Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку

Згідно з українським законодавством пріоритетні напрями розвитку науки і техніки мають відігравати ключову роль в системі державної підтримки наукових досліджень. Проте з 2006 року (з моменту, коли закінчився термін дії пріоритетів, затверджених законом 2001 року) ця система фактично виведена з ладу...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Попович, О.С., Велентейчик, Т.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2010
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30761
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку / О.С.Попович, Т.М.Велентейчик // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 13-27. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30761
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-307612025-02-09T20:47:14Z Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку О политике приоритетов в сфере научно-технологического и инновационного развития The Policy of Priorities in Science & Technology and Innovation Development Попович, О.С. Велентейчик, Т.М. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Згідно з українським законодавством пріоритетні напрями розвитку науки і техніки мають відігравати ключову роль в системі державної підтримки наукових досліджень. Проте з 2006 року (з моменту, коли закінчився термін дії пріоритетів, затверджених законом 2001 року) ця система фактично виведена з ладу: державні науково-технічні програми з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні не формуються, конкурси проектів на формування таких програм не проводяться. Напевне, в будь-якій іншій країні в такій ситуації задля забезпечення дієздатності зазначеної системи продовжувалась би дія пріоритетів старої редакції закону, адже вони нічим себе не скомпрометували, і цілком очевидно, що нові їх уточнення не відмінять важливості того ж матеріалознавства чи біотехнологій і т.п. Але у нас така логіка не діє: Міністерство фінансів вважає, що раз нові пріоритетні напрями не затверджені Верховною Радою України, отже, пріоритетів просто немає і кошти для їх реалізації виділятися в державному бюджеті не повинні. Аналізу причин та шляхів виходу з цієї критичної ситуації присвячена ця стаття. Согласно украинскому законодательству приоритетные направления развития науки и техники должны играть ключевую роль в системе государственной поддержки научных исследований. Однако с 2006 года (с момента, когда закончился срок действия приоритетов, утвержденных законом 2001 года) эта система фактически выведена из строя: государственные научно-технические программы по приоритетным направлениям развития науки и техники в Украине не формируются, конкурсы проектов на формирование таких программ не проводятся. По всей вероятности, в любой другой стране в такой ситуации для обеспечения дееспособности обозначенной системы продолжалось бы действие приоритетов старой редакции закона, ведь они ничем себя не скомпрометировали, и абсолютно очевидно, что новые их уточнения не отменят важности того же материаловедения или биотехнологий и т.п. Но у нас такая логика не действует: Министерство финансов считает, что раз новые приоритетные направления не утверждены Верховным Советом Украины, значит приоритетов просто нет и средства для их реализации выделяться в государственном бюджете не должны. Анализу причин и путей выхода из этой критической ситуации посвящена эта статья. As follows from the Ukrainian regulation, priority fields of science & technology are supposed to have a key role within the system of budgetary support to scientific research. In fact, this system has been standstill in Ukraine since 2006 (when the term of priorities’ validity expired, which was legally approved in 2001), because state S&T programs on priority S&T fields have not been developed and competitions of projects on line of such programs not arranged in Ukraine. In any other country, the validity term for priorities fixed in the expired version of the act would be prolonged to make the system work, if these priorities proved to be correct, and their revision would never understate the significance of fields such as new materials or biotechnology etc. But this logic does not apply in Ukraine, as the Ministry for Finances argues that if new priority fields are not approved by the Verkhovna Rada (Parliament) of Ukraine, then the priorities are none at all and, therefore, should not be financed from the central budget. The article is devoted to analysis of ways out of this critical situation. 2010 Article Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку / О.С.Попович, Т.М.Велентейчик // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 13-27. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30761 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Попович, О.С. Велентейчик, Т.М. Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку Наука та наукознавство
description	Згідно з українським законодавством пріоритетні напрями розвитку науки і техніки мають відігравати ключову роль в системі державної підтримки наукових досліджень. Проте з 2006 року (з моменту, коли закінчився термін дії пріоритетів, затверджених законом 2001 року) ця система фактично виведена з ладу: державні науково-технічні програми з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні не формуються, конкурси проектів на формування таких програм не проводяться. Напевне, в будь-якій іншій країні в такій ситуації задля забезпечення дієздатності зазначеної системи продовжувалась би дія пріоритетів старої редакції закону, адже вони нічим себе не скомпрометували, і цілком очевидно, що нові їх уточнення не відмінять важливості того ж матеріалознавства чи біотехнологій і т.п. Але у нас така логіка не діє: Міністерство фінансів вважає, що раз нові пріоритетні напрями не затверджені Верховною Радою України, отже, пріоритетів просто немає і кошти для їх реалізації виділятися в державному бюджеті не повинні. Аналізу причин та шляхів виходу з цієї критичної ситуації присвячена ця стаття.
format	Article
author	Попович, О.С. Велентейчик, Т.М.
author_facet	Попович, О.С. Велентейчик, Т.М.
author_sort	Попович, О.С.
