Проблеми генези та еволюції суфізму
Cтаття присвячена аналізу існуючих контроверсій, пов'язаних із темою суфізму. У ній розкриваються питання походження суфізму та його взаємозв'язків із іншими світовими філософсько-релігійними поглядами. Автор доходить висновку, що суфізм поєднує в собі всі відгалуження містицизму, такі...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2010
|
| Назва видання: | Схід |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22235 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми генези та еволюції суфізму / М. Дудко // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 108-111. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-22235 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-222352025-02-09T18:22:06Z Проблеми генези та еволюції суфізму Problems of genesis and evolution of sufizm Дудко, М. Філософія Cтаття присвячена аналізу існуючих контроверсій, пов'язаних із темою суфізму. У ній розкриваються питання походження суфізму та його взаємозв'язків із іншими світовими філософсько-релігійними поглядами. Автор доходить висновку, що суфізм поєднує в собі всі відгалуження містицизму, такі як психологія, окультизм, спіритизм, ясновидіння, інтуїцію, натхнення тощо. Однак, на думку автора, знання цих предметів не є головною метою життя суфія, оскільки він у першу чергу прагне вдосконалити себе та очистити своє серце для Любові. This article is dedication the analysis of existent paradoxes related to the theme sufizm. Examples of old scientifics and modern points of view are made in it. The greatest divergences of opinions in finding out of question about the origin of sufizm and its mutual relations with other world philosophical-religious looks. 2010 Article Проблеми генези та еволюції суфізму / М. Дудко // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 108-111. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22235 1 (09) uk Схід application/pdf Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософія Філософія |
| spellingShingle |
Філософія Філософія Дудко, М. Проблеми генези та еволюції суфізму Схід |
| description |
Cтаття присвячена аналізу існуючих контроверсій, пов'язаних із темою суфізму. У ній
розкриваються питання походження суфізму та його взаємозв'язків із іншими світовими
філософсько-релігійними поглядами. Автор доходить висновку, що суфізм поєднує в собі
всі відгалуження містицизму, такі як психологія, окультизм, спіритизм, ясновидіння, інтуїцію, натхнення тощо. Однак, на думку автора, знання цих предметів не є головною метою
життя суфія, оскільки він у першу чергу прагне вдосконалити себе та очистити своє серце
для Любові. |
| format |
Article |
| author |
Дудко, М. |
| author_facet |
Дудко, М. |
| author_sort |
Дудко, М. |
| title |
Проблеми генези та еволюції суфізму |
| title_short |
Проблеми генези та еволюції суфізму |
| title_full |
Проблеми генези та еволюції суфізму |
| title_fullStr |
Проблеми генези та еволюції суфізму |
| title_full_unstemmed |
Проблеми генези та еволюції суфізму |
| title_sort |
проблеми генези та еволюції суфізму |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Філософія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/22235 |
| citation_txt |
Проблеми генези та еволюції суфізму / М. Дудко // Схід. — 2010. — № 6 (106). — С. 108-111. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT dudkom problemigenezitaevolûcíísufízmu AT dudkom problemsofgenesisandevolutionofsufizm |
| first_indexed |
2025-11-29T13:51:58Z |
| last_indexed |
2025-11-29T13:51:58Z |
| _version_ |
1850133002439360512 |
| fulltext |
108
№ 6 (106) жовтень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
УДК 1 (09)
ÏÐÎÁËÅÌÈ ÃÅÍÅÇÈ ÒÀ ÅÂÎËÞÖ²¯ ÑÓÔ²ÇÌÓ
МАРІЯ ДУДКО,
аспірант Київського національного університету будівництва і архітектури
Cтаття присвячена аналізу існуючих контроверсій, пов'язаних із темою суфізму. У ній
розкриваються питання походження суфізму та його взаємозв'язків із іншими світовими
філософсько-релігійними поглядами. Автор доходить висновку, що суфізм поєднує в собі
всі відгалуження містицизму, такі як психологія, окультизм, спіритизм, ясновидіння, інтуї-
цію, натхнення тощо. Однак, на думку автора, знання цих предметів не є головною метою
життя суфія, оскільки він у першу чергу прагне вдосконалити себе та очистити своє серце
для Любові.
Ключові слова: суфізм, філософія суфізму, іслам.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Ак-
туальність статті зумовлена тим, що суфізм і як філо-
софія, і як релігія - явище цікаве і до цього часу дос-
татньо не вивчене. Немає єдиної точки зору ані щодо
його походження, ані щодо впливу суфізму, його вчень
на культуру країн, у яких він поширений і зрозумілий.
