Тенденції розвитку комерційної біотехнології

Біотехнологію не без підстав називають наймоднішою галуззю економіки останнього десятиріччя. Вона розвивається дуже швидкими темпами, аналогічно зростають і очікування майбутніх прибутків від її розвитку, що відображається в обсягах інвестицій і кількості нових біотехнологічних фірм. Разом із тим до...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
Hauptverfasser:	Новіков, В., Сидоров, Ю., Швед, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2008
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2091
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Тенденції розвитку комерційної біотехнології / В. Новіков, Ю. Сидоров, О. Швед // Вісн. НАН України. — 2008. — N 2. — С. 25-39. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2091
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20912025-02-23T19:14:17Z Тенденції розвитку комерційної біотехнології Новіков, В. Сидоров, Ю. Швед, О., Статті та огляди Біотехнологію не без підстав називають наймоднішою галуззю економіки останнього десятиріччя. Вона розвивається дуже швидкими темпами, аналогічно зростають і очікування майбутніх прибутків від її розвитку, що відображається в обсягах інвестицій і кількості нових біотехнологічних фірм. Разом із тим досягнення біотехнології раз у раз стають джерелом суспільних страхів, предметом дискусій і протестів. Напевно, за всю історію індустріального суспільства не знайдемо іншої галузі, що викликала б до себе таке полярне ставлення. Розглядаючи стан комерційної біотехнології в Україні, автори акцентують увагу на поки що незадовільному рівні розвитку цієї галузі виробництва, окреслюючи можливі шляхи виходу з кризової ситуації. 2008 Article Тенденції розвитку комерційної біотехнології / В. Новіков, Ю. Сидоров, О. Швед // Вісн. НАН України. — 2008. — N 2. — С. 25-39. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2091 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Новіков, В. Сидоров, Ю. Швед, О., Тенденції розвитку комерційної біотехнології
description	Біотехнологію не без підстав називають наймоднішою галуззю економіки останнього десятиріччя. Вона розвивається дуже швидкими темпами, аналогічно зростають і очікування майбутніх прибутків від її розвитку, що відображається в обсягах інвестицій і кількості нових біотехнологічних фірм. Разом із тим досягнення біотехнології раз у раз стають джерелом суспільних страхів, предметом дискусій і протестів. Напевно, за всю історію індустріального суспільства не знайдемо іншої галузі, що викликала б до себе таке полярне ставлення. Розглядаючи стан комерційної біотехнології в Україні, автори акцентують увагу на поки що незадовільному рівні розвитку цієї галузі виробництва, окреслюючи можливі шляхи виходу з кризової ситуації.
format	Article
author	Новіков, В. Сидоров, Ю. Швед, О.,
author_facet	Новіков, В. Сидоров, Ю. Швед, О.,
author_sort	Новіков, В.
title	Тенденції розвитку комерційної біотехнології
title_short	Тенденції розвитку комерційної біотехнології
title_full	Тенденції розвитку комерційної біотехнології
title_fullStr	Тенденції розвитку комерційної біотехнології
title_full_unstemmed	Тенденції розвитку комерційної біотехнології
title_sort	тенденції розвитку комерційної біотехнології
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2091
citation_txt	Тенденції розвитку комерційної біотехнології / В. Новіков, Ю. Сидоров, О. Швед // Вісн. НАН України. — 2008. — N 2. — С. 25-39. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT novíkovv tendencíírozvitkukomercíjnoíbíotehnologíí AT sidorovû tendencíírozvitkukomercíjnoíbíotehnologíí AT švedo tendencíírozvitkukomercíjnoíbíotehnologíí
first_indexed	2025-11-24T15:26:49Z
last_indexed	2025-11-24T15:26:49Z
_version_	1849685976914329600
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 25 Біотехнологію не без підстав називають наймоднішою галуззю економіки останнього десятиріччя. Вона розвивається дуже швидкими темпами, ана- логічно зростають і очікування майбутніх прибутків від її розвитку, що ві- дображається в обсягах інвестицій і кількості нових біотехнологічних фірм. Разом із тим досягнення біотехнології раз у раз стають джерелом суспіль- них страхів, предметом дискусій і протестів. Напевно, за всю історію ін- дустріального суспільства не знайдемо іншої галузі, що викликала б до себе таке полярне ставлення. Розглядаючи стан комерційної біотехнології в Україні, автори акценту- ють увагу на поки що незадовільному рівні розвитку цієї галузі виробництва, окреслюючи можливі шляхи виходу з кризової ситуації. В. НОВІКОВ, Ю. СИДОРОВ, О. ШВЕД ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ © НОВІКОВ Володимир Павлович. Доктор хімічних наук. Завідувач кафедри технології біологічно ак- тивних сполук, фармації та біотехнології Інституту хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка». СИДОРОВ Юрій Іванович. Кандидат технічних наук. Доцент цієї ж кафедри. ШВЕД Ольга Василівна. Кандидат хімічних наук. Доцент цієї ж кафедри. Львів (2008). Термін «біотехнологія» запровадив у 1917 році угорський інженер Карл Ере- кі. Під біотехнологією він розумів «усі види робіт, за яких із сировинних матеріалів за допомогою живих організмів можна виро- бляти ті або інші продукти». Таке загаль- не визначення можна застосувати загалом до будь-якого сільськогосподарського ви- робництва. Сам Ерекі ввів цей термін для опису інтенсивної відгодівлі свиней на ве- ликих фермах (тоді такі напівіндустріаль- ні комплекси були рідкістю). У наступні десятиріччя «біотехнологічними» назива- ли здебільшого виробництва, у яких голо- вну роль відігравали мікрорганізми, — від промислового пивоваріння до виготовлен- ня антибіотиків і генної інженерії. Сьогодні біотехнологією звичайно нази- вають промислове виробництво будь-яко го продукту, що безпосередньо використовує молекулярно-біологічні (насамперед мо ле- кулярно-генетичні) процеси. Найбільш ши- роко такого роду технології застосовують у сільському господарстві, фармацевтич- ній промисловості й медицині. Саме в цьо- му ракурсі ми й розглянемо сучасний стан комерційної біотехнології в Україні. І саме тому ми не розглядатимемо стану еконо- міки у виробництві харчового спирту, дріжджів, пива, молочних продуктів, вина. Зазначені продукти можна цілком відне- сти до біотехнологічних, але їх традиційно відносять до продуктів харчової промис- ловості. Ця галузь промисловості має ґрунтовну наукову базу, інженерні досяг- нення, свої традиції, специфічне апаратур- не оформлення, вона продовжує розвива- тися, і хоча її відносять до першого етапу розвитку біотехнології, однак вона сьогод- ні становить окремий технологічний на- прям. Сьогодні біотехнологія в світі підняла- ся на новий рівень розвитку. Це сталося завдяки новим знанням і технологічному прориву, особливо в галузі нанотехнологій. Крім того, людство усвідомило перспектив- 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 ну вичерпаність таких природних ресурсів, як нафта і газ, що