Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)

The article analyses basic evolution trends of source studies and specialized historic disciplines during 1960–1980’s, reveals their interconnection, discusses factors of the disciplinary identification. Attention is paid as well to the separately related theoretical aspects of source and document s...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Бездрабко, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2009
Series:	Архіви України
Subjects:	Статті та повідомлення
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26063
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980) / В. Бездрабко // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 24-49. — Бібліогр.: 109 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-26063
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-260632025-06-03T16:04:26Z Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980) Basic factors of the source study, special historical disciplines and record management development: natural and casual frames (1960–1980) Бездрабко, В. Статті та повідомлення The article analyses basic evolution trends of source studies and specialized historic disciplines during 1960–1980’s, reveals their interconnection, discusses factors of the disciplinary identification. Attention is paid as well to the separately related theoretical aspects of source and document studies. 2009 Article Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980) / В. Бездрабко // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 24-49. — Бібліогр.: 109 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26063 uk Архіви України application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та повідомлення Статті та повідомлення
spellingShingle	Статті та повідомлення Статті та повідомлення Бездрабко, В. Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980) Архіви України
description	The article analyses basic evolution trends of source studies and specialized historic disciplines during 1960–1980’s, reveals their interconnection, discusses factors of the disciplinary identification. Attention is paid as well to the separately related theoretical aspects of source and document studies.
format	Article
author	Бездрабко, В.
author_facet	Бездрабко, В.
author_sort	Бездрабко, В.
title	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)
title_short	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)
title_full	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)
title_fullStr	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)
title_full_unstemmed	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)
title_sort	основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Статті та повідомлення
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/26063
citation_txt	Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980) / В. Бездрабко // Архіви України. — 2009. — № 1-2. — С. 24-49. — Бібліогр.: 109 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT bezdrabkov osnovnírisirozvitkudžereloznavstvaspecíalʹnihístoričnihdisciplínídokumentoznavstvazakonomírníjvipadkovífrejmi19601980 AT bezdrabkov basicfactorsofthesourcestudyspecialhistoricaldisciplinesandrecordmanagementdevelopmentnaturalandcasualframes19601980
first_indexed	2025-11-26T18:20:46Z
last_indexed	2025-11-26T18:20:46Z
_version_	1849878119192723456
fulltext	СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ24СТаТТі Та ПОВіДОМЛеННя валентина бЕЗдрАбкО ОсНОвНі риси рОЗвитку джЕрЕлОЗНАвствА, сПЕЦіАлЬНих істОричНих дисЦиПліН і дОкумЕНтОЗНАвствА: ЗАкОНОмірНі й виПАдкОві ФрЕйми (1960–1980) У другій половині ХХ ст. джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни потрапили у зону підвищеної уваги, стійкого інтересу до- слідників1. їхнє служіння історичній науці зумовлювалося необхідністю науковців орієнтуватися у зростаючому колі джерел і логічною детер- мінованістю урізноманітнення процедур студіювання. Згідно з розпо- всюдженою думкою, слушність якої визнаємо, етап накопичення знань про “окремі аспекти і властивості джерела” передував вивченню істо- ричного джерела в цілому2. Спочатку “відверто прикладне джерелоз- навство”, завдання якого полягало у визначенні справжності документа та міри достовірності документної інформації, оперуючи апробованими довгорічною практикою прийомами, поступово емпіричним чином пе- ретворилося в методику дослідження джерел, а згодом через посилення логіко-методологічного компонента – галузь знань, дисципліну3. Ситуація докорінно почала змінюватись у ХІХ ст., коли істотно роз ширилася тематика історичних досліджень, ускладнилась архітекто- ніка науки, а її “верхні “поверхи” виявилися віддаленими від емпірич- ної основи”4. У науковий обіг увійшли нові види джерел. Це, як заува- жила О. М. Медушевська, потребувало якнайшвидшого розроблення загальних основ їх наукової евристики, класифікації, формування за- сад критики тощо5. Від прагматичної історії та критичного вивчення джерел М. Т. Каченовського6, історичної наукової критики як методу М. І. Надєждіна7 і як сукупності наук (палеографія, геральдика, істо- рична географія, дипломатика) про історичне джерело В. О. Ключев- ського8 до методологічної дисципліни, що провадить зовнішню критику та інтерпретує джерела, О. С. Лаппо-Данилевського9 – такі найважли- віші ідейні маркери визначень джерелознавства у ХІХ ст. – на початку ХХ ст., які засвідчили основні перспективні лінії його еволюції. У першій половині ХХ ст. розвиток науки у Союзі РСР відбу вався дещо за відмінним “сценарієм”, аніж за кордоном. Тяглість традицій © Валентина Бездрабко, 2009 25СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ і зародження новацій у межах “старої” науки, природні, логічно зу- мовлені трансформації доповнювалися зовнішніми настановами, наці- леними на конкретні теоретичні і практичні завдання – спочатку за- воювання політичної влади, а далі – втілення соціальних перетворень у дусі марксистсько-ленінської ідеології. Поява в одному десятиліт- ті – 1920-х рр. праць учених, що пропагували різні наукові теорії й методологічні засади – Р. Ю. Віппера, Л. П. Карсавіна, О. С. Лаппо- Данилевського, з одного боку, і В. В. Воровського, В. І. Невського, М. М. Покровського, М. С. Ольминського, Є. М. Ярославського з іншо- го, стало винятковим явищем. Надалі марксизм і його різновид – лені- нізм “затисли” наукову творчість у лабети методологічного схематиз- му, відповідності “більшовицькій партійності”, орієнтуючи дослідників на відмову від “чистої” науки на користь прикладної. Складні обстави- ни співжиття науки “імператорських академій, університетів” і марк- систських методологічних доктрин породжують компромісні варіанти, як-от праці про текстологію відомого економіста і філософа О. О. Бог- данова чи про соціологію, історичний матеріалізм партійного діяча М. І. Бухаріна10. Із 1930-х рр. почався новий період розвитку науки, що відзначе- ний згортанням і переслідуванням найменших відхилень від марксист- ського соціологізування. Найвиразнішим показником впливу відомих суспільно-політичних процесів на розвиток історичної науки, зокрема джерелознавство, став “єдино вірний” критерій достовірності інфор- мації – партійність. Примітним і доказовим фактом є менший вплив новітньої методології на спеціальні історичні дисципліни, ніж загальну історію, що дало можливість вченим “старої науки” довше залишатися вірними власним науковим переконанням. Дійсно, затиснення історич- ної науки в “прокрустове ложе” витіснило провідних дослідників “до- радянської генерації” на студійне поле спеціальних історичних дисци- плін, які хоча й зазнавали ідеологічної дискримінації, проте відносно вільніше почувались у виборі методології досліджень. Правда, з часом партійні приписи розповсюджуються й на спеціальні історичні дисци- пліни, канонізуючи згідно з марксистсько-ленінськими методологіч- ними постулатами порядок дослідницьких процедур, і найголовніше, наперед визначають ідеї (здебільшого ідеологічні, а не наукові), які ма- ють знайти підтвердження в історичних джерелах. Особливо помітні зрушення у другій половині ХХ ст. сталися в умовах хрущовської лібералізації суспільно-політичного життя краї- ни. Тоді прогресивним явищем для розвитку спеціальних історичних дисциплін була відмова від заперечення досвіду т. зв. дореволюцій- ної науки, що створило умови для їх зростання, спираючись на кращі традиції минулого11. Це породило визнання ідеологічних перекручень в іс то ричній науці й активний перегляд палеографії О. І. Соболев- СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ26 ського, Є. Ф. Карського, В. М. Щепкіна, дипломатики М. П. Лихачова, О. С. Лаппо-Данилевського, нумізматики О. В. Орєшникова, хроноло- гії М. В. Степанова, Д. О. Святського, метрології Д. І. Прозоровського та інших здобутків попередників – непересічних фахівців, праці яких відбивають найкращі досягнення зарубіжної і вітчизняної науки ХІХ – початку ХХ ст. Накопичені ними філософські, філологічні, загально- історичні теоретичні знання, методичні вміння працювати з історич- ними джерелами згодом стали широко застосовуватись і розвиватись у напрямі відшліфовування техніки, прийомів, процедур і схем дій, спря- мованих на розкриття їх інформаційного потенціалу. Упродовж 1960–1980-х рр. питання еволюції джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін активно обговорювалися на всесо- юзних, республіканських і регіональних конференціях, нарадах, симпо- зіумах12. Неодноразово провідні історики-джерелознавці – О. О. Зимін, Л. В. черепнін, В. І. Буганов, С. О. Шмідт, В. Л. Янін та ін., зверта- лися до визначення тенденцій розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін, перспектив їх дальшого розгортання13. Розмір- ковуючи про особливості побутування практично кожен з них відзна- чав такі риси: 1) активізація засобів масової формальної комунікації з метою розв’язання невідкладних наукових проблем на організаційно- му рівні – проведення тематичних конференцій, симпозіумів і нарад загального джерелознавчого змісту та спеціального, “заземленого” на