Сучасні дослідження спрямовані на розкриття філо-
софії суфізму. Ті дослідження, які ми маємо на сьо-
годні, безперечно, вказують на його значущість для
філософського й релігійного світу.
Вивченню сутності явища суфізму свої праці присвя-
тили такі дослідники, як Ш. Пінес, М. Томпсон, Е. Бер-
тельс, К. Армстронг, Дж. С. Трімінгем, Дж. Бйорк, Р. Орн-
стейн, К. Вілбер, Л. Васильєв, Л. Гордон-Полонська,
А. Гусейнов, В. Добриніна, Т. Панфілова, І. Петрушев-
ський, В. Розанов, М. Степанянц, О. Хісматулін.
Як пише англійський науковець Дж. С. Трімінгем у
вступі до своєї книги "Суфійські ордени в ісламі", до
цього часу немає досліджень, де б простежувався
розвиток суфійських орденів протягом кількох століть
[5, с. 23].
Мета статті - аналіз парадоксів, якими оточені пи-
тання виникнення суфізму, його становлення й самого
трактування поняття "суфізм".
Виклад основного матеріалу. Етимологія слова
"суфізм" викликає чималі суперечки, як і сама релігій-
но-філософська течія. Наприклад, у книзі англійського
сходознавця Д. Балдока "Сутність суфізму", у якій нау-
ковець аналізує багату літературну спадщину, яку зали-
шили суфії, й обґрунтовує її важливість та необхідність,
згаданий суфій Худжвірі цитує суфія X ст. Абу аль-Ха-
сана Фушанджи: "У наш час тасаввуфф (суфізм) - це
ім'я, що немає реальності, але колись він був реальніс-
тю, що не мала імені". Худжвірі доповнює: "У часи Про-
рока та його безпосередніх наслідувачів назви "суфізм"
не було, та його реальність перебувала в кожному. Але
в наш час суфізм - це ім'я, яке існує без реальності" [3,
c. 54]. Наведене твердження вказує на те, що "Пророк
та його Послідовники були не лише першими мусульма-
нами, але також і містиками" [Там само, c. 55]. Проте
суфіями їх не називали лише з тієї причини, що самого
терміна на той час ще не існувало.
Якщо звернутись до народної мудрості, то в ній
можемо знайти оповідь про два види знання, які пе-
редавав Пророк Мухаммед своїм відданим учням. Як
пише Д. Балдок, "одного виду знання Послідовник
(учень Пророка) учив усіх людей, але якби він посмів
вчити іншого виду знання, то його слухачі напевно що
убили б його" [Там само]. Із цього можемо зробити вис-
новок, що Пророк навчав своїх учнів містичного або
езотеричного знання. В. Степанов так само зазначає,
що "суфізм виникає ще за життя Мухаммеда" [8, c. 45].
Ту саму думку підтверджує американська дослідниця
К. Армстронг, яка пише: "Незважаючи на те, що Про-
рока Мухаммеда хвилювало, перш за все, створення
справедливого суспільства, однак сам він і багато хто
з його найближчого оточення мали схильність до місти-
ки, унаслідок чого в ісламі стрімко сформувалась вель-
ми своєрідна містична традиція" [2, c. 252].
Такого самого припущення щодо виникнення суфіз-
му всередині ісламу дотримується і Дж. С. Трімінгем:
"Суфізм розвинувся в самому Ісламі" [5, c. 27]. Але
зауважимо, що Дж. С. Трімінгем пише далі про надзви-
чайно перебільшену роль ісламу в становленні та роз-
витку суфізму: "Суфізм розвинувся в самому Ісламі,
майже нічого не перейнявши з мусульманських дже-
рел, але увібрав у себе досвід аскетичної та містичної
практики й філософії східного християнства. У резуль-
таті виник мусульманський містицизм, пройшовши
особливий шлях розвитку в ісламі" [Там само].
Іншу теорію щодо виникнення суфізму розглядає
Хасан Ібрахім. У ній говориться, що суфізм виник не в
VII ст., а в VIII ст. Першим суфієм він називає Абу Ха-
шима (помер у 767 р.): "Причиною зародження суфіз-
му стало те, що деякі набожні мусульмани не знайшли
в каламі того, що виховало б любов до Аллаха, тому
вони вирішили, що найбільш правильний шлях набли-
ження до нього - це аскетизм, стриманість, а також
розчинення в любові до Аллаха, саме тому вони були
названі суфіями" [7, c. 14].