загрожує енергетичною і екологічною кризою (відповідно актуалізо- вується проблема збереження природного середовища). Вихід із такої кризової ситуа- ції пропонує біоекономіка, що ґрунтується на використанні відновлюваних біоресур- сів. Біоекономіка включає не тільки лісо- ву, целюлозно-паперову, харчову промис- ловість, сільське господарство і рибальство (це так званий зелений сектор біоекономі- ки), але й біофармацевтику (червоний сек- тор), а також виробництво ферментів, біо- палива, біоремедіацію ґрунтів і води (білий сектор). Про важливу роль біотехнології свідчить об’єм продукції біотехнологічного сектора світового ринку, що постійно збільшується. Сьогодні, за даними Міжнародного консал- тингового агенства Abercade, світовий ри- нок біотехнологічної продукції оцінюють майже в $163 млрд. Основні сектори рин- ку — продукти для харчової промисловості і сільського господарства — $45 млрд; фар- мацевтична продукція — $26,8 млрд; фер- менти і препарати для виробництва мий- них засобів — $21 млрд. Крім того, до біо- технології відносять виробництво посад- кового матеріалу модифікованих рослин (обсяг продажу до $30 млрд на рік), а та- кож фармацевтичних косметичних засобів, одержаних із натуральної рослинної або тваринної сировини. Обсяг цього ринку — $40 млрд. У 2006 р. капіталізація компаній світового біотехнологічного сектора пере- вищила $500 млрд. На тлі інших країн біотехнологічні успі- хи України поки що виглядають скромно, а обсяг її продукції не перевищує $20 млн при обсязі ринку $300 млн (утім спеціа- лісти агенства Abercade визнають, що ці оцінки вкрай приблизні, оскільки україн- ський ринок погано структурований і офі- ційної статистики щодо біотехнологічних товарів майже немає). Для порівняння за- значимо, що ринок Китаю та Індії, який стрімко розвивається в останні роки, ста- новить $3,8 млрд, а ринок Росії, яка ви- пускає власну біотехнологічну продукцію на $300 млн, — близько $1 млрд. У цій пу- блікації спробуємо відповісти на питання: чи існують перспективи розвитку україн- ської комерційної біотехнології і що зава- жає цьому розвитку? БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ Білково-вітамінні концентрати. Повно- масштабне створення мікробіологічної про- мисловості в колишньому СРСР датують 1968 роком після постанови жовтневого Пленуму ЦК КПРС, який визнав за необ- хідне стимулювати нову індустрію, покли- кану «...забезпечувати потреби тваринни- цтва в кормових білках, антибіотиках та ін- ших продуктах мікробіологічного синтезу». Через п’ять років — у 1973 р. — у СРСР роз- почав роботу перший у світі завод кормових дріжджів з річною потужністю 70 тис. тонн. Як сировину на ньому використали очище- ні парафіни, одержані з нафти (з фракції дизельного пального). За короткий про- міжок часу в країні в різних районах було побудовано вісім потужних підприємств, що виробляли білково-вітамінні концен- трати — БВК (Кстово, Горьковської обл.; Кириші, Ленінградської обл.; Мозир, Біло- русь тощо). В Україні у м. Кременчуці та- кож побудували завод БВК. Але вже в се- редині 80-х років розпочалися масштабні громадянські протести, особливо в Кири- шах, викликані фактами масових алергій- них захворювань. Мешканці цих міст по- в’язували захворювання з діяльністю ком- бінатів. Загроза закриття нависла не тільки над цими комбінатами, але й над біотехно- логічною галуззю економіки взагалі. З ча- сом з’ясувалося, що причиною цих захво- рювань були не БВК, однак виробництво білково-вітамінних концентратів припини- ли. Знову повернулися до старих техноло- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 27 гій, які передбачали використання слабогі- дролізованої рослинної сировини (солома, деревна тирса тощо). Але такі технології, які реалізовували як глибинним, так і по- верхневим методами, вимагали і застосу- вання спеціальних видів мікроорганізмів, що були здатні досить швидко засвоювати клітковину. Після того як нафта подорож- чала в декілька разів, «нова стара» техно- логія стала економічно доцільною. Кременчуцький завод «Біофармсинтез» упродовж років незалежності на вимогу протестувальників неодноразово закрива- ли і відкривали знову. Він і досі існує, але першість у виробництві БВК перехопив Караванський завод кормових дріжджів — найбільше підприємство України, що має тривалий досвід виробництва кормових до- бавок (м. Люботин, Харківська обл.). Сьогодні це підприємство є сучасним ви- робництвом, здатним відтворити будь-яку технологію мікробіологічного синтезу. За- вод випускає фірмові «Караванські дріж- джі», вміст білка в яких сягає 44%, а сиро- го протеїну — близько 50%. «Караванські дріжджі» одержують шляхом нарощуван- ня біомаси пігментних каротинсинтезу- вальних дріж джів штаму Rhodosporidium diolovatum 115 на відходах спиртового ви- робництва — зернокартопляній барді. Цей штам вигідно відрізняється від кормових дріжджів штамів Candida, які частіше ви- користовують виробники. Зокрема, він убез- печує від захворювання тварин і птахів, яких відгодовують кандидозами. Істотною перевагою каротиноїдних дріжджів, виро- щених за технологією, яку застосовують на Караванському заводі, порівняно з дріж- джами, вирощеними в гідролізному серед- овищі, є значно більша засвоюваність біл- кової маси. Дещо гірші за якістю кормові дріжджі, які виробляють деякі українські спиртза- води (Артемівський, Барський, Дублян- ський, Івано-Франківський, Івашківський, Каменський, Косарський Лохвицький, Ма- ловиськівський та інші) як побічні продук- ти. Окремі спиртзаводи для власних потреб і на продаж виробляють також амілолітич- ні ферменти і спиртовий харчовий оцет. Біопаливний сектор. Розмови про пер- спективи використання біогазу як альтер- нативу російському природному газу то- чаться вже не перше десятиріччя, але далі розмов справа фактично не рухається. Се- ред ефективних підприємств з виробни- цтва біогазу можна назвати лише станцію з очищення каналізаційних стічних вод м. Києва. Фірма «РеМиР»(Дніпропетровськ) спо- руджує біогазові (БГК) і біоенергетичні комплекси (БЕК) з робочим об’ємом біоре- актора від 5 м3 до 125 м3, що призначені для перероблення органічних стоків пташиних і тваринних виробництв, а також рослин у рідкі й сухі органічні добрива, пальний газ (БГК) і теплову енергію (БЕК) [1], але ві- домостей про реальне, масштабне впрова- дження біогазових технологій на цьому об- ладнанні ми не маємо. Барський спиртовий комбінат до кінця 2006 р. повинен був установити систему виробництва біогазу вартістю 1,5 млн грн, яка б дозволила підприємству виробляти до 40% газу, що споживають на комбінаті [2]. Але й тут нам невідомо про реалізацію цього проекту і про досягнутий економіч- ний ефект. «Зелені» з Європейського парламенту радять Україні зосередити увагу на вироб- ництві біогазу. Завдяки такому біопаливу Україна може зменшити енергозалежність від Росії. Як відзначив у інтерв’ю «Німець- кій хвилі» член фракції «зелених» у Євро- парламенті Клод Турмес, біогаз цілком можна б було транспортувати до Західної