тематиці окремих дисциплін, розширення мережі фахових періодичних видань; 2) збільшення кількості спеціалізованих видань, частки фунда- ментальних наукових монографічних досліджень, дисертацій, наукових публікацій у періодичних і продовжуваних виданнях; 3) географічне розростання мережі галузевих наукових центрів; 4) зростання ролі дис- циплін у підготовці фахівців у системі вищої школи, звідси – розро- блення відповідного навчально-методичного забезпечення. Потужним генератором багатьох модерних наукових проек- тів, пов’язаних із розвитком спеціальних історичних дисциплін, був Московський державний історико-архівний інститут (далі – МДІАІ) (1930)14. Інститутська кафедра допоміжних15 історичних дисциплін, ко- тра зібрала вихованців московської та петербурзької джерелознавчих шкіл, певний час залишалась провідною установою створення відпо- відних лекційних курсів, ґрунтовних монографічних досліджень, зо- крема, палеографії (О. М. Сперанський), дипломатики (О. Г. Андрєєв), сфрагістики (М. В. Устюгов) тощо, яких об’єднувало бажання розкрити об’єктивні, суб’єктивні чинники, внутрішні закономірності дисциплі- нарного розвитку. Згодом, як відзначав Л. В. черепнін, справжні центри розвитку спеціальних історичних дисциплін формуються в університе- тах мм. Москви, Ленінграда, Києва, Ростова-на-Дону, Новосибірська16, достойну репутацію котрим склали фундаментальні монографічні до- 27СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ слідження з історії, теорії, практики спеціальних галузей історичної на- уки, що чітко увиразнили головну тенденцію їх еволюції – теоретич- но осмислити об’єкт, предмет, визначити основні завдання і напрями, розробити галузеві методи вивчення історичних джерел17. Показником розвитку спеціальних історичних дисциплін слугувала підготовка на- вчальних посібників, які відіграли важливу роль у систематизації уяв- лень про історію, еволюцію форм історичних джерел, їх залежності від соціальних інститутів, удосконалення методів наукової критики18. У середині 1950-х – на початку 1960-х рр. в історичних колах із величезною силою спалахнуло обговорення змісту і структури джере- лознавства, його об’єкта, предмета, головних напрямів і основних за- вдань, інших теоретико-методологічних, науково-методичних проблем. Невелика замітка А.Ц. Мерзона в “Историческом архиве” – “О кри- тике исторических источников” (“Про критику історичних джерел”) (1957)19, а згодом, у цьому ж часописові – відгук С.М. Каштанова й О. А. Курносова про працю В. І. Стрельського – “Основные принципы научной критики источников по истории СССР” (“Основні принципи наукової критики джерел з історії СРСР”) (1961)20, викликали потужні дебати вчених. Одними з перших свідчень непідробного інтересу до порушених питань, стали публікації у фаховій періодиці В. Д. Данило- ва, С. Й. Якубовської, М. С. Селезньова21, які значною мірою визначили вектори розроблення теоретичних проблем джерелознавства22. Відгуку- ючись про особливості міркувань критиків-опонентів, М. А. Варшав- чик справедливо відзначив два основних концепти, довкола яких роз- горталися словесні баталії науковців, що ґрунтуються на доведеннях, по-перше, актуальності загальних теоретичних проблем, які віддзерка- лили посилення “методологічного навантаження джерелознавства”, а, по-друге, можливостей глибокого “вивчення питань використання до- кументів радянської доби”23. Пожвавлення студіювань теорії джерелознавства демонструє акти- візація термінологічних досліджень. Визначення значень і змісту по- няття дисципліни входить у коло першочергових теоретичних завдань. Його розв’язання дає змогу не тільки окреслити внутрішнє наповнення науки, але й репрезентувати її структуру, встановити характер зв’язків між складовими. Різноманіття відповідей на питання про зміст джере- лознавства і його проблему дефініції добре проілюстрував через уза- гальнення Л. В. черепнін. Коментуючи варіації на тему, цілком аргу- ментовано виокремлюються напрацьовані різними науковими школами пропозиції, вважати джерелознавство сукупністю науково-допоміжних дисциплін, що займаються вивченням і обробкою історичних джерел; допоміжною дисципліною, яка студіює методи дослідження й вико- ристання історичних джерел; головною допоміжною історичною дис- ципліною, що розробляє теорію, методику вивчення та використання СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ28 історичних джерел; самостійною історичною дисципліною, яка вивчає письмові історичні джерела і проблематику теоретичного джерело- знавства; сумою історичних наук чи самостійним комплексом наукових дисциплін24. Отже, неоднозначне ставлення до джерелознавства пород- жує різні бачення структури, підходи до традицій і перспектив його розвитку25. Спочатку спостерігаємо еволюцію визначень статусу джерелознав- ства у напрямі від допоміжної (спеціальної) до самостійної історичної дисципліни, а згодом з’являються думки про можливу перспективу його розгортання у метанауковому сенсі. Зміна ставлення до дисципліни по- ступово доповнюється уточненнями щодо функційного окреслення її змісту. Відштовхуючись від того, що джерелознавство – спеціальна іс- торична дисципліна, завданням якої є: 1) критичний аналіз історичних джерел, їх систематизація та опис (О. Д. Люблінська, Р. С. Мнухіна); 2) розроблення методів дослідження та використання джерел (Б. Г. Лит- вак, В. І. Стрельський, В. В. Фарсобін, С. О. Шмідт); чи це 3) наука про закономірності виникнення та функціонування джерел (М. А. Варшав- чик, А. Г. Кузьмін, А. О. Курносов, А. Ц. Мерзон)26; 4) теорія і мето- дика добування історичних фактів (А. О. Курносов, С. М. Каштанов)27; 5) дисципліна про історичні джерела, прийоми їх виявлення, дослі- дження, використання в праці історика (С. О. Шмідт)28, предметом якої є джерело, методика його вивчення (І. С. Смірнов)29, його дисциплі- нарна місія визначалася по-різному. Так, коментуючи основоположні завдання джерелознавства, В. П. Данилов та С. І. Якубовська вказують на визначення обсягу поняття “історичне джерело”, з’ясування його по- ходження, характеру, природи, достовірності інформації, потенційних інформаційних можливостей30, а В. І. Стрельський – теорію та мето- дику вивчення, окреслення засад наукової евристики та класифікацію джерел, проведення наукової критики, розкриття специфічних особли- востей відображення дійсності31. Проте найбільш розлогий коментар щодо змісту джерелознавства на засадах окреслення кола його завдань продемонструвала стаття І. О. Булигіна й Л. М. Пушкарьова, вміщена в “Советской исторической энциклопедии” під лаконічною назвою “Источниковедение” (“Джере- лознавство”). Пояснення змісту дисципліни науковцями є широким за рахунок конкретизації переліку завдань і виглядає таким чином: ви- явлення джерел (евристика), з’ясування їх походження (автор, місце, час, оригінальність, обставини та мета створення); дослідження тексту джерел (прочитання тексту, з’ясування основного тексту та редакцій); аналіз джерел – герменевтика (встановлення повноти свідчень, досто- вірності і точності даних, визначення політичної, класової сутності джерела); джерелознавчий синтез (з’ясування генеалогічного зв’язку джерел, їх співставлення за ступенем достовірності і точності, зв’язки 29СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ між ними з огляду на повноту висвітлення подій, фактів тощо)32. Запро- понований перелік джерелознавчих завдань дослідники доповнюють зауваження про те, що вивчення тексту рукописного історичного дже- рела охоплює його прочитання, розуміння буквального смислу, дешиф- рування тайнопису і скорочень, дослідження мови і стилю, розкриття означень часу, мір, ваги, грошей, географічних назв, власних імен, ін- шої інформації, яка зустрічається в ньому, його редакціях, приписках, інтерполяціях (вставках) тощо33. Додаткові авторські уточнення чітко вказали на ставлення до джерелознавства як дисципліни про письмо- ві історичні джерела, що активно послуговується досягненнями інших спеціальних історичних дисциплін – антропоніміки, герменевтики, іс- торичної географії, криптографії, метрології, нумізматики, палеографії, текстології, топоніміки, хронології тощо. Ретельний аналіз пропонованих вище дослідницьких завдань, що побутують у проблемно-тематичних студіях цього періоду, дав мож- ливість Л. Є. Шепельову зробити висновок, який віддзеркалив думку більшості. Головною метою джерелознавства, згідно з працями провід- них представників науки, є всебічна наукова критика історичного дже- рела34. Дослідники спричинили обговорення змісту останньої і зробили висновок про умовність понять “зовнішня”, “внутрішня критика”, пояс- нюючи це залежністю форми від змісту документа, і навпаки, та нероз- ривністю їх розгляду. Такий підхід фактично продукував симбіотичний підхід до джерелознавчого аналізу – критики форми і критики змісту, які, синтезуючись, уможливлюють якнайширше виявлення інформацій- них обсягів джерела й успішність експертизи інформації, закладеній у ньому. Тоді ж було порушено питання структури історичного джерело- знавства та співвідношення науки зі спеціальними історичними дисци- плінами. Магістральна сюжетна лінія дискусії з цього приводу прой шла між конституюванням теорії джерелознавства та, здебільшого, практи- ки спеціальних історичних дисциплін. Тим, що об’єднувало дослідни- ків науки 1960–1980-х рр., окрім іншого, була необхідність з’ясувати зміст теоретичного і прикладного, загального і конкретного (частко- вого) джерелознавства, побутуючих у площинах емпіричного та тео- ретичного рівнів джерелознавчих знань. Єдиного визначення понять не існувало, так само як і не існувало спільної думки стосовно право- мірності їх вживання. Головна розбіжність між ними ґрунтувалася на істотних функційних відмінностях та складності дослідницького рівня. Традиційно в межах конкретного джерелознавства розрізняли: 1) дже- релознавство різних галузей історичної науки; 2) джерелознавство різ- них типів і видів джерел; 3) джерелознавство джерел певного часу чи певної тематики, які володіють власним апаратом дослідження, при- йомами суб’єктивної діяльності35. Загальне джерелознавство