Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.

У статті простежується зміна оцінки приєднання України до Росії 1654 р. та його наслідків в історичній науці та партійно-державних документах УРСР після виходу в 1937 р. урядової постанови, в якій ластилася вказівка розглядати означену подію як "найменше зло". На основі аналізу джерел та л...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2004
Main Authors:	Юсова, Н.М., Юсов, С.Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2004
Series:	Український історичний журнал
Subjects:	Історіографія та джерелознавство
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205028
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр. / Н.М. Юсова, С.Л. Юсов // Український історичний журнал. — 2004. — № 5. — С. 96-121. — Бібліогр.: 156 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-205028
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2050282025-07-31T00:01:04Z Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр. Юсова, Н.М. Юсов, С.Л. Історіографія та джерелознавство У статті простежується зміна оцінки приєднання України до Росії 1654 р. та його наслідків в історичній науці та партійно-державних документах УРСР після виходу в 1937 р. урядової постанови, в якій ластилася вказівка розглядати означену подію як "найменше зло". На основі аналізу джерел та літератури зроблено висновок про те, що з кінця 30-х pp. розпочався ідеологічний процес відновлення концепції "возз'єднання" України з Росією. In the article, the author traces of estimation adjustment the annexation of Ukraine to Russia in 1654 - and its consequences in the historical science and URSR party-state documents after the governmental decree appearance in 1937, which contained the instruction to regard the highlighted event as "the least evil". The conclusion, based on the sources and literature analysis, was drawn, which stated that from the end of the 30's the ideological process of renovation of Ukraine with Russia reunification concept had begun. 2004 Article Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр. / Н.М. Юсова, С.Л. Юсов // Український історичний журнал. — 2004. — № 5. — С. 96-121. — Бібліогр.: 156 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205028 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історіографія та джерелознавство Історіографія та джерелознавство
spellingShingle	Історіографія та джерелознавство Історіографія та джерелознавство Юсова, Н.М. Юсов, С.Л. Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр. Український історичний журнал
description	У статті простежується зміна оцінки приєднання України до Росії 1654 р. та його наслідків в історичній науці та партійно-державних документах УРСР після виходу в 1937 р. урядової постанови, в якій ластилася вказівка розглядати означену подію як "найменше зло". На основі аналізу джерел та літератури зроблено висновок про те, що з кінця 30-х pp. розпочався ідеологічний процес відновлення концепції "возз'єднання" України з Росією.
format	Article
author	Юсова, Н.М. Юсов, С.Л.
author_facet	Юсова, Н.М. Юсов, С.Л.
author_sort	Юсова, Н.М.
title	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.
title_short	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.
title_full	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.
title_fullStr	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.
title_full_unstemmed	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.
title_sort	проблема „приєднання" україни до росії в оцінці істориків урср кінця 30-х - першої половини 40-х рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2004
topic_facet	Історіографія та джерелознавство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205028
citation_txt	Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр. / Н.М. Юсова, С.Л. Юсов // Український історичний журнал. — 2004. — № 5. — С. 96-121. — Бібліогр.: 156 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT ûsovanm problemapriêdnannâukraínidorosíívocíncíístorikívursrkíncâ30hperšoípolovini40hrr AT ûsovsl problemapriêdnannâukraínidorosíívocíncíístorikívursrkíncâ30hperšoípolovini40hrr
first_indexed	2025-11-24T03:10:30Z
last_indexed	2025-11-24T03:10:30Z
_version_	1849639651531292672
fulltext	ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Н. М. Юсова, С. Л. Юсов (Київ) ПРОБЛЕМА „ПРИЄДНАННЯ" УКРАЇНИ ДО РОСІЇ В ОЦІНЦІ ІСТОРИКІВ УРСР КІНЦЯ 30-х - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 40-х pp. У статті простежується зміна оцінки приєднання України до Росії 1654 р. та його наслідків в історичній науці та партійно-державних доку- ментах УРСР після виходу в 1937р. урядової постанови, в якій ластилася вказівка розглядати означену подію як "найменше зло". На основі аналізу джерел та літератури зроблено висновок про те, що з кінця 30-хpp. розпо- чався ідеологічний процес відновлення концепції "возз'єднання" України з Росією. Із набуттям Україною державної незалежності у вітчизняних історичних дослідженнях одне з важливих місць зайняли питання, пов'язані з перегля- дом історії україно-російських взаємовідносин, різноманітних аспектів спільного історичного минулого. У цьому відношенні особлива увага приділяється "класичній" темі української медієвістики - приєднанню Ук- раїни до Росії в 1654 р. та його наслідкам. Чергові версії бачення проблеми опираються як на нові джерелознавчі дослідження, так і на концепції, що вже мали місце в науковій літературі минулого часу. У зв'язку з останнім помітно зростає необхідність історіографічних оглядів. Природно, що 350-річчя Переяславської ради слугує актуальним приво- дом для появи нових історичних досліджень із зазначеної тематики, а також праць історіографічного характеру. Без сумніву, важливою подією наукового життя України став нещодавно опублікований збірник "Переяславська рада 1654 р"1, підготовлений науковим колективом Інституту української архео- графії і джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Як видно із заголовка книги, історіографічна проблематика в ній займає не останнє місце. І дійсно, у збірнику міститься шість історіографічних праць оглядового та дослідницького характеру. Серед них слід виділити значні за обсягом статті В. Кравченка2, О. Я ся :і і В. Брехуненка'1 , присвячені концепціям і образам Переяслава в українській і російській історичній науці, починаючи з XVIII століття і до нашого часу. У цих статтях автори торкаються, зокрема, досліджуваної в нашій студії історіографічної проблематики в контексті того ж історичного періоду. Праці названих науковців охоплюють великі періоди та широке коло питань, то звичайно, що запропонована нами тема висвітлюється ними коротко і дещо спрощено. Недостатньо вона розкрита і в працях інших дослідників, про що мова піде далі. У січні 2004 р. виповнилося також і 50 років із дня виходу знакових "Тез до 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654 - 1954 pp.)", схвалених ЦК КПРС. У тоталітарному суспільстві подібні партійні тези набували, як відо- мо, догматичного значення для науковців. Однак потрібно сказати, що ви- никли вони не одномоментно і були витвором не тільки (і не стільки) функціонерів партійного апарату. Як вважає більшість дослідників, тези підготували професійні історики, а партійні функціонери тільки лише відре- дагували їхг>. Ряд положень тез опираються на попередню українську історіографічну традицію й не викликають заперечень і сьогодні <>. Достатньо згадати положення про те, що Б. Хмельницький як видатний діяч, очолив "процес складання української державності"7 . Тези ЦК КПРС підводили підсумок під історіографічним процесом пере- гляду традиційних положень і концепцій української та російської історіо- 96 ______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії графій 8. Цей процес реально розпочався в другій половині 30-х pp. XX ст. 9. Втім, деякі дослідники відносять його початок до 1934 р.10. Розроблені з кінця 30-х pp. концепції про "спільне історичне минуле" українців і росіян відповіда- ли уявленню верхівки більшовицького режиму про українсько-російський "братерський союз" - фундамент могутності Радянського Союзу11. Створена "радянська схема" історії України, за влучним висновком сучасного ук- раїнського історика з Канади Т. Мацьківа, стала компромісною модифікацією між традиційною схемою російської історії і схемою М. Грушевського: вона визнавала право українців на власну історію, але трактувала останню в ракурсі, максимально наближеному до російського історичного процесу п. Ключовими ланками в цьому історіографічному процесі стало вироблен- ня двох знакових положень: про Київську Русь як "спільну колиску" (тут і надалі - підкреслення авт.) трьох східнослов'янських народів та про "возз'єднання" України з Росією в 1654 р. Останнє почало трактуватися як цілком позитивне явище, про що свідчить уже сам термін. Тези ЦК КПРС, підготовлені до його 300-річчя, пов'язали між собою названі положення й са- кралізували їх у дусі офіційної радянської ідеології. Зв'язуючою ланкою між ними стала сформована в той же період у радянській медієвістиці теорія про "давньоруську народність" - спільного предка східних слов'ян. Ця теорія зводила фундамент не просто під "спорідненість", а під етнічну єдність трьох східнослов'янських народів, хоча б у давньоруську добу. Треба зауважити, що таке трактування в перспективі давало можливість повернення на позиції до- революційної "загальноруської" історіографії з її розумінням східного слов'янства як "єдиного руського народу", який існував одвічно. І дійсно, та- ка тенденція простежується в працях 40-х pp. частини авторитетних російських медієвістів 1:!. Положення про спільну східнослов'янську державу, яка об'єднала "єдину народність" східних слов'ян (або навпаки: народність витворила дер- жавність) слугувало головним аргументом на користь споконвічної спільності історичного розвитку східних слов'ян. З такого погляду, віднов- лення якщо не культурно-етнографічної, то державно-релігійної єдності ук- раїнців і росіян, що розпочалося в 1654 p., - закономірне й справедливе яви- ще, "цілковите (або безумовне) благо" для історичної долі всього східного слов'янства. Так, у січневих тезах "возз'єднання" характеризується як "зако- номірний результат усієї попередньої історії двох великих братніх слов'янсь- ких народів - російського й українського", а "актом возз'єднання український народ закріпив свій тісний і нерозривний історичний зв'язок з російським на- родом, в особі якого він знайшов великого союзника, вірного друга і захисни- ка в боротьбі за своє соціальне і національне визволення" 1/і. Постулати про "спільну вітчизну", "спільне походження", "спільність історії і культури" слугували радянським ідеологам як засади теорії "єдиного радянського народу", який створюється шляхом "злиття націй"15. Спроби деса- кралізації січневих тез ЦК КПРС 1954 p., що здійснювалися деякими радянсь- кими істориками (приміром, М. Брайчевським1(і), жорстко придушувалися владою17. Представники незалежної науки поза межами СРСР, зокрема істори- ки української діаспори, гостро критикували названі концепції радянської історіографії, дотримуючись, у цілому, позицій школи М. Грушевського 18. Однак у цих та інших працях українських істориків діаспори 19, які май- же синхронно з досліджуваним періодом стали вивчати історіографічний процес, що мав місце в історичний науці УРСР кінця 1930-х - першої поло- вини 1940-х pp.; а також і в дослідженнях сучасних українських істориків у самій Україні2(). Тема, запропонована нами, подається й поширюється ними спрощено й поверхово. Про це свідчить, зокрема, відсутність посилань на архіви. У першу чергу недостатньо проаналізовано позанаукові чинники, що вплинули на розробку тих чи інших положень зазначених концепцій; недо- статньо повно представлено фактичний та хронологічний перебіг історіо- 1SSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5________________________________________ 97 7-4-1032 Я. М. Юсова, С. Л. Юсов графічних подій, не висвітлено конкретно особистий вклад українських істо- риків у зародження чи розробку нових радянських концепцій про Київську Русь як "спільну колиску", "давньоруську народність" і "возз'єднання" Ук- раїни з Росією. Наявний в архівах України комплекс джерел та матеріалів, тогочасна періодика, опубліковані й неопубліковані праці істориків УРСР вказаного часу дозволяють проаналізувати метаморфозу української радянської історіографії в оцінці події приєднання України до Росії. Дана метаморфоза характеризується різким відходом від пануючої до 1937 р. оцінки „приєднан- ня" як "абсолютного зла" - до трактування цієї події та її наслідків у річищі формули „найменшого зла", що стало проміжним етапом до повернення на позиції ідеології „возз'єднання" України з Росією. Тенденції до відродження цієї ідеології стають помітними в радянській історіографії вже з кінця 30-х - початку 40-х pp., хоча, домінуючою концепція „возз'єднання" стала лише від першої половини 50-х pp. У цьому дослідженні розглянемо тільки етап історіографічної трансфор- мації (кінець 30-х - перша половина 40-х pp. XX ст.) , коли поступово в ук- раїнській історичній науці і світогляді суспільства відбувається зміна ак- центів стосовно Переяславської ради 1654 р. та її наслідків. Аналіз джерел на- дає можливість стверджувати, що формула "найменшого зла" відносно факту приєднання України до Московської держави в реальній пропагандистській роботі ідеологічного апарату і працях провідних істориків УРСР (а також і союзного центру) із самих початків тяжіла до формули, якщо не "безумовно- го блага", то, в усякому разі, - до визнання "історичної прогресивності" цієї події. Це особливо проявилося під кінець Великої Вітчизняної війни. Якщо враховувати саме таку засторогу, можна погодитись із запропонованою В. Кравченком періодизацією зазначеної трансформації, з якої випливає, що питання про приєднання України до Росії в радянській історичній науці вже в сорокові роки оцінювалося в межах "абсолютного блага"21. Як би то не бу- ло, але в цілому українські історіографи вважають, що 30-і - 40-і pp. були "пе- рехідним періодом української історіографії". До того ж, ознакою "перехід- ності" вважається розвиток в її межах "формули найменшого чи меншого зла". Першим зробив такий висновок Б. Крупницький22. Як слушно вважає В. Кравченко, основну роль у зазначеному історіографічному процесі відіграв провідний вчений Інституту історії України АН УРСР (далі - ПУ), його ди- ректор у 1942 - 1947 pp. - М. Петровський. Втім, у своєму спостереженні харківський науковець