Усні свідчення киян про геноцид 1932–1933 років: «Найбільше вмирали діти…»

У статті розкрито дії радянської влади щодо українського населення під час найбільшого злочину проти людства – Голодомору 1932–1933 років в Україні. Насильницьке винищування голодною смертю було скероване переважно на українське село, де тоді проживало понад 90 % українців. Селяни шукали порятунок у...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2018
Main Author: Борисенко, В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Series:Народна творчість та етнологія
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202591
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Усні свідчення киян про геноцид 1932–1933 років: «Найбільше вмирали діти…» / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 5. — С. 17–27. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Description
Summary:У статті розкрито дії радянської влади щодо українського населення під час найбільшого злочину проти людства – Голодомору 1932–1933 років в Україні. Насильницьке винищування голодною смертю було скероване переважно на українське село, де тоді проживало понад 90 % українців. Селяни шукали порятунок у містах, але не знаходили його там через важкі економічні умови самих городян і політику влади. Посадовці не давали нещасним утікачам жодних шансів вижити. Надзвичайно багато постраждало дітей, про що свідчать архівні документи та джерела усної історії. Віднайдено нові архівні дані про створення спеціальних інтернатів (карантинів) для дітей-утікачів та їхню мученицьку смерть у цих закладах.