Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття

У статті на прикладі Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка йдеться про особливості розвитку української народознавчої науки 20х – початку 30х років ХХ ст. Порушуються питання трансформації організаційних засад діяльності профільних наукових осередків, розроблення нових дослідницьк...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Скрипник, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2017
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208472
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 6-74. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-208472
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2084722025-10-31T01:00:44Z Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття Скрипник, Г. Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини У статті на прикладі Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка йдеться про особливості розвитку української народознавчої науки 20х – початку 30х років ХХ ст. Порушуються питання трансформації організаційних засад діяльності профільних наукових осередків, розроблення нових дослідницьких напрямів, застосування модернізованої методології, употужнення джерельної бази етнології завдяки запровадженню стаціонарних методів польових етнографічних студій. У розвідці наголошується роль провідних вітчизняних учених (А. Носів, О. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович та ін.) в інституалізації етнологічної дисципліни, аналізується їхній науковий доробок у контексті європейських дослідницьких практик. В статье на примере Музея (Кабинета) антропологии и этнологии им. Ф. Вовка идет речь об особенностях развития украинской народоведческой науки 20-х – начала 30-х годов ХХ в. Затрагиваются вопросы трансформации организационных основ деятельности профильных научных центров, разработки новых исследовательских направлений, применения модернизированной методологии, расширения базы источников этнологии благодаря внедрению стационарных методов полевых этнографических исследований. В публикации отмечается роль ведущих отечественных ученых (А. Носов, А. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович и др.) в институализации этнологической дисциплины, анализируется их научный потенциал в контексте европейских исследовательских практик. While showing the Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnology, for example, the authoress considers the features of the advance of Ukrainian ethnology in the 1920s – early 1930s. She raises the questions of transforming the principles of organization of core scientific centres’ activities, enlarging their network, developing new research trends, introducing an updated methodology, and strengthening the source base of ethnology by virtue of realizing permanent methods of folk ethnographic studies. The article accentuates the role of leading domestic scholars (A. Nosiv, O. Alesho, A. Onyshchuk, N. Zahlada, L. Shulhyna, Yu. Pavlovych, and others) in institutionalizing the academic discipline of ethnology, as well as analyzing their creation in the context of European research practices. 2017 Article Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 6-74. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208472 39:001.32(477)"192" uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини
spellingShingle	Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини Скрипник, Г. Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття Матеріали до української етнології
description	У статті на прикладі Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка йдеться про особливості розвитку української народознавчої науки 20х – початку 30х років ХХ ст. Порушуються питання трансформації організаційних засад діяльності профільних наукових осередків, розроблення нових дослідницьких напрямів, застосування модернізованої методології, употужнення джерельної бази етнології завдяки запровадженню стаціонарних методів польових етнографічних студій. У розвідці наголошується роль провідних вітчизняних учених (А. Носів, О. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович та ін.) в інституалізації етнологічної дисципліни, аналізується їхній науковий доробок у контексті європейських дослідницьких практик.
format	Article
author	Скрипник, Г.
author_facet	Скрипник, Г.
author_sort	Скрипник, Г.
title	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття
title_short	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття
title_full	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття
title_fullStr	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття
title_full_unstemmed	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття
title_sort	провідний етнологічний осередок української академії наук 20-х років хх століття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Сторінки вітчизняної народознавчої спадщини
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/208472
citation_txt	Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2017. — Вип. 16(19). — С. 6-74. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT skripnikg provídnijetnologíčnijoseredokukraínsʹkoíakademíínauk20hrokívhhstolíttâ
first_indexed	2025-11-24T07:12:56Z
last_indexed	2025-11-24T07:12:56Z
_version_	1849654904765808640
fulltext	6 УДК 39:001.32(477)"192" Ганна Скрипник (Київ) пРОВІДНИй ЕТНОЛОГІЧНИй ОСЕРЕДОК УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК 20 -х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ У статті на прикладі Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка йдеться про особливості розвитку української народознавчої науки 20х – початку 30х років ХХ ст. Порушу- ються питання трансформації організаційних засад діяльності профільних наукових осередків, розроблення нових дослідницьких напрямів, застосування модернізованої методології, употуж- нення джерельної бази етнології завдяки запровадженню стаціонарних методів польових етно- графічних студій. У розвідці наголошується роль провідних вітчизняних учених (А. Носів, О. Алешо, А. Они- щук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович та ін.) в інституалізації етнологічної дисципліни, аналізується їхній науковий доробок у контексті європейських дослідницьких практик. Ключові слова: народознавчі осередки, Музей (Кабінет) антропології та етнології ім. Хв. Вов- ка, А. Носів, О. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович, стаціонарний метод дослідження, монографічне вивчення населених пунктів. В статье на примере Музея (Кабинета) антропологии и этнологии им. Ф. Вовка идет речь об особенностях развития украинской народоведческой науки 20-х – начала 30-х годов ХХ в. Затра- гиваются вопросы трансформации организационных основ деятельности профильных научных центров, разработки новых исследовательских направлений, применения модернизированной ме- тодологии, расширения базы источников этнологии благодаря внедрению стационарных методов полевых этнографических исследований. В публикации отмечается роль ведущих отечественных ученых (А. Носов, А. Алешо, А. Они- щук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович и др.) в институализации этнологической дис- циплины, анализируется их научный потенциал в контексте европейских исследовательских практик. Ключевые слова: народоведческие центры, Музей (Кабинет) антропологии и этнологии им. Ф. Вовка, А. Носов, А. Алешо, А. Онищук, Н. Заглада, Л. Шульгина, Ю. Павлович, стаци- онарный метод исследования, монографическое изучение населенных пунктов. While showing the Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnology by example, the authoress considers the features of advance of Ukrainian ethnology in the 1920s – early 1930s. She raises the questions of transforming the principles of organization of core scientific centres’ activities, enlarging their network, developing new research trends, introducing an updated methodology, and strengthening the source base of ethnology by virtue of realizing permanent methods of folk ethno- graphic studies. The article accentuates a role of leading domestic scholars (A. Nosiv, O. Alesho, A. Onyshchuk, N. Zahlada, L. Shulhyna, Yu. Pavlovych and others) in institutionalizing the academic discipline of ethnology, as well as analyses their creation in context of European research practices. Keywords: ethnological centres, Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnology, A. Nosiv, O. Alesho, A. Onyshchuk, N. Zahlada, L. Shulhyna, Yu. Pavlovych, stationary research method, locality monographic studies. У 20-х роках ХХ ст. в історії етно- логічних студій і в розвитку її не від’єм ної складової – етнографічного музейництва підрадянських земель Украї- ни – на тлі різнорівневої інституалізації науки, розгортання експедиційно-пошуко- вої роботи і формування джерельної бази етнології, розширення музейної мережі, розроблення успадкованої від попередньої доби традиційної тематики й реалізації старих експозиційних практик відбувалися водночас актуалізація нових дослідниць- ких змістів та пошук шляхів модернізації експозицій; спостерігалися трансформації методологічного характеру, які особли- во були помітні в діяльності академічних установ – Кабінету примітивної культури та народної творчості (відомого ще й під назвою Етнологічний відділ), Етнографіч- ної комісії, Музею (а згодом – Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка (Київ); а також у роботі Етнолого-крає- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 7 знавчої секції кафед ри історії української культури (Харків) та ін. Серед згаданих академічних установ, що були провідними народознавчими цен- трами підрадянської України, існував умовний поділ дослідницьких сфер. Так, Етнографічна комісія студіювала пере- важно духовну культуру (народний кален- дар, звичаї та обряди, традиційні народні знання, усну народну творчість); Кабінет примітивної культури і народної творчості досліджував соціонормативні практики, форми громадського життя (шляхом ви- явлення пережитків примітивної культу- ри в українській обрядовості, народному світогляді та фольклорі); Музей (Кабінет) антропології та етнології ім. Хв. Вовка го- ловно вивчав матеріальний бік побуту й життя народу. *** З історії створення установи Вважаємо за доцільне ґрунтовніше роз- глянути в даній статті особливості функ- ціонування і наукові здобутки саме Му- зею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка, оскільки дотепер ця акаде- мічна установа (порівняно з Етнографіч- ною комісією та Кабінетом примітивної культури) викликала найменше зацікав- лень дослідників, поза увагою яких за- лишалася важлива її науково-пошукова, публікаційна, організаційно-координую- ча та просвітянська діяльність [53, с. 111– 128; 58, с. CVII–CXV]. Утім, уже у 20-х роках ХХ ст. заснов ники Музею (Кабінету) антропології та етно- логії, наголошуючи на помітному посту- пі антрополого-етнологічних дисциплін у світі на прикладі діяльності таких провід- них наукових центрів, як Антропологічна школа в Парижі (L’École d’Anthropologie), Королівський антропологічний інститут у Лондоні (Royal Anthropological Institute), Бюро американської етнології у Вашинг- тоні (Bureau of American Ethnology), Му- зей археології та етнології Пібоді в Кемб- риджі (Peabody Museum of Archaeology and Ethnology) та інші, ставили в рі- вень з ними і свою наукову установу: «У нас Кабінет антропології та етноло- гії ім. Хв. Вовка при УАН – це перша та поки що єдина інституція на Вкраїні, що має подібний характер як вище на- звані. Ідея заснування інституції такого типу була тісно зв’язана, з одного боку, з пам’яттю небіжчика проф. Хв. Вовка, а з другого – з потребою науково, всебіч- но вивчати людність України» [24, с. 8]. Ця академічна інституція в Україні постала саме завдяки ініціативі Хв. Вов- ка, який (ще перебуваючи у вимушеній чвертьвіковій еміграції) мріяв про те, «щоби мати змогу працювати на рідній землі і для рідної науки». Після обрання його професором Київського університету на кафедрі географії та антропології і за- прошення взяти участь в організації Укра- їнської академії, не вагаючись і незважаю- чи на поважні вже роки, учений залишає Петербург, де мав професорську позицію, і вирушає в Україну. Тут він мав намір за- класти науковий осередок систематичних антрополого-етнографічних до сліджень, оскільки завжди мріяв про розвиток цих дисциплін в Україні і наголошував: «Ро- зуміється, студіювати нашу етнографію треба у Києві» [29, с. 691]. Однак намірам його не судилося здійснитися – 1918 року по дорозі в Україну («до землі обітова- ної») учений помирає у місті Жлобині [58, с. CVII] (поблизу Гомеля) . Проте ідею заснування наукової антро- полого-етнографічної інституції в Украї- ні, яку виношував патріарх української етнології кінця ХІХ – початку ХХ ст. Хв. Вовк, зуміли реалізувати його вихо- ванці – її підхопив і втілив у життя його учень і послідовник Олександр Алешо 1. Відомий археолог і мистецтвознавець, ко- У вітчизняній науці радянських часів ім’я Хв. Вовка було табуйоване, відтак про- явити інтерес до місця його поховання й упо- рядкувати могилу ніхто не наважувався. За часів незалежності дирекція Інституту мис- тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – ІМФЕ ім. М. Т. Рильського) 2013 року від- рядила до Білорусі старшого наукового спів- робітника Українського етнологічного центру Любов Босу, якій було доручено з’ясувати сучасні обставини і по можливості віднайти місце поховання вченого. На жаль, резуль- тати пошуків виявилися невтішними. У ході господарсько-економічних перетворень у цій країні старе кладовище було зруйноване. За відомостями, наданими жлобинським крає- знавцем Миколою Шукановим, збереглися лише поховання 1930–1960-х років. Усі похо- вання раніших датувань (до 1930-х років) по- трапили в індустріальну зону. Отож, виявити місце поховання Хв. Вовка навіть при допо- мозі місцевих краєзнавців не вдалося. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 8 лега й однодумець Хв. Вовка Микола Ма- каренко допоміг О. Алешо переправити з Петербурга до Києва архів, бібліотеку та колекцію доісторичних предметів учено- го. Докладаючи чимало зусиль і долаючи неймовірні труднощі, О. Алешо зміг до- провадити цінну етнографічну спадщину Хв. Вовка до Києва, яку ще 1915 року до- слідник заповідав передати українській науковій інституції, а заповіт доручив привести у виконання своїм близьким колегам – П. Стебницькому та С. Єфре- мову. 29 березня 1921 року при Україн- ській академії наук вже було відкрито установу під назвою Музей антропології та етнології ім. Хв. Вовка [17, с. 213–215; 24, с. 6; 34, с. XXIII–XXVIII], яка роз- містилася на третьому поверсі головного будинку Всенародної бібліотеки України при ВУАН (за адресою: бульвар Т. Шев- ченка, № 14, у будинку, спроектованому архітектором О. В. Беретті). Цей музей, в основу якого було покладено цілу, вели- кої наукової ваги, спадщину Хв. Вовка, на думку його керівника О. Алешо, мав у перспективі стати народознавчою науко- вою установою всеукраїнського масштабу. До складу його штатних і позаштатних наукових співробітників було зачисле- но О. Алешо, А. Носова, А. Онищука, Ю. Павловича, Л. Шульгину, Є. Дзбанов- ського та Д. Демуцького. Ще восени 1918 року Олександр Алешо розробив у вигляді відомчої «Записки» спеціальну програму створення академіч- ної антрополого-етнографічної інституції в Україні під назвою Музей антропології й етнографії та Антропологічний інститут імені Хведора Кіндратовича Вовка при Українській академії наук. Програма міс- тила обґрунтування доцільності створення відповідних профільних підрозділів уста- нови, а також докладні пропозиції щодо цілей, завдань і змісту кожного з них. Нею передбачалося, що Музей складати- меться з антропологічної та етнографічної частин і автономного Антропологічного інституту при ньому, «який ставить своїм завданням наукове розроблення антропо- логії на Україні». У доповідній записці про організацію Музею антропології та етнології О. Але- шо наголошує, що «Українська Академія Наук <...