title	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку
title_short	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку
title_full	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку
title_fullStr	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку
title_full_unstemmed	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку
title_sort	про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30761
citation_txt	Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку / О.С.Попович, Т.М.Велентейчик // Наука та наукознавство. — 2010. — № 1. — С. 13-27. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT popovičos propolítikupríoritetívusferínaukovotehnologíčnogotaínnovacíinogorozvitku AT velenteičiktm propolítikupríoritetívusferínaukovotehnologíčnogotaínnovacíinogorozvitku AT popovičos opolitikeprioritetovvsferenaučnotehnologičeskogoiinnovacionnogorazvitiâ AT velenteičiktm opolitikeprioritetovvsferenaučnotehnologičeskogoiinnovacionnogorazvitiâ AT popovičos thepolicyofprioritiesinsciencetechnologyandinnovationdevelopment AT velenteičiktm thepolicyofprioritiesinsciencetechnologyandinnovationdevelopment
first_indexed	2025-11-30T15:45:06Z
last_indexed	2025-11-30T15:45:06Z
_version_	1850230710360604672
fulltext	Наука та наукознавство, 2010, № 1 13 Якщо згадати минуле, то можна зро- бити висновок, що Мінфіну здавна ті пріоритети зі своїми конкурсними про- грамами були не до вподоби, він сис- тематично з року в рік знижував частку коштів, що виділялися на їх реалізацію. Тільки у перші два роки існування пріо- ритетних напрямів — 1994 та 1995 — було деяке намагання підвищити їх значен- ня. На виконання державних науково- технічних програм з усіх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Укра- їні в бюджеті 1993 року було передбаче- но виділити 1,7% загальних асигнувань на наукові дослідження. У наступні два роки цей відсоток подвоювався і досяг у 1995 році 7,3%. Далі ж спостерігався спад аж до значення близько 0,4% ВВП. Зауважимо, законом передбачено, що саме формування і виконання дер- жавних науково-технічних програм є основним механізмом реалізації прі- оритетних напрямів розвитку науки і техніки. При цьому слід підкреслити: за період, що розглядається, Верховна Рада України принаймні тричі при- ймала законодавчі акти, якими визна- чалося, що на ці програми (саме на ці, а не на всі, які тільки можна придумати) має витрачатися не менше 30% коштів, виділених у державному бюджеті для фінансування науки. Тобто наведені дані переконливо демонструють по- слідовне витіснення даного механіз- му реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки із ряду ваго- мих факторів державного впливу на науково-технологічний розвиток. На- решті після 2006 року з ним було по- кінчено взагалі. Про політику пріоритетів у сфері науково- технологічного та інноваційного розвитку О.С.Попович, Т.М.Велентейчик Згідно з українським законодавством пріоритетні напрями розвитку науки і тех- ніки мають відігравати ключову роль в системі державної підтримки наукових до- сліджень. Проте з 2006 року (з моменту, коли закінчився термін дії пріоритетів, затверджених законом 2001 року) ця система фактично виведена з ладу: державні науково-технічні програми з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні не формуються, конкурси проектів на формування таких програм не про- водяться. Напевне, в будь-якій іншій країні в такій ситуації задля забезпечення діє- здатності зазначеної системи продовжувалась би дія пріоритетів старої редакції закону, адже вони нічим себе не скомпрометували, і цілком очевидно, що нові їх уточ- нення не відмінять важливості того ж матеріалознавства чи біотехнологій і т.п. Але у нас така логіка не діє: Міністерство фінансів вважає, що раз нові пріоритетні напрями не затверджені Верховною Радою України, отже, пріоритетів просто не- має і кошти для їх реалізації виділятися в державному бюджеті не повинні. Аналізу причин та шляхів виходу з цієї критичної ситуації присвячена ця стаття. © О.С. Попович, Т.М. Велентейчик, 2010 О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 114 Доводиться визнати, що, крім спе- цифічно українських проблем, поро- джених політичною нестабільністю, яка майже позбавила дієздатності віт- чизняний парламент, позиція нашого наукового колективу теж деким роз- глядається як одна з причин такого довгого зволікання з прийняттям нової редакції Закону «Про пріоритетні на- прями розвитку науки і техніки». Тож є, на нашу думку, потреба ще раз пояс- нити і обґрунтувати позицію ЦДПІН в цьому питанні. На протязі кількох останніх ро- ків у Центрі досліджень науково- технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України грун- товно досліджувалась ефективність політики пріоритетів української дер- жави у науково-технологічній та ін- новаційній сферах. Були намагання де тально проаналізувати не тільки фі- нансово-економічні та інституційно- організаційні, але й навіть соціокуль- турні аспекти цієї проблеми у співстав- ленні, звичайно, з тим, як такі пробле- ми розв’язуються у передових країнах світу, а також із чималим досвідом, на- копиченим у свій час в Україні [1—8]. У результаті було виявлено цілий ряд принципово важливих методоло- гічних та організаційних прорахунків, починаючи від спрощеного розуміння самого поняття пріоритету у цій сфе- рі, різномасштабності й структурної невпорядкованості пріоритетів, яка в свою чергу зумовила невідповідність механізмів їх реалізації масштабам і рівню кожного з них. Адже для пріо- ритетів різного рівня і масштабів за- коном було передбачено лише один механізм реалізації, як правило, не адекватний типу пріоритету. Не було передбачено й належного управління реалізацією пріоритетів і контролю ефективності цього процесу, до фор- мування та реалізації пріоритетних на- прямів дуже мало залучалась наукова громадськість. Необхідність визначен- ня науково-технологічних пріоритетів на основі прогнозно-аналітичних до- сліджень була лише задекларована, але не виконувалась на практиці. Саме для усунення цих прорахунків було запро- поновано методологію ієрархії пріо- ритетів зі специфічним для кожного її рівня механізмом формування та реа- лізації [5,6]. Адже треба щось робити, щоб пере- рвати сумну тенденцію у фінансуванні