Європи по наявному газогону. За словами К. Турмеса, Україна має великий сільсько- господарський потенціал, а отже, можли- вості для створення біопалива. «У нас є 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 цифри, які доводять: біогаз в Україні мож- на виробляти в таких обсягах, які дозво- лять скоротити її залежність від Росії на 50%», — сказав К. Турмес. Депутат заува- жив, що подібні підприємства, які викорис- товують як сировину сміття біологічного походження і різні відходи рослинництва, вже існують у Німеччині. Фракція «зеле- них» у Європарламенті намагається сьо- годні переконати українських політиків, з одного боку, і Єврокомісію — з другого — щодо перспективи виробництва біогазу в Україні. К. Турмес вважає, що керівний ор- ган Євросоюзу за допомогою кредитів і по- зик Європейського інвестиційного банку зможе профінансувати подібний проект [3]. Необхідно відзначити, що всі німецькі виробники біогазу одержують субсидії від держави як заохочення для очищення те- риторії Німеччини від бруду (у 2000 р. дер- жава дотувала кожен кВт/год. біогазової енергії в обсязі 0,2 DM). Навряд чи Ангела Меркель фінансуватиме подібні доброчин- ні проекти в Україні. З іншого боку, розра- хунки засвідчують, що за умови тотального перероблення гною біогаз насправді покриє лише 5—10% українських енергопотреб. Потрібно взяти до уваги й те, що біогаз міс- тить 40 % СО2, тобто він малокалорійний. Експерт із Києва М. Акацатов пише: «Не варто заперечувати, що екологічно при- йнятна технологія отримання біогазу має значні перспективи. Вона може допомогти істотно здешевити процес очищення стіч- них вод, забруднених органікою, надати певну кількість біогазу для місцевих по- треб, забезпечити перероблення відходів у якісне органічне добриво. Проте поклада- тися лише на цю технологію, яка може дати значний відсоток енергії в державних масштабах, на мій погляд, дещо передчас- но. …Це питання, як надзвичайно важливе й актуальне, необхідно детально розгляну- ти, оцінивши переваги й недоліки сучасних технологій, сферу застосування і подальші можливі шляхи вдосконалення. …Вважаю за доцільне нагадати, що насамперед по- трібно оперувати цифрами, не втрачаючи відчуття міри, оскільки опертя на політич- ну волю і яскраві гасла, замість матеріаль- ної реальності, може призвести до неперед- бачуваних наслідків» [4]. Деякі розрахунки ми зробили ще у 2004 р. [5]. Так, на основі розрахункової моделі установки для безперервного виробництва біогазу було визначено, що підприємство буде незбитковим за умови, якщо воно пе- рероблятиме гній із тваринницької ферми, яка налічує не менше ніж 2000 голів вели- кої рогатої худоби. При цьому ставка дис- конту повинна бути не більшою за 6%, тоб- то інвестор поверне свій вкладений капітал не раніше ніж за 18 років. Так довго очіку- вати може тільки держава, жоден приват- ний інвестор на це не згодиться. Термін окупності становитиме 7,3—9,2 років, а найменша ціна біогазу дорівнюватиме 0,84 грн/м3, що в перерахунку на чистий метан становитиме 1,4 грн/м3 (на той час ціна на природний газ становила 0,175 грн/м3). І це за умови, що шлам використовувати- муть як органічне добриво. Навіть сьогод- ні, коли ціна на природний імпортний газ зросла до $179,5/1000 м3, не беручи до ува- ги інфляційних процесів, вартість біогазу, перерахованого на природний, все одно в 1,54 разу буде більшою від природного. Якщо ж врахувати інфляцію і взяти до ува- ги реальну ставку дисконту на рівні 10—20%, то ціна на біогаз буде захмарною. Безперечно, біогазові установки еконо- мічно доцільні тільки в блоці з основним виробництвом деяких підприємств, які є джерелами органічних забруднень на зра- зок спиртзаводів (Барський спиртзавод), дріжджових заводів (Львівський ЗАТ «Ен- зим») або молочарень. Можливо, еконо- мічно доцільними вони будуть на малих фермерських господарствах за умови ви- користання найпростіших установок без ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 29 будь-якого очищення біогазу, але тоді ці господарства уподібняться китайським по- двір’ям, на яких і біогаз виробляють, і залі- зо виплавляють. Потрібно взяти до уваги, що одна корова за добу виділяє 40 літрів рідких і твердих відходів, а в перерахунку на вугілля, враховуючи технологічні втра- ти, це еквівалентно, за теплотвірною здат- ністю, лише 1,5—2 кг цього палива. Жвавіше обговорюють в Україні проб- лему повної або часткової заміни бензину на біоетанол. Нагадаємо, що першою краї- ною, яка почала використовувати етанол як пальне, була Бразилія, у якій ще в 1975 році прийняли державну програму “Про- алкоол”. Вона передбачала виробництво етанолу з цукрової тростини. Сьогодні в цій країні все автомобільне пальне є су- мішшю бензину й етанолу — так званий “газохол”, — що містить 22 % зневодненого етанолу. Значна частина автомобілів пра- цює на чистому етанолі. США, держава, що використовує багато нафти, теж пере- ходить на споживання етанолу як пально- го для двигунів внутрішнього згоряння. У цій країні спирт виробляють із низько- сортної пшениці. У 1985 році частка газо- холу в загальному обсязі автомобільного пального в США становила 7,26 %. Декіль- ка мільйонів тонн спирту використовують як моторне пальне в країнах Західної Єв- ропи, в Україні ж спирт навіть частково не замінив традиційне пальне, незважаючи на те що наша країна володіє достатньою сировинною базою і виробничими потуж- ностями для виготовлення спирту. Уже минуло 8 років з того часу, як до процесу впровадження і виробництва висо- кооктанової кисневмісної добавки приєд- налася й Україна, де на державних спирто- вих заводах виробництво біоетанолу про- йшло повний цикл стендових і експлуа- таційних випробувань. Отже, це пальне можна використовувати в Україні. З ура- хуванням результатів випробувань розро- блено і затверджено галузевий стандарт України на бензинно-етанольні моторні суміші. Зважаючи на ці обставини, Мініс- терство агрополітики України розробило проект закону, який передбачає встанов- лення обов’язкового рівня споживання бі- оетанолу виробниками бензину. Документ уже перебуває на розгляді центральних ор- ганів виконавчої влади. Спиртові заводи Мін агрополітики вже можуть виробляти 60 тис. тонн біоетанолу на рік, а за наявнос- ті попиту потужності виробництва можуть зрости до 280 тис. тонн. На перспективу, за прогнозами експертів Мінагрополітики, потреба українського ринку в біоетанолі може досягти 900 тис. тонн на рік. Таке стрімке нарощування об’ємів ви- робництва біоетанолу зумовлене наявністю в Україні достатньої сировинної бази і не- задіяних потужностей спиртзаводів, які, за підсумками 2004 року, виробили 36,3 млн декалітрів спирту на рік. Використання ме- ляси і зерна, з яких зазвичай виробляють спирт, гарантуватиме, зокрема, стабіль- ну реалізацію продукції сільськогосподар- ських виробників, а також замовлення на продукцію машинобудівної, хімічної і пе- реробної галузей. Державний концерн «Укрспирт» планує налагодити виробництво біоетанолу на 11 спиртзаводах, які