Історико-етнографічне районування України: сучасний стан і наукові перспективи
У статті йдеться про низку важливих проблемних питань, що стосуються сучасного стану історико-етнографічного районування України. Найбільша проблема – відсутність етнографічного атласу України. Через це етнологи мають спиратися на інші надійні джерела – на Атлас української мови, особливо під час ло...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2018
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202506 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історико-етнографічне районування України: сучасний стан і наукові перспективи / М. Глушко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 3. — С. 9–21. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті йдеться про низку важливих проблемних питань, що стосуються сучасного стану історико-етнографічного районування України. Найбільша проблема – відсутність етнографічного атласу України. Через це етнологи мають спиратися на інші надійні джерела – на Атлас української мови, особливо під час локалізації різних етнографічних одиниць та з’ясування їхніх суперечливих меж. Такими є південна і східна межі історико-етнографічної Волині. Залучивши результати досліджень провідних українських істориків, доведено, що південна і східна межі побутування волинських говірок наприкінці XIX – на початку XX ст., що їх встановили українські діалектологи, сформувалися вже в XV–XVIII ст. Тому й етнографічні межі історико-етнографічної Волині не можуть суттєво відрізнятися від меж поширення волинського діалекту. |
|---|