А. Хісматулін підтримує теорію тісного зв'язку та
взаємодоповнюючих моментів ісламу та суфізму:
"Суфій - це мусульманський містик, а суфізм, або в
оригінальному звучанні тасаввуф, відповідно, - іслам-
ський містицизм" [9, c. 16]. Cуфій - це "той, хто віддає
всьому належне, він єднає цей світ і наступний, його
зовнішня субстанція зайнята цим світом, а внутрішня
зайнята своїм творцем" [7, c. 35].
Сучасний сирійський учений Юсуф Хаттар Мухам-
мад, вивчаючи суфізм багато років, маючи багато
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 6 (106) жовтень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 109
відповідних напрацювань, в одній із останніх і, на нашу
думку, одній із найкращих своїх праць "Енциклопедія
суфізму" достатньо повно систематизував знання про
суфізм. Цінним для нашої статті в роботі Юсуфа Хат-
тара Мухаммада є висновок: "Це вчення (суфізм)
пройшло багато етапів, і на кожному в нього було своє
ім'я, так продовжувалось доти, доки воно не отрима-
ло назву "суфізм" [Там само, c. 15].
Якщо говорити про теорію, у якій розглядається
суфізм, який виник в ісламському середовищі, маємо
звернути увагу, що йдеться переважно про сунітський,
найбільш чисельний напрямок в ісламі, який, у свою
чергу, ділиться на традиційних мусульман та на прогре-
сивні рухи відродження, які виникли в останній час.
Суфізм охоплює загал традиційних мусульман. Зустрі-
чаються, звичайно, згадки й про суфізм у шиїтській тра-
диції, однак рідше й стосуються вони вже XIV-XIX ст.
Далі суфізм можна поділити на східну гілку та захід-
ну. Східний суфізм - персько-індійський, "де помітний
сильний вплив зороастризму, буддизму та брахманізму,
де Веданта переплітається з Кораном" [6, c. 6]. Щодо
західного (арабської гілки суфізму), то тут суттєво відчу-
вається вплив правовірного коранічного деїзму.
Питання про саме значення слова "суфізм" так
само актуальне. Існує думка, що слово "суфізм" має
арабський корінь, який у перекладі означає чистоту
або цнотливість. Інші вважають, що "суфізм" походить
від грецького слова "софія", тобто мудрість. Та все ж
більшість дослідників суфійського феномена схильні
бачити в суфії, у першу чергу, "дервіша в одягу з вов-
ни", звідси й переклад останні пропонують від арабсь-
кого слова "суф", тобто "волосинка". Але що стосуєть-
ся вовняного одягу, то, як пишуть Д. Бйорк та Р. Орн-
стейн у своїй книзі "Дар сокири", "починаючи з VII ст.,
обов'язковою вимогою до кожного новообраного ар-
хієпископа було відвідування Риму, де його обгортали
в палій - вовняну мантію, яку він мав носити під час
виконання обов'язків на знак єдності з Римським пре-
столом" [4, c. 137].
Такий аргумент дає нам право думати, що "вовня-
ний одяг", по-перше, був актуальним на той час (нага-
даємо, що історія суфізму в багатьох джерелах почи-
нається саме з VII століття), а по-друге, швидше за все,
такий одяг свідчив про достаток та чистоту намірів
свого господаря. Окрім того, у народній творчості зу-
стрічаються порівняння служителів Кааби, які при мо-
литві так міцно тримались за покриття стін Кааби, наче
за волосся на шкірі тварини. Якщо взяти до уваги ще й
специфіку самого суфізму, який просякнутий таємним
символізмом, тоді точно можна сказати, що спектр
уваги потрібно проектувати на пошук сенсу в напрям-
ку духовного та сакрального. У цьому ракурсі слід роз-
глянути наступні варіанти.
