [тут. – А. Ж.] місце, яке ви- кликало священний трем, думки про іншу містичну дійсність», знову ж таки, надаючи при цьому особливого значення невгамовному ревінню порогів [10, с. 22]. У нарисі Д. Явор­ ницького «Топографический очерк Запоро­ жья» міститься посилання на А. Лерберга, який описував дніпровські пороги так: «Хоча Дніпро повсякчас полюбляє змінювати свою течію, засипаючи піском старе і про- риваючи собі нове, проте це він робить на місцях дозвільних, а на порогах, не має на- віть сумніву, він не змінився від створення світу, вірніше, від потопу, в чому переконує нас і теперішня його течія по крутих схи- лах, в одному місці лише відтінених грані- том, в іншому, перетворювана у суцільний камінь» [23, с. 181]. Як бачимо, тут згадано http://www.etnolog.org.ua І мовинням І мовинням» [10, с. І » [10, с. дослідник пише, що для того, «Ідослідник пише, що для того, « тися справжнім запорозьким козакомІтися справжнім запорозьким козаком треба Ітреба [було] І [було] переплести їхІпереплести їх а потім зробити подорож по Чорному морюІа потім зробити подорож по Чорному морю 23]. Гідне проходження випробування І23]. Гідне проходження випробування мало символічний зміст подолання «Імало символічний зміст подолання « між буттям і небуттям, поміж суєтним, Іміж буттям і небуттям, поміж суєтним, минущим і вічнимІминущим і вічним», декларувало обітницю І», декларувало обітницю М міфу), мав значення сакрального М міфу), мав значення сакрального межового М межового простору й у козацькій традиції пов’язувався М простору й у козацькій традиції пов’язувався з ініціальними практиками. За аналогією до М з ініціальними практиками. За аналогією до якого західного лицарського ордену, то М якого західного лицарського ордену, то­ М ­ вариство козаків мало свої традиції посвяти і М вариство козаків мало свої традиції посвяти і прийняття до гурту. І. Мприйняття до гурту. І. КрМКравченко зазначає: «Мавченко зазначає: «Те МТе дійство, можна твердити, було якимось Мдійство, можна твердити, було якимось чином пов’язане з порогами, дніпровим шуМчином пов’язане з порогами, дніпровим шу-М- » [10, с. М» [10, с. 23]. Цитуючи П.М23]. Цитуючи П. ШевМШевальє, Мальє, дослідник пише, що для того, «Мдослідник пише, що для того, «щоб називаМщоб назива тися справжнім запорозьким козакомМтися справжнім запорозьким козаком переплести їхМпереплести їх [пороги.М [пороги. а потім зробити подорож по Чорному морюМа потім зробити подорож по Чорному морю 23]. Гідне проходження випробування М23]. Гідне проходження випробування історії козацтва І.Місторії козацтва І. локалізацію Запорожжя, зазначає, що «Млокалізацію Запорожжя, зазначає, що « Ф Повертаючись до головної теми, зазначи Ф Повертаючись до головної теми, зазначи­ Ф ­ ролі Фролі (як Ф(як еквіваленту індоєвропейського «основного» Феквіваленту індоєвропейського «основного» межового Фмежового простору й у козацькій традиції пов’язувався Фпростору й у козацькій традиції пов’язувався з ініціальними практиками. За аналогією до Фз ініціальними практиками. За аналогією до тровськ) Ф тровськ) жя)). Пороги утворювали греблю з рядів гра Ф жя)). Пороги утворювали греблю з рядів гра нітного каміння, яка або йшла виступами, або Ф нітного каміння, яка або йшла виступами, або повністю розміщувалась у воді. Течія тут була Ф повністю розміщувалась у воді. Течія тут була особливо сильною, адже вона долала нерів Ф особливо сильною, адже вона долала нерів номірні природні перешкоди [23, с.Фномірні природні перешкоди [23, с. рактер порогів віддзеркалювали назви деяких Фрактер порогів віддзеркалювали назви деяких з них. К.Фз них. К. Багрянородний згадує: «ТретійФБагрянородний згадує: «Третій Геландрі, що поФГеландрі, що по порога” <...> шостий, що поФпорога” <...> шостий, що по “Леані”, а поФ“Леані”, а по чає “Кипіння води”»Фчає “Кипіння води”» історії козацтва І.Фісторії козацтва І. Е новоросійський степ своїм, як на підставі жа Е новоросійський степ своїм, як на підставі жа луваних грамот, так і на законній підставі пер Е луваних грамот, так і на законній підставі пер ших мешканців краю» Е ших мешканців краю» [22, с. Е [22, с. 42]. Е 42]. Загалом північні кордони козацьких воЕЗагалом північні кордони козацьких во лодінь обрамляли пороги, південніЕлодінь обрамляли пороги, південні (по лінії Катеринослав (ниніЕ(по лінії Катеринослав (нині – ДЕ– ДніпропеЕніпропе – Олександрівськ (ниніЕ– Олександрівськ (нині – ЗаЕ– ЗапоріжЕпоріж жя)). Пороги утворювали греблю з рядів граЕжя)). Пороги утворювали греблю з рядів гра нітного каміння, яка або йшла виступами, або Енітного каміння, яка або йшла виступами, або повністю розміщувалась у воді. Течія тут була Еповністю розміщувалась у воді. Течія тут була особливо сильною, адже вона долала нерівЕособливо сильною, адже вона долала нерів номірні природні перешкоди [23, с.