входять у цей концерн. Уже визначено частину списку цих заводів, до якого входять Барський, Гайсинський, Тростянецький, Жовтневий, Лохвицький, Три ліський, Наумівський, Івашківський, Хо ростківський, Коростишівський заводи, а також Кам’янський спирто-горілчаний комбінат. Крім того, концерн планує лікві- дувати п’ять заводів, що входять до об’єд- нання, оскільки вони не функціонують: Миколаївський лікеро-горілчаний завод (ЛГЗ), Вінницький ЛГЗ, Браїлівський за- вод соко-морсу (Вінницька область), Кали- новський експериментальний завод фрак- ціо нування масел і жирів і Карабичевський 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 завод. Устаткування цих підприємств, оче- видно, передадуть спиртзаводам-флаг манам галузі, а частину його, імовірно, продадуть. Існують плани з будівництва двох нових спиртзаводів, які вироблятимуть біоетанол в обсязі 260 тис. т на рік. Новий завод з ви- робництва біоетанолу із сої вартістю 180 млн грн і потужністю 700 т на добу будує також приватна компанія ЗАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл». Розпочалося будівни- цтво і міні-заводів. Так, ТОВ «Біодизель Бессарабії» на початку 2008 р. у Саратсько- му районі Одеської області налагоджує ви- робництво біоетанолу потужністю 15 тис. т на рік, при цьому на перших етапах увесь біоетанол експортуватимуть. Однак з низки причин Міністерство фі- нансів України відкладає підписання про- екту з фінансування зазначених програм на 1—2 роки. Чим це зумовлено? По-перше, бі- оетанол значно дорожчий, ніж бензин. Ви- робництво біоетанолу стає рентабельним при закупівельній ціні на зерно кукурудзи $70 за тонну. Про це повідомив президент Української зернової асоціації (УЗА) Во- лодимир Клименко, виступаючи на Міжна- родній конференції з проблем виробництва біопалива в Україні. Він зауважив, що сьо- годні закупівельна ціна на зерно кукурудзи становить $160—180 за тонну. «Хіба держа- ва компенсує виробникові різницю?», — за- питав голова УЗА. В. Клименко відзначив, що країни Євросоюзу і США щорічно збіль- шують обсяги державної підтримки для ви- робників біопалива. Він звернув увагу при- сутніх на те, що український бюджет не змо- же конкурувати з виробниками біопалива за масштабами такої підтримки [6]. По-друге, біоетанол як пальне має і свої недоліки: • якщо етанол використовують як добав- ку до бензину, то він повинен бути абсо- лютно чистим (без домішок), а для цього на заводах потрібно встановлювати до- датковий двоколонний блок азеотропної відгонки води; • теплота згоряння етанолу менша, ніж чис- тих вуглеводнів, приблизно на чверть, отже, пропорційно вмісту етанолу на чверть буде знижуватися потужність ав- томобільного двигуна; • етанол має вищу температуру запалення (це означає, що в холодну пору року двигун на такому пальному складніше завести, ніж двигун на традиційному пальному); • щодо металів спирти більш агресивні, і паливна система швидше виходитиме з ладу; • у продуктах згоряння спиртів знайдено абсолютно нові забруднювачі атмосфери (серед них формальдегід), хоча в цілому етанол, з погляду екології, значно чисті- ший, ніж вуглеводневий бензин. Слід звернути увагу на ще один нега- тивний наслідок широкого використання біоетанолу — світове зростання цін на хар- чові продукти. Аналітики пов’язують таке зростання зі значними обсягами «спалю- вання кукурудзи» в автомобільних двигу- нах. Ґрунтовні дослідження сировинної бази, світових ринків, зокрема ринку України, переваг і недоліків біоетанолу провела ін- формаційна компанія «ПроАгро». Резуль- тати досліджень опубліковано в окремому джерелі [7]. Хоча виробництво біодизелю не є біотех- нологічним, але в контексті розмови про альтернативні види палива коротко схарак- теризуємо ситуацію, що склалася на сьо- годні в Україні з цим енергоресурсом. Нагадаємо, що біодизель одержують спо- собом переетерифікації рапсової олії мета- нолом при 60 °С (загалом нескладна техно- логія). Для цього процесу придатна тільки рапсова олія, оскільки саме вона (на відмі- ну від соняшникової тощо) за наявних тех- нологій дозволяє досягти необхідного (не- високого) коефіцієнта помутніння і крис- талізації кінцевого продукту. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 31 В Україні стихійно почали виникати міні-заводи з виробництва біодизелю для власних потреб (зокрема, в с. Остапівка, Полтавської обл.). Ціна на біодизель була собівартісною (не враховувала «транспорт- них витрат»), а отже, нижчою, ніж на зви- чайне дизпаливо. Для задоволення потреб в устаткуванні деякі приватні фірми вже налагодили роботу таких міні-заводів (на- приклад, у Дніпропетровську [8]). Уряд України 22 грудня 2006 року за- твердив програму розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року. Метою цієї програми є підвищення рівня екологічної і енергетичної безпеки України, зменшення залежності економі- ки від частки імпорту, забезпечення аграр- ного сектора і транспортної галузі країни дизельним біопаливом. Програма визначає перспективи виробництва рапсу в Україні (валовий збір насіння рапсу в Україні по- винен зрости з 2,17 млн тонн у 2007 році до 7,5 млн тонн у 2010 році) і передбачає бу- дівництво в Україні до 2010 року не менше ніж 20 заводів з перероблення рапсу про- дуктивністю від 5 до 100 тис. тонн і загаль- ною потужністю виробництва біопалива не менше як 623 тис. т на рік. Максимальна сума витрат на введення в дію одного най- потужнішого заводу становитиме приблиз- но 170 млн євро. Для реалізації цієї програми в Донецьку побудували перший завод з виробництва біодизелю. Завод побудовано за модульним принципом. Кількість модулів може коли- ватися від 3 до 8. Відповідно може збіль- шитися виробнича потужність такого під- приємства: від 20 до 80 тис. тонн біодизелю на рік [9]. Свої послуги пропонує австрій- ська компанія BioDiesel Vienna. Вона має намір інвестувати 50 млн євро в будівни- цтво заводу з перероблення насіння рапсу в біодизель у Івано-Франківській області. Запланована потужність заводу — 100 тис. тонн біодизелю на рік. Для цього необхід- но переробити 250 тис. тонн насіння рап- су [10]. Американські бізнесмени також го- тові інвестувати капітал в аграрний сектор України. Зокрема, вони мають намір побу- дувати в Україні два заводи: з виробництва сільськогосподарської техніки і біодизелю. Про це велися перемовини в ході зустрі- чі Прем’єр-міністра України Віктора Яну- ковича з представниками американських компаній [11]. Але всі ці програми можуть лишитися тільки на папері. Так, за даними «ПроАг- ро», експорт рапсу з України зростає, що пов’язано передусім з аналогічним зрос- танням внутрішнього виробництва насін- ня цієї культури. Так, з початку сезону (липень-серпень 2006 р.) Україна експор- тувала 116,3 тис. т насіння рапсу, порівня- но зі 187 тис. тонн за весь попередній се- зон (липень 2005 р. — червень 2006 р.). Тільки в серпні 2006 р. експорт рапсу ста- новив 108 тис. тонн, що є рекордним по- казником і у 8,7 разу перевищує аналогіч- ний показник річної давності [12]. Німеч- чина, а за нею Чехія і Австрія побудували багато заводів з виробництва біодизелю, а зараз їм уже не вистачає своєї рапсо- вої олії. Тому ці країни платять більше як дві тисячі гривень за тонну насіння рап- су, а наші аграрії активно цим користу- ються. Отже, вітчизняний аграрій виро- щує рапс, щоб у Європі виробляли біоди- зель. Якщо ми побудуємо власний завод з виробництва біодизелю, він насамперед повинен буде конкурувати за сировину із західними компаніями-виробниками біо- палива: українським аграріям доведеться платити не менше від західних конкурен- тів. Рапс також перестануть експортува- ти, якщо уряд введе додаткове експортне мито. Лише таким чином можна спровоку- вати зниження цін на цю сировину. Однак тоді аграрій перестане вирощувати рапс, зосередившись на вигідніших для нього культурах, наприклад, пшениці. 