По-перше, що назва "суфізм" може походити від
"сифат" (властивість), оскільки суфій утілює в собі
найкращі з людських якостей. По-друге, від "сафа" (чис-
тота). Людина, яка очистилась, і є суфій. По-третє, від
"суффа" (лавка). Суффа ("люди Лавки" - незаможні
сподвижники Пророка, що жили в його мечеті в Медині)
це ті, які належать до першого покоління суфіїв. Їх щире
богослужіння є найвищим ідеалом, до якого прагнули
мусульмани протягом усієї історії. По-четверте, від
слова "сафф" (перший ряд). Відповідно до цього зна-
чення вважалось, що суфії, які мають особливе праг-
нення в богоугодних справах, перебувають у першо-
му ряді через їхню наближеність до Всевишнього Ал-
лаха. По-п'яте, від грецького "софос" - мудрець. По-
шосте, від слова "суфат", що в перекладі з арабської
мови означає "Очеретяне Озеро" або Червоне море -
дуже схоже, що суфіїв назвали на честь місцевості, у
якій вони жили. По-сьоме, від назви рослини "суфан"
(або "суфане"), фрукт, який дуже схожий на інжир. Існує
думка, що суфіїв так назвали саме тому, що під час їжі
вони обмежувались плодами цього фрукту. По-восьме,
від слова "суф", яке в арабській мові, як уже зазнача-
лося, означає вовняне покриття на тілі тварини.
Проблему зародження та розвитку суфійського
феномена розглядали й західні науковці, і східні, але
найвідповідніше написано про походження назви
"суфізм" імамом аль-Кушайрі. У своєму трактаті під
назвою "Ар-рисаля аль-кушайрійя" він пише: "Знайте,
що мусульмани після смерті Пророка називали себе
тільки споборниками або сподвижниками, причина цьо-
го в тому, що не було іншої назви, більш почесної" [7,
c. 15], тобто "сподвижник" - було найшанованіше ім'я з
усіх існуючих. "Наступне покоління називало себе "та-
біїни", це ім'я вони також вважали найкращим,
найбільш відповідним для послідовників сподвижників
Пророка. Наступне покоління назвало себе "табії-ут-
табіїн" [Там само]. Після цього люди почали називати
себе по-різному: хтось називався аскетом, а інші - слу-
гами Аллаха. Це спричинило появу ще нововведень
та різноманітних сект, кожна з яких переконувала у
своїй винятковості. "Але, що стосується справжніх,
щирих прибічників Корану та Суни, вони називали себе
"суфіями", а свій шлях тасаввуфом, таким чином, це
ім'я сформувалось лише в третьому столітті після за-
родження ісламу" [Там само, c. 16].
Та все ж таки більшість сучасних учених є прихиль-
никами теорії суфізму як ісламського містицизму, у якій
під містицизмом вважають щось таємниче, що не
підпорядковується інтелектуальному осягненню, тоб-
то незбагненне. У їхньому розумінні містицизм - це
"надзвичайний духовний потік, який проходить крізь усі
релігії". У широкому значенні цього слова його можна
розуміти як сприйняття Єдиної Реальності, якими сло-
вами б ми її не називали - Любов, Мудрість, Бог або
Ніщо. Суфізм, у свою чергу, так само як і містицизм,
не піддається однозначному визначенню. У цьому ми
переконалися завдяки вищезгаданим текстам. Єдине,
що можна доповнити, - це те, що суфізм є спосіб життя
і під цим терміном об'єднані всі вчення, мета яких виз-
начається в розробці теоретичних основ та практич-
них способів безпосереднього зв'язку людини з Богом.
Однак, незважаючи на таку кількість спроб розу-
міння (пояснення) суфізму, нам відомо лише те, що
суфізм виник на ісламській доктринальній основі, спри-
чинений до появи специфічними обставинами розвит-
ку раннього мусульманського суспільства, також слід
зазначити, що біля його витоків був не лише Коран, а й
інші вчення. Так, можна говорити про вплив неоплато-
нізму Плотіна - саме його тези стосувались божествен-
ної еманації.
Таким чином, питання виникнення суфізму й само-
го трактування поняття залишаються відкриті. Але тим
не менше, факти суфійського впливу на культуру, істо-
рію країн таких континентів і регіонів, як Північна Аф-
рика, Європа, Азія - очевидні. Підтвердженням тому
є слова А. Балакіна: "Суфізм - це релігійна філосо-
фія, яка наклала яскравий відбиток на весь духовний
устрій Сходу" [6, c. 6].
Професор А. Кримський у своїй роботі "Історія
Персії, її література та теософія дервішів" пише, що "у
всіх областях духовного життя цілого мусульмансько-
го Сходу, - в релігійній догматиці, філософії, етиці, літе-
ратурі, поезії, - всюди суфізм мав надзвичайний вплив,
а в Персії він підкорив усіх", це згадування зустрічаєть-
ся у передмові до текстів "Суфійське послання про
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
110
№ 6 (106) жовтень 2010 р.