Еномірні природні перешкоди [23, с. 95 Трибуна молодого дослідника одну з особливостей дуальної природи води, а саме: мотив творення та знищення всесвіту цією стихією. Він відтворює циклічну модель оновлення природи. Один світ зникає у зв’язку з розгортанням універсальної катастрофи, на зміну йому приходить інший світ, з новими людьми (важливо, що першопредок приходить зі старого світу), від чого й починається нове літочислення [25, с. 202]. Окрім порогів, існували ще й забори, які, на відмінну від перших, перекривали тільки частину річки – коса з каміння [11, с. 30]. І по­ роги, і забори унеможливлювали рух, а тому з метою розвитку пароплавства відбувалася поступова розчистка водних шляхів, особливо від часу розгортання геополітичного наступу з боку Російської імперії. Уже за правління Ка­ терини ІІ було збудовано Фалеєвський канал, по якому можна було проходити невеликими суднами [23, с. 181]. Як бачимо, окремий інтерес становить мно­ жинність значень гідроніму. Адже «ріка» – це і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду (образ, що відсилає нас до «культу предків»), і межовий простір (що свідчить про перебуван­ ня особи в лімінальному (перехідному) статусі). Таким чином, аналізуючи духовну складо­ ву образу «Ріка» = «Дніпро», можемо при­ пустити, що спостереження за його весняними водами позначилося на сприйнятті Дніпра як такого, що «власною волею» визначав силу свого розливу. Окрім того, цілковите задово­ лення своїх господарчих потреб зумовило свідоме ставлення до нього як до батька­ годувальника, адже риби, виловленої в Дніпрі, вистачало як для власних потреб, так і для продажу (наприклад, у Польщу, також нею забезпечували всю Гетьманщину). За отрима­ ні кошти купували одяг та зброю [19, с. 39; 24, с. 409]. У свою чергу ці та інші чинники спри­ яли формуванню ритуалізованих дій (пере­ прави через річку, очищення, освячення та ін.) і традицій ушанування його амбівалентної формотворчої сили. Іншою важливою складовою розгляду­ ваного нами питання є міфологічні образи­ звертання, значення яких ми вважаємо за доцільне розкрити. Зазвичай запорожці на­ зивали Січ «Матір’ю», Великий Луг – «Бать­ ком» [23, с. 190], а до Дніпра шанобливо зверталися «Дід». Дослідимо зміст кожного образу. Топоси «Великий Луг» і «Дніпро» розгля­ немо об’єднано, зважаючи на чоловічу приро­ ду образів. Для цього в межах статті звернемо увагу на психологічний, міфічний та народний аспекти символу «Дід». Насамперед зверне­ мося до міждисциплінарних психологічних студій, де на особливу увагу заслуговують дослідження К. Г. Юнга у сфері аналітичної психо логії. У розділі «Феноменология духа в сказках» праці «Душа и миф» він аналізує фольклорні матеріали й через териоморфні символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) ви­ водить нас до архетипів [27, с. 312]. У контек­ сті нашого дослідження ключовим є архетип «мудрого старця», пов’язаний з комплексом батька, що містить такі компоненти, як «ак­ тивність», «дієвість», «самоствердження» та «ствердження в суспільстві». Він є тим знан- ням вирішення кризової ситуації, яким люди­ на володіє, але не здатна усвідомити його без «сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу означає звернення героя до своєї глибинної му­ дрості [27, с. 300]. Його позитивними характеристиками є: знання, проникливість, інтуїція, муд рість, го­ товність допомогти, авторитет. Також, незважаючи на свій часто малий або непомітний вигляд, він наділений доленос­ ною силою [27, с. 304]. Міфічною складовою образу Дніпра є по­ єднання в ньому семантики «культу предків» та персонажа нижчої демоно логії – водяника [17, с. 41]. О. Афанасьєв говорить про остан­ нього як початково дощове божество, сферу впливу якого лише згодом було перенесено на земні потоки [1, с. 235]. Загалом поняття стосується «основного» міфу, за яким ми мо­ жемо ототожнити водяника з Громовержцем (володарем небесних вод). Роздрібнення об­ разу єдиного божества пов’язується з розвит­ http://www.etnolog.org.ua І водами позначилося на сприйнятті Дніпра як І водами позначилося на сприйнятті Дніпра як такого, що «власною волею» визначав силу Ітакого, що «власною волею» визначав силу свого розливу. Окрім того, цілковите задово­Ісвого розливу. Окрім того, цілковите задово­ лення своїх господарчих потреб зумовило Ілення своїх господарчих потреб зумовило свідоме ставлення до нього як до батькаІсвідоме ставлення до нього як до батька годувальника, адже риби, виловленої в Дніпрі, Ігодувальника, адже риби, виловленої в Дніпрі, вистачало як для власних потреб, так і для Івистачало як для власних потреб, так і для продажу (наприклад, у Польщу, також нею Іпродажу (наприклад, у Польщу, також нею забезпечували всю Гетьманщину). За отримаІзабезпечували всю Гетьманщину). За отрима М жинність значень гідроніму. Адже «ріка» М жинність значень гідроніму. Адже «ріка» і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду М і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду (образ, що відсилає нас до «культу предків»), М (образ, що відсилає нас до «культу предків»), межовий простір (що свідчить про перебуван М межовий простір (що свідчить про перебуван­ М ­ ня особи в лімінальному (перехідному) статусі). М ня особи в лімінальному (перехідному) статусі). Таким чином, аналізуючи духовну складоМТаким чином, аналізуючи духовну складо­М­ ву образу «Ріка» Мву образу «Ріка» = «ДМ= «Дніпро», можемо приМніпро», можемо при­М­ пустити, що спостереження за його весняними Мпустити, що спостереження за його весняними водами позначилося на сприйнятті Дніпра як Мводами позначилося на сприйнятті Дніпра як такого, що «власною волею» визначав силу Мтакого, що «власною волею» визначав силу свого розливу. Окрім того, цілковите задово­Мсвого розливу. Окрім того, цілковите задово­ лення своїх господарчих потреб зумовило Млення своїх господарчих потреб зумовило свідоме ставлення до нього як до батькаМсвідоме ставлення до нього як до батька годувальника, адже риби, виловленої в Дніпрі, Мгодувальника, адже риби, виловленої в Дніпрі, «сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу М«сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу означає звернення героя до своєї глибинної муМозначає звернення героя до своєї