опирається на доволі короткі статті, присвячені на- уковій діяльності М. Петровського, які, до того ж, мають оглядовий характер і не підкріплені джерелами^, у згаданих працях О. Яся та В. Брехуненка роль М. Петровського не підкреслюється. Як відомо, стара схема і положення російської історіографії вперше за- знали "раціонального перегляду" в науковій творчості українського історика М. Грушевського2/\|. Український історичний процес був категорично відо- кремлений вченим від російського; "єдиний руський народ", як у минулому, так і в сучасності, визнавався за такий, що розпадається на три самостійні "окремі народності"; Київська Русь визнавалась утворенням і першою держа- вою тільки українського народу тощо. Відповідно і приєднання України до Росії, а також подальша колоніальна інкорпорація України до складу Ро- сійської імперії визнавалися негативним явищем. Проте з позиції так званого "абсолютного зла" „приєднання" розцінювалось уже в постреволюційний період в офіційній марксистській літературі 20-х - першої половини 30-х pp., коли більшовики викорчовували залишки ідеології російського націоналізму - однієї з трьох підвалин старого режиму. У 1934 р. державно-політичне керівництво сформулювало основний на- прямок подальпюї трансформації історичної науки у зв'язку з необхідністю перегляду базових рис історичної теорії та шкільної методики викладання 98 _______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії історії пануючої на той час" марксистської школи М. Покровського, в якій підтримувалося положення про "абсолютне зло" стосовно входження до складу Росії інших народів та держав. Одним з актуальних завдань була за- декларована необхідність відновлення ролі історії в патріотичному вихованні радянського суспільства. У постанові РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 16 травня 1934 р. "Про викладання громадянської історії в школах СРСР" та "Заува- женнях з приводу конспекту підручника історії СРСР" від 8 серпня 1934 р. за авторством Й. Сталіна, С. Кірова, А. Жданова вимагалося від радянських істориків написання нових підручників, витриманих у більш традиційному для російської історіографії руслі. Сталінський режим узяв курс на фактичне відродження Російської імперії під личиною СРСР. Однак у національному аспекті імперський курс мімікру- вався під "загальнорадянський патріотизм" та "інтернаціоналізм" з урахуван- ням національних особливостей СРСР. Останнє проявлялось у продовженні політики "коренізації" (в тому числі - "українізації"), яка за формою залиша- лася національною, а по суті - набувала дедалі більше "загальнорадянських патріотичних рис". Ставлення до спільного імперського і взагалі історичного минулого ставало більш лояльним стосовно російського народу, який знову проголошувався "великим"25, оскільки він переможно завершив першу в світі соціалістичну революцію і стоїть в авангарді всього прогресивного людства. В середині 1930-х pp., після виходу постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 26 січня 1936 р. "Про помилкові погляди так званої історичної школи По- кровського"2'', в партійній періодиці та фахових історичних часописах розпо- чався процес критики й осудження "антиісторичних" та "антипатріотичних" положень історичної концепції М. Покровського та його учнів27. Було визнано за необхідне створення дійсно "марксистського" підручника з історії СРСР. У 1936 р. було розпочато конкурс з написання нових підручників з історії СРСР, а в серпні 1937 р. вийшла постанова журі урядової комісії стосовно конкурсу на кращий підручник. Саме постанова й визначила напрямок перегляду поло- жень, що торкалися місця і ролі Київської Русі в історії східних слов'ян та приєднання України до Росії. Саме в ній вперше пролунала вказівка розгляда- ти приєднання до Росії інших народів та держав як "найменше зло". До цієї по- станови в офіційній радянській історіографії Переяславський акт оцінювався як "союз українських феодалів з російськими", який, по суті, юридично офор- мив початок колоніального панування Росії над Україною2!S. Відповідно до за- гальної концепції марксизму-ленінізму, як відмічає М. Брайчевський, цей факт, як і будь-який акт колоніальної анексії, розглядався як "безумовне зло"29. А в постанові журі вказувалося, що радянські історики "не бачать ніякої пози- тивної ролі в діях Хмельницького в XVII ст., в його боротьбі проти окупації України панською Польщею і султанською Туреччиною; факт переходу... Ук- раїни під владу Росії, розглядається... як абсолютне зло, поза зв'язком з кон- кретними історичними умовами того часу; автори не бачать, що... перед Ук- раїною стояла тоді альтернатива - чи бути поглинутою панською Польщею і султанською Туреччиною, чи перейти під владу Росії; вони не бачать, що дру- га перспектива була все ж найменшим злом". Отже, в цій постанові (авторство її приписують И. Сталіну) була дана директивна вказівка, як відтепер не- обхідно оцінювати подію „приєднання". В подальшому ця сталінська (?) теза в літературі стала називатися формулою, а іноді й теорією. Після цієї постанови в науковій і популярній історичній літературі та періодиці різко змінювали оцінки явищ, подій і героїв історії народів СРСР. Відбувалася певна "реабілітація" деяких героїв і подій дожовтневої росій- ської історії, що мало важливе значення для формування нового радянського патріотизму і котрі репрезентували собою часткове відновлення російського імперського патріотизму30. Цьому сприяло також видання творів відомих дореволюційних істориків-систематиків - С. Соловйова, В. Ключевського, О. Преснякова та ін. Ці зміни були необхідні сталінському режиму в умовах наближення нової світової війни. Загострення міжнародної ситуації в кінці /SSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 5________________________________________ 99 Н. М. Юсова, С. Л. Юсов 30-х років, а особливо початок Другої світової війни, воєнні конфлікти СРСР з Японією, Польщею, Румунією, війна з Фінляндією посилили ідеологічну потребу відродження імперського патріотизму сталінським режимом. Для цього було вкрай необхідно відновити історичну пам'ять про героїв Російської імперії і про ЇЇ переможні війни. Особливо підносилися ті діячі російської історії, які найбільше сприяли централізації держави та її військо- вим звитягам: І. Калита, Д. Донський, Іван III, О. Суворов, М. Кутузов і, зви- чайно, Іван Грозний та Петро І. Партійним пропагандистам пропонувалося постійно нагадувати у своїх лекціях про боротьбу з іноземними загарбника- ми, підкреслюючи при цьому роль державних діячів і полководців минулого. В одному з виступів перед суспільствознавцями начальник Управління про- пагіту ЦК ВКП(б) Г. Александров піддав їх різкій критиці за недооцінку істо- ричного значення розвитку національної самосвідомості народів, зокрема російського'11. Напередодні війни в головному партійному журналі СРСР - "Більшовику" вийшла стаття Й. Сталіна, в якій було піддано критиці працю Ф. Енгельса, присвячену викриттю імперіалістичної політики Росії. Зазначе- на стаття була написана Й. Сталіним ще десять років тому, але "чекала" потрібного моменту для оприлюднення. Втім, тут Й. Сталіним вживаються досить обережні формулювання в рамках теорії "найменшого зла"32. Після постанови 1937 р. урядового журі починають по-іншому оцінюва- ти також персонажів та події української історії. Зокрема, Переяславський акт 1654 р. знову стає ключовою подією для всієї історії України3-'. "Образ Переяслава" поступово набуває, як слушно зауважує О. Ясь:м, сакральних ок- реслень, стає основним символом історичної єдності і дружби українців та руських у СРСР. Характерно, що в радянській історичній літературі (в тому числі й українській) за верхній поріг національно-визвольної війни ук- раїнського народу середини XVII ст. встановлюється 1654 р. - рік приєднан- ня до Росії (втім, ще в 20-х pp. хронологічні рамки цієї війни були означені українським істориком-марксистом М. Яворським35 як 1648 - 1654 pp.). Різко змінюється й оцінка особистості та ролі гетьмана Б. Хмельницького, який до постанови журі іменувався у так званій марксистській історіографії не інакше як "кат українського народу", "зрадник повсталих козацько-селянських мас", який сприяв встановленню "колоніального панування Росії над Ук- раїною і кріпосницького гніту":і(і. Гетьман знову повертається до лав "народних героїв" України і Росії. Починаючи з 1938 p., Б. Хмельницький звеличується, як "борець за об'єднання" України з Росією. Втім, після впровадження форму- ли "найменшого зла", офіційним терміном для визначення входження України до складу Московської держави, стає термін "приєднання". У світлі нового-старого образу Переяслава переглядаються й інші важ- ливі події та особистості, що мали ключове значення для історії України. Так, не зовсім кругла дата святкування Полтавської битви (230-річчя) послугува- ла вдалим приводом для відновлення оцінок значення цієї перемоги і ролі в ній Петра І, що були загальноприйняті в дореволюційній імперській історіографії. В липні 1939 р. було урочисто відзначено річницю цієї видатної події. Новостворений Інститут історії України провів у зв'язку з цим виїзну сесію в м. Полтаві 37. Хоча незалежна українська історична наука (в тому числі й марксистсь- ка школа "українського М. Покровського" - М. Яворського) була розгромле- на більшовиками ще на рубежі 20-х - 30-х pp., а її представники зазнали ре- пресій, однак справа перегляду засад української історіографії в руслі нового сталінського курсу затягнулася, в першу чергу, через відсутність кадрів: освічених, професійно підготовлених істориків було надзвичайно мало, та й ті, що були, в умовах великого терору середини 30-х pp. (і пізніше) перма- нентно зазнавали репресій 38. Тільки зі створенням у 1936 р. Інституту історії України АН УРСР справа поступово зрушилася з "мертвої точки". Викону- ючи постанову ЦК КП(б)У від 11 квітня 1935 р. "Про підготовку курсу історії 100_________________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії України", ПУ приступив до складання марксистських курсів з української історії !9 - стислого курсу (посібник для середньої школи), синтетичного ба- гатотомного курсу (посібник для вузів) та ін. Одночасно колектив Інституту приступив до написання окремих нарисів по періодах, в яких мало бути пред- ставлено, відповідно до нової направленості й на базі "істинної" марксистсь- ко-ленінської методології, викладення процесу й оцінка подій, фактів, а та- кож особистостей. Зразком для радянських історичних праць був сталінський "Короткий курс історії ВКП(б)", що вперше публікувався на шпальтах газети "Правда" у вересні 1938 р. Рішучий розгром некомуністичної історичної науки в УРСР призвів до обриву інтелектуального зв'язку з попередньою національною історіог- рафією. Із спеціалістів старої школи до лав українських "істориків-марк- систів" потрапили лічені одиниці, в тому числі, вже згадуваний вище М. Пе- тровський. Саме він, після переходу в 1937 р. в ПУ, як єдиний значний авто- ритет з історії України XVII ст., зайнявся розробкою нових підходів з тема- тики Визвольної війни українського народу середини XVII ст. та приєднання України до Росії. Вчений, зокрема, приступив до написання одного з плано- вих інститутських нарисів (IV-ro) з цих проблем, в основі якого було його докторське дисертаційне дослідження, що розроблялося ним упродовж кількох років М). Як згадував на нараді істориків при ЦК КП(б)У в 1947 р. йо- го колега по відділу феодалізму ПУ К. Гуслистий, М. Петровський саме після постанови урядового журі (1937 р.) взявся за завершення дисертаціїА Х . Вже 1938 р. він приступив до популяризації теми в дусі формули "найменшого зла" в центральній українській періодиціА2. Лейтмотивом його публікацій, як і праць інших українських радянських істориків, було акцентування уваги на показі боротьби російського й українського народів в історичному минулому із зовнішніми ворогами, в конкретному випадку - з Польщею. У 1939 р. вперше за період існування Радянської України відмічалася в позитивному контексті 285-а річниця Переяславської ради. На неї відгукну- лися газетними публікаціями і співробітники ПУ/і:!. їхні ювілейні популярні статті були написані також у річищі формули "найменшого зла", хоча від- різнялися певними нюансами в оцінці події. Серед авторів статей був і М. Петровський. Слідом за цим виходить ряд наукових і науково'-популярних публікацій, як у Росії, так і в Україні. Деякі з них були написані з метою наповнення фак- тичним матеріалом все тієї ж тези про "найменше зло" . На відміну від май- бутніх тез ЦК КПРС, складених до 300-річчя події, положення про "наймен- ше зло"'1'1 не було детально описане, що створювало простір для можливих інтерпретацій. І, дійсно, вже у зазначених публікаціях спостерігаються до- статньо різноманітні підходи в оцінці приєднання України до Росії та його наслідків, а також ролі в цих процесах Б. Хмельницького. Тому на деяких з них варто спинитися докладніше. Отже, впродовж 1939 - 1941 pp. з питання, що розглядається, виходили праці українських к і російських^ авторів. До того ж, перші публікації ук- раїнських істориків, як це видно з дат підписання текстів до друку, вийшли у світ раніше перших праць російських колег. Серед праць, що вийшли, були і серйозні наукові дослідження (монографія М. Петровського, надрукована в серії „Нариси з історії України" в 1940 p., але захищена як докторська дисер- тація ще в 1939 p.); наукова розвідка українського історика І. Бойка, майбут- нього "послідовника" М. Петровського з наукової тематики у відділі фео- далізму ПУ); знаковий для свого часу, скоріше публіцистичний, ніж науко- вий, виступ А. Барабоя на сторінках московського "Історика-марксиста" (ця стаття стала свого роду квінтесенцією його поверхово-компілятивної канди- датської дисертації, захищеної в 1939 р. в Київському держуніверситеті'17); на- уково-популярні статті та брошури (декілька - М. Петровського й одна, що- правда, видана тричі підряд у 1939 - 1940 pp. - М. Подорожного); велика мо- ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5________________________________________ 101 7- 1 -4-1032 Я. М. Юсова, С. Л. Юсов нографія науково-популярного характеру К. Осипова та популярна книжка Б. Федорова (обидві - про Б. Хмельницького). За часом, першою серед них була стаття історика з УРСР А. Барабоя48, опублікована в єдиному на той час історичному часописові СРСР - "Історик- марксист" (з накладом в 32-і тисячі примірників), що вийшов у травні 1939 р. Епіграфом до статті стала цитата з постанови 1937 р., в якій містилася теза "про найменше зло". Стаття А. Барабоя, написана в публіцистичному стилі й витримана в імперативному тоні, ставила собі за мету, як уже відмічалося ви- ще, наповнити виголошену в 1937 р. партійну тезу конкретним історичним матеріалом. А. Барабой подав ретроспективний огляд української історії XVI - першої половини XVII ст., в якому акцентував увагу на національно- релігійному й соціально-економічному пригніченні українського народу з бо- ку Польщі; на давніх історичних зв'язках з Росією, що створювало позитивну аргументацію для доказовості необхідності приєднання до централізованої Московської держави. Історик вперше за час радянської влади публічно сформулював у науковому часописові "органічні причини" приєднання: спільність національного походження й мови; багатовікова спільна боротьба із зовнішніми ворогами обох народів; стійкі економічні зв'язки; спільність релігії; вікова українсько-російська культурна взаємодія та ін.49. Вказуючи, відповідно до букви формули "найменшого зла", на безальтернативність що- до російського варіанту в зовнішньому виборі України (Росія, Туреччина чи Польща), А. Барабой далі ввійшов у протиріччя з духом формули. Він вказує на багаторічні прохання козацького керівництва й українського народу про прийняття російського підданства. Ситуація в 1648 - 1654 pp. не була, як вва- жає історик, настільки катастрофічною для України, щоб "тільки під впливом потреб моменту... кинутися до ніг царя". Зовсім "не хвилинними міркування- ми, а довготривалими інтересами кращої частини старшини і реєстрового ко- зацтва було викликане приєднання України до Росії". Взагалі, головною при- чиною, на думку А. Барабоя, "добровільного приєднання України до Росії бу- ли симпатії народних мас України до Москви (тут і далі - курсив А.