більшістю СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ30 дослідників сприймалось як осмислення загальних методичних питань вивчення того чи іншого класу джерел, тобто питань методології дже- релознавства36. Звичайно, за такого підходу до визначення ледь улови- ма смислова тінь падала між ним і теоретичним джерелознавством. Як пише С. О. Шмідт, теоретичне джерелознавство може розглядатися як “часткове джерелознавство загальнотеоретичного джерелознавства”37. Якщо конкретне чи часткове джерелознавство здебільшого сприй- малися дослідниками як галузі знань, зосереджені на студіюванні окре- мих видів джерел чи проблем, а загальне – як сукупність галузей знань про них, осмислення загальних методичних питань джерелознавчого вивчення того чи іншого класу джерел, тобто аспектів джерелознав- чої методології38, то з означенням обсягу і змісту теоретичного дже- релознавства існували серйозні труднощі. Яскравим виразником суті проблеми стали міркування С. О. Шмідта, на думку якого, теоретичне джерелознавство складалося з теорії та методології джерелознавства. Значеннєва межа між ними в наявних дефініціях і розширених трак- туваннях залишалася розмитою. Проте історик вважав справедливим розглядати їх “взаємопов’язаними і одночасно самостійними аспекта- ми тео ретичного мислення”39. Усвідомлення широти значеннєвих па- раметрів і можливого змісту понять змусили С. О. Шмідта виокремити структурні одиниці: 1) теорія джерела, тобто теорія об’єкта, який ви- вчає джерелознавець; 2) теорія пізнання джерела – методологія дже- релознавства; 3) теорія теорії або метатеорія40. Визначення основних елементів теоретичного джерелознавства, ще не окреслює їх зв’язки і спосіб функціонування як системи. Саме тому, відзначав дослідник, йдеться швидше за все, про конгломерат елементів, що традиційно асоціюються з теорією джерелознавства, найважливішим завданням якої є дослідження структури і властивостей джерелознавчої інформа- ції, теорії, методики, історії, організації … інформації, способів її збе- реження і вивчення цієї проблематики, уподібнюючись до міркувань класиків “теорії наукової інформації” (О. І. Михайлов, О. І. чорний, Р. С. Гіляревський)41. Підтримуючи думку авторитетного вченого, науковці здебільшого констатували, що становлення джерелознавства триває, яке в умовах диференціації об’єкта й проблемної інтеграції предмета набувало но- вих обрисів, структури і змісту. Міркування про можливість створення теоретичного джерелознавства за рахунок “об’єднання” теорій “видо- вих джерелознавств”, породжує ідею метанауки чи метатеорії – те- орії теорій спеціальних дисциплін, що вивчають історичні джерела42. Зрештою, “якщо разом із дисциплінами, які входять до джерелознав- ства, повинно існувати ще й теоретичне джерелознавство, то у цьому випадку джерелознавство стає начебто наднаукою, тобто наукою, що дублює зміст інших наук”43. Окремі дослідники заповзято заперечува- 31СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ ли “наднауковий” статус джерелознавства, оскільки наполягали на за- рахуванні дисципліни до “допоміжних історичних” із супроводом “го- ловна”. Проте, на думку Л. В. черепніна, це зовсім не означало, що джерелознавство є наднаукою, яка дублює зміст інших дисциплін, адже “узагальнення і систематизація не є повторенням”44. Скептично налаштовані щодо ідеї метанауки дослідники запропо- нували не ускладнювати конструкції джерелознавства, назвавши його уже таким, що об’єднує теорію і методику добування історичних фактів, а відтак за змістом іншим бути не може як метанауковим45. І. Д. Ко- вальченко виступив непорушним прихильником точки зору, згідно з якою історичне джерелознавство вказаного проміжку часу перебувало в емпіричній стадії розвитку, відтак говорити про виокремлення теоре- тичної та практичної частин дисципліни чи доведення її самостійності виглядає некоректним. Такий підхід до джерелознавства згодом запе- речив сам науковець, приєднавши до теоретичних здобутків колег – М. А. Варшавчика, Б. Г. Литвака, О. П. Пронштейна, О. В. Лубського, В. І. Стрельского, М. М. Тихомирова та багатьох інших власні фун- даментальні праці з теорії джерелознавства. Радикальними поглядами відзначилися Є. М. Городецький, Б. Г. Литвак, С. О. Шмідт та інші дослідники, які аргументовано обстоювали твердження про історичне джерелознавство як конституйовану упродовж 1960–1970-х рр. само- стійну теоретичну дисципліну46. Л. В. черепнін упевнено тримався думки про методологічну хибу протиставлення загального, теоретичного, конкретного джерелознав- ства. Його міркування проходять через завдання джерелознавства – розроблення методів вивчення історичних джерел47. У цьому сенсі джерелознавство висвітлюється науковцем як єдина наука, котра за- гальнотеоретичні та методичні принципи формулює на основі вивчен- ня конкретних джерел і з метою дальшого застосування до конкретно- історичного матеріалу48. Відтак, робить висновок науковець, якщо варто триматися певного поділу, то тільки орієнтуючись на різні типи досліджень у галузі джерелознавства – загальнотеоретичні чи присвя- чені окремим видам джерел49. Утім, навіть “не озброєним” складною методологією оком, на рівні найпростіших спостережень, очевидним є факт руху думок Л. В. черепніна від заперечення до заперечення, що призводить, зрештою, до опосередкованого, мимовільного визнання можливості диференціації джерелознавства a priori на загальне і част- кове. Очевидно, різниця в оцінках стосовно міри розвиненості джере- лознавства відбиває не лише суб’єктивність поглядів дослідників, але й відмінне тлумачення поняття “теорія джерелознавства”, її змісту, що й схиляло дослідників до прийняття різних точок зору. Вивчення історії джерелознавства, що є неминучим для з’ясування його структури і змісту, спричинило розгляд ще однієї проблеми – по- СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ32 хідності чи генетичної зумовленості джерелознавства. Інваріантного визначення дисциплін, у лоні яких визріває джерелознавство, не існує й донині. Для багатьох істориків-джерелознавців досліджуваного часу надважливим питанням стало з’ясування змісту тих із них, емпірично- теоретичні й науково-методичні основи яких склали підґрунтя форму- вання джерелознавства, що дає змогу з’ясувати не тільки його при- роду, але й сучасний статус. Розгляд проблеми звершився різними розв’язками, проте більшість базувалися на визнанні органічних зв’язків між усіма дисциплінами в контексті історичної науки, а у випадку дже- релознавства – між тими, що вивчають історичне джерело. Значущими для зародження та розвитку джерелознавства називались археографія, дипломатика, палеографія, текстологія, тобто ті, які на початку ХІХ ст. склали зміст синкретичного “манускриптознавства”50. Досліджуючи праці “канонічних” істориків-джерелознавців другої половини ХХ ст., зокрема М. А. Варшавчика, О. О. Зиміна, І. Д. Коваль- ченка, О. Г. Кузьміна, Б. Г. Литвака, М. Є. Носова, О. П. Пронштейна, В. І. Стрельського, М. М. Тихомирова, С. О. Шмідта, переконуєшся у серйозності, масштабності пошуку відповіді на питання про співвідно- шення історичної науки, історичного джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін. Піддається критиці позиція С. М. Каштанова й А. О. Курносова, підтримувана їхніми адептами, щодо виокремлення джерелознавства як теорії, методики добування історичних фактів з історії – теорії, методики їх осмислення51. Справедливо зауважуючи на нелогічності протиставлення процесу одержання історичного факту його аналізу та науковій інтерпретації, С. О. Шмідт вважав, що дже- релознавство є наукою про історичні джерела і прийоми їх виявлення, вивчення й використання задля продукування історичного знання, тоб- то історії52. Так само складно заперечити роздумам М. Є. Носова про доцільність розгляду здобуття історичного факту та його опрацювання з метою історичного пізнання, як єдиний науковий гносеологічний про- цес53. Відгукуючись про кардинальні якісні зміни у джерелознавстві 1960–1980-х рр., О. О. Зимін зазначав, що важливим чинником гене- рування новітніх ідей є гостра потреба необхідності комплексного, всебічного вивчення джерела54, яка ознаменувала завершення епохи шахматовського “логічного джерелознавства”. У зв’язку з цим, треба вказати ще на одну особливість розвитку історичного джерелознавства у досліджуваний відтинок часу. Відомим історичним фактом є потужна диференціація об’єктно-предметної сфери джерелознавства, що призве- ла до появи нових галузей джерелознавчих знань. “Відбрунькування” від джерелознавства дисциплін залежало від інтенсивності вивчення новітніх видів джерел чи появи модерних методів дослідження55. За- уважуючи про диференціацію джерелознавства, Я. Р. Дашкевич робить 33СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ слушний висновок про те, що це не викликало збіднення об’єкта їхніх досліджень, оскільки відбувався не простий, механічний поділ ціло- го на роздрібнені “частки”, а вмотивований розвитком науки розпад. Згодом ці “частки” обростають новітньою проблематикою, що детер- мінувало конституювання нових дисциплін. їх формування у лоні “тра- диційних” сприяло двосторонньому теоретичному й методичному зба- гаченню56. Водночас диференціація дисципліни нерозривно пов’язана з іншою об’єктивною тенденцією сучасного джерелознавства – комплек- сне, інтеграційне синтезування різних історичних дисциплін57. Як від- значав В. Л. Янін, якої б частковості наукових проблем не досягалося при диференціації дисциплін, наступає момент потреби продовження їх розвитку інтеграційним чином, адже “правильне дослідження будь-якої проблеми історії повинно спиратися не на специфічно обмежену групу джерел..., а на вичерпну сукупність цих джерел або на достатньо репре- зентативне їх поєднання”58. Це, в свою чергу, гостро актуалізувало роз- роблення нових методів їх комплексного вивчення59 і дало можливість у “вирішенні багатьох спеціальних питань попрощатись із інтуїтивни- ми здогадками та підійти до встановлення таких об’єктивних критеріїв, що породжують бездоганні висновки”60. Розвиток спеціальних історичних дисциплін є єдиним процесом, відтак