глибинної му Ф ІІ було збудовано Фалеєвський канал, Ф ІІ було збудовано Фалеєвський канал, по якому можна було проходити невеликими Ф по якому можна було проходити невеликими Як бачимо, окремий інтерес становить мно ФЯк бачимо, окремий інтерес становить мно­ Ф­ жинність значень гідроніму. Адже «ріка» Фжинність значень гідроніму. Адже «ріка» – це Ф– це і могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду Фі могутній символ Космічної Ріки, Ріки Роду (образ, що відсилає нас до «культу предків»), Ф(образ, що відсилає нас до «культу предків»), психо Ф психології. У Ф логії. У в сказках» праці «Душа и миф» він аналізує Ф в сказках» праці «Душа и миф» він аналізує фольклорні матеріали й через териоморфні Ф фольклорні матеріали й через териоморфні символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) ви Ф символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) ви водить нас до архетипів [27, с. Ф водить нас до архетипів [27, с. сті нашого дослідження ключовим є архетип Фсті нашого дослідження ключовим є архетип «мудрого старця», пов’язаний з комплексом Ф«мудрого старця», пов’язаний з комплексом батька, що містить такі компоненти, як «акФбатька, що містить такі компоненти, як «ак тивність», «дієвість», «самоствердження» та Фтивність», «дієвість», «самоствердження» та Ф«ствердження в суспільстві». Він є тим Ф«ствердження в суспільстві». Він є тим ням Фням вирішення кризової ситуації, яким людиФвирішення кризової ситуації, яким люди на володіє, але не здатна усвідомити його без Фна володіє, але не здатна усвідомити його без «сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу Ф«сторонньої» допомоги. Тобто поява архетипу Е ду образів. Для цього в межах статті звернемо Е ду образів. Для цього в межах статті звернемо увагу на психологічний, міфічний та народний Е увагу на психологічний, міфічний та народний аспекти символу «Дід». Насамперед зверне Е аспекти символу «Дід». Насамперед зверне мося до міждисциплінарних психологічних Емося до міждисциплінарних психологічних студій, де на особливу увагу заслуговують Естудій, де на особливу увагу заслуговують Едослідження К. Едослідження К. Г. ЕГ. ЮнгЕЮнга у сфері аналітичної Еа у сфері аналітичної логії. У Елогії. У роз Ерозділі «Феноменология духа Еділі «Феноменология духа в сказках» праці «Душа и миф» він аналізує Ев сказках» праці «Душа и миф» він аналізує фольклорні матеріали й через териоморфні Ефольклорні матеріали й через териоморфні символи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) виЕсимволи (змій, дракон, лев, ведмідь та ін.) ви водить нас до архетипів [27, с.Еводить нас до архетипів [27, с. сті нашого дослідження ключовим є архетип Есті нашого дослідження ключовим є архетип 96 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2016 ком свідомості. Так, первісна міфопоетика уявляла Небо безмежним вмістилищем вод, називаючи його повітряним океаном, відпо­ відно об’єднувала божество небесних вод з божеством вод земних [1, с. 120]. Однак зго­ дом «модернізовані» уявлення витіснили цю модель, витворивши низку божків, кожен з яких відтепер мав під своєю опікою лише певні сфери водної стихії. Асоціативно з нашим бо­ жеством, як і з самим Дніпром, пов’язувалися такі подвійні поетичні епітети, як «сивий», «мудрий», «мінливий», «небезпечний» та ін. Зауважимо, що в українській традиції поняття «водяник» було маловживаним. Його «харак­ теристики» переносилися на чортів (кожний з підвидів яких мав своє середовище існування). У народній свідомості архетип «мудро­ го старця» пов’язувався із соборним іменем «Дід». На Запоріжжі він фактично перено­ сився на дідів­старійшин, які вважалися носі­ ями та зберігачами січових традицій, а також формували систему запорозьких цінностей, якими козаки керувалися в повсякденні [10, с. 27]. Окрім того, під їхньою опікою пере­ бував так званий інститут провісництва. Ува­ жаємо за доречне процитувати І. Кравченка: «Провісництво у Січі було справою суто чоловічою. А. Скальковський згадує розпо- віді про дячка-віщуна, без пророцтва якого козацтво не виступало в похід. Очевидно, інститут провісництва був добре розви- нутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, оскільки суперечив християнським догма- там» [10, с. 27]. Нині достеменний смисл сакральних знань нікому не відомий, адже запорожці, як­то ка­ жуть, «забрали їх із собою в могилу». Наразі дослідники можуть лише висловлювати при­ пущення про зв’язок цих знань з дохристи­ янськими віруваннями та з давнім воїнським культом, повсякчас окутуючи ореолом таємни­ чості постать «характерника». Отже, архетипічний, космогонічний знако­ вий комплекс у реальному вимірі оформлював­ ся в образ справедливого порадника, який ро­ зумів «природу речей» і міг використовувати ці знання на практиці. Саме таким за народ­ ними уявленнями і мав бути запорозький Дід. До певної міри зрозуміти «Його» вдачу мо­ жемо, звернувшись до інституту лоцманства. Для лоцманів Дніпро був давнім Козацьким шляхом (що пов’язано з пошануванням козац­ тва, вихідцями з якого, власне, вони і були), а Ненаситець (найстрашніший з дев’яти поро­ гів) – Дідом. Описуючи переправу через ньо­ го, Д. Яворницький оповідає, що вже «лишень поглянувши на те пекло, яке розгорталось в порозі, волосся на голові підіймалось» [28, с. 124], а намагаючись передати супро­ відні людські переживання, дослідник пише, що від лоцмана «усі очікували або життя, або смерті» [28, с. 125]. Тоді як добру части­ ну команди переповнював вир емоцій («тут навіть найхолодніша душа відчувала необ- хідність в молитві і <...