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 Припустимо, що фірма BioDiesel Vienna справді збирається будувати завод з вироб- ництва біодизелю в Західній Україні. Для виробництва 100 тис. тонн біодизелю необ- хідно близько 250—300 тис. тонн рапсу. За нинішньої його врожайності — 1,5 тонни/ га — для цього потрібно буде 200 тис. га посівів. Де компанія візьме майже третину всього врожаю рапсу в Україні? Тут не вря тують посіви лише в Західній Україні. А якщо ще й у Харківській області побу- дують біодизельний завод, як про це мрія- ли, тоді вже розпочнуться справжні рапсо- ві війни [10]. Володимир Попудрибко, заступник ге- нерального директора технологічного пар- ку «Агротехнопарк», про перспективи біо- дизелю в Україні пише так: «Узагалі сер- йозна розмова про біодизель в Україні безглузда доти, доки це паливо не стане цікавим споживачеві. Будь-якому селяни- нові сьогодні економічно вигідніше прода- ти вирощений рапс за кордон і купити на заправці готовий дизель для свого трак- тора. Навіщо йому клопіт з біодизелем власного виробництва? Він гігроскопіч- ний, при температурі мінус 16 застигає, та й не кожен двигун на ньому працюватиме. Хоча й на державному рівні ведуться сер- йозні розмови на цю тему, проте ще жодна з прийнятих програм не діє. В Україні па- нує лобі, яке не зацікавлене у виробництві біопалива. Крім того, порахуймо: з трьох тонн насіння рапсу (їхня вартість більше ніж шість тисяч гривень) виходить одна тонна біодизелю. Отже, літр біодизелю ко- штуватиме більше за шість гривень. При цьому літр дизельного пального зараз на заправці можна купити за п’ять гривень. Додаймо до цього витрати на придбання устаткування для виробництва біодизе- лю і подумаймо: чи виявиться серед укра- їнських аграріїв хоча б один самовбивця, який вирішить виробляти власний біоди- зель?» [13]. Утім дехто вважає, що в найближчому майбутньому біоетанол і біодизель уже не знадобляться, оскільки у світі активно впро- ваджують біологічні види палива нового по- коління, а саме: одержання рідкого пально- го з деревини за технологією BTL 7№8213. Науковий співробітник Інституту економіч- них досліджень і політичних консультацій Олег Нів’євський вважає: «Зараз ця техно- логія не дуже поширена, вона тільки робить свої перші кроки. Але час не стоїть на місці, люди працюють над новими технологіями, і, на мою думку, років через 5—10 люди забу- дуть, що таке біодизель і біоетанол» [14]. Виробництво ферментів і біомедпрепа- ратів. Після розпаду СРСР єдиним вели- ким біотехнологічним підприємством в Україні (у тому сенсі, як такі підприємства кваліфікують у світі) залишилося держав- не Ладижинське ВАТ «Ензим», яке спеці- алізується на виробництві технічних фер- ментних препаратів. Після тимчасового за- непаду в 90-х роках фірма відновила свою діяльність і навіть розширила асортимент продукції. Використовуючи 30-річний до- свід роботи і сучасні технологічні рішення, вона виробляє продукцію високої якості, оперативно підбираючи оптимальні рішен- ня для кожного конкретного споживача: пташиних і тваринницьких господарств; ви- робників комбікормів і преміксів; зернових і овочевих господарств; тепличних комбіна- тів; станцій захисту рослин; особистих під- собних господарств; спиртових заводів; ви- робників соків і вин; легкої промисловості; виробників синтетичних мийних засобів; підприємств нафтовидобувної і нафтопе- реробної промисловості; екологічних орга- нізацій; організацій охорони здоров’я. Крім того, «Ензим» налагодив ампульне вироб- ництво віаферону (інтерферону людського рекомбінантного) потужністю 10—12 млн доз на рік, а також ін’єкційних антибіоти- ків (понад 800 тис. флаконів на рік). ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 33 Підприємство Біотехнологічна продукція Біотехнологічні заклади України Ладижинський завод біо- і ферментних препаратів «Ензим» Обухівський ВАТ «Стиролбіохім» (Київська обл.) Новоград-Волинський завод кормових добавок ЗАТ «Запоріжбіосинтез» (м. Запоріжжя) Запорізький дослідний біохімічний завод концерну «Укрмедпром» (м.Запоріжжя) Біомедпрепарати «Вітротест» (м. Київ) Київський завод бакпрепаратів «Біофарма» «Біолік» (м. Харків) ЗАТ «Технолог» (м. Умань). Входить у групу компаній «Лекхім» «Дніпрофарм» (м. Дніпропетровськ) «Фармбіотек» (м.Київ) «Біостимулятор» (м.Одеса) «Індар» (м.Київ) Межиріцький вітамінний завод (с. Межирічка, Кіровоградська обл.) Продукція промислової біотехнології (крім кормових дріжджів) Ферментні препарати для різних галузей промисловості; ферментні препарати для сільського господарства; ферментні комплекси для годування сільськогосподарських тварин; пробіотичні препарати; біологічні засоби захисту рослин; препарати для очищення води і ґрунту; готові лікарські форми і медичні субстанції. Продукція мікробіологічної промисловості; концентрат кормовий лізину, лізин кристалічний. Антибіотики кормові, антибіотики для тварин Ветеринарні антибіотики, одержані методом мікробіологічного синтезу, наприклад тетрациклін і окситетрациклін; біовіт. Антибіотики немедичного призначення; вітаміни кормові; продукція мікробіологічної промисловості, біовіт. Біомедпрепарати Імуноферментні тест-системи для діагностики інфекційної патології та ендокринних порушень людини Специфічні імуноглобуліни (більше як 20 назв), рекомбінантні лікарські препарати, пробіотики Імунобіологічні препарати, фізіологічно активні ліпіди: фосфоліпіди і гліколіпіди, кардіоліпінові антигени тощо. Ферментні препарати: панкреазим, панкреатин-800, креазим. Аспаркам, АТФ; кокарбоксилаза; лідаза; препарати біологічні; інтерферон; інтерферон людини лейкоцитарний; олія каротинова; біоспорин; вітамін В1; вітамін B6. Єдине в Україні підприємство, що виробляє фармацевтичні препарати з використанням генно-інженерної біотехнології в усіх ланках виробничого циклу, включаючи біосинтез і очищення рекомбінантного білка, приготування готової лікарської форми. Біогенні стимулятори. Інсуліни Гормональні й ендокринні препарати, витяжки з органів 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 У 1984—1987 рр. було побудовано Три- пільський біохімічний завод (м. Обухів, Київська обл.) з метою забезпечення де- шевим