теоретико-методологічне, науково-методичне відставання окре- мої галузі призвело до гальмування інших. Процес інтеграції наук пе- редбачав “освоєння” різних дисциплінарних методик, що ускладню- валося нерівномірним їх конституюванням. Це зумовило уніфікацію методів дослідження історичних джерел, технічних прийомів та інші інтегруючі тенденції, які розглядаються конче важливою запорукою збагачення історичних дисциплін і передумовою метанаукових ідей61. Диференційоване вивчення історичних джерел, методики дослід- ження призвело до розширення функцій і тематики дисциплін, які ви- рішують не тільки прикладні завдання, але й фундаментальні наукові питання, претендуючи, таким чином, на самостійне місце в системі істо- ричної науки. Саме цим характеризується відома історико-філологічна дискусія вказаного проміжку часу про завдання і місце у сучасній на- уці палеографії, текстології як самостійних галузей науки (Л. В. череп- нін, Д. С. Лихачов)62. Еволюція дисциплін породжує переосмислення їх змісту і призначення. Як зазначив В. В. Дорошенко, чим більшими були успіхи дисциплін, тим очевидніші претензії на їх самостійний ста- тус, безпосередню участь в узагальненнях щодо вивчення історичних джерел. Здатність самостійно розв’язувати історичні проблеми у 1960– 1980-х рр. впевнено демонструє археографія, дипломатика, історична картографія, сфрагістика та низка інших джерелознавчих дисциплін63. Міра самостійності будь-якої дисципліни – відносна, адже кінцевою метою її розвитку є узагальнюючі знання на основі тісної співпраці СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ34 зі спорідненими та суміжними галузями знань. Розвиток спеціальних історичних дисциплін, на думку Н. О. Соболєвої, супроводжувався зміною зв’язків між ними і трансформацією структури64. Головним чинником змін називалося збагачення тематики досліджень, що прово- кувало увиразнення окремих аспектів об’єкта, предмета, і, як наслідок, народження нових галузей. Тому, наприклад, із палеографії виокрем- люється філігранологія, кодикологія, а з нумізматики – фалеристика, боністика тощо. Сьогочасна наукова думка розширила аргументацію на користь того, що в міру накопичення історичних знань і зростання професійного рівня досліджень, закономірно міцніють позиції галузей знань та міждисциплінарна взаємодія. Цим пояснюється висновок про змінність визначень історичних дисциплін основними, допоміжними, спеціальними, оскільки співвідношення між ними може бути розгля- нуто лише завдяки “рухливим” чи “плаваючим” міждисциплінарним складно структурованим моделям. Більшість дослідників цього часу ставить також за мету перегля- нути терміни-словосполучення “допоміжні історичні дисципліни” та “спеціальні історичні дисципліни”. Важливим чинником таких праг- нень є розгорнута у західноєвропейській історичній науці дискусія щодо смислового їх навантаження та співвідношення, початки якої датуються 1950-ми рр.65 Вирізняючи з-поміж величезної й розмаїтої кількості пропозицій концепційні маркери, що переплетені між собою через подібність визначень, і прагнучи досягти при цьому раціональ- ності пояснень, науковці припускають, що їх зміст залежить від між- дисциплінарних зв’язків та розстановки акцентів між ними. Початок дискусії ознаменувався тим, що М. М. Тихомиров, апелюючи до іс- торії розвитку палеографії чи дипломатики, у 1960-х рр. зафіксував закономірність переростання допоміжної історичної дисципліни у “спеціальну”66. Несміливе входження терміну “спеціальні історичні дисципліни” у науковий обіг спочатку викликало вживання словоспо- лучень симбіотичного характеру на кшталт “спеціальні допоміжні іс- торичні дисципліни”, як це ми зустрічаємо у відомому навчальному посібнику А. О. Введенського, В. О. Дядиченка та В. І. Стрельського “Допоміжні історичні дисципліни”67. Солідарної думки з М. М. Тихо- мировим тримався й С. О. Шмідт, який, відгукуючись про основні риси розвитку історичних дисциплін, відзначив тенденцію до розширення їх функцій – від “допоміжних” (у стосунку до історії) до більш самодос- татніх, що безпосередньо залучають свої висновки у “тканину історич- ної концепції”68. Д. С. Лихачов висловився на користь того, що всі гу- манітарні дисципліни є допоміжними один для одного та суверенними водночас69, а Л. В. черепнін запропонував компромісний варіант, від- штовхуючись від твердження про те, що кожна наукова галузь спеці- альна і представляє комплекс спеціальних знань, а, відтак, проголошує 35СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ “допоміжні історичні” чи “спеціальні джерелознавчі” – “допоміжними” стосовно історії, і спеціальними щодо джерелознавства як узагальню- ючої науки”70. І, нарешті, В. В. Фарсобін вважав, що обговорювані терміни-словосполучення є синонімами, а для їх протиставлення не існує серйозних підстав71. І хоча думки провідних науковців зі спеці- альних історичних дисциплін з часом зазнають змін, уточнюючись за допомогою акцентів на ролі у пізнавальному процесі, значенні для роз- криття змісту історичних фактів і явищ, реконструкції минулого, проте початкові міркування визначили напрями майбутніх термінологічних дискурсів. Окреслюючи коло спеціальних історичних дисциплін, науковці обмежували їх тими, що вивчають різні види джерел або ж всебічно студіюють окремий вид документа, а також розробляють спеціальну методику їх дослідження72. На цій підставі, наприклад, берестологія, дипломатика, епіграфіка, кодикологія, літописознавство, папірологія, сфрагістика, геральдика проголошувалися “спеціальними джерелознав- чими” дисциплінами “особливого циклу” або відгалуженнями, складо- вими джерелознавства73, а хронологія, метрологія, генеалогія, топоні- міка, ономастика – історичними дисциплінами, які студіюють методи джерелознавчих студій74. Треба сказати, що окремі дослідники рішуче віддавали перева- гу іншому підходу до визначення змісту, а отже й структури джере- лознавства, спеціальних історичних дисциплін75. Йдеться про їх про- блемну диференціацію. Яскравим виразником проблемного підходу до структурування джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін виступив В. В. Фарсобін. Учений ставиться до джерелознавства як комп лексу галузей знань, що займаються вивченням окремих проблем, зо крема пошуку джерел, дослідження графіки письмових пам’яток (па- леографія), формуляра документа (дипломатика), встановлення текстів та історії їх створення (текстологія), пізнання достовірності інформації (історична критика), публікації документів (археографія) тощо76. До- слідник глибоко скептично налаштований щодо спроб обґрунтування змісту дисципліни через традицію її розвитку. На його думку, будь-яка галузь знань з часом переживає переосмислення первинних мотивів іс- нування, а це призводить до змін напрямів еволюції. Звідси мусування ідеї дипломатики як науки, що вивчає формуляри будь-яких докумен- тів, палеографії, яка займається вивченням письма загалом, а не тільки давнього, у різних його фіксованих формах тощо. В. В. Фарсобін був не єдиним у своїх міркуваннях. частково його підтримували відомі історики-джерелознавці В. Л. Янін, С. М. Кашта- нов. Прихильники проблемного підходу до змісту й структури дже- релознавства наполягали на тому, що рушійною силою диференціації джерелознавства є вузлові проблеми, які й стають об’єктом, предметом СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ36 нових дисциплін. Обстоювання ж видової структури джерелознавства ґрунтується на думці про появу нових спеціальних історичних дисци- плін залежно від видового урізноманітнення джерел77. Основною умо- вою успішного вивчення історичних джерел є вдосконалення методич- них прийомів дослідження, за допомогою яких вилучається найбільша кількість інформації. їх специфіка значною мірою залежить від кон- кретних дослідницьких завдань, особливостей історичного джерела, що безпосередньо впливає на зміст дисципліни. Попри різне ставлення до спеціальних історичних дисциплін не можна відкинути того факту, що дослідники майже одностайно на- полягали на особливому статусі міждисциплінарних відносин у схе- мі “джерелознавство – спеціальні історичні дисципліни”. Наприклад, Л. В. черепнін говорить про те, що джерелознавство “піднімається” над спеціальними дисциплінами, “на них спирається і на їх основі, із залученням їхнього матеріалу і висновків, будує теорію і методику вивчення пам’яток минулого, яку ті ж дисципліни й застосовують”78. С. М. Каштанов, А. О. Курносов, М. М. Тихомиров, Л. Є. Шепельов, С. О. Шмідт стверджують про допоміжну роль дисциплін стосовно саме до джерелознавства, а не історичної науки79, підкреслюючи тим самим їх другорядне значення. С. О. Шмідту також належить влучне зауваження про необхідність розрізнення допоміжних історичних дис- циплін і дисциплін, допоміжних стосовно до історичної науки, які не є історичними80. Історик закликав колег, зважати на те, що результати їхньої співпраці можуть виявитися згодом, при розширенні списку до- поміжних чи автономних історичних дисциплін, “переформатуванні” співвідношення між ними. Відтак було порушено ще одне надважливе питання для розвитку джерелознавства і спеціальних історичних дис- циплін, зміст якого виходив за межі з’ясування зв’язків між ними і сто- сувався міждисциплінарних сюжетів у межах історичної науки, інших дисциплінарних комплексів гуманітаристики. Ще одна дискусійна лінія у джерелознавстві досліджуваного періоду пов’язана зі з’ясуванням статусу археології. На історіографічному рівні проблема тісно переплітається з традицією не одного століття назива- ти джерелознавство археологією і представляти її наукою, що об’єднує низку “історико-археологічних дисциплін” – дипломатику, нумізмати- ку, архівознавство, археографію, історію архітектури, історію мистецтв, регіональну історію81. Як справедливо відзначає В. В. Фарсобін, відо- соблення у першій половині ХХ ст. предмета археології спричинило відмову науковців від оперування терміном для означення комплексу дисциплін, тим паче, що на цю роль активніше почало претендувати джерелознавство82. Археологія як наука про речові історичні джерела представлялася, наприклад, М. В. Аніковичу, С. О. Шмідту, частиною джерелознавства83. Таке бачення не було поодиноким і швидко нара- 37СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ зилося на критику археологів. Незважаючи на очевидну теоретичну й науково-методичну специфіку дисципліни, зумовлену особливостями історичних джерел, за структурою вона навряд чи могла бути іншою, ніж будь-яка з тих, що орієнтована на вивчення певного виду джерел84. Саме ця обставина й детермінувала пропозицію залишити археологію у лоні джерелознавства, підсилюючи ідею його метанаукового змісту. У руслі наших наукових інтересів цікавим залишається історіогра- фічний сюжет стосовно з’ясування відносин між джерелознавством і до- кументознавством. Прихильники “видового”, а не “проблемного” дже- релознавства, були набагато ближчі до ідеї документознавства завдяки пропагуванню системного, цілісного підходу до вивчення історичного джерела. Власне й самі документознавці, визначаючи зміст науки, яку вони представляли, свідчили на користь загального, комплексного ви- вчення історії, теорії документа, у т.