Б.) і натиск мас на козацьку старшину та Хмельницького"51. А. Барабой тут відроджує до- революційне положення російської історіографії про "народ" як рушійну си- лу, "гарячого поборника" приєднання до Росії. Ще більше вступає в про- тиріччя з духом формули "найменшого зла" зроблений А. Барабоєм перелік позитивних результатів приєднання. Тут, і ліквідація релігійного й національного гніту, й "пом'якшення експлуатації селян", і "розквіт ук- раїнської феодальної культури"52. Одним з найважливіших результатів приєднання, згідно з А. Барабоєм, була та обставина, що "Україна включила- ся в централізовані/ державу. Політична централізація є могутнім поштовхом економічного й культурного прогресу"53. Довгострокові ж наслідки приєднання, з точки зору історика, були фактично сприятливі для України: "Приєднання України до Росії зумовило подальшу спільність історичного про- цесу обох народів. А ця спільність... через ряд випробовувань привела до пере- моги Великої соціалістичної революції і в Росії, і на Україні, до побудови соціалістичного суспільства і створення могутньої багатонаціональної держа- ви - Союзу Радянських Соціалістичних Республік, основою якого є непо- рушна дружба і братерство народів"5". Далі А. Барабой, ймовірно, відчувши, що його висновки заперечують формулу "найменшого зла", в трьох коротких реченнях торкається негативних сторін приєднання і, зауважує: "Ми не стверджуємо, що приєднання до Росії було вже тоді, в XVII ст. для України абсолютним благом"55. Звідси, випливає, що все ж, входження до складу Росії, обернулося, кінець кінцем, для України абсолютним благом. Таким чи- ном, висловивши свої міркування і навівши факти на підтвердження партійної тези, А, Барабой одночасно виступив в ролі першозачинателя теорії про "абсолютне (безумовне) благо" приєднання України до Росії. Виступ А. Барабоя на сторінках авторитетного для того часу історичного часопису 102 _______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії (до того ж, він видавався значним накладом), без сумніву, сприяв формуван- ню в умах людей майбутньої ідеології "возз'єднання". Не так оптимістично, як А. Барабой, зате з більшим наближенням до бук- ви й духу формули "найменшого зла", характеризує приєднання та його наслідки в своєму науковому дослідженні, опублікованому в "Учених запис- ках" Харківського держуніверситету, І. Бойко. Основна частина його статті містить (попередній) історіографічний огляд, як і належить чинити в науко- вих публікаціях. Природньо, що всі дореволюційні і взагалі не марксистські автори (як українські, так і російські) були піддані критиці за "неправильне" трактування приєднання і його результатів56. І. Бойко в основній частині праці коротко викладає "традиційний набір доказів"57 на користь Пере- яславського акту, необхідність спільного захисту від польсько-католицької і турецько-татарсько-мусульманської небезпеки, входження України до скла- ду централізованої монархії, що забезпечило економічний прогрес, тощо58. Харківський історик, на відміну від А. Барабоя, практично не згадує про "ор- ганічні" причини приєднання і тим самим не створює базу для розвитку власних положень у напрямку створення теорії "безумовного блага". Про- те І. Бойко характеризує найближчі наслідки приєднання достатньо позитив- но, адже воно дало, зокрема, "значний розвиток української національної культури, створення умов для завершення процесу формування української нації"59. Разом з тим, спиняючись на довготривалих наслідках Переяслава, історик займає позицію, дуже близьку до основних постулатів теорії "абсо- лютного зла". Так, він нагадує: "Не слід, однак, забувати, що залежність Ук- раїни від Росії впродовж подальшого історичного розвитку повністю перей- шла в колоніальність"60. Отже, слід відмітити, що стаття І. Бойка була більш стриманою в аспекті оцінки Переяславського акту і його наслідків для Ук- раїни, ніж стаття А. Барабоя. Дослідження І. Бойка можна віднести до найбільш типового прикладу праць у річищі формули "найменшого зла". Проте, беручи до уваги ступінь впливу на "стан умів", воно, звичайно, на кілька порядків поступалося значенню публікації А. Барабоя. Ряд радянських істориків оперативно відреагували на події осені 1939 р. 61, коли області Західної України ввійшли до складу УРСР. Радянські засоби масової інформації, а також офіційна історіографія слушно характеризували цю подію як возз'єднання українського народу. Підкреслювалося, що це вхо- . дження стало можливим лише завдяки "мудрій" політиці більшовицького керівництва й особисто Й. Сталіна. Українські історики взяли активну участь у новій ідеологічній кампанії з приводу входження Західної України до складу УРСР. Тоді ж і виникає у них, за словами К. Гуслистого, "ідея возз'єднання" (українського народу) (і2. Це була реанімація старої тези школи М. Грушевського про іманентний потяг українців до возз'єднання всіх своїх земельк:і. Видається ряд статей і брошур, в яких особливим чином підкрес- люється національний момент: історія Західної України в контексті національної боротьби українського народу проти поляків та інших завойов- ників. У листопаді 1939 р. ПУ провів наукову сесію, присвячену історії Західної України0". За матеріалами сесії було видано збірник наукових ста- тей під загальною назвою "Західна Україна". Достатньо навести для прикла- ду назву "офіціозної" статті директора НУ С. Бєлоусова для того, щоб став зрозумілим контекст цих ідеологічних заходів. Стаття називалася - "Крах Польської держави і з'єднання великого українського народу в єдиній Ук- раїнській державі - УРСР"65. Восени 1939 р. виходить великим накладом у двох видавництвах Москви брошура російського історика М. Подорожного (наступного року вона була перевидана в Києві українською мовою), присвячена національно-виз- вольній війні українців середини XVII ст. В книзі встановлюється зв'язок між подіями того часу та сучасністю. Автор говорить, що процес об'єднання українського народу, розпочатий колись його "видатним діячем", "вождем ко- ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, М 5________________________________________ 103 7-1 Н.М.Юсова, С.Л.Юсов зацько-селянських мас" Б. Хмельницьким, досяг свого завершення в 1939 р.т У брошурі М. Подорожного немає не тільки "насичення історичним ма- теріалом концепції "меншого зла"й7, але навіть згадки даної тези, а оцінки діяльності Б. Хмельницького, "Переяславського союзу" та його наслідків тільки однозначно позитивні. Так, оцінюючи довготривалу перспективу Пе- реяслава, автор, як і А. Барабой, стверджує: "Велика справа об'єднання ук- раїнського народу з братнім російським народом дала свої плоди" - українці не тільки збереглися як народ, "але в союзі з іншими народами, котрі населя- ли колишню царську Росію, першими підняли стяг Великої Жовтневої соціалістичної революції"68. Більше того: в книзі М. Подорожного явно зву- чить концепція "єдиного російського народу", тобто "східнослов'янського", який існував у давньоруську епоху69, а потім був розділений ворогами на ча- стини. На початку книги автор категорично стверджує, що Україна з "момен- ту виникнення Російської держави... була її складовою, нероздільною част- кою", а "Київ - перша столиця цієї держави". М. Подорожний у підсумку ро- бить логічний висновок про те, що на даний час, "відокремлені насильством братські народи - український і білоруський, - котрі до сих пір перебували в Польщі, повертаються у велику сім'ю колись єдиного народу". Цілком оче- видно, що брошура М. Подорожного витримана в дусі ідеології "возз'єднан- ня", хоча без вживання цього терміна. По суті, автор вважає наслідки вход- ження України до складу Російської держави "безумовним благом". Врахову- ючи кількість видань брошури (одно вийшло у Воєнвидаві), її актуальність та тиражі, не важко прийти до висновку, що книга М. Подорожного ще більшою мірою, ніж стаття А. Барабоя, сприяла формуванню відповідних поглядів у суспільстві на проблему Переяслава. Якщо в праці М. Подорожного термін "возз'єднання" стосовно Переяслав- ського акту був відсутнім, то в монографії К. Осипова він був! Дивно, що ніхто з українських дослідників до сих пір не звернув на це увагу. Але ж варто врахо- вувати, що тираж книги (вийшла в популярній серії ЖЗЛ) становив - 50 тис. примірників, тобто вона була в усіх бібліотеках і читалася практично всіма, хто цікавився історією, і, відповідно, даний термін проникав в уми і поступово за- своювався суспільством. Монографія "Богдан Хмельницький" вийшла в 1940 p., хоча подана була до виробництва 17 жовтня 1939 р. Тому на титульній сторінці стоїть 1939 р. Таким чином, книга К. Осипова потрапила до читачів пізніше, ніж брошура М. Подорожного. В тексті монографії термін "возз'єднан- ня" відсутній: автор випускає приставку "воз-" і всюди (слідом за дорево- люційним істориком Г. Карповим) вживає слово "з'єднання". Хоча, 2-а глава IV частини книги "Богдан Хмельницький", де йдеться про січнево-березневі 1654 р. українсько-російські переговори та домовленості, називається - "Возз'єднання". І, скільки завгодно, можна розмірковувати про те, як К. Оси- пов "насичував історичним матеріалом концепцію "меншого зла"7", але ця на- зва зводить нанівець усі роздуми про "зло". Дійсно, російський історик, як і А. Барабой, робить іноді спроби наповнити конкретним змістом партійний тезис, але навіть не вважає за потрібне його процитувати чи зробити посилан- ня. Взагалі, головний лейтмотив книги К. Осипова - це показ позитивів "з'єднання"; вона фактично відроджувала оцінки події та її наслідків, що ма- ли місце в дореволюційній російській історіографії. Характеризуючи в ціло- му позитивно роль й особистість Б. Хмельницького, К. Осипов все ж уникає його ідеалізації. Головним же двоєдиним завданням Б. Хмельницького у виз- вольній війні, на його думку, - був розгром Польщі і з'єднання з Росією71. Книга К. Осипова була майже одразу позитивно оцінена В. Пічетою72. Зокре- ма, в його рецензії особливо наголошувалося: „З точки зору методологічної, працю товариша Осипова треба визнати позитивним явищем в радянській історіографії про Хмельницького і визвольну війну українського народу про- ти Польщі"7:!. Зауважимо, що сам В. Пічета в лекції передвоєнного часу вико- ристовував термін „возз'єднання" на означення події 1654 р.7/1 1 0 4 ^ _ _ _ _ _____________________________ ISSN 0130-5247. Укр. істг жури., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії У брошурі М. Петровського, що вийшла дещо раніше, ніж перше видан- ня книги М. Подорожного, приділено увагу розкриттю формули "найменшо- го зла"75. Загалом же, дана брошура під назвою "Воєнне минуле українського народу" присвячена, як сказано і в анотації, "героїчній історії боротьби ук- раїнського народу за свою незалежність і вільне існування в союзі з братнім російським народом" 7(>. Цей союз після 1654 р. став, як зазначив М. Пет- ровський, "непорушним"77. Довгорічні устремління українського народу що- до входження до складу Росії78 ще більше посилилися з початком Визволь- ної війни 1648 - 1654 pp.79. Очевидно, розуміння М. Петровським приєднан- ня України до Росії як "братерського непорушного союзу російського і ук- раїнського народів" вміщувало зовсім мало спільного з яким-небудь "злом". Надзвичайно позитивно М. Петровський характеризує і Б. Хмельницького80. В діяльності Б. Хмельницького, спрямованій на укладення союзу з Росією, і полягає, на думку вченого, головна заслуга гетьмана81. У згадуваному вже збірнику "Західна Україна" було вміщено й статтю М. Петровського, в якій ті ж самі події 1654 р. характеризуються як "об'єднан- ня двох братніх народів - українського і руського" Н2. В монографії вченого "Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648 -1654 pp.)" дається більш детально позитивна характеристика діяльності Б. Хмельницького, що була спрямована на об'єднання українського народу з народом руським83. Факт приєднання України до Росії оцінюється вченим і в цій праці в пози- тивному ракурсі84. Щоправда, М. Петровський аргументує необхідність приєднання в основному зовнішньополітичними обставинами, що склалися на той час. Оцінка Переяслава і його наслідків відповідає букві тези про "мен- ше зло", хоча, окремі формулювання історика виходять за рамки формули. Фундаментальна монографія М. Петровського стала взірцем української історіографії радянської версії Переяслава, що склалася на той час. Спеціаліст з цієї проблеми К. Стецюк, відгукуючись у кінці 1970-х pp. про мо- нографію, стверджує, що вона "відіграла значну роль у правильному ро- зумінні характеру, рушійних сил, соціально-економічних наслідків визволь- ної війни 1648 - 1654 pp. і значення возз'єднання України з Росією"85. У брошурі, виданій напередодні війни "Воєнвидавом" і призначеній для воїнів Червоної армії (її наклад становив 53 