ДНТП з пріоритетних напрямів роз- витку науки і техніки. Протягом цього періоду змінювалися у нас президенти і уряди, склад Верховної Ради, проголо- шувались нові курси на інноваційний розвиток економіки, приймалися нові прогресивні закони, рішення Ради на- ціональної безпеки і оборони [9 — 13], а фінансування ДНТП, як і частка дер- жавного бюджету, що виділялася на на- уку, незмінно падали. Майже незмінно падав і відсоток промислових підпри- ємств, що впроваджували інновації: в 1995 році він складав 22,9, у 2000 році — 14,8, у 2008 році — 13,0. Тобто жодного впливу всіх цих нових курсів, законів, указів і постанов на динаміку згаданих показників не спостерігається. Це свідчить, що ні для одного з чис- ленних урядів нашої держави ні наука в цілому, ні визначені законодавцем пріоритетні напрями насправді пріо- ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 15 ритетами не були. Тобто ніякої реально значимої політики пріоритетів науково- технологічного розвитку за ро ки незалеж- ності в Україні не було. Визначені зако- ном пріоритетні напрями розвитку на- уки і техніки жодним з урядів нашої дер- жави не сприймалися як пріоритети його діяльності, в кращому випадку вони позиціонувалися як деяка внутрішня справа Міністерства науки і техноло- гій, потім — як один із не дуже істот- них напрямів діяльності Міністерства освіти і науки України. Цікаво, навіть найбільш автори- тарний з усіх наших президентів, як за- раз його часом називають, Л.Д.Кучма підписав щонайменше 5 указів і розпо- ряджень, якими вимагалось вже з на- ступного року вийти на передбачені за- коном показники фінансування науки і науково-технічної діяльності. Проте вони відверто ігнорувались Мінфіном при складанні проекту бюджету. Мимоволі напрошується висновок, що не тими, хто проголошував ці нові курси і орієнтири, визначалась і визна- чається реальна політика. Які б не були президенти і уряди, прем’єри і міні- стри, а загальна тенденція нехтування пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки лишалася незмінною. Спеціальні дослідження цього пи- тання свідчать: причина в тому, що в Україні склалося унікальне, таке, яко- го більше немає ніде у світі, всевладдя бюрократії. Це доводиться трактувати як системну кризу державного управ- ління, яка виключає саму можливість проведення будь-якої послідовної дер- жавної політики. Адже ще Карл Маркс відзначав, що у ті періоди історії, коли провідні класи і групи, борючись за владу, перебувають у стані нестійкої рівноваги, небувалої сили і впливу на- буває бюрократія, яка замість того, щоб забезпечувати реалізацію політики, проголошеної політичними лідерами, сама починає визначати і реалізувати свою власну політику. На наш погляд, якраз такий період переживає зараз Україна, принаймні в реальній фінансово-економічній по- літиці найбільшим впливом у нас ко- ристується апарат управління, який не відзначається ні високою інноваційною культурою, ні особливою повагою до науки. Як це не парадоксально, але зна- чна частина наших управлінців щиро не вірить у можливості інноваційного розвитку України, а твердження про світову тенденцію побудови суспільства і економіки, що базуються на знаннях, сприймає не більше ніж чергову піар- кампанію тих чи інших політиків. Звичайно, перш ніж вдоско- налювати деталі системи науково- технологічних та інноваційних пріори- тетів, необхідно вжити рішучих заходів для подолання системної кризи дер- жавного управління як в інституцій- ному та організаційному планах (шля- хом реорганізації системи управління науково-технологічним розвитком), так і в соціально-психологічному і соціокультурному. Проте відпрацю- вання механізмів реалізації, надання нормативно-правовій базі системної повноти також не можна відкладати на потім. Саме з цих позицій ми розглядали проект нового закону про науково- технологічні пріоритети, внесений на О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 116 розгляд Верховної Ради України Мі- ністерством освіти і науки та Кабінетом Міністрів України. Гаряче підтримав- ши нашу пропозицію щодо ієрархічної системи пріоритетів, в якій Верховна Рада України затверджує тільки верх- ній стратегічний рівень, МОН вирі- шив піти далі — позбавити цей верхній рівень будь-якого тематичного напо- внення. Стаття 5 у внесеному на роз- гляд проекті звучала: «Пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2017 року є: 1) фундаментальні наукові дослі- дження світового рівня; 2) прикладні наукові дослідження та науково-технічні розробки, резуль- тати впровадження яких найбільше сприятимуть забезпеченню розвитку вітчизняного виробництва високотех- нологічної продукції та послуг в інте- ресах національної безпеки та конку- рентоспроможної економіки; 3) інформаційне та матеріально- технічне забезпечення наукових дослі- джень і науково-технічних розробок». Тобто фактично замість визна- чення конкретних пріоритетних на- прямів пропонувалось ще раз про- голосити обов’язки держави щодо забезпечення розвитку науки, зафік- совані у Конституції України (ст.54, абз.3) та Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (ст. 31 та 34). Зрозуміло, що такі «пріоритети» нічого не змінюють і нікого ні до яких дій не зобов’язують. Цей підхід не міг бути нами підтриманий. Тому під час розгляду цього проекту 4 квітня 2007 року на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від імені Центру ім. Г.М.