ЕКОНОМІКА
свободу духу" [Там само]. Ці слова підтверджують
подальші приклади впливу суфіїв на середньовічну
філософію мусульманського світу.
В ісламі першим, хто проявив намагання примири-
ти релігійну істину з систематичною метафізикою, ува-
жається ал-Кінді. Він пристрасно мріяв відшукати істи-
ну і в інших релігійних традиціях: "Істина одна, і зав-
дання філософа - розгледіти її під будь-якими культур-
ними або лінгвістичними нашаруваннями, накопичени-
ми за довгі століття" [2, c. 196].
Йакуб ібн Ісхак ал-Кінді був першим мусульмани-
ном, який застосував раціональний підхід до Корану,
іншими словами, був одним із перших файласуфів. Слід
зазначити, що файласуф (араб. філософ) в ісламській
імперії - мусульманин або іудей, що присвятив себе
раціональним та науковим ідеалам фалсафи, тобто
філософії. У свою чергу фалсафа - це "спроба тлума-
чення мусульманського віровчення крізь категорії
давньогрецького раціоналізму" [Там само, c. 483].
Ал-Кінді, не обмежуючись пророками, звернувся до
грецької філософії та використав аристотелівські
твердження обґрунтування необхідності існування
Першодвигуна: "У раціональному світі у всього є своя
причина, а тому, відповідно, має бути якийсь Нерухо-
мий Двигун, який і спровокував весь рух. Цією Пер-
шопричиною є саме Буття - незмінне, досконале та
незнищенне" [Там само, c. 196].
Ал-Кінді був певен, що єдиним, хто спроможний дія-
ти на добуття "чогось" із "нічого", був Аллах. Іншими
словами, Бог як дійсна причина будь-якої активності в
оточуючому світі. Послідовники філософа ал-Кінді, а
серед них були й іранський файласуф Абу Бакр Му-
хаммад ібн Закарійа ар-Разі та турецький файласуф
Абу Наср ал-Фарабі, присвятили свої життя пошуку
Першопричини та Першодвигуна. Ар-Разі дотримував-
ся думки про несумісність концепції "бога" з науковим
світоглядом. Він говорив, що "врятувати нас можуть
тільки розум та філософія" [Там само, c. 197].
Таким чином, ар-Разі доводив, що справжній філо-
соф не повинен беззастережно приймати загальновиз-
начену традицію, а зобов'язаний проникати всюди
своїм розумом, оскільки істина відкривається тільки
розуму: "Покладатися на богоодкровенні доктрини
марно, адже кожна релігія стверджує своє - і хто
візьме на себе сміливість назвати, яка з них істинна?"
[Там само]. Але з тієї причини, що філософія вже за
своєю природою є елітарною, то вона привертала ува-
гу лише тих, хто спромігся оволодіти високим рівнем
розумового розвитку, що, у свою чергу, суперечило духу
всезагальної рівності, який мав бути характерною ри-
сою мусульманського суспільства. Із цією проблемою
вирішив посперечатися турецький філософ абу-Наср
ал-Фарабі. Саме він намагався вирішити проблему
неосвічених мас, і саме його слід вважати "засновни-
ком справжньої фалсафи" [Там само].
Ал-Фарабі був прибічником грецької античної філо-
софії. На нього справили враження платонівські ідеа-
ли. Посилаючись на платонівську ідею доброчесного
правителя держави - досконалого філософа, яка вик-
ладена в праці "Держава", ал-Фарабі провів паралель
і назвав таким безперечним вождем Пророка Мухам-
меда, який художньою мовою, зрозумілою простолю-
ду, висловив вічну істину. Ал-Фарабі щиро вірив, що
саме іслам якнайкраще підходить для втілення плато-
нівської ідеї щодо ідеального суспільства. І хоч ал-
Фарабі в багатьох питаннях симпатизував античній
філософії, особливо Платону, Аристотелю та Плотіну,
однак із ними він залишався не згодний в ідеї Першо-
існуючого. Турецький філософ, у філософії якого цент-
ральне місце займав Аллах, не міг собі уявити, що Бог
без причини вирішив створити світ - це залучало б
вічного й статичного Бога в невідповідні Йому зміни"
[Там само, c. 198].