ч. і в ретроспективному аспекті. Відомо, що для багатьох гуманітаріїв 1960–1980-х рр. докумен- тознавство асоціювалося з окремою дисципліною, чи складовою наук історико-джерелознавчого циклу, наприклад, дипломатики, палеогра- фії, або ж ототожнювалося з історією, теорією діловодства тощо. Так, Л. П. жуковська писала про документознавство як науку, що вивчає “документальну (архівну) писемність” ХІХ–ХХ ст. Звідси дослідниця робила висновок про збереження хронологічних рамок об’єкта палео- графії85. С. М. Каштанов розглядав документознавство частиною дипло- матики, орієнтованої на вивчення “діловодної документації правового змісту”86, а Л. В. черепнін обстоював рівнозначність документознавства і діловодства нового, новітнього часу, покликаного виробити методи- ку вивчення текстів, розмножених за допомогою механічних апаратів (машинопис, літографія, гектограф, мімеограф, ротатор, гуттаперчо- вий, друкарський набір) тощо, та їх похідність від дипломатики87. Для Я. Р. Дашкевича документознавство – це спеціальна історична дисци- пліна, така ж самодостатня як джерелознавство, архівознавство, дипло- матика, палеографія, епіграфіка, хронологія, сфрагістика, іконографія, історична картографія, історичне картознавство, археографія, історич- на бібліографія чи інші88. У цьому контексті особливо активно розглядалося співвідношен- ня дипломатика – документознавство. Тоді у дипломатиці відбулися серйозні зміни, що дозволили їй здобути самостійний статус. Транс- формації змісту дипломатики упродовж не одного століття зумовлені зміною об’єктно-предметної сфери. Початкове визначення диплома- тики практикою встановлення достовірності документів поступилося місцем тлумачення її як науки про правові акти. Сутність еволюційних процесів полягала у розробленні розгорнутої специфічної методики ви- вчення внутрішньої форми джерела (акта), а також його змісту. Орієн- тування дипломатики на акти (С. М. Каштанов) породжують дискусію СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ38 щодо зміни предмета дисципліни за рахунок формулярного аналізу усіх видів документів (В. В. Фарсобін). Це загострило питання спів- відношення між дипломатикою і документознавством, залишаючи його без однозначного розв’язання89. Найрадикальніші пошуки відповіді на питання призвели до ототожнень окремими дослідниками, як зазнача- лося вище, дипломатики з документознавством (А. О. Введенський)90. С. М. Каштанов, полемізуючи з А. О. Введенським, вважав лише судо- ву “практичну дипломатику” XV–XVI ст. попередницею “наукового” чи “загального документознавства”91. Утім, відсутність однозначно- го тлумачення галузі знань, яка переживала початковий етап станов- лення та усталеність порівняно з нею дипломатики, не дозволили тій беззастережно “стати” документознавством. Разом із цим, відмітимо активне послугування його представниками ідеями дипломатики для роз’яснення природи виникнення перших галузей знань про документ та пояснення “генетичної” спадковості змісту документознавства92. Так само сталось і з палеографією. Попереднє ставлення до палео- графії як до практичної сфери роботи з документами, орієнтованої на вивчення особливостей давнього письма, було ретельно переглянуто у ХХ ст., після чого з’явилися міркування про доцільність розширення дослідницького об’єкта за рахунок студіювання документів, утворених машинописним, друкарським та іншими способами фіксації інформа- ції, оскільки “палеографічний метод заснований на спостереженнях змінності знаків”93. Такий підхід межував із постановкою вивчення до- кументів у документознавчому руслі, підігрівав інтерес до нової дисци- пліни та підтримував зростання на палеографічному ґрунті неографії94. Помітним у цих міркуваннях стало, по-перше, орієнтація на функційне навантаження документів, а, по-друге, їх зовнішні і внутрішні особли- вості, породжені специфікою документування. Це посилювало праг- нення до цілісного вивчення документів, усвідомлення наступництва документальних форми і змісту, утворених за допомогою різних тех- нічних способів фіксації інформації і на різній матеріальній основі. Якщо дипломатика і палеографія змістовно збагачувалися завдяки розширенню меж тлумачення їх об’єкта, то наступний приклад демон- струє трансформацію об’єкта дослідження завдяки змінності предмета дисципліни. Цікавим історіографічним явищем є дискусія про архео- графію й джерелознавчу евристику. Зміст діалогу науковців полягав у з’ясуванні їх залежності від архівознавства – лона народження та роз- витку. Якщо археографія, зазначає В. В. Фарсобін, поступившись опи- сом, обліком, систематизацією рукописного матеріалу архівознавству, зосередилася на методиці публікації історичних джерел і підготовці їх до видання95, то джерелознавча евристика позбавила археографію опи- сових функцій у тій частині, що мають пошукове значення96. Пояснен- ня евристики як науки, що займається методикою пошуку інформації у 39СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ межах первинних, вторинних інформаційних ресурсів, споріднювало її з бібліографією, джерелознавством, архівознавством тощо. Відтак, ви- словлене ще у 1920-х рр. передбачення М. В. Здобнова, що бібліогра- фія, археографія та інші близькі до них дисципліни ввійдуть “в одну узагальнюючу … науку, яка досліджуватиме сукупність знань про гра- фічні пам’ятки думки і називатиметься бібліологією чи книгознавством, або якось інакше, що у цьому випадку не має суттєвого значення”97, по- суті, позначилося на стараннях окремих джерелознавців надати еврис- тиці особливого статусу – фундаментальної історичної дисципліни. Та- кий підхід не знайшов широкої підтримки істориків і був заперечений на підставі неоднозначного тлумачення поняття “евристика”, зокрема через активне послугування ним у межах психології мислення98. Уточ- нення завдяки епітету “джерелознавча”, на думку В. В. Фарсобіна, так само виглядало невдалим, через вилучення з об’єкта евристики пошуку наукової інформації в природничих науках. Це сприяло активному об- говоренню думки про доцільність існування однієї науки – інформати- ки, яка охоплювала б усі дисципліни, зайняті вивчення інформації, її функціонування у часі та просторі, у т.ч. і джерелознавчу евристику. Новаторські пропозиції дослідників зробити джерелознавство узагаль- нюючою для інформатики дисципліною передбачали тій місце у колі історичних дисциплін, що початково обмежувало її зміст. Історики та представники інформаційних наук неохоче поставилися до цього. Утім, документознавці поставилися до цього прихильніше, актуалізувавши визначення місця документознавства у сонмі інформаційних наук. Проте, наприкінці 1970-х рр. науковці спробували примирити різні концепції змісту, статусу і структури джерелознавства, звернув- шись до надбань інформаційних наук, витлумачення документа, істо- ричного джерела як інформації. Провісником примирення виступив О. П. Пронштейн, який, полемізуючи з колегами стосовно об’єктно- предметної сфери дисципліни, запропонував вважати предметом науки “історичне джерело, усю сукупність історичних джерел з усією інфор- мацією, розташованій у них”99. Невизначеність терміну “інформація” створило додаткові незручності, складності у з’ясуванні змісту дисци- пліни, хоча це симптоматично увиразнило особливість розвитку гума- нітаристики того часу – активний вплив інформаційних наук. Увага до історичного джерела як інформації детермінувала роз- гляд проблем інформаційного змісту, зокрема у межах археографії, іс- торичної бібліографії, архівознавства, діловодства та інших практич- них сфер роботи з документами. На тлі тверджень про необхідність створення єдиної інформаційної науки в історичному контексті, що в обґрунтованому вигляді зустрічається ще в працях М. І. Карєєва100, народжуються розвідки про міждисциплінарні впливи інформатики й джерелознавства101. При цьому здебільшого звертають увагу на зміст СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ40 науково-інформаційної діяльності, спрямованої на збір, систематиза- цію, аналітико-синтетичну обробку, зберігання, користування інфор- мацією. Автоматизація інформаційних процесів спричинила інтерес до документалістики як синоніму інформатики, чи самостійної галузі кібернетики, що займається вивченням документа102. Завдяки впливу інформаційних наук на джерелознавчі пошуки відзначимо коригування джерелознавцями його завдань, зокрема за рахунок з’ясування співвід- ношення джерельної інформації з реальною дійсністю, його гносеоло- гічних можливостей, походження та класифікації джерел, розроблення спеціальної методики дослідження, а також “виникнення джерельної бази як закономірного процесу зміни одних типів, видів і груп історич- них джерел іншими, дослідження структури і властивостей інформації в джерелі, історії й організації цієї інформації; розроблення принципів, правил, прийомів виявлення інформації”103. Хоча ототожнення інфор- мації з джерелом (документом) наразилося на неоднозначну критику істориків, проте майже відповідало за змістом подібним трактуванням документознавців. Таким