Доброва було заявлено, що, крім «бюрократичної зручності» для його авторів, ніякого ін- шого сенсу затверджувати такий пере- лік пріоритетних напрямів немає. «Ви- вернутися з-під Верховної Ради» — ось основна ідея цього проекту. Задум цей реалізується такими формулюваннями пріоритетів, які б ні в чому не обмежу- вали діяльність апарату управління. Члени комітету загалом підтрима- ли нашу позицію, гостро критикували проект і вирішили утворити комісію з участю представників ЦДПІН, щоб кардинально його переробити. Разом з тим, щоб прискорити проходження через Верховну Раду, внесли його у незмінному вигляді на перше читан- ня, маючи на увазі зробити всі правки до другого читання. Проте після при- йняття проекту закону в першому чи- танні бурхливі події у Верховній Раді України відтіснили його на задній план. Згадана комісія так жодного разу і не зібралася, а дещо модифікований у формулюваннях, але незмінний по своїй суті проект наприкінці 2009 року знову виноситься на обговорення. Не- щодавно на сайті Верховної Ради Укра- їни з’явилися зауваження до нього го- ловного науково-експертного управ- ління ВР. Основне з цих зауважень по суті співпадає з нашими заперечення- ми: головне управління констатує, що проект спрямований на позбавлення Верховної Ради України ряду передба- чених Конституцією України важли- вих повноважень. Адже фактично проект закону зводиться до того, щоб відсторонити Верховну Раду України від визначен- ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 17 ня пріоритетних напрямів науково- технологічної політики і науково- технологічного розвитку країни. При таких формулюваннях пріоритетів твердження, що вони «формуються на основі довгострокового прогнозу науково-технічного розвитку», зву- чить просто дивно. Що може змінити- ся в цих пріоритетах через 10, чи через 20, чи навіть через 50 років? Треба буде так само підтримувати і фундаменталь- ну, і прикладну науку, розвивати її ін- формаційну та матеріально-технічну інфраструктуру. Хіба що рано чи пізно хтось зверне увагу, що в фундамен- тальних дослідженнях треба не стільки підтримувати ті, що вже на світовому рівні, скільки такі, які конче необхідно вивести на світовий рівень в інтересах майбутнього держави. Принаймні так ставиться питання в більшості розви- нених країн. Ми можемо констатувати, що тен- денція до визначення не загально де- кларативних, як у згаданому проекті, а тематичних науково-технологічних пріоритетів на найвищому рівні є сьо- годні світовою тенденцією. Ось приклади останніх років. Конгрес США в 2003 р. приймає закон «Про національну нанотехно- логічну ініціативу» —розгалужену те- матичну програму, спрямовану як на розгортання фундаментальних дослі- джень, так і на організацію якнайшир- шого використання цього новітнього напрямку розвитку науки і технологій. У 2004 р. опубліковано американський стратегічний план реалізації програми національної нанотехнологічної ініці- ативи на 2005—2010 рр. Європарламент 13 листопада 2006 ро- ку затверджує 7-у рамкову програму з фінансуванням понад 50 млрд. євро з дев’ятьма тематичними пріоритетами та ще двома в галузі ядерної фізики і керо- ваного термоядерного синтезу (на них — ще 2,7 млрд. євро). Конкретно це: 1. Здоров’я. 2. Їжа, сільське господарство та біо- технологія. 3. Інформаційні та комунікаційні технології. 4. Нанонауки, нанотехнології, ма- теріали та нові виробничі технології. 5. Енергія. 6. Навколишнє середовище (вклю- чаючи зміни клімату). 7. Транспорт (з аэронавтикою вклю ч- но). 8. Соціально-економічні та гумані- тарні науки. 9. Безпека і космос. На додаток до них ще дві теми в рамках проектів Евроатому: 1. Дослідження з термоядерної енер- гії; 2. Поділ ядра та захист від радіації. У Росії з деяким запізненням порів- няно із США — в лютому 2007 року — Президенту представлена програма розвитку нанотехнологій і наноінду- стрії до 2015 року вартістю 30 млрд. ру- блів на 5 років. Незважаючи на заува- ження міністра економрозвитку Гер- мана Грефа, що бюджет 2007 року вже затверджено і фінансування програми можливе лише з 2008 року, прийнято рішення розпочати фінансування вже в 2007 році, спрямувавши на цю про- граму всі додаткові доходи бюджету. Цікаво, що основним аргументом для О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 118 такого поспіху є не те, що дослідження в цій галузі в Росії ведуться на світово- му рівні (як це пропонують автори вне- сеного до Верховної Ради України про- екту), а істотне відставання від Японії та США! Можна навести ще цілий ряд при- кладів, які підтверджують, що спроба відмовитись від тематичних пріори- тетів стратегічного плану, реалізова- на в проекті, внесеному до Верховної Ради України, аж ніяк не відповідає світовій тенденції. Водночас згадка у проекті про довгостроковий прогноз науково-технічного розвитку є лише пустою фразою, яка цілком у стилі під- ходів, що склалися останнім часом у нашій системі управління, й нікого і ні до чого не зобов’язує. Ми бачимо ще один доказ цього і в тому, що резуль- тати прогнозно-аналітичного дослі- дження, виконаного в рамках Держав- ної програми прогнозування науково- технологічного та інноваційного роз- витку на 2004 — 2006 роки, фактично повністю проігноровані в тексті внесе- ного на розгляд Верховної Ради Украї- ни проекту. Тож повернемося до розробленого в ЦДПІН іншого проекту даного зако- ну, в якому передбачені суттєві зміни самої системи пріоритетів, їх місця і ролі в реалізації державної науково- технологічної політики [14] і який, влас- не, й став тим поштовхом, що спонукав тодішнє керівництво МОН України за- пропонувати свої «суперпріоритети». При його розробці ми виходили перш за все з результатів, одержаних в проце- сі прогнозно-аналітичного досліджен- ня, тобто з узагальненої думки наукової громадськості (основні результати цієї програми представлені на спеціально створеному для цього сайті [15]). Крім того, намагалися врахувати результати проведених працівниками Центру ім. Г.М.Доброва досліджень ефективності державної науково-технічної політики в Україні, зокрема конкретної практи- ки формування та реалізації державних пріоритетів у цій сфері. Для ліквідації розбіжностей у трак- туванні в проекті нового Закону «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (див. [13]) пропонується дати наступне визначення терміну пріори- тетні напрями розвитку науки і техні- ки: «науково, економічно і соціально обґрунтовані напрями наукових дослі- джень і розробок, що визначають голо- вні орієнтири науково-технологічного розвитку і одержують особливу підтрим- ку держави в інтересах досягнення чи утримання високого рівня наукових розробок та забезпечення конкурен- тоспроможності вітчизняної еконо- міки». Таке формулювання виключає недоречні дискусії з приводу того, чи будуть продовжуватись дослідження, які не потрапили до пріоритетних, з одного боку, і чи припустиме станови- ще, коли середній об’єм фінансування проекту, віднесеного до пріоритетних, удвічі менше, ніж взагалі фінансуван- ня одного науково-технічного проекту в середньому по Україні [16]. Ми переконані, що значної части- ни названих вище недоліків можна