Формування нової морської транспортної політики України

У статті висвітлено значення досліджень учених відділу ринку транспортних послуг Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України для наукового забезпечення розвитку морського господарського комплексу та їхній внесок у розв’язання актуальних проблем вітчизняної економіки. Наго...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Authors:	Котлубай, О., Липинська, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Статті та огляди
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27213
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Формування нової морської транспортної політики України / О. Котлубай, О. Липинська // Вісн. НАН України. — 2010. — № 3. — С. 27-32. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-27213
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-272132025-02-09T09:45:33Z Формування нової морської транспортної політики України Formation of new sea transport policy of Ukraine Котлубай, О. Липинська, О. Статті та огляди У статті висвітлено значення досліджень учених відділу ринку транспортних послуг Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України для наукового забезпечення розвитку морського господарського комплексу та їхній внесок у розв’язання актуальних проблем вітчизняної економіки. Наголошено на необхідності радикальної перебудови чинного зовнішньополітичного, адміністртивно-управлінського, економічного й техніко - технологічного базису національного судноплавства. Визначено систему принципів і пріоритетів торговельного мореплавання. До ведено необхідність формування сучасної національної морської транспортної політики з метою стійкого економічного зростання України. The article explains the importance of studies of scientists from transportation services market department of the Institute of market problems, economic and environmental researches of National Academy of sciences of Ukraine for scientific support of sea business complex development and their contribution to resolution of actual problems of home economy. It is focused on the necessity of radical reformation of existing foreign policy, administrative and managerial, economical and engineering fundamentals of national shipping. The system of trade seafaring principles and priorities is defined. The necessity of modern national sea transport policy formation for the purpose of stable economic growth of Ukraine is proved. 2010 Article Формування нової морської транспортної політики України / О. Котлубай, О. Липинська // Вісн. НАН України. — 2010. — № 3. — С. 27-32. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27213 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Котлубай, О. Липинська, О. Формування нової морської транспортної політики України Вісник НАН України
description	У статті висвітлено значення досліджень учених відділу ринку транспортних послуг Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України для наукового забезпечення розвитку морського господарського комплексу та їхній внесок у розв’язання актуальних проблем вітчизняної економіки. Наголошено на необхідності радикальної перебудови чинного зовнішньополітичного, адміністртивно-управлінського, економічного й техніко - технологічного базису національного судноплавства. Визначено систему принципів і пріоритетів торговельного мореплавання. До ведено необхідність формування сучасної національної морської транспортної політики з метою стійкого економічного зростання України.
format	Article
author	Котлубай, О. Липинська, О.
author_facet	Котлубай, О. Липинська, О.
author_sort	Котлубай, О.
title	Формування нової морської транспортної політики України
title_short	Формування нової морської транспортної політики України
title_full	Формування нової морської транспортної політики України
title_fullStr	Формування нової морської транспортної політики України
title_full_unstemmed	Формування нової морської транспортної політики України
title_sort	формування нової морської транспортної політики україни
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/27213
citation_txt	Формування нової морської транспортної політики України / О. Котлубай, О. Липинська // Вісн. НАН України. — 2010. — № 3. — С. 27-32. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT kotlubajo formuvannânovoímorsʹkoítransportnoípolítikiukraíni AT lipinsʹkao formuvannânovoímorsʹkoítransportnoípolítikiukraíni AT kotlubajo formationofnewseatransportpolicyofukraine AT lipinsʹkao formationofnewseatransportpolicyofukraine