тис. примірників), М. Петровсь- кий більш явно відступає від формули "найменшого зла": "Визвольна війна і приєднання України до Росії мали велике позитивне значення для ук- раїнського народу", приєднання "відповідало історичним прагненням ук- раїнського народу до об'єднання з народом російським"т, результатом Пере- яслава стало об'єднання "двох великих єдинокровних народів"87. Однак вче- ний і тут згадує про "колоніальну політику царизму" в Україні88. Отже, наш аналіз показує, що в передвоєнні роки в українській медієвістиці відбувалось оформлення нової концепції Переяслава, в основно- му відповідної, якщо не духові, то букві, виголошеної у 1937 р. політичним керівництвом країни формули про "найменше зло". Втім, колега (по ІІУ та держуніверситету) і пристрасний критик М. Петровського М. Рубач у кінці війни постійно дорікав тому відступництвом від партійної тези. За логікою М. Рубача, якщо приєднання України до Росії було закономірним історич- ним явищем і таким, що "відповідало історичним прагненням українського народу", то тут маємо не зло, а благо89. "Найменше зло" могло бути тільки в тому випадку, якщо приєднання було вимушеним, оскільки більше не зали- шалося жодного іншого виходу. Що ж до російських авторів, то вони просто ігнорували формулу й відновлювали традиційне дореволюційне розуміння проблеми в дусі ідеології "возз'єднання". Одночасно з появою формули "найменшого зла" почався перегляд місця і ролі Київської Русі в історії східного слов'янства. "Першою ластівкою" такого ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 5------------------------------------------------------------ 105 Н. М. Юсова, С. Л. Юсов перегляду став вихід у світ початкового випуску "Нарисів з історії України" ("Київська Русь і феодальні князівства", 1937 p.), що його підготували наукові співробітники НУ К. Гуслистий і Ф. Ястребов. У цьому виданні вперше90 в ук- раїнській радянській історіографії було висунуто положення про Київську Русь як "спільний початковий період" в історії українців, росіян і білорусів. Зо- крема, тут відмічається, що Київська держава була "східнослов'янською держа- вою..., ні український, ні білоруський, ні російський народи у той період ще не оформилися". На думку авторів, вони почали зароджуватися з кінця XI ст. Ці "народності зв'язані спільним початковим періодом історичного розвитку, спільною боротьбою із зовнішнім ворогом, споріднені одна з одною мовою, культурою і побутом"91. У перевиданні вищеназваних нарисів (1939 р.) укла- дачі відносять зародження трьох народностей уже до ХІ-ХІІ ст.92. А культурна спадщина Київської Русі, на їх погляд, стала здобутком усіх трьох східно- слов'янських народів 9:і. Ці погляди на Київську Русь та її культурну спадщи- ну починають підтримувати авторитетні радянські дослідники. Знову випли- ває із забуття вираз "спільна колиска". Так, відомий дослідник історії давньо- руської літератури академік АН УРСР М. Гудзій пише, що "Слово о полку Іго- ревім" "виникло в тій спільній колисці, якою була Київська Русь для велико- росів, українців, білорусів, воно по праву належить рівною мірою всім цим трьом братнім народам"91. Однак остаточне затвердження нової концепції про Київську Русь було зроблене в працях офіційного лідера радянських істориків академіка Б. Грекова. Головна його теза, котру з часом постійно повторювали радянські історики, така: "Історія Київської держави - це не історія України, не історія Білорусії, не історія Великоросії. Це історія держави, яка дала мож- ливість зрости і вирости і Україні, і Білорусії, і Великоросії"95. Окрім стверджень положення про Київську Русь як "спільну колиску", в історичній науці СРСР майже одночасно виникає ідея про єдиний руський (східнослов'янський) народ Київської Русі. Ця ідея висувається, знову ж та- ки, академіком Б. Трековим у 1939 р. в монографії "Київська Русь", а також інших його працях 9Н. Так збіглося, що в той рік відбулася пам'ятна подія в історії українського народу - об'єднання його в "єдиній радянській дер- жаві" - УРСР. Відгукнувся на цю подію і Б. Греков, який у своїй доповіді, проголошеній 26 жовтня 1939 р. на засіданні Відділення історії і філософії АН СРСР (опублікована в популярному журналі "Новый мир"), простежує історію Західної України давньоруського періоду з метою показати етнокуль- турну єдність і спільність її населення з усім єдиним "руським народом" Дав- ньої Русі 97. Тут Б. Греков, щоправда, кілька раз використовує більш коректні та історично адекватні терміни - "народ Русі" і "русини". Підкреслимо, що під цими найменуваннями вчений мав на увазі всіх східних слов'ян. Таким чином, майже одночасно відбувається поява тези про "найменше зло", прийняття в радянській історичній науці нового положення про Київську Русь як "спільний початковий період" історії трьох східнослов'янських народів і висунення ідеї про "народ Русі" як спільного предка білорусів, росіян і ук- раїнців і, нарешті, в 1939 - 1940 pp. - возз'єднання українських земель і ук- раїнського народу. Аналіз джерел, що торкаються історіографічної ситуації на- ступних років свідчить, що в українській історіографії поступово відбувалась екстраполяція оцінки подій 1939 - 1940 pp. на події середини XVII ст.; або, інакше, - термін "возз'єднання", який був правильно застосований до факту об'єднання в 1939 - 1940 pp. українського народу, тепер зазнав акомодації сто- совно характеристики приєднання України до Росії в 1654 р. Остання подія на- че послужила, на думку Н. Яковенко, як історичний прецедент 9Х. Зазначеній акомодації сприяло впровадження концепції про Київську Русь як "спільну ко- лиску" і концепції про "давньоруську народність". Нове радянське ставлення до спільного українсько-російського історич- ного минулого вимагало висвітлення з нових позицій і походження ук- раїнського народу. Вивчаючи це питання, необхідно було акцентувати поло- 106_________________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії ження про єдність походження українського й російського народів - "єдино- кровних братів"; синхронність, а також історичну закономірність їх форму- вання відповідно до методології історичного матеріалізму. Актуальність про- яснення питання про походження й формування української народності була однаково важливою в умовах, коли щойно відбулося возз'єднання майже всіх етнічних українських земель. У зв'язку з цим необхідно було показати спільність походження і єдність вже самого українського народу, що об'єднався, нарешті, в єдиній "українській державі". Десь у ті роки (здогадно - в 1940 р.) було створено комісію АН УРСР з вивчення проблеми "поход- ження української народності і формування її в націю"99. Вона була включе- на в академічний п'ятирічний план (1941 - 1945 pp.) як міжінститутська ком- плексна науково-дослідна тема. Провідним інститутом для її виконання став ПУ. Тему було визнано як одну "з найбільш важливих в області історії Ук- раїни"1110. Виконавцями цього пріоритетного планового завдання признача- лися провідні історики Інституту - наукові співробітники відділу феодалізму С. Юшков (керівник), М. Петровський і К. Гуслистий 1І)1. Спершу зазначеною проблемою фактично займався тільки М. Петровсь- кий. Вчений розробляв її в контексті історії соборності українського народу й українських земель. Він у своїх дослідженнях виступає як історик, а не етно- генетик. Головне завдання, що його ставив перед собою М. Петровський, і ко- тре йшло в унісон з новими віяннями часу, полягало в тому, щоб показати історію українського народу в тісному взаємозв'язку з історією російського, особливо роблячи акцент на періодах спільної боротьби з іноземними загарб- никами. Вже на початку літа 1941 р. було набрано в друкарні його велику мо- нографію під назвою "Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі", та в умовах війни повністю готовий набір і, навіть, маши- нопис загинули пп. Очевидно, що вчений готував її приблизно з 1939 p., коли дана тема набула гострої актуальності. На жаль, архівних документів, що свідчили б про початковий момент роботи над нею, не збереглося. Сам автор свідчить, що в монографії він "підсумував свою багаторічну роботу"103. Тут історик поставив собі за мету показати розвиток українського народу від його першопочатків до 1939 - 1940 pp. як історію боротьби за об'єднання в єдиній українській державі і "об'єднання з російським народом"1(М. Замовлення на монографію М. Петровському надійшло від партійно-ідеологічного науково- дослідного центру - Українського філіалу ІМЕЛ при ЦК КП(б)У, а друкува- ти її повинен був Політвидав1()Г). Фактично, це був короткий курс історії Ук- раїни, котрому надавалося величезного суспільно-політичного значення. Не дивно, що значне місце в монографії займало висвітлення подій Визвольної війни українського народу середини XVII ст. і приєднання України до Росії. Викладення цього матеріалу в цілому відповідало IV-му випуску "Нарисів з історії України" за авторством М.Петровського, що вийшов у 1940 р. Скоро- чені варіанти названої монографії, науково-популярні за характером, з'яви- лися в пресі в роки війни, як українською, так і російською мовою1 (Ш. Серед них найбільш резонансною в політичному сенсі була публікація на сторінках головного партійного часопису "Большевик"107. Вона вийшла в січні 1944 p., в дні, коли відзначалася 290-а річниця Переяславського акту і фактично відо- бражала офіційну позицію компартії стосовно нової схеми історії України. Цю статтю М. Петровського особливо відмічав директор Інституту історії партії при ЦК КП(б)У Ф. Єневич у своїй довідці про роботу ПУ з часу його заснування, яку він підготував у травні 1944 р. для пропагіту ЦК КП(б)У10Х. Однією з перших публікацій на основі чернеток монографії стала стаття "Київська Русь - спільний початковий період історії російського, українського і білоруського народів"109. Фактично, це був скорочений виклад перших 3-х па- раграфів монографії11(). Стаття стала доступною для наукової громадськості на початку 1942 p., але, як відмічав сам автор, вона була ним написана ще до війни 111. Тут уперше, на основі положень, сформульованих Б. Трековим, бу- 1SSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № 5________________________________________ 107 Н. М. Юсова, С. Л. Юсов ло викладено в головних рисах концепцію про давньоруську народність (у М. Петровського - "єдиний народ Київської Русі і феодальних кня- зівств")112. У відповідності до реалій воєнного часу більша частина статті бу- ла присвячена ілюстрації боротьби "єдиного народу Київської Русі" проти іноземних загарбників, як одного з факторів, що сплотив східних слов'ян в єдине ціле. Стаття, що аналізується, власне, була доповіддю, перед цим виго- лошеною М. Петровським на науковій сесії АН УРСР в м. Уфі. На той час вчений був фактичним керівником ІІУ (офіційне затвердження його на по- саді в. о. директора об'єднаного Інституту історії і археології відбулося в червні 1942 р.1і:і). Тому зазначена доповідь, незважаючи на її очевидну акту- альність та своєчасність (висвітлення боротьби з іноземними загарбниками), разом з тим набувала сенсу політичного орієнтиру для наукової громадсь- кості — задавалося те спрямування, в якому було необхідно висвітлювати історію українсько-російських взаємовідносин. Таким чином, М. ГІетровський, виконуючи планове завдання, давав свою відповідь на питання про початки етногенезу українців і, фактично, просте- жував їх подальшу етнічну історію у відповідному контексті. Взагалі, саме війна з фашистами актуалізувала й прискорила етногенетичні дослідження в СРСР у зв'язку з нагальною потребою протистояння фашистським расовим доктринам, особливо антислов'янського характеру. Етногенез слов'янства досліджували в роки війни А. Удальцов, М. Державні, В. Пічета, В. Мавродін та ін.111. Вони стверджували положення про спільне походження й етнічну єдність слов'ян у давньоруську епоху. Подібно М. Петровському, А. Удаль- цов і В. Мавродін виступили фундаторами концепції про давньоруську народність. Саме ця концепція стала в майбутньому відправним моментом в розробці методологічних доказів недоцільності застосування формули "най- меншого зла" відносно приєднання України до Росії та його наслідків і підво- дила науково-ідеологічне підґрунтя під тезу про "возз'єднання". Початок війни з фашистською Німеччиною прискорив необхідність зміцнення основ нової ідеології загальнорадянського патріотизму на базі національно-патріотичних цінностей народів СРСР (передусім - російсько- го) і соціалістичних цінностей115. Щоб досягти перемоги у війні - радянське керівництво це добре розуміло, - необхідно було заручитися лояльністю і підтримкою народів СРСР, насамперед українського. Сталінський режим відтоді намагається подати себе для українців в кращому світлі, ніж гітлерівський; зробити себе привабливішим11'. Усе це примусило радянське керівництво зменшити тиск на українське національно-культурне життя і піти на певні поступки. В рамках радянського патріотизму певною мірою до- пускався й український . При цьому дозволялося мобілізувати національні почуття українського народу, але акцент робився на його віковічній боротьбі проти іноземних агресорів у тісній злуці з російським народом \|17. Для того, щоб мобілізувати національний український патріотизм, було дозволено по- пуляризувати приклади національної боротьби українського народу за неза- лежність118. Ще перед війною, коли відбулося возз'єднання українських зе- мель, партійне керівництво дозволило титулувати український народ поряд з російським - "великим"119. Ця практика була продовжена і в роки Вітчизня- ної війни 12°. З'являються літературно-художні твори про героїчне минуле українського народу, радянська пропаганда постійно підкреслює тезу про державність України, яку намагаються знищити німецькі окупанти121. Відповідно дозволялося згадувати і про українську державність у минулому. Одночасно обов'язковим було згадувати про єдність походження українців і росіян, про їх спільну державу - Київську Русь, та спільну боротьбу проти іноземних загарбників протягом усієї історії; акцентувати на історичних фак- тах, що свідчили б про "братній союз" обох народів, проводячи при цьому па- ралелі на сучасність. 