Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області

• Date: 2020
• Main Author: Коваленко, Р.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2020
• Series: Народна творчість та етнологія
• Subjects: Розвідки та матеріали
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204287
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Від Іосифа до Максима: історія роду Рильських у документах Державного архіву Київської області / Р. Коваленко // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 5-6. — С. 88-97. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Широковідомий вислів М. Рильського про необхідність знання і вшанування свого минулого можна віднести і до пам’яті про його власний рід. У даній публікації до інформаційного простору введено маловідомі документи XVIII–XІX ст., що зберігаються в Державному архіві Київської області і стосуються походження, майнового стану та суспільної діяльності предків видатного українського поета, перекладача, літературознавця, публіциста й громадського діяча. З документів відомо, що члени роду Рильських посідали державні посади. Один із пращурів поета, Семен Іосифович Рильський, отримав посаду Червоноградського, а його син Ромуальд – Львівського стольників. Відбитком епохи в долі Федора Ромуальдовича, прадіда М. Рильського, стало не підтверджене під час слідства звинувачення в підготовці зброї для учасників польського повстання 1830–1831 років. Ліберальними поглядами вирізнявся дід поета – Розе­слав, а за батьком – Тадеєм Розеславовичем – було встановлено таємний нагляд у зв’язку з його «комуністичними» поглядами та поширенням антикріпосницьких настроїв серед селян. Кульмінацією справи проти «товариства комуністів», очолюваного В. Антоновичем, став обшук і вилучення літератури польською, французькою та німецькою мовами, серед якої були книги, заборонені цензурою. Інтерес представляють відомості щодо маєтностей Рильських, кількості належних їм кріпосних. На окрему увагу заслуговують відомості ревізьких казок, зокрема інформація щодо роду матері М. Рильського – Меланії Федорівни Чуприни, стосовно якої відомостей збереглося значно менше, аніж про батьківський рід. Таким чином, використані у статті документи – родовідні книги, ревізькі казки, карти, матеріали Всеросійського перепису 1897 року та слідчих справ, листування тощо – дозволяють значно розширити наше уявлення про родовід та історію дворянського роду Рильських.