first_indexed	2025-11-25T13:38:14Z
last_indexed	2025-11-25T13:38:14Z
_version_	1849769747826081792
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 3 27 У 2010 році відзначає своє 40-річчя один із найавторитетніших наукових осе- редків Одеси – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Заснований як Одеське відділення Інституту економіки, він мав на меті, крім інших завдань, вивчення та розв’язання проблем розвитку морського транспорту країни, зокрема контейнерних перевезень. Зауважимо, що на той час уже функціонували такі потужні наукові установи, як «Союз- морниипроект» з відділеннями в Одесі, Ленінграді, Владивостоці, «Институт комплексных транспортных проблем при Госплане СССР» із відділеннями при держпланах усіх союзних республік і низка відомчих навчальних, науково- дослідних та проектних установ і організацій, які досліджували питання кон- тейнеризації та морського транспорту. Проте Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень зумів віднайти свою нішу в сфері розвитку морської галузі. О. Котлубай, О. Липинська ФОРМУВАННЯ НОВОЇ МОРСЬКОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ © КОТЛУБАЙ Олексій Михайлович. Доктор економічних наук. Заступник директора з наукової роботи Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. ЛИПИНСЬКА Олена Андріївна. Кандидат економічних наук. Старший науковий співробітник тієї ж установи (Одеса). 2010. Кінець ХХ століття в галузі торговельного судноплавства відзначився поглиблен- ням світових проблем формування еконо- мічно доцільної системи послуг із морського перевезення вантажів. Здебільшого вони були пов’язані з двома факторами: 1) лікві- дацією більшості пароплавств колишнього СРСР, що посідав шосте місце у світі за дед- вейтом флоту, поступаючись Панамі, Ліберії, Греції, Багамським островам та Мальті (з них тільки Греція не належала до країн від- критої реєстрації), унаслідок чого відбувся перехід суден, які перебували під наглядом Регістру СРСР, під так звані «зручні прапо- ри» країн відкритої реєстрації; 2) ухвален- ням у 1993 році Уругвайського раунду, який поклав край епосі державної підтримки тор- говельного судноплавства у світі. Якщо раніше міжнародно-правове регу- лювання розвитку торговельного судно- плавства та світова морська транспортна політика істотно залежали від Комісії ООН із торгівлі та розвитку, де провідні позиції займали країни, що розвивалися, то з по- чатку 90-х головну роль у цій сфері стала відігравати Організація економічного спів- робітництва та розвитку (ОЕСР), на рішен- ня якої згадані країни не мали такого зна- чного впливу. Слід зазначити, що країни ОЕСР на той час уже програли черговий раунд боротьби за повернення під свої наці- ональні прапори флоту, який контролюва- ли їхні компанії, і шукали шляхи економіч- ної зацікавленості судновласників у дотри- манні достатньо високих стандартів судно- плавства для забезпечення його безпеки, а також безпеки людського життя на морі та екологічної безпеки довкілля. Вважалося, що вони можуть отримати конкурентні пе- реваги шляхом розширення насамперед вантажної бази завдяки доступу до ванта- жів країн, що розвиваються, передовсім із Латинської Америки та Південно-Східної Азії, та усунення з ринку їхніх флотів, 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 3 оскільки країни цих регіонів традиційно були орієнтовані на державну підтримку національного судноплавства. Адже через низький на той час рівень фрахтових ставок ці країни не матимуть достатньої кількості власних коштів для розвитку флоту, а меха- нізми запозичення грошей, при фактичній рентабельності основного капіталу (суден) на рівні 3–5 відсотків і відсутності держав- ної гарантії на повернення запозичень, фак- тично призвели б до відчуження права влас- ності на нові судна на користь фінансово- кредитних ус танов — позичальників. Одночасно з’явилися рекомендації щодо організації відкритого доступу (встановлен- ня режиму, тотожного національному, для всіх без винятку суден) не тільки до терито- ріальних вод, портів і внутрішніх морів, а й до внутрішніх водних шляхів і річкових портів, розташованих у глибинній території, а також забезпечення безперешкодних кабо- тажних перевезень і перевезень внутрішні- ми водними шляхами. Виконання цих реко- мендацій було закріплено консультаціями 1993 року між Комітетом із морського транс- порту ОЕСР і представниками країн Цен- тральної, Східної Європи та Нових незалеж- них країн (ННК), а також в Угоді про парт- нерство і співпрацю між Україною та ЄС й іншими