> наближеність до Творця <...>» [28, с. 125]), керманича виріз­ няв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рів­ нем відповідальності та ризику, що їх на себе брав лоцман, він просто не міг собі дозволити надмірність емоцій. Наведемо цілком спра­ ведливе зауваження Г. Омельченка про те, що ця професія межувала з героїзмом [14, с. 13]. Тут потрібно зробити відступ і зазначити, що, власне, сам Дніпро навряд чи викликав страх, адже на лоцмана вчилися змалку: «З колиски, коли з материною піснею в душу вривався шум порогу, коли ритм видів у непогоду ле- тів з берега і входив в ритм серця» [15]. Ост­ рах викликали радше «ті сутності», що в ньо­ му жили (за відомостями Д. Яворницького, О. Афанасьєва­Чужбинського та ін.). У цьому контексті вважаємо за доречне навести уривок зі статті Г. Омельченка (надрукованої в газе­ ті «Дніпровська зоря» (1997)). Фактично це спогади самого автора, навіяні спогляданням видозміненого Дніпра (Запорізькою ГЕС) і передані внукові (майбутнім поколінням) на згадку про діда та на вшанування лоцманської (козацької) звитяги. «Хіба повірить онук, що час від часу його діда хвата водяний з Кодацького порогу і не дозволяє забувати, що пороги сумують за лоцманами і гукають http://www.etnolog.org.ua І козацтво не виступало в похід. Очевидно, І козацтво не виступало в похід. Очевидно, інститут провісництва був добре розвиІінститут провісництва був добре розви нутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, Інутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, оскільки суперечив християнським догмаІоскільки суперечив християнським догма » [10, І» [10, с. Іс. 27].І27]. Нині достеменний смисл сакральних знань ІНині достеменний смисл сакральних знань нікому не відомий, адже запорожці, якІнікому не відомий, адже запорожці, як жуть, «забрали їх із собою в могилу». Наразі Іжуть, «забрали їх із собою в могилу». Наразі дослідники можуть лише висловлювати приІдослідники можуть лише висловлювати при М формували систему запорозьких цінностей, М формували систему запорозьких цінностей, якими козаки керувалися в повсякденні [10, М якими козаки керувалися в повсякденні [10, 27]. Окрім того, під їхньою опікою пере М 27]. Окрім того, під їхньою опікою пере бував так званий інститут провісництва. Ува М бував так званий інститут провісництва. Ува­ М ­ жаємо за доречне процитувати І. М жаємо за доречне процитувати І. Кра М Кравченка: М вченка: Провісництво у Січі було справою суто МПровісництво у Січі було справою суто Ска МСкальковський згадує розпоМльковський згадує розпо-М- віді про дячка-віщуна, без пророцтва якого Мвіді про дячка-віщуна, без пророцтва якого козацтво не виступало в похід. Очевидно, Мкозацтво не виступало в похід. Очевидно, інститут провісництва був добре розвиМінститут провісництва був добре розви нутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, Мнутий на Січі, хоч і тримався в таємниці, оскільки суперечив християнським догмаМоскільки суперечив християнським догма Нині достеменний смисл сакральних знань МНині достеменний смисл сакральних знань Тут потрібно зробити відступ і зазначити, що, МТут потрібно зробити відступ і зазначити, що, власне, сам Дніпро навряд чи викликав страх, Мвласне, сам Дніпро навряд чи викликав страх, Ф го старця» пов’язувався із соборним іменем Ф го старця» пов’язувався із соборним іменем «Дід». На Запоріжжі він фактично перено Ф «Дід». На Запоріжжі він фактично перено­ Ф ­ рійшин, які вважалися носі Фрійшин, які вважалися носі­ Ф­ ями та зберігачами січових традицій, а також Фями та зберігачами січових традицій, а також формували систему запорозьких цінностей, Фформували систему запорозьких цінностей, якими козаки керувалися в повсякденні [10, Фякими козаки керувалися в повсякденні [10, 27]. Окрім того, під їхньою опікою пере Ф27]. Окрім того, під їхньою опікою пере­ Ф­ що від лоцмана « Ф що від лоцмана « або смерті Ф або смерті» [28, с. Ф » [28, с. ну команди переповнював вир емоцій (« Ф ну команди переповнював вир емоцій (« навіть найхолодніша душа відчувала необ Ф навіть найхолодніша душа відчувала необ хідність в молитві і Ф хідність в молитві і Творця <...>ФТворця <...>» [28, с.Ф» [28, с. 125]), керманича вирізФ125]), керманича виріз няв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рівФняв «убивчий» спокій. Річ у тім, що з тим рів нем відповідальності та ризику, що їх на себе Фнем відповідальності та ризику, що їх на себе брав лоцман, він простоФбрав лоцман, він просто надмірність емоцій. Наведемо цілком спраФнадмірність емоцій. Наведемо цілком спраФведливе зауваження Г.Фведливе зауваження Г. ця професія межувала з героїзмом [14, с.Фця професія межувала з героїзмом [14, с. Тут потрібно зробити відступ і зазначити, що, ФТут потрібно зробити відступ і зазначити, що, Е – Дідом. Описуючи переправу через ньо Е – Дідом. Описуючи переправу через ньо Е Яворницький оповідає, що вже « Е Яворницький оповідає, що вже « поглянувши на те Е поглянувши на те пекло Е пекло, яке розгорталось Е , яке розгорталось в порозі, волосся на голові підіймалосьЕв порозі, волосся на голові підіймалось 124], а намагаючись передати супроЕ124], а намагаючись передати супро відні людські переживання, дослідник пише, Евідні людські переживання, дослідник пише, що від лоцмана « Ещо від лоцмана «усі очікували або життя, Еусі очікували або життя, » [28, с.Е» [28, с. 125]. Тоді як добру частиЕ125]. Тоді як добру части ну команди переповнював вир емоцій («Ену команди переповнював вир емоцій (« навіть найхолодніша душа відчувала необЕнавіть найхолодніша душа відчувала необ <..