> одна тільки й може як слід по- дбати, щоб дорогоцінні наукові скарби», передані їй у спадок Хв. Вовком, «не ле- жали мертвим майном, а лягли і служили ґрунтом для розвитку зазначених науко- вих дисциплін» [див: 5, од. зб. 2, арк. 1; 57, с. 31]. Основу Музею, як згадувалося, склали бібліотека, численні наукові, ан- тропологічні, етнографічні та палеоетно- логічні матеріали професора Хв. Вовка (у вигляді колекції речей, рукописних матеріалів, заміток, малюнків, карток ан- тропометричних вимірів, світлин тощо) [24, с. 4–8; 47] 2. Тимчасовий статут Музею, розробле- ний О. Алешо, окреслював широку на- укову перспективу розвитку осередку, який мислився як «центральний науко- вий музей на Україні», покликаний «пла- номірно збирати та переховувати різні матеріали», здійснювати «безпосередні наукові студії антропології, доісторії та етнології» [47; 57, с. 32]. Положення ста- туту про наукову діяльність Музею від- бивають помітний вплив на О. Алешо на- укових поглядів його вчителя Хв. Вовка про тріаду наук – антропологію, архео- логію, етнографію 3. Відповідно до цього інституцію і було поділено на три відділи. У «Провіднику» по Музею антропології та етнології ім. Хв. Вовка зазначається, що завдання відділу етнології, зокрема, полягає «…в дослідженні побуту україн- ського народу та [представників. – Г. С.] інших народів, що Україну залюднюють або близькі українській людності своїм походженням та історичними стосунка- ми» [17, с. 213]. Дослідницьку діяльність відділ здебільшого провадив «стаціонар- ним методом на своїх дослідчих станціях, за які є окремі села, а також екскурсій- ним способом у певні райони»; крім того, передбачалося, що відділ буде керувати роботою кореспондентів та окремих до- слідників на місцях, які працюватимуть за спеціально розробленими запитальни- ками. Поряд з дослідженням народного побуту стаціонарним та екскурсійним спо- собами співробітники відділу проводили систематичне збирання речей і комплекту- вання етнографічних колекцій музейного осередку. У 1922 році (31 березня) «з техніч- них причин» Музей було перейменова- но в Кабінет антропології та етнології ім. Хв. Вовка, однак, як зазначається в першому випуску «Бюлетеня» установи, це не звузило меж наукової діяльності установи [24, с. 6]. Вченим секретарем www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 9 Музею (Кабінету) антропології та етно- логії був учень і послідовник Хв. Вовка Михайло Рудинський. Реорганізація цьо- го музейного осередку в Кабінет супро- воджувалася структурним виокремленням на його основі кількох самостійних під- розділів: з одного боку – власне етногра- фічного музею, а з другого – своєрідного інституту у вигляді антропологічного та етнологічного секторів, кожен з яких від- повідав конкретному напрямкові роботи й набував автономного характеру. Як зазна- чав А. Носов 4 – очільник Музею (Ка- бінету) антропології та етнології (обра- ний по смерті О. Алешо 1922 р.), колись єдиний Кабінет, «принципи якого Ф. К. [Ф. Вовк. – Г. С.] ще за свого життя так енергійно висував і популяризував», не- вдовзі «для більшого успіху та розвитку поділений на Кабінет Антропології та Пе- редісторії і на Кабінет Етнології; обом на- дано ім’я покійного» [35, с. 8]. Серед пріоритетних завдань діяль- ності установ, які через обмаль ресурсів так остаточно повномасштабно і не запра- цювали, були не лише теоретичні, але й практичні антропологічні та археологічні студії. Зокрема, уже до 1926 року спів- робітниками було зроблено понад дві ти- сячі антропологічних вимірів українців і представників інших націй, які жили на території України; досліджено нові архео- логічні стоянки палеолітичної та неолі- тичної культур. Результати цих практич- них досліджень відображені в часописах ВУАН та в спеціально заснованому річ- нику «Антропологія», де йшлося як про регіональні антропологічні особливості української людності (Поділля, Куба- ні), антропологію іноетнічного населен- ня (Криму, Приазов’я) [30–32], так і про ново відкриті стоянки передісторичних культур [50; 51] тощо. Отже, студії відділів Музею (Кабінету) антропології та етнології були предметним утіленням наукових задумів Хв. Вовка щодо реалізації програми комплексних ан- трополого-етнографічних досліджень усієї України. Проте через відсутність фінан- сових і матеріально-технічних засобів для повноцінного розгортання діяльності всіх профільних підрозділів, співробітникам Музею (Кабінету) «довелося зосереди ти більше уваги й матеріяльних засобів поки- що на одному відділі, саме на відділі етно- логії» [23, с. 11]. * Експедиційно-пошукова діяльність Етнологічного відділу. Комплектування колекцій та формування джерельної бази етнології Відтак основною опцією досліджень Музею (Кабінету) стало етнографічне ви- вчення населення України – як методом безпосереднього спостереження та опису й аналізу етнокультурних реалій, так і шляхом їх художньої фіксації (графічні зображення та акварельні замальовки) [53, с. 115–119]. Тому-то найпомітніші нау кові результати отримав саме етно- логічний підрозділ, що функціонував у складі провідних штатних і позаштат- них співробітників (зокрема А. Носова, Н. Заглади, Л. Шульгиної, Ю. Павло- вича, Л. Демуцького та ін.) під керівни- цтвом відомого етнографа Антона Они- щука 5. Останньому належить ініціатива організації та реалізації стаціонарних на- родознавчих досліджень, що проводилися в різних населених пунктах України на- уковими силами Музею (Кабінету), окре- мими кореспондентами та дослідниками. Слід зазначити, що у 20-х роках ХХ ст. етнографічні студії з монографічного ви- вчення населених пунктів актуалізували- ся в усіх регіонах СРСР ще й у зв’язку з поставленими радянською владою за- вданнями з вивчення виробничих можли- востей окремих територій, найповнішого виявлення місцевих ресурсів [54, с. 30]. Можливо, це й стало однією з причин, чому в народознавчій науці підрадянської України цього періоду широкого визна- ння набув метод стаціонарного моногра- фічного дослідження певної місцевості, який забезпечував (завдяки безпосеред- ньому тривалому перебуванню етнографа в досліджуваному районі), окрім вивчен- ня природних ресурсів та окремих ланок господарського життя, ще й можливість найповнішого обстеження і студіювання явищ культури та побуту за єдиною систе- мою тематично сформованих запитальни- ків 6. Послуговуючись методом стаціонар- ного дослідження, Етнологічний відділ київського Музею (Кабінету) антропології та етнології, а також інші установи ВУАН (Етнографічна комісія, Кабінет примітив- ної культури та ін.) розпочали комплексне вивчення сіл та містечок і ґрунтовне сту- діювання архаїчних явищ побутової куль- тури шляхом розгляду всіх її складових www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 10 і виявлення пережитків; з’ясування на їх основі етапів еволюції досліджуваних реалій і подальшого порівняння подібних культурних комплексів з аналогічними явищами в інших народів світу. Пріори- тетного значення надавалося впроваджен- ню науково апробованих ефективних ме- тодик формування належної джерельної бази – стаціонарних способів збору мате- ріалів за професійно розробленою серією тематичних запитальників і програм. У звідомленні про діяльність Етнологіч- ного відділу зазначається, що «відділ Ка- бінету відсунув випадковість, як шкідли- ву для науки, і впровадив у життя ідею систематичного, всебічного стаціонарного дослідження» [23, с. 15]. Восени 1921 року стаціонарне дослі- дження с. Старосілля (25 км на північ від Києва) розпочав відомий етнограф, по- стійний співробітник – консерватор Му- зею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка А. Онищук [13, с. 127; 18; 23, с. 12], «зобов’язавшись при цьому вчити селянських дітей і тим забезпечити собі за тодішніх умов житловий мінімум, а поруч і здобути певне довір’я людей для сприян- ня праці» [23, с. 12]. Запроваджений ним і співробітниками Музею (Кабінету) метод монографічного дослідження сіл і селищ став важливим набутком науки та музей- ної практики України цього періоду 7, що дозволив комплексно, а не епізодично, зі- брати унікальний фактографічний матері- ал локального характеру. А. Онищук, по- стійно проживаючи в Старосіллі протягом 1921–1923 років, вивчав конкретні ланки народної культури (рибальство, землероб- ство, народну техніку та житло), водночас розробляючи дослідницькі програми для інших співробітників установи. Науковці Музею (Кабінету) почергово навідувалися в село для проведення власних дослідів у дорученій їм царині, спираючись головно на свої спостереження та фіксуючи мате- ріали з дитячого побуту й фізичного ви- ховання дітей, бджільництва, рибальства, народного харчування, народного одягу і хліборобства, народної техніки та архітек- тури [23, c. 11–14]. Про визнання запровадженого вченим методу засвідчує увага і висока оцінка до- слідницьких пошуків Музею (Кабінету) як вітчизняними (М. Біляшівський, Д. Ба- галій, М. Макаренко, С. Рудницький, Ф. Колесса), так і зарубіжними (академік М. Мурко (Прага), професор А. Мар- тель (Париж), Д. Золотарьов, Б. Куфтін, С. Штернгберг (Росія), директор Етногра- фічного музею в Москві, професор Соко- лов та ін.) колегами [4, од. зб. 125, арк. 3; 45–47]. Зацікавившись методом стаціо- нарного дослідження окремого населеного пункту, з метою вивчення досвіду й за- провадження його в життя музеїв в інших республіках Радянського Союзу Головна- ука СРСР відрядила до Києва відомого спеціаліста, керівника Кабінету крає- знавства в Москві, професора М. Фено- менова, який писав: «Метода, що засто- совується в етнологічному відділі музею ім. Вовка, заслуговує не тільки уваги, але й якнайактивнішої пропаганди поміж етно графами <…> Особливо багато від- кривається при такому досліді культур- них пережитків, що на них звертати ува- ги під час побіжної експедиційної роботи, дослідник не має часу <…> Етнографам Союзу треба не лише признати, що тут у Києві пророблено дуже оригінальну спро- бу монографічної роботи, але й подбати, щоб подібні етнографічні станції заснува- ти в інших місцях Союзу» [48]. Результатом цих польових експедицій- них студій стають ґрунтовні наукові роз- відки та численні збірки етнографічних колекцій: у перші ж роки функціонуван- ня Музею (Кабінету) в ньому з’явилася збірка дитячих іграшок із с. Старо- сілля (134 од. зб.); побутових предме- тів та знарядь рільництва із с. Пекарі (63 од. зб.); гончарних виробів із с. Буб- нівка (60 од. зб.); пам’яток татарського побуту, зібраних Л. Шульгиною в Криму тощо [4, од. зб. 41, арк. 14; 4, од. зб. 42, арк. 2; 4, од. зб. 116, арк. 1], а на 1926 рік було зібрано близько 2 тис. експонатів та близько 5 тис. малюнків. Про характер дослідницьких пошуків осередку свідчать звідомлення про його діяльність та опубліковані співробітника- ми розвідки й статті, які інформують про особливості польових студій і збирацької роботи установи, помітній результатив- ності якої Музей (Кабінет) завдячував не лише праці в ньому знаних етнографів (А. Онищука, Л. Шульгиної, Н. Загла- ди), а й роботі професійного художника Юрія Павловича, котрий брав участь у всіх дослідах і забезпечив належну ху- дожню фіксацію та документування до- сліджуваних явищ. Відтак висвітлення www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 11 Загальний вигляд Етнологічного відділу Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка (за: Заглада Н. Відділ монографічного дослідження села... [18]) www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 12 здобутків Музею (Кабінету) та змісту публікаційних матеріалів його науков- ців з необхідністю передбачає врахуван- ня цінної наукової спадщини активного учасника стаціонарних експедицій худож- ника-етнографа Ю. Павловича 8, 145-річ- чя з дня народження якого відзначаєть- ся 2017 року. Як учень Хв. Вовка ще з петербурзьких років життя й діяльності, художник Ю. Павлович після переїзду в 1918 році до Києва починає працювати по- заштатним співробітником Музею (Кабі- нету) антропології та етнології (з 1921 р.), здійснюючи щорічні багаторазові експеди- ційні виїзди на Київщину, Чернігівщину, Житомирщину, Полтавщину, Дніпропе- тровщину, Запорожжя, де виконує чис- ленні замальовки землеробських, рибаль- ських знарядь, зразків тогочасної техніки, антропологічних типажів. Як зазначається у звідомленні про ді- яльність Музею (Кабінету) протягом 1921– 1924 років, уже від початку функціону- вання цієї установи Ю. Павлович «дістає доручення збирати шляхом замалювання матеріали щодо рибальства за спеціально виробленою програмою» [41, с. 12]; водно- час предметом його уваги та художньої фіксації стали фактично всі аспекти ма- теріального побуту, що їх досліджували штатні співробітники Музею (Кабінету) А. Онищук, Н. Заглада та Л. Шульгина. Так, як безпосередній учасник моногра- фічного вивчення культури й побуту Ста- росілля, художник разом з А. Онищуком працює над тематикою останнього, періо- дично приїжджаючи в село та виконуючи серію малюнків до розвідки А. Онищука «Виріб човна», надрукованої 1929 року в «Матеріалах до етнології й антропології» (Львів, 1929, т. 21–22, ч. 1). У щоденни- ках учасників стаціонарних екскурсій до Старосілля зазначається, що вже в пер- ший рік дослідницької праці тут (1921) Юрію Павловичу «яко маляру» доручено було студіювати «одяг та оздоби», а та- кож виготовляти ілюстрації до всіх тем, які виконувалися іншими дослідниками [2, арк. 36]. «І малював же Юр. Ю. [Юрій Юрійович. – Г. С.], – як згадують його ко- леги, – невпинно!.. Геть усе позамальову- вав, – усе життя, ввесь побут» [2, арк. 38]. Період праці Ю. Павловича в Музеї (Кабінеті) антропології був визначальним у його становленні як етнографа, оскіль- ки робота пліч-о-пліч із провідними віт- чизняними народознавцями збагатила дослідника теоретично-методичними зна- ннями та практичним досвідом у царині етнографії, сформувавши з нього справж- нього «дослідника-польовика», що мав професійний і чіпкий зір та етнографічне «чуття». І хоча це був нелегкий і голодний для київських науковців час [2, арк. 38], художник наполегливо й самовіддано зай- мався фіксацією етнокультурних явищ, опановуючи професію етнографа на ділі. Він уже протягом першого року дослі- джень виконав кілька сотень малюнків, а 1922 року, коли в Музеї (Кабінеті) було відкрито експозицію-виставку «Моногра- фічне дослідження села», значну її час- тину склали замальовки, зроблені ним у с. Старосілля [18]. Стаціонарне студіювання побуту україн- ців та представників іноетнічного населення тодішньої України Музей (Кабінет) прова- див у різних пунктах. Зокрема, у 1923 році його працівники досліджували гончарство й кошикарство в Слобідці, поблизу Києва; народне будівництво та одяг – на Малин- щині й Миргородщині [23, с. 13; 53, с. 116– 117], а відомий етнограф установи Н. Загла- да (починаючи із цього ж року) стаціонарно вивчала рибальство, народне харчування та дитячий побут у с. Пекарі на Київщині. Зібрані й систематизовані співробітниками Музею (Кабінету) фактичні відомості були істотно доповнені та проілюстровані малюн- ками Ю. Павловича, який у ході експедицій здійснив етнографічно достовірну фіксацію всіх згаданих явищ матеріального побуту. У 1924 році співробітники Музею (Кабінету) відкрили нову етнографічну дослідну станцію в с. Жукинь на Чер- нігівщині, завдяки діяльності якої було зібрано загальні відомості про село, до- сліджено ономастику, «ловецтво», рибаль- ство, пасічництво, скотарство, хлібороб- ство, городництво, народне харчування, техніку, медицину й ветеринарію, весілля, родини та хрестини, дитячий побут тощо. «За основу вивчення села було положено всебічне дослідження одного господар- ства, і ці відомості доповнені були матері- алами, зібраними по інших господарствах та від різних спеціалістів, як от – рибал- ки, теслярі, пасічники і т. п.» [23, с. 13]. Ю. Павлович був незамінним учасником цих монографічних студій [23, с. 12], а наприкінці 1920-х років він як член ради Всеукраїнського етнографічного www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 13 товариства, разом з А. Онищуком, взяв участь у «систематичних краєзнавчих до- слідах» Коростенського окружного музею сіл Озеряни (українці) та Дуброва (по- ляки) [42, c. 15]. Численними відомостями й замальов- ками типів народного одягу, житла, гос- подарських споруд та знарядь праці зба- гатився Етнологічний відділ і під час експедиційних відряджень у с. Сушківка на Уманщині (1929–1930), а унікальна збірка фактографічних даних і малюн- ків, що документують систему життєза- безпечення, землеробські знаряддя, ри- бальство, пасічництво, типи традиційного житла та тогочасні колгоспні будівлі тощо [4, од. зб. 166], стала вислідом моногра- фічного вивчення співробітниками Музею (Кабінету) повсякдення мешканців Чор- нобильщини. Згідно з програмою діяльності устано- ви і започаткованим (частково під тиском влади) курсом на вивчення робітництва й промисловості, що передбачали студію- вання нового побуту не лише селян, але й мешканців міста, учені Музею (Кабінету) розпочинають також урбаністичні студії. Зосібна, Ю. Павлович багато уваги приді- ляє фіксації типажів жителів міста й лише в 1931 році він передає до Музею (Кабіне- ту) 135 малюнків з побуту міських жителів [4, од. зб. 43, арк. 23 зв.]. Серед цих зама- льовок зразків одягу – чимало присвяче- них убранню київських міщан та вихідців з київського передмістя, а також робіт- ників Запорожжя та Дніпропетровщини, що їх художник зробив у результаті від- рядження на Дніпрельстан [4, од. зб. 130, арк. 3]. Характерно, що збірка малюнків Ю. Павловича, присвячених народному вбранню, була чи не найчисленнішою. Як зауважували дослідники, художник зро- бив «5500 кольорових зарисовок типів українського одягу. Не меншу кількість зробив Ю. Павлович і по житлу» [52]. У планах науковців Музею (Кабіне- ту) було охоплення стаціонарними моно- графічними дослідженнями десятків сіл різних областей України. На реалізацію цього широкоформатного проекту вже в 1926 році А. Онищук, Н. Заглада та Ю. Павлович проводять дослідження в с. Замисловичі Олевського повіту на Во- лині. Предметом їхнього вивчення стали народна техніка, побут, звичаї та обряди. Починаючи з того ж року, Л. Шульги- на вивчає народну гончарську техніку в с. Бубнівка на Поділлі [4, од. зб. 173]. У рубриці газети «Пролетарська прав- да», що мала назву «Культура й мисте- цтво», про масштабність дослідницької діяльності Музею (Кабінету) констатува- лося: «Етнологічний відділ кабінету про- вадив цього року, як і минулими роками, систематичну дослідчу працю над народ- нім побутом – у селах Старосіллі, Жу- кині (Чернігівщина та Київщина) та в Бубнівці (на Поділлі). Досліджено пасіч- ництво, ткацтво та гончарство (Бубнівка). Зібрано дуже цінні матеріяли в записках, малюнках та фотографіях, придбано нові експонати для етнографічного музею, що існує при відділі (ткацькі верстати, сіль- ські приладдя та кераміка). В літку, ц. р., етнологічний відділ вла- штував, під керівництвом Ант. Онищука, екскурсію на Полісся. Там досліджено ар- хітектуру, громадське життя та побутову техніку. Матеріяли, що їх здобуто, дають надзвичайно цінні факти для дослідів у галузі первісної культури. Підчас цієї екс- курсії Ю. Павлович зробив 400 малюнків та біля 130 фотографічних знимків» [47]. Об’єктом дослідницької уваги колек- тиву була також культура народів світу. У рамках програми Музею (Кабінету) з комплектування матеріалів для відділу порівняльного народознавства Ю. Павло- вич, зокрема, виконав серію малюнків з етно культури інших народів та нацменшин України (народні типажі, культура й по- бут болгар, євреїв, греків, росіян, циган, татар, узбеків, азербайджанців та ін.). Результатом дослідницьких пошуків співробітників Етнологічного відділу Му- зею (Кабінету) та участі художника в його стаціонарних експедиційних дослідженнях стали наукові розвідки й численні тематич- ні серії малюнків, які завдяки типологічній серійності характеризувалися повнотою ре- презентованих етнографічних явищ. Уже на 1926 рік в установі було зібрано близько 5000 малюнків, серед яких – збірки зобра- жень дитячих іграшок із с. Старосілля; по- бутових предметів, хліборобських знарядь із с. Пекарі (Київщина); гончарних виро- бів із с. Бубнівка (Поділля) тощо. Тільки впродовж 1928–1930 років Ю. Павлович передав Музею (Кабінету) понад 1100 ма- люнків [4, од. зб. 43, арк. 4–25], викона- них на високому професійному рівні, з де- тальною прорисовкою окремих елементів www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 14 Т аб ли ці д о пр ац і Л . Ш ул ьг ин ої « Б дж іл ьн иц тв о в с. С та ро сі лл я на Ч ер ні гі вщ ин і» [ 66 ]. М ал ю нк и Ю . п ав ло ви ча , св іт ли ни Д . Д ем уц ьк ог о Т аб л. І . 1 – б ор ть ; 2– 3 – с по со би в ил аз ит и за д оп ом ог ою кр іс ла ; 4 – к рі сл о; 5 – р ач ок ; 6 – с по сі б об в’ яз ув ат и кр іс ло пл іт тю ; 7– 9 – с по со би п ри в’ яз ув ат и пл іт ь до р ач ка ; 10 – с по сі б за кр іп ля ти п лі ть ; 11 – с по сі б зг ор та ти п лі ть ; 12 , 13 – с по со би з ат яг ув ат и кі нц і; 1 4 – к рі сл о і пл іт ь у ск ла де но м у ви гл яд і Т аб л. І І. 1 – 2 – сп ос об и тя гн ут и ву ли ки н а де ре ва ; 3 – у кр іп ле нн я ру бл я із ц ур ка м и до к ор ін ці в де ре ва ; 4 – б ло к (к ол ес о з ві сс ю ); 5 – 7 – с по со би о бв ’я зу ва ти ву ли ка с на ст ю www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 15 Т аб л. І ІІ . 