108 _______________________________________ JSSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії Вперте основи нового українського патріотизму в умовах Великої Вітчизняної війни було сформульовано не політичним керівництвом УРСР, а вченим ІІУ, професійним істориком М. Петровським, який не був навіть членом ВКП(б). Це було зроблено ним 9 липня 1941 р. на шпальтах газети "Комуніст"122. Щоб не повторюватися, зазначимо тільки, що у статті в тезовій формі і з відповідним часу і жанру пафосом, окрім взірців воїнської доблесті українського народу, були викладені основні положення його праці "Воз- з'єднання..." стосовно "спільної історії", "спільної боротьби" і "братерського союзу" двох великих народів - українського й російського. Ці базові підвали- ни вчений популяризував протягом усіх воєнних років у численних публікаціях у різноманітних періодичних виданнях, брошурах і лекціях. Під час військових операцій Червоної армії по звільненню України була зроблена спроба широко відзначити 290-ту річницю Переяславської ради (січень 1654 p.). Пропозицію по святкуванню цієї події в своєму листі на ім'я И. Сталіна зробив М. Хрущов, котрий очолював компартію України123. В проекті постанови ЦК КГІ(б)У "Про відзначення 290-річчя з дня приєднання України до Росії" ця подія характеризується цілком позитивно12Ą. Зокрема, зазначається, що в 1654 р. "навіки був скріплений нерозривний союз двох братніх народів - великого українського народу з великим російським наро- дом"125. Далі в проекті постанови актуалізується "братній союз" двох народів у минулому, який ще більше загартувався "у вогні Вітчизняної війни"12''. Вар- то зазначити, що наступну спробу звернути увагу Й. Сталіна до відзначення подій середини XVII ст. М. Хрущов зробив у 1948 p., коли відмічалося 300-річчя з дня початку Визвольної війни українського народу ш. Прикмет- но, що в підготовленому проекті постанови ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР „Про 300-річчя з дня початку визвольної війни українського народу 1648 - 1654 pp." було зроблено першу спробу внести в урядово-партійний до- кумент термін „возз'єднання" при характеристиці подій середини XVII ст., тобто приєднання України до Росії128. Історичну довідку 1944 р. для ЦК КП(б)У у зв'язку з річницею Перея- славської ради підготував, ймовірно, М. Петровський. Хоча вчений "ритуаль- но" посилається на обов'язкову догматичну тезу про "найменше зло", однак він розцінює приєднання України до Росії скоріше як "благо" 129. Важливим моментом у контексті нашої статті є встановлення М. Петровським зв'язку між походженням обох народів і подіями середини XVII ст. Зокрема, він це робить в одному реченні: "Український народ у боротьбі за національну неза- лежність - знайшов допомогу від братнього російського народу, з яким був пов'язаний спільністю історичного процесу формування своєї народності і походженням своєї державності"131'. В такому ж ключі була написана і вже згадана стаття "Возз'єднання українського народу в єдиній Українській ра- дянській державі", яка тоді ж і була видрукована в часописі "Большевик". Та- ким чином, ідея возз'єднання українського народу, що її проводив у своїй монографії ще з передвоєнного часу М. Петровський; оформлення концепції про "єдиний народ" Київської Русі як спільного предка українців, росіян і білорусів, поєднувались у нього з тематикою, котра була для вченого го- ловним предметом наукових пошуків, тобто з працями про визвольну війну українського народу середини XVII ст. і приєднанням України до Росії. Не дивно, що М. Петровський інколи починає вживати термін "возз'єднання" і щодо подій 1654 р. Необхідно підкреслити, що в опублікованих працях М. Петровського термін "возз'єднання" в цьому значенні ніколи не звучав. Він користувався ним лише в усних виступах, під час нарад, засідань і т.п.131 . Даний термін використовували й інші вчені-історики 1:!2, письменники, партійні працівники ш (під час тих же нарад і зборів). Можливо, що термін вживався під час лекцій політпросвіту, цикл яких під загальною назвою "Бо- ротьба українського народу проти польських загарбників, за возз'єднання з російським народом. Богдан Хмельницький"1^ читався населенню в кінці rSSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5____________________________________ .----- 109 Н. М. Юсова, С. Л. Юсов війни. Слово „возз'єднання" декілька разів зустрічається в тому ж контексті в статті професора В. Бочкарьова, що була опублікована в журналі Все- слов'янського комітету „Славяне"і:іГ>. Оцінка приєднання України до Росії як заздалегідь визначеного, зако- номірного і позитивного явища чітко простежується в брошурах М. Пет- ровського під кінець Великої Вітчизняної війни. Наприклад, він пише, що бо- ротьба, що велася проти польських загарбників, була одночасно "боротьбою за об'єднання всього українського народу з братнім російським народом", з яким зв'язувала український народ спільність мови, віри, звичаїв, походжен- ня й історії. Завдяки "об'єднанню", українці зберегли "свою народність, мову, релігію, культуру.., а також... - державність"™. Приєднання було "обумовле- не всією попередньою історією України"1'17. В усіх працях періоду, що розглядається, цей вчений підкреслював магістральний напрямок української історії - боротьбу за возз'єднання ук- раїнського народу в єдиній державі і об'єднання з "єдинокровним" російським народом. Інколи він проводить паралелі між возз'єднанням ук- раїнського народу в середині XVII ст. і подіями 1939 - 1940 pp., а пізніше й 1944 p., коли здійснилося повне визволення і возз'єднання України, включа- ючи і Закарпаття. До того ж, возз'єднання українців, як у минулому, так і те- пер, стало можливим за участі російського народу1;і8. Подібним чином пише про возз'єднання білоруського народу й В. Пічета в статті з назвою ана- логічною назвам праць М. Петровського - „Воссоединение белорусского на- рода в Едином Белорусском Советском государстве"i:w. Високо оцінює М. Петровський особистість Б. Хмельницького, в якому втілилися "кращі героїчні риси українського народу, його незламний дух..."140, який "об'єднав український народ з великим, братнім, єдинокровним російським народом"1711. Приєднується до М. Петровського в оцінці особис- тості та ролі Б. Хмельницького й В. Пічета, який у 1943 - 1944 pp. присвятив цій темі чималу кількість праць142. Взагалі великого гетьмана у роки війни бу- ло піднесено на нечувану висоту. Радянською пропагандою, насамперед ук- раїнською, створювався справжній культ Богдана Хмельницького. В 1943 p., коли почалися військові операції по звільненню України, було запроваджено високопрестижну бойову нагороду - Орден Богдана Хмельницького11'5. По- становою уряду УРСР м. Переяслав було перейменовано в Переяслав- Хмелы-гацький. Головна партійна газета - "Правда" - характеризує ук- раїнського гетьмана як "найвидатнішого політичного діяча" свого часу, кот- рий "дуже добре розумів, що спасіння українського народу можливе лише на одному шляху — в союзі його з братнім російським народом"144. Пропаган- дистська .екстраполяція на сучасність тут очевидна. Восени 1943 p., коли відбулася битва за Київ, апологетизація "національного героя українського народу" досягла свого апогею. Фактично, Б. Хмельницький перевтілюється, якщо використовувати фольклорну термінологію, на міфопоетичного героя- богатиря. Так, газета "Радянська Україна", маючи на меті мобілізувати ук- раїнський народ на справу звільнення Вітчизни, немов би віщує: "в жилах на- шого народу тече, буяє, кипить гаряча кров Богдана Хмельницького... слухай- те, слухайте ! Не кров народу тече в жилах Б. Хмельницького, а навпаки - кров Хмельницького в жилах народу!!"145. Однак у колективних розробках ІІУ воєнного часу і в деяких індивідуаль- них працях, незважаючи на таку високу оцінку Б. Хмельницького, приєднання України до Росії оцінювалося в рамках теорії "найменшого зла". Так, у відповідному розділі 1-го тому "Історії України" (1943 р.) говориться: "Звичай- но, оцінюючи це приєднання, ні в якому разі не слід забувати, що Україна приєдналася до Росії царської, що царизм, який був диктатурою поміщиків, здійснював колоніальний наступ на Україну..., мусимо констатувати, що це бу- ло зло. Але це було злом меншим порівняно з тим, що чекало український на- род у тому випадку, якби Україну загарбала Польща чи Туреччина"146. 110 _______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії В цілому автори колективних праць ІІУ дотримуються схеми історії Ук- раїни М. Грушевського; національний фактор у них превалює над фор- маційним; український історичний процес показується окремо (відрубно) від російського. Головний чинник української історії, що виступає в доробку М. Петровського того ж часу, - історія українського народу як історія його бо- ротьби за возз'єднання в єдиній українській державі і об'єднання з російським народом - у колективних працях ІІУ відсутній. Висвітлення історії ук- раїнсько-російських взаємовідносин подається в них скоріше формально. Без особливої аргументації повторюються тезові положення про "спільну вітчизну східних слов'ян - Київську Русь". В зазначеному 1-му томі мовиться, що "Київська держава була періодом спільної історії України, Росії, Білорусії"ш, а в "Нарисах історії України" (1942 р.) підкреслюється, що культура Київської Русі була "спільним набутком пізніших східнослов'янських народів"1™. ІІУ був головним осередком історичної науки в УРСР, він, відповідно до більшовицької термінології, став "штабом історичного фронту". На праці інституту орієнтувались у вузах і школах, для яких вони були головними посібниками з історії України. Для широкої громадськості великими тиража- ми видавалися науково-популярні і популярні історичні книги співро- бітників інституту. їх статті друкувалися в масовій періодиці. Наукові пра- цівники ІІУ виступали з лекціями з історії України перед різноманітними ау- диторіями слухачів, в яких висвітлювалися найбільш актуальні питання історії України. Тому їх ставлення до концепції М. Грушевського особливо турбувало ідеологічний апарат КП(б)У. В травні 1944 р. суворій критиці піддав колектив і праці IIV партійний філософ - згадуваний уже директор Інституту історії партії при ЦК КП(б)У Ф. Єневич. В розгорнутій довідці "Про недоліки в роботі Інституту історії України АН УРСР", складеній по за- вданню Управління агітації і пропаганди ЦК КП(б)У, він звинувачував ІІУ в тому, що в його відділах "отаборилися" українські "буржуазні націоналіс- ти". Тому діяльність інституту за роки його існування, відповідно до виро- ку Ф. Єиевича, була "безплідною". В довідці тезово сформульовані основні "помилки" історичної концепції історії України М. Грушевського та його школи, а також зазначено, що протидія їм з боку вчених ІІУ "була дуже не- значною"; вони "до цього часу не розгромили до кінця буржуазно- націоналістичні концепції" . Ф. Єневич серед проблем, що їх наукові співро- бітники інституту не висвітлювали або висвітлювали неповно, або навіть по- милково, виділяє питання "виникнення і оформлення української народ- ності", приєднання України до Росії та ін.15(\|. Так, наприклад, він вважає, що останнє питання висвітлено однобічно. Ф. Єневич вказує, що в працях науко- вих працівників ІІУ, насамперед М. Петровського, підкреслюється перевага лише зовнішніх причин, що прискорили приєднання. Однак головна причи- на, згідно з думкою партійного ідеолога, це - внутрішня. А саме; "етно- графічна, історична, культурна, мовна, побутова і навіть релігійна спорід- неність українського народу з народом російським"151. У виданнях інституту "дуже слабо підкреслено, ...що приєднання України до Росії є не початком сою- зу українського і російського народів, а політичним і юридичним оформленням фактично існуючого союзу цих народів протягом віків, у свій час штучно розділених іноземними окупантами"^2 (курсив - Ф. Є.; підкреслено - авт.). Отже, початковий "союз" (тобто - спільне життя в давньоруській державі) був "штучно розірваний" і, відповідно, приєднання в 1654 р. було, за логікою Ф. Єиевича, органічним, а значить - безумовно позитивним явищем. Позиція Ф. Єневича чітко ілюструється роздумами М. Костомарова, якого партійний ідеолог цитує з метою підкріплення власних суджень: "Доля зв'язала мало- руський народ з великоруським нерозривними узами... Між цими народнос- тями лежить кровний, глибокий, нерозривний духовний зв'язок, який ніколи не допустить порушення їх політичної і суспільної єдності, той зв'язок, який не знешкоджувався під впливом минулих історичних обставин, котрі насиль- ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, М 5________________________________________ Ш Я. М. Юсова, С. Л. Юсов но розірвали ці народності, - цей зв'язок, який не розірвали ні внутрішні усо- биці, ні татари, ні Литва, ні поляки... Ні великороси без малоросів, ні останні без перших не можуть здійснювати свого розвитку". З цією думкою М. Кос- томарова Ф. Єневич цілком солідаризується, лиш вказуючи, що "твердження тільки про духовний зв'язок обмежене". Не дивно, що про формулу "наймен- шого зла" в довідці Ф. Єневича немає навіть згадки. Позиція директора Інституту партії в цілому збігається з головною ідеєю тез партійно-державно- го керівництва, викладених у проекті постанови, присвяченій 290-річчю Пе- реяславського акту (січень 1944 p.). Напевне, що саме після такого "доносу" Ф. Єневича, М. Петровський у своїх працях і лекціях став більше підкреслю- вати і, так звані, внутрішні причини приєднання, хоча й без цього особисте ставлення вченого до подій 1654 р. і його наслідків було, в основному, пози- тивним. Між іншим, ця довідка Ф. Єневича і, як можна думати, подальше спілкування філософа з партійним керівництвом15:і послужили пізніше підґрунтям для критики вже керівними працівниками ЦК як праць ук- раїнських істориків, так і концепції М. Грушевського. Необхідно відзначити, що точку зору Ф. Єневича поділяло й партійне керівництво. Так, один з партійних функціонерів союзного центру М. Яков- лев, виступаючи на московській нараді істориків, що була скликана з ініціативи ЦК ВКП(б) 21 червня 1944 p., висловився з проблеми приєднання України до Росії в тому ж дусі, що й Ф. Єневич. Зокрема, М. Яковлєвим кри- тикується думка деяких істориків про те, що український народ боровся за свою повну державну незалежність. У зв'язку з цим М. Яковлев нагадує про спільну батьківщину українців і руських - Київську Русь. Він вказує, що це положення радянським історикам у своїх дослідженнях необхідно конкрети- зувати „з усією силою, так щоб це відповідало історичній правді і підкреслю- вало глибоку закономірність братерства українського й руського народів". Очевидно, що М. Яковлев мав на увазі також і закономірність приєднання України до Росії і ставив його в своєму виступі в прямий наслідковий зв'язок з попередньою єдиною державою східних слов'ян - Київською Руссю. Далі він робив такий підсумок: „Таке висвітлення, що ґрунтується на фактах, са- мо по собі розвінчує українських