чином, 1960–1980-і рр. стали часом особливого розвитку спеціальних історичних дисциплін. Відзначається підвищений інтерес до їх історіографічного спадку, що виявилось у працях узагальнюю- чого чи конкретного змісту – історіографії окремої дисципліни, роз- роблення певного комплексу питань, діяльності вчених, зокрема тих, які через тривале забуття “викликали” потребу бути зверниними че- рез непересічне наукове значення104. Аналіз тематики наукових студій зі спеціальних історичних дисциплін, датованих 1960–1980 рр., під- твердив захоплення вченими теоретичними проблемами, присвяче- ними визначенню об’єктно-предметної сфери наук, переосмисленню їх завдань, методології, методичних прийомів вивчення тих чи інших джерел, термінології105. Розростається система знань про об’єкт до- слідження – окремі види історичних джерел, їх специфіку, класифіка- цію, загальну і часткову характеристики, дослідницькі методи. Серед здобутків цього періоду можна виокремити теоретико-прикладну та теоретико-фундаментальну частини, до великої міри залежних від по- треби узагальнити знання й осмислити методологічні засади вивчення історичних документів. Відтак, наукова творчість О. О. Гераклітова, С. А. Клєпікова, З. В. Участкіної, М. В. Кукушкіної з філігранології, С. М. Каштанова – дипломатики, В. К. Яцунського – історичної карто- графії, Л. П. жуковської – палеографії, кодикології, Д. С. Лихачова – текстології, М. А. Варшавчика, М. М. Тихомирова, В. І. Стрельського, Л. В. черепніна – джерелознавства і т.д. продукувала цікаві ідеї, що відгукнулися серйозними дискусіями колег, продовженням пропоно- ваних теоретичних і науково-методичних знахідок у трансформованих варіантах. 41СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ Зміцнена упродовж першої половини ХХ ст. тенденція розширення кола історичних джерел і супутнього накопичення знань, потребувала відповідних теоретичних оформлень і водночас більших можливостей дисциплінарної ідентифікації в цих процесах і зв’язках, що залишалися відкритими і підвладними змінам. По мірі виходу на передній план іс- торичної тематики пізнішого за середньовіччя часу нагально постало питання розроблення сучасних йому документів, а також доцільності розбудови нових галузей знань. Відтак, зроблене на початку 1980-х рр. відомим джерелознавцем Н. Є. Носовим припущення, стосовно очі- кування найближчим часом нових спеціальних історичних дисциплін, пов’язаних із вивченням джерел нового і новітнього часу, освоєнням су- часних методик джерелознавчого студіювання, згодом виправдалося106. Наприклад, зростання популярності масових історичних джерел спри- чинило обговорення проблеми “математичного джерелознавства”, а “за- нурення” дослідників в історичні тексти з метою апробації філологічних методів студіювання – розмови про “лінгвістичне джерелознавство”. Основним концептом розвитку методології історичного джерело- знавства стало прагнення дослідників вивчити внутрішні закономірнос- ті розвитку тих явищ, якими займаються окремі дисципліни, у тісній ув’язці з історичними обставинами їх еволюції. Це додатково стимулю- вало увагу науковців до історичних джерел, проблем наукової крити- ки. Залучені до наукового обігу історичні джерела нового і новітнього часу потребували інших методів наукової критики. Якщо при вивченні документів середньовіччя методи палеографії, історичної географії, ди- пломатики, сфрагістики та ін. дисциплін відігравали вирішальну роль, то при дослідженні документів ХІХ–ХХ ст. їх значення дещо нівелюється. Незважаючи на посилення у 1960-х рр. у колах гуманітарних, при- родничих, технічних наук уваги до спеціально-історичної проблемати- ки, активне намагання розв’язати теоретико-методологічні проблеми, справедливою є констатація Л. М. Пушкарьова, С. О. Шмідта, що біль- шість із них залишалися невирішеними навіть на термінологічному рів- ні107. Так само актуальним питанням було співвідношення джерелознав- ства і спеціальних історичних дисциплін, шляхів їх інтеграції, методик ведення досліджень, функцій кожної галузі знань тощо108. Формулю- вання логічно обґрунтованої відповіді на тривкі пошуки фахівців стало головним змістом більшості студій, присвячених джерелознавству та спеціальним історичним дисциплінам 1960-х – початку 1980-х рр. За- клики освоїти модерні системи комунікації і спробувати розшифрувати й оцінити історичне джерело, прочитати його “свіжими і нинішніми очима”109 відбулися ще одним важливим напрямом. І наостанок, сучасна українська історична наука стоїть перед не- обхідністю актуалізації досвіду розв’язання основоположних питань джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін із тим, щоб ін- телектуальні домагання науковців та їх академічна й професійна, тео- СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ42 ретична й практична орієнтація мали сприятливіші умови для дальшого розгортання. Це, поза сумнівом, успішно відіб’ється й на розвиткові історичного документознавчого напряму, викличе цікаві фрейми до- вкола етапних і універсальних методів пізнання, методологічних мож- ливостей моделювання у документознавстві, формалізації процедур, застосування термінології, розроблення загальних теоретичних засад, дискусії про метанауку, переосмислення сутності інформації, джерела, документа. 1 Беленький И. Л. Разработка проблем теоретического источниковедения в советской исторической науке (1960–1984 гг.). Аналитический обзор / АН СССР. ИНИОН. – М., 1985. – 69 с.; Буганов В. И., Трукан Г. а. Источниковедение отечественной истории на современном этапе // Вопр. истории. – 1983. – № 3. – С. 4–16; Варшавчик М. а. Историко-партийное источниковедение: теория. Методология. Методика. – К.: Вища школа, 1984. – 319 с.; Войцехівська і. Н. Структура історичного джерелознавства: традиції та сучасні проблеми // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвід. наук. зб. – К., 2001. – Вип. 3. – С. 255–270; Калакура я. Структура спеціальних історичних дисциплін як підсистеми історичної науки // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та практики. Зб. наук. праць. – К., 2004. – ч. 11. – У 2-х ч. ч. 1. До 10- річчя заснування відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України. – С. 37–52; Ковальченко И. Д. Исторический источник в свете учения об информации (к постановке проблемы) // История СССР. – 1982. – № 3. – С. 129–148; Медушевская О. М. Теоретические проблемы в современном источниковедении // Теория и методы источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин: сб. статей. – М., 1985. – С. 5–26; Черепнин Л. В. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М., 1973. – Т. 1. – С. 32–62; Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источниковедение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М.: Наука, 1969. – С. 7–58 та ін. 2 Медушевская О. М. Теоретические проблемы в современном источнико- ведении // Теория и методы источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин: сб. статей. – М., 1985. – С. 6. 3 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источнико- ведение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М.: Наука, 1969. – С. 12. 4 Там само. – С. 12. 5 Медушевская О. М. Теоретические проблемы в современном источ ни- коведении // Теория и методы источниковедения и вспомогательных исто ри- ческих дисциплин: сб. статей. – М., 1985. – С. 7. 6 Каченовский М. Т. От киевского жителя к его другу // Вестник Европы. – 1819. – № 6. – С. 125–126; 7 Надеждин Н. И. Об исторической истине и достоверности // Библиотека для чтения. – 1837. – Т. 20. – С. 142. 8 [Ключевский В. О.] Комментарии к курсу лекций по источниковеде- нию // Клю чевский В. О. Сочинения. – М., 1959. – Т. 6 : специальные курсы. – С. 479. 43СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ 9 Лаппо-Данилевский а. С. Методология истории. – СПб., 1911–1913. – Т. 1–2. 10 Зашкільняк Л. Методологія історії: від давнини до сучасності. – Л.: ЛДУ ім. Ів. Франка, 1992. – С. 156. 11 Черепнин Л. В. Развитие вспомогательных исторических дисциплин за пятьдесят лет // Сов. архивы. – 1967. – № 5. – С. 130. 12 агапов П. В., Проценко П. і. IV Всесоюзна наукова конференція “Акту- альні проблеми джерелознавства і спеціальних історичних дисциплін” // Україн- ський історичний журнал. – 1984. – № 2. – С. 151–152; Зимин а. а. Вспомогатель- ные исторические дисциплины и их роль в работе историков-архивистов // Труды научной конференции по вопросам архивного дела в СССР. – М., 1965. – Т. 1. – С. 32–64; Румянцева В. В. ІІІ Всесоюзна конференція істориків- джерелознавців у Новоросійську // Український історичний журнал. – 1979. – № 12. – С. 143–144; Сарбей В. Г. Регіональна конференція з методології історії, історіографії та джерелознавства // Український історичний жур- нал. – 1979. – № 4. – С. 124–125; Соболева Н. а. О тенденциях развития спе- циальных исторических дисциплин. Историографический обзор за 1964–1978 гг. // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М.: Наука, 1979. – С. 219–237; Черепнин Л. В. Развитие вспомогательных исторических дисциплин за пятьдесят лет // Сов. архивы. – 1967. – № 5. – С. 130–137; его же. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории. – М., 1973. – Вып. 1. – С. 32–63; Шмидт С. О. Археография, архивоведение и специальные исторические дисциплины // Развитие советской исторической науки. 1970–1974: сб. статей. – М., 1974. – С. 329–355 та ін. 13 Соболева Н. а. О тенденциях развития специальных исторических дис- циплин. Историографический обзор за 1964–1978 гг. // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М.: Наука, 1979. – С. 219–237. 14 Бездрабко В. В. Московський державний історико-архівний інститут як центр становлення документознавства (1930–1960-і рр.) // Університет: історико-філософський журнал. – 2008. – № 3. – С. 48–54; Черепнин Л. В. Развитие вспомогательных исторических дисциплин за пятьдесят лет // Сов. архивы. – 1967. – № 5. – С. 133. 15 Тут вживання терміну-словосполучення “допоміжні історичні дисци- пліни” зумовлено його історичністю. 16 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источнико- ведение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М.: Наука, 1969. – С. 8. 