1– 10 – в ул ик -б ор тя к, а бо бо рт ов а ко ло да , та й ог о де та лі ; 11 – р ам ка ; 12 – д уп ля нк а; 1 3 – д уп ля нк а (п ер ек рі й го ри зо нт ал ьн ий ) Т аб л. І V . 1– 3 – с по со би з ак ри ва ти в ул ик и на з им у; 4– 8 – в іч ка ; 9– 12 – к ру ж ки з к ол од ок т а об ап ол кі в; 13 – к ру ж ок і з до щ ок ; 15 – с по сі б ук рі пл ят и на ст ав ні ; 16 – б ор тя к із н ас та вн ям и (з аг ал ьн ий в иг ля д) www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 16 Т аб л. V . 1 – с по со би с та ви ти б ор то ві к ол од и на д ер ев ах ; 2– 7 – у кр іп ле нн я ву ли ка ; 8– 9 – с по со би ук рі пл ят и за кл ад ки ; 1 0 – п ри в’ яз ув ан ня в ул ик а; 11 – у кр іп ле нн я ву ли ка м іж к ор ін ця м и; 12 – п ід кл ад ки з к ол од ок ; 13 – кр уж ок ( кр уг ла с уц іл ьн а пі дс та вк а) Т аб л. V І. 1 – р ій ни ця ; 2 – о по ло ни к; 3 – п ас іч ни ць ка с іт ка ; 4 – з уб ел ь; 5 – 7 – м ат оч ни ки ; 8 – с по сі б за кл ад ат и оч ер ет ин ки ; 9 – с по сі б за чи ня ти м ат оч ни к де рж ак ом ; 10 , 11 – с ап ки ; 12 – н іж ; 13 – 15 – к ор об ки н а м ед ; 16 – к ор ит це д ля г од ів лі бд ж іл ; 17 – « во ро чо к» ( то рб ин ка д ля в ос ку ); 1 8 – в ит ис ка нн я во ск у ка ча лк ою ; 19 – « ли си ці » ( пр ес д ля в иб ив ан ня в ос ку ); 20 – « ли си ці » ( сп ос іб у ж ив ан ня ); 2 1 – в ос ко бі йн я; 22 – кр уж ок в ос ку www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 17 Т аб л. V II . 1, 2 – с по со би л аз ит и на д ер ев а 1 2 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 18 Т аб л. V II I. 1 – п ра ця б іл я бо рт и; 2 – п ра ця б іл я бо рт но го в ул ик а (п ас іч ни к си ди ть н а кр іс лі ) 1 2 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 19 Табл. IX. 1 – пасіка (загальний вигляд); 2 – підкурювання бджіл 1 2 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 20 пам’яток. Характерною особливістю цього безцінного для сучасних етнографів ілю- стративного джерела є зображення різних предметів у їх розвитку – від реліктових «пережитків» до сучасних виявів чи зраз- ків, поетапне відтворення кожної ланки традиційних господарських занять. Худож- ньо-етнографічні збірки графічних і аква- рельних малюнків Ю. Павловича з усіх досліджуваних Музеєм (Кабінетом) насе- лених пунктів України [див.: 56, с. 7–17] головно представлені за еволюційно-типо- логічною схемою, у вигляді тематичних типологічних серій, що утворювали від- повідні культурні комплекси («Народна техніка», «Вогонь», «Обробка тварин- них, рослинних і мінеральних продуктів» та ін.), які розкривали в історичному кон- тексті виробничі процеси та етапи їх ево- люції не як ізольовані явища, а як частину ширших суспільно-господарських прак- тик. Більшість із художньо зафіксованих дослідником явищ народної традиційності тематично викінчені і є рядами типологіч- но однорідних пам’яток: так, збірка рисун- ків-креслень «Полтавські тини» налічує понад 200 зразків [4, од. зб. 46, арк. 11]. Зібрані у висліді стаціонарних експеди- цій у с. Старосілля етнографічні матеріа- ли та виконані Ю. Павловичем графічні й акварельні малюнки склали основу спе- ціального підрозділу Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка – Відділу монографічного дослідження села (с. Старосілля). Характер експонатури та зміст сюжетів ключових тематичних бло- ків експозиції, що подавались у вигляді окремих культурно-побутових комплексів типологічно систематизованих пам’яток, змістовно й дохідливо, з належною про- фесійною компетентністю віддзеркалює провідник по Музею антропології та етно- логії ім. Хв. Вовка, укладений 1930 року Н. Загладою як учасницею експедицій [18]. Провідник репрезентує лише один з відділів Музею (Кабінету) – власне від- діл монографічного дослідження села Старосілля. Його інформативно-джерель- ною базою послужили не лише відомості, зібрані Н. Загладою як авторкою, але й ті дані, що були зафіксовані всіма учасни- ками експедиції, а особливо – матеріали А. Онищука. У «Вступі» Н. Заглада по- дає істо ричну довідку про село, його люд- ність і природу, розкриває мотиваційні причини обрання цього населеного пунк- ту об’єктом дослідження та вказує мету стаціонарних студій: «Завдяки географіч- ному становищу та соціяльно-економіч- ним умовам село зберегло в побуті багато культурних пережитків з давноминулих віків, а в деяких ділянках цілком вираз- ні ознаки натурального господарства. Це й спонукало обрати його, як об’єкт для стаціонарних наукових дослідів. Р. 1921 у Старосіллі засновано нашим етнологом Антоном Івановичем Онищуком першу у нас етнографічну науково-дослідчу стан- цію. Станція мала була систематично до- сліджувати побут цього села в широкому розумінні, щоб зібрати матеріял для пов- ної монографії, присвяченої життю місце- вої людности» [18, с. 7]. Дослідниця інформує, що з часу від- криття відділу для огляду (1922) він отримав схвальну оцінку громадськості, акцентує на важливості фіксації соціаль- но-економічних змін у сільському побу- ті: «…в цей момент, коли індивідуальне господарство ліквідовується, реконстру- юється на колективне та цілком раціона- лізується, багато допоможуть дані науки етнографії, що досліджує і фіксує побут людности таким, яким він був перед цим зрушенням, та дає окремим явищам на- укове висвітлення. У великій та складній реконструктивній роботі кожен, хто бере участь у будуванні нового життя, пови- нен добре знати побут людности, спадщи- ну старого суспільно-економічного ладу» [18, с. 8]. Класифікація й подача мате- ріалу, за задумом науковців, мала спри- яти глядачеві «пов’язати окремі явища в певні комплекси, з’ясувати їх взаємний стосунок, ступінь досконалости окремих надбань, причини, що обумовлювали їх виникнення й розвиток або цей розвиток гальмували, значення окремих надбань у народньому господарстві тощо, порівнюю- чи окремі набутки матеріяльної культури даного села з відповідними набутками су- часної високої цивілізації, встановлюю- чи ступінь відсталости» [18, с. 8–9]. Сам текст провідника – це, властиво, глибоко осмислений і логічно викладений розло- гий етнографічний наратив про всі ланки господарського й побутового життя меш- канців села у їх архаїчних формах (від використання природних форм дерева в побутовій культурі селян до реліктових виявів оброблення тваринних і рослин- них матеріалів, ловецтва, рибальства, www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 21 бджільництва, хліборобства, тваринни- цтва, комунікації і транспорту, фізичного виховання й побуту дітей, обрядовості та звичаїв тощо). Поданий матеріал – уні- кальний за своїм змістом; етнографічний опис, що його по праву можна розглядати як ґрунтовну монографічну працю дже- релознавчого характеру, яка за рівнем професійності, достовірності та доступ- ності матеріалу, його інформативності й локальної неповторності і донині залиша- ється для подібних путівникових видань гідним для наслідування взірцем. Науко- вої престижності путівнику додає й роз- логе французькомовне резюме. Про структуру етнологічного підрозді- лу Музею (Кабінету) і зміст експонатури осередку інформувала також тогочасна преса: «Тепер етнографічний музей має такі відділи: громадське життя, одіж, по- бутова техніка, здобування харчів і тран- спорт <…> Відділ – одіж, прикраси та зачісуван- ня – складається з самих малюнків, – придбати зразки річей не було коштів. В музеї є багато малюнків та фотографій і в инших відділах. Вони підкреслюють де- талі предметів, показують спосіб вживан- ня їх. Майже всі малюнки виконав Юрій Павлович трохи не зовсім дурно. Цікавий відділ побутова техніка. Тут впадає в око величезне значіння в селян- ській культурі вогню. Вогонь до освітлення (особливе приладдя – лушник), до варен- ня, згибання, випалювання човна, то-що. Різні приладдя переробляти харчові про- дукти, – ступи, мняла. Різні вироби з дере- ва, народня архітектура. Знаряддя до об- робки рослинних та тваринних продуктів. У відділі здобування харчів зібрано найрізноманітніше знаряддя до вловів, рибальства, пасічництва (примітивне, на- віть бортове), скотарства та хліборобства. Відділ – транспорт – ілюструє селян- ські способи комунікації. Дві чумаць- кі мажі взято, між иншим, з музею для зйомки фільму “Т. Г. Шевченко”. В ціло- му музей дає повну картину життя села, його техніки, побуту» [45]. У фокусі уваги Музею (Кабінету) антропології та етнології була просвіт- ницька експозиційна та виставкова робо- та. Осередок влаштовував у своїх залах тимчасові та постійні виставки (народної драматичної творчості; етнографічних ма- люнків Ю. Павловича). У 1933 році було організовано виїзну виставку у с. Княжи- чі на Київщині. Широкий резонанс у нау- кових колах викликала, зокрема, етногра- фічна виставка, що стала дієвим засобом пропаганди етнографічних знань: у сті- нах закладу репрезентували в оригіналах акварельні малюнки Ю. Павловича, чи- мало їх зосереджувалось і в представле- них у виставковій залі альбомах. Близько 3000 експонованих малюнків стосувалися України, 210 – Росії, 200 – Фінляндії, 200 – Кавказу, 400 – Близького Сходу. У кожній групі малюнків, що моделювала типологічні серії, згруповані в тематичні комплекси, були представлені не лише ет- нокультурні реалії, але й антропологічні типи населення, і краєвиди. У серії зобра- жень, присвячених Україні (від Чернігова до Одеси), особливо багато було з Києва та Київської губернії. Тут же експонува- лася карта етнографічних типів населення України та 130 зображень етнографічних типів українців, узбеків, турків, арабів, євреїв, башкирів та ін. [6, арк. 1]. Численну групу малюнків складали роботи із замальовками українського на- родного одягу (окремих компонентів та цілих комплексів), що ілюстрували ло- кальну інваріантність народного вбран- ня, увиразнюючи регіональні особли- вості крою, кольору, функціонального призначення. Експонувалася й виконана Ю. Павловичем карта «Північна і Серед- ня Україна в типах народного вбрання», і 34 замальовки орнаментів рушників (із с. Шилівка Хорольського повіту), і 83 ма- люнки орнаментованих хусток [6, арк. 2]. 130 краєвидів та архітектурних замальо- вок художника представляли Київ; серед них було багато невеличких будиночків міських жителів. Високо оцінюючи науково-освітню ді- яльність Музею і значення виставки, Д. Щербаківський, віддаючи належ- не Ю. Павловичу, писав: «Приходиться лише дивуватись працездатності, енер- гії <...> людини, яка на протязі десятків років цілком віддана своїй ідеї, уперто при самих різноманітних несприятливих умовах заносить у свої альбоми прекрас- ний матеріал, робить працю, яку не може зробити ні фотограф, ні етнограф-фахі- вець. Робить – і згромадив прекрасний матеріал для науки» [6, арк. 4]. Успіхи осередку в царині просвіти були відображені в пресі: «…по-за цією служ- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 22 бою науці Музей справляє службу й гро- мадянству і в наш час, коли нові форми громадського життя виводяться на грунті досконалого вивчення місцевих обставин й умов, за принципами наукової органі- зації виробництва, і громадське значіння Етнографічного Музею дуже велике. Вже, напр., більше як три роки вивчають його школи для пізнання народнього життя та вчиться на ньому методам дослідження народного побуту. Зв’язок Музею надто великий з місцевими школами, для яких став він за лабораторію» [46]. * Методика та методологія наукових студій установи Зазначимо, що водночас з організаці- єю і реальним проведенням стаціонарних досліджень у фокусі уваги співробітників Музею (Кабінету) антропології була також розробка науково-методичного інструмен- тарію, спеціальних тематичних програм- запитальників, методичних рекомендацій [див.: 53, с. 125], які мали забезпечити належний науковий рівень збирацької етнографічної роботи. Ідеться, зокрема, про програми, складені Л. Шульгиною («Пасічництво», «Засоби та способи пе- реношення», «Народний календар», «До збирання відомостей про народне фізич- не виховання немовлят»), Н. Загладою («Жнива», «Засоби навігації, їх вироб- лювання та уживання», «До збирання ет- нографічних матеріалів до пізнання ди- тячого життя»), А. Онищуком («Огонь, його добування та примінення», «Влови і рибальство», «Народна горожанська архі- тектура», «Народна техніка»), Ю. Павло- вичем («Народні одяги, взуття, зачісуван- ня, прикраси») [4, од. зб. 97, арк. 2–2 зв.; 53, с. 125], використання яких у перспек- тиві дозволяло накопичувати однорідний матеріал як для подальших порівнянь, ін- терпретацій та теоретичних висновків, так і для актуалізованої на ті часи методики картографування певних етнографічних реалій. Ось як резонувала діяльність осе- редку в тогочасній пресі: «1921. року за- сновано при ВУАН Музей Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка. Відділ етнології цього музею запровадив нові методи ста- ціонарного дослідження побуту людности, заснувавши за ініціятивою А. І. Онищу- ка першу науково-дослідчу етнографічну станцію в с. Старосіллі. Здобутки праці виставлені в спеціяльному відділі (відділ монографічного дослідження села) цього музею. Цей відділ має виключне наукове значення й притягає увагу щораз ширших кіл етнографів: він скупчує матеріяли (записи, речі матеріяльної культури, фо- тографії та малюнки), зібрані підчас до- слідницької праці на згаданій станції, дає повну картину побуту одного села та на- очно ілюструє методу стаціонарного його дослідження» [48]. Програмового характеру для організа- ції професійних, а не аматорських етно- графічних студій як у центрі, так і сила- ми місцевих музеїв на периферії, набули своє рідні методичні розробки співробіт- ників Музею (Кабінету), надруковані в трьох номерах «Побуту»: А. Онищука («Уваги в справі систематичних дослі- дів над матеріальною культурою нашого села», «Розвідки над народним побутом»), Л. Шульгиної («В справі дослідження національних меншостей») і Н. Загла- ди («Систематичні досліди над процесом змін в народному побуті»), що віддзерка- лювали розширення уявлень науковців осередку про дослідницьке поле й за- вдання української етнографії, докумен- туючи її розвиток у річищі напрацювань Хв. Вовка, узасаднених на методологіч- ному плюралізмі, поєднанні еволюційно- типологічних методик та «соціо логічної» і «дифузіоністської» тео рій інтерпретації фактографічних даних. Водночас вони ілюстрували новий етап у розробці укра- їнськими етнологами не порушуваних ра- ніше чи маловивчених тем та теоретичних проблем народознавчої науки (орієнтуючи дослідників на студіювання трансформа- ційних процесів у суспільстві й культурі, міжетнічних взаємин тощо). З огляду на актуальність зазначених методичних розробок, зупинимося на ха- рактеристиці окремих із них; розглянемо, до прикладу, «Уваги в справі систематич- них дослідів над матеріальною культурою нашого села» і «Розвідки над народним побутом», написані А. Онищуком та на- друковані в трьох числах «Побуту» [42, с. 4–6; 43, с. 3–11; 44, с. 5–13]. Ці своєрід- ні методичні розпрацювання містили важ- ливі теоретичні положення про об’єкт та методи української етнографічної науки; учений наголошував, що «в галузі етно- графії об’єктом досліду є людське жит- тя, а власне – сума усіх його проявлень www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 23 в сфері, що її покриває у нас прийнятий термін “н а р о д н і й п о б у т ” [народнє харчування, житло, одіж, народнє госпо- дарство (лови, рибальство, бджільництво, годівля скоту, хліборобство), побутова техніка, обрядовість, вірування, звичаї і ин.]» [36, с. 4]. Хоча дослідник і допус- кається тут деякої термінологічної нечіт- кості й розмитості понять, що відбивало існуючі на той час розходження поглядів на назву науки та її визначення, але важ- ливою й новою, порівняно з визначеннями вчених-поперед ників, є виразно окресле- на орієнтація на вивчення матеріальної культури водночас із духовною (на чому неодно разово наголошував і Хв. Вовк). Відзначаючи, що «в етнографічній праці дореволюційного періоду яскраво позначився ухил в бік дослідів над прояв- леннями духовної культури» [38, с. 4], та констатуючи випадковість і безсистемність попередніх етнографічних студій з різних ділянок української культури, учений ви- являє негативні наслідки цього підходу і в українській музейній справі. «В дотепе- рішній музейній діяльності в цій ділянці яскраво помітно, що зібрані експонати не є результатом систематичної науково-до- слідчої праці над народнім побутом вза- галі» [38, с. 4]; а наслідком того, зазна- чає автор, є і фрагментарність колекцій, і відсутність повних даних про експонат. «Врешті не відомі – ні її місце в народ- ньому побуті, ні народні погляди, віру- вання й звичаї, що тісно зв’язані з самою річчю, з її виробом та вживанням» [38, с. 4]. Отже, автор орієнтує музеї та етно- графів-збирачів на всебічне дослідження пам’яток матеріальної народної культури, їх місця в системі життєзабезпечення; на з’ясування їх символічно-знакового зна- чення в комплексі народних світоглядних уявлень. Щоб зібрані в музеях пам’ятки справді мали вагу як джерело для на- укових студій, вони, наголошує А. Они- щук, «мусять попадати до музеїв тільки як один із результатів науково-дослідної праці» [38, с. 5]. Автор дає слушні поради про способи і план організації такої праці в музеях, об- ґрунтовує послідовність і доцільність пер- шочергового вивчення певних ділянок на- родної культури, умотивовує необхідність посилення пам’яткоохоронної роботи та обліку пам’яток. Він розкриває переваги методів стаціонарного дослідження, подає конкретні й актуальні дотепер рекоменда- ції щодо техніки фіксації явищ і об’єктів етнографічних спостережень, вибору опцій дослідження; безпосередньо наво- дить конкретний приклад наукового опи- су певного явища культури [37, с. 5–13; 38, с. 56]. Цікавими та суголосними сьогоден- ню є «методичні зауваги» Л. Шульгиної «В справі дослідження національних мен- шостей» [67, с. 7–8], які маніфестують нові цілі української етнографії, що знач- ною мірою було зумовлено осучасненням трактування дослідницької парадигми етнографії: «За старих часів тільки дер- жавні та пануючі нації мали офіційне право на існування; тепер, – зазначала Л. Шульгина, – це право належить усім народам, а тим самим в науці мусить мати місце новий напрямок – дослідження на- роднього побуту всіх національних мен- шостей, як певних національних одиниць, що дають свою посильну вкладку до єди- ної