сепаратистів, які вважають, що історія русь- кого народу не має нібито ніякого відношення до Київської Русі, що Київська Русь заклала підвалини не руської державності, а української. При такому трактуванні, яке подано в підручниках, приєднання України не можна буде вважати „найменшим злом"15'1. Отже, приблизно протягом семи років в історичній науці УРСР, як скла- дової частини науки СРСР, відбувалася метаморфоза в оцінці події (і її наслідків) приєднання України до Росії 1654 р. від положення "абсолютного зла" через формулу "найменшого зла" в напрямку ідеології "возз'єднання". Зміна акцентів в оцінці названої події в українській радянській історіографії й офіційній пропаганді відбувалася в цілому з урахуванням змін (внутрішніх і зовнішніх) у політичній ситуації СРСР і УРСР. Необхідно акцентувати, що більшовицький ідеологічний апарат вказував тільки загальний напрямок пере- гляду старих концепцій, як української, так і російської історіографій, а вироб- лення нових концепцій, насичення партійних тез конкретніш матеріалом - це вже була справа науковців. Достатньо навести як приклад наукову діяльність М. Петровського. Головні зміни відбулися в положеннях, що торкалися історії українсько-російських взаємовідносин. Трансформації зазнали ключові аспек- ти історії України, тісним чином пов'язані між собою. Це - проблеми Київської Русі, походження українського народу, "етнічної єдності" росіян і українців, а також приєднання України до Росії в 1654 р. Висунення нових положень - про Київську Русь як колиску українців, росіян і білорусів та їх етнічної єдності аж до єдиної давньоруської народності в той період, пізніше формування сучасних східнослов'янських народностей та ін., логічно привели до зміни ставлення, власне, і до самого факту приєднання України до Росії, котрий інколи вже по- 112 _______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. жури., 2004, № 5 Проблема -«приєднання» України до Росії чинають трактувати як "возз'єднання". Але формальне застосування в історіографії формули "найменшого зла", а також терміна "приєднання" спос- терігається аж до початку 50-х pp. Однак дана формула в офіційних докумен- тах і пропаганді фактично не використовувалася. Приєднання України до Росії і його наслідки інтерпретувалися в цілому, як виключно позитивне явище. Помітний перехід на позиції "безумовного блага" спостерігається в період звільнення України від німецько-фашистських загарбників, тобто, в 1943 - 1944 pp. Схожу думку висловлює О. Ясь: "Такий образ (тобто в рамках форму- ли "найменшого зла" - авт.) українсько-московського з'єднання з незначними варіаціями проіснував у радянській історичній науці до середини 40-х pp., ко- ли з'явилися перші ідеологічні предвісники концепції "возз'єднання"1 Г)Г>. Пери- петії й нюанси подальшого ідеологічного й історіографічного процесу, вплив суспільно-політичної ситуації в країні, вшанування ювілейних дат та інше при- вносили свої корективи у справу зміни оцінки Переяслава й остаточної відмо- ви від формули "найменшого зла". 1 ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 1654 РОКУ (історіографія та дослідження) / Редкол. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. - К., 2003. - ХХ+890 с 2 Кравченко Володимир. Концепції Переяслава в українській історіографії // ПЕРЕ- ЯСЛАВСЬКА РАДА 1654 РОКУ ...- С.463-523. 3 Ясь Олексій. Образи Переяслава в українській історіографії академічної доби (початок XIX - кінець 80-х років XX століття) // Там само. - С.524-604. 4 Брехуненко Віктор. Переяславська рада 1654 року в російській історіографії// Там са- мо. - С.605-652. 5 Згадане положення аргументується на архівному матеріалі одного із співавторів цієї розвідки: Юсова Н. Наукова діяльність Костя Гуслистого в останні роки роботи в інституті історії АН УРСР (1949 - 1952 pp.) // Український історичний збірник-2002.- Вип. V. - К., 2003. - С.437-447. З останніх праць про це також можна прочитати в : івакін Гліб. Слово про історика // Брайчевсьхий Михайло. Вибрані твори. - Нью-Йорк — Київ, 1999. — С.8; Кравченко Воло- димир. Вказ. праця. - С.509; Брехуненко Віктор. Вказ. праця. - С.642-643. ° Пінчук Ю.А. Постать Богдана Хмельницького в публіцистиці М. Костомарова // УІЖ. - 1994. - № 5. - С.139. 7 Тези ЦК КПРС до 300-річчя возз'єднання України з Росією. - К., 1954. - С.8. 8 Кравченко Володимир. Вказ. праця. - С.509; Брехуненко Віктор. Вказ. праця. - С.642- 643 та ін. 9 Кравченко Володимир. Вказ. праця. - С.507-508; Брехуненко Віктор. Вказ. праця. - С.640. 10 Див.: Головко Володимир. Історіографія кризи історичної науки. Український контекст. - К., 2003. - С.110. 11 Про це прямо йшла мова в інструкціях 1948 р. ЦК КП(б)У з приводу святкування 300-річчя початку Визвольної війни українського народу. Див., напр.: Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГОУ). - Ф. 1, оп. 70, спр. 1635. Материалы к 300-летию начала освободительной войны (1648 - 1654 гг.). — 1948 р. - Арк. 5. 12 Точка зору Т. Мацьківа, яку той висловив в 1986 р. в 1-й частині статті "The Development of Ukrainian Historiography", що була опублікована в англомовному часописі "The Ukrainian Review" за 1986 p. (№ 3) дається за: Головко Володимир. Вказ. праця. - С.110. 13 Ісаєвич Ярослав. Проблеми походження українського народу: історіографічний і політичний аспекти // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. - Львів, 1996. - С.27-29. 14 Тези ЦК КПРС до 300-річчя возз'єднання України з Росією... -_С5, 10-12. 15 Оглоблин О. Думки про сучасну українську історіографію. - Нью-Йорк, 1963. - С.19-20. 16 Названий історик, як відомо, піддав критиці схему січневих тез в праці "Приєднання чи возз"єднання" (1966 p.), що розповсюджувалася в самвидаві, а вийшла друком уже в То- ронто в 1972 р. - Див.: Брайчевський Михайло. Вибрані твори. - Нью-Йорк; Київ, 1999. - С.7-8: С.489-535. 17 Див., напр.: Брайчевський М. Як Президія Академії наук розправлялася з непокірли- вим істориком // Український історик. - 1991. - Т. XXXIV. - Ч. 1-4. - С.216-221. 18 Див., напр.: Цибульський В. Переяславська угода 1654 року в зарубіжній історіографії (1945 - 1990 pp.). - Рівне, 1993; Оглоблин О. Вказ. праця; Його ж. Україно-московська уго- да 1654. - Нью-Йорк - Торонто, 1954; Яковлев А. Договір гетьмана Богдана Хмельницького з московським царем Олексієм Михайловичем 1654 p.: Історико-правнича студія з нагоди 300-ліття договору (1654 - 1954). - Нью-Йорк, 1954; Крупницький Б. Основні проблеми історії України. - Мюнхен, 1955; Чубатий М. Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східно- слов'янських націй. - Нью-Йорк, 1964; Його ж. Українська історична наука (її розвиток та до- сягнення). - Філадельфія, 1971 та ін. 19 Див., напр.: Basarab J. Pereiaslav 1654: A Historiographical Stady. - Edmonton, 1982; Лисяк-Рудницький І. Переяслав: історія і міф // Лисяк-Рудницький і. Історичні есе: У 2-х т. / відп. ред. Ф. Сисин; упор. Я. Грицак. — К., 1994. — Т. 1. ISSN 0130-5247. Укр. іспі. жури., 2004, № 5________________________________________ 113 8-4-1032 Н. М. Юсова, С. Л, Юсов 20 Див.: Сарбей ВТ. Самодержавна Росія в історичній концепції Сталіна. - К., 1990; Фє- дорукЯ. Дослідження Хмельниччини в українській історіографії XX ст. (до 1939 p.) // Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали дру- гої польсько-української наукової зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / За ред. Л. Зашкільня- ка. у Львів - Люблін, 1996; Коваль М.В., Рубльов О.С. Передмова // У лещатах тоталітариз- му: Інститут історії України НАН України (1936 - 1956 pp.): 36. документів і матеріалів: У 2-х частинах / Упоряд.: Р.Я. Пиріг (керівник), Т.Г. Гриценко, В.М. Мазур, О.С. Рубльов. - К., 1996. - Ч. І; Коваль М.В. Сталінський тоталітаризм і українська історіографія (30-40-і pp.) // Сто- рінки воєнної історії України. 36. наук. ст. Вип. І. - К., 1997; Санцевич А. Інститут історії Ук- раїни Національної академії наук України: історіографічний нарис: До 60-річчя установи. — К., 1998; Удод O.A. Кость Гуслистий - історик України. - К., 1998 та ін. 21 Кравченко Володимир. Вказ. праця. - С.507. 22 Крупницький Б. Українська історична наука під советами. - Мюнхен, 1957. - С.49. 23 Це праці: Швидько А.К. Вопросы истории Левобережной Украины в трудах H.H. Пет- ровского // Актуальные историографические проблемы отечественной истории.: Сб. науч. трудов. - Днепропетровск, 1982. - С.48-57; Стецюк К.і. Український радянський історик М.Н. Петровський. (До 90-річчя з дня народження) // Історіографічні дослідження в Україні. - К., 1998. - Вип. 8. - С.94-98 24 Див., напр.: Грушевський М.С. Звичайна схема "русской" історії й справа раціонально- го укладу історії Східного Слав'янства // Статьи по славяноведению. - С-Пб., 1904. - Вып. І. - С 291-304. 25 Одним з перших цей епітет застосував головний редактор провідного історичного журналу СРСР Б. Волін. Див.: Волин Б. Великий русский народ // Исторический журнал. - 1938. - № 5. -С.1-17. 26 Див.: Большая правда на историческом фронте //Исторический журнал.- 1937. - № 8. - С.6-12. 27 Див., напр.: Фохт А.О. О методических и методологических ошибках М.Н. Покровско- го // Исторический журнал. - 1937. - № 3 28 БСЭ. Первое издание. Том LXI. - М., 1935. - С.818. 29 Брайчевський Михайло. Вибрані твори... - С.492. 30 Див. про це, напр, у: Кравченко В.: Вказ. праця. - С.506-507. 31 Див.: Петров В.А. Страна готовилась к отражению агрессии // Военно-исторический журнал. - 1995. - № 6. - С.5; а також у: Коваль М.В., Рубльов О.С. Передмова // У леща- тах тоталітаризму... - К., 1996. - Ч. і. - С.13-17. 32 Сталин И. О статье Энгельса "Внешняя политика русского царизма" // Большевик. - 1941. - № 9. - С. 1-5. 33 Див. з цього приводу міркування харківського історіографа: Б. Кравченко. Вказ. пра- ця. - С.507. 34 Ясь Олексій. Вказ. праця. - С.524-525. 35 Яворський М. історія України в стислому нарисі. - К., 1928. - С.50. 36 БСЭ. - Т. LIX. - М., 1935. - С.819. 37 Див.: Юркова O.B. Документи про створення і перші кроки діяльності інституту історії України АН УРСР (1936 - 1941 pp.). - К., 2001. - С.93-95. 38 Див.: Коваль M.S., Рубльов О.С. Вказ. праця. - С.8-12; Ясь Олексій, Вказ. праця. - С.588. 39 Юркова O.B. - Вказ. праця. - С.9. 40 Там само. - С.210-211. 41 3 стенограми наради в ЦК КП(б)У про боротьбу з проявами націоналізму в історичній науці. 29 - ЗО квітня 1947 р. // У лещатах тоталітаризму... - Ч. II. - С.52. 42 Див., напр.: Петровський М. З історії визвольної боротьби українського народу проти шляхетської Польщі // Більшовик України. - 1938. - № 6. 43 Див., напр.: Марченко М. Присоединение Украины к России 1654 г. // Большевист- ское знамя. - Одесса, 1939. - 18 января. - С.2; Петровський М. Переяславська Рада 1654 року: До 285-річчя з часу приєднання України до Росії// Пролетарська правда. - 1939. - 18 січня. - С.2; Його ж. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії: До 285 річниці // Чорноморська Комуна. - Одеса, 1939. - 18 січ- ня. - С.З; та ін. 44 Див., напр.: Брехуненко Віктор. Вказ. праця. - С.641. 45 Барабой А.З. К вопросу о присоединении Украины к России в 1654 г. // Историк- марксист. - 1939. - № 2. - С.87-111; Його ж. О причинах присоединения Украины к России в 1654 г.: Дис. к. ист. н. Киевский университет. - К., 1939. - 132 с. (машинопись); Бойко І.Д. До питання про приєднання України до Росії// Учені записки Харківського державного універ- ситету. - Харків, 1939. - Кн. 15: Труди істор. ф^ту. - № 1. - С.27-39; Петровский Н. Воен- ное прошлое украинского народа. - М., 1939; Його ж. Визвольна війна українського народу проти шляхетської Польщі (1648 - 1654 pp.) // Західна Україна. Збірник під ред. СМ. Бєлоусова і О.П. Оглоблина. - К., 1940. - С.81-87; Його ж. Визвольна війна українського на- роду проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648 - 1654 pp.) / Нари- си з історії України. Вип. IV. - К., 1939; Його ж. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648 -1654 pp.). Додаток до журна- лу "Більшовик України". - К., 1941.; та ін. 46 Подорожный H.E. Освободительная война украинского народа 1648 - 1654 47 Див. аналіз цих праць А. Барабоя у : Ясь Олексій. Вказ. праця. - С.585-586. 48 Барабой А.З. К вопросу о присоединении Украины к России в 1654 г. - С.87-111. 114 _______________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. ian. журн,, 2004, № 5 Проблема -«приєднання» України до Росії 49 Там само. - С.104-106. 50 Там само. -С.103. 51 Там само. - С104. 52 Там само. - С106-108. 53 Там само. - С108. 54 Там само. - С108. 55 Там само. - С108-109. 56 БОЙКО І.Д. ДО питання про приєднання України до Роси... - С.27-29. 57 Ясь Олексій. Вказ. пр. - С.586. 58 Бойко І.Д. Вказ. пр. - С.36. 59 Там само. - С.37. 60 Там само. - С.37. 61 Див., напр.: Архив Российской Академии наук (А РАН). - Ф. 1548. - Оп. 1. - Ед. хр. 110. Пичета В. И. Основные вопросы истории Западной Белоруссии и Западной Ук- раины. Лекция (Центральное лекционное бюро). Стенограмма. Машинопись. 28 сентября 1939 г. - 32 л.; Його ж. Братья-украинцы и братья-белоруссы // Известия. - 1939. - 21 сен- тября. - С. 2; Його ж. Исторический путь народов Западной Украины и Западной Белорус- сии // Октябрь. - 1939. - Кн. 10-11. - С. 3-11; Його ж. Западная Украина и Западная Бело- руссия // Советская книга. - 1939. - №12. - С. 155-170; Його ж. Исторический путь народов Западной Белоруссии и Западной Украины // Молодой Большевик. - 1939. - № 18. - С. 45- 50; Його ж. Исторические судьбы Западной Украины и Западной Белоруссии. - М., 1939. - 40 с; Його ж. Основные моменты исторического развития Западной Украины и Западной Бе- лоруссии. - М., 1940. - 136 с. та ін..; Рубинштейн Н. Западная Украина. Историческая справ- ка // Московский большевик. - 1939. - 30 сент. - С.2; Греков Б. Д. Древнейшие судьбы За- падной Украины // Новый мир. - 1939. - № 10-11. - С.248-256; Базилевич К. В. Борьба Ук- раинского и Белорусского народов против польского владычества. Присоединение Украины к России. Стенограмма лекций, прочитанных 15 и 17 января 1940 г. - М., 1940. - 34 с. 62 Зі стенограми наради в ЦК КП(б)У про боротьбу з проявами націоналізму в історичній науці. 29-30 квітня 1947 р. // У лещатах тоталітаризму... - Ч. II. - С 54. 63 Яковенко Н. Кілька спостережень над модифікаціями українського національного міфу в історіографії // Дух і літера. - Київ. - 1997. - № 3-4. - С 119. °4 Див. програму сесії, опубліковану в книзі: Юркова O.B. Вказ. пр. - С.103-105. 65 Белоусов СМ. Крах польської держави і з'єднання великого Українського народу в єдиній Українській державі - УРСР // Західна Україна. Збірник під ред. СМ. Бєлоусова і О.