Ідеологія та етика в письмі Миколи Хвильового

Мета статті – означити процес суб’єктивації та емансипаторні стратегії письма М. Хвильового. Зокрема досліджено філософські та ідеологічні аспекти становлення суб’єктом у творах «Я (Романтика)», «Чумаківська комуна» та «Повість про санаторійну зону». Теоретико-методологічну основу склали праці Мішел...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2025
1. Verfasser: Карпець, Ю.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2025
Schriftenreihe:Сiверянський літопис
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206029
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Ідеологія та етика в письмі Миколи Хвильового / Ю. Карпець // Сіверянський літопис. — 2025. — № 3. — С. 115-123. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Beschreibung
Zusammenfassung:Мета статті – означити процес суб’єктивації та емансипаторні стратегії письма М. Хвильового. Зокрема досліджено філософські та ідеологічні аспекти становлення суб’єктом у творах «Я (Романтика)», «Чумаківська комуна» та «Повість про санаторійну зону». Теоретико-методологічну основу склали праці Мішеля Фуко та Юдит Батлер, залучені для аналізу процесу суб’єктивації в письмі; праці Реймона Арона, Сімони Вейль та Алена Бадью були залучені для означення етичних інтенцій письма. Новизна статті полягає в нюансованому аналізі механізмів ідеології (інтерпеляція, мікрофізика, владні взаємини) та оприявненні етичної складової письма М. Хвильового через досвід Української революції 1917–1921 рр. Висновки дослідження доводять, що головний персонаж М. Хвильового схоплюваний у просторі Уявного, так що він опиняється одірваним від обов’язку та залишається на помежів’ї чекіст–людина. На цьому помежів’ї він стає суб’єктом у письмі. Зрештою, послідовно досліджено код Французької революції в перегуку з революційними подіями в Україні 1917–1921 рр. Код Французької революції – не лише інтертекстуальний, але такий, що допомагає уникнути травматизму революційних подій, водночас означуючи революцію як радикальний розрив у дискурсі та часі. Спершу аналізована як емансипаторна стратегія, революція відкриває етичний та трагедійний аспекти письма.