скарбниці загальнолюдської культу- ри. Тому справа організації дослідів над культурою й побутом наших національ- них меншостей є справою першорядної ваги» [42, с. 7]. Дослідниця вказує на актуальність вивчення своєрідності культури націо- нальних груп в Україні, справедливо під- креслює, що тільки за цієї умови можна повніше з’ясувати й особливості україн- ської народної культури, виявити взаємні впливи та запозичення. Л. Шульгина ак- центує увагу на необхідності підведення справді наукового ґрунту під дослідження національних меншостей; вона актуалізує роль етнографічних центральних музеїв і місцевих музейних осередків народного «мистецтва та культів» у справі вивчення національних та етнічних груп. Пильної уваги сучасних науковців та музейних працівників заслуговують і «методичні зауваги» Н. Заглади, викла- дені в розвідці «Систематичні досліди над процесом змін в народному побуті» [42, с. 6–7]. Це стислий тематичний порадник, який ілюструє певний етап у розробці українськими етнографами теоретичних питань про об’єкт, дослідницькі пріори- тети та перспективи етнографічної науки. Н. Заглада, віддаючи належне важливос- ті фіксації архаїчних явищ культури, роз- криває водночас значення вивчення змін «в сфері т. зв. “старого побуту”, транс- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 24 формованих явищ традиційної культури та “новотворів в царині усної народної творчості, звичаїв та обрядовості, в різно- манітних ділянках матеріальної культу- ри”» [42, с. 6]; наголошує на необхідності з’ясування причин, що зумовили виник- нення нового; підкреслює значення сис- тематичних стаціонарних методів у здій- сненні таких досліджень. Науково-методичні рекомендації та «зауваги» й запитальники Музею (Кабі- нету) стали своєрідними програмами, що ними керувалися науковці, музеї та крає- знавці-аматори на місцях, розгортаючи широкі народознавчі студії, комплекту- ючи фонди та формуючи експозиції. На- уковці Музею (Кабінету) оголосили своїм завданням координувати наукові пошуки музейних осередків, залучати їх до спіль- ного виконання наукових тем, з тим, «щоб з мертвих “схованок” зробити їх живими дослідницькими інституціями, які в праці над дослідженням народніх мас відкинуть усяку випадковість» [23, с. 14] і постав- лять їх на справді наукову основу. Спіль- ні етнографічні студії Музей (Кабінет) проводив з коростенським, ізюмським та іншими музейними установами. За рішенням Наради представників академічних музеїв (16 лютого 1930 р.) Музею (Кабінету) доручалося з’ясувати «загальний стан, потреби та недостачі му- зейної роботи» академічних осередків з метою раціоналізувати та скоординувати їхню діяльність. Підготувати та поши- рити для цього відповідну анкету-запи- тальник було доручено Л. Шульгиній [4, од. зб. 130, арк. 1]. В архіві Музею (Кабі- нету) зберігаються матеріали листування з місцевими музеями республіки; різнома- нітна інформація, що надходила з місць у вигляді довідок, розкриває напрям ді- яльності численних районних та облас- них музеїв України кінця 20-х – початку 30-х років ХХ ст. [4, од. зб. 300–305]. Для музейних працівників, краєзнавців-амато- рів, учителів запроваджувалися й виголо- шувалися цикли лекцій, влаштовувалися семінари та місячні курси для підготовки збирачів етнографічних матеріалів, що їх прослухало 49 осіб [23, с. 14]. Збирацькій роботі Музею (Кабінету) сприяло місцеве населення, кореспонденти, від яких про- тягом перших трьох років надійшло по- над 150 кореспонденцій інформаційного плану [27, с. 76]. Стислий огляд методичної і коорди- нуючої діяльності цього академічного осередку розкриває його національно- просвітницьке значення як науково-мето- дичного, дослідницького, освітньо-вихов- ного та організаційного центру розвитку вітчизняної етнографії та етнографічного музейництва в Україні періоду 20-х – по- чатку 30-х років ХХ ст. Музей (Кабінет) антропології та етно- логії був важливою структурною одини- цею установ ВУАН, тим-то не випадково, що характерна для співробітників установ ВУАН методологія систематизації і трак- тування етнографічних реалій знайшла відображення в науковій спадщині вчених Етнологічного відділу Музею (Кабінету). Оскільки синтеза типологічно-еволюцій- ної методики та принципів французької соціологічної теорії була пріоритетною в осмисленні й науковій інтерпретації пере- житкових елементів етнокультурних ре- алій в етнологічних установах керованої М. Грушевським історичної секції ВУАН, то видається цілком природно, що саме ця методологія лягла в основу написання на- укових розвідок, формування типологіч- них серій збірок етнографічних малюнків та побудови на засадах еволюціонізму тематичних експозицій київського Му- зею (Кабінету) антропології та етноло- гії. І хоча еволюціоністська концепція в 1930-х роках вже була піддана критиці (з боку прихильників дифузіоністської теорії, функціоналізму, психоаналізу та адептів американського культуралізму й концепцій акультурації), утім, на дослі- джуваному етапі поступу етнологічних знань в Україні вона залишалася ефек- тивним ключем до пізнання й системати- зації накопичених відомостей з етнографії як українців, так і народів світу. Про визнання результативності застосу- вання популярної на той період порівняль- но-еволюційної методики організації до- слідів і влаштування експозицій не лише провідними вченими Заходу (О. Рихтер, Ф. Кунде, К. Ланг, В. Фой, К. Войле, Г.-К. Тіленус), а й Росії (Л. Штернберг, Д. Зеленін, В. Богораз) писав Є. Кагаров [25, с. 138], а також неодноразово наголо- шувала відомий музеолог Т. Станюкович [59, с. 190]. За спостереженнями С. Токарева, ме- тодологічне розмаїття характеризувало ді- яльність і профільних установ Росії того www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 25 часу: «Принципові настанови радянської етнографії перших пореволюційних років поставали як досить пістряве змішування найрізноманітніших поглядів. Більшість із них були започатковані в дореволю- ційні роки: серед радянських етнографів 1920-х років були і послідовні еволю- ціоністи (Б. Е. Петрі, Л. Я. Штернберг та ін.), і прихильники модних у Захід- ній Європі шкіл, особливо “культурно- історичної” (Б. А. Куфтін та ін.). Багато хто старався поєднувати принципи різних шкіл» [61, с. 115–116]. Тогочасна практика провідних науко- вих установ і музеїв СРСР, зокрема музе- їв та народознавчих центрів Петербурга, ілюструє поширеність використання саме еволюційно-типологічного методу в етно- графічних дослідженнях та експонуван- ні 9. Ідеться, зокрема, про організовану в ті роки петербурзьким Музеєм антрополо- гії та етнографії групу типологічних ви- ставок, які в межах теорії еволюціонізму характеризували окремі культурно-побу- тові реалії первісності, виробничі сили та виробничі відносини в давньому суспіль- стві. Так, виставка «Первісні знаряддя й зброя» (1927) складалася з типологічних схем, доповнених картами поширення тих чи інших явищ, а також «родовідним де- ревом», гілки якого розкривали етапи ево- люції даної форми. Наочно й переконливо було показано еволюцію різних первісних видів знарядь (палиці, каміння, лука, стріл, ножа, меча) у ширшому суспільно- історичному контексті, тобто типологічні ряди колекцій розташовувалися за еволю- ційним принципом у музейних вітражах, створюючи відповідні культурно-побутові комплекси. Аналогічним чином була вла- штована виставка «Вогонь в історії куль- тури» (1928), що репрезентувала такі ас- пекти: первісні способи добування вогню, вогонь у домашньому господарстві, вогонь у виробничому житті «малокультурних народів», вогонь в історії релігії, та ви- ставка «Типи житла» (1929), що демон- струвала його еволюцію від найпростіших форм (печери, землянки, курені, круглі хижі, свайні будівлі тощо). Подібні екс- позиційні комплекси влаштовувалися за різною тематикою (одяг, хатнє начиння, засоби пересування, життя дитини тощо) і доповнювалися картами поширення різ- них типів, що ілюстрували еволюцію кон- кретних форм [59, с. 192; 63, с. 119–122]. Низку спеціальних серійних виставок у вигляді ланцюга типових ансамблів чи історико-побутових комплексів (до при- кладу «Килими», «Інтер’єр», «Тютюн» тощо), які характеризували еволюцію окремих елементів побуту в російському культурно-історичному середовищі, було влаштовано і в Державному історичному музеї (Москва), і в історико-побутовому відділі Російського музею (Петербург) [див.: 59, с. 192]. Торкаючись проблеми домінування цього методу в студіюванні й експону- ванні етнографічних явищ, відома пе- тербурзька дослідниця Т. Станюкович констатувала, що з’ява відділу еволюції і типології культури в Музеї антропології та етнографії була відображенням і на- слідком широкого побутування дослід- ницьких практик з вивчення окремих культурно-побутових реалій, базованих на методах типологічного порівняння. Зокрема, ідеться про праці авторитет- них учених – Д. Зеленіна, В. Богораза, Є. Кагарова, студії останнього з яких, за Б. Путіловим, «перебували біля витоків історико-типологічного вивчення народно- го епосу» [49, с. 53]. Є. Кагаров, котрий очолював відділ еволюції і типології куль- тури в Музеї антропології та етнографії (Петербург), «планував роботу в ньому не через показ культури якогось конкретного народу», а експонуючи «основні елементи людської культури в їхньому історичному розвитку у вигляді генетично пов’язаних і причинно зумовлених рядів». Як конста- тує Т. Станюкович, «сума цих зібраних колекцій і виставок у висліді і повинна була скласти відділ еволюції і типології культури народів світу» [59, с. 191]. У тогочасній українській гуманітарис- тиці (як складовій радянської академіч- ної науки) на тлі існуючого в установах ВУАН концепційного плюралізму з-поміж інших усталених чи запроваджуваних в етнографічні студії нових теорій і методо- логічних підходів (історизм, дифузіонізм, функціоналізм, психоаналіз та ін.) попу- лярним, як зазначалося, залишався ево- люційно-типологічний метод, який умож- ливлював представлення найголовніших елементів людської культури в їх історич- ному розвитку [25, с. 138]. Найпослідовніше в Україні еволю- ційно-типологічна методика в науко- вих осередках та створення відповідних www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 26 культурних комплексів у музеях як за згенерованими власними методологічни- ми підходами, так і за зразками експо- зиційних практик та етнологічних студій петербурзьких установ упроваджувалися, зокрема, у діяльності академічного Му- зею (Кабінету) антропології та етнології ім. Хв. Вовка, що було цілком закономір- ним і зрозумілим з огляду на те, що засно- вниками його виступила група вчених – вихованців петербурзької антропологічної школи Хв. Вовка (свого часу співробіт- ника Етнографічного відділу Російського музею в Петербурзі). Слід узяти до уваги й те, що профе- сор Хв. Вовк чверть століття перебував у вимушеній еміграції (головно в Пари- жі) і був авторитетним представником домінуючих у Європі наукових теорій, зокрема французької соціологічної шко- ли Е. Дюркгейма, Леві-Брюля, та при- хильником міграціонізму й дифузіонізму, а водночас – еволюційно-типологічного підходу до студіювання й класифікації фактографічних даних, особливо в ца- рині матеріальної культури. Він був ак- тивним проповідником упровадження цих методологій в українські науково-до- слідницькі процеси. Ще 1909 року, уже працюючи в Петербурзі консерватором Етнографічного відділу Російської музею (після переїзду з Парижа), Хв. Вовк на прохання визначного українського музей- ника М. Біляшівського надсилав до Киє- ва інформаційні матеріали про структуру й методику побудови етнографічної екс- позиції Російського музею [578, с. СVІІ]. Розроблений ним та петербурзькими на- уковцями проект побудови етнографічних експозицій цього музею, як зазначалося, ґрунтувався на засадах методології ево- люціонізму, ключовим поняттям якої є концепція пережитків – «інститутів, зви- чаїв або ідей, типових для окремого пе- ріоду первісності, що уможливлюють від- творення витоків сучасних інститутів і водночас дозволяють створити типологію різних суспільств і культур» [16, с. 14]. Популярність еволюційно-типологічно- го (як і соціологічного) методу в Україні пояснювалася також реальною інтегрова- ністю і зв’язками тогочасної української академічної науки (М. Грушевський, К. Грушевська, С. Рудницький та ін.) з європейськими науковими центрами Праги, Відня, Парижа, Берліна; з пе- тербурзькими академічними осередками (Етнографічною секцією Товариства до- слідників української історії, письменства та мови, Всеросійським географічним то- вариством, Російським антропологічним товариством) та їхніми співробітниками. Вихована Хв. Вовком у Петербурзі на початку ХХ ст. численна наукова школа, що об’єднувала дослідників з антропології та етнології – вихідців з України, спіль- но з ним виношувала ідеї перенесення на український ґрунт найновіших досягнень європейської науки і музей ництва, модер- них методологічних підходів і методів. Саме ці вчені в 1918–1920-х роках пере- їхали з Петербурга до Києва і впровади- ли в музейну та дослідницьку практику народознавчих установ методологічні принципи та концепції, що домінували в європейському та петербурзькому науко- вих середовищах. Таким чином, факт, що еволюційно-типологічний метод, в основу якого було покладено теорію «пережит- ків», знайшов широке застосування в на- укових дослідах та експозиційній практи- ці провідного українського академічного Музею антропології та етнології в Києві (найменованого на честь Хв. Вовка вже по його смерті), не в останню чергу був зумовлений домінуванням в академічній етнографії того періоду сукупності попу- лярних теорій і методів (еволюційного та історично-порівняльного методів, тейле- рівської теорії «пережитків», соціологіч- ної теорії Е. Дюркгейма, постулатів дифу- зіонізму чи «культурних кіл» тощо), що в синтезі уможливлювали створення від- повідних типологічних рядів і виявлення шляхом історичних порівнянь певних ста- дій еволюції культури, адекватних кон- кретному етапу історичного поступу сус- пільства. На той час (20-і роки ХХ ст.) це й справді були продуктивні в етнологіч- них дослідах методики, що, попри деяке спрощення, певною мірою сприяли удо- кументуванню реконструкцій (здійснених на засадах історичної ретроспективи) пер- вісних епох у розвитку людства. Схвальний відгук щодо методології по- будови дослідів і експозицій Музею (Ка- бінету) залишили знані фахівці, зосібна С. Рудницький, котрий щойно приїхавши з Праги й оглянувши Музей, визнав «ме- тоди (що за ними впорядковано музей) з погляду модерної методол[ог]ичної етно- логії виключно доцільними» [47]. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 27 * Науково-публікаційна діяльність Етнологічного відділу Музею (Кабінету) Кінець 20-х років ХХ ст. був особ- ливо продуктивним для співробітників Етно логічного відділу Музею (Кабінету) антропології та етнології в їхній науко- во-дослідницькій роботі, позаяк ознаме- нувався не лише створенням джерельної бази етнографічних відомостей і незлі- ченних акварельних та графічних зама- льовок як її невід’ємної частини, але й, що важливо, – появою низки оригіналь- них монографій та наукових розвідок. Тематичні дослідження співробітників Музею (Кабінету) головно публікували- ся в його друкованому виданні – «Ма- теріалах до етнології» (почали виходи- ти з 1929 р.). Характерною особливістю більшості наукових праць співробітників цього осередку є домінування в них те- матики, присвяченої виявленню пережит- кових елементів матеріальної культури й виробничо-господарських явищ; фіксації примітивної техніки. Вони мають незапе- речну наукову цінність передусім з погля- ду новизни й етнографічної достовірності введених до наукового обігу оригінальних польових даних локального характеру, що послуговували важливими джерелами моделювання еволюційно-типологічних рядів за певною темою та формулювання на їх основі відповідних соціологічних висновків про культуру первісності. Час- то невеликі за обсягом, ці наукові статті на новій фактологічній основі розкривали еволюційний поступ у розвитку народної техніки та промислів (на прикладі вузько- локальних елементів побутової культури). Показовими з цього погляду є, зокрема, опубліковані та рукописні дослідження Н. Заглади, Л. Шульгиної, а також роз- відки Ю. Павловича. Розглянемо, до при- кладу, як зразкову із цього погляду пра- цю Н. Заглади «Ярмо» [22, с. 11–45], яка в річищі синтези теорії еволюціонізму і концепцій дифузіонізму подає широкий порівняльний матеріал з етнографії во- лової упряжі українців та народів світу. Ідеться про розвідку, опубліковану в при- свяченому пам’яті Хведора Вовка друго- му випуску «Матеріалів до етнології», що репрезентує цілу низку аналогічних статей послідовників і прихильників тео- ретичних постулатів Хв. Вовка. Струк- турно публікація Н. Заглади складається з трьох ключових опцій – а) ярма, поши- рені в Україні; б) ярма, поширені поза ме- жа ми України; в) висновки (закінчення). Перший, найґрунтовніше виписаний тема- тичний блок публікації подає авторську типологію ярем, їх функції, будову окре- мих елементів, локальні характеристики і, що важливо, – представлення джерель- них локалізацій, що є вислідом автор- ських польових даних та опублікованих матеріалів дослідників-попередників. За- лучений Н. Загладою широкий фактаж із праць відомих іноземних дослідників (Нідерле, Шрадера, Ратцеля, Браунгарта, Е. Гана, Гуте, Зеленіна, Г. Вейса та ін.) з найвіддаленіших частин планети (Індії, Кавказу, Ассирії, Вавилону, Швейцарії, Сербії, Аргентини, Кастилії, Мозамбіку, Сардинії, Персії, Туркестану, Угорщини, Болгарії, Суматри, Моравії, Польщі, Ру- мунії, Білорусі, Вірменії та ін.) дозволило дослідниці «показати певні шляхи, в яко- му напрямку мають іти дальші розшуки, щоб остаточно з’ясувати проблему, як ви- ник, розвивався та поширювався згаданий прилад» [22, с. 33]; здійснити відповідну класифікацію, поставивши «окремі фор- ми ярма в порядку певної послідовності, беручи за критерій ступінь технічної до- сконалості, починаючи від найпростіших форм» [22, с. 34]. Щодо питання геогра- фічного локусу можливого виникнення певних типів і форм ярма (визначеного за кількістю і якістю наявних тут най- розвинутіших типів), то авторка з певною вірогідністю називає Азію, зазначивши, що за її даними, їй не відомий жоден тип ярма «з інших територій землі, який не знаходив би собі тут відповідні анало- гії» [22, с. 34]. Підсумовуючи, Н. Загла- да, проте, не вдається до категоричності щодо першо місцевості виникнення ярма як знаряддя волової упряжі, а заявляє, що ярмо – «дуже стародавнє