П. Оглобліна. - К., 1940. - С.97-109. 66 Подорожний М.Є. Визвольна війна українського народу (1648 - 1654 pp.). - К., 1940. - С.85. 67 Пор.: Брехуненко Віктор. Вказ. пр. - С.641. 68 Подорожний М.Є. Вказ. пр. - С.85. 69 Там само. - С.5-6. 70 Див.: Брехуненко Віктор. Вказ. пр. - С.641. 71 Осипов К. - Вказ. пр. - С.327. 72 Пичета В. И. К. Осипов "Богдан Хмельницкий. "Молодая гвардия". М., 1939. 414 стр. 6 руб.// Исторический журнал. - 1940. - № 12. - С. 127-132. 73 Там само. - С. 129. 74 А РАН. - Ф. 1548. - Оп. 1. - Ед. хр. 110. Пичета В. И. Основные вопросы истории Западной Белоруссии и Западной Украины. Лекция (Центральное лекционное бюро). Стено- грамма. Машинопись. 28 сентября 1939 г. - Л. 27. 75 Петровский Н. Военное прошлое украинского народа. - М., 1939. - С.62. 76 Там само. - С.2. 77 Там само. - С.35. 78 Там само, - С.62. 79 Там само. - С.60. 80 Там само. - С.36. 81 Там само. - С.64. 82 Петровський М. Визвольна війна українського народу проти шляхетської Польщі (1648 - 1654 pp.) // Західна Україна... - С.64. 83 Петровський М. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648 - 1654 pp.) / Нариси з історії України. Вип. IV. - К., 1939. _ Q 254-255. ' 84 Там само. - С.210-211. 85 Стецюк К.і. Український радянський історик М.Н. Петровський (До 90-річчя з дня на- родження)... - С147. 86 Петровський М. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648 - 1654 pp.). Додаток до журналу "Більшовик України". - К., 1941. - С.29. 87 Там само. - С.З. 88 Там само. - С.29. 89ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 388-389. Стенограмма совещания историков при ЦК КП(б)У. Заседание четвертое-шестое. - 31 марта 1945 г. - 14 апреля 1945 г. - Арк.55. 90 Власне, вперше це було зроблено М.Л. Рубінштейном у книзі: Нарис історії Київської Русі. - Харків-Одеса, 1930. - С.5. Проте на той момент його положення залишилися не поміченими у зв'язку з відсутністю необхідної політичної кон'юнктури. ISSN 01.Ю-5247. Укр. km. жури., 2004, № 5________________________________________ 115 Н.М.Юсова, С.Л.Юсов 91 Нариси з історії України. Вип. і. / під заг. ред. СМ. Бєлоусова. - К., 1939. - С.81. 92 Там само. - С.81. 93 Нариси з історії... - К., 1937; 1939. - С. 160, 184. 94 Гудзий Н. "Слово о полку Игореве" и его историческая почва // Исторический жур- нал . - 1938. - №7. -С .13 . 95 Греков Б.Д. Киевская Русь. - М.-Л., 1939. - С.8-9. 96 Див., напр.: Юсова Н.Зародження теорії про давньоруську народність в історичній на- уці СРСР // Український історичний збірник-2001. - К., 2002. - С.34-50. 97 Див . : Греков Б .Д . Древнейшие судьбы Западной Украины //Новый мир . - 1939. - № 10-11. -С. 248-256. 98 Яковенко Н. Вказ. пр. - С.119-120. 99 Див, напр.: Стенограма виступу директора Інституту історії України АН УРСР М. Пет- ровського на нараді з питань історії України в ЦК КП(б)У. 10 березня 1945 р. // У лещатах то- талітаризму... - Ч. II. - С.11. 100 Сапєгін A.A. Тематичний план АН УРСР // Вісті АН УРСР. - 1941. - № 1. - С.44-45. 101 Академія наук УРСР у 1941 р. / Склали: С.Є. Боржковський, Т.О. Времєва та ін. - К., 1941. - С.110. 102 Див.: ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 52. - Арк. 1. Відновлений варіант монографії, що повністю так і не була опублікована, зберігається в особовому фонді М.Н. Петровського і Інституті Архівознавства НБУ ім. В.і. Вернадського: Ф. 230. - Оп. 1. - Спр. 61 (181 арк.), Спр. 63 (184 арк.), Спр. 64 (219 арк.). юз ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 52. - Стаття проф. М.Н. Петровського "Воссоеди- нение украинского народа в Украинском советском государстве". 1943 р. (на 106 арк.). - арк. 1; Див. також позитивний відгук П.Г. Тичини: Розвиток української радянської культури за 25 років II Вісті АН УРСР. - 1943. - № 1-2. - С.49. і°4 Див . : ЦДАГОУ . - Ф. 1. - Оп . 70. - Спр . 52. - Арк . 1. 105 Петровский H.H. Воссоединение украинского народа в едином Украинском совет- ском государстве // Большевик. - 1944. - № 2. - С.42-55. 106 Петровський М. Возз'єднання українського народу в єдиній Українській радянській державі. - К.-Х., 1944. - 28 с; Петровский H.H. Воссоединение украинского народа в еди- ном советском государстве. - М., 1944. - 87 с. та ін. 107 Петровский H.H. Воссоединение украинского народа в едином Украинском совет- ском государстве // Большевик. - 1944. - № 2. - С.42-55. 1°8 Довідка директора інституту історії партії при ЦК Компартії України Ф.Ф. Єневича "Про недоліки в роботі Інституту історії України Академії наук УРСР" (17 травня 1944 р.) // У лещатах тоталітаризму... - Ч. 1. - С126. 109 Аналіз її див., напр.: Юсова Н. Зародження теорії про давньоруську народність в істо- ричній науці СРСР // Український історичний збірник-2001. - К., 2002. - С.50-52. 110 Петровський М.Н. Київська Русь - спільний початковий період історії російського, ук- раїнського і білоруського народів // Праці січневої сесії АН УРСР. - Ч. І.: Доповіді відділу суспільних наук. - Уфа, 1942. - С.5-22. Пор.: ІА НБУ ім. В.і. Вернадського. - Ф. 230. - Оп. 1. - Спр. 61. - Арк. 83-128. 111 ЦДАГОУ . - Ф. 1. - Оп . 70. - Спр . 759. - Арк . 30. 112 Петровський М.Н. Київська Русь... - С.5-22. 113 Див.: З протоколу № 20 засідання Президії АН УРСР про відновлення роботи інсти- туту історії і археології. 12 червня 1942 р. // У лещатах тоталітаризму... - Ч. 1. - С.110. 114 Більш детальніше про це див.: Юсова Н. Зародження теорії... - С.34-78. 115 Про це див. детальніше: Гриневич В. Сталінська модифікація ідеології радянського патріотизму наприкінці 30-х - на початку 40-х років XX ст.. // Проблеми історії України: фак- ти, судження, пошуки. Міжвуз. зб. наук. пр. - Вип. 8.т- К., 2003. - С 356-362. "6 Політичний терор і тероризм в Україні XIX - XX ст. Історичні нариси / Д.В. Ар- хієрейський, О.Г. Бажай, Т.В. Бикова та ін. Відп. ред. В.А. Смолій. - К., 2002. - С 707. 117 Див., напр.: Петровський М.Н. Незламний дух великого українського народу. - Харків, 1943. - 23 с із сучасних праць див.: Гриневич В. Вказ. пр. - С 362-363. 118 Див., напр.: Тематично-видавничий план об'єднаного Інституту суспільних наук на 1942 p.: ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 46. - Арк. 22-24, 51, а також: Зі стенограми нара- ди в ЦК КП(б)У про боротьбу з проявами націоналізму в історичній науці. 29-30 квітня 1947 р. - С.54. 119 Див.: Бабій Б.М. Возз 'єднання Західної України з Українською РСР. - К., 1954. - С174, 18; Гриневич В. Вказ. пр. - С 366. 120 Див.: Роман Сербии. За яку спадщину ? - К., 2002. - С.26-27. •21 ПОЛІТИЧНИЙ терор і тероризм в Україні XIX - XX ст. ... - С.707. 122 Петровський М. Військова доблесть українського народу. // Комуніст. - 1941.- 9 липня. 123 див ; ЦДАГОУ. - Ф. І." - Оп. 70. - Спр. 91. - Письмо тов. Хрущева Н.С. тов. Стали- ну об ознаменовании 290-летия со дня присоединения Украины к России. / Материалы к до- кладу, посвященному 27-годовщине Великой Октябрьской революции. 30 окт. 1943 - 18 янв. 1944 гг. - 47 арк. Повністю текст листа наводиться в Додатку А. 124 Там само. - Проект об ознаменовании 290-летия со дня присоединения Украины к России. Постановление ЦК КП(б)У. - Арк. 5-47. Повністю текст проекту постанови подається в Додатку Б. 12Ь Там само. - Арк. 45. Ц6_________________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. icm. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії 126 Там само. - Арк. 46. 127 Там само. - Спр. 1635. Материалы к 300-летию начала освободительной войны (1648 - 1654 гг.). Начато 1948 г. На 20 лл. Повністю текст проекту постанови подається в До- датку В. Тут також особливо підкреслюється походження обох східнослов'янських народів від „одного кореня". Див.: Там само. - Арк. 8. 128 Там само. - Арк. 9. 129 Див.: Там само. - Спр. 150. Переяславська Рада 18 січня 1654 р. (Довідка). - Арк. 154-156. Повністю текст довідки подано в Додатку Е. 130 Там само. - Арк. 154. 131 Див., напр.: Там само. - Спр. 385. - Арк. 18-19; Спр. 538. - Арк. 14. 132 Див., напр.: Пичета В. И. Борьба украинского и белорусского народов за свою сво- боду (XIII в. - 1943 г.) // Вестник Академии наук ССР. - 1943. - № 9-Ю. - С. 34; Его же. Бог- дан Хмельницкий - великий сын украинского народа. Стенограмма публичной лекции, про- читанной в Доме ученых в Москве. - М., 1944. — 26 с. 133 Наприклад, термін "возз'єднання" в цьому змістовому наповненні використовував співробітник пропагіту ЦК КП(б)У - укладач довідки про наради істориків в ЦК КП)б)У від 10-го і 17-го березня 1945 p., див.: У лещатах тоталітаризму... - Ч. Іі. - С.19. 134 ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 895. - Арк. 137-138. Вказану архівну справу вико- ристовує в своєму поки що не опублікованому розділі колективної монографії "Україна - Росія" дослідник цього періоду В. А. Гриневич. Він же і подає перелік назв лекцій. 135 Бочкарев В. Богдан Хмельницкий - великий сын украинского народа // Славяне. 1944. - № 1. - С. 42. 136 Петровский Н. Богдан Хмельницкий. - М., 1944. - С.45. 137 Петровский Н. Н. Воссоединение украинского народа в едином украинском совет- ском государстве. - М., 1944. - С.32. 138 Там само. - С.ЗЗ. 139 Пичета В. Воссоединение белорусского народа в едином Белорусском Советском государстве // Большевик. - 1944. - № 12. - С.30-38. 140 Петровський М. Н. Незламний дух українського народу. - С. 12. 141 Петровський М. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Роси (1648 - 1654). Додаток до журналу "Більшовик України". - С.21. 142 Пичета В. И. Великий сын украинского народа - Богдан Хмельницкий // Пропаган- дист. - 1943. - № 23-24. - С. 24-28; Його ж. Богдан Хмельницький - великий син українсько- го народу // Соціалістична Харківщина. - 1943. - 11 грудня. - С 2; Його ж. Богдан Хмель- ницкий // Блокнот агитатора Красной Армии. - 1943. - № 31. -С. 8-15; Його ж. Богдан Хмельницкий - выдающийся полководец и стратег. (Годы освободительной войны против шляхетской Польши 1648 - 1654) // Советская Украина. - 25 декабря. - 1943. - С. 2; та ін. 143 Детальніше про заснування Ордена Богдана Хмельницького див.: Гриневич В. Як ге- тьман ..зрадник" став героем // Пам'ятки України. - 1991. - № 5. - С. 4-7. 144 Правда. - 1943. - 11 октября. - С.2. 145 Радянська Україна. - 1943. - 14 жовтня. - С.2. 146 Історія України. Т. 1. / Під ред. М. Н. Петровського. - Уфа, 1943. - С.307. 147 Там само. - С.98. 148 Нарис історії України / За ред К. Г. Гуслистого та ін. - Уфа, 1942. - С.39. 149 Довідка директора Інституту історії партії при ЦК Компартії України Ф. Ф. Єневича "Про недоліки в роботі інституту історії України Академії наук УРСР" (17 травня 1944 р.) // У лещатах тоталітаризму - Ч. І. - С.123-128. 150 Там само. - С127-128, 130-131. 151 Там само. - С130. 152 Там само. - С.131. 1^3 Як свідчать деякі архівні документи, Ф. Єневич інколи виступав в якості посередни- ка між співробітниками ІІУ і Управління пропагіту при ЦК КП(б)У. Див., напр.: ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 1047. - Арк. 5. 154 3 виступу М. Яковлева „Національне питання" на нараді істориків 21 червня 1944 р. - Российский государственный архив социально-политической истории (РГА СПИ). - Ф. 17. - Оп. 125. - Ед. хр. 225. Материалы по составлению учебника истории СССР и совещания историков. Том IV. Февраль 1944 - июль 1944. — Л. 11-12. ( Л. 3-20 - вміщено повністю ви- ступ М. Яковлева). Зазначений фрагмент виступу М. Яковлева див.: Додаток Д. 155 Ясь О. Вказ. пр. - С. 588. Додаток А. МОСКВА ТОВАРИЩУ СТАЛИНУ 18 января исполняется 290 лет со дня присоединения Украины к России по догово- ру, заключенному в г. Переяславе Богданом Хмельницким. ЦК КП(б) Украины просит разрешить отметить эту дату, имея в виду ту бешеную ан- тиисторическую агитацию против объединения украинского и русского народов, которую проводили на Украине немецкие фашисты и украинско-немецкие националисты. Мы хотим отметить дату 290-летия со дня присоединения беседами среди населения освобожденных районов Украины, изданием листовок для населения оккупированных районов и др. ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5____________________________________ 117 8-1-4-1032 Н. М. Юсова, С. Л. Юсов В г. Харькове провести торжественное собрание с заслушанием доклада и принятием документов. В докладах, лекциях и беседах, а также в статьях наших газет и журналов мы хотим не так подробно осветить сам факт присоединения Украины, как позитивное значение это- го факта для истории Украины и России, как позитивное значение этого факта для исто- рии украинского и русского народов. За все время существования Советской власти на Украине эта дата отмечается впер- вые. [Документ без автографа особистого підпису] Н. Хрущев. ЦДАГО України. - Ф.І.- On. 70. - Cna. 91. Письмо тов. Хрущева Н. С. тов. Сталину об ознаменовании 290-летия со дня присоединения Украины к России. Материалы к докладу 26 годовщины Великой Октябрьской революции. 30 октября 1943 - 18 января 1944. На 47 арк. - Арк. 44. Додаток Б ПРОЕКТ ОБ ОЗНАМЕНОВАНИИ 290 -ЛЕТИЯ СО ДНЯ ПРИСОЕДИНЕНИЯ УКРАИНЫ К РОССИИ Постановление ЦК КП(б)У 290 лет тому назад /1654/ по предложению Великого гетьмана Украины Богдана Хмельницкого навеки был утвержден нерушимый союз двух братских народов - велико- го украинского народа с великим русским народом. Великая Октябрьская Социалистическая революция еще сильнее соединила трудя- щихся двух великих народов - русского и украинского и создала все условия для превра- щения Украины в республику передовой промышленности, сельского хозяйства, науки и культуры. Партия большевиков и ленинско-сталинская национальная политика вывела на ши- рокий путь все народы Советского Союза, где равным среди равных является украинский народ. В союзе с русским народом под руководством Сталина была осуществлена вековеч- ная мечта украинского народа - воссоединение всех украинских земель в едином Украин- ском Советском государстве. В боевом союзе с русским народом и другими народами Советского Союза Украина освобождается от немецкого нашествия. "Дружба народов нашей страны выдержала все трудности и испытания войны и еще более закалилась в общей борьбе всех советских людей против фашистских захватчиков" /Сталин/ В боевом союзе с русским народом и другими народами Советского Союза восстанав- ливается народное хозяйство Советской Украины, разрушенное немецко-фашистскими варварами. Непобедимый союз русского и украинского народа, озаренный гением Сталина, зака- ленный в огне отечественной войны, есть залог счастливого грядущего Украины. В ознаменование 290-летия со дня присоединения Украины к России ЦК КП(б)У по- становляет: 1. Провести 8-18 января 1944 года повсеместно собрания рабочих, колхозников и ин- теллигенции с докладом - "Дружба народов - источник силы Советского Союза". 