17 Черепнин Л. В. Развитие вспомогательных исторических дисциплин за пятьдесят лет // Сов. архивы. – 1967. – № 5. – С. 134. 18 Шмидт С. О. Археография, архивоведение и специальные исторические дисциплины // Развитие советской исторической науки. 1970–1974: сб. ста- тей. – М.: Наука, 1975. – С. 345. 19 а. Н. О критике исторических источников: в Московском государствен- ном историко-архивном институте // Исторический архив. – 1957. – № 5. – С. 281–287. 20 Каштанов С. М., Курносов а. а. Некоторые вопросы теории источни- коведения // Исторический архив. – 1962. – № 4. – С. 173–186. 21 Данилов В. П., якубовская С. И. Источниковедение и изучение истории советского общества // Вопр. истории. – 1961. – № 5. – С. 10–18; СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ44 Селезнев М. С. Вопросы воспроизведения текста и датировки документов советского периода // Вопр. архивоведения. – 1960. – № 8. – С. 31–38. 22 Варшавчик М. я. Основні етапи розвитку джерелознавства історії КПРС // Український історичний журнал. – 1973. – № 11. – С. 34. 23 Там само. – С. 33. 24 Черепнин Л. В. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории. – М., 1973. – Вып. 1. – С. 37. 25 Незважаючи на розмаїття пояснень, вузловим моментом залишалося орієнтування дисципліни (чи сукупності, комплексу дисциплін) на історичне джерело як центральний об’єкт дослідження. І тут вимальовується ще один цікавий, надзвичайно важливий для розуміння значеннєвого обсягу поняття “джерелознавство” термінологічний аспект – неоднозначне пояснення “істо- ричного джерела”. Сучасна наукова література виявляє істотні розходження у розумінні та вживанні поняття. Термінологічні розбіжності переростають у дискусії про значення слова і категорії пізнання. Навряд чи доцільно повертатися до історіографії питання, яка налічує не одну сотню років історії тлумачень історичного джерела. Щоб уникнути глибокого “занурення” у спроби роз в’язати питання про поняттєві категорії та їх найменування, важливо від мітити ту обставину, що поняття “історичне джерело” використовувалося у різних значеннях. Поряд зі зміцненням розширеного трактування історичного джерела як історичної інформації, доцільність вивчення якої передбачалася у прагматичному, семантичному, синтаксичному, семіотичному аспектах у прихованому та відкритому значеннях (Ковальченко И. Д. Исторический источник в свете учения об информации (к постановке проблемы) // История СССР. – 1982. – № 3. – С. 133–134), зберігалося його первинне тлумачення – “пись мовий документ”. Міркування С. О. Шмідта, котрі притаманні й ін- шим ученим, про джерелознавство як “спеціальну самостійну історичну дис ципліну, зайняту вивченням пам’яток писемності”, відбиває такий підхід (Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источниковеден ие. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М., 1969. – С. 25). Звідси, у строго діалектичній манері – визначення розділів науки, спеціа лі- зованих за окремими видами письмових джерел. Дипломатика, літописо- знавство, а також галузі, які вивчають “статистичні джерела, діловодну документацію, законодавчі пам’ятки, мемуари, епістолярну літературу і т.д.”, склали структурований зміст джерелознавства у поясненнях авторитетного вченого (Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источни коведение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М., 1969. – С. 25). 26 Пронштейн а. П., Лубский а. В. Методологические проблемы источни- коведения в современной советской литературе // Актуальные проблемы источ никоведения истории СССР, специальных исторических дисциплин и их преподавания в вузах, ч. І. Тез. докладов ІІІ Всесоюзн. конф. Новороссийск, 1979. – М., 1979. – С. 17–31. 27 Каштанов С. М., Курносов а. а. Некоторые вопросы теории источнико ведения // Исторический архив. – 1962. – № 4. – С. 176. 28 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источник оведение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М.: Наука, 1969. – С. 14. 29 Смирнов И. С. Об источниковедении истории КПСС // Вопр. истории. – 1956. – № 4. – С. 195. 45СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ 30 Данилов В. П., якубовская С. И. Источниковедение и изучение истории советского общества // Вопр. истории. – 1961. – № 5. – С. 3. 31 Стрельский В. И. Теория и методика источниковедения истории СССР. – К.: Вища школа, 1976. – С. 20; его же. Источниковедение истории СССР. Период империализма. Конец ХІХ в. – 1917 г. – М., 1962. – С. 14. 32 Булыгин И. а., Пушкарев Л. Н. Источниковедение // Советская исто- рическая энциклопедия. – М., 1965. – Т. 6. – Столб. 594–595. 33 Там само. 34 Шепелёв Л. е. Источниковедение и вспомогательные исторические дис циплины: к вопросу о их задачах и роли в историческом исследова- нии // Вспомогательные исторические дисциплины. – 1982. – Т. 13. – С. 9. 35 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источников едение. Теоретические и методические проблемы. – М.: Наука, 1969. – С. 19. 36 Там само. 37 Там само. 38 Така думка є вельми показовою для міркувань науковців цього часу, але далеко не єдиною. Наприклад, О. І. Гуковський вважав, що конкретне дже ре- лознавство займається питаннями методики і техніки наукового дослід жен ня, на противагу від загального, орієнтованого на методологію. (Гуков ский а. И. О некоторых терминах вспомогательных исторических дисциплин // Вопр. истории. – 1965. – № 10. – С. 64–65) 39 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источников едение. Теоретические и методические проблемы. – М.: Наука, 1969. – С. 18. 40 Там само. 41 Там само. 42 Інші дослідники, наприклад, В. В. Фарсобін, відкидали можливість по- будови загальної теорії джерелознавства. Показовим і слушним є міркування ученого про співвідношення теоретичних частин дисциплін – “якщо в джерелознавство входить дипломатика (це стверджували всі історики, котрі розробляли її предмет) і вона є науковою дисципліною, то дипломатика і повинна вивчати теорію свого знання, а не надбудова, зведена над нею у вигляді теоретичного джерелознавства”. (Див., наприклад, Фарсобин В. В. К определению предмета источниковедения: историографические заметки // Источниковедение истории советского общества. – М., 1968. – Т. 2. – С. 383– 453). 43 Фарсобин В. В. К определению предмета источниковедения: историогра- фические заметки // Источниковедение истории советского общества. – М., 1968. – Т. 2. – С. 383. 44 Черепнин Л. В. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // источниковедение отечественной истории: сб. статей. – Вып. 1. – М.: Наука, 1973. – С. 37. 45 Каштанов С. М., Курносов а. а. Некоторые вопросы теории источни- коведения // Исторический архив. – 1962. – № 4. – С. 176. (Спадає на думку подібність сучасних документознавчих дискусій про метанауку до тих, які переживало джерелознавство у 1960–1980-х рр. Аналіз їх зблизька відкриває перспективу розв’язання модерної полеміки між прихильниками спеціального та загального документознавства). 46 Симпозиум по проблемам источниковедения в Таллине // История СССР. – 1973. – № 4. – С. 204–205, 208. 47 Черепнин Л. В. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. Вып. 1.– М.: Наука, 1973. – С. 37. СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ46 48 Там само. – С. 38. 49 Там само. – С. 38. 50 Дубровіна Л. Кодикологія та кодикографія української рукописної кни- ги. – К., 1992. – С. 34. 51 Симпозиум по проблемам источниковедения в Таллине // История СССР. – 1973. – № 4. – С. 204–205, 208. 52 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источнико- ведение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М., 1969. – С. 14. 53 Носов Н. е. Основные научные направления и проблематика ежегодника “Вспомогательные исторические дисциплины” // Вспомогательные истори- ческие дисциплины. – 1981. – № 12. – С. 6. 54 Каштанов С. М. Александр Александрович Зимин – исследователь и педагог // История СССР. – 1980. – № 6. – С. 152–157. 55 Буганов В. И., Зимин а. а. О некоторых задачах специальных истори- ческих дисциплин в изучении и издании письменных источников по истории русского средневековья // История СССР. – 1980. – № 1. – С. 118. 56 Дашкевич я. Питання розвитку історіографії спеціальних історичних дисциплін історії України // Арх. України. – 1970. – № 4. – С. 10. 57 янин В. Л. К проблеме интеграции в изучении вещественных и письмен- ных источников по истории русского средневековья // История СССР. – 1973. – № 3. – С. 77; его же. Очерки комплексного источниковедения (средневековый Новгород). – М.: Высш. школа, 1977. – С. 3. 58 янин В. Л. К проблеме интеграции в изучении вещественных и пись- менных источников по истории русского средневековья // История СССР. – 1973. – № 3. – С. 77. 59 Буганов В. И., Трукан Г. а. Источниковедение отечественной истории на современном этапе // Вопр. истории. – 1983. – № 3. – С. 5. 60 янин В. Л. К проблеме интеграции в изучении вещественных и пись- менных источников по истории русского средневековья // История СССР. – 1973. – № 3. – С. 77. 61 Черепнин Л. В. Развитие вспомогательных исторических дисциплин за пятьдесят лет // Сов. архивы. – 1967. – № 5. – С. 130 62 Лихачев Д. С. Текстология. – М., Л.: Наука, 1962. – С. 23–25; Череп- нин Л. В. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспо- могательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М.: Наука, 1973. – Т. 1. – С. 43. 63 Дорошенко В. В. Вспомогательные исторические дисциплины на новом этапе // Археографический ежегодник за 1969 год. – М., 1971. – С. 205. 64 Соболева Н. а. О тенденциях развития специальных исторических дис- циплин. Историографический обзор за 1964–1978 гг. // Источниковедение оте- чественной истории: сб. статей. – М.: Наука, 1979. – С. 221. 65 Sanfifaller L. Gedanken und Anregungen ueber techniche Probleme der Historischen Grundwissenschaften // Relazioni del X Congresso Internazionale de Scienze Storiche. Metodologia. Problemi generali. Scienze Ausiliarie della Storia. – Firenze, 1956. – Vol. I. – P. 445. 