надбання людської культури», відтак, з’ясування місця його виникнення і джерел розпо- всюджень – «цікава проблема етнології на майбутнє» [22, с. 36]. Студія містить невеликий за обсягом, але цінний з лінг- вістично-пізнавального погляду етимоло- гічний розмисел авторки, у якому вона, опираючись на праці Ратцеля і Шрадера, висвітлює походження і смислову сутність ключового терміна. Хоча порушеної в розвідці проб леми торкалися в спеціаль- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 28 Т аб ли ці д о пр ац і Н . З аг ла ди « Я рм о» [ 22 ]. М ал ю нк и Ю . п ав ло ви ча Т аб л. І . Р із ні с по со би п ри кр іп лю ва ти г ор іш ні й кі не ць с но зи . Р із ні ф ор м и за но зи Т аб л. I I. Р із ні с по со би п ри кр іп лю ва ти « ка бл уч ку » д о яр м а з до по м ог ою « пр ив оя » www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 29 Т аб л. I II . С ош не я рм о. Д ет ал і рі зн их я ре м Т аб л. І V . Я рм а, п ош ир ен і по за м еж ам и У кр аї ни www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 30 Табл. V. 1–9 – ярма, поширені поза межами України; 10 – ярмо з України www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 31 них працях відомі дослідники-сучасники (Глушко, Бойко, Куницький, Горленко, Бежкович, Павлюк та ін.), проте дослі- дження Н. Заглади не втрачає своєї ваги завдяки ґрунтовності й оригінальності сформованої нею фактологічної основи. Цінність та інформативний потенціал праці істотно посилюється серіями ма- люнків Ю. Павловича, поданих у вигля- ді таблиць, рідкісних фотоілюстрацій та розлогого авторського резюме французь- кою мовою. Особливий інтерес для сучасних до- слідників становить монографічна праця Н. Заглади «побут селянської дитини» [19] з маловивченої і досі проблеми – етно- графії дитинства. Продовжуючи розвива- ти започатковану свого часу зарубіжними (Тейлором, Шмідтом, Шульцом) та вітчиз- няними (Хв. Вовком, З. Кузелею, Марком Грушевським, А. Онищуком) дослідника- ми тематику з етнографії дитячого віку, Н. Заглада на високому професійному рів- ні виконала студію з повсякдення селян- ської дитини (за матеріалами стаціонарно- го вивчення с. Старосілля). Дослідження, як слушно зазначили рецензенти, виріз- няються не лише переконливою фактоло- гічною основою, сформованою авторкою у висліді застосування методу монографіч- ного обстеження села, а й різнорідною по- рівняльною базою – відомостями із життя дітей та дорослих «примітивного світу» – Австралії, островів Океанії, американ- ських «індіян» тощо [13, с. 127]. Позитивно оцінюючи ці методологічні підходи авторки, що полягають у прагнен- ні достосувати порівняльно-типологічний метод до зібраного матеріалу і вписати до- сліджуване явище в широкий історичний контекст із життя первісних народів; до- лучити «свій матеріал» до відповідного культурно-історичного комплексу, крити- ки закидали дослідниці певну прямолі- нійність у зіставленні побуту первісних та сучасного етнографічного оточення; водно час вказували на брак матеріалу про суто громадське життя дитини, про особ- ливості дитячої гігієни, дитячого «етике- ту»; про статуси дітей у родинах, що ви- дається цілком справедливим. Розглядаючи широкий спектр проблем дитячого повсякдення в десяти розділах (дитячий одяг, харчування, «лови», ри- бальство та бджільництво, випас худоби, забави, стосунки з громадою, природою, вірування тощо), дослідниця, утім, не об- межується простим описом явищ за зазна- ченими смисловими блоками, а вплітає відповідні реалії в широкий суспільно- історичний контекст, прагнучи висвітлити такі ключові проблеми: а) з’ясувати, «яке місце і роля належить наймолодшому по- колінню в загальній структурі й житті ро- дини та громади»; б) розкрити, як дані з дитячого побуту «правитимуть також за цінні документи для науки за розвиток людської культури» [19, с. 26]. Безперечним позитивом праці є «доб- ре підібраний та гарно виконаний ілю- стративний матеріал» (21 таблиця фото- графій і «зарисовок» різних авторів) та 43 мелодії дитячого пісенного матеріалу (мелодії зі словами, записані М. Гайда- єм). Дослідження Н. Заглади стало гід- ним завершенням її етнографічної діяль- ності, що долучало українську науку до європейської та увінчувало трагічну долю вченої 10. З огляду на непоправні культурні втра- ти, пов’язані з Чорнобильською трагедією, особливої наукової ваги набуває також дослідження, здійснене 1934 року Н. За- гладою та Ю. Павловичем у селах Чорно- бильського району Полісся, що інформує про історію, характер та особливості гос- подарських занять, знарядь праці, житла та одягу мешканців села Новошепеличі (яке внаслідок дизактиваційних робіт піс- ля аварії на ЧАЕС було захоронено). Етнографічні обсервації Чорнобильщи- ни та їх фіксація здійснювалися вченою вже в період агресивного наступу тоталі- тарної влади, коли на її вимогу науковці вимушені були робити «рішучий злам у бік наближення етнографічних студій до практики соціалістичного будівництва» [9, с. 80]. Ідеологічна тональність розвитку народознавства вже була задекларована 1929 року в Ленінграді на етнографічній нараді вчених Москви й Ленінграда, учас- ники якої недвозначно закликали виясни- ти роль і місце етнографії в радянському будівництві та впровадити марксистсько- ленінську методологію в етнографічні до- слідження [див.: 59, с. 196–199; 71, с. 110]. Подібні резолюції були прийняті і на Див. у цьому випуску «Матеріалів до української етнології» працю Н. Заглади «Матеріали з етнографічних досліджень в Чорноб[ильському] р-ні на Поліссі 1934 р.». www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 32 Таблиці до праці Н. Заглади «побут селянської дитини» [19]. Малюнки Ю. павловича Табл. І. Дитяча одіж та оздоби www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 33 Т аб л. І І. 1 – д іт и їд ят ь « м ак ов ки » ( ла та тт я) ; 2 – з до бу ва нн я во гн ю в ит ир ан ня м ; 3 – д ів чи нк а ро би ть х ат у з пі ск у; 4 – д ів чи нк а з ві зо чк ом 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 34 Табл. ІІІ. 1–2 – способи лазіння на дерева; 3 – ловля риби «підсакою»; 4 – діти ловлять рибу руками в рівчачку 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 35 Т аб л. V . Д ит яч а зб ро я Т аб л. I V . п ри ла дд я до л ов лі п та ш ок www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 36 Т аб л. V I. Д ит яч а зб ро я: 1 – « са м ос тр іл »; 2 – л ук Т аб л. V II . С тр іл ки www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 37 Т аб л. V II I. 1 – « ку цк а» з і ст рі лк ою д о ки да нн я; 2 – х ло пе ць « ку цк ою » к ид ає с тр іл ку Т аб л. I X . 1 – г лу ш ен н я р иб и пі д ль од ом з им ою ; 2 – п ри ла дд я гл уш ит и ри бу ; 3 – х ло пе ць с те ре ж е по сі в. 5 . п ас ту ш і са м ор об ні н ож і (« кі ск а» ) та ї х де та лі www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 38 Т аб л. X . Д ва с по со би с тр уг ат и: 1 – н а ко лі ні т а 2 – д о ко лі на ; 3 – п ат ер иц я; 4– 6 – к ий ки ; 7 – пл ьо то чк а з ло зи ; 8 – п ас ту ш а ло ж ка з б ер ез ов ої к ор и; 9 – д ер ев ’я на м ис оч ка т а ло ж ка п ас ту ха Т аб л. Х І. Ц яц ьк и із с ос но во ї ко ри : 1– 2 – к он ик и; 3 – в із оч ок і з дв ом а ко ле са м и; 4 – к он ик з п ан ич ем ; 5 – п ан ич ; 6, 7 – ч ов ни ки ; 8 – я єч ко ; 9 – к ор ит о www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 39 Т аб л. X II І. 1 – л ял ьк а з га нч ір ок в о дя зі ; 2– 4 – л ял ьк а- « па ня нк а» з т ра ви ; 5 – л ял ьк а з га нч ір ок ; 6 – ї ї со ро чк а; 7 , 10 – с пі дн иц я з на гр уд ни ко м ; 8 – ф ар ту х з на гр уд ни ко м ; 9 – к оф ти нк а Т аб л. X II . Д ит яч і за ба вк и – ц яц ьк и www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 40 Т аб л. X IV . i– V ii – « па ня нк а» ( ля ль ка з т ра ви ); 1 – д ет ал і но во рі чн ої « ко зи » Т аб л. X V . М уз и ч ні і нс тр ум ен ти : 1 – д уд ка з « га рб уз ин ня »; 2 – « пе рд ун »; 3 – д уд ка з в іл ьх и; 4 – с ви ст ок т а йо го д ет ал і; 5 – т ру ба з в іл ьх ов ої к ор и; 7 – « пи ск ав ка » www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 41 Т аб л. X V II . 1 – « гу рк ал ка »; 2 , 3 – « ж yх ал ки » з де ре ва ; 4 – « ж ух ал о» з к іс то чк и; 4 – ти рк ал ка ; i– V ii – г ра в н ож а Т аб л. X V I. 1 – д ів чи нк а в на м ис ті з к ор ін ня ло пу ха ; 2 – х ло пе ць -п ас ту х ки да є бу ла ву ; 3 – п ас ту х гр ає н а ду дц і; 4 – п ас ту х гр ає н а тр уб і 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 42 Табл. ХVІІІ. 1–3 – хлопці борюкаються (3 прийоми); 4 – пастух (Борис Дудченко) стругає ножем 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 43 Т аб л. X IX . 1 – д іт и ро бл ят ь пі чк и з пі ск у; 2 – г ра « У с ор ок и» ; 3 – д іт и в чо вн і на о зе рі ; 4 – б аб а й он ук а- ня нь ка в п ол і бі ля к ол ис ки , щ о ви си ть н а « тр ин ог ах », н ак ри та р яд но м 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 44 Табл. XX. 1 – гра «У довгої лози»; 2 – пастух сидить на «кублі»; 3 – гра «У перепілки»; 4 – гра «У неба»; 5 – гра «У вуха»; 6 – гра «У жука»; 7 – ковінька; 8 – хлопець на «ходулях» www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 45 Т аб л. X X I. 1 – д іт и м іс ят ь гл ин у; 2 – д іт и лі пл ят ь го рщ ик и й м ис оч ки з г ли ни ; 3, 4 – г ра « У д ул а» 1 2 3 4 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 46 Всеросійській археолого-етнографічній на раді 1932 року в Ленінграді. У спеціа- лізованих виданнях («Советская этно гра- фия») точилися широкі дискусії з при- воду шляхів розвитку науки, звучали заклики повністю підпорядкувати етно- графію «завданням соціалістичного будів- ництва» [64]. Компромісні заяви звучали навіть від провідних етнологів СРСР, які наголошували на перевагах «марксист- ського методу в етнографії», що є нібито «глибшим», порівняно з тими, що йому пе- редували, оскільки він вимагає вивчення етнографічного комплексу, тобто одночас- ного аналізу складових цього комплексу, а також синтезу, що з’єднує в єдине ціле окремі частини [60, с. 4] Такі настанови союзних центрів були обов’язковими для виконання в національ- них республіках. Відтак, ці тоталітарні тенденції відбились як на змісті й харак- тері дослідницьких напрямів, так і на іс- нуючих наукових організаційних струк- турах. Зокрема, уже з кінця 1920-х років у рамках ВУАН було створено Кабінет монографічного дослідження радянського села [8, с. 69]. З огляду на тиск нових обставин Н. За- глада вимушена була заявити про своє «методологічне переозброєння» та перехід до єдиної правильної марксистської мето- дології [4, од. зб. 126, арк. 1]. Це не могло не позначитися на характері її тогочасних студій, на компромісних формулюваннях її висновків, на насиченості текстів чис- ленними ідеологічними кліше, якими ряс- но пересипано вступ та написану нею до згаданої праці про Новошепеличі довідку про колгосп і «позитиви» колективізації. Проте ці «присилувані» поступки дослід- ниці в суспільно-політичних оцінках не знецінюють решти зафіксованих нею да- них, які представляють унікальні відо- мості з етнічності й етнокультури україн- ців-поліщуків [див.: 14, с. 57]. Фактично – це предметний експедицій- ний звіт Н. Заглади (зберігається в архіві ІМФЕ ім. М. Т. Рильського в рукописно- му варіанті) у вигляді записів польових даних, зібраних нею в ході експедиції, що у складі двох осіб (Н. Заглади та Ю. Пав- ловича) розпочала дослідження 12 липня 1934 року. У передмові вчена вказує на цілі та завдання експедиції, інформує про досліджені локації: «Основна дослідча ро- бота провадилась протягом місяця в кол- госпі “Незаможник” села Ново-Шепеличі, а крім того, були короткотермінові виїз- ди до сел: Кошаровка, Беньовка, Семи- ходи, Рудня-Сованська, з метою зібрати дані відмінного порядку, що їх можна було спостерігати в цих колгоспах. Робота була спрямована на збирання матеріалів за відживання старої спадщи- ни, пережитків в матеріальній культурі, побуті й свідомості людей та за ріст ко- лективного господарства й нового побуту; ці два завдання і були метою нашої до- слідчої роботи підчас згаданої експедиції. Протягом короткого, часу одного місяця, ми не могли охопити дослідами цього про- йденого етапу соцбудівництва в даній міс- цевості; для цього потрібно було б довго- термінової, колективної праці та великого числа фахівців. Тому нашу роботу треба вважати за попередню до такого система- тичного, стаціонарного досліду. Але й ті матеріали, що ми їх зібрали під час екс- педиції, дають конкретні дані не тільки до історії матеріальної культури, а також до історії колгоспного будівництва на По- ліссі» [4, од. зб. 166, арк. 2–3]. Дослідни- ця подає відомості про історію колгоспу «Незаможник», розкриває архаїчні вияви промислів та ремесел, що збереглися на Поліссі як пережиткові явища давнього господарства. Ідеться, зокрема, про бор- тове бджільництво (різновиди бортей), про техніку виробу пристосувань для здо- бування меду (пліт і лежех), про звичаї та повір’я, пов’язані з бджільництвом за умов колгоспного господарства. Дослідження збагачує унікальний ілю- стративний матеріал Ю. Павловича: це, зокрема, майже з документальною точніс- тю виконані малюнки народного житла, землеробські знаряддя широкого асорти- менту, приладдя бджільництва та рибаль- ства тощо [4, од. зб. 166]. Неабиякий інтерес для дослідників культури українського народного харчу- вання становить також студія Н. Заглади «Харчування в с. Старосіллі на Черні- гівщині» [21], уміщена в третьому числі «Матеріалів до етнології» (Київ, 1931). Робота складається з двох органічно по- єднаних частин: «Вступні уваги» [21, с. 83–110] та «Матеріали» [21, с. 111–196]. Компетентний науковий виклад з на- лежною історіографічною довідкою, огля- дом та аналізом напрацювань поперед- ників (вітчизняних і зарубіжних) має www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 47 Т аб ли ці д о пр ац і Н . З аг ла ди « Х ар чу ва нн я в с. С та ро сі лл і на Ч ер ні гі вщ ин і» [ 21 ]. М ал ю нк и Ю . п ав ло ви ча Т аб л. І . 1, 3 , 10 , 12 – к ов га нк и за то вк ув ат и са ло на б ор щ ; 5– 8 – т ов ка чк и до к ов га но к; 2 – б лю до де р е в’ ян е; 6 , 11 , 12 – в аг ан ки -к ор як и на р иб у; 9 – б лю до д ер ев ’я не Т аб л. I I. 1 . – м ’я ло д ер ев ’я не ; 2 – с ту пк а; 3 – м ір ка н а бо ро ш но ; 4 – к ру ж еч ок д ер ев ’я ни й; 5 – с іл ьн ич ка ; 6 – ц еб ер н а во ду ; 7 – о по ло ни к; 8 – 13 – л ож ки ; 14 – д іж еч ка ; 15 – б од ня н а са ло www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 48 Т аб л. I V . 1 – к оч ер га д ер ев ’я на ; 2 – к оч ер га з ал із на ; 3 – ча пл ій ка ; 4 – р ог ач і; 5 – л оп ат а; 6 – с ко во рі дк а; 7 – п ок ри ш ка ч ер еп ’я на ; 8 – ч уг ун ; 9 – г ор щ ик з п ок ри ш ко ю ; 10 – в аз ка н а ва ре ни ки ; 11 – г ор щ ик , на кр ит ий к ру ж ко м ; 12 – с ік ач н а ка пу ст у Т аб л. І ІІ . 1 – р еш ет о ш кі ря не ; 2, 3 – к ов ш і дл я бо ро ш на ; – к ор як -м ис ка д ля т іс та н а ва ре ни ки ; 5 – л оп ат ка ; 6 – к ач ал ка ; 7 – д іж а з ві ко м ; 8 – н оч ви н а бо ро ш но www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 49 Т аб л. V . 1– 4 – г ле чи ки д ля м ол ок а; 5 – 7 – м ис ки ; 8 – с по сі б м ’я ти в ар ен у ка рт оп лю м ’я ло м ; 9 – к ух ли к дл я во ди ; 10 – м ак іт ра ; 11 – п ор ос ят ни к че ре п’ ян ий Т аб л. V I. О бр яд ов а ви пі чк а www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 50 вступна частина праці (обсягом 27 с.). У ній авторка, залучаючи порівняльні дані з народної кулінарії інших народів, подає розлогі спостереження про сиро- винні ресурси та способи заготівлі хар- чових припасів рослинного й тваринно- го походження; приготування щоденних і святкових страв та напоїв; традиційне меню різних соціальних груп, дієтичне харчування, етикетні норми споживання їжі української людності. Іншу частину студії під назвою «Ма- теріали» (обсягом 86 с.) складають ви- кладені за такими ж тематичними бло- ками власне польові записи Н. Заглади, зроблені в досліджуваному селі. Крім французькомовного резюме, роботу допо- внюють шість таблиць, які репрезентують унікальні графічні зображення кухонно- го начиння, елементів обрядового печи- ва (виконані Ю. Павловичем) та чотири фото короваїв і обрядового печива. Поза сумнівом, дослідження Н. Заглади про культуру народного харчування в наго- лошеному селі виходить далеко за межі розвідок локального характеру і є етап- ною студією за даною проблемою в укра- їнській етнографії. Серед досліджень цього циклу, що були виконані іншими вченими Етнологіч- ного відділу Музею (Кабінету) за такою ж типологічною схемою і які були «ряс- но ілюстровані малюнками і фотографі- ями Ю. Павловича» [42, с. 12], – праці Л. Шульгиної 11 «Прилади для освітлення в с. Бубнівці на Поділлі» [69]; «Ткаць- кі верстати в с. Мартиновичі на Київщи- ні (Матеріали до історії ткацтва)» [70]; «Гончарство в с. Бубнівці на поділ- лі» [68] та ін. Найґрунтовніше виконана остання зі згаданих розвідок, що як за об- сягом, так і за змістом є своєрідною моно- графічною студією (89 с.), дослідницьким пріоритетом якої стала гончарна техніка бубнівських майстрів з етнографічного погляду. Ключовий розділ цієї праці побудова- ний на польовому матеріалі Л. Шульги- ної, зібраному авторкою під час її участі в експедиціях до с. Бубнівка (що відбулися взимку й восени 1926 р. та влітку 1928 р.). В експедиції, організованій Ю. С. Алек- сандровичем, який вивчав історію гон- чарства та економічний бік промислу, та- кож взяла участь, окрім Л. Шульгиної, Є. Спаська, котра досліджувала бубнів- ський орнамент із мистецького погляду [див.: 54, с. 46–48]. Фактично завданням учасників експедиції було монографіч- не вивчення всіх етнографічних аспек- тів гончарного промислу в с. Бубнівка. Предметному викладові матеріалу осно- вного розділу передує лаконічна історіо- графічна довідка авторки, що побудована головно на акцентуванні праць А. Прусе- вича, К. Шероцького, А. Зарембського, М. Фріде, Адамовича й Ю. Александро- вича. Л. Шульгина на основі добре осмис- леного й систематизованого польового ма- теріалу докладно розглядає особливості місцевих сировинних ресурсів, їх видо- бування та обробіток, гончарні знаряддя, процеси ліплення та випалювання посуду, асортимент виробів, техніки «писання», приготування фарби та поливи, вірування та повір’я, пов’язані з гончарським ремес- лом, питання реалізації продукції на яр- марках оптом і вроздріб тощо. Високою професійною компетентністю вирізняються «кінцеві уваги» досліджен- ня, що постають розлогим підсумком студії, написаним на засадах історико- порівняльної методики на базі широко застосованого фактажу й порівняльних даних з етнографії промислу в інших регіонах України. Усі спостереження вченої, представлені в основному розді- лі щодо тематичних блоків і рубрикацій, термінологічних категорій і реалій гон- чарства, Л. Шульгина узагальнює в під- сумковому розділі в проекції на основні гончарні осередки України (Поділля, Київщини, Полтавщини, Слобожанщи- ни, Галичини, ін.) та виявляє на цій під- ставі спільні загальноукраїнські вияви й локальні особливості бубнівської вжит- кової кераміки. Стаття доповнена десять- ма таблицями ілюстрацій з поясненнями, а також лаконічним резюме французь- кою мовою. Ця розвідка Л. Шульгиної, вкупі з умі- щеною в цьому ж другому випуску «Ма- теріалів до етнології» статтею Є. Спаської (про орнамент бубнівських гончарних ви- робів) та разом з дослідженням Ю. Алек- сандровича «Бубнівське гончарство», опуб лікованим у «Побуті» (Київ, 1929, чис. 4–5), постає, як і планувалося, важ- ливою складовою і досі єдиного у своєму роді монографічного висвітлення питан- ня побутування та розвитку бубнівського гончарства. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 51 Т аб ли ці д о пр ац і Л . Ш ул ьг ин ої « Го нч ар ст во в с . Б уб ні вц і на п од іл лі » [ 68 ] 31 42 31 42 Т аб л. І . 1 – н ос ит ь гл ин у в м іш ку ; 2 – о бк оп ує гл ей л оп ат ою н а ря дн і. 3 – м іс ит ь но га м и; 4 – в иб ир ає к ам ін чи ки р ук ою Т аб л. I I. 1 – р іж е гл ей д ро то м ; 2 – з во ди ть « кр уг а» ; 3 – м іс ит ь ру ка м и; 4 – в ик ач ує « ка ча лк у» www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 52 Т аб л. I V . Го рщ ик и та п ок ри ш ки Т аб л. V . М ис ки www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 53 Т аб л. V I. Р об от а за г он ча рн им к ру го м 31 42 1 2 Т аб л. I II . 1 – т ов че г ли ну т ол ок ом ; 2 – в ну тр іш ні й ви гл яд х ат и го нч ар я www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 54 Т аб л. V II . 1 – г ор но ; 2 – г ор но в п ов іт ці ; 3 – г ор но в б ал га ні ; 4 – п ал ит ь « го ли во » 31 42 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 55 Т аб л. V II I. 1 – с уш ат ь по су д; 2 – н ос ят ь по су д; 3 , 4 – у кл ад ає в г ор но 31 42 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 56 Т аб л. I X . 1– 5 – м ис ки ; 6 – б ар ил о; 7 – р ин ка н а ні ж ка х; 8 – ва зк а на в ар ен ик и Т аб л. X . 1– 2 – м ис ки ; 3– 5 – к ух ли ки д ля к ол ив а; 6 – п ос та ве ць д ля к ут ы ; 7 – п ос та ве ць д ля с ир у 1 6 3 2 7 4 5 1 63 2 7 8 4 5 www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 57 Предметом дослідницької уваги Л. Шуль- гиної стали також прилади для освітлення в с. Бубнівка від найдавніших до сучасних зразків, відомості про які вчена зуміла зі- брати під час експедиції на Гайсинщину в березні 1926 року. Хоча фактологічну основу праці і склали дані власних спо- стережень дослідниці, проте це не є просто експедиційний звіт, а самодостатня науко- ва розвідка, авторитетності висновкам якої додає залучення (як порівняння) малові- домих аналогічних фактів, зафіксованих знаними зарубіжними вченими, з культур давніх народів світу. Зокрема, провівши ти- пологію архаїчних приладів для освітлен- ня (факели, свічки, лампи-світильники), Л. Шульгина екстраполює свої висновки на подібні реалії, описані у працях В. Гафа, Мілера, Нідерле, Шрадера, і робить спро- би віднайти локуси виникнення та шляхи поширення найдавніших освітлювальних пристосувань, зазначаючи, що, відповідно до зони поширення, культурних впливів та запозичень, ці стародавні прилади набува- ють певних особливостей і «найрізнородні- ших форм в різних народів світу, залежно від їхнього стану культурного та історичної доби» [69, с. 52]. Опираючись на класифікацію В. Гафа, учена до «доби факела» долучає (як най- примітивніший її різновид) «скалки» та сірники; а до переходових форм – від фа- кела до свічки – «дідуха» («дідушка»); до найпримітивніших зразків третього типу (доба ламп-світильників) дослідни- ця відносить каганці в усьому їх розмаїтті (від приладів, які за резервуар освітлення мають камінь із природною заглибиною, мушлів, черепашок, кісток – до каганців гончарської роботи). Отже, послуговую- чись еволюційно-типологічним підходом до систематизації та осмислення матеріа- лу, Л. Шульгина водночас постає як при- хильниця теорії «культурних кіл» і мі- граціонізму в інтерпретації зафіксованих нею пережиткових форм місцевої етно- культури, хоча при цьому й не відкидає гіпотетично суто місцевих особливостей вживання вогню для освітлення. Розвід- ка була виголошена як доповідь Відді- лу етно логії 7 грудня 1927 року. Окрім французькомовного резюме, текст допов- нено двома таблицями типологічно систе- матизованих малюнків Ю. Павловича, що подають 26 зразків способів освітлення за допомогою вогню (розміщених в еволю- ційній послідовності їх постання й розви- тку) [69, с. 67–68]. У подібному форматі написана розвід- ка Л. Шульгиної про ткацькі верстати в с. Мартиновичі, в основу якої теж покла- дено записи вченої, зроблені під час екс- педицій на Київщину з метою організації стаціонарних станцій для вивчення народ- ної техніки, будівництва, ремесел тощо [див.: 23, с. 13; 70]. Подана у вигляді сис- тематизованого експедиційного звіту як «матеріали до історії розвитку ткацтва», ця невеличка стаття відповідно закценто- вана авторкою головно на питанні еволю- ції техніки народного ткацтва. Побіжний огляд праць зарубіжних (Метью, О. Мей- сон, Гайден, Л. Рот, В. Гаф, А. Кремер та ін.) та вітчизняних (Василенко, Аран- даренко, Чубинський, Шухевич, Гнатюк, Бабенко, Вовк й Зарембський) авторів дав підстави Л. Шульгиній зробити висновок, що предметом їхньої уваги були доскона- ліші ткацькі верстати, «які власне станов- лять уже мало не останні кільця в тому довгому ланцюгові культурних змін, що їх мусив був зазнати <…> ткацький вер- стат. Про верстат примітивнішої будови, напр. про так звані “кросна на сохах”, як ті, що їх описуємо в цій розвідці, маємо самі побіжні відомості <…> Дослідження їх може докинути нового світла до питан- ня про розвиток ткацького верстату» [70, с. 70]. Отже, обрання Л. Шульгиною за предмет уваги виявів примітивної техніки й технологій у ткацькому промислі ціл- ковито перебувало в річищі еволюційної методології пошуку пережиткових форм культури. Відповідно до поставленого дослідни- цею завдання, у розвідці розглянуто будо- ву верстата; зроблено його докладний опис, з акцентацією на розвиток «стативи», на загальноукраїнські характеристики регіо- нальних зразків тощо. Розвідку, що була виголошена як доповідь на засіданні від- ділу етнології 16 січня 1928 року, допов- нюють п’ять таблиць малюнків Ю. Пав- ловича, які подають як загальний вигляд верстата, так і його основні елементи та відображають окремі процеси ткацтва. Серед досліджень зазначеного циклу – праця Л. Шульгиної «Українські воско- бійні» (1929 р.), у якій авторка на осно- ві аналізу польових матеріалів з Волині, Полтавщини, Київщини, Чернігівщини розкриває розвиток промислу добування www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 58 Т аб ли ці д о пр ац і Л . Ш ул ьг ин ої « п ри ла ди д ля о св іт ле нн я в с. Б уб ні вц і на п од іл лі » [ 69 ]. М ал ю нк и Ю . п ав ло ви ча Т аб л. I . 1– 8 – с ос об и св іт ит и ск ал ка м и; 9 , 10 – с ір ни ки Т аб л. I I. 1 – 12 – с ві чк и; 13 – 16 – к аг ан ці www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 59 Т аб л. І . К ро сн а на с ох ах Т аб л. I I. 1 – 4 – в ор от ил а; 5 – « на бі ел ки »; 6 – п он ож і; 7 – ц ур ки ; 8 – п ру ж ки ; 9 – ч ов ни к Т аб ли ці д о пр ац і Л . Ш ул ьг ин ої « Т ка ць кі в ер ст ат и в с. М ар ти но ви чі н а К иї вщ ин і (м ат ер іа ли д о іс то рі ї тк ац тв а) » [ 70 ]. М ал ю нк и Ю . п ав ло ви ча www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 60 Т аб л. I II . 1 – к ро сн а до о сл он у; 2 – в ор от ил о пі д ос но ву Т аб л. I V . 1 – к ро сн а пі д ш ир ок е по ло тн о; 2 – к ро сн а зв ич ай ні www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 61 Табл. V. 1 – кросна «походючі»; 2 – «набіелка» порожня; 3 – поножі на кілку; 4 – колесо із зубцями та «песиком» www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 62 воску. У розвідці на засадах еволюціоніз- му подається класифікація воскобоєнь, починаючи від найпримітивніших зразків [4, од. зб. 165]. В арсеналі наукового доробку Музею (Кабінету) антропології та етнології ви- окремлюється науковою ґрунтовністю та новизною фактографічної бази ще одна праця Л. Шульгиної «Бджільництво в с. Старосіллі на Чернігівщині», уміщена в третьому числі «Матеріалів до етноло- гії» [66]. Розвідка (обсягом 75 с.) побудо- вана за схемою, аналогічною до викорис- таної в праці Н. Заглади («Харчування у с. Старосіллі на Чернігівщині»), що вказує на плани дослідниць подати в пер- спективі в еволюційному методичному річищі монографічний опис усього госпо- дарського комплексу мешканців села. У вступі містяться відомості про чер- нігівське бджільництво, короткий історіо- графічний огляд (у якому наголошуються праці Чубинського, Грінченка, Єфименка, Шафонського, Тимковського, Аксакова, Сержпутовського, Міллера, Мошинського та ін.) і справедливо зазначається: «Ці лі- тературні джерела, правду сказати, дуже нечисленні, здебільшого мало повні, крім того, не раз трапляються тут самі побіжні та уривчасті відомості» [66, с. 8]. У фокусі уваги вченої – весь спектр постання й розвитку промислу: від борт- ництва – до різновидів вуликів і па- січницького приладдя; від догляду за бджолами – до продуктів пасічництва і по вір’їв, пов’язаних із бджільництвом. На основі своїх експедиційних обсервацій до- слідниця робить слушні висновки про те, що найпоширенішою формою вуликів у селищі є бортові колоди (вулик-бортяк) – «класична форма вулика для бджільни- цтва лісового типу у всіх східних слов’ян» [66, с. 66]; віднаходить аналоги подібного бджільництва в інших країнах зі схожи- ми природними умовами (Росія, Польща, Білорусія). Це одне з перших у вітчизняній етно- логії спеціальне дослідження, у якому дається системний огляд українського бджільництва як за польовими матеріала- ми, зафіксованими в межах одного села, так і за опублікованими відомостями по- передників. Справжньої професійної компетент- ності студії додає і розлогий та вичерп- ний список літератури, і серія таблиць із графічними малюнками Ю. Павловича (6 табл.), і оригінальний фотоматеріал, і переконливі висновки авторки. Без пе- ребільшення, це перша поважна науко- ва розвідка серед вітчизняних робіт про бджільництво українців-поліщуків, яка не втратила наукової ваги й досі. У «Матеріалах до етнології» було опуб- ліковано також цілу серію невеличких статей, що належали перу художника- етнографа Музею (Кабінету) Юрію Пав- ловичу (зокрема, про еволюцію ніжки в стільці та столі, про поліський курінь, про шиття й носіння одягу, про мисник, про вживання кошика та мішка, про ево- люцію українського народного орнамен- ту тощо). Так, у вступних заувагах до статті про розв’язання селянами місцевими тради- ційними способами вузькотехнічного пи- тання – прикріплення ніжок до столів і стільців – Ю. Павлович намагається роз- крити та проілюструвати замальовками (зробленими на Київщині в сс. Марти- новичі й Федорівка та на Коростенщині в с. Озеряни) послідовні щаблі еволюції давньої народної побутової техніки [39] – від примітивних ослонів-колодок із при- родними ніжками-сторчами до сучасних типів столів, доповнених шухлядами; з розкриттям різних систем кріплення та технічної ролі «поперечок». Подібна концепція покладена і в осно- ву розвідки Ю. Павловича «Мисник» [3, од. зб. 3], фактологічною базою якої ста- ли польові відомості, зібрані ним у різних кутках України, та замальовки (43 зраз- ки) розмаїтих локальних типів мисників, починаючи від найпримітивніших пере- житкових форм. Систематизувавши та упорядкувавши зафіксовані зразки цих народних меблів, автор розкриває їх ево- люцію і простежує перехід від примітив- ної полиці до посудної шафи буфетного типу. Пильну увагу дослідник приділив і функціональним особливостям різних частин мисника (верхня мала естетичну функцію і призначалася для орнаменто- ваного декоративного посуду, а нижня – для вжиткового); його розташуванню в інтер’єрі селянської хати; різьбленому де- коруванню бортових планок та різьблен- ню опірних сторчових дощок (у вигляді стилізованого коника), тобто розглядає цю вжиткову річ інтер’єру як частину культурного комплексу в його широко- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 63 Т аб ли ці д о пр ац і Ю . п ав ло ви ча « Д о пи та нн я пр о ев ол ю ці ю н іж ки в с ті ль ці т а в ст ол і» [ 39 ] Т аб л. І . 1 – к ол од ка з п ри ро дн им и ні ж ка м и; 2 – ос лі н з па ро ю п ри ро дн их н іж ок ; 3– 8 – р із ні в ид и ні ж ок Т аб л. I I. Р із но ви ди с то лі в www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 64 му суспільно-побутовому функціоналі та в історичній ретроспективі. Художник- дослідник кожну тезу своїх спостережень унаочнює фахово виконаними малюнка- ми, що вирізняються належною фіксацією деталей. Окрема, добре проілюстрована малюн- ками, розвідка художника присвячена висвітленню еволюції народних житлобу- дівних технік, а також тимчасового жит- ла лісорубів – куренів. Її основу складає етнографічний матеріал, зафіксований художником 1928 року в с. Замисловичі на Коростенщині та біля с. Новошепеличі на Чорнобильщині. Дослідник докладно описує та аналізує різні варіанти куре- нів (круглого і звичайного), подаючи цю житлобудівну реалію не відрубно, а як складову комплексу життєзабезпечення, у системі інших соціально-господарських практик народного життя, у послідовності технічного вдосконалення їх будівництва і функціональних характеристик, у вияв- ленні залежності конструкції тимчасового житла лісорубів від кліматичних умов, рівня ґрунтових вод, складу ґрунтів, пори року тощо. Характеризуючи техніки спо- рудження різних типів куренів, Ю. Пав- лович акцентує увагу на їх еволюційному поступі: особливостях конструювання в одну цілу будову трьох куренів; розмаї- тості «розсоховил» у народній техніці; способах істотного збільшення внутріш- ньої житлової площі куреня тощо. Ху- дожник-етнограф слушно констатує, що еволюція житлового будівництва прямо узалежнювалася від характеру місцевос- ті, кліматичних умов, природноресурсних матеріалів, а відтак в історичній ретро- спективі розвиток наземного житлового будівництва відбувався шляхом зведення житла на сторчах чи на сваях; споруджен- ня куренів; копання землянок. Предметом спеціальної етнографічної статті Ю. Павловича стало також питан- ня про найпростіші народні способи пе- ренесення вантажів. Своє дослідження художник базує на спостереженнях за людністю міста Києва на узвозі Смирно- ва, який з’єднував Житній і Сінний база- ри і по якому покупці переносили продук- ти з Подолу у верхню частину міста. Цю, здавалося б, дуже вузьку тему з антропо- логії міста він, однак, ставить у широкий історичний контекст – функціонування певного культурно-господарського комп- лексу, розкриваючи її з погляду еволюції примітивного транспорту. Опираючись на еволюційно-типологічний метод, Ю. Пав- лович висловлює слушні міркування про зумовленість розмаїття способів перене- сення вантажів віковими, статевими, со- ціальними особливостями та природно- географічними факторами. Повз пильне око науковця не проходять непоміченими і факти впливу розмірів, ваги, форми та природи і складу об’єкта перенесення на способи його транспортування. Ю. Пав- лович зауважує також, що специфіка пе- ренесення узалежнюється від локальних навичок, «що передаються людині тради- ційно від предків». Етнічні успадкування і пояснюють, на його думку, незвичні для української людності (серед якої прийня- то важкі речі переносити переважно на плечах), але такі природні для східних народів способи перенесення на голові великих ємностей і важких речей. Резю- муючи, Ю. Павлович підкреслює зв’язок між звичними способами перенесення вантажів і особливостями фізичної будо- ви людини: «Звичайно, і спосіб носити на голові, і спосіб носити на плечах повинні базуватися на певній манері ходити, на звичці тримати свій стан чи рівно, чи по- хило, на розвитку у відповідному напрям- ку комплексу м’язів і почуття рівноваги, і можливо, що антропологічні відміни да- ють певний напрямок вживанню того чи того способу носити, а цю звичку ще під- силювали фізичні спеціяльні властивості різних народів» [3, од. зб. 7, арк. 1]. Розкриваючи розмаїття технік пере- несення вантажів (на плечах, у руках, на ліктьовому суглобі, за допомогою ко- ромисла), Ю. Павлович зупиняється на характеристиці традиційних для україн- ців більш архаїчних («пережиткових») засобах транспортування (мішки, лан- тухи, торби); а також робить докладний огляд виготовлених кошиків та кошовок з лози, рогози, мотузок, що стали над- банням міської культури. За висновком Ю. Павловича, з розвитком сучасних ти- пів транспорту та краще організованою торгівлею (що наблизилася до споживача і зменшила потребу перенесення вантажів на значні відстані) у техніці перенесення перемістилося «місце основного опертя ваги» – з плечей на руку і пальці. Праця містить кілька десятків якісно виконаних графічних зображень, які розкривають www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 65 Великдень Зелені свята АКВАРЕЛЬНІ МАЛЮНКИ ЮРІЯ пАВЛОВИЧА www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 66 Маковія Зелені свята www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 67 еволюцію технік перенесення, ілюструю- чи історію розвитку примітивного тран- спорту в контексті суспільного поступу. Оригінальною за предметом досліджен- ня є також його ж стаття «З літніх вра- жень художника-етнографа» [3, од. зб. 1], у якій порушується питання про одяг міських дітей наприкінці 20-х – на почат- ку 30-х років ХХ ст., про його залежність від сезонних змін пір року, від вікових та статевих особливостей. На основі спосте- режень за дітьми на київських вулицях улітку 1927 року художник подає опис одягу хлопчиків і дівчаток як соціокуль- турних комплексів, торкається питань функціональних властивостей одягу, його соціальних особливостей, трансформацій нагрудного та поясного дитячого вбрання й виникнення «нероздільного» (спільного для верхньої і нижньої частин тулуба) одя- гу. Розвідка проілюстрована двадцятьма малюнками, розміщеними згідно з тенден- цією до зменшення кількості одягу, залеж- но від температурних сезонних режимів. Для сучасних етнографів та мистецтво- знавців складають інтерес спостереження й висновки цього ж дослідника щодо