лізином тваринництва колишньо- го СРСР. Як і ВАТ «Ензим», у 90-і роки ХХ ст. завод перебував у занепаді, але за- раз виробництво відновлюється. У 2000 р. власником заводу стає ВАТ «Концерн Стирол». У 2001 р. це товариство змінило назву на ВАТ «Стиролбіотех». Сьогодні воно, як і раніше, випускає кормовий і кристалічний лізин для фармацевтичних препаратів, а також інші продукти фарма- цевтичної промисловості. Особливо фа- хівці «Стиролбіотеху» пишаються розроб- ленням і випуском нової кормової добавки «Ліпрот» — багатокомпонентний продукт, створений у процесі мікр обіологічного синтезу. Міжнародна експериза засвідчи- ла, що «Ліпрот» значно краща кормова добавка, ніж звичайні кормові дріжджі. Вона повністю замінила кормові антибіо- тики — стимулятори росту. Щодо біомедпрепаратів, то сьогодні з 418 обо в’язкових імунобіотехнологічних пре- паратів підприємства виробляють лише близько 40 (9%), а із 62 препаратів мікроб- ного походження, що належать до першо- чергових лікарських засобів, виробляють тільки 10—12 найменувань (19%) [15]. Сьогодні на українському ринку лікар- ських засобів переважають імпортні про- біотики. Іноземні фірми займають понад 70 % нашого фармацевтичного ринку в цій сфері. І лише близько 20—30 % його зали- шається на частку українського виробни- ка. Через такий стан справ на своєму рин- ку лікарських засобів Україна втрачає близько 3,5 млн доларів на рік. Проте і в Україні є підприємства, які ви- робляють біофармацевтичні препарати. До них належать ЗАТ «Біофарма» (Київ), ЗАТ «Біолік» і ЗАТ «Лекхім» (Харків), ВАТ «Дніпрофарм» (Дніпропетровськ), НПК «Фармбіотек» (Київ), «Біостимуля- тор» (Одеса), «Індар» (Київ) та деякі інші. У таблиці представлено українські біотех- нологічні фірми і продукцію, яку вони ви- робляють. До цього списку можна додати назви невеликих фірм, які випускають або реа- лізовують фармацевтичні біопрепарати медичного призначення, що є основними в номенклатурі підприємства або додат- ковими до основних на великих підпри- ємствах: Немішаєвський завод «Біохімік» (с. Немішаєве, Київська обл.); АТ «Ефект» (м. Харків); ТОВ «Нонкон» (м. Харків); приватна фірма «Мегаполіс» (м. Харків); українсько-бельгійська фармацевтична фір- ма «Магік» (м. Харків); АТ «Барвник» (м. Рубіжне); українсько-бельгійске хі- мічне СП «Інтерхім» (м. Одеса); Сак- ський хімзавод (м. Саки); Харківська біо- фабрика; Херсонська державна біологічна фабрика; Сумська біофабрика; ТОВ «Сін- біас фарма» (м. Донецьк); біотехнологіч- на компанія ЗАТ «Світязь» (м. Вінниця); «Березнофармація» (селище Березне, Рів- ненська обл.); «Star Ltd» (м. До нецьк); українсько-американське СП «Біомарк» (м. Львів); Дніпропетровська біофабрика; «Simko Ltd» (м. Львів), ДП «Львівдіалік» (м. Львів), а також АТ «Агродецентркомп- лект» (м.Київ), яке розробляє і впрова- джує проекти різноманітних технологій, у тому числі біотехнологічних. ПРОБЛЕМИ СВІТОВОЇ І УКРАЇНСЬКОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ Сьогодні, незважаючи на оптимізм щодо світового розвитку біотехнології в пер- шій половині 2007 р., зафіксовано падіння курсу акцій фармацевтичних і біотехнологіч- них компаній на 4% [16]. Аналітик Філ Стіл- лер зазначає, що «біотехнологічні IPO стано- вили 12% від усього обсягу цьогорічних акцій, і це рекорд за останні п’ять років». Проте ін- вестори ставляться до таких паперів з вели- кою недовірою, часто в них розчаровуючись. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 35 Причини розчарувань бувають різні. Іно- ді це діяльність самих фармацевтичних компаній, багато з яких створили унікальні біотехнологічні препарати, проте ще не ви- вели їх на ринок. Ліки перебувають на ста- дії клінічних випробувань, а компанії пози- чають гроші в банків, щоб сплатити прохо- дження препарату через усі інстанції. Стра- тегію інвесторів можна назвати «все або нічого». Іншими словами, якщо ліки вихо- дять на ринок, то ціна акцій компанії зрос- тає до небачених висот, проте якщо процес затягується або завершується невдачею, то настає колапс. «Вартість акцій може зрости на 100, 200 або навіть 300%, коли клінічні випробування успішні», — говорить Френ- сіс Гаскінг, президент фірми «IPO des ktop. com». «У разі неуспіху, — додає Ден Д’Аго- стіно з «Think Equity Partners», — вартість усіх паперів знижується на 80 % і більше». Інвестори, що вкладають в IPO біотехніч- ного сектора, продовжують підвищувати ставки. Їх цікавлять лише ті компанії, які перебувають на останніх стадіях випробу- вань або ж які винайшли абсолютно нові технології. Україна поки що може не турбуватися про світовий стан біоекономіки, оскіль- ки цей найперспективніший напрям для неї фактично закритий, що зумовлено низкою причин. По-перше, біотехноло- гічний напрям найдорожчий, по-друге, він передбачає найскладніші тривалі до- слідження та клінічні випробування, по- третє, саме у сфері біотехнологій най- більш витратні процедури ліцензування й отримання дозволів для виходу на пер- спективніші ринки (тобто в США і Євро- пі, де велика частка населення похилого віку, що фінансово забезпечене). Навряд чи якийсь український інвестфонд заці- кавиться біотехнологічним проектом, розрахованим тільки на вітчизняний ри- нок. Вихід на міжнародний рівень мають лише одиниці. Іван Стерлігов, оглядач Експертного ка- налу OPEC.Ru, аналізуючи труднощі роз- витку біотехнологій у Росії, пише: «На думку заступника декана біологічного фа- культету МГУ з інновацій Євгенія Орєш- кіна, лише клінічні випробування вітчиз- няних (російських) препаратів для про- сування на міжнародний ринок коштують сотні мільйонів доларів. Для інвесторів, подібних Абрамовичу (одного з власників «Фармстандарту»), вкладення коштів у ін- новаційні ліки, безсумнівно, вигідне, для інших поки що це не така приваблива спра- ва. У біомедицину ризикує вкладати кошти лише дуже небагато приватних інвесторів. Наприклад, колишній керівник російсько- го підрозділу Intel Сapital Дмитро Куліш для створення нового препарату організу- вав із партнерами ТОВ «ДКІС», але через недосконалість патентного законодавства замовити потрібні дослідження в РАН він, як не намагався, так і не зміг, витратив- ши в результаті $800 тис. на устаткування власної лабораторії і переманювання фа- хівців з академічних НДІ. Отже, у біотех- нологію сьогодні вкладають кошти не фун- дації, а лише окремі одинаки, що готові ри- зикнути» [17]. Те саме, очевидно, стосуєть- ся й України. Розраховувати на державні фонди та- кож не варто, хоча вчені доводять, що вкладання державних коштів — це вигідна справа [18]. Позицію урядовців можна зрозуміти. Вони вважають, що науковці просять гроші на дослідження без будь- яких гарантій їх повернення у вигляді ко- мерційної, конкурентоздатної продукції. Доводити затребуваність результатів своєї роботи, хоча б на першому етапі, потрібно технологічними й економічними розра- хунками, так, як це роблять банкіри, вима- гаючи від клієнтів бізнес-план, коли вида- ють їм кредит під бізнесовий проект. На превеликий жаль, навіть