Цю суперечність вирішив ал-Фарабі, звернувшись
до суфізму. Ал-Фарабі, як і суфії, убачав у філософії
вищий шлях у пошуку істини, яку пророки для більшого
розуміння виражали поетичною та метафоричною мо-
вами. Суфійське бачення світобудови або Всесвіту не
відповідало коранічним описам дійсності, і тому суфії
тримали свої доктрини в таємниці, усвідомлюючи, що їх
достатньо зухвалі й зарозумілі версії ісламу будуть
сприйняті неправильно. Вони пішли тим же шляхом, що
й грецькі християни, які розрізняли догму й керигму. Під
догмою слід розуміти "поняття, закріплене в христи-
янстві за таємними істинами віровчення, які відкрива-
ються лише містичному розумінню і можуть бути вира-
женими тільки символічно" [Там само, c. 477]. Керигма
ж відображає "поняття, яким греко-християни познача-
ли загальнодоступне вчення Церкви, висловлюване
зрозумілою мовою" [Там само, c. 479].
Отже, прихильники суфізму алегорично трактува-
ли Коран, а ще більше, теологія суфізму містить еле-
менти неоплатонізму та буддизму, що надали їх погля-
дам пантеїстичного характеру. На думку суфістів, існує
єдина божественна сутність, виявом якої є видима
багатоманітність світу. Головна мета суфіїв - злиття з
Богом, єднання з Абсолютом. Ці ідеї надали містико-
аскетичного спрямування суфізму, яке суперечило
ортодоксальному ісламові. Згодом теолог аль-Газалі
запровадив деякі елементи суфізму в систему орто-
доксального ісламу. Він прийняв суфійський принцип
містичної інтуїції як засіб пізнання Бога і на цій основі
принизив значення розуму в пізнанні. Містичне спог-
лядання, на думку Газалі, може привести до осягнен-
ня Бога лише внаслідок осяяння людського духу. При
цьому він вважав за необхідне дотримання мусуль-
манських обрядів. Містичний теїзм аль-Газалі цінують
та широко використовують сучасні ісламські теологи.
Соціальною основою суфізму є інститут "учитель -
учень" (шейх - мюрид), де учень беззастережно підко-
ряється вчителеві. Найчастіше суфійські братства зу-
стрічаються в країнах ісламського світу.
Що стосується питання взаємозв'язку суфізму з
іншими релігіями та філософіями, то, говорячи сло-
вами Інайят Хана, "різні релігії пропонують різні життєві
правила та закони. Але для суфія найвищим керівним
началом є його воля. Він - слуга, підпорядкований пра-
вилам, але, в той же час, він господар, який диктує собі
ці правила" [6, с. 40].
Суфізм, поза будь-яким сумнівом, єднає в собі всі
відгалуження містицизму, такі як психологія, окультизм,
спіритизм, ясновидіння, інтуїція, натхнення та ін. Од-
нак знання цих предметів не є головною метою життя
суфія. Перш за все, суфій прагне вдосконалити себе
та очистити своє серце для Любові.
Висновки
Отже, маємо підкреслити, що час Ібн ал-Фаріда, Ібн
Арабі та Румі став часом, коли були втілені найвищі
досягнення в суфізмі як у теоретичному, так і в худож-
ньому плані, тобто протягом 14 століть існування су-
фізму різні сторони його вчення використовувались
різними класовими угрупованнями. А наприкінці ХІХ -
на початку ХХ ст. буржуазні реформатори в країнах
Сходу та модернізатори ісламу розпочали боротьбу
із суфійськими орденами. Причиною тому, можливо,
стала, з одного боку, феодальна реакція, а з іншого -
навмисно помилкові факти, у яких ідеться про суфій-
ські школи, які виховують ваххабітські рухи. Та коли
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 6 (106) жовтень 2010 р.
ЕКОНОМІКА 111
говорять про суфізм, мають на увазі саме носіїв су-
фійської мудрості. Люди, які відрізняються своїм ро-
зумінням дійсності, які трактують релігійно-філософ-
ські основи по-своєму, уміли тоді й уміють сьогодні
бачити Любов - основу з основ. Можливо, саме тому
немає точної інформації щодо історичного розвитку
суфізму, узгодженої оцінки його впливу та єдиної точки
зору щодо суфійських взаємовідносин із іншими куль-
турами, філософіями та релігіями. Навіть більше - усі
наші дослідження суфізму є результатом здогадок, гіпо-
тез, порівнянь, аналізів та проведення паралелей.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Арберри А. Дж. Суфизм. Мистики ислама / А. Дж. Арбер-
ри ; [пер. с англ.]. - М. : Сфера, 2002. - 272 с.