еволю- ції українського народного орнаменту, яко- му присвячена його спеціальна стаття [40]. У ній науковець простежує процес посту- пового перетворення основного орнамен- тального мотиву на вишивках рушників, виявлених ним у с. Семереньки (поблизу Сорочинців) та с. Шилівка Хорольського повіту (1906), – візантійського двоголового орла, вишитого червоною заполоччю: від вкраплення окремих рослинних елементів до цілковито рослинної стилізації орна- ментальних зображень (при збереженні самої схеми орнаменту). Як наголошувалося, формування спів- робітниками Музею бази фактологічних тематично однорідних даних за єди- ною системою програм і запитальників уможливлювало перспективу картогра- фування, що (як продуктивна методика систематизації та осмислення матеріалу) актуалізувалася в тогочасному науковому дискурсі. Музей антропології та етно логії в особі Ю. Павловича фактично започат- кував застосування в українській етно- графічній науці початку ХХ ст. методу картографування. Художник-етнограф, перейнявшись проблемою картографу- вання елементів матеріального побуту, зібрав багатий польовий і публікаційний етнографічний матеріал, на основі якого виконав ілюстровані карти з народного одягу та житла України, що мали стати своєрідним синтезом усієї виконаної ним роботи. Карта одягу, якій автор дав на- зву «Північна і Середня Україна в типах народного вбрання 1900–1909», на жаль, залишилася незавершеною і «дає лише типи [одягу] Київської, Чернігівської і Полтавської губерній у многокутнику між пунктами: Чернігів, Сосниця, Полтава, Умань, Козятин і Чорнобиль» [6, арк. 2]. Проте вона й сьогодні, завдяки достовір- ній джерельній базі, становить неабиякий науковий інтерес для дослідників (один зі зразків карти зберігається в приватній колекції у Львові). Іншу спробу картографування реалій матеріальної культури, зокрема україн- ського народного житла, було зроблено в 1920–1930-х роках Всеукраїнським етно- графічним товариством, членами якого фактично були всі співробітники етноло- гічного відділу Музею (Кабінету), у тому числі і Ю. Павлович [62, с. 37]. Попри те, що тоді були виконані певні роботи й ви- готовлені ілюстративні картки, праця так і не була завершена, а чимало зібраних ма- теріалів було розпорошено 12. Робота була завершена автором уже в повоєнні роки. На початку 1930-х років у радянській етнографії (у тому числі і в українській як її складовій) починається переломний період, характерний докорінною зміною напрямів, змістів і методології досліджень [див.: 59, с. 196–203]. Бурхливі дискусії про предмет і завдання етнографії, що то- чилися в наукових середовищах усіх під- радянських республік, спричинилися до звуження дослідницьких рамок етнології; насадження єдиної ідеологічно заангажо- ваної марксистсько-ленінської методоло- гії, до оголошення мало не всієї джерель- ної бази науки «шкідливою буржуазною архаїкою»; до боротьби з «вещевизмом», засиллям пам’яток у музейній практиці, а як наслідок – знищення експонатів та заміни їх плакатно-ілюстративним матері- алом; до боротьби проти адептів буржуаз- ної ідеології та націоналізму в етнології і закриття провідних профільних центрів ВУАН та музеїв і, зрештою, – до заборони й вилучення з наукового вжитку самого терміна «етнологія» – як «сурогату бур- жуазного суспільствознавства» [28, с. 11; 57, с. 188–197]. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 68 У 1930-х роках, після ліквідації етно- графічних установ УАН, було також лік- відовано Музей (Кабінет) етнології та ан- тропології, колекції якого були передані до Державного історичного музею УРСР у Києві, а більшість наукових працівни- ків – репресовано. Співробітників Му- зею (Кабінету) А. Онищука, Н. Загладу, Л. Шульгину та їхнього керівника А. Но- сова звинуватили в наслідуванні науко- вих буржуазно-націоналістичних погля- дів Хв. Вовка, у тенденційності тематики досліджень. З-поміж поодиноких нерепресованих співробітників Музею (Кабінету) антро- пології та етнології був Ю. Павлович, кот рий, попри те, що 1934 року після так званої реорганізації цього закладу був фактично розформований, не полишав своїх етнографічно-мистецьких пошуків ні після реальної ліквідації наукової уста- нови, ні навіть у роки лихоліття Другої світової війни. Він завершив кілька аль- бомів про традиційні свята та обряди (де подано оригінальні ілюстрації про Різд- вяні, Великодні та Зелені свята), про молодіжні та дитячі забави. Серед етно- графічних малюнків художника цього пе- ріоду – цікаві зображення молодіжних за- бав з Волині та Полтавщини; персонажів народної демонології (водяників, лісови- ків, русалок тощо) 13. * Завершуючи побіжний огляд дослід- ницької діяльності цього академічного осередку, наголосимо, що незважаючи на надто короткий термін його функціону- вання, все ж таки значення його в історії вітчизняної етнології окресленого періоду важко переоцінити. Завдяки новій методо- логії, масштабності реалізованих планів і проектів, подвижництву його нечисленних співробітників Музей (Кабінет) антропо- логії та етнології ім. Хв. Вовка здобувся на справедливе визнання вітчизняними та зарубіжними експертами як справді «ви- значна, – за словами професора Мурка з Праги, – наукова організація» [47]. примітки 1 Олександр Гаврилович (Алешо 1890– 1922) народився на Поділлі (с. Грушки Балт- ського повіту) у сім’ї службовця цукроварні. Після переїзду родини до Умані навчався в місцевій гімназії, а згодом – у Київському, а пізніше – у Петербурзькому університеті на природничому відділі фізико-математичного факультету зі спеціальності географія та етно- графія [див.: 33, с. 40]. У Петербурзькому університеті мав щасливу нагоду слухати лек- ції відомого антрополога та етнолога Хв. Вов- ка, що й визначило його професійну долю. За дорученням Хв. Вовка та Петербурзького антропологічного товариства, О. Алешо ще в студентські роки здійснював антропологічні експедиції; у 1911 році робив антропологіч- ні обстеження людності Уманського й Тара- щанського повітів; а 1912 року брав участь в антрополого-етнографічній експедиції на Урал (у Пермську, Уфимську та Оренбурзь- ку губернії), формував колекції для Етно- графічного відділу Російського музею [див.: 12, с. 20]. Результативною була його участь у експедиції на Херсонщину в 1914 році, у ви- сліді якої було здійснено антропологічні по- міри місцевого населення та зібрано колекцію етнографічних пам’яток (одяг, головні убори, прикраси). У 1916 році О. Алешо бере участь в експедиції до Малої Азії. У 1918 році О. Алешо переїжджає до Ки- єва, працює редактором у «Книгоспілці», обирається дійсним членом-секретарем Укра- їнського наукового товариства, головою етно- графічної секції Губкому та редактором Край- видаву з антропології, етнографії та історії первісного суспільства [5, од. зб. 1, арк. 1]. У 1918–1919 роках він працює головою Му- зейної секції художньо-промислового відділу Міністерства освіти; розробляє плани вивчен- ня та розвитку кустарної промисловості. З 1921 року О. Алешо активно працює над створенням, підбором штату та розгортанням діяльності Музею антропології та етнології ім. Хв. Вовка. Проте тяжкі умови життя піді- рвали здоров’я талановитого вченого. У квітні 1922 року він пішов із життя. Наукова спадщина О. Алешо – це не лише згадані його прикладні студії з антропології та етнології, а й опубліковані праці («Антропо- метричні досліди українського населення Уманського повіту на Київщині» (Київ, 1919); «Хв. Вовк як антрополог» (Київ, 1919), а та- кож антропологічні та етнографічні карти до праць Хв. Вовка, уміщених у другому томі видання «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Санкт-Петербург, 1916). Станов- лять інтерес для дослідників народного одягу та побуту також зібрані ним за анкетами Ро- сійського географічного товариства відомості до етнографічної карти, що зберігаються в Ар- хівних наукових фондах рукописів та фоно- записів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського (далі – АНФРФ ІМФЕ) [5, од. зб. 4; 5, од. зб. 5]. Варті також уваги й опублікування його пе- реклади праць професора Лейпцизького уні- верситету Карла Вейле «Культура безкуль- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 69 турних» [5, од. зб. 6] і «Первістки людської культури» [5, од. зб. 7] та ін. 2 Переважна більшість перевезених до Ки- єва матеріалів зі спадщини Хв. Вовка (за ви- нятком збірок пам’яток) нині зберігається в Науковому архіві Інституту археології НАН України. 3 У тогочасній публіцистиці та статутних документах установи терміни «етнографія» та «етнологія» не завжди розмежовуються і не- рідко подаються як синонімічні відповідники. 4 Анатоль Носів (Носов) (1883–1941 (?)) – відомий вітчизняний антрополог, археолог, музейник, автор оригінальних антропологіч- них розвідок – народився на Полтавщині в с. Носівка Костянтиноградського повіту. Се- редню освіту здобув у Реальній школі Пол- тави (закінчував у Двинську), а вищу – роз- почав здобувати в Ново-Олександрівському інституті сільського господарства та лісо- водства; згодом навчався в Петроградському університеті, куди перевівся на географічний відділ фізико-математичного факультету. Від- так вищу освіту здобув зі спеціальності «етно- графія та антропологія». Як учень Хв. Вовка він пройшов вишкіл під його керівництвом в Антропологічному товаристві при Петроградському університе- ті. За дорученням Товариства та Російського музею (Петербурга) в 1909–1910 роках А. Но- сів брав участь в антропологічному вивченні населення Забайкалля, а в 1911–1913 роках – з антропологічного погляду досліджував люд- ність Сербії, зібравши для музею етнографіч- ні матеріали; 1913 року мав відрядження до Монголії, де за дорученням цих же інститу- цій вів антропологічні обміри; з цього ж року почав працювати в Етнографічному відділі Російського музею. У 1918 році за доручен- ням Петроградської академії наук здійснював дослідження національного складу населен- ня України (антропологічні досліди вдалося здійснити на Полтавщині та Київщині, а в Таврії – лише частково, через військові по- дії). Про результати своїх досліджень у Сер- бії та Монголії робив доповіді на засіданні Антропо логічного товариства. Після переїзду до Києва з 1918 року почав працювати у Всенародній бібліотеці ВУАН на посаді бібліотекаря та секретаря. Працю- вав у Комісії зі складання Енциклопедичного словника, завідувачем Секції сільськогоспо- дарського побуту, секретарем та консервато- ром Музею наукового товариства, завідувачем історико-етнографічного відділу Київського крайового музею. З 1922 року очолив Музей (Кабінет) ан- тропології та етнології ім. Хв. Вовка в Києві, керував відділом антропології та передісторії в цій установі. Був членом Всеукраїнського археологічного Комітету ВУАН, редактором (разом з М. Рудинським) річників «Антро- пологія» (І–ІІІ випуски) [див.: 4, од. зб. 78, арк. 2–3]. Ученому належить низка публікацій з ан- тропології українців Кубані, Поділля; крим- ських татар і болгар; він є автором «Слов- ника антропогеографічної термінології» (1931), кількох історіографічних розвідок про Хв. Вовка та ін. У зловісних для української науки 1930-х роках був репресований як представник бур- жуазної школи Хв. Вовка. Після заслання працював у краєзнавчому музеї м. Ялти. 5 Знаний український етнограф, уродже- нець Коломиї Антін Онищук (1883 р. н.) виявляв професійну зацікавленість до етно- графії, ще працюючи вчителем у низці сіл Покуття та Гуцульщини: студіював і публі- кував у виданнях Наукового товариства іме- ні Шевченка (НТШ) розвідки про народну уснопоетичну творчість і матеріальну культу- ру, про народні звичаї та вірування, народний календар («Звичаї й вірування, прив’язані до поодиноких днів у році, записані у Зелениці в 1907–1910 рр.»; «Матеріали до гуцульської де- монології, записані у с. Зелениці Наддвірнян- ського повіту, 1907–1908 рр.»; «З народного життя гуцулів»; «Останки первісної культу- ри у гуцулів», «Народна пожива у Наддвір- нянському повіті» та ін.). Як член НТШ він також зібрав значну кількість етнографічних пам’яток для Музею НТШ у Львові. Після окупації Західної України польськими вій- ськами А. Онищук 1919 року переїздить у Наддніпрянську Україну, а з 1920 року вче- ний працює у видавництвах та музеях Києва [див.: 7]. З 1921 року його призначено кон- серватором Музею антропології та етнології ім. Хв. Вовка; а з 1922 року – завідувачем відділу етнографії цього Музею. В устано- вах ВУАН дослідник працював до 1927 року, а потому звільнився з роботи в установі ВУАН [див.: 4, од. зб. 79, арк. 2]. Перехід А. Онищука (за його заявою) з Академії на роботу до інших установ, що викликав широкий резонанс [15] був, воче- видь, спровокований виробничо-професійним конфліктом, що мав місце між ним і дирек- тором Всеукраїнського історичного музею А. Винницьким – з одного боку, та відомим дослідником-мистецтвознавцем і етнографом Данилом Щербаківським – з другого. Як ви- дається з окремих архівних відомостей, з яки- ми нам вдалося ознайомитися, протистояння базувалося на принципових професійних роз- ходженнях: Д. Щербаківський був представ- ником традиційного академічного підходу в охоронній та експозиційній музейній прак- тиці, натомість А. Винницький та частково А. Онищук були адептами нових «пролетар- сько-радянських методологій». Протистояння www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 70 і тиск на Д. Щербаківського з боку радян- ського чиновника А. Винницького (що згодом стало однією з причин трагічного відходу з життя Д. Щербаківського) мало певну проек- цію і на рішення спільного зібрання УАН про підтримку заяви А. Онищука піти з установи УАН (проте ці наші спостереження потребу- ють додаткових досліджень і перевірок). Протягом 1927–1933 років учений обіймав посаду доцента Київського художнього ін- ституту. З 1935 року А. Онищук працював старшим науковим працівником, а згодом – завідувачем відділу обліку та консервації му- зейних фондів Музею українського народно- го мистецтва. Наприкінці 1930-х років серед численної когорти інших народознавців та му- зейників був репресований. 6 Див., до прикладу, про результативність стаціонарного методу дослідження села Мша- нець Старосамбірського району Львівщини М. Зубрицьким у праці М. Глушка [14, с. 57]. 7 До такого масштабного монографічного вивчення населених пунктів Музеєм (Кабі- нетом) антропології може дорівнятися хіба що аналогічна праця етнографічного відділу Волинського краєзнавчого музею, ініційова- на В. Кравченком на Волині в рамках про- грами дослідів Етнографічної комісії ВУАН [див. 55]. 8 Художник-етнограф Музею (Кабінету) Юрій Павлович упродовж п’ятдесяти років поєднував свої професійні заняття із зацікав- леністю етнографією, вивчаючи й замальову- ючи явища етнокультури та формуючи нову цінну джерельну базу [див.: 52; 53, с. 124– 125; 56, с. 3–24]. Народився Юрій Юрійович у Києві (1872–1847) у сім’ї дійсного статсько- го радника, який походив з родини священи- ка з Уманщини. Мріючи з дитинства стати художником, Ю. Павлович, утім, за напо- ляганням батьків вступає на юридичний фа- культет Київського університету і поєднує на- вчання із заняттями в приватній рисувальній школі М. Мурашка. Ще в студентські роки під впливом лекцій відомого українського іс- торика професора Київського університету В. Антоновича в нього формується інтерес до народної культури й народознавства. Навча- ючись у Києві, юнак майже щоденно займа- ється малюванням, відвідуючи Сінний базар та виконуючи з натури замальовки типажів київських міщан, торговців, а також виробів дрібних селянських промислів та ремесел, ви- вчає побутову культуру. По закінченню Київського університету Ю. Павлович переїжджає до Петербурга, де обіймає посаду бухгалтера банку (1896–1918). Проте, навіть будучи службовцем банку, ху- дожник не залишив своїх захоплень етногра- фією: у вільний час він робить замальовки, фіксує побутові сценки з життя петербурзьких міщан (людські типажі, одяг, житло). Неаби- який вплив на становлення Ю. Павловича як художника-етнографа справило його особисте знайомство з визначним українським музей- ником і етнографом М. Біляшівським, етно- графами М. Сумцовим, Хв. Вовком. Озна- йомившись із народознавчим доробком своїх співвітчизників, Ю. Павлович професійно, з етнографічного погляду підходить до проб- леми художньої фіксації реалій етнокульту- ри: він не просто створює етнографічні зама- льовки, але й систематизує зібраний матеріал за конкретними класифікаційними методика- ми й рубриками, створюючи цілі тематичні серії. Знайомство дослідника із земляками – петербурзькими вченими-народознавцями, які працювали в системі Російської академії наук, сприяли його участі в етнографічних експедиціях Академії, що мали широку гео- графію, включаючи й Україну. Так, під час експедиції в с. Мартиновичі Київської губер- нії художник виконує етнографічні малюнки народного вбрання, житла та орнаменту [див.: 11; 52; 53, с. 118]. У петербурзький період художник багато подорожує, а в 1905–1912 роках часто здійс- нює короткотермінові поїздки у Фінляндію. Там він у вигляді акварельних замальовок скрупульозно фіксує всю гаму культурно- регіонального розмаїття народного вбрання та типажів людності країни початку ХХ ст. Один із численних альбомів Ю. Павловича (1905–1910), виконаних ним на основі подо- рожей по Фінляндії (до Турки, Виборга, Са- вонлінни та ін.), зберігся в родині художни- ка. Його було використано і підготовлено до друку В. Борисенко, В. Пилипенком, М. Ха- уталою та опубліковано за підтримки По- сольства Фінляндської Республіки в Україні [див.: 41]. 