державами-партнерами (1994 р.), яка була підготована без участі вже органі- зованого на той час Державного департа- менту морського і річкового транспорту Ук- раїни. Тому ці документи не передбачали для України відповідного перехідного періо- ду і можливості адаптації своїх державних судноплавних компаній до нових умов [1]. Варто також зазначити, що Росія, яка на консультаціях була представлена фахівцями з морського транспорту, відмовилася від до- тримання домовленостей і вирішила прово- дити власну судноплавну політику, передба- чивши значну державну підтримку судно- плавства. Болгарія, що також брала участь у зазначених консультаціях, змогла довести необхідність введення для себе перехідного періоду, розробила й погодила з ЄС відповід- ні заходи, успішно пройшла цей період і на час вступу до ЄС певною мірою забезпечила конкурентоздатність як національних суд- новласників, так і суднобудівної галузі [2]. Неможливість забезпечити ефективне ви- користання потенціалу морського судно- плавства гальмувала і гальмує розвиток еко- номіки України, оскільки світова практика свідчить, що кожен долар, інвестований у судноплавство, створює передумови для за- лучення ще 2–3 доларів у інші сфери еконо- мічної діяльності. Історія свідчить, що най- вищих темпів економічного зростання до- сягали саме ті країни, які на першому етапі, навіть не маючи такої вантажної бази, яка є в Україні, сконцентрували зусилля на розви- тку морського судноплавства та пов’язаних із ним економічних сфер, насамперед судно- будування й транспортного сервісу. Розвиток судноплавства — важливий чин ник європейської і світової інтеграції, тому що на цьому фундаменті створювати- муться якісно нові засади для економічно- го відродження України через підвищення ефективності й конкурентоспроможності товарів українського експорту і вдоскона- лення технологій [3]. Значення морських транспортних послуг для економічного розвитку має різноплано- вий характер. Морський та внутрішній вод- ний транспорт, забезпечуючи фінансові над- ходження в економіку, сприяє і розвитку зо- внішньої торгівлі, а також таких галузей, як суднобудування, судноремонт, сталеливар- на промисловість тощо. Вибір пріоритетів галузі має комплексний характер і по в’я- заний із технологічним та структурним роз- витком, для якого в багатьох державах, на відміну від України, немає достатніх ресур- сів і ноу-хау. Саме ця обставина допоможе нашій країні швидко скоротити відставання (у шість разів) від країн ОЕСР за показни- ком ВВП, виробленим на душу населення, суттєво підвищити питому вагу машино- та приладобудування в структурі продукції ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 3 29 української промисловості, забезпечити прискореними темпами розвиток ком п’ю- терних технологій, робототехніки та інших виробництв, що охоплюють 5-й технологіч- ний уклад і створюють передумови для впровадження виробництв 6-го технологіч- ного укладу промисловості [4]. У дослідженнях відділу ринку транспорт- них послуг Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України обґрунтовано науково-методичне забезпечення концептуальних засад достат- нього й ефективного розвитку національно- го торговельного флоту в умовах, що скла- лися в Україні після здобуття незалежності; роз’вязано проблеми визначення економіч- них результатів морських транспортних під- приємств в умовах циклічності функціону- вання фрахтового ринку і недосконалої кон- куренції провідних судноплавних компаній. Учені відділу розробили наукові основи еко- номічних відносин, які мають діяти між суб’єктами господарювання суміжних ви- дів транспорту і вантажовласниками, на підставі чого обґрунтовано науково-прак- тичні рекомендації щодо збалансованості економічних інтересів мор ського транспор- ту і споживачів його продукції, багато з яких втілені в практичній діяльності морських підприємств і сприяють досягненню опти- мальних економічних результатів. Ураховуючи важливість судноплавства для розвитку світової економіки, ЄС, ОЕСР і СОТ спрямовують свої зусилля на максимальну лібералізацію діяльності в цій сфері, забезпечення суто конкурентного доступу до вантажної бази. Особливо це стосується таких секторів світового фрах- тового ринку, як нафтоналивні та балкерні перевезення. Саме останні обслуговують переважно весь стратегічний експорт Украї- ни, тому принципи розвитку вітчизняного судноплавства мають бути такими, які під- тримає європейська та світова спільнота. Аналіз того, як можуть бути застосова ні у вітчизняній практиці принципи Гене- ральної угоди