у новостворено- му часописі «Біотехнологія» нема навіть 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 натяку на можливість публікацій техніко- економічного характеру [19]. До речі, те саме стосується і російського журналу, який, як це не дивно, має назву «Приклад- ная биотехнология». Треба враховувати й те, що, згідно із законами еволюційної еко- номіки, головним фактором еволюції є не самі інновації, а розуміння того, для чого вони потрібні. Відкриття стає науковою, культурною або соціальною інновацією лише тоді, коли одержує певне визнання в тому чи іншому соціумі. Отже, не всі від- криття будуть інноваціями. Цю тезу підтверджує експерт А. Алек- сєєва, що досліджувала ситуацію розви- тку комерційної біотехнології у Швейцарії, яку вважають провідною біотехнологічною країною в Європі. Вона пише: «Успішною може бути лише одна розробка з десяти (ідеться про нові біофармацевтичні пре- парати, створені на основі синтезованих протеїнів, які мають складну молекулярну структуру), оскільки наперед украй склад- но передбачити численні побічні ефекти. Інвестиції в один інгредієнт становлять де- кілька мільйонів доларів, а доклінічні і клі- нічні випробування можуть тривати біль- ше як десять років. Тому кожна розробка — це завжди ризик...» [20]. Так чи інакше, але ще один удар держа- ва завдала по власному сільському госпо- дарству і біотехнології. Згідно з інформа- цією, поширеною апаратом торгового пред- ставника Роба Портмана, який 6 березня 2007 р. з боку США підписав двосторонній протокол з нашою країною про взаємний доступ на ринки товарів і послуг, Украї- на після вступу в СОТ бере на себе такі зобов’язання: • установити середній розмір закріплених мит на сільськогосподарську продукцію на рівні 11,1 % (тобто не чинити перепон для імпортної продукції); • дотримуватися міжнародних стандартів, імпортуючи яловичину, свинину, домаш- ню птицю, рибу і біотехнологічну про- дукцію; • ввести нульові субсидії для експортерів (тобто не повертати експортерам ПДВ і не дотувати їх іншими способами) [21]. Досвід державної підтримки біотехноло- гічних проектів можна запозичити в Швей- царії. Після наукового обґрунтування ідеї нової активної речовини фінансування че- рез систему грантів здійснює державна Ко- місія з технологій та інновацій, яка стиму- лює прикладні наукові дослідження, ці- каві з економічного погляду. Так, із 2001 до 2005 рр. державну підтримку одержа- ли 1500 проектів. Після відсіювання най- більш успішні академічні розроблення по- трапляють у бізнес-інкубатори («біоклас- тери», як їх називають швейцарці), які надають стартапам усю необхідну матері- альну інфраструктуру (лабораторії, офіс- ні приміщення, можливість проведення клінічних досліджень). Інкубатори здій- снюють фінансування, враховуючи відсо- ток від майбутнього прибутку. Коли неве- лике нове інноваційне підприємство дося- гає успіху («газель», за класифікацією аме- риканського економіста Берча), а таких за відзначений період було не більше ніж де- сяток, його купує якийсь великий фарма- цевтичний концерн, що має достатні фі- нансові можливості. Таким чином, природ- ний відбір проектів здійснють планомірно, впорядковано, без особливо великих ризи- ків, пов’язаних із переходом від державної протекції до приватного власника [20]. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ В УКРАЇНІ Отже, рівень комерційної біотехноло- гії в Україні дуже низький. Якщо рі- вень вітчизняного виробництва імунобіо- технологічних препаратів не є досить ви- соким (9 % ринку), то сектор промислової біотехнології (кормові білки, антибіотич- ні субстанції сільськогосподарського і ме- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 37 дичного призначення, кормові амінокисло- ти, засоби захисту рослин, ферменти про- мислового призначення, продукти біокон- версії тощо) майже незаповнений, коли не брати до уваги Ладиженський завод «Ен- зим» та Обухівський ВАТ «Стиролбіохім». Тут, зважаючи на нестачу фінансів для по- будови нових державних великотоннажних заводів, самотужки Україні ситуацію не ви- правити. Не збулися сподівання і на переведен- ня біотехнологічних підприємств з Євро- пи, Японії і США в країни СНД, зокрема в Україну. Ці підприємства переводять у Китай, Індію, Південну Корею і Мексику, хоча країни колишнього СРСР мають де- шеву енергію, доступну і дешеву сировину для ферментації. У травні 2005 р. у Мінську-Нарочі від- булася науково-практична конференція з промислової біотехнології країн колишньо- го СРСР [22], на якій були присутні деле- гації з Білорусі, України, Росії і Казахстану. Україну представляли 7 організацій. Крім уже звичної констатації фактів за- непаду галузі в країнах СНД, яка в мину- лому була однією з найпотужніших у світі, і виявлення його причин, на конференції було прийнято й позитивні рішення. Було обговорено соціально значущі проекти, які потребують негайного впровадження: кор- мові білки (Білорусь); незамінні амінокис- лоти (Україна); антибіотичні субстанції. Було ухвалено рішення, що техніко-еко- номічну експертизу і координацію реаліза- ції біотехнологічних проектів здійснювати- ме російська організація «Некомерційне парт нерство «Консорціум Біотехнологія для медицини і агропромислового комплексу (Біомак)». «Консорціум Біомак» було створено у 2001 р., він об’єднує 50 організацій, у складі яких вчені, інженери, бізнесмени, банкіри, чиновники і політики. Віце-президентом організації є вже згадуваний заступник де- кана біологічного факультету МГУ про- фесор Є. Орєшкін. На початку своєї ро- боти «Біомак» надавав послуги підприєм- ствам Росії, Фінляндії, Німеччини, Італії та інших країн. Головне завдання Консор- ціуму — залучення інвесторів для реаліза- ції робіт за проектами, а також формування структур фінансово-економічного та орга- нізаційного підтримання цих проектів. Не менш важливим для Консорціуму є продо- вження діяльності щодо створення Міжна- родного технопарку в Пущино. Подальший варіант його розвитку передбачає будівни- цтво бізнес-інкубатору в селищі Оболенськ (Росія). Організація аналізуватиме напрями і проекти, що мають першорядне значен- ня для розвитку промислової біотехнології країн СНД, складатиме кошториси, реко- мендуватиме фінансування проектів і шу- катиме інвесторів. Очевидно, основним ін- вестором будуть російські державні й не- державні фонди. Роботу України з «Біома- ком» уже розпочато. Співпраця України із зарубіжними інвес- торами не обмежується тільки Росією. Так, у рамках Наукової програми НАТО-Україна наша держава співпрацює в таких галузях: інформаційні технології, біологія клітини та біотехнології, нові матеріали, захист до- вкілля і раціональне використання природ- них ресурсів. Кординує роботу Національ- ний центр з медико-біотехнологічних про- блем при Президії НАН України. У Києві створено фонд американської венчурної компанії «Draper Fisher Ju r vet- son» (DFJ), яка, за словами її директора з менеджменту Тіма Дрейпера, спільно з українською компанією «Техінвест» ство- рюватиме в Україні венчурну інвестиційну фундацію DFJ Nexus. Заплановано, що фундація інвестуватиме інноваційні, зокре- ма й біотехнологічні, проекти України. По- чатковий обсяг вкладень фундації станови- тиме 50 млн доларів, гроші буде спрямовано 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 на підтримання чотирьох десятків компаній- початківців. «Ми хочемо створювати ком- панії, що матимуть світове значення. Але для початкових інвестицій у перші два роки великих грошей не потрібно. Найбіль- ші й відомі у світі компанії виросли з ма- леньких інвестицій...», — говорить Тім Дрейпер. Він зауважує: «Я прилетів до Ки- єва тільки вчора ввечері і вже сьогодні по- бачив чотири проекти, які можна назвати перспективними. Тут багато переваг у різ- них галузях знань, наприклад, у біотехно- логії. Розвитку цих технологій у США пе- решкоджають політичні обмеження. В Ук- раїні таких бар’єрів немає, а отже, є більше можливостей для розвитку» [23]. При КиївЦНТЕІ з 2003 року функціо- нує Національний Інформаційний Центр зі співпраці з ЄС у сфері науки і технології, метою діяльності якого є сприяння інте- грації освітянської та наукової сфер Укра- їни до Європейського наукового простору (ERA) через організацію доступу україн- ських учених до всіх напрямів досліджень Європейського Союзу. Головні завдання Ін- формцентру — підтримання ініціатив укра- їнських учених шляхом залучення їх до програм та проектів Європейського Сою- зу, а також зусиль академічних та наукових установ України щодо утвердження моде- лі багатоканального фінансування науко- вої діяльності. Національний інформацій- ний центр зі співпраці з ЄС у сфері науки і технологій має багато партнерів як в Укра- їні, так і за її межами. Підписано угоди про співпрацю з Національною академією наук України та Національним космічним агент- ством України. Серед партнерів центру такі організації, як International Association for the promotion of co-operation with scientists from the New Independent States of the former Soviet Union (INTAS), Archimedes Foundation EU Innovation Centre, National Contact Point for Research Programmes of the European Union of Poland та інші. Ін- формцентр бере активну участь та допо- магає в проведенні конференцій, семінарів тощо на базі навчальних закладів, наукових установ та інших організацій, тематика до- сліджень яких відповідає пріоритетам Шос- тої рамкової програми. Особливу увагу по- трібно звернути на діяльність КиївЦНТЕІ у сфері науково-інформаційної співпраці в межах українсько-китайського технопар- ку високотехнологічного співробіт ництва, зокрема в галузі біотехнології. Основні на- прями співпраці: інноваційна діяльність; інвестиційна діяльність; реалізація науко- ємної продукції. 1. РеМир. Биогаз: http://www.biodiesel.net.ua/in- dex.files/page0002.h... 2. Украина займется производством биогаза: http:// ukroil.com.ua/news/print/9147.html. 3. Украина сосредоточится на производстве биога- за?: http://news.tradedir.ru/agriculture/news1840. htm... 4. Ацакатов М. Биоэнергия — иллюзия или ре- альность? // Полярная Звезда — сетевой жур- нал: http://zvezda.ru/economics/2007/06/26/bio. htm ... 5. Сидоров Ю.І, Мельниченко О.С., Новіков В.П., Влязло Р.Й. Розрахункова модель безперервного виробництва біогазу та її економічний аналіз // Вісник НУ «Львівська політехніка». — 2004. — №497. — С.65 — 70. 6. УЗА считает невыгодным производство био- этанола в Украине: http://new.utro.ua/news/ 2007/04/19/45025.shtml. 7. Украина: сырьевая база и рынок биоэтанола. Ис- следование рынка. — К., 2007. 8. Мини-завод по производству биодизеля (Укра- ина, Днепропетровск): http://www.uto.dp.ua/9. htm. 9. Построен первый завод по производству биоди- зеля в Украине: http://www.izvestia.info/news/ econ/30672. 10. Украина. Очередной проект по биодизелю. Ком- ментарии — OilWorld.Ru — Все масла мира: http://www.oilworld.ru/news.php?view=1633. 11. Американцы готовы инвестировать в производ- ство биодизеля в Украине // Новости / Бизнес портал ДОНЕЦК, Украина: http://makler.gorod. dn.ua/cgi-bin/news/show_news.c. 12. Биодизель в Украине: проблема не в качестве сырья, а в отсутствии государственной политики: http://product.ru/news.asp?ID=46263&RAZD=. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 39 13. Наука и технологии – Краматорская разработка не уникальна: http://home.expert.ru/ukraine/07/ 07-34-30/data/qa_... 14. Производство биоэтанола в Украине уже не имеет перспектив? // Бизнес-среда / Подiї — интернет издание: http://ru.podii.com.ua/bu si- ness/2007/05/10/104000.... 15. Стрельников Л.С., Стрилец О.П., Щербак Е.В. и др. Перспективы и пути развития производства био- технологических лекарственных препаратов в Украине// Annals of Mechnicov Institute. — № 4: http: //nbuv.gov.ua/e-journals/AMI/2006/j42006. htm... 16. Уоткинс С. Investor’s Business Daily. Инвесторы не верят в биотехнологии // Интернет-журнал «Коммерческая биотехнология»: http://www. cbio.ru/. 17. Стерлигов И. Новые фонды для науки // Интернет-журнал «Коммерческая биотехноло- гия»: http://www.cbio.ru/. 18. Зеркало недели. — №35 (359). — 8—14 сентября. Рубрика «Современные украинские пищевые, биотехнологии и производства»: http://www. zn.ua/3000/3100/32187/. 19. Біотехнологія Україна: розвиток — перспективи — стан // Матеріали ІХ Українського біохімічного з’їзду (24-26 жовтня 2006 р., м. Харків): http:// ubj.biochemistry.org.ua/index.php?getpdf&id; Кос- терін С. Нові обрії вітчизняної біохімії // Матері- али ІХ Українського біохімічного з’їзду (24—26 жовтня 2006 р., м. Харків) // Вісник НАН Украї- ни. — 2006. — №12. — С. 43—48. 20. Алексеева А. Биотехнология Швейцарии: без ма- леньких никак // Интернет-журнал «Коммер- ческая биотехнология». — 2006: http://www.cbio. ru/. 21. Сайт «Агропоиск», новости от 30.03.07. Украи- на: двусторонний протокол с США погубит ряд отраслей украинской экономики — анализ справ- ки Р.Портмана: http://www.agropoisk.ru/news. php?NId=1&Page=326/. 22. Коммерческая биотехнология // Конференция биотехнологов СНГ: http://www.cbio.ru/modules/ news/article.php?storyi... 23. Конкурс Русских Инноваций: http://www.inno. ru/press/articles/17320/. В. Новіков, Ю. Сидоров, О. Швед ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ Р е з ю м е Розглянуто сучасний стан комерційної біотехноло- гії в Україні. Показано, що рівень її розвитку є неза- довільним, особливо в секторі промислової біотех- нології. Найвірогіднішим шляхом виходу з ситуації, що склалася, є поглиблення і співпраця з країнами Співдружності. V. Novikov, Yu. Sydorov, O. Shved . DEVELOPMENT TRENDS OF COMMERCIAL BIOTECHNOLOGY S u m m a r y The modern state of commercial biotechnology in Ukraine is reviewed. It’s demonstrated that biotech- nology development level is not satisfactory, especially in the field of manufacturing biotechnology. The most likely way out of the current situation is improvement and cooperation with Commonwealth countries.

Тенденції розвитку комерційної біотехнології

Institution

Ähnliche Einträge