66 Тихомиров М. М. Об охране и изучении письменных богатств нашей страны // Вопр. истории. – 1961. – № 4. – С. 66–67. 67 Введенський а., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дис- ципліни. Короткий курс. – К., 1963. – С. 3. 47СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ 68 Шмидт С. О. Археография, архивоведение и специальные историчес- кие дисциплины // Развитие советской исторической науки. 1970–1974: сб. статей. – М.: Наука, 1975. – С. 330. 69 Лихачев Д. С. По поводу статьи С. Н. Азбелева “Текстология как вспомогательная историческая дисциплина” // История СССР. – 1967. – № 2. – С. 230. 70 Черепнин Л. В. К вопросу о методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – Вып. 1. – М.: Наука, 1973. – С. 42. 71 Фарсобин В. В. К определению предмета источниковедения (историо- гра фические заметки) // Источниковедение истории советского общества. – Вып. ІІ. – М., 1968. – С. 42. 72 Пронштейн а. П., Лубский а. В. Методологические проблемы источни- коведения в современной советской литературе // Актуальные проблемы ис- точниковедения истории СССР, специальных исторических дисциплин и их преподавания в вузах, ч. І. Тез. докладов ІІІ Всесоюзн. конф. Новороссийск, 1979. – М., 1979. – С. 24. 73 Там само. 74 Шепелёв Л. е. Источниковедение и вспомогательные исторические дис- циплины: к вопросу о их задачах и роли в историческом исследовании // Вспо- могательные исторические дисциплины. – 1982. – Т. 13. – С. 15. 75 Фарсобин В. В. Источниковедение и его метод: опыт анализа понятий и терминологии. – М.: Изд-во “Наука”, 1983. – С. 29. 76 Фарсобин В. В. К определению предмета источниковедения: исто- рио графические заметки // Источниковедение истории советского общества: сб. статей. – М., 1968. – Т. 2. – С. 383–453. 77 Фарсобин В. В. Источниковедение и его метод: опыт анализа понятий и терминологии. – М.: Изд-во “Наука”, 1983. – С. 36–37; янин В. Л. К проблеме интеграции в изучении вещественных и письменных источников по истории русского средневековья // История СССР. – 1973. – № 3. – С. 77. 78 Черепнин Л. В. К вопросу методологии и методике источниковедения и вспомогательных исторических дисциплин // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М., 1973. – Т. 1. – С. 37. 79 Каштанов С. М., Курносов а. а. Некоторые вопросы теории источни- коведения // Истор. архив. – 1962. – № 4. – С. 176; Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источниковедение. Теоретические и мето ди- ческие проблемы. – М., 1969. – С. 24. 80 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источнико- ведение. Теоретические и методические проблемы. – М., 1969. – С. 24. 81 Гелах Т. Керченская археологическая конференция // Историк-марк- сист. – 1927. – № 3. – С. 249. 82 Фарсобин В. В. Источниковедение и его метод: опыт анализа понятий и терминологии. – М.: Изд-во “Наука”, 1983. – С. 44. 83 аникович М. В. О месте археологии в системе общественных наук: (историографический очерк) // Вопросы методологии, истории, историографии и источниковедения. – Томск, 1980. – С. 117; Быковский С. Н. О предмете истории материальной культуры // Сообщ. ГАИМК. – 1932. – № 1 / 2. – С. 3; Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источниковедение. Теоретические и методические проблемы: сб. статей. – М., 1969. – С. 23. 84 Незважаючи на традиційне розуміння археології як науки, що вивчає речові пам’ятки, треба відмітити розмаїття самих речових пам’яток. Знахідками СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ48 археологів можуть бути печатки, монети, прапори, рукописи, медалі і т.д., що увиразнює “збиральний образ” змісту археології. 85 Жуковская Л. П. Развитие славяно-русской палеографии. (В дореволю- ционной России и в СССР). – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – С. 103, 134–135. 86 Каштанов С. М. Дипломатика как специальная историческая дисципли- на // Вопр. истории. – 1965. – № 1. – С. 39. 87 Черепнин Л. В. Развитие вспомогательных исторических дисциплин за пятьдесят лет // Сов. архивы. – 1967. – № 5. – С. 137. 88 Дашкевич я. Питання розвитку історіографії спеціальних історичних дисциплін історії України // Арх. України. – 1970. – № 4. – С. 12. 89 Соболева Н. а. О тенденциях развития специальных исторических дис- циплин. Историографический обзор за 1964–1978 гг. // Источниковедение оте- чественной истории: сб. статей. – М.: Наука, 1979. – С. 225. 90 Введенский а. а. Лекции по документальному источниковедению истории СССР (дипломатика). – К.: Изд-во КГУ, 1963. – 220 с.; Його ж. Зародження і розвиток документознавства в Росії в XV–XVIII вв. // Вісн. Київ. ун-ту. Серія історія та філософії. – 1958. – Вип. 1. – С. 87–94; Його ж. Питання дипломатики в працях В. О. Ключевського // Український історичний журнал. – 1959. – № 1. – С. 106–115; его же. Критика буржуазно-объективистских воззрений В. О. Ключевского на изучение актового материала как исторического источника // IХ наук. сесія [Київ. держ. ун-ту]: Тези доп. Секція історії. – К., 1952. – С. 26–28; его же. Зарождение и развитие национальной русской дипломатики в XV – начале XVIII в. // VIII наук. сесія [Київ. держ. ун-ту]: Тези доп. Секція історії. – К., 1951. – С. 24–26 та ін. Введенський а. О. Зародження і розвиток документознавства в Росії в XV–XVIII вв. // Вісн. Київ. ун-ту. Серія історія та філософії. – 1958. – Вип. 1. – С. 87–94; Його ж. Питання дипломатики в працях В.О. Ключевського // Український історичний журнал. – 1959. – № 1. – С. 106–115 та ін. 91 Каштанов С. М. Предмет, задачи и методы дипломатики // Источ- никоведение. Теоретические и методические проблемы. – М.: Наука, 1969. – С. 151. 92 Кулешов С. Г. Документознавство: історія. Теоретичні основи. – К.: ДАКККіМ, 2000. – С.17. 93 Карский е. Ф. Славянская кирилловская палеография. – Л.: Изд-во АН СССР, 1928. – С. 2. 94 Бем Ю. О. Внешние признаки печатных изданий первых лет советской власти (постановка вопроса) // Новое о прошлом нашей страны: памяти акад. М. Н. Тихомирова / АН СССР. Отд. истории Археограф. комиссия. – М.: Главн. ред. восточной литературы изд-ва “Наука”, 1967. – С. 364–379; Рейсер С. а. Некоторые вопросы палеографии Нового времени // Проблемы источниковедения: сб. статей / АН СССР. Ин-т истории. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – Т. Х. – С. 393–437. 95 Фарсобин В. В. Отечественная историография о предмете и задачах источниковедения: … автореф. канд. ист. наук / МГИАИ. – М., 1969. – С. 14. 96 Пронштейн а. П. К вопросу о задачах эвристики // Юбилейная науч. конф. историков Северного Кавказа, посвященная 50-летию Великого Октября (тезисы докл. и сообщ.). – Нальчик, 1967. – С. 47–48; Фарсобин В. В. Некоторые вопросы источниковедческой эвристики // Докл. и сообщ. науч. конф. арх. учреждений и вузов Сибири и Дальнего Востока, посвященной 50- летию ленинского декрета по арх. строительству. – Томск, 1968. – С. 56. 49СТАТТІ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ 97 Здобнов Н. В. Основы краевой библиографии. – Л., 1925. – С. 10. 98 Пушкин В. Н. Эвристика – наука о творческом мышлении. – М.: Политиздат, 1967. – 271 с. 99 Пронштейн а. П. О предмете источниковедения как научной исторической дисциплины // История СССР. – 1977. – № 5. – С. 173. 100 Кареев Н. И. Теория исторического знания. Из лекций по всеобщей теории истории. ч. І. – СПб., 1913. – С. 88–99; его же. Историка: (теория исторического знания). – Пг., 1916. – С. 55–56. 101 Михайлов а. И., Черный а. И., Гиляревский Р. С. Основы научной информации. 1-е изд. – М.: Наука, 1965. – 655 с.; Их же. Основы информатики. 2-е изд. – М.: Наука, 1968. – 756 с.; Кузнецова С. И., Ходош И. а. Проблемы улучшения информации в области общественных наук // Вопр. истории. – 1968. – № 10. – С. 105; Фарсобин В. В. Источниковедение и его метод: опыт анализа понятий и терминологии. – М.: Изд-во “Наука”, 1983. – С. 49–65; Шрейдер Ю. а. Информация и эффективность // Об эффективности научно- информационной деятельности: сб. статей. – М., 1976. – С. 113 та ін. 102 Воробьев Г. Г. Документалистика и научная информация // Информатика и ее проблемы: сб. статей. – Новосибирск, 1970. – Вып. 1. – С. 24. 103 Пронштейн а. П., Лубский а. В. Методологические проблемы источ- никоведения в современной советской литературе // Актуальные проблемы источниковедения истории СССР, специальных исторических дисциплин и их преподавания в вузах, ч. І. Тез. докладов ІІІ Всесоюзн. конф. Новороссийск, 1979. – М., 1979. – С. 22–23. 104 Шмидт С. О. Археография, архивоведение и специальные исторические дисциплины // Развитие советской исторической науки. 1970–1974. – М.: Наука, 1975. – С. 331. 105 Соболева Н. а. О тенденциях развития специальных исторических дисциплин. Историографический обзор за 1964–1978 гг. // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М.: Наука, 1979. – С. 223. 106 Носов Н. е. Основные научные направления и проблематика еже год- ника “Вспомогательные исторические дисциплины” // Вспомогательные исто- рические дисциплины. – 1981. – № 12. – С. 11. 107 Пушкарев Л. Н. Понятие исторического источника в некоторых работах советских философов // Источниковедение отечественной истории, 1975. – М., 1976. – С. 76; Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источниковедение. Теоретические и методические проблемы. – М., 1969. – С. 10. 108 Предисловие // Источниковедение отечественной истории: сб. статей. – М., 1973. – Т. І. – С. 7. 109 Шмидт С. О. Современные проблемы источниковедения // Источни коведение. Теоретические и методические проблемы. – М.: Наука, 1969. – С. 43. V. bEzDRAbkO basic factors of the source study, special historical disciplines and record management development: natural and casual frames (1960–1980) The article analyses basic evolution trends of source studies and specialized historic disciplines during 1960–1980’s, reveals their interconnection, discusses factors of the disciplinary identification. Attention is paid as well to the separately related theoretical aspects of source and document studies.

Основні риси розвитку джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін і документознавства: закономірні й випадкові фрейми (1960–1980)

Institution

Similar Items