про торгівлю послугами, по- казує, що для їх реалізації, враховуючи від криття вільного доступу на внутрішні вод ні шляхи, потрібні значні зміни не тіль- ки в організації судноплавства, але й у пра- вовій і господарській системах країни. Не- обхідно також створити принципово нову модель господарювання, згідно з якою на- ціональ не судноплавство органічно інтег- рується насамперед у європейську систему, яка на світовому рівні вирізняється підви- щеними стандартами безпеки та якості судноплав них послуг. Саме нерозуміння цього фак тора зумовило те, що всі спроби розвитку судноплавства, які раніше нама- галися здійснити в незалежній Україні, ви- явилися невдалими [1]. Це принципове положення переконливо засвідчило необхідність радикальної пере- будови наявного зовнішньополітичного, адміністративно-управлінського, економіч- ного й техніко-технологічного базису роз- витку та функціонування національного судноплавства не просто на засадах ринко- вої економіки, а взагалі без будь-якого без- посереднього втручання держави. Реалізу- ючи такий підхід, учені відділу створили таку модель функціонування з органі за цій- но-економічним механізмом, який сприй- матиметься світовою спільнотою і сприя- тиме розвитку національного судноплавно- го бізнесу. Серед основних складників цьо- го механізму слід відзначити передовсім податкове і митне законодавства, що мають бути адекватні тим, у яких функціонують судноплавні компанії наших головних кон- курентів, та організаційно-правові норми, які так захистять потенційних інвесторів і кредиторів українського торговельного суд ноплавства, що позбавлять необхідності реєструвати судна в офшорній зоні та ви- водити їх під іноземні прапори для отри- мання кредитів і позик [5]. Крім того, необхідно домогтися, щоб створена вченими Інституту модель на ета- пі її впровадження не перетворилася на 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 3 просте копіювання аналогів, що існують у країнах відкритої реєстрації, проти чого за- стерігають Міжнародна морська організа- ція (ІМО), Міжнародна організація пра- ці (МОП) та Європейський Союз. Застере- ження не безпідставні, за таким сценарієм діяли в Монголії, Грузії, Франції (реєстр острова Кергелен) та інших країнах. Утім те саме відбувається і в Україні, коли роз- роблені фахівцями нормативно-правові до- кументи на етапі погодження із зацікавле- ними органами виконавчої влади втрача- ють закладений у них початковий зміст, а з ним і сприятливу можливість ефективно забезпечити економічне зростання. І після запровадження цих новацій ефек- тивне функціонування національного суд- ноплавства має ґрунтуватися, принайм ні на початковому етапі, на використанні власної вантажної бази, але на умовах суто конку- рентного доступу до неї всіх судновласни- ків із різних країн світу. Реалізація цього принципу має закріплювати природні пере- ваги національного флоту і не порушувати конкурентних засад міжнародного судно- плавства. Тому надзвичайно актуальним стає розроблений у відділі механізм громад- ського (недержавного) регулювання підпри- ємницької діяльності в морській галузі. Зазначені наукові розробки вчених від- ділу ґрунтуються на застосуванні принци- пу системності щодо розвитку судноплав- ства, провідного при формуванні націо- нальної політики в цій сфері, що передба- чає не тільки врахування всіх складників, які формують таку політику, але і їхній роз- виток. Наукові дослідження Інституту роз- кривають багатогранність наукових підхо- дів до розв’язання однієї з найскладніших проблем суспільства, що полягає у визна- ченні методологічних засад сталого розви- тку в Україні міжнародного морського суд- ноплавства за умови застосування принци- пово нових конкурентних підходів, яких сьогодні навіть у Євросоюзі не застосову- ють повною мірою. Підготовані у відділі наукові праці [6] підтверджують, що переходу України на позиції суто конкурентних підходів до роз- витку торговельного судноплавства має пе- редувати реформування соціально-еко но- мічних відносин на принципово нових еко- номіко-правових засадах, які враховують соціальні та національні аспекти і відповід- ним чином спрямовують орієнтацію всіх дієвих механізмів на досягнення цілей сус- пільства при дотриманні найважливіших обмежень із безпеки людей, екологічної, антитерористичної та соціальної безпеки. При цьому важливою умовою вказаних реформ є відродження морських традицій, які майже втрачені за період незалежності нашої держави. Світовий досвід підтвер- джує, що досягали значного успіху в розви- тку судноплавства тільки ті країни, у яких морські традиції поширені на все суспіль- ство. Наведемо для прикладу Норвегію, Грецію, Велику Британію, у яких значна частка державного бюджету формується завдяки торговельному судноплавству та суміжним із ним сферам діяльності. Теоретико-методологічні засади форму- вання національної морської політики України (М.І. Котлубай, [2], М.Т. Прима- чов [7]) почали розробляти ще з кінця 80-х років, завдяки чому в країні збереглися й ефективно розвиваються паромний флот і підприємства, що його обслуговують, мор- ські агенції Інфлоту та інші організації. У 2002–2003 роках під науковим керівницт- вом О.М. Котлубая в Міністерстві транс- порту України розроблено Багатоцільову програму розвитку Об’єднання «Україн- ський комерційний флот», у якій уже були закладені сучасні принципи розвитку суд- ноплавства, однак через зміну керівництва Мінтрансу їх не вдалося втілити в життя. Результати наукових досліджень, деталі- зація і поглиблення наукових концепцій, теоретико-методичних конструкцій та зро- блені на їхній базі висновки, а також ви- словлені прикладні рекомендації стосовно ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 3 31 прин ципів, цілей, механізмів їх досягнення, етапів реалізації, фінансово-еконо міч ного та правового забезпечення, можливих наслід- ків у екологічній та соціальній сферах відо- бражені в циклі наукових праць, яких за пе- ріод функціонування відділу підготовано понад 500. Учені з’ясували, що в нинішній ситуації доцільно орієнтуватися на такий рі- вень розвитку національного морського транспорту, який відповідає сучасним зов- нішньополітичним умовам, за без печує фрах- тову незалежність зовнішньої торгівлі й ефективну участь у перевезеннях вантажів світового фрахтового ринку. Особливо важ- ливо забезпечити конкурентоспроможність національного перевізника на світових рин- ках товарів стратегічного експорту країни та групи транзитних вантажів, перевезення яких сприятиме ефективному використан- ню транзитного потенціалу України та сут- тєвому збільшенню надходжень до її дер- жавного бюджету. З цією метою науковці відділу сформу- вали систему цільових установок, принци- пів та пріоритетів розвитку торговельного мореплавання за рівнями досягнення й ча- совими етапами. Обґрунтовано альтерна- тивні варіанти та підходи щодо розв’язання актуальних проблем становлення морсько- го транспорту як зрілої ринкової структу- ри, що здатна до виживання, функціону- вання та розвитку в конкурентно-рин ко- вому середовищі [6]. Наукові дослідження довели необхідність створення власної системи забезпечення на- ціональної зовнішньої торгівлі з урахуван- ням вимог і досвіду світового ринку, де всі ланки (виробництво, споживання, торгівля і транспортування) перебувають у тісному взаємозв'язку з торговельно-про мисловим судноплавством. Таким чином, проста взає- модія окремих видів транспорту перетворю- ється в якісно нову транс портно-техно ло- гічну систему просування відповідних груп вантажів до світових і регіональних товар- них ринків. Це особливо важливо в умовах сучасної гострої конкуренції, коли кожному учасникові ринку потрібно знаходити ре- сурси доданої вартості. Пріоритетними для України слід вважати насамперед ринки ме- талу, насипних та навальних вантажопото- ків, що беруть початок у нашій державі [8]. Уже сьогодні спостерігаємо стійку тенден- цію обмеження доступу й витіснення з цих ринків вітчизняних виробників і перевізни- ків, на тлі подальшого зростання цінової конкуренції. Отримані наукові результати щодо фор- мування сучасної національної морської транспортної політики допомогли перед- бачити, що подальший розвиток торговель- ного мореплавання буде пов’язаний із роз- ширенням ринків використання, оптиміза- цією складу й структури флоту відповідно до майбутніх тенденцій та пропорцій між- народних морських перевезень і технічних вимог, що забезпечить постійне поступаль- не підвищення ефективності функціону- вання економіки України. Наукові співробітники відділу довели, що без випереджального розвитку морсько- го транспортного комплексу неможливе прискорене економічне зростання Україн- ської держави. Протягом 2008–2009 років науковці Інституту брали участь у підго- товці Рішення РНБО України «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави», підготували першу ре- дакцію Морської доктрини України, яка з наступними невдалими змінами владних структур була затверджена постановою Ка- бінету Міністрів України, та Закону Украї- ни «Про морську політику України», який зараз перебуває на погодженні в профіль- них міністерствах і відомствах. Учені підго- тували та передали до органів виконавчої влади значну кількість доповідних записок щодо розв’язання актуальних питань роз- витку транспортного комплексу України, деякі з них (стосовно вартості експорту зер- нових і транзиту нафтовантажів через порти України) було спрямовано безпосередньо 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 3 до Кабінету Міністрів, де на їхній підставі прийнято відповідні рішення. Ос танній цикл досліджень, проведених у відділі про- тягом трьох років і завершених у 2009 році, стосувався розроблення економічного ме- ханізму впорядкування проходження тери- торією Ук раїни транзитних і зовнішньотор- говельних вантажів за участю морського та внутрішнього водного транспорту. Його ре- зультатом стала підготовка проекту відпо- відних національних правил, а також пра- вил доступу клієнтів до постійних устроїв, гідротехнічних споруд та ціноутворення на їхні послуги. Можна стверджувати, що і в майбут- ньому наукова діяльність від ді лу ринку транспортних послуг, як і всього колекти- ву Інституту проблем ринку та економіко- екологічних досліджень НАН Ук раїни, буде спрямована на розв’язання актуаль- них проблем вітчизняної економіки, роз- витку виробничої інфраструктури, зокре- ма морського господарського комплексу як надійного підґрунтя ефективного еконо- мічного розвитку країни. 1. Котлубай О.М. Економічні механізми розвитку торгівельного мореплавання в Україні. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2004. — 453 с. 2. Котлубай М.И. Становление морского транспор- та в рыночной среде. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2005. — 224 с. 3. Экономические основы функционирования мор- ского рынка / Под общей ред. Н.Т. Примачева. — Одесса: ОНМА, 2004. — 320 с. 4. Стратегия позиционирования транспортного по- тенциала в глобальном рынке морской торговли / Под общей ред. Н.Т. Примачева. — Одесса: ОНМА, 2006. –234 с. 5. Котлубай О.М. Становлення торговельного мо- реплавання як чинник прискорення економічно- го розвитку України. — Одеса: ІПРЕЕД, 2005. — 56 с. 6. Котлубай А.М. Торговое судоходство Украины: проблемы и перспективы развития — Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2008. — 384 с. 7. Примачев Н.Т., Печерская Н.В. Проблемы и инстру- ментарий формирования стратегии развития тор- гового флота. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2003. — 280 с. 8. Котлубай А.М., Липинская А.А. Упрощение орга- низационных процедур в использовании транзит- ного потенциала Украины. — Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2008. — 132с. О. Котлубай, О. Липинська ФОРМУВАННЯ НОВОЇ МОРСЬКОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Р е з ю м е У статті висвітлено значення досліджень учених від- ділу ринку транспортних послуг Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН Ук раїни для наукового забезпечення розвитку мор- ського господарського комплексу та їхній внесок у розв’язання актуальних проблем вітчизняної еко- номіки. Наголошено на необхідності радикальної перебудови чинного зовнішньополітичного, ад мі- ніст ра тив но-управ лін сько го, економічного й тех ні- ко - технологічного базису національного судно плав- ства. Визначено систему принципів і пріоритетів торговельного мореплавання. До ведено необхідність формування сучасної національної морської транс- портної політики з метою стійкого економічного зростання України. Ключові слова: торговельне судноплавство, морський транспортний комплекс, фрахтовий ринок. O. Kotlubai, O. Lypynska FORMATION OF NEW SEA TRANSPORT POLICY OF UKRAINE S u m m a r y The article explains the importance of studies of scien- tists from transportation services market department of the Institute of market problems, economic and en- vironmental researches of National Academy of sciences of Ukraine for scientific support of sea business com- plex development and their contribution to resolution of actual problems of home economy. It is focused on the necessity of radical reformation of existing foreign policy, administrative and managerial, economical and engineering fundamentals of national shipping. The sys- tem of trade seafaring principles and priorities is defined. The necessity of modern national sea transport policy formation for the purpose of stable economic growth of Ukraine is proved. Keywords: trade shipping, sea transport complex, freight market

Формування нової морської транспортної політики України

Institution

Similar Items