2. Предложить обкомам КП(б)У выделить на проводимые собрания квалифициро- ванных докладчиков из числа партийного, советского, комсомольского и хозяйственного актива. 3. Организовать силами агитаторов и пропагандистов лекции и беседы среди трудя- щихся. 4. Утвердить примерную тематику лекций и бесед, посвященных 290-летию братско- го союза русского и украинского народов. 5. Предложить редакторам республиканских, областных и районных газет выпустить 8/1.-44 года специальные номера газет, посвященных великой дружбе русского и украин- ского народов. 6. Предложить Управлению по делам искусств при СНК УССР и Союзу писателей УССР организовать 8-18/1 - 44 года на крупных предприятиях городов и районов литера- турные вечера и вечера художественной самодеятельности с показом лучших произведе- ний русской и украинской литературы и музыки. [Документ без підпису] 118 __________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. tan. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії ЦДАГО України. - Ф. І. - On. 70. - Спр. 91. Письмо тов. Хрущева Н. С. тов. Сталину об ознаменовании 290-летия со дня присоединения Украины к России. Материалы к докла- ду 26 годовщины Великой Октябрьской революции. 30 октября 1943 - 18 января 1944. На 47 арк. - Арк. 45-47. Додаток В. О 300-ЛЕТИИ СО ДНЯ НАЧАЛА ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ ВОЙНЫ УКРАИНСКОГО НАРОДА 1648 - 1654 гг. Постановление Совета Министров УССР и ЦК КП(б)У 300 лет тому назад украинский народ поднялся на освободительную войну против гнета шляхетской Польши, против социального и национального гнета польских магна- тов, литовских и украинских феодалов. Это были тяжелые времена для Украины. Инозем- ные захватчики, особенно шляхта, веками угнетавшая украинский народ, стремились ли- шить Украину ее права на государственное существование, жестоко преследовали родной украинский язык, культуру, национальные обычаи. Иезуиты-шляхтичи огнем и мечем на- саждали на Украине католицизм, пытались поработить украинский народ не только эко- номически и политически, но и духовно. Руководимый великим сыном украинского народа, талантливым полководцем Богда- ном Хмельницким, восставший народ нанес врагу сокрушительные удары в боях под Жел- тыми Водами и Корсунем, на речке Пилявке, под Зборовым и Батогом. В этой борьбе ук- раинский народ выдвинул много талантливых руководителей и полководцев - славных соратников Богдана Хмельницкого - Кривоноса, Богуна, Нечая и других. История украинского народа до выступления Богдана Хмельницкого знала в про- шлом немало народных восстаний против угнетателей, но только Освободительная война 1648 - 1G54 г. г. под руководством Богдана Хмельницкого привела в XVII веке к блестя- щим победам. Украинский парод пошел за Богданом Хмельницким потому, что он глубо- ко понимал интересы и чаяния своего народа, он был первым крупнейшим политическим деятелем своего времени, который видел возможность победы над иноземными захватчи- ками только в союзе с великим русским народом. Украинский народ в своей борьбе за социальное и национальное освобождение нахо- дил поддержку русского, белорусского и других народов, которые боролись против иност- ранных захватчиков, феодально-крепостнического гнета. Борьба украинского народа вы- звала широкие отклики среди польского крестьянства, которое выступило против своих феодалов - польской шляхты, поддерживало освободительную борьбу на Украине. В сложной исторической обстановке, когда над Украиной нависла угроза со стороны польской шляхты и турецкого султана, украинский народ, руководимый мудрым государ- ственным деятелем и патриотом Богданом Хмельницким, избрал единственно правиль- ный путь - союз п единение с братским русским народом, идя по которому Украина мог- ла освободиться от иноземного порабощения, избежать разрушения и уничтожения. Великий исторический акт добровольного присоединения Украины к России, осуще- ствленный по решению Переяславской Рады 8 января 1654 г., имел переломное и прогрес- сивное значение в истории украинского народа. Он еще больше закрепил исторически сложившуюся дружбу двух братских народов - русского и украинского, происшедших от одного корня и столь близких по общности культуры, языка и территории. С тех пор ук- раинский народ, вместе с русским народом и другими народами вели самоотверженную борьбу против социального и национального гнета. И только Великая Октябрьская соци- алистическая революция принесла всем народам полное социальное и национальное осво- бождение, духовное возрождение. Украинский народ, руководимый партией Ленина-Ста- лина, первым вслед за русским народом встал на путь Великой Октябрьской социалисти- ческой революции, на путь коммунизма. При помощи великого русского народа украинский народ добился осуществления своей вековой мечты - создал свое национальное украинское государство, положив этим начало новой, славной эпохе своей истории. Только при советской власти под руководством великого Сталина украинский народ при помощи русского и других народов СССР воссоединил все украинские земли в еди- ном украинском советском государстве. Руководимый партией большевиков и великим Сталиным, советский народ, разгро- мив гитлеровскую Германию, создал условия для раскрепощения всех славянских наро- дов, для их братского союза и подлинно демократического развития, заложил фундамент прочной и искренней украинско-польской дружбы. Идя к своему светлому будущему - к коммунизму, украинский народ, как и все наро- ды Советского Союза, глубоко чтит героическое прошлое своей истории, своих славных предков - самоотверженных борцов за свободу и независимость своей Родины, поборни- ков прочного союза и дружбы украинского народа с великим русским народом и другими народами. ISSN 0130-5247. Укр. іап. журн., 2004, № 5________________________________________ 119 8-1* • Я. М. Юсова, С. Л. Юсов Свято чтя имя Богдана Хмельницкого, любимого не только украинским, но и всеми народами Советского Союза, Президиум Верховного Совета СССР учредил орден Богда- на Хмельницкого. Этот акт Верховного органа власти социалистического государства - яркое проявление величайшего уважения всего советского народа к великому сыну укра- инского народа, с именем которого связано историческое воссоединение украинского и русского народов. В ознаменование 300-летия со дня начала освободительной войны украинского наро- да против шляхетской Польши Совет Министров УССР и Центральный Комитет КП(о)У постановляет: 1. Широко отметить славную дату в истории украинского народа - 300-летие со дня начала Освободительной войны 1648 - 1654 г. г. во главе с великим полководцем и муд- рым государственным деятелем Богданом Хмельницким - войны, завершившейся присо- единением Украины к России, имевшем важное значение в исторических судьбах украин- ского народа. 2. Соорудить памятник Богдану Хмельницкому в г. Переяслав-Хмельницком, уста- новить бюст Б. Хмельницкому в Чигирине и во Львове; установить мемориальные доски и обелиски в местах, связанных с событиями Освободительной войны: обелиски - в Кор- суне, на месте битвы под Желтыми Водами, Пилявцах, Зборове, Виннице, Батоге; устано- вить мемориальные доски - в Киеве, Чигирине, селе Субботове. 3. Организовать в г. Чигирине музей Богдана Хмельницкого. В музее экспонировать материалы, относящиеся к истории Освободительной войны 1648 - 1654 г. г., отражающие жизнь и деятельность Богдана Хмельницкого и его славных соратников. 4. В честь памяти великих сынов украинского народа, руководителей Освободитель- ной войны, наименовать: а / городской парк в Чигирине - именем Богдана Хмельницкого; б / присвоить неполной средней школе села Субботово имя Богдана Хмельницкого; в / наименовать улицы: имени Богуна - в г. Виннице, имени Кривоноса - в г. Черкас- сах, имени Нечая - в г. Красном /Винницкой области/. 5. Провести 29-30 мая в г. Киеве научную сессию Института истории АН УССР, по- священную 300-летию освободительной войны украинского народа против польской шляхты. 6. Утвердить план мероприятий по проведению 300-летия со дня начала Освободи- тельной войны 1648 - 1654 гг. ЦДАГО України. - Ф. 1. - On. -70. - Спр. 1635. Материалы к 300-летию начала освобо- дительной войны (1648 - 1654 г. г.). Начато 1948 г. На 20 арк. Арк. 6-10. Додаток Д З виступу М. Яковлева "Національне питання" 21 червня 1944 p. ...а) Присоединение Украины к России. Все на начальном этапе борьбы Украины изображается как борьба за ее полную само- стоятельность. Присоединение к Польше, присоединение к Русскому государству получается, по учебникам, в одинаковой мере злом, ибо подлинной целью украинского народа было, ока- ЗЫВСТСЯ, получение независимости, т.е. полное "освобождение Украины". Не разрешает этого вопроса и вузовский учебник /История СССР. Т. 1, под. ред. Лебедева, Грекова и Ба- хрушина, с. 558-560/... Говоря о родственности украинского и русского народов, учебники - и школьный и вузовский - не показали должным образом и конкретно общность этих двух народов, име- ющих общую родину в прошлом - Киевскую Русь. А это необходимо было бы подчерк- нуть со всей силой, так как это соответствует исторической правде и подчеркивает глубо- кую закономерность братства украинского и русского народов. Такое освещение, основанное на фактах, само по себе разоблачает украинских сепа- ратистов, полагающих, что история русского народа не имеет якобы никакого отношения к Киевской Руси, что Киевская Русь заложила основы не русской государственности, а ук- раинской. При такой трактовке, какая дается в учебниках, присоединение Украины нель- зя будет считать "наименьшим злом".... РГА СПИ. - Ф. 17. - On. 125. - Д. 225. Материалы по составлению учебника истории СССР и совещания историков. Том IV. Февраль 1944 - июль 1944. -Л. 11-12. Додаток Е ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 8 січня 1654 р. /Довідка/ Багатовікова боротьба українського народу за національну незалежність, за визво- лення під ярма чужоземних окупантів-загарбників, досягла в половині XVII століття най- 120 ___________________________________ ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2004, № 5 Проблема «приєднання» України до Росії вищого піднесення. Національно-визвольну боротьбу українського народу очолював ве- ликий гетьман України, видатний державний діяч і полководець Богдан Хмельницький. Під його керівництвом український народ завдав багато нищівних ударів військам пансь- ко-шляхетської Польщі, яка уперто домагалася окупувати Україну й уярмити увесь ук- раїнський народ. Одночасно на волю й незалежність України посягали й інші сусіди-за- гарбники: Туреччина, татари, молдавські "господарі" та ін. Хоч як напружував свою силу й волю до перемоги український народ, але перед ним все більше зростала небезпека бути поневоленим панською Польщею, чи то султанською Туреччиною. Український народ у ці найтяжчі часи боротьби за свою національну незалежність знайшов собі підтримку й допомогу від братнього російського народу, з яким був зв'яза- ний спільністю історичного процесу формування своєї народності і походженням своєї державності. Гетьман Богдан Хмельницький з прозорливістю великого державно-політичного діяча спрямував політичні прагнення українського народу на союз з братньою Росією і домігся оформлення й здійснення цього союзу. Починаючи з 1652 p., Богдан Хмельницький веде особливо жваві переговори з урядом царя Олексія, готуючи ґрунт для приєднання України до Росії й безпосередньої допомоги Росії українському народові в боротьбі протії Польщі. В 1653 р. між російським урядом і ге- тьмаиом Богданом Хмельницьким відбувається обмін декількома посольствами й ведуться жваві переговори про умови приєднання України до Росії. В жовтні 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив, щоб царю Олексію "гетьмана Богдана Хмельницького и все войско запо- рожское, с городами их и землями принять под свою государскую высокую руку". На Ук- раїну відряджається з Москви посольство на чолі з боярином В. Бутурліним, якому було до- ручено оформлення від імені царя Олексія приєднання України до Росії. 8 січня 1654 р. в м. Переяславі /тепер Переяслав-Хмельницький/ відбулася народна рада за участю представників усіх тих земель України, які вибилися з-під польсько-шля- хетської окупації. З великою промовою на цій раді виступив Хмельницький, в ній він за- кликав приєднатися до Росії й обґрунтував всі переваги цього акту. Всі присутні на раді в один голос вимагали приєднати Україну до Росії. Рішення про приєднання України до Росії, прийняте на Переяславській Раді, було одностайним і відбивало прагнення й життєві інтереси всього українського народу. В Росії тоді влада була в руках царизму, який гнобив російські народні маси і прово- див колоніальну політику щодо підкорених народів. Перехід України під владу російського царя був для українського народу меншим злом порівняно з небезпекою поглинення України панською Польщею і султанською Ту- реччиною, яке загрожувало самому існуванню українського народу. Приєднання України до Росії врятувало український народ від чужоземного понево- лення, дало змогу зберегти йому свою народність, зберегти ще на довший час свою дер- жавність. Це приєднання сприяло зміцненню політичних, економічних і культурних зв'язків російського і українського народів. Переяславська Рада поклала основу вічної дружби й вічного союзу українського й російського народів, що зростав і міцнів протягом дальших століть спільної історії й досяг свого найвищого прояву в наші радянські часи. ЦДАГО України. - Ф. І. - On. 70. - Спр. 150. Протоколы, докладные записки, сведения о работе Академии наук УССР. 2 декабря 1943 г. - 22 марта 1944 гг. На 156 арк. - Арк.. 154-156. In the article, the author traces of estimation adjustment the annexation of Ukraine to Russia in 1654 - and its consequences in the historical science and URSR party-state docu- ments after the governmental decree appearance in 1937, which contained the instruction to regard the highlighted event as "the least evil". The conclusion, based on the sources and liter- ature analysis, was drawn, which stated that from the end of the 30's the ideological process of renovation of Ukraine with Russia reunification concept had begun. ISSN 0130-5247. Укр. ion. журн., 2004, № 5----------------------------------------------------- 121

Проблема „приєднання" України до Росії в оцінці істориків УРСР кінця 30-х - першої половини 40-х рр.

Institution

Similar Items