9 У своєму ґрунтовному нарисі про істо- рію етнографії знаний етнолог Євген Кагаров об’єктивно й виважено розглядає роль еволю- ційної теорії в антропології та етнології, яка поза тим, що вже й поступалася новим школам і концепціям (передусім – культурно-історич- ній школі, теорії культурних циклів, дифузіо- нізму, релятивізму та ін.), утім, мала багато прихильників у наукових колах європейських країн у 20-х роках ХХ ст. Є. Кагаров, хоча й не був адептом еволюціонізму, проте дав ви- соку оцінку еволюційним концепціям Тейлора в антропології, наголошуючи, що «значення Тейлорове в історії нашої науки надзвичайно велике», оскільки своїми працями він «поклав початок еволюційній школі в нашій науці» і «витворив цілу школу першорядних учених». «Морган, Мак-Ленан і Мен закладають поча- ток новому науковому рухові у царині етногра- фії – рухові, що в його основу лягли порівняна і індуктивна метода і всеосяжна концепція ево- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 71 люції. Тайлор запроваджує нові методи в до- сліди над історією культури, утворюючи епоху в розвит-ку етнографії, відкриває своїм учен- ням про анімізм та переживання [пережит- ки. – Г. С.] шлях для новітньої етнографіч- ної школи, що за її представників уважаються Ендр’ю Ленг, Фрезер, Марет і ін.» [див.: 26, с. 40]. Методологічні підходи еволюціонізму в поєднанні з іншими методиками й концепція- ми продуктивно використовувалися в етногра- фічних дослідженнях і музейних практиках аж до початку 30-х років ХХ ст. 10 Ніна (Неоніла) Борисівна Заглада (1896–1938) – знаний український етнограф, дослідниця матеріальної культури та дитячо- го побуту українців – народилася в Києві в родині службовця (по материній лінії доводи- лася родичкою відомому археологу, етногра- фу і музейнику М. Біляшівському). Середню освіту здобула в Києві 1914 року, а з 1914 по 1920 рік навчалася в Київському університе- ті, де прослухала три курси на правничому факультеті. У 1922 році вступила до Київ- ського археологічного інституту, де на етно- графічному відділенні з 1922 по 1924 рік про- слухала повний курс. У 1919–1922 роках працювала бібліотека- рем у Київській книжковій палаті, а впродовж 1922–1928 років обіймала посаду старшого бібліографа в Українському науково-дослід- ному інституті книгознавства. Водночас у ці роки працювала етнографом в Етнографічно- му музеї Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З грудня 1928 по січень 1934 року – при- значена на посаду молодшого наукового спів- робітника цього ж Музею, а після його роз- формування із січня 1934 року працювала на такій самій посаді в Інституті історії матері- альної культури ВУАН [див.: 4, од. зб. 126, арк. 1–2]. Була дійсним членом Етнографічної комі- сії, молодшим науковим співробітником Му- зею антропології та етнології ім. Хв. Вовка. Незважаючи на вимушене прилюдне визна- ння Н. Загладою у її життєпису та заявах ме- тодологічних «хиб», допущених «під впливом буржуазної методології Хв. Вовка», більшо- вицька влада внесла прізвище вченої до спис- ків неблагонадійних. «Будучи під впливом буржуазної методології в етнографії, – писала дослідниця, – в своїх роботах я припустила цілу низку хиб. В самокритичних виступах я визнала ці хиби та засудила їх і весь час працюю над своїм переозброєнням, над опа- нуванням єдиної наукової марксо-ленінської методології» [див.: 4, од. зб. 126, арк. 1]. Про- те це не врятувало дослідницю: 30 березня 1938 року її заарештували і хворою ув’язнили в катівні колишнього Жовтневого палацу в Києві. Можливим приводом до арешту (як за- певняли родичі Н. Заглади авторку цих ряд- ків) стала критика щодо рішення керівництва Історичного музею А. Винницького знищува- ти українські вишивки, які, на його думку, нібито нагадували фашистську символіку. За рішенням Трійки УНКВС Київської області 28 квітня 1938 року дослідницю розстріляли. 11 Провідний український етнограф і музей- ник Лідія Савівна Шульгина (1897–1938) (ді- воче прізвище – Тартаковська) народилася в Києві. У 1928 році закінчила Ленінградський університет. З 1921 по 1933 рік учена працюва- ла в Музеї (Кабінеті) антропології та етнології ім. Хв. Вовка [див.: 10, с. 60]. З 1927 року вона була призначена керівником Етнографічного музею. Її перу належать оригінальні розвідки (про гончарство та прилади для освітлення в с. Бубнівка на Поділлі, про ткацькі верстати в с. Мартиновичі на Київщині, про українські воскобійні тощо), а також розробки науково- методичного характеру («Пасічництво», «На- родний календар», «Засоби та способи перено- шення» та ін.). Л. Шульгина провадила значну роботу з комплектування та опрацювання му- зейних колекцій, з популяризації народної культури. У 1933 році вона була заарештована «за контрреволюційну діяльність», проте за два місяці звільнена через відсутність доказів, а в березні 1938 року була повторно заарешто- вана й засуджена до розстрілу. Вирок було ви- конано 28 квітня 1938 року. 12 На початку 1940-х років Ю. Павлович, який мав численні замальовки селянських хат Київщини, Полісся та Волині, за допомогою В. Мамонова приступив до складання схема- тичної карти народного житла, яка репрезенту- вала б у наочній формі регіональні особливості українських хат. Матеріалом для неї послужи- ли опубліковані малюнки, збірки світлин і за- мальовок пам’яток Харківщини, Полтавщини, Дніпропетровщини, Поділля та Західної Украї- ни. Для представлення житло будівної традиції Південної України, Київщини, Полісся та Во- лині було використано до 1700 зображень; спеці- ально було підготовлено понад сотню зображень власне для оформлення карти (див. : «Коротка пояснювальна записка до схематичної карти “Україна в типах селян селянських українських хат кінця ХІХ та початку ХХ сторіччя / скла- ли В. Мамонов, Ю. Павлович» [1, од. зб. 112, арк. 1]). Як зазначається в пояснювальній за- писці до цієї карти, спочатку було виготовлено зображення хат, кожне розміром 10 см × 6 см, а тому карта розміщалася на 15 аркушах ватма- ну і була незручною для користування. Оскіль- ки під час війни карта була вилучена німцями, то в 1943–1945 роках Ю. Павловичу (на основі збережених виконаних ним малюнків) вдало- ся виготовити нову типологічну карту меншого формату (92 см × 163 см). Художник виконав тло для цієї карти і 109 малюнків хат, основ- www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 72 на частина з яких відноситься до центрально- українських земель (менш вичерпно було ре- презентовано житлобудівну традицію степової зони та Західного Полісся). Представлені зо- браження розкривали особливості зовнішньо- го вигляду українських хат у регіональному аспекті, що давало можливість виявити дея- кі закономірності української житлобудівної традиції (зменшення висоти даху щодо висо- ти стін у напрямку із заходу на схід; побілка зов нішніх стін української хати тощо). У трав- ні 1945 року в Інституті фольклору та етно- графії Академії наук УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етноло- гії ім. М. Т. Рильського НАН України) на спе- ціальних зборах було продемонстровано карту та виголошено спільну доповідь Ю. Павловича й В. Мамонова про її сутність і особливості, під час обговорення якої було слушно акцентова- но неабияку наукову значимість карти [див.: 1, од. зб. 112, арк. 1 (зв.)] Карта й нині не втратила своєї актуальнос- ті для дослідників народної архітектури й му- зейних працівників, оскільки чимало зафік- сованих на ній зразків народного будівництва на сьогодні вже зникли, як і втрачено багато публікаційних матеріалів про них. Типоло- гічна карта народного житла та відповідні на- укові розробки до неї (покажчик і коротка по- яснювальна записка) зберігаються у АНФРФ ІМФЕ [див.: 1, од. зб. 110–112]. Незважаючи на економічну скруту і тяжку хворобу, художник до останніх днів (пішов із життя 13 вересня 1947 року) невтомно пра- цював над систематизацією своєї величезної художньо-етнографічної спадщини. Її високо оцінювали М. Рильський, Б. Рибаков, С. То- карев, Г. Маслова, П. Богатирьов та інші вче- ні, які зазначали, що матеріали Ю. Павлови- ча становлять винятковий науковий інтерес. 13 У повоєнні роки Ю. Павлович працював у Державному історичному музеї та в Інститу- ті мистецтвознавства, фольклору та етногра- фії АН УРСР (нині – ІМФЕ ім. М. Т. Риль- ського НАН України). Джерела та література 1. Архівні наукові фонди рукописів та фоно записів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль- ського НАН України (АНФРФ ІМФЕ), ф. 14, од. зб. 110; од. зб. 111; од. зб. 112. 2. АНФРФ ІМФЕ, ф. 15, од. зб. 54. 3. АНФРФ ІМФЕ, ф. 39, од. зб. 1; од. зб. 3; од. зб. 7. 4. АНФРФ ІМФЕ, ф. 43, од. зб. 41; од. зб. 42; од. зб. 43; од. зб. 46; од. зб. 47; од. зб. 78; од. зб. 79; од. зб. 97; од. зб. 116; од. зб. 125; од. зб. 126; од. зб. 130; од. зб. 165; од. зб. 166; од. зб. 173; од. зб. 300; од. зб. 301; од. зб. 302; од. зб. 303; од. зб. 304; од. зб. 305. 5. АНФРФ ІМФЕ, ф. 44, од. зб. 1; од. зб. 2; од. зб. 4; од. зб. 5; од. зб. 6; од. зб. 7. 6. Науковий архів Інституту археоло- гії НАН України (НА ІА НАНУ), ф. 9, од. зб. 156. 7. Арсенич П. І. Етнографічна діяльність Антона Онищука // Народна творчість та етно графія. – 1989. – № 4. – С. 22–28. 8. Артемський А. Я. Що таке Всеукраїн- ська Академія Наук (ВУАН). – Київ, 1931. 9. Березовський І. П. Українська радян- ська фольклористика. – Київ, 1968. 10. Борисенко В. Нариси з історії укра- їнської етнології 1920–1930-х років. – Київ, 2002. 11. Борисенко В. К. Етнографічна спадщи- на художника Ю. Ю. Павловича // Народна творчість та етнографія. – 1988. – № 5. – С. 65–70. 12. Борисенко В. К., Франко О. О. Народо- знавчі студії О. Г. Алеші // Народна творчість та етнографія. – 1990. – № 4. – С. 20–23. 13. Гладківський П. [Рец.] Ніна Заглада. Побут селянської дитини. Матеріали до мо- нографії с. Старосілля. 1929 // Первісне гро- мадянство та його пережитки на Україні. – Київ, 1929. – Вип. 2. 14. Глушко М. Методика польового етно- графічного дослідження. – Львів, 2008. 15. Громадська подяка А. Онищукові. Лист до редакції // Пролетарська правда. – 1927. – Ч. 221. 16. Дельєж Р. Нариси з історії антрополо- гії. Школи. Автори, Теорії. – Київ, 2008. 17. Дзбанівський Є. З. Музей антрополо- гії та етнології ім. Хв. Вовка // Київ. Провід- ник / за ред. Ф. Ернста. – Київ, 1930. 18. Заглада Н. Відділ монографічного до- слідження села (село Старосілля) / Всеукра- їнська академія наук. Провідник по Музею антропології та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1930. 19. Заглада Н. Побут селянської дитини. – Київ, 1929. 20. Заглада Н. Систематичні досліди над процесом змін в народному побуті // Побут. – 1928. – № 1. 21. Заглада Н. Харчування в с. Старосіл- лі на Чернігівщині // Матеріали до етнології / Всеукраїнська академія наук. Музей антропо- логії та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1931. – Вип. ІІІ : Матеріали до монографії с. Старосілля. – С. 83–196. 22. Заглада Н. Ярмо // Матеріали до етно- логії / Всеукраїнська академія наук. Музей антропології та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1929. – Вип. ІІ. – С. 11–45. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 73 23. З праці відділів Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка (короткий огляд) // Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1925. – Ч. 1. 24. Кабінет антропології та етнології ім. Хв. Вовка (завдання, історія та потреби) // Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1925. – Ч. 1. 25. Кагаров Є. Відділ еволюції та типоло- гії культури при Музеї антропології та етно- графії Академії Наук СРСР у Ленінграді // Первісне громадянство. – 1927. – № 1–3. 26. Кагаров Є. Нарис історії етнографії // Етнографічний вісник. – Київ, 1927. – Кн. 3. 27. Київський етнографічний музей // Життя і революція. – 1925. – № 8. 28. Маторин Н. М. Современный этап и задачи советской этнографии // Советская этно графия. – 1931. – № 1–2. 29. Наулко В., Франко О. Етнографічна та народознавча спадщина Федора Вовка // Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. – Львів ; Київ ; Нью-Йорк, 1996. 30. Носов А. До антропології кримських татар // Антропологія. – Київ, 1929. – Вип 2. 31. Носов А. Матеріали до антропології України. Українці Кубані // Антропологія. – 1928. – № 1. 32. Носов А. Матеріали до антропології України. Українці Поділля // Етнографічний вісник. – Київ, 1927. – Кн. 5. 33. Носов А. О. І. Алешо (9.11.1890 – 4.ІV.1922) // Вісник сільськогосподарської нау ки. – Київ, 1922. – Т. І. – Вип. 1. 34. Носов А. З. Професор Ф. К. Вовк в українській археології (1847–1918–1928) // Записки ВУАН. – 1930. – Т. 1. – С. ХХІІІ– ХХVІІІ. 35. Носов А. Ф. К. Вовк і українська нау- ка // Антропологія. – 1929. – № 2. 36. Онищук А. Розвідки над народним побутом (Методичні зауваження) // Побут. – 1928. – Ч. 2–3. – С. 3–10. 37. Онищук А. Розвідки над народним по- бутом // Побут. – 1929. – Ч. 4–5. – С. 5–13. 38. Онищук А. Уваги в справі систематич- них дослідів над матеріальною культурою на- шого села // Побут. – 1928. – Ч. 1. 39. Павлович Ю. До питання про еволю- цію ніжки в стільці та в столі // Матеріали до етнології / Всеукраїнська академія наук. Музей антропології та етнології ім. Хв. Вов- ка. – Київ, 1929. – Вип. ІІ. – С. 46–51. 40. Павлович Ю. До питання про еволю- цію українського народного орнаменту // Ма- теріали до етнології й антропології. – Львів, 1929. – Т. 21–22. – Ч. 1. – С. 111–116. 41. Павлович Ю. Фінляндія. 1905–1910. Альбом. – Київ, 2001. 42. Побут. – Київ, 1928. – Ч. 1. 43. Побут. – Київ, 1928. – Ч. 2–3. 44. Побут. – Київ, 1929. – Ч. 4–5. 45. Пролетарська правда. – 1925. – 4.VІІ. – Ч. 176. 46. Пролетарська правда. – 1925. – 6.ХІ. – Ч. 255. 47. Пролетарська правда. – 1926. – 9.ХІІ. – Ч. 285. 48. Пролетарська правда. – 1929. – 14.VІІІ. – Ч. 184. 49. Путилов Б. Н. Методология сравни- тельно-исторического изучения фольклора. – Ленинград, 1976. 50. Рудинський М. Деякі підсумки та ближчі завдання палетнологічних вивчень у межах УРСР : палеоліт, епіпалеоліт, ран- ній неоліт // Антропологія. Річник Кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1930. – Київ, 1931. – Вип. 4. – С. 145–184. 51. Рудинський М. Досліди в Журавці // Антропологія. Річник Кабінету антропології ім. Хв. Вовка. 1928. – Київ, 1929. – Вип. 2. 52. Симоненко І., Пиваківська С. Видат- ний етнограф-дослідник // Київська правда. – 1945. – 8 липня. 53. Скрипник Г. А. Етнографічні музеї України. – Київ, 1989. 54. Скрипник Г. Етнографія і мистецтво- знавство в науковій біографії Євгенії Спась- кої // Народознавчі та мистецтвознавчі праці Євгенії Спаської / [голов. ред. Г. Скрипник ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильсько- го]. – Київ, 2015. 55. Скрипник Г. Життєпис та наукова біо- графія Василя Кравченка // Кравченко В. Зі- брання творів. Т. 1. Етнографічна спадщина Василя Кравченка / [заг. ред. Г. Скрипник] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильсько- го. – Київ, 2007. – С. 9–25. 56. Скрипник Г. Сторінка з життя та худож- ньо-етнографічної творчості Юрія Павлови- ча // Україна в типажах народних, краєвидах і архітектурі : художньо-етнографічна спад- щина Юрія Павловича / [відп. ред. Г. Скрип- ник] ; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2010. 57. Скрипник Г. Українське етнографічне музейництво (20-ті – 90-ті роки XX ст.). – Київ, 1998. 58. Скрипник Г. Хведір Вовк і українська народознавча наука // Народознавча спадщина Хведора Вовка. Кн. 1 / [голов. ред. Г. Скрип- ник] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Риль- ського. – Київ, 2012. 59. Станюкович Т. В. Этнографическая наука и музеи. – Ленинград, 1978. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 74 60. Тан-Богораз В. Г. К вопросу о при- менении марксистского метода к изучению этнографических явлений // Этнография. – 1930. – № 1–2. – С. 3–56. 61. Токарев С. А. Ранние этапы развития советской этнографической науки (1917 г. – середина 1930-х годов) // Очерки истории рус- ской этнографии, фольклористики и антропо- логии. – Москва, 1971. – Вып. V. 62. У Всеукраїнському етнографічному то- варистві // Побут. – 1930. – Ч. 6–7. 63. Черняхов З. Е. Выставка первобыт ных орудий и оружия // Этнография. – 1928. – № 1. 64. Шах М. Организуем призыв робочих- ударников в этнографию // Советская этногра- фия. – 1932. – № 3. – С. 86–90. 65. Шевчук Т. Фольклористичні етюди. – Біла церква, 2017. 66. Шульгина Л. Бджільництво в с. Старо- сілля на Чернігівщині // Матеріали до етноло- гії / Всеукраїнська академія наук. Музей ан- тропології та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1931. – Вип. ІІІ. – С. 7–83. 67. Шульгина Л. В справі дослідження національних меншостей // Побут. – 1928. – Ч. 1. 68. Шульгина Л. Гончарство в с. Бубнівці на Поділлі // Матеріали до етнології / Все- українська академія наук. Музей антрополо- гії та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1929. – Вип. ІІ. – С. 111–200. 69. Шульгина Л. Прилади для освітлен- ня в с. Бубнівці на Поділлі // Матеріали до етнології / Всеукраїнська академія наук. Му- зей антропології та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1929. – Вип. ІІ. – С. 52–68. 70. Шульгина Л. Ткацькі верстати в с. Мартиновичі на Київщині (матеріали до історії ткацтва) // Матеріали до етнології / Всеукраїнська академія наук. Музей антропо- логії та етнології ім. Хв. Вовка. – Київ, 1929. – Вип. ІІ. – С. 69–88. 71. Этнография. – 1929. – № 2. SUmmary While showing the Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnology by example, the authoress considers the features of advance of Ukrainian ethnology in the 1920s – early 1930s. She raises the questions of transforming the principles of organization of core scientific centres’ activities, enlarging their network, developing new research trends, introducing an up- dated methodology, and strengthening the source base of ethnology by virtue of realizing perma- nent methods of folk ethnographic studies. The publication reveals the significance of the Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropo- logy and Ethnology for introducing an experience of leading European ethnological centres into domestic research practices and emphasizes the influence of prominent Ukrainian ethnologists Khv. Vovk upon developing a programme, aims and tasks of Ukrainian academic institutions pertaining to the humanities. The article accentuates a role of leading domestic scholars (A. Nosiv, O. Alesho, A. Onysh- chuk, N. Zahlada, L. Shulhyna, Yu. Pavlovych and others) in institutionalizing the academic discipline of ethnology, as well as analyses their creation in context of European research studies. The studies of those scholars principally dealt with scantily explored aspects of material mode of life whose examination was grounded on newly established source base of exceptio nally local nature, as well as on applying the pluralistic methodological approach (Evolutionism, Mi- grationism, Kulturkreiselehre, historical-comparative method and sociological theory of Émile Durkheim, Lucien Lévy-Bruhl, etc.). The article partially fills gaps persisting in the history of Ukrainian ethnology of the first third of the 20th century, and illuminates a tragic fate of do- mestic researchers perished in the Moloch of Stalin-era repressions. Keywords: ethnological centres, Khv. Vovk Museum (Cabinet) of Anthropology and Ethnol- ogy, A. Nosiv, O. Alesho, A. Onyshchuk, N. Zahlada, L. Shulhyna, Yu. Pavlovych, stationary research method, locality monographic studies. www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Провідний етнологічний осередок Української академії наук 20-х років ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge