Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр.
У статті досліджується розвиток міст Східної України в 1920-1939 рр., у т. ч. зміни в чисельності, складі населення та ін. Особливу увагу приділено аналізу даних переписів 1926, 1937, 1939 рр. Показано вплив політичних та економічних чинників на зміну чисельності населен- ня, природний та механічн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21207 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. / М.Алфьоров // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 40-44. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21207 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-212072025-02-09T17:27:41Z Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. Towns of ost Ukraine in 1920-1939 Алфьоров, М. Історія У статті досліджується розвиток міст Східної України в 1920-1939 рр., у т. ч. зміни в чисельності, складі населення та ін. Особливу увагу приділено аналізу даних переписів 1926, 1937, 1939 рр. Показано вплив політичних та економічних чинників на зміну чисельності населен- ня, природний та механічний приріст міст Східної України. In article consider the development of towns of Ost Ukraine, population changes in 1920-1926 years, in his storage quantity and other. Shown changes dynamics quantity of population in 1926, 1937,1939 years. The conclusions on the nature of influence of political factoris into changes quantity of population, natural and mechanical increase. 2009 Article Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. / М.Алфьоров // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 40-44. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21207 94. (477.6):330 + 314.7 uk Схід application/pdf Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Алфьоров, М. Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. Схід |
| description |
У статті досліджується розвиток міст Східної України в 1920-1939 рр., у т. ч. зміни в чисельності, складі населення та ін. Особливу увагу приділено аналізу даних переписів 1926, 1937,
1939 рр. Показано вплив політичних та економічних чинників на зміну чисельності населен-
ня, природний та механічний приріст міст Східної України. |
| format |
Article |
| author |
Алфьоров, М. |
| author_facet |
Алфьоров, М. |
| author_sort |
Алфьоров, М. |
| title |
Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. |
| title_short |
Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. |
| title_full |
Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. |
| title_fullStr |
Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. |
| title_full_unstemmed |
Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. |
| title_sort |
демографічний розвиток міст східної україни в 1920-1939 рр. |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21207 |
| citation_txt |
Демографічний розвиток міст східної України в 1920-1939 рр. / М.Алфьоров // Схід. — 2009. — № 8 (99). — С. 40-44. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT alfʹorovm demografíčnijrozvitokmístshídnoíukraíniv19201939rr AT alfʹorovm townsofostukrainein19201939 |
| first_indexed |
2025-11-28T16:35:36Z |
| last_indexed |
2025-11-28T16:35:36Z |
| _version_ |
1850052707981721600 |
| fulltext |
40
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ
УДК 94. (477.6):330 + 314.7
ÄÅÌÎÃÐÀÔ²×ÍÈÉ ÐÎÇÂÈÒÎÊ Ì²ÑÒ ÑÕ²ÄÍί
ÓÊÐÀ¯ÍÈ Â 1920-1939 ðð.
МИКОЛА АЛФЬОРОВ,
кандидат історичних наук, доцент Горлівського інституту
Міжрегіональної академії управління персоналом
У статті досліджується розвиток міст Східної України в 1920-1939 рр., у т. ч. зміни в чисель-
ності, складі населення та ін. Особливу увагу приділено аналізу даних переписів 1926, 1937,
1939 рр. Показано вплив політичних та економічних чинників на зміну чисельності населен-
ня, природний та механічний приріст міст Східної України.
Ключові слова: Східна Україна, Донбас, регіон, населення, чисельність, природний і механічний
приріст.
Постановка питання. У сучасному світі про-
блеми демографічного розвитку набувають надзви-
чайної актуальності. Окремі країни демонструють
високий рівень зростання населення, у той же час
деякі інші - стійке зменшення населення, що по-
значається на розвитку людства. Питання демо-
графічного розвитку України викликають усе більшу
увагу сучасних дослідників, проте й досі залиша-
ються маловивченими. Особливо це стосується
періоду 20-30-х рр. ХХ ст. Вивчення питань демо-
графічного розвитку в цей період як у Східній Ук-
раїні, так і в Україні в цілому не було об'єктом спе-
ціального дослідження.
Аналіз досліджень та публікацій. Окремі пи-
тання історії 1920-30-х років розглянуто в колектив-
них працях [1], а також монографіях Л. І. Васькіної
[2], А. А. Матюгіна [3], В. Б. Жиромської [4].
С. В. Кульчицький розглянув розвиток України в добу
нової економічної політики [5], О. М. Бут та П. В. Доб-
ров приділили увагу "економічній контрреволюції" в
20-30-ті роки ХХ ст. [6]. Багато праць приділено вив-
ченню історії Донбасу того часу. Д. А. Першак роз-
глянув склад робітників вугільної промисловості ре-
гіону [7], В. М. Нікольський та В. М. Ізюмов [8] дос-
лідили становлення та розвиток кооперації в період
НЕПу. На сучасному етапі багато уваги приділяєть-
ся вивченню репресій. Так, В. М. Нікольський роз-
глянув репресивну діяльність органів держбезпеки
СРСР в УРСР та її наслідки [9]. Проблемам соціаль-
но-економічного, етнічного розвитку Донбасу в цей
період також присвячено праці окремих дослідників.
З. Г. Лихолобова та В. Коваленко приділили увагу
процесам урбанізації в регіоні в 1926-1939 рр. [10],
К. В. Нікітенко - проблемам недержавного сектора
економіки [11], О. В. Стяжкіна розглянула пересічну
людину Донбасу на початку 1920-х рр. у вимірі сло-
ва, простору, часу [12], О. М. Сапіцина проаналізу-
вала потребу жіночої робочої сили в сільському гос-
подарстві в контексті вирішення проблеми безробіт-
тя в країні [13], О. Ю. Сучкова зосередила увагу на
дослідженні єврейської меншини в регіоні та змінах
у її складі в 1920-1930-ті рр. [14]. О. В. Струченков
дослідив умови праці інженерно-технічних спе-
ціалістів промисловості Донбасу в добу радянської
модернізації (кінець 1920-х - 1930-ті роки) [15],
Н. Г. Малярчук розглянула створення російських на-
ціонально-територіальних одиниць у Донбасі в 20-х
- на початку 30-х рр. ХХ ст. [16] та ін. Окремі питання
соціального розвитку населення України та регіону
розглянуто в дисертаційних дослідженнях О. І. Ко-
корської [17], Д. К. Гринь [18], Н. Т. Гогохія [19],
Ф. Г. Турченко [20], В. В. Кабачек [21].
Мета статті - на основі аналізу літератури та дже-
рел дослідити зміни демографічних показників на-
селення міст Східної України в 1920-1939 рр.
Виклад основного матеріалу. У 1920 р. стано-
вище окремих частин регіону Східної України відрізня-
лося один від одного. Харків із 1917 до 1934 р. був
столицею радянської України, - не тільки політичним,
адміністративним, але й промисловим, культурним
центром, що надавало його населенню окремі со-
ціальні переваги. У той же час на Харківщині пере-
важало сільське населення й сільське виробницт-
во, міста переважно відносилися до малих і се-
редніх. Донбас у цей час був паливно-енергетич-
ною базою країни. Проте промисловість розвивала-
ся здебільшого в невеликих містах та робітничих
селищах. Революція і громадянська війна, здійснен-
ня на практиці політики "воєнного комунізму" нега-
тивно позначилися на соціально-економічному та де-
мографічному розвитку Східної України. У першу
чергу вони відбилися на стані виробництва та чи-
сельності населення регіону, на демографічних по-
казниках, особливо міст. Міське населення скороти-
лося в 1920 р. на 30 % [22]. Найбільш відчутні були
втрати в промислових містах, де зосереджувалися
великі підприємства, які найбільше постраждали від
війни. Утрати чоловічого населення в містах були
найбільш відчутні у віці від 20 до 29 років. На част-
ку цієї групи припадало 13-14 % [23]. Співвідношен-
ня чоловіків і жінок у віковій групі молоді від 20 до
24 років складало 1 : 2,3; а від 25 до 29 років - відпо-
відно 1 : 2 [24]. Відбулися зміни й у статево-віково-
му складі населення в групі від 15 до 19 років. Змен-
шення чоловічого міського населення торкнулося
особливо тих районів, де точилися найбільш запеклі
бої під час громадянської війни та інтервенції.
Повоєнний час характеризувався деякою стабі-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 41
лізацією, проте в містах було зруйновано багато
промислових підприємств, панувало безробіття. І все
ж із 1920 р. до 1923 р. чисельність міського насе-
лення зросла в середньому на 7,1 % [25]. Віднов-
лення порушеного війною господарства, яке розпо-
чалося з уведенням НЕПу, призвело до нових змін
у статево-віковому складі міського населення. Най-
більше на цьому процесі позначилися повернення
демобілізованих із Червоної Армії робітників та інших
категорій міського населення, міграції сільського
населення до міст, особливо під час голоду 1921-
1922 рр. "Комуністичні експерименти, які зводили-
ся до відкритого пограбування селян, а також посу-
ха 1921 р. призвели до масового голоду" [26]. Го-
лод спричинив різке скорочення поголів'я продук-
тивної й робочої худоби, підірвав селянське госпо-
дарство, сприяв міграції сільського населення до
міст. Усе це призвело до того, що в 1923 р. статево-
віковий склад населення міст почав вирівнюватися.
Зросла частка чоловіків у всіх вікових групах від 20
до 35 років. Збільшилася й питома вага молоді від
20 до 29 років у містах.
Голод призвів до зниження природного приросту
населення, а в Юзівці, Старобільську, Маріуполі,
Бахмуті та ін. фіксувався негативний показник при-
родного приросту, тобто кількість померлих переви-
щувала кількість народжених. 1922 рік приніс дещо
кращий врожай, розпочався перехід від натураль-
ної до грошової заробітної платні, що на фоні низь-
ких цін на сільгосппродукцію матеріально стимулю-
вало повернення робітників на підприємства, при-
буття нових робітників із інших регіонів. Проте на-
слідки голоду, викликаного посухою й невмілими
економічними заходами влади, не вдалося подола-
ти ні в 1921 р., ні в 1922 р. Тільки наступний рік приніс
деяку стабілізацію як в економічному, так і демо-
графічному розвитку.
Міста й села Східної України переживали важкий
час, у промислових містах зберігалася висока
плинність населення через тяжкі умови праці й жит-
тя, наявне безробіття. Не маючи змоги працевлаш-
туватися, люди в пошуках роботи змінювали місце
проживання. Особливо страждали підприємства
через плинність кваліфікованих кадрів, чисельність
яких і так скоротилася в минулі роки. Тому постано-
вою РНК СРСР від 6 вересня 1922 р. передбачало-
ся обов'язкове виселення в адміністративному по-
рядку з будинків, закріплених за підприємствами та
установами, усіх осіб, не пов'язаних або таких, що
втратили зв'язок із підприємствами. Це повинно було
закріпити кваліфікованих робітників за підприємства-
ми й зменшити плинність кваліфікованих кадрів. Утім,
це відбивало позицію радянської влади в житловій
політиці загалом. Ще з часу встановлення радянсь-
кої влади з будинків почали виселяти представників
т. зв. нетрудових елементів, а до помешкань, із яких
було зроблено комунальні квартири, вселяти робіт-
ників. Це була не тільки спроба якось послабити
житлову кризу, характерну для промислових міст, а
втілення на практиці теоретичних поглядів панівної
ідеології. Оскільки в країні було встановлено дикта-
туру пролетаріату, який зосереджувався в першу
чергу в містах, то міста повинні були стати "бастіо-
ном" пролетарської диктатури, усі представники ко-
лишнього панівного класу обмежувалися не тільки
в правах, але й у власності. Проведення такої по-
літики було можливим тому, що від початку нової
влади держава проголосила державну власність на
житло. Щоправда, суцільному одержавленню жит-
ла перешкоджали особливості розвитку міст Східної
України, де переважала індивідуальна забудова. На
їх тлі відрізнявся Харків, який став столицею УСРР.
Міста Харківщини виникли задовго до міст Донба-
су, що було пов'язано із особливостями залюднен-
ня краю. Проте здебільшого були невеликими й се-
редніми та пов'язаними, перш за все, із сільськім
господарством та переробкою його продукції, а та-
кож виконували функції адміністративних центрів
сільськогосподарських районів або були транспор-
тними вузлами (Лозова). Це зумовило їх досить ком-
пактне розташування. Дещо інакше виглядали на-
селені пункти Донбасу, значна кількість яких з'яви-
лася тільки в другій половині ХIХ ст., коли розпоча-
лося промислове освоєння регіону. Перш за все він
був пов'язаний із розвитком вуглевидобутку та ме-
талургії. Це наклало свій відбиток на населені пунк-
ти. Практично до кінця 1920-х років будівництво в
Донбасі велося "колоніями" - поселеннями при кож-
ному промисловому підприємстві. Наприклад, Каді-
ївка в ті роки складалася із 47 таких поселень, що
виникли в різні роки [27] й існували відокремлено,
доки промисловий розвиток не призвів до їх злиття.
Переважали казарми, бараки та землянки. Це відби-
вало той факт, що з початку промислового розвитку
краю розпочалися міграції населення до нього. При-
бувало сільське населення, щоб важкою працею за-
робити гроші на придбання худоби й сільськогоспо-
дарського реманенту та повернутися з грошима
додому, тобто частина робітників сприймала свою
працю як тимчасову.
Природний рух населення відзначався позитив-
ною динамікою. Одначе значним був і механічний
рух населення, особливо робітників. Так, у жовтні
1921 р. чисельність шахтарів досягла 96 тис. осіб, а
в 1922 р. - 116,7 тис. осіб [28]. Проте існуючі на той
час підприємства не мали змоги поглинути всю ро-
бочу силу, тому частина робітників займалася й
сільськогосподарським виробництвом або покида-
ла край. Так, залізнична криза 1922 р., коли заліз-
ничники не могли своєчасно вивезти вугілля із шахт,
призвела до кризи й вуглевидобутку. Шахти почали
скорочувати видобуток вугілля, відповідно скорочу-
вали й робітників, унаслідок чого їх чисельність змен-
шилася з 116,7 тис. осіб до 90,4 тис. осіб. Однак
надлишок робочої сили мав тимчасовий характер,
тому всі зусилля прикладалися задля того, щоб збе-
регти контингент робітників. Одночасно відбувала-
ся концентрація робітників на великих підприєм-
ствах. Так, до середини 1923 р. на 272 підприєм-
ствах цензової промисловості працювало 188 тис.
осіб, або 91 % від усіх зайнятих у виробництві. На
державних підприємствах, які складали на початок
1923 р. 27,1 % від загальної кількості, працювало
98,3 тис. осіб, на підприємствах кооперації - 0,6 %,
у приватному секторі, якій складав 66,4 %
підприємств, - лише 1,1 % робітників. Криза збуту
вугілля продовжилася до кінця 1924 р. У зв'язку із
цим було призупинено роботу не тільки копалень,
але й металургійних заводів, що викликало відтік
робітників із міських пунктів. Проте це не призвело
до вирішення житлової проблеми. І тільки відновлен-
ня сільського господарства, подолання наслідків
голоду та вплив нової економічної політики сприяли
поступовому відновленню виробництва та подаль-
шому зростанню міст і міського населення.
Перші зміни стали помітні в 1925 р., коли було
відновлено роботу на Макіївському, Сталінському
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
42
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ
(Юзівському), Маріупольському та ін. металургійних
заводах. У цьому ж році було ліквідовано Донецьку
губернію й створено на її території 5 округів: Сталін-
ський, Маріупольський, Артемівський, Луганський,
Старобільский, які проіснували до 1930 р., коли їх
було замінено 17 районами, а в 1932 р. було ство-
рено Сталінську область. Разом із цим, здійснюючи
курс на індустріалізацію, ішли реконструкція та бу-
дівництво підприємств. У 1928 р. розпочали роботу
Горлівський і Рутченківський коксохімічні заводи, у
1933 р. - реконструйовано Горлівський азотнотуко-
вий комбінат, у 1934 р. до ладу стали завод "Азов-
сталь", Новокраматорський машинобудівний завод
та ін., що зумовило появу нових і зростання старих
міст і містечок. Продовжувалася й житлова криза. З
1923 до 1926 р. у Сталінському окрузі чисельність
населення зросла на 120 %, а житловий фонд зріс з
29,1 млн кв. м до 30,9 млн кв. м. У містах відбулося
різке зменшення середньої площі житла, яке припа-
дало на кожного мешканця. Так, у Харкові з 1924 р.
до 1929 р. розмір житлової площі на одного мешкан-
ця впав з 6,82 кв. м до 5,70 кв. м [29]. Розвиток міст
породжував і нові проблеми. Особливо це стосува-
лося міст Донбасу, де подальший розвиток промис-
ловості й масові міграції (як керовані, так і некеро-
вані) призвели до злиття окремих поселень колоній
навколо домінуючого. Так, у 1926 р. до меж Сталіно
(Юзівки) було включено селища Вітка, Смолянка,
Калинівка та ін., що поставило нові питання, зокре-
ма про водопостачання.
Початок форсованої індустріалізації призвів до
ліквідації безробіття в 1930 р., знову постало пи-
тання про необхідність залучення нових робітників.
Гостра потреба в робочій силі потребувала жорст-
кого прикріплення робітників до робочих місць. Тому
влада приймає нові законодавчі акти, спрямовані
на посилення залежності людей від наявності по-
стійного місця роботи, звужуючи можливість неке-
рованих міграцій. Постанови ЦВК і РНК СРСР від
13 лютого, 17 серпня, 7 вересня, 13 вересня 1931 р.
надавали новим відомствам право використовува-
ти житло як засіб примусу до праці, дозволяючи
виселення осіб, що належали до "нетрудових еле-
ментів", без надання іншого житла [30]. У наступні
роки міграції сільського населення до міст посили-
лися. Цьому сприяли проведення суцільної колек-
тивізації та голодомор 1932-1933 рр. Місто приваб-
лювало картковою системою, за допомогою якої
можна було вижити під час голодомору. Щоправда,
карткову систему було введено ще в січні 1931 р.
Картки видавалися на харчі та промислові товари.
Із самого початку існувало 4 переліки постачання
(особливий, перший, другий та третій). За ними пе-
реваги в постачанні надавалися мешканцям про-
мислових міст за категоріями та промисловим ро-
бітникам державних підприємств [31]. Саме в цей
час починається бурхливе зростання чисельності
міського населення та зростання території міст
Східної України (див. табл. 1).
Таблиця 1. - Зміни чисельності населення окремих міст Східної України в 1926-1939 рр. [32]
Міста 1926 р. 1931 р. 1937 р. 1939 р.
Харків 409 543 -- 759385 833000
Сталіно 105857 194275 241397 462395
Луганськ 71780 96821 170456 213007
Артемівськ 37780 42348 53107 55165
Ворошилівськ 16040 43223 53202 54794
Горлівка 13992 20125 85854 108693
Кадіївка 17102 42254 64215 134920
Костянтинівка 25303 57527 91353 95087
Красний Луч 7029 15886 -- 50829
Краматорськ 12348 26152 93387 93350
Макіївка 51471 91024 160239 240145
Маріуполь 41341 105921 190862 222427
Єнакієве 24329 60100 85136 88246
Слов’янськ 28771 53859 69928 75542
Аналізуючи таблицю, можна відзначити, що в 1920-
1930-ті роки з'явилися нові міста, чисельність яких у
зв'язку з індустріальним розвитком стрімко зростала.
Так, у Донбасі до 1917 р. нараховувалося тільки 4
міста: Бахмут, Слов'янськ, Маріуполь, Юзівка [33]. У
1939 р. чисельність населення Донбасу складала 4941
тис. осіб, міське населення досягло 2421 тис. осіб й
складало 75,3 % від усього населення. Кількість міст
зросла до 54, міських поселень - до 144 [34]. На Хар-
ківщині кількість міст зростала повільніше, головні
зміни відбувалися в старих містах, чисельність насе-
лення яких поступово зростала. Найбільш стрімко вона
збільшувалась у Харкові, який до 1934 р. був столи-
цею радянської України, провідним науковим, куль-
турним і промисловим центром, у якому в роки ін-
дустріалізації з'явилася багато нових підприємств, що
призводило до значних міграцій населення. Статус сто-
лиці дозволив розпочати його реконструкцію (голов-
ним чином центру міста), на що спрямовувалися значні
кошти. Переїзд радянського уряду України до Києва
уповільнив цей процес, і все ж Харків залишався "дру-
гою столицею" України в подальші роки, впливаючи
на політичні, економічні та соціальні процеси в Східній
Україні та її містах.
У другій половині 1930-х років продовжувалося
будівництво нових шахт та заводів у містах Східної
України, що сприяло постійному зростанню населен-
ня, особливо промислових міст та робітничих селищ.
Таким чином, перехід від воєнного комунізму до
"нової економічної політики", а згодом до форсованої
індустріалізації та суцільної колективізації, масових
репресій призвели до зростання чисельності населен-
ня регіону Східної України, що заклало підмурок у
подальше формування його трудових ресурсів.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ 43
Висновки
Революція і громадянська війна, а також політи-
ка "воєнного комунізму" негативно позначилися на
розвитку економіки, чисельності та складі населен-
ня міст Східної України. Для відбудови підприємств
та забезпечення потреб країни у вугіллі та металі
використовувалася примусова праця трудармійців,
що обумовлювало дезертирство. Становище уск-
ладнилося особливо під час голоду 1921-1922 рр.
Тільки перехід до "нової економічної політики"
призвів до кардинальних змін - було відбудовано
промисловість, постійно зростали чисельність насе-
лення регіону та його міст, а відповідно й трудових
ресурсів, відновився його природний та зростав
механічний приріст. Проведення форсованої індуст-
ріалізації поклало початок подальшому бурхливому
розвитку економіки Східної України, перш за все
Донбасу, та нових міграцій населення до міст. Це
дозволило забезпечити подальший розвиток еконо-
міки Східної України, заклало підмурок у подальше
формування його трудових ресурсів. Найбільш
стрімко в цей час розвивалися міста - центри вугле-
видобутку, металургії та машинобудування. Особ-
ливо стрімко зростала чисельність населення Харко-
ва, який до 1934 р. був столицею УСРР, науковим,
культурним, промисловим та транспортним центром.
У цей час склалися й основні риси будівельної
та житлової політики радянської влади. Перевага
надавалася промисловому будівництву та створен-
ню робітничих селищ навколо підприємств, а жит-
лова політика мала на меті перетворити міста на "ба-
стіони" влади - місця концентрації робітничого кла-
су, щоб зміцнити соціальні підвалини радянської
влади. Тому житловий фонд у різних формах ставав
власністю держави, "нетрудові" елементи підляга-
ли виселенню з міст, а щодо робітників житло стало
засобом примусу до праці, бо в разі звільнення з
підприємства робітник підлягав виселенню. Влада
була зацікавлена в існуванні нестачі житла, що доз-
воляло керувати поведінкою й працею робітників, а
не у швидкому вирішенні житлової проблеми. Не-
зважаючи на це, міграції населення до міст у зазна-
чений період набули значних обсягів, що й призве-
ло до збільшення темпів урбанізації Східної України
та зростання чисельності населення міст, етноде-
мографічних змін при невирішеності існуючих про-
блем. У подальших дослідженнях із тематики де-
мографічного розвитку необхідно простежити розви-
ток невеликих міст Східної України, зокрема в пе-
ріод 1920-1939 рр.
ЛІТЕРАТУРА:
1. История рабочих Донбасса. - К. : Наукова думка, 1981.
- Т. 1; Лаврів П. І. Історія Південно-Східної України / П. І. Лаврів.
- К. : УВС, 1996. - 208 с.
2. Васькина Л. И. Рабочий класс СССР накануне индуст-
риализации: численность, состав, размещение / Л. И. Вась-
кина. - М. : Наука, 1981.
3. Матюгин А. А. Рабочий класс СССР в годы восстанов-
ления народного хазяйства (1921-1925) / А. А. Матюгин. -
М. : Наука, 1962.
4. Жиромская В. Б. Советский город 1921-1925 гг. Пробле-
мы социальной структуры / В. Б. Жиромская. - М. : Наука, 1988.
5. Кульчицький С. В. УСРР в добу нової економічної по-
літики (1921-1928 рр.): спроба побудови концептуальних за-
сад реальної історії / С. В. Кульчицький. - К., 1995.
6. Бут О. М. "Економічна контрреволюція" в Україні 20-30-і
роки ХХ ст.: Від нових джерел до нового осмислення / О. М.
Бут, П. В. Добров ; під ред. О. М. Бута. - Донецьк, 2002. - 316 с.
7. Першак Д. А. Состав робочих угольной промышлен-
ности Донбасса в 1917-1920 гг. : тезисы докладов респ. кон-
ференции "История рабочего класса в УССР в период соци-
ализма, 12-14 апреля 1967 г." / Д. А. Першак. - Харьков : Изд.
Харьковского университетаа, 1967. - С. 38-45.
8. Никольский В. Н. НЭП в Донбассе : историческое ис-
следование / В. Н. Никольский, В. Н. Изюмов. - Донецк, 1992.
9. Нікольський В. М. Репресивна діяльність органів держ-
безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.) : історико-
статистичне дослідження / В. М. Нікольський. - Донецьк, 2003.
- 624 с.
10. Лихолобова З. Г. Процессы урбанизации в Донбассе
(1926-1939) / З. Г. Лихолобова, В. Коваленко // Нові сторінки
історії Донбасу. - Донецк, 1994. - Кн. 3. - С. 56-74.
11. Нікітенко К. В. Висвітлення проблем недержавного
сектора промисловості України в умовах НЕПу в історіографії
1920-х років / К. В. Нікітенко // Нові сторінки історії Донбасу. -
Кн. 13/14. - С. 108-115.
12. Стяжкіна О. В. Пересічна людина Донбасу на початку
1920-х років: У пошуках слова, простора і часу / О. В. Стяж-
кіна // Нові сторінки історії Донбасу. - Донецьк, 2007. - Кн. 13/
14. - С. 76-99.
13. Сапіцина О. М. Аналіз потреби жіночої робочої сили в
сільському господарстві в контексті вирішення проблеми
безробіття в СРСР (середина 20-х - початок 30-х рр. ХХ ст.) /
О. М. Сапіцина // Історичні записки. - Луганськ : Вид. СНУ,
2005. - Вип. 7. - С. 184-191.
14. Сучкова О. Ю. Єврейська етнічна меншина в Донбасі
(1920-1930-і рр.) / О. Ю. Сучкова // Нові сторінки історії Дон-
басу. - Донецьк, 2006. - Кн. 12. - С. 105-115.
15. Струченков О. В. Умови праці інженерно-технічних
спеціалістів промисловості Донбасу в добу радянської мо-
дернізації (кінець 1920-х - 1930-і роки) / О. В. Струченков //
Нові сторінки історії Донбасу. - Донецьк, 2007. - Кн. 13/14. -
С. 260-274.
16. Малярчук Н. Г. Створення російських національно-те-
риторіальних одиниць в Донбасі в 20-х - на початку 30-х рр.
ХХ ст. / Н. Г. Малярчук // Нові сторінки історії Донбасу. - До-
нецьк, 2007. - Кн. 13/14. - С. 274-291.
17. Кокорська О. І. Соціальний розвиток міст Донбасу (дру-
га половина 20-х - 30-ті роки ХХ ст.) : дис. на здобуття наук.
ступеня канд. іст. наук / О. І. Кокорська. - К., 1995.
18. Гринь Д. К. Соціально-демографічні процеси в містах
України (1920-1930 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. іст. наук / Д. К. Гринь. - К., 2000.
19. Гогохія Н. Т. Українське радянське місто 1929-1938 рр.
: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук /
Н. Т. Гогохія. - Луганськ, 2001.
20. Турченко Ф. Г. Основные изменения в социально-клас-
совой структуре городского населения Советской Украины
в 20-е годы : дисс. на получение науч. степени канд. ист.
наук : рукопись / Ф. Г. Турченко. - Х., 1976.
21. Кабачек В. В. Діяльність місцевих органів державних
органів України по розвитку промисловості в 1921-1922 рр. :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук /
В. В. Кабачек. - Х., 2008.
22. Жиромская В. Б. Советский город 1921 - 1925 гг. Про-
блемы социальной структуры / В. Б. Жиромская. - М. : Наука,
1988. - С. 44.
23. Указ. праця. - С. 69.
24. Указ. праця. - С. 69.
25. Указ. праця. - С. 45.
26. Бут О. М. "Економічна контрреволюція" в Україні 20-30-
і роки ХХ ст.: від нових джерел до нового осмислення / О. М.
Бут, П. В. Добров ; під ред. О. М. Бута. - Донецьк, 2002. - С. 45.
27. Давидович М. Л. Принципи й практика районного пла-
нування Донбасу / М. Л. Давидович // Будівництво. - 1932. -
№ 11-12. - С. 392-397.
28. История рабочих Донбасса. - К., 1981. - Т. 1. - С. 205.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
44
№ 8 (99) листопад 2009 р.
ІСТОРІЯ
29. Горомосов М. С. Житлова справа в УСРР за 10 років
радянської влади / М. С. Горомосов // Профілактична медици-
на. - 1933. - № 3-4. - С. 76-93.
30. Бут О. М. Указ. праця. - С. 46.
31. Бут О. М. Указ. праця. - С. 47.
32. Таблицю складено за: Всесоюзная перепись населе-
ния 1937 г.: краткие итоги ; АН СССР, Ин-т истории СССР :
[сост. Н. А. Араховец и др.]. - М., 1991. - С. 29, 66; Кокорська
О. І. Соціальний розвиток міст Донбасу (друга половина 20-х
- 30-ті роки ХХ ст.) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст.
наук / О. І. Кокорська. - К., 1995. - С. 32.
33. История городов и сел Украинской ССР (Донецкая
область). - К. : Гл. ред. УСЭ, 1976. - С. 52.
34. Лихолобова З. Г. Міста Донбасу в роки радянської мо-
дернізації: особливості менталітету городян (кінець 1920-х -
1930-ті рр.) / З. Г. Лихолобова // Нові сторінки історії Донбасу.
- Донецьк : ДонНУ, 2006. - Кн. 12. - С. 94.
M. Alfiorov
TOWNS OF OST UKRAINE IN 1920-1939
In article consider the development of towns of Ost Ukraine, population changes in 1920-1926 years, in his storage
quantity and other. Shown changes dynamics quantity of population in 1926, 1937,1939 years. The conclusions on the
nature of influence of political factoris into changes quantity of population, natural and mechanical increase.
Key words: Ost Ukraine, Donbas, region, population, natural and mechanical increase of population, quantity.
© М. Алфьоров
Надійшла до редакції 25.09.2009
УДК 9.477:980
ÓÊÐÀ¯ÍÀ-ÁÐÀÇÈ˲ß: ÑϲÂÏÐÀÖß Â
ÍÀÓÊÎÂÎ-ÎѲÒÍ²É ÒÀ ÌÅÄÈ×Í²É ÃÀËÓÇßÕ
ÍÀ ÌÅƲ ÕÕ-ÕÕ² ñòîë³òü
ІРИНА ЛАЗНЄВА,
аспірант кафедри українознавства Запорізького національного технічного університету
На основі архівних матеріалів проведено огляд та аналіз українсько-бразильських взає-
мовідносин у науково-освітній та медичній галузях на межі ХХ-ХХІ століть. Виділено перс-
пективні напрямки двосторонніх контактів у зазначених сферах, наведено конкретні при-
клади співпраці, критично оцінено стан та перспективи розвитку взаємовідносин. Викладе-
но конкретні рекомендації щодо шляхів покращення двостороннього співробітництва.
Ключові слова: Україна, Бразилія, співробітництво, наукові зв'язки, освіта, наука, медицина,
міжрегіональні взаємини.
Постановка проблеми та аналіз досліджень
і публікацій, у яких започатковано її вирішен-
ня. Українсько-бразильське співробітництво в галузі
освіти та науки розпочалося ще в 1967 році підго-
товкою спеціалістів для Федеративної Республіки
Бразилія із числа її громадян у вищих навчальних
закладах України.
Дослідження літератури, яка безпосередньо сто-
сується тематики українсько-бразильських відносин
та дотичних до неї проблем показала, що при наяв-
ності значного обсягу праць, присвячених розвитку
міждержавної співпраці країн у різноманітних галу-
зях, питання українсько-бразильського співробітниц-
тва в галузі освіти, науки та медицини залишилося
фактично поза увагою науковців.
Першим цілісним та чи не єдиним дослідженням
українсько-бразильських взаємин середини 90-х
років ХХ ст. була дисертаційна робота А. Бредіхіна.
У ній автор висвітлює основні форми та напрями
політичного та торговельно-економічного співробіт-
ництва України з найбільшими країнами Латинської
Америки протягом 1994-1997 років, розглядає україн-
сько-бразильські зв'язки на прикладі відносин Ук-
раїни з країнами ЛАК - Аргентиною, Бразилією та
Чилі, а також дає прогнозований аналіз розвитку й
розширення українсько-бразильської співпраці.
У той самий період у наукових журналах почали
з'являтися матеріали, у яких розглядалися переду-
мови встановлення та розвитку різностороннього
співробітництва України з країнами Латинської Аме-
рики, зокрема Бразилією. Наприклад, статті В. Ки-
риченка, В. Матвієнка, В. Троненка, М. Сороки ха-
рактеризують динаміку зовнішньополітичних кон-
тактів представників двох держав, позитивні та не-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|