Е<...> наближеність до Е.> наближеність до 125]), керманича вирізЕ125]), керманича виріз 97 Трибуна молодого дослідника інколи нас погомоніти з ними, пом’янути загиблих і тих, хто відійшов у той світ з волі Бога» [14]. Григорій Микитович також передає суто «механічний» бік питання. Він зазначає, що пам’ять лоцмана чудово заміняла йому всі ті навігаційні карти, а органи чуттів – спеціальні прилади. «І все це бувало на всьо- му просторі порогів від Кодаку до Хортиці, де між ними тисячі скель, поворотів, мілин, забор» [14]. Зауважимо, що для жителів Лоцманської Кам’янки (Жовтневий район м. Дніпропе­ тровська), де нині проживають нащадки ко­ заків­лоцманів, Григорій Микитович і сам був одним з тих «дідів». У статті М. Чабана міс­ тяться такі спогади про нього: «Я ніколи не міг приховати подивування від його, сказати б дитячого неприйняття фальшу, перекона- ності, що все має бути по справедливості, у згоді з совістю <...>. День народження Ми- китовича збігається з Днем соборності. Це знаменно і невипадково: він один з тих, хто виборов, вистраждав нашу незалежність. У той день <...> іменинник ділиться спога- дами: – Мабуть, я у предків пішов, – каже він з доброю посмішкою, – Мій прадід Яків Омельченко теж був неспокійний, навіть бунтівної вдачі. Прожив 105 років. І якось ганявся з дрючком за отаманом лоцманів! Не дій шли консенсусу» [20, с. 10]. Яскравим спомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, сусід Григорія Микитовича, нащадок останньо­ го отамана Дніпрових лоцманів М. Третяка. Після повернення із заслання (1954) Г. Омель­ ченко деякий час носив бороду. Почасти через це, а почасти за життєву мудрість та історії, які він любив розповідати, його називали «ді­ дом», «істориком­романтиком» 1. До плеяди «дідів» хотілося б зарахувати й уже неодноразово згаданого нами Д. Явор­ ницького. Свого часу для жителів Лоцман­ ської Кам’янки він був за «батька». Люди зга­ дують, що Дмитро Іванович мав легку вдачу, був «простим». «Він і в гості до них приїздив, і пісні слухав, і юшку з ними їв <...> вони його обожнювали» 2. І Дмитро Іванович, і Григорій Микитович, і всі знані та незнані «діди» з душевним тре­ мом згадують не лише Дніп ро, а й місце єд­ нання запорозького козацт ва – Січ. Нині відома формула­звертання «Січ – Мати» закріплена винятково на рівні фольк­ лорних текстів. З позиції мовознавст ва озна­ чена конструкція є «узуальним конотативним ергонімом» [16]. Інакше кажучи, тією «словни­ ковою» власною назвою об’єднання, яка, окрім свого первинного «нейтрального» значення (як адміністративного центру), має вторин­ ний «метафоричний» сенс (тобто відоб ражає емоційно­експресивні та змістові нашаруван­ ня крізь призму історико­культурних реалій). У цьому випадку поява такого конотоніму (термін запропоновано Є. Отіним) зумовлена глибинним відчуттям спорідненості з місцем, що й спричинило його подальшу персоніфіка­ цію. Ця думка прийнята як філологами, так і етнологами. Однак мовники, аналізуючи ви­ твори усної народної словесності, простежу­ ють механізм закріплення конкретної асоціації на рівні стереотипу, а друга група дослідників (історики, етнологи, психологи та ін.) здебіль­ шого зосереджується на сакральному семан­ тичному змісті ергоніму, пов’язуючи його з «культом предків». Така прив’язка є очевид­ ною вже з погляду української ментальності. «Мало роси дуже шанують батька, і, особ- ливо, матір <...> материнське благо- словення здатне врятувати [їх. – А. Ж.] від усіх негараздів» [7, с. 27]. Слідом за Л. Буштяном і Т. Панєкіною зазначимо, що в цьому та подібних конотонімах закріплено могутній знаковий код, який за допомогою усталеної мовленнєвої форми передає архаїч­ ні знання [16]. Водночас, послуговуючись напрацювання­ ми К. Г. Юнга, звернімося до «архаїчного» че­ рез архетип. Дослідник наголошує на відмін­ ності образу Матері в жіночому та чоловічому сприйнятті. Для останніх вона має символічні­ ший зміст, що й викликало її ідеалізацію. Ав­ тор наводить порівняння з грецькою міфологі­ єю і зазначає, що «в чоловічій психології панує http://www.etnolog.org.ua І шли консенсусу І шли консенсусу спомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, Іспомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, сусід Григорія Микитовича, нащадок останньоІсусід Григорія Микитовича, нащадок останньо го отамана Дніпрових лоцманів М.Іго отамана Дніпрових лоцманів М. Після повернення із заслання (1954) Г.ІПісля повернення із заслання (1954) Г. ченко деякий час носив бороду. Почасти через Іченко деякий час носив бороду. Почасти через це, а почасти за Іце, а почасти за життєву мудрістьІжиттєву мудрість які він любив розповідати, його називали «діІякі він любив розповідати, його називали «ді ромаІрома М знаменно і невипадково: він один з тих, хто М знаменно і невипадково: він один з тих, хто виборов, вистраждав нашу незалежність. М виборов, вистраждав нашу незалежність. ..> іменинник ділиться спога М ..> іменинник ділиться спога – Мабуть, я у предків пішов, М – Мабуть, я у предків пішов, – ка М – каже М же він з доброю посмішкою, М він з доброю посмішкою, – Мі М – Мій прадід Яків М й прадід Яків Омельченко теж був МОмельченко теж був неспокійний, навіть Мнеспокійний, навіть бунтівної вдачі Мбунтівної вдачі. Прожив 105М. Прожив 105 рокМроків. ІМів. І якоМякось Мсь ганявся з дрючком за отаманом лоцманів! Мганявся з дрючком за отаманом лоцманів! шли консенсусу Мшли консенсусу» [20, с.М» [20, с. 10]. Яскравим М10]. Яскравим спомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, Мспомином ділиться і Анатолій Якович Ковбаса, сусід Григорія Микитовича, нащадок останньоМсусід Григорія Микитовича, нащадок останньо го отамана Дніпрових лоцманів М.Мго отамана Дніпрових лоцманів М. Після повернення із заслання (1954) Г.МПісля повернення із заслання (1954) Г. ченко деякий час носив бороду. Почасти через Мченко деякий час носив бороду. Почасти через тичному змісті ергоніму,Мтичному змісті ергоніму, «культом предків». Така прив’язка є очевидМ«культом предків». Така прив’язка є очевид Ф по справедливості Ф по справедливості, Ф , ..>. День народження Ми Ф..>. День народження Ми- Ф- китовича збігається з Днем соборності. Це Фкитовича збігається з Днем соборності. Це знаменно і невипадково: він один з тих, хто Фзнаменно і невипадково: він один з тих, хто виборов, вистраждав нашу незалежність. Фвиборов, вистраждав нашу незалежність. ..> іменинник ділиться спога Ф..> іменинник ділиться спога- Ф- ня крізь призму історико Ф ня крізь призму історико цьому випадку поява такого конотоніму Ф цьому випадку поява такого конотоніму (термін запропоновано Є. Ф (термін запропоновано Є. глибинним відчуттям спорідненості з місцем, Ф глибинним відчуттям спорідненості з місцем, що й спричинило Ф що й спричинило його подальшу персоніфіка Ф його подальшу персоніфіка цію. Ця думка прийнята як філологами, так і Фцію. Ця думка прийнята як філологами, так і етнологами. Однак мовники, аналізуючи виФетнологами. Однак мовники, аналізуючи ви твори усної народної словесності, простежуФтвори усної народної словесності, простежу ють механізм закріплення конкретної асоціації Фють механізм закріплення конкретної асоціації на рівні стереотипу, а друга група дослідників Фна рівні стереотипу, а друга група дослідників (історики, етнологи, психологи таФ(історики, етнологи, психологи та шого зосереджується на сакральному семанФшого зосереджується на сакральному семан тичному змісті ергоніму,Фтичному змісті ергоніму, Е [16]. Інакше кажучи, тією «словни Е [16]. Інакше кажучи, тією «словни ковою» власною назвою об’єднання, яка, окрім Е ковою» власною назвою об’єднання, яка, окрім свого первинного «нейтрального» значення Е свого первинного «нейтрального» значення (як адміністративного центру), має вторинЕ(як адміністративного центру), має вторин ний «метафоричний» сенс (тобто відобЕний «метафоричний» сенс (тобто відоб емоційно Еемоційно­ Е­експресивні та змістові нашаруванЕекспресивні та змістові нашаруван ня крізь призму історикоЕня крізь призму історико­Е­кулЕкультурних реалій). Еьтурних реалій). цьому випадку поява такого конотоніму Ецьому випадку поява такого конотоніму (термін запропоновано Є.Е(термін запропоновано Є. ОтіЕОтіним) зумовлена Еним) зумовлена глибинним відчуттям спорідненості з місцем, Еглибинним відчуттям спорідненості з місцем, його подальшу персоніфікаЕйого подальшу персоніфіка цію. Ця думка прийнята як філологами, так і Ецію. Ця думка прийнята як філологами, так і 98 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 2/2016 такий тип образу матері, як Уранія (з належ­ ними їй епітетами “гірська”, “небесна”), тоді як у жінок найчастіше трапляється хтонічний тип (чи Мати – Земля)» [27, c. 244]. Як відомо, у запорожців існував культ Богоматері (напри­ клад, Покрова). У християнстві Її суть втрачає подвійність (світло = темрява). Піднесена до так званого Царства небесного, вона втратила прив’язку до «земного», до «матерії», а також хтонічність образу несвідомого. Вочевидь, одночасне існування станів «вій­ ни» та «миру», у яких перебували за порожці, зумовлювало необхідність утворення етапів психологічного «входження» та «виходу» з них, адже від правильності супровідних дій залежало збереження душевної рівноваги людини, можливості її подальшої реалізації в суспільстві. У цьому процесі окрему роль відігравали природні топоси. Їхня велич про­ буджувала прагнення до пошуків джерел духовності, що містили сакральні знання на­ родження та смерті. Розуміння циклічності життя формувало адекватність його сприй­ няття, здатність застосовувати здобуті зна­ ння на благо світу. Висловимо припущен­ ня про те, що означені антропоморфізовані об’єкти – Великий Луг, Дніпро, Січ – мож­ на розглядати триєдиним символом культу предків. Тобто тим знаковим комплексом, який відображав давні космогонічні знан­ ня, що містили уявлення про «Порядок». На нашу думку, у вищеозначеній тріаді Дні­ про усвідомлювався семантичним утіленням «муд рості» несвідомого. Його «смислове» пробудження нині можливе через звернення до глибинної пам’яті народу. 1. Афанасьев  А.  Н. Поэтическое воззрение славян на природу. Опыт сравнительного изу- чения славянских преданий и верований, в связи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 т. / А. Н. Афа насьев. – [Б. г., б. г.]. – Т. 2. – 800 с. 2. Багрянородний  К. Про русів, котрі ведуть торгівлю з Візантією // Запорожці : До історії козацької культури. – Київ : Мистецт во, 1993. – 400 с. : іл. 3. Валенцова  М.  М.,  Виноградова  Л.  Н. Ко- лодец / М. М. Валенцова, Л. Н. Виноградова // Славянские древности : Этнолингвистический словарь : в 5 т. – Москва : Международные отно- шения, 1999. – Т. 2 : Д (Давать) – К (Крошки). – 702 с. 4. Виноградова Л. Н. Вода / Л. Н. Вино градова // Славянские древности : Этнолингвистический словарь : в 5 т. – Москва : Международные отно- шения, 1995. – Т. 1 : А (Август) – Г (Гусь). – 584 с. 5. Виноградова Л. Н. Река / Л. Н. Вино градова // Славянские древности : Этнолингвистический словарь : в 5 т. – Москва : Международные отно- шения, 2009. – Т. 4 : П (Переправа через воду) – С (Сито). – 656 с. 6. Горошко Л. Вогню чорт боїться, а в воді се- литься (Традиційні уявлення українців про воду як локус міфологічних істот) / Л. Горошко // На- родознавчі зошити. – 2010. – № 5–6. – С. 566–574. 7. Днепр и Приднепровье. – Киев : Тип. С. В. Кульженко, 1898. – 47 с. 8. Завгородній Ю. Ю.,  Остапенко М.  А. Сак- ральний вимір острова Хортиця (до постановки питання) / Ю. Ю. Завгородній, М. А. Остапенко // Культурологічні студії : зб. наук. пр. – Київ : KM Academia, 1999. – Вип. 2. – С. 247–275. 9. Іларіон, митрополит. Дохристиянські віру- вання українського народу : [іст.-реліг. моногр.] / Митрополит Іларіон. – Київ : Обереги, 1992. – 424 с. 10. Кравченко  І.  Є. Світ запорозький та його цінності (Замість передмови) // Запорожці : До історії козацької культури. – Київ : Мистецтво, 1993. – 400 с. : іл. 11. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального шта- ба. Екатеринославская губерния / сост. генераль- ного штаба капитан В. Павлович. – Санкт-Петер- бург : Типография департамента генерального штаба, 1862. – 396 с. 1 Записано 2015 року в Лоцманській Кам’янці Жовтневого району м. Дніпропет ровська від Бовкун Віри Володимирівни, 1960 р. н., збе- рігача музейних фондів Народного музею лоцманства. 2 Там само. http://www.etnolog.org.ua І 3 І 3 – 800 І– 800 с. Іс. Багрянородний  КІБагрянородний  К торгівлю з ВізантієюІторгівлю з Візантією козацької культури.Ікозацької культури. – КиІ– Ки : І: іл. Ііл. Валенцова  М.  М.,ІВаленцова  М.  М., ВинІВиноградова  Л.  НІоградова  Л.  Н М. ІМ. Валенцова, Л.ІВаленцова, Л. Славянские древностиІСлавянские древности : ЭІ: Э – МоІ– МоскваІсква : ДІ: Д М Афанасьев  А.  Н М Афанасьев  А.  Н. Поэтическое воззрение М . Поэтическое воззрение Афанасьев  А.  Н. Поэтическое воззрение Афанасьев  А.  Н М Афанасьев  А.  Н. Поэтическое воззрение Афанасьев  А.  Н славян на природу. Опыт сравнительного изуМславян на природу. Опыт сравнительного изу-М- чения славянских преданий и верований, в связи Мчения славянских преданий и верований, в связи с мифическими сказаниями других родственных Мс мифическими сказаниями других родственных т. Мт. / М/ А. М А. Н. МН. АфаМАфанасМнасьев.Мьев. – [БМ– [Б.М. г., Мг., б.Мб. г.]Мг.].М. – М– Багрянородний  К МБагрянородний  К. Про русів, котрі ведуть М. Про русів, котрі ведуть Багрянородний  К. Про русів, котрі ведуть Багрянородний  К МБагрянородний  К. Про русів, котрі ведуть Багрянородний  К торгівлю з Візантією Мторгівлю з Візантією // М// ЗапорожціМ Запорожці : До М: До – КиМ– КиївМїв : МиМ: МистецтМстецт оградова  Л.  НМоградова  Л.  Н литься (Традиційні уявлення українців про воду Млиться (Традиційні уявлення українців про воду як локус міфологічних істот)Мяк локус міфологічних істот) ку в Лоцманській Кам’янці М ку в Лоцманській Кам’янці пропет М пропетров М ровська від М ська від Бовкун Віри Володимирівни, 1960 М Бовкун Віри Володимирівни, 1960 р. М р. н., М н., Ф у процесі окрему роль Ф у процесі окрему роль про усвідомлювався семантичним утіленням Ф про усвідомлювався семантичним утіленням «муд Ф «мудрості» несвідомого. Його «смислове» Ф рості» несвідомого. Його «смислове» пробудження нині можливе через звернення Ф пробудження нині можливе через звернення до глибинної пам’яті народу. Ф до глибинної пам’яті народу. 6.Ф6. Горошко ЛФГорошко Ллиться (Традиційні уявлення українців про воду Флиться (Традиційні уявлення українців про воду ку в Лоцманській Кам’янці Фку в Лоцманській Кам’янці ська від Фська від збе Фзбе- Ф- рігача музейних фондів Народного музею Фрігача музейних фондів Народного музею лоцманства.Флоцманства. 2Ф2 Там само.ФТам само. Е – Великий Луг, Дніпро, Січ Е – Великий Луг, Дніпро, Січ на розглядати триєдиним символом культу Е на розглядати триєдиним символом культу предків. Тобто тим знаковим комплексом, Е предків. Тобто тим знаковим комплексом, який відображав давні космогонічні знан­Еякий відображав давні космогонічні знан­ ня, що містили уявлення про «Порядок». Еня, що містили уявлення про «Порядок». На нашу думку, у вищеозначеній тріаді ДніЕНа нашу думку, у вищеозначеній тріаді Дні про усвідомлювався семантичним утіленням Епро усвідомлювався семантичним утіленням рості» несвідомого. Його «смислове» Ерості» несвідомого. Його «смислове» пробудження нині можливе через звернення Епробудження нині можливе через звернення до глибинної пам’яті народу.Едо глибинної пам’яті народу. 99 Трибуна молодого дослідника 12. Новицкий  Я.  П. Духовный мир в пред- ставлениях малорусского народа // Борейко В. Е. Экологические традиции, поверья, религиозные воззрения славянских и других народов / В. Е. Бо- рейко. – Киев : Киевский эколого-культурный центр ; Москва : Центр охраны дикой природы, 1996. – 224 с. – (Серия «Природоохранительная пропаганда», Вып. 3). 13. Новицький Я. П. Острів Хортиця на Дніпрі (його природа, історія та старовина) // Запорожці : До історії козацької культури. – Київ : Мистецтво, 1993. – 400 с. : іл. 14. Омельченко Г. М. Лоцмани дніпрових поро- гів. Історико-краєзнавчий нарис / Г. М. Омельчен- ко // Дніпровська зоря. – 1997. – 15 лют. 15. Омельченко  Г.  М. Спогади лоцмана по- рогів Дніпрових / Г. М. Омельченко. – Дніпро- петровськ : Січ, 1998. – 159 с. 16. Панєкіна Т. І. «Козацька» семантика деяких власних географічних назв України: на матеріалі українських прислів’їв та приказок [Електрон- ний ресурс] / Т. І. Панєкіна. – Режим доступу : http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=/page/ issues/19/19/panekina.pdf. 17. Седакова  И.  А. Дед / И. А. Седакова // Славянские древности : Этнолингвистический словарь : в 5 т. – Москва : Международные от- ношения, 1999. – Т. 2 : Д (Давать) – К (Крошки). – 702 с. 18. Топоров  В.  Н. Мировое дерево. Универ- сальные знаковые комплексы : в 2 т. / В. Н. Топо- ров. – Москва : Рукописные памятники Древней Руси, 2010. – Т. 2. – 496 с. – (Вклейка после с. 336). 19. Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, се- ления Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа / [авт. пред.]. – Одесса : В городской типографии, 1845. – 95 с. 20. Чабан  М. Останній лоцман Дніпра / М. Чабан // Слово Просвіти. – 2002. – 18 січ. – С. 10. 21. Чубинский  П.  П. Труды этнографическо- статистической экспедиции в Западно- Русский край, снаряженной Императорс ким русским гео- графическим обществом : в 7 т. / П. П. Чубинский [Юго-Западный отдел. Материалы и исследова- ния, собранные д. чл. П. П. Чубинским]. – Санкт- Петербург, 1872. – Т. 1. – 468 с. 22. Эворницкий Д. И. Топографический очерк Запорожья / Д. И. Эворницкий [часопис / упоряд. А. Смоктій] // Киевская старина. – 1884. – № 5. – С. 33–54. 23. Эворницкий Д. И. Топографический очерк Запорожья / Д. И. Эворницкий [часопис / упоряд. А. Смоктій] // Киевская старина. – 1884. – № 6. – С. 177–200. 24. Эворницкий Д. И. Топографический очерк Запорожья / Д. И. Эворницкий [часопис / упоряд. А. Смоктій] // Киевская старина. – 1884. – № 7. – С. 392–422. 25. Элиаде М. Избранные сочинения. Очерки сравнительного религиоведения / М. Элиаде ; пер. с англ. – Москва : Ладомир, 1999. – 488 с. 26. Элиаде М. Священное и мирское / М. Эли- аде ; пер. с фр., предисл. и коммент. Н. К. Гарбов- ского. – Москва : Изд-во МГУ, 1994. – 144 с. 27. Юнг  К.  Г. Душа и миф : шесть архе- типов / К. Г. Юнг ; пер. с англ. В. В. Наукманова ; [ред. А. А. Юдина]. – Киев : Государст венная биб- лиотека Украины для юношества, 1996. – 384 с. 28. Яворницький  Д.  І. Запорожжя в залиш- ках старовини і переказах народу / Д. І. Явор- ницький ; [підгот. тексту і наук.-довід. апарату С. В. Абросимової, Н. Є. Василенко ; за заг. ред. Н. І. Капустіної]. – 3-тє вид., випр. і допов. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2005. – Ч. 1. – 312 с. http://www.etnolog.org.ua І ления Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа І ления Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа [авт. пред.]. І[авт. пред.]. – Од І– Од 1845. І1845. – 95 І– 95 с. Іс. М тнолингвистический М тнолингвистический ждународные от М ждународные от авать) М авать) – К М – К (К М (Крошки). М рошки). . Мировое дерево. Универ М . Мировое дерево. Универ- М - сальные знаковые комплексы М сальные знаковые комплексы : в М : в 2 М 2 т. М т. / М / В. М В. Н. М Н. Топо М Топо- М - кописные памятники Древней М кописные памятники Древней – 4 М– 496 М96 с. Мс. – (М– (Вклейка после с.МВклейка после с. 33М336).М6). Устное повествование бывшего запорожца, МУстное повествование бывшего запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, сеМжителя Екатеринославской губернии и уезда, се-М- ления Михайловки, Никиты Леонтьевича КоржаМления Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа есса Месса : В М: В горМгородской типографии, Модской типографии, лиотека Украины для юношества, 1996. М лиотека Украины для юношества, 1996.Ф : Ф : page Фpage/ Ф/ Седакова ФСедакова // Ф// тнолингвистический Фтнолингвистический ждународные от Фждународные от- Ф- рошки). Фрошки). – Ф– 177–200. Ф 177–200. 24. Ф 24. Эворницкий Д. И Ф Эворницкий Д. И Запорожья Ф Запорожья / Ф / Д. Ф Д. А. Ф А. Смоктій] Ф Смоктій] // Ф // Киевская старина. Ф Киевская старина. С. Ф С. 392–422. Ф 392–422. 25.Ф25. Элиаде МФЭлиаде М. Избранные сочинения. Очерки Ф. Избранные сочинения. Очерки Элиаде М. Избранные сочинения. Очерки Элиаде МФЭлиаде М. Избранные сочинения. Очерки Элиаде М сравнительного религиоведенияФсравнительного религиоведения пер. с англ.Фпер. с англ. – МоскваФ– Москва : Ладомир, 1999.Ф: Ладомир, 1999. 26.Ф26. Элиаде МФЭлиаде М. Священное и мирскоеФ. Священное и мирскоеЭлиаде М. Священное и мирскоеЭлиаде МФЭлиаде М. Священное и мирскоеЭлиаде М адеФаде ; пер. с фр., предисл. и коммент. Н.Ф; пер. с фр., предисл. и коммент. Н. ского.Фского. – МоскваФ– Москва 27.Ф27. Юнг  К.  ГФЮнг  К.  Г типовФтипов /Ф/ К.Ф К. [ред.Ф[ред. А.ФА. лиотека Украины для юношества, 1996.Флиотека Украины для юношества, 1996. Е Эворницкий Д. И Е Эворницкий Д. И. Топографический очерк Е . Топографический очерк Эворницкий Д. И. Топографический очерк Эворницкий Д. И Е Эворницкий Д. И. Топографический очерк Эворницкий Д. И Эворницкий [часопис Е Эворницкий [часопис Киевская старина. Е Киевская старина. Эворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. И. Топографический очерк Е. Топографический очерк Эворницкий Д. И. Топографический очерк Эворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. И. Топографический очерк Эворницкий Д. И Запорожья ЕЗапорожья / Е/ Д. Е Д. И. ЕИ. Эворницкий [часописЕЭворницкий [часопис Смоктій] ЕСмоктій] // Е// Киевская старина.Е Киевская старина. – 18Е– 1884.Е84. – №Е– № 177–200. Е177–200. ЕЭворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. И. Топографический очерк Е. Топографический очерк Эворницкий Д. И. Топографический очерк Эворницкий Д. ИЕЭворницкий Д. И. Топографический очерк Эворницкий Д. И И. ЕИ. Эворницкий [часописЕЭворницкий [часопис Киевская старина.Е Киевская старина. – 18Е– 18 . Избранные сочинения. Очерки Е. Избранные сочинения. Очерки

Ähnliche Einträge