по- збутися шляхом формування ієрархії пріоритетів зі специфічним для кож- ного її рівня механізмом формування ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 19 та реалізації. У нашому проекті пропо- нуються 5 рівнів ієрархії: — стратегічні пріоритетні напря- ми розвитку науки і техніки в Україні (терміном на 15 — 20 років); середньострокові (терміном на 3 — 5 років) пріоритетні напрями розвитку науки і техніки загальнодержавного значення; — середньострокові регіональні пріоритетні напрями розвитку науки і техніки загальнодержавного значення; — середньострокові пріоритетні напрями розвитку науки і техніки га- лузевого рівня; — середньострокові пріоритетні напрями розвитку науки і техніки міс- цевого значення. Подібна ієрархічна структура прі- оритетних напрямів вже була запрова- джена в Законі України «Про пріори- тетні напрями інноваційної діяльнос- ті в Україні». Проте в зв’язку з тим, що механізми стимулювання інновацій- ної діяльності, передбачені Законом «Про інноваційну діяльність», були спочатку заблоковані призупиненням дії статей 21 та 22 цього закону при ухваленні закону про Державний бю- джет, а потім на пропозицію Мінфіну виключені з нього повністю, ніякого практичного значення це майже не мало. Тому в ЦДПІН було підготовле- но також проект Закону «Про внесен- ня змін до Закону України «Про інно- ваційну діяльність», який дозволить завдяки пропонованим змінам реані- мувати існуючий закон і уточнити самі пріоритети з урахуванням результатів виконання Державної програми про- гнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004— 2006 роки. В обох нових проектах пропонуєть- ся законодавчо — на рівні Верховної Ради України — затверджувати тільки верхній щабель ієрархії — "стратегічні пріоритетні напрями розвитку науки і техніки в Україні" та "стратегічні прі- оритетні напрями інноваційної діяль- ності". Проте, на наше глибоке переко- нання, це обов’язково мають бути те- матичні пріоритети. Середньострокові ж пріоритетні напрями загальнодержавного значен- ня передбачається затверджувати рі- шеннями Кабінету Міністрів України, галузевого — колегіями міністерств і відомств, місцевого — Радою Міні- стрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністрація- ми, державними адміністраціями міст Києва та Севастополя. Така ієрархічна система пріорите- тів дозволятиме чітко визначити від- повідальність органів влади за вико- нання відповідних досліджень і розро- бок, повніше застосувати можливості програмно-цільових підходів до їх ре- алізації. Затвердження середньострокових пріоритетів, тобто переліків найбільш перспективних напрямів науково- технологічної та інноваційної діяль- ності, фіксує, в розвитку яких напря- мів зацікавлена держава, проте зовсім не означає автоматичного формування щодо кожного з них державних про- грам. Після оголошення цих переліків має проводитись конкурс на форму- вання державних науково-технічних О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 120 та інноваційних програм, і тільки ті з проектів програм, які будуть оцінені експертизою як найбільш результатив- ні й реальні, можуть отримати фінан- сування з державного бюджету. При цьому якщо науково-технічні програ- ми виконуються практично повністю за бюджетні кошти, то інноваційні — на паритетних началах: держава бере на себе не більше половини вартості відповідних робіт, решта витрат — за рахунок зацікавлених виробничих під- приємств або кредитів, взятих під їх відповідальність. Напевне, доцільно було б запро- вадити деякі інші механізми стиму- лювання, які посилювали б ринкову конкурентоспроможність науково- технологічних розробок та інновацій- них проектів, що виконуються за прі- оритетними напрямами. Для реалізації пріоритетних напря- мів мають формуватися перспективні індикативні плани. Саме таким шля- хом йдуть Японія, Іспанія і цілий ряд інших країн. Запропонована нами ієрархія прі- оритетних напрямів розвитку науки і техніки разом з механізмами їх реалі- зації (формами підтримки відповід- них робіт державою) та органами, які несуть відповідальність за відповідний рівень ієрархії, зведені в табл. 1. Зокрема, механізмом стимулюван- ня робіт, які виконуються в рамках стратегічних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, може бути вклю- чення інститутів-виконавців до Дер- жавного реєстру наукових установ, що підтримуються державою. У рамках середньострокових пріо- ритетів загальнодержавного значення мають формуватися державні науково- технічні програми. Проте це має робитися не авто- матично щодо кожного з них, як це Таблиця 1 Механізми реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки Рівень (тип) пріоритету та відповідальності Форми підтримки Відпо- відальність Стратегічні (на 10 — 15 років) Включення до Реєстру науково-дослідних установ, що підтримуються державою; гранти на виконання окремих проектів; митні пільги на закупівлю обладнання; податкові пільги інвесторам ВР, КМ С е р е д н ь о с т р о к о в і загальнодержавні Конкурс державних науково- технічних програм КМ галузеві Конкурс галузевих науково- технічних програм Галузеві міністер- ства регіональні загальнодер- жавного значення Регіональні науково-технічні про- грами з бюджетною дотацією (до 50% вартості програми) КМ, місцеві ор- гани влади регіональні Регіональні науково-технічні програми Місцеві ор- гани влади ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 21 відбувалось досі, а через конкурс програм. Після оголошення рішення Кабінету Міністрів України про визначен- ня середньострокових пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки за- гальнодержавного значення ініціатори програм подають їх обґрунтування, концепції та проекти самих програм на конкурс, і тільки ті з них, які доведуть свою потенційну результативність і відповідність встановленим критеріям, можуть претендувати на бюджетне фінансування. Отже, не за всіма середньостроко- вими пріоритетами будуть сформовані державні програми, щодо цілого ряду з них виявиться, що, попри всю значимість цього напряму, в Україні на сьогодні немає достатньо потужних сил і можливостей для реалізації серйозної масштабної програми. Це не означає, що даний напрям не підтримується, перестає бути пріоритетним. Проте фор- ма його підтримки, механізм реалізації пріоритету мають бути іншими. Це, по-перше, пільги, пов’язані зі вклю- ченням до державного реєстру (адже всі середньострокові пріоритети фор- муються в рамках стратегічних), а, по- друге, по цілому ряду з них можна і треба надавати на конкурсних засадах гран- ти на окремі конкретні дослідження, митні пільги на закупівлю новітнього обладнання, включати їх до державного замовлення. Реалізація регіональних пріоритетів загальнодержавного значення теж може відбуватися через конкурс регіональних науково-технічних про- грам, що фінансуються з місцевих бюджетів, а також, знову ж таки на конкурсних засадах, можуть отримува- ти додаткове фінансування з держав- ного бюджету. У розробленому ЦДПІН проекті нового закону запропоновано і конкретні формулювання стратегічних пріоритетних напрямів розвитку нау- ки і техніки, які отримані в результаті кількох циклів форсайтних досліджень в рамках державної програми про- гнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку [14]. Саме вони мали б замінити пріоритетні на- прями, записані у законі, що втра- тив силу з 2007 року. У табл. 2 наве- дено їх порівняння з пріоритетами минулих років. Неважко побачити значну їх схожість. Це свідчить, що найактуальніші напрями у законі 2001 року були визначені в основному вірно. Широкомасштабне опитуван- ня біля 700 експертів дозволило лише уточнити формулювання більшості з них. Водночас згадане дослідження виявило і деякі принципові прогали- ни у старій системі пріоритетів. Це стосується насамперед проблем роз- витку та раціонального використання мінерально-ресурсного потенціалу (науки про Землю взагалі ніяк не впи- салися в стару систему пріоритетів). В умовах, коли проблема пошуку влас- них енергоносіїв є чи не найбільш го- строю для України, це щонайменше викликає подив. Ще однією новацією, що пропо- нувалась експертами, була пропозиції розділити напрям «Новітні біотехно- логії; діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань» на два (позиції 4 та 5 у першій колонці). Крім О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 122 Таблиця 2 Порівняння пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки зі стратегічними пріоритетами проекту, що пропонується У проекті нового закону [14] Пріоритетні напрями 2001 року [7] Пріоритетні напрями 1992 року [7] 1. Фундаментальні наукові дослідження з найбільш ак- туальних проблем природни- чих, суспільних і гуманітарних наук 1. Фундаментальні дослі- дження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук Аналогу не було 2. Гармонійний розвиток громадянина України як осо- бистості та розбудова знаннє- вого громадянського суспіль- ства 2. Проблеми демогра- фічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадян- ського суспільства 1. Наукові проблеми розбудови державності 3. Проблеми сталого розви- тку, раціонального природо- користування та збереження біологічного різноманіття 3. Збереження навко- лишнього середовища (до- вкілля) та сталий розвиток 2. Охорона навко- лишнього природного середовища 4. Забезпечення здорового способу життя, профілактика і лікування найпоширеніших захворювань 4. Новітні біотехнології; діагностика і методи ліку- вання найпоширеніших захворювань 3. Здоров’я людини 5. Фізико-хімічна біологія, новітні біотехнології 6. Інформаційні технології та ресурси 5. Нові комп’ютерні за- соби та технології інфор- матизації суспільства 4. Перспективні ін- формаційні технології, прилади комплексної автоматизації, системи зв’язку 7. Гарантування енергетич- ної безпеки держави, енерго- зберігаючі технології 6. Новітні технології та ресурсозберігаючі техно- логії в енергетиці, промис- ловості та агропромисло- вому комплексі 5. Екологічно чиста енергетика та ресурсо- зберігаючі технології 6. Виробництво, пе- реробка та збереження сільськогосподарської продукції 8. Перспективні технології агропромислового комплексу та переробної промисловості 9. Матеріалознавство 7. Нові речовини і мате- ріали 7. Нові речовини і ма- теріали 10. Проблеми розвитку та раціонального використання мінерально-ресурсного по- тенціалу Аналогу не було Аналогу не було того, всеосяжне (настільки, що в ньому по суті губиться сама ідея пріоритет- ності) формулювання «Новітні техно- логії та ресурсозберігаючі технології в ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 23 енергетиці, промисловості та агропро- мисловому комплексі» запропоновано розділити на 2 більш конкретні й по- справжньому актуальні: «Гарантування енергетичної безпеки держави, енерго- зберігаючі технології» та «Перспективні технології агропромислового комплек- су та переробної промисловості». Нас зовсім не лякало, що в перелі- ку стратегічних пріоритетних напрямів стало «аж 10 позицій». Це приблизно та ж кількість, що і в ЄС і в ряді країн, науковий потенціал яких настільки ж потужний, як і в Україні. Проте якщо прийняти все ж ідею ієрархії, в якій, як ми це пропонуємо, верхній стра- тегічний рівень не є рівнем найбільш потужного сприяння, то без суттєвих втрат можна піти назустріч політичним діячам, котрі, не дуже-то вникаючи в суть справи, вперто твердять: треба по- менше — три, максимум п’ять — шість пріоритетів. Скоротити їх число можна, перш за все проаналізувавши дійсний стан справ з їх реалізацією. Як видно з табл. 2, фундамен- тальних досліджень у першій редакції пріоритетів (1992 р.) не було. Не над- то вникаючи в суть справи, творці за- кону 2001 року розцінили це як непо- вагу до фундаментальних досліджень і до основного їх творця і носія в нашій країні — Національної академії наук України. Але якщо подивитися на те, що ж змінилося після оголошення «фун- даментальних досліджень з найваж- ливіших проблем природничих, сус- пільних і гуманітарних наук» першим з науково-технологічних пріоритетів України у державній підтримці таких досліджень, то навіть за допомогою найсучасніших приладів нереально ви- явити будь-які позитивні зміни. І спра- ва тут не стільки в тому, що в реальній політиці вітчизняні управлінці не надто зважають на закони. Треба визнати, що цей пріоритетний напрям виявився у даному законі «п’ятим колесом у возі». Сама система визначення і реалізації через ДНТП пріоритетних напрямів була задумана й зорієнтована на при- кладні дослідження. Тож цілком логіч- но, що МОН продовжувало формувати державні науково-технічні програми за всіма іншими пріоритетними на- прямами, щодо них же оголошувались конкурси проектів. Фундаментальні ж дослідження (це зафіксовано у За- коні України «Про наукову і науково- технічну діяльність» і так це робиться у більшості країн світу) мають фінан- суватись переважно шляхом базового фінансування наукових установ з дер- жавного бюджету або шляхом підтрим- ки окремих проектів через Державний фонд фундаментальних досліджень, який у нас, на жаль, надзвичайно бід- ний. Отже, якщо виходити з реального стану справ, цей пріоритет можна не ставити в один ряд з пріоритетними напрямами прикладних досліджень. Для реалізації інноваційних пріори- тетів перш за все необхідно «розморо- зити» статті 21 та 22 Закону «Про інно- ваційну діяльність в Україні». У той же час пропонується звузити їх дію, поши- ривши її не на всі інноваційні проекти без винятку, а лише на інноваційні про- екти, спрямовані на реалізацію визначених державою пріоритетних напрямів інно- О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 124 ваційної діяльності. Можливо, дане об- меження полегшило б сприйняття цієї норми Міністерством фінансів Украї- ни, дозволило б сформувати більш чіткі критерії для експертизи таких проектів. При цьому доцільно було б диферен- ціювати передбачений статтею 21 ме- ханізм стимулювання в залежності від рівня пріоритету в їх ієрархії (табл. 3). Зокрема, для проектів, які викону- ються в рамках стратегічних пріоритет- них напрямів інноваційної діяльності, оподаткування об’єктів інноваційної діяльності мало б здійснюватися у по- рядку, за яким 30% податку на додану вартість по операціях з продажу това- рів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням інноваційних проектів, і 20% податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеці- альний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності та розши- рення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз. У той же час для проектів, що ви- конуються в рамках середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної ді- яльності загальнодержавного значення або інноваційних програм, спрямова- них на їх реалізацію, слід встановити норми відрахувань на спеціальний ра- хунок відповідно 50% з податку на дода- ну вартість і 50% з податку на прибуток. Середньострокові пріоритетні на- прями інноваційної діяльності галузевого рівня формуються, як правило, в рамках стратегічних напрямів, а це означає, що на проекти і програми, спрямовані на їх реалізацію, поширюються норми стимулювання, передбачені для стра- тегічних пріоритетів. Крім того, про- понується передбачити норму, згідно з якою для підприємств, що освоюють нові технології і вироби в рамках інно- ваційних проектів і програм, дозволя- ється прискорена амортизація осно- вних фондів. Так само на проекти, що викону- ються для реалізації середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної ді- яльності регіонального рівня, поширю- Таблиця 3 Механізми реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності Рівень (тип) пріоритету Відрахування до спец- фонду Інші форми підтримки % ПДВ % ПП Стратегічні 30 20 Гранти С е р е д н ь о с т р о к о в і загальнодержавні 50 50 Конкурс державних про- грам (50% бюдж.) галузеві 30* 20* Конкурс галузевих програм регіональні загально- державного значення 30* 20* Бюджетна дотація (до 30% вартості) регіональні 30* 20* Стимули місцевої влади * За умови відповідності стратегічним напрямам. ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 25 ються форми стимулювання страте- гічних пріоритетів, якщо вони форму- ються в рамках затверджених законом стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. У випадках, коли йдеться про регі- ональні пріоритети загальнодержавного значення, за поданням місцевих органів влади Кабінет Міністрів України може приймати рішення про те, що конкрет- ні проекти і програми, спрямовані на їх реалізацію, фінансуються на пари- тетних засадах із загальнодержавного та місцевого бюджетів. Таким чином, розробленими нами проектами законів передбачаються суттєво відмінні механізми реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки різного рівня. Важливою осо- бливістю пропонованих проектів є те, що в них більш конкретно, ніж у діючих законах, визначено місце прогнозно- аналітичних досліджень у формуванні системи науково-технологічних та ін- новаційних пріоритетів, передбачено, зокрема, створення у країні постійно діючої системи прогнозування розви- тку науки і технологій із залученням значної кількості експертів — фахів- ців з різних галузей науки і вироб- ництва, яка працює в рамках затвер- дженої Кабінетом Міністрів України Державної програми прогнозування науково-технологічного та інновацій- ного розвитку при провідній ролі та організаційно-методичному супроводі Національної академії наук України. Пропонується також зробити важ- ливий крок в напрямку істотного вдо- сконалення системи управління та контролю реалізації пріоритетів дер- жави у науково-технологічній сфері. З цією метою статтею 14 проекту За- кону «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (див. дода- ток) передбачається створення Наці- ональної ради з пріоритетних напря- мів розвитку науки і техніки, в складі якої формуються координаційні ради з кожного із стратегічних напрямів роз- витку науки і технологій. У межах ви- ділених асигнувань Національна рада з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки матиме право в разі потреби приймати рішення щодо перерозпо- ділу коштів між стратегічними пріо- ритетними напрямами, державними науково-технічними програмами та окремими проектами в процесі їх ви- конання, а також припиняти фінансу- вання окремих проектів при виявленні їх безперспективності. Сьогодні потрібно більше ува- ги приділяти питанням формуван- ня науково-технічних програм, через які згідно із законодавством України реалізуються пріоритети. Свого часу Г.М.Добров комплексний науково- технічний прогноз підрозділяв на до- слідницький (виявляє та формулює нові можливості та перспективні напрямки науково-технічного розвитку), про- грамний (формулює програму можли- вих шляхів, заходів та умов для досяг- нення цілей та вирішення завдань роз- витку науки і техніки) та організаційний (роботи, пов’язані з розробкою питань управління, використання в практи- ці розвитку науки, державній політи- ці) [17]. За цією типологією більшість прогнозно-аналітичних досліджень, що О.С. Попович, Т.М. Велентейчик Science and Science of Science, 2010, № 126 1. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / [Маліцький Б.А., Булкін І.О., Єгоров І.Ю. та ін., під ред. Б.А. Маліцького]. — К.: УкрІНТЕІ, 2001. — 204 с. 2. Попович О.С. Вдосконалення системи науково-технологічних та інноваційних пріоритетів в Україні / О.С.Попович // Проблеми науки. — 2001. — № 2. — С.2 — 6. 3. Попович О.С. Місце пріоритетів в реалізації державної науково-технологічної політики України / О.С.Попович // Наука і наукознавство. — 2001. — № 2. — С. 65 — 73. 4. Попович О.С. Тенденції в реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні / О.С.Попович // Наука та наукознавство. — 2001. — № 4. Додаток (Матеріали І Добровської конференції з наукознавства та історії науки 13 — 14 березня 2001 р.). — 2002. — С.13 — 21. 5. Попович О.С. Стан формування цілісної системи пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні / О.С.Попович // Проблеми науки. — 2002. — № 7. — С. 31 — 35. 6. Попович О.С. Використання науково обгрунтованих підходів до формування та реалізації пріоритетів інноваційної діяльності в законодавстві України / О.С.Попович // Проблеми науки. — 2003. — № 6. — С. 13 — 19. 7. Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / О.С.Попович [під ред. Б.А.Маліцького]. — К.: Фенікс, 2005. — 246 с. 8. Попович О.С. Проблеми підвищення ефективності державних цільових програм / О.С.Попович, Т.М. Велентейчик // Наука та наукокознавство. — 2009. — № 2. — С. —38 — 47. 9. Указ Президента України від 13 жовтня 1997 року № 1147/97 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 19 вересня 1997 року «Про стан науково-технологічної сфери України та невідкладні заходи щодо підвищення ефективності її державного регулювання» // Збірник законо- давчих та нормативних актів України в сфері науки і науково-технічної діяльності. — К.: УкрІНТЕІ, 1997. — С. 297. 10. Державна концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова Верховної Ради № 916-XIV від 13 липня 1999 р. виконувались у нашій країні, являють собою дослідницький прогноз (або, за Е.Янчем, — пошуковий прогноз). Для побудови всього комплексу заходів і визначення повного об’єму необхідних ресурсів потрібна глибо- ка і детальна розробка програми, що враховує різні рівні зв’язків. Саме на таких принципах і повинен склада- тися сьогодні програмний прогноз. Це дає можливість спеціалістам при- ймати участь не тільки у виконанні досліджень і розробок, але і в процесі формування та управління реаліза- цією програми, на що звертали увагу більшість опитаних нами керівників науково-технічних програм [8]. Тому доцільно було б в основу програмного прогнозування покласти формування так званого «дерева цілей». Воно фор- мується зазвичай невеликою групою фахівців, і результат цілком залежить від їх компетенції та «професійних смаків». Але методи форсайтних до- сліджень дозволяють мобілізувати для цього інтелект не тільки невеликої групи фахівців, а й залучити до цієї справи знання і досвід сотень, а в разі потреби і тисяч спеціалістів. Сфор- моване в результаті такої багатосту- пеневої розробки «дерево цілей» — це фактично готовий кістяк добре про- думаної програми дій, спрямованої на якнайшвидше досягнення поставле- ної мети. Хочеться вірити, що охарактери- зовані вище проекти нормативно- правових актів стануть основою нової більш ефективної політики держави у сфері розвитку науки та інновацій. ПРО ПОЛІТИКУ ПРІОРИТЕТІВ У СФЕРІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ Наука та наукознавство, 2010, № 1 27 Одержано 18.03.2010 А.С.Попович, Т.Н.Велентейчик О политике приоритетов в сфере научно-технологического и инновационного развития Согласно украинскому законодательству приоритетные направления развития науки и техники должны играть ключевую роль в системе государственной поддержки научных исследований. Однако с 2006 года (с момента, когда закончился срок действия приоритетов, утвержденных законом 2001 года) эта система фактически выведена из строя: государственные научно-технические программы по прио- ритетным направлениям развития науки и техники в Украине не формируются, конкурсы проектов на формирование таких программ не проводятся. По всей вероятности, в любой другой стране в такой си- туации для обеспечения дееспособности обозначенной системы продолжалось бы действие приоритетов старой редакции закона, ведь они ничем себя не скомпрометировали, и абсолютно очевидно, что новые их уточнения не отменят важности того же материаловедения или биотехнологий и т.п. Но у нас такая логика не действует: Министерство финансов считает, что раз новые приоритетные направления не утверждены Верховным Советом Украины, значит приоритетов просто нет и средства для их реализа- ции выделяться в государственном бюджете не должны. Анализу причин и путей выхода из этой крити- ческой ситуации посвящена эта статья. 11. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000— 2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 р. 12. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року N 40-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. — № 36. — С. 266. 13. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв’язку з посланням Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році» // Економіст. — 2006. — № 2. — С. 12 — 17. 14. Маліцький Б.А. Обґрунтування системи науково-технологічних та інноваційних пріоритетів на основі «форсайтних» досліджень / Б.А.Маліцький, О.С.Попович, М.В.Онопрієнко. — К.:Фенікс, 2008. — 91 с. 15. http://foresight.nas.gov.ua. 16. Александрова В.П. Пріоритети науково-технічного розвитку та їх роль у визначенні стратегічних орієнтирів інноваційної політики / В.П.Александрова // Наука та наукознавство. — 2006. — № 4. — С. 15 — 21. 17. Добров Г.М. Наука о науке / Г.М.Добров; [3-е изд., доп. и перераб., отв. ред. Н.В.Новиков]. — Киев: Наук. думка, 1989. — 304 с.

Про політику пріоритетів у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку

Institution

Ähnliche Einträge