2. Армстронг К. История Бога: 4000 лет исканий в иудаизме,
христианстве и исламе / К. Армстронг ; [пер. с англ.]. - М. : Аль-
пина нон-фикшн, 2008. - 501 с.
3. Балдок Д. Суть суфизма / Д. Балдок. - М. : Нирвана,
2007. - 240 с.
4. Бёрк Дж. Дар топора / Дж. Бёрк, Р. Орнстейн ; [пер. с англ.
С. Самуйлова, Ю. Переведенцева]. - М. : Эннеагон Пресс, 2007.
- 410 с.
5. Тримингэм Дж. С. Суфийские ордены в исламе / Дж. С. Три-
мингэм ; [пер. с англ. А. А. Ставиской, под. ред. и с предисл.
О. Ф. Акимушкина]. - М. : София, ИД "Гелиос", 2002. - 480 с.
6. Инайят-хан. Суфийское послание о свободе духа / Инай-
ят-хан. - М., 1914.
7. Мухаммад Ю. Х. Энциклопедия суфизма / Юсуф Хаттар
Мухаммад ; [пер. с араб.]. - М. : Изд. дом "Ансар", 2005. - 480 с.
8. Степанов В. Філософія для студентів та аспірантів медич-
ного фаху / В. Степанов. - [3-тє вид., випр. і доп.]. - Вінниця :
Вид-во "Тезис", 2003. - 292 с.
9. Хисматулин А. А. Суфізм / А. А. Хисматулин. - СПб. :
Изд. дом "Азбука-классика" ; "Петербургское Востоковедение",
2008. - 192 с.
10. Khan I. H. A Pearl in Wine: Essays on the Life, Music and
Sufism of Hasrat Inayat Khan / I. H. Khan. - New Lebanon : Omega
Publications, 2001.
11. Wilber К. The Marriage of Sense and Soul: Integrating Science
and Religion [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
wilber.shambhala.com/html/books/maseso_foreword.cfm/.
M. Dudko
PROBLEMS OF GENESIS AND EVOLUTION OF SUFIZM
This article is dedication the analysis of existent paradoxes related to the theme sufizm. Examples of old scientifics and
modern points of view are made in it. The greatest divergences of opinions in finding out of question about the origin of sufizm
and its mutual relations with other world philosophical-religious looks.
Key words: sufizm, philosophy of sufizm, islam.
© М. Дудко
Надійшла до редакції 27.09.2010
ФІЛОСОФІЯ
УДК 78.01
ÁÓÄÅÍÍÎ-ÌÓÇÈ×ÍÀ ѲÄÎ̲ÑÒÜ
ßÊ ÔÅÍÎÌÅÍ ²ÍÎÁÓÒÒß ÅÑÒÅÒÈ×ÍÎÃÎ
НЕЛЯ НАЗАРЕНКО,
кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії, історії музики та
інструментальної підготовки Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка
У статті на основі аналізу специфіки сучасної соціокультури та особливостей художньої
творчості, зокрема музичної, розглядаються естетичні аспекти буденно-музичної свідомості.
Показано, що в умовах сучасної соціокультури (ПОСТ-культури) естетичне проявляє себе як
трансестетичне і гіперреальність, або потрапляє в ситуацію інобуття. Звідси буденно-музич-
на свідомість, яка несе в собі архетипічні й екзистенціальні сутності природи музики, постійно
перебуваючи під впливом музичного "фону" інформаційно-комунікативного середовища,
зазнає трансформації й мутації, тобто виступає специфічною формою інобуття естетичного.
Ключові слова: буденно-музична свідомість, ПОСТ-культура, інобуття естетичного.
Постановка проблеми. Проблема буденно-му-
зичної свідомості є однією з актуальних проблем сьо-
годення. Вона концентрує в собі власне проблему бу-
денності, тобто тієї сфери людського буття, яка у філо-
софсько-естетичних дослідженнях традиційно розумі-
ється як "знижена" цінність, і проблему музики, яка
завжди виступала сферою, що виражала своїми спе-
цифічними засобами фундаментальні сутності відно-
шення